Зіниця

Зіни́ця — отвір у райдужній оболонці ока хребетних, через який в око потрапляють промені світла. У людини кругла, діаметр якої може змінюватись від 1,1 до 8 мм.

Зіниця
Анатомічна локалізація	райдужна оболонка
Ідентифікатор NCI Thesaurus	C33429
Зіниця у Вікісховищі

Людська зіниця

Функціювання

Залежно від освітленості розміри зіниці змінюються: вона розширюється в темряві, при емоційному збудженні, больових відчуттях, введенні в організм атропіну та адреналіну; рефлекторно зменшується при яскравому світлі.

Зміну розмірів регулюють волокна вегетативної нервової системи і вона відбувається за допомогою двох розташованих в райдужній оболонці гладких м'язів: сфінктера, що зменшує зіницю, та ділататора, що розширює його. Звуження зіниць розцінюють як міоз, розширення — мідріаз.

Регулює кількість світла, що потрапляє на сітківку, забезпечує адаптацію органа зору до інтенсивності освітлення.

Примітки

1. Зіниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Біологічний енциклопедичний словник / Гіляров М. С., , Вінберг Г. Г., та ін.. — М.: Радянська енциклопедія, 1986. С. 218.