Ге́рцогство Курля́ндії і Семига́лії (лат. Ducatus Curlandiæ et Semigalliæ) — у 1561—1795 роках держава у Східній Європі. Розташовувалася на березі Балтійського моря, в західній частині сучасної Латвії — на території історичних областей Курляндія і Семигалія. Столиця — місто Мітава (сучасна Єлгава). Постала внаслідок московської агресії в Лівонії (1558—1583). Створена на території Тевтонського ордену в Лівонії, ландмейстер якого прийняв титул герцога й став васалом польського короля. Очолювалася герцогами із німецьких династій Кеттлерів (1562–1737) і Біронів (1737–1795). Управлялася шляхтою німецького походження. Перебувала у васальній залежності від монархів Речі Посполитої. Державний устрій визначався «Привілеєм Готтгарда» (1570—1617) і «Формулою правління» (1617—1795). Була населена німцями, латишами, поляками і євреями. Більшість мешканців сповідували лютеранство, меншість — католицизм. Серед мов домінували німецька і латиська. Найбільшого розквіту досягла за правління герцогів Якова Кеттлера та Ернста-Йоганна фон Бірона. У 1637—1690 роках мала невеликі колонії в Америці, на Карибах, та Західній Африці. Перебувала в унії із самоврядним Пільтенським повітом. Сильно постраждала від шведських навал у часи Північної (1658—1660) і Великої Північної воєн (1701—1710). Внаслідок шведської загрози зблизилася із Росією. Під час поділів Речі Посполитої (1793—1795) стала ареною боротьби між Російською імперією та Пруссією. Анексована Росією (1795) і перетворена на Курляндське намісництво, що згодом стало Курляндською губернією (1796). Наприкінці Першої світової війни, балтійські німці намагалися відновити герцогство за допомоги Німецької імперії (1918).
Герцогство Курляндії і Семигалії | |||||
васал Речі Посполитої | |||||
| |||||
| |||||
Герцогство у складі Речі Посполитої (1619) | |||||
Столиця | Мітава | ||||
Мови | німецька, латиська | ||||
Релігії | лютеранство | ||||
Форма правління | конституційна монархія | ||||
Герцог Курляндії | |||||
- 1559–1587 | Готтгард Кеттлер (1-й) | ||||
- 1769–1795 | Петер фон Бірон (останній) | ||||
Законодавчий орган | ландтаг | ||||
Історія | |||||
- Віленська унія | 28 листопада 1561 | ||||
- І конституція | 25 червня 1570 | ||||
- ІІ конституція | 18 березня 1617 | ||||
- Шведська окупація | 1658—1660 | ||||
- Анексія Росією | 28 березня 1795 | ||||
Площа | |||||
- 1794 | 27 286 км2 | ||||
Населення | |||||
- 1794 | 200 000 осіб | ||||
Густота | 7,3 осіб/км² | ||||
Валюта | талер | ||||
|
Назва
- Герцогство Курляндії і Семигалії (лат. Ducatus Curlandiæ et Semigalliæ, нім. Herzogtum Kurland und Semgallen) — офіційна назва німецькою мовою у документах з XVI ст.
- Герцогство Курляндське і Семигальське (латис. Kurzemes un Zemgales hercogiste) — сучасна латиська назва.
- Князівство Курляндії і Семигалії (пол. Księstwo Kurlandii i Semigalii) — назва у польських джерелах.
- Князівство Курляндське і Семигальське (рос. Княжество Курляндское и Семигальское) — повна назва країни у російських джерелах XVIII—XIX ст
- Князівство Курляндське (рос. Княжество Курляндское) — скорочена російська назва XVIII—XIX ст.
- Курляндське герцогство
- Курляндія і Семигалія
- Курляндія-Семигалія
- Курляндія
Історія
Заснування
Ліквідація Лівонської конфедерації позначила перехід Балтії від середньовіччя до раннього нового часу. Правителі Лівонії, неспроможні стримати військовий натиск Московії під час Лівонської війни (1558–1583), були змушені шукати допомоги у сусідніх держав. Естонія, північна частина конфедерації, здалася королю Швеції, а решта віддалася Сигізмунду II Августу, королю польському і великому князю литовському.
28 листопада 1561 року у Вільні лівонці уклали із польським королем унію, відому як «договір підпорядкування». За умовами унії, землі Лівонської конфедерації — території чернечо-лицарського Лівонського ордену та чотирьох єпископств — перетворювалися на два світські литовські протекторати, поділені по річці Західна Двіна — північне Лівонське герцогство та південне герцогство Курляндії і Семигалії. Спадковим головою другого визначався Готтгард Кеттлер, останній магістр Лівонського ордену.
У зв'язку з цим юридичною датою заснування герцогства Курляндії і Семигалії вважається 28 листопада 1561 року. Одночасно, з укладанням унії, польський король дарував своїм лівонським підданим , яким гарантував політичні, майнові, національні права та релігійні свободи в обох протекторатах. Цей документ завжди був чинним на теренах Курляндії й Семигалії.
Урочистий акт переходу Лівонії під протекцію Сигізмунда II Августа був проведений 5 березня 1562 року в Ризькому замку. Готтгард Кеттлер та інші лідери Лівонського ордену офіційно зреклися своїх посад, а сам орден секуляризували. Готтгард проголошувався світським герцогом Курляндським і Семигальським. Він склав присягу на вірність Сигізмунду II Августу, ставши його васалом і отримавши протекцію Великого князівства Литовського (після укладання Люблінської унії 1569 року — Речі Посполитої). У свою чергу, колишні ченці-лицарі Лівонського ордену присягнули герцогу Готтгарду як своєму світському сюзерену. Відповідно, фактична дата заснування герцогства Курляндії й Семигалії — 5 березня 1562 року.
Розвиток
На час утворення в герцогстві було тільки три міста: Газенпот, Голдінген та Віндава. 1566 року поляки витіснили Готтгарда з Риги, після чого він був змушений жити в замках Голдінгена та Мітави, сприявши розвитку обох міст. Статусу столиці набула Мітава, двічі в рік там збирався курляндська земельна рада (ландтаг). Пізніше містами стають Бауск та Лібава.
Відмовившись від штатгальтерства в Лівонії в 1568 році, Готтгард всю свою увагу зосередив на внутрішніх реформах в герцогстві: піклувався про загальне поширення реформаційних учень, впровадив загальні церковні візітації, підняв рівень освіти, сприяв відновленню торговельних відносин з Лівонією і Польщею. Усвідомлюючи слабкість свого становища, і з метою забезпечити спадковість, Кеттлер в 1570 рік видає новоявленим поміщикам — колишнім лівонським лицарям — «привілей Готтгарда», за яким вони ставали власниками своїх володінь і вводиться загальне кріпосне право. Третина курляндських земель при цьому залишилася в володінні самого Кеттлера.
Після смерті Готтгард в 1587 році його сини поділили герцогство — Фрідріх отримав Семигалію зі столицею в Мітаві, а Вільгельм став правителем Курляндії з резиденцією в Голдінгені. Братам вдалося збільшити володіння батька внаслідок викупу у спадкоємців Магнуса Лівонського єпископства Пільтенського і отримання через шлюбний союз орденського замку Гробіна з околицями (вони були закладені лицарями герцогу прусському). Вільгельм, проте, посварився з братом і розпочав боротьбу з вільнодумством у своїх володіннях. Поміщики дістали підтримку короля і, після вбивства під час засідання ландтагу лідерів опозиції, герцог Вільгельм в 1616 рік був позбавлений трону. Фрідріх правив один до самої смерті в 1642, продовживши мирну політику батька.
Яків Кеттлер
Після смерті Фрідріха герцогом був син Вільгельма, Яків (1642–1682). Він здобув добру освіту, багато подорожував, захоплювався ідеями меркантилізму, опікувався розвитком портів (Віндави і Лібави) і торгівлі з іншими країнами. Ініціативою герцога Якоба було також розвиток металургійного виробництва на території герцогства. Експорт продукції (зокрема — зброї) приніс суттєвий внесок в розвиток економіки герцогства.
Яків Кеттлер зробив декілька спроб закріпитися на острові Джеймс у Гвінейського узбережжя. В Вест-Індії колонія була заснована на острові Тобаго 20 травня 1654, коли капітан Віллем Молленс оголосив острів «Новою Курляндією». Також проєктувалося розширення Мітавської гавані спуском річки Аа в море.
