Кіт чорноногий Охоронний статус Уразливий МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Ani

Кіт чорноногий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Підряд:	Котовиді (Feliformia)
Родина:	Котові (Felidae)
Підродина:	Малі кішки (Felinae)
Рід:	Кіт (Felis)
Вид:	Кіт чорноногий

Біноміальна назва

Felis nigripes
Burchell, 1824

Підвиди

Felis nigripes nigripes (Burchell, 1824)
Felis nigripes thomasi (Shortridge, 1931)

Посилання

Вікісховище:	Felis nigripes
Віківиди:	Felis nigripes
EOL:	328666
ITIS:	183800
МСОП:	8542
NCBI:	61379
Fossilworks:	224046

Кіт чорноногий, також відомий як мураховий тигр, мала плямиста кішка (Felis nigripes) — вид хижих ссавців з роду Кіт (Felis) родини котових (Felidae). Один з найменших за розмірами тіла і найрідкісніших представників цього роду. В 2002 році чорноногому коту надали уразливого статусу. В 1962 році Паулю Лейхаузену вдалося схрестити чорноногого кота з домашньою кішкою. Вважається одною із найменших кішок у світі.

Ареал

Живе в сухих рівнинах південної Африки, пустелі Калахарі, на території Ботсвани та Намібії. Дуже рідко в найпівденніших територіях Анголи.

Зовнішній вигляд

Найменший сучасний представник родини Кіт. Довжина самиць — до 35–46 см, самців — до 37–50 см. Довжина хвоста: у самиць — 13–18 см, у самців — 8–20 см; висота в холці близько 25 см. Вага 1–1,9 кг, але можуть важити і до 2,5 кг. Самці важать 1,5–2,4 кг, а самиці 1–1,6 кг.

Чорноногі коти мають доволі великі очі. За сітківкою ока розташований особливий судинний шар (тапетум), що виконує функцію відбивача, необхідного для нічного зору. Він збільшує зорову здатність і викликає яскраво-блакитне світіння очей вночі. Вуха невеликі, округлої форми, можуть вловлювати найменші звуки. Можуть видавати дуже дзвінкі і голосні звуки.

Хвіст короткий і загострений в кінці. Череп набагато вужчий, ніж у барханної кішки. На подушечках лап росте коротке хутро, яке захищає кішок від гарячого піску. Самі лапи чорні — звідси і назва кішки. Забарвлення жовто-коричневе, на плечах і лапах є чорні смуги. На хвості поперечні чорні смуги, кінчик хвоста також чорний. В зимній період забарвлення чорноногого кота тьмяніше: присутні темно-жовті чи світло-коричневі відтінки.

Спосіб життя

Чорноногі кішки займають нори інших тварин, наприклад, кроликів, трубкозубів, їжатців, довгоногів або термітів (звідси і пішла неофіційна назва мураховий тигр). Можуть самостійно розширювати нори під свої потреби. Живуть в сухих відкритих рівнинах, степах і саванах, в напівпустелях з чагарниками і незначною кількістю дерев. Можуть проживати в районах, висота яких сягає до 2 000 м. Ворогами є великі хижаки та отруйні змії і пітони.

Кіт веде нічний спосіб життя, хоча на полювання можуть виходити і вранці. За одну ніч вони проходять близько 16 км у пошуках харчів. Полюють всю ніч неперервно, не звертаючи уваги навіть на важкі природні умови. Весь день відпочивають у себе в лігві. По деревах майже не лазять, оскільки через короткий хвіст вони не є пристосованими до подібних дій.

Може довго обходитись без води.

Зазвичай одинаки. Території самців, площа яких становить до 18–22 км², може перетинатися із територіями декількох самиць. Часто території самиць (10–17 км²) також перетинаються із землями інших представниць жіночої статі, але полюють вони завжди поодинці. Відомі своєю мужністю і агресивністю у захисті власного житла.

У деяких племенах бушменів вірять, що чорнонога кішка здатна вбити навіть жирафа.

У неволі живуть 10–13 років.

Харчування

Їдять переважно дрібних гризунів (ховрахів), деяких птахів та рептилій, безхребетних (сарана, коники, тощо).

Розмноження

Чорноногий кіт полігамний. Коти не беруть участі у виховуванні кошенят. Період розмноження припадає на листопад-середину грудня. Вагітність триває 63–68 днів.

Кішки народжують 1–2 рожевих голих кошенят, які важать близько 60–84 г. Починають ходити через 11–16 днів. Хутро росте протягом 6 тижнів. В 3 тижні кошенята вже виходять із лігва і обстежують навколишні місцевості. При небезпеці, замість того, щоб бігти назад в лігво, кошенята тікають в пустелю, ховаються в найближчому укритті і завмирають доти, доки мати не покличе їх. Коли кошенятам виповниться близько п'яти тижнів, матір починає приносити в лігво живу здобич, дозволяючи кошенятам вчитися полювати. Лактація триває до 6 тижнів.

Ростуть кошенята дуже швидко. У віці 7–8 тижнів кошенята починають полювати самостійно. В 5 місяців вони вже є повністю незалежними, хоча ще й тримаються біля матері.

Статеве дозрівання настає в 20–21 місяць.

Підвиди

Існують два підвиди:

Felis nigripes nigripes — в Намібії.
Felis nigripes thomasi — в Ботсвані (мають темніше забарвлення).

Галерея

Примітки

Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Процитовано 23.11.2019.
Sliwa, A. (2008). Felis nigripes. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 22 March 2009. Database entry includes justification for why this species is vulnerable
Sliwa, A. (2004) Home range size and social organization of black-footed cats (Felis nigripes). Mammalian Biology 69 (2): 96–107
. Архів оригіналу за 16 березня 2010. Процитовано 8 червня 2014.

Посилання

. BBC. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.

[1] Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Процитовано 23.11.2019.

[iucn-2] Sliwa, A. (2008). Felis nigripes. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 22 March 2009. Database entry includes justification for why this species is vulnerable

[Sliwa2004-3] Sliwa, A. (2004) Home range size and social organization of black-footed cats (Felis nigripes). Mammalian Biology 69 (2): 96–107

[arkive.org-4] . Архів оригіналу за 16 березня 2010. Процитовано 8 червня 2014.