Лузіта́ни (лат. Lusitani; ісп. і порт. Lusitanos) — індоєвропейський народ, що мешкав на заході Піренейського півострова, на теренах сучасної Португалії в VI ст. до н.е. — I ст. н.е. Займали землі в межиріччі Дору й Тагу (Тежу), а також частково іспанські провінції Естремадуру й Саламанку. Точне етнічне й лінгвістичне походження невідоме. Вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Розмовляли лузітанською мовою, близькою до кельтських й італійських мов. Не мали єдиної політичної організації, але мали почуття культурної спільності. Поділялися на самостійні племена, що керувалися військовими родами й контролювали певні території. Мешкали у городищах, займалися землеробством і скотарством. Перебували під кельтським релігійним впливом. Були язичниками, практикували тваринні й людські жертвоприношення. Вшановували (лат. Endovelicus), бога здоров'я й безпеки, та Атегіну, богиню родючості. Розвинули примітивне образотворче мистецтво (скульптуру). Під час зовнішньої небезпеки об'єднувалися в союз. Вели успішні війни проти карфагенян та римлян. Використовували тактику партизанської війни. У 147 — 139 рр. до н.е. під проводом вождя Віріата боролися проти римського панування. 61 року до н.е. були підкорені Римом. Зазнали романізації — прийняли римське право, звичаї та латину. Близько 27 року до н.е. землі лузітанів були перетворені на римську провінцію Лузітанія. У середньовічній Португалії лузітани вважалися пращурами португальців (ця ідея була освячена в національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша). У новітній португальській мові «лузітани», «лузітанський» — переносно про португальців, португальське.
Назва
- Лузітани, лузитани (порт. lusitanos)
- Лусітани, луситани (лат. lusitani, ісп. lusitanos)
- Лусітанці, луситанці (рос. луситанцы) — у російському перекладі Страбонової «Географії», здійсненого Стратановським
Походження
Лузітани вважаються докельтським, паракельтським або протокельтським народом. Зокрема, Страбон у своїй «Географії» писав, що вони походили від кантабрів, іберського автохтонного населення півострова. На думку Діодора Сицилійського були германцями-кімбрами; Артемідор Далдіанський називав їх белітанами (лат. Belitani), кельтами; Пліній Старший і Помпоній Мела відокремлювали їх від кельтів.
Більшість племінних назв та топонімів мають кельтське походження. Споріднені з сусідніми веттонами та .
Історія
Перші писемні згадки джерел про лузітан пов’язані із Пунічними війнами між Карфагенон і Римом. Тіт Лівій зазначає, що у Ганнібаловому війську були лузітанські найманці. Проте сама Лузітанія, так само як і сусідня Веттонія, лежали далеко за межами впливу карфагенян. Останні мали тісні контакти з в приморському регіоні Алгарве, а також багатими портовими містами Андалузії. Лузітани ж мешкали у гірських районах сучасної Центральної і Північної Португалії. Вони постійно потерпали від нестачі продовольства, через що часто здійснювали набіги на сусідів, особливо в долину Бетія (Гвадалквівіра) .
Так, близько 193 року до н.е. південні племена лузітанів здійснили напади на романізовані поселення сучасної Андалузії, сплюндрували села і поля за річкою Гвадіана. По дорозі назад, поблизу Іліпи (Алькала-дель-Ріо, Севілья) їх, навантажених награбованим майном, перестріло і розгромило римське військо під командуванням Сципіона Африканського. Тим не менш, 191 року лузітани атакували Емілія Павла Македонського і убили декілька тисяч його солдат 186 року вони завдали тяжкої поразки претору під час облоги Асти.
178 року претор Тиберій Семпроній Гракх уклав з лузітанами мир, але через два десятиліття його було розірвано. 154 року лузітани напали на коніїв, союзників Риму. Вони захопили столицю противника , переправилися до Північної Африки через Гібралтарську протоку й взяли в облогу Окіле (Асіла). Біля міста їх розбив римський полководець Муммій.
Тим часом інша група лузітан на Піренейському півострові вщент розбила римську армію претора Гальби. 150 року римляни відповіли контр-ударом, вдерлися до непідкореної Лузитанії й спустошили долину річки Таг. Лузітанські племена запросили миру й склали зброю в обмін на обіцянки римлян надати їм родючі землі. Коли вони без зброї прибули до Гальби, той наказав по-звірячому вирізати більшу частину, а уцілілу решту зробив рабами. Светоній повідомляє, що римський полководець знищив обманом 30 тисяч лузітан, а Валерій Максим — 7 тисяч. Цей підступний вчинок був розкритикований у Римі, зокрема Катоном Старшим, але Гальба уник покарання.