1658 року, в розпалі Північної війни в Курляндію вдерлися шведи, які захопили Мітаву, полонили герцога і вивезли його до Риги. Заморські володіння захопили голландці. Польсько-литовські війська Сапеги переломили хід війни і за умовами Оливському миру (1660) шведи відмовилися від будь-яких зазіхань на Курляндію; тоді ж повернувся з полону і Якоб.
Фрідріх-Казимир
1682 року наступником Якова став його син Фрідріх-Казимир. Він мав пристрасть до розкошів і розваг, внаслідок чого виснажив державну скарбницю і спричинив фінансову кризу в державі. Герцог був змушений продати мануфактури і верфі батька, а також облишити плани розвитку курляндських колоній, які врешті-решт віддав англійцям.
Через загравання з міщанством і нехтування релігійними питаннями Фрідріх-Казимир нажив собі ворогів серед курляндського лицарства, яке постійно скаржилося на нього до Варшави.
1685 року герцог приєднався до польсько-турецької війни, але перемогами не уславився. 1697 року, напередодні Великої Північної війни він уклав із московським царем Петром І династичний союз проти Швеції — шлюб свого сина Фрідріха-Вільгельма із царівною Анною. Ця угода стала фатальною для курляндської династії Кеттлерів і долі самого герцогства.
Фрідріх-Вільгельм
Після смерті Фрідріха-Казимира в 1698 році престол перейшов до його сина, 5-річного Фрідріха-Вільгельма. Опікунами і регентами стали його дядько Фердинанд і матір Єлизавети-Софії Бранденбурзька.
На початку Великої Північної війни курляндські сили були розбиті шведами у битві на Дюні 1701 року. Курляндія знову стала театром бойових дій, переходячи з рук шведів в руки росіян. Фердинанд утік до Данцига, а Єлизавета-Софія із сином Фрідріхом-Вільгельмом — до свого брата, прусського короля Фрідріха І. Після Полтавської битви Курляндію зайняли московити під командуванням Шереметьєва.
1710 року, за домовленостями прусського короля із царем Петром І, Фрідріх-Вільгельм повернувся до Курляндії. Він намагався відродити герцогство, розорене війною і чумою. Підтримуючи союз із Пруссією і Московією, герцог прагнув вивести московські війська країни і провернутися до політики нейтралітету. За його правління було засновано єдину курляндську нагороду — Орден Визнання.
Наприкінці 1710 року Фрідріх-Вільгельм одружився у Петербурзі із царівною Анною, небогою Петра І, але вже наступного року раптово помер у російському Кіппінгсофі по дорозі на батьківщину. Його наступником де-юре був дядько Фердинанд, але фактично герцогством стала правити овдовіла дружина Анна, майбутня російська імператриця (з 1730).
Анна
З того часу російський вплив значно посилюється в Курляндії. Вдова герцогиня Анна проживала в Мітаві, але всіма справами герцогства фактично заправляв російський резидент . Герцогом був оголошений дядько Фрідріха-Вільгельма — Фердинанд (1711–1737), останній представник Кеттлерів по чоловічій лінії. Боячись опозиції дворянства, Фердинанд не приїжджав в Курляндію, а залишався в Данцигу, через що на з'їзді в Мітаві 1717 постановлено було позбавити Фердинанда влади і передати урядові повноваження в руки вищих радників герцогства.
Коли близьке припинення роду Кеттлерів стало очевидним, на курляндський трон стали претендувати декілька осіб. З боку Росії герцогського титулу для себе добивався Меншиков. З боку Польщі і Франції була в 1726 рік висунута кандидатура графа Моріца Саксонського — незаконнонародженого сина польського короля Августа. Протягом швидкої Росія заставила його в наступному році покинути межі Курляндії і відмовитися від престолу.
Бірони
Коли в 1733 виникло питання про заміщення вакантної польської корони, Росія підтримала кандидатуру Августа III, який погодився за це визнати герцогом курляндським фаворита російської імператриці Анни Іванівни, Бірона. Останнього визнали і дворяни Курляндії. Бірон правив у Мітаві з 1737 по 1741, проводячи коштами російської скарбниці, до якої мав необмежений доступ, велике будівництво. Він перебудував Мітавський палац своїх попередників.
З висланням Бірона в Сибір Анна Леопольдівна заручилася підтримкою Австрії на те, щоб провести в герцоги свого дівера . Не встиг ландтаг узаконити обрання нового герцога, як Анна Леопольдівна сама позбулася влади в Російській імперії, внаслідок чого Курляндія залишилась без герцога; так тривало до 1758. Август III знову дозволив вищим радникам країни управляти справами.
В 1758 з дозволу Росії Курляндія поступлена Карлу Саксонському, сину Августа III. Він правив нею з 1758 по 1763 більше на словах, ніж на справді, позаяк значна частини дворянства зберігала вірність присязі, даній Бірону. В 1761 той повернувся з заслання. Катерина II, незадоволена тим, що герцог Карл не дозволив російським військам, які брали участь в Семилітній війні, повертатися в Росію через Курляндію, наполягла на його усуненні, і герцогом вдруге визнано було Бірона, який правив до 1769. Він зобов'язався пропускати через Курляндію російські війська, не вступати ні в які стосунки з противниками Росії, віротерпимо ставитися до православних і дозволити побудову православного храму в Мітаві.
В 1769 Бірон, знесилений боротьбою між пропольською і проросійською партіями, відмовився від престолу на користь свого сина Петера, проти якого одразу розпочався рух незадоволеної шляхти; він утримався на престолі тільки завдяки підтримці Росії. Одружився з графинею , Петер провів декілька років за кордоном і повернувся в 1787 в Курляндію, він знову повинен був витримати внутрішню боротьбу з незадоволеною шляхтою.
Після першого поділу Речі Посполитої 1772 року Курляндія і Росія отримали новий спільний кордон. Він був затверджений курляндсько-російською конвенцією 1783 року, яка також надавала преференції російському бізнесу в Курляндії.
Анексія
Внаслідок третього поділу Речі Посполитої між Пруссією, Австрією та Росією в 1795 році росіянам відійшли Західна Волинь, Західна Білорусь, Литва і Курляндія. Анексія останньої відбулася на основі прохання Курлянського ландтагу про приєднання до Російської імперії. 15 (26) квітня 1795 року імператриця Катерина II видала Маніфест про приєднання Курляндії «навічно» до Росії. Останнього герцога Петера фон Бірона, який перебував у Санкт-Петербурзі, змусили зректися трону. Він покинув ненависну Росію й оселився у Пруссії.
Російська влада перетворила герцогство на Курляндське намісництво, а згодом — на губернію. Першим губернатором Курляндії став генерал-естляндець Петер-Людвіг фон дер Пален, ветеран, досвідчений дипломат і майбутній царевбивця.
Анексія Курляндії стала успішним завершенням 237-літньої боротьби московитів за Східну Балтику, яка почалася з Лівонської війни.
Державний устрій
Державний устрій герцогства визначався «Формулою правління» — конституцією, проголошеною 18 березня 1617 року. Вона лишалася чинною до 1795 року, до часу ліквідації герцогства.
Герцоги
Державу очолював герцог Курляндії і Семигалії. Цей титул був затверджений в результаті Віленської унії 1561 року між Польсько-Литовською державою та Лівонським відділенням Тевтонського ордену. Першим герцогом був останній ландмейстер Тевтонського ордену в Лівонії — Готтгард Кеттлер. Герцоги вважалися васалами польського короля і великого князя литовського. 1795 року, під час третього поділу Речі Посполитої, останній герцог Петер фон Бірон відмовився від своїх прав на герцогство на користь російського трону.
Ім'я | Термін | Династія | Герб |
---|---|---|---|
Готтгард | 1561—1587 | Кеттлери | |
Фрідріх | 1587—1595 | Кеттлери | |
Фрідріх (співправитель, герцог Семигальський) | 1595—1617 | Кеттлери | |
Вільгельм (співправитель, герцог Курляндський) | 1595—1616 | Кеттлери | |
Фрідріх | 1617—1642 | Кеттлери | |
Яків | 1642—1681 | Кеттлери | |
Фрідріх-Казимир | 1682—1698 | Кеттлери | |
Фрідріх-Вільгельм | 1698—1711 | Кеттлери | |
Фердинанд | 1711—1737 | Кеттлери | |
Ернст-Йоганн | 1737—1741 | Бірони | |
Людовік-Ернст | 1741 | Вельфи | |
Карл-Християн | 1758—1763 | Веттіни | |
Ернст-Йоганн | 1763—1769 | Бірони | |
Петер | 1769—1795 | Бірони |
Ландтаг
Старші радники
Згідно з «Формулою управління» в герцогстві було 4 старші радники, які формували Вищу раду — уряд герцогства.
