Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Украї́нська Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка, (УРСР) (6 січня 1919 — 24 серпня 1991) — одна із союзних республік у складі СРСР. Згідно означення «Енциклопедії українознавства», УРСР — комуністична державно-політична формація, що постала як результат збройної агресії більшовицької Росії з допомогою місцевих більшовиків проти Української Народної Республіки. За радянськими джерелами, УРСР — соціалістична держава. Була утворена після радянської окупації України.
| Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР) рос. Украинская Советская Социалистическая Республика (УССР) | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Гімн Гімн Української РСР | |||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||
| Столиця | Харків (1919—1934), Київ (1934—1991) | ||||||||||||||||
| Мови | Українська — офіційна (1920—1989) потім державна (1989—1991), російська — офіційна | ||||||||||||||||
| Форма правління | Радянська республіка | ||||||||||||||||
| Секретар ЦК КПУ | |||||||||||||||||
| - 1918 | Георгій П'ятаков | ||||||||||||||||
| - 1990—1991 | Станіслав Гуренко | ||||||||||||||||
| Історія | |||||||||||||||||
| - Проголошено | 10 березня 1919 | ||||||||||||||||
| - Договір про утворення СРСР | 30 грудня 1922 | ||||||||||||||||
| - Радянська анексія західноукраїнських земель | 15 листопада 1939 | ||||||||||||||||
| - Членство ООН | 24 жовтня 1945 | ||||||||||||||||
| - Проголошення незалежності України | 24 серпня 1991 | ||||||||||||||||
| Площа | |||||||||||||||||
| - | 603 700 км2 | ||||||||||||||||
| Населення | |||||||||||||||||
| - | 51 706 746 осіб | ||||||||||||||||
| Густота | 85,6 осіб/км² | ||||||||||||||||
| Валюта | карбованець (SUR) | ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
У деяких працях українських істориків після 1991 року стверджується, що в деякі періоди свого існування УРСР мала певні формальні ознаки державності у структурі органів урядування. Відома масштабною індустріалізацією, тоталітаризмом сталінського штибу та геноцидом українців, зокрема, кількома голодоморами, які прийшли на зміну українізації 1920—1930-х років. У Західній Україні, яку анексував СРСР восени 1939 року, з метою встановлення більшовицького режиму та придушення українського визвольного руху проводили масові депортації місцевого населення та численні каральні акції НКВС—МДБ.
Керівною силою в УРСР проголошено Комуністичну партію (більшовиків) України (згодом перейменовано на КПУ), що входила на правах організації до РКП(б) (пізніше КПРС) і спиралася на Червону армію та структури державної безпеки (НК-ОДПУ > НКВС > МДБ > КДБ).
1945 року стала однією зі співзасновниць Організації Об'єднаних Націй (ООН). 1934 року столицею УСРР став Київ, до того часу був Харків.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України, після чого УРСР припинила своє існування.
Назва
Від проголошення 6 січня 1919 і до 5 грудня 1936 державне утворення мало назву Украї́нська Соціалісти́чна Радя́нська Респу́бліка, УСРР, згідно з правописом 1928 року — Українська Соціялістична Радянська Республіка. У Конституції УРСР від 30 січня 1937 року вже зазначалася назва з урахуванням правопису 1933 року — Украї́нська Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка, УРСР.
Також неофіційно вживаються назви:
- Українська Совєтська Соціалістична Республіка
- УССР
- Совєтська Україна
- Радянська Україна
Історія створення та існування
Створення
За історіографією часів СРСР, початком існування радянської влади на українських землях вважається 12 (25) грудня 1917, коли російськими більшовиками (РСДРП(б)) разом із російськими соціалістами-революціонерами був організований Перший Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові, на якому обраний Народний секретаріат, оголошений «радянським урядом України». Таким чином, радянська історіографія веде історію УРСР від 25 грудня 1917 р.
Під час виборів до Установчих зборів восени 1917 за більшовиків в Україні проголосувало лише 10 % виборців: 754 тис. голосів. В усій Росії більшовики спиралися на містян і робітників промисловості. В Україні ці групи були нечисленними та складалися переважно з «великоросів». У Волинській, Київській, Полтавській, Таврійській губерніях та на Чорноморському флоті не було обрано жодного депутата від більшовиків.
Намагаючись розв’язати проблему протистояння політичних сил на свою користь, більшовики скликали 17 грудня 1917 Перший Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів. <…> Серед 2500 учасників з’їзду більшовицьких депутатів було тільки 60 (за іншими даними — 130). Звичайно, при такому співвідношенні сил більшовики не могли захопити владу в Україні у легальний спосіб. <…> Відносно мала кількість більшовицьких делегатів на з’їзді не була випадковою — це відбивало дійсну картину впливу більшовиків на території України. <…>
Під час дискусії виявилася неабияка розбіжність у поглядах делегатів на те, як саме проводити національну політику в Україні. Були й такі, що радили відкликати з Південно-Західного фронту гвардійський корпус, який був під впливом більшовиків, і кинути його на Центральну Раду. Подібні заяви Володимира Аусема та Євгенії Бош викликали гострий осуд більшості з’їзду.
Маневр більшовиків України не вдався: замість вибрати нову Центральну Раду, підконтрольну більшовикам, з’їзд висловив діючій Центральній Раді повне довір’я. <…> Зрозумівши, що в Києві їм не вдасться нічого вдіяти проти Центральної Ради, більшовики разом із фракцією лівих російських соціалістів-революціонерів покинули з’їзд і переїхали до Харкова. Тут вони об’єдналися зі з’їздом Рад Донецького та Криворізького басейнів, що якраз відбувався, і оцей об’єднаний з’їзд проголосив себе першим Всеукраїнським з’їздом Рад, який обрав Центральний виконавчий комітет і Народний секретаріат, тобто перший радянський уряд України.
У такий спосіб був створений маріонетковий окупаційний уряд. В цей час, затягуючи переговори у Бересті, Раднарком Радянської Росії бажав виграти час, щоб завершити захоплення значної частини території України, включаючи її столицю Київ, сподіваючись замінити делегацію УНР делегацією створеного маріонеткового уряду «Радянської України»
Не зайве ще раз підкреслити, що більшовики України були членами Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), а не аналогічної української партії, якої на той час ще не існувало. Тобто вони виступали нічим іншим, як територіальною агентурою проводу більшовиків Росії, котрий використовував їх для здійснення своїх планів в Україні. А плани були ясні: за допомогою українського радянського уряду підірвати Українську Народну Республіку зсередини, а Центральну Раду розчинити у радах робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Усвідомлюючи справжній стан речей, Затонський в одній із своїх тодішніх промов сказав таке: «Поки ще серед українців розколу немає і не передбачається, а тому доводиться вести війну з українським народом, а більшовиків тільки невеличка жменька»
Варто зазначити, що партія більшовиків — РКП(б) — була загальноросійською партією, а КП(б)У:
 | Формально заснована у квітні 1918 як самостійна партія, але вже через 3 місяці, на своєму I з'їзді, КП(б)У увійшла до РКП(б) з підпорядкуванням спільним партз'їздам і ЦК. Оригінальний текст (рос.) Формально основана в апреле 1918 как самостоятельная компартия, но уже через 3 мес., на своём I съезде, КП(б)У вошла в РКП(б) с подчинением общим партсъездам и ЦК. |  |
Перший Всеукраїнський з'їзд Рад прийняв резолюції «Про організацію влади на Україні» та «Про самовизначення України». З'їзд проголосив, що «Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів». Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення називали «Українською Народною Республікою Рад».
У 1917—1920 відбулися три спроби встановлення радянської влади (а точніше — більшовицької диктатури) в УНР, супроводжувані військовою інтервенцією Радянської Росії.
У березні 1918 року раніше створена більшовиками Українська Народна Республіка Рад зі столицею у Харкові була проголошена незалежною державою.
28 листопада 1918 у Курську створено «Тимчасовий робітничо-селянський уряд України» та його збройні формування, після чого більшовики розгорнули наступ на Україну. Частини радянської (Червоної) армії 3 січня 1919 р. взяли Харків. А 6 січня 1919 року «Тимчасовим робітничо-селянським урядом України» вперше затверджено назву «Українська Соціалістична Радянська Республіка». УСРР (до січня 1919 використовувала назву «Українська Народна Республіка »)[] формально проголошена як «окрема держава» на 3-му Всеукраїнському з'їзді Рад 6—10 березня 1919, коли ухвалено першу Конституцію УСРР. Остаточно вона затверджена Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом на засіданні 14 березня 1919, підписана членами президії з'їзду: Раковським, П'ятаковим, Бубновим та Квірінгом, відомими більшовиками, але їх право виступати представниками українського народу дуже сумнівне.
УСРР проголошена 10 березня 1919 на 3-му Всеукраїнському з'їзді Рад у Харкові стосовно території, що знаходилася під контролем Червоної армії РСФРР. До початку 1923 року мала формальні ознаки незалежної держави, що від грудня 1920 року мала союзні відносини із РСФРР, БСРР, ЗСФРР. На час створення УСРР керівною силою в ній проголошено КП(б)У, що входила на правах обласної організації до РКП(б) і спиралася на збройні сили РСЧА РСФСР. КП(б)У була на той час нечисленною (4364 членів, з яких 130 українців, наприкінці 1918 р. на десятки мільйонів українського населення) і, внаслідок цієї обставини, не була представником ні українського робітничого класу, ні українського селянства.
Володимир Затонський, народний секретар у справах освіти радянської України:
| | Називали себе урядом, та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд без армії, фактично без території, бо навіть Харківська рада нас не визнавала. Апарату жодного... | |
Василь Шахрай, народний секретар у військових справах радянської України, у розмові з Георгієм Лапчинським:
| | ...Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно навіть й не чуло раніше їхніх прізвищ? Що я за «військовий міністр», коли всі українізовані частини в Харкові мені доводиться роззброювати, бо не хочуть іти за мною на оборону радянської влади? За єдину військову підпору для нашої боротьби проти Центральної Ради ми маємо лише військо, що привів на Україну з Росії Антонов і що на все українське дивиться, як на вороже, контрреволюційне?... | |
На думку історика Івана Рибалки:
| | …проголошення харківського зібрання Всеукраїнським з'їздом рад, на якому було представлено менше третини рад, що тоді існували в Україні, не можна вважати легітимним. Через це й проголошення влади рад, утворення уряду, який майже цілком складався з більшовиків, теж не мало належних правових основ, тим більше, що на виборах до Всеросійських установчих зборів у листопаді 1917 р. за більшовиків проголосувало всього 10% українських виборців. ЦВК рад України і народний Секретаріат фактично були створені з волі Леніна для того, щоб виправдати й узаконити їхню війну проти УНР, Центральної Ради, зобразити її як внутрішню боротьбу революційних сил проти «буржуазної» політики Центральної Ради в українському суспільстві за встановлення радянської влади. До радянського уряду, в якому було тільки три українці (Скрипник, Затонський, Терлецький) входили люди, невідомі широким масам українського народу... Щоб видавати радянську владу в Україні за українську, більшовики перехопили й назву «Української Народної Республіки», а уряд назвали фактично за прикладом Генерального Секретаріату Народним Секретаріатом. Оголосили Україну федеративною частиною Росії, а федерального уряду там не було: радянська «УНР» фактично була адміністративним краєм, її органи влади виконували розпорядження Раднаркому Росії і, передусім, директиви ЦК РСДРП(б). | |
Вступ до СРСР
28 грудня 1920 під час VIII Всеросійського з'їзду Рад у Москві підписаний «Союзний договір між РСФРР та УСРР» про «військовий та господарський союз»: з боку РСФРР — Головою Раднаркому РСФРР В. Леніним та Наркомом закордонних справ РСФРР Г. Чичеріним, з боку УСРР — Головою Раднаркому УСРР та Наркомом закордонних справ Х. Раковським. Для досягнення проголошеної мети об'єднувалися «Комісаріати: 1) Воєнних та Морських Справ, 2) Вища Рада Народного Господарства, 3) Зовнішньої Торгівлі, 4) Фінансів, 5) Праці, 6) Шляхів Сполучення і 7) Пошти й Телеграфу». Від цього часу всі рішення стосовно господарської діяльності в Україні приймалися урядом РСФРР, а уряд УСРР ставав його виконавчим підрозділом.
14 грудня 1922 року на вечірньому засіданні п'ятого (завершального) дня VII-го Всеукраїнського З'їзду Рад було прийнято запропоновану Фрунзе Постанову «Про загальносоюзний з'їзд та вибір делегатів на нього» (рос. Об общесоюзном с'езде и выборе делегатов на него), в третьому (прикінцевому) пункті якої йшлося про таке:
| | 3) Делегатів, обраних на Всеросійський з'їзд наділити від імені УССР делегатськими повноваженнями на розробку та остаточне затвердження конституції Союзу С. Р. Республік. Оригінальний текст (рос.) 3) Делегатов, избранных на Всероссийский с'езд облечь от имени УССР делегатскими полномочиями на разработку и окончательное утверждение конституции Союза С. С. Республик. | |
Слід наголосити, що жодними іншими повноваженнями делегатів від УСРР на Перший Союзний З'їзд Рад наділено не було.
30 грудня 1922 року у Москві зазначений з'їзд відкрив свою роботу. Сталін зачитав Декларацію та Договір про утворення СРСР і запропонував їх затвердити. Однак, промовець від імені делегацій республік Фрунзе наголосив на передчасності остаточного ухвалення поданих документів, делегації автономних держав вважали необхідним внести додаткові гарантії, з цією метою повноважні делегації запропонували Договір прийняти за основу, розіслати на затвердження в республіки та, врешті, остаточно ратифікувати його під час Другого Союзного З'їзду Рад. Постанову про затвердження Договору в основному і було прийнято з'їздом. Текст Договору, наданий Сталіним, надалі було подано на підпис делегатам, свої підписи під ним поставили 23 з-поміж обраних від України 352 осіб.
Усе вищезазначене дає всі підстави стверджувати, що 30 грудня 1922 року УСРР де-юре не увійшла до складу Радянського Союзу, оскільки, по-перше, делегати від України на союзний з'їзд були уповноважені на розробку та остаточне затвердження Конституції (і не мали повноважень на прийняття чи розробку чи остаточне затвердження інших союзних документів — Декларації та/або Договору), по-друге, сам Договір з подачі Фрунзе був затверджений лише в основному, і по-третє, підписи під юридично нікчемним для УСРР документом поставили лише 23 делегати від України.
Таким чином, з 30 грудня 1922 року Українська СРР де-факто була анексована, втрачаючи номінальну незалежність, яку мала доти. Втім, незалежність республіки до 1929 року все ще була закріплена в змінах до артикулу (статті) 6 Конституції УСРР, внесених у 1925 році.
У жовтні 1924 Таганрізький та Шахтинський округи передані до складу РСФРР. У жовтні 1925 постановою ЦВК СРСР «Про врегулювання кордонів Української СРР з Російською СФРР і Білоруською СРР» до УСРР приєднано територію з населенням 278 000 осіб, а до складу інших республік, передусім до РСФРР, передано від України територію з населенням близько 479 000 осіб.. Водночас Кубань, заселена переважно українцями, не увійшла до УРСР і була поступово зросійщена.
На час утворення СРСР назва республіки була Українська Соціялістична Радянська Республіка. Згідно з Конституцією 1936 року, порядок слів у назві республіки змінено на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» (УРСР). Територія УСРР/УРСР зазнала низки змін і остаточно сформувалася в 1954.
Українізація
У квітні 1923 XII з'їзд РКП(б) проголосив політику коренізації. Її метою було посилення більшовицького контролю та впливу в національних районах шляхом сприяння розвитку національної за формою культури. Український варіант коренізації називався українізація. Вона проводилася шляхом залучення українців до державного апарату та керівних органів громадських організацій, запровадження української мови в усьому суспільному житті, в усіх установах і навчальних закладах. Хоча частка українців серед населення України становила 80 %, у керівному апараті КП(б)У їх було менш як 30 %. Органи радянської влади в Україні на 95 % складалися з російських або зросійщених працівників. Через це значна частина керівництва КП(б)У на чолі з Дмитром Лебедем опиралася українізації. Їй протистояла група, очолювана Миколою Скрипником, Олександром Шумським, Володимиром Затонським.
27 липня 1923 року Раднарком УСРР видав декрет «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних та культурно-освітніх установ», яким визначав порядок і терміни переведення викладання на українську мову у навчальних закладах. 1 серпня того ж року видано постанову «Про забезпечення рівноправності мов та про сприяння розвиткові української культури», яка проголошувала рівноправність усіх мов на території УСРР й офіційність української мови як основної для офіційних зносин. Ставилася на меті українізація всього державного апарату задля зміцнення союзу влади і населення. Протягом 1924—1925 років українська мова запроваджена у більшості шкіл та установ республіки. Нагляд за проведенням українізації здійснював секретар ЦК КП(б)У Володимир Затонський. 30 квітня 1925 року Президія ВУЦВК і Раднаркому УСРР створили Всеукраїнську центральну комісію українізації на чолі з головою уряду Власом Чубарем. 20—29 листопада 1927 року, в Харкові, пройшов Х з'їзд КП(б)У, який відзначив «величезні досягнення» у галузі проведення національної політики. Чисельність українців у КП(б)У тоді становила 54,5 % її складу, у комсомолі — 65 %. Понад 50 % серед відповідальних працівників і працівників окружкомів партії було українців, у складі ЦК КП(б)У — 35 %, Політбюро ЦК КП(б)У — 66 %. Українською велося викладання і видання газет, журналів і літератури. Керівництво УСРР надавало культурну допомогу українцям Кубані, у Курській і Воронезькій губерніях, на Далекому Сході і в Казахстані.
Негативно на розвитку української культури позначилася діяльність одного з найближчих соратників Сталіна Лазаря Кагановича, який у 1925—1928 роках був генеральним секретарем ЦК КП(б)У. Він займався дискредитацію керівних діячів КП(б)У, був упередженим до української інтелігенції, опирався українізації, вишукуючи націоналістичні ухили. 26 квітня 1926 року Сталін надіслав Кагановичу та іншим членам Політбюро ЦК КП(б)У листа, у яких розкритикував політику українізації. Цей документ використано проти лідерів українізації, зокрема Олександра Шумського. 2 лютого 1927 року під тиском Кагановича Політбюро ЦК КП(б)У звільнило Шумського з посади наркома освіти УСРР. На об'єднаному пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У, що працював 26 лютого — 3 березня 1927 року, Каганович дав початок кампанії боротьби проти «шумськізму», «хвильовизму» й «волобуєвщини», що загальмувало українізацію. На початку 1930-х років Сталін і його прихильники остаточно припинили її. Активні українізатори були репресовані більшовицьким режимом.
Освіта
Після громадянської війни партія більшовиків намагалася підпорядкувати під свій контроль всі сфери культурно-освітнього і духовного життя суспільства. Ставилося на меті комуністичне виховання українського населення. Для цього насамперед було проведено кампанію з ліквідації неписьменності, що тривала з 1921 по 1935 роки. В її роботі брали участь громадські й партійні організації, а також школи та пункти ліквідації неписьменності. Завдяки кампанії кількість писемних збільшилася з 53 % (1920) до 70 % дорослого населення у містах і 50 % у селах (1927).
У 1920—1930-х роках в УСРР діяла загальноосвітня трудова школа двох ступенів: першого — 1—4 класи (8—11 років) і другого — 5—7 класи (12—15 років). Середню освіту (15—18 років) давали з 3-річним строком навчання. Існувала мережа фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) і гірничопромислових шкіл, де навчалися 3—4 роки ті, хто закінчив чотирирічну початкову школу. Тут готували робітників масових професій нижчої кваліфікації. Попри ріст кількості шкіл — від 17 тисяч (1923) до 20 тисяч (1928) — понад третина дітей шкільного віку залишалися без освіти. Викладання велося переважно українською мовою, хоча існували й національні школи. В 1920—1930-х роках в освіті панував класовий підхід, за яким представники робітничого класу мали привілеї. У школах впроваджено вивчення марксизму.
Індустріалізація і Голодомор
З 1928 року впроваджено в життя 5-річний план, а з ним колективізацію сільського господарства та індустріалізацію коштом селянства. Тоді ж припинено НЕП, а в національній політиці Москва, побоюючись українського культурного відродження, вдарила по діячах культури, науки і релігійного життя, інспірувавши процес Спілки визволення України 1930 року. Від колективізації жахливо потерпало село, особливо в часи штучно викликаного голодомору 1932—1933 рр.
У 1930-х pp. проведено кількаразові чистки в державному та партійному апараті УСРР; перші секретарі ЦК КП(б)У чергувалися один за одним (Лазар Каганович, Станіслав Косіор, Микита Хрущов).
У 1935—1937 рр. чистку перенесено на всі щаблі партійних і урядових кадрів. Косіор і другий секретар КП(б)У Постишев були ліквідовані, кілька керівних діячів наклали на себе руки. Масово розстрілювали діячів української культури. Було скасовано рештки адміністративної й економічної автономії УРСР.
Згідно з Конституцією 1936 року, порядок слів у назві республіки змінено на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» (УРСР)
Щойно після того, як у великій чистці обезголовили на 70—80 % державно-партійний апарат УРСР, 1938 року на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У скерували Микиту Хрущова.
