Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тучкатак вірм Տուչկատակ або Хмар Катак Тус Кустак Тавуш Тавус історико географічна область З II століття до н е по IV ст

Тавуш (гавар)

Тавуш (гавар)

Тучкатак (вірм. Տուչկատակ або Хмар-Катак, Тус-Кустак, Тавуш, Тавус — історико-географічна область. З II століття до н. е. по IV століття н. е. в складі Великої Вірменії, гавар провінції Утік.

image
Тавушська фортеця

Після Першого поділу Вірменії між Римом і Персією в 387 році провінція Утік була передана Персією до складу васального Албанського царства.

На даний час рівнина (східна) частина давньої області Тучкатак входить в Таузський район Азербайджану, а західна (гірська) — в Тавушську облась Вірменії.

Етимологія

image
Середньовічні хачкари в селі Мовсес

Топонім Тучкатак вперше згадується в «Географії» вірменського автора VII століття Ананія Ширакаці, як назва області провінції Утік Великої Вірменії, яка в період написання роботи перебувала в складі Кавказької Албанії.

Назва гавара співзвучно з назвою фортеці — Тавуш, яка знаходиться на цій території. Найбільш ранні згадки області Тучкатак в формі Тус і Тавуш в історичних джерелах зустрічаються з X століття. В. Минорський відзначав, що сучасною формою назви Тавуш є Тавус. В інших джерелах фортеця також згадується в формі Тавус, Тус, Товуш і Товус.

Географія

З півночі природним кордоном Тучкатака служила річка Кура, яка також розділяла Велику Вірменію і Кавказьку Албанію. В межах області протікали притоки Кури — річки Ахум, Тавуш і Хндзорут. Із заходу від Гугарка її відділяла ущелина річки Агстев, яка входила в гавар Дзорапор. На півдні Тучкатак межував з гаваром Варажнунік провінції Айрарат, на південному сході — з областю Гардман провінції Утік.

Як свідчить етнограф, археолог і єпископ Макар Бархударянц у кінці XIX століття, Тучкатак був винятково родючим і багатим всілякими садовими плодами, пшеницею, ячменем, просом, кавунами, динями, овочами, а також великою і дрібною худобою. Однак нижня частина Тучкатака бідна на воду.

Історія

image
Гардман-Парісоське князівство (виділено жовтим кольором) в 1017 році, після приєднання до Лорійського царства (червоним).

На початку II ст. до н. е. східні кордони Великої Вірменії були встановлені по річці Кура, територія області Тучкатак, як і всього Утіка, в наступні 6 століть перебувала в межах централізованої вірменської держави. В 387 році, під час розділу Великої Вірменії, Тучкатак з рядом інших сусідніх областей була включена у склад васальної від Персії поліетнічної Албанії.

В середині VIII століття тут розселилося стороннє угорське (за припущенням Новосельцева — савірське) плем'я, відоме в історії під вірменським ім'ям Севордік, що означає «Чорні сини». В арабських джерелах вони згадувалися в формі савардійа або сійавурдійа. Так Масуді в X столітті писав, що «Річка Кур (Кура) витікає з країни Джурзан, що належить царю Джурджіну (Гургену), тече через землі Абхазії, поки не досягає прикордонної області Тифліс, яку вона перетинає посередині. Потім вона тече через землі Сійавурдія, які є гілкою вірмен». Плем'я Севордік пізніше прийняло християнство і вже до першої половини X століття було вірменізоване. Аль-Істахрі також називає Сійавардійців вірменами.

З кінця IX століття, після відновлення незалежності Вірменії, ця територія увійшла до вірменської держави, коли її межі на північному сході доходили до річки Кура. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний свої офіційні листи адресував «у Вірменію — до трьох князів Сервоті, які іменуються чорні сини». На початку X століття цар Вірменії Ашот II об'єднав Тавуш і Дзорапор в окрему адміністративну одиницю. У цей період тут князями були Цлік Амрам і Мовсес. У другій половині X століття гавари Гардман і Парісос з'єдналися і стали невеликим вірменським князівством, приєднавши до себе ряд інших гаварів, у тому числі Тучкатак. У 1017 році Гардман-Парісоське князівство стало частиною вірменського Ташир-Дзорагетського царства.