- (Ландгофмейстер) (нім. Landhofmeister, «Крайовий гофмейстер») — перший міністр герцогства.
- (Канцлер)
- Обер-бургграф
- Ландмаршал
Суди
- Мітавський надвірний суд (нім. Hofgericht)
Адміністративно-територіальний поділ
За «Формулою правління» 1617 року герцогство поділялося на 4 обер-гауптманства (області) — адміністративно-територіальні й судові одиниці найвищого рівня. Вони поділялися на менші одинці — гауптманства (повіти), а ті — на парафії (волості).
Певний час герцогство перебувало в унії із самоврядним Пільтенським повітом.
- Гольдінгенське обер-гауптманство; центр — Гольдінген (сучасна Кулдіга)
- Гробінська парафія; центр — Гробін (сучасна Гробіня)
- Грамсденська парафія (Gramsdinsche Kirchspiel); центр — (сучасна )
- Дурбенська парафія (Durbsche Kirchspiel); центр — Дурбен (сучасне Дурбе)
- Віндауська парафія (Windausche Kirchspiel); центр — Віндау (сучасний Вентспілс)
- Алшвангенська парафія (Alschwagsche Kirchspiel); центр — (сучасне )
- Гольдінгенська парафія (Goldingensche Kirchspiel); центр — Гольдінген (сучасна Кулдіга)
- Фрауенбурзька парафія (Frauenburgsche Kirchspiel); центр — Фрауенбург (сучасний Салдус)
- Ессернська парафія (Essernsche Kirchspiel); центр — (сучасне )
- Тукумське обер-гауптманство; центр — Тукум (сучасний Тукумс)
- Цабельнська парафія (Zabelnische Kirchspiel); центр — Цабельн (сучасне Сабіле)
- Тальзенська парафія (Talsche Kirchspiel); центр — Тальзен (сучасне Талсі)
- Кандауська парафія (Kandausche Kirchspiel); центр — Кандау (сучасна Кандава)
- Ваненська парафія (Wahnensche Kirchspiel); центр — (сучасна )
- Тукумська парафія (Tuckumsche Kirchspiel); центр — Тукум (сучасний Тукумс)
- Ауцька парафія (Autzische Kirchspiel); центр — Ауц (сучасне Ауце)
- Мітавське обер-гауптманство; центр — Мітава (сучасна Єлгава)
- Ноєнбурзька парафія (Neuenburgische Kirchspiel); центр — Ноєнбург (сучасний Яунпілс)
- Добленська парафія (Doblensche Kirchspiel); центр — Доблен (сучасний Добеле)
- Гренцгофська парафія (Grenzhofsche Kirchspiel); центр — (сучасна )
- Мітавська парафія (Mitausche Kirchspiel); центр — Мітава (сучасна Єлгава)
- Зезауська парафія (Sesausche Kirchspiel); центр — (сучасний )
- Баускеська парафія (Bauskersche Kirchspiel); центр — Бауске (сучасна Бауска)
- Екауська парафія (Eckausche Kirchspiel); центр — Екау (сучасна )
- Бальдонська парафія (Baldohnsche Kirchspiel); центр — Бальдон (сучасне Балдоне)
- Нойгутська парафія (Neuguthsche Kirchspiel); центр — (сучасні )
- Зельбурзьке обер-гауптманство; центр — Зельбург (сучасний Вецселпілс)
- Зельбурзька парафія (Selburgsche Kirchspiel); центр — Зельбург (сучасний Вецселпілс)
- Дюнабурзька парафія (Dünaburgische Kirchspiel); центр — Дюнабург (сучасний Даугавпілс)
- Нертфська парафія (Nertfsche Kirchspiel); центр — (сучасна )
- Ашераденська парафія (Ascheradsche Kirchspiel); центр — Ашераден (сучасний Айзкраукле)
Суспільство
Лицарі
Лицарі були привілейованою частиною шляхти герцогства. Вони походили від родів середньовічних васалів Лівонського ордену та єпископів. Первісно лицарі були зобов'язані особисто прибувати з військом на запит свого сюзерена, але згодом набули права надсилати замість себе заступника — озброєного кіннотника. У XV—XVI ст. лицарі, що отримували за службу земельні наділи, перетворилися на землевласників, господарів угідь та маєтків у Курляндії та Семигалії. Сам термін «лицар» став синонімом терміну «шляхтич». Лицарі мали своїх представників — лицарських капітанів (Hauptmann), а також власні скарбниці. Після заснування герцогства його лицарі вважали герцога лише «першим серед рівних» й виступали проти будь-яких спроб посилення герцогської влади. З метою знищити конкуренцію угідь та офіційних посад в Курляндії і Семигалії, шляхта створила закриту лицарську корпорацію. Конституція герцогства «Формула управління» (Formula Regiminis), прийнята 1617 року, надавала лицарям право вирішувати, кого визнавати за лицаря. Відтоді «лицарями» називали лише тих шляхтичів, які були зайняті на державній службі.
Міста
Усі міста Курляндії і Семигалії були володіннями герцога. Міста мали самоврядування, обирали собі бургомістрів і суддів, але затверджувалися герцогами. Податки з міст збирали герцогські урядовці. До 1695 року міське населення росло, але після того приріст зупинився через епідемічні захворювання. Велика північна війна та чума 1710 року втричі зменшили населення усього герцогства.
Збройні сили
Військо герцогства брало участь майже усіх збройних конфліктах Речі Посполитої. За Віленською унією 1561 року під час війни курляндці зобов'язувалися делегувати польському королю 400 німецьких рейтарів, сотню з яких герцог надсилав особисто. Під командуванням останнього перебувала гвардія з 500 вершників. Військо було професійним і складалося переважно з найманців. Інколи збирали ополчення з місцевих латишів. Населення мусило виставляти 12 вояків на 1 сотню дворів. Під час польсько-шведської війни 1600–1611 років герцог Фрідріх командував підрозділом з 300 рейтарів, з якими брав участь у переможній битві під Кірхгольмом. У наступній війні 1626–1629 років військово-морські сили герцогства разом із польським флотом розбили шведів у битві під Оливою. На середину XVII століття, за панування герцога Якова, військо герцогства нараховувало 1—2 тисячі вояків та 60 кораблів. Вони брали участь у колонізації Карибського басейну та Західної Африки.
Герцоги часто надавали свої війська в оренду іноземним правителям. Зокрема, курляндські полки брали участь у голландсько-французькій війні 1672–1679 років. З 1683 року курляндські найманці воювали на боці Священної ліги у Великій турецькій війні. 1685 року герцог Фрідріх-Казимир особисто керував підрозділами герцогства під час антиосманської кампанії на Буковині.
На початку XVIII військо Курляндії і Семигалії складалося з 6 кінних і 2 піших сотень (компаній): 1 гвардійська сотня кірасирів, 2 драгунські сотні, 2 шляхетські сотні з лицарських маєтків герцогства, 1 сотня кінних єгерів та 2 піхотні сотні. Підрозділи мали свої прапори — у піших був білий стяг із червоним левом, у кінноти — із золотим левом; кінні єгері мали зелений стяг з гербом герцогства. У воєнних діях брали зазвичай кінні підрозділи, а піші залишалися на місцях дислокації в Мітаві й Бауске.
Востаннє збройні сили герцогства брали участь у боях проти російських військ під час Курляндського повстання 1794 року.
Релігія
Від 1561 року офіційною і панівною релігією на території герцогства було лютеранство. Цей статус був закріплений за ним за умовами Віленської унії. Організаційна структура Євангельської лютеранської церкви встановилася за правління Готгарда, що підпорядкував її герцогам. Служби, проповіді та інші церковні обряди проводилися місцевою мовою — німецькою в містах або латиською в селах. Сам Готтгард сприяв перекладам релігійних текстів і пісень на латиську мову.
Станом на 1567 рік у герцогстві діяло 58 церков (Згідно з рішенням Курляндського ландтагу від 28 лютого 1567 року про внески, передбачені на підтримку, ремонт та заснування храмів, шкіл і богаділень. В історіографії часто фігурує помилкова цифра −70 церков).
1570 року Готтгард уклав інструкцію , в якій визначив організаційні питання та основи християнської моралі. Зокрема, герцог намагався змінити негативне ставлення не-німецького населення до старих і немічних, будував шпиталі та притулки для бідноти й жебраків.
