Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лузітанська війна — війна Риму проти лузітанів в 155–139 роках до н.е. Велася на території Піренейського півострова, сучасних Португалії та Іспанії. Почалася з повстання місцевих жителів проти римського панування. Завершилася встановленням контролю Риму над лузітанами.
| Лузитанська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Римське завоювання Іспанії | |||||||||
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Лузітани Ібери Кельтібери |  Римська республіка
| ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Віріат Тантал Кауцен Пуній Конобар Курій | Сервій Сульпіцій Гальба Квінт Фабій Максим Еміліан Квінт Фабій Максим Сервіліан Квінт Сервілій Цепіон Міціпса | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| невідомо | 11 тис. (159–148 до н.е.) 17 тис. (148–146 до н.е.) 40 тис. (144–141 до н.е.) 50 тис. (140–139 до н.е.) | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| значні | Декілька легіонів | ||||||||
Передумови війни
Ще до Другої Пунічної війни, Лузітанія була підкорена Карфагеном, внаслідок чого племена лузітан стали його данниками і були змушені воювати з Римською республікою на стороні Ганнібала. Внаслідок цих воєн, від рук лузітан загинуло понад 6000 римлян, серед них — квестор (через що, для Римської республіки, підкорення Лузітанії відтепер стало справою честі). Ситуація ще більше загострилась, коли карфагеняни дійшли аж до берегів Атлантичного океану і уклали союз з кельтіберським племенем . Разом з Ганнібалом, веттони взяли в облогу місто , котре було союзником Римської республіки, де нанесли римлянам ще однієї дошкульної поразки. Згодом Сенат прислав до Іберії іншу армію, під керівництвом , але і її було розбито. У цей час племена лузітан, які жили на північ від ріки Таг під керівництвом свого вождя Кавена, спалили дружні Риму міста і Коністоргіс. Експансія лузітанів досягла Африканського континенту (за намовою Ганнібала вони переправились через Гібралтар та розграбували землі Нумідії, коли її правитель перейшов на сторону римлян).
Тим часом, Муммій завдав лузітанам контрудару, зібравши нову армію і знищивши лузітанське військо у битві під Окіле. Кавен втратив понад 15000 людей, а Муммій за свої перемоги над ворогами Римської республіки, був проголошений тріумфатором. Інший римський полководець — , довершив діло Муммія та окупував всю Лузітанію разом з її найбільшим містом — . Після завершення Другої пунічної війни землі лузітан залишились під владою Риму.
Початок війни
Грабунок римськими легіонами змусив лузітан повстати проти римського панування і зимою 159 року усі римські гарнізони в лузітанських містах було перебито. Лише міста Цуней і Коністоріс залишались під контролем римської армії, котру тепер очолив іспанський намісник Сервій Сульпіцій Гальба, присланий на заміну своєму попереднику. Гальба та його соратник Лукулл діяли за принципом divide et impera, активно використовуючи владні амбіції окремих лузітанських вождів: налаштовуючи їх один проти одного за допомогою обіцянок і підкупів. Однак, найбільш ганебним вчинком Лукулла стала страта лузітанських послів, котрим римляни пообіцяли вигідні умови капітуляції - а натомість, заманили у засідку та перебили. Сам Гальба на посту головнокомандувача у Лузітанії ‘’прославився’’ не лише тотальним пограбуванням цих земель, але й небаченим казнокрадством (яке боляче вдарило по становищу римської армії в регіоні). Зрозуміло, такі дії Римської республіки не сприяли лояльності місцевих племен до неї, адже, відтепер, навіть лояльно налаштовані до Риму вожді, не могли бути певними за своє життя і своє майно.
Таким чином, антиримське повстання в Лузітанії стало носити не кланово-племінний, а загальнонаціональний характер. Його очільником, в 148 році, став колишній пастух Віріат, який чудом врятувався від бійні, влаштованої Лукуллом, лузітанським послам. На відміну від лузітанських вождів, які пропонували погодитись на умови Лукулла (котрий обіцяв зберегти за ними землю, якщо ті добровільно визнають владу Риму) - Віріат запропонував відкинути всі міжплеменні суперечки між іберійцями та вигнати римлян не лише з Лузітанії, але й з усієї Іберії.. Кинувши оливкову гілку, під ноги римському послу – Віріат оголосив Риму війну.