...помер Гагік, залишивши царство трьом синам своїм: Іоанну, Абасов і Ашоту.

Ашоту заповів свою корону, Ані, Ширак, Сурб-Григор з долиною ', Анберд, долину Айраратську, Кайан, Катцон і Тавуш — область Севордік. Інші він розділив між Ашотом і Абасом.

— Вардан Великий, «Всеобщая история»

У 1118 році землі Ташир-Дзорагетського царства були приєднані до Грузії і передані під правління амірспасалару. Після цього молодша гілка вірменських Багратидів — Кюрікяни, укріпившись у фортецях Мацнаберд і Тавуш, зберегли царський титул до початку XIII століття. Тут протягом 1113—1145 років існувало Тавушське князівство з центром у фортеці Тавуш засноване сином Кюріке II Абасов. В кінці XII -першій половині XIII століття велика частина Тучкатак/Тавуш перебувала в межах володінь Ваграмянів. У цей період, в 1230—1240 роках, тут було утворено князівство Нор-Берда. У XIV—XVIII століттях вірменська Тавуш входила в об'єднане Грузинське, потім Картлійське і Кахетинське царство.

Культура

Як свідчив єпископ Макар Бархударянц в кінці XIX століття, в верхній частині Тучкатак знаходилося поселення Тигранакерт, яке на час його відвідування було зруйновано. Проте свого часу це було велике поселення, яке було єпархіальним і обласним центром, оскільки там знаходилися руїни величної церкви, ринку, кам'яна, на вапні, кладка стін будинків і бань. На нижній околиці покинутого поселення знаходилося знамените джерело Шах-Булах, а на верхній — кладовище. Трохи вище Тигранакерта знаходилися гори Ванкасар і Овівасар, з якими пов'язано безліч місцевих переказів. Поруч з Тигранакертом стояла зведена цілком з тесаного каменю нова фортеця під назвою Тарнагюті (або Шахбулаг).

У нижній частині Тучкатака перебувала земляна (з сирцевої цегли) фортеця Султан-пут, своїми розмірами і висотою схожа на пагорб, руїни стародавнього міста Белукан на лівому березі Гаргара (Баята), а також 7 інших земляних пагорбів.

У Тучкатакі знаходиться один з колись найважливіших вірменських релігійних центрів — Хоранашатський монастир. Тут жили і творили такі видатні діячі вірменської культури, як Ванакан Вардапет і Кіракос Гандзакеці.

Див. також

Примітки

  1. «Армянская География VII века по Р. Х (приписывавшаяся Моисею Хоренскому)». Пер. с др.-арм. и коммент. К. П. Патканова. — СПб., 1877.
  2. См.
  3. Всемирная история. Энциклопедия. Том 3, гл. VIII:
  4. . К вопросу о политической границе Армении и Кавказской Албании в античный период // Кавказ и Византия : сб. — Ер. : Наука, 1979. — № I (9 липня). — С. 10-18.
  5. Ранее была значительной частью
  6. . Гл. XXXI // История Армении. — Ер., 1986. — С. 130.
  7. . Гл. LXIII // История Армении. — Ер., 1986. — С. 216.
  8. . Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — P. 26.:
  9. . История Ширвана и Дербенда X-XI веков. — М. : Издательство восточной литературы, 1963. — С. 214.:
  10. . Гл. XXXI // История Армении. — Ер., 1986. — С. 130.
  11. . Studies in Christian Caucasian History. — Georgetown University Press, 1963.
  12. The Cambridge History of Iran / Под ред. R. N. Frye. — Cambridge University Press, 1975. — С. 240.:
  13. V. Minorsky. Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — P. 26.
  14. . Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. — М. : Наука, 1990.:
  15. Н. А. Караулов. Сведения арабских писателей о Кавказе, Армении и Адербейджане: I. Ал-Истахрий // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа. — Тифлис, 1901. — Вип. 29 (9 липня). — С. 29.:
  16. . Cambridge Medieval History. — Cambridge, 1966. — С. 608.
  17. . The Emperor Romanus Lecapenus and his reign: a study of tenth-century Byzantium. — Cambridge University Press, 1988. — С. 152.:
  18. Constantine Porphyrogenitus. De Cerimoniis Aulae Byzantinae [ 2019-08-12 у Wayback Machine.], II, 48
  19. Вардан Великий. Часть 3 // Всеобщая история Вардана Великого.. — М., 1861. — С. 117.
  20. Вардан Великий. Часть 3 // Всеобщая история Вардана Великого. — М., 1861. — С. 146-147.:
  21. . Studies in Caucasian History. — CUP Archive, 1953. — P. 41.:
  22. Киракос Гандзакеци. Гл. 2 // История Армении. — М. : Наука, 1976. — С. 114.:
  23. Bayarsaikhan Dashdondog. The Mongols and the Armenians (1220-1335). — BRILL, 2011. — P. 57.
  24. Siwnik' in the 11th Century by Robert H. Hewsen. Map 94
  25. Киракос Гандзакеци. Гл. 15 // История Армении. — М. : Наука, 1976. — С. 146.:

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tuchkatak virm Տուչկատակ abo Hmar Katak Tus Kustak Tavush Tavus istoriko geografichna oblast Z II stolittya do n e po IV stolittya n e v skladi Velikoyi Virmeniyi gavar provinciyi Utik Tavushska fortecya Pislya Pershogo podilu Virmeniyi mizh Rimom i Persiyeyu v 387 roci provinciya Utik bula peredana Persiyeyu do skladu vasalnogo Albanskogo carstva Na danij chas rivnina shidna chastina davnoyi oblasti Tuchkatak vhodit v Tauzskij rajon Azerbajdzhanu a zahidna girska v Tavushsku oblas Virmeniyi EtimologiyaSerednovichni hachkari v seli Movses Toponim Tuchkatak vpershe zgaduyetsya v Geografiyi virmenskogo avtora VII stolittya Ananiya Shirakaci yak nazva oblasti provinciyi Utik Velikoyi Virmeniyi yaka v period napisannya roboti perebuvala v skladi Kavkazkoyi Albaniyi Nazva gavara spivzvuchno z nazvoyu forteci Tavush yaka znahoditsya na cij teritoriyi Najbilsh ranni zgadki oblasti Tuchkatak v formi Tus i Tavush v istorichnih dzherelah zustrichayutsya z X stolittya V Minorskij vidznachav sho suchasnoyu formoyu nazvi Tavush ye Tavus V inshih dzherelah fortecya takozh zgaduyetsya v formi Tavus Tus Tovush i Tovus GeografiyaZ pivnochi prirodnim kordonom Tuchkataka sluzhila richka Kura yaka takozh rozdilyala Veliku Virmeniyu i Kavkazku Albaniyu V mezhah oblasti protikali pritoki Kuri richki Ahum Tavush i Hndzorut Iz zahodu vid Gugarka yiyi viddilyala ushelina richki Agstev yaka vhodila v gavar Dzorapor Na pivdni Tuchkatak mezhuvav z gavarom Varazhnunik provinciyi Ajrarat na pivdennomu shodi z oblastyu Gardman provinciyi Utik Yak svidchit etnograf arheolog i yepiskop Makar Barhudaryanc u kinci XIX stolittya Tuchkatak buv vinyatkovo rodyuchim i bagatim vsilyakimi sadovimi plodami psheniceyu yachmenem prosom kavunami dinyami ovochami a takozh velikoyu i dribnoyu hudoboyu Odnak nizhnya chastina Tuchkataka bidna na vodu IstoriyaGardman Parisoske knyazivstvo vidileno zhovtim kolorom v 1017 roci pislya priyednannya do Lorijskogo carstva chervonim Na pochatku II st do n e shidni kordoni Velikoyi Virmeniyi buli vstanovleni po richci Kura teritoriya oblasti Tuchkatak yak i vsogo Utika v nastupni 6 stolit perebuvala v mezhah centralizovanoyi virmenskoyi derzhavi V 387 roci pid chas rozdilu Velikoyi Virmeniyi Tuchkatak z ryadom inshih susidnih oblastej bula vklyuchena u sklad vasalnoyi vid Persiyi polietnichnoyi Albaniyi V seredini VIII stolittya tut rozselilosya storonnye ugorske za pripushennyam Novoselceva savirske plem ya vidome v istoriyi pid virmenskim im yam Sevordik sho oznachaye Chorni sini V arabskih dzherelah voni zgaduvalisya v formi savardija abo sijavurdija Tak Masudi v X stolitti pisav sho Richka Kur Kura vitikaye z krayini Dzhurzan sho nalezhit caryu Dzhurdzhinu Gurgenu teche cherez zemli Abhaziyi poki ne dosyagaye prikordonnoyi oblasti Tiflis yaku vona peretinaye poseredini Potim vona teche cherez zemli Sijavurdiya yaki ye gilkoyu virmen Plem ya Sevordik piznishe prijnyalo hristiyanstvo i vzhe do pershoyi polovini X stolittya bulo virmenizovane Al Istahri takozh nazivaye Sijavardijciv virmenami Z kincya IX stolittya pislya vidnovlennya nezalezhnosti Virmeniyi cya teritoriya uvijshla do virmenskoyi derzhavi koli yiyi mezhi na pivnichnomu shodi dohodili do richki Kura Vizantijskij imperator Kostyantin Bagryanorodnij svoyi oficijni listi adresuvav u Virmeniyu do troh knyaziv Servoti yaki imenuyutsya chorni sini Na pochatku X stolittya car Virmeniyi Ashot II ob yednav Tavush i Dzorapor v okremu administrativnu odinicyu U cej period tut knyazyami buli Clik Amram i Movses U drugij polovini X stolittya gavari Gardman i Parisos z yednalisya i stali nevelikim virmenskim knyazivstvom priyednavshi do sebe ryad inshih gavariv u tomu chisli Tuchkatak U 1017 roci Gardman Parisoske knyazivstvo stalo chastinoyu virmenskogo Tashir Dzoragetskogo carstva pomer Gagik zalishivshi carstvo trom sinam svoyim Ioannu Abasov i Ashotu Ashotu zapoviv svoyu koronu Ani Shirak Surb Grigor z dolinoyu Anberd dolinu