147 року лузітани помстилися набігом на римські землі в долині Бетія. Військо розбило їх, оточило і запропонувало здатися. Обложені обрали вождем Віріата, який свого часу вцілів під час різанини, організованої Гальбою. Він переконав співплемінників не вірити римлянам і зненацька атакував противника, пробивши коло оточення. Решта лузітан втекла без великих втрат, скориставшись сум'яттям.
У 147 — 139 рр. до н.е. лузітани успішно воювали під проводом вождя Віріата, допоки його не зрадили соратники. Згодом лузітанські племена боролися із вождем (лат. Tautalus). 61 року до н.е. були підкорені Римом.
Суспільна організація
Суспільна організація лузітанів була патріархально-родовою. Кревні зв'язки відігравали більше значення ніж сусідські. Сім'ї були моногамними, шлюбні церемонії нагадували грецькі. Влада батька над сином була чинною навіть після одруження останнього. Сім'ї об'єднувалися у рід, роди — у плем'я. Кожен рід мав власне поселення, або укріплене городище (castro). Центром племені було велике місто із спільним храмом чи судовою адміністрацією.
Лузітанське суспільство було ієрархічним, в якому чоловік-воїн займав високе положення. Привілейовані воїни становили шляхетний клас й володіли основними багатствами, на що вказують скарби і зброя з поховань. Як зазначає Страбон лузітани вели спартанський спосіб життя, любили займатися війною та грабіжницькими нападами на сусідів.
Лузітани жили в умовах воєнної демократії. Головним органом управління племені була рада, так звана сусідська рада (conventus vicinorum) — зібрання голів родів і сімей. На раді обирали вождів, яких античні джерела називають провідниками (грец. ἡγούμενος, hìghóumenos), або королями (лат. regnator). Рада контролювала й обмежувала їхню владу.
Декілька племен могли об’єднуватися у прото-державні утворення — федерації. Вони були непостійними й інституційно слабкими. Такі об’єднання трималися винятково на авторитеті сильних лідерів, таких як Віріат і Серторій, й розпадалися після смерті провідника.
За повідомленням Апіана лузітани мали власне законодавство. Вони розрізняли приватну і громадську (комунальну) власність. До останньої входили землеволодіння, худоба, продукти сільського господарства, а також племінні скарби. Засуджених на смерть лузітани скидали зі скелі в урвище, а батьковбивць побивали камінням.
Племена
Звичаї
Господарство. Торгівля
За повідомленням Страбона лузітани вели простий спосіб життя, займалися скотарством, збиральництвом і землеробством . Вони розводили корів, кіз і коней; збирали жолуді, з яких робили борошно і виготовляли хліб; вирощували ячмінь. Замість оливкової олії лузітани використовували вершкове масло. Пили, в основному, воду і пиво. Вино споживали рідко, переважно, на святах із родичами. Трапеза проходила у будинку, за столом, де сідали за віком та чином. Обід обносили колом; під час пиру відбувалися танці під звуки флейти чи труби. Жінки танцювали разом із чоловіками, взявшись за руки. Спали, зазвичай, на підлозі, або сіні.
Чоловіки носили довге волосся, подібно до жінок, і одягалися у чорні шати, переважно, плащі. У цих плащах вони ходили вдень і спали на сінниках в ночі. Жінки завжди одягалися у довгі і кольорові сукні.
Північні лузітани, які жили біля річки Дурій (Дору), вели спартанський спосіб життя: двічі на день милися у лазнях, купалися в крижаній воді, щоденно їли лише борошно, дотримувалися чистоти і скромності.
Торгівля між лузітанами проходила у формі натурального безгрошового обміну. Карбованої монети вони не знали й інколи замість неї використовувалися відрубані шматки кованого срібла.
Жертвоприношення
Лузітани любили жертвоприношення й ворожили на нутрощах тварин, принесених у жертву. Вони розглядали жили на боці жертви і, намацуючи їх, провіщали майбутнє. Лузітани також практикували людські жертвоприношення й ворожили на нутрощах полонених ворогів. Зокрема, вони закутували жертву у плащ, а коли жрець-ворожбит убивав її ударом у нутрощі, визначали майбутнє за падінням тіла жертви. У полонених лузітани відрубали праві руки й приносили в жертву божествам. Згодом цей звичай запозичили римляни.
