Васи́ль Лужи́нський (світське ім'я Венеди́кт Лужи́нський; 1791, , Російська імперія тепер Білорусь — 26 січня/2 лютого 1879, Санкт-Петербург) — єпископ Української греко-католицької церкви, з 25 березня 1839 єпископ Російської православної церкви; єпископ Оршанський (1833-1840), архієпископ Полоцький і Вітебський (1840–1866). Один із ініціаторів Полоцького церковного собору в 1839 році. Доктор богослів'я (1825).
Василь Лужинський Венедикт Лужинський | ||
| ||
---|---|---|
1840 — 1866 (з 7 липня 1840 по 5 квітня 1841 - єпископ) | ||
Церква: | Російська православна церква | |
Попередник: | Ісидор Нікольський | |
Наступник: | Сава Тихомиров | |
| ||
6 березня 1839 — 7 липня 1840 | ||
Церква: | Російська православна церква | |
Попередник: | Йосафат Булгак | |
| ||
9 листопада 1838 — 6/25 березня 1839 | ||
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
Попередник: | Йосафат Булгак | |
Наступник: | Полоцьку архієпархію ліквідовано | |
| ||
6 грудня 1833 — 1838 | ||
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
Народження: | бл. 1788 чи 1791 , Рогачовський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія (тепер Білорусь) | |
Смерть: | 26 січня 1879 Санкт-Петербург | |
Батько: | Стефан Лужин-Лужинський | |
Прийняття священичого сану: | 6 серпня 1819 | |
Єпископська хіротонія: | 28 січня 1834 | |
Нагороди: |
|
Життєпис
Юність та освіта
Народився в родині греко-католицького священика Стефана Лужина-Лужинського. Через ранню смерть батька виховувався в двоюрідного дядька шляхтича-католика Кельчевського. Навчався у Полоцькій духовній семінарії (1807–1814), Полоцькій єзуїтській академії (1814–1816) та Головній католицькій семінарії при Віленському університеті (1816–1819), яку закінчив зі ступенем кандидата філософії. У 1825 році отримав ступінь доктора богослов'я.
Священик
Після завершення навчання Лужинський повернувся у Полоцьк і став помічником Полоцького архієпископа Івана Красовського. 6 серпня 1819 року Лужинський став священником у неодруженому стані. У 1820 році Івана Красовського було відсторонено від уряду архієпископа. На його захист стало біле духовенство на чолі з Лужинським. Через це останнього було звільнено з обов'язків, які він виконував у Полоцькій семінарії. У вересні 1824 року радою Виленського університету Лужинського обрано префектом Виленської семінарії. У семінарії він навчав церковного співу та організував хор. Василь Лужинський належав також до гуртка прихильників церковнослов'янської мови та богослужіння, який діяв при Виленській семінарії у 1826–1828 роках. У 1829 році Лужинський став ассесором Греко-уніатської колегії в Санкт-Петербурзі та активно допомагав Мстиславському єпископу Йосифу Семашкові у приготуванні з'єднання Греко-Католицької Церкви в Росії з Російською Православною Церквою.
Єпископ та перехід на православ'я
6 грудня 1833 року Лужинського призначено, а 28 січня 1834 року висвячено на єпископа Оршанського.. Перед хіротонією він дав письмову згоду на перехід у православ'я. Після смерті митрополита Йосафата Булгака Лужинський став адміністратором Полоцької архієпархії. 12 лютого 1839 року під час Полоцького собору на спільному богослужінні єпископів Йосифа Семашка, Василя Лужинського та Антонія Зубка було прийнято акт про приєднання Греко-католицької церкви в Росії з Російською православною церквою. Після цього укладено прохання до царя з додатком 1305 підписів духовних осіб. 6 березня 1839 року Лужинського призначено єпископом Оршанським, вікарієм Могилівської православної єпархії. 7 липня 1840 року він став єпископом Полоцьким та Вітебським. 5 квітня 1841 року йому надано титул архиєпископа. Резиденцію єпископа у 1842 році було перенесено з Полоцька до Вітебська. Активно займався місіонерською діяльністю, завдяки чому долучив до православ'я 5 тисяч старовірів, для яких заснував одновірські парафії. Під час повстання 1863–1864 років підтримував царську владу, за що зазнав нападів від повстанців.