Взявши із собою 1000 вершників зі свого племені, Віріат атакував римський табір, який знаходився на околицях, колишньої карфагенської колонії . На відміну від важкоозброєнних та неповоротких римських вершників – лузітанські кіннотники були маневреними і добре орієнтувались на місцевості, заганяючи своїх противників у болота, де їх добивали з луків. Полонених римлян було скинено зі скель, а сам Вітелій потрапив до полону, де його принесли у жертву богам. Втративши мінімальну кількість людей в бою з римлянами, Віріат без проблем захопив Триболу, після чого до Віріата приєднались інші лузитанські вожді і навіть ібери та кельтібери. Наступною жертвою лузітан стало римське місто (засноване на території колишнього Тартессу), де Віріат розбив 11 тисячну армію римлян та їхніх союзників. Відтепер уся південна Іберія була під контролем повстанців.
Віріат безперешкодно зайняв родючу Карпетанію, де зустрівся з римською армією . Лузітанам вдалось заманити римську кінноту в оливкові зарослі, де вона втратила свою мобільність і була повністю винищена . Інша частина армії Віріата, тим часом атакувала головні сили римлян, розбивши і їх. Римляни були змушені відступити до Тараки, яка залишалась їхнім останнім фортпостом в Іберії. У 146 році, Віріат прийняв титул царя Іберії (його реальна влада досягала ріки Ібер) і наказав іншим вождям лузітанських, іберійських та кельтіберських племен платити йому данину. У випадку відмови Віріат воював з ними.
Кампанія Фабіїв. Укладення мирного договору
Коли про це стало відомо в Римі – Сенат відправив до Іберії нову армію під керівництвом Квінта Фабія Максима Еміліана, сина Емілія Павла, переможця македонського царя Персея. Оскільки війни з Карфагеном і Македонією для Римської республіки вже закінчились – у Риму з’явилась можливість сконцентрувати всі свої сили на Віріаті, для боротьби з яким було мобілізовано два римські легіони. Дві армії зійшлись поблизу міста Урсо і у запеклій битві, римлянам нарешті вдалось перемогти повстанців. До зими 144 р. до н. е., Фабію вдалось витіснити лузітан з території всієї Іберії на схід від Кордуби. У погоню за Віріатом, Фабій відправив свого полководця Квінта, але біля Венерової гори, лузітани зустріли армію римлян та розбили її. Кельтіберські племена ареваків, і , які вже давно були невдоволені Віріатом, перейшли на сторону Римської республіки, але через деякий час знову повстали проти неї в ході Нумантинської війни.
Для того, щоби остаточно знищити повстанців – було вирішено послати ще одну армію з 20 тисяч римлян та їхніх союзників, під керівництвом Фабія Максима Сервіліана, зведенного брата Фабія Максима Еміліана. Сили обох Фабіїв мали наступати на Лузітанію зі сходу і з півдня. Підтримку їм надав нумідійський цар Міціпса, котрий вислав на допомогу Фабіям своїх вершників і бойових слонів. Поблизу , Сервіліану вдалось перемогти повстанців у відкритому бою та заставити їх відступити за ріку Таг. На відміну від своїх попередників, Фабії старались поводитись з підкореним населенням максимально лояльно, надаючи всілякі заохочення тим іберійським вождям, що переходили на їхню сторону. Тільки жителі Бетурії не бажали переходити на сторону Римської республіки, через що римляни були змушені зосередити значні військові сили для протистояння іберійським горянам. Міста , і , були завойовані Фабієм та розграбовані римлянами (понад 10 тисяч іберів та лузитан були продані в рабство на середземноморських ринках). Воєначальники Віріата: , Курій та Коннобар, вирішили завдати римлянам контрудару, напавши на їхній зимовий табір у . Проте, Еміліан зумів відбити їхній напад. Багато лузітан (в тому числі, Апулей з Курієм загинули на полі бою), а Коннобару та його людям відрубали руки (в якості помсти, за жорстокості лузітан по відношенню до полонених римлян).
Успішний римський наступ був зупинений Віріатом під . Сервіліан був змушений погодитись на ведення переговорів (тим часом, як Еміліан воював з кельтіберами на півночі півострова і не мав фізичної можливості вплинути на рішення брата). У 141 році Сенат Римської республіки визнав за Віріатом титул царя Іберії (тієї її частини, яку не змогли підкорити римляни) та назвав його другом римського народу. Обидві сторони були невдоволені таким мирним договором (римляни бажали завоювати усю Іберію, а Віріат прагнув вигнати римські війська не лише з Лузітанії, але з усього півострова).
