Антична драма давньогрецька драма зародилася не раніше VI ст до н е Розвинулася з ритуального дійства драма слово грецьк

Антична драма — давньогрецька драма, зародилася не раніше VI ст. до н. е. Розвинулася з ритуального дійства (драма — слово грецьке і означає дійство) на честь бога Діоніса. Воно зазвичай супроводжувалося хороводами, танцями і піснями (дифірамбами). Змістом цих пісень було оповідь про пригоди Діоніса. Виконавці їх танцями і мімікою відтворювали це сказання. Потім із середовища хору виділився провідний, якому відповідав хор. Роль його часто виконувалася професіоналами-акторами (танцюристами і т. д., зазвичай вони звеселяли натовп на збіговиськах). Деякі дослідники вважають, що в глибокій старовині про страждання бога Діоніса розповідав жрець, приносячи при цьому на вівтар в жертву козла («козел» по-грецьки — tragos, звідси — трагедія).

Походження драми

Витоки античної драми тісно пов’язані із суспільно-історичними процесами, які переживала антична цивілізація у VI—V ст. до н.е., а саме з розквітом рабовласницької формації і утвердженням в ній особистості. Антична драма з’явилась на стику епосу і лірики, вона органічно поєднала у собі загострену чуттєвість, прагнення до самовиразності, яскраве емоційне начало, що символізує лірика, і наявність життєвого матеріалу, об’єктивних обставин, які становлять основу епічних творів.

Жанри античної драми

Траге́дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об'єктивною неможливістю його реалізації
Давньогрецька комедія (грец. Αρχαία Ελληνική κωμωδία) — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого у гостро-сатиричній, дотепній формі висміювалися людські вади.
Комедія інтриги — різновид комедії, що вирізняється напруженим розгортанням сюжетної дії внаслідок свідомих вчинків головного героя або героя та його антагоністів. Заплутані конфліктні лінії розплутуються лише в ефектній і несподіваній кінцівці.
Драма сатирів (лат. fabula satyrica) — жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. За античних часів драму сатирів іменували також «жартівливою трагедією».
Аттична комедія — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого в гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки. Назву отримав від Аттики, осереддям якої були Афіни.
Протекстата — трагедії на римські сюжети.
Паліата або «комедія плаща» (лат. «fabula paliata», лат. «pallium» — «плащ») — жанр римської комедії, де актори виступали у грецьких плащах (костюмах).
Тога́та («fabula togata», від «toga» — римський верхній одяг) — національна давньоримська комедія. Свою назву вона отримала від одягу дійових осіб — тоги. Цей тип комедії став популярним у середині II ст. до н. е. і був ближчим до Риму, ніж паліата, яка наближалась до грецьких першоджерел.
Ателла́на (від лат. fabula atellana — фарси з Ателли) ― давньоримська фольклорна драма з постійними масками. Походить від міста Ателли, що біля Неаполя. Ателлу ставили після трагедії, щоб зняти у глядачів стрес і розвеселити їх.

Збережені античні драми

Евріпід

Менандр

«Відлюдник», або «Мізантроп»
«Відрізана коса»
«Саміянка»
«Полюбовиний суд»
«Щит»
«Хлібороб»
«Герой»
«Відзначена божеством»
«Кіфаред»
«Облесник»
«Перінфиянка»
«Примара»
«Ненависник»
«Сіконець»

Софокл

Есхіл

«Перси»
«Прометей прикутий»
«Семеро проти Фів»
«Благальниці»
Трилогія«Орестея» складається з таких частин:
- «Агамемнон»
- «Жертва біля гробу»
- «Евменіди»

Сенека

«Агамемнон»
«Божевільний Геркулес»
«Троянки»
«Медея»
«Федра»
«Тієст»
«Фінікіянки»
«Едіп»
«Геркулес на Езі»

Теренцій

«Дівчина з острова Андроса» або «Андріянка»
«Самоучитель»
«Свекруха»
«Караються самі себе»
«Євнух»
«Форміон»
«Брати»

Тит Макцій Плавт

«Амфітріон»
«Скарб»
«Куркуліон»
«Менехми» («Близнята»)
«Хвальковитий воїн»
«Псевдол»

Гней Невій

«Троянський кінь»
«Даная»
«Виховання Ромула»

Джерела

В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко — Антична література: Підручник. — Видання 3-тє стереотипне. — Київ: Либідь, 2008. — 718 с.
Підручник. Антична література — Київ: Вища школа, 1976. — 439 с.
Аристотель — Поетика.— Харків: Фоліо, 2018. — 154 с.
Коршунова С. І., Тереховська О. В. Антична література. Навчальний посібник до практичних занять. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006.
Султанов Ю. І. У світі античної літератури. – Харків.: Ранок, 2002.

Посилання

Аристотель. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).