В 1866 році звільнений від керівництва єпархією й викликаний у Санкт-Петербург де був призначений членом Святійшого синоду. В 1876 році став почесним членом Санкт-Петербурзької духовної академії. В останні роки життя написав монографію «Нотатки», основану на власних спогадах про ліквідацію унії в Північно-Західнім краї.
Помер в Санкт-Петербурзі 26 січня 1879 року. Похований коло церкви у своєму маєтку Любашкові (стара назва Любашковичі) на Вітебщині, в радянські часи надгробок був знищений.
Примітки
- Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 288.
Джерела
- Записки Василия Лужинского, архиепископа Полоцкого. — Казань: Духов. Акад. — 1885. — C. 312.
- Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 288.
Посилання
- Василий (Лужинский) [ 7 липня 2012 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия
- Хотеев Алексей. Архиепископ Полоцкий и Витебский Василий (Лужинский): жизнь и деятельность [ 11 лютого 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasi l Luzhi nskij svitske im ya Venedi kt Luzhi nskij 1791 Rosijska imperiya teper Bilorus 26 sichnya 2 lyutogo 1879 Sankt Peterburg yepiskop Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi z 25 bereznya 1839 yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi yepiskop Orshanskij 1833 1840 arhiyepiskop Polockij i Vitebskij 1840 1866 Odin iz iniciatoriv Polockogo cerkovnogo soboru v 1839 roci Doktor bogosliv ya 1825 Vasil Luzhinskij Venedikt LuzhinskijArhiyepiskop Polockij i Vitebskij1840 1866 z 7 lipnya 1840 po 5 kvitnya 1841 yepiskop Cerkva Rosijska pravoslavna cerkvaPoperednik Isidor NikolskijNastupnik Sava TihomirovYepiskop Orshanskij6 bereznya 1839 7 lipnya 1840Cerkva Rosijska pravoslavna cerkvaPoperednik Josafat BulgakAdministrator Polockoyi arhiyeparhiyi 2 j Arhiyepiskop Biloruskij9 listopada 1838 6 25 bereznya 1839Cerkva Ukrayinska Greko Katolicka CerkvaPoperednik Josafat BulgakNastupnik Polocku arhiyeparhiyu likvidovanoYepiskop Orshanskij6 grudnya 1833 1838Cerkva Ukrayinska Greko Katolicka Cerkva Narodzhennya bl 1788 chi 1791 Rogachovskij povit Mogilovska guberniya Rosijska imperiya teper Bilorus Smert 26 sichnya 1879 1879 01 26 Sankt PeterburgBatko Stefan Luzhin LuzhinskijPrijnyattya svyashenichogo sanu 6 serpnya 1819Yepiskopska hirotoniya 28 sichnya 1834 Nagorodi ZhittyepisYunist ta osvita Narodivsya v rodini greko katolickogo svyashenika Stefana Luzhina Luzhinskogo Cherez rannyu smert batka vihovuvavsya v dvoyuridnogo dyadka shlyahticha katolika Kelchevskogo Navchavsya u Polockij duhovnij seminariyi 1807 1814 Polockij yezuyitskij akademiyi 1814 1816 ta Golovnij katolickij seminariyi pri Vilenskomu universiteti 1816 1819 yaku zakinchiv zi stupenem kandidata filosofiyi U 1825 roci otrimav stupin doktora bogoslov ya Svyashenik Pislya zavershennya navchannya Luzhinskij povernuvsya u Polock i stav pomichnikom Polockogo arhiyepiskopa Ivana Krasovskogo 6 serpnya 1819 roku Luzhinskij stav svyashennikom u neodruzhenomu stani U 1820 