1570 року Олександр Айнгорн (? — 1575), придворний пастор герцога і наглядач, видав збірник . Вони визначали процедуру призначення пасторів та церковних інспекторів, зміст їхньої роботи, організацію служб та церемоній (хрещення, шлюбу, похорону), типи релігійних гімнів тощо. Особлива увага була приділена боротьбі з язичництвом та «диявольськими звичаями» латиського сільського населення як, наприклад, викрадання дружин. Зокрема, між 29 серпня (день св. Михаїла) і 1 листопада (день Всіх святих) селянам заборонялося робити підношення померлим духам у вигляді харчів, воску, свічок, бавовни та інших продуктів. «Церковні закони» були вперше надруковані 1572 року в Ростоці, але в багатьох церквах зберігалися у рукописних списках. Ці закони лишалися чинними на території Курляндії і Семигалії до 1832 року.
Католицизм був другою великою конфесією в герцогстві, але не мав підтримки ні герцога, ні німецької аристократії, і тому значного поширення не набув.
Освіта
- Петрівська академія (1775, Мітава)
Примітки
- Гольдинген (Кулдіга) була також столицею, коли територія була розділена між двома синами Готтгарда Кеттлера
- Також лівська і латгальська.
- Бантыш-Каменский 1897.
- Заснування герцогства. lv, en // Віртуальна виставка: від герцога Готтгарда до герцога Якова. — Рига: Латвійський державний історичний архів, 2011.
- Schiemann, Theodor. Friedrich Kasimir Kettler // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig: Duncker & Humblot, 1882. Band 15. S. 685–688.
Бібліографія
Історія Латвії |
Доісторична Латвія Середньовіччя Новий час Новітній час Сучасність |
Джерела
- Martens, Georges Frédéric de. Recueil des principaux traités d'alliance, de paix, de trêve, de neutralité, de commerce, de limites, d’échange, etc., conclus par les puissances de l'Europe tant entre elles qu'avec les puissances et États dans d'autres parties du monde, depuis 1761 jusqu’à présent. — Gottingue: Jean Chrétien Dieterich, 1791—1801; 7 vols.
- Schirren, Carl. Quellen zur Geschichte des Untergangs livländischer Selbständigkeit. — Reval, 1861—1881, 8 vols.
- Bunge, F. G. von. Archiv für die Geschichte Liv-, Est- und Curlands. Dorpat, 1842—1895.
- Jahrbuch für Genealogie, Geraldik und Sphragistik. Mitau, 1894—1930.
- Schirren, Carl. Quellen zur Geschichte des Untergangs livländischer Selbständigkeit [Джерела з історії втрати Лівонської самостійності]. — Reval, 1861 -.
- Napiersky, K. E. Monumenta Livoniae antiquae. Riga-Dorpat-Leipzig, 1835—1847.
- Oberländer, E.; Keller, V. Kurland: vom polnisch-litauischen Lehnsherzogtum zur russischen Provinz. Paderborn: Schöningh, 2008.
- Ziegenhorn, C. Staatsrecht der Herzogthümer Curland und Semgallen. Königsberg, 1772.
- Бантыш-Каменский, Н. Н. Обзор внешних сношений России (по 1800 год). Москва, 1897, Ч. 3. [1] [ 23 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Монографії
- Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Berkis, A. The history of the Duchy of Courland (1561—1795). Towson: P. M. Harrod, 1969.
- Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen: in 2 v. Mitau: Reyher, 1833—1837.
- Gebhardi, L. A. Geschichte des Herzogtums Kurland und Semgallen. Halle: Gebauer, 1789.
- Seraphim, A. Die Geschichte Des Herzogtums Kurland: 1561—1795. Reval: F. Kluge, 1904.
- Пуренс В., Лиепиня Д. История Латвии. RaKa, 2000.
Довідники
- Allgemeines Schriftsteller- und Gelehrten-Lexikon der Provinzen Livland, Esthland und Kurland: in 4 Bd. Mitau, 1827—1832; Nachträge in 2 Bd., Mitau, 1859—1861.
- Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften. Görlitz: Starke Verlag, 1929—1939.
- Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710–1960. Köln-Wien: Böhlau, 1970.
- Вяроўкін-Шэлюта У. Курляндскае і Земгальскае герцагства // ЭГБ, у 6 т. Т. 4. — Мн., 1997.
- Курляндскае герцагства // БелЭн, у 18 т. Т. 9. — Мн., 1999.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герцогство Курляндії і Семигалії
- Заснування герцогства. lv, en // Віртуальна виставка: від герцога Готтгарда до герцога Якова. — Рига: Латвійський державний історичний архів, 2011.
- Courland & Semigallia // Titles of European hereditary rulers [ 5 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Ceaser, Ray A., Duchy of Courland, University of Washington, June 2001. [ 21 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Бібліографія з історії Курляндії [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Jakovļeva, M. Kurzemes un Zemgales hercogiste [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Nacionālā enciklopēdija
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro Kurlyandiya znachennya ta Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi 1918 Ge rcogstvo Kurlya ndiyi i Semiga liyi lat Ducatus Curlandiae et Semigalliae u 1561 1795 rokah derzhava u Shidnij Yevropi Roztashovuvalasya na berezi Baltijskogo morya v zahidnij chastini suchasnoyi Latviyi na teritoriyi istorichnih oblastej Kurlyandiya i Semigaliya Stolicya misto Mitava suchasna Yelgava Postala vnaslidok moskovskoyi agresiyi v Livoniyi 1558 1583 Stvorena na teritoriyi Tevtonskogo ordenu v Livoniyi landmejster yakogo prijnyav titul gercoga j stav vasalom polskogo korolya Ocholyuvalasya gercogami iz nimeckih dinastij Kettleriv 1562 1737 i Bironiv 1737 1795 Upravlyalasya shlyahtoyu nimeckogo pohodzhennya Perebuvala u vasalnij zalezhnosti vid monarhiv Rechi Pospolitoyi Derzhavnij ustrij viznachavsya Privileyem Gottgarda 1570 1617 i Formuloyu pravlinnya 1617 1795 Bula naselena nimcyami latishami polyakami i yevreyami Bilshist meshkanciv spoviduvali lyuteranstvo menshist katolicizm Sered mov dominuvali nimecka i latiska Najbilshogo rozkvitu dosyagla za pravlinnya gercogiv Yakova Kettlera ta Ernsta Joganna fon Birona U 1637 1690 rokah mala neveliki koloniyi v Americi na Karibah ta Zahidnij Africi Perebuvala v uniyi iz samovryadnim Piltenskim povitom Silno postrazhdala vid shvedskih naval u chasi Pivnichnoyi 1658 1660 i Velikoyi Pivnichnoyi voyen 1701 1710 Vnaslidok shvedskoyi zagrozi zblizilasya iz Rosiyeyu Pid chas podiliv Rechi Pospolitoyi 1793 1795 stala arenoyu borotbi mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Prussiyeyu Aneksovana Rosiyeyu 1795 i peretvorena na Kurlyandske namisnictvo sho zgodom stalo Kurlyandskoyu guberniyeyu 1796 Naprikinci Pershoyi svitovoyi vijni baltijski nimci namagalisya vidnoviti gercogstvo za dopomogi Nimeckoyi imperiyi 1918 Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyivasal Rechi Pospolitoyi1561 1795Prapor GerbKurlyandiyi i Semigaliyi istorichni kordoni na karti Gercogstvo u skladi Rechi Pospolitoyi 1619 Stolicya MitavaMovi nimecka latiskaReligiyi lyuteranstvoForma pravlinnya konstitucijna monarhiyaGercog Kurlyandiyi 1559 1587 Gottgard Kettler 1 j 1769 1795 Peter fon Biron ostannij Zakonodavchij organ landtagIstoriya Vilenska uniya 28 listopada 