Бабак

Див. також: Бабак (прізвище) та Бабак (значення)

Баба́к, байба́к, боба́к (Marmota Blumenbach, 1779) — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae) поширених у Євразії та Північній Америці, у трав'янистих степах і високогірних районах. Бабаки в основному їдять зелень і багато видів трав, ягоди, лишайники, мохи, коріння і квіти. Як правило, живуть у норах і перебувають у сплячці впродовж зими. Більшість бабаків дуже соціальні. У залежності від виду, довжина голови й тулуба становить від 30 до 60 сантиметрів, довжина хвоста — від 10 до 25 см, вага становить від 3 до 7 кілограмів. Тривалість життя: 15 років.

Бабак Період існування: пізній міоцен — наш час
Бабак альпійський (Marmota marmota) — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Підродина:	Xerinae
Триба:	Marmotini
Рід:	Бабак (Marmota) Blumenbach, 1779
Види
Підрід Marmota Бабак сірий (M. baibacina) Бабак степовий (M. bobak) Marmota broweri Бабак довгохвостий (M. caudata) Бабак гімалайський (M. himalayana) Marmota kastschenkoi Бабак альпійський (M. marmota) Marmota menzbieri Бабак лісовий (M. monax) Бабак тарбаган (M. sibirica) Підрід Petromarmota Marmota caligata Marmota olympus Marmota camtschatica Бабак жовтобрюхий (M. flaviventris) Бабак ванкуверський (M. vancouverensis)
Вікісховище: Marmota

Етимологія

Marmota походить від ретороманського слова murmont, що перекладається як «гірська миша». Українська назва бабак є запозиченням з тюркських мов.

Склад роду

Сучасні види

Систематики розрізняють 15 сучасних видів бабака з двох підродів [1] [ 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.].

Фото	Наукова назва	Середовище проживання	Поведінка
	Marmota marmota	Альпійські луки від Франції до Словаччини, Польщі, Румунії	Мешкає у глибоких системах нір; травоїдний вид. Живе в сімейних групах, що складаються з батьківської пари та потомства (як правило, 15–20 особин). Домівкою є підземна нора, яка передається через багато поколінь родини. У цих норах є 2,5-3 метрові тунелі, які ведуть до великої кімнати, де проводить у сплячці вся сім'я.
	Marmota vancouverensis	Субальпійські луки острова Ванкувер (Канада)	Рийний колоніальний травоїдний вид, також їсть дрібні фрукти; у сплячці з початку жовтня до початку травня.
	Marmota baibacina	Гірські степи й альпійські луки пд.-зх. Сибіру, зх. Монголії, сх. Казахстану, Киргизстану, Сіньцзяну (Китай)	Живе колоніями з багатьма норами; рослиноїдний; зимова сплячка триває 7–8 місяців.
	Marmota kastschenkoi	Живе на півдні центральної частини Росії у лісостепу на висотах 180–450 м у відносно невеликому районі, розташованому безпосередньо на схід від верхів'їв Обі	Впадає в сплячку приблизно на 6.5 місяців, починаючи з серпня чи вересня.
	Marmota himalayana	Населяє альпійські луки, пасовища та пустельні умови з дуже низькою кількістю опадів — цн. і зх. Китай, Гімалаї Індії, Непалу та Пакистану	Живе колоніями, сплячку проводить у незвичайно глибоких норах.
	Marmota caudata	Займає альпійський кущ і луки та скелясті ділянки з карликовим ялівцем — Афганістан; Сіньцзян (Китай); пн.-зх. Індія; Киргизстан; пн. Пакистан; Таджикистан	Зазвичай утворює моногамні стосунки, але живе у великих соціальних групах; будує систему нір; зимова сплячка приблизно з вересня по квітень або травень.
	Marmota sibirica	Передгірські, гірські степи й альпійські луки — пд. Сибір, Монголія, пн. Китай	Проживає у великих колоніях. Травоїдний. Осінню сплячку розпочинає у вересні.
	Marmota monax	Живе в багатьох екосистемах — має широкий ареал в Канаді й США	Переважно самотні, за винятком під час розмноження, хоча в інший час може виникати обмежена соціальна взаємодія. Поживою служать найрізноманітніші трави й листки чагарників; також безхребетні. Сплячка триває по-різному залежно від умов проживання.
	Marmota bobak	Мешкає в різноманітних степових ареалах — сх. Україна, Казахстан і територія Росії між ними	Утворює колонії, що складаються з кількох родин. Нори складні. Харчується зеленими частинами, цибулинами, квітами й пагонами трав. Залишає зимову сплячку наприкінці березня — у квітні.
	Marmota camtschatica	Гірська (до 1900 м) й арктична тундри в східному Сибіру	Живе в колоніях з багатьма норами. Зимові нори мають глибину до вічної мерзлоти. Зимова сплячка починається у вересні-жовтні та триває до травня. Харчується найрізноманітнішими рослинами, а також споживає безхребетних.
	Marmota broweri	Мешкає в арктичній тундрі — Аляска (США), ймовірно також Юкон (Канада)	Їсть трави та інші зелені рослини, а взимку впадає в сплячку. Дуже соціальний, проживає в колоніях до 50 особин у спільній системі нір.
	Marmota menzbieri	Від середньо- та високогірного степового поясу до альпійських лугів — поширення обмежене західним Тянь-Шанем (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан)	Живиться в основному підземними частинами рослин, але іноді споживає комах. Зимова сплячка починається з середини серпня до першої декади вересня й закінчується залежно від часу танення снігу.
	Marmota caligata	Безлісні альпійські луки, де є скелясті відслонення — пд. Аляска, зх. Канада, штати Вашингтон, Айдахо, Монтана	Дієта складається майже повністю з трав'янистих рослин. Зимова сплячка: жовтень-лютий на півдні, вересень-квітень у Британській Колумбії. Це високосоціальні тварини. Живуть колоніями.
	Marmota olympus	Луки вище 1400 м на олімпійському півострові — штат Вашингтон, США	Багато колоній розташовані на схилах, що виходять на південь через раніше танення снігу. Пасеться на найрізноманітніших травах і кущах. Ймовірно, зимує ≈ восьми місяців щороку.
	Marmota flaviventris	Луки, долини та передгір'я, часто там, де ліс та луг утворюють мозаїку — Канада (Британська Колумбія, Альберта); США (Каліфорнія, Юта, Монтана, Айдахо, Орегон, Вайомінг, Невада, Нью-Мексико, Вашингтон, Колорадо, Південна Дакота)	Живе поодинці, парами чи колоніями. Харчується різноманітними травами та кущами. Тривалість зимової сплячки залежить від висоти проживання. Живе у норах.

