Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Манул лат Otocolobus manul від монг мануул дикий кіт хижий ссавець родини котових Felidae представник малих кішок Felina

Otocolobus

Otocolobus

Манул (лат. Otocolobus manul; від монг. мануул, «дикий кіт») — хижий ссавець родини котових (Felidae), представник малих кішок (Felinae). Зовнішністю і розмірами схожий на свійську кішку, але відрізняється коротшими коренастим тулубом і лапами, а також довгим густим хутром. Довжина голови й тулуба становить від 46 до 65 см, довжина хвоста — від 21 до 31 см, маса становить 2–5 кг. Хутро манула, що є найпухнастішим і найгустішим серед котових, має своєрідне нерівномірне забарвлення, причому основу в ньому зазвичай становить сірий колір, від темнішого до світлішого, а також домішка рудуватої чи охристої барви.

Манул
image
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Otocolobus
Brandt, 1841
Вид:
Манул (O. manul)
Біноміальна назва
Otocolobus manul
Підвиди
  • Otocolobus manul manul
  • Otocolobus manul nigripecta
image
Ареал манула
Синоніми

Felis manul Pallas, 1776

Манул живе на великому, але шматованому просторі в Азії: від Західного Ірану й Вірменії, Середньої Азії і деяких областей Сибіру до Забайкалля, Монголії та Тибету. Загальна чисельність оцінюється в 58 тисяч особин, найбільша популяція, як вважається, мешкає біля Монголії.

Манул живе в безлісних, посушливих областях із різко континентальним кліматом: у горах, степах і напівпустелях, де випадає мало снігу. Манул не пристосований до швидкого бігу, але добре маскується. Притулок влаштовує в ущелинах скель чи норах інших тварин. Харчується переважно пискухами та гризунами. У дикій природі розмножується раз на рік, вагітність триває 60–75 днів. Кошенята народжуються навесні, в приплоді найчастіше 3–4 кошеня, котрі за 4–5 місяців стають самостійними і залишають матір.

Вперше цей вид описав 1776 року пруський зоолог Петер-Симон Паллас, який спостерігав манула на узбережжі Каспійського моря. Наразі його включили до Червоного списку МСОП як вид в найменшій загрозі, але в минулому мав стан близький до загрозливого; також його включили до Червоних книг різних країн. Деяким популяціям загрожують браконьєрство, скорочення кормової бази через програми боротьби з гризунами, а також фрагментація оселищ внаслідок антропогенних чинників. Вивчений манул досить погано через свою скритність і малу чисельність. Манул міститься у зоопарках з початку 1950-х років, а розмножується — з 1960-х. На 2020 рік у зоопарках Європи міститься всього близько 100 особин.

Родова назва Otocolobus походить від грецького us, otos — «вухо» і kolobos — «потворний», тобто «потворне вухо», а «манул» має монгольське походження.

Зовнішній вигляд

image
Манул в зоопарку Цюриха, 2006 рік

Манул — хижий ссавець родини котових, зовнішністю та розмірами схожий на свійського кота. Довжина його тіла — 45–65 см, довжина хвоста — 21–31 см, висота — 30–35 см, маса — 2–5 кг. Самці трохи більші, ніж самки.

Манул має досить своєрідний вигляд — він має короткі і товсті лапи, а тіло загалом виглядає дебелим через пишне хутро. Хвіст рівномірно широкий і пухнастий, із округлим кінчиком. Голова манула невелика, куляста, на щоках ростуть пучки подовженого волосся, схожі на бурці. Вуха мають невеликий розмір, округлу подобу, посаджені низько і широко розставлені. Очі великі, близько і високо посаджені. Імовірно, така будова голови дає манулу перевагу при полюванні, дозволяючи краще приховуватись перед нападом і показувати лише невелику частину тіла при вистеженні здобичі (див. нижче). Кігті гострі, сплюснуті з боків, можуть втягуватися.

Очі манула мають жовтий колір, зіниці при яскравому світлі залишаються круглими, на відміну від котів, у яких вони стають щілиноподібними. Серед котових таку ж особливість мають представники пум, пантер і гепардів. Щодо манула невідомо, чому цей вид має круглі зіниці.

Для манула властиве низьке, грубе нявкання, більше схоже на гавкіт, ніж на крик свійських котів. При роздратуванні манул хрипко бурчить чи пирхає; може муркотати як домашні коти, коли пеститься.

Шерсть і забарвлення

image
Манул у зоопарку Парижа, 2012 рік

Шерсть у манула м'яка, найпухнастіша і найщільніша серед котових; частково через нього манул виглядає досить масивним і присадкуватим. Максимальна щільність волосків — до 9 тисяч — досягається на спині; на нижній частині тулуба хутро рідкіше — 800 волосків на см². Довжина (напрямного волосся) може досягати 70 мм, причому найбільша довжина волосся досягається на нижній частині тулуба, а на спині волосся вдвічі коротше: це пояснює можливість манула повзати холодною землею і лежати на ній. Товщина волосся різниться від 17 мікронів для пухового волосся до 93 мікронів для напрямного волосся на спині. За літньої пори шерсть стає менш густою, ніж у зимовій.

Забарвлення хутра манула нерівномірне, основу в ньому становить сіра барва, від темнішої до світлішої, а також домішка рудуватої або вохристої. Оскільки волоски мають білий колір поблизу кінчиків та чорний — на самих вершинах, то складається враження білого, ніби крижаного нальоту на шерсті, і слабшого — чорного. Колір хутра на спині — сіріший, а з боків — вохристіший, найяскравіший вохристий колір спостерігається в області пахв і з боків шиї.

Одна з особливостей забарвлення манула полягає в тому, що по хребту не проходить виражена темна смуга, притаманна для кішок, спостерігається лише поступове потемніння до хребта. На спині манула, зазвичай у задній частині тулуба, знаходиться 6-7 поперечних темних смуг, найпомітніші на літній шерсті, ширина котрих становить близько одного сантиметра. Вони можуть мати різний колір та різну довжину.

Хвіст має сірий колір, крім чорного кінчика і темних поперечних (сповивальних) смуг, яких зазвичай 7 штук. Ноги загалом мають сірий колір, як спина і боки, з внутрішньої сторони — світліший. Нижня частина стоп — вохриста. Між пальцями шерсть коротка і не закриває подушечок. Передня частина живота переважно бура, волоски мають білі кінчики. Задня частина живота, груди і горло мають брудно-білий колір.

Верхня частина голови має сірий колір й усіяна чорними цятками. Навколо очей — область білого кольору, на підборідді і на нижній частині губ шерсть також біла, на верхніх губах — біла з іржавим відтінком. Бурці мають білий колір біля основи і чорний — на кінцях. Верхня частина носа біла. Від очей через щоки йдуть по дві чорні смуги: верхні продовжуються до вух, нижні проходять під вухами і продовжуються до шиї, решта щік до очей і вух — біла. Вібриси білого кольору.

Глибокі частини хутра по забарвленню схожі на такі у барханного кота. Здебільшого саме забарвлення глибоких частин хутра визначає зовнішній вигляд та колір різних частин тіла. Манул має досить сильну особисту мінливість забарвлення: наприклад, зустрічаються особини переважно охристого кольору, причому особини різного забарвлення локалізовані географічно.

Скелет

image
Бакулюм манула, зліва направо: верхня, бічна та нижня сторони

Морфологічні ознаки скелету помітно відрізняються від таких у інших дрібних котових. З одного боку, скелет виявляє , а з іншого боку, наприклад, улаштування зубної системи спеціалізованіший до поїдання м'яса, ніж в інших котових, а будова вушних бульбашок — до проживання в пустелі.

Атлант дуже короткий, має маленькі крила, максимальна ширина складає 36,5 мм. Епістрофей високий і короткий. Трубчасті кістки маленькі та тонкі. Лопатка вузька. Плечова кістка має довжину близько 99–102 мм, ліктьова приблизно на 10 % довша. Довжина стегнової кістки — 101–108 мм, великогомілкова на 4 % довша. Бакулюм має подобу невеликої подовженої кістки, його довжина становить 3 мм. Основа трохи розширена, на ній знаходиться слабко виражений середній виступ.

Череп манула округлий, високий, має невеликі розміри — його найбільша довжина становить 87–95 мм для самців і 84–96 мм для самок, вилицева ширина — 66–74 мм для самців і 65–68 для самок. Виличні дуги широко розставлені, кісткове піднебіння коротке. Вушні бульбашки мають невеликий розмір і здуті. Череп манула схожий на череп барханного кота, але манулові ознаки котячого типу виражені сильніше і взагалі якнайбільше.

Зубна формула для манула — image. Другі передкорені зуби відсутні, верхні ікла щодо великої довжини, хижі зуби не довгі, але досить масивні.

Розповсюдження і чисельність

Манул поширений територією Азії. Західна межа його ареалу — Західний Іран. В Ірані вид зустрічається переважно у горах Загрос й Ельбурс. Також повідомляється про спостереження манула у Вірменії, а в минулому він також мешкав на найбільш північно-східній околиці Туреччини, в Азербайджані та, можливо, у Північному Іраці.

