Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кюрикіди Кюрикяни вірм Կյուրիկյաններ рідше Гургеняни вірм Գուրգենյաններ середньовічна вірменська царська династія що пра

Кюріняни

Кюріняни

Кюрикіди (Кюрикяни, вірм. Կյուրիկյաններ рідше Гургеняни, вірм. Գուրգենյաններ) — середньовічна вірменська царська династія, що правила в Ташир-Дзорагетському (978—1118) і Кахеті-Еретинському (1029/1038—1105) царствах. Молодша гілка династії Багратидів і спочатку їх васали. Від 1045 року — незалежні правителі, а з другої половини 1060-х — васали турків-сельджуків. Після падіння Ташир-Дзорагетського царства, укріпившись у фортецях Тавуш, [hy] і , монархи з цієї династії правили до XIII століття.

Історія Вірменії
image
Держави та утворення
Айраратське царство • Велика Вірменія • Мала Вірменія
• Цопк • Софена • Марзпанська Вірменія• Вірменський емірат
Анійське царство • Сюнік • Васпуракан • Ташир—Дзорагет
Арцах • Хачен • Карс • Царство Варажнуні
Кесун • • • • Кілікія
Шах-Арменіди • • • Чухур-Саад • Карабах
• Еріванська губернія
Єлизаветпольська губернія • Перша Республіка
Вірменська РСР • Республіка Вірменія • НКР
Війни: • Туреччина• Грузія •Азербайджан • Карабах
Битви: Тигранакерт • • • Аварайр
• • Манцикерт • Гарні • Бітліс •
Сардарапат • • Каракіліс
Релігії
Язичництво • Мітраїзм
Вірменська апостольська церква
Павликіани • • Католицизм
Географія
(Західна • Східна)
Вірменське нагір'я • Кілікія
Гайкіди • Єрвандіди • Арташесіди
Аршакуні • Арцруніди • Багратуні
Рубеніди • Хетуміди • Лузіньяни • Кюрикіди
Арменакан • • Дашнакцутюн • Фідаї
Цегакрон • АСАЛА • Міацум
Тематичні статті
Вірмени • • Культура • Мова • Вірменське питання
Геноцид • • Амшенці •
Столиці • Матенадаран • Вірменознавство • Вірменське Відродження • Шляхта
Хронологія

Заснування роду

Династію Кюрикянів, а також Ташир-Дзорагетське царство (царство Лорі) заснував молодший син царя Вірменії Ашота III Милостивого, Гурген (978—989), чиє ім'я на місцевому діалекті вимовлялося як Кюрике. Тим самим Гурген заснував нову гілку династії Багратидів, що проіснувала до XIII століття.

Історія

image
Ташир-Дзорагетське царство — держава Кюрикідів
image
Кюрике I (зліва) і його старший брат Смбат II на ктиторській скульптурі Ахпатського монастиря (X століття)

Спочатку Кюрикяни перебували у васальній залежності від царів зі старшої гілки царської династії Багратидів, що правили Вірменією в 885—1045 роках.

Відомості про засновника династії, Гургена, як до, так і після його воцаріння, мізерні, з чого випливає, що він не грав значної ролі у військово-політичному житті країни, вдовольняючись лише правлінням своїм уділом. 974 року він брав участь в ініційованій шахіншахом Ашотом III мобілізації вірменських військ, у період малоазійського походу візантійського імператора Іоанна Цимісхія, який становив загрозу для південних кордонів Вірменії. Отримав титул царя Ташир-Дзорагета після смерті свого батька (тобто після 977 року) Гурген продовжив роботи з облаштування монастирських комплексів Санаїн і Ахпат, про що свідчить дарування ним Санаїнському монастирю двох великих і розкішних люстр. Він також брав участь у поході свого брата шахіншаха Смбата II проти грузино-абхазького царя Баграта III 988 року на захист Давида Курапалата, володаря Тайка.

Коли після смерті, за сумнівних обставин, Смбата II, в той самий день на престол вступив його середній брат Гагік I, останній з умовою покори йому знову підтвердив у царських правах свого молодшого брата Гургена. Останній раз у першоджерелах Гурген згадується 991 року. За безіменним хроністом, що імовірно жив у XII столітті, Гурген правив 10 років (що збігається з датуванням коронації Гургена 981 роком у історика Мхітара Айріванеці). Надзвичайно побожна людина, він за власним бажанням зрікся престолу на користь свого сина Давида I і останні 8 років життя присвятив духовному життю в Санаїнському монастирі.

Степанос Таронеци «Загальна історія» X—XI ст.:
Племінник [по братові] Сембата і Гагіка, Давид син Гургена з братом своїм Сембатом володів [на той час] країнами Таширу й іверійської рівнини, маючи своїм місцеперебуванням велику фортецю Шамшулде [Шамшвилде]; незабаром він оволодів містом Дмапік'ом; підкоривши собі еміра тепхіського з його містом.

Найвищого розквіту царство Кюрикянів досягло за Давида I Безземельного (989—1048) і його сина Кюріке II (1048—1089). Завдяки успішним війнам проти сусідніх Тифліського і Гянджинського еміратів Давид значно розширив межі свого царства. В середині 990-х років він завоював і приєднав до вірменських земель Дманісі, що спровокувало війну між Тифліським еміром Алі ібн Джафаром і Давидом, яка призвела до розгрому військ еміра і визнання останнім васальної залежності від Кюрикідів. Цією перемогою, перш за все, Давид зміцнив північні кордони Вірменського царства.

«Загальна історія» X—XI ст.:
Емір гандцакський П'атлун незабаром зібрався на нього війною, побоюючись [думки] що можливо, Давид, посилившись, підкорить і його. Але Давид мужньо виступив проти нього і, здобувши над ним верх, частину його війська винищив мечем, а іншу потопив у річці, між тим як П'атлун ледве зміг врятуватися втечею.

Після цього, і до 1001 року, Давид зіткнувся з загрозою, що походила з південного сходу, а саме з Гянджинським еміратом, де з 970-х років утвердилася курдська династія Шеддадидів. Експансіоністський і посилений особливо за еміра Фадлуна I (985—1031) емірат намагався запобігти подальшому піднесенню царства Кюрикідів. Однак коли Фадлун I напав на Давида, найпевніше, біля берегів річки Кура, він зазнав важкої поразки і втік з поля бою. Давидові, проте, не вдалося розвинути успіх перемоги і розширити межі свого царства за рахунок володінь Шеддадидів. Своєю перемогою він домігся тимчасового усунення загрози, що походила від емірату.

Після Давидові довелося втихомирювати заколот свого васала, князя фортеці [hy] Деметрі, який зрікся вірменської церкви і перейшов у халкідонізм, очевидно з метою заручитися підтримкою Грузії і домогтися за її допомоги незалежності від Кюрикідів. Крім того, Деметре в монастирі Хневанк призначив свого сина, який також перейшов у халкідонізм, архієпископом Таширським. Плани його, однак, не вдалися, Давид, придушивши заколот князя, відібрав у нього як власне Гаг, так і всі інші фортеці та маєтки, прирікши тим самим його на поневіряння.

image
Ташир-Дзорагет у складі багратидської Вірменії, близько 1000 року

Спроба Давида 1001 року досягти повної незалежності від анійських Багратидів була жорстоко придушена царем (шахіншахом) Гагіком I. Давид втратив майже всі свої володіння (за що був прозваний «Безземельним») і зміг відновити свою державу тільки після визнання верховенства влади анійського царя.

З подальших двох десятиліть про діяльність Давида нічого конкретного невідомо. Ймовірно в цей період він був зайнятий зміцненням обороноздатності свого царства, результатом якого стали заснування ним міста Лорі і ще 12 фортець. На підставі здійснення ним настільки дорогих будівельних проектів можна припустити, що це був період економічного розквіту Ташир-Дзорагетського царства.

У перші роки правління грузинського царя Баграта IV (1027—1072) емір Гянджі Фадлун I зробив спробу заволодіти всією територією долини річки Кура, разом з містом Тбілісі. Небезпека загрожувала всім вірменським і грузинським феодальним володінням, які сусідили з Гянджинським еміратом. Перед загальною небезпекою виникла військова коаліція у складі Баграта IV, Давида I Безземельного, [ru] еріставів Ліпарита, ерістава Іване сина Абаса, царя Кахеті-Ереті Квіріке III, а також еміра Тбілісі Джафара. 1031 року об'єднані війська союзників здійснили превентивний похід проти Гянджинського емірату, вторглися в Ширван і, розгромивши біля річки Еклеці війська еміра Фадлуна, змусили останнього до втечі і захопили значні трофеї.