1561 I konstituciya 25 chervnya 1570 II konstituciya 18 bereznya 1617 Shvedska okupaciya 1658 1660 Aneksiya Rosiyeyu 28 bereznya 1795Plosha 1794 27 286 km2Naselennya 1794 200 000 osib Gustota 7 3 osib km Valyuta talerVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gercogstvo Kurlyandiyi i SemigaliyiNazvaGercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi lat Ducatus Curlandiae et Semigalliae nim Herzogtum Kurland und Semgallen oficijna nazva nimeckoyu movoyu u dokumentah z XVI st Gercogstvo Kurlyandske i Semigalske latis Kurzemes un Zemgales hercogiste suchasna latiska nazva Knyazivstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi pol Ksiestwo Kurlandii i Semigalii nazva u polskih dzherelah Knyazivstvo Kurlyandske i Semigalske ros Knyazhestvo Kurlyandskoe i Semigalskoe povna nazva krayini u rosijskih dzherelah XVIII XIX st Knyazivstvo Kurlyandske ros Knyazhestvo Kurlyandskoe skorochena rosijska nazva XVIII XIX st Kurlyandske gercogstvo Kurlyandiya i Semigaliya Kurlyandiya Semigaliya KurlyandiyaIstoriyaDokladnishe Istoriya Kurlyandskogo gercogstva Zasnuvannya Div takozh Livonska konfederaciya Livonska vijna Vilenska uniya ta Livonske gercogstvo Gottgard Kettler zasnovnik gercogstva Likvidaciya Livonskoyi konfederaciyi poznachila perehid Baltiyi vid serednovichchya do rannogo novogo chasu Praviteli Livoniyi nespromozhni strimati vijskovij natisk Moskoviyi pid chas Livonskoyi vijni 1558 1583 buli zmusheni shukati dopomogi u susidnih derzhav Estoniya pivnichna chastina konfederaciyi zdalasya korolyu Shveciyi a reshta viddalasya Sigizmundu II Avgustu korolyu polskomu i velikomu knyazyu litovskomu 28 listopada 1561 roku u Vilni livonci uklali iz polskim korolem uniyu vidomu yak dogovir pidporyadkuvannya Za umovami uniyi zemli Livonskoyi konfederaciyi teritoriyi chernecho licarskogo Livonskogo ordenu ta chotiroh yepiskopstv peretvoryuvalisya na dva svitski litovski protektorati podileni po richci Zahidna Dvina pivnichne Livonske gercogstvo ta pivdenne gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi Spadkovim golovoyu drugogo viznachavsya Gottgard Kettler ostannij magistr Livonskogo ordenu U zv yazku z cim yuridichnoyu datoyu zasnuvannya gercogstva Kurlyandiyi i Semigaliyi vvazhayetsya 28 listopada 1561 roku Odnochasno z ukladannyam uniyi polskij korol daruvav svoyim livonskim piddanim yakim garantuvav politichni majnovi nacionalni prava ta religijni svobodi v oboh protektoratah Cej dokument zavzhdi buv chinnim na terenah Kurlyandiyi j Semigaliyi Urochistij akt perehodu Livoniyi pid protekciyu Sigizmunda II Avgusta buv provedenij 5 bereznya 1562 roku v Rizkomu zamku Gottgard Kettler ta inshi lideri Livonskogo ordenu oficijno zreklisya svoyih posad a sam orden sekulyarizuvali Gottgard progoloshuvavsya svitskim gercogom Kurlyandskim i Semigalskim Vin sklav prisyagu na virnist Sigizmundu II Avgustu stavshi jogo vasalom i otrimavshi protekciyu Velikogo knyazivstva Litovskogo pislya ukladannya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku Rechi Pospolitoyi U svoyu chergu kolishni chenci licari Livonskogo ordenu prisyagnuli gercogu Gottgardu yak svoyemu svitskomu syuzerenu Vidpovidno faktichna data zasnuvannya gercogstva Kurlyandiyi j Semigaliyi 5 bereznya 1562 roku Rozvitok Mitava Bauske Libava Div takozh Kettleri Kurlyandska kolonizaciya Ameriki Shvedskij potop ta Velika Pivnichna vijna Na chas utvorennya v gercogstvi bulo tilki tri mista Gazenpot Goldingen ta Vindava 1566 roku polyaki vitisnili Gottgarda z Rigi pislya chogo vin buv zmushenij zhiti v zamkah Goldingena ta Mitavi spriyavshi rozvitku oboh mist Statusu stolici nabula Mitava dvichi v rik tam zbiravsya kurlyandska zemelna rada landtag Piznishe mistami stayut Bausk ta Libava Vidmovivshis vid shtatgalterstva v Livoniyi v 1568 roci Gottgard vsyu svoyu uvagu zoserediv na vnutrishnih reformah v gercogstvi pikluvavsya pro zagalne poshirennya reformacijnih uchen vprovadiv zagalni cerkovni vizitaciyi pidnyav riven osviti spriyav vidnovlennyu torgovelnih vidnosin z Livoniyeyu i Polsheyu Usvidomlyuyuchi slabkist svogo stanovisha i z metoyu zabezpechiti spadkovist Kettler v 1570 rik vidaye novoyavlenim pomishikam kolishnim livonskim licaryam privilej Gottgarda za yakim voni stavali vlasnikami svoyih volodin i vvoditsya zagalne kriposne pravo Tretina kurlyandskih zemel pri comu zalishilasya v volodinni samogo Kettlera Pislya smerti Gottgard v 1587 roci jogo sini podilili gercogstvo Fridrih otrimav Semigaliyu zi stoliceyu v Mitavi a Vilgelm stav pravitelem Kurlyandiyi z rezidenciyeyu v Goldingeni Bratam vdalosya zbilshiti volodinnya batka vnaslidok vikupu u spadkoyemciv Magnusa Livonskogo yepiskopstva Piltenskogo i otrimannya cherez shlyubnij soyuz ordenskogo zamku Grobina z okolicyami voni buli zakladeni licaryami gercogu prusskomu Vilgelm prote posvarivsya z bratom i rozpochav borotbu z vilnodumstvom u svoyih volodinnyah Pomishiki distali pidtrimku korolya i pislya vbivstva pid chas zasidannya landtagu lideriv opoziciyi gercog Vilgelm v 1616 rik buv pozbavlenij tronu Fridrih praviv odin do samoyi smerti v 1642 prodovzhivshi mirnu politiku batka Yakiv Kettler Dokladnishe Yakiv Kettler Pislya smerti Fridriha gercogom buv sin Vilgelma Yakiv 1642 1682 Vin zdobuv dobru osvitu bagato podorozhuvav zahoplyuvavsya ideyami merkantilizmu opikuvavsya rozvitkom portiv Vindavi i Libavi i torgivli z inshimi krayinami Iniciativoyu gercoga Yakoba bulo takozh rozvitok metalurgijnogo virobnictva na teritoriyi gercogstva Eksport produkciyi zokrema zbroyi prinis suttyevij vnesok v rozvitok ekonomiki gercogstva Yakiv Kettler zrobiv dekilka sprob zakripitisya na ostrovi Dzhejms u Gvinejskogo uzberezhzhya V Vest Indiyi koloniya bula zasnovana na ostrovi Tobago 20 travnya 1654 koli kapitan Villem Mollens ogolosiv ostriv Novoyu Kurlyandiyeyu Takozh proyektuvalosya rozshirennya Mitavskoyi gavani spuskom richki Aa v more 1658 roku v rozpali Pivnichnoyi vijni v Kurlyandiyu vderlisya shvedi yaki zahopili Mitavu polonili gercoga i vivezli jogo do Rigi Zamorski volodinnya zahopili gollandci Polsko litovski vijska Sapegi perelomili hid vijni i za umovami Olivskomu miru 1660 shvedi vidmovilisya vid bud yakih zazihan na Kurlyandiyu todi zh povernuvsya z polonu i Yakob Fridrih Kazimir Dokladnishe Fridrih Kazimir Kettler Fridrih Kazimir 1682 roku nastupnikom Yakova stav jogo sin Fridrih Kazimir Vin mav pristrast do rozkoshiv i rozvag vnaslidok chogo visnazhiv derzhavnu skarbnicyu i sprichiniv finansovu krizu v derzhavi Gercog buv zmushenij prodati manufakturi i verfi batka a takozh oblishiti plani rozvitku kurlyandskih kolonij yaki vreshti resht viddav anglijcyam Cherez zagravannya z mishanstvom i nehtuvannya religijnimi pitannyami Fridrih Kazimir nazhiv sobi vorogiv sered kurlyandskogo licarstva yake postijno skarzhilosya na