roci Ivana Krasovskogo bulo vidstoroneno vid uryadu arhiyepiskopa Na jogo zahist stalo bile duhovenstvo na choli z Luzhinskim Cherez ce ostannogo bulo zvilneno z obov yazkiv yaki vin vikonuvav u Polockij seminariyi U veresni 1824 roku radoyu Vilenskogo universitetu Luzhinskogo obrano prefektom Vilenskoyi seminariyi U seminariyi vin navchav cerkovnogo spivu ta organizuvav hor Vasil Luzhinskij nalezhav takozh do gurtka prihilnikiv cerkovnoslov yanskoyi movi ta bogosluzhinnya yakij diyav pri Vilenskij seminariyi u 1826 1828 rokah U 1829 roci Luzhinskij stav assesorom Greko uniatskoyi kolegiyi v Sankt Peterburzi ta aktivno dopomagav Mstislavskomu yepiskopu Josifu Semashkovi u prigotuvanni z yednannya Greko Katolickoyi Cerkvi v Rosiyi z Rosijskoyu Pravoslavnoyu Cerkvoyu Yepiskop ta perehid na pravoslav ya 6 grudnya 1833 roku Luzhinskogo priznacheno a 28 sichnya 1834 roku visvyacheno na yepiskopa Orshanskogo Pered hirotoniyeyu vin dav pismovu zgodu na perehid u pravoslav ya Pislya smerti mitropolita Josafata Bulgaka Luzhinskij stav administratorom Polockoyi arhiyeparhiyi 12 lyutogo 1839 roku pid chas Polockogo soboru na spilnomu bogosluzhinni yepiskopiv Josifa Semashka Vasilya Luzhinskogo ta Antoniya Zubka bulo prijnyato akt pro priyednannya Greko katolickoyi cerkvi v Rosiyi z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Pislya cogo ukladeno prohannya do carya z dodatkom 1305 pidpisiv duhovnih osib 6 bereznya 1839 roku Luzhinskogo priznacheno yepiskopom Orshanskim vikariyem Mogilivskoyi pravoslavnoyi yeparhiyi 7 lipnya 1840 roku vin stav yepiskopom Polockim ta Vitebskim 5 kvitnya 1841 roku jomu nadano titul arhiyepiskopa Rezidenciyu yepiskopa u 1842 roci bulo pereneseno z Polocka do Vitebska Aktivno zajmavsya misionerskoyu diyalnistyu zavdyaki chomu doluchiv do pravoslav ya 5 tisyach staroviriv dlya yakih zasnuvav odnovirski parafiyi Pid chas povstannya 1863 1864 rokiv pidtrimuvav carsku vladu za sho zaznav napadiv vid povstanciv V 1866 roci zvilnenij vid kerivnictva yeparhiyeyu j viklikanij u Sankt Peterburg de buv priznachenij chlenom Svyatijshogo sinodu V 1876 roci stav pochesnim chlenom Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi akademiyi V ostanni roki zhittya napisav monografiyu Notatki osnovanu na vlasnih spogadah pro likvidaciyu uniyi v Pivnichno Zahidnim krayi Pomer v Sankt Peterburzi 26 sichnya 1879 roku Pohovanij kolo cerkvi u svoyemu mayetku Lyubashkovi stara nazva Lyubashkovichi na Vitebshini v radyanski chasi nadgrobok buv znishenij PrimitkiBlazhejovskij D Iyerarhiya Kiyivskoyi cerkvi 861 1996 Lviv Kamenyar 1996 S 288 DzherelaZapiski Vasiliya Luzhinskogo arhiepiskopa Polockogo Kazan Duhov Akad 1885 C 312 Blazhejovskij D Iyerarhiya Kiyivskoyi cerkvi 861 1996 Lviv Kamenyar 1996 S 288 PosilannyaVasilij Luzhinskij 7 lipnya 2012 u Wayback Machine Pravoslavnaya enciklopediya Hoteev Aleksej Arhiepiskop Polockij i Vitebskij Vasilij Luzhinskij zhizn i deyatelnost 11 lyutogo 2013 u Wayback Machine