Серторіанська війна, або Серторієва війна (лат. Bellum Sertorium) — збройний конфлікт 80 – 72 років до н. е. на території Римської Іспанії між представниками режиму Луція Корнелія Сулли, що був встановлений на той час у Римі, та колишніми маріанцями на чолі із Квінтом Серторієм, на боці якого виступали також деякі іспанські племена та місцеві громади. Серторіанська війна стала складовою громадянських воєн у Римі I ст. до н. е.
Серторіанська війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Громадянські війни в Римській республіці | |||||||
Римська Іспанія у часи Серторіанської війни. Підписані найважливіші міста та річки, де розгортались події війни. Синя пунктирна лінія позначає приблизний кордон між Близькою та Далекою Іспанією. Локалізація міст, підписаних червоним кольором остаточно не встановлена. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Римська республіка | Серторіанці Іспанські племена та місцеві громади | ||||||
Командувачі | |||||||
Квінт Цецилій Метелл Пій | Квінт Серторій
|
Квінт Серторій у 83 – 81 роках до н. е. перебував на посаді намісника провінції Близька Іспанія, та був звідти вигнаний сулланцями у 81 р. до н. е. 80 року до н. е. він повернувся на Піренейський півострів з Мавретанії, вступає в союз із місцевими племенами, встановлюючи свою владу над значною частиною іспанських провінцій Риму. Сулланський режим зосереджує проти нього суттєві сили, на чолі яких був із 79 року Квінт Цецилій Метелл Пій та Гней Помпей Великий — із 76 року. Під час збройного конфлікту Серторій вдало використовував тактику партизанської війни й періодично здобував перемоги над римськими військами. Його союзником став цар Понту Мітрідат VI Евпатор. 76 року до н. е. війська Помпея були розбиті поблизу , в 75 році — на річці Сукрон (зараз Хукар). Проте після 75 року територія так званої «Держави Серторія» постійно зменшувалась. 73 року до н. е. Серторій був вбитий змовниками на чолі з , що викликало безлад у стані серторіанців. Це послабило їхні війська, через що Помпей здобув перемогу у вирішальній битві.
Становище Іспанії до війни
197 року до н. е. римські володіння в Іспанії об'єднувались у дві провінції. Близька Іспанія простягалась узбережжям Середземного моря від нижньої й середньої течії р. Ібер до Нового Карфагена, що був адміністративним центром провінції. Далека Іспанія, із центром у Кордубі, займала області Бетику та Лузітанію. Остаточно цей поділ був впроваджений після Македонських війн, у 167 році до н. е. Римське завоювання Іспанії, що почалося під час Пунічних війн, тривало в ході конфліктів 181—133 років до н. е., зокрема під час Кельтіберської, а також Віріатової та Нумантинської воєн.
За [ru], можна виділити три територіальні зони за ступінню романізації. До першої, де позиції римлян були найміцніші, належить середня течія Ібера, середземноморське узбережжя та землі на південь від річки Ана. Тут розташовувались міста Тарракон, Валентія, Новий Карфаген, жителі яких перебували у становищі підданих, утримували римські гарнізони, не мали власної зброї та платили трибут. Це були території, заселені переважно іберами, на яких також селилися ветерани, представники ділових кіл та збіднілі селяни. До другої зони романізації належали гірські райони у верхів'ях Бетіса, нижня течія Ібера. Ці території займали переважно кельтібери, ветони та ваккеї. Римляни користувалися родовищами на цих територіях, вели активну торгівлю. Проте тут розташовувались васали Риму, які теж платили трибут та виставляли допоміжні війська. Намісники інколи брали у деяких громад заручників чи переселяли окремі племена на рівнини. Лузітанія та Галекія, що займала південно-західну частину Піренейського півострова, належала до третьої зони, де процес романізації ще не почався. Це був економічно нерозвинутий регіон, в якому лише збиралася данина. Астури, кантабри та васкони на Півночі взагалі не були підкорені Республікою .
Міські громади, які підкорялись намісникам, займали різне положення, зокрема вони належали до категорій вільних, чи з латинським устроєм, та підданих, або підкорених. До підданих належали частина фінікійських та грецьких колоній (Малака, Ебес, Емпоріон, іспанський Сагунт). Римських колоній в Іспанії на той час ще не було. Статус латинських мали: Ілерда, (171 р. до н. е.), Італіка, Кордуб (заснована у 169—168 рр. до н. е.). Багато міст карбували свої монети з легендами латинською. Засновані намісниками були Гракхуріс та Тарракон. Землі підданих громад належали до ager provincialis, але мали внутрішню автономію; положення підкорених громад не регулювалось жодними законами. Всі міста прагнули бути залученими до загальноримських справ, як повноправні частини Римської держави.
Передісторія
У 88 році до н. е. через внутрішньополітичну боротьбу в Римській республіці почалася громадянська війна. За програмою Публія Сульпіція Руфа мав бути виконаний перерозподіл нових громадян-італіків за всіма трибами, а Луцій Корнелій Сулла — позбавлений командування у війні з Мітрідатом, яке мало бути передане Гаю Марію. Сулла здійняв повстання, захопив Рим та стратив Сульпіція. Марій втік з Італії. Проте, коли Сулла відплив з військами із Брундізію, новий консул Луцій Корнелій Цинна взяв в облогу Рим. Одну із чотирьох армій Цинни очолював Квінт Серторій, що походив із землі сабінів.
Навесні 83 року до н. е. Сулла повернувся до Італії. Почався новий етап громадянської війни. Наприкінці року, Квінт Серторій був призначений маріанцями намісником Близької Іспанії, або, за Плутархом, втік до Іспанії задля влаштування прихистку для маріанців.
Напередодні війни
Квінт Серторій вирушив до Іспанії, скоріше всього, із невеликим загоном наприкінці 83 або на початку 82 р. до н. е., його квестором був [en] . «Попередні намісники не хотіли прийняти його» за Аппіаном, тобто імовірно, що Серторій був змушений силою захопити владу в провінції, розбити сулланців чи підкорити місцеві племена. Серед його заходів на місці можна виокремити зниження рівня податків, зміну розташування військових підрозділів (виведення їх із міст до передмість), налагодження відносин із племінною верхівкою, будівництво флоту. Попри «помірковане й бездоганне правління», Серторій спирався на римських та італійських колоністів, серед яких всі здатні тримати зброю були залучені до армії. Його військо нараховувало близько 9 тисяч.
Після перемоги Сулли в Італії, ім'я Квінта Серторія було внесене в перший проскрипційний список. Новим намісником Близької Іспанії Сулла призначив Гая Аннія Луска, що навесні 81 р. до н. е. перейшов Піренеї із 20 тис. війська.
На шляху Гая Аннія Луска став , один із командирів Серторія, із 6 тисячами воїнів. Проте Салінатор був вбитий зрадником, війська залишили позиції. Серторій із залишками своїх загонів втік до Нового Карфагену, де сів на кораблі. Відступ з Іспанії може бути пояснений падінням бойового духу в армії, відсутністю підтримки з боку кельтіберів.
Переправившись до Мавретанії, Серторій зазнав втрат у сутичці з місцевими племенами, а тому повернувся до Іспанії, у район Малаки, де був розбитий за допомогою кілікійських піратів. Втікачі зайняли також острови Пітіуса, біля яких флот Серторія зазнав поразки від флоту Гая Аннія. Через десять днів, з невеликою кількістю легких кораблів повстанці пройшли Гадеською затокою, повернувшись до Іспанії, у район р. Бетіс. Вони розраховували на допомогу місцевих провінціалів, проте надії не справдились. Серторію знову прийшлося повернутися до Мавретанії.
У Мавретанії на той момент йшла громадянська війна, в якій Серторій зайняв сторону чинного царя. В Тингісі був узятий в облогу скинутий з трону раніше , якого підтримували кілікійські пірати та суланці на чолі із Вібієм Пакціаном із Далекої Іспанії. Вони були розбиті Серторієм, солдати Пакціана перейшли на сторону повстанців.
Після цієї події до Серторія прибули посли лузітанів, які запропонували стати їх вождем. Можливо, Серторій заздалегідь направив своїх людей до Лузітанії, адже вони «дізнались про характер Серторія від його супутників». З лузітанами був укладений союз. Дії Серторія можуть свідчити, що він або зрадив Римській республіці чи порвав з нею, або діяв нетрадиційно у внутрішньополітичній боротьбі, переслідуючи свої цілі.