Політика керівництва Радянської Росії та СРСР щодо УСРР—УРСР
Від першого дня захоплення влади у Російській республіці, більшовицьке крило РСДРП провадило політику насильницького утримання українських земель під владою Росії.
1928 року, вперше в СРСР, у журналі «Більшовик України» (№ 2—3) економістом-географом Михайлом Волобуєвим у статті «До проблеми української економіки» було викрито колоніальний характер політики російського керівництва держави щодо українських земель у складі СРСР. У статті окреслено фази розвитку колоніальної політики царату в Україні до 1917 року і спростовано версію про повну єдність дореволюційної російської економіки. На думку Волобуєва, економіка була єдиною на антагоністичній імперіалістичній основі, але, з погляду відцентрових сил пригнічених нею колоній, вона являла собою комплекс національних економік. Україна ж являла собою єдиний господарський комплекс.
Однак, за радянської влади, ці обставини ігнорували і російські економісти, і московські керівні установи (зокрема Держплан СРСР), які взагалі уникали навіть назви «Україна», віддаючи перевагу термінам «Південь», «Південний район», «Південно-Західний», «Південь Європейської Росії», «Південноросійське господарство», і, також, вважали Україну колонією європейського типу, що увійшла до складу СРСР. Волобуєв заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії і економічно експлуатується нею.
За перше пореволюційне десятиріччя питання про конфлікти між Україною і Росією, питання українських домагань й опозиційних рухів стояло близько десяти разів перед керівництвом Комінтерну — на міжнародних конгресах і на пленумах.
За рішенням ЦК ВКП(б) від 24 січня 1933 року другим секретарем ЦК КП(б)У призначений Павло Постишев, з наданням йому диктаторських повноважень. Одночасно із ним в Україну направлено до кожного району близько 30 «політкомісарів», що разом складало близько 15 000 осіб. Ця акція ознаменувала початок насильницького втручання Москви в українській внутрішні справи.
Одночасно із організацією Голодомору 1932—1933 років провадилося нищення національної культури та інтелігенції України усіх національностей. Тарас Гунчак наводить підрахунки Григорія Костюка:
1. Знищено Українську автокефальну православну церкву з усім єпископатом, духівництвом і багатьма віруючими. 2. Знищено основоположника і творця новітньої української історичної школи академіка Михайла Грушевського, всіх його учнів і всі наукові заклади, де вони працювали.
3. Знищено історичну школу академіка Матвія Яворського разом з усіма учнями і заснований ним Інститут історії.
4. Знищено філософську школу академіка Юринця, усіх його учнів, а також Інститут філософії.
5. Знищено , а його директора Сергія Пилипенка та більшість працівників ув'язнено або розстріляно.
6. Знищено Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Дмитра Багалія з усіма його співробітниками.
7. Розгромлено . Переважну більшість співробітників Інституту знищено.
8. Знищені і з його керівниками і співробітниками.
9. Розгромлено , а директора Л.І.Величка і більшість наукових співробітників заарештовано.
10. Розгромлено всі літературно-мистецькі об'єднання та організації, а всіх основних письменників і критиків заарештовано (за неповними даними — 97 осіб).
11. Знищена велика на чолі з видатним художником Михайлом Бойчуком.
12. Знищено театр «Березіль», а його керівника Леся Курбаса і ряд визначних акторів ув'язнено. Курбас загинув у концтаборі.
13. Розгромлено видавництво і редакцію Української Радянської Енциклопедії, а керівництво і редакторів її знищено.
14. Заборонено студії над історією КП(б)У на підставі архівних джерел, а визначних істориків М. Равича-Черкаського та М. Попова разом з їхніми співпрацівниками знищено.
15. Майже весь професорський склад усіх українських вищих навчальних закладів був заарештований і знищений.
Друга світова війна
Унаслідок політичної угоди між СРСР та гітлерівською Німеччиною у вересні 1939 р. і червні-липні 1940 р. до УРСР було приєднано західноукраїнські землі, які до того перебували у складі Польщі та Румунії.
Ще до формального узаконення включення захоплених земель до складу СРСР була розпочата депортація населення у східні регіони СРСР.
У кінці вересня 1939 до Львова прибули член Військової Ради Українського фронту М. Хрущов та нарком внутрішніх справ УРСР І. Сєров. Останній особисто керував масовими арештами, виконуючи наказ Л. Берія «очистити» територію Західної України від «українських буржуазних націоналістів» та «польських ворожих елементів». 28 червня 1940 р. територія Північної Буковини та Хотинщини була окупована та анексована СРСР за таємним додатковим протоколом пакту Молотова — Ріббентропа.
Територія краю стала Чернівецькою областю УРСР. Уже 3 липня на анексованих територіях розпочалися політичні репресії.
Вересень 1940, Москва. Нарком оборони СРСР К. Ворошилов видав наказ забезпечити у Галичині та на Волині доброзичливе ставлення до німецьких колоністів. Містилася категорична заборона реквізицій, вимога розраховуватися за придбані товари грішми.
Того ж місяця нарком оборони СРСР К. Ворошилов видав наказ № 0059, у якому констатував доведені до відома Й. Сталіна повідомлення про злочинні дії бійців і командирів 6-ї армії Українського фронту на зайнятій ними території Західної України, зокрема випадки самочинних розстрілів. Командарму армії Ф. Голікову і члену Військової Ради Захаричову …оголошено догану. [1] [Архівовано 23 червня 2013 у WebCite]
Німецько-радянська війна (1941—1945) відбувалася значною мірою на українських землях, й Україна зазнала в ній великих руйнацій і шкоди. Територію окупованої німецькими військами України знову було адміністративно розподілено на західну (Дистрикт Галичина у складі Генерал-губернії Польща) та східну (Райхскомісаріат Україна) частини, права корінного населення значно обмежено, попри періодичні, суто формальні, вияви «симпатії» до українства (наприклад, заборона в деяких містах на вживання російської мови в адміністративних установах). У 1943—1944 рр. Червона армія звільнила територію УРСР від німців і почала відновлювати радянські порядки.
Початково на Західній Україні велася дещо відмінна політика (наприклад, колективізацію відкладено на 1948—1950 pp.), проте ліквідація Греко-Католицької Церкви (1946) і боротьба проти збройного підпілля УПА (1944—1952) створила з західноукраїнських земель пацифіковану зону з масовими депортаціями й арештами.
Початкові надії, що автономія й зовнішній престиж (вступ УРСР до ООН) після війни зростуть, не виправдалися. Сталін і партійне керівництво в Москві повели «політику твердої руки».
Вступ до ООН та пов'язані із ним події
1945 року Українська РСР стала однією зі співзасновниць Організації Об'єднаних Націй (ООН), разом з Білоруською РСР та СРСР.
Створенню Організації Об'єднаних Націй сприяли результати Московської конференції міністрів закордонних справ США, Великої Британії та СРСР у жовтні 1943 р. 30 жовтня 1943 р. США, Велика Британія, СРСР та Китай (за дорученням свого уряду — посол Китаю у СРСР) підписали Декларацію про загальну безпеку — документ, який вперше зафіксував рішення про заснування Організації Об'єднаних Націй, що потім став основою майбутнього Статуту ООН.
4 березня 1944 р. з Москви до Києва надійшла директива, на основі якої 6-та сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон «Про утворення союзно-республіканського Народного комісаріату закордонних справ УРСР», також внесла відповідні зміни до своєї Конституції.
Однією з основних причин, що змусили Сталіна та союзне керівництво розширити повноваження УРСР на міжнародній арені, стало бажання збільшити свій вплив у новій міжнародній структурі за рахунок додаткових голосів.
Післявоєнна відбудова
Знищена війною матеріально і вичерпана у людських ресурсах, Україна боролася з труднощами відбудови і відновлення. Згідно з радянською статистикою воєнні збитки України становили 285 млрд крб у довоєнній валюті . Величезних збитків від воєнних дій та окупації було завдано господарству республіки — крім пограбованих і виведених з ладу німецькими фашистами тисяч промислових підприємств, було вщент розорено сільське господарство. В Україні промислове виробництво у 1945 складало лише 26 % рівня 1940 р. Україні самій доводилося відбудовувати своє народне господарство, майже без зовнішньої допомоги (Радянський Союз відкинув План Маршалла), до того ж необхідно було давати свої незначні засоби і робочу силу на відбудову майже всього Радянського Союзу. Ряд евакуйованих у глибину СРСР підприємств не повернено в Україну. 1946 Україна зазнала чергового голоду. Поряд з тим почався наступ на деякі концесії, надані українській культурі під час війни, також наприкінці 1940-х pp. проведено чергову чистку в КП(б)У під закидом боротьби з буржуазним націоналізмом.
У 1950-х pp. далі тривав наступ російського великодержавного шовінізму на українство, зокрема на західноукраїнських землях після Другої світової війні майже винищено організоване українське збройне й політичне підпілля (УПА, ОУН). У 1951 році московська газета «Правда», «викривала націоналістичні ухили» у творах таких режимних авторів, як В. Сосюра (поезія «Любіть Україну») й О. Корнійчук (лібрето опери «Богдан Хмельницький»). Це було продовження «ждановщини» у національній політиці, здійснюване першим секретарем ЦК КПУ росіянином Л. Мельниковим. Стан «Холодної війни» Кремлівська влада використала як додатковий аргумент для посилення терору в Україні, поширеного й на єврейське населення.
Однак смерть Сталіна і наступна боротьба за владу в Кремлі деякою мірою захитали цей курс. Це виявилося в усуненні першого секретаря ЦК КПУ Л. Мельникова, звинуваченого в русифікації західноукраїнських земель, і призначенні на його місце О. Кириченка, першого українця від часу короткого секретарства Д. Мануїльського (1922). Нове колективне керівництво намагалося знайти тимчасовий компроміс між імперіальними інтересами СРСР і національними прагненнями неросійських народів. В Україні створилися можливості деякої культурної діяльності: пільги в дослідженні і публікаціях з гуманітарних і суспільних наук, почалася контрольована лібералізація («відлига») в літературі і мистецтві. Але ювілей 300-ліття Переяславської угоди 1654, т. зв. возз'єднання України з Росією, Москва максимально використала для ідеологічного зміцнення «єдності» (гасло «навіки разом») України з Росією, підкреслюючи іноді ідею партнерства «двох великих народів» СРСР. У «Тезах про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654—1954)» була викладена спотворена концепція історії України: спільність походження (з праруського народу) росіян, українців і білорусів, їх нерозривна єдність і ніби прагнення до неї протягом історії, вигоди спілки України й Росії навіть під пануванням царів. Пропагандивним виявом «дружби» України з Росією був закон прийнятий Верховною Радою СРСР 26 квітня 1954 про передачу Кримської області до складу УРСР
Намагаючись здобути собі прихильність суспільства, колективне керівництво заініціювало ряд нових законів, в основному в господарській сфері. Для збільшення продукції збіжжя М. Хрущов, поряд з укрупненням колгоспів, проголосив 1954 план засвоєння цілинних земель Сибіру і Казахстану. З України для постійного поселення на цілинних землях мобілізовано близько 100 000 осіб, переважно молоді. Колгоспам надано деякі пільги й декретовано підвищення цін на сільськогосподарські продукти. Але цілинний проєкт не дав бажаних наслідків, і Хрущов запровадив подальші реформи: 1958 скасовано машинно-тракторні станції (МТС) з залишенням у руках держави лише ремонтно-технічних функцій (РТС). Проведено кампанію за збільшення посіву кукурудзи, а також збільшеної продукції хімічних добрив. Одночасно запроєктовано т. зв. міжколгоспні об'єднання, але для обмежених цілей виробництва будівельних матеріалів і будівництва.
Після досягнення на поч. 1950-х pp. рівня довоєнної продукції, насамперед у видобутку вугілля й металургії, в УРСР розпочато розбудову й інших галузей промисловості, головним чином паливно-енергетичної, машинобудівної і металообробної. Курс Г. Маленкова на підвищення виробництва продуктів споживання не дав бажаних наслідків, й Україна далі терпіла на велику нестачу житлової площі, брак товарів першого вжитку і назагал низьку купівельну спроможність населення, не зважаючи на деяке підвищення заробітної плати.
Реорганізація промисловості відбувалася у двох напрямах: децентралізація господарського управління і творення господарських районів (ради народного господарства). В УРСР постало кілька союзно-республіканських міністерств (чорної й кольорової металургії, вугільної промисловості та ін.), наслідком чого частка промислової продукції УРСР, підпорядкована всесоюзним міністерствам у Москві, зменшилася з 64 % 1953 до 24 % 1956. Розширення повноважень республіканських урядів радянська пропаганда підносила як вияв автономізації республік й усунення т. зв. «антипартійної групи» Молотова, Маленкова, Кагановича виправдувала їх опозицією до розширення прав союзних республік.
Хрущовські реформи
З травня 1957 господарське планування й управління перейшло на систему господарських районів, керованих радами народного господарства, яких в УРСР було 14, згодом 7. Через те, що децентралізація управління й утворення раднаргоспів, призвели до т. зв. «місницьких» тенденцій (висування місцевих і республіканських інтересів перед загальносоюзними), 1962 розпочато рецентралізацію, а після усунення від влади Хрущова відновлено повністю стару централізовану бюрократичну систему управління господарством (1965).
Однією з хрущовських ініціатив у плані боротьби з «культом особи» (про яку було оголошено на XX з'їзді КПРС) була реабілітація частини політичних в'язнів і повернення багатьох засланих в Україну. Однак це не стосувалося засуджених на значні терміни політичних діячів й учасників підпілля УПА та багатьох церковних діячів. Намагання відновити «соціалістичну законність» мало своїм наслідком нову кодифікацію радянського законодавства. В культурній сфері режим пішов на заснування нових українських друкованих видань, відновлення установ та товариств, які раніше були ліквідовані або створення нових. Розпочато загальний перехід на обов'язкове 8-річне шкільне навчання. Запроваджена законом 17.04.1959 «Про зміцнення зв'язку школи з життям» реформа шкільництва підкреслювала, з одного боку, потребу виробничо-технічних знань, але водночас була розрахована на русифікацію освіти в Україні. Дискусія над проєктом закону виявила тривожні голоси з боку української інтелігенції, яка побоювалася, що цим узакониться другорядне становище української мови, яку учні відтепер не будуть зобов'язані вивчати як мову республіки. У цьому законі, схваленому в усіх республіках, крилася нова доктрина національної політики КПРС — злиття націй і культур («зближення та взаємозбагачення»), що була схвалена на XXII з'їзді КПРС. В Україні цю нову політику пропагували І. Кравцев та А. Скаба, а Москва висунула на ідеолога концепції «злиття націй» узбека Б. Ґафурова. Разом з тим у 1957—1962 pp. посилено велася антирелігійна боротьба, у ході якої ліквідовано близько половини парафій і церковних громад, дві третини монастирів та дві з трьох православних духовних семінарій в Україні.
Критикою «культу особи» та засудженням практики сталінізму радянський режим мимоволі відкрив дорогу прагненням до справжньої лібералізації, які вже було не легко контролювати. На національному відтинку це була оборона мови, культурної спадщини, зростання зацікавлення незфальшованою історією, а головне — настанова підвищити рівень літературної і мистецької творчості. На цьому тлі народився рух «шістдесятників», який став популярним спершу серед молодої літературної генерації, а згодом і серед ширшої громадськості як нове суспільне явище. Він стимулював громадську думку, критику національної політики комуністичної партії. Витворився творчий фермент, який знаходив вияв і в офіційних установах республіки, в основному — в культурі, та в пресі.
З метою укріплення своїх позицій М. Хрущов притягнув до Москви деяких своїх соратників з України: А. Кириленка, М. Підгорного, а ще раніше Л. Брежнєва, що викликало на Заході припущення, ніби в Кремлі урядує «українська мафія». Проте тон у національній політиці задавали російські консервативні апаратники, протектором яких був М. Суслов, головний ідеолог КПРС. Падіння Хрущова зміцнило позицію централістів, зокрема в галузі народного господарства (галузева перебудова управління 1965), а в національній політиці партії призвело до посилення російського шовіністичного курсу, русифікації та звуження повноважень союзних республік.
Дисидентський рух
В УРСР посилено боротьбу проти дисидентського руху, який набрав форм боротьби з русифікацією, з порушеннями законності, оборони громадянських і національних прав. 1965 р. проведена перша хвиля арештів у Києві та на Заході України. Опозиція набрала прилюдного характеру й почала виявлятися у формі «Самвидаву». Вже раніше почало наростати невдоволення, що виявилося в критиці радянської національної політики в офіційних установах та організаціях, наприклад, у Спілці письменників, у наукових установах (конференція з питань культури мови в Київському Університеті в лютому 1963). Носіями цього руху була здебільшого молодь, найвиразнішими представниками якої стали В. Симоненко, В. Чорновіл, І. Світличний, А. Горська, І. Сокульський, В. Мороз і зокрема І. Дзюба з його самвидавною працею («Інтернаціоналізм чи русифікація?»), яка стала своєрідною політичною програмою руху опору 1960-х років. Стихійне відзначення шевченківських роковин, протести (з приводу підпалу фонду рукописів бібліотеки АН УРСР), політичні процеси, спонтанна художня самодіяльність стали каталізаторами нового відродження, що охопило широкі кола суспільності. Хоч почалися вже репресії, проте режим також ніби робив деякі поступки (спроба за міністра вищої освіти Ю. Даденкова поширення викладання українською мовою, заснування Донецького університету 1965, дні і декади української культури в різних республіках і за кордоном, участь УРСР у міжнародних виступах, серед іншого — на ярмарку в Марселі, усунення 1968 А. Скаби, що був відповідальним за ідеологічні справи, з секретаріату ЦК КПУ).
Найважливішим політичним процесом 1960-х років став таємний процес 7 українських юристів (Л. Лук'яненка, І. Кандиби та ін.) перед обласним судом у Львові 16—20 травня 1961. Підсудним закидали, що вони нібито хотіли силою відірвати УРСР від інших радянських республік. Насправді підсудні збиралися тільки зовсім мирно й легально агітувати за вихід УРСР на підставі статті 17 конституції СРСР 1936. «За зраду батьківщини» Лук'яненка засудили на розстріл, інших на тривале ув'язнення. Верховний суд УРСР, проте, замінив смертний вирок на 15 років ув'язнення.
Дискримінація української культури, репресії проти окремих діячів та взагалі протестний рух збудили інтерес до українських справ за кордоном, зокрема й у Комуністичної партії Канади, яка 1967 р. вислала офіційну делегацію для ознайомлення з ситуацією в Україні. Звіт делегації був критичним, і Москва домоглася відкликання його.
На господарському відтинку декретовано гарантовану мінімальну зарплату колгоспникам (1966), чим відносно покращено долю селян, частина підприємств (бл. 20 %) перейшла на нову систему планування й економічного стимулювання (реформа, запропонована харківським економістом Є. Ліберманом, яку введено експериментально в усьому СРСР, але згодом її дуже обмежено). Індустріальний потенціал України збільшився завдяки побудові значного числа нових великих заводів (бл. 900) й модернізації ряду інших. Українська промисловість частково зорієнтовано на експортну продукцію.
Наприкінці 1960-х pp. події в Чехословаччині мали деякий відгомін в Україні. Радянська збройна інтервенція пояснювалась зокрема побоюванням Москви щодо можливості впливу «Празької весни» на сусідні республіки СРСР. Разом з тим відчувалися труднощі у партійних і бюрократичних взаєминах між центром і Києвом. Місцеві партійні керівники, очолені П. Шелестом, відстоювали в Москві деякі господарського права і домагання УРСР щодо інвестицій і політики в питанні кадрів, а також певного ступеня культурної автономії. Цю ситуацію ще більше ускладнювала наявність дисидентського руху. На початку 1970-х pp. московське керівництво твердило, що київські комуністи не можуть дати собі ради з дисидентами, і вимагало розгрому опозиції. Оскільки цього не зроблено в 1970—1971 pp., Москва доручила провести чергову хвилю арештів (січень-квітень 1972) серед діячів руху опору, а разом з тим з України усунено в травні 1972 П. Шелеста, пов'язане з критикою його книги «Україно наша радянська» за «національні ухили». З відходом Шелеста від керівництва КПУ замінено й відповідального за ідеологічні справи в КПУ Федора Овчаренка Валентином Маланчуком. Тоді ж розпочато чистку секретарів обкомів (1972—1973 замінено 5 перших секретарів). Першим секретарем ЦК КПУ після Шелеста став В. Щербицький, який під протекцією Леоніда Брежнєва слухняно провадив лінію Москви. У партії він зміцнив дисципліну й усунув від впливів більш незалежні елементи, особливо з т. зв. харківської (висуванці М. Підгорного) і київської груп (П. Шелеста), залучаючи до керівництва людей Л. Брежнєва (дніпропетровська група). У середині 1970-х років з'явилося більше росіян на впливових постах у партії й уряді, наприклад, у січні 1976 р. росіянин Іван Соколов був призначений другим секретарем ЦК КПУ (відповідальний за кадри). Назагал партійна і державна бюрократія стала ще більш відчуженою від народних мас. Частково толеровану українізацію окремих установ і шкільництва припинено; багато свідоміших одиниць, які активізувалися в 1960-х pp., усунено. Одночасно проведено чистку в різних українських науково-культурних установах, зокрема в інститутах археології, історії і філософії АН УРСР, в Українському Товаристві охорони пам'ятників історії та культури та ін.