nogo do Varshavi 1685 roku gercog priyednavsya do polsko tureckoyi vijni ale peremogami ne uslavivsya 1697 roku naperedodni Velikoyi Pivnichnoyi vijni vin uklav iz moskovskim carem Petrom I dinastichnij soyuz proti Shveciyi shlyub svogo sina Fridriha Vilgelma iz carivnoyu Annoyu Cya ugoda stala fatalnoyu dlya kurlyandskoyi dinastiyi Kettleriv i doli samogo gercogstva Fridrih Vilgelm Dokladnishe Fridrih Vilgelm Kettler Pislya smerti Fridriha Kazimira v 1698 roci prestol perejshov do jogo sina 5 richnogo Fridriha Vilgelma Opikunami i regentami stali jogo dyadko Ferdinand i matir Yelizaveti Sofiyi Brandenburzka Na pochatku Velikoyi Pivnichnoyi vijni kurlyandski sili buli rozbiti shvedami u bitvi na Dyuni 1701 roku Kurlyandiya znovu stala teatrom bojovih dij perehodyachi z ruk shvediv v ruki rosiyan Ferdinand utik do Danciga a Yelizaveta Sofiya iz sinom Fridrihom Vilgelmom do svogo brata prusskogo korolya Fridriha I Pislya Poltavskoyi bitvi Kurlyandiyu zajnyali moskoviti pid komanduvannyam Sheremetyeva 1710 roku za domovlenostyami prusskogo korolya iz carem Petrom I Fridrih Vilgelm povernuvsya do Kurlyandiyi Vin namagavsya vidroditi gercogstvo rozorene vijnoyu i chumoyu Pidtrimuyuchi soyuz iz Prussiyeyu i Moskoviyeyu gercog pragnuv vivesti moskovski vijska krayini i provernutisya do politiki nejtralitetu Za jogo pravlinnya bulo zasnovano yedinu kurlyandsku nagorodu Orden Viznannya Naprikinci 1710 roku Fridrih Vilgelm odruzhivsya u Peterburzi iz carivnoyu Annoyu nebogoyu Petra I ale vzhe nastupnogo roku raptovo pomer u rosijskomu Kippingsofi po dorozi na batkivshinu Jogo nastupnikom de yure buv dyadko Ferdinand ale faktichno gercogstvom stala praviti ovdovila druzhina Anna majbutnya rosijska imperatricya z 1730 Anna Z togo chasu rosijskij vpliv znachno posilyuyetsya v Kurlyandiyi Vdova gercoginya Anna prozhivala v Mitavi ale vsima spravami gercogstva faktichno zapravlyav rosijskij rezident Gercogom buv ogoloshenij dyadko Fridriha Vilgelma Ferdinand 1711 1737 ostannij predstavnik Kettleriv po cholovichij liniyi Boyachis opoziciyi dvoryanstva Ferdinand ne priyizhdzhav v Kurlyandiyu a zalishavsya v Dancigu cherez sho na z yizdi v Mitavi 1717 postanovleno bulo pozbaviti Ferdinanda vladi i peredati uryadovi povnovazhennya v ruki vishih radnikiv gercogstva Koli blizke pripinennya rodu Kettleriv stalo ochevidnim na kurlyandskij tron stali pretenduvati dekilka osib Z boku Rosiyi gercogskogo titulu dlya sebe dobivavsya Menshikov Z boku Polshi i Franciyi bula v 1726 rik visunuta kandidatura grafa Morica Saksonskogo nezakonnonarodzhenogo sina polskogo korolya Avgusta Protyagom shvidkoyi Rosiya zastavila jogo v nastupnomu roci pokinuti mezhi Kurlyandiyi i vidmovitisya vid prestolu Bironi Dokladnishe Bironi Mitavskij palac miska rezidenciya gercogiv Rundalskij palac zamiska rezidenciya gercogiv Koli v 1733 viniklo pitannya pro zamishennya vakantnoyi polskoyi koroni Rosiya pidtrimala kandidaturu Avgusta III yakij pogodivsya za ce viznati gercogom kurlyandskim favorita rosijskoyi imperatrici Anni Ivanivni Birona Ostannogo viznali i dvoryani Kurlyandiyi Biron praviv u Mitavi z 1737 po 1741 provodyachi koshtami rosijskoyi skarbnici do yakoyi mav neobmezhenij dostup velike budivnictvo Vin perebuduvav Mitavskij palac svoyih poperednikiv Z vislannyam Birona v Sibir Anna Leopoldivna zaruchilasya pidtrimkoyu Avstriyi na te shob provesti v gercogi svogo divera Ne vstig landtag uzakoniti obrannya novogo gercoga yak Anna Leopoldivna sama pozbulasya vladi v Rosijskij imperiyi vnaslidok chogo Kurlyandiya zalishilas bez gercoga tak trivalo do 1758 Avgust III znovu dozvoliv vishim radnikam krayini upravlyati spravami V 1758 z dozvolu Rosiyi Kurlyandiya postuplena Karlu Saksonskomu sinu Avgusta III Vin praviv neyu z 1758 po 1763 bilshe na slovah nizh na spravdi pozayak znachna chastini dvoryanstva zberigala virnist prisyazi danij Bironu V 1761 toj povernuvsya z zaslannya Katerina II nezadovolena tim sho gercog Karl ne dozvoliv rosijskim vijskam yaki brali uchast v Semilitnij vijni povertatisya v Rosiyu cherez Kurlyandiyu napolyagla na jogo usunenni i gercogom vdruge viznano bulo Birona yakij praviv do 1769 Vin zobov yazavsya propuskati cherez Kurlyandiyu rosijski vijska ne vstupati ni v yaki stosunki z protivnikami Rosiyi viroterpimo stavitisya do pravoslavnih i dozvoliti pobudovu pravoslavnogo hramu v Mitavi V 1769 Biron znesilenij borotboyu mizh propolskoyu i prorosijskoyu partiyami vidmovivsya vid prestolu na korist svogo sina Petera proti yakogo odrazu rozpochavsya ruh nezadovolenoyi shlyahti vin utrimavsya na prestoli tilki zavdyaki pidtrimci Rosiyi Odruzhivsya z grafineyu Peter proviv dekilka rokiv za kordonom i povernuvsya v 1787 v Kurlyandiyu vin znovu povinen buv vitrimati vnutrishnyu borotbu z nezadovolenoyu shlyahtoyu Pislya pershogo podilu Rechi Pospolitoyi 1772 roku Kurlyandiya i Rosiya otrimali novij spilnij kordon Vin buv zatverdzhenij kurlyandsko rosijskoyu konvenciyeyu 1783 roku yaka takozh nadavala preferenciyi rosijskomu biznesu v Kurlyandiyi Aneksiya Kurlyandiya pered aneksiyeyu 1772 Dokladnishe Aneksiya Kurlyandiyi ta Semigaliyi ta Kurlyandske namisnictvo Vnaslidok tretogo podilu Rechi Pospolitoyi mizh Prussiyeyu Avstriyeyu ta Rosiyeyu v 1795 roci rosiyanam vidijshli Zahidna Volin Zahidna Bilorus Litva i Kurlyandiya Aneksiya ostannoyi vidbulasya na osnovi prohannya Kurlyanskogo landtagu pro priyednannya do Rosijskoyi imperiyi 15 26 kvitnya 1795 roku imperatricya Katerina II vidala Manifest pro priyednannya Kurlyandiyi navichno do Rosiyi Ostannogo gercoga Petera fon Birona yakij perebuvav u Sankt Peterburzi zmusili zrektisya tronu Vin pokinuv nenavisnu Rosiyu j oselivsya u Prussiyi Rosijska vlada peretvorila gercogstvo na Kurlyandske namisnictvo a zgodom na guberniyu Pershim gubernatorom Kurlyandiyi stav general estlyandec Peter Lyudvig fon der Palen veteran dosvidchenij diplomat i majbutnij carevbivcya Aneksiya Kurlyandiyi stala uspishnim zavershennyam 237 litnoyi borotbi moskovitiv za Shidnu Baltiku yaka pochalasya z Livonskoyi vijni Derzhavnij ustrijDokladnishe Privilegium Gotthardium ta Formula Regiminis Derzhavnij ustrij gercogstva viznachavsya Formuloyu pravlinnya konstituciyeyu progoloshenoyu 18 bereznya 1617 roku Vona lishalasya chinnoyu do 1795 roku do chasu likvidaciyi gercogstva Gercogi Dokladnishe Gercog Kurlyandiyi i Semigaliyi Derzhavu ocholyuvav gercog Kurlyandiyi i Semigaliyi Cej titul buv zatverdzhenij v rezultati Vilenskoyi uniyi 1561 roku mizh Polsko Litovskoyu derzhavoyu ta Livonskim viddilennyam Tevtonskogo ordenu Pershim gercogom buv ostannij landmejster Tevtonskogo ordenu v Livoniyi Gottgard Kettler Gercogi vvazhalisya vasalami polskogo korolya i velikogo knyazya litovskogo 1795 roku pid chas tretogo podilu Rechi Pospolitoyi ostannij gercog Peter fon Biron vidmovivsya vid svoyih prav na gercogstvo na korist rosijskogo tronu Im ya Termin Dinastiya GerbGottgard 1561 1587 KettleriFridrih 1587 1595 KettleriFridrih spivpravitel gercog Semigalskij 1595 1617 KettleriVilgelm spivpravitel gercog Kurlyandskij 1595 1616 KettleriFridrih 1617 1642 KettleriYakiv 1642 1681 KettleriFridrih Kazimir 1682 1698 KettleriFridrih Vilgelm 1698 1711 KettleriFerdinand 1711 1737 KettleriErnst Jogann 1737 1741 BironiLyudovik Ernst 1741 VelfiKarl Hristiyan 1758 1763 VettiniErnst Jogann 1763 1769 BironiPeter 1769 1795 BironiLandtag Landtag Kurlyandiyi ta SemigaliyiStarshi radniki Dokladnishe Starshij radnik Kurlyandiya Zgidno z Formuloyu upravlinnya v gercogstvi bulo 4 starshi radniki yaki formuvali Vishu radu uryad gercogstva Landgofmejster nim Landhofmeister Krajovij gofmejster pershij ministr gercogstva Kancler Ober burggraf LandmarshalSudi Mitavskij nadvirnij sud nim Hofgericht Administrativno teritorialnij podilKarta gercogstva 1770 roku Za Formuloyu pravlinnya 1617 roku gercogstvo podilyalosya na 4 ober gauptmanstva oblasti administrativno teritorialni j sudovi odinici najvishogo rivnya Voni podilyalisya na menshi odinci gauptmanstva poviti a ti na parafiyi volosti Pevnij chas gercogstvo perebuvalo v uniyi iz samovryadnim Piltenskim povitom Kurlyandiya Goldingenske ober gauptmanstvo centr Goldingen suchasna Kuldiga Grobinska parafiya centr Grobin suchasna Grobinya Gramsdenska parafiya Gramsdinsche Kirchspiel centr suchasna Durbenska parafiya Durbsche Kirchspiel centr Durben suchasne Durbe Vindauska parafiya Windausche Kirchspiel centr Vindau suchasnij Ventspils Alshvangenska parafiya Alschwagsche Kirchspiel centr suchasne Goldingenska parafiya Goldingensche Kirchspiel centr Goldingen suchasna Kuldiga Frauenburzka parafiya Frauenburgsche Kirchspiel centr Frauenburg suchasnij Saldus Essernska parafiya Essernsche Kirchspiel centr suchasne dd Tukumske ober gauptmanstvo centr Tukum suchasnij Tukums Cabelnska parafiya Zabelnische Kirchspiel centr Cabeln suchasne Sabile Talzenska parafiya Talsche Kirchspiel centr Talzen suchasne Talsi Kandauska parafiya Kandausche Kirchspiel centr Kandau suchasna Kandava Vanenska parafiya Wahnensche Kirchspiel centr suchasna Tukumska parafiya Tuckumsche Kirchspiel centr Tukum suchasnij Tukums Aucka parafiya Autzische Kirchspiel centr Auc suchasne Auce dd Semigaliya Mitavske ober gauptmanstvo centr Mitava suchasna Yelgava Noyenburzka parafiya Neuenburgische Kirchspiel centr Noyenburg suchasnij Yaunpils Doblenska parafiya Doblensche Kirchspiel centr Doblen suchasnij Dobele Grencgofska parafiya Grenzhofsche Kirchspiel centr suchasna Mitavska parafiya Mitausche Kirchspiel centr Mitava suchasna Yelgava Zezauska parafiya Sesausche Kirchspiel centr suchasnij Bauskeska parafiya Bauskersche Kirchspiel centr Bauske suchasna Bauska Ekauska parafiya Eckausche Kirchspiel centr Ekau suchasna Baldonska parafiya Baldohnsche Kirchspiel centr Baldon suchasne Baldone Nojgutska parafiya Neuguthsche Kirchspiel centr suchasni dd Zelburzke ober gauptmanstvo centr Zelburg suchasnij Vecselpils Zelburzka parafiya Selburgsche Kirchspiel centr Zelburg suchasnij Vecselpils Dyunaburzka parafiya Dunaburgische Kirchspiel centr Dyunaburg suchasnij Daugavpils Nertfska parafiya Nertfsche Kirchspiel centr suchasna Asheradenska parafiya Ascheradsche Kirchspiel centr Asheraden suchasnij Ajzkraukle dd SuspilstvoLicari Dokladnishe Kurlyandske licarstvo Licari buli privilejovanoyu chastinoyu shlyahti gercogstva Voni pohodili vid rodiv serednovichnih vasaliv Livonskogo ordenu ta yepiskopiv Pervisno licari buli zobov yazani osobisto pribuvati z vijskom na zapit svogo syuzerena ale zgodom nabuli prava nadsilati zamist sebe zastupnika ozbroyenogo kinnotnika U XV XVI st licari sho otrimuvali za sluzhbu zemelni nadili peretvorilisya na zemlevlasnikiv gospodariv ugid ta mayetkiv u Kurlyandiyi ta Semigaliyi Sam termin licar stav sinonimom terminu shlyahtich Licari mali svoyih predstavnikiv licarskih kapitaniv Hauptmann a takozh vlasni skarbnici Pislya zasnuvannya gercogstva jogo licari vvazhali gercoga lishe pershim sered rivnih j vistupali proti bud yakih sprob posilennya gercogskoyi vladi Z metoyu znishiti konkurenciyu ugid ta oficijnih posad v Kurlyandiyi i Semigaliyi shlyahta stvorila zakritu licarsku korporaciyu Konstituciya gercogstva Formula upravlinnya Formula Regiminis prijnyata 1617 roku nadavala licaryam pravo virishuvati kogo viznavati za licarya Vidtodi licaryami nazivali lishe tih shlyahtichiv yaki buli zajnyati na derzhavnij sluzhbi fon Kettler fon der Rekke fon fon fon Buttlar fon Biron Mista Usi mista Kurlyandiyi i Semigaliyi buli volodinnyami gercoga Mista mali samovryaduvannya obirali sobi burgomistriv i suddiv ale zatverdzhuvalisya gercogami Podatki z mist zbirali gercogski uryadovci Do 1695 roku miske naselennya roslo ale pislya togo pririst zupinivsya cherez epidemichni zahvoryuvannya Velika pivnichna vijna ta chuma 1710 roku vtrichi zmenshili naselennya usogo gercogstva Zbrojni siliDokladnishe Vijni gercogstva Kurlyandiyi i Semigaliyi 10 j pihotnij polk Stara prusska armiya ta Flot Kurlyandiyi i Semigaliyi Vijsko gercogstva bralo uchast majzhe usih zbrojnih konfliktah Rechi Pospolitoyi Za Vilenskoyu uniyeyu 1561 roku pid chas vijni kurlyandci zobov yazuvalisya deleguvati polskomu korolyu 400 nimeckih rejtariv sotnyu z yakih gercog nadsilav osobisto Pid komanduvannyam ostannogo perebuvala gvardiya z 500 vershnikiv Vijsko bulo profesijnim i skladalosya perevazhno z najmanciv Inkoli zbirali opolchennya z miscevih latishiv Naselennya musilo vistavlyati 12 voyakiv na 1 sotnyu dvoriv Pid chas polsko shvedskoyi vijni 1600 1611 rokiv gercog Fridrih komanduvav pidrozdilom z 300 rejtariv z yakimi brav uchast u peremozhnij bitvi pid Kirhgolmom U nastupnij vijni 1626 1629 rokiv vijskovo morski sili gercogstva razom iz polskim flotom rozbili shvediv u bitvi pid Olivoyu Na seredinu XVII stolittya za panuvannya gercoga Yakova vijsko gercogstva narahovuvalo 1 2 tisyachi voyakiv ta 60 korabliv Voni brali uchast u kolonizaciyi Karibskogo basejnu ta Zahidnoyi Afriki Gercogi chasto nadavali svoyi vijska v orendu inozemnim pravitelyam Zokrema kurlyandski polki brali uchast u gollandsko francuzkij vijni 1672 1679 rokiv Z 1683 roku kurlyandski najmanci voyuvali na boci Svyashennoyi ligi u Velikij tureckij vijni 1685 roku gercog Fridrih Kazimir osobisto keruvav pidrozdilami gercogstva pid chas antiosmanskoyi kampaniyi na Bukovini Na pochatku XVIII vijsko Kurlyandiyi i Semigaliyi skladalosya z 6 kinnih i 2 pishih soten kompanij 1 gvardijska sotnya kirasiriv 2 dragunski sotni 2 shlyahetski sotni z licarskih mayetkiv gercogstva 1 sotnya kinnih yegeriv ta 2 pihotni sotni Pidrozdili mali svoyi prapori u pishih buv bilij styag iz chervonim levom u kinnoti iz zolotim levom