Ajraratsku Kajan Katcon i Tavush oblast Sevordik Inshi vin rozdiliv mizh Ashotom i Abasom Vardan Velikij Vseobshaya istoriya U 1118 roci zemli Tashir Dzoragetskogo carstva buli priyednani do Gruziyi i peredani pid pravlinnya amirspasalaru Pislya cogo molodsha gilka virmenskih Bagratidiv Kyurikyani ukripivshis u fortecyah Macnaberd i Tavush zberegli carskij titul do pochatku XIII stolittya Tut protyagom 1113 1145 rokiv isnuvalo Tavushske knyazivstvo z centrom u forteci Tavush zasnovane sinom Kyurike II Abasov V kinci XII pershij polovini XIII stolittya velika chastina Tuchkatak Tavush perebuvala v mezhah volodin Vagramyaniv U cej period v 1230 1240 rokah tut bulo utvoreno knyazivstvo Nor Berda U XIV XVIII stolittyah virmenska Tavush vhodila v ob yednane Gruzinske potim Kartlijske i Kahetinske carstvo KulturaYak svidchiv yepiskop Makar Barhudaryanc v kinci XIX stolittya v verhnij chastini Tuchkatak znahodilosya poselennya Tigranakert yake na chas jogo vidviduvannya bulo zrujnovano Prote svogo chasu ce bulo velike poselennya yake bulo yeparhialnim i oblasnim centrom oskilki tam znahodilisya ruyini velichnoyi cerkvi rinku kam yana na vapni kladka stin budinkiv i ban Na nizhnij okolici pokinutogo poselennya znahodilosya znamenite dzherelo Shah Bulah a na verhnij kladovishe Trohi vishe Tigranakerta znahodilisya gori Vankasar i Ovivasar z yakimi pov yazano bezlich miscevih perekaziv Poruch z Tigranakertom stoyala zvedena cilkom z tesanogo kamenyu nova fortecya pid nazvoyu Tarnagyuti abo Shahbulag U nizhnij chastini Tuchkataka perebuvala zemlyana z sircevoyi cegli fortecya Sultan put svoyimi rozmirami i visotoyu shozha na pagorb ruyini starodavnogo mista Belukan na livomu berezi Gargara Bayata a takozh 7 inshih zemlyanih pagorbiv U Tuchkataki znahoditsya odin z kolis najvazhlivishih virmenskih religijnih centriv Horanashatskij monastir Tut zhili i tvorili taki vidatni diyachi virmenskoyi kulturi yak Vanakan Vardapet i Kirakos Gandzakeci Monastir Horanashat 1211 1222 roki Monastir Nor Varagavank Pobudovanij Davidom i Vasakom Kyurikidami Bagratuni v kinci XII pershij polovini XIII st Cerkva sv Nshan Mariam Majr poblizu sela Navur XIII st Div takozhUtikPrimitki Armyanskaya Geografiya VII veka po R H pripisyvavshayasya Moiseyu Horenskomu Per s dr arm i komment K P Patkanova SPb 1877 Sm Vsemirnaya istoriya Enciklopediya Tom 3 gl VIII K voprosu o politicheskoj granice Armenii i Kavkazskoj Albanii v antichnyj period Kavkaz i Vizantiya sb Er Nauka 1979 I 9 lipnya S 10 18 Ranee byla znachitelnoj chastyu Gl XXXI Istoriya Armenii Er 1986 S 130 Gl LXIII Istoriya Armenii Er 1986 S 216 Studies in Caucasian History CUP Archive 1953 P 26 Istoriya Shirvana i Derbenda X XI vekov M Izdatelstvo vostochnoj literatury 1963 S 214 Gl XXXI Istoriya Armenii Er 1986 S 130 Studies in Christian Caucasian History Georgetown University Press 1963 The Cambridge History of Iran Pod red R N Frye Cambridge University Press 1975 S 240 V Minorsky Studies in Caucasian History CUP Archive 1953 P 26 Hazarskoe gosudarstvo i ego rol v istorii Vostochnoj Evropy i Kavkaza M Nauka 1990 N A Karaulov Svedeniya arabskih pisatelej o Kavkaze Armenii i Aderbejdzhane I Al Istahrij Sbornik materialov dlya opisaniya mestnostej i plemen Kavkaza Tiflis 1901 Vip 29 9 lipnya S 29 Cambridge Medieval History Cambridge 1966 S 608 The Emperor Romanus Lecapenus and his reign a study of tenth century Byzantium Cambridge University Press 1988 S 152 Constantine Porphyrogenitus De Cerimoniis Aulae Byzantinae 2019 08 12 u Wayback Machine II 48 Vardan Velikij Chast 3 Vseobshaya istoriya Vardana Velikogo M 1861 S 117 Vardan Velikij Chast 3 Vseobshaya istoriya Vardana Velikogo M 1861 S 146 147 Studies in Caucasian History CUP Archive 1953 P 41 Kirakos Gandzakeci Gl 2 Istoriya Armenii M Nauka 1976 S 114 Bayarsaikhan Dashdondog The Mongols and the Armenians 1220 1335 BRILL 2011 P 57 Siwnik in the 11th Century by Robert H Hewsen Map 94 Kirakos Gandzakeci Gl 15 Istoriya Armenii M Nauka 1976 S 146

Дата публікації:
Топ