Проте хвиля арештів 1972 р. не зупинила руху опору, хоч завдала йому дошкульних ударів. «Український Вісник» (1 випуск 1970) з'являвся до 1974 р., на Захід почали доходити інші документи «Самвидаву». У 1972—1973 рр. невдоволення населення почало виявлятися в страйках і заворушеннях (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Київ). Розпочата між Заходом і СРСР політика «розрядки» якоюсь мірою сприяла цим ферментам і рухові опору, зокрема після підписання Кінцевого акту Гельсінських угод про європейську безпеку і співробітництво (1975). На цій підставі оформився в СРСР і УРСР правозахисний рух. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод постала в листопаді 1976 р. під проводом письменника Миколи Руденка; до неї приєднався відомий дисидент українського роду в Москві генерал Петро Григоренко. У 1977—1980 pp. групу, яка поповнювалася новими членами, майже ліквідовано (останній голова на волі Оксана Мешко заарештована 1980 р.). Документи київської Гельсінської групи, що реєстрували порушення національних і людських прав в Україні, вияскравили важкий підневільний стан України перед світовою думкою, в основному на Бєлградській і Мадридській конференціях, скликаних для перевірки виконання Гельсінських угод. Ряд нових документів політ. в'язнів з таборів після 1977 р. ще виразніше унагляднюють політичні цілі руху опору — державне визволення України (звернення Українського Національного Визвольного руху до ООН 1979 р. і заяви Українського Патріотичного руху).
На релігійному відтинку особливо переслідуються євангельські християни баптисти «ініціативники», як також інші протестантські групи (п'ятдесятники, Свідки Єгови), поширені в Україні. Окремі греко-католицькі священники, що діяли нелегально, разом з мирянами домагалися легалізації своєї Церкви на Західній Україні, але безуспішно; їхні громади продовжують діяти підпільно, причому були арешти і процеси проти їх активістів (1969 засуджено таємного єп. Василя Величковського). За винятком зах. укр. земель, правосл. Церква в Україні піддана русифікації. Офіційна пропаганда поборює концепцію української автокефалії та окремої східної Української Католицької Церкви. Екзарх України, київський митрополит Філарет відігравав чималу роль в ієрархії Російської православної церкви, головоно в її зовнішніх зв'язках.
Протягом 1970-х pp. посилився еміграційний рух єврейського населення з СРСР, у тому числі й з України, до Ізраїлю і на Захід, який охопив бл. 100—125 000 українських євреїв. Але з українських діячів опору видалені на Захід лише одиниці: Леонід Плющ (1976), Петро Григоренко (1977), Надія Світлична (1978), Валентин Мороз і пастор Георгій Вінс (1979) та Святослав Караванський, Ніна Строката (дружина С. Караванського) і Володимир Малинкович (1980).
Народне господарство УРСР повнотою інтегроване в загальну радянську економічну систему, підлягало тим самим змінам, що й загальна радянська економіка. Частка УРСР у загальному союзному національному прибутку (бл. 20 %) не була пропорційно відбита в капіталовкладеннях. Україна докладала для розвитку інших районів СРСР. В УРСР не реалізовано жодних більших проєктів розбудови промисловості чи транспорту й капітального будівництва. Закінчено розпочату давніше побудову т. зв. Дніпрового каскаду ГЕС, який, дає електроенергію не лише для внутрішнього вжитку, але й на експорт.
Економічна ситуація СРСР з середини 1970-х pp. назагал погіршилася, темпи річного приросту сповільнилися (з 8,5 % у 1970 до 3,2 % 1981), на що вплинула й світова енергетична криза. Кілька неврожаїв спричинили харчову кризу, що змусило радянський уряд імпортувати значну кількість збіжжя. При цьому радянське керівництво продовжувало витрачати поважні суми на озброєння та коштовні міжпланетарні дослідження. Немало коштують радянській економіці чималі видатки, пов'язані з зовн. допомогою та військовими інтервенціями в Африці і на Близькому Сході. Факт, що українці гинуть з 1980 в Афґаністані, створив атмосферу війни, якою погрожує воєнна верхівка в Кремлі, драматизуючи ситуацію ще й китайською небезпекою. Курс на військову перевагу СРСР та використання слабих місць Зах. чи «третього світу» створив нове напруження між Зах. і сов. блоком. Змін чи їх ознак не вніс і 26 з'їзд КПРС (лютий 1981), який підтвердив попередні позиції та те саме керівництво в Москві і в УРСР. Події у Польщі 1980—1981 викликали ще більшу чуйність Москви у зах. респ., гол. в УРСР; запроваджено ряд обмежень щодо руху населення. Далі зберігається суворо олігархічний характер сов. влади, при чому до слова більше приходять рос. націоналістичні кола. Укр. елементи, які в 1960-х pp. могли мати ще деякі впливи в Кремлі, тепер мають лише номінальне представництво.
Територіальні зміни
У часи Другої світової війни 1939—1945 років територія УРСР зросла за рахунок анексованих СРСР земель Західної України. Проте одночасно, на підставі рішень керівництва СРСР, низка територій була передана іншим республікам: Берестейщина та північне Полісся — Білорусі; Стародубщина, Таганрозька та Шахтинська округи — РРФСР; Придністров'я (Подністров'я) — Молдавській РСР.
У 1954 до складу УРСР включена Кримська область.
Від 1959 року УРСР була поділена на 25 областей. У 1970—1980-х роках була третьою союзною республікою СРСР за площею після РРФСР та Казахстану. За економічними і демографічними показниками була другою після РРФСР. Виробляла чверть усієї продукції СРСР. За останнім переписом населення 1989 року нараховувала 52 млн мешканців.
Припинення існування та правонаступництво
16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою проголосила верховенство Конституції і законів УРСР на своїй території.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України та створення самостійної української держави — України. Зокрема, було визначено, що «віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».
Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. проголосив Україну правонаступницею УРСР.
8 грудня 1991 року Леонід Кравчук та Вітольд Фокін підписали від імені України, як однієї з країн-засновниць СРСР, Біловезьку угоду, якою було констатовано припинення існування Радянського Союзу і припинено діяльність усіх союзних органів на території України та інших країн-підписантів.
1992 року Уряд УНР в екзилі передав повноваження та атрибути державної влади новообраному Президентові України.
Культура
Державно-політичний устрій
Радянські органи в Україні за революції — Центральний Виконавчий Комітет України і Народний Секретаріат (гол. Є. Медведєв, згодом М. Скрипник), утворені в Харкові 25 і 30 грудня 1917 р., як і створений у Курську наприкінці 1918 Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України (голова Ю. Пятаков), були задумані як протиставлення урядові УНР. Більшовики проголосили Україну «республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів» у тісному федеративному зв'язку з Радянською Росією. Проте конституція УСРР 14.03.1919 р. не згадувала про федеративні зв'язки і номінально створила «незалежну» державу. Фактично ж весь час діяла зверхність Москви (партії й уряду РРФСР) над УСРР, насамперед через КП(б)У, яка, за винятком короткого періоду між партійною конференцією в Таганрозі в квітні 1918 р. і першим з'їздом КП(б)У в Москві у липні 1918 р., була не тільки фактично, але й формально складовою частиною РКП(б) (що пізніше була перейменована на ВКП(б), а потім на КПРС).
Утворені, згідно з конституцією, органи влади УСРР були цілковитою подобою органів та інституцій РРФСР, таким же було й радянське законодавство в Україні. Навіть законодавчі акти РРФСР застосовувалися автоматично в Україні. Видимість державності УСРР при її фактичному підпорядкуванні російській центральній владі були лише перехідною стадією, диктованою станом війни і наявністю в Україні чи в екзилі уряду УНР. Цей стан мав стабілізуватися створенням союзної держави — СРСР, складовою частиною якого стала УСРР.
Найвищим органом державної влади за 1919—1922 pp. був Всеукраїнський З'їзд робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, який обирав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет, що здійснював верховну владу між Всеукраїнськими З'їздами; виконавчо-адміністративним органом була Рада Народних Комісарів. На місцях поставали подібні ради: міські, сільські, волосні, повітові і губерніальні з їх виконавчими комітетами. Ці органи влади творилися шляхом посередніх виборів, при чому міське робітниче та сільське населення не були однаково репрезентовані (з дискримінацією останнього), при відлученні від участі у виборах різних категорій громадян, позбавлених права голосу.
Включення УСРР до РРФСР відбувалося шляхом об'єднання наркоматів унаслідок укладення т. зв. союзно-оборонних і господарських договорів між двома, або й всіма наявними радянськими республіками (1.06.1919 і 28.12.1920). Спільне керівництво, а насправді обмеження і підпорядкування найважливіших ділянок державної влади російському центрові (оборона, транспорт, праця, зовнішня торгівля, пошта-телеграф) робили характер УСРР як окремої державної формації, сумнівним.
УСРР мала у новій і формальній федерації СРСР після 1922 року номінально рівноправне місце з РРФСР, Білоруською РСР та Закавказькою Федерацією. Згідно зі зміненою у травні 1925 року конституцією УСРР та її новим варіантом 1929 року, верховні органи влади були подібні до попередніх: Всеукраїнський З'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (голова Г. Петровський) і Рада Народних Комісарів (В. Чубар, П. Любченко). Органи державного управління — наркомати були поділені на: а) злиті, які існували в уряді СРСР і мали в республіках своїх уповноважених, б) об'єднані (існували при урядах і СРСР і УСРР) та в) самостійні (діяли лише у республіках). За союзним договором було створено 5 загальносоюзних наркоматів: закордонні справи, оборона, зовнішня торгівля, транспорт та пошта і телеграф. Проте шляхом внесення змін до законодавства поступово об'єднано низку інших ділянок державного життя.
Ще більшу централізацію влади і державного управління установили нові конституції СРСР (1936) і УРСР (1937), згідно з якими була впроваджена система прямих виборів та надано всім громадянам однакові виборчі права. Найвищу владу за цими конституціями здійснювала Верховна Рада та її президія, а виконавчу — Рада Народних Комісарів (з 1946 — Рада Міністрів). Наркомати було поділено на: а) загальносоюзні, б) союзно-республіканські і в) республіканські, при чому обсяг безпосередньо чи опосередковано централізованих галузей поширився.
Конституційним законом від 01.02.1944 поширено компетенцію УРСР на зовнішні справи й оборону утворенням союзно-республіканських наркоматів (згодом міністерств з цих ділянок). З кінця 1940-х pp. припинено призначення міністра оборони УРСР.
Й. Сталін у своєму листі до президента США Франкліна Делано Рузвельта (11 лютого 1945), пов'язаному з обговоренням питання створення ООН, фактично визнавав повністю залежний характер УРСР:
| | Я цілком згодний з Вами, що, оскільки число голосів Радянського Союзу збільшується до трьох у зв'язку з включенням до списку членів Асамблеї Радянської України і Радянської Білорусі, належить також збільшити кількість голосів для США. Оригінальний текст (рос.) Я совершенно согласен с Вами, что, поскольку число голосов Советского Союза увеличивается до трех в связи с включением в список членов Ассамблеи Советской Украины и Советской Белоруссии, следует также увеличить количество голосов для США. | |
Після смерті Сталіна відбулися деякі зміни у державно-правовому статусі УРСР. Від кінця 1950-х років поширено права виборних рад по лінії т. зв. демократизації і більшої участі рад у розв'язуванні державних справ. У Верховній Раді УРСР було створено постійні комісії, які збиралися раз на 3 місяці на короткі сесії для розгляду доручених їм питань. Крім попередніх комісій (мандатної, законодавчих передбачень, закордонних справ і старійшин), було утворено комісії: планово-бюджетну, важкої промисловості, легкої і харчової промисловості, місцевої промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку, сільського господарства, комунального господарства і побутового обслуговування, торгівлі, освіти й науки, культури, охорони здоров'я і соціального забезпечення, охорони природи, молоді (за станом на 1971). Постійні комісії також було утворено при місцевих радах. Серед інших, комісії, до складу яких входили і не члени рад, мали своїм завдання сприяти виконанню заходів місцевого управління.
У зв'язку з курсом на «розширення прав союзних республік» УРСР шляхом відповідних конституційних змін було надано деякі повноваження, які раніше належали загальносоюзними органами управління: у справах адміністративно-територіального поділу, судоустрою і судочинства, деякі права у розробці місцевого бюджету та господарського планування. УРСР одержала право на власне законодавство у цих сферах, щоправда, в межах загальносоюзного законодавства і лише з доручення союзних органів. За таким самим порядком було опрацьовано наприкінці 1950—1960-х років низку нових кодексів УРСР, які розробили на підставі загальних основ союзного законодавства; вони засадничо нічим не відрізнялися від кодексів інших республік.
Подібним чином було розширено повноваження виконавчої влади УРСР з середини 1950-х років. В уряді УРСР було утворено деякі союзно-республіканські міністерства, які раніше не існували: зв'язку, вищої освіти (якому в УРСР підпорядковано 58 вишів), енергетики й електрифікації; збільшилося число союзно-республіканських комітетів; було переведено союзно-республіканські міністерства в розряд республіканських (торгівлі, будівельних матеріалів, хлібопродуктів, юстиції, внутрішніх справ, охорони громадського порядку). Тоді ж ряд міністерств у Москві і Києві було ліквідовано, а управління тими галузями перейшло до рад народного господарства. Цей децентралізаційний курс, що з нього скористалися республіканські уряди, припинився в середині 1960-х років, і тоді було відновлено центральні міністерства у Москві, а в УРСР перетворено ряд республіканських на союзно-республіканські (освіти, торгівлі, внутрішніх справ, сільського господарства, монтажних і спеціальних робіт, промислового будівництва, лісової і деревообробної промисловості, харчової промисловості, будівельних матеріалів, радгоспів) або їх було скасовано взагалі (юстиції, охорони громадського порядку). Так само ряд комітетів Ради Міністрів УРСР стали союзно-республіканськими комітетами; союзно-республіканське міністерство хімічної промисловості стало загальносоюзним у 1970 році.
З кін. 1960-х років Рада Міністрів розрослася знову на важку централізовану бюрократичну машину з перевагою союзно-республіканських міністерств і державних комітетів (1978 — 28 і 16 з кількома ін. підпорядкованими органами) тільки при шістьох республіканських міністерствах.
Нова конституція УРСР 1978 року, ухвалена на зразок конституції СРСР 1977 року, повторювала дослівно головні статті останньої і вносила лише мінімальні зміни до структури влади: Верховна Рада обиралася на 5 років у складі 650 депутатів; місцеві ради обиралися на 2,5 роки. У складі Ради Міністрів УРСР було утворено президію, яка фактично існувала й раніше, хоч досі не була конституційним органом. Міністерства і далі поділялися на союзні, союзно-республіканські і республіканські, яких нова конституція не перераховувала. Зміни у структурі і категоріях міністерств регулювалися тепер уже звичайними законами. Конституція уже не згадувала повноважень УРСР у сфері збройних сил, таким чином було формально ліквідовано союзнореспубліканське міністерство оборони.
УРСР формально і фактично була унітарною формацією і не мала у своєму складі ніяких автономних одиниць. До 1940 року була в її складі Молдавська АРСР, яка перейшла на статус союзної республіки. Тогочасна Кримська область УРСР до 1944 року була АРСР у межах РРФСР. Бувши сама централізованою одиницею, УРСР входила у ширшу централізовану структуру СРСР; органам влади останньої підпорядковувалися державні органи УРСР. Керівною силою політичної системи УРСР була КПРС, яка діяла в Україні через повністю інтегровану в неї Комуністичну Партію України.
Наслідуючи інші держави, УРСР, як і 14 інших радянських союзних республік, мала деякі зовнішні ознаки також держави: прапор, державний гімн і герб.
Питання суверенітету, правосуб'єктивності та природи радянської союзної республіки в колах теоретиків державного права були й лишаються дискусійними. Радянська доктрина наполягала на наявності суверенних прав союзних республік, у тому числі й УРСР. Натомість більшість західних правників заперечували суверенний характер союзних республік. Обмежена участь УРСР, як і деяких інших республік, у міжнародних взаєминах до 1923 року та після 1944 року надавала їм лише часткову правосуб'єктність, яку не можна було вважати істотною функцією українського радянського державного організму, а можна було говорити лише про тактичне значення для зверхньої держави — СРСР. Саме СРСР визначав доцільність чи недоцільність тих чи інших дій УРСР у зовнішніх зв'язках, маніпулюючи ними з погляду інтересів радянської великодержавної політики. Обсяг формально окремих міжнародних зв'язків УРСР був надзвичайно вузьким і селективним: право на посольства здійснювалося лише мінімально (представництво УРСР при ООН і місія при ЮНЕСКО в Парижі; у Києві не було ні одного акредитованого дипломатичного представника іноземної держави), існували лише генеральні консульства європейських соціалістичних країн, а в 1976—1979 існувало консульство США; в Одесі були розташовані генеральні консульства Болгарії, Куби й Індії. УРСР брала участь лише у тих міжнародних конференціях, де це не підносило її престижу як окремої держави (наприклад, в технічних і адміністративних). УРСР підписала тільки колективні (багатосторонні) міжнародні угоди (в 1944—1945 була сиґнатором двох двосторонніх угод), але не політичного характеру; УРСР не брала жодної участі як окрема держава в нарадах і міжнародних організаціях країн соціалістичного блоку.
Участь УРСР в ООН та спеціалізованих і міжурядових організаціях, очевидно, була умотивована лише можливістю здобуття таким чином додаткового впливу і голосів для СРСР. Розбудований для цих обмежених зовнішньополітичних дій апарат в уряді УРСР був мінімальним: міністерство закордонних справ, комісія закордонних справ Верховної Ради, згадані вже місії в Нью-Йорку і Парижі (представник УРСР у Женеві входив до складу загальнорадянської місії при європейській штаб-квартирі ООН). В 1947 році Москва відкинула пропозицію Великої Британії про встановлення прямих дипломатичних зв'язків з Києвом. Так само не існувало у Києві неурядових установ міжнародного спілкування, як це було в Москві чи столицях інших країн радянського блоку (асоціації сприяння ООН тощо). Український Червоний Хрест, Республіканський Комітет молоді тощо не були членами відповідних міжнародних союзів. Т. зв. товариства дружби і культурного зв'язку з закордонними країнами (СРСР — Франція, СРСР — Італія тощо) діяли у загальносоюзному масштабі, а їх роботу в Києві лише координувало Українське товариство дружби і культурних зв'язків, що було підрозділом Союзу радянських товариств дружби. У цьому ж плані діяло й товариство культурних зв'язків з українцями за кордоном «Україна». Конституція УРСР 1978 року не внесла ніяких змін у зовнішньополітичні повноваження УРСР, хоч деякі українські радянські правники (І. Лукащук) свого часу вказували на потребу чіткішого розмежування і визначення їх.
Не зважаючи на мінімальні вияви прав УРСР у практиці зовнішньої політики та на їх допоміжну функцію у радянській зовнішній політиці, з погляду позитивного міжнародного права (чинне право і його виявлення в актах) можна ствердити часткову правосуб'єктність УРСР, при чому потенційно вона могла бути значно поширена.
Суверенний характер УРСР можна ставити під сумнів не лише з погляду міжнародного, але й державного права. У принципі класична теорія держави не знає такого прецеденту, щоб одна державно-політична одиниця, як УРСР, була так залежна від іншої зверхньої держави, — СРСР, — і водночас претендувала б на статус окремої держави. Лише деякі васальні держави і протекторати у минулому були в подібному становищі.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.
Адміністративно-територіальний поділ
На момент створення УСРР фактично не охоплювала території Західної України (Львів, Рівне, Тернопіль, Дрогобич та ін.), Криму, територій Донецько-Криворізької радянської республіки (Харків, Луганськ, Донецьк, Кривий Ріг та ін.), Північної Буковини (з Чернівцями), Закарпаття, частини Бессарабії, Одеси. Одночасно, з самого початку свого існування вона претендувала на територію 9 українських губерній (Таврійської — без Криму). Постановою ЦК РКП(б) від 15 березня 1918 року Донецький басейн був визнаний територією України. На Другому Всеукраїнському з'їзді рад були присутні делегати від Донбасу, а Україна була проголошена незалежною радянською федеративною республікою. При цьому до складу УСРР входили південні території сучасної Гомельської області Білорусі.
Зміни 1919—1926 рр.
Після закріплення радянської влади в Україні, її столицею до середини березня 1919 р. був Харків. До складу УСРР якийсь час входили Білгородський і Грайворонський повіти дореволюційної Курської губернії. 31 січня 1919 р. РНК УСРР приймає постанову про утворення Донецької губернії в складі двох повітів — Бахмутського та Слов'яносербського. У чернетці постанови обмовлялося, що український уряд не претендує на Донську область РСФРР. 25 лютого 1919 р. розглядалося питання про кордони між РСФРР і УСРР. Основним рішенням було зберегти дореволюційні кордони між губерніями як кордони між республіками, але 4 північні повіти Чернігівської губернії були передані РСФРР, яка включила їх до складу Гомельської губернії — першої нової губернії, яку створило радянське керівництво.