kinni yegeri mali zelenij styag z gerbom gercogstva U voyennih diyah brali zazvichaj kinni pidrozdili a pishi zalishalisya na miscyah dislokaciyi v Mitavi j Bauske Vostannye zbrojni sili gercogstva brali uchast u boyah proti rosijskih vijsk pid chas Kurlyandskogo povstannya 1794 roku Prapor roti grenaderskogo polku 1673 Horunzhij kurlyandciv v Gollandiyi 1672 1675 Mushketer kurlyandciv v Gollandiyi 1672 1675 Kurlyandskij polk pid Budoyu 1686ReligiyaDokladnishe Latvijska lyuteranska cerkva Vid 1561 roku oficijnoyu i panivnoyu religiyeyu na teritoriyi gercogstva bulo lyuteranstvo Cej status buv zakriplenij za nim za umovami Vilenskoyi uniyi Organizacijna struktura Yevangelskoyi lyuteranskoyi cerkvi vstanovilasya za pravlinnya Gotgarda sho pidporyadkuvav yiyi gercogam Sluzhbi propovidi ta inshi cerkovni obryadi provodilisya miscevoyu movoyu nimeckoyu v mistah abo latiskoyu v selah Sam Gottgard spriyav perekladam religijnih tekstiv i pisen na latisku movu Stanom na 1567 rik u gercogstvi diyalo 58 cerkov Zgidno z rishennyam Kurlyandskogo landtagu vid 28 lyutogo 1567 roku pro vneski peredbacheni na pidtrimku remont ta zasnuvannya hramiv shkil i bogadilen V istoriografiyi chasto figuruye pomilkova cifra 70 cerkov 1570 roku Gottgard uklav instrukciyu v yakij viznachiv organizacijni pitannya ta osnovi hristiyanskoyi morali Zokrema gercog namagavsya zminiti negativne stavlennya ne nimeckogo naselennya do starih i nemichnih buduvav shpitali ta pritulki dlya bidnoti j zhebrakiv 1570 roku Oleksandr Ajngorn 1575 pridvornij pastor gercoga i naglyadach vidav zbirnik Voni viznachali proceduru priznachennya pastoriv ta cerkovnih inspektoriv zmist yihnoyi roboti organizaciyu sluzhb ta ceremonij hreshennya shlyubu pohoronu tipi religijnih gimniv tosho Osobliva uvaga bula pridilena borotbi z yazichnictvom ta diyavolskimi zvichayami latiskogo silskogo naselennya yak napriklad vikradannya druzhin Zokrema mizh 29 serpnya den sv Mihayila i 1 listopada den Vsih svyatih selyanam zaboronyalosya robiti pidnoshennya pomerlim duham u viglyadi harchiv vosku svichok bavovni ta inshih produktiv Cerkovni zakoni buli vpershe nadrukovani 1572 roku v Rostoci ale v bagatoh cerkvah zberigalisya u rukopisnih spiskah Ci zakoni lishalisya chinnimi na teritoriyi Kurlyandiyi i Semigaliyi do 1832 roku Katolicizm buv drugoyu velikoyu konfesiyeyu v gercogstvi ale ne mav pidtrimki ni gercoga ni nimeckoyi aristokratiyi i tomu znachnogo poshirennya ne nabuv OsvitaPetrivska akademiya 1775 Mitava PrimitkiGoldingen Kuldiga bula takozh stoliceyu koli teritoriya bula rozdilena mizh dvoma sinami Gottgarda Kettlera Takozh livska i latgalska Bantysh Kamenskij 1897 Zasnuvannya gercogstva lv en Virtualna vistavka vid gercoga Gottgarda do gercoga Yakova Riga Latvijskij derzhavnij istorichnij arhiv 2011 Schiemann Theodor Friedrich Kasimir Kettler Allgemeine Deutsche Biographie Leipzig Duncker amp Humblot 1882 Band 15 S 685 688 BibliografiyaIstoriya LatviyiDoistorichna Latviya Kultura yamkovo grebincevoyi keramiki 4 ta 3 tisyacholittya do n e Ugro finski narodi Kultura shnurovoyi keramiki kin Z ser 2 tisyacholittya do n e Balti Epoha vikingiv 9 pershoyi polovini 11 storich n e Shlyah iz varyagiv u greki Chud Serednovichchya Kurlyandiya Semigaliya Latgaliya Seliya Livoniya Kukejnoske knyazivstvo Orden mechonosciv 1204 1237 Livonskij orden 1237 1561 Livonska konfederaciya 1207 1561 Ganzejskij soyuz 1157 1669 Novij chas Livonska vijna 1558 1583 Vilenska uniya 1561 Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi 1562 1795 Shvedska Liflyandiya 1629 1721 Velika Pivnichna vijna 1700 1721 Liflyandska guberniya 1712 1918 Kurlyandska guberniya 1795 1918 Novitnij chas Persha svitova vijna 1914 1918 Ober Ost 1914 1918 Berestejskij mir 1918 Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi 1918 Latvijska vijna za nezalezhnist 1918 1920 Ob yednane Baltijske gercogstvo 1918 Latvijska Respublika 1918 1940 Derzhavnij perevorot 1934 Pakt Molotova Ribbentropa 1939 Druga svitova vijna 1939 1945 Okupaciya baltijskih krayin 1940 Rejhskomisariat Ostland 1941 1945 Latvijska RSR 1940 1941 1944 1990 Lisovi brati 1944 1953 Suchasnist Latvijska Respublika z 1990 roku Dzherela Martens Georges Frederic de Recueil des principaux traites d alliance de paix de treve de neutralite de commerce de limites d echange etc conclus par les puissances de l Europe tant entre elles qu avec les puissances et Etats dans d autres parties du monde depuis 1761 jusqu a present Gottingue Jean Chretien Dieterich 1791 1801 7 vols Schirren Carl Quellen zur Geschichte des Untergangs livlandischer Selbstandigkeit Reval 1861 1881 8 vols Bunge F G von Archiv fur die Geschichte Liv Est und Curlands Dorpat 1842 1895 Jahrbuch fur Genealogie Geraldik und Sphragistik Mitau 1894 1930 Schirren Carl Quellen zur Geschichte des Untergangs livlandischer Selbstandigkeit Dzherela z istoriyi vtrati Livonskoyi samostijnosti Reval 1861 Napiersky K E Monumenta Livoniae antiquae Riga Dorpat Leipzig 1835 1847 Oberlander E Keller V Kurland vom polnisch litauischen Lehnsherzogtum zur russischen Provinz Paderborn Schoningh 2008 Ziegenhorn C Staatsrecht der Herzogthumer Curland und Semgallen Konigsberg 1772 Bantysh Kamenskij N N Obzor vneshnih snoshenij Rossii po 1800 god Moskva 1897 Ch 3 1 23 serpnya 2020 u Wayback Machine Monografiyi Arbusov L Grundriss der Geschichte Liv Est und Kurlands Riga Jonck und Poliewsky 1918 Berkis A The history of the Duchy of Courland 1561 1795 Towson P M Harrod 1969 Cruse K W Curland unter den Herzogen in 2 v Mitau Reyher 1833 1837 Gebhardi L A Geschichte des Herzogtums Kurland und Semgallen Halle Gebauer 1789 Seraphim A Die Geschichte Des Herzogtums Kurland 1561 1795 Reval F Kluge 1904 Purens V Liepinya D Istoriya Latvii RaKa 2000 Dovidniki Allgemeines Schriftsteller und Gelehrten Lexikon der Provinzen Livland Esthland und Kurland in 4 Bd Mitau 1827 1832 Nachtrage in 2 Bd Mitau 1859 1861 Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften Gorlitz Starke Verlag 1929 1939 Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710 1960 Koln Wien Bohlau 1970 Vyaroykin Shelyuta U Kurlyandskae i Zemgalskae gercagstva EGB u 6 t T 4 Mn 1997 Kurlyandskae gercagstva BelEn u 18 t T 9 Mn 1999 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gercogstvo Kurlyandiyi i Semigaliyi Zasnuvannya gercogstva lv en Virtualna vistavka vid gercoga Gottgarda do gercoga Yakova Riga Latvijskij derzhavnij istorichnij arhiv 2011 Courland amp Semigallia Titles of European hereditary rulers 5 lyutogo 2014 u Wayback Machine Ceaser Ray A Duchy of Courland University of Washington June 2001 21 lyutogo 2020 u Wayback Machine Bibliografiya z istoriyi Kurlyandiyi 15 serpnya 2020 u Wayback Machine Jakovleva M Kurzemes un Zemgales hercogiste 14 chervnya 2021 u Wayback Machine Nacionala enciklopedija