Початок війни
У 80 р. до н. е. Серторій висадився в Іспанії поблизу міста [en] із загоном, що включав у себе 2600 римлян і 700 мавретанців. До або після цієї події біля [en] була розбита флотилія сулланця Гая Аврелія чи його брата, Марка Аврелія Котти. Біля Белона більше 4 тисяч лузітанів приєдналось до Серторія, війська якого складали вже біля 8 тисяч, яким протистояли 15-20 тисяч військ намісника Далекої Іспанії , що не повною мірою контролював ситуацію у регіоні. Плутарх описує, що намісник мав «120 тисяч піхоти, 6 тисяч вершників, 2 тисячі стрільців й пращників», повторюючи події 74 р. до н. е. Марк Доміцій Кальвін у Близькій Іспанії мав ще два легіони.
Сторони конфлікту зійшлися біля р. Бетіс, недалеко від Гіспаліса, де зазнав поразки, втративши дві тисячі воїнів. Після чого, ймовірно, Серторій зайняв частину Далекої Іспанії та Лузітанії. Там його підтримали двадцять полісів, а сам він отримав владу стратега-автократора. Серторій почав видавати себе за людину, що розмовляє з богами. Подаровану йому білу лань він оголосив «божественним подарунком Діани». Ймовірно, такий вибір священної тварини був пов'язаний з місцевим культом лані.
У 79 році до н. е. квестор Серторія [en] на чолі війська, що імовірно складалось із провінціалів, розбив у Близькій Іспанії Марка Доміція Кальвіна, який загинув у бою.
Бойові дії Метелла Пія
Після невдач сулланських військ в Іспанію був спрямований консул 80 року до н. е. та двоюрідний брат жінки Сулли — Квінт Цецилій Метелл Пій, на чолі чотирьох легіонів та допоміжних військ. За Плутархом, сконцентровані проти Серторія 128 тисяч військ могли мати у своєму складі, крім вояків Метелла Пія, сили намісників Далекої Іспанії та Нарбонської Галлії. Війська Серторія налічували до 150 тисяч воїнів. Серторіанці обрали тактику партизанської війни, нападаючи на війська противника при розбудові табору чи діючи на комунікаціях, за облоги певного міста, утруднюючи забезпечення.
У 79 році до н. е. легат Метелла зазнав поразки у битві біля Консабура у Близькій Іспанії, від Луція Гіртулея. 78 року до н. е. Метелл рухався на захід, спустошуючи усі землі на своєму шляху, взявши в облогу місто Лакобріга. Проте Серторій зміг забезпечити місто двома тисячами міхів із водою, при цьому знищивши легіон Метелла, який потрапив у засідку. Метелл був змушений перейти до оборони в . На допомогу йому вирушив намісник Нарбонської Галлії із трьома легіонами, що був розбитий біля Ілерди. Військо Манлія було добите гальськими племенами.
Узимку 78-77 років до н. е. із Сардинії до Серторія приєднався , що очолював залишки військ повсталого Марка Емілія Лепіда — 53 когорти. Можливо, відбулася боротьба за владу між Серторієм та Перперною.
Держава Серторія
Восени 77 р. до н. е. Держава Серторія досягла найбільшого територіального розширення своїх володінь, займаючи Лузітанію, центральну частину Піренейського півострова, частково Далеку Іспанію, середземноморське узбережжя, за винятком деяких міст, середню течію Іберу та землі на північ від річки, охоплюючи приблизно половину усієї території Іспанії. За Аппіаном, владу Серторія визнали деякі суміжні області. Ні Серторій, ні його полководець Гіртулей не змогли закріпитися у долині Бетіса. Про це свідчить ушанування Метелла у Кордубі після однієї з його перемог. За Цицероном, Гадес продовжував забезпечувати Рим під час війни, хоча й не мав власної сільськогосподарської території. Найбільшим містом, що підтримало Серторія на середземноморському узбережжі була Валентія, заснована свого часу для переселених лузитан Децимом Юнієм Брутом. Морською базою серторіанців було місто Діаній, попри те, що ні до, ні після воно не було великим портом. Проте Діаній було добре захищено самою природою.
Окремі представники сулланського режиму побоювались поширення бойових дій на Італію. Зокрема, Луцій Марцій Філіп у своїй промові застерігав сенат про союз Серторія і Лепіда. У Римі жодного разу не піднімалося питання про амністію для Серторія, який не мав великої кількості прихильників у Італії.
Внутрішній устрій держави Серторія мав подвійний характер. З одного боку це був союз іспанських громад, що охоплював чи не всю романізовану частину Іспанії. Серторій керував ним частково як військовий командувач, а також як патрон окремих міст, племен та представників місцевої знаті, що присягали йому як своєму вождю, входили у склад його дружини. З іншого боку це була політична структура влаштована за римським зразком, якою Серторій керував як призначений проконсул — представник легальної влади, що опинилась у вигнанні.
З сулланської точки зору влада Серторія була нелегітимною з моменту вступу в союз із лузітанами. Консультативний орган, що офіційно йменувався сенатом, імовірно був створений Серторієм у 78 або 76 році до н. е. Можливість для створення сенату на практиці з'явилася після прибуття із Перперною осіб сенаторського походження та римської знаті, зокрема патриція Луція Корнелія Цинни, , , , та інших. Реальна влада сенату визначається зазвичай за свідченнями та за обставинами обговорення умов союзу з Мітрідатом. Існують припущення, що при управлінні серторіанською Іспанією застосовувався принцип колегіальності, які спираються на скарги про те, що проконсул перестав радитись із оточенням, та свідченнях Цицерона про спрямування Мітрідатом послів до полководців. За Тітом Лівієм, після загибелі Серторія до перейшов деякий «Imperium partium».
Серторій призначав з кола своїх сенаторів преторів («стратегів») та квесторів. Намісником провінції Азія у званні претора був призначений , який до цього був квестором у провінції Далека Іспанія, в той час як [en] — у Близькій Іспанії. Можливо, квестор призначався у провінцію Азія. За римською традицією при Серторії діяла військова рада полководця та з'їзд союзних (socii) общин на кшталт «Consilium provinciae».
Столицею Серторія було місто Оска (іберійський Больскан — сучасна Уеска у Арагоні), де активно працював монетний двір. Монети, що випускав Серторій, були місцевого, а не римського типу, тому припускається, що вони використовувались для торгівлі з місцевим населенням. Зберігався римський поділ на провінції: Близька Іспанія (Кельтіберія) та Далека Іспанія (Лузітанія) з центрами Оска та Ібора.
Іспанське населення не допускалося до влади, проте масово надавалося римське громадянство тим, хто підтримав державу зі зброєю в руках, що підтверджується епіграфічними знахідками зі згадкою Серторіїв та Перпернів.
У місті Оска була створена школа за римським зразком для дітей місцевої знаті, що вдягали на себе претексти та . Вони мали бути зараховані до стану вершників, а також слугували як заручники.
Військо Серторія поділялось на когорти, при цьому легіони не згадуються. Командирський склад був створений за рахунок римлян та італіків, хоча місцеві загони очолювались племінними вождями. Впроваджувалося римське озброєння, військовий стрій, сигнали й команди. Спроби запровадити початки дисципліни демонструє історія про двох коней, яку розповів Плутарх.
Союз Серторія й Мітрідата
Протягом 76-74 років до н. е. був укладений союз між Мітрідатом Понтійським та Серторієм. За Аппіаном та Орозієм, ініціатива належала офіцерам [en], що знаходились при понтійському дворі — та , які переконували Мітрідата у силі армії Серторія. За Цицероном, вони купили міопарон у Гая Ліцинія Верреса, на якому здійснювали плавання від Діанія до Сінопи. Умовами договору було отримання Серторієм 40 кораблів й трьох тисяч талантів сріблом. До Мітрідата натомість вирушав загін, на чолі з , й відходили васальні царства Віфінія, Каппадокія, а за Аппіаном, ще й Галатія, Пафлагонія та Азія. Вони гарантували контроль над Боспорською протокою та сирійський торговий шлях. За Плутархом, Серторій категорично відмовився віддавати провінцію Азія. На думку К. Ф. Конрада, забезпечення війська Серторія жалуванням у 75-74 рр. до н. е. відбувалось за рахунок Мітрідата.
Помпей проти Серторія
Гней Помпей перейшов Піренеї наприкінці 77 — на початку 76 року до н. е. У Новому Карфагені висадився його квестор Гай Меммій. На сторону Помпея перейшли племена індикетів та лацетанів.
У цей час, Серторій взяв в облогу місто , якому вирішив допомогти Помпей із 30 тисячами піхоти, тисячею вершників та допоміжними силами. Частини забезпечення Помпея потрапили у засідку; їм на виручку був відправлений один легіон, який потрапив в оточення. В результаті Помпей відступив до Піренеїв, а серторіанці взяли .