15 березня 1920 р. РСФРР передала УСРР станиці Гундорівську, Кам'янську, Калітвянську, Усть-Белокалітвянську, волость Карбово-Обріську Донецького округу, ст. Володимирську, Олександрівську Черкаського округу і далі по лінії ст. Козачі Лагері, Мало-Несветайская, Нижньо-Крепінська, Таганрог (разом з округом). У серпні 1924 року частина Шахтинської і Таганрозької округ Донецької губернії Української РСР були повернені до складу РСФРР.
У 1925—1926 рр. продовжилося збільшення території України: 16 жовтня 1925 р. РСФРР передає частину Курської губернії (територія Путивльського повіту (без Крупецької волості), Кренічанську волость Грайворонського повіту, 2 неповні волості Грайворонського та Бєлгородського повітів); 1 квітня 1926 додана Семенівська волость Новозибківського повіту Брянської губернії; Троїцька волость Валуйського повіту Воронезької губернії.
Зміни 1939—1954 рр.
У вересні 1939 року радянські війська окуповують у Польщі територію Західної України, яка 14 листопада 1939 р. офіційно увійшла до складу УРСР. З придбаних територій 16 серпня 1945 р. Польщі були зроблені деякі поступки, лінія кордону УРСР з Польщею проведена по лінії Керзона з невеликими відхиленнями на користь Польщі (в тому числі місто Перемишль).
28 червня — 3 липня 1940 р. війська СРСР зайняли Бессарабію і Північну Буковину, що належали Румунії. 2 серпня 1940 р. зі складу УРСР виведено Придністров'я (воно разом з рядом територій у Бессарабії утворило Молдавську РСР). УРСР одержала Північну Буковину з Чернівцями, південні райони Бессарабії з містом Білгород-Дністровський (Аккерман).
У березні 1945 року, згідно з радянсько-польськими договорами, частина Дрогобицької області (Бірчанський, Ліськівський і західна частина Перемишльського району з містом Перемишль) були передані Польщі.
29 червня 1945 р. у Москві було підписано угоду про входження Підкарпатської Русі, що належить Чехословаччини, до складу УРСР. Крім того, були передані деякі власне словацькі території. Нові території отримали назву Закарпаття.
У травні 1948 Медиківський район зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
15 лютого 1951 відбувся обмін територіями між СРСР і Польщею, в результаті чого УРСР втратила частину території Дрогобицької області (Нижньо-Устріцький район).
19 лютого 1954 зі складу РРФСР до складу УРСР передано Крим (без вказівки статусу міста Севастополя).
Адміністративний поділ Української РСР станом на 17 січня 1979:
| Області | Райони | Сільради | Міста | смт | Міські райони | Нас., тис. | % містян | Густота на 1 км² |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українська РСР | 479 | 8 522 | 412 | 899 | 120 | 49 755 | 61 | 82,4 |
| Вінницька | 26 | 591 | 11 | — | 28 | 2 046 | 35 | 77,2 |
| Волинська | 15 | 309 | 10 | 20 | — | 1 015 | 40 | 50,3 |
| Ворошиловградська | 18 | 170 | 37 | 105 | 4 | 2 787 | 85 | 104,4 |
| Дніпропетровська | 20 | 219 | 18 | 54 | 18 | 3 639 | 80 | 114,1 |
| Донецька | 18 | 204 | 49 | 134 | 20 | 5 160 | 89 | 194,7 |
| Житомирська | 22 | 531 | 9 | 41 | 2 | 1 597 | 44 | 53,4 |
| Закарпатська | 13 | 257 | 9 | 28 | — | 1 155 | 38 | 90,2 |
| Запорізька | 18 | 228 | 13 | 20 | 6 | 1 947 | 71 | 71,6 |
| Івано-Франківська | 14 | 350 | 13 | 26 | — | 1 332 | 36 | 95,8 |
| Київська (вкл. Київ) | 25 | 559 | 23 | 29 | 12 | 4 068 | 74,1 | 140,7 |
| Кіровоградська | 21 | 293 | 12 | 26 | 2 | 1 251 | 52 | 50,9 |
| Кримська | 15 | 231 | 15 | 54 | 10 | 2 183 | 67 | 80,9 |
| Львівська | 20 | 487 | 39 | 36 | 5 | 2 584 | 53 | 118,5 |
| Миколаївська | 19 | 216 | 7 | 20 | 4 | 1 242 | 60 | 50,5 |
| Одеська | 26 | 349 | 17 | 29 | 8 | 2 544 | 62 | 76,4 |
| Полтавська | 25 | 375 | 15 | 21 | 5 | 1 741 | 50 | 60,5 |
| Рівненська | 15 | 306 | 9 | 18 | — | 1 121 | 36 | 55,8 |
| Сумська | 18 | 341 | 15 | 20 | 2 | 1 463 | 53 | 61,5 |
| Тернопільська | 16 | 423 | 16 | 14 | — | 1 163 | 31 | 84,3 |
| Харківська | 25 | 327 | 16 | 62 | 9 | 3 056 | 75 | 97,3 |
| Херсонська | 18 | 214 | 8 | 30 | 3 | 1 164 | 58 | 40,8 |
| Хмельницька | 20 | 466 | 11 | 25 | — | 1 558 | 36 | 75,6 |
| Черкаська | 20 | 412 | 15 | 19 | 2 | 1 547 | 44 | 74,0 |
| Чернівецька | 10 | 204 | 10 | 9 | 3 | 890 | 38 | 109,9 |
| Чернігівська | 22 | 460 | 15 | 31 | 2 | 1 502 | 44 | 47,1 |
Збройні сили
Див. також: Червона армія, Радянська армія, Чорноморський флот (СРСР)
За часів СРСР на території України збільшувалася кількість ядерної зброї, яка знаходилася на території України.
До цього угруповання входило:
1. 176 стаціонарних МБР:
- 130 рідинних, по шість боєголовок кожна.
- 46 твердопаливних МБР по десять боєголовок, з дальністю польоту до 11 000 км.
2. Частини мобільних стратегічних ракет типу «Темп» з ядерними боєголовками.
3. Фронтові та армійські бригади оперативно-тактичних ракет з ядерними боєголовками. Були розміщені в усіх військових округах на території УРСР, у Київському військовому окрузі — у Білій Церкві, Кіровограді, Кременчуці.
4. Частини тактичних ракет, що могли нести ядерні боєголовки.
5. 44 важких стратегічними бомбардувальниками Ту-95МС (25 одиниць) і Ту-160 (19 одиниць), оснащених ядерними крилатими ракетами класу «повітря — земля» великої дальності (1080 одиниць) і декількома сотнями одиниць тактичної ядерної зброї.
За своїм кількісним складом та потужністю ядерна зброя, що залишилася на 1992 рік на території України, посідала третє місце у світі після Росії і США.
Населення
-
![image]()
Найпоширеніші рідні мови в Українській РСР за даними перепису 1926 р. -
![image]()
Українські етнічні терени, 1945 -
![image]()
Національний склад населення міст УСРР, 1925
На початку 1920-х років, унаслідок політики царизму, українські міста були зросійщені. Українці у містах становили менше третини населення, а в Києві — 17 %, у Харкові — менше ніж 25 %, в Одесі — не більше 10 %. Так само російськими або російськомовними були більшовицька верхівка, інтелігенція та пролетаріат. З 3702 відповідальних працівників губернського, окружного і районного рівнів українською мовою володіли лише 797 чол. Ще менше таких працівників було у республіканських установах. З усім тим, станом на 1926 рік частка українців у населенні України становила 80 %, тоді як інших національностей — лише 20 %.
Населення УРСР згідно з переписами
| 1926 | 1931 | 1937 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 29 018 187 | 31 403 200 | 28 387 609 | 30 946 218 | 41 869 046 | 47 126 517 | 49 754 642 | 51 706 742 |
ПП — природний приріст у порівнянні з попереднім переписом.
| Національності | 1926 | % | 1939 | % | ПП % | 1959 | % | ПП % | 1970 | % | ПП % | 1979 | % | ПП % | 1989 | % | ПП % |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українці | 23218,9 | 80,01 | 23667,5 | 76,48 |  1,93 | 32158,5 | 76,81 | 35,87 | 35283,9 | 74,87 | 9,71 | 36489,0 | 73,55 | 3,41 | 37 419 053 | 72,73 | 2,54 |
| Росіяни | 2677,2 | 9,23 | 4175,3 | 13,49 | 55,95 | 7090,8 | 16,94 | 69,82 | 9126,3 | 19,37 | 28,70 | 10471,6 | 21,11 | 14,74 | 11 355 582 | 22,07 | 8,44 |
| Білоруси | 75,842 | 0,26 | 158,2 | 0,51 | 290,9 | 0,69 | 385,8 | 0,82 | 406,1 | 0,82 | 440 045 | 0,86 | |||||
| Кримські татари | 0,193 | 0,00 | 3,554 | 0,008 | 6,636 | 0,01 | 46 807 | 0,09 | |||||||||
| Молдовани | 257,8 | 0,89 | 260,4 | 0,84 | 241,7 | 0,58 | 265,9 | 0,56 | 293,6 | 0,59 | 324 525 | 0,63 | |||||
| Болгари | 92,078 | 0,32 | 113,5 | 0,37 | 219,4 | 0,52 | 234,4 | 0,50 | 238,2 | 0,48 | 233 800 | 0,45 | |||||
| Угорці | 0,869 | 0,003 | 149,2 | 0,36 | 157,7 | 0,33 | 164,4 | 0,33 | 163 111 | 0,32 | |||||||
| Румуни | 1,530 | 0,005 | 0,825 | 0,003 | 100,9 | 0,24 | 112,1 | 0,24 | 121,8 | 0,25 | 134 825 | 0,26 | |||||
| Поляки | 476,4 | 1,64 | 357,7 | 1,16 | 363,3 | 0,87 | 295,1 | 0,63 | 258,3 | 0,52 | 219 179 | 0,43 | |||||
| Євреї | 1574,4 | 5,43 | 1532,8 | 4,95 | 840,3 | 2,01 | 776,1 | 1,65 | 632,9 | 1,28 | 486 326 | 0,95 | |||||
| Греки | 104,7 | 0,36 | 107,0 | 0,35 | 104,4 | 0,25 | 106,9 | 0,23 | 104,1 | 0,21 | 98 594 | 0,19 | |||||
| Вірмени | 10,631 | 0,04 | 21,688 | 0,07 | 28,024 | 0,07 | 33,439 | 0,07 | 38,646 | 0,08 | 54 200 | 0,11 | |||||
| Татари | 22,281 | 0,08 | 55,456 | 0,18 | 61,334 | 0,15 | 72,658 | 0,15 | 83,906 | 0,17 | 86 875 | 0,17 | |||||
| Цигани | 13,578 | 0,05 | 10,443 | 0,03 | 22,515 | 0,05 | 30,091 | 0,06 | 34,411 | 0,07 | 47 917 | 0,09 | |||||
| Азербайджанці | 0,056 | 0,00 | 4,626 | 0,015 | 6,680 | 0,02 | 10,769 | 0,02 | 17,235 | 0,03 | 36 961 | 0,07 | |||||
| Грузини | 1,265 | 0,004 | 10,063 | 0,03 | 11,574 | 0,03 | 14,650 | 0,03 | 16,301 | 0,03 | 23 540 | 0,05 | |||||
| Німці | 393,9 | 1,36 | 392,5 | 1,27 | 23,243 | 0,06 | 29,871 | 0,06 | 34,139 | 0,07 | 37 849 | 0,07 | |||||
| Гагаузи | 0,014 | 0,00 | 23,530 | 0,06 | 26,464 | 0,06 | 29,398 | 0,06 | 31 967 | 0,06 | |||||||
| Загалом | 29018,2 | 100,0 | 30946,2 | 100,0 | 41869,0 | 100,0 | 47126,5 | 100,0 | 49609,3 | 100,0 | 51 452 034 | 100,0 |
| Зміна національного складу УРСР в 1926—1989 роках | |||
|---|---|---|---|
Економіка
Первинний сектор
Вторинний сектор
Третинний сектор
Транспорт
Транспорт в УРСР був важливим сектором народного господарства, який в економіці УРСР становив 12—13 % всіх коштів продукції, а в таких галузях, як нафтопереробна, вугільна чи хімічна, доходило до 27—35 %. Транспорт в УРСР поділявся на залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний і міський пасажирський. 1977 року обіг сектора транспорту (включно з сектором зв'язку) обчислювано на 4,1 млрд крб. (5,6 % усього народного доходу УРСР, 1956 — 3,1 %). 1975 року у транспортній сфері працювало 1,7 млн осіб (10,8 %). Частка України в загальносоюзній продукції транспорту 1975 року становила 16,1 %, число працівників — 18,5 %.
В УРСР вперше у світовій практиці київський винахідник Володимир Веклич створив (тролейбусний поїзд), який вийшов у перший рейс 12 червня 1966 року.
30 грудня 1978 року в Києві стала до ладу перша в СРСР лінія швидкісного трамвая побудована за ініціативою Володимира Веклича та Василя Дяконова (1978).
Оцінка діяльності урядів УРСР
Див. також
- Радянська окупація України
- Крути 1918 — фільм про події часів радянсько-української війни
- Чорний ворон — фільм про партизанів
- На чорних лядах — фільм про партизанів Білоруської Народної Республіки
- Ціна правди — фільм про Голодомор-геноцид українського народу
- Купала — фільм заборонений режимом Лукашенка у якому висвітлюється тема заборон білоруської мови урядом Російської імперії, знищення білоруської інтелігенції у СРСР (у фільмі також згадується українське Розстріляне відродження) , депортації народів радянською владою, та русифікації країни
Примітки
- 1991
- Маркусь В. Українська Совєтська Соціялістична Республіка… — Т. 9. — С. 3389.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол. : … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна ред. УРЕ, 1987. —
- Т. 3. Портулак — Ь. — 736 с., іл. — С. 460.
- Конституция Союза Советских Социалистических Республик 1936 года. (рос.)
- Конституция Союза Советских Социалистических Республик 1977 года. (рос.)
- Гриневич В. А. Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944: з історії однієї політичної гри // Український історичний журнал. — 1991. — № 5. — С. 29—37.
- Гриневич В. А. Утворення Народного комісаріату закордонних справ Української РСР: проекти і реалії (1944—1945 pp.) // Український історичний журнал. — 1995. — № 3. — С. 35—46.
- Як республіка формально конфедеративної держави, разом з БРСР та РРФСР. Однією з основних причин, що змусили Йосипа Сталіна та союзне керівництво розширити повноваження УРСР на міжнародній арені, стало бажання збільшити свій вплив у новій міжнародній структурі за рахунок додаткових голосів.
- . Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 31 травня 2024.
- XI Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (15 травня 1929). . Офіційний сайт ВРУ. Архів оригіналу за 30 листопада 2021.
- Після невдалої спроби відібрати владу у Центральної Ради на Першому Всеукраїнському з'їзді Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів у Києві 4 (17) грудня, та вже після проголошення Третім універсалом Центральної Ради УНР
- Результати виборів наведені у роботі депутата від Харківського виборчого округу М. Святицького «Итоги выборовъ во Всероссійское Учредительное Собраніе. — В кн.: Годъ русской революциіи (1917—1918 г.г.): Сборникъ статей. — Московское издательство „Земля и Воля“, 1918. — С. 115». Цими даними користувався В. Ульянов: ПСС, т. 40, с. 1—24.
- Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993. — С. 116—117.
- Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К. : Либідь, 1993. — С. 117.
- Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993. — С. 116—117.
- Попов М. Нарис історії Комуністичної партії (більшовиків) України. — Б. м., 1928. — С. 134.
- Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская—Массив. — М.: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1929. — С. 278.
- Гриценко А. П. Другий всеукраїнський з'їзд рад [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — .
- Карр Эдвард. История Советской России. Кн.1: Том 1 и 2: Большевистская революция. 1917—1923./Пер. с англ. Предисл. Ненарокова А. П. — М.: Прогресс, 1990. — С. 244.
- За радянськими статистичними даними в 1921 в Червоній Армії на Україні було тільки 8 % українців. — Бойко Ю. Шлях нації / Ю. Бойко. — К.: Козаки, 1992. — С. 73.
- Варгатюк П. Л. На шляху до І з'їзду КП(б)У / П. Л. Варгатюк, І. Л. Гошуляк, І. Ф. Курас // Про минуле — заради майбутнього / упоряд. Ю. І. Шаповал; редкол.: І. Ф. Курас та ін. — К. : Вид-во при Київ. ун-ті, 1989. — С. 29.
- Калініченко В. В., Рибалка І. К. Історія України. Ч. ІІІ: 1917-2003 рр. Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів.— Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004.— 628 с.
- Раковський Х. був направлений на цю посаду Раднаркомом РСФРР і обійняв посаду від 24 січня 1919.—Український історичний журнал. 2001, № 2.— С. 86. [ 16 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Украинской Социалистической Советской Республикой.— В кн.: Собрание Узаконений и Распоряжений Правительства.— М.: Управление Делами Совнаркома СССР, 1944.— С. 16—17.
- . Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 26 лютого 2018.
- Бюлєтень VII-го Всеукраїнського З'їзду Рад [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — 16.12.1922. — № 6. — С. 10.
- Вісти ВУЦВК [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — 31.12.1922. — № 297. — С. 2.
- Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України 1925 р. [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.] — Харків: Друкарня ПУ УВО ім. М. Фрунзе, 1925. — Ч. 47. — Арт. 302.
- ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ЧАСТИНА ІІІ: 1917—2003 рр.Національно-державне будівництво. Українізація [ 18 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Мета і труднощі українізації [ 18 січня 2009 у Wayback Machine.] // Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр / за ред. В. В. Калініченка, І. К. Рибалки. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
- Хід українізації [ 18 січня 2009 у Wayback Machine.] // Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр / за ред. В. В. Калініченка, І. К. Рибалки. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
- Заходи з ліквідації неписьменності [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр / за ред. В. В. Калініченка, І. К. Рибалки. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
- Народна освіта [ 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр / за ред. В. В. Калініченка, І. К. Рибалки. — Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
- Була проголошена у вересні 1917
- . Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 30 грудня 2013.
- Гунчак Тарас. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993. — С. 193.
- Костюк Г. Теорія і дійсність. До проблеми вивчення теорії, тактики і стратегії більшовизму в національному питанні. — Б.м. (Мюнхен): «Сучасність», 1971. — 145 с. (Суспільно-політична бібліотека ч. 9(28)). — С. 132.
- Гунчак Тарас. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993. — С. 199.
- Гунчак Тарас. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К.: Либідь, 1993. — С. 201—202.
- Kostiuk H.Stalinist Rule in the Ukraine: A Study of the Decade of Mass Terror, 1929—39. — London, 1960. — P. 142—144.
- Депортація українців у часи СРСР
- . Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 вересня 2012.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Операція «Вісла»
- Росія фальсифікує своє членство в ООН та Радбезі? Детально про звинувачення України. ЄВРОПЕЙСЬКА ПРАВДА. 8 ЛЮТОГО 2022.
- Абсолютно безпідставно вважати РФ членом ООН чи її Ради Безпеки: експерти назвали аргументи. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 18 жовтня 2022.
- Цей день в історії : 22 серпня 1945 : Вступ України в ООН. Цей день в історії. 21 серпня 2015. Процитовано 18 жовтня 2022.
- Віднянський С. [[https://web.archive.org/web/20160917081151/http://history.org.ua/LiberUA/journal_2015_5/journal_2015_5.pdf Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] Чому та як Українська РСР стала однією з країн-засновниць ООН? [Text]: (до 70-річчя Організації Об'єднаних Націй і членства в ній України) // Український історичний журнал. — 2015. — № 5 (524). — С. 172—185.
- . Освіта.UA (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 11 січня 2020.
- Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов / М-во иностр. дел СССР. — М.: Политиздат, 1984. —Т. 4. Крымская конференция руководителей трех союзных держав — СССР, США и Великобритании (4—11 февр. 1945 г.). — С. 242.
- . Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
- оцінка на 1 січня
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
- Цифра також враховує українців, які опинилися у складі УРСР після приєднання Волині, Бесарабії, Буковини, Галичини і Закарпаття.
- Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» (рос.). На сайті «www.autoconsulting.com.ua». Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
- Брамський К. А. Перший у світі (тролейбусний поїзд) // Міське господарство України. — 2013. — № 4. — С. 30-31. — ISSN 0130-1284
- Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Київ : 2005. — Т. 4. — С. 187 — ISBN 966-02-3354
- Крат В. І. Володимир Пилипович Веклич // Коммунальное хозяйство городов. Київ: Техніка — 1998. — № 17. — С. 3-9. — ISSN 0869-1231
- Фонова М. «Ракета» Веклича // газета «Вечірній Київ», 2 листопада 1970. — С. 2.