Викопні види

Окрім сучасних видів, відомі також викопні види:

Епоха	Наукова назва	Частина світу
пізній міоцен	Marmota vetus	Північна Америка й Азія
пізній міоцен	Marmota minor	Північна Америка
міоцен	Marmota korthi	Північна Америка
міоцен	Marmota nevadensis	Північна Америка
ранній пліоцен		Північна Америка
середній пліоцен	Marmota arizonae	Північна Америка
середній пліоцен		Азія
пізній пліоцен		Азія
середній плейстоцен		Азія
середній і пізній плейстоцен	Marmota primigenia, syn. Marmota marmota subsp. primigenia	Європа

Систематика

Зовнішня: Marmotini     Notocitellus     Ammospermophilus           Otospermophilus     Callospermophilus         Marmota       Spermophilus         Ictidomys       Poliocitellus franklinii       Cynomys     Xerospermophilus           Urocitellus

Внутрішня: Marmota   [Marmota]       Marmota monax      Marmota broweri      євразійські  види         Marmota menzbieri      Marmota caudata            Marmota himalayana        Marmota camtschatica      Marmota sibirica            Marmota bobak        Marmota baibacina      Marmota kastschenkoi              Marmota marmota        [Petromarmota]     Marmota flaviventris        Marmota olympus        Marmota caligata      Marmota vancouverensis

Бабак в Україні

В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:

• Бабак степовий (Marmota bobak) — північно-східна Україна
• Бабак альпійський (Marmota marmota) — Карпати (регіонально вимер)

Бабак степовий занесений в Червону книгу України

Промисел бабаків

Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим вважався бабаковий жир.

Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [2] [ 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] , є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.

Полювання-змагання організовувались також підпільно: варвари-мисливці сідали на стільці на високій кручі та з нарізних рушниць з оптичним прицілом наввипередки вбивали бабаків, які вилазять з нір з відстані у сотні метрів. Колись бабаків було значно більше. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку, кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку — бабачий жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються, як правило, не місцеві жителі, а приїжджі — ті, хто працює для налагодженого ринку бабачого жиру. Наслідки цього трагічні — за роки незалежності України чисельність бабака катастрофічно зменшилась. Найменшою вона була у 2011 році. З 2012 року його популяція почала відновлювати чисельність.