Давид I одружився з сестрою останнього царя Кахеті-Еретинського царства з династії Аревманелів, Квіріке III Великого. Квіріке не мав синів, і тому своїм спадкоємцем він проголосив племінника, сина своєї сестри Зоракрцель і Давида Безземельного, Гагіка. Приблизно в 1029/1038 році Гагік зійшов на трон, заснувавши нову гілку династії Кюрикідів, що правили об'єднаним царством Кахеті й Ереті до 1105 року, коли ці землі завоювала Грузія.

Перехід Кахеті-Ереті в зону впливу Ташир-Дзорагетського царства, негативно сприйнятий грузинським царем Багратом IV, який прагнув об'єднати Грузію, призвів до поглиблення протистояння Кюрикідів з грузинськими Багратіонами. Не випадково, коли Шаддадидський емір Двіна Абу-л-Асвар 1040 року з великим військом вторгся в межі Ташир-Дзорагета і протягом року захопив більшу частину царства, Баграт IV не поспішав допомогти Давиду Безземельному.

Крайня нерівність сил змусила Давида відмовитися від ідеї самому дати бій еміру, і він звернувся по допомогу до свого сюзерена, шахіншаха Ованеса-Смбату. Оскільки останній весь цей час, залишаючись осторонь, байдуже спостерігав за руйнівною навалою еміра на володіння свого васала, Давид не був упевнений, що дочекається допомоги від нього. Тому він пригрозив Ованесу-Смбату, що якщо той йому не допоможе, то Давид підкориться Абу-л-Асвару і разом з ним нападе на Ширак — родовий маєток старших Багратидів і ядро Вірменського царства, де знаходилася столиця країни, місто Ані. Переконавшись у тому, що Давиду було нічого втрачати, і він виконав би свою погрозу, Ованес-Смбат не тільки відправив йому допоміжну армію, але й підштовхнув свого іншого васала, сюнікського царя Смбата зробити те ж саме. Таким самим методом Давид домігся допомоги й у Баграта IV, який також відправив йому допоміжне військо.

Таким чином, включно з власними силами Давида, сформувалася 20-тисячна армія. Далі, оскільки цього було ще недостатньо, він звернувся до агванського католікоса Овсепа з метою надати боротьбі проти еміра релігійного і загальнонародного характеру. Завдяки цьому на бік Давида перейшло все агванське духовенство, і багатотисячне народне ополчення.

Бій з більш чисельнним військом еміра завершився важкою поразкою останнього. Армія Абу-л-Асвара з великими втратами не тільки відступила, але й, переслідувана військами Давида, протягом 5 днів зазнала численних нових втрат. Протягом 3 днів Давид Безземельний звільнив всі свої володіння, зайняті еміром, а захоплену у ворога здобич він поділив між союзниками, які прийшли до нього на допомогу.

Після смерті царя Ованеса-Смбата, Давид двічі, в 1041 та 1042 роках, намагався захопити столицю Вірменії — Ані і зайняти єдиний вірменський трон, але безуспішно. Трон успадкував племінник Ованеса-Смбата, Гагік II. Згодом однак, вже 1045 року, останнього шахіншаха Вірменії Гагіка II полонили візантійці і того ж року імперія захопила Ані.

З падінням 1045 року єдиного Вірменського царства і старшої гілки династії Багратидів, Кюрикяни очолили рід, а їх царство стало незалежним як юридично, так і фактично.

Посилення Грузинського царства в період правління Баграта IV поступово стало перетворюватися на загрозу для Ташир-Дзорагета. Кюрикіди побоювалися подальшої експансії Баграта IV, який укріпився в Тбілісі і підійшов до їхніх кордонів. Виходячи з цього, Давид Безземельний намагався перешкодити спробам Баграта об'єднати Грузію, тим більше, що в небезпеці була незалежність царства його сина, Гагіка. Саме цими побоюваннями пояснюється підтримка Давидом і Гагіком найсильнішого противника Баграта IV, ерістава Ліпарита, коли той виступив проти центральної влади взимку 1046—1047 років. Влітку 1047 року об'єднані війська Ліпарита, Давида Безземельного і Гагіка в [ru] здолали військо Баграта. Проте успіх цей був лише тимчасовим.

Вардан Великий «Загальна історія» XIII століття:
Кюріке цей був син Давида, сина Гургена, сина Ашота Милостивого. Батько його Давид, збудував для нього Лорі і дванадцять інших фортець: він похований в Санахіні. Його онуки, Абас і Давид, переслідувані іверійцями, пішли до володарів Арана (Карабага), випросили собі по одній фортеці, де жили у великій скруті.

Після смерті Давида I 1048 року на престол сходить його син, Кюріке II. За нього в царстві почали карбувати місцеву монету.

Під час навали сельджуків у регіон Кюрикяни стали їхніми васалами, Кюріке II визнав сюзеренітет сельджуцького султана Алп-Арслана в 1064/65 році. Того ж 1065 року грузинський цар Баграт IV, під приводом переговорів про видачу своєї племінниці, дочки Кюріке II (або дочки Смбата, брата Кюрике II), за Алп-Арслана, захопив Кюріке і його брата Смбата і змусив їх здати йому Самшвілде — столицю Ташир-Дзорагета і низку фортець, що сприяло різкому ослабленню царства. Після втрати Самшвілде, Кюрике II переносить столицю в місто Лорі.

Встановлення порівняно мирних стосунків зі султаном Алп-Арсланом розв'язало руки Баграту IV, який вторгся в межі Кахеті-Еретинського царства, і друге нашестя турків-сельджуків на Грузію (1067—1068) застало його в розпал військових операцій. Дізнавшись про вторгнення ворога, він негайно повернувся в Картлі. В поході Алп-Арслана проти Баграта IV на боці султана брали участь Кюріке II, його племінник, цар Кахеті-Ереті Ахсартан I, і тбіліський емір.

Кюріке II помер 1089 року, його наступниками стали сини, Абас і Давид II. 1118 року землі Ташир-Дзорагетського царства приєднав до Грузії Давид Будівельник, після чого Кюрикяни, зміцнившись у фортецях [hy] і Тавуш, зберігали царський титул до початку XIII століття.

image
image
image
Руїни фортеці Самшвілде. Столиця Ташир-Дзорагету в 978-1065 рр. Руїни фортеці Лорі побудованої Давидом I Безземельним. Столиця Ташир-Дзорагету в 1065-1113 рр. Руїни фортеці Ахтала побудованої в період правління Кюрикідів (X століття). Важливий стратегічний пункт царства Ташир-Дзорагету

1185 року землі царства Кюрикцідів перейшли до вірменських князів з роду Закарянів.

У XVIII столітті на походження від Кюрикідів претендували меліки Арустамяни з [en].

Відгалуження роду

Кахеті-Еретинське царство

Заснована сином Давида I Безземельного, Гагіком, ця гілка династії Кюрикідів правила Кахеті-Еретинським царством від 1029/1038 року. Гагік успадкував кахеті-еретинський престол від свого дядька по матері, Квіріке III, оскільки останній не залишив після себе чоловічого потомства. Вступ його на престол ознаменував перехід царства Кахеті-Ереті в сферу політичного впливу Ташир-Дзорагетського царства.

Воцаріння Гагіка вороже сприйняла частина кахетської шляхти, яка висувала кандидатуру чоловіка іншої сестри покійного Квіріке III, володаря замку Марелісі біля витоків річки Алазані Ашота Марілелі, очевидно, незадоволеного тим, що замість нього зацарював Гагік. Нова політична розстановка сил зіпсувала також плани царя Грузії Баграта IV щодо його східних сусідів, тому за такої ситуації Ашот Марилели, звичайно, став союзником.

Після воцаріння Гагіка постало питання про приєднання міста Тбілісі. За повідомленням анонімного історика, «підступили до Тбілісі по сей бік Кури, на верхній і нижній [течії], війська абхазького царя, і по той бік річки, в частині Ісані, підступили війська кахів і ерів… У цей час царем Кахеті був Гагік…». Облога Тбілісі затяглася на два роки (1037/1038—1039/1040). Проте загроза з боку Шаддадидів і заколот Ліпарита Орбеліані змусили Баграта IV зняти облогу.

На думку історика Г. Мкртумяна, всі факти наводять на думку, що між Ліпаритом і Гагіком, за спиною яких стояв батько останнього, Давид Безземельний, існувала таємна угода про захоплення Тбілісі і приєднання лівобережної території емірату разом з замком Ісані (Метехський замок і нинішній Авлабарі) до царства Кахеті-Ереті, правобережна частина з містом Тбілісі повинна була перейти до Ліпарита. Однак Баграт IV вжив відповідних заходів і захопив у полон Кахеті.

1045 (або 1046) року Баграт IV заволодів Тбілісі (за винятком фортеці Ісані). Ця подія змусила Гагіка встановити з ним добросусідські відносини. Але незабаром після встановлення панування Візантії в Ані і в зв'язку з заворушеннями, що мали місце в Тбілісі, поновилася ворожнеча між Багратом і Ліпаритом. У цій боротьбі Гагік разом з батьком підтримав ерістава Ліпарита, оскільки експансіоністська політика грузинського царя поступово ставала загрозою для Кюрикідів. За царювання Гагіка Кахеті-Ереті переживала пору свого розквіту.