- Веклич В. П. (Поїзд із тролейбусів МТБ-82) з керуванням за системою «багатьох одиниць» // Міське господарство України. — 1967. — № 2. — С. 37-38. — ISSN 0130-1284
- Стаття «Як в Києві з'явилася перша в СРСР лінія швидкісного трамвая. Історичні фото».(рос.) На сайті «www.autoconsulting.ua». Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
- Стаття «Історія розвитку міського трамваю». На сайті «КИЇВПАСТРАНС». Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
Джерела та література
- Маркусь В. Українська Совєтська Соціялістична Республіка // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Т. 9. — С. 3389—3398.
- Гай-Нижник П. «Самостійна» УСРР: хронологія виникнення маріонеткової псевдодержави та її «добровільного» вступу до СРСР [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]// Україна Incognita: вебдодаток до всеукраїнської газети «День». — 2011. — 27 грудня [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/xronologiya-viniknennya-marionetkovoyi-psevdoderzhavi.html [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Алексєєв Ю. М., Кульчицький С. В., Слюсаренко А. Г. Україна на зламі історичних епох. (Державотворчий процес 1985—1999 рр.). — К., 2000.
- Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946—1980-ті рр.) — К., 1999.
- Баран В. К. Україна 1950—1960 рр. еволюція тоталітарної системи. — Львів, 1996.
- Баран В. К. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985. — Львів.,1992.
- Баран В. К. Україна: новітня історія (1945—1991 рр.) — Львів, 2003.
- Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та правовий аналіз. У 2 кн. — К., 1994.
- Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. — К., 1999.
- М. М. Білоусов. Дипломатія УРСР // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т. 1 — 760с.
- Бондарчук П. М. Національно-культурна політика більшовиків на початку 1920-х рр. — К., 1998.
- Бондарчук П. М. Українізаційні процеси у профспілковому русі УСРР. — К., 1999.
- Верменич Я. В., Слюсаренко А. Г. Політика коренізації в Україні 1920—30-ті рр.: досвід і уроки. // Теоретичні проблеми вітчизняної історії, історіографії та джерелознавства. Лекції спецкурсів. — К.,1993.
- Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні. — Париж, 1958.
- Голодомор 1932—1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція, Київ, 9—10 вересня 1993 р.: Матеріали. — К., 1995.
- Гриневич В. А. Німецько-радянська війна 1941—1945 рр. // Політична історія України XX століття. — К., 2003. — С. 129—304.
- Гриневич В. А., Даниленко В. М., Кульчицький С. В., Лисенко О. Є. Україна Росія в історичній ретроспективі. Нариси в 3-х томах. — Т. 2. Радянський проект для України. — К., 2004.
- Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації. ХІХ-XX століття. — К., 2000.
- Данилюк Ю. З., Бажан О. Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х — 80-ті рр. XX ст. — К., 2000.
- Зленко А. Державний устрій Української РСР. — К., 1959.
- [недоступне посилання з червня 2019 Історія України. Частина ІІІ: 1917—2003 рр][недоступне посилання з жовтня 2019]. Під ред. Калініченка В. В., Рибалки І. К. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
- Король В. Ю. Історія України. — К., 1999.
- Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки): Дослідження і спостереження сучасника. — К., 1997.
- Кравченко П. М. Індустріалізація в Україні: ідеологічне підґрунтя і політична боротьба (1920-ті — перша половина 1930-х рр.). — Вінниця, 1997.
- Кульчицький С. В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). — К., 1996.
- Кульчицький С. В. Особливості індустріалізації народного господарства УРСР. // УІЖ. — 1989. — № 10.
- Кульчицький С. В. УСРР в добу НЕП (1921—1928): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. — К., 1995.
- Кульчицький С. В. Ціна «великого перелому». — К., 1991.
- Курносов Ю. О. Проблеми перебудови в Українській РСР. // УІЖ, 1990. — N7.
- Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Економічна історія України i світу. — К. 1999.
- Майстренко І. Історія Комуністичної Партії України. — Мюнхен, 1979.
- Марочко В. І. Голод на Україні (1931—1933): причини і наслідки. // Проблеми історії України: факти, судження пошуки. — К., 1991.
- Мейс Д. та ін. Політичні причини голодомору в Україні (1932—1933).// УІЖ. — 1995. — № 1.
- Мороз О., Злупко С. Українське селянство перша половина XX ст.: трагедія і героїзм. — Львів, 1997.
- Муковський I., Лисенко О. Є. Звитяга i жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. — К., 1997.
- Нариси з історії української інтелігенції: перша половина XX ст. У 3-х кн. — К., 1994.
- Наулко В. Етнічний склад Української РСР. — К., 1965.
- Новітня історія України. 1900—2000. — К., 2002.
- Новохатько Л. М. Національний аспект доктрини «соціалістичної реконструкції». — К., 1997.
- Новохатько Л. М. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку України в контексті національної політики (20—30-ті роки XX ст.). — К., 1998.
- Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-XX ст. Історичні нариси. — К., 2002.
- Україна: друга половина XX століття. — К., 1997.
- Український народ в другій світовій війні: навч. посібник. — К., 1998.
- Українська РСР // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. т. 17. — К., 1965.
- Україна в період розгорнутого будівництва комунізму, тт. 1—5. — К., 1967.
- Українська інтелігенція під судом КГБ (зб. Самвидаву). — Мюнхен, 1976.
- Уряди України у XX ст. — К.: Наукова думка. 2001. 608 с.
- Феденко П. Україна після смерти Сталіна. — Мюнхен, 1956.
- Шаповал Ю. І. Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. — К., 2001.
- Шаповал Ю. І. Людина i система. (Штрихи до портрету тоталітарної доби в Україні). — К.,1994.
- Шаповал Ю. У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні. — К., 1990.
- Шаповал Ю. І. Сталінізм в Україні. — К., 1992.
- Шаповал Ю. І. Україна: 1920—1950-і рр.: сторінки ненаписаної історії — К., 1993.
- Шаповал Ю. І., Золотарьов В. А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002.
- Шелест П. Україно наша Радянська. — К., 1970.
- (англ.) Academy of Sciences Ukr. SSR. Soviet Ukraine. — K., 1970.
- (англ.) Armstrong J. The Soviet Bureaucratic Elite: Case Study of the Ukrainian Apparatus. — Нью-Йорк, 1959.
- (англ.) Bilinsky Y. The Second Soviet Republic: The Ukraine after World War II. — Нью-Брансвік, 1964.
- (англ.) Birth J. The Ukrainian Nationalist Movement in the USSR since 1956. — Лондон, 1971.
- (англ.) Brovne M. (ed.). Ferment in the Ukraine. — Лондон, 1971.
- (англ.) Chornovil V. The Chornovil Papers. — Торонто, 1968.
- (англ.) Dziuba I. Internationalism or Russification. — Лондон, 1968.
- (англ.) Kolasky J. Education in Soviet Ukraine: A Study in Discrimination and Russification. — Торонто, 1968.
- (англ.) Potichnyj P. (ed.). Ukraine in the Seventies. — Обквіль, 1975.
- (англ.) Savczuk K. «Ukraine: A Sovereign and Independent State: A Juridical Approach». The Ukrainian Quarterly, No. 3, 1973.
- (англ.) Sullivant R.S. Soviet Politics and the Ukraine, 1917—1957. — Нью-Йорк, 1962.
- (англ.) Verba L., Yasen В. (ed.). The Human Rights Movement in Ukraine: Documents of the Helsinki Group, 1976—1980. — Балтімор — Вашингтон — Торонто, 1980.
- (нім.) Anna Veronika Wendland Die ukrainischen Länder 1945 bis 1993, in: Frank Golczewski (Hrsg.): Geschichte der Ukraine, Göttingen, 1994, с. 269—312 (огляд повоєнної історії України).
- (нім.) Lewytzkuj В. Die Sowjetukraine 1944—1963. — Кельн — Берлін, 1964.
- (рос.) Украина. Общий обзор / Отв. ред. А. М. Маринич. — М.: Мысль, 1969. — 309 с. с илл., карт и диагр.; 9 л. илл., 1 л. карт. (Советский Союз. Геогр. описание в 22-х томах)
- (рос.) Конституция СССР, Конституции союзных республик. — Москва, 1978.
- (рос.) Латыш Ю. Украина в годы послевоенного восстановления (1944—1953). К., 2011. 204 с.
- (рос.) Сборник законов Украинской ССР и указов Президиума Верховного Совета Украинской ССР: 1938—1979. В 2-х т. / Сост. З. К. Калинин; под. ред. Я. Я. Колотухи и Ф. Г. Бурчака. — К.: Изд-во полит. лит-ры (Политиздат Украины), 1980. — Т. 1. XV, 740 с. — Т. 2. VIII, 648 с.
- Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду Української РСР (1917—1961): в 7 [8] т. / Україна. Закони ; Ред.-упоряд. Степан Давидович Михальчук . — Київ: Держполітвидав УРСР, 1963.
- Кузьменко, Володимир. Радянська Україна: проект і реалізація (1917—1924 рр.). Специфіка державотворення крізь призму національної політики більшовиків: монографія / В.Кузьменко; ОДУВС — Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2008. — 363 с.
Посилання
- Українська Соціалістична Радянська Республіка [ 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — .
- Украинская Социалистическая Советская Республика [ 30 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Атлас Союза Советских Социалистических Республик . Изд. ЦИК СССР, 1928.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Українська Радянська Соціалістична Республіка |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Українська Радянська Соціалістична Республіка |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayi nska Radya nska Socialisti chna Respu blika URSR 6 sichnya 1919 24 serpnya 1991 odna iz soyuznih respublik u skladi SRSR Zgidno oznachennya Enciklopediyi ukrayinoznavstva URSR komunistichna derzhavno politichna formaciya sho postala yak rezultat zbrojnoyi agresiyi bilshovickoyi Rosiyi z dopomogoyu miscevih bilshovikiv proti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Za radyanskimi dzherelami URSR socialistichna derzhava Bula utvorena pislya radyanskoyi okupaciyi Ukrayini Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika URSR ros Ukrainskaya Sovetskaya Socialisticheskaya Respublika USSR 1919 1991Prapor GerbGimn Gimn Ukrayinskoyi RSR source source track track track track track track Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki istorichni kordoni na kartiURSR v 1954 1991 rokah u skladi SRSRStolicya Harkiv 1919 1934 Kiyiv 1934 1991 Movi Ukrayinska oficijna 1920 1989 potim derzhavna 1989 1991 rosijska oficijnaForma pravlinnya Radyanska respublikaSekretar CK KPU 1918 Georgij P yatakov 1990 1991 Stanislav GurenkoIstoriya Progolosheno 10 bereznya 1919 Dogovir pro utvorennya SRSR 30 grudnya 1922 Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel 15 listopada 1939 Chlenstvo OON 24 zhovtnya 1945 Progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 24 serpnya 1991Plosha 603 700 km2Naselennya 51 706 746 osib Gustota 85 6 osib km Valyuta karbovanec SUR Poperednik NastupnikUkrayinska Narodna RespublikaPolshaRumuniyaChehoslovachchinaRRFSR UkrayinaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika U deyakih pracyah ukrayinskih istorikiv pislya 1991 roku stverdzhuyetsya sho v deyaki periodi svogo isnuvannya URSR mala pevni formalni oznaki derzhavnosti u strukturi organiv uryaduvannya Vidoma masshtabnoyu industrializaciyeyu totalitarizmom stalinskogo shtibu ta genocidom ukrayinciv zokrema kilkoma golodomorami yaki prijshli na zminu ukrayinizaciyi 1920 1930 h rokiv U Zahidnij Ukrayini yaku aneksuvav SRSR voseni 1939 roku z metoyu vstanovlennya bilshovickogo rezhimu ta pridushennya ukrayinskogo vizvolnogo ruhu provodili masovi deportaciyi miscevogo naselennya ta chislenni karalni akciyi NKVS MDB Kerivnoyu siloyu v URSR progolosheno Komunistichnu partiyu bilshovikiv Ukrayini zgodom perejmenovano na KPU sho vhodila na pravah organizaciyi do RKP b piznishe KPRS i spiralasya na Chervonu armiyu ta strukturi derzhavnoyi bezpeki NK ODPU gt NKVS gt MDB gt KDB 1945 roku stala odniyeyu zi spivzasnovnic Organizaciyi Ob yednanih Nacij OON 1934 roku stoliceyu USRR stav Kiyiv do togo chasu buv Harkiv 24 serpnya 1991 roku Verhovna Rada URSR progolosila nezalezhnist Ukrayini pislya chogo URSR pripinila svoye isnuvannya NazvaVid progoloshennya 6 sichnya 1919 i do 5 grudnya 1936 derzhavne utvorennya malo nazvu Ukrayi nska Socialisti chna Radya nska Respu blika USRR zgidno z pravopisom 1928 roku Ukrayinska Sociya listichna Radyanska Respublika U Konstituciyi URSR vid 30 sichnya 1937 roku vzhe zaznachalasya nazva z urahuvannyam pravopisu 1933 roku Ukrayi nska Radya nska Socia listi chna Respu blika URSR Takozh neoficijno vzhivayutsya nazvi Ukrayinska Sovyetska Socialistichna Respublika USSR Sovyetska Ukrayina Radyanska UkrayinaIstoriya stvorennya ta isnuvannyaDokladnishe Ukrayinska Narodna Respublika Rad Stvorennya Za istoriografiyeyu chasiv SRSR pochatkom isnuvannya radyanskoyi vladi na ukrayinskih zemlyah vvazhayetsya 12 25 grudnya 1917 koli rosijskimi bilshovikami RSDRP b razom iz rosijskimi socialistami revolyucionerami buv organizovanij Pershij Vseukrayinskij z yizd Rad u Harkovi na yakomu obranij Narodnij sekretariat ogoloshenij radyanskim uryadom Ukrayini Takim chinom radyanska istoriografiya vede istoriyu URSR vid 25 grudnya 1917 r Pid chas viboriv do Ustanovchih zboriv voseni 1917 za bilshovikiv v Ukrayini progolosuvalo lishe 10 viborciv 754 tis golosiv V usij Rosiyi bilshoviki spiralisya na mistyan i robitnikiv promislovosti V Ukrayini ci grupi buli nechislennimi ta skladalisya perevazhno z velikorosiv U Volinskij Kiyivskij Poltavskij Tavrijskij guberniyah ta na Chornomorskomu floti ne bulo obrano zhodnogo deputata vid bilshovikiv Namagayuchis rozv yazati problemu protistoyannya politichnih sil na svoyu korist bilshoviki sklikali 17 grudnya 1917 Pershij Vseukrayinskij z yizd Rad robitnichih soldatskih ta selyanskih deputativ lt gt Sered 2500 uchasnikiv z yizdu bilshovickih deputativ bulo tilki 60 za inshimi danimi 130 Zvichajno pri takomu spivvidnoshenni sil bilshoviki ne mogli zahopiti vladu v Ukrayini u legalnij sposib lt gt Vidnosno mala kilkist bilshovickih delegativ na z yizdi ne bula vipadkovoyu ce vidbivalo dijsnu kartinu vplivu bilshovikiv na teritoriyi Ukrayini lt gt Pid chas diskusiyi viyavilasya neabiyaka rozbizhnist u poglyadah delegativ na te yak same provoditi nacionalnu politiku v Ukrayini Buli j taki sho radili vidklikati z Pivdenno Zahidnogo frontu gvardijskij korpus yakij buv pid vplivom bilshovikiv i kinuti jogo na Centralnu Radu Podibni zayavi Volodimira Ausema ta Yevgeniyi Bosh viklikali gostrij osud bilshosti z yizdu Manevr bilshovikiv Ukrayini ne vdavsya zamist vibrati novu Centralnu Radu pidkontrolnu bilshovikam z yizd visloviv diyuchij Centralnij Radi povne dovir ya lt gt Zrozumivshi sho v Kiyevi yim ne vdastsya nichogo vdiyati proti Centralnoyi Radi bilshoviki razom iz frakciyeyu livih rosijskih socialistiv revolyucioneriv pokinuli z yizd i pereyihali do Harkova Tut voni ob yednalisya zi z yizdom Rad Doneckogo ta Krivorizkogo basejniv sho yakraz vidbuvavsya i ocej ob yednanij z yizd progolosiv sebe pershim Vseukrayinskim z yizdom Rad yakij obrav Centralnij vikonavchij komitet i Narodnij sekretariat tobto pershij radyanskij uryad Ukrayini U takij sposib buv stvorenij marionetkovij okupacijnij uryad V cej chas zatyaguyuchi peregovori u Beresti Radnarkom Radyanskoyi Rosiyi bazhav vigrati chas shob zavershiti zahoplennya znachnoyi chastini teritoriyi Ukrayini vklyuchayuchi yiyi stolicyu Kiyiv spodivayuchis zaminiti delegaciyu UNR delegaciyeyu stvorenogo marionetkovogo uryadu Radyanskoyi Ukrayini Ne zajve she raz pidkresliti sho bilshoviki Ukrayini buli chlenami Rosijskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi bilshovikiv a ne analogichnoyi ukrayinskoyi partiyi yakoyi na toj chas she ne isnuvalo Tobto voni vistupali nichim inshim yak teritorialnoyu agenturoyu provodu bilshovikiv Rosiyi kotrij vikoristovuvav yih dlya zdijsnennya svoyih planiv v Ukrayini A plani buli yasni za dopomogoyu ukrayinskogo radyanskogo uryadu pidirvati Ukrayinsku Narodnu Respubliku zseredini a Centralnu Radu rozchiniti u radah robitnichih selyanskih i soldatskih deputativ Usvidomlyuyuchi spravzhnij stan rechej Zatonskij v odnij iz svoyih todishnih promov skazav take Poki she sered ukrayinciv rozkolu nemaye i ne peredbachayetsya a tomu dovoditsya vesti vijnu z ukrayinskim narodom a bilshovikiv tilki nevelichka zhmenka Varto zaznachiti sho partiya bilshovikiv RKP b bula zagalnorosijskoyu partiyeyu a KP b U Formalno zasnovana u kvitni 1918 yak samostijna partiya ale vzhe cherez 3 misyaci na svoyemu I z yizdi KP b U uvijshla do RKP b z pidporyadkuvannyam spilnim partz yizdam i CK Originalnij tekst ros Formalno osnovana v aprele 1918 kak samostoyatelnaya kompartiya no uzhe cherez 3 mes na svoyom I sezde KP b U voshla v RKP b s podchineniem obshim partsezdam i CK Pershij Vseukrayinskij z yizd Rad prijnyav rezolyuciyi Pro organizaciyu vladi na Ukrayini ta Pro samoviznachennya Ukrayini Z yizd progolosiv sho Ukrayina progoloshuyetsya Respublikoyu Rad robitnichih soldatskih ta selyanskih deputativ Ukrayinsku robitnicho selyansku radyansku respubliku v oficijnih radyanskih aktah vidrazu zh pislya yiyi utvorennya nazivali Ukrayinskoyu Narodnoyu Respublikoyu Rad U 1917 1920 vidbulisya tri sprobi vstanovlennya radyanskoyi vladi a tochnishe bilshovickoyi diktaturi v UNR suprovodzhuvani vijskovoyu intervenciyeyu Radyanskoyi Rosiyi U berezni 1918 roku ranishe stvorena bilshovikami Ukrayinska Narodna Respublika Rad zi stoliceyu u Harkovi bula progoloshena nezalezhnoyu derzhavoyu 28 