У Середній Азії манул зустрічається в Центральному і Східному Казахстані, а також у деяких регіонах Киргизстану та рідко — в Туркменістані, у Копетдаґу. До 1960-х років зустрічалися свідчення про його проживання в Узбекистані і Таджикистані. У південно-західній частині ареалу, окрім Ірану, також мешкає у частинах Афганістану, в Пакистані вздовж кордону з Афганістаном. Манул також поширений землями Монголії й у Китаї: на заході і на північному заході країни, зокрема, у Тибетському нагір'ї, а іноді й у Центральному Китаї. На Китай припадає близько половини площі ареалу. В Сибіру вид поширений уздовж кордону з Монголією та Китаєм: переважно на Алтаї, в Туві, Бурятії та Забайкаллі. Також є окремі нечисленні спостереження виду в Непалі, Бутані та Індії, в області Гімалаїв. Так, результатом експедиції, проведення якої у 2019 році було ініційовано National Geographic і Rolex Perpetual Planet Everest, стало виявлення чітких доказів проживання манула у Національному парку «Сагарматха» в Непалі, де розміщена найвища вершина земної кулі Еверест (Джомолунгма). Про це було повідомлено Wildlife Conservation Society та National Geographic в журналі Cat News. Протягом чотирьохтижневої експедиції, вчені зібрали зразки навколишнього середовища з двох місць на висоті 5110 і 5190 метрів над рівнем моря за 6 км одне від одного на території Національного парку «Сагарматха» на південному схилі гори Еверест. ДНК-аналіз посліду підтвердив, що два манули живуть на Евересті і перетинаються на цій території з червоною лисицею. Також дослідники виявили сліди ДНК пискухи та гірської ласки, на яких полює манул.

Крім того, є декілька областей, в яких сучасні спостереження манула нечисленні або відсутні, але вони вважаються придатними для проживання цього виду: це, наприклад, гірський хребет Баба в Афганістані, степи Внутрішньої Монголії і Куньлунь в Китаї, а також Памір і Тянь-Шань у Таджикистані, Киргизстані та Китаї. Ареал виду широкий, але сильно пошматований і поділений на окремі осередки, що пояснюється його стенотопністю (див. нижче[⇨]).

Вважається, що найчисельніша популяція манула знаходиться у Монголії. Визначення загальної кількості особин є складним, сучасна оцінка цієї кількості становить близько 58 тисяч. При цьому чисельність окремих популяцій доволі сильно і різко коливається з часом: скорочується під час несприятливих зим, а згодом швидко відновлюється, та у реченці 1–2 років може змінитись на порядок. Наприклад, в Забайкальському краї з середини XX століття спостерігалися коливання чисельності від менш ніж 3 тисячі особин до 25 тисяч.

Біологія та екологія

Середовище проживання

Манул мешкає в безлісих, посушливих областях з різко континентальним кліматом: в горах, степах і напівпустелях. У гори манул піднімається в середньому до 4800 м, максимальна зареєстрована висота проживання — понад 5500 метрів на Тибетському нагір'ї.

У місцях проживання манула температура взимку може досягати −50 °C, але оскільки манул погано пристосований до переміщення пухким снігом, він селиться там, де товщина снігового покриву не перевищує 10 см, максимум — 15–20 см. Для проживання манула також необхідна наявність чагарників та скельних ділянок, де тварина може ховатися під час полювання і влаштовувати притулки, — на відкритих ділянках манул не селиться. Типовий ландшафт, що підходить для манула, — схили гір і височин або краї низин, пересічені балками. Крім того, поширеність манула безпосередньо залежить від кормової бази: до типових жертв манула приходяться гризуни і зайцеподібні, які не проводять зимову сплячку, а найчисленнішим манул є там, де мешкає багато пискух або щурів. Таким чином, манул досить стенотопний, тобто пристосований тільки до певного довкілля, що і пояснює пошматованість його ареалу.

Типове місце існування манула в Ірані — горбистий , зі скелястими виходами та рідкісними деревами, але в цьому регіоні манул часто мешкає і в інших умовах. На території Афганістану манул зустрічається на посушливих плато і в горах з кам'янистими долинами. У Середній Азії манул мешкає переважно в горах та передгір'ях. Полюбляє мілкі сопки, міжгірські улоговини, особливо з чагарниками, останцями та чинками, з кам'яними розсипами та скельними розколинами. У Тибеті манул зустрічається в напівпустелях, а в Цинхаї віддає перевагу альпійським лукам. Вважається, що в подібних ландшафтах манул частково захищений від хижаків, які можуть становити загрозу для тварини.

Поведінка

Манул веде поодинокий, переважно осілий спосіб життя. Активний переважно у сутінках і рано вранці; вдень спить в укритті, але влітку може бути активним і вдень. Лігво влаштовує в ущелинах скель — у невеликих печерах чи серед каміння — та в норах інших тварин, наприклад, бабаків, лисиць та борсуків. В укритті манула може знаходитися підстилка із засохлого листя і стебел, пташиного пір'я і шкурок гризунів, також у сховищах можна виявити залишки здобичі, яку кішки приносили кошеням. Притулок манул використовує протягом усього року.

Розміри «домашньої» території однієї особини досить великі для тварини таких невеликих розмірів: для самок — від 7,4 до 125 км² (в середньому 23 км²), для самців — від 21 до 207 км² (в середньому 98 км²), причому території окремих самців та самиць перетинаються. Середня щільність розселення становить близько 4 особин на 100 км², хоча в деяких областях, наприклад, Даурії, може досягати 100 особин на 100 км². Відомі випадки, коли окрема особина переходила великі відстані, до більш ніж 170 км. На можливість далеких переміщень манула вказує і те, що його можна зустріти в місцях, невластивих для постійного проживання, наприклад, там, де багато снігу. Найчастіше такі переходи відбуваються, коли скорочується кормова база.

Манул не пристосований до швидкого бігу та сам по собі він — найповільніший та найнеповороткіший з усіх диких котів. Утім забарвлення манула має виняткові камуфляжні здатності, тож при небезпеці манул воліє приховуватися, ховатися або забиратися на скелі. Манул настільки добре приховується, що цілком велика особина може загубитися з виду людини навіть серед невисокої рослинності, заввишки 5–10 см. Якщо манулу не вдається уникнути переслідування, він лягає на спину і жорстоко обороняється. Стривожений манул хрипко бурчить або різко пирхає.

Манул має злий і незалежний норов. Не приручається, навіть якщо манула приручити кошеням, з віком - він здичавіє.

Полювання і харчування

Годується манул майже винятково дрібними гризунами і пискухами, причому останні становлять більш ніж половину його раціону: пискухи помітно більші за іншу дрібну здобич, на яку манул полює, тому вони — найкраща жертва для манула за співвідношенням здобичі і витрат енергії на полювання. У раціон манула входять піщанки, полівки, хом'яки і вивірки. У поодиноких випадках, залежно від місця, манули ловлять ховрахів, зайців, їжаків і молодих бабаків; можуть ловити дрібних птахів, наприклад, жайворонків, кекликів і куріпок. Типова маса здобичі становить 50–300 грам. У літню пору манул може харчуватися комахами, особливо прямокрилими, такими як коники. Крім того, спостерігалося поїдання манулами ягід та падалі.

Манул може полювати різними способами: може непомітно підповзати до жертви, ховаючись у рослинності чи серед каміння, після чого накидатися на жертву з досить близької відстані або просто ловити її, а може влаштовувати засідки та чатувати на жертву коло каменів і нір. Крім того, з дрібних нір манул здатний діставати гризунів лапою.

Розмноження і життєвий цикл

image
Кошеня манула в [en], Швеція, 2011 рік

У дикій природі манули розмножуються раз на рік. Гін проходить у лютому – березні; в цей час за однією самицею ходить кілька самців, між якими трапляються бійки. Зазвичай еструс у самиць триває всього 24–48 годин, але можлива тривалість до 5 днів. Вагітність триває 60–75 днів, кошенята народжуються у квітні – травні. У приплоді найчастіше 3–4 кошеня, іноді до 8 і в деяких випадках навіть до 10 кошенят, причому середній розмір виводка відрізняється в різних місцях. У вихованні дитинчат беруть участь тільки самки.

Кошенята народжуються вагою до 300 г і близько 12 см завдовжки, вже володіючи густим і пухнастим хутром. Хутро в них м'яке і темніше, ніж у дорослих особин, з нього стирчить довше остьове волосся. В їхньому забарвленні помітна темна плямистість. Як й у багатьох котових, при народженні кошенята сліпі й повністю безпорадні. Прозрівають вони на 10–12-й день життя. Очі спочатку мають блакитний колір, потім стають зеленими, а згодом жовтими, як у дорослих манулів. Зуби починають прорізатися із віку близько 24 днів. Молочне вигодовування відбувається до 2 місяців. У тому ж віці відбувається линяння, при якому кошеня набуває «доросле» хутро, в цей час вага кошеня становить 500–600 грам. У віці 3-4 місяців кошенята починають полювати самостійно, а після 4–5 місяців покидать матір. На 6–8 місяць манули майже сягають розмірів і ваги дорослої особини, на 9–10 місяць досягають статевої зрілості, так що можуть розмножуватися вже з першого сезону, відколи стали самостійними. Смертність у дикій природі досить висока: 68 % кошенят не доживають до дорослого віку.

У неволі манул зазвичай живе до 12 років, але відомий випадок, коли манул прожив 18 років. Середня тривалість життя манула у дикій природі зазвичай не перевищує 6 років.

Загрози і хвороби

У природі небезпеку для манула можуть становити хижі птахи, як беркути, орли, сови, та різні наземні хижаки — вовки, лисиці або снігові барси, а також паразити — наприклад, кліщі і [en]. Дуже небезпечними є також собаки, які помітно вкорочують, а часом і знищують популяції манулів поруч із людськими поселеннями чи пасовищами. Також цій тварині загрожує людська діяльність (див. нижче). У несприятливі для манула зими — ті, що тривають довше звичайного, за яких випадає багато снігу або трапляються сильні ожеледиці, — чисельність манула сильно скорочується. На землях, де манул поширений, такі зими відбуваються зазвичай 1–2 рази на десятиліття.