1058 року трон успадковував син Гагіка, Ахсарта́н I. За його правління в царстві настав період занепаду. Після захоплення 1065 року Самшвілде Баграт IV вторгся в межі Кахеті-Ереті, але незабаром вимушено відступив через похід Алп-Арслана на Грузію. Передбачаючи велику небезпеку від турків-сельджуків і бажаючи врятувати своє царство, Ахсартан прийняв іслам, підніс султанові цінні подарунки і обіцяв йому харадж. Попри це, в листопаді-грудні 1067 року Алп-Арслан вторгся в межі Кахеті, а через три тижні, тобто вже 1068 року, висунувся на царство Баграта IV. Разом з ним проти грузинського царя виступив також Ахсартан I.

Спадкоємцем Ахсартана I став його син, Квіріке IV (1084—1102). Новий цар Грузії Давид IV Будівельник, що зійшов на престол 1089 року, вирішивши остаточно позбавити царство Кахеті-Ереті самостійності, почав військові операції проти Квіріке IV, внаслідок яких 1101 році йому вдалося заволодіти фортецею Зедазені — значним військово-стратегічним прикордонним пунктом.

«Житіє царя царів Давида» XII століття:
Бо цього Агсартана, царем кахів згаданого, захопили знатні ери Арішіані і Барам і брат матері їх Кавтар, син Барама, і віддали цареві. І забрав цар Ереті та Кахеті. І при Ерцухі влаштував ополчення великі і прогриміле те велике подолання, коли з малим полком і приреченим народом побив султана незліченні війська, атабага Гянджинського і безліч кахів і народу країни, що з ворогами ж обступили нас.

За час недовгого правління племінника Квіріке IV, Ахсартана II (1102—1105), його царство, мабуть, лавірувало між Гянджинським еміратом і Грузією. Феодальна шляхта Кахеті-Ереті, побоюючись мусульманських володарів, зблизилася з Грузинським царством. Шлях до зближення еретинські азнаурі угледіли в захопленні і передачі Ахсартана II Давиду Будівельнику, що й сталося 1104 (або 1105) року. З цим не змогли змиритися Шаддадідські правителі Гянджі, але після перемоги над сельджуками 1104 року в битві при Ерцухі, Давиду Будівельнику легко вдалося остаточно закріпити у складі Грузії Кахеті-Ереті, скасувавши тим самим кахетинську гілку вірменських Кюрикідів.

Тавуське князівство

image
Фортеця Тавуш, X століття

Князівство Кюрикідів існувало на території гавара Тавуш — історичної вірменської областіУтік, у першій половині XII століття. Заснував князівство син Кюріке II, Абас, після падіння Ташир-Дзорагетського царства. Центром князівства стала Тавушська фортеця на північному сході Вірменії, передана під управління Кюрикянів 966 року.

Весь свій короткий період існування Тавуське князівство було змушене боротися проти навал сусіднього сельджуцького емірату Гянджі.

1139 року князь Абас сприяв висвяченню агванського католікоса Григора I.

Князівство захопив Гянджинський емірат 1145 року. Князь Абас переселився до свого брата Давида в Мацнаберд.

Згодом одна з гілок Кюрикянів у кінці XII століття, зміцнившись на частині історичної області Тавуш, у фортеці , заснувала нове князівство, яке проіснувало до 30—40-х років XIII століття. Більша ж частина Тавуша з кінця XII по XIII століття перебувала під владою князів з династії Ваграмянів.

Мацнабердське князівство

image
Руїни монастиря Кобайр (XII століття)

Феодальне володіння роду Кюрикідів існувало на заході Утіка в XII—XIII століттях. Засновником князівства був Давид, син царя Ташир-Дзорагетського царства Кюріке II, який після падіння Ташир-Дзорагета облаштувався у фортеці Мацнаберд. Кюрикяни Мацнаберда перебували у васальній залежності від роду Закарянів, правителів центральної Вірменії і мали політичні зв'язки з сусідніми князівствами Тавуша, Атерка і Нор-Берда, а також з грузинським князівським родом Орбеліані. У першій половині XII століття князівство боролося проти Гянджинського емірату. Давид помер 1145 року, його наступником став син, Кюріке.

image
Монастир Ахтала (XII століття). На початку XIII століття князь перебудовує монастир і передає халкідонітам

Про правління Кюріке відомо мало. Він мав 5 дочок (Маріам, Русуган, Мамкан, Боріна і Вані) та 2 синів (Абас і Васак). З ім'ям Маріам пов'язане заснування монастирів Кобайр (1171 рік) і Ахтала (1188 рік). Вона ж побудувала 1185 року фамільну усипальницю Кюрикянів у Ахпаті (де поховані багато представників роду, серед яких Кюріке I, Кюріке II, брати Абас і Давид II, сама Маріам, її брат Абас і її сестри) та інші споруди. Русуган була дружиною великого грузинського феодала Івана Орбелі, як і сестра займалася будівництвом в Ахпаті, Санаїні, Кобайрі і в Грузії. Мамкан вийшла за князя Атерка [ru], її син, [ru], 1182 року успадкував трон Атерка і всього Хаченського князівства. Її сестри: Боріна згадується в написах з Санаїнского монастиря, а також у вірменського історика XIII століття Киракоса Гандзакеці, а Вані — у написах з Ахпатського монастиря.

Після смерті Кюрике 1170 року його наступником став 12-річний син Абас. У віці 17 років він одружився з Нані, сестрою Закаре Закаряна. Через два роки після весілля, у віці 19 років, Абас помер (бл. 1176). Оскільки у Абаса та Нані не було синів, під заступництвом Боріни, сестри Абаса, його наступником став позашлюбний син Агсартан. Однак це не сподобалося Давидові, князю Нор-Берда, племіннику Абаса. Вважаючи Агсартана незаконним спадкоємцем він сам побажав заволодіти Мацнабердом. Давид видав заміж за Агсартана свою дочку, а після, коли обманом захопив Мацнаберд, вигнав Агсартана з фортеці. Але місцеве населення не визнало влади нового правителя, повстало й змусило Давида залишити фортецю, а Агсартан знову зайняв трон Мацнаберда.

Дата смерті Агсартана невідома, відомо, що він ще за життя поступився своїм троном сину, Кюріке II. За Кюріке II Мацнаберд можливо на деякий час захопили монголи. У Кюріке було троє синів — Агсартан, Тадіадін і Паглаван. Трон успадкував Агсартан II, однак ні про нього, ні про його брата Паглавана відомостей не збереглося. Відомо тільки, що Тадіадін брав участь у складі вірменського полку в поході монголів на Багдад і Нфркерт. Останнім відомим в історії Кюрикідом був син Тадіадіна — Саргіс, князь Мацнаберда. Про нього збереглися відомості з напису 1249 року з Ахпатського монастиря.

Нор-Бердське князівство

image
Монастир Нор Варага (кінець XII століття)

Фортеця Нор-Берд згадується в грузинському історичному творі «Житіє царя царів Давида» (XII століття) у зв'язку з захопленням її царем Грузії Давидом Будівельником (1089—1125): «І враз витік, як орел, і в травні забрав фортеці вірменські: Гаги, Теронакал, Кавазіни, Норбед, Манасгоми і Талінджакар».

Засновником князівства став Васак I, син Кюріке, онук Давида, засновника Мацнабердського князівства. Схоже, що Васак помер раніше від свого брата Абаса (1176 рік), оскільки не успадкував після смерті останнього трон Мацнаберда. Васак згадується в написах свого сина Давида і онука Васака II з монастиря Нор Варага.

З ім'ям Кюрикянів Нор-Берда пов'язане заснування монастиря Нор Варага. Засновником монастиря став князь Нор-Берда — Давид. В першу чергу він побудував у 1193—1198 роках найстарішу церкву комплексу Анапат і родовий мавзолей. У 1224—1237 роках син князя Давида, Васак II, побудував церкву на честь Святої Богородиці. Згідно з написом на стіні монастиря, він мав водопровід, побудований Шараном 1253 року.

Васак II був одружений з дочкою анійського князя , Хатун, яку згадано в написах з монастирів [en] і Арічаванк. З напису Хатун з Оромоса стає ясно, що у Васака не було синів, які могли б успадкувати трон, і можна припустити, що на ньому й перервався рід Кюрикянів Нор-Берда.

Монархи Кюрикіди

Царі Ташир-Дзорагету

Царі Кахеті й Ереті

  • Гагік — 1038—1058 рр.
  • Ахсартан I — 1058—1084 рр.
  • Квіріке IV — 1084—1102 рр.
  • Ахсартан II — 1102—1105 рр.