listopada 1918 u Kursku stvoreno Timchasovij robitnicho selyanskij uryad Ukrayini ta jogo zbrojni formuvannya pislya chogo bilshoviki rozgornuli nastup na Ukrayinu Chastini radyanskoyi Chervonoyi armiyi 3 sichnya 1919 r vzyali Harkiv A 6 sichnya 1919 roku Timchasovim robitnicho selyanskim uryadom Ukrayini vpershe zatverdzheno nazvu Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika USRR do sichnya 1919 vikoristovuvala nazvu Ukrayinska Narodna Respublika dzherelo formalno progoloshena yak okrema derzhava na 3 mu Vseukrayinskomu z yizdi Rad 6 10 bereznya 1919 koli uhvaleno pershu Konstituciyu USRR Ostatochno vona zatverdzhena Vseukrayinskim Centralnim Vikonavchim Komitetom na zasidanni 14 bereznya 1919 pidpisana chlenami prezidiyi z yizdu Rakovskim P yatakovim Bubnovim ta Kviringom vidomimi bilshovikami ale yih pravo vistupati predstavnikami ukrayinskogo narodu duzhe sumnivne USRR progoloshena 10 bereznya 1919 na 3 mu Vseukrayinskomu z yizdi Rad u Harkovi stosovno teritoriyi sho znahodilasya pid kontrolem Chervonoyi armiyi RSFRR Do pochatku 1923 roku mala formalni oznaki nezalezhnoyi derzhavi sho vid grudnya 1920 roku mala soyuzni vidnosini iz RSFRR BSRR ZSFRR Na chas stvorennya USRR kerivnoyu siloyu v nij progolosheno KP b U sho vhodila na pravah oblasnoyi organizaciyi do RKP b i spiralasya na zbrojni sili RSChA RSFSR KP b U bula na toj chas nechislennoyu 4364 chleniv z yakih 130 ukrayinciv naprikinci 1918 r na desyatki miljoniv ukrayinskogo naselennya i vnaslidok ciyeyi obstavini ne bula predstavnikom ni ukrayinskogo robitnichogo klasu ni ukrayinskogo selyanstva Volodimir Zatonskij narodnij sekretar u spravah osviti radyanskoyi Ukrayini Nazivali sebe uryadom ta sami do togo stavilisya trohi gumoristichno Ta j naspravdi yakij zhe z nas uryad bez armiyi faktichno bez teritoriyi bo navit Harkivska rada nas ne viznavala Aparatu zhodnogo Vasil Shahraj narodnij sekretar u vijskovih spravah radyanskoyi Ukrayini u rozmovi z Georgiyem Lapchinskim Sho ce za uryad ukrayinskij sho jogo chleni zovsim ne znayut i ne hochut znati ukrayinskoyi movi Sho ne tilki ne koristuyutsya zhodnim vplivom sered ukrayinskogo suspilstva ale vono navit j ne chulo ranishe yihnih prizvish Sho ya za vijskovij ministr koli vsi ukrayinizovani chastini v Harkovi meni dovoditsya rozzbroyuvati bo ne hochut iti za mnoyu na oboronu radyanskoyi vladi Za yedinu vijskovu pidporu dlya nashoyi borotbi proti Centralnoyi Radi mi mayemo lishe vijsko sho priviv na Ukrayinu z Rosiyi Antonov i sho na vse ukrayinske divitsya yak na vorozhe kontrrevolyucijne Na dumku istorika Ivana Ribalki progoloshennya harkivskogo zibrannya Vseukrayinskim z yizdom rad na yakomu bulo predstavleno menshe tretini rad sho todi isnuvali v Ukrayini ne mozhna vvazhati legitimnim Cherez ce j progoloshennya vladi rad utvorennya uryadu yakij majzhe cilkom skladavsya z bilshovikiv tezh ne malo nalezhnih pravovih osnov tim bilshe sho na viborah do Vserosijskih ustanovchih zboriv u listopadi 1917 r za bilshovikiv progolosuvalo vsogo 10 ukrayinskih viborciv CVK rad Ukrayini i narodnij Sekretariat faktichno buli stvoreni z voli Lenina dlya togo shob vipravdati j uzakoniti yihnyu vijnu proti UNR Centralnoyi Radi zobraziti yiyi yak vnutrishnyu borotbu revolyucijnih sil proti burzhuaznoyi politiki Centralnoyi Radi v ukrayinskomu suspilstvi za vstanovlennya radyanskoyi vladi Do radyanskogo uryadu v yakomu bulo tilki tri ukrayinci Skripnik Zatonskij Terleckij vhodili lyudi nevidomi shirokim masam ukrayinskogo narodu Shob vidavati radyansku vladu v Ukrayini za ukrayinsku bilshoviki perehopili j nazvu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki a uryad nazvali faktichno za prikladom Generalnogo Sekretariatu Narodnim Sekretariatom Ogolosili Ukrayinu federativnoyu chastinoyu Rosiyi a federalnogo uryadu tam ne bulo radyanska UNR faktichno bula administrativnim krayem yiyi organi vladi vikonuvali rozporyadzhennya Radnarkomu Rosiyi i peredusim direktivi CK RSDRP b Vstup do SRSR 28 grudnya 1920 pid chas VIII Vserosijskogo z yizdu Rad u Moskvi pidpisanij Soyuznij dogovir mizh RSFRR ta USRR pro vijskovij ta gospodarskij soyuz z boku RSFRR Golovoyu Radnarkomu RSFRR V Leninim ta Narkomom zakordonnih sprav RSFRR G Chicherinim z boku USRR Golovoyu Radnarkomu USRR ta Narkomom zakordonnih sprav H Rakovskim Dlya dosyagnennya progoloshenoyi meti ob yednuvalisya Komisariati 1 Voyennih ta Morskih Sprav 2 Visha Rada Narodnogo Gospodarstva 3 Zovnishnoyi Torgivli 4 Finansiv 5 Praci 6 Shlyahiv Spoluchennya i 7 Poshti j Telegrafu Vid cogo chasu vsi rishennya stosovno gospodarskoyi diyalnosti v Ukrayini prijmalisya uryadom RSFRR a uryad USRR stavav jogo vikonavchim pidrozdilom 14 grudnya 1922 roku na vechirnomu zasidanni p yatogo zavershalnogo dnya VII go Vseukrayinskogo Z yizdu Rad bulo prijnyato zaproponovanu Frunze Postanovu Pro zagalnosoyuznij z yizd ta vibir delegativ na nogo ros Ob obshesoyuznom s ezde i vybore delegatov na nego v tretomu prikincevomu punkti yakoyi jshlosya pro take 3 Delegativ obranih na Vserosijskij z yizd nadiliti vid imeni USSR delegatskimi povnovazhennyami na rozrobku ta ostatochne zatverdzhennya konstituciyi Soyuzu S R Respublik Originalnij tekst ros 3 Delegatov izbrannyh na Vserossijskij s ezd oblech ot imeni USSR delegatskimi polnomochiyami na razrabotku i okonchatelnoe utverzhdenie konstitucii Soyuza S S Respublik Slid nagolositi sho zhodnimi inshimi povnovazhennyami delegativ vid USRR na Pershij Soyuznij Z yizd Rad nadileno ne bulo 30 grudnya 1922 roku u Moskvi zaznachenij z yizd vidkriv svoyu robotu Stalin zachitav Deklaraciyu ta Dogovir pro utvorennya SRSR i zaproponuvav yih zatverditi Odnak promovec vid imeni delegacij respublik Frunze nagolosiv na peredchasnosti ostatochnogo uhvalennya podanih dokumentiv delegaciyi avtonomnih derzhav vvazhali neobhidnim vnesti dodatkovi garantiyi z ciyeyu metoyu povnovazhni delegaciyi zaproponuvali Dogovir prijnyati za osnovu rozislati na zatverdzhennya v respubliki ta vreshti ostatochno ratifikuvati jogo pid chas Drugogo Soyuznogo Z yizdu Rad Postanovu pro zatverdzhennya Dogovoru v osnovnomu i bulo prijnyato z yizdom Tekst Dogovoru nadanij Stalinim nadali bulo podano na pidpis delegatam svoyi pidpisi pid nim postavili 23 z pomizh obranih vid Ukrayini 352 osib Use vishezaznachene daye vsi pidstavi stverdzhuvati sho 30 grudnya 1922 roku USRR de yure ne uvijshla do skladu Radyanskogo Soyuzu oskilki po pershe delegati vid Ukrayini na soyuznij z yizd buli upovnovazheni na rozrobku ta ostatochne zatverdzhennya Konstituciyi i ne mali povnovazhen na prijnyattya chi rozrobku chi ostatochne zatverdzhennya inshih soyuznih dokumentiv Deklaraciyi ta abo Dogovoru po druge sam Dogovir z podachi Frunze buv zatverdzhenij lishe v osnovnomu i po tretye pidpisi pid yuridichno nikchemnim dlya USRR dokumentom postavili lishe 23 delegati vid Ukrayini Takim chinom z 30 grudnya 1922 roku Ukrayinska SRR de fakto bula aneksovana vtrachayuchi nominalnu nezalezhnist yaku mala doti Vtim nezalezhnist respubliki do 1929 roku vse she bula zakriplena v zminah do artikulu statti 6 Konstituciyi USRR vnesenih u 1925 roci U zhovtni 1924 Taganrizkij ta Shahtinskij okrugi peredani do skladu RSFRR U zhovtni 1925 postanovoyu CVK SRSR Pro vregulyuvannya kordoniv Ukrayinskoyi SRR z Rosijskoyu SFRR i Biloruskoyu SRR do USRR priyednano teritoriyu z naselennyam 278 000 osib a do skladu inshih respublik peredusim do RSFRR peredano vid Ukrayini teritoriyu z naselennyam blizko 479 000 osib Vodnochas Kuban zaselena perevazhno ukrayincyami ne uvijshla do URSR i bula postupovo zrosijshena Zmini administrativnogo podilu suchasnoyi teritoriyi Ukrayini 1921 1994 Na chas utvorennya SRSR nazva respubliki bula Ukrayinska Sociyalistichna Radyanska Respublika Zgidno z Konstituciyeyu 1936 roku poryadok sliv u nazvi respubliki zmineno na Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika URSR Teritoriya USRR URSR zaznala nizki zmin i ostatochno sformuvalasya v 1954 Ukrayinizaciya Dokladnishe Ukrayinizaciya ta Ukrayinizaciya 1920 30 h Plakat chasiv ukrayinizaciyi U kvitni 1923 XII z yizd RKP b progolosiv politiku korenizaciyi Yiyi metoyu bulo posilennya bilshovickogo kontrolyu ta vplivu v nacionalnih rajonah shlyahom spriyannya rozvitku nacionalnoyi za formoyu kulturi Ukrayinskij variant korenizaciyi nazivavsya ukrayinizaciya Vona provodilasya shlyahom zaluchennya ukrayinciv do derzhavnogo aparatu ta kerivnih organiv gromadskih organizacij zaprovadzhennya ukrayinskoyi movi v usomu suspilnomu zhitti v usih ustanovah i navchalnih zakladah Hocha chastka ukrayinciv sered naselennya Ukrayini stanovila 80 u kerivnomu aparati KP b U yih bulo mensh yak 30 Organi radyanskoyi vladi v Ukrayini na 95 skladalisya z rosijskih abo zrosijshenih pracivnikiv Cherez ce znachna chastina kerivnictva KP b U na choli z Dmitrom Lebedem opiralasya ukrayinizaciyi Yij protistoyala grupa ocholyuvana Mikoloyu Skripnikom Oleksandrom Shumskim Volodimirom Zatonskim 27 lipnya 1923 roku Radnarkom USRR vidav dekret Pro zahodi v spravi ukrayinizaciyi shkilno vihovnih ta kulturno osvitnih ustanov yakim viznachav poryadok i termini perevedennya vikladannya na ukrayinsku movu u navchalnih zakladah 1 serpnya togo zh roku vidano postanovu Pro zabezpechennya rivnopravnosti mov ta pro spriyannya rozvitkovi ukrayinskoyi kulturi yaka progoloshuvala rivnopravnist usih mov na teritoriyi USRR j oficijnist ukrayinskoyi movi yak osnovnoyi dlya oficijnih znosin Stavilasya na meti ukrayinizaciya vsogo derzhavnogo aparatu zadlya zmicnennya soyuzu vladi i naselennya Protyagom 1924 1925 rokiv ukrayinska mova zaprovadzhena u bilshosti shkil ta ustanov respubliki Naglyad za provedennyam ukrayinizaciyi zdijsnyuvav sekretar CK KP b U Volodimir Zatonskij 30 kvitnya 1925 roku Prezidiya VUCVK i Radnarkomu USRR stvorili Vseukrayinsku centralnu komisiyu ukrayinizaciyi na choli z golovoyu uryadu Vlasom Chubarem 20 29 listopada 1927 roku v Harkovi projshov H z yizd KP b U yakij vidznachiv velichezni dosyagnennya u galuzi provedennya nacionalnoyi politiki Chiselnist ukrayinciv u KP b U todi stanovila 54 5 yiyi skladu u komsomoli 65 Ponad 50 sered vidpovidalnih pracivnikiv i pracivnikiv okruzhkomiv partiyi bulo ukrayinciv u skladi CK KP b U 35 Politbyuro CK KP b U 66 Ukrayinskoyu velosya vikladannya i vidannya gazet zhurnaliv i literaturi Kerivnictvo USRR nadavalo kulturnu dopomogu ukrayincyam Kubani u Kurskij i Voronezkij guberniyah na Dalekomu Shodi i v Kazahstani Negativno na rozvitku ukrayinskoyi kulturi poznachilasya diyalnist odnogo z najblizhchih soratnikiv Stalina Lazarya Kaganovicha yakij u 1925 1928 rokah buv generalnim sekretarem CK KP b U Vin zajmavsya diskreditaciyu kerivnih diyachiv KP b U buv uperedzhenim do ukrayinskoyi inteligenciyi opiravsya ukrayinizaciyi vishukuyuchi nacionalistichni uhili 26 kvitnya 1926 roku Stalin nadislav Kaganovichu ta inshim chlenam Politbyuro CK KP b U lista u yakih rozkritikuvav politiku ukrayinizaciyi Cej dokument vikoristano proti lideriv ukrayinizaciyi zokrema Oleksandra Shumskogo 2 lyutogo 1927 roku pid tiskom Kaganovicha Politbyuro CK KP b U zvilnilo Shumskogo z posadi narkoma osviti USRR Na ob yednanomu plenumi CK i CKK KP b U sho pracyuvav 26 lyutogo 3 bereznya 1927 roku Kaganovich dav pochatok kampaniyi borotbi proti shumskizmu hvilovizmu j volobuyevshini sho zagalmuvalo ukrayinizaciyu Na pochatku 1930 h rokiv Stalin i jogo prihilniki ostatochno pripinili yiyi Aktivni ukrayinizatori buli represovani bilshovickim rezhimom Osvita Dokladnishe Likvidaciya nepismennosti Pislya gromadyanskoyi vijni partiya bilshovikiv namagalasya pidporyadkuvati pid svij kontrol vsi sferi kulturno osvitnogo i duhovnogo zhittya suspilstva Stavilosya na meti komunistichne vihovannya ukrayinskogo naselennya Dlya cogo nasampered bulo provedeno kampaniyu z likvidaciyi nepismennosti sho trivala z 1921 po 1935 roki V yiyi roboti brali uchast gromadski j partijni organizaciyi a takozh shkoli ta punkti likvidaciyi nepismennosti Zavdyaki kampaniyi kilkist pisemnih zbilshilasya z 53 1920 do 70 doroslogo naselennya u mistah i 50 u selah 1927 U 1920 1930 h rokah v USRR diyala zagalnoosvitnya trudova shkola dvoh stupeniv pershogo 1 4 klasi 8 11 rokiv i drugogo 5 7 klasi 12 15 rokiv Serednyu osvitu 15 18 rokiv davali z 3 richnim strokom navchannya Isnuvala merezha fabrichno zavodskogo uchnivstva FZU i girnichopromislovih shkil de navchalisya 3 4 roki ti hto zakinchiv chotiririchnu pochatkovu shkolu Tut gotuvali robitnikiv masovih profesij nizhchoyi kvalifikaciyi Popri rist kilkosti shkil vid 17 tisyach 1923 do 20 tisyach 1928 ponad tretina ditej shkilnogo viku zalishalisya bez osviti Vikladannya velosya perevazhno ukrayinskoyu movoyu hocha isnuvali j nacionalni shkoli V 1920 1930 h rokah v osviti panuvav klasovij pidhid za yakim predstavniki robitnichogo klasu mali privileyi U shkolah vprovadzheno vivchennya marksizmu Industrializaciya i Golodomor Dokladnishe Industrializaciya USRR 1920 1930 h rr Dokladnishe Golodomor v Ukrayini 1932 1933 Z 1928 roku vprovadzheno v zhittya 5 richnij plan a z nim kolektivizaciyu silskogo gospodarstva ta industrializaciyu koshtom selyanstva Todi zh pripineno NEP a v nacionalnij politici Moskva poboyuyuchis ukrayinskogo kulturnogo vidrodzhennya vdarila po diyachah kulturi nauki i religijnogo zhittya inspiruvavshi proces Spilki vizvolennya Ukrayini 1930 roku Vid kolektivizaciyi zhahlivo poterpalo selo osoblivo v chasi shtuchno viklikanogo golodomoru 1932 1933 rr U 1930 h pp provedeno kilkarazovi chistki v derzhavnomu ta partijnomu aparati USRR pershi sekretari CK KP b U cherguvalisya odin za odnim Lazar Kaganovich Stanislav Kosior Mikita Hrushov U 1935 1937 rr chistku pereneseno na vsi shabli partijnih i uryadovih kadriv Kosior i drugij sekretar KP b U Postishev buli likvidovani kilka kerivnih diyachiv naklali na sebe ruki Masovo rozstrilyuvali diyachiv ukrayinskoyi kulturi Bulo skasovano reshtki administrativnoyi j ekonomichnoyi avtonomiyi URSR Zgidno z Konstituciyeyu 1936 roku poryadok sliv u nazvi respubliki zmineno na Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika URSR Shojno pislya togo yak u velikij chistci obezgolovili na 70 80 derzhavno partijnij aparat URSR 1938 roku na posadu pershogo sekretarya CK KP b U skeruvali Mikitu Hrushova Politika kerivnictva Radyanskoyi Rosiyi ta SRSR shodo USRR URSR Dokladnishe Industrializaciya USRR 1920 1930 h rr Dokladnishe Golodomor v Ukrayini 1932 1933 Vid pershogo dnya zahoplennya vladi u Rosijskij respublici bilshovicke krilo RSDRP provadilo politiku nasilnickogo utrimannya ukrayinskih zemel pid vladoyu Rosiyi 1928 roku vpershe v SRSR u zhurnali Bilshovik Ukrayini 2 3 ekonomistom geografom Mihajlom Volobuyevim u statti Do problemi ukrayinskoyi ekonomiki bulo vikrito kolonialnij harakter politiki rosijskogo kerivnictva derzhavi shodo ukrayinskih zemel u skladi SRSR U statti okresleno fazi rozvitku kolonialnoyi politiki caratu v Ukrayini do 1917 roku i sprostovano versiyu pro povnu yednist dorevolyucijnoyi rosijskoyi ekonomiki Na dumku Volobuyeva ekonomika bula yedinoyu na antagonistichnij imperialistichnij osnovi ale z poglyadu vidcentrovih sil prignichenih neyu kolonij vona yavlyala soboyu kompleks nacionalnih ekonomik Ukrayina zh yavlyala soboyu yedinij gospodarskij kompleks Odnak za radyanskoyi vladi ci obstavini ignoruvali i rosijski ekonomisti i moskovski kerivni ustanovi zokrema Derzhplan SRSR yaki vzagali unikali navit nazvi Ukrayina viddayuchi perevagu terminam Pivden Pivdennij rajon Pivdenno Zahidnij Pivden Yevropejskoyi Rosiyi Pivdennorosijske gospodarstvo i takozh vvazhali Ukrayinu koloniyeyu yevropejskogo tipu sho uvijshla do skladu SRSR Volobuyev zayaviv sho Ukrayina maye vsi oznaki koloniyi Rosiyi i ekonomichno ekspluatuyetsya neyu Za pershe porevolyucijne desyatirichchya pitannya pro konflikti mizh Ukrayinoyu i Rosiyeyu pitannya ukrayinskih domagan j opozicijnih ruhiv stoyalo blizko desyati raziv pered kerivnictvom Kominternu na mizhnarodnih kongresah i na plenumah Za rishennyam CK VKP b vid 24 sichnya 1933 roku drugim sekretarem CK KP b U priznachenij Pavlo Postishev z nadannyam jomu diktatorskih povnovazhen Odnochasno iz nim v Ukrayinu napravleno do kozhnogo rajonu blizko 30 politkomisariv sho razom skladalo blizko 15 000 osib Cya akciya oznamenuvala pochatok nasilnickogo vtruchannya Moskvi v ukrayinskij vnutrishni spravi Odnochasno iz organizaciyeyu Golodomoru 1932 1933 rokiv provadilosya nishennya nacionalnoyi kulturi ta inteligenciyi Ukrayini usih nacionalnostej Taras Gunchak navodit pidrahunki Grigoriya Kostyuka 1 Znisheno Ukrayinsku avtokefalnu pravoslavnu cerkvu z usim yepiskopatom duhivnictvom i bagatma viruyuchimi 2 Znisheno osnovopolozhnika i tvorcya novitnoyi ukrayinskoyi istorichnoyi shkoli akademika Mihajla Grushevskogo vsih jogo uchniv i vsi naukovi zakladi de voni pracyuvali 3 Znisheno istorichnu shkolu akademika Matviya Yavorskogo razom z usima uchnyami i zasnovanij nim Institut istoriyi 4 Znisheno filosofsku shkolu akademika Yurincya usih jogo uchniv a takozh Institut filosofiyi 5 Znisheno a jogo direktora Sergiya Pilipenka ta bilshist pracivnikiv uv yazneno abo