Серед суперників манула, залежно від області, — степові коти, лисиці, степові тхори та деякі інші тварини. Наприклад, зазначається, що в Казахстані в областях, де мешкає манул, степові кішки майже не зустрічаються.

Кошенята важко переносять зараження на токсоплазмоз — в них спостерігається висока смертність від цього захворювання, яка перевищує смертність від інших причин. Водночас у дорослих особин це захворювання проходить майже безсимптомно. Відомі випадки захворювання манула на інші хвороби, наприклад, вірус імунодефіциту котів і [en]. При цьому до різних захворювань манул схильніший у неволі, ніж у дикій природі, і хвороби не вважаються серйозною загрозою для виду в цілому.

Статус популяції та охорона

Повсюдно, не виключаючи території, що охороняються, манул рідкісний або украй рідкісний, і його чисельність продовжує скорочуватися. У деяких місцях він на межі зникнення. Точна чисельність виду невідома через мозаїчність його розповсюдження та його уникнення людської уваги. За даними експертів чисельність манула в 1989 і 1991 роках оцінювалася: в Алтайському краї — 200–300 особин; у Бурятії — 50–70 особин; у Читинській області — 2000–2400 особин. Максимальна щільність тварин в окремих місцях проживання становила 2,5–3 дорослих особи/10 км².

Характерні місця проживання манула (кам'янисті степи, останці) порівняно мало страждають від діяльності людини; найбільше впливає на його чисельність полювання заради хутра, масове використання петель і капканів для вилову зайців і лисиць. Разом з дією антропогенних чинників підкреслюється погіршення кормової бази, зважаючи на зниження чисельності бабаків та інших гризунів. Велика кількість, особливо молодих, звірів знищується вовками та пугачами; у ранньому віці велика смертність від інфекційних захворювань. Істотним обмежувальним чинником є також багатосніжні зими та тривала ожеледь.

Манул занесений в Червоний список МСОП зі статусом «Близький до загрозливого» і в Додаток II Конвенції CITES (1995). Полювання на манула заборонено по всьому ареалу його проживання. Манули досить успішно розмножуються в неволі. На 1 січня 1988 року, в 13 колекціях зоопарків світу знаходилось 35 манулів. Через слабко вивчену екологію манула заходи щодо охорони цього виду все ще знаходяться в розробці.

У неволі

Станом на 2010 рік, 47 Манулів перебували у 19 зоопарках-членах Асоціації зоопарків та акваріумів. Відсоток смертності протягом 30 днів після народження складає 44,9 %, що є найвищою серед малих кішок. Розмноженню у неволі перешкоджає те, що важко підтримувати манулів у здоровому стані в неволі, вони часто хворіють на токсоплазмоз, легко піддаються зараженням вірусів, які не присутні у природному середовищі. 2013 року у світі вижили лише три посліди, народжені в неволі, один з яких, у Швеції.

Систематика і вивчення

image
Манул у Московському зоопарку, 2014 рік

Манул (Otocolobus manul) належить до родини котових, до монотипного роду Otocolobus. Вид уперше описав Петер-Симон Паллас 1776 року, який спочатку дав йому назву Felis manul. Друга назва тварини, Палласів кіт, дана їй на честь натураліста англійським вченим Вільямом Томасом Бланфордом 1888 року. Назву Otocolobus manul ввів Микола Сєверцов 1858 року, причому слово Otocolobus має грецькі коріння: ὠτός — «вухо», κολοβος — «спотворений, потворний», тобто у перекладі — «потворне вухо», що вказує на вкороченість вухай. Слово «манул» прийшло з монгольської мови і означає «дикий кіт». Відома також народна російська назва — «степова кішка» і «кам'яна кішка».

Види забарвлення та розміри тіла манула неособливо різняться в залежності від місця проживання. Визначено всього два підвиди:

  • Otocolobus manul manul — зустрічається на більшій частині ареалу, але найпоширеніший в Монголії та західному Китаї. Має типове забарвлення.
  • Otocolobus manul nigripecta — мешкає в Кашмірі, Непалі та Тибеті. Для нього характерне сірувате забарвлення хутра, яке взимку набуває виразного сріблясто-сірого відтінку.

Підвид Otocolobus manul ferrugineus, який характеризується червонуватим забарвленням спинної частини, визнано не дійсним. Здається ймовірним, що ця мінливість еритризму пояснюється здебільшого простою менделівською спадковістю. Цілком можливо, що цей вид є монотипним і демонструє клінальні варіації забарвлення шкірного покриву.

Манул вивчений досить погано через скритний спосіб життя і малу щільність популяцій. У зв'язку зі своєрідним зовнішнім виглядом манула в минулому існувало припущення, що цей вид є спорідненим перській кішці.

Філогенетика

Манул має 38 хромосом,  — 74.

Філогенетичний розбір всіх видів котових показав, що еволюційна радіація цього виду почалася в пізньому міоцені — спільний предок жив близько 10,8 мільйона років тому. Приблизно 6,2 мільйона років тому вони розділилися клада, що включає рід Felis (зокрема свійського кота), і клада леопарду (що включає рід азійські коти і рід манули). Близько 5,9 мільйона років тому стався остаточний поділ цього роду і виду із родом азійські коти.

Філогенетичне дерево манула на основі ядерної ДНК
Родина котових
 
Клада свійського кота
 
 
 
 

Лісовий кіт (F. silvestris)

 
 

Барханний кіт (F. margarita)

 
 
 

Чорноногий кіт (F. nigripes)

 
 
 

Очеретяний кіт (F. chaus)

 
 
 
Клада леопарду
 
 
 
 

Бенгальський кіт (P. bengalensis)

 
 

Кіт-рибалка (P. viverrinus)

 
 
 

Суматранський кіт (P. planiceps)

 
 
 

Плямисто-рудий кіт (P. rubiginosus)

 
 
 

Манул (O. manul)

 
 
 
 

Інші клади котових

 
 
Філогенетичне дерево манула на основі мітохондріальної ДНК
Родина котових
 
Клада свійського кота
 
 
 
 
 

Лісовий кіт (F. silvestris)

 
 

Барханний кіт (F. margarita)

 
 
 

Чорноногий кіт (F. nigripes)

 
 
 

Очеретяний кіт (F. chaus)

 
 
 

Манул (O. manul)

 
 
 
Клада леопарду
 
 
 

Бенгальський кіт (P. bengalensis)

 
 

Кіт-рибалка (P. viverrinus)

 
 
 

Суматранський кіт (P. planiceps)

 
 
 

Плямисто-рудий кіт (P. rubiginosus)

 
 
 
 

Інші клади котових

 
 

Манул у культурі

Нумізматика та філателія

Манулам присвячена серія з 12 марок пошти Таджикистану, яка була випущена в 1996 році під знаком Всесвітнього фонду дикої природи, а також декілька окремих марок таджицької пошти. Поштові марки з манулами випускали й інші держави, на території яких мешкають манули — Азербайджані, Монголії, Киргизстані. Попри те, що манул не водиться ні в Європі, ні в Африці, він потрапив на випуски марок ООН і Беніну, присвячених рідкісним видам тварин.

  • Манул на поштових марках
  • image
    Азербайджан (1994)
  • image
    Таджикистан(1996)
  • image
    Таджикистан (1996)
  • image
    Киргизстан (2008)
  • image
    Киргизстан (2008)
  • image
    Азербайджан (2016)

У 1996 році в Туркменістані була випущена пам'ятна срібна монета номіналом 500 манатів із зображенням манула. Монета вийшла в серії, присвяченій рідкісним і зникомим видам тварин.

У 2016 році Банк Росії випустив срібну монету номіналом 2 рублі з серії «Червона книга», яка присвячена манулу.

Інтернет-мем

Восени 2008 року манули отримали популярність у мережі як інтернет-мем. Зазвичай у глядачів морда манула викликає асоціації з образою, загрозою і подивом. Манули дуже схожі на уподобаних людьми домашніх кішок, відрізняються підвищеною пухнастістю й незалежним характером. Вважається, що саме за ці якості манули полюбилися інтернет-аудиторії.

Галерея

  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image

Примітки

Коментарі

  1. Денним хижакам, до яких належить і манул, вигідніше мати щілинні зіниці, оскільки вони можуть стискатися до меншої площі, ніж круглі, а отже сильніше обмежувати вхідний потік яскравого денного світла.