Відновлення війни та її завершення
Новий римський намісник в Іспанії – Квінт Сервілій Цепіон, з дозволу Сенату, вирішив спровокувати Віріата для ведення війни. Він написав лузітанському вождю листа в якому всіляко принижував його, використовуючи ненормативну лексику. Коли війна почалась – Цепіон взяв штурмом місто Арс, де засів Віріат. Однак, лузітанському воєначальнику вдалось втекти від римлян, а під час відступу він наказав спалювати родючі поля Карпентарії та покинуті лузітанськими гарнізонами міста (що налаштувало проти Віріата міщан). Інший римський полководець, до 140 року завоював усі міста Лузітанії, аж до річки Дурій та наразився на партизанську війну лузітанських племен. У непролазних хащах і горах на півночі Лузітанії повстанці мали свої табори, з яких вони атакували римські гарнізони. В свою чергу, римляни ще не встигли побудувати в регіоні розвинутої інфраструктури і були сковані фактором переміщення по річковим артеріям, що сильно обмежувало їхню маневреність. Їх також вражало те, що лузітанські жінки з племені воювали разом з їх чоловіками і вбивали себе, щоби не потрапити в полон. Союзні лузітанам, кельтібери взагалі йшли у бій голими, розмальовані синьою і червоною фарбами. Віріат уникав відкритих боїв з римськими легіонами, але сильно виснажував їх своїми набігами.
З іншої сторони, політика римлян теж приносила свої плоди. Налаштоване проти Віріата населення Карпентарії і, переважно та , населення міст півдня Іберії – в масі підтримало римлян. Подібно до Фабіїв, Брут не використовував тиранічних методів Гальби у поводженні з іберами і лузітанами. Навіть у відношенні до старої колонії Карфагену, міста , яке перейшло на сторону лузітан, а потім було взято римлянами назад – не чинилась, звична досі практика пограбування цього міста до нитки і стирання його з лиця землі. Після того, як міська еліта попросила у Брута помилування – той зібрав з них величезний викуп, але не став піддавати іншим карам. Така поведінка контрастувала не лише з діяннями Гальби, але і з діяннями повстанців Віріата, які особливим гуманізмом по відношенню не лише до римлян, однак і корінного населення Іберії, не відрізнялись.
Зрозумівши, що силою перемогти Віріата не вдасться, Цепіон запропонував грошову винагороду трьом його воєначальникам: Мінуру, Аудаксу і Діталко. Ці люди зарізали Віріата уві сні, а потім втекли до римських володінь. Ця подія стались у 139 році. Поховавши свого царя – лузітани вибрали на його місце якогось Тантала. Під його керівництвом вони напали на місто Сагунт, яке було підконтрольним Риму. Але, в цьому бою, лузітани зазнали поразки, а сам Тантал потрапив до полону, після чого останні лузітанські повстанці були змушені капітулювати перед Римом.
Наслідки війни
Так само, як і інші племена Іберійського півострова, за винятком предків сучасних басків - лузитани були романізовані до початку нової ери. На колишніх землях проживання лузітан у 27 році до Р.Х. були згодом засновані три провінції: Лузітанія, Бетика і Тарраконська Іспанія.
В епоху Середньовіччя слово Лузітанія використовувалось в якості синоніму по відношенню до земель, підпорядкованих володінням португальських правителів. В модерну добу, романтизований образ Лузітанської війни, як першого героїчного опору, здійсненого предками португальців іноземцям, активно використовувався для формування явища португальського націоналізму.
Примітки
- Appian's History of Rome [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], 56
- Appian's History of Rome [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], 57
- Appian's History of Rome [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], 58
- Appian's History of Rome [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], 58-59
- Appian's History of Rome [ 26 жовтня 2008 у Wayback Machine.], 60
- Емілий Павел і Тимолеонт Сравнительные биографии в двух томах - М.1994 [ 20 липня 2018 у Wayback Machine.], 2,1
- Florus: Epitome of Roman History, 33,17
- Florus: Epitome of Roman History, 33, 17
Джерела
- першоджерела
- Аппіан. Римська історія. Книга V.
- Емілий Павел і Тимолеонт Сравнительные биографии в двух томах - М.1994
- Washington 1929
- Кузищин В. И. «История Древнего Рима». — М.:"Высшая школа", 2000
- Ковалев С. И. «История Рима: курс лекций». — Л.:Изд-во Ленинградского государственного отдела ордена Ленина университета, 1948
- Wintle, Justin. The Rough Guide History of Spain. Rough Guides, 2003.
- Aleksander Krawczuk: Kronika starożytnego Rzymu, Iskry, Warszawa 1994,
- Lorrio, Alberto J. & Gardes, Philippe Gardes (2001). Ercavica: la muralla y la topografía de la ciudad. Madrid: Real Academia de la Historia. .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лузітанська війна
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luzitanska vijna vijna Rimu proti luzitaniv v 155 139 rokah do n e Velasya na teritoriyi Pirenejskogo pivostrova suchasnih Portugaliyi ta Ispaniyi Pochalasya z povstannya miscevih zhiteliv proti rimskogo panuvannya Zavershilasya vstanovlennyam kontrolyu Rimu nad luzitanami Luzitanska vijna Rimske zavoyuvannya Ispaniyi Data 159 do n e 139 do n e Misce Iberijskij pivostriv Privid Okupaciya rimlyanami luzitanskih zemel pislya zavershennya Drugoyi Punichnoyi vijni Rezultat Pidkorennya luzitaniv Rimom Storoni Luzitani Iberi Keltiberi Rimska respublika Soyuzni iberijski mista Deyaki keltiberski ta iberijski plemena Numidiya Komanduvachi Viriat Tantal Kaucen Punij Konobar Kurij Servij Sulpicij Galba Kvint Fabij Maksim Emilian Kvint Fabij Maksim Servilian Kvint Servilij Cepion Micipsa Vijskovi sili nevidomo 11 tis 159 148 do n e 17 tis 148 146 do n e 40 tis 144 141 do n e 50 tis 140 139 do n e Vtrati znachni Dekilka legionivPeredumovi vijniShe do Drugoyi Punichnoyi vijni Luzitaniya bula pidkorena Karfagenom vnaslidok chogo plemena luzitan stali jogo dannikami i buli zmusheni voyuvati z Rimskoyu respublikoyu na storoni Gannibala Vnaslidok cih voyen vid ruk luzitan zaginulo ponad 6000 rimlyan sered nih kvestor cherez sho dlya Rimskoyi respubliki pidkorennya Luzitaniyi vidteper stalo spravoyu chesti Situaciya she bilshe zagostrilas koli karfagenyani dijshli azh do beregiv Atlantichnogo okeanu i uklali soyuz z keltiberskim plemenem Razom z Gannibalom vettoni vzyali v oblogu misto kotre bulo soyuznikom Rimskoyi respubliki de nanesli rimlyanam she odniyeyi doshkulnoyi porazki Zgodom Senat prislav do Iberiyi inshu armiyu pid kerivnictvom ale i yiyi bulo rozbito U cej chas plemena luzitan yaki zhili na pivnich vid riki Tag pid kerivnictvom svogo vozhdya Kavena spalili druzhni Rimu mista i Konistorgis Ekspansiya luzitaniv dosyagla Afrikanskogo kontinentu za namovoyu Gannibala voni perepravilis cherez Gibraltar ta rozgrabuvali zemli Numidiyi koli yiyi pravitel perejshov na storonu rimlyan Tim chasom Mummij zavdav luzitanam kontrudaru zibravshi novu armiyu i znishivshi luzitanske vijsko u bitvi pid Okile Kaven vtrativ ponad 15000 lyudej a Mummij za svoyi peremogi nad vorogami Rimskoyi respubliki buv progoloshenij triumfatorom Inshij rimskij polkovodec dovershiv dilo Mummiya ta okupuvav vsyu Luzitaniyu razom z yiyi najbilshim mistom Pislya zavershennya Drugoyi punichnoyi vijni zemli luzitan zalishilis pid vladoyu Rimu Pochatok vijniGrabunok rimskimi legionami zmusiv luzitan povstati proti rimskogo panuvannya i zimoyu 159 roku usi rimski garnizoni v luzitanskih mistah bulo perebito Lishe mista Cunej i Konistoris zalishalis pid kontrolem rimskoyi armiyi kotru teper ocholiv ispanskij namisnik Servij Sulpicij Galba prislanij na zaminu svoyemu poperedniku Galba ta jogo soratnik Lukull diyali za principom divide et impera aktivno vikoristovuyuchi vladni ambiciyi okremih luzitanskih vozhdiv nalashtovuyuchi yih odin proti odnogo za dopomogoyu obicyanok i pidkupiv Odnak najbilsh ganebnim vchinkom Lukulla stala strata luzitanskih