Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шаблон Визначна пам ятка невідомі параметри веб сторінкаЛюбарський Свято Георгіївський монастирБудинок школи Василіанськ

Любарський Свято-Георгіївський монастир

Любарський Свято-Георгіївський монастир

Любарський Свято–Георгіївський монастир
image
Будинок школи Василіанського монастиря
(тепер — технічний ліцей)
49°55′32″ пн. ш. 27°45′11″ сх. д. / 49.92556° пн. ш. 27.75306° сх. д. / 49.92556; 27.75306Координати: 49°55′32″ пн. ш. 27°45′11″ сх. д. / 49.92556° пн. ш. 27.75306° сх. д. / 49.92556; 27.75306
Статусне діючий
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країнаimage Україна
Розташуваннясмт Любар, Житомирська область
КонфесіяПравославна церква→Руська Унійна Церква→Православна церква
Орденська приналежністьвасиліяни
Архітектурний стильбароко
ЗасновникКостянтин Василь Острозький, Кирило Костянтинівський
Засновано1604
Будівництво1616
Відомі мешканціСтепан Білинкевич, Єротей Корчинський, Іван Сківський
РеліквіїЧудотворна ікона святого Онуфрія
Станне існує
image
image
Любарський Свято-Георгіївський монастир (Україна)
image Любарський Свято-Георгіївський монастир у Вікісховищі

Любарський Свято–Георгіївський монастир — монастир, що існував на території с. Громада (колишнє Казенна Громада Любарського району Житомирської області) біля смт Любар (фактично в межах містечка) протягом 1604–1945 років з перервами.

Історія

Заснування та перші очільники Любарського монастиря

Чоловічий монастир біля Любара був заснований, очевидно, за підтримки князя Костянтина Василя Острозького. Є також інформація, що побудовою монастиря займалася невістка останнього, на той час удова князя Олександра Острозького Анна Острозька з Костків. Хоча, виходячи з того, що вона все життя була ревною католичкою, ця версія видається малоймовірною.

В Острозькому літописці під 1604 роком записано: «начася монастир во граді Любартові святого великомученика Георгія благочастивим ігуменом Кирилом Константиновським, протом святих церквей і дозорцею повіту Волинського святих монастирей». Завершення будівельних робіт датують 1616 роком.

Як любарський ігумен, Кирило Томашевич Костянтинівський згадується ще в 1611, 1613, 1618, 1628 та 1643 роках. 1628 року Кирило Костянтинівський був протопопом монастирів більшої частини українських земель (Київщини, Волині, Брацлавщини). Зберігся його лист від 1618 року, відправлений з Любара, до Мінського братства про те, що він не може задовольнити його прохання й послати братству вишуканого проповідника; в листі Кирило переконує братство одностайно відстоювати православну віру. До речі, автор Острозького літописця, ймовірно, був певний час ченцем Любарського монастиря та входив до оточення любарського ігумена Кирила.

Орієнтовно протягом 1619–1620 років ігуменом Любарського монастиря був видатний український церковний діяч Кирило Транквіліон-Ставровецький.

Занепад та відновлення монастиря

У буремні часи Хмельниччини та Руїни монастир, імовірно, занепадає, адже 1666 року він був відновлений (точно невідомо, як єзуїтський чи православний) тогочасними володарями міста, князями Любомирськими. До нової обителі переселилися ченці Полонського Успенського монастиря. Фундатори наділили монастир великими маєтностями.

Перехід до унії та підпорядкування ордену Василіян

1702 року Любарський Свято–Георгіївський монастир «з'єднався з Апостольською столицею» — перейшов до унії. 1739 року монастир було інкорпоровано до Чину Святого Василія Великого. Любарський монастир перебував у підпорядкуванні керівництва Руської провінції Василіянського Чину.

Розбудова монастиря василіянами. Розквіт обителі

1745 року на з'їзді в Дубно Любарський монастир був віднесений до категорії таких, що в злуці з іншими, були б спроможні утримати численнішу братію — принаймні 8–ох ченців. Там же було ухвалене рішення про прилучення до нього як приписних (філійних) Тригірського та Красногорського монастирів. Любарський монастир також володів монастирем в містечку Колодяжному.

Право на землю монастиря було офіційно передано ордену василіян і підтверджено грамотою власника Любара, князя Францішека Фердинанда Любомирського 1753 року. Василіяни розбудували монастир: у 1756 році звели дерев'яну церкву, в 1775 році — кам'яну, а 1776 — теплу в соборному Свято–Георгієвському храмі.

Каталог 1776–1777 років між братією Любарського монастиря (всього 16 осіб) подає пароха та ще одного співробітника з Колодяжного, а також, капелана черниць у Полонному (очевидно — у Полонському монастирі).

1779 року під час урядування [pl] був закладений кам'яний корпус монастиря; швець Павло Помажанський з дозволу ректора та за обов'язком надавання річного чиншу 54 злотих побудував на монастирських ґрунтах власним коштом будинок.

Монастир протягом тривалого часу судився з любарськими євреями за землю. Під самим монастирем було розташоване єврейське кладовище, котре, відповідно, було причиною частих конфліктів між монастирем і єврейським кагалом. Слід відзначити, що в часи урядування настоятеля Антонія Тарнавського (1787) ченці таки виграли справу і кладовище знесли, що у свою чергу не покращило стосунки між ними та єврейською спільнотою.

1787 року в монастирі відбувалося урочисте прийняття короля Речі Посполитої Станіслава–Августа Понятовського.

За правилами, жінкам був заборонений доступ до монастиря, але ситуація ускладнювалася наявністю при обителі світської школи. Відповідно учнів відвідували їх батьки та матері, представники еліти, врахування інтересів яких було необхідною умовою матеріального добробуту монастиря. Щоб достойно прийняти знатних дам і в той же час не порушувати кляузуру, було вирішено піти на компроміс — побудувати гостьовий будинок. Поки останній будувався, найбільш значні дами, мали доступ навіть до ректорської зали. В одному із пунктів рекомендацій, які 1801 року дав візитатор Лев Демкович, відмічається, що, оскільки кляузура в цьому монастирі не може бути повна (через учнів), тому забороняється жінкам входити, принаймні на верхній коридор.

Монастир не стояв осторонь і культурного розвитку навколишніх земель, а в більшості випадків він виступав осередком цього розвитку. На ґрунтах монастиря коштом монастирської обителі та студентів 1802 року було навіть побудоване приміщення для театральних забав.

Взаємини Любарських василіян з представниками різних римо–католицьких орденів

Найбільш тісні стосунки були між василіянами та домініканцями з Любарського монастиря, які брали участь у спільному відправленні релігійних практик. Зокрема, домініканці були присутні на похоронах василіянських ченців, целебрували (урочисто відправляти обряд) у василіян на відпусті Св. Василія, під час якого василіяни відновлювали свої обіти. А 1779 року на відпусті Св. Василія целебрували отці капуцини з Константинова. На урочистість Св. Онуфрія василіяни запрошували любарських домініканців, бернардинів з Чуднова, до яких також їздили на проповідництво. Василіяни також їздили на відпусти до римо–католиків. Князь Любомирський запрошував на похорон сяноцької каштелянової Францішки Устрицької з Тарновських як отців домініканців, так і василіян.

Школа при Любарському монастирі

Відкриття єзуїтської школи

У середині XVIII століття (за різними даними 1748, 1752, 1758; 1760 роках) за фінансового сприяння князя Францішека Фердинанда Любомирського, при Свято–Георгіївському монастирі відкрито єзуїтську школу.

Перехід школи під патронат василіян. Розбудова школи

Після того, як папа Климент XIV 1773 року розпустив орден єзуїтів, школа потрапляє під опіку отців–василіян. Під 1773 роком занотовано закладку конвікту (інтернату) для учнів — початок Любарської школи. 1775 року для неї було збудовано муроване приміщення, що збереглося до наших днів, там же споруджено мурований храм. Будівля школи у стилі бароко, цегляна, двоповерхова, з асиметрично розташованим головним входом у триповерховому об'ємі, який завершує фігурний фронтон. Фасади по всій висоті розділені лопатками та завершені розскрепованими карнизами. Стіни будівлі зміцнені контрфорсами. Планування коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Перекриття — напівциркульні, склепіння з розпалубками і плоскі.

У каталозі 1776–1777 років серед братії Любарського монастиря вказані професори (викладачі) германських мов, педагогіки та філософії, арифметики, мистецтв, риторики та поетики, магістри синтаксису, граматики. Під 1776, 1778 роками подано перелік учнів конвікту із зазначенням їхніх батьків.

Розквіт Любарської школи

Невдовзі школа за значенням стала другою після піярської межиріцької на Волині та здобула статус колегіуму. У 1784 році школа була шестикласною, нараховувала 450 учнів. Термін навчання у найпрестижніших школах греко–католицьких монастирів, у тому числі Любарській, складав 5–6 років.

Поряд із традиційними предметами діти вивчали моральне право (правила етикету), міжнародну політику, фізику, музику. Школа мала добре обладнаний фізичний кабінет, хімічну лабораторію, ботанічний сад з багатою та рідкісною колекцією дерев (понад 500 екзотичних рослин) для занять з природознавства, закладений Діонісієм Меклером (Міклером). Василіяни Любарського монастиря з 1805 по 1823 роки на книги та різні інструменти щорічно жертвували по 2000 злотих. Окрім цього, монастир виділяв кошти й для будівництва бібліотечної зали та фізичного кабінету, який налічував більше 40 найменувань приладів. Капітальний ремонт споруди школи був проведений 1888 року. 1830 року Любарська повітова школа мала свого медика.