rozstrilyano 6 Znisheno Naukovo doslidnij institut istoriyi ukrayinskoyi kulturi imeni akademika Dmitra Bagaliya z usima jogo spivrobitnikami 7 Rozgromleno Perevazhnu bilshist spivrobitnikiv Institutu znisheno 8 Znisheni i z jogo kerivnikami i spivrobitnikami 9 Rozgromleno a direktora L I Velichka i bilshist naukovih spivrobitnikiv zaareshtovano 10 Rozgromleno vsi literaturno mistecki ob yednannya ta organizaciyi a vsih osnovnih pismennikiv i kritikiv zaareshtovano za nepovnimi danimi 97 osib 11 Znishena velika na choli z vidatnim hudozhnikom Mihajlom Bojchukom 12 Znisheno teatr Berezil a jogo kerivnika Lesya Kurbasa i ryad viznachnih aktoriv uv yazneno Kurbas zaginuv u konctabori 13 Rozgromleno vidavnictvo i redakciyu Ukrayinskoyi Radyanskoyi Enciklopediyi a kerivnictvo i redaktoriv yiyi znisheno 14 Zaboroneno studiyi nad istoriyeyu KP b U na pidstavi arhivnih dzherel a viznachnih istorikiv M Ravicha Cherkaskogo ta M Popova razom z yihnimi spivpracivnikami znisheno 15 Majzhe ves profesorskij sklad usih ukrayinskih vishih navchalnih zakladiv buv zaareshtovanij i znishenij Druga svitova vijna Plakat 1939 r yakij zaklikaye golosuvati za vhodzhennya Zahidnoyi Ukrayini do skladu Ukrayinskoyi RSR Unaslidok politichnoyi ugodi mizh SRSR ta gitlerivskoyu Nimechchinoyu u veresni 1939 r i chervni lipni 1940 r do URSR bulo priyednano zahidnoukrayinski zemli yaki do togo perebuvali u skladi Polshi ta Rumuniyi Dokladnishe Pakt Molotova Ribbentropa Dokladnishe Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel She do formalnogo uzakonennya vklyuchennya zahoplenih zemel do skladu SRSR bula rozpochata deportaciya naselennya u shidni regioni SRSR U kinci veresnya 1939 do Lvova pribuli chlen Vijskovoyi Radi Ukrayinskogo frontu M Hrushov ta narkom vnutrishnih sprav URSR I Syerov Ostannij osobisto keruvav masovimi areshtami vikonuyuchi nakaz L Beriya ochistiti teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini vid ukrayinskih burzhuaznih nacionalistiv ta polskih vorozhih elementiv 28 chervnya 1940 r teritoriya Pivnichnoyi Bukovini ta Hotinshini bula okupovana ta aneksovana SRSR za tayemnim dodatkovim protokolom paktu Molotova Ribbentropa Dokladnishe Bessarabsko bukovinskij pohid Teritoriya krayu stala Cherniveckoyu oblastyu URSR Uzhe 3 lipnya na aneksovanih teritoriyah rozpochalisya politichni represiyi Dokladnishe Veresen 1940 Moskva Narkom oboroni SRSR K Voroshilov vidav nakaz zabezpechiti u Galichini ta na Volini dobrozichlive stavlennya do nimeckih kolonistiv Mistilasya kategorichna zaborona rekvizicij vimoga rozrahovuvatisya za pridbani tovari grishmi Togo zh misyacya narkom oboroni SRSR K Voroshilov vidav nakaz 0059 u yakomu konstatuvav dovedeni do vidoma J Stalina povidomlennya pro zlochinni diyi bijciv i komandiriv 6 yi armiyi Ukrayinskogo frontu na zajnyatij nimi teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini zokrema vipadki samochinnih rozstriliv Komandarmu armiyi F Golikovu i chlenu Vijskovoyi Radi Zaharichovu ogolosheno doganu 1 Arhivovano 23 chervnya 2013 u WebCite Nimecko radyanska vijna 1941 1945 vidbuvalasya znachnoyu miroyu na ukrayinskih zemlyah j Ukrayina zaznala v nij velikih rujnacij i shkodi Teritoriyu okupovanoyi nimeckimi vijskami Ukrayini znovu bulo administrativno rozpodileno na zahidnu Distrikt Galichina u skladi General guberniyi Polsha ta shidnu Rajhskomisariat Ukrayina chastini prava korinnogo naselennya znachno obmezheno popri periodichni suto formalni viyavi simpatiyi do ukrayinstva napriklad zaborona v deyakih mistah na vzhivannya rosijskoyi movi v administrativnih ustanovah U 1943 1944 rr Chervona armiya zvilnila teritoriyu URSR vid nimciv i pochala vidnovlyuvati radyanski poryadki Pochatkovo na Zahidnij Ukrayini velasya desho vidminna politika napriklad kolektivizaciyu vidkladeno na 1948 1950 pp prote likvidaciya Greko Katolickoyi Cerkvi 1946 i borotba proti zbrojnogo pidpillya UPA 1944 1952 stvorila z zahidnoukrayinskih zemel pacifikovanu zonu z masovimi deportaciyami j areshtami Pochatkovi nadiyi sho avtonomiya j zovnishnij prestizh vstup URSR do OON pislya vijni zrostut ne vipravdalisya Stalin i partijne kerivnictvo v Moskvi poveli politiku tverdoyi ruki Vstup do OON ta pov yazani iz nim podiyi 1945 roku Ukrayinska RSR stala odniyeyu zi spivzasnovnic Organizaciyi Ob yednanih Nacij OON razom z Biloruskoyu RSR ta SRSR Stvorennyu Organizaciyi Ob yednanih Nacij spriyali rezultati Moskovskoyi konferenciyi ministriv zakordonnih sprav SShA Velikoyi Britaniyi ta SRSR u zhovtni 1943 r 30 zhovtnya 1943 r SShA Velika Britaniya SRSR ta Kitaj za doruchennyam svogo uryadu posol Kitayu u SRSR pidpisali Deklaraciyu pro zagalnu bezpeku dokument yakij vpershe zafiksuvav rishennya pro zasnuvannya Organizaciyi Ob yednanih Nacij sho potim stav osnovoyu majbutnogo Statutu OON 4 bereznya 1944 r z Moskvi do Kiyeva nadijshla direktiva na osnovi yakoyi 6 ta sesiya Verhovnoyi Radi URSR uhvalila zakon Pro utvorennya soyuzno respublikanskogo Narodnogo komisariatu zakordonnih sprav URSR takozh vnesla vidpovidni zmini do svoyeyi Konstituciyi Odniyeyu z osnovnih prichin sho zmusili Stalina ta soyuzne kerivnictvo rozshiriti povnovazhennya URSR na mizhnarodnij areni stalo bazhannya zbilshiti svij vpliv u novij mizhnarodnij strukturi za rahunok dodatkovih golosiv Pislyavoyenna vidbudova Znishena vijnoyu materialno i vicherpana u lyudskih resursah Ukrayina borolasya z trudnoshami vidbudovi i vidnovlennya Zgidno z radyanskoyu statistikoyu voyenni zbitki Ukrayini stanovili 285 mlrd krb u dovoyennij valyuti dzherelo ne vkazane 1618 dniv Velicheznih zbitkiv vid voyennih dij ta okupaciyi bulo zavdano gospodarstvu respubliki krim pograbovanih i vivedenih z ladu nimeckimi fashistami tisyach promislovih pidpriyemstv bulo vshent rozoreno silske gospodarstvo V Ukrayini promislove virobnictvo u 1945 skladalo lishe 26 rivnya 1940 r Ukrayini samij dovodilosya vidbudovuvati svoye narodne gospodarstvo dzherelo ne vkazane 364 dni majzhe bez zovnishnoyi dopomogi Radyanskij Soyuz vidkinuv Plan Marshalla do togo zh neobhidno bulo davati svoyi neznachni zasobi i robochu silu na vidbudovu majzhe vsogo Radyanskogo Soyuzu Ryad evakujovanih u glibinu SRSR pidpriyemstv ne poverneno v Ukrayinu dzherelo ne vkazane 364 dni 1946 Ukrayina zaznala chergovogo golodu Poryad z tim pochavsya nastup na deyaki koncesiyi nadani ukrayinskij kulturi pid chas vijni takozh naprikinci 1940 h pp provedeno chergovu chistku v KP b U pid zakidom borotbi z burzhuaznim nacionalizmom dzherelo ne vkazane 364 dni U 1950 h pp dali trivav nastup rosijskogo velikoderzhavnogo shovinizmu na ukrayinstvo zokrema na zahidnoukrayinskih zemlyah pislya Drugoyi svitovoyi vijni majzhe vinisheno organizovane ukrayinske zbrojne j politichne pidpillya UPA OUN U 1951 roci moskovska gazeta Pravda vikrivala nacionalistichni uhili u tvorah takih rezhimnih avtoriv yak V Sosyura poeziya Lyubit Ukrayinu j O Kornijchuk libreto operi Bogdan Hmelnickij Ce bulo prodovzhennya zhdanovshini u nacionalnij politici zdijsnyuvane pershim sekretarem CK KPU rosiyaninom L Melnikovim Stan Holodnoyi vijni Kremlivska vlada vikoristala yak dodatkovij argument dlya posilennya teroru v Ukrayini poshirenogo j na yevrejske naselennya dzherelo ne vkazane 1618 dniv Odnak smert Stalina i nastupna borotba za vladu v Kremli deyakoyu miroyu zahitali cej kurs Ce viyavilosya v usunenni pershogo sekretarya CK KPU L Melnikova zvinuvachenogo v rusifikaciyi zahidnoukrayinskih zemel i priznachenni na jogo misce O Kirichenka pershogo ukrayincya vid chasu korotkogo sekretarstva D Manuyilskogo 1922 Nove kolektivne kerivnictvo namagalosya znajti timchasovij kompromis mizh imperialnimi interesami SRSR i nacionalnimi pragnennyami nerosijskih narodiv V Ukrayini stvorilisya mozhlivosti deyakoyi kulturnoyi diyalnosti pilgi v doslidzhenni i publikaciyah z gumanitarnih i suspilnih nauk pochalasya kontrolovana liberalizaciya vidliga v literaturi i mistectvi Ale yuvilej 300 littya Pereyaslavskoyi ugodi 1654 t zv vozz yednannya Ukrayini z Rosiyeyu Moskva maksimalno vikoristala dlya ideologichnogo zmicnennya yednosti gaslo naviki razom Ukrayini z Rosiyeyu pidkreslyuyuchi inodi ideyu partnerstva dvoh velikih narodiv SRSR U Tezah pro 300 richchya vozz yednannya Ukrayini z Rosiyeyu 1654 1954 bula vikladena spotvorena koncepciya istoriyi Ukrayini spilnist pohodzhennya z praruskogo narodu rosiyan ukrayinciv i bilorusiv yih nerozrivna yednist i nibi pragnennya do neyi protyagom istoriyi vigodi spilki Ukrayini j Rosiyi navit pid panuvannyam cariv Propagandivnim viyavom druzhbi Ukrayini z Rosiyeyu buv zakon prijnyatij Verhovnoyu Radoyu SRSR 26 kvitnya 1954 pro peredachu Krimskoyi oblasti do skladu URSR Namagayuchis zdobuti sobi prihilnist suspilstva kolektivne kerivnictvo zainiciyuvalo ryad novih zakoniv v osnovnomu v gospodarskij sferi Dlya zbilshennya produkciyi zbizhzhya M Hrushov poryad z ukrupnennyam kolgospiv progolosiv 1954 plan zasvoyennya cilinnih zemel Sibiru i Kazahstanu Z Ukrayini dlya postijnogo poselennya na cilinnih zemlyah mobilizovano blizko 100 000 osib perevazhno molodi Kolgospam nadano deyaki pilgi j dekretovano pidvishennya cin na silskogospodarski produkti Ale cilinnij proyekt ne dav bazhanih naslidkiv i Hrushov zaprovadiv podalshi reformi 1958 skasovano mashinno traktorni stanciyi MTS z zalishennyam u rukah derzhavi lishe remontno tehnichnih funkcij RTS Provedeno kampaniyu za zbilshennya posivu kukurudzi a takozh zbilshenoyi produkciyi himichnih dobriv Odnochasno zaproyektovano t zv mizhkolgospni ob yednannya ale dlya obmezhenih cilej virobnictva budivelnih materialiv i budivnictva Pislya dosyagnennya na poch 1950 h pp rivnya dovoyennoyi produkciyi nasampered u vidobutku vugillya j metalurgiyi v URSR rozpochato rozbudovu j inshih galuzej promislovosti golovnim chinom palivno energetichnoyi mashinobudivnoyi i metaloobrobnoyi Kurs G Malenkova na pidvishennya virobnictva produktiv spozhivannya ne dav bazhanih naslidkiv j Ukrayina dali terpila na veliku nestachu zhitlovoyi ploshi brak tovariv pershogo vzhitku i nazagal nizku kupivelnu spromozhnist naselennya ne zvazhayuchi na deyake pidvishennya zarobitnoyi plati Reorganizaciya promislovosti vidbuvalasya u dvoh napryamah decentralizaciya gospodarskogo upravlinnya i tvorennya gospodarskih rajoniv radi narodnogo gospodarstva V URSR postalo kilka soyuzno respublikanskih ministerstv chornoyi j kolorovoyi metalurgiyi vugilnoyi promislovosti ta in naslidkom chogo chastka promislovoyi produkciyi URSR pidporyadkovana vsesoyuznim ministerstvam u Moskvi zmenshilasya z 64 1953 do 24 1956 dzherelo ne vkazane 364 dni Rozshirennya povnovazhen respublikanskih uryadiv radyanska propaganda pidnosila yak viyav avtonomizaciyi respublik j usunennya t zv antipartijnoyi grupi Molotova Malenkova Kaganovicha vipravduvala yih opoziciyeyu do rozshirennya prav soyuznih respublik Hrushovski reformi Z travnya 1957 gospodarske planuvannya j upravlinnya perejshlo na sistemu gospodarskih rajoniv kerovanih radami narodnogo gospodarstva yakih v URSR bulo 14 zgodom 7 Cherez te sho decentralizaciya upravlinnya j utvorennya radnargospiv prizveli do t zv misnickih tendencij visuvannya miscevih i respublikanskih interesiv pered zagalnosoyuznimi 1962 rozpochato recentralizaciyu a pislya usunennya vid vladi Hrushova vidnovleno povnistyu staru centralizovanu byurokratichnu sistemu upravlinnya gospodarstvom 1965 Odniyeyu z hrushovskih iniciativ u plani borotbi z kultom osobi pro yaku bulo ogolosheno na XX z yizdi KPRS bula reabilitaciya chastini politichnih v yazniv i povernennya bagatoh zaslanih v Ukrayinu Odnak ce ne stosuvalosya zasudzhenih na znachni termini politichnih diyachiv j uchasnikiv pidpillya UPA ta bagatoh cerkovnih diyachiv Namagannya vidnoviti socialistichnu zakonnist malo svoyim naslidkom novu kodifikaciyu radyanskogo zakonodavstva V kulturnij sferi rezhim pishov na zasnuvannya novih ukrayinskih drukovanih vidan vidnovlennya ustanov ta tovaristv yaki ranishe buli likvidovani abo stvorennya novih Rozpochato zagalnij perehid na obov yazkove 8 richne shkilne navchannya Zaprovadzhena zakonom 17 04 1959 Pro zmicnennya zv yazku shkoli z zhittyam reforma shkilnictva pidkreslyuvala z odnogo boku potrebu virobnicho tehnichnih znan ale vodnochas bula rozrahovana na rusifikaciyu osviti v Ukrayini Diskusiya nad proyektom zakonu viyavila trivozhni golosi z boku ukrayinskoyi inteligenciyi yaka poboyuvalasya sho cim uzakonitsya drugoryadne stanovishe ukrayinskoyi movi yaku uchni vidteper ne budut zobov yazani vivchati yak movu respubliki U comu zakoni shvalenomu v usih respublikah krilasya nova doktrina nacionalnoyi politiki KPRS zlittya nacij i kultur zblizhennya ta vzayemozbagachennya sho bula shvalena na XXII z yizdi KPRS V Ukrayini cyu novu politiku propaguvali I Kravcev ta A Skaba a Moskva visunula na ideologa koncepciyi zlittya nacij uzbeka B Gafurova Razom z tim u 1957 1962 pp posileno velasya antireligijna borotba u hodi yakoyi likvidovano blizko polovini parafij i cerkovnih gromad dvi tretini monastiriv ta dvi z troh pravoslavnih duhovnih seminarij v Ukrayini Kritikoyu kultu osobi ta zasudzhennyam praktiki stalinizmu radyanskij rezhim mimovoli vidkriv dorogu pragnennyam do spravzhnoyi liberalizaciyi yaki vzhe bulo ne legko kontrolyuvati Na nacionalnomu vidtinku ce bula oborona movi kulturnoyi spadshini zrostannya zacikavlennya nezfalshovanoyu istoriyeyu a golovne nastanova pidvishiti riven literaturnoyi i misteckoyi tvorchosti Na comu tli narodivsya ruh shistdesyatnikiv yakij stav populyarnim spershu sered molodoyi literaturnoyi generaciyi a zgodom i sered shirshoyi gromadskosti yak nove suspilne yavishe Vin stimulyuvav gromadsku dumku kritiku nacionalnoyi politiki komunistichnoyi partiyi Vitvorivsya tvorchij ferment yakij znahodiv viyav i v oficijnih ustanovah respubliki v osnovnomu v kulturi ta v presi Z metoyu ukriplennya svoyih pozicij M Hrushov prityagnuv do Moskvi deyakih svoyih soratnikiv z Ukrayini A Kirilenka M Pidgornogo a she ranishe L Brezhnyeva sho viklikalo na Zahodi pripushennya nibi v Kremli uryaduye ukrayinska mafiya Prote ton u nacionalnij politici zadavali rosijski konservativni aparatniki protektorom yakih buv M Suslov golovnij ideolog KPRS Padinnya Hrushova zmicnilo poziciyu centralistiv zokrema v galuzi narodnogo gospodarstva galuzeva perebudova upravlinnya 1965 a v nacionalnij politici partiyi prizvelo do posilennya rosijskogo shovinistichnogo kursu rusifikaciyi ta zvuzhennya povnovazhen soyuznih respublik Disidentskij ruh Dokladnishe Disidentskij ruh V URSR posileno borotbu proti disidentskogo ruhu yakij nabrav form borotbi z rusifikaciyeyu z porushennyami zakonnosti oboroni gromadyanskih i nacionalnih prav 1965 r provedena persha hvilya areshtiv u Kiyevi ta na Zahodi Ukrayini Opoziciya nabrala prilyudnogo harakteru j pochala viyavlyatisya u formi Samvidavu Vzhe ranishe pochalo narostati nevdovolennya sho viyavilosya v kritici radyanskoyi nacionalnoyi politiki v oficijnih ustanovah ta organizaciyah napriklad u Spilci pismennikiv u naukovih ustanovah konferenciya z pitan kulturi movi v Kiyivskomu Universiteti v lyutomu 1963 Nosiyami cogo ruhu bula zdebilshogo molod najviraznishimi predstavnikami yakoyi stali V Simonenko V Chornovil I Svitlichnij A Gorska I Sokulskij V Moroz i zokrema I Dzyuba z jogo samvidavnoyu praceyu Internacionalizm chi rusifikaciya yaka stala svoyeridnoyu politichnoyu programoyu ruhu oporu 1960 h rokiv Stihijne vidznachennya shevchenkivskih rokovin protesti z privodu pidpalu fondu rukopisiv biblioteki AN URSR politichni procesi spontanna hudozhnya samodiyalnist stali katalizatorami novogo vidrodzhennya sho ohopilo shiroki kola suspilnosti Hoch pochalisya vzhe represiyi prote rezhim takozh nibi robiv deyaki postupki sproba za ministra vishoyi osviti Yu Dadenkova poshirennya vikladannya ukrayinskoyu movoyu zasnuvannya Doneckogo universitetu 1965 dni i dekadi ukrayinskoyi kulturi v riznih respublikah i za kordonom uchast URSR u mizhnarodnih vistupah sered inshogo na yarmarku v Marseli usunennya 1968 A Skabi sho buv vidpovidalnim za ideologichni spravi z sekretariatu CK KPU Najvazhlivishim politichnim procesom 1960 h rokiv stav tayemnij proces 7 ukrayinskih yuristiv L Luk yanenka I Kandibi ta in pered oblasnim sudom u Lvovi 16 20 travnya 1961 Pidsudnim zakidali sho voni nibito hotili siloyu vidirvati URSR vid inshih radyanskih respublik Naspravdi pidsudni zbiralisya tilki zovsim mirno j legalno agituvati za vihid URSR na pidstavi statti 17 konstituciyi SRSR 1936 Za zradu batkivshini Luk yanenka zasudili na rozstril inshih na trivale uv yaznennya Verhovnij sud URSR prote zaminiv smertnij virok na 15 rokiv uv yaznennya Diskriminaciya ukrayinskoyi kulturi represiyi proti okremih diyachiv ta vzagali protestnij ruh zbudili interes do ukrayinskih sprav za kordonom zokrema j u Komunistichnoyi partiyi Kanadi yaka 1967 r vislala oficijnu delegaciyu dlya oznajomlennya z situaciyeyu v Ukrayini Zvit delegaciyi buv kritichnim i Moskva domoglasya vidklikannya jogo Na gospodarskomu vidtinku dekretovano garantovanu minimalnu zarplatu kolgospnikam 1966 chim vidnosno pokrasheno dolyu selyan chastina pidpriyemstv