Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Семашко Йо сиф Сема шко 25 грудня 1798 Павлівка 23 листопада 1868

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Семашко.

Йо́сиф Сема́шко (25 грудня 1798, Павлівка — 23 листопада 1868, Вільно) — митрополит, церковний діяч родом з сучасної Вінниччини. Спочатку унійний, з 1839 православний.

Йосиф Семашко

Митрополит Литовський і Віленський

6 квітня 1840 — 23 листопада 1868

Обрання:

6 квітня 1840

Церква:

Російська православна церква

Наступник:

Макарій Булгаков

Єпископ Жировицький

2 квітня 1833 — 12 лютого 1839

Обрання:

2 квітня 1833

Церква:

Руська Унійна Церква

Попередник:

Йосафат Булгак

Єпископ-помічник Полоцький

21 квітня 1829 — 2 квітня 1833

Обрання:

21 квітня 1829

Церква:

Руська Унійна Церква

Титулярний єпископ Мстиславський

21 квітня 1829 — 2 квітня 1833

Обрання:

21 квітня 1829

Церква:

Руська Унійна Церква

Народження:

25 грудня 1798
Павлівка, Липовецький повіт Київська губернія,

Російська імперія

Смерть:

23 листопада 1868 (69 років)
Вільно,

Російська імперія

Похоронений:

Вільно, Монастир Святого Духа

Батько:

Йосиф

Прийняття священичого сану:

28 грудня 1821

Єпископська хіротонія:

4 серпня 1829

Нагороди:

Орден Святої Анни 1 ступеня

Орден Святого Андрія Первозванного

Життєпис

Народився у селі Павлівка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області) в сім'ї греко-католицького священника. Закінчив Головну Духовну Семінарію при Віленському університеті, з 1821 — священик, з 1822 у Петербурзі при уніятському департаменті Римо-Католицької Духовної Колеґії. Записка С. про приєднання уніятів до Православної Церкви і проект реорганізації Унійної Церкви були використані у царському декреті 1827 про створення окремої Греко-уніатської колеґії. З 1829 — єпископ мстиславльський, з 1832 — литовський і голова білоруської консисторії. 1835 року як член таємного Комітету уніатських справ підготував підпорядкування (1837), а в 1839 р. приготував «приєднання» Унійної церкви до Російської православної. 1840 — архієпископ литовський і віленський. 1844 року переїхав до Жировичів і, як правлячий православний архієпископ, допомагав русифікувати Білорусь. 1847 — член Святішого Синоду. 1852 — митрополит.

Переконував останніх греко-католицьких єпископів Білорусі Василя Лужинського (адміністратор Полоцької єпархії) та Антонія Зубка (Берестейський єпископ) перейти на православ'я. Батька наказав вивезти на Сибір через відмову перейти на московське правовслав'я; як виняток, був вивезений вглиб Росії.

Примітки

Василь Верига. Нариси з історії України… С. 112.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йосиф (Семашко)

Минські духовні школи (біографія Йосифа Семашка)
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 112.
Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.

Посилання

Bishop Józef Siemaszko (Semaško) † [ 2 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[В2-1] Василь Верига. Нариси з історії України… С. 112.