Джерела

  1. Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 190.
  2. Решетило О.С. Зоогеографія. — Львів : Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, 2013. — С. 141. — .
  3. . www.spektrum.de (нім.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  4. БСЭ, 1974, с. 340.
  5. Щипанов, 2012, с. 42.
  6. Pallas's cat. Cat Specialist Group. оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 21 червня 2022.
  7. Pallas's cat | mammal. Encyclopedia Britannica (англ.). оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 28 травня 2021.
  8. Pallas’s Cat. International Society for Endangered Cats Canada. оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  9. О мануле. Русское географическое общество (рос.). оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  10. Манул Felis manul. (рос.). 3 лютого 2015. оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  11. Гептнер, Слудский, 1972, с. 478.
  12. Огнев, 1935, с. 175.
  13. Kitchener A., van Valkenburgh B., Yamaguchi N. Felid form and function // Biology and Conservation of Wild Felids. — 2010. — С. 87—88. з джерела 21 червня 2022.
  14. Гептнер, Слудский, 1972, с. 498.
  15. Аристов, Барышников, 2001, с. 366.
  16. Манул: степной отшельник. National Geographic (рос.). оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  17. Огнев, 1935, с. 180.
  18. Гептнер, Слудский, 1972, с. 478—480.
  19. Гептнер, Слудский, 1972, с. 480.
  20. Гептнер, Слудский, 1972, с. 480—482.
  21. Аристов, Барышников, 2001, с. 364—365.
  22. Schauenberg P., Jotterand M. The manul Octocolobus manul (Pallas 1776): its karyotype and position in the classification of the Felidae // Revue Suisse De Zoologie; Annales De La Societe Zoologique Suisse Et Du Museum D'histoire Naturelle De Geneve. — 1975-07. — Т. 82, вип. 2. — С. 425—429. — ISSN 0035-418X. з джерела 24 червня 2022.
  23. Аристов, Барышников, 2001, с. 362—366.
  24. Гептнер, Слудский, 1972, с. 482—483.
  25. Огнев, 1935, с. 182—183.
  26. Ogneff S. J. Übersicht der russischen Kleinkatzen // Zeitschrift für Säugetierkunde. — 1930. — № 2. з джерела 12 липня 2021.
  27. Огнев, 1935, с. 176.
  28. Гептнер, Слудский, 1972, с. 482.
  29. Khorozyan I., Ananian V., Malkhasyan A. No longer regionally extinct: a review of Pallas’s Cat Otocolobus manul records from the Caucasus with a new record from Armenia (Mammalia: Felidae) // Zoology in the Middle East. — 2021-01-02. — Т. 67, iss. 1. — С. 12—18. — ISSN 0939-7140. — DOI:10.1080/09397140.2020.1865663.
  30. Гептнер, Слудский, 1972, с. 474—478.
  31. Pallas's Cat. IUCN Red List of Threatened Species. 6 листопада 2019. оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 29 травня 2020.
  32. На Евересті вперше знайшли манула або кота Палласа: що це за хижак. 29.01. 2023
  33. Greenspan E., Giordano A. J. [1] // Mammalia. — 2021-11-01. — Vol. 85, iss. 6. — P. 574—587. — ISSN 1864-1547. — DOI:10.1515/mammalia-2020-0094.
  34. Гептнер, Слудский, 1972, с. 494.
  35. Барашкова, Кирилюк, Смелянский, 2021, с. 990.
  36. Mary Bates. The Creature Feature: 10 Fun Facts About the Pallas' Cat // Wired. — 2014. — . — 8. — ISSN 1059-1028. з джерела 2 червня 2021.
  37. Гептнер, Слудский, 1972, с. 495—496.
  38. Барашкова, Кирилюк, Смелянский, 2021, с. 989—990.
  39. Гептнер, Слудский, 1972, с. 496—497.
  40. Гептнер, Слудский, 1972, с. 494—495.
  41. Гептнер, Слудский, 1972, с. 495.
  42. Гептнер, Слудский, 1972, с. 497.
  43. Манул. Московський зоопарк. оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 6 липня 2022.
  44. Meyer G. Felis manul (Pallas' cat). Animal Diversity Web (англ.). оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  45. Манулов много не бывает: в Новосибирском зоопарке родилось 16 манулят. National Geographic (рос.). 20 липня 2020. оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 травня 2021.
  46. Шило О. В., Шило Р. А. Сибірський манул (Felis manul manul) у Новосибірському зоопарку. — 2006.
  47. Гептнер, Слудский, 1972, с. 497—498.
  48. Гептнер, Слудский, 1972.
  49. Pallas Cats and Toxoplasmosis. International Society for Endangered Cats Canada (англ.). 15 червня 2013. оригіналу за 5 липня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  50. Basso W., Edelhofer R., Zenker W., Möstl K., Kübber-Heiss A. Toxoplasmosis in Pallas' cats (Otocolobus manul) raised in captivity // Parasitology. — 2005-03. — Т. 130, iss. 3. — С. 293—299. — ISSN 0031-1820. — DOI:10.1017/s0031182004006584. з джерела 7 липня 2022.
  51. Riemann H. P., Fowler M. E., Schulz T., Lock A., Thilsted J. Toxoplasmosis in Pallas cats // Journal of Wildlife Diseases. — 1974-10-01. — Т. 10, iss. 4. — С. 471—477. — ISSN 0090-3558. — DOI:10.7589/0090-3558-10.4.471.
  52. Brown M. A., Munkhtsog B., Troyer J. L., Ross S., Sellers R. Feline immunodeficency virus (FIV) in wild Pallas' cats // Veterinary immunology and immunopathology. — 2010-03-15. — Т. 134, iss. 1—2. — С. 90. — ISSN 0165-2427. — DOI:10.1016/j.vetimm.2009.10.014.
  53. Алексеичева И. А. Случай заболевания сахарным диабетом у самца манула (Otocolobus manul manul) // Научные исследования в зоологических парках. — 2013. — № 29. — С. 95—101.
  54. Brown, Meredith; Lappin, Michael R.; Brown, Janine L.; Munkhtsog, Bariushaa; Swanson, William F. (1 жовтня 2005). . Journal of Wildlife Diseases (англ.). Т. 41, № 4. с. 691—700. doi:10.7589/0090-3558-41.4.691. ISSN 0090-3558. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  55. Blanford W. T. Mammalia : ( )[англ.] / by W. T. Blanford. — London : , 1888–1891. — P. 83–84. — xx, 617 p. — (The Fauna of British India, including Ceylon and Burma / published under the authority of the Secretary of State for India in Council; edited by W. T. Blanford). — OCLC 1049638774.
  56. Hrala J. These Extremely Rare And Fluffy Wildcats Are Getting Their Own Sanctuary in Siberia. ScienceAlert (en-gb) . оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  57. Огнев, 1935, с. 174.
  58. Small wild cat names etymology:. Felis-UK (англ.). 1 червня 2018. оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  59. Kitchener, A. C.; Breitenmoser-Würsten, Ch.; Eizirik, E.; et al. A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group // Cat News. — 2017. — № 11. — С. 1–80. (англ.)
  60. Аристов, Барышников, 2001, с. 367.
  61. Johnson W. E., Eizirik E., Pecon-Slattery J., Murphy W. J., Antunes A. . — Т. 311. — ISSN 1095-9203 0036-8075, 1095-9203. — DOI:10.1126/science.1122277. з джерела 12 травня 2021.
  62. Werdelin L., Yamaguchi N., Johnson W. E., O'Brien S. J. Phylogeny and evolution of cats (Felidae) // Biology and Conservation of Wild Felids. — Oxford, UK : Oxford University Press, 2010. — P. 59—82. — .
  63. Li G., Davis B. W., Eizirik E., Murphy W. J. Phylogenomic evidence for ancient hybridization in the genomes of living cats (Felidae) : [ 9 березня 2021] // Genome Research. — 2016-1. — Vol. 26, iss. 1. — P. 1—11. — ISSN 1088-9051. — DOI:10.1101/gr.186668.114.
  64. . en.numista.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  65. . www.bonistikaweb.ru. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  66. . www.cbr.ru. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  67. Докладніше дивись: Марія Горинцева. Мануломанія [ 15 грудня 2009 у Wayback Machine.] (рос.) — в статті йдеться як про суспільний феномен «мануломанії», так і про суто біологічні проблеми.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Felis manul
  • Словник української мови онлайн

