Латві йська єва нгельсько лютера нська це рква латис Latvijas Evaņģēliski luteriskā baznīca протестантська лютеранська ц

Латві́йська єва́нгельсько-лютера́нська це́рква (латис. Latvijas Evaņģēliski luteriskā baznīca) — протестантська лютеранська церква в Латвії. Найбільша християнська деномінація країни. Офіційно заснована 1922 року. Як лютеранська течія присутня на латвійських землях з 1523 року. Головний храм — Ризький собор. Має єпископальну систему управління, керується синодом єпископів. Голова церкви — архієпископ Ризький. Об'єднує три сотні громад, до півмільйона вірян. Проводить богослужіння латиською і німецькою мовами (що була основною мовою церкви до ХХ ст.). Член Всесвітньої лютеранської федерації (з 1963). Належить до конфесійного лютеранства, консервативно-традиціоналістського напрямку висока церква. Визнає Апостольський і Нікейський символи віри. Дотримується постанов Книги згоди. Не практикує жіночого пастирства і не благословляє союзи содомітів.

Латвійська євангельсько-лютеранська церква
Посада керівника організації	^d
Країна	Латвія
Член у	Всесвітня рада церков, Спільнота протестантських церков Європи^[1] і Всесвітня лютеранська федерація
Дочірня організація	^d
Офіційний сайт(латис.)(англ.)(нім.)
Латвійська євангельсько-лютеранська церква у Вікісховищі

Назва

Латві́йська єва́нгельсько-лютера́нська це́рква (латис. Latvijas Evaņģēliski Luteriskā Baznīca; LELB) — латвійська назва.
Латві́йська лютера́нська це́рква — коротка назва.
Євангельсько-лютеранська церква Латвії (нім. Evangelisch-Lutherische Kirche Lettlands; рос. Евангелическо-лютеранская церковь Латвии; ЕЛЦЛ) — перекладна назва.

Історія

1523: створена перша лютеранська громада в Ризі.
1530: Ніколаус Рамм переклав латиською частини Біблії.
1539: Рига увійшла до складу протестантських міст. Католицький Ризький собор перетворено на лютеранський храм.
1561: Лівонія розділилася на ряд держав: герцогство Курляндії і Семигалії, де лютеранство стало державною релігією і була створена ^[de]; Ліфляндське герцогство, де збереглася стара католицька віра.
1622: Швеція приєднала Ліфляндію і провела лютеранізацію регіону.
1633—1634: створена із 6 унтер-консісторіями.
1710: Росія приєднала Ліфляндію.
1734: Ризька обер-консисторія підпорядкована російському уряду: Консисторіальному засіданню Юстиц-колегії ліфляндських і естляндських справ.
1795: Росія приєднала Курляндію-Семигалію; Курляндська консисторія також підпорядкована Юстиц-колегії.
1832: Ліфляндська і Курляндська консисторії перепорядковані Генеральній євангельсько-лютеранській консисторії; при них запроваджені посади генерал-суперінтендетнів.
1922: після незалежності Латвії 194 латиські і 20 німецьких громад об'єдналися у єдину Латвійську лютеранську церкву. Діфляндська і Курляндська консисторії скасували. Шведський архієпископ Натан Седерблюм рукопоклав обраного на синоді Карліса Ірбе архієпискпопом Ризьким. Для німецькомовних призначили окремого єпископа — Петера-Гаральда Пельхау. При Латвійському університеті відкрився теологічний факультет.
1932: став новим архієпископом церкви.
1944: СРСР повторно окупував Латвію. Грінбергс і більшість пасторів покинули країну. Церкву очолив , але його разом із іншими пасторами, депортувала радянська влада. Внаслідок цього латиські лютерани втратили до 80% кліру.
1954: СРСР дозволив діяльність лютеранської церкви у Латвії, новим архієпископом став .
1967: Церква мала 90 пасторів і 400 тисяч вірян; церковне життя обмежувалося недільними службами.
1989: Латвія відновила незалежність. Керівництво лютеранської церкви, яке співробітничало з радянською владою, відсторонили. Пройшли вибори кліру, а новим архієпископом став .
2008: сейм Латвії затвердив закон про Латвійську лютеранську церкву, згідно з яким держава надаватиме їй фінансову допомогу та ряд привілеїв.

Організація

Голова — архієпископ Ризький.
Синод (Sinode) — рада єпископів, найвищий центральний орган.
- Головне правління (Virsvalde) — головний виконавчий орден.
Парафіяльні ради (draudzes padome) — найвищі органи на місцях
- Парафіяльні правління (draudzes valde) — виконавчі органи на місцях
Єпископства: Ризьке, Лієпайське, Даугавпілське (станом на 2016).
Навчальні заклади: Адакадемія Лютера (семінарія), теологічний факультет Латвійського університету.

Див. також

Католицька церква в Латвії

Примітки

https://www.leuenberg.eu/about-us/member-churches/
. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.

Бібліографія

Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
Arbusow, L. Die Einführung der Reformation in Liv-, Est und Kurland (Quellen und Forschungen zur Reformationsgeschichte 3). Leipzig, 1921.
Beyträge zur neuern Staats- und Krieges-Geschichte. Danzig: J.C. Schuster, 1756.
Dalton, Hermann. Verfassungsgeschichte der evangelisch-lutherischen Kirche in Rußland. Gotha: F.A. Perthes, 1887. [Beitrage zur Geschichte der evangelischen Kirche in Rußland].
Kallmeyer, Theodor. Die Begründung der evangelisch-lutherischen Kirche in Kurland durch Herzog Gotthard: ein kirchengeschichtlicher Versuch // Mittheilungen aus der livl. Geschichte, Bd. VI, Heft 1 u. 2
Tetsch, Carl Ludwig. Curländischer Kirchen-Geschichte. Riga & Leipzig, Königsberg & Leipzig, 1767—1770.
Исаев, С.А. Латвийская евангелическо-лютеранская церковь [ 15 червня 2020 у Wayback Machine.] // Православная енциклопедия. Т. 40, С. 78-83

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Латвійська євангельсько-лютеранська церква

Офіційний сайт [ 22 липня 2011 у Wayback Machine.]
Церква в Курляндії і Семигалії [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]

[[https://www.leuenberg.eu/about-us/member-churches/_https://www.leuenberg.eu/about-us/member-churches/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://www.leuenberg.eu/about-us/member-churches/

[2] . Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2020.

[1]