Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Антіго́на» (грец. Ἀντιγόνη) — трагедія давньогрецького драматурга Софокла, що ґрунтується на фіванському циклі міфів. Створена 441 р. до. н. е. Українською мовою перекладена Борисом Теном.
| Антігона | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ἀντιγόνη | ||||
 | ||||
| Жанр | трагедія | |||
| Форма | п'єса | |||
| Автор | Софокл | |||
| Мова | давньогрецька | |||
| Написано | 441 до н. е. | |||
| Переклад | Борис Тен | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Антігона — дочка царя Едіпа і його матері Іокасти, сестра Полініка, Етеокла і Ісмени. Під час добровільного вигнання незрячого батька в містечко Колон (неподалік від Афін), стала його поводирем. Після смерті Едіпа Антігона повернулася в рідні Фіви.
Дійові особи
- Антігона, Ісмена — дочки Царя Едіпа.
- Креонт — цар фіванський.
- Евридіка — його дружина.
- Гемон — син Креонта, наречений Антігони.
- Тіресій — сліпий провісник.
- Страж.
- Вісник.
- Слуга Креонта.
- Хор фіванських старійшин.
Сюжет трагедії
Дія відбувається в Фівах після смерті царя Едіпа. Між його синами — Етеоклом і Полініком — розпочинається боротьба за владу. Після того, як Етеокл вигнав брата з Фів, Полінік, уклавши союз із сімома сусідніми царями, вирушив на Фіви з війною. Під міськими мурами розгорнувся кривавий бій. Брати зійшлися в поєдинку, і обидва загинули. Саме на цьому епізоді фіванського міфу розпочинається дія трагедії Софокла.
Після гибелі братів, єдиновладним правителем Фів залишається Креонт. Насамперед Креонт видав указ, за яким Етеокла, законного царя, який помер, захищаючи рідне місто, слід було поховати з усіма почестями, а тіло Полініка-зрадника залишити непохованим, на поталу собакам і птахам. Антігона, виконуючи свій родинний і релігійний обов'язок, вирішує порушити заборону Креонта і таємно поховати брата. Ісмена відмовляється від сміливого плану сестри, побоюючись покарання Креонта.
За релігійними віруваннями стародавніх греків не поховати і не оплакати померлу людину — найтяжча кара для її родини. Вважалося, що тоді душа померлого не може знайти собі притулку, вічно блукає по світу та мстить за це своїм родичам.
За порушення свого наказу, Креонт засуджує Антігону до поховання живцем. Гемон просить батька скасувати несправедливий вирок його нареченій, та цар залишається невблаганним. Лише віщування Тіресія про неминучу біду, якої зазнає Креонт, коли не звільнить дівчини, змушує його скасувати вирок. Проте вісник повідомляє про самогубство Антігони та Гемона. Дружина Креонта Еврідіка, довідавшись про смерть сина, в розпачі також чинить самогубство. Креонт оплакує себе, своїх рідних, визнаючи власну провину.
У трагедії "Антігона" є фрагмент, який заслуговує окремого розгляду і про який написано, мабуть, не менше, ніж про всю іншу творчу спадщину Софокла. Це пісня хору "Дивних багато в світі див..." (стасим І, вірші 332-383), що його недаремно пафосно називають "Гімн людині":
Строфа 1
Дивних багато в світі див,
Найдивніше із них — людина,
Вітер льодом січе, вона ж
Дальшу в морі верстає путь —
Хай сива хвиля бушує,
А човен пливе вдаль,
Уславлену в богинях Землю,
Вічно й невтомно родючу, виснажує,
Плугом щороку в ній борозни орючи
Із конем своїм, людина.
Антистрофа 1
Птиць безтурботні зграї й риб,
Що живуть у морських глибинах,
Звірів диких з гущин лісних
В пастку й сплетену вправно сіть
Розумна ловить людина
Й собі скоряє їх.
В полях і в горах звірів ловить,
Хитрим знаряддям їх перемагаючи,
І запрягає коня довгогривого,
І бика в ярмо заводить.
Строфа 2
І мислей, як вітер швидких,
І мови навчивсь чоловік,
Звичаїв громадських пильнує здавна;
Від лютих стуж, буйних злив
Знайшов міцний захист він,
Благодольний.
Бездольним не буде той,
хто сам Майбутню путь ясно зрить, —
Нездоланна смерть одна,
А біль хвороб, тягар знегод — не страшні нам.
Еллінську літературу і культуру недаремно називають "дитинством людства, там, де воно розвинулось найгарніше". Такого по дитячому щирого замилування людиною, як це було у творах давніх греків, не знайдемо в жодну іншу епоху і в жодній іншій літературі. Причому, цей захоплений, свіжо-дитячий погляд на людину притаманний не лише Софоклові. У трагедії його творчого суперника Есхіла "Прометей закутий" знаходимо не лише тематичні й настроєві, а й майже текстуальні збіги:
Есхіл
Прометей закутий
І в ярма перший уярмив тварини я,
Щоб у важкій роботі, приневолені,
Людей своїми заступили спинами.
Я віжколюбних коней в колісниці впріг...
Софокл
Антігона
І запрягає коня
довгогривого,
І бика в ярмо заводить...
Але далі ще щире замилування Софокла величчю людини ("Гімн людині") раптово переходить у не менш пафосні докори її вадам, перетворюючись на майже релігійну моральну проповідь:
Антистрофа II
Є витвори мудрі в людей —
Ясніші від світлих надій,
Та часто біди від них більш, як блага;
Хто в шані мав клятви міць,
Батьків закон, гнів богів,
Той — преславний.
Безславним хай буде, хто посмів
На кривдну путь серцем стать —
Щастя не знайти йому,
Й ні в домі гість, ні друг мені він не буде.
На перший погляд може здатися, що ця пісня хору є своєрідним "позасюжетним відступом", жодним чином не пов'язаним із подіями "Антігони". Проте до сюжету й драматичного конфлікту трагедії цей уривок дозволяє застосувати його повчальний пафос. Якщо коротко,висновок можна зробити приблизно такий: можновладці повинні "в шані мать клятви міць, батьків закон, гнів богів" і в жодному разі не повинні "на кривдну путь серцем стать". А саме це й зробив деспот Креонт і саме за це його покаранно смертю Гемона й дружини Евридіки.
Цікаво, що в цьому повчальному висновку Софокл знову суголосний зі своїм творчим суперником Есхілом: влада (як земна, так і небесна) повинна бути справедливою і гуманною, бо інашке рано чи пізно, але вона приречена на падіння. Це стосується як Зевса, який ризикував позбутися трону на Олімпі, так і Креонт, який фактично позбувся трону у Фівах. Оце і є приклад дидактичного, виховного потенціалу еллінського театру.
Узагальнюючи ж, можна констатувати, що вислів Софокла "Дивних багато в світі див, / Найдивніше із них — людина..." ("Гімн людині") міг би стати епіграфом до усієї давньогрецької літератури та культури, гуманізм яких зробив їх безсмертними і дав змогу стати фундаментом європейської культури Нового часу.
Рецепція
У новий час трагедія Софокла рідко ставилася на сцені, але була джерелом натхнення для багатьох митців.
1943 року Жан Ануй на основі трагедії Софокла написав свою «Антігону» — антична драма стала для Ануя тою езоповою мовою, яка дозволила йому в окупованому Парижі закликати зі сцени до непокори окупантам.
1948 року Бертольт Брехт адаптував трагедію для сучасної сцени: якщо у Софокла конфлікт між Креонтом та Антігоною спалахував після переможної війни, то у Брехта Креонт затівав війну проти Аргоса, щоб відволікти народ від проблем, пов'язаних з економічним занепадом його держави.
Українські переклади
Уперше українською мовою трагедію Софокла «Антігона» було перекладено на початку 1880-х років. Переклад, зроблений Петром Ніщинським побачив світ у львівській «Зорі» (1883, № 23, 24) і того ж року вийшов в Одесі окремим виданням. Цей переклад, за висловом Івана Франка, був «гарним, хоч дуже свобідним». Уривок з трагедії Софокла «Антігона» переклав Іван Франко. Всю трагедію Софокла українською переклав Борис Тен. Переклад опублікувало видавництво «Дніпро» 1981 року в серії «Вершини світового письменства»
- Давньогрецька трагедія / К.: Дніпро, 1981.— 232 с. (Вершини світового письменства. Том 37). [ 9 травня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки
- Ернст Шумахер. Жизнь Брехта. — М. : Радуга, 1988. — С. 187. — .
- . Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 30 серпня 2013.
- Франко І. Антігона. Драматична дія Софокла // Франко І. Зібрання творів у 50 томах. — Т. 26. — К.: Наукова думка, 1980. — С. 309–313.
- Давньогрецька трагедія. К.: Дніпро, 1981. 232 с. [Вершини світового письменства. Том 37]. С.: 119–166:
Посилання
- Софокл «Антігона» Переклад Бориса Тена [ 3 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Ковбасенко Ю.І. Антична література : навч. посіб. / Ковбасенко Ю.І. - 3-тє вид., випр. та допов. - К. : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2014. - 256 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Antigo na grec Ἀntigonh tragediya davnogreckogo dramaturga Sofokla sho gruntuyetsya na fivanskomu cikli mifiv Stvorena 441 r do n e Ukrayinskoyu movoyu perekladena Borisom Tenom AntigonaἈntigonhAntigona hovaye PolinikaZhanrtragediyaFormap yesaAvtorSofoklMovadavnogreckaNapisano441 do n e PerekladBoris Ten Cej tvir u Vikishovishi Cej tvir u Vikidzherelah Antigona dochka carya Edipa i jogo materi Iokasti sestra Polinika Eteokla i Ismeni Pid chas dobrovilnogo vignannya nezryachogo batka v mistechko Kolon nepodalik vid Afin stala jogo povodirem Pislya smerti Edipa Antigona povernulasya v ridni Fivi Dijovi osobiAntigona Ismena dochki Carya Edipa Kreont car fivanskij Evridika jogo druzhina Gemon sin Kreonta narechenij Antigoni Tiresij slipij provisnik Strazh Visnik Sluga Kreonta Hor fivanskih starijshin Syuzhet tragediyiDiya vidbuvayetsya v Fivah pislya smerti carya Edipa Mizh jogo sinami Eteoklom i Polinikom rozpochinayetsya borotba za vladu Pislya togo yak Eteokl vignav brata z Fiv Polinik uklavshi soyuz iz simoma susidnimi caryami virushiv na Fivi z vijnoyu Pid miskimi murami rozgornuvsya krivavij bij Brati zijshlisya v poyedinku i obidva zaginuli Same na comu epizodi fivanskogo mifu rozpochinayetsya diya tragediyi Sofokla Pislya gibeli brativ yedinovladnim pravitelem Fiv zalishayetsya Kreont Nasampered Kreont vidav ukaz za yakim Eteokla zakonnogo carya yakij pomer zahishayuchi ridne misto slid bulo pohovati z usima pochestyami a tilo Polinika zradnika zalishiti nepohovanim na potalu sobakam i ptaham Antigona vikonuyuchi svij rodinnij i religijnij obov yazok virishuye porushiti zaboronu Kreonta i tayemno pohovati brata Ismena vidmovlyayetsya vid smilivogo planu sestri poboyuyuchis pokarannya Kreonta Za religijnimi viruvannyami starodavnih grekiv ne pohovati i ne oplakati pomerlu lyudinu najtyazhcha kara dlya yiyi rodini Vvazhalosya sho todi dusha pomerlogo ne mozhe znajti sobi pritulku vichno blukaye po svitu ta mstit za ce svoyim rodicham Za porushennya svogo nakazu Kreont zasudzhuye Antigonu do pohovannya zhivcem Gemon prosit batka skasuvati nespravedlivij virok jogo narechenij ta car zalishayetsya nevblagannim Lishe vishuvannya Tiresiya pro neminuchu bidu yakoyi zaznaye Kreont koli ne zvilnit divchini zmushuye jogo skasuvati virok Prote visnik povidomlyaye pro samogubstvo Antigoni ta Gemona Druzhina Kreonta Evridika dovidavshis pro smert sina v rozpachi takozh chinit samogubstvo Kreont oplakuye sebe svoyih ridnih viznayuchi vlasnu provinu U tragediyi Antigona ye fragment yakij zaslugovuye okremogo rozglyadu i pro yakij napisano mabut ne menshe nizh pro vsyu inshu tvorchu spadshinu Sofokla Ce pisnya horu Divnih bagato v sviti div stasim I virshi 332 383 sho jogo nedaremno pafosno nazivayut Gimn lyudini Strofa 1 Divnih bagato v sviti div Najdivnishe iz nih lyudina Viter lodom siche vona zh Dalshu v mori verstaye put Haj siva hvilya bushuye A choven plive vdal Uslavlenu v boginyah Zemlyu Vichno j nevtomno rodyuchu visnazhuye Plugom shoroku v nij borozni oryuchi Iz konem svoyim lyudina Antistrofa 1 Ptic bezturbotni zgrayi j rib Sho zhivut u morskih glibinah Zviriv dikih z gushin lisnih V pastku j spletenu vpravno sit Rozumna lovit lyudina J sobi skoryaye yih V polyah i v gorah zviriv lovit Hitrim znaryaddyam yih peremagayuchi I zapryagaye konya dovgogrivogo I bika v yarmo zavodit Strofa 2 I mislej yak viter shvidkih I movi navchivs cholovik Zvichayiv gromadskih pilnuye zdavna Vid lyutih stuzh bujnih zliv Znajshov micnij zahist vin Blagodolnij Bezdolnim ne bude toj hto sam Majbutnyu put yasno zrit Nezdolanna smert odna A bil hvorob tyagar znegod ne strashni nam Ellinsku literaturu i kulturu nedaremno nazivayut ditinstvom lyudstva tam de vono rozvinulos najgarnishe Takogo po dityachomu shirogo zamiluvannya lyudinoyu yak ce bulo u tvorah davnih grekiv ne znajdemo v zhodnu inshu epohu i v zhodnij inshij literaturi Prichomu cej zahoplenij svizho dityachij poglyad na lyudinu pritamannij ne lishe Sofoklovi U tragediyi jogo tvorchogo supernika Eshila Prometej zakutij znahodimo ne lishe tematichni j nastroyevi a j majzhe tekstualni zbigi Eshil Prometej zakutij I v yarma pershij uyarmiv tvarini ya Shob u vazhkij roboti prinevoleni Lyudej svoyimi zastupili spinami Ya vizhkolyubnih konej v kolisnici vprig Sofokl Antigona I zapryagaye konya dovgogrivogo I bika v yarmo zavodit Ale dali she shire zamiluvannya Sofokla velichchyu lyudini Gimn lyudini raptovo perehodit u ne mensh pafosni dokori yiyi vadam peretvoryuyuchis na majzhe religijnu moralnu propovid Antistrofa II Ye vitvori mudri v lyudej Yasnishi vid svitlih nadij Ta chasto bidi vid nih bilsh yak blaga Hto v shani mav klyatvi mic Batkiv zakon gniv bogiv Toj preslavnij Bezslavnim haj bude hto posmiv Na krivdnu put sercem stat Shastya ne znajti jomu J ni v domi gist ni drug meni vin ne bude Na pershij poglyad mozhe zdatisya sho cya pisnya horu ye svoyeridnim pozasyuzhetnim vidstupom zhodnim chinom ne pov yazanim iz podiyami Antigoni Prote do syuzhetu j dramatichnogo konfliktu tragediyi cej urivok dozvolyaye zastosuvati jogo povchalnij pafos Yaksho korotko visnovok mozhna zrobiti priblizno takij mozhnovladci povinni v shani mat klyatvi mic batkiv zakon gniv bogiv i v zhodnomu razi ne povinni na krivdnu put sercem stat A same ce j zrobiv despot Kreont i same za ce jogo pokaranno smertyu Gemona j druzhini Evridiki Cikavo sho v comu povchalnomu visnovku Sofokl znovu sugolosnij zi svoyim tvorchim supernikom Eshilom vlada yak zemna tak i nebesna povinna buti spravedlivoyu i gumannoyu bo inashke rano chi pizno ale vona prirechena na padinnya Ce stosuyetsya yak Zevsa yakij rizikuvav pozbutisya tronu na Olimpi tak i Kreont yakij faktichno pozbuvsya tronu u Fivah Oce i ye priklad didaktichnogo vihovnogo potencialu ellinskogo teatru Uzagalnyuyuchi zh mozhna konstatuvati sho visliv Sofokla Divnih bagato v sviti div Najdivnishe iz nih lyudina Gimn lyudini mig bi stati epigrafom do usiyeyi davnogreckoyi literaturi ta kulturi gumanizm yakih zrobiv yih bezsmertnimi i dav zmogu stati fundamentom yevropejskoyi kulturi Novogo chasu RecepciyaU novij chas tragediya Sofokla ridko stavilasya na sceni ale bula dzherelom nathnennya dlya bagatoh mitciv 1943 roku Zhan Anuj na osnovi tragediyi Sofokla napisav svoyu Antigonu antichna drama stala dlya Anuya toyu ezopovoyu movoyu yaka dozvolila jomu v okupovanomu Parizhi zaklikati zi sceni do nepokori okupantam 1948 roku Bertolt Breht adaptuvav tragediyu dlya suchasnoyi sceni yaksho u Sofokla konflikt mizh Kreontom ta Antigonoyu spalahuvav pislya peremozhnoyi vijni to u Brehta Kreont zativav vijnu proti Argosa shob vidvolikti narod vid problem pov yazanih z ekonomichnim zanepadom jogo derzhavi Ukrayinski perekladiUpershe ukrayinskoyu movoyu tragediyu Sofokla Antigona bulo perekladeno na pochatku 1880 h rokiv Pereklad zroblenij Petrom Nishinskim pobachiv svit u lvivskij Zori 1883 23 24 i togo zh roku vijshov v Odesi okremim vidannyam Cej pereklad za vislovom Ivana Franka buv garnim hoch duzhe svobidnim Urivok z tragediyi Sofokla Antigona pereklav Ivan Franko Vsyu tragediyu Sofokla ukrayinskoyu pereklav Boris Ten Pereklad opublikuvalo vidavnictvo Dnipro 1981 roku v seriyi Vershini svitovogo pismenstva Davnogrecka tragediya K Dnipro 1981 232 s Vershini svitovogo pismenstva Tom 37 9 travnya 2015 u Wayback Machine PrimitkiErnst Shumaher Zhizn Brehta M Raduga 1988 S 187 ISBN 5 05 002298 3 Arhiv originalu za 28 veresnya 2007 Procitovano 30 serpnya 2013 Franko I Antigona Dramatichna diya Sofokla Franko I Zibrannya tvoriv u 50 tomah T 26 K Naukova dumka 1980 S 309 313 Davnogrecka tragediya K Dnipro 1981 232 s Vershini svitovogo pismenstva Tom 37 S 119 166 PosilannyaSofokl Antigona Pereklad Borisa Tena 3 lipnya 2013 u Wayback Machine Kovbasenko Yu I Antichna literatura navch posib Kovbasenko Yu I 3 tye vid vipr ta dopov K Kiyivskij universitet imeni Borisa Grinchenka 2014 256 s