Бабак як символ

Герби і монети

Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5] [ 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6] [ 9 липня 2015 у Wayback Machine.]. Також він присутній на гербах Куп'янська, Великого Бурлука та Мілового

• Бабак на гербі Луганщини
• Бабак на гербі Міловського району
• Бабак на золотій монеті України (2 грн.)

Кам'яні баби

Бабак став прообразом степових кам'яних баб [8]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Першими матеріалістами, що складали похоронний обряд зі спостережень за смертю природи. Людина — дитина природи — уподібнювалася до інших її синів. Пошук безсмертя привів його до рятівної думки: смерть це сон. Старість це осінь. Засинає бабак у норі, набивши її запасами. Розкопуючи взимку нори, давній брат мій бачив бабака, що згорнувся клубком у земній оселі, посипаній зернами. Пригріє сонце, і виходить сурок, схудлий, заспаний — живий. Ці спостереження над життям і смертю рослин і тварин (особливо землерийних) лягли в основу важливого обряду: людини, що заснула, відтепер клали в нору, в позі сплячого бабака і посипали зерном або багряно-жовтою охрою, фарбою осені. … Люди різного походження й ховалися за різними обрядами. Діти землі — як бабаки в норі (скрюченість, охра, зерна. Для них кольору жалоби - багряно-жовтий). Діти неба, як згасле сонце. Колір їхньої жалоби — чорний.» [9]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [http://www.litru.ru/br/?b=92624&p=59^{[недоступне посилання з серпня 2019}]^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}.

Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.

• Скіфське каменерізне мистецтво
• Хронологія половецького каменерізного мистецтва
• Половецька баба (Харків)
• Парк-музей половецьких баб (Луганськ)

У мистецтві

Л. Бетховен написав пісню «Бабак» («Marmotte», op. 52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебрати разом із ними. Українською мовою романс перекладали М. Рильський та Ю.Отрошенко

Починаючи з 2010 року, Аляска святкує 2 лютого як «День бабака» (англ. Marmot Day), замінивши свято День бабака (англ. Groundhog Day), який відзначають у інших штатах.

Бабак у традиціях українців

Бабака згадують на свято святої Явдохи (14 березня). У цей день прокидався бабак, свистів тричі, перевертався на інший бік і спав аж до Благовіщення. Давні українці виходили в поля, щоб почути його свист.

Примітки

1. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
3. Покорный, А. / перевѣвъ на рускій языкъ М. Поляньскій. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 32.
4. Andrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 189. — 576 с. — .
5. The Animal Diversity Web. Процитовано 30.11.2023.
6. Skeat W.W., Skeat W.W. The Concise Dictionary of English Etymology. — Wordsworth Editions, 1993. — С. 272. — 633 с. — .
7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 103.
8. Erbajeva, M. A.; Alexeeva, N. V. Pliocene-Recent Holarctic marmots: overview // Ethology Ecology & Evolution. — 2009. — Вип. 21. — № 3–4. — С. 339–348. — DOI:10.1080/08927014.2009.9522488. (англ.)
9. Herron, M. D.; Castoe, T. A.; Parkinson, C. L. Sciurid phylogeny and the paraphyly of Holarctic ground squirrels (Spermophilus) // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2004. — Вип. 31. — № 3. — С. 1015–1030. — DOI:10.1016/j.ympev.2003.09.015. (англ.)
10. Brandler, O. V.; Lyapunova, E. A. Molecular phylogenies of the genus Marmota (Rodentia Sciuridae): comparative analysis // Ethology Ecology & Evolution. — 2009. — Вип. 21. — № 3–4. — С. 289–298. — DOI:10.1080/08927014.2009.9522484. (англ.)
11. Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
12. . Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
13. В. Кузик. Лебединий спів. Schwanengesang // Вступна стаття, упорядкування нотного матеріалу, примітки В.Кузик. — К., «Етнос». — 2004. — 168 С.
14. Л. ван Бетховен. «Бабак». Ноти і текст [ 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
15. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — Київ. «Арт Економі», 2012. — 388 с.
16. The Associated Press. "Alaska to Celebrate its First Marmot Day" [ 2010-02-05 у Wayback Machine.], Fairbanks Daily News-Miner. Feb. 1, 2010. Accessed Feb. 1, 2010.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Список ссавців України: види, відомі за останні два століття — вебсайт Українського теріологічного товариства НАН України [10] [ 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Рід Бабак у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [11] [ 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.]