75 року до н. е. та Геренній почали діяти проти Помпея на північному сході, Гіртулей — захищатися на півдні від Метелла, а Серторій — діяти у верхів'ях Ібера. Помпей перейшов Ібер й дійшов до Валентії, завдавши поразки Перперні й Гереннію, який загинув із 10 тисячами. Валентія була взята й розгромлена. Метелл розгромив Гіртулея біля Італіка, що прийняв бій, аби не допустити об'єднання сил помпеянців.
На річці Сукрон відбулася велика битва між Серторієм та Помпеєм, в якій помпеянці були розбиті. Проте Серторій відступив через наближення Метелла. Відхід Серторія із середземноморського узбережжя до Сегонтії було стратегічною поразкою. Серторій запропонував примирення, але Метелл оголосив нагороду за його голову.
Під Сегонтією серторіанці замкнули противника у долині. Серторій атакував військо Помпея й переміг. Загинули 6 тисяч помпеянців та квестор Гай Меммій. У той же час у сутичці з Метеллом втратив 5 тисяч убитими. Серторіанці відступили у гірську фортецю Клунія, звідки змогли вирватися й почати партизанську війну. Взимку Метелл відійшов у Нарбонську Галлію. До Помпея надійшли підкріплення.
У 74 році до н. е. відбувалися бої з Метеллом біля Більбіліса й [en]. Помпею не вдалося взяти Паллантію. Біля Калагуріса він втратив 3 тисячі солдат.
Загибель Серторія й завершення війни
Після військових дій 75 року до н. е. Серторій почав репресії, руйнуючи поля зрадників, стративши або продавши у рабство учнів школи для знаті. За Аппіаном, він віддався насолодам та розкоші. Наближені Серторія змовилися проти нього. , учасник змови як і Тарквіцій, а також секретарі Меценат й Версій влаштували бенкет, на якому закололи Серторія (73 рік до н. е.).
Командування перейшло до Перперни, що був зазначений у заповіті Серторія як його наступник. Солдати були обурені вбивством їх вождя, а іспанські племена почали переходити на сторону Помпея, який помилував римських емігрантів.
За Плутархом, у вирішальній битві Помпей вислав вперед 10 когорт на чолі з Луцієм Афранієм, що заманили повстанців у засідку й розбили. Перперна заховався у хащах, «боячись своїх воїнів більше за ворожих». Його знайшли й відвели до Помпея, якому він обіцяв видати таємне листування Серторія з римськими політиками, але Помпей наказав його стратити.
Деякі повстанці втекли до Мавретанії, де загинули від рук місцевих, або до Сицилії, де вони були страчені намісником Гаєм Ліцинієм Верресом. До 71 року до н. е. Метелл Пій підкорював лузітанів, а Бетику обклав контрибуцією. До 70 року до н. е. Луцій Афраній воював з ареваками й васконами. Проконсули повернулись в Італію у 71 році до н. е. та відсвяткували тріумф.
Підсумки й наслідки війни
У 70 або 69 році до н. е. за ініціативою народного трибуна Плавтія був прийнятий закон, що амністував учасників повстання Лепіда, які втекли до Серторія й самого Серторія. Помпей активно роздавав статус римського громадянства, закріплений спеціальним законом Гелія Корнелія у 72 році до н. е. В результаті Помпей став власником численної клієнтели, що стало йому в пригоді під час громадянських війн 40-х років І ст. до н.е. Зростання політичного впливу Помпея стало передумовою його зближення з опозицією та демонтажу сулланської політичної системи у 70 році до н. е.
Серторіанська війна стала визначним епізодом як громадянських війн у Римі, так і визвольного руху; етапом романізації Іспанії. Деякі міста були зруйновані, наприклад, , проте виникли інші. Частину повстанців Помпей переселив у засноване ним місто Лугдунум Конвенарум. Він також заснував місто Помпелон (сучасна Памплона), Метелл — місто Метеллін (Медельїн) .
Створений Серторієм за надзвичайних обставин бюрократичний державний апарат сприяв уніфікації адміністративної та економічної системи місцевих общин. Зникають місцеві магістрати, монети з іберськими легендами, випущеними за римським стандартом .
Примітки
- Sucro // / под ред. членов , , , Ф. Зелинского, , и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- Циркин, 2011, с. 226.
- Циркин, 2011, с. 174.
- Гурин, 2001, с. 26.
- Гурин, 2001, с. 16—17.
- Короленков, 2003, с. 87-89.
- Циркин, 2011, с. 246—247.
- Гурин, 2001, с. 27—28.
- Короленков, 2003, с. 84.
- Гурин, 2001, с. 20—21.
- Плутарх, 1994, Серторий, 2.
- Короленков, 2003, с. 80—81.
- Плутарх, 1994, Серторий, 5.
- Гурин, 2001, с. 33.
- Аппиан, 2002, XIII, 86.
- Spann, 1987, р. 43.
- Schulten, 1926, s. 41—42.
- Короленков, 2003, с. 104—105.
- Короленков, 2003, с. 109—110.
- Орозий, 2004, V, 21, 3.
- Schulten, 1926, s. 45.
- Плутарх, 1994, Серторий, 7.
- Гурин, 2001, с. 36—37.
- Плутарх, 1994, Серторий, 7—8.
- Schulten, 1926, s. 47-48.
- Короленков, 2003, с. 116.
- Гурин, 2001, с. 48.
- Гурин, 2001, с. 50—51.
- Плутарх, 1994, Серторий, 10.
- Berve, 1929, s. 216; 227.
- Короленков, 2003, с. 123.
- Гурин, 2001, с. 55—57.
- Моммзен, 1997, с. 50.
- Гурин, 2001, с. 58-60.
- Короленков, 2003, с. 125—126.
- Короленков, 2003, с. 131.
- Плутарх, 1994, Серторий, 12.
- Кунина, 1970, с. 139.
- Гурин, 2001, с. 70.
- Neumann, 1884, s. 27.
- Schulten, 1926, s. 56.
- Spann, 1987, р. 58.
- Плутарх, 1994, Серторий, 11.
- Короленков, 2003, с. 135.
- Цицерон, 1993, В защиту Архия, 25.
- Саллюстий, II, 70.
- Валерий Максим, 1772, IX, 1, 5.
- Плутарх, 1994, Серторий, 13; Помпей, 17.
- Гурин, 2001, с. 73.
- Плутарх, 1994, Помпей, 19.
- Гурин, 2001, с. 83—84.
- Schulten, 1926, s. 63—73.
- Плутарх, 1994, Серторий, 13.
- Плутарх, 1994, Серторий, 16.
- Плутарх, 1994, Серторий, 15.
- Плутарх, 1994, Серторий, 22.
- Гурин, 2001, с. 105.
- Аппиан, 2002, Митридатовы войны, 68.
- Циркин, 2011, с. 253-254.
- Страбон, 1994, III, 4, 6.
- Гурин, 2001, с. 103.
- Саллюстий, История, I, 77, 8.
- Katz, 1983, р. 360—362.
- Гурин, 2001, с. 111—112.
- Плутарх, 1994, Серторий, 14.
- Саллюстий, История, I, 125.
- Циркин, 1989, с. 154.
- Гурин, 2001, с. 108—109.
- Короленков, 2003, с. 163.
- Berve, 1929, s. 222.
- Schulten, 1926, s. 80.
- Плутарх, 1994, Серторий, 25.
- Цицерон, 1993, Об империи Гнея Помпея, 9.
- Gillis, 1969, р. 727.
- Циркин, 1989, с. 150.
- Гурин, 2001, с. 115—116.
- Короленков, 2003, с. 173.
- Гурин, 2001, с. 119.
- Гурин, 2001, с. 119—120.
- Аппиан, 2002, XIII, 109.
- Фронтин, II, 3, 5; 5, 31.
- Короленков, 2011, с. 144.
- Аппиан, 2002, Митридатова война, 68.
- Орозий, 2004, VI, 2, 12.
- Цицерон, 1993, Против Верреса, II, 1, 87.
- Короленков, 2011, с. 147.
- Гурин, 2001, с. 218.
- Berve, 1929, s. 201—204, 207—212.
- Плутарх, 1994, Серторий, 23.
- Короленков, 2011, с. 152.
- Schulten, 1926, s. 98.
- Spann, 1987, р. 85.
- Короленков, 2003, с. 200—201.
- Орозий, 2004, V, 23.
- Гурин, 2001, с. 150.
- Короленков А., 2003, с. 201—203.
- Гурин, 2001, с. 156—158.
- Schulten, 1926, s. 104.
- Короленков, 2003, с. 212—215.
- Короленков, 2003, с. 215.
- Короленков, 2003, с. 219—222.
- Егоров, 2014, с. 115—117.