Князі

Князі

  • Давид — 1113—1145 рр.
  • Кюріке — 1145—1170 рр.
  • Абас — 1170—1176 рр.
  • Агсартан — 1176 — ? рр.
  • Кюріке II
  • Агсартан II
  • Саргіс

Князі

  • Васак I — ? — не пізніше 1176
  • Давид — не пізніше 1176 — після 1198 рр.
  • Васак II — після 1198 — після 1237 рр.

Примітки

  1. Велика радянська енциклопедія. Стаття: Кюрикиды [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  2. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 3. — С. 256. Стаття: Гурген [Архівовано 17 лютого 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
  3. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 5. — С. 494. Стаття: Кюрикяни [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
  4. Арташес Шахназарян. Образование и усиление Ташир-Дзорагетского Кюрикийского царства : ( )[вірм.] = Տաշիր-Ձորագետի Կյուրիկյան թագավորության առաջացումն ու հզորացումը // Պատմա-Բանասիրական Հանդես : журнал. — 2009. — С. 224—233. — ISSN 0135-0536.
  5. Степаненко В. П. Из истории армяно-византийских отношений второй половины X—XI в. (к атрибуции монет Кюрикэ куропалата) // Античная древность и средние века. — 1978. — Вип. 15. — С. 43—51.
  6. (Асохик). 3 книга, часть 2 // Всеобщая история Степ'аноса Таронского, Асох'ика по прозванию. — М., 1864. — С. 184—185.
  7. Радянська історична енциклопедія. Стаття: Под ред. Е. М. Жукова. Ташир-дзорагетское царство // Советская историческая энциклопедия. — Советская энциклопедия : ( )[рос.]. — М., 1973—1982.
  8. Жерар Дедеян // Histoire du peuple arménien (История армянского народа) // Изд-во «Privat» стр. 271, Тулуза 2007 г. —
  9. Велика радянська енциклопедія. Стаття: Ташир-Дзорагетское царство [ 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  10. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 3. — С. 302. Стаття: Давид Безземельний [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.](вірм.)
  11. Велика радянська енциклопедія. Стаття: Лори (др. армян. город) [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  12. Мкртумян Г. Г. Царство Кахети-Эрети и армяно-грузинские отношения (XI в.—начало XII в.). — 1981. — С. 95—105.
  13. , розділ «Armenia and Georgia [ 18 червня 2013 у Wayback Machine.]», з «The Cambridge Medieval History», Cambridge, 1966, vol. IV, стр. 621—622:
    Оригінальний текст (англ.)
    The Georgian lands still outside Bagrat IV's realm were the kingdom of Khakhetia and the amirate of Tiflis. In the former, the principate having become hereditary, Kvirike III (1010-29) proclaimed himself king. His daughter was married to David I of Lor'i and their younger son Gagik succeeded in 1029 to Kvirike's throne. The kings of Georgia tried repeatedly to reunite Kakhetia with Iberia; and they, no less than the Kakhetian rulers, made attempts to conquer Tiflis. Bagrat thrice took the city (1046, 1049, 1062), only to lose it again, for his strength was sapped.
    стр. 624:
    Оригінальний текст (англ.)
    In 1105 David annexed Kakhetia, a vassal state of the Turks. In 1110 he began clearing Georgia of Turkish raiders and 'pockets'; in the course of this, the former kingdom of Lor'i was acquired in 1118.
  14. Сычев Н. В. Книга династий. — М., 2008. — С. 615—616.
  15. Вахушті Багратіоні: «История Царства Грузинского» Глава 3 [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  16. Вірменська радянська енциклопедія : ( )[вірм.]. — Т. 2. — С. 638. Стаття: Гагік II [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.](вірм.)
  17. Вардан Великий. Часть 3 // Всеобщая история Вардана Великого. — Москва, 1861. — С. 132—133.
  18. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 1. — С. 199. Стаття: Ахтала [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
  19. Чобанян, Павел. О некоторых вопросах истории Арцаха (XIII—XIX вв.). — 2002. — С. 155. — ISSN 0135-0536.
  20. Степаненко В. П. Политическая обстановка в Закавказье в первой половине XI в : [ 11 січня 2012] // Античная древность и средние века. — Свердловск, 1975. — Вип. 11. — С. 128.
  21. Жития царя царей Давида. — Символ, 1998. — № 40.
  22. Енциклопедія Іраніка. Стаття: ARMENIA AND IRAN vi. Armeno-Iranian relations in the Islamic period [ 26 травня 2020 у Wayback Machine.]
    Оригінальний текст (англ.)
    The Safavid state included within its boundaries the totality of the historic Armenian provinces of Siwnikʿ, Arcʿax, Utikʿ, Pʿaytakaran, and Persarmenia and also the eastern countries of Ararat, Gugarkʿ, and Vaspurakan
  23. Дж. Бурнутян «A Concise History of the Armenian People» стр. 213:
    Оригінальний текст (англ.)
    The Treaty of Zuhab partitioned historic Armenia in 1639 between the Ottomans, who took western Armenia, and the Safavids, who took eastern Armenia. Eastern Armenia was itself divided into the Beglarbegi of Chukhur Sa‘d (the regions of Yerevan and Nakhichevan), and the Beglarbegi of Karabagh (the regions of Karabagh-Siunik and Ganja). The first was thus composed of sections from the historic Armenian provinces of Ayrarat, Gugark, and Vaspurakan; the second from Artsakh, Siunik, and Utik
  24. Levon Chorbajian, Patrick Donabédian, Claude Mutafian «The Caucasian Knot: The History & Geopolitics of Nagorno-Karabagh» [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] стр. 51
    Оригінальний текст (англ.)
    This name seems to refer to the fertility of the land, favourable to the cultivation of fruit despite the altitude of the mountainous section: kara means black and bagh garden or vineyard. The name was applied initially to two ancient north-eastern provinces of historic Armenia, Artsakh (also called Tsavdek in the early Middle Ages, and later, Khachen) and Utik (Otena). These provinces stretched between Lake Sevan to the north-west, the Kura (Kur, Cyrus) River to the north, and the Arax (Araxes) River to the south, and were part of the Kingdom of Greater Armenia until the beginning of the fifth century.
  25. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 11. — С. 599. Статті: «Тавуш» і «Тавуське князівство»(вірм.)
  26. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 1. — С. 15. Стаття: Абас I [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
  27. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 7. — С. 167. Стаття: Мацнабердське князівство [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.](вірм.)
  28. Р. И. Матевосян. Замечания по истории Кюрикидов // Պատմա-բանասիրական հանդես : журнал. — 1968. — Էջ 199—208.
  29. Православна енциклопедія. Стаття: Ахтала [ 22 травня 2020 у Wayback Machine.]
  30. Каро Кафадарян. Нор-Бердское княжество Кюрикянов, историко-археологические замечания // ՍՍՌՄ ԳԱ հայկական ֆիլիալի Տեղեկագիր : бюллетень. — Армянский филиал АН СССР, 1940. — Թիվ 4—5. — Էջ 165—180. з джерела 1 лютого 2014. Процитовано 2020-05-26.
  31. Вірменська радянська енциклопедія. — Т. 8. — С. 368—369. Стаття: Монастир Нор Вараг [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