Богові війни (Аресу) лузітани приносили в жертву цапів, коней і полонених. Подібно до греків вони також приносили гекатомби.
Військова справа
Згідно з повідомленнями античних авторів лузітани воювали, використовуючи тактику партизанської війни. Страбон писав, що вони вміло влаштовували засідки і висліджували ворога, були моторні, спритні й прекрасно маневрували у строю. Діодор Сицилійський відзначав, що лузітани — найбільш хоробрий з усіх іспанських народів; легкі й рухливі, швидкі у втечі й переслідуванні, але поступалися кельтіберам у стройовому бою.
На озброєнні лузітан були залізні дротики-соліферуми, кинджали, мечі, ножі і списи. Мечі були подібними до кельтіберських фалькат. Списи мали мідні наконечники. Лузітани найкраще вправлялися з дротиками, які кидали далеко і влучно.
Захист простого вояка складав лляний панцир, поножі та шкіряний шолом з сухожилків. Знать мала кольчуги та шоломи з трьома султанами, подібними до кельтіберських. Також використовувався малий, але дуже міцний щит кетра, діаметром до 60 см, що висів на ременях, бо не мав ні кілець, ні ручок. Місцеві вміли відбивати ним стріли, а також завдавали ударів по ворогу.
У бій лузітани йшли ритмічним кроком й атакували, співаючи бойовий гімн. Їхні вершники їздили на низькорослих, потворних, але спритних конях, швидших ніж римські. Перед січею вояки зав'язували своє довге волосся довкола лоба. Жінки воювали нарівні з чоловіками. За своїм звичаєм лузітани відрубали голови противникам.
Для піхоти і вершників проводилися тренувальні змагання з кулачного бою, бігу, стрільби та групових боїв. Також вони вправлялися у танцях, що потребували значної сили ніг.
Лузітани мали парамілітарні молодіжні братства, які об'єднували юнаків та готували їх до війни. Ця молодь збиралася у горах і здійснювала грабіжницькі набіги на сусідні народи півострова. Юнаки вважалася бойовим резервом і служили в гарнізонах городищ. Схожі молодіжні організації мали кельти, кельтібери та ібери. Саме вбивство Галбою цвіту лузітаської молоді стало приводом до війни з Римом.
- Шолом
У культурі
Португальська література
У середньовічному Португальському королівстві лузітани вважалися пращурами португальців. Ця ідея закріпилася у національній свідомості країни в XVI столітті завдяки поету Луїшу де Камоеншу, який назвав свій найвидатніший твір «Лузіади» за іменем лузітан та Лузітанії. У цій національній поемі португальці іменуються лузітанами, які під проводом Васко да Гами мужньо долають морський шлях до Індії. Вождь історичних лузітан Віріат зображений як борець за свободу Лузітанії-Португалії від Риму.
Плавання до Індії Доволі мудрого хвалити грека Луїш де Камоенш. Лузіади. І:1. | Битва при Алжубарроті Глянь, на горі сімнадцять лузітанців
|
Битва при Оріке Але вже принц Афонсу для боїв Луїш де Камоенш. Лузіади. III:42. |
У нову добу слова «лузітани», «Лузітанія», «лузітанська мова» стали переносними, метафорично-поетичними назвами португальців, Португалії, португальської мови.
Інше
- «Лузітанська хроніка» — середньовічна португальська хроніка.
- «Лузітанос» — андорський футбольний клуб.
- Лузофонія — португаломовна спільнота.
- Лузосфера — португаломовний світ.
- Лузотропікалізм — ідея пріорітетності портгальського колоніалізму.
- Лузітанський кінь — португальська порода бойових коней.
Поп-культура
- Лузітани — одна з іберійських фракцій комп'ютерної гри Total War: Rome II (2013)
Примітки
- Страбон. География: В 17 кн. / Пер., статья и коммент. Г. А. Стратановского. Ленинград: Наука, 1964. С. 139.
- Livermore 1947:1.
- Livermore 1947:1-2.
- Livermore 1947:2.
- Livermore 1947:5.
- Светоній. Життя дваданцяти цезарів. Книга VII. Гальба.
- Valerius Maximus. Factorum ac dictorum memorabilium, VIII, 1, 2; IX, 6, 2.
- Livermore 1947:6.
- Livermore 1947:4
- Старбон. Географія, ІІІ, 3, 6.
- Στράβων. Γεωγραφικά. βιβλίο Γ [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Κεφάλαιο 3:7.