bl 20 perejshla na novu sistemu planuvannya j ekonomichnogo stimulyuvannya reforma zaproponovana harkivskim ekonomistom Ye Libermanom yaku vvedeno eksperimentalno v usomu SRSR ale zgodom yiyi duzhe obmezheno Industrialnij potencial Ukrayini zbilshivsya zavdyaki pobudovi znachnogo chisla novih velikih zavodiv bl 900 j modernizaciyi ryadu inshih Ukrayinska promislovist chastkovo zoriyentovano na eksportnu produkciyu Naprikinci 1960 h pp podiyi v Chehoslovachchini mali deyakij vidgomin v Ukrayini Radyanska zbrojna intervenciya poyasnyuvalas zokrema poboyuvannyam Moskvi shodo mozhlivosti vplivu Prazkoyi vesni na susidni respubliki SRSR Razom z tim vidchuvalisya trudnoshi u partijnih i byurokratichnih vzayeminah mizh centrom i Kiyevom Miscevi partijni kerivniki ocholeni P Shelestom vidstoyuvali v Moskvi deyaki gospodarskogo prava i domagannya URSR shodo investicij i politiki v pitanni kadriv a takozh pevnogo stupenya kulturnoyi avtonomiyi Cyu situaciyu she bilshe uskladnyuvala nayavnist disidentskogo ruhu Na pochatku 1970 h pp moskovske kerivnictvo tverdilo sho kiyivski komunisti ne mozhut dati sobi radi z disidentami i vimagalo rozgromu opoziciyi Oskilki cogo ne zrobleno v 1970 1971 pp Moskva doruchila provesti chergovu hvilyu areshtiv sichen kviten 1972 sered diyachiv ruhu oporu a razom z tim z Ukrayini usuneno v travni 1972 P Shelesta pov yazane z kritikoyu jogo knigi Ukrayino nasha radyanska za nacionalni uhili Z vidhodom Shelesta vid kerivnictva KPU zamineno j vidpovidalnogo za ideologichni spravi v KPU Fedora Ovcharenka Valentinom Malanchukom Todi zh rozpochato chistku sekretariv obkomiv 1972 1973 zamineno 5 pershih sekretariv Pershim sekretarem CK KPU pislya Shelesta stav V Sherbickij yakij pid protekciyeyu Leonida Brezhnyeva sluhnyano provadiv liniyu Moskvi U partiyi vin zmicniv disciplinu j usunuv vid vpliviv bilsh nezalezhni elementi osoblivo z t zv harkivskoyi visuvanci M Pidgornogo i kiyivskoyi grup P Shelesta zaluchayuchi do kerivnictva lyudej L Brezhnyeva dnipropetrovska grupa U seredini 1970 h rokiv z yavilosya bilshe rosiyan na vplivovih postah u partiyi j uryadi napriklad u sichni 1976 r rosiyanin Ivan Sokolov buv priznachenij drugim sekretarem CK KPU vidpovidalnij za kadri Nazagal partijna i derzhavna byurokratiya stala she bilsh vidchuzhenoyu vid narodnih mas Chastkovo tolerovanu ukrayinizaciyu okremih ustanov i shkilnictva pripineno bagato svidomishih odinic yaki aktivizuvalisya v 1960 h pp usuneno Odnochasno provedeno chistku v riznih ukrayinskih naukovo kulturnih ustanovah zokrema v institutah arheologiyi istoriyi i filosofiyi AN URSR v Ukrayinskomu Tovaristvi ohoroni pam yatnikiv istoriyi ta kulturi ta in Prote hvilya areshtiv 1972 r ne zupinila ruhu oporu hoch zavdala jomu doshkulnih udariv Ukrayinskij Visnik 1 vipusk 1970 z yavlyavsya do 1974 r na Zahid pochali dohoditi inshi dokumenti Samvidavu U 1972 1973 rr nevdovolennya naselennya pochalo viyavlyatisya v strajkah i zavorushennyah Dnipropetrovsk Dniprodzerzhinsk Kiyiv Rozpochata mizh Zahodom i SRSR politika rozryadki yakoyus miroyu spriyala cim fermentam i ruhovi oporu zokrema pislya pidpisannya Kincevogo aktu Gelsinskih ugod pro yevropejsku bezpeku i spivrobitnictvo 1975 Na cij pidstavi oformivsya v SRSR i URSR pravozahisnij ruh Ukrayinska gromadska grupa spriyannya vikonannyu Gelsinskih ugod postala v listopadi 1976 r pid provodom pismennika Mikoli Rudenka do neyi priyednavsya vidomij disident ukrayinskogo rodu v Moskvi general Petro Grigorenko U 1977 1980 pp grupu yaka popovnyuvalasya novimi chlenami majzhe likvidovano ostannij golova na voli Oksana Meshko zaareshtovana 1980 r Dokumenti kiyivskoyi Gelsinskoyi grupi sho reyestruvali porushennya nacionalnih i lyudskih prav v Ukrayini viyaskravili vazhkij pidnevilnij stan Ukrayini pered svitovoyu dumkoyu v osnovnomu na Byelgradskij i Madridskij konferenciyah sklikanih dlya perevirki vikonannya Gelsinskih ugod Ryad novih dokumentiv polit v yazniv z taboriv pislya 1977 r she viraznishe unaglyadnyuyut politichni cili ruhu oporu derzhavne vizvolennya Ukrayini zvernennya Ukrayinskogo Nacionalnogo Vizvolnogo ruhu do OON 1979 r i zayavi Ukrayinskogo Patriotichnogo ruhu Na religijnomu vidtinku osoblivo peresliduyutsya yevangelski hristiyani baptisti iniciativniki yak takozh inshi protestantski grupi p yatdesyatniki Svidki Yegovi poshireni v Ukrayini Okremi greko katolicki svyashenniki sho diyali nelegalno razom z miryanami domagalisya legalizaciyi svoyeyi Cerkvi na Zahidnij Ukrayini ale bezuspishno yihni gromadi prodovzhuyut diyati pidpilno prichomu buli areshti i procesi proti yih aktivistiv 1969 zasudzheno tayemnogo yep Vasilya Velichkovskogo Za vinyatkom zah ukr zemel pravosl Cerkva v Ukrayini piddana rusifikaciyi Oficijna propaganda poboryuye koncepciyu ukrayinskoyi avtokefaliyi ta okremoyi shidnoyi Ukrayinskoyi Katolickoyi Cerkvi Ekzarh Ukrayini kiyivskij mitropolit Filaret vidigravav chimalu rol v iyerarhiyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi golovono v yiyi zovnishnih zv yazkah Protyagom 1970 h pp posilivsya emigracijnij ruh yevrejskogo naselennya z SRSR u tomu chisli j z Ukrayini do Izrayilyu i na Zahid yakij ohopiv bl 100 125 000 ukrayinskih yevreyiv Ale z ukrayinskih diyachiv oporu vidaleni na Zahid lishe odinici Leonid Plyush 1976 Petro Grigorenko 1977 Nadiya Svitlichna 1978 Valentin Moroz i pastor Georgij Vins 1979 ta Svyatoslav Karavanskij Nina Strokata druzhina S Karavanskogo i Volodimir Malinkovich 1980 Narodne gospodarstvo URSR povnotoyu integrovane v zagalnu radyansku ekonomichnu sistemu pidlyagalo tim samim zminam sho j zagalna radyanska ekonomika Chastka URSR u zagalnomu soyuznomu nacionalnomu pributku bl 20 ne bula proporcijno vidbita v kapitalovkladennyah Ukrayina dokladala dlya rozvitku inshih rajoniv SRSR V URSR ne realizovano zhodnih bilshih proyektiv rozbudovi promislovosti chi transportu j kapitalnogo budivnictva Zakincheno rozpochatu davnishe pobudovu t zv Dniprovogo kaskadu GES yakij daye elektroenergiyu ne lishe dlya vnutrishnogo vzhitku ale j na eksport Ekonomichna situaciya SRSR z seredini 1970 h pp nazagal pogirshilasya tempi richnogo prirostu spovilnilisya z 8 5 u 1970 do 3 2 1981 na sho vplinula j svitova energetichna kriza Kilka nevrozhayiv sprichinili harchovu krizu sho zmusilo radyanskij uryad importuvati znachnu kilkist zbizhzhya Pri comu radyanske kerivnictvo prodovzhuvalo vitrachati povazhni sumi na ozbroyennya ta koshtovni mizhplanetarni doslidzhennya Nemalo koshtuyut radyanskij ekonomici chimali vidatki pov yazani z zovn dopomogoyu ta vijskovimi intervenciyami v Africi i na Blizkomu Shodi Fakt sho ukrayinci ginut z 1980 v Afganistani stvoriv atmosferu vijni yakoyu pogrozhuye voyenna verhivka v Kremli dramatizuyuchi situaciyu she j kitajskoyu nebezpekoyu Kurs na vijskovu perevagu SRSR ta vikoristannya slabih misc Zah chi tretogo svitu stvoriv nove napruzhennya mizh Zah i sov blokom Zmin chi yih oznak ne vnis i 26 z yizd KPRS lyutij 1981 yakij pidtverdiv poperedni poziciyi ta te same kerivnictvo v Moskvi i v URSR Podiyi u Polshi 1980 1981 viklikali she bilshu chujnist Moskvi u zah resp gol v URSR zaprovadzheno ryad obmezhen shodo ruhu naselennya Dali zberigayetsya suvoro oligarhichnij harakter sov vladi pri chomu do slova bilshe prihodyat ros nacionalistichni kola Ukr elementi yaki v 1960 h pp mogli mati she deyaki vplivi v Kremli teper mayut lishe nominalne predstavnictvo Teritorialni zmini U chasi Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945 rokiv teritoriya URSR zrosla za rahunok aneksovanih SRSR zemel Zahidnoyi Ukrayini Prote odnochasno na pidstavi rishen kerivnictva SRSR nizka teritorij bula peredana inshim respublikam Berestejshina ta pivnichne Polissya Bilorusi Starodubshina Taganrozka ta Shahtinska okrugi RRFSR Pridnistrov ya Podnistrov ya Moldavskij RSR U 1954 do skladu URSR vklyuchena Krimska oblast Vid 1959 roku URSR bula podilena na 25 oblastej U 1970 1980 h rokah bula tretoyu soyuznoyu respublikoyu SRSR za plosheyu pislya RRFSR ta Kazahstanu Za ekonomichnimi i demografichnimi pokaznikami bula drugoyu pislya RRFSR Viroblyala chvert usiyeyi produkciyi SRSR Za ostannim perepisom naselennya 1989 roku narahovuvala 52 mln meshkanciv Mapa yevropejskoyi chastini SRSR 1929 r USRR 1931 r URSR 1938 r URSR 1947 r Pripinennya isnuvannya ta pravonastupnictvo Dokladnishe Akt progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini Progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini 1991 Pravonastupnictvo Ukrayini ta Rozpad SRSR 16 lipnya 1990 roku Verhovna Rada URSR prijnyala Deklaraciyu pro derzhavnij suverenitet Ukrayini yakoyu progolosila verhovenstvo Konstituciyi i zakoniv URSR na svoyij teritoriyi 24 serpnya 1991 roku Verhovna Rada URSR progolosila nezalezhnist Ukrayini ta stvorennya samostijnoyi ukrayinskoyi derzhavi Ukrayini Zokrema bulo viznacheno sho vidnini na teritoriyi Ukrayini mayut chinnist viklyuchno Konstituciya i zakoni Ukrayini Zakon Ukrayini Pro pravonastupnictvo Ukrayini vid 12 veresnya 1991 r progolosiv Ukrayinu pravonastupniceyu URSR 8 grudnya 1991 roku Leonid Kravchuk ta Vitold Fokin pidpisali vid imeni Ukrayini yak odniyeyi z krayin zasnovnic SRSR Bilovezku ugodu yakoyu bulo konstatovano pripinennya isnuvannya Radyanskogo Soyuzu i pripineno diyalnist usih soyuznih organiv na teritoriyi Ukrayini ta inshih krayin pidpisantiv 1992 roku Uryad UNR v ekzili peredav povnovazhennya ta atributi derzhavnoyi vladi novoobranomu Prezidentovi Ukrayini KulturaDokladnishe Ukrayinizaciya Rusifikaciya Rozstrilyane vidrodzhennya ta Disidentskij ruhDerzhavno politichnij ustrijDokladnishe Konstituciya SRSR 1936 roku Konstituciya SRSR 1977 roku Komunistichna partiya Ukrayini 1918 1991 Kerivniki najvishogo organu derzhavnoyi vladi Ukrayinskoyi RSR ta Kerivniki uryadu Ukrayinskoyi RSR Radyanski organi v Ukrayini za revolyuciyi Centralnij Vikonavchij Komitet Ukrayini i Narodnij Sekretariat gol Ye Medvedyev zgodom M Skripnik utvoreni v Harkovi 25 i 30 grudnya 1917 r yak i stvorenij u Kursku naprikinci 1918 Timchasovij Robitnicho Selyanskij Uryad Ukrayini golova Yu Pyatakov buli zadumani yak protistavlennya uryadovi UNR Bilshoviki progolosili Ukrayinu respublikoyu rad robitnichih soldatskih i selyanskih deputativ u tisnomu federativnomu zv yazku z Radyanskoyu Rosiyeyu Prote konstituciya USRR 14 03 1919 r ne zgaduvala pro federativni zv yazki i nominalno stvorila nezalezhnu derzhavu Faktichno zh ves chas diyala zverhnist Moskvi partiyi j uryadu RRFSR nad USRR nasampered cherez KP b U yaka za vinyatkom korotkogo periodu mizh partijnoyu konferenciyeyu v Taganrozi v kvitni 1918 r i pershim z yizdom KP b U v Moskvi u lipni 1918 r bula ne tilki faktichno ale j formalno skladovoyu chastinoyu RKP b sho piznishe bula perejmenovana na VKP b a potim na KPRS Utvoreni zgidno z konstituciyeyu organi vladi USRR buli cilkovitoyu podoboyu organiv ta institucij RRFSR takim zhe bulo j radyanske zakonodavstvo v Ukrayini Navit zakonodavchi akti RRFSR zastosovuvalisya avtomatichno v Ukrayini Vidimist derzhavnosti USRR pri yiyi faktichnomu pidporyadkuvanni rosijskij centralnij vladi buli lishe perehidnoyu stadiyeyu diktovanoyu stanom vijni i nayavnistyu v Ukrayini chi v ekzili uryadu UNR Cej stan mav stabilizuvatisya stvorennyam soyuznoyi derzhavi SRSR skladovoyu chastinoyu yakogo stala USRR Najvishim organom derzhavnoyi vladi za 1919 1922 pp buv Vseukrayinskij Z yizd robitnichih selyanskih i chervonoarmijskih deputativ yakij obirav Vseukrayinskij Centralnij Vikonavchij Komitet sho zdijsnyuvav verhovnu vladu mizh Vseukrayinskimi Z yizdami vikonavcho administrativnim organom bula Rada Narodnih Komisariv Na miscyah postavali podibni radi miski silski volosni povitovi i gubernialni z yih vikonavchimi komitetami Ci organi vladi tvorilisya shlyahom poserednih viboriv pri chomu miske robitniche ta silske naselennya ne buli odnakovo reprezentovani z diskriminaciyeyu ostannogo pri vidluchenni vid uchasti u viborah riznih kategorij gromadyan pozbavlenih prava golosu Vklyuchennya USRR do RRFSR vidbuvalosya shlyahom ob yednannya narkomativ unaslidok ukladennya t zv soyuzno oboronnih i gospodarskih dogovoriv mizh dvoma abo j vsima nayavnimi radyanskimi respublikami 1 06 1919 i 28 12 1920 Spilne kerivnictvo a naspravdi obmezhennya i pidporyadkuvannya najvazhlivishih dilyanok derzhavnoyi vladi rosijskomu centrovi oborona transport pracya zovnishnya torgivlya poshta telegraf robili harakter USRR yak okremoyi derzhavnoyi formaciyi sumnivnim USRR mala u novij i formalnij federaciyi SRSR pislya 1922 roku nominalno rivnopravne misce z RRFSR Biloruskoyu RSR ta Zakavkazkoyu Federaciyeyu Zgidno zi zminenoyu u travni 1925 roku konstituciyeyu USRR ta yiyi novim variantom 1929 roku verhovni organi vladi buli podibni do poperednih Vseukrayinskij Z yizd Rad Vseukrayinskij Centralnij Vikonavchij Komitet golova G Petrovskij i Rada Narodnih Komisariv V Chubar P Lyubchenko Organi derzhavnogo upravlinnya narkomati buli podileni na a zliti yaki isnuvali v uryadi SRSR i mali v respublikah svoyih upovnovazhenih b ob yednani isnuvali pri uryadah i SRSR i USRR ta v samostijni diyali lishe u respublikah Za soyuznim dogovorom bulo stvoreno 5 zagalnosoyuznih narkomativ zakordonni spravi oborona zovnishnya torgivlya transport ta poshta i telegraf Prote shlyahom vnesennya zmin do zakonodavstva postupovo ob yednano nizku inshih dilyanok derzhavnogo zhittya She bilshu centralizaciyu vladi i derzhavnogo upravlinnya ustanovili novi konstituciyi SRSR 1936 i URSR 1937 zgidno z yakimi bula vprovadzhena sistema pryamih viboriv ta nadano vsim gromadyanam odnakovi viborchi prava Najvishu vladu za cimi konstituciyami zdijsnyuvala Verhovna Rada ta yiyi prezidiya a vikonavchu Rada Narodnih Komisariv z 1946 Rada Ministriv Narkomati bulo podileno na a zagalnosoyuzni b soyuzno respublikanski i v respublikanski pri chomu obsyag bezposeredno chi oposeredkovano centralizovanih galuzej poshirivsya Konstitucijnim zakonom vid 01 02 1944 poshireno kompetenciyu URSR na zovnishni spravi j oboronu utvorennyam soyuzno respublikanskih narkomativ zgodom ministerstv z cih dilyanok Z kincya 1940 h pp pripineno priznachennya ministra oboroni URSR J Stalin u svoyemu listi do prezidenta SShA Franklina Delano Ruzvelta 11 lyutogo 1945 pov yazanomu z obgovorennyam pitannya stvorennya OON faktichno viznavav povnistyu zalezhnij harakter URSR Ya cilkom zgodnij z Vami sho oskilki chislo golosiv Radyanskogo Soyuzu zbilshuyetsya do troh u zv yazku z vklyuchennyam do spisku chleniv Asambleyi Radyanskoyi Ukrayini i Radyanskoyi Bilorusi nalezhit takozh zbilshiti kilkist golosiv dlya SShA Originalnij tekst ros Ya sovershenno soglasen s Vami chto poskolku chislo golosov Sovetskogo Soyuza uvelichivaetsya do treh v svyazi s vklyucheniem v spisok chlenov Assamblei Sovetskoj Ukrainy i Sovetskoj Belorussii sleduet takzhe uvelichit kolichestvo golosov dlya SShA Pislya smerti Stalina vidbulisya deyaki zmini u derzhavno pravovomu statusi URSR Vid kincya 1950 h rokiv poshireno prava vibornih rad po liniyi t zv demokratizaciyi i bilshoyi uchasti rad u rozv yazuvanni derzhavnih sprav U Verhovnij Radi URSR bulo stvoreno postijni komisiyi yaki zbiralisya raz na 3 misyaci na korotki sesiyi dlya rozglyadu doruchenih yim pitan Krim poperednih komisij mandatnoyi zakonodavchih peredbachen zakordonnih sprav i starijshin bulo utvoreno komisiyi planovo byudzhetnu vazhkoyi promislovosti legkoyi i harchovoyi promislovosti miscevoyi promislovosti budivnictva transportu i zv yazku silskogo gospodarstva komunalnogo gospodarstva i pobutovogo obslugovuvannya torgivli osviti j nauki kulturi ohoroni zdorov ya i socialnogo zabezpechennya ohoroni prirodi molodi za stanom na 1971 Postijni komisiyi takozh bulo utvoreno pri miscevih radah Sered inshih komisiyi do skladu yakih vhodili i ne chleni rad mali svoyim zavdannya spriyati vikonannyu zahodiv miscevogo upravlinnya U zv yazku z kursom na rozshirennya prav soyuznih respublik URSR shlyahom vidpovidnih konstitucijnih zmin bulo nadano deyaki povnovazhennya yaki ranishe nalezhali zagalnosoyuznimi organami upravlinnya u spravah administrativno teritorialnogo podilu sudoustroyu i sudochinstva deyaki prava u rozrobci miscevogo byudzhetu ta gospodarskogo planuvannya URSR oderzhala pravo na vlasne zakonodavstvo u cih sferah shopravda v mezhah zagalnosoyuznogo zakonodavstva i lishe z doruchennya soyuznih organiv Za takim samim poryadkom bulo opracovano naprikinci 1950 1960 h rokiv nizku novih kodeksiv URSR yaki rozrobili na pidstavi zagalnih osnov soyuznogo zakonodavstva voni zasadnicho nichim ne vidriznyalisya vid kodeksiv inshih respublik Podibnim chinom bulo rozshireno povnovazhennya vikonavchoyi vladi URSR z seredini 1950 h rokiv V uryadi URSR bulo utvoreno deyaki soyuzno respublikanski ministerstva yaki ranishe ne isnuvali zv yazku vishoyi osviti yakomu v URSR pidporyadkovano 58 vishiv energetiki j elektrifikaciyi zbilshilosya chislo soyuzno respublikanskih komitetiv bulo perevedeno soyuzno respublikanski ministerstva v rozryad respublikanskih torgivli budivelnih materialiv hliboproduktiv yusticiyi vnutrishnih sprav ohoroni gromadskogo poryadku Todi zