Лузіта нська мо ва індоєвропейська мова Рідна мова лузітанів стародавнього народу на заході Піренейського півострова що

Лузіта́нська мо́ва — індоєвропейська мова. Рідна мова лузітанів, стародавнього народу на заході Піренейського півострова, що мешкав в межиріччі Дору і Тага з V століття до н.е. (центральна Португалія, західна Іспанія). Має зв'язок як з кельтськими, так і італійськими мовами. Класифікація мови ускладнюється малою кількістю текстів, написаних нею. Відома лише за п'ятьма епіграфічними пам'ятниками I століття н.е., що написані латинською абеткою, а також численними топонімами та теонімами. Власна абетка невідома. Близько ІІ століття н.е. перетворилася на мертву мову після романізації лузітан. У переносному значенні «лузітанська мова» або «мова лузітан» — поетична назва португальської мови.

Примітки

Kruta, Venceslas (1991). The Celts. Thames and Hudson. с. 55.
Stifter, David (2006). Sengoídelc (Old Irish for Beginners). Syracuse University Press. с. 3, 7. ISBN .
Prósper, Blanca Maria; Villar, Francisco (2009). . EMERITA, Revista de Lingüística y Filología Clásica (EM). LXXVII (1): 1—32. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 11 червня 2012.
Villar, Francisco (2000). (Spanish) (вид. 1st). Salamanca: Ediciones Universidad de Salamanca. ISBN . Архів оригіналу за 31 грудня 2015. Процитовано 22 вересня 2014.

Gorrochategui, Joaquín. En torno a la clasificación del lusitano // Actas del IV coloquio sobre lenguas y culturas paleohispanicas, 1987, pp. 2–3.
Untermann, Jürgen. Lusitanisch, keltiberisch, keltisch // Veleia 2-3, 1997, pp. 57–76.
Untermann, Jürgen. Monumenta Linguarum Hispanicarum. IV Die tartessischen, keltiberischen und lusitanischen Inschriften, Wiesbaden, 1997.
Villar, Francisco. Los indoeuropeos y los orígenes de Europa, Madrid, 1996.
Villar, Francisco; Pedrero, Rosa. La nueva inscripción lusitana: Arroyo de la Luz III // Religión, lengua y cultura prerromanas de Hispania, 2001, pp. 663–698.