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Manul lat Otocolobus manul vid mong manuul dikij kit hizhij ssavec rodini kotovih Felidae predstavnik malih kishok Felinae Zovnishnistyu i rozmirami shozhij na svijsku kishku ale vidriznyayetsya korotshimi korenastim tulubom i lapami a takozh dovgim gustim hutrom Dovzhina golovi j tuluba stanovit vid 46 do 65 sm dovzhina hvosta vid 21 do 31 sm masa stanovit 2 5 kg Hutro manula sho ye najpuhnastishim i najgustishim sered kotovih maye svoyeridne nerivnomirne zabarvlennya prichomu osnovu v nomu zazvichaj stanovit sirij kolir vid temnishogo do svitlishogo a takozh domishka ruduvatoyi chi ohristoyi barvi ManulOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Pidryad Kotovidi Feliformia Rodina Kotovi Felidae Pidrodina Mali kishki Felinae Rid Otocolobus Brandt 1841Vid Manul O manul Binomialna nazvaOtocolobus manul Pallas 1776 PidvidiOtocolobus manul manul Otocolobus manul nigripectaAreal manulaSinonimiFelis manul Pallas 1776 Manul zhive na velikomu ale shmatovanomu prostori v Aziyi vid Zahidnogo Iranu j Virmeniyi Serednoyi Aziyi i deyakih oblastej Sibiru do Zabajkallya Mongoliyi ta Tibetu Zagalna chiselnist ocinyuyetsya v 58 tisyach osobin najbilsha populyaciya yak vvazhayetsya meshkaye bilya Mongoliyi Manul zhive v bezlisnih posushlivih oblastyah iz rizko kontinentalnim klimatom u gorah stepah i napivpustelyah de vipadaye malo snigu Manul ne pristosovanij do shvidkogo bigu ale dobre maskuyetsya Pritulok vlashtovuye v ushelinah skel chi norah inshih tvarin Harchuyetsya perevazhno piskuhami ta grizunami U dikij prirodi rozmnozhuyetsya raz na rik vagitnist trivaye 60 75 dniv Koshenyata narodzhuyutsya navesni v priplodi najchastishe 3 4 koshenya kotri za 4 5 misyaciv stayut samostijnimi i zalishayut matir Vpershe cej vid opisav 1776 roku pruskij zoolog Peter Simon Pallas yakij sposterigav manula na uzberezhzhi Kaspijskogo morya Narazi jogo vklyuchili do Chervonogo spisku MSOP yak vid v najmenshij zagrozi ale v minulomu mav stan blizkij do zagrozlivogo takozh jogo vklyuchili do Chervonih knig riznih krayin Deyakim populyaciyam zagrozhuyut brakonyerstvo skorochennya kormovoyi bazi cherez programi borotbi z grizunami a takozh fragmentaciya oselish vnaslidok antropogennih chinnikiv Vivchenij manul dosit pogano cherez svoyu skritnist i malu chiselnist Manul mistitsya u zooparkah z pochatku 1950 h rokiv a rozmnozhuyetsya z 1960 h Na 2020 rik u zooparkah Yevropi mistitsya vsogo blizko 100 osobin Rodova nazva Otocolobus pohodit vid greckogo us otos vuho i kolobos potvornij tobto potvorne vuho a manul maye mongolske pohodzhennya Zovnishnij viglyadManul v zooparku Cyuriha 2006 rik Manul hizhij ssavec rodini kotovih zovnishnistyu ta rozmirami shozhij na svijskogo kota Dovzhina jogo tila 45 65 sm dovzhina hvosta 21 31 sm visota 30 35 sm masa 2 5 kg Samci trohi bilshi nizh samki Manul maye dosit svoyeridnij viglyad vin maye korotki i tovsti lapi a tilo zagalom viglyadaye debelim cherez pishne hutro Hvist rivnomirno shirokij i puhnastij iz okruglim kinchikom Golova manula nevelika kulyasta na shokah rostut puchki podovzhenogo volossya shozhi na burci Vuha mayut nevelikij rozmir okruglu podobu posadzheni nizko i shiroko rozstavleni Ochi veliki blizko i visoko posadzheni Imovirno taka budova golovi daye manulu perevagu pri polyuvanni dozvolyayuchi krashe prihovuvatis pered napadom i pokazuvati lishe neveliku chastinu tila pri vistezhenni zdobichi div nizhche Kigti gostri splyusnuti z bokiv mozhut vtyaguvatisya Ochi manula mayut zhovtij kolir zinici pri yaskravomu svitli zalishayutsya kruglimi na vidminu vid kotiv u yakih voni stayut shilinopodibnimi Sered kotovih taku zh osoblivist mayut predstavniki pum panter i gepardiv Shodo manula nevidomo chomu cej vid maye krugli zinici Dlya manula vlastive nizke grube nyavkannya bilshe shozhe na gavkit nizh na krik svijskih kotiv Pri rozdratuvanni manul hripko burchit chi pirhaye mozhe murkotati yak domashni koti koli pestitsya Sherst i zabarvlennya Manul u zooparku Parizha 2012 rik Sherst u manula m yaka najpuhnastisha i najshilnisha sered kotovih chastkovo cherez nogo manul viglyadaye dosit masivnim i prisadkuvatim Maksimalna shilnist voloskiv do 9 tisyach dosyagayetsya na spini na nizhnij chastini tuluba hutro ridkishe 800 voloskiv na sm Dovzhina napryamnogo volossya mozhe dosyagati 70 mm prichomu najbilsha dovzhina volossya dosyagayetsya na nizhnij chastini tuluba a na spini volossya vdvichi korotshe ce poyasnyuye mozhlivist manula povzati holodnoyu zemleyu i lezhati na nij Tovshina volossya riznitsya vid 17 mikroniv dlya puhovogo volossya do 93 mikroniv dlya napryamnogo volossya na spini Za litnoyi pori sherst staye mensh gustoyu nizh u zimovij Zabarvlennya hutra manula nerivnomirne osnovu v nomu stanovit sira barva vid temnishoyi do svitlishoyi a takozh domishka ruduvatoyi abo vohristoyi Oskilki voloski mayut bilij kolir poblizu kinchikiv ta chornij na samih vershinah to skladayetsya vrazhennya bilogo nibi krizhanogo nalotu na shersti i slabshogo chornogo Kolir hutra na spini sirishij a z bokiv vohristishij najyaskravishij vohristij kolir sposterigayetsya v oblasti pahv i z bokiv shiyi Odna z osoblivostej zabarvlennya manula polyagaye v tomu sho po hrebtu ne prohodit virazhena temna smuga pritamanna dlya kishok sposterigayetsya lishe postupove potemninnya do hrebta Na spini manula zazvichaj u zadnij chastini tuluba znahoditsya 6 7 poperechnih temnih smug najpomitnishi na litnij shersti shirina kotrih stanovit blizko odnogo santimetra Voni mozhut mati riznij kolir ta riznu dovzhinu Hvist maye sirij kolir krim chornogo kinchika i temnih poperechnih spovivalnih smug yakih zazvichaj 7 shtuk Nogi zagalom mayut sirij kolir yak spina i boki z vnutrishnoyi storoni svitlishij Nizhnya chastina stop vohrista Mizh palcyami sherst korotka i ne zakrivaye podushechok Perednya chastina zhivota perevazhno bura voloski mayut bili kinchiki Zadnya chastina zhivota grudi i gorlo mayut brudno bilij kolir Verhnya chastina golovi maye sirij kolir j usiyana chornimi cyatkami Navkolo ochej oblast bilogo koloru na pidboriddi i na nizhnij chastini gub sherst takozh bila na verhnih gubah bila z irzhavim vidtinkom Burci mayut bilij kolir bilya osnovi i chornij na kincyah Verhnya chastina nosa bila Vid ochej cherez shoki jdut po dvi chorni smugi verhni prodovzhuyutsya do vuh nizhni prohodyat pid vuhami i prodovzhuyutsya do shiyi reshta shik do ochej i vuh bila Vibrisi bilogo koloru Gliboki chastini hutra po zabarvlennyu shozhi na taki u barhannogo kota Zdebilshogo same zabarvlennya glibokih chastin hutra viznachaye zovnishnij viglyad ta kolir riznih chastin tila Manul maye dosit silnu osobistu minlivist zabarvlennya napriklad zustrichayutsya osobini perevazhno ohristogo koloru prichomu osobini riznogo zabarvlennya lokalizovani geografichno Skelet Bakulyum manula zliva napravo verhnya bichna ta nizhnya storoni Morfologichni oznaki skeletu pomitno vidriznyayutsya vid takih u inshih dribnih kotovih Z odnogo boku skelet viyavlyaye a z inshogo boku napriklad ulashtuvannya zubnoyi sistemi specializovanishij do poyidannya m yasa nizh v inshih kotovih a budova vushnih bulbashok do prozhivannya v pusteli Atlant duzhe korotkij maye malenki krila maksimalna shirina skladaye 36 5 mm Epistrofej visokij i korotkij Trubchasti kistki malenki ta tonki Lopatka vuzka Plechova kistka maye dovzhinu blizko 99 102 mm liktova priblizno na 10 dovsha Dovzhina stegnovoyi kistki 101 108 mm velikogomilkova na 4 dovsha Bakulyum maye podobu nevelikoyi podovzhenoyi kistki jogo dovzhina stanovit 3 mm Osnova trohi rozshirena na nij znahoditsya slabko virazhenij serednij vistup Cherep manula okruglij visokij maye neveliki rozmiri jogo najbilsha dovzhina stanovit 87 95 mm dlya samciv i 84 96 mm dlya samok viliceva shirina 66 74 mm dlya samciv i 65 68 dlya samok Vilichni dugi shiroko rozstavleni kistkove pidnebinnya korotke Vushni bulbashki mayut nevelikij rozmir i zduti Cherep manula shozhij na cherep barhannogo kota ale manulovi oznaki kotyachogo tipu virazheni silnishe i vzagali yaknajbilshe Zubna formula dlya manula I33C11P22M11 28 textstyle I frac 3 3 C frac 1 1 P frac 2 2 M frac 1 1 28 Drugi peredkoreni zubi vidsutni verhni ikla shodo velikoyi dovzhini hizhi zubi ne dovgi ale dosit masivni Rozpovsyudzhennya i chiselnistManul poshirenij teritoriyeyu Aziyi Zahidna mezha jogo arealu Zahidnij Iran V Irani vid zustrichayetsya perevazhno u gorah Zagros j Elburs Takozh povidomlyayetsya pro sposterezhennya manula u Virmeniyi a v minulomu vin takozh meshkav na najbilsh pivnichno shidnij okolici Turechchini v Azerbajdzhani ta mozhlivo u Pivnichnomu Iraci U Serednij Aziyi manul zustrichayetsya v Centralnomu i Shidnomu Kazahstani a takozh u deyakih regionah Kirgizstanu ta ridko v Turkmenistani u Kopetdagu Do 1960 h rokiv zustrichalisya svidchennya pro jogo prozhivannya v Uzbekistani i Tadzhikistani U pivdenno zahidnij chastini arealu okrim Iranu takozh meshkaye u chastinah Afganistanu v Pakistani vzdovzh kordonu z Afganistanom Manul takozh poshirenij zemlyami Mongoliyi j u Kitayi na zahodi i na pivnichnomu zahodi krayini zokrema u Tibetskomu nagir yi a inodi j u Centralnomu Kitayi Na Kitaj pripadaye blizko polovini ploshi arealu V Sibiru vid poshirenij uzdovzh kordonu z Mongoliyeyu ta Kitayem perevazhno na Altayi v Tuvi Buryatiyi ta Zabajkalli Takozh ye okremi nechislenni sposterezhennya vidu v Nepali Butani ta Indiyi v oblasti Gimalayiv Tak rezultatom ekspediciyi provedennya yakoyi u 2019 roci bulo inicijovano National Geographic i Rolex Perpetual Planet Everest stalo viyavlennya chitkih dokaziv prozhivannya manula u Nacionalnomu parku Sagarmatha v Nepali de rozmishena najvisha vershina zemnoyi kuli Everest Dzhomolungma Pro ce bulo povidomleno Wildlife Conservation Society ta National Geographic v zhurnali Cat News Protyagom chotirohtizhnevoyi ekspediciyi vcheni zibrali zrazki navkolishnogo seredovisha z dvoh misc na visoti 5110 i 5190 metriv nad rivnem morya za 6 km odne vid odnogo na teritoriyi Nacionalnogo parku Sagarmatha na pivdennomu shili gori Everest DNK analiz poslidu pidtverdiv sho dva manuli zhivut na Everesti i peretinayutsya na cij teritoriyi z chervonoyu lisiceyu Takozh doslidniki viyavili slidi DNK piskuhi ta girskoyi laski na yakih polyuye manul Krim togo ye dekilka oblastej v yakih suchasni sposterezhennya manula nechislenni abo vidsutni ale voni vvazhayutsya pridatnimi dlya prozhivannya cogo vidu ce napriklad girskij hrebet Baba v Afganistani stepi Vnutrishnoyi Mongoliyi i Kunlun v Kitayi a takozh Pamir i Tyan Shan u Tadzhikistani Kirgizstani ta Kitayi Areal vidu shirokij ale silno poshmatovanij i podilenij na okremi oseredki sho poyasnyuyetsya jogo stenotopnistyu div nizhche Vvazhayetsya sho najchiselnisha populyaciya manula znahoditsya u Mongoliyi Viznachennya zagalnoyi kilkosti osobin ye skladnim suchasna ocinka ciyeyi kilkosti stanovit blizko 58 tisyach Pri comu chiselnist okremih populyacij dovoli silno i rizko kolivayetsya z chasom skorochuyetsya pid chas nespriyatlivih zim a zgodom shvidko vidnovlyuyetsya ta u rechenci 1 2 rokiv mozhe zminitis na poryadok Napriklad v Zabajkalskomu krayi z seredini XX stolittya sposterigalisya kolivannya chiselnosti vid mensh nizh 3 tisyachi osobin do 25 tisyach Biologiya ta ekologiyaSeredovishe prozhivannya Manul meshkaye v bezlisih posushlivih oblastyah z rizko kontinentalnim klimatom v gorah stepah i napivpustelyah U gori manul pidnimayetsya v serednomu do 4800 m maksimalna zareyestrovana visota prozhivannya ponad 5500 metriv na Tibetskomu nagir yi U miscyah prozhivannya manula temperatura vzimku mozhe dosyagati 50 C ale oskilki manul pogano pristosovanij do peremishennya puhkim snigom vin selitsya tam de tovshina snigovogo pokrivu ne perevishuye 10 sm maksimum 15 20 sm Dlya prozhivannya manula takozh neobhidna nayavnist chagarnikiv ta skelnih dilyanok de tvarina mozhe hovatisya pid chas polyuvannya i vlashtovuvati pritulki na vidkritih dilyankah manul ne selitsya Tipovij landshaft sho pidhodit dlya manula shili gir i visochin abo krayi nizin peresicheni balkami Krim togo poshirenist manula bezposeredno zalezhit vid kormovoyi bazi do tipovih zhertv manula prihodyatsya grizuni i zajcepodibni yaki ne provodyat zimovu splyachku a najchislennishim manul ye tam de meshkaye bagato piskuh abo shuriv Takim chinom manul dosit stenotopnij tobto pristosovanij tilki do pevnogo dovkillya sho i poyasnyuye poshmatovanist jogo arealu Tipove misce isnuvannya manula v Irani gorbistij zi skelyastimi vihodami ta ridkisnimi derevami ale v comu regioni manul chasto meshkaye i v inshih umovah Na teritoriyi Afganistanu manul zustrichayetsya na posushlivih plato i v gorah z kam yanistimi dolinami U Serednij Aziyi manul meshkaye perevazhno v gorah ta peredgir yah Polyublyaye milki sopki mizhgirski ulogovini osoblivo z chagarnikami ostancyami ta chinkami z kam yanimi rozsipami ta skelnimi rozkolinami U Tibeti manul zustrichayetsya v napivpustelyah a v Cinhayi viddaye perevagu alpijskim lukam Vvazhayetsya sho v podibnih landshaftah manul chastkovo zahishenij vid hizhakiv yaki mozhut stanoviti zagrozu dlya tvarini Povedinka Manul vede poodinokij perevazhno osilij sposib zhittya Aktivnij perevazhno u sutinkah i rano vranci vden spit v ukritti ale vlitku mozhe buti aktivnim i vden Ligvo vlashtovuye v ushelinah skel u nevelikih pecherah chi sered kaminnya ta v norah inshih tvarin napriklad babakiv lisic ta borsukiv V ukritti manula mozhe znahoditisya pidstilka iz zasohlogo listya i stebel ptashinogo pir ya i shkurok grizuniv takozh u shovishah mozhna viyaviti zalishki zdobichi yaku kishki prinosili koshenyam Pritulok manul vikoristovuye protyagom usogo roku Rozmiri domashnoyi teritoriyi odniyeyi osobini dosit veliki dlya tvarini takih nevelikih rozmiriv dlya samok vid 7 4 do 125 km v serednomu 23 km dlya samciv vid 21 do 207 km v serednomu 98 km prichomu teritoriyi okremih samciv ta samic peretinayutsya Serednya shilnist rozselennya stanovit blizko 4 osobin na 100 km hocha v deyakih oblastyah napriklad Dauriyi mozhe dosyagati 100 osobin na 100 km Vidomi vipadki koli okrema osobina perehodila veliki vidstani do bilsh nizh 170 km Na mozhlivist dalekih peremishen manula vkazuye i te sho jogo mozhna zustriti v miscyah nevlastivih dlya postijnogo prozhivannya napriklad tam de bagato snigu Najchastishe taki perehodi vidbuvayutsya koli skorochuyetsya kormova baza Manul ne pristosovanij do shvidkogo bigu ta sam po sobi vin najpovilnishij ta najnepovorotkishij z usih dikih kotiv Utim zabarvlennya manula maye vinyatkovi kamuflyazhni zdatnosti tozh pri nebezpeci manul voliye prihovuvatisya hovatisya abo zabiratisya na skeli Manul nastilki dobre prihovuyetsya sho cilkom velika osobina mozhe zagubitisya z vidu lyudini navit sered nevisokoyi roslinnosti zavvishki 5 10 sm Yaksho manulu ne vdayetsya uniknuti peresliduvannya vin lyagaye na spinu i zhorstoko oboronyayetsya Strivozhenij manul hripko burchit abo rizko pirhaye Manul maye zlij i nezalezhnij norov Ne priruchayetsya navit yaksho manula priruchiti koshenyam z vikom vin zdichaviye Polyuvannya i harchuvannya Goduyetsya manul majzhe vinyatkovo dribnimi grizunami i piskuhami prichomu ostanni stanovlyat bilsh nizh polovinu jogo racionu piskuhi pomitno bilshi za inshu dribnu zdobich na yaku manul polyuye tomu voni najkrasha zhertva dlya manula za spivvidnoshennyam zdobichi i vitrat energiyi na polyuvannya U racion manula vhodyat pishanki polivki hom yaki i vivirki U poodinokih vipadkah zalezhno vid miscya manuli lovlyat hovrahiv zajciv yizhakiv i molodih babakiv mozhut loviti dribnih ptahiv napriklad zhajvoronkiv keklikiv i kuripok Tipova masa zdobichi stanovit 50 300 gram U litnyu poru manul mozhe harchuvatisya komahami osoblivo pryamokrilimi takimi yak koniki Krim togo sposterigalosya poyidannya manulami yagid ta padali Manul mozhe polyuvati riznimi sposobami mozhe nepomitno pidpovzati do zhertvi hovayuchis u roslinnosti chi sered kaminnya pislya chogo nakidatisya na zhertvu z dosit blizkoyi vidstani abo prosto loviti yiyi a mozhe vlashtovuvati zasidki ta chatuvati na zhertvu kolo kameniv i nir Krim togo z dribnih nir manul zdatnij distavati grizuniv lapoyu Rozmnozhennya i zhittyevij cikl Koshenya manula v en Shveciya 2011 rik U dikij prirodi manuli rozmnozhuyutsya raz na rik Gin prohodit u lyutomu berezni v cej