posliv kotrim rimlyani poobicyali vigidni umovi kapitulyaciyi a natomist zamanili u zasidku ta perebili Sam Galba na postu golovnokomanduvacha u Luzitaniyi proslavivsya ne lishe totalnim pograbuvannyam cih zemel ale j nebachenim kaznokradstvom yake bolyache vdarilo po stanovishu rimskoyi armiyi v regioni Zrozumilo taki diyi Rimskoyi respubliki ne spriyali loyalnosti miscevih plemen do neyi adzhe vidteper navit loyalno nalashtovani do Rimu vozhdi ne mogli buti pevnimi za svoye zhittya i svoye majno Takim chinom antirimske povstannya v Luzitaniyi stalo nositi ne klanovo pleminnij a zagalnonacionalnij harakter Jogo ochilnikom v 148 roci stav kolishnij pastuh Viriat yakij chudom vryatuvavsya vid bijni vlashtovanoyi Lukullom luzitanskim poslam Na vidminu vid luzitanskih vozhdiv yaki proponuvali pogoditis na umovi Lukulla kotrij obicyav zberegti za nimi zemlyu yaksho ti dobrovilno viznayut vladu Rimu Viriat zaproponuvav vidkinuti vsi mizhplemenni superechki mizh iberijcyami ta vignati rimlyan ne lishe z Luzitaniyi ale j z usiyeyi Iberiyi Kinuvshi olivkovu gilku pid nogi rimskomu poslu Viriat ogolosiv Rimu vijnu Vzyavshi iz soboyu 1000 vershnikiv zi svogo plemeni Viriat atakuvav rimskij tabir yakij znahodivsya na okolicyah kolishnoyi karfagenskoyi koloniyi Na vidminu vid vazhkoozbroyennih ta nepovorotkih rimskih vershnikiv luzitanski kinnotniki buli manevrenimi i dobre oriyentuvalis na miscevosti zaganyayuchi svoyih protivnikiv u bolota de yih dobivali z lukiv Polonenih rimlyan bulo skineno zi skel a sam Vitelij potrapiv do polonu de jogo prinesli u zhertvu bogam Vtrativshi minimalnu kilkist lyudej v boyu z rimlyanami Viriat bez problem zahopiv Tribolu pislya chogo do Viriata priyednalis inshi luzitanski vozhdi i navit iberi ta keltiberi Nastupnoyu zhertvoyu luzitan stalo rimske misto zasnovane na teritoriyi kolishnogo Tartessu de Viriat rozbiv 11 tisyachnu armiyu rimlyan ta yihnih soyuznikiv Vidteper usya pivdenna Iberiya bula pid kontrolem povstanciv Viriat bezpereshkodno zajnyav rodyuchu Karpetaniyu de zustrivsya z rimskoyu armiyeyu Luzitanam vdalos zamaniti rimsku kinnotu v olivkovi zarosli de vona vtratila svoyu mobilnist i bula povnistyu vinishena Insha chastina armiyi Viriata tim chasom atakuvala golovni sili rimlyan rozbivshi i yih Rimlyani buli zmusheni vidstupiti do Taraki yaka zalishalas yihnim ostannim fortpostom v Iberiyi U 146 roci Viriat prijnyav titul carya Iberiyi jogo realna vlada dosyagala riki Iber i nakazav inshim vozhdyam luzitanskih iberijskih ta keltiberskih plemen platiti jomu daninu U vipadku vidmovi Viriat voyuvav z nimi Kampaniya Fabiyiv Ukladennya mirnogo dogovoruKoli pro ce stalo vidomo v Rimi Senat vidpraviv do Iberiyi novu armiyu pid kerivnictvom Kvinta Fabiya Maksima Emiliana sina Emiliya Pavla peremozhcya makedonskogo carya Perseya Oskilki vijni z Karfagenom i Makedoniyeyu dlya Rimskoyi respubliki vzhe zakinchilis u Rimu z yavilas mozhlivist skoncentruvati vsi svoyi sili na Viriati dlya borotbi z yakim bulo mobilizovano dva rimski legioni Dvi armiyi zijshlis poblizu mista Urso i u zapeklij bitvi rimlyanam nareshti vdalos peremogti povstanciv Do zimi 144 r do n e Fabiyu vdalos vitisniti luzitan z teritoriyi vsiyeyi Iberiyi na shid vid Kordubi U pogonyu za Viriatom Fabij vidpraviv svogo polkovodcya Kvinta ale bilya Venerovoyi gori luzitani zustrili armiyu rimlyan ta rozbili yiyi Keltiberski plemena arevakiv i yaki vzhe davno buli nevdovoleni Viriatom perejshli na storonu Rimskoyi respubliki ale cherez deyakij chas znovu povstali proti neyi v hodi Numantinskoyi vijni Dlya togo shobi ostatochno znishiti povstanciv bulo virisheno poslati she odnu armiyu z 20 tisyach rimlyan ta yihnih soyuznikiv pid kerivnictvom Fabiya Maksima Serviliana zvedennogo brata Fabiya Maksima Emiliana Sili oboh Fabiyiv mali nastupati na Luzitaniyu zi shodu i z pivdnya Pidtrimku yim nadav numidijskij car Micipsa kotrij vislav na dopomogu Fabiyam svoyih vershnikiv i bojovih sloniv Poblizu Servilianu vdalos peremogti povstanciv u vidkritomu boyu ta zastaviti yih vidstupiti za riku Tag Na vidminu vid svoyih poperednikiv Fabiyi staralis povoditis z pidkorenim naselennyam maksimalno loyalno nadayuchi vsilyaki zaohochennya tim iberijskim vozhdyam sho perehodili na yihnyu storonu Tilki zhiteli Beturiyi ne bazhali perehoditi na storonu Rimskoyi respubliki cherez sho rimlyani buli zmusheni zoserediti znachni vijskovi sili dlya protistoyannya iberijskim goryanam Mista i buli zavojovani Fabiyem ta rozgrabovani rimlyanami ponad 10 tisyach iberiv ta luzitan buli prodani v rabstvo na seredzemnomorskih rinkah Voyenachalniki Viriata Kurij ta Konnobar virishili zavdati rimlyanam kontrudaru napavshi na yihnij zimovij tabir u Prote Emilian zumiv vidbiti yihnij napad Bagato luzitan v tomu chisli Apulej z Kuriyem zaginuli na poli boyu a Konnobaru ta jogo lyudyam vidrubali ruki v yakosti pomsti za zhorstokosti luzitan po vidnoshennyu do polonenih rimlyan Uspishnij rimskij nastup buv zupinenij Viriatom pid Servilian buv zmushenij pogoditis na vedennya peregovoriv tim chasom yak Emilian voyuvav z keltiberami na pivnochi pivostrova i ne mav fizichnoyi mozhlivosti vplinuti na rishennya brata U 141 roci Senat Rimskoyi respubliki viznav za Viriatom titul carya Iberiyi tiyeyi yiyi chastini yaku ne zmogli pidkoriti rimlyani ta nazvav jogo drugom rimskogo narodu Obidvi storoni buli nevdovoleni takim mirnim dogovorom rimlyani bazhali zavoyuvati usyu Iberiyu a Viriat pragnuv vignati rimski vijska ne lishe z Luzitaniyi ale z usogo pivostrova Vidnovlennya vijni ta yiyi zavershennyaNovij rimskij namisnik v Ispaniyi Kvint Servilij Cepion z dozvolu Senatu virishiv sprovokuvati Viriata dlya vedennya vijni Vin napisav luzitanskomu vozhdyu lista v yakomu vsilyako prinizhuvav jogo vikoristovuyuchi nenormativnu leksiku Koli vijna pochalas Cepion vzyav shturmom misto Ars de zasiv Viriat Odnak luzitanskomu voyenachalniku vdalos vtekti vid rimlyan a pid chas vidstupu vin nakazav spalyuvati rodyuchi polya Karpentariyi ta pokinuti luzitanskimi garnizonami mista sho nalashtuvalo proti Viriata mishan Inshij rimskij polkovodec do 140 roku zavoyuvav usi mista Luzitaniyi azh do richki Durij ta narazivsya na partizansku vijnu luzitanskih plemen U neprolaznih hashah i gorah na pivnochi Luzitaniyi povstanci mali svoyi tabori z yakih voni atakuvali rimski garnizoni V svoyu chergu rimlyani she ne vstigli pobuduvati v regioni rozvinutoyi infrastrukturi i buli skovani faktorom peremishennya po richkovim arteriyam sho silno obmezhuvalo yihnyu manevrenist Yih takozh vrazhalo te sho luzitanski zhinki z plemeni voyuvali razom z yih cholovikami i vbivali sebe shobi ne potrapiti v polon Soyuzni luzitanam keltiberi vzagali jshli u bij golimi rozmalovani sinoyu i chervonoyu farbami Viriat unikav vidkritih boyiv z rimskimi