- Страбон. География... 1964:155.
- Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, V, 34, 4.
- Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, V, 34, 5.
- Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, V, 34, 6.
- Valeri Maximi. Factorum et Dictorum Memorabilium. Liber IX:6:2
- Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.3.
- Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.288.
- Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.106.
- . Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019.
Джерела
- першоджерела
- Аппіан. Римська історія. Книга VI (Іберійська).
- Діодор Сицилійський. Історична бібліотека. Книга V.
- Діон Кассій. Римська історія. Книга 37.
- Пліній Старший. Природнича історія. Книга IV.
- Страбон. География. Книга ІІІ.
- монографії
- Ángel Montenegro et alii, Historia de España 2 - colonizaciones y formación de los pueblos prerromanos (1200-218 a.C), Editorial Gredos, Madrid (1989)
- Alarcão, Jorge de, O Domínio Romano em Portugal, Publicações Europa-América, Lisboa (1988)
- Alarcão, Jorge de et alii, De Ulisses a Viriato – O primeiro milénio a.C., Museu Nacional de Arqueologia, Instituto Português de Museus, Lisboa (1996)
- Amaral, João Ferreira do & Amaral, Augusto Ferreira do, Povos Antigos em Portugal – paleontologia do território hoje Português, Quetzal Editores, Lisboa (1997)
- Alarcão, Jorge de . Novas perspectivas sobre os Lusitanos (e outros mundos) [ 15 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Revista Portuguesa de Arqueologia. 4 (2). Lisboa: Instituto Português de Arqueologia. 2001. p.293-349. ISSN 0874-2782.
- Alvarado, Alberto Lorrio J., Los Celtíberos, Universidad Complutense de Madrid, Murcia (1997)
- Berrocal-Rangel, Luis, Los pueblos célticos del soroeste de la Península Ibérica, Editorial Complutense, Madrid (1992)
- Burillo Mozota, Francisco, Los Celtíberos, etnias y estados, Crítica, Barcelona (1998, revised edition 2007)
- Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
- Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лузітани
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Portugalci ta Luzitaniya znachennya Luzita ni lat Lusitani isp i port Lusitanos indoyevropejskij narod sho meshkav na zahodi Pirenejskogo pivostrova na terenah suchasnoyi Portugaliyi v VI st do n e I st n e Zajmali zemli v mezhirichchi Doru j Tagu Tezhu a takozh chastkovo ispanski provinciyi Estremaduru j Salamanku Tochne etnichne j lingvistichne pohodzhennya nevidome Vvazhayutsya dokeltskim parakeltskim abo protokeltskim narodom Rozmovlyali luzitanskoyu movoyu blizkoyu do keltskih j italijskih mov Ne mali yedinoyi politichnoyi organizaciyi ale mali pochuttya kulturnoyi spilnosti Podilyalisya na samostijni plemena sho keruvalisya vijskovimi rodami j kontrolyuvali pevni teritoriyi Meshkali u gorodishah zajmalisya zemlerobstvom i skotarstvom Perebuvali pid keltskim religijnim vplivom Buli yazichnikami praktikuvali tvarinni j lyudski zhertvoprinoshennya Vshanovuvali lat Endovelicus boga zdorov ya j bezpeki ta Ateginu boginyu rodyuchosti Rozvinuli primitivne obrazotvorche mistectvo skulpturu Pid chas zovnishnoyi nebezpeki ob yednuvalisya v soyuz Veli uspishni vijni proti karfagenyan ta rimlyan Vikoristovuvali taktiku partizanskoyi vijni U 147 139 rr do n e pid provodom vozhdya Viriata borolisya proti rimskogo panuvannya 61 roku do n e buli pidkoreni Rimom Zaznali romanizaciyi prijnyali rimske pravo zvichayi ta latinu Blizko 27 roku do n e zemli luzitaniv buli peretvoreni na rimsku provinciyu Luzitaniya U serednovichnij Portugaliyi luzitani vvazhalisya prashurami portugalciv cya ideya bula osvyachena v nacionalnij epopeyi Luziadi Luyisha de Kamoensha U novitnij portugalskij movi luzitani luzitanskij perenosno pro portugalciv portugalske Rimlyani i luzitaniMovna karta Pirenejskogo pivostrova 300 do n e Luzitani i vettoniNazvaLunulaLuzitani luzitani port lusitanos Lusitani lusitani lat lusitani isp lusitanos Lusitanci lusitanci ros lusi tan cy u rosijskomu perekladi Strabonovoyi Geografiyi zdijsnenogo StratanovskimPohodzhennyaLuzitani vvazhayutsya dokeltskim parakeltskim abo protokeltskim narodom Zokrema Strabon u svoyij Geografiyi pisav sho voni pohodili vid kantabriv iberskogo avtohtonnogo naselennya pivostrova Na dumku Diodora Sicilijskogo buli germancyami kimbrami Artemidor Daldianskij nazivav yih belitanami lat Belitani keltami Plinij Starshij i Pomponij Mela vidokremlyuvali yih vid keltiv Bilshist pleminnih nazv ta toponimiv mayut keltske pohodzhennya Sporidneni z susidnimi vettonami ta IstoriyaDokladnishe Luzitanska vijna Viriat ta Sertorianska vijna Pershi pisemni zgadki dzherel pro luzitan pov yazani iz Punichnimi vijnami mizh Karfagenon i Rimom Tit Livij zaznachaye sho u Gannibalovomu vijsku buli luzitanski najmanci Prote sama Luzitaniya tak samo yak i susidnya Vettoniya lezhali daleko za mezhami vplivu karfagenyan Ostanni mali tisni kontakti z v primorskomu regioni Algarve a takozh bagatimi portovimi mistami Andaluziyi Luzitani zh meshkali u girskih rajonah suchasnoyi Centralnoyi i Pivnichnoyi Portugaliyi Voni postijno poterpali vid nestachi prodovolstva cherez sho chasto zdijsnyuvali nabigi na susidiv osoblivo v dolinu Betiya Gvadalkvivira Tak blizko 193 roku do n e pivdenni plemena luzitaniv zdijsnili napadi na romanizovani poselennya suchasnoyi Andaluziyi splyundruvali sela i polya za richkoyu Gvadiana Po dorozi nazad poblizu Ilipi Alkala del Rio Sevilya yih navantazhenih nagrabovanim majnom perestrilo i rozgromilo rimske vijsko pid komanduvannyam Scipiona Afrikanskogo Tim ne mensh 191 roku luzitani atakuvali Emiliya Pavla Makedonskogo i ubili dekilka tisyach jogo soldat 186 roku voni zavdali tyazhkoyi porazki pretoru pid chas oblogi Asti 178 roku pretor Tiberij Sempronij Grakh uklav z luzitanami mir ale cherez dva desyatilittya jogo bulo rozirvano 154 roku luzitani napali na koniyiv soyuznikiv Rimu Voni zahopili stolicyu protivnika perepravilisya do Pivnichnoyi Afriki cherez Gibraltarsku protoku j vzyali v oblogu Okile Asila Bilya mista yih rozbiv rimskij polkovodec Mummij Tim chasom insha grupa luzitan na Pirenejskomu pivostrovi vshent rozbila rimsku armiyu pretora Galbi 150 roku rimlyani vidpovili kontr udarom vderlisya do nepidkorenoyi Luzitaniyi j spustoshili dolinu richki Tag Luzitanski plemena zaprosili miru j sklali zbroyu v obmin na obicyanki rimlyan nadati yim rodyuchi zemli Koli voni bez zbroyi pribuli do Galbi toj nakazav po zviryachomu virizati bilshu chastinu a ucililu reshtu zrobiv rabami Svetonij povidomlyaye sho rimskij polkovodec znishiv obmanom 30 tisyach luzitan a Valerij Maksim 7 tisyach Cej pidstupnij vchinok buv rozkritikovanij u Rimi zokrema Katonom Starshim ale Galba unik pokarannya 147 roku luzitani pomstilisya nabigom na rimski zemli v dolini Betiya Vijsko rozbilo yih otochilo i zaproponuvalo zdatisya Oblozheni obrali vozhdem Viriata yakij svogo chasu vciliv pid chas rizanini organizovanoyi Galboyu Vin perekonav spivpleminnikiv ne viriti rimlyanam i znenacka atakuvav protivnika probivshi kolo otochennya Reshta luzitan vtekla bez velikih vtrat skoristavshis sum yattyam U 147 139 rr do n e luzitani uspishno voyuvali pid provodom vozhdya Viriata dopoki jogo ne zradili soratniki Zgodom luzitanski plemena borolisya iz vozhdem lat Tautalus 61 roku do n e buli pidkoreni Rimom Suspilna organizaciyaPamyatnik Viriatovi u Vizeu Portugaliya Suspilna organizaciya luzitaniv bula patriarhalno rodovoyu Krevni zv yazki vidigravali bilshe znachennya nizh susidski Sim yi buli monogamnimi shlyubni ceremoniyi nagaduvali grecki Vlada batka nad sinom bula chinnoyu navit pislya odruzhennya ostannogo Sim yi ob yednuvalisya u rid rodi u plem ya Kozhen rid mav vlasne poselennya abo ukriplene gorodishe castro Centrom plemeni bulo velike misto iz spilnim hramom chi sudovoyu administraciyeyu Luzitanske suspilstvo bulo iyerarhichnim v yakomu cholovik voyin zajmav visoke polozhennya Privilejovani voyini stanovili shlyahetnij klas j volodili osnovnimi bagatstvami na sho vkazuyut skarbi i zbroya z pohovan Yak zaznachaye Strabon luzitani veli spartanskij sposib zhittya lyubili zajmatisya vijnoyu ta grabizhnickimi napadami na susidiv Luzitani zhili v umovah voyennoyi demokratiyi Golovnim organom upravlinnya plemeni bula rada tak zvana susidska rada conventus vicinorum zibrannya goliv rodiv i simej Na radi obirali vozhdiv yakih antichni dzherela nazivayut providnikami grec ἡgoymenos highoumenos abo korolyami lat regnator Rada kontrolyuvala j obmezhuvala yihnyu vladu Dekilka plemen mogli ob yednuvatisya u proto derzhavni utvorennya federaciyi Voni buli nepostijnimi j institucijno slabkimi Taki ob yednannya trimalisya vinyatkovo na avtoriteti silnih lideriv takih yak Viriat i Sertorij j rozpadalisya pislya smerti providnika Za povidomlennyam Apiana luzitani mali vlasne zakonodavstvo Voni rozriznyali privatnu i gromadsku komunalnu vlasnist Do ostannoyi vhodili zemlevolodinnya hudoba produkti silskogo gospodarstva a takozh pleminni skarbi Zasudzhenih na smert luzitani skidali zi skeli v urvishe a batkovbivc pobivali kaminnyam Plemena pesuriZvichayiRekonstrukciya zhitlaGospodarstvo Torgivlya Dokladnishe Kultura gorodish Za povidomlennyam Strabona luzitani veli prostij sposib zhittya zajmalisya skotarstvom zbiralnictvom i zemlerobstvom Voni rozvodili koriv kiz i konej zbirali zholudi z yakih robili boroshno i vigotovlyali hlib viroshuvali yachmin Zamist olivkovoyi oliyi luzitani vikoristovuvali vershkove maslo Pili v osnovnomu vodu i pivo Vino spozhivali ridko perevazhno na svyatah iz rodichami Trapeza prohodila u budinku za stolom de sidali za vikom ta chinom Obid obnosili kolom pid chas piru vidbuvalisya tanci pid zvuki flejti chi trubi Zhinki tancyuvali razom iz cholovikami vzyavshis za ruki Spali zazvichaj na pidlozi abo sini Choloviki nosili dovge volossya podibno do zhinok i odyagalisya u chorni shati perevazhno plashi U cih plashah voni hodili vden i spali na sinnikah v nochi Zhinki zavzhdi odyagalisya u dovgi i kolorovi sukni Pivnichni luzitani yaki zhili bilya richki Durij Doru veli spartanskij sposib zhittya dvichi na den milisya u laznyah kupalisya v krizhanij vodi shodenno yili lishe boroshno dotrimuvalisya chistoti i skromnosti Torgivlya mizh luzitanami prohodila u formi naturalnogo bezgroshovogo obminu Karbovanoyi moneti voni ne znali j inkoli zamist neyi vikoristovuvalisya vidrubani shmatki kovanogo sribla Zhertvoprinoshennya Luzitani lyubili zhertvoprinoshennya j vorozhili na nutroshah tvarin prinesenih u zhertvu Voni rozglyadali zhili na boci zhertvi i namacuyuchi yih provishali majbutnye Luzitani takozh praktikuvali lyudski zhertvoprinoshennya j vorozhili na nutroshah polonenih vorogiv Zokrema voni zakutuvali zhertvu u plash a koli zhrec vorozhbit ubivav yiyi udarom u nutroshi viznachali majbutnye za