chas za odniyeyu samiceyu hodit kilka samciv mizh yakimi traplyayutsya bijki Zazvichaj estrus u samic trivaye vsogo 24 48 godin ale mozhliva trivalist do 5 dniv Vagitnist trivaye 60 75 dniv koshenyata narodzhuyutsya u kvitni travni U priplodi najchastishe 3 4 koshenya inodi do 8 i v deyakih vipadkah navit do 10 koshenyat prichomu serednij rozmir vivodka vidriznyayetsya v riznih miscyah U vihovanni ditinchat berut uchast tilki samki Koshenyata narodzhuyutsya vagoyu do 300 g i blizko 12 sm zavdovzhki vzhe volodiyuchi gustim i puhnastim hutrom Hutro v nih m yake i temnishe nizh u doroslih osobin z nogo stirchit dovshe ostove volossya V yihnomu zabarvlenni pomitna temna plyamistist Yak j u bagatoh kotovih pri narodzhenni koshenyata slipi j povnistyu bezporadni Prozrivayut voni na 10 12 j den zhittya Ochi spochatku mayut blakitnij kolir potim stayut zelenimi a zgodom zhovtimi yak u doroslih manuliv Zubi pochinayut prorizatisya iz viku blizko 24 dniv Molochne vigodovuvannya vidbuvayetsya do 2 misyaciv U tomu zh vici vidbuvayetsya linyannya pri yakomu koshenya nabuvaye dorosle hutro v cej chas vaga koshenya stanovit 500 600 gram U vici 3 4 misyaciv koshenyata pochinayut polyuvati samostijno a pislya 4 5 misyaciv pokidat matir Na 6 8 misyac manuli majzhe syagayut rozmiriv i vagi dorosloyi osobini na 9 10 misyac dosyagayut statevoyi zrilosti tak sho mozhut rozmnozhuvatisya vzhe z pershogo sezonu vidkoli stali samostijnimi Smertnist u dikij prirodi dosit visoka 68 koshenyat ne dozhivayut do doroslogo viku U nevoli manul zazvichaj zhive do 12 rokiv ale vidomij vipadok koli manul prozhiv 18 rokiv Serednya trivalist zhittya manula u dikij prirodi zazvichaj ne perevishuye 6 rokiv Zagrozi i hvorobi U prirodi nebezpeku dlya manula mozhut stanoviti hizhi ptahi yak berkuti orli sovi ta rizni nazemni hizhaki vovki lisici abo snigovi barsi a takozh paraziti napriklad klishi i en Duzhe nebezpechnimi ye takozh sobaki yaki pomitno vkorochuyut a chasom i znishuyut populyaciyi manuliv poruch iz lyudskimi poselennyami chi pasovishami Takozh cij tvarini zagrozhuye lyudska diyalnist div nizhche U nespriyatlivi dlya manula zimi ti sho trivayut dovshe zvichajnogo za yakih vipadaye bagato snigu abo traplyayutsya silni ozheledici chiselnist manula silno skorochuyetsya Na zemlyah de manul poshirenij taki zimi vidbuvayutsya zazvichaj 1 2 razi na desyatilittya Sered supernikiv manula zalezhno vid oblasti stepovi koti lisici stepovi thori ta deyaki inshi tvarini Napriklad zaznachayetsya sho v Kazahstani v oblastyah de meshkaye manul stepovi kishki majzhe ne zustrichayutsya Koshenyata vazhko perenosyat zarazhennya na toksoplazmoz v nih sposterigayetsya visoka smertnist vid cogo zahvoryuvannya yaka perevishuye smertnist vid inshih prichin Vodnochas u doroslih osobin ce zahvoryuvannya prohodit majzhe bezsimptomno Vidomi vipadki zahvoryuvannya manula na inshi hvorobi napriklad virus imunodeficitu kotiv i en Pri comu do riznih zahvoryuvan manul shilnishij u nevoli nizh u dikij prirodi i hvorobi ne vvazhayutsya serjoznoyu zagrozoyu dlya vidu v cilomu Status populyaciyi ta ohoronaPovsyudno ne viklyuchayuchi teritoriyi sho ohoronyayutsya manul ridkisnij abo ukraj ridkisnij i jogo chiselnist prodovzhuye skorochuvatisya U deyakih miscyah vin na mezhi zniknennya Tochna chiselnist vidu nevidoma cherez mozayichnist jogo rozpovsyudzhennya ta jogo uniknennya lyudskoyi uvagi Za danimi ekspertiv chiselnist manula v 1989 i 1991 rokah ocinyuvalasya v Altajskomu krayi 200 300 osobin u Buryatiyi 50 70 osobin u Chitinskij oblasti 2000 2400 osobin Maksimalna shilnist tvarin v okremih miscyah prozhivannya stanovila 2 5 3 doroslih osobi 10 km Harakterni miscya prozhivannya manula kam yanisti stepi ostanci porivnyano malo strazhdayut vid diyalnosti lyudini najbilshe vplivaye na jogo chiselnist polyuvannya zaradi hutra masove vikoristannya petel i kapkaniv dlya vilovu zajciv i lisic Razom z diyeyu antropogennih chinnikiv pidkreslyuyetsya pogirshennya kormovoyi bazi zvazhayuchi na znizhennya chiselnosti babakiv ta inshih grizuniv Velika kilkist osoblivo molodih zviriv znishuyetsya vovkami ta pugachami u rannomu vici velika smertnist vid infekcijnih zahvoryuvan Istotnim obmezhuvalnim chinnikom ye takozh bagatosnizhni zimi ta trivala ozheled Manul zanesenij v Chervonij spisok MSOP zi statusom Blizkij do zagrozlivogo i v Dodatok II Konvenciyi CITES 1995 Polyuvannya na manula zaboroneno po vsomu arealu jogo prozhivannya Manuli dosit uspishno rozmnozhuyutsya v nevoli Na 1 sichnya 1988 roku v 13 kolekciyah zooparkiv svitu znahodilos 35 manuliv Cherez slabko vivchenu ekologiyu manula zahodi shodo ohoroni cogo vidu vse she znahodyatsya v rozrobci U nevoli Stanom na 2010 rik 47 Manuliv perebuvali u 19 zooparkah chlenah Asociaciyi zooparkiv ta akvariumiv Vidsotok smertnosti protyagom 30 dniv pislya narodzhennya skladaye 44 9 sho ye najvishoyu sered malih kishok Rozmnozhennyu u nevoli pereshkodzhaye te sho vazhko pidtrimuvati manuliv u zdorovomu stani v nevoli voni chasto hvoriyut na toksoplazmoz legko piddayutsya zarazhennyam virusiv yaki ne prisutni u prirodnomu seredovishi 2013 roku u sviti vizhili lishe tri poslidi narodzheni v nevoli odin z yakih u Shveciyi Sistematika i vivchennyaManul u Moskovskomu zooparku 2014 rik Manul Otocolobus manul nalezhit do rodini kotovih do monotipnogo rodu Otocolobus Vid upershe opisav Peter Simon Pallas 1776 roku yakij spochatku dav jomu nazvu Felis manul Druga nazva tvarini Pallasiv kit dana yij na chest naturalista anglijskim vchenim Vilyamom Tomasom Blanfordom 1888 roku Nazvu Otocolobus manul vviv Mikola Syevercov 1858 roku prichomu slovo Otocolobus maye grecki korinnya ὠtos vuho kolobos spotvorenij potvornij tobto u perekladi potvorne vuho sho vkazuye na vkorochenist vuhaj Slovo manul prijshlo z mongolskoyi movi i oznachaye dikij kit Vidoma takozh narodna rosijska nazva stepova kishka i kam yana kishka Vidi zabarvlennya ta rozmiri tila manula neosoblivo riznyatsya v zalezhnosti vid miscya prozhivannya Viznacheno vsogo dva pidvidi Otocolobus manul manul zustrichayetsya na bilshij chastini arealu ale najposhirenishij v Mongoliyi ta zahidnomu Kitayi Maye tipove zabarvlennya Otocolobus manul nigripecta meshkaye v Kashmiri Nepali ta Tibeti Dlya nogo harakterne siruvate zabarvlennya hutra yake vzimku nabuvaye viraznogo sriblyasto sirogo vidtinku Pidvid Otocolobus manul ferrugineus yakij harakterizuyetsya chervonuvatim zabarvlennyam spinnoyi chastini viznano ne dijsnim Zdayetsya jmovirnim sho cya minlivist eritrizmu poyasnyuyetsya zdebilshogo prostoyu mendelivskoyu spadkovistyu Cilkom mozhlivo sho cej vid ye monotipnim i demonstruye klinalni variaciyi zabarvlennya shkirnogo pokrivu Manul vivchenij dosit pogano cherez skritnij sposib zhittya i malu shilnist populyacij U zv yazku zi svoyeridnim zovnishnim viglyadom manula v minulomu isnuvalo pripushennya sho cej vid ye sporidnenim perskij kishci Filogenetika Manul maye 38 hromosom 74 Filogenetichnij rozbir vsih vidiv kotovih pokazav sho evolyucijna radiaciya cogo vidu pochalasya v piznomu mioceni spilnij predok zhiv blizko 10 8 miljona rokiv tomu Priblizno 6 2 miljona rokiv tomu voni rozdililisya klada sho vklyuchaye rid Felis zokrema svijskogo kota i klada leopardu sho vklyuchaye rid azijski koti i rid manuli Blizko 5 9 miljona rokiv tomu stavsya ostatochnij podil cogo rodu i vidu iz rodom azijski koti Filogenetichne derevo manula na osnovi yadernoyi DNKRodina kotovih Klada svijskogo kota Lisovij kit F silvestris Barhannij kit F margarita Chornonogij kit F nigripes Ocheretyanij kit F chaus Klada leopardu Bengalskij kit P bengalensis Kit ribalka P viverrinus Sumatranskij kit P planiceps Plyamisto rudij kit P rubiginosus Manul O manul Inshi kladi kotovih Filogenetichne derevo manula na osnovi mitohondrialnoyi DNKRodina kotovih Klada svijskogo kota Lisovij kit F silvestris Barhannij kit F margarita Chornonogij kit F nigripes Ocheretyanij kit F chaus Manul O manul Klada leopardu Bengalskij kit P bengalensis Kit ribalka P viverrinus Sumatranskij kit P planiceps Plyamisto rudij kit P rubiginosus Inshi kladi kotovih Manul u kulturiNumizmatika ta filateliya Manulam prisvyachena seriya z 12 marok