legionami ale silno visnazhuvav yih svoyimi nabigami Z inshoyi storoni politika rimlyan tezh prinosila svoyi plodi Nalashtovane proti Viriata naselennya Karpentariyi i perevazhno ta naselennya mist pivdnya Iberiyi v masi pidtrimalo rimlyan Podibno do Fabiyiv Brut ne vikoristovuvav tiranichnih metodiv Galbi u povodzhenni z iberami i luzitanami Navit u vidnoshenni do staroyi koloniyi Karfagenu mista yake perejshlo na storonu luzitan a potim bulo vzyato rimlyanami nazad ne chinilas zvichna dosi praktika pograbuvannya cogo mista do nitki i stirannya jogo z licya zemli Pislya togo yak miska elita poprosila u Bruta pomiluvannya toj zibrav z nih velicheznij vikup ale ne stav piddavati inshim karam Taka povedinka kontrastuvala ne lishe z diyannyami Galbi ale i z diyannyami povstanciv Viriata yaki osoblivim gumanizmom po vidnoshennyu ne lishe do rimlyan odnak i korinnogo naselennya Iberiyi ne vidriznyalis Zrozumivshi sho siloyu peremogti Viriata ne vdastsya Cepion zaproponuvav groshovu vinagorodu trom jogo voyenachalnikam Minuru Audaksu i Ditalko Ci lyudi zarizali Viriata uvi sni a potim vtekli do rimskih volodin Cya podiya stalis u 139 roci Pohovavshi svogo carya luzitani vibrali na jogo misce yakogos Tantala Pid jogo kerivnictvom voni napali na misto Sagunt yake bulo pidkontrolnim Rimu Ale v comu boyu luzitani zaznali porazki a sam Tantal potrapiv do polonu pislya chogo ostanni luzitanski povstanci buli zmusheni kapitulyuvati pered Rimom Naslidki vijniTak samo yak i inshi plemena Iberijskogo pivostrova za vinyatkom predkiv suchasnih baskiv luzitani buli romanizovani do pochatku novoyi eri Na kolishnih zemlyah prozhivannya luzitan u 27 roci do R H buli zgodom zasnovani tri provinciyi Luzitaniya Betika i Tarrakonska Ispaniya V epohu Serednovichchya slovo Luzitaniya vikoristovuvalos v yakosti sinonimu po vidnoshennyu do zemel pidporyadkovanih volodinnyam portugalskih praviteliv V modernu dobu romantizovanij obraz Luzitanskoyi vijni yak pershogo geroyichnogo oporu zdijsnenogo predkami portugalciv inozemcyam aktivno vikoristovuvavsya dlya formuvannya yavisha portugalskogo nacionalizmu PrimitkiAppian s History of Rome 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine 56 Appian s History of Rome 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine 57 Appian s History of Rome 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine 58 Appian s History of Rome 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine 58 59 Appian s History of Rome 26 zhovtnya 2008 u Wayback Machine 60 Emilij Pavel i Timoleont Sravnitelnye biografii v dvuh tomah M 1994 20 lipnya 2018 u Wayback Machine 2 1 Florus Epitome of Roman History 33 17 Florus Epitome of Roman History 33 17Dzherelapershodzherela Appian Rimska istoriya Kniga V Emilij Pavel i Timoleont Sravnitelnye biografii v dvuh tomah M 1994 Washington 1929 Kuzishin V I Istoriya Drevnego Rima M Vysshaya shkola 2000 Kovalev S I Istoriya Rima kurs lekcij L Izd vo Leningradskogo gosudarstvennogo otdela ordena Lenina universiteta 1948 Wintle Justin The Rough Guide History of Spain Rough Guides 2003 Aleksander Krawczuk Kronika starozytnego Rzymu Iskry Warszawa 1994 ISBN 83 207 1432 X Lorrio Alberto J amp Gardes Philippe Gardes 2001 Ercavica la muralla y la topografia de la ciudad Madrid Real Academia de la Historia ISBN 978 84 89512 82 5 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Luzitanska vijna