- Страбон, 1994, III, 4, 13.
- Schulten, 1926, s. 127.
- Spann, 1987, р. 126.
- Аппиан, 2002, XIII, 113.
- Spann, 1987, р. 118; 134—135.
- Короленков, 2003, с. 243.
- Плутарх, 1994, Серторий, 26.
- Аппиан, 2002, XIII, 114.
- Циркин, 1989, с. 161.
- Гурин, 2001, с. 254—256.
- Короленков, 2007, с. 91.
- Плутарх, 1994, Серторий, 27.
- Цицерон, 1993, Против Верреса, II, 5, 150–151.
- Mühlberghuber, 2015, s. 96.
- Короленков, 2003, с. 246.
- Короленков, 2003, с. 253.
- Scullard, 2011, p. 75—76.
- Короленков, 2003, с. 251.
Джерела
- Луций Анней Флор. Эпитомы // Малые римские историки. — М. : Ладомир, 1996. — С. 99—190. — .
- Аппиан Александрийский. Римская история. — М., 2002. — 880 с. — .
- Валерий Максим. Достопамятные деяния и изречения. — СПб. : Издательство СПбГУ, 2007. — 308 с. — .
- Валерий Максим. Достопамятные деяния и изречения. — СПб., 1772. — Т. 2. — 520 с.
- Гай Веллей Патеркул. Римская история // Малые римские историки. — М. : Ладомир, 1996. — С. 11—98. — .
- Авл Геллий. Аттические ночи. Книги 1 - 10. — СПб. : Издательский центр «Гуманитарная академия», 2007. — 480 с. — .
- Авл Геллий. Аттические ночи. Книги 11 — 20. — СПб. : Издательский центр «Гуманитарная академия», 2008. — 448 с. — .
- Граний Лициниан. Римская история. Сайт «Attalus». Процитовано 4 червня 2018.
- Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. Сайт «Симпосий». Процитовано 4 червня 2018.
- Тит Ливий. История Рима от основания города. — М. : Наука, 1993. — Т. 3. — 768 с. — .
- Павел Орозий. История против язычников. — СПб. : Издательство Олега Абышко, 2004. — 544 с. — .
- Письма Плиния Младшего. — М. : Наука, 1982. — 408 с.
- Плиний Старший. Естественная история. Процитовано 4 червня 2018.
- Плутарх. Сравнительные жизнеописания. — СПб. : Наука, 1994. — Т. 2. — 672 с. — .
- Гай Саллюстий Крисп. История. Сайт «Древний Рим». Процитовано 4 червня 2018.
- Марк Туллий Цицерон. Речи. — М. : Наука, 1993. — .
- Секст Юлий Фронтин. Военные хитрости. Сайт «XLegio». Процитовано 4 червня 2018.
Література
- Гурин И. Серторианская война (82—71 гг.). — Самара : Самарский университет, 2001. — 320 с. — .
- Егоров А. Юлий Цезарь. Политическая биография. — СПб. : Нестор-История, 2014. — 548 с. — .
- Ковалёв С. История Рима. — М. : Полигон, 2002. — 944 с. — .
- Короленков А. Percussor Sertorii: очерк политической биографии Марка Перперны Вейентона // Проблемы истории, филологии и культуры. — 2007. — № XVII. — С. 81—97.
- Короленков А. Квинт Серторий. Политическая биография. — СПб. : Алетейя, 2003. — 310 с. — .
- Короленков А. Митридат и Серторий // Studia Historica. — 2011. — № XI. — С. 140—158.
- Короленков А., Смыков Е. Сулла. — М. : Молодая гвардия, 2007. — С. 430. — .
- Кунина З. Проблема серторианской войны в античной историографии // Проблемы историографии и источниковедения отечественной истории. — 1970.
- / под ред. членов , , , Ф. Зелинского, , и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
- Моммзен Т. История Рима. — Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. — Т. 3. — С. 640. — .
- Циркин Ю. Движение Сертория // Социальная борьба и политическая идеология в античном мире. — 1989. — С. 144—162.
- Циркин Ю. История древней Испании. — СПб. : Нестор-История, 2011. — 432 с. — .
- Bennett H. Cinna and His Times. A Critical and Interpretative Study of Roman History during the Period 87—84 BC. — Chicago : George Banta Publishing Company, 1923. — 72 с.
- Berve H. Sertorius // Hermes. — 1929. — Т. 64. — С. 199—227.
- Gillis D. Quinto Sertorio // Rendiconti dell'Instituto Lombardo. — 1969. — № 103. — С. 711—727.
- Katz B. Notes on Sertorius // RhM. — 1983. — Т. 126. — С. 44—68.
- Martino P. La morte di Sertorio // Quaderni di Storia. — 1990. — № 31. — С. 77—102.
- Mühlberghuber M. Untersuchungen zu Leben, Karriere und Persönlichkeit des Q. Caecilius Metellus Pius (cos. 80 v. Chr.). Seine Rolle im Sertoriuskrieg (80-71 v. Chr.). — Wien, 2015. — 119 с.
- Neumann K. Geschichte Roms wahrend des Ferfalles der Republik. — Breslau, 1884.
- Ramirez Sadaba J. Limitaciones Inherentes a las Fuentes Literarias: Consecuencias de la Guerra Sertoriana para Calagurris // Gerion. — 1985. — № 3. — С. 231—243.
- Rijkhoek K. Studien zu Sertorius. — Bonn : Dr. Rudolf Habelt, 1992. — 214 с.
- Schulten A. Sertorius. — Leipzig, 1926. — 168 с.
- Schulten A. Sertorius 3 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — Т. IIA, 2.
- Schur W. Das Zeitalter des Marius und Sulla. — Leipzig, 1942.
- Spann P. Sertorius and the Legacy of Sulla. — Fayetteville, 1987. — 239 с. — .
- Treves P. Sertorio // Athenaeum. — 1932. — Т. 10.
- Van Ooteghem J. Gaius Marius. — Bruxelles : Palais des Academies, 1964. — 336 с.
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sertorianska vijna abo Sertoriyeva vijna lat Bellum Sertorium zbrojnij konflikt 80 72 rokiv do n e na teritoriyi Rimskoyi Ispaniyi mizh predstavnikami rezhimu Luciya Korneliya Sulli sho buv vstanovlenij na toj chas u Rimi ta kolishnimi mariancyami na choli iz Kvintom Sertoriyem na boci yakogo vistupali takozh deyaki ispanski plemena ta miscevi gromadi Sertorianska vijna stala skladovoyu gromadyanskih voyen u Rimi I st do n e Sertorianska vijna Gromadyanski vijni v Rimskij respublici Rimska Ispaniya u chasi Sertorianskoyi vijni Pidpisani najvazhlivishi mista ta richki de rozgortalis podiyi vijni Sinya punktirna liniya poznachaye pribliznij kordon mizh Blizkoyu ta Dalekoyu Ispaniyeyu Lokalizaciya mist pidpisanih chervonim kolorom ostatochno ne vstanovlena Rimska Ispaniya u chasi Sertorianskoyi vijni Pidpisani najvazhlivishi mista ta richki de rozgortalis podiyi vijni Sinya punktirna liniya poznachaye pribliznij kordon mizh Blizkoyu ta Dalekoyu Ispaniyeyu Lokalizaciya mist pidpisanih chervonim kolorom ostatochno ne vstanovlena Data 80 72 roki do n e Misce Rimski provinciyi Blizka ta Daleka Ispaniyi Rezultat Peremoga Rimskoyi respubliki Storoni Rimska respublika Sertorianci Ispanski plemena ta miscevi gromadi Komanduvachi Kvint Cecilij Metell Pij Gnej Pompej Velikij Kvint Sertorij Kvint Sertorij u 83 81 rokah do n e perebuvav na posadi namisnika provinciyi Blizka Ispaniya ta buv zvidti vignanij sullancyami u 81 r do n e 80 roku do n e vin povernuvsya na Pirenejskij pivostriv z Mavretaniyi vstupaye v soyuz iz miscevimi plemenami vstanovlyuyuchi svoyu vladu nad znachnoyu chastinoyu ispanskih provincij Rimu Sullanskij rezhim zoseredzhuye proti nogo suttyevi sili na choli yakih buv iz 79 roku Kvint Cecilij Metell Pij ta Gnej Pompej Velikij iz 76 