poshti Tadzhikistanu yaka bula vipushena v 1996 roci pid znakom Vsesvitnogo fondu dikoyi prirodi a takozh dekilka okremih marok tadzhickoyi poshti Poshtovi marki z manulami vipuskali j inshi derzhavi na teritoriyi yakih meshkayut manuli Azerbajdzhani Mongoliyi Kirgizstani Popri te sho manul ne voditsya ni v Yevropi ni v Africi vin potrapiv na vipuski marok OON i Beninu prisvyachenih ridkisnim vidam tvarin Manul na poshtovih markah Azerbajdzhan 1994 Tadzhikistan 1996 Tadzhikistan 1996 Kirgizstan 2008 Kirgizstan 2008 Azerbajdzhan 2016 U 1996 roci v Turkmenistani bula vipushena pam yatna sribna moneta nominalom 500 manativ iz zobrazhennyam manula Moneta vijshla v seriyi prisvyachenij ridkisnim i znikomim vidam tvarin U 2016 roci Bank Rosiyi vipustiv sribnu monetu nominalom 2 rubli z seriyi Chervona kniga yaka prisvyachena manulu Internet mem Voseni 2008 roku manuli otrimali populyarnist u merezhi yak internet mem Zazvichaj u glyadachiv morda manula viklikaye asociaciyi z obrazoyu zagrozoyu i podivom Manuli duzhe shozhi na upodobanih lyudmi domashnih kishok vidriznyayutsya pidvishenoyu puhnastistyu j nezalezhnim harakterom Vvazhayetsya sho same za ci yakosti manuli polyubilisya internet auditoriyi GalereyaPrimitkiKomentari Dennim hizhakam do yakih nalezhit i manul vigidnishe mati shilinni zinici oskilki voni mozhut stiskatisya do menshoyi ploshi nizh krugli a otzhe silnishe obmezhuvati vhidnij potik yaskravogo dennogo svitla Dzherela Markevich O P Rosijsko ukrayinsko latinskij zoologichnij slovnik Nomenklatura Kiyiv Nauk dumka 1983 S 190 Reshetilo O S Zoogeografiya Lviv Lvivskij nac un t im I Franka 2013 S 141 ISBN 978 966 613 977 4 www spektrum de nim Arhiv originalu za 7 listopada 2020 Procitovano 30 zhovtnya 2020 BSE 1974 s 340 Shipanov 2012 s 42 Pallas s cat Cat Specialist Group originalu za 5 serpnya 2018 Procitovano 21 chervnya 2022 Pallas s cat mammal Encyclopedia Britannica angl originalu za 25 veresnya 2020 Procitovano 28 travnya 2021 Pallas s Cat International Society for Endangered Cats Canada originalu za 13 lipnya 2021 Procitovano 28 travnya 2021 O manule Russkoe geograficheskoe obshestvo ros originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 28 travnya 2021 Manul Felis manul ros 3 lyutogo 2015 originalu za 13 lipnya 2021 Procitovano 28 travnya 2021 Geptner Sludskij 1972 s 478 Ognev 1935 s 175 Kitchener A van Valkenburgh B Yamaguchi N Felid form and function Biology and Conservation of Wild Felids 2010 S 87 88 z dzherela 21 chervnya 2022 Geptner Sludskij 1972 s 498 Aristov Baryshnikov 2001 s 366 Manul stepnoj otshelnik National Geographic ros originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 30 travnya 2021 Ognev 1935 s 180 Geptner Sludskij 1972 s 478 480 Geptner Sludskij 1972 s 480 Geptner Sludskij 1972 s 480 482 Aristov Baryshnikov 2001 s 364 365 Schauenberg P Jotterand M The manul Octocolobus manul Pallas 1776 its karyotype and position in the classification of the Felidae Revue Suisse De Zoologie Annales De La Societe Zoologique Suisse Et Du Museum D histoire Naturelle De Geneve 1975 07 T 82 vip 2 S 425 429 ISSN 0035 418X z dzherela 24 chervnya 2022 Aristov Baryshnikov 2001 s 362 366 Geptner Sludskij 1972 s 482 483 Ognev 1935 s 182 183 Ogneff S J Ubersicht der russischen Kleinkatzen Zeitschrift fur Saugetierkunde 1930 2 z dzherela 12 lipnya 2021 Ognev 1935 s 176 Geptner Sludskij 1972 s 482 Khorozyan I Ananian V Malkhasyan A No longer regionally extinct a review of Pallas s Cat Otocolobus manul records from the Caucasus with a new record from Armenia Mammalia Felidae Zoology in the Middle East 2021 01 02 T 67 iss 1 S 12 18 ISSN 0939 7140 DOI 10 1080 09397140 2020 1865663 Geptner Sludskij 1972 s 474 478 Pallas s Cat IUCN Red List of Threatened Species 6 listopada 2019 originalu za 7 sichnya 2021 Procitovano 29 travnya 2020 Na Everesti vpershe znajshli manula abo kota Pallasa sho ce za hizhak 29 01 2023 Greenspan E Giordano A J 1 Mammalia 2021 11 01 Vol 85 iss 6 P 574 587 ISSN 1864 1547 DOI 10 1515 mammalia 2020 0094 Geptner Sludskij 1972 s 494 Barashkova Kirilyuk Smelyanskij 2021 s 990 Mary Bates The Creature Feature 10 Fun Facts About the Pallas Cat Wired 2014 8 ISSN 1059 1028 z dzherela 2 chervnya 2021 Geptner Sludskij 1972 s 495 496 Barashkova Kirilyuk Smelyanskij 2021 s 989 990 Geptner Sludskij 1972 s 496 497 Geptner Sludskij 1972 s 494 495 Geptner Sludskij 1972 s 495 Geptner Sludskij 1972 s 497 Manul Moskovskij zoopark originalu za 6 lipnya 2022 Procitovano 6 lipnya 2022 Meyer G Felis manul Pallas cat Animal Diversity Web angl originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 2 chervnya 2021 Manulov mnogo ne byvaet v Novosibirskom zooparke rodilos 16 manulyat National Geographic ros 20 lipnya 2020 originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 30 travnya 2021 Shilo O V Shilo R A Sibirskij manul Felis manul manul u Novosibirskomu zooparku 2006 Geptner Sludskij 1972 s 497 498 Geptner Sludskij 1972 Pallas Cats and Toxoplasmosis International Society for Endangered Cats Canada angl 15 chervnya 2013 originalu za 5 lipnya 2022 Procitovano 5 lipnya 2022 Basso W Edelhofer R Zenker W Mostl K Kubber Heiss A Toxoplasmosis in Pallas cats Otocolobus manul raised in captivity Parasitology 2005 03 T 130 iss 3 S 293 299 ISSN 0031 1820 DOI 10 1017 s0031182004006584 z dzherela 7 lipnya 2022 Riemann H P Fowler M E Schulz T Lock A Thilsted J Toxoplasmosis in Pallas cats Journal of Wildlife Diseases 1974 10 01 T 10 iss 4 S 471 477 ISSN 0090 3558 DOI 10 7589 0090 3558 10 4 471 Brown M A Munkhtsog B Troyer J L Ross S Sellers R Feline immunodeficency virus FIV in wild Pallas cats Veterinary immunology and immunopathology 2010 03 15 T 134 iss 1 2 S 90 ISSN 0165 2427 DOI 10 1016 j vetimm 2009 10 014 Alekseicheva I A Sluchaj zabolevaniya saharnym diabetom u samca manula Otocolobus manul manul Nauchnye issledovaniya v zoologicheskih parkah 2013 29 S 95 101 Brown Meredith Lappin Michael R Brown Janine L Munkhtsog Bariushaa Swanson William F 1 zhovtnya 2005 Journal of Wildlife Diseases angl T 41 4 s 691 700 doi 10 7589 0090 3558 41 4 691 ISSN 0090 3558 Arhiv originalu za 3 listopada 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Blanford W T Mammalia angl by W T Blanford London Taylor and Francis 1888 1891 P 83 84 xx 617 p The Fauna of British India including Ceylon and Burma published under the authority of the Secretary of State for India in Council edited by W T Blanford OCLC 1049638774 Hrala J These Extremely Rare And Fluffy Wildcats Are Getting Their Own Sanctuary in Siberia ScienceAlert en gb originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 31 travnya 2021 Ognev 1935 s 174 Small wild cat names etymology Felis UK angl 1 chervnya 2018 originalu za 2 chervnya 2021 Procitovano 31 travnya 2021 Kitchener A C Breitenmoser Wursten Ch Eizirik E et al A revised taxonomy of the Felidae The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group Cat News 2017 11 S 1 80 angl Aristov Baryshnikov 2001 s 367 Johnson W E Eizirik E Pecon Slattery J Murphy W J Antunes A T 311 ISSN 1095 9203 0036 8075 1095 9203 DOI 10 1126 science 1122277 z dzherela 12 travnya 2021 Werdelin L Yamaguchi N Johnson W E O Brien S J Phylogeny and evolution of cats Felidae Biology and Conservation of Wild Felids Oxford UK Oxford University Press 2010 P 59 82 ISBN 978 0 19 923445 5 Li G Davis B W Eizirik E Murphy W J Phylogenomic evidence for ancient hybridization in the genomes of living cats Felidae 9 bereznya 2021 Genome Research 2016 1 Vol 26 iss 1 P 1 11 ISSN 1088 9051 DOI 10 1101 gr 186668 114 en numista com angl Arhiv originalu za 6 listopada 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 www bonistikaweb ru Arhiv originalu za 15 lipnya 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 www cbr ru Arhiv originalu za 7 listopada 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Dokladnishe divis Mariya Gorinceva Manulomaniya 15 grudnya 2009 u Wayback Machine ros v statti jdetsya yak pro suspilnij fenomen manulomaniyi tak i pro suto biologichni problemi PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Felis manulSlovnik ukrayinskoyi movi onlajn

Дата публікації:
Топ