Овруцький повіт

Овруцький повіт (пол. Powiat owrucki, рос. Овручский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, пізніше — у Волинській губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Овруч.

Овруцький повіт
Герб повітового центру
Губернія	Волинська губернія
Центр	Овруч
Створений	1471 р. у Великому князівстві Литовському
Скасований	7 березня 1923 р. у СРСР
Площа	10 616 км²
Населення	205 390 чоловік (на 1897 рік) осіб

Географічне положення

Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на заході з Рівненським, на півдні з Новоград-Волинським і Житомирським повітами Волинської губернії, на південному сході і сході з Радомисльським повітом Київської губернії та з Мінською губернією на півночі. Займав площу 9 329 верст² (10 616 км²).

Межа з Житомирським повітом починалась від Случа, північніше Звягеля, проходила по лінії Ємільчине — Коростень межиріччями Уборті та Ужа. Західний кордон проходив по річці Случ, північний — по річках Уборть, Словечна та Жолонь.

Найбільші міста: Овруч, Коростень, Ксаверів, Базар, Калинівка, Чорнобиль, Олевськ.

Населення

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 205 390 чоловік. З них 83,39 % — українці, 10,64 % — євреї, 1,34 % — поляки, 1,16 % — німці, 2,6 % — росіяни, 0,32 % — чехи, 0,52 % — білоруси.

Історія та адміністративно-територіальний устрій

Утворений у 1471 році у складі Київського воєводства Великого князівства Литовського.

У повіті було 16 волостей, одне місто (Овруч), 10 містечок, 36 колоній, усіх населених пунктів — 543.

• Овруч, місто із передмістями Гадчице (Радчиці), Гептари, Грезня, Заріччя, Заручай (Ручай), Кизил, Лукішки, Острів, Рулівщина, слободою Нагірною, хуторами Бароновичевими, селом Шваби.
• Базарська волость
• Велико-Фосенська волость
• Гладковицька волость
• Жубровицька волость
• Іскоростська волость
• Кисорицька волость
• Лугинська волость
• Народицька волость
• Нововороб'ївська волость
• Норинська волость
• Олевська волость
• Покалівська волость
• Словечанська волость
• Татарновицька волость
• Христинівська волость
• Юрівська волость

Внаслідок Другого поділу Речі Посполитої, 13 квітня 1793 року повіт увійшов до складу новоствореного Заславського намісництва, перейменованого 1 травня 1795 року на Волинське намісництво. 29 серпня 1797 року, згідно з царським указом, повіт увійшов до складу створеної роком раніше Волинської губернії.

У 1809 році частину Овруцького повіту було передано до складу Житомирського повіту; межа між повітами пересунулась від лінії Пулини — Черняхів на північ, до Ушомира.

1921 року було утворено Коростенський повіт. До його складу увійшли 2 волості Житомирського повіту, а також 7 волостей Овруцького повіту (Білокоровицька, Коростенська, Лугинська, Норинська, Олевська, Татарновицька, Юрівська) — уся південна та західна частини. Кисорицька волость відійшла до складу Польщі.

У складі Овруцького повіту залишилися місто Овруч, Базарська, Велико-Фосенська, Гладковицька, Народицька, Нововороб'ївська, Покалівська, Словечанська та Христинівська волості.

Повіт припинив існування 7 березня 1923, відповідно до постанови ВУЦВК. Територія повіту увійшла до складу новостворених Базарського, Овруцького та Словечанського районів Коростенської округи.

Нині більша частина колишнього повіту — у складі Житомирської області, менша (колишня Кисорицька та частини Олевської і Юрівської волостей) — у складі Рівненської області, колишні села Олексіївка та Становище (нині частина смт Вільча) — у складі Київської області.

Примітки

1. (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 6, 7. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 28 серпня 2020.
2. . Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.

Джерела

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)
• Eustachy Iwanowski. Rozmowy o polskiéj koronie. Kraków, 1873, с. 661.(пол.)