  32. Энциклопедия достопримечательностей Армении: Монастырь Нор Варагаванк [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kyurikidi Kyurikyani virm Կյուրիկյաններ ridshe Gurgenyani virm Գուրգենյաններ serednovichna virmenska carska dinastiya sho pravila v Tashir Dzoragetskomu 978 1118 i Kaheti Eretinskomu 1029 1038 1105 carstvah Molodsha gilka dinastiyi Bagratidiv i spochatku yih vasali Vid 1045 roku nezalezhni praviteli a z drugoyi polovini 1060 h vasali turkiv seldzhukiv Pislya padinnya Tashir Dzoragetskogo carstva ukripivshis u fortecyah Tavush hy i monarhi z ciyeyi dinastiyi pravili do XIII stolittya Istoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiZasnuvannya roduDinastiyu Kyurikyaniv a takozh Tashir Dzoragetske carstvo carstvo Lori zasnuvav molodshij sin carya Virmeniyi Ashota III Milostivogo Gurgen 978 989 chiye im ya na miscevomu dialekti vimovlyalosya yak Kyurike Tim samim Gurgen zasnuvav novu gilku dinastiyi Bagratidiv sho proisnuvala do XIII stolittya IstoriyaTashir Dzoragetske carstvo derzhava KyurikidivKyurike I zliva i jogo starshij brat Smbat II na ktitorskij skulpturi Ahpatskogo monastirya X stolittya Spochatku Kyurikyani perebuvali u vasalnij zalezhnosti vid cariv zi starshoyi gilki carskoyi dinastiyi Bagratidiv sho pravili Virmeniyeyu v 885 1045 rokah Vidomosti pro zasnovnika dinastiyi Gurgena yak do tak i pislya jogo vocarinnya mizerni z chogo viplivaye sho vin ne grav znachnoyi roli u vijskovo politichnomu zhitti krayini vdovolnyayuchis lishe pravlinnyam svoyim udilom 974 roku vin brav uchast v inicijovanij shahinshahom Ashotom III mobilizaciyi virmenskih vijsk u period maloazijskogo pohodu vizantijskogo imperatora Ioanna Cimishiya yakij stanoviv zagrozu dlya pivdennih kordoniv Virmeniyi Otrimav titul carya Tashir Dzorageta pislya smerti svogo batka tobto pislya 977 roku Gurgen prodovzhiv roboti z oblashtuvannya monastirskih kompleksiv Sanayin i Ahpat pro sho svidchit daruvannya nim Sanayinskomu monastiryu dvoh velikih i rozkishnih lyustr Vin takozh brav uchast u pohodi svogo brata shahinshaha Smbata II proti gruzino abhazkogo carya Bagrata III 988 roku na zahist Davida Kurapalata volodarya Tajka Koli pislya smerti za sumnivnih obstavin Smbata II v toj samij den na prestol vstupiv jogo serednij brat Gagik I ostannij z umovoyu pokori jomu znovu pidtverdiv u carskih pravah svogo molodshogo brata Gurgena Ostannij raz u pershodzherelah Gurgen zgaduyetsya 991 roku Za bezimennim hronistom sho imovirno zhiv u XII stolitti Gurgen praviv 10 rokiv sho zbigayetsya z datuvannyam koronaciyi Gurgena 981 rokom u istorika Mhitara Ajrivaneci Nadzvichajno pobozhna lyudina vin za vlasnim bazhannyam zriksya prestolu na korist svogo sina Davida I i ostanni 8 rokiv zhittya prisvyativ duhovnomu zhittyu v Sanayinskomu monastiri Stepanos Taroneci Zagalna istoriya X XI st Pleminnik po bratovi Sembata i Gagika David sin Gurgena z bratom svoyim Sembatom volodiv na toj chas krayinami Tashiru j iverijskoyi rivnini mayuchi svoyim misceperebuvannyam veliku fortecyu Shamshulde Shamshvilde nezabarom vin ovolodiv mistom Dmapik om pidkorivshi sobi emira tephiskogo z jogo mistom Najvishogo rozkvitu carstvo Kyurikyaniv dosyaglo za Davida I Bezzemelnogo 989 1048 i jogo sina Kyurike II 1048 1089 Zavdyaki uspishnim vijnam proti susidnih Tifliskogo i Gyandzhinskogo emirativ David znachno rozshiriv mezhi svogo carstva V seredini 990 h rokiv vin zavoyuvav i priyednav do virmenskih zemel Dmanisi sho sprovokuvalo vijnu mizh Tifliskim emirom Ali ibn Dzhafarom i Davidom yaka prizvela do rozgromu vijsk emira i viznannya ostannim vasalnoyi zalezhnosti vid Kyurikidiv Ciyeyu peremogoyu persh za vse David zmicniv pivnichni kordoni Virmenskogo carstva Zagalna istoriya X XI st Emir gandcakskij P atlun nezabarom zibravsya na nogo vijnoyu poboyuyuchis dumki sho mozhlivo David posilivshis pidkorit i jogo Ale David muzhno vistupiv proti nogo i zdobuvshi nad nim verh chastinu jogo vijska vinishiv mechem a inshu potopiv u richci mizh tim yak P atlun ledve zmig vryatuvatisya vtecheyu Pislya cogo i do 1001 roku David zitknuvsya z zagrozoyu sho pohodila z pivdennogo shodu a same z Gyandzhinskim emiratom de z 970 h rokiv utverdilasya kurdska dinastiya Sheddadidiv Ekspansionistskij i posilenij osoblivo za emira Fadluna I 985 1031 emirat namagavsya zapobigti podalshomu pidnesennyu carstva Kyurikidiv Odnak koli Fadlun I napav na Davida najpevnishe bilya beregiv richki Kura vin zaznav vazhkoyi porazki i vtik z polya boyu Davidovi prote ne vdalosya rozvinuti uspih peremogi i rozshiriti mezhi svogo carstva za rahunok volodin Sheddadidiv Svoyeyu peremogoyu vin domigsya timchasovogo usunennya zagrozi sho pohodila vid emiratu Pislya Davidovi dovelosya vtihomiryuvati zakolot svogo vasala knyazya forteci hy Demetri yakij zriksya virmenskoyi cerkvi i perejshov u halkidonizm ochevidno z metoyu zaruchitisya pidtrimkoyu Gruziyi i domogtisya za yiyi dopomogi nezalezhnosti vid Kyurikidiv Krim togo Demetre v monastiri Hnevank priznachiv svogo sina yakij takozh perejshov u halkidonizm arhiyepiskopom Tashirskim Plani jogo odnak ne vdalisya David pridushivshi zakolot knyazya vidibrav u nogo yak vlasne Gag tak i vsi inshi forteci ta mayetki pririkshi tim samim jogo na poneviryannya Tashir Dzoraget u skladi bagratidskoyi Virmeniyi blizko 1000 roku Sproba Davida 1001 roku dosyagti povnoyi nezalezhnosti vid anijskih Bagratidiv bula zhorstoko pridushena carem shahinshahom Gagikom I David vtrativ majzhe vsi svoyi volodinnya za sho buv prozvanij Bezzemelnim i zmig vidnoviti svoyu derzhavu tilki pislya viznannya verhovenstva vladi anijskogo carya Z podalshih dvoh desyatilit pro diyalnist Davida nichogo konkretnogo nevidomo Jmovirno v cej period vin buv zajnyatij zmicnennyam oboronozdatnosti svogo carstva rezultatom yakogo stali zasnuvannya nim mista Lori i she 12 fortec Na pidstavi zdijsnennya nim nastilki dorogih budivelnih proektiv mozhna pripustiti sho ce buv period ekonomichnogo rozkvitu Tashir Dzoragetskogo carstva U pershi roki pravlinnya gruzinskogo carya Bagrata IV 1027 1072 emir Gyandzhi Fadlun I zrobiv sprobu zavoloditi vsiyeyu teritoriyeyu dolini richki Kura razom z mistom Tbilisi Nebezpeka zagrozhuvala vsim virmenskim i gruzinskim feodalnim volodinnyam yaki susidili z Gyandzhinskim emiratom Pered zagalnoyu nebezpekoyu vinikla vijskova koaliciya u skladi Bagrata IV Davida I Bezzemelnogo ru eristaviv Liparita eristava Ivane sina Abasa carya Kaheti Ereti Kvirike III a takozh emira Tbilisi Dzhafara 1031 roku ob yednani vijska soyuznikiv zdijsnili preventivnij pohid proti Gyandzhinskogo emiratu vtorglisya v Shirvan i rozgromivshi bilya richki Ekleci vijska emira Fadluna zmusili ostannogo do vtechi i zahopili znachni trofeyi David I odruzhivsya z sestroyu ostannogo carya Kaheti Eretinskogo carstva z dinastiyi Arevmaneliv Kvirike III Velikogo Kvirike ne mav siniv i tomu svoyim spadkoyemcem vin progolosiv pleminnika sina svoyeyi sestri Zorakrcel i Davida Bezzemelnogo Gagika Priblizno v 1029 1038 roci Gagik zijshov na tron zasnuvavshi novu gilku dinastiyi Kyurikidiv sho pravili ob yednanim carstvom Kaheti j Ereti do 1105 roku koli ci zemli zavoyuvala Gruziya Perehid Kaheti Ereti v zonu vplivu Tashir Dzoragetskogo carstva negativno sprijnyatij gruzinskim carem Bagratom IV yakij pragnuv ob yednati Gruziyu prizviv do pogliblennya protistoyannya Kyurikidiv z gruzinskimi Bagrationami Ne vipadkovo koli Shaddadidskij emir Dvina Abu l Asvar 1040 roku z velikim vijskom vtorgsya v mezhi Tashir Dzorageta i protyagom roku zahopiv bilshu chastinu carstva Bagrat IV ne pospishav dopomogti Davidu Bezzemelnomu Krajnya nerivnist sil zmusila Davida vidmovitisya vid ideyi samomu dati bij emiru i vin zvernuvsya po dopomogu do svogo syuzerena shahinshaha Ovanesa Smbatu Oskilki ostannij ves cej chas zalishayuchis ostoron bajduzhe sposterigav za rujnivnoyu navaloyu emira na volodinnya svogo vasala David ne buv upevnenij sho dochekayetsya dopomogi vid nogo Tomu vin prigroziv Ovanesu Smbatu sho yaksho toj jomu ne dopomozhe to David pidkoritsya Abu l Asvaru i razom z nim napade na Shirak rodovij mayetok starshih Bagratidiv i yadro Virmenskogo carstva de znahodilasya stolicya krayini misto Ani Perekonavshis u tomu sho Davidu bulo nichogo vtrachati i vin vikonav bi svoyu pogrozu Ovanes Smbat ne tilki vidpraviv jomu dopomizhnu armiyu ale j pidshtovhnuv svogo inshogo vasala syunikskogo carya Smbata zrobiti te zh same Takim samim metodom David domigsya dopomogi j u Bagrata IV yakij takozh vidpraviv jomu dopomizhne vijsko Takim chinom vklyuchno z vlasnimi silami Davida sformuvalasya 20 tisyachna armiya Dali oskilki cogo bulo she nedostatno vin zvernuvsya do agvanskogo katolikosa Ovsepa z metoyu nadati borotbi proti emira religijnogo i zagalnonarodnogo harakteru Zavdyaki comu na bik Davida perejshlo vse agvanske duhovenstvo i bagatotisyachne narodne opolchennya Bij z bilsh chiselnnim vijskom emira zavershivsya vazhkoyu porazkoyu ostannogo Armiya Abu l Asvara z velikimi vtratami ne tilki vidstupila ale j peresliduvana vijskami Davida protyagom 5 dniv zaznala chislennih novih vtrat Protyagom 3 dniv David Bezzemelnij zvilniv vsi svoyi volodinnya zajnyati emirom a zahoplenu u voroga zdobich vin podiliv mizh soyuznikami yaki prijshli do nogo na dopomogu Pislya smerti carya Ovanesa Smbata David dvichi v 1041 ta 1042 rokah namagavsya zahopiti stolicyu Virmeniyi Ani i zajnyati yedinij virmenskij tron ale bezuspishno Tron uspadkuvav pleminnik Ovanesa Smbata Gagik II Zgodom odnak vzhe 1045 roku ostannogo shahinshaha Virmeniyi Gagika II polonili vizantijci i togo zh roku imperiya zahopila Ani Z padinnyam 1045 roku yedinogo Virmenskogo carstva i starshoyi gilki dinastiyi Bagratidiv Kyurikyani ocholili rid a yih carstvo stalo nezalezhnim yak yuridichno tak i faktichno Posilennya Gruzinskogo carstva v period pravlinnya Bagrata IV postupovo stalo peretvoryuvatisya na zagrozu dlya Tashir Dzorageta Kyurikidi poboyuvalisya podalshoyi ekspansiyi Bagrata IV yakij ukripivsya v Tbilisi i pidijshov do yihnih kordoniv Vihodyachi z cogo David Bezzemelnij namagavsya pereshkoditi sprobam Bagrata ob yednati Gruziyu tim bilshe sho v nebezpeci bula nezalezhnist carstva jogo sina Gagika Same cimi poboyuvannyami poyasnyuyetsya pidtrimka Davidom i Gagikom najsilnishogo protivnika Bagrata IV eristava Liparita koli toj vistupiv proti centralnoyi vladi vzimku 1046 1047 rokiv Vlitku 1047 roku ob yednani vijska Liparita Davida Bezzemelnogo i Gagika v ru zdolali vijsko Bagrata Prote uspih cej buv lishe timchasovim Vardan Velikij Zagalna istoriya XIII stolittya Kyurike cej buv sin Davida sina Gurgena sina Ashota Milostivogo Batko jogo David zbuduvav dlya nogo Lori i dvanadcyat inshih fortec vin pohovanij v Sanahini Jogo onuki Abas i David peresliduvani iverijcyami pishli do volodariv Arana Karabaga viprosili sobi po odnij forteci de zhili u velikij skruti Pislya smerti Davida I 1048 roku na prestol shodit jogo sin Kyurike II Za nogo v carstvi pochali karbuvati miscevu monetu Pid chas navali seldzhukiv u region Kyurikyani stali yihnimi vasalami Kyurike II viznav syuzerenitet seldzhuckogo sultana Alp Arslana v 1064 65 roci Togo zh 1065 roku gruzinskij car Bagrat IV pid privodom peregovoriv pro vidachu svoyeyi pleminnici dochki Kyurike II abo dochki Smbata brata Kyurike II za Alp Arslana zahopiv Kyurike i jogo brata Smbata i zmusiv yih zdati jomu Samshvilde stolicyu Tashir Dzorageta i nizku fortec sho spriyalo rizkomu oslablennyu carstva Pislya vtrati Samshvilde Kyurike II perenosit stolicyu v misto Lori Vstanovlennya porivnyano mirnih stosunkiv zi sultanom Alp Arslanom rozv yazalo ruki Bagratu IV yakij vtorgsya v mezhi Kaheti Eretinskogo carstva i druge nashestya turkiv seldzhukiv na Gruziyu 1067 1068 zastalo jogo v rozpal vijskovih operacij Diznavshis pro vtorgnennya voroga vin negajno povernuvsya v Kartli V pohodi Alp Arslana proti Bagrata IV na boci sultana brali uchast Kyurike II jogo pleminnik car Kaheti Ereti Ahsartan I i tbiliskij emir Kyurike II pomer 1089 roku jogo nastupnikami stali sini Abas i David II 1118 roku zemli Tashir Dzoragetskogo carstva priyednav do Gruziyi David Budivelnik pislya chogo Kyurikyani zmicnivshis u fortecyah hy i Tavush zberigali carskij titul do pochatku XIII stolittya Ruyini forteci Samshvilde Stolicya Tashir Dzoragetu v 978 1065 rr Ruyini forteci Lori pobudovanoyi Davidom I Bezzemelnim Stolicya Tashir Dzoragetu v 1065 1113 rr Ruyini forteci Ahtala pobudovanoyi v period pravlinnya Kyurikidiv X stolittya Vazhlivij strategichnij punkt carstva Tashir Dzoragetu 1185 roku zemli carstva Kyurikcidiv perejshli do virmenskih knyaziv z rodu Zakaryaniv U XVIII stolitti na pohodzhennya vid Kyurikidiv pretenduvali meliki Arustamyani z en Vidgaluzhennya roduKaheti Eretinske carstvo Zasnovana sinom Davida I Bezzemelnogo Gagikom cya gilka dinastiyi Kyurikidiv pravila Kaheti Eretinskim carstvom vid 1029 1038 roku Gagik uspadkuvav kaheti eretinskij prestol vid svogo dyadka po materi Kvirike III oskilki ostannij ne zalishiv pislya sebe cholovichogo potomstva Vstup jogo na prestol oznamenuvav perehid carstva Kaheti Ereti v sferu politichnogo vplivu Tashir Dzoragetskogo carstva Vocarinnya Gagika vorozhe sprijnyala chastina kahetskoyi shlyahti yaka visuvala kandidaturu cholovika inshoyi sestri pokijnogo Kvirike III volodarya zamku Marelisi bilya vitokiv richki Alazani Ashota Marileli ochevidno nezadovolenogo tim sho zamist nogo zacaryuvav Gagik Nova politichna rozstanovka sil zipsuvala takozh plani carya Gruziyi Bagrata IV shodo jogo shidnih susidiv tomu za takoyi situaciyi Ashot Marileli zvichajno stav soyuznikom Pislya vocarinnya Gagika postalo pitannya pro priyednannya mista Tbilisi Za povidomlennyam anonimnogo istorika pidstupili do Tbilisi po sej bik Kuri na verhnij i nizhnij techiyi vijska abhazkogo carya i po toj bik richki v chastini Isani pidstupili vijska kahiv i eriv U cej chas carem Kaheti buv Gagik Obloga Tbilisi zatyaglasya na dva roki 1037 1038 1039 1040 Prote zagroza z boku Shaddadidiv i zakolot Liparita Orbeliani zmusili Bagrata IV znyati oblogu Na dumku istorika G Mkrtumyana vsi fakti navodyat na dumku sho mizh Liparitom i Gagikom za spinoyu yakih stoyav batko ostannogo David Bezzemelnij isnuvala tayemna ugoda pro zahoplennya Tbilisi i priyednannya livoberezhnoyi teritoriyi emiratu razom z zamkom Isani Metehskij zamok i ninishnij Avlabari do carstva Kaheti Ereti pravoberezhna chastina z mistom Tbilisi povinna bula perejti do Liparita Odnak Bagrat IV vzhiv vidpovidnih zahodiv i zahopiv u polon Kaheti 1045 abo 1046 roku Bagrat IV zavolodiv Tbilisi za vinyatkom forteci Isani Cya podiya zmusila Gagika vstanoviti z nim dobrosusidski vidnosini Ale nezabarom pislya vstanovlennya panuvannya Vizantiyi v Ani i v zv yazku z zavorushennyami sho mali misce v Tbilisi ponovilasya vorozhnecha mizh Bagratom i Liparitom U cij borotbi Gagik razom z batkom pidtrimav eristava Liparita oskilki ekspansionistska politika gruzinskogo carya postupovo stavala zagrozoyu dlya Kyurikidiv Za caryuvannya Gagika Kaheti Ereti perezhivala poru svogo rozkvitu 1058 roku tron uspadkovuvav sin Gagika Ahsarta n I Za jogo pravlinnya v carstvi nastav period zanepadu Pislya zahoplennya 1065 roku Samshvilde Bagrat IV vtorgsya v mezhi Kaheti Ereti ale nezabarom vimusheno vidstupiv cherez pohid Alp Arslana na Gruziyu Peredbachayuchi veliku nebezpeku vid turkiv seldzhukiv i bazhayuchi vryatuvati svoye carstvo Ahsartan prijnyav islam pidnis sultanovi cinni podarunki i obicyav jomu haradzh Popri ce v listopadi grudni 1067 roku Alp Arslan vtorgsya v mezhi Kaheti a cherez tri tizhni tobto vzhe 1068 roku visunuvsya na carstvo Bagrata IV Razom z nim proti gruzinskogo carya vistupiv takozh Ahsartan I Spadkoyemcem Ahsartana I stav jogo sin Kvirike IV 1084 1102 Novij car Gruziyi David IV Budivelnik sho zijshov na prestol 1089 roku virishivshi ostatochno pozbaviti carstvo Kaheti Ereti samostijnosti pochav vijskovi operaciyi proti Kvirike IV vnaslidok yakih 1101 roci jomu vdalosya zavoloditi forteceyu Zedazeni znachnim vijskovo strategichnim prikordonnim punktom Zhitiye carya cariv Davida XII stolittya Bo cogo Agsartana carem kahiv zgadanogo zahopili znatni eri Arishiani i Baram i brat materi yih Kavtar sin Barama i viddali carevi I zabrav car Ereti ta Kaheti I pri Ercuhi vlashtuvav opolchennya veliki i progrimile te velike podolannya koli z malim polkom i prirechenim narodom pobiv sultana nezlichenni vijska atabaga Gyandzhinskogo i bezlich kahiv i narodu krayini sho z vorogami zh obstupili nas Za chas nedovgogo pravlinnya pleminnika Kvirike IV Ahsartana II 1102 1105 jogo carstvo mabut laviruvalo mizh Gyandzhinskim emiratom i Gruziyeyu Feodalna shlyahta Kaheti Ereti poboyuyuchis musulmanskih volodariv zblizilasya z Gruzinskim carstvom Shlyah do zblizhennya eretinski aznauri ugledili v zahoplenni i peredachi Ahsartana II Davidu Budivelniku sho j stalosya 1104 abo 1105 roku Z cim ne zmogli zmiritisya Shaddadidski praviteli Gyandzhi ale pislya peremogi nad seldzhukami 1104 roku v bitvi pri Ercuhi Davidu Budivelniku legko vdalosya ostatochno zakripiti u skladi Gruziyi Kaheti Ereti skasuvavshi tim samim kahetinsku gilku virmenskih Kyurikidiv Tavuske knyazivstvo Fortecya Tavush X stolittya Knyazivstvo Kyurikidiv isnuvalo na teritoriyi gavara Tavush istorichnoyi virmenskoyi oblastiUtik u pershij polovini XII stolittya Zasnuvav knyazivstvo sin Kyurike II Abas pislya padinnya Tashir Dzoragetskogo carstva Centrom knyazivstva stala Tavushska fortecya na pivnichnomu shodi Virmeniyi peredana pid upravlinnya Kyurikyaniv 966 roku Ves svij korotkij period isnuvannya Tavuske knyazivstvo bulo zmushene borotisya proti naval susidnogo seldzhuckogo emiratu Gyandzhi 1139 roku knyaz Abas spriyav visvyachennyu agvanskogo katolikosa Grigora I Knyazivstvo zahopiv Gyandzhinskij emirat 1145 roku Knyaz Abas pereselivsya do svogo brata Davida v Macnaberd Zgodom odna z gilok Kyurikyaniv u kinci XII stolittya zmicnivshis na chastini istorichnoyi oblasti Tavush u forteci zasnuvala nove knyazivstvo yake proisnuvalo do 30 40 h rokiv XIII stolittya Bilsha zh chastina Tavusha z kincya XII po XIII stolittya perebuvala pid vladoyu knyaziv z dinastiyi Vagramyaniv Macnaberdske knyazivstvo Ruyini monastirya Kobajr XII stolittya Feodalne volodinnya rodu Kyurikidiv isnuvalo na zahodi Utika v XII XIII stolittyah Zasnovnikom knyazivstva buv David sin carya Tashir Dzoragetskogo carstva Kyurike II yakij pislya padinnya Tashir Dzorageta oblashtuvavsya u forteci Macnaberd Kyurikyani Macnaberda perebuvali u vasalnij zalezhnosti vid rodu Zakaryaniv praviteliv centralnoyi Virmeniyi i mali politichni zv yazki z susidnimi knyazivstvami Tavusha Aterka i Nor Berda a takozh z gruzinskim knyazivskim rodom Orbeliani U pershij polovini XII stolittya knyazivstvo borolosya proti Gyandzhinskogo emiratu David pomer 1145 roku jogo nastupnikom stav sin Kyurike Monastir Ahtala XII stolittya Na pochatku XIII stolittya knyaz perebudovuye monastir i peredaye halkidonitam Pro pravlinnya Kyurike vidomo malo Vin mav 5 dochok Mariam Rusugan Mamkan Borina i Vani ta 2 siniv Abas i Vasak Z im yam Mariam pov yazane zasnuvannya monastiriv Kobajr 1171 rik i Ahtala 1188 rik Vona zh pobuduvala 1185 roku familnu usipalnicyu Kyurikyaniv u Ahpati de pohovani bagato predstavnikiv rodu sered yakih Kyurike I Kyurike II brati Abas i David II sama Mariam yiyi brat Abas i yiyi sestri ta inshi sporudi Rusugan bula druzhinoyu velikogo gruzinskogo feodala Ivana Orbeli yak i sestra zajmalasya budivnictvom v Ahpati Sanayini Kobajri i v Gruziyi Mamkan vijshla za knyazya Aterka ru yiyi sin ru 1182 roku uspadkuvav tron Aterka i vsogo Hachenskogo knyazivstva Yiyi sestri Borina zgaduyetsya v napisah z Sanayinskogo monastirya a takozh u virmenskogo istorika XIII stolittya Kirakosa Gandzakeci a Vani u napisah z Ahpatskogo monastirya Pislya smerti Kyurike 1170 roku jogo nastupnikom stav 12 richnij sin Abas U vici 17 rokiv vin odruzhivsya z Nani sestroyu Zakare Zakaryana Cherez dva roki pislya vesillya u vici 19 rokiv Abas pomer bl 1176 Oskilki u Abasa ta Nani ne bulo siniv pid zastupnictvom Borini sestri Abasa jogo nastupnikom stav pozashlyubnij sin Agsartan Odnak ce ne spodobalosya Davidovi knyazyu Nor Berda pleminniku Abasa Vvazhayuchi Agsartana nezakonnim spadkoyemcem vin sam pobazhav zavoloditi Macnaberdom David vidav zamizh za Agsartana svoyu dochku a pislya koli obmanom zahopiv Macnaberd vignav Agsartana z forteci Ale misceve naselennya ne viznalo vladi novogo pravitelya povstalo j zmusilo Davida zalishiti fortecyu a Agsartan znovu zajnyav tron Macnaberda Data smerti Agsartana nevidoma vidomo sho vin she za zhittya postupivsya svoyim tronom sinu Kyurike II Za Kyurike II Macnaberd mozhlivo na deyakij chas zahopili mongoli U Kyurike bulo troye siniv Agsartan Tadiadin i Paglavan Tron uspadkuvav Agsartan II odnak ni pro nogo ni pro jogo brata Paglavana vidomostej ne zbereglosya Vidomo tilki sho Tadiadin brav uchast u skladi virmenskogo polku v pohodi mongoliv na Bagdad i Nfrkert Ostannim vidomim v istoriyi Kyurikidom buv sin Tadiadina Sargis knyaz Macnaberda Pro nogo zbereglisya vidomosti z napisu 1249 roku z Ahpatskogo monastirya Nor Berdske knyazivstvo Monastir Nor Varaga kinec XII stolittya Fortecya Nor Berd zgaduyetsya v gruzinskomu istorichnomu tvori Zhitiye carya cariv Davida XII stolittya u zv yazku z zahoplennyam yiyi carem Gruziyi Davidom Budivelnikom 1089 1125 I vraz vitik yak orel i v travni zabrav forteci virmenski Gagi Teronakal Kavazini Norbed Manasgomi i Talindzhakar Zasnovnikom knyazivstva stav Vasak I sin Kyurike onuk Davida zasnovnika Macnaberdskogo knyazivstva Shozhe sho Vasak pomer ranishe vid svogo brata Abasa 1176 rik oskilki ne uspadkuvav pislya smerti ostannogo tron Macnaberda Vasak zgaduyetsya v napisah svogo sina Davida i onuka Vasaka II z monastirya Nor Varaga Z im yam Kyurikyaniv Nor Berda pov yazane zasnuvannya monastirya Nor Varaga Zasnovnikom monastirya stav knyaz Nor Berda David V pershu chergu vin pobuduvav u 1193 1198 rokah najstarishu cerkvu kompleksu Anapat i rodovij mavzolej U 1224 1237 rokah sin knyazya Davida Vasak II pobuduvav cerkvu na chest Svyatoyi Bogorodici Zgidno z napisom na stini monastirya vin mav vodoprovid pobudovanij Sharanom 1253 roku Vasak II buv odruzhenij z dochkoyu anijskogo knyazya Hatun yaku zgadano v napisah z monastiriv en i Arichavank Z napisu Hatun z Oromosa staye yasno sho u Vasaka ne bulo siniv yaki mogli b uspadkuvati tron i mozhna pripustiti sho na nomu j perervavsya rid Kyurikyaniv Nor Berda Monarhi KyurikidiCari Tashir Dzoragetu Gurgen Kyurike 978 989 rr David I Bezzemelnij 989 1048 rr Kyurike II 1048 1089 rr Abas i David II blizko 1090 1145 rr Cari Kaheti j Ereti Gagik 1038 1058 rr Ahsartan I 1058 1084 rr Kvirike IV 1084 1102 rr Ahsartan II 1102 1105 rr Knyazi Knyazi David 1113 1145 rr Kyurike 1145 1170 rr Abas 1170 1176 rr Agsartan 1176 rr Kyurike II Agsartan II SargisKnyazi Vasak I ne piznishe 1176 David ne piznishe 1176 pislya 1198 rr Vasak II pislya 1198 pislya 1237 rr PrimitkiVelika radyanska enciklopediya Stattya Kyurikidy 13 kvitnya 2021 u Wayback Machine Virmenska radyanska enciklopediya T 3 S 256 Stattya Gurgen Arhivovano 17 lyutogo 2022 u Wayback Machine virm Virmenska radyanska enciklopediya T 5 S 494 Stattya Kyurikyani Arhivovano 6 sichnya 2022 u Wayback Machine virm Artashes Shahnazaryan Obrazovanie i usilenie Tashir Dzoragetskogo Kyurikijskogo carstva virm Տաշիր Ձորագետի Կյուրիկյան թագավորության առաջացումն ու հզորացումը Պատմա Բանասիրական Հանդես zhurnal 2009 S 224 233 ISSN 0135 0536 Stepanenko V P Iz istorii armyano vizantijskih otnoshenij vtoroj poloviny X XI v k atribucii monet Kyurike kuropalata Antichnaya drevnost i srednie veka 1978 Vip 15 S 43 51 Asohik 3 kniga chast 2 Vseobshaya istoriya Step anosa Taronskogo Asoh ika po prozvaniyu M 1864 S 184 185 Radyanska istorichna enciklopediya Stattya Pod red E M Zhukova Tashir dzoragetskoe carstvo Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya Sovetskaya enciklopediya ros M 1973 1982 Zherar Dedeyan Histoire du peuple armenien Istoriya armyanskogo naroda Izd vo Privat str 271 Tuluza 2007 g ISBN 978 2 7089 6874 5 Velika radyanska enciklopediya Stattya Tashir Dzoragetskoe carstvo 27 grudnya 2019 u Wayback Machine Virmenska radyanska enciklopediya T 3 S 302 Stattya David Bezzemelnij Arhivovano 30 veresnya 2020 u Wayback Machine virm Velika radyanska enciklopediya Stattya Lori dr armyan gorod 22 veresnya 2017 u Wayback Machine Mkrtumyan G G Carstvo Kaheti Ereti i armyano gruzinskie otnosheniya XI v nachalo XII v 1981 S 95 105 rozdil Armenia and Georgia 18 chervnya 2013 u Wayback Machine z The Cambridge Medieval History Cambridge 1966 vol IV str 621 622 Originalnij tekst angl The Georgian lands still outside Bagrat IV s realm were the kingdom of Khakhetia and the amirate of Tiflis In the former the principate having become hereditary Kvirike III 1010 29 proclaimed himself king His daughter was married to David I of Lor i and their younger son Gagik succeeded in 1029 to Kvirike s throne The kings of Georgia tried repeatedly to reunite Kakhetia with Iberia and they no less than the Kakhetian rulers made attempts to conquer Tiflis Bagrat thrice took the city 1046 1049 1062 only to lose it again for his strength was sapped str 624 Originalnij tekst angl In 1105 David annexed Kakhetia a vassal state of the Turks In 1110 he began clearing Georgia of Turkish raiders and pockets in the course of this the former kingdom of Lor i was acquired in 1118 Sychev N V Kniga dinastij M 2008 S 615 616 Vahushti Bagrationi Istoriya Carstva Gruzinskogo Glava 3 19 lyutogo 2020 u Wayback Machine Virmenska radyanska enciklopediya virm T 2 S 638 Stattya Gagik II Arhivovano 6 serpnya 2017 u Wayback Machine virm Vardan Velikij Chast 3 Vseobshaya istoriya Vardana Velikogo Moskva 1861 S 132 133 Virmenska radyanska enciklopediya T 1 S 199 Stattya Ahtala Arhivovano 15 lyutogo 2022 u Wayback Machine virm Chobanyan Pavel O nekotoryh voprosah istorii Arcaha XIII XIX vv 2002 S 155 ISSN 0135 0536 Stepanenko V P Politicheskaya obstanovka v Zakavkaze v pervoj polovine XI v 11 sichnya 2012 Antichnaya drevnost i srednie veka Sverdlovsk 1975 Vip 11 S 128 Zhitiya carya carej Davida Simvol 1998 40 Enciklopediya Iranika Stattya ARMENIA AND IRAN vi Armeno Iranian relations in the Islamic period 26 travnya 2020 u Wayback Machine Originalnij tekst angl The Safavid state included within its boundaries the totality of the historic Armenian provinces of Siwnikʿ Arcʿax Utikʿ Pʿaytakaran and Persarmenia and also the eastern countries of Ararat Gugarkʿ and Vaspurakan Dzh Burnutyan A Concise History of the Armenian People str 213 Originalnij tekst angl The Treaty of Zuhab partitioned historic Armenia in 1639 between the Ottomans who took western Armenia and the Safavids who took eastern Armenia Eastern Armenia was itself divided into the Beglarbegi of Chukhur Sa d the regions of Yerevan and Nakhichevan and the Beglarbegi of Karabagh the regions of Karabagh Siunik and Ganja The first was thus composed of sections from the historic Armenian provinces of Ayrarat Gugark and Vaspurakan the second from Artsakh Siunik and Utik Levon Chorbajian Patrick Donabedian Claude Mutafian The Caucasian Knot The History amp Geopolitics of Nagorno Karabagh 15 zhovtnya 2014 u Wayback Machine str 51 Originalnij tekst angl This name seems to refer to the fertility of the land favourable to the cultivation of fruit despite the altitude of the mountainous section kara means black and bagh garden or vineyard The name was applied initially to two ancient north eastern provinces of historic Armenia Artsakh also called Tsavdek in the early Middle Ages and later Khachen and Utik Otena These provinces stretched between Lake Sevan to the north west the Kura Kur Cyrus River to the north and the Arax Araxes River to the south and were part of the Kingdom of Greater Armenia until the beginning of the fifth century Virmenska radyanska enciklopediya T 11 S 599 Statti Tavush i Tavuske knyazivstvo virm Virmenska radyanska enciklopediya T 1 S 15 Stattya Abas I Arhivovano 15 lyutogo 2022 u Wayback Machine virm Virmenska radyanska enciklopediya T 7 S 167 Stattya Macnaberdske knyazivstvo Arhivovano 14 travnya 2021 u Wayback Machine virm R I Matevosyan Zamechaniya po istorii Kyurikidov Պատմա բանասիրական հանդես zhurnal 1968 Էջ 199 208 Pravoslavna enciklopediya Stattya Ahtala 22 travnya 2020 u Wayback Machine Karo Kafadaryan Nor Berdskoe knyazhestvo Kyurikyanov istoriko arheologicheskie zamechaniya ՍՍՌՄ ԳԱ հայկական ֆիլիալի Տեղեկագիր byulleten Armyanskij filial AN SSSR 1940 Թիվ 4 5 Էջ 165 180 z dzherela 1 lyutogo 2014 Procitovano 2020 05 26 Virmenska radyanska enciklopediya T 8 S 368 369 Stattya Monastir Nor Varag Arhivovano 15 lyutogo 2022 u Wayback Machine virm Enciklopediya dostoprimechatelnostej Armenii Monastyr Nor Varagavank 24 veresnya 2015 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