Любарська школа мала досить високий рівень професійної підготовки професорського складу. У ній викладало 74 вчителя з 254–х, котрі працювали, крім василіянських, у академічних, піярських, єзуїтських, домініканських, кармелітських, бернардинських, францисканських та протестантських школах. Три чверті викладачів мали педагогічний стаж більше 10 років; у навчальному році 1825/1826 кожен шостий викладач василіянської школи в Любарі мав кандидатський ступінь. Крім того, про значний науковий потенціал викладацького складу цього навчального закладу свідчать досягнення його вихованців, окремі з яких згодом стали видатними діячами в галузях мовознавства, педагогіки, історії.

В Любарській школі функціонували класи гри на гітарі, кларнеті, скрипці, флейті й фортепіано. Батьки та шанувальники музичного мистецтва відвідували кожний шкільний іспит, який завдяки їм і творчій праці викладачів і дітей перетворювався на святковий концерт. Викладачами працювали чеські педагоги-музиканти Мацей Пальхейм (скрипка), Мацей-Вацлав Ленхарт (фортепіано), польські викладачі, серед яких виходець з Литви Ян Зінкевич. Функціонували балетна, оперна та оркестрова трупи, які після іспитів вражали глядачів оперою А. Е.-М. Ґретрі «Земфіра і Азор».

Школа була об'єктом частих візитацій. Зокрема, відома візитація Любарської школи 1780 року, яку проводив князь Адам Казимир Чорторийський, генерал подільських земель, під час якої він особисто екзаменував шкільну молодь. При цьому були присутні такі імениті особи, як: князь Єжи Марцін Любомирський, генерал Свейковський, генерал Каменський, стольник, скарбник, підчаший та ін. У 1784 році знову була візитація школи і екзаменування учнів, імовірно, візити відбувалися щочотири роки.

Відомі діячі, пов'язані з Любарською василіянською школою
Бібліотека школи

Любарська школа мала бібліотеку з фондом більше 17 тис. книг (латинською, руською, церковнослов'янською, німецькою, французькою, італійською, польською мовами), що займала окремий кам'яний будинок. Вона була започаткована на основі книжкових зібрань колишнього єзуїтського колегіуму. Щоправда, останні зазнали великих збитків від непередбачуваних пожеж. Серед фондів бібліотеки, зокрема, була Біблія, що дісталась у спадщину від єзуїтської Острозької колегії. Вона була видана в Парижі 7–ма мовами: єврейською, грецькою, латинською, французькою, німецькою, слов'янською і польською.

В Інституті рукопису НБУВ зберігаються наступні книги Любарського Свято–Георгіївського монастиря:

  • Літопис Любарського монастиря. 1769–1809 рр. Оригінал і копії. Пол., лат. мовами.
  • Збірник трактатів з риторики, вправ, віршів тощо. Любарський монастир та колегіум. 1758–1761 рр. Лат., пол. мовами.
  • Метрика, створена в Любарському василіянському монастирі Св. Георгія. Скоропис 1739 р. з пізнішими дописками. Слов. мовою.
  • Фундаційні документи Любарського василіянського монастиря. 1764–1824 рр. Лат., пол. мовами. Скоропис різних рук.
  • Реєстр книг бібліотеки Любарського колегіуму. Пол. мовою. Курсив 1789 р. з пізнішими дописками
  • Інвентар захристії Любарського монастиря. Пол. мовою. Курсив 1789 р.
  • Реєстр книг та шкільного приладдя бібліотеки шкіл Новоград–Волинського повіту, якими опікувалися Любарські василіяни. 1805–1824 рр. Пол. мовою.
  • Реєстр приходу з пожертв для шкіл Любарського повіту, які утримувалися Любарськими василіянами. 1805–1825. Пол. мовою.
  • Список книг бібліотеки Любарської повітової школи. Пол. мовою.
  • Опис математичних та фізичних приладів, монет, медалей. Скоропис 30–х рр. ХІХ ст. Пол. мовою.
  • Інвентар Любарського монастиря. 1774–1799 р. Лат., пол. мовами.
  • Пом'яник фундаторів Любарського монастиря 1616–1875 рр. Півустав 1764 р. з дописками XVIII–XIX ст.
  • Каталог отців та братів василіян Польської та Литовської провінції за 1743–1825 та 1743–1805. Курсив XVIII–XIX ст. з пізнішими дописками олівцем.
  • З рукопису Любарського монастиря (оригінал на 1 арк.) Уривок. Слов. мовою.

Поступовий занепад монастиря. Закриття школи

Після включення Волині до складу Російської імперії, василіяни Любарського монастиря неодноразово зазнавали пожеж і переслідувань з боку православних, що належали до Волино–Житомирської єпархії Російської православної церкви. Так, 8 січня 1795 року благочинний Костянтинівського округу прибув із офіцером і солдатами до Любарського монастиря. Ректора училища і вчителя фізики він наказав заарештувати, а інших монахів і вчителів, зігнавши в трапезну, насильно примушував приймати православ'я. Проте василіяни виявили стійкість і не зрадили свого віросповідання. У квітні 1796 року монастир зазнав нападу вдруге. Тепер любарський благочинний, маючи в своїй парафії в Любарі вже 6 храмів, налетів разом зі своїми священиками та солдатами на Любарський монастир і відібрав у василіян церкву.

З 1800 року василіянська школа була перетворена на повітове училище на правах гімназії. В становленні цього навчального закладу неабияку роль відіграв візитатор (інспектор) шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній Тадеуш Чацький.

Станом на 1803–1804 роки Любарський монастир налічував 21 ченця, отримував доходи 6443 злотих. 1826 року у ньому налічувалося лише 12 ченців.

Після придушення польського повстання 1830—1831 років, як наслідок репресивних заходів проти діючої на Правобережній Україні, та, зокрема, у Новоград–Волинському повіті, польської системи освіти, Любарська повітова школа, яка налічувала 9 учителів та 140 учнів, була спочатку реорганізована, а 1832 року була офіційно закрита. Обладнання її кабінетів (зокрема фізичного) було передано до Житомирської чоловічої гімназії, шкільна бібліотека була перевезена до Києва, започаткувавши бібліотеку утвореного невдовзі Київського університету Святого князя Володимира. Частині учнів пропонувалося продовжити навчання в повітовому училищі м. Новограда–Волинського, що створювалося замість ліквідованого навчального закладу. 12 жовтня того ж року підписаний лист міністра народної освіти, яким стверджується ухвалене рішення про переведення училища із Любара до Новограда–Волинського та утворення на його базі повітового дворянського училища, якому підпорядковувалися ще сім приходських училищ Волинської губернії, зокрема, у самому Новограді–Волинському, містечках Полонному, Степані, Топорищах, Троянові та в деяких інших.

Перехід монастиря у православ'я. Подальший занепад

1839 року, після проведення Полоцького собору Руської греко–католицької церкви в межах Російської імперії, за результатами якого вся греко–католицька церква була насильно приєднана до Російської православної церкви. Відтоді знову став православним Любарський Георгіївський монастир.

Як випливає із секретного листування між представниками цивільних і духовних структур Правобережжя, у деяких місцевостях, зокрема в Любарі та в Любарському монастирі, з огляду на вірогідну негативну реакцію населення на проведене зверху «возз'єднання» греко–уніатів з Російською православною церквою, публічного оголошення про його здійснення не відбулося. Про це у секретних листах архієпископ Литовський Йосиф повідомляв Київському військовому губернаторові Бібікову від квітня 1840 року. Архієрей давав цивільному очільнику пояснення, чому «неблагонадійні» ченці Любарського монастиря «під час богослужіння… поминають передусім з–поміж усього духовенства папу Римського». З цього приводу він зазначав, що «під час приєднання Грекоуніатської Церкви до Православ'я майже від половини ченців не було попередньої згоди на таке возз'єднання». У зв'язку з цим єпархіальне керівництво ухвалило рішення перемістити «найбільш неблагонадійних» ченців Литовської єпархії до Любарського та Тригірського монастирів Волинської губернії, де вони, на його переконання, «не могли бути шкідливими». Отже, переважна більшість насельників цих чернечих осередків не підтримувала урядових рішень щодо приєднання греко–уніатів до православ'я, досить негативно ставлячись до «царської віри». Саме тому архієпископ змушений був визнати в листі до губернатора, що «неможливо заборонити згадування папи в Любарському монастирі, доки поступове зростання в єпархії числа надійних ченців не дозволить перевести їх достатню кількість у цей монастир». Водночас у цьому документі привертає увагу прикінцева ремарка цього ієрарха: «Якщо ж однак ваше високопревосходительство знайде можливим залежними від вас засобами змусити без зайвої метушні ченців Любарської обителі дати підписки на приєднання до Православ'я і тим самим вже відправляти богослужіння по–Православному, я буду вдячний вам від усього серця».

Із секретного листа керівника Литовської єпархії до губернатора Бібікова від 31 липня 1840 року стає зрозумілим, що останньому вдалося «переконати» 15 ченців Любарського монастиря переглянути зайняту ними позицію непокори розпорядженням єпархіального керівництва, про що свідчили їх письмові зобов'язання приєднатися до православ'я. Більше того, «підбадьорений таким успіхом», архієпископ Й. Семашко просив губернатора «використати того ж, що і в Любарі, чиновника, для схиляння до остаточного прийняття Православ'я ще деякої кількості неблагонадійних духовних, котрі проживають в інших монастирях Волинської губернії». Серед них владика називав 5 ієромонахів Любарського монастиря: Ф. Кассіановича, К. Кассіановича, С. Климонстовича, А. Девойна і Ф. Девойна.

Передача монастиря російській церкві призвела до його занепаду. Ченців було вигнано з обителі. Бібліотеку вивезли до Києва, ботанічний сад занепав і був вирубаний для опалення монастирської бані. Любарський і Тригірський монастирі тимчасово використовувалися для ув'язнення тих уніатів, що відмовлялися приймати православ'я. Більшість давніх монастирських маєтностей було конфісковано й передано у розпорядження уряду.

Перетворення монастиря на жіночий

Після того, як 1872 року від холери померли майже всі ченці, на початку 1873 року Любарський монастир був перетворений на жіночий (2–го класу), черниці переведені з переповнених Корецького й Городищенського жіночих монастирів. 1878 року сестри монастиря розпочали реставрацію приміщень. На 1880 рік було закінчено реставрацію соборної Свято–Георгіївської церкви, змуровано двоповерховий житловий корпус на 36 келій. 1890 року збудували кам'яну в'їзну браму. 1902 року було завершено спорудження нової кам'яної соборної церкви святого Георгія. Святинею обителі була чудотворна ікона св. Онуфрія, до якої здійснювалися прощі. Також, 1912 року архієпископ Волинський і житомирський Антоній передав монастиреві ікону св. Георгія та частину його мощей.

Ігуменями монастиря були Віталія (щонайменше з 1885 по 1886 роки), Єликоніда (1886—1899), Євсевія (1900—1903), Маргарита (1904—1917).

Протягом, принаймні, 1890-1903 років при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище.

Наприкінці XIX століття в жіночому монастирі проживали до 150 черниць. На 1914 рік у монастирі проживала 121 сестра. Черниці володіли 117 десятинами землі, здавали селянам в оренду млин, утримували жіночу школу грамотності. Для школи казна виділяла ще 100 рублів щорічної субсидії.

Діяльність монастиря за радянської влади. Закриття монастиря

Протягом 1920-х років жіночий монастир займав дві будівлі, один храм, де звершував богослужіння один священик. Усі інші будівлі знаходились у розпорядженні дитячого містечка, де мешкала 351 особа (діти та персонал). Двоє черниць жили на території монастиря, а 34 черниці мандрували у межах Бердичівської округи. Монастир було закрито 1925 (за іншими даними — 1922) року. Впродовж 1936–1938 років був розібраний Свято–Георгіївський храм.

Тимчасове відновлення діяльності монастиря під час німецько–радянської війни

Чернече життя тимчасово (1941–1944) відродилося під час окупації УРСР. Любарський жіночий монастир діяв ще на середину літа 1944 року. За місяць до капітуляції Німеччини, як видно з матеріалів особистого фонду П. Ходченка, монастир знову припинив свою діяльність.

Подальша доля збережених будівель монастиря

Зі старих часів у Любарі збереглися будівлі храму та школи Свято–Георгіївського монастиря. В приміщеннях школи з 1963 року було відкрито навчальний заклад, який діє по сьогодні — СПТУ № 37, з 2004 року — Любарський професійний ліцей.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 року N 442 Будинок школи Василіянського монастиря XVIII ст. було включено до списку пам'яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави за номером 1102.

Інші приміщення монастиря вціліли і використовувалися для розміщення різних установ: адміністративних, кінотеатру, дитячого будинку. В'їзна брама була переобладнана на краєзнавчий музей. Після проголошення незалежності України, в'їзна брама (колишній музей) переобладнується на приймальню управління соціального захисту, частину приміщень займають Любарський ліцей (там розміщені клуб, їдальня, класи), районна друкарня, та швейна фабрика «Лілея».

Див. також

Примітки

  1. Мицько І. Любарський Святогеоргіївський монастир // Острозька  академія XVI—XVII століття. Енциклопедія. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. — ISBN 966–95166–0–9. — С. 209.
  2. Нікольський, Є. Благовірний князь Костянтин Острозький – покровитель і просвітитель українського народу // Україна та Польща: минуле, сьогодення, перспективи. – 2013. – Т. 2. – С. 107. Цифрова бібліотека історико–культурної спадщини НБУіВ.
  3. Канчура, В. . Архів оригіналу за 26 квітня 2018.
  4. Вортман Д. Любарський Свято–Георгіївський монастир. Енциклопедія історії України.
  5. Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. 1: Т. 10: Акты, относящиеся к истории Галицко–русской православной церкви (1423—1714 гг.). — Киев: Акц. Об. печ. и изд. дела Н. Т. Корчак–Новицкого, 1904. — С. 527—528
  6. Мицик Ю. Літописець острозький // Острозька академія XVI—XVII століття. Енциклопедія. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. — ISBN 966–95166–0–9. — С. 199.
  7. Мицик Ю. Ставровецький–Транквіліон Кирило. Енциклопедія історії України. Процитовано 02.05.2018.
  8. Жилюк С., Костриця М. Любарський Свято–Георгієвський монастир // Болохівщина: земля і люди: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Велика Волинь, т. 20 (23–24 червня 2000 р.). Хмельницький – Стара Синява – Любар, 2000. – С. 121–123.
  9. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII—XX ст. Топографічно–статистична розвідка. — Рим: PP. Basiliani, 1979. — С. 198.
  10. Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 196.
  11. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — Вип. 13. — К., 2009. — С. 225.
  12. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII—XX ст. Топографічно–статистична розвідка. — Рим: PP. Basiliani, 1979. — С. 26.
  13. Włast J. Opowiadania historyczne z dziejów okolicy Słuczy i jej dopływów. — Krakow: Spółka Wydawnicza Polska, 1896. — S. 45.
  14. Климчук А. Василіянські монастирі історичної Волині. Історична Волинь.
  15. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII—XX ст. Топографічно–статистична розвідка. — Рим: PP. Basiliani, 1979. — С. 164.
  16. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 237.
  17. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 230.
  18. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 231—232.
  19. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 235.
  20. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 236.
  21. Gach P. Szkoły i drukarnie zakonne na ziemiach dawnej Rzeczypospolitej w XVIII—XIX wieku // Roczniki nauk społecznych. — T. XXX, zeszyt 2. — 2002. — S. 116. (пол.)
  22. Андрощук О. Любар. Енциклопедія історії України.
  23. Шеретюк Р. Становище греко–уніатської церкви напередодні поділів Речі Посполитої // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. — Випуск 23, 2012. — C. 32.
  24. Ісаєвич Я. Василіянські школи. Енциклопедія історії України.
  25. Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 2. — С. 151. (рос.)
  26. Лось В. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 234.
  27. Грималюк О. Благодійність духовенства і монастирів Волинської єпархії ХІХ — початку ХХ ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. — 2016. — Вип. 27. — С. 229.
  28. Велика Волинь: історія освіти і культури: монографія / за ред. проф. Левківського М. В. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. — С. 338—339.
  29. Саламаха М. Освітня діяльність чину Св. Василія Великого на Правобережній Україні кінця XVIII — першої третини ХІХ ст. // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. — Випуск 4. — С. 175.
  30. Любарська центральна районна лікарня.
  31. Єршов В., Єршова Л. Василіянська школа в Любарі — становлення і занепад / В. О. Єршов, Л. М. Єршова // Житомирщина крізь призму століть: Науковий збірник. — Житомир : Журфонд, 1997. — С. 41.
  32. Велика Волинь: історія освіти і культури: монографія / за ред. проф. Левківського М. В. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. — С. 153.
  33. Велика Волинь: історія освіти і культури: монографія / за ред. проф. Левківського М. В. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. — С. 152—153; 303.
  34. Павленко В. Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ — початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М. В. Левківського. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — С. 54, 55.
  35. Велика Волинь: історія освіти і культури: монографія / за ред. проф. Левківського М. В. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. — С. 290.
  36. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 551.
  37. Ks. Jozafat Skruteń ZSBW. Baszniański (Baśniański i Baszniewski) Ignacy ks., bazyljanin prowincji ruskiej // Polski Słownik Biograficzny, T. I. — Kraków, 1935. — S. 351. (пол.)
  38. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 158—159.
  39. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 277.
  40. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 126.
  41. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 334.
  42. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 335.
  43. Єршов В. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — ISBN 978—966–655–379–9. — С. 118—119.
  44. Прищепа О. Польські школи в культурному довкіллі міських поселень Правобережної України наприкінці XVIII — початку ХІХ ст. // MERITUM. Rocznik Koła Naukowego Doktorantów–Historyków Uniwersytetu Warmińsko–Mazurskiego w Olsztynie. — 2013. — Т. V. — ISSN 2080–4547. — С. 59–60.
  45. Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 77—101.
  46. Лось В. Рукописна спадщина монастирів Греко– та Римо–католицької церков у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // «Hereditas Monasteriorum», vol. 6, 2015, s. 237—250.
  47. Пащук І. Фольклорист і етнограф І. І. Кравченко.// Велика Волинь: минуле і сучасне: Тези регіональної конференції 14–16 листопада 1991 року. Рівне. — 1991. — С. 68–70, 203.
  48. Даниляк П. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні // Український історичний журнал. — 2009. — № 2. — С. 51–66.
  49. Василіянські монастирі Луцької єпархії на початку ХІХ ст: чисельність та прибутки. Українська греко–католицька церква Вознесіння Господнього м. Дубно.
  50. Велика Волинь: історія освіти і культури: монографія / за ред. проф. Левківського М. В. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2011. — С. 177.
  51. Вітренко В. Розвиток освіти у Новограді–Волинському та повіті. Кінець XVIII — перша половина ХІХ століття. Історична Волинь.
  52. Шеретюк Р. Заходи урядових і церквоних структур щодо нейтралізації реакції населення Правобережжя на його возз'єднання з Російською православною церквою 1839 р. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичне релігієзнавство». — 2014. — Випуск 9. — С. 190—191.
  53. Шеретюк Р. Заходи урядових і церквоних структур щодо нейтралізації реакції населення Правобережжя на його возз'єднання з Російською православною церквою 1839 р. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичне релігієзнавство». — 2014. — Випуск 9. — С. 192.
  54. Włast J. Opowiadania historyczne z dziejów okolicy Słuczy i jej dopływów. — Krakow: Spółka Wydawnicza Polska, 1896. — S. 46.
  55. Збірка статей "Любарщина духовна" упорядник Віктор Канчура. Все про Любарський район.
  56. Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1886—1917 роки.
  57. Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1891—1903 роки.
  58. Павленко В. Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ — початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М. В. Левківського. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — С. 62.
  59. Рафальский Л. Путешествие по Кременецкому уезду Волынской губернии // Прилож. к № 5 ВЕВ за 1876 г. — С. 170.
  60. Чучалін О. П. Київська єпархія в умовах взаємин радянської держави і православної церкви (1920-1930-х рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (032 — Історія та археологія). — Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2018. — С. 141.
  61. Білокінь С. Любарський Свято–Георгіївський монастир. Енциклопедія сучасної України.
  62. Бажан О. Державна політика у сфері релігійного життя в Українській PCP наприкінці радянсько–німецької війни // Наукові записки НаУКМА. — 2006. — Т. 52 : Історичні науки. — С. 33.
  63. Бажан О. Державна політика у сфері релігійного життя в Українській PCP наприкінці радянсько–німецької війни // Наукові записки НаУКМА. — 2006. — Т. 52 : Історичні науки. — С. 34.
  64. Постанова Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Офіційний портал Верховної Ради України.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела та література

  • о. Ваврик М. М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII—XX ст. Топографічно–статистична розвідка. — Рим: PP. Basiliani, 1979.
  • Вортман Д. Я. Любарський Свято–Георгіївський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
  • Єршов В. О. Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичності. — Житомир: Полісся, 2008. — 624 с. — ISBN 978—966–655–379–9.
  • Жилюк С., Костриця М. Любарський Свято–Георгієвський монастир. В кн.: Болохівщина: земля і люди: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Велика Волинь, т. 20 (23–24 червня 2000 р.). Хмельницький–Стара Синява–Любар, 2000
  • Лось В. Е. «Acta monasterii Lubarensis»: джерело до вивчення історії василіянського чернецтва Правобережної України (друга половина XVIII — перша половина XIX ст.) // Рукописна та книжкова спадщина України. — вип. 13. — К., 2009. — С. 224—241.
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (Каталог–справочник), т. 2. К., 1985
  • Тесленко І. А. Помянник Любарського монастиря чину святого Василія Великого (XVII—XIX ст.). В кн.: Житомирщина на зламі тисячоліть: Науковий збірник. Житомир, 2000.

Посилання

Офіційний сайт Любарського професійного ліцею

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Shablon Viznachna pam yatka nevidomi parametri veb storinkaLyubarskij Svyato Georgiyivskij monastirBudinok shkoli Vasilianskogo monastirya teper tehnichnij licej 49 55 32 pn sh 27 45 11 sh d 49 92556 pn sh 27 75306 sh d 49 92556 27 75306 Koordinati 49 55 32 pn sh 27 45 11 sh d 49 92556 pn sh 27 75306 sh d 49 92556 27 75306Statusne diyuchijStatus spadshinipam yatka arhitekturi miscevogo znachennya UkrayiniKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 Roztashuvannyasmt Lyubar Zhitomirska oblastKonfesiyaPravoslavna cerkva Ruska Unijna Cerkva Pravoslavna cerkvaOrdenska prinalezhnistvasiliyaniArhitekturnij stilbarokoZasnovnikKostyantin Vasil Ostrozkij Kirilo KostyantinivskijZasnovano1604Budivnictvo1616Vidomi meshkanciStepan Bilinkevich Yerotej Korchinskij Ivan SkivskijRelikviyiChudotvorna ikona svyatogo OnufriyaStanne isnuyeLyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir Ukrayina Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir u Vikishovishi Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir monastir sho isnuvav na teritoriyi s Gromada kolishnye Kazenna Gromada Lyubarskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti bilya smt Lyubar faktichno v mezhah mistechka protyagom 1604 1945 rokiv z perervami IstoriyaZasnuvannya ta pershi ochilniki Lyubarskogo monastirya Cholovichij monastir bilya Lyubara buv zasnovanij ochevidno za pidtrimki knyazya Kostyantina Vasilya Ostrozkogo Ye takozh informaciya sho pobudovoyu monastirya zajmalasya nevistka ostannogo na toj chas udova knyazya Oleksandra Ostrozkogo Anna Ostrozka z Kostkiv Hocha vihodyachi z togo sho vona vse zhittya bula revnoyu katolichkoyu cya versiya vidayetsya malojmovirnoyu V Ostrozkomu litopisci pid 1604 rokom zapisano nachasya monastir vo gradi Lyubartovi svyatogo velikomuchenika Georgiya blagochastivim igumenom Kirilom Konstantinovskim protom svyatih cerkvej i dozorceyu povitu Volinskogo svyatih monastirej Zavershennya budivelnih robit datuyut 1616 rokom Yak lyubarskij igumen Kirilo Tomashevich Kostyantinivskij zgaduyetsya she v 1611 1613 1618 1628 ta 1643 rokah 1628 roku Kirilo Kostyantinivskij buv protopopom monastiriv bilshoyi chastini ukrayinskih zemel Kiyivshini Volini Braclavshini Zberigsya jogo list vid 1618 roku vidpravlenij z Lyubara do Minskogo bratstva pro te sho vin ne mozhe zadovolniti jogo prohannya j poslati bratstvu vishukanogo propovidnika v listi Kirilo perekonuye bratstvo odnostajno vidstoyuvati pravoslavnu viru Do rechi avtor Ostrozkogo litopiscya jmovirno buv pevnij chas chencem Lyubarskogo monastirya ta vhodiv do otochennya lyubarskogo igumena Kirila Oriyentovno protyagom 1619 1620 rokiv igumenom Lyubarskogo monastirya buv vidatnij ukrayinskij cerkovnij diyach Kirilo Trankvilion Stavroveckij Zanepad ta vidnovlennya monastirya U buremni chasi Hmelnichchini ta Ruyini monastir imovirno zanepadaye adzhe 1666 roku vin buv vidnovlenij tochno nevidomo yak yezuyitskij chi pravoslavnij togochasnimi volodaryami mista knyazyami Lyubomirskimi Do novoyi obiteli pereselilisya chenci Polonskogo Uspenskogo monastirya Fundatori nadilili monastir velikimi mayetnostyami Perehid do uniyi ta pidporyadkuvannya ordenu Vasiliyan 1702 roku Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir z yednavsya z Apostolskoyu stoliceyu perejshov do uniyi 1739 roku monastir bulo inkorporovano do Chinu Svyatogo Vasiliya Velikogo Lyubarskij monastir perebuvav u pidporyadkuvanni kerivnictva Ruskoyi provinciyi Vasiliyanskogo Chinu Rozbudova monastirya vasiliyanami Rozkvit obiteli 1745 roku na z yizdi v Dubno Lyubarskij monastir buv vidnesenij do kategoriyi takih sho v zluci z inshimi buli b spromozhni utrimati chislennishu bratiyu prinajmni 8 oh chenciv Tam zhe bulo uhvalene rishennya pro priluchennya do nogo yak pripisnih filijnih Trigirskogo ta Krasnogorskogo monastiriv Lyubarskij monastir takozh volodiv monastirem v mistechku Kolodyazhnomu Pravo na zemlyu monastirya bulo oficijno peredano ordenu vasiliyan i pidtverdzheno gramotoyu vlasnika Lyubara knyazya Francisheka Ferdinanda Lyubomirskogo 1753 roku Vasiliyani rozbuduvali monastir u 1756 roci zveli derev yanu cerkvu v 1775 roci kam yanu a 1776 teplu v sobornomu Svyato Georgiyevskomu hrami Katalog 1776 1777 rokiv mizh bratiyeyu Lyubarskogo monastirya vsogo 16 osib podaye paroha ta she odnogo spivrobitnika z Kolodyazhnogo a takozh kapelana chernic u Polonnomu ochevidno u Polonskomu monastiri 1779 roku pid chas uryaduvannya pl buv zakladenij kam yanij korpus monastirya shvec Pavlo Pomazhanskij z dozvolu rektora ta za obov yazkom nadavannya richnogo chinshu 54 zlotih pobuduvav na monastirskih gruntah vlasnim koshtom budinok Monastir protyagom trivalogo chasu sudivsya z lyubarskimi yevreyami za zemlyu Pid samim monastirem bulo roztashovane yevrejske kladovishe kotre vidpovidno bulo prichinoyu chastih konfliktiv mizh monastirem i yevrejskim kagalom Slid vidznachiti sho v chasi uryaduvannya nastoyatelya Antoniya Tarnavskogo 1787 chenci taki vigrali spravu i kladovishe znesli sho u svoyu chergu ne pokrashilo stosunki mizh nimi ta yevrejskoyu spilnotoyu 1787 roku v monastiri vidbuvalosya urochiste prijnyattya korolya Rechi Pospolitoyi Stanislava Avgusta Ponyatovskogo Za pravilami zhinkam buv zaboronenij dostup do monastirya ale situaciya uskladnyuvalasya nayavnistyu pri obiteli svitskoyi shkoli Vidpovidno uchniv vidviduvali yih batki ta materi predstavniki eliti vrahuvannya interesiv yakih bulo neobhidnoyu umovoyu materialnogo dobrobutu monastirya Shob dostojno prijnyati znatnih dam i v toj zhe chas ne porushuvati klyauzuru bulo virisheno piti na kompromis pobuduvati gostovij budinok Poki ostannij buduvavsya najbilsh znachni dami mali dostup navit do rektorskoyi zali V odnomu iz punktiv rekomendacij yaki 1801 roku dav vizitator Lev Demkovich vidmichayetsya sho oskilki klyauzura v comu monastiri ne mozhe buti povna cherez uchniv tomu zaboronyayetsya zhinkam vhoditi prinajmni na verhnij koridor Monastir ne stoyav ostoron i kulturnogo rozvitku navkolishnih zemel a v bilshosti vipadkiv vin vistupav oseredkom cogo rozvitku Na gruntah monastirya koshtom monastirskoyi obiteli ta studentiv 1802 roku bulo navit pobudovane primishennya dlya teatralnih zabav Vzayemini Lyubarskih vasiliyan z predstavnikami riznih rimo katolickih ordeniv Najbilsh tisni stosunki buli mizh vasiliyanami ta dominikancyami z Lyubarskogo monastirya yaki brali uchast u spilnomu vidpravlenni religijnih praktik Zokrema dominikanci buli prisutni na pohoronah vasiliyanskih chenciv celebruvali urochisto vidpravlyati obryad u vasiliyan na vidpusti Sv Vasiliya pid chas yakogo vasiliyani vidnovlyuvali svoyi obiti A 1779 roku na vidpusti Sv Vasiliya celebruvali otci kapucini z Konstantinova Na urochistist Sv Onufriya vasiliyani zaproshuvali lyubarskih dominikanciv bernardiniv z Chudnova do yakih takozh yizdili na propovidnictvo Vasiliyani takozh yizdili na vidpusti do rimo katolikiv Knyaz Lyubomirskij zaproshuvav na pohoron syanockoyi kashtelyanovoyi Francishki Ustrickoyi z Tarnovskih yak otciv dominikanciv tak i vasiliyan Shkola pri Lyubarskomu monastiri Vidkrittya yezuyitskoyi shkoli U seredini XVIII stolittya za riznimi danimi 1748 1752 1758 1760 rokah za finansovogo spriyannya knyazya Francisheka Ferdinanda Lyubomirskogo pri Svyato Georgiyivskomu monastiri vidkrito yezuyitsku shkolu Perehid shkoli pid patronat vasiliyan Rozbudova shkoli Pislya togo yak papa Kliment XIV 1773 roku rozpustiv orden yezuyitiv shkola potraplyaye pid opiku otciv vasiliyan Pid 1773 rokom zanotovano zakladku konviktu internatu dlya uchniv pochatok Lyubarskoyi shkoli 1775 roku dlya neyi bulo zbudovano murovane primishennya sho zbereglosya do nashih dniv tam zhe sporudzheno murovanij hram Budivlya shkoli u stili baroko ceglyana dvopoverhova z asimetrichno roztashovanim golovnim vhodom u tripoverhovomu ob yemi yakij zavershuye figurnij fronton Fasadi po vsij visoti rozdileni lopatkami ta zaversheni rozskrepovanimi karnizami Stini budivli zmicneni kontrforsami Planuvannya koridorne z odnobichnim roztashuvannyam primishen Perekrittya napivcirkulni sklepinnya z rozpalubkami i ploski U katalozi 1776 1777 rokiv sered bratiyi Lyubarskogo monastirya vkazani profesori vikladachi germanskih mov pedagogiki ta filosofiyi arifmetiki mistectv ritoriki ta poetiki magistri sintaksisu gramatiki Pid 1776 1778 rokami podano perelik uchniv konviktu iz zaznachennyam yihnih batkiv Rozkvit Lyubarskoyi shkoli Nevdovzi shkola za znachennyam stala drugoyu pislya piyarskoyi mezhirickoyi na Volini ta zdobula status kolegiumu U 1784 roci shkola bula shestiklasnoyu narahovuvala 450 uchniv Termin navchannya u najprestizhnishih shkolah greko katolickih monastiriv u tomu chisli Lyubarskij skladav 5 6 rokiv Poryad iz tradicijnimi predmetami diti vivchali moralne pravo pravila etiketu mizhnarodnu politiku fiziku muziku Shkola mala dobre obladnanij fizichnij kabinet himichnu laboratoriyu botanichnij sad z bagatoyu ta ridkisnoyu kolekciyeyu derev ponad 500 ekzotichnih roslin dlya zanyat z prirodoznavstva zakladenij Dionisiyem Meklerom Miklerom Vasiliyani Lyubarskogo monastirya z 1805 po 1823 roki na knigi ta rizni instrumenti shorichno zhertvuvali po 2000 zlotih Okrim cogo monastir vidilyav koshti j dlya budivnictva bibliotechnoyi zali ta fizichnogo kabinetu yakij nalichuvav bilshe 40 najmenuvan priladiv Kapitalnij remont sporudi shkoli buv provedenij 1888 roku 1830 roku Lyubarska povitova shkola mala svogo medika Lyubarska shkola mala dosit visokij riven profesijnoyi pidgotovki profesorskogo skladu U nij vikladalo 74 vchitelya z 254 h kotri pracyuvali krim vasiliyanskih u akademichnih piyarskih yezuyitskih dominikanskih karmelitskih bernardinskih franciskanskih ta protestantskih shkolah Tri chverti vikladachiv mali pedagogichnij stazh bilshe 10 rokiv u navchalnomu roci 1825 1826 kozhen shostij vikladach vasiliyanskoyi shkoli v Lyubari mav kandidatskij stupin Krim togo pro znachnij naukovij potencial vikladackogo skladu cogo navchalnogo zakladu svidchat dosyagnennya jogo vihovanciv okremi z yakih zgodom stali vidatnimi diyachami v galuzyah movoznavstva pedagogiki istoriyi V Lyubarskij shkoli funkcionuvali klasi gri na gitari klarneti skripci flejti j fortepiano Batki ta shanuvalniki muzichnogo mistectva vidviduvali kozhnij shkilnij ispit yakij zavdyaki yim i tvorchij praci vikladachiv i ditej peretvoryuvavsya na svyatkovij koncert Vikladachami pracyuvali cheski pedagogi muzikanti Macej Palhejm skripka Macej Vaclav Lenhart fortepiano polski vikladachi sered yakih vihodec z Litvi Yan Zinkevich Funkcionuvali baletna operna ta orkestrova trupi yaki pislya ispitiv vrazhali glyadachiv operoyu A E M Gretri Zemfira i Azor Shkola bula ob yektom chastih vizitacij Zokrema vidoma vizitaciya Lyubarskoyi shkoli 1780 roku yaku provodiv knyaz Adam Kazimir Chortorijskij general podilskih zemel pid chas yakoyi vin osobisto ekzamenuvav shkilnu molod Pri comu buli prisutni taki imeniti osobi yak knyaz Yezhi Marcin Lyubomirskij general Svejkovskij general Kamenskij stolnik skarbnik pidchashij ta in U 1784 roci znovu bula vizitaciya shkoli i ekzamenuvannya uchniv imovirno viziti vidbuvalisya shochotiri roki Vidomi diyachi pov yazani z Lyubarskoyu vasiliyanskoyu shkoloyu Andrushkevich Eliash Illya pol Eliasz Andruszkewicz 1799 1884 istorik Unijnoyi cerkvi vipusknik vasiliyanskoyi Lyubarskoyi shkoli 1817 Vilenskogo universitetu 1825 iyeromonah vasiliyanin vikladach Pochayivskoyi duhovnoyi seminariyi j Umanskoyi shkoli Buv avtorom Korotkogo narisu istoriyi kostelu na Rusi 1883 a v rukopisu zalishiv shestitomni memuari yaki buli chastkovo nadrukovani v Polskih spogadah davnih chasiv i najdavnishih Ye Ivanovskogo Bashnyanskij Ignatij 1786 1842 ukrayinskij cerkovnij diyach iyeromonah vasiliyanin doktor filosofiyi pedagog arhimandrit Pislya noviciatu navchavsya v Lyubari a v 1812 1919 rokah vikladav fiziku i matematiku u Lyubarskij vasiliyanskij shkoli u 1817 1819 rokah okrim vikladannya vikonuvav obov yazki prefekta shkoli Stepan Bilinkevich 1831 ukrayinskij cerkovnij diyach iyeromonah vasiliyanin pedagog Kanivskij arhimandrit Pevnij chas buv prefektom v Lyubari potim 4 roki rektorom shkil lyubarskih Dlya cih shkil u 1802 roci stvoriv okremij fundacijnij legat potim sam buv kuratorom shkil fundushu pl 1811 1864 poet Memuarist i perekladach buv vihovancem vasiliyanskoyi shkoli u Lyubari Kremeneckogo liceyu i Vilenskogo universitetu Tvorchist Mihala Budzinskogo rozvivalasya na poetichnij nivi nim buli napisani poetichna fantaziya Vaclav Zhevuskij 1841 zbirka Poeziyi 1839 ta Spogadi mogo zhittya 1880 pl 1815 1866 molodshij brat vishezgadanogo Mihala pismennik i kritik Yak i starshij brat otrimav osvitu u vasiliyan u Lyubari vzyav aktivnu uchast u listopadovomu povstanni v skladi kinnogo polku zagonu K Ruzhickogo Avtor istorichnogo romanu v 2 tomah Lyahi v IH stolitti 1843 naukovoyi praci Dekilka sposterezhen za narodnu poeziyu 1846 chislennih studij pro Adama Mickevicha ta inshih vidatnih predstavnikiv polskoyi kulturi Klimashevskij Ipolit pol Hipolit Klimaszewski 1802 1875 poet i publicist vihovanec ovruckoyi vasiliyanskoyi shkoli potim vchivsya u Pochayevi j Kremenci z 1819 roku profesor ritoriki v Lyubarskij vasiliyanskij shkoli pislya chogo navchavsya u Vilenskomu universiteti Brav uchast u listopadovomu povstanni pislya porazki emigruvav do Franciyi de z 1847 roku direktor polskoyi shkoli v Batinjoli Parizh Korchinskij Yerotej Ivan 1737 1791 ruskij cerkovnij diyach iyeromonah vasiliyanin generalnij prokurator Vasiliyanskogo Chinu v Rimi 1772 1780 ta generalnij vikarij vasiliyan u 1786 1788 rokah Navchav ritoriki vasiliyanskih studentiv u Lyubari 1762 1764 pl bl 1750 1806 iyeromonah vasiliyanin brav uchast u koronaciyi obrazu Pochayivskoyi Bozhoyi Materi 1773 sluzhiv vchitelem v Lyubari p yat rokiv studiyuvav teologiyu v Rimi otrimav stupin doktora Po povernennyu buv rektorom vasiliyanskoyi shkoli v Lyubari z 1783 Ovruckogo poyezuyitskogo kolegiumu u travni 1787 roku vitav v Tulchini Stanislava Avgusta z 1790 chlen Civilno vijskovoyi komisiyi Ovruckogo povitu golova zhitomirskogo sejmika 1791 roku Pislya drugogo rozdilu Rechi Pospolitoyi u 1793 roci brav uchast u konspirativnij diyalnosti Pislya vikrittya zmovi razom z bratami Yanom Duklanom i Yanom Nepomucenom u travni 1794 roku buv zaareshtovanij u Zhitomiri zvidki buv etapovanij do Smolenska a potim u Turinsk do Sibiru U 1796 roci buv zvilnenij povernuvsya do Ovrucha Memuari Yu Ohockogo ohoplyuyut period mizh 1793 1797 rr Prusinovskij Yan 1818 1892 buv vidomim na Volini advokatom aktivno zajmavsya literaturnoyu ta suspilnoyu praceyu Pislya zakinchennya vasiliyanskoyi shkoli v Lyubari Ya Prusinovskij prodovzhiv navchannya na yuridichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu Ya Prusinovskij buv avtorom nizki hudozhnih i publicistichnih tvoriv sered yakih Shkola v Lyubari Serocinskij Teodozij Teodor pol Teodozi Sierocinski 1789 1857 uchenij movoznavec perekladach pedagog i potuzhnij literaturnij kritik Uchivsya v Ostrozkij vasiliyanskij shkoli povitovij shkoli v Lyubari Volinskomu Kremeneckomu liceyi 1809 1816 Z 1818 roku pracyuvav vikladachem u Volinskomu liceyi povitovih shkolah Korolivstva Polskogo a z 1833 go u Varshavskij gubernskij gimnaziyi zgodom v Aleksandrovskomu instituti dlya panyanok u Pulavah Avtor Polskoyi gramatiki sho vitrimala 26 perevidan uprodovzh 1839 1889 rokiv i otrimala najkrashi vidguki suchasnikiv ta monografiyi Pedagogika 1846 Skivskij Ivan 1777 1850 iyeromonah vasiliyanin arhimadrit u Pochayevi Vikladav u Lyubarskij vasiliyanskij shkoli Biblioteka shkoli Lyubarska shkola mala biblioteku z fondom bilshe 17 tis knig latinskoyu ruskoyu cerkovnoslov yanskoyu nimeckoyu francuzkoyu italijskoyu polskoyu movami sho zajmala okremij kam yanij budinok Vona bula zapochatkovana na osnovi knizhkovih zibran kolishnogo yezuyitskogo kolegiumu Shopravda ostanni zaznali velikih zbitkiv vid neperedbachuvanih pozhezh Sered fondiv biblioteki zokrema bula Bibliya sho distalas u spadshinu vid yezuyitskoyi Ostrozkoyi kolegiyi Vona bula vidana v Parizhi 7 ma movami yevrejskoyu greckoyu latinskoyu francuzkoyu nimeckoyu slov yanskoyu i polskoyu V Instituti rukopisu NBUV zberigayutsya nastupni knigi Lyubarskogo Svyato Georgiyivskogo monastirya Litopis Lyubarskogo monastirya 1769 1809 rr Original i kopiyi Pol lat movami Zbirnik traktativ z ritoriki vprav virshiv tosho Lyubarskij monastir ta kolegium 1758 1761 rr Lat pol movami Metrika stvorena v Lyubarskomu vasiliyanskomu monastiri Sv Georgiya Skoropis 1739 r z piznishimi dopiskami Slov movoyu Fundacijni dokumenti Lyubarskogo vasiliyanskogo monastirya 1764 1824 rr Lat pol movami Skoropis riznih ruk Reyestr knig biblioteki Lyubarskogo kolegiumu Pol movoyu Kursiv 1789 r z piznishimi dopiskami Inventar zahristiyi Lyubarskogo monastirya Pol movoyu Kursiv 1789 r Reyestr knig ta shkilnogo priladdya biblioteki shkil Novograd Volinskogo povitu yakimi opikuvalisya Lyubarski vasiliyani 1805 1824 rr Pol movoyu Reyestr prihodu z pozhertv dlya shkil Lyubarskogo povitu yaki utrimuvalisya Lyubarskimi vasiliyanami 1805 1825 Pol movoyu Spisok knig biblioteki Lyubarskoyi povitovoyi shkoli Pol movoyu Opis matematichnih ta fizichnih priladiv monet medalej Skoropis 30 h rr HIH st Pol movoyu Inventar Lyubarskogo monastirya 1774 1799 r Lat pol movami Pom yanik fundatoriv Lyubarskogo monastirya 1616 1875 rr Pivustav 1764 r z dopiskami XVIII XIX st Katalog otciv ta brativ vasiliyan Polskoyi ta Litovskoyi provinciyi za 1743 1825 ta 1743 1805 Kursiv XVIII XIX st z piznishimi dopiskami olivcem Z rukopisu Lyubarskogo monastirya original na 1 ark Urivok Slov movoyu Postupovij zanepad monastirya Zakrittya shkoli Pislya vklyuchennya Volini do skladu Rosijskoyi imperiyi vasiliyani Lyubarskogo monastirya neodnorazovo zaznavali pozhezh i peresliduvan z boku pravoslavnih sho nalezhali do Volino Zhitomirskoyi yeparhiyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Tak 8 sichnya 1795 roku blagochinnij Kostyantinivskogo okrugu pribuv iz oficerom i soldatami do Lyubarskogo monastirya Rektora uchilisha i vchitelya fiziki vin nakazav zaareshtuvati a inshih monahiv i vchiteliv zignavshi v trapeznu nasilno primushuvav prijmati pravoslav ya Prote vasiliyani viyavili stijkist i ne zradili svogo virospovidannya U kvitni 1796 roku monastir zaznav napadu vdruge Teper lyubarskij blagochinnij mayuchi v svoyij parafiyi v Lyubari vzhe 6 hramiv naletiv razom zi svoyimi svyashenikami ta soldatami na Lyubarskij monastir i vidibrav u vasiliyan cerkvu Z 1800 roku vasiliyanska shkola bula peretvorena na povitove uchilishe na pravah gimnaziyi V stanovlenni cogo navchalnogo zakladu neabiyaku rol vidigrav vizitator inspektor shkil Volinskoyi Podilskoyi ta Kiyivskoyi gubernij Tadeush Chackij Stanom na 1803 1804 roki Lyubarskij monastir nalichuvav 21 chencya otrimuvav dohodi 6443 zlotih 1826 roku u nomu nalichuvalosya lishe 12 chenciv Pislya pridushennya polskogo povstannya 1830 1831 rokiv yak naslidok represivnih zahodiv proti diyuchoyi na Pravoberezhnij Ukrayini ta zokrema u Novograd Volinskomu poviti polskoyi sistemi osviti Lyubarska povitova shkola yaka nalichuvala 9 uchiteliv ta 140 uchniv bula spochatku reorganizovana a 1832 roku bula oficijno zakrita Obladnannya yiyi kabinetiv zokrema fizichnogo bulo peredano do Zhitomirskoyi cholovichoyi gimnaziyi shkilna biblioteka bula perevezena do Kiyeva zapochatkuvavshi biblioteku utvorenogo nevdovzi Kiyivskogo universitetu Svyatogo knyazya Volodimira Chastini uchniv proponuvalosya prodovzhiti navchannya v povitovomu uchilishi m Novograda Volinskogo sho stvoryuvalosya zamist likvidovanogo navchalnogo zakladu 12 zhovtnya togo zh roku pidpisanij list ministra narodnoyi osviti yakim stverdzhuyetsya uhvalene rishennya pro perevedennya uchilisha iz Lyubara do Novograda Volinskogo ta utvorennya na jogo bazi povitovogo dvoryanskogo uchilisha yakomu pidporyadkovuvalisya she sim prihodskih uchilish Volinskoyi guberniyi zokrema u samomu Novogradi Volinskomu mistechkah Polonnomu Stepani Toporishah Troyanovi ta v deyakih inshih Perehid monastirya u pravoslav ya Podalshij zanepad 1839 roku pislya provedennya Polockogo soboru Ruskoyi greko katolickoyi cerkvi v mezhah Rosijskoyi imperiyi za rezultatami yakogo vsya greko katolicka cerkva bula nasilno priyednana do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Vidtodi znovu stav pravoslavnim Lyubarskij Georgiyivskij monastir Yak viplivaye iz sekretnogo listuvannya mizh predstavnikami civilnih i duhovnih struktur Pravoberezhzhya u deyakih miscevostyah zokrema v Lyubari ta v Lyubarskomu monastiri z oglyadu na virogidnu negativnu reakciyu naselennya na provedene zverhu vozz yednannya greko uniativ z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu publichnogo ogoloshennya pro jogo zdijsnennya ne vidbulosya Pro ce u sekretnih listah arhiyepiskop Litovskij Josif povidomlyav Kiyivskomu vijskovomu gubernatorovi Bibikovu vid kvitnya 1840 roku Arhiyerej davav civilnomu ochilniku poyasnennya chomu neblagonadijni chenci Lyubarskogo monastirya pid chas bogosluzhinnya pominayut peredusim z pomizh usogo duhovenstva papu Rimskogo Z cogo privodu vin zaznachav sho pid chas priyednannya Grekouniatskoyi Cerkvi do Pravoslav ya majzhe vid polovini chenciv ne bulo poperednoyi zgodi na take vozz yednannya U zv yazku z cim yeparhialne kerivnictvo uhvalilo rishennya peremistiti najbilsh neblagonadijnih chenciv Litovskoyi yeparhiyi do Lyubarskogo ta Trigirskogo monastiriv Volinskoyi guberniyi de voni na jogo perekonannya ne mogli buti shkidlivimi Otzhe perevazhna bilshist naselnikiv cih chernechih oseredkiv ne pidtrimuvala uryadovih rishen shodo priyednannya greko uniativ do pravoslav ya dosit negativno stavlyachis do carskoyi viri Same tomu arhiyepiskop zmushenij buv viznati v listi do gubernatora sho nemozhlivo zaboroniti zgaduvannya papi v Lyubarskomu monastiri doki postupove zrostannya v yeparhiyi chisla nadijnih chenciv ne dozvolit perevesti yih dostatnyu kilkist u cej monastir Vodnochas u comu dokumenti privertaye uvagu prikinceva remarka cogo iyerarha Yaksho zh odnak vashe visokoprevoshoditelstvo znajde mozhlivim zalezhnimi vid vas zasobami zmusiti bez zajvoyi metushni chenciv Lyubarskoyi obiteli dati pidpiski na priyednannya do Pravoslav ya i tim samim vzhe vidpravlyati bogosluzhinnya po Pravoslavnomu ya budu vdyachnij vam vid usogo sercya Iz sekretnogo lista kerivnika Litovskoyi yeparhiyi do gubernatora Bibikova vid 31 lipnya 1840 roku staye zrozumilim sho ostannomu vdalosya perekonati 15 chenciv Lyubarskogo monastirya pereglyanuti zajnyatu nimi poziciyu nepokori rozporyadzhennyam yeparhialnogo kerivnictva pro sho svidchili yih pismovi zobov yazannya priyednatisya do pravoslav ya Bilshe togo pidbadorenij takim uspihom arhiyepiskop J Semashko prosiv gubernatora vikoristati togo zh sho i v Lyubari chinovnika dlya shilyannya do ostatochnogo prijnyattya Pravoslav ya she deyakoyi kilkosti neblagonadijnih duhovnih kotri prozhivayut v inshih monastiryah Volinskoyi guberniyi Sered nih vladika nazivav 5 iyeromonahiv Lyubarskogo monastirya F Kassianovicha K Kassianovicha S Klimonstovicha A Devojna i F Devojna Peredacha monastirya rosijskij cerkvi prizvela do jogo zanepadu Chenciv bulo vignano z obiteli Biblioteku vivezli do Kiyeva botanichnij sad zanepav i buv virubanij dlya opalennya monastirskoyi bani Lyubarskij i Trigirskij monastiri timchasovo vikoristovuvalisya dlya uv yaznennya tih uniativ sho vidmovlyalisya prijmati pravoslav ya Bilshist davnih monastirskih mayetnostej bulo konfiskovano j peredano u rozporyadzhennya uryadu Peretvorennya monastirya na zhinochij Pislya togo yak 1872 roku vid holeri pomerli majzhe vsi chenci na pochatku 1873 roku Lyubarskij monastir buv peretvorenij na zhinochij 2 go klasu chernici perevedeni z perepovnenih Koreckogo j Gorodishenskogo zhinochih monastiriv 1878 roku sestri monastirya rozpochali restavraciyu primishen Na 1880 rik bulo zakincheno restavraciyu sobornoyi Svyato Georgiyivskoyi cerkvi zmurovano dvopoverhovij zhitlovij korpus na 36 kelij 1890 roku zbuduvali kam yanu v yiznu bramu 1902 roku bulo zaversheno sporudzhennya novoyi kam yanoyi sobornoyi cerkvi svyatogo Georgiya Svyatineyu obiteli bula chudotvorna ikona sv Onufriya do yakoyi zdijsnyuvalisya proshi Takozh 1912 roku arhiyepiskop Volinskij i zhitomirskij Antonij peredav monastirevi ikonu sv Georgiya ta chastinu jogo moshej Igumenyami monastirya buli Vitaliya shonajmenshe z 1885 po 1886 roki Yelikonida 1886 1899 Yevseviya 1900 1903 Margarita 1904 1917 Protyagom prinajmni 1890 1903 rokiv pri monastiri funkcionuvalo zhinoche siritske uchilishe Naprikinci XIX stolittya v zhinochomu monastiri prozhivali do 150 chernic Na 1914 rik u monastiri prozhivala 121 sestra Chernici volodili 117 desyatinami zemli zdavali selyanam v orendu mlin utrimuvali zhinochu shkolu gramotnosti Dlya shkoli kazna vidilyala she 100 rubliv shorichnoyi subsidiyi Diyalnist monastirya za radyanskoyi vladi Zakrittya monastirya Protyagom 1920 h rokiv zhinochij monastir zajmav dvi budivli odin hram de zvershuvav bogosluzhinnya odin svyashenik Usi inshi budivli znahodilis u rozporyadzhenni dityachogo mistechka de meshkala 351 osoba diti ta personal Dvoye chernic zhili na teritoriyi monastirya a 34 chernici mandruvali u mezhah Berdichivskoyi okrugi Monastir bulo zakrito 1925 za inshimi danimi 1922 roku Vprodovzh 1936 1938 rokiv buv rozibranij Svyato Georgiyivskij hram Timchasove vidnovlennya diyalnosti monastirya pid chas nimecko radyanskoyi vijni Cherneche zhittya timchasovo 1941 1944 vidrodilosya pid chas okupaciyi URSR Lyubarskij zhinochij monastir diyav she na seredinu lita 1944 roku Za misyac do kapitulyaciyi Nimechchini yak vidno z materialiv osobistogo fondu P Hodchenka monastir znovu pripiniv svoyu diyalnist Podalsha dolya zberezhenih budivel monastirya Zi starih chasiv u Lyubari zbereglisya budivli hramu ta shkoli Svyato Georgiyivskogo monastirya V primishennyah shkoli z 1963 roku bulo vidkrito navchalnij zaklad yakij diye po sogodni SPTU 37 z 2004 roku Lyubarskij profesijnij licej Postanovoyu Radi Ministriv Ukrayinskoyi RSR vid 6 veresnya 1979 roku N 442 Budinok shkoli Vasiliyanskogo monastirya XVIII st bulo vklyucheno do spisku pam yatok arhitekturi Ukrayinskoyi RSR sho perebuvayut pid ohoronoyu derzhavi za nomerom 1102 Inshi primishennya monastirya vcilili i vikoristovuvalisya dlya rozmishennya riznih ustanov administrativnih kinoteatru dityachogo budinku V yizna brama bula pereobladnana na krayeznavchij muzej Pislya progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini v yizna brama kolishnij muzej pereobladnuyetsya na prijmalnyu upravlinnya socialnogo zahistu chastinu primishen zajmayut Lyubarskij licej tam rozmisheni klub yidalnya klasi rajonna drukarnya ta shvejna fabrika Lileya Div takozhKostel svyatogo Arhangela Mihayila ta svyatogo Dominika Lyubar PrimitkiMicko I Lyubarskij Svyatogeorgiyivskij monastir Ostrozka akademiya XVI XVII stolittya Enciklopediya Ostrog Vidavnictvo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2011 ISBN 966 95166 0 9 S 209 Nikolskij Ye Blagovirnij knyaz Kostyantin Ostrozkij pokrovitel i prosvititel ukrayinskogo narodu Ukrayina ta Polsha minule sogodennya perspektivi 2013 T 2 S 107 Cifrova biblioteka istoriko kulturnoyi spadshini NBUiV Kanchura V Arhiv originalu za 26 kvitnya 2018 Vortman D Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir Enciklopediya istoriyi Ukrayini Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj vremennoj komissiej dlya razbora drevnih aktov sostoyashej pri Kievskom Podolskom i Volynskom general gubernatore Ch 1 T 10 Akty otnosyashiesya k istorii Galicko russkoj pravoslavnoj cerkvi 1423 1714 gg Kiev Akc Ob pech i izd dela N T Korchak Novickogo 1904 S 527 528 Micik Yu Litopisec ostrozkij Ostrozka akademiya XVI XVII stolittya Enciklopediya Ostrog Vidavnictvo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2011 ISBN 966 95166 0 9 S 199 Micik Yu Stavroveckij Trankvilion Kirilo Enciklopediya istoriyi Ukrayini Procitovano 02 05 2018 Zhilyuk S Kostricya M Lyubarskij Svyato Georgiyevskij monastir Bolohivshina zemlya i lyudi Materiali Vseukrayinskoyi naukovoyi konferenciyi Velika Volin t 20 23 24 chervnya 2000 r Hmelnickij Stara Sinyava Lyubar 2000 S 121 123 Vavrik M Naris rozvitku i stanu Vasiliyanskogo Chinu XVII XX st Topografichno statistichna rozvidka Rim PP Basiliani 1979 S 198 Naris istoriyi Vasiliyanskogo Chinu Svyatogo Josafata Rim Vidavnictvo OO Vasiliyan 1992 S 196 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini Vip 13 K 2009 S 225 Vavrik M Naris rozvitku i stanu Vasiliyanskogo Chinu XVII XX st Topografichno statistichna rozvidka Rim PP Basiliani 1979 S 26 Wlast J Opowiadania historyczne z dziejow okolicy Sluczy i jej doplywow Krakow Spolka Wydawnicza Polska 1896 S 45 Klimchuk A Vasiliyanski monastiri istorichnoyi Volini Istorichna Volin Vavrik M Naris rozvitku i stanu Vasiliyanskogo Chinu XVII XX st Topografichno statistichna rozvidka Rim PP Basiliani 1979 S 164 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 237 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 230 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 231 232 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 235 Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 236 Gach P Szkoly i drukarnie zakonne na ziemiach dawnej Rzeczypospolitej w XVIII XIX wieku Roczniki nauk spolecznych T XXX zeszyt 2 2002 S 116 pol Androshuk O Lyubar Enciklopediya istoriyi Ukrayini Sheretyuk R Stanovishe greko uniatskoyi cerkvi naperedodni podiliv Rechi Pospolitoyi Aktualni problemi vitchiznyanoyi ta vsesvitnoyi istoriyi Zbirnik naukovih prac Rivnenskogo derzhavnogo gumanitarnogo universitetu Vipusk 23 2012 C 32 Isayevich Ya Vasiliyanski shkoli Enciklopediya istoriyi Ukrayini Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury USSR K Budivelnik 1985 T 2 S 151 ros Los V Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 234 Grimalyuk O Blagodijnist duhovenstva i monastiriv Volinskoyi yeparhiyi HIH pochatku HH st Aktualni problemi vitchiznyanoyi ta vsesvitnoyi istoriyi 2016 Vip 27 S 229 Velika Volin istoriya osviti i kulturi monografiya za red prof Levkivskogo M V Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2011 S 338 339 Salamaha M Osvitnya diyalnist chinu Sv Vasiliya Velikogo na Pravoberezhnij Ukrayini kincya XVIII pershoyi tretini HIH st Naukovi zapiski Seriya Istorichne religiyeznavstvo Ostrog Vidavnictvo Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya 2011 Vipusk 4 S 175 Lyubarska centralna rajonna likarnya Yershov V Yershova L Vasiliyanska shkola v Lyubari stanovlennya i zanepad V O Yershov L M Yershova Zhitomirshina kriz prizmu stolit Naukovij zbirnik Zhitomir Zhurfond 1997 S 41 Velika Volin istoriya osviti i kulturi monografiya za red prof Levkivskogo M V Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2011 S 153 Velika Volin istoriya osviti i kulturi monografiya za red prof Levkivskogo M V Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2011 S 152 153 303 Pavlenko V Diyalnist pedagogiv inozemciv na Volini HIH pochatok HH st Navchalno metodichnij posibnik za red prof M V Levkivskogo Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2009 S 54 55 Velika Volin istoriya osviti i kulturi monografiya za red prof Levkivskogo M V Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2011 S 290 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 551 Ks Jozafat Skruten ZSBW Basznianski Basnianski i Baszniewski Ignacy ks bazyljanin prowincji ruskiej Polski Slownik Biograficzny T I Krakow 1935 S 351 pol Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 158 159 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 277 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 126 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 334 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 335 Yershov V Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 ISBN 978 966 655 379 9 S 118 119 Prishepa O Polski shkoli v kulturnomu dovkilli miskih poselen Pravoberezhnoyi Ukrayini naprikinci XVIII pochatku HIH st MERITUM Rocznik Kola Naukowego Doktorantow Historykow Uniwersytetu Warminsko Mazurskiego w Olsztynie 2013 T V ISSN 2080 4547 S 59 60 Valentina Los Nataliya Sinkevich Catalogus patrumet fratrum defunctorum Chinu Svyatogo Vasiliya Velikogo u fondah Institutu rukopisiv NBUV seredina XVIII pochatok XIX stolittya Genealogichni zapiski Lviv 2014 Vip 12 novoyi seriyi 6 S 77 101 Los V Rukopisna spadshina monastiriv Greko ta Rimo katolickoyi cerkov u fondah Institutu rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni V I Vernadskogo Hereditas Monasteriorum vol 6 2015 s 237 250 Pashuk I Folklorist i etnograf I I Kravchenko Velika Volin minule i suchasne Tezi regionalnoyi konferenciyi 14 16 listopada 1991 roku Rivne 1991 S 68 70 203 Danilyak P Tadeush Chackij ta jogo rol u rozvitku osviti na Pravoberezhnij Ukrayini Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2009 2 S 51 66 Vasiliyanski monastiri Luckoyi yeparhiyi na pochatku HIH st chiselnist ta pributki Ukrayinska greko katolicka cerkva Voznesinnya Gospodnogo m Dubno Velika Volin istoriya osviti i kulturi monografiya za red prof Levkivskogo M V Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2011 S 177 Vitrenko V Rozvitok osviti u Novogradi Volinskomu ta poviti Kinec XVIII persha polovina HIH stolittya Istorichna Volin Sheretyuk R Zahodi uryadovih i cerkvonih struktur shodo nejtralizaciyi reakciyi naselennya Pravoberezhzhya na jogo vozz yednannya z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu 1839 r Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Istorichne religiyeznavstvo 2014 Vipusk 9 S 190 191 Sheretyuk R Zahodi uryadovih i cerkvonih struktur shodo nejtralizaciyi reakciyi naselennya Pravoberezhzhya na jogo vozz yednannya z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu 1839 r Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Istorichne religiyeznavstvo 2014 Vipusk 9 S 192 Wlast J Opowiadania historyczne z dziejow okolicy Sluczy i jej doplywow Krakow Spolka Wydawnicza Polska 1896 S 46 Zbirka statej Lyubarshina duhovna uporyadnik Viktor Kanchura Vse pro Lyubarskij rajon Informaciya vzyata z dovidnikiv Pamyatnaya knizhka Volynskoj gubernii Izdanie Volynskogo gubernskogo statisticheskogo komiteta za 1886 1917 roki Informaciya vzyata z dovidnikiv Pamyatnaya knizhka Volynskoj gubernii Izdanie Volynskogo gubernskogo statisticheskogo komiteta za 1891 1903 roki Pavlenko V Diyalnist pedagogiv inozemciv na Volini HIH pochatok HH st Navchalno metodichnij posibnik za red prof M V Levkivskogo Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2009 S 62 Rafalskij L Puteshestvie po Kremeneckomu uezdu Volynskoj gubernii Prilozh k 5 VEV za 1876 g S 170 Chuchalin O P Kiyivska yeparhiya v umovah vzayemin radyanskoyi derzhavi i pravoslavnoyi cerkvi 1920 1930 h rr Kvalifikacijna naukova pracya na pravah rukopisu Disertaciya na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata istorichnih nauk doktora filosofiyi za specialnistyu 07 00 01 Istoriya Ukrayini 032 Istoriya ta arheologiya Umanskij derzhavnij pedagogichnij universitet imeni Pavla Tichini Uman 2018 S 141 Bilokin S Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini Bazhan O Derzhavna politika u sferi religijnogo zhittya v Ukrayinskij PCP naprikinci radyansko nimeckoyi vijni Naukovi zapiski NaUKMA 2006 T 52 Istorichni nauki S 33 Bazhan O Derzhavna politika u sferi religijnogo zhittya v Ukrayinskij PCP naprikinci radyansko nimeckoyi vijni Naukovi zapiski NaUKMA 2006 T 52 Istorichni nauki S 34 Postanova Radi Ministriv URSR vid 6 veresnya 1979 r N 442 Pro dopovnennya spisku pam yatok mistobuduvannya i arhitekturi Ukrayinskoyi RSR sho perebuvayut pid ohoronoyu derzhavi Oficijnij portal Verhovnoyi Radi Ukrayini a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Dzherela ta literaturao Vavrik M M Naris rozvitku i stanu Vasiliyanskogo Chinu XVII XX st Topografichno statistichna rozvidka Rim PP Basiliani 1979 Vortman D Ya Lyubarskij Svyato Georgiyivskij monastir Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Yershov V O Polska literatura Volini dobi romantizmu genologiya memuaristichnosti Zhitomir Polissya 2008 624 s ISBN 978 966 655 379 9 Zhilyuk S Kostricya M Lyubarskij Svyato Georgiyevskij monastir V kn Bolohivshina zemlya i lyudi Materiali Vseukrayinskoyi naukovoyi konferenciyi Velika Volin t 20 23 24 chervnya 2000 r Hmelnickij Stara Sinyava Lyubar 2000 Los V E Acta monasterii Lubarensis dzherelo do vivchennya istoriyi vasiliyanskogo chernectva Pravoberezhnoyi Ukrayini druga polovina XVIII persha polovina XIX st Rukopisna ta knizhkova spadshina Ukrayini vip 13 K 2009 S 224 241 Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR Katalog spravochnik t 2 K 1985 Teslenko I A Pomyannik Lyubarskogo monastirya chinu svyatogo Vasiliya Velikogo XVII XIX st V kn Zhitomirshina na zlami tisyacholit Naukovij zbirnik Zhitomir 2000 PosilannyaOficijnij sajt Lyubarskogo profesijnogo liceyu

Дата публікації:
Топ