padinnyam tila zhertvi U polonenih luzitani vidrubali pravi ruki j prinosili v zhertvu bozhestvam Zgodom cej zvichaj zapozichili rimlyani Bogovi vijni Aresu luzitani prinosili v zhertvu capiv konej i polonenih Podibno do grekiv voni takozh prinosili gekatombi Vijskova spravaDokladnishe Ketra Soliferum ta Falkata Babi voyiniv zi shitami ketrami Zgidno z povidomlennyami antichnih avtoriv luzitani voyuvali vikoristovuyuchi taktiku partizanskoyi vijni Strabon pisav sho voni vmilo vlashtovuvali zasidki i vislidzhuvali voroga buli motorni spritni j prekrasno manevruvali u stroyu Diodor Sicilijskij vidznachav sho luzitani najbilsh horobrij z usih ispanskih narodiv legki j ruhlivi shvidki u vtechi j peresliduvanni ale postupalisya keltiberam u strojovomu boyu Na ozbroyenni luzitan buli zalizni drotiki soliferumi kindzhali mechi nozhi i spisi Mechi buli podibnimi do keltiberskih falkat Spisi mali midni nakonechniki Luzitani najkrashe vpravlyalisya z drotikami yaki kidali daleko i vluchno Zahist prostogo voyaka skladav llyanij pancir ponozhi ta shkiryanij sholom z suhozhilkiv Znat mala kolchugi ta sholomi z troma sultanami podibnimi do keltiberskih Takozh vikoristovuvavsya malij ale duzhe micnij shit ketra diametrom do 60 sm sho visiv na remenyah bo ne mav ni kilec ni ruchok Miscevi vmili vidbivati nim strili a takozh zavdavali udariv po vorogu U bij luzitani jshli ritmichnim krokom j atakuvali spivayuchi bojovij gimn Yihni vershniki yizdili na nizkoroslih potvornih ale spritnih konyah shvidshih nizh rimski Pered sicheyu voyaki zav yazuvali svoye dovge volossya dovkola loba Zhinki voyuvali narivni z cholovikami Za svoyim zvichayem luzitani vidrubali golovi protivnikam Dlya pihoti i vershnikiv provodilisya trenuvalni zmagannya z kulachnogo boyu bigu strilbi ta grupovih boyiv Takozh voni vpravlyalisya u tancyah sho potrebuvali znachnoyi sili nig Luzitani mali paramilitarni molodizhni bratstva yaki ob yednuvali yunakiv ta gotuvali yih do vijni Cya molod zbiralasya u gorah i zdijsnyuvala grabizhnicki nabigi na susidni narodi pivostrova Yunaki vvazhalasya bojovim rezervom i sluzhili v garnizonah gorodish Shozhi molodizhni organizaciyi mali kelti keltiberi ta iberi Same vbivstvo Galboyu cvitu luzitaskoyi molodi stalo privodom do vijni z Rimom SholomU kulturiPortugalska literatura Dokladnishe Luz mifologiya Viriat i luzitani peremagayut rimlyan Ramon Padro 1882 U serednovichnomu Portugalskomu korolivstvi luzitani vvazhalisya prashurami portugalciv Cya ideya zakripilasya u nacionalnij svidomosti krayini v XVI stolitti zavdyaki poetu Luyishu de Kamoenshu yakij nazvav svij najvidatnishij tvir Luziadi za imenem luzitan ta Luzitaniyi U cij nacionalnij poemi portugalci imenuyutsya luzitanami yaki pid provodom Vasko da Gami muzhno dolayut morskij shlyah do Indiyi Vozhd istorichnih luzitan Viriat zobrazhenij yak borec za svobodu Luzitaniyi Portugaliyi vid Rimu Plavannya do Indiyi Dovoli mudrogo hvaliti greka I plavannya troyancya golosne Trayana j Aleksandra vzhe daleka Nam slava i zagarbnictvo grizne Haj davnya muza tut primovkne zlegka Haj u pisnyah moyih vognem syajne Zvityaga luzitaniv bujnosila Sho Marsa i Neptuna polonila Luyish de Kamoensh Luziadi I 1 Bitva pri Alzhubarroti Glyan na gori simnadcyat luzitanciv Boronyatsya ne zdavshis u polon Hoch proti nih chotirista ispanciv Sho yih otochuyut z usih storon Ale razyat susidiv oshukanciv Sho priyazni porushili zakon Cej podvig ye i v sviti bude vichnij Kolis velikij i teper velichnij Os tak i trista luzitan davno Iz tisyacheyu rimlyan muzhno bilis U chas koli z pospilstvom zaodno Borovsya Viriat shob mi zvilnilis Ta yihni peremogi j znameno U spadok nam doviku zalishilis Ne strashno j nam chislennih vorogiv Mi ce yavili tisyachu raziv Luyish de Kamoensh Luziadi VI 35 37 Bitva pri Orike Ale vzhe princ Afonsu dlya boyiv Zbirav shaslive vijsko luzitaniv Suproti mavra sho na zemlyah zhiv Za svitlim Tezhu i jogo poganiv I na Urikske pole zaspishiv Smilivo taborom vijskovim stanuv Ne boyachisya tmi vorozhih lav Hoch malo voyakiv u sebe mav Luyish de Kamoensh Luziadi III 42 U novu dobu slova luzitani Luzitaniya luzitanska mova stali perenosnimi metaforichno poetichnimi nazvami portugalciv Portugaliyi portugalskoyi movi Inshe Luzitanska hronika serednovichna portugalska hronika Luzitanos andorskij futbolnij klub Luzofoniya portugalomovna spilnota Luzosfera portugalomovnij svit Luzotropikalizm ideya prioritetnosti portgalskogo kolonializmu Luzitanskij kin portugalska poroda bojovih konej Pop kultura Luzitani odna z iberijskih frakcij komp yuternoyi gri Total War Rome II 2013 PrimitkiStrabon Geografiya V 17 kn Per statya i komment G A Stratanovskogo Leningrad Nauka 1964 S 139 Livermore 1947 1 Livermore 1947 1 2 Livermore 1947 2 Livermore 1947 5 Svetonij Zhittya dvadancyati cezariv Kniga VII Galba Valerius Maximus Factorum ac dictorum memorabilium VIII 1 2 IX 6 2 Livermore 1947 6 Livermore 1947 4 Starbon Geografiya III 3 6 Strabwn Gewgrafika biblio G Arhivovano 23 grudnya 2021 u Wayback Machine Kefalaio 3 7 Strabon Geografiya 1964 155 Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka V 34 4 Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka V 34 5 Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka V 34 6 Valeri Maximi Factorum et Dictorum Memorabilium Liber IX 6 2 Kamoens Luyis de Luziadi Poema Perekl z port M Litvincya K Dnipro 1987 S 3 Kamoens Luyis de Luziadi Poema Perekl z port M Litvincya K Dnipro 1987 S 288 Kamoens Luyis de Luziadi Poema Perekl z port M Litvincya K Dnipro 1987 S 106 Arhiv originalu za 22 lipnya 2019 Procitovano 22 lipnya 2019 DzherelapershodzherelaAppian Rimska istoriya Kniga VI Iberijska Diodor Sicilijskij Istorichna biblioteka Kniga V Dion Kassij Rimska istoriya Kniga 37 Plinij Starshij Prirodnicha istoriya Kniga IV Strabon Geografiya Kniga III monografiyiAngel Montenegro et alii Historia de Espana 2 colonizaciones y formacion de los pueblos prerromanos 1200 218 a C Editorial Gredos Madrid 1989 ISBN 84 249 1386 8 Alarcao Jorge de O Dominio Romano em Portugal Publicacoes Europa America Lisboa 1988 ISBN 972 1 02627 1 Alarcao Jorge de et alii De Ulisses a Viriato O primeiro milenio a C Museu Nacional de Arqueologia Instituto Portugues de Museus Lisboa 1996 ISBN 972 8137 39 7 Amaral Joao Ferreira do amp Amaral Augusto Ferreira do Povos Antigos em Portugal paleontologia do territorio hoje Portugues Quetzal Editores Lisboa 1997 ISBN 972 564 224 4 Alarcao Jorge de Novas perspectivas sobre os Lusitanos e outros mundos 15 grudnya 2017 u Wayback Machine Revista Portuguesa de Arqueologia 4 2 Lisboa Instituto Portugues de Arqueologia 2001 p 293 349 ISSN 0874 2782 Alvarado Alberto Lorrio J Los Celtiberos Universidad Complutense de Madrid Murcia 1997 ISBN 84 7908 335 2 Berrocal Rangel Luis Los pueblos celticos del soroeste de la Peninsula Iberica Editorial Complutense Madrid 1992 ISBN 84 7491 447 7 Burillo Mozota Francisco Los Celtiberos etnias y estados Critica Barcelona 1998 revised edition 2007 ISBN 84 7423 891 9 Livermore H V History of Portugal Cambridge University Press 1947 Livermore H V A New History of Portugal Cambridge University Press 1969 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Luzitani