roku Pid chas zbrojnogo konfliktu Sertorij vdalo vikoristovuvav taktiku partizanskoyi vijni j periodichno zdobuvav peremogi nad rimskimi vijskami Jogo soyuznikom stav car Pontu Mitridat VI Evpator 76 roku do n e vijska Pompeya buli rozbiti poblizu v 75 roci na richci Sukron zaraz Hukar Prote pislya 75 roku teritoriya tak zvanoyi Derzhavi Sertoriya postijno zmenshuvalas 73 roku do n e Sertorij buv vbitij zmovnikami na choli z sho viklikalo bezlad u stani sertorianciv Ce poslabilo yihni vijska cherez sho Pompej zdobuv peremogu u virishalnij bitvi Stanovishe Ispaniyi do vijniRichka Ebro v antichnu epohu Iber u nizhnij techiyi 197 roku do n e rimski volodinnya v Ispaniyi ob yednuvalis u dvi provinciyi Blizka Ispaniya prostyagalas uzberezhzhyam Seredzemnogo morya vid nizhnoyi j serednoyi techiyi r Iber do Novogo Karfagena sho buv administrativnim centrom provinciyi Daleka Ispaniya iz centrom u Kordubi zajmala oblasti Betiku ta Luzitaniyu Ostatochno cej podil buv vprovadzhenij pislya Makedonskih vijn u 167 roci do n e Rimske zavoyuvannya Ispaniyi sho pochalosya pid chas Punichnih vijn trivalo v hodi konfliktiv 181 133 rokiv do n e zokrema pid chas Keltiberskoyi a takozh Viriatovoyi ta Numantinskoyi voyen Za ru mozhna vidiliti tri teritorialni zoni za stupinnyu romanizaciyi Do pershoyi de poziciyi rimlyan buli najmicnishi nalezhit serednya techiya Ibera seredzemnomorske uzberezhzhya ta zemli na pivden vid richki Ana Tut roztashovuvalis mista Tarrakon Valentiya Novij Karfagen zhiteli yakih perebuvali u stanovishi piddanih utrimuvali rimski garnizoni ne mali vlasnoyi zbroyi ta platili tribut Ce buli teritoriyi zaseleni perevazhno iberami na yakih takozh selilisya veterani predstavniki dilovih kil ta zbidnili selyani Do drugoyi zoni romanizaciyi nalezhali girski rajoni u verhiv yah Betisa nizhnya techiya Ibera Ci teritoriyi zajmali perevazhno keltiberi vetoni ta vakkeyi Rimlyani koristuvalisya rodovishami na cih teritoriyah veli aktivnu torgivlyu Prote tut roztashovuvalis vasali Rimu yaki tezh platili tribut ta vistavlyali dopomizhni vijska Namisniki inkoli brali u deyakih gromad zaruchnikiv chi pereselyali okremi plemena na rivnini Luzitaniya ta Galekiya sho zajmala pivdenno zahidnu chastinu Pirenejskogo pivostrova nalezhala do tretoyi zoni de proces romanizaciyi she ne pochavsya Ce buv ekonomichno nerozvinutij region v yakomu lishe zbiralasya danina Asturi kantabri ta vaskoni na Pivnochi vzagali ne buli pidkoreni Respublikoyu Miski gromadi yaki pidkoryalis namisnikam zajmali rizne polozhennya zokrema voni nalezhali do kategorij vilnih chi z latinskim ustroyem ta piddanih abo pidkorenih Do piddanih nalezhali chastina finikijskih ta greckih kolonij Malaka Ebes Emporion ispanskij Sagunt Rimskih kolonij v Ispaniyi na toj chas she ne bulo Status latinskih mali Ilerda 171 r do n e Italika Kordub zasnovana u 169 168 rr do n e Bagato mist karbuvali svoyi moneti z legendami latinskoyu Zasnovani namisnikami buli Grakhuris ta Tarrakon Zemli piddanih gromad nalezhali do ager provincialis ale mali vnutrishnyu avtonomiyu polozhennya pidkorenih gromad ne regulyuvalos zhodnimi zakonami Vsi mista pragnuli buti zaluchenimi do zagalnorimskih sprav yak povnopravni chastini Rimskoyi derzhavi PeredistoriyaU 88 roci do n e cherez vnutrishnopolitichnu borotbu v Rimskij respublici pochalasya gromadyanska vijna Za programoyu Publiya Sulpiciya Rufa mav buti vikonanij pererozpodil novih gromadyan italikiv za vsima tribami a Lucij Kornelij Sulla pozbavlenij komanduvannya u vijni z Mitridatom yake malo buti peredane Gayu Mariyu Sulla zdijnyav povstannya zahopiv Rim ta strativ Sulpiciya Marij vtik z Italiyi Prote koli Sulla vidpliv z vijskami iz Brundiziyu novij konsul Lucij Kornelij Cinna vzyav v oblogu Rim Odnu iz chotiroh armij Cinni ocholyuvav Kvint Sertorij sho pohodiv iz zemli sabiniv Navesni 83 roku do n e Sulla povernuvsya do Italiyi Pochavsya novij etap gromadyanskoyi vijni Naprikinci roku Kvint Sertorij buv priznachenij mariancyami namisnikom Blizkoyi Ispaniyi abo za Plutarhom vtik do Ispaniyi zadlya vlashtuvannya prihistku dlya marianciv Naperedodni vijni Karta Luzitaniyi Kvint Sertorij virushiv do Ispaniyi skorishe vsogo iz nevelikim zagonom naprikinci 83 abo na pochatku 82 r do n e jogo kvestorom buv en Poperedni namisniki ne hotili prijnyati jogo za Appianom tobto imovirno sho Sertorij buv zmushenij siloyu zahopiti vladu v provinciyi rozbiti sullanciv chi pidkoriti miscevi plemena Sered jogo zahodiv na misci mozhna viokremiti znizhennya rivnya podatkiv zminu roztashuvannya vijskovih pidrozdiliv vivedennya yih iz mist do peredmist nalagodzhennya vidnosin iz pleminnoyu verhivkoyu budivnictvo flotu Popri pomirkovane j bezdoganne pravlinnya Sertorij spiravsya na rimskih ta italijskih kolonistiv sered yakih vsi zdatni trimati zbroyu buli zalucheni do armiyi Jogo vijsko narahovuvalo blizko 9 tisyach Pislya peremogi Sulli v Italiyi im ya Kvinta Sertoriya bulo vnesene v pershij proskripcijnij spisok Novim namisnikom Blizkoyi Ispaniyi Sulla priznachiv Gaya Anniya Luska sho navesni 81 r do n e perejshov Pireneyi iz 20 tis vijska Na shlyahu Gaya Anniya Luska stav odin iz komandiriv Sertoriya iz 6 tisyachami voyiniv Prote Salinator buv vbitij zradnikom vijska zalishili poziciyi Sertorij iz zalishkami svoyih zagoniv vtik do Novogo Karfagenu de siv na korabli Vidstup z Ispaniyi mozhe buti poyasnenij padinnyam bojovogo duhu v armiyi vidsutnistyu pidtrimki z boku keltiberiv Perepravivshis do Mavretaniyi Sertorij zaznav vtrat u sutichci z miscevimi plemenami a tomu povernuvsya do Ispaniyi u rajon Malaki de buv rozbitij za dopomogoyu kilikijskih pirativ Vtikachi zajnyali takozh ostrovi Pitiusa bilya yakih flot Sertoriya zaznav porazki vid flotu Gaya Anniya Cherez desyat dniv z nevelikoyu kilkistyu legkih korabliv povstanci projshli Gadeskoyu zatokoyu povernuvshis do Ispaniyi u rajon r Betis Voni rozrahovuvali na dopomogu miscevih provincialiv prote nadiyi ne spravdilis Sertoriyu znovu prijshlosya povernutisya do Mavretaniyi U Mavretaniyi na toj moment jshla gromadyanska vijna v yakij Sertorij zajnyav storonu chinnogo carya V Tingisi buv uzyatij v oblogu skinutij z tronu ranishe yakogo pidtrimuvali kilikijski pirati ta sulanci na choli iz Vibiyem Pakcianom iz Dalekoyi Ispaniyi Voni buli rozbiti Sertoriyem soldati Pakciana perejshli na storonu povstanciv Pislya ciyeyi podiyi do Sertoriya pribuli posli luzitaniv yaki zaproponuvali stati yih vozhdem Mozhlivo Sertorij zazdalegid napraviv svoyih lyudej do Luzitaniyi adzhe voni diznalis pro harakter Sertoriya vid jogo suputnikiv Z luzitanami buv ukladenij soyuz Diyi Sertoriya mozhut svidchiti sho vin abo zradiv Rimskij respublici chi porvav z neyu abo diyav netradicijno u vnutrishnopolitichnij borotbi peresliduyuchi svoyi cili Pochatok vijniU 80 r do n e Sertorij visadivsya v Ispaniyi poblizu mista en iz zagonom sho vklyuchav u sebe 2600 rimlyan i 700 mavretanciv Do abo pislya ciyeyi podiyi bilya en bula rozbita flotiliya sullancya Gaya Avreliya chi jogo brata Marka Avreliya Kotti Bilya Belona bilshe 4 tisyach luzitaniv priyednalos do Sertoriya vijska yakogo skladali vzhe bilya 8 tisyach yakim protistoyali 15 20 tisyach vijsk namisnika Dalekoyi Ispaniyi sho ne povnoyu miroyu kontrolyuvav situaciyu u regioni Plutarh opisuye sho namisnik mav 120 tisyach pihoti 6 tisyach vershnikiv 2 tisyachi strilciv j prashnikiv povtoryuyuchi podiyi 74 r do n e Mark Domicij Kalvin u Blizkij Ispaniyi mav she dva legioni Storoni konfliktu zijshlisya bilya r Betis nedaleko vid Gispalisa de zaznav porazki vtrativshi dvi tisyachi voyiniv Pislya chogo jmovirno Sertorij zajnyav chastinu Dalekoyi Ispaniyi ta Luzitaniyi Tam jogo pidtrimali dvadcyat polisiv a sam vin otrimav vladu stratega avtokratora Sertorij pochav vidavati sebe za lyudinu sho rozmovlyaye z bogami Podarovanu jomu bilu lan vin ogolosiv bozhestvennim podarunkom Diani Jmovirno takij vibir svyashennoyi tvarini buv pov yazanij z miscevim kultom lani U 79 roci do n e kvestor Sertoriya en na choli vijska sho imovirno skladalos iz provincialiv rozbiv u Blizkij Ispaniyi Marka Domiciya Kalvina yakij zaginuv u boyu Bojovi diyi Metella PiyaSribnij denarij Kvinta Ceciliya Metella Piya 81 rik do n e Pislya nevdach sullanskih vijsk v Ispaniyu buv spryamovanij konsul 80 roku do n e ta dvoyuridnij brat zhinki Sulli Kvint Cecilij Metell Pij na choli chotiroh legioniv ta dopomizhnih vijsk Za Plutarhom skoncentrovani proti Sertoriya 128 tisyach vijsk mogli mati u svoyemu skladi krim voyakiv Metella Piya sili namisnikiv Dalekoyi Ispaniyi ta Narbonskoyi Galliyi Vijska Sertoriya nalichuvali do 150 tisyach voyiniv Sertorianci obrali taktiku partizanskoyi vijni napadayuchi na vijska protivnika pri rozbudovi taboru chi diyuchi na komunikaciyah za oblogi pevnogo mista utrudnyuyuchi zabezpechennya U 79 roci do n e legat Metella zaznav porazki u bitvi bilya Konsabura u Blizkij Ispaniyi vid Luciya Girtuleya 78 roku do n e Metell ruhavsya na zahid spustoshuyuchi usi zemli na svoyemu shlyahu vzyavshi v oblogu misto Lakobriga Prote Sertorij zmig zabezpechiti misto dvoma tisyachami mihiv iz vodoyu pri comu znishivshi legion Metella yakij potrapiv u zasidku Metell buv zmushenij perejti do oboroni v Na dopomogu jomu virushiv namisnik Narbonskoyi Galliyi iz troma legionami sho buv rozbitij bilya Ilerdi Vijsko Manliya bulo dobite galskimi plemenami Uzimku 78 77 rokiv do n e iz Sardiniyi do Sertoriya priyednavsya sho ocholyuvav zalishki vijsk povstalogo Marka Emiliya Lepida 53 kogorti Mozhlivo vidbulasya borotba za vladu mizh Sertoriyem ta Perpernoyu Derzhava SertoriyaGans Golbejn Molodshij Sertorij ta priklad z dvoma konyami Voseni 77 r do n e Derzhava Sertoriya dosyagla najbilshogo teritorialnogo rozshirennya svoyih volodin zajmayuchi Luzitaniyu centralnu chastinu Pirenejskogo pivostrova chastkovo Daleku Ispaniyu seredzemnomorske uzberezhzhya za vinyatkom deyakih mist serednyu techiyu Iberu ta zemli na pivnich vid richki ohoplyuyuchi priblizno polovinu usiyeyi teritoriyi Ispaniyi Za Appianom vladu Sertoriya viznali deyaki sumizhni oblasti Ni Sertorij ni jogo polkovodec Girtulej ne zmogli zakripitisya u dolini Betisa Pro ce svidchit ushanuvannya Metella u Kordubi pislya odniyeyi z jogo peremog Za Ciceronom Gades prodovzhuvav zabezpechuvati Rim pid chas vijni hocha j ne mav vlasnoyi silskogospodarskoyi teritoriyi Najbilshim mistom sho pidtrimalo Sertoriya na seredzemnomorskomu uzberezhzhi bula Valentiya zasnovana svogo chasu dlya pereselenih luzitan Decimom Yuniyem Brutom Morskoyu bazoyu sertorianciv bulo misto Dianij popri te sho ni do ni pislya vono ne bulo velikim portom Prote Dianij bulo dobre zahisheno samoyu prirodoyu Okremi predstavniki sullanskogo rezhimu poboyuvalis poshirennya bojovih dij na Italiyu Zokrema Lucij Marcij Filip u svoyij promovi zasterigav senat pro soyuz Sertoriya i Lepida U Rimi zhodnogo razu ne pidnimalosya pitannya pro amnistiyu dlya Sertoriya yakij ne mav velikoyi kilkosti prihilnikiv u Italiyi Vnutrishnij ustrij derzhavi Sertoriya mav podvijnij harakter Z odnogo boku ce buv soyuz ispanskih gromad sho ohoplyuvav chi ne vsyu romanizovanu chastinu Ispaniyi Sertorij keruvav nim chastkovo yak vijskovij komanduvach a takozh yak patron okremih mist plemen ta predstavnikiv miscevoyi znati sho prisyagali jomu yak svoyemu vozhdyu vhodili u sklad jogo druzhini Z inshogo boku ce bula politichna struktura vlashtovana za rimskim zrazkom yakoyu Sertorij keruvav yak priznachenij prokonsul predstavnik legalnoyi vladi sho opinilas u vignanni Z sullanskoyi tochki zoru vlada Sertoriya bula nelegitimnoyu z momentu vstupu v soyuz iz luzitanami Konsultativnij organ sho oficijno jmenuvavsya senatom imovirno buv stvorenij Sertoriyem u 78 abo 76 roci do n e Mozhlivist dlya stvorennya senatu na praktici z yavilasya pislya pributtya iz Perpernoyu osib senatorskogo pohodzhennya ta rimskoyi znati zokrema patriciya Luciya Korneliya Cinni ta inshih Realna vlada senatu viznachayetsya zazvichaj za svidchennyami ta za obstavinami obgovorennya umov soyuzu z Mitridatom Isnuyut pripushennya sho pri upravlinni sertorianskoyu Ispaniyeyu zastosovuvavsya princip kolegialnosti yaki spirayutsya na skargi pro te sho prokonsul perestav raditis iz otochennyam ta svidchennyah Cicerona pro spryamuvannya Mitridatom posliv do polkovodciv Za Titom Liviyem pislya zagibeli Sertoriya do perejshov deyakij Imperium partium Sertorij priznachav z kola svoyih senatoriv pretoriv strategiv ta kvestoriv Namisnikom provinciyi Aziya u zvanni pretora buv priznachenij yakij do cogo buv kvestorom u provinciyi Daleka Ispaniya v toj chas yak en u Blizkij Ispaniyi Mozhlivo kvestor priznachavsya u provinciyu Aziya Za rimskoyu tradiciyeyu pri Sertoriyi diyala vijskova rada polkovodcya ta z yizd soyuznih socii obshin na kshtalt Consilium provinciae Stoliceyu Sertoriya bulo misto Oska iberijskij Bolskan suchasna Ueska u Aragoni de aktivno pracyuvav monetnij dvir Moneti sho vipuskav Sertorij buli miscevogo a ne rimskogo tipu tomu pripuskayetsya