Чити нська о бласть рос Чити нская о бласть колишній суб єкт Російської Федерації входив до складу Сибірського федеральн

Область займала південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям. Територія простягалась від озера Байкалу на заході до державного кордону з Китаєм і межею з Амурською областю на сході, від , Патомського і нагір'їв на півночі до державного кордону Росії з Монголією і Китаєм на півдні. Західну частину Забайкалля займає Республіка Бурятія, а східну — Забайкальський край. Природними межами між ними є західна околиця — хребти , Яблоновий — долина верхньої і середньої течії Вітіму.

Особливості

по її території проходить частина Світового вододілу між Північним Льодовитим і Тихим океанами
крайній південь регіону відносився до однієї з безстічних областей материка — ()
південний захід з річковими системами Хілку та Чикою — частина , а озеро Байкал відноситься до Ділянки Світової Спадщини
північ — Станове нагір'я — входить в Байкальську рифтову зону, де дуже активні неотектонічні рухи, що супроводжуються землетрусами різної сили аж до катастрофічних
на дану територію проникають повітряні маси атлантичного, тихоокеанського і арктичного походження різного ступеня трансформації і впливу на клімат.

Площа Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу становила 431,5 тис. км² (з них 19,5 тис. км² припадало на Агінський Бурятський автономний округ), що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більше ніж Японія, Італія або ФРН.

Гідрографія

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амуру), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Природа

Рослинний світ на території області відзначається великою різноманітністю. Це пов'язано зі складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Їхньому збереженню сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Біосферні заповідники

Читинська область, завдячуючи особливій біосферній значущості її природних комплексів, мала два державні біосферні заповідники — і Даурський. Території заповідників відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі області передбачалось створити , в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створено національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчалися можливості створення і національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до 11 категорії і є для більшості країн, що мають можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Корисні копалини

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — , , , розвідані 16 поліметалічних родовищ (, , , , і ін). В кінці 1950-х — середині 1960-х років були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і родовища молібдену, , і , унікальне урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини , а також найбільшого в Забайкаллі флюориту.

Уранові родовища

У вересні 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ і
8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ і .

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

Населення

Населення області — 1135,7 тис. осіб (2005). Густота населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).

Згідно з Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення області був наступним:

Народ	Чисельність, 2002, тис. (*)
Росіяни	89,8 %
Буряти	6,1 %
Українці	1 %
Татари	0,7 %
Вірмени	0,31 %

Адміністративний устрій

Населені пункти

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007

Чита	305,8	Могойтуй	9,6
Краснокаменськ	55,6	Новокручинінський	9,5
Борзя	30,6	Атамановка	9,4
Петровськ-Забайкальський	19,9	Ясногорськ	9,4
Нерчинськ	14,4	Кокуй	8,3
Шерлова Гора	14,3	Приаргунськ	8,2
Шилка	14,3	Сретенськ	7,9
Балей	13,4		7,9
Агінське	13,4	Дарасун	7,5
	13,0	Ясна	7,5 (2003)
Чернишевськ	13,0	Красний Чикой	7,1 (2003)
Каримське	12,3		6,9 (2003)
Могоча	11,9	Вершино-Дарасунський	6,6
Горний	10,8	Дульдурга	6,4 (2003)
Хілок	10,6		6,4 (2003)
Забайкальськ	10,4	Бада	5,4 (2003)

Об'єднання з Агінським Бурятським автономним округом

В ході референдуму 11 березня 2007 року більше 90 відсотків виборців проголосували за об'єднання Читинської області з Агінським Бурятським автономним округом і створення нового суб'єкта Російської Федерації — Забайкальського краю.

Джерела

Література

(рос.) Энциклопедия Забайкалья: Читинская область [в 2-х томах] / Гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. — Новосибирск : Наука, 2000. — 302 с.

Посилання

Читинська обласна адміністрація. Офіційний сайт (рос.)
(рос.)
(рос.)