sho voni vikoristovuvalis dlya torgivli z miscevim naselennyam Zberigavsya rimskij podil na provinciyi Blizka Ispaniya Keltiberiya ta Daleka Ispaniya Luzitaniya z centrami Oska ta Ibora Ispanske naselennya ne dopuskalosya do vladi prote masovo nadavalosya rimske gromadyanstvo tim hto pidtrimav derzhavu zi zbroyeyu v rukah sho pidtverdzhuyetsya epigrafichnimi znahidkami zi zgadkoyu Sertoriyiv ta Perperniv U misti Oska bula stvorena shkola za rimskim zrazkom dlya ditej miscevoyi znati sho vdyagali na sebe preteksti ta Voni mali buti zarahovani do stanu vershnikiv a takozh sluguvali yak zaruchniki Vijsko Sertoriya podilyalos na kogorti pri comu legioni ne zgaduyutsya Komandirskij sklad buv stvorenij za rahunok rimlyan ta italikiv hocha miscevi zagoni ocholyuvalis pleminnimi vozhdyami Vprovadzhuvalosya rimske ozbroyennya vijskovij strij signali j komandi Sprobi zaprovaditi pochatki disciplini demonstruye istoriya pro dvoh konej yaku rozpoviv Plutarh Soyuz Sertoriya j Mitridata Oblasti antichnoyi Maloyi Aziyi Protyagom 76 74 rokiv do n e buv ukladenij soyuz mizh Mitridatom Pontijskim ta Sertoriyem Za Appianom ta Oroziyem iniciativa nalezhala oficeram en sho znahodilis pri pontijskomu dvori ta yaki perekonuvali Mitridata u sili armiyi Sertoriya Za Ciceronom voni kupili mioparon u Gaya Liciniya Verresa na yakomu zdijsnyuvali plavannya vid Dianiya do Sinopi Umovami dogovoru bulo otrimannya Sertoriyem 40 korabliv j troh tisyach talantiv sriblom Do Mitridata natomist virushav zagin na choli z j vidhodili vasalni carstva Vifiniya Kappadokiya a za Appianom she j Galatiya Paflagoniya ta Aziya Voni garantuvali kontrol nad Bosporskoyu protokoyu ta sirijskij torgovij shlyah Za Plutarhom Sertorij kategorichno vidmovivsya viddavati provinciyu Aziya Na dumku K F Konrada zabezpechennya vijska Sertoriya zhaluvannyam u 75 74 rr do n e vidbuvalos za rahunok Mitridata Pompej proti SertoriyaGnej Pompej Velikij Byust iz Novoyi gliptoteki Karlsberga v Kopengageni Gnej Pompej perejshov Pireneyi naprikinci 77 na pochatku 76 roku do n e U Novomu Karfageni visadivsya jogo kvestor Gaj Memmij Na storonu Pompeya perejshli plemena indiketiv ta lacetaniv U cej chas Sertorij vzyav v oblogu misto yakomu virishiv dopomogti Pompej iz 30 tisyachami pihoti tisyacheyu vershnikiv ta dopomizhnimi silami Chastini zabezpechennya Pompeya potrapili u zasidku yim na viruchku buv vidpravlenij odin legion yakij potrapiv v otochennya V rezultati Pompej vidstupiv do Pireneyiv a sertorianci vzyali 75 roku do n e ta Gerennij pochali diyati proti Pompeya na pivnichnomu shodi Girtulej zahishatisya na pivdni vid Metella a Sertorij diyati u verhiv yah Ibera Pompej perejshov Iber j dijshov do Valentiyi zavdavshi porazki Perperni j Gerenniyu yakij zaginuv iz 10 tisyachami Valentiya bula vzyata j rozgromlena Metell rozgromiv Girtuleya bilya Italika sho prijnyav bij abi ne dopustiti ob yednannya sil pompeyanciv Na richci Sukron vidbulasya velika bitva mizh Sertoriyem ta Pompeyem v yakij pompeyanci buli rozbiti Prote Sertorij vidstupiv cherez nablizhennya Metella Vidhid Sertoriya iz seredzemnomorskogo uzberezhzhya do Segontiyi bulo strategichnoyu porazkoyu Sertorij zaproponuvav primirennya ale Metell ogolosiv nagorodu za jogo golovu Pid Segontiyeyu sertorianci zamknuli protivnika u dolini Sertorij atakuvav vijsko Pompeya j peremig Zaginuli 6 tisyach pompeyanciv ta kvestor Gaj Memmij U toj zhe chas u sutichci z Metellom vtrativ 5 tisyach ubitimi Sertorianci vidstupili u girsku fortecyu Kluniya zvidki zmogli virvatisya j pochati partizansku vijnu Vzimku Metell vidijshov u Narbonsku Galliyu Do Pompeya nadijshli pidkriplennya U 74 roci do n e vidbuvalisya boyi z Metellom bilya Bilbilisa j en Pompeyu ne vdalosya vzyati Pallantiyu Bilya Kalagurisa vin vtrativ 3 tisyachi soldat Zagibel Sertoriya j zavershennya vijniRuyini rimskogo teatru I st n e v Kluniyi Pislya vijskovih dij 75 roku do n e Sertorij pochav represiyi rujnuyuchi polya zradnikiv strativshi abo prodavshi u rabstvo uchniv shkoli dlya znati Za Appianom vin viddavsya nasolodam ta rozkoshi Nablizheni Sertoriya zmovilisya proti nogo uchasnik zmovi yak i Tarkvicij a takozh sekretari Mecenat j Versij vlashtuvali benket na yakomu zakololi Sertoriya 73 rik do n e Komanduvannya perejshlo do Perperni sho buv zaznachenij u zapoviti Sertoriya yak jogo nastupnik Soldati buli obureni vbivstvom yih vozhdya a ispanski plemena pochali perehoditi na storonu Pompeya yakij pomiluvav rimskih emigrantiv Za Plutarhom u virishalnij bitvi Pompej vislav vpered 10 kogort na choli z Luciyem Afraniyem sho zamanili povstanciv u zasidku j rozbili Perperna zahovavsya u hashah boyachis svoyih voyiniv bilshe za vorozhih Jogo znajshli j vidveli do Pompeya yakomu vin obicyav vidati tayemne listuvannya Sertoriya z rimskimi politikami ale Pompej nakazav jogo stratiti Deyaki povstanci vtekli do Mavretaniyi de zaginuli vid ruk miscevih abo do Siciliyi de voni buli stracheni namisnikom Gayem Liciniyem Verresom Do 71 roku do n e Metell Pij pidkoryuvav luzitaniv a Betiku obklav kontribuciyeyu Do 70 roku do n e Lucij Afranij voyuvav z arevakami j vaskonami Prokonsuli povernulis v Italiyu u 71 roci do n e ta vidsvyatkuvali triumf Pidsumki j naslidki vijniU 70 abo 69 roci do n e za iniciativoyu narodnogo tribuna Plavtiya buv prijnyatij zakon sho amnistuvav uchasnikiv povstannya Lepida yaki vtekli do Sertoriya j samogo Sertoriya Pompej aktivno rozdavav status rimskogo gromadyanstva zakriplenij specialnim zakonom Geliya Korneliya u 72 roci do n e V rezultati Pompej stav vlasnikom chislennoyi kliyenteli sho stalo jomu v prigodi pid chas gromadyanskih vijn 40 h rokiv I st do n e Zrostannya politichnogo vplivu Pompeya stalo peredumovoyu jogo zblizhennya z opoziciyeyu ta demontazhu sullanskoyi politichnoyi sistemi u 70 roci do n e Sertorianska vijna stala viznachnim epizodom yak gromadyanskih vijn u Rimi tak i vizvolnogo ruhu etapom romanizaciyi Ispaniyi Deyaki mista buli zrujnovani napriklad prote vinikli inshi Chastinu povstanciv Pompej pereseliv u zasnovane nim misto Lugdunum Konvenarum Vin takozh zasnuvav misto Pompelon suchasna Pamplona Metell misto Metellin Medelyin Stvorenij Sertoriyem za nadzvichajnih obstavin byurokratichnij derzhavnij aparat spriyav unifikaciyi administrativnoyi ta ekonomichnoyi sistemi miscevih obshin Znikayut miscevi magistrati moneti z iberskimi legendami vipushenimi za rimskim standartom PrimitkiSucro pod red chlenov F Zelinskogo i P Nikitina SPb 1885 nim ros Cirkin 2011 s 226 Cirkin 2011 s 174 Gurin 2001 s 26 Gurin 2001 s 16 17 Korolenkov 2003 s 87 89 Cirkin 2011 s 246 247 Gurin 2001 s 27 28 Korolenkov 2003 s 84 Gurin 2001 s 20 21 Plutarh 1994 Sertorij 2 Korolenkov 2003 s 80 81 Plutarh 1994 Sertorij 5 Gurin 2001 s 33 Appian 2002 XIII 86 Spann 1987 r 43 Schulten 1926 s 41 42 Korolenkov 2003 s 104 105 Korolenkov 2003 s 109 110 Orozij 2004 V 21 3 Schulten 1926 s 45 Plutarh 1994 Sertorij 7 Gurin 2001 s 36 37 Plutarh 1994 Sertorij 7 8 Schulten 1926 s 47 48 Korolenkov 2003 s 116 Gurin 2001 s 48 Gurin 2001 s 50 51 Plutarh 1994 Sertorij 10 Berve 1929 s 216 227 Korolenkov 2003 s 123 Gurin 2001 s 55 57 Mommzen 1997 s 50 Gurin 2001 s 58 60 Korolenkov 2003 s 125 126 Korolenkov 2003 s 131 Plutarh 1994 Sertorij 12 Kunina 1970 s 139 Gurin 2001 s 70 Neumann 1884 s 27 Schulten 1926 s 56 Spann 1987 r 58 Plutarh 1994 Sertorij 11 Korolenkov 2003 s 135 Ciceron 1993 V zashitu Arhiya 25 Sallyustij II 70 Valerij Maksim 1772 IX 1 5 Plutarh 1994 Sertorij 13 Pompej 17 Gurin 2001 s 73 Plutarh 1994 Pompej 19 Gurin 2001 s 83 84 Schulten 1926 s 63 73 Plutarh 1994 Sertorij 13 Plutarh 1994 Sertorij 16 Plutarh 1994 Sertorij 15 Plutarh 1994 Sertorij 22 Gurin 2001 s 105 Appian 2002 Mitridatovy vojny 68 Cirkin 2011 s 253 254 Strabon 1994 III 4 6 Gurin 2001 s 103 Sallyustij Istoriya I 77 8 Katz 1983 r 360 362 Gurin 2001 s 111 112 Plutarh 1994 Sertorij 14 Sallyustij Istoriya I 125 Cirkin 1989 s 154 Gurin 2001 s 108 109 Korolenkov 2003 s 163 Berve 1929 s 222 Schulten 1926 s 80 Plutarh 1994 Sertorij 25 Ciceron 1993 Ob imperii Gneya Pompeya 9 Gillis 1969 r 727 Cirkin 1989 s 150 Gurin 2001 s 115 116 Korolenkov 2003 s 173 Gurin 2001 s 119 Gurin 2001 s 119 120 Appian 2002 XIII 109 Frontin II 3 5 5 31 Korolenkov 2011 s 144 Appian 2002 Mitridatova vojna 68 Orozij 2004 VI 2 12 Ciceron 1993 Protiv Verresa II 1 87 Korolenkov 2011 s 147 Gurin 2001 s 218 Berve 1929 s 201 204 207 212 Plutarh 1994 Sertorij 23 Korolenkov 2011 s 152 Schulten 1926 s 98 Spann 1987 r 85 Korolenkov 2003 s 200 201 Orozij 2004 V 23 Gurin 2001 s 150 Korolenkov A 2003 s 201 203 Gurin 2001 s 156 158 Schulten 1926 s 104 Korolenkov 2003 s 212 215 Korolenkov 2003 s 215 Korolenkov 2003 s 219 222 Egorov 2014 s 115 117 Strabon 1994 III 4 13 Schulten 1926 s 127 Spann 1987 r 126 Appian 2002 XIII 113 Spann 1987 r 118 134 135 Korolenkov 2003 s 243 Plutarh 1994 Sertorij 26 Appian 2002 XIII 114 Cirkin 1989 s 161 Gurin 2001 s 254 256 Korolenkov 2007 s 91 Plutarh 1994 Sertorij 27 Ciceron 1993 Protiv Verresa II 5 150 151 Muhlberghuber 2015 s 96 Korolenkov 2003 s 246 Korolenkov 2003 s 253 Scullard 2011 p 75 76 Korolenkov 2003 s 251 DzherelaLucij Annej Flor Epitomy Malye rimskie istoriki M Ladomir 1996 S 99 190 ISBN 5 86218 125 3 Appian Aleksandrijskij Rimskaya istoriya M 2002 880 s ISBN 5 86218 174 1 Valerij Maksim Dostopamyatnye deyaniya i izrecheniya SPb Izdatelstvo SPbGU 2007 308 s ISBN 978 5 288 04267 6 Valerij Maksim Dostopamyatnye deyaniya i izrecheniya SPb 1772 T 2 520 s Gaj Vellej Paterkul Rimskaya istoriya Malye rimskie istoriki M Ladomir 1996 S 11 98 ISBN 5 86218 125 3 Avl Gellij Atticheskie nochi Knigi 1 10 SPb Izdatelskij centr Gumanitarnaya akademiya 2007 480 s ISBN 978 5 93762 027 9 Avl Gellij Atticheskie nochi Knigi 11 20 SPb Izdatelskij centr Gumanitarnaya akademiya 2008 448 s ISBN 978 5 93762 056 9 Granij Licinian Rimskaya istoriya Sajt Attalus Procitovano 4 chervnya 2018 Diodor Sicilijskij Istoricheskaya biblioteka Sajt Simposij Procitovano 4 chervnya 2018 Tit Livij Istoriya Rima ot osnovaniya goroda M Nauka 1993 T 3 768 s ISBN 5 02 008995 8 Pavel Orozij Istoriya protiv yazychnikov SPb Izdatelstvo Olega Abyshko 2004 544 s ISBN 5 7435 0214 5 Pisma Pliniya Mladshego M Nauka 1982 408 s Plinij Starshij Estestvennaya istoriya Procitovano 4 chervnya 2018 Plutarh Sravnitelnye zhizneopisaniya SPb Nauka 1994 T 2 672 s ISBN 5 306 00240 4 Gaj Sallyustij Krisp Istoriya Sajt Drevnij Rim Procitovano 4 chervnya 2018 Mark Tullij Ciceron Rechi M Nauka 1993 ISBN 5 02 011169 4 Sekst Yulij Frontin Voennye hitrosti Sajt XLegio Procitovano 4 chervnya 2018 LiteraturaGurin I Sertorianskaya vojna 82 71 gg Samara Samarskij universitet 2001 320 s ISBN 5 86465 208 3 Egorov A Yulij Cezar Politicheskaya biografiya SPb Nestor Istoriya 2014 548 s ISBN 978 5 4469 0389 4 Kovalyov S Istoriya Rima M Poligon 2002 944 s ISBN 5 89173 171 1 Korolenkov A Percussor Sertorii ocherk politicheskoj biografii Marka Perperny Vejentona Problemy istorii filologii i kultury 2007 XVII S 81 97 Korolenkov A Kvint Sertorij Politicheskaya biografiya SPb Aletejya 2003 310 s ISBN 5 89329 589 7 Korolenkov A Mitridat i Sertorij Studia Historica 2011 XI S 140 158 Korolenkov A Smykov E Sulla M Molodaya gvardiya 2007 S 430 ISBN 978 5 235 02967 5 Kunina Z Problema sertorianskoj vojny v antichnoj istoriografii Problemy istoriografii i istochnikovedeniya otechestvennoj istorii 1970 pod red chlenov F Zelinskogo i P Nikitina SPb 1885 nim ros Mommzen T Istoriya Rima Rostov na Donu Feniks 1997 T 3 S 640 ISBN 5 222 00049 4 Cirkin Yu Dvizhenie Sertoriya Socialnaya borba i politicheskaya ideologiya v antichnom mire 1989 S 144 162 Cirkin Yu Istoriya drevnej Ispanii SPb Nestor Istoriya 2011 432 s ISBN 978 5 98187 872 5 Bennett H Cinna and His Times A Critical and Interpretative Study of Roman History during the Period 87 84 BC Chicago George Banta Publishing Company 1923 72 s Berve H Sertorius Hermes 1929 T 64 S 199 227 Gillis D Quinto Sertorio Rendiconti dell Instituto Lombardo 1969 103 S 711 727 Katz B Notes on Sertorius RhM 1983 T 126 S 44 68 Martino P La morte di Sertorio Quaderni di Storia 1990 31 S 77 102 Muhlberghuber M Untersuchungen zu Leben Karriere und Personlichkeit des Q Caecilius Metellus Pius cos 80 v Chr Seine Rolle im Sertoriuskrieg 80 71 v Chr Wien 2015 119 s Neumann K Geschichte Roms wahrend des Ferfalles der Republik Breslau 1884 Ramirez Sadaba J Limitaciones Inherentes a las Fuentes Literarias Consecuencias de la Guerra Sertoriana para Calagurris Gerion 1985 3 S 231 243 Rijkhoek K Studien zu Sertorius Bonn Dr Rudolf Habelt 1992 214 s Schulten A Sertorius Leipzig 1926 168 s Schulten A Sertorius 3 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft T IIA 2 Schur W Das Zeitalter des Marius und Sulla Leipzig 1942 Spann P Sertorius and the Legacy of Sulla Fayetteville 1987 239 s ISBN 9780938626640 Treves P Sertorio Athenaeum 1932 T 10 Van Ooteghem J Gaius Marius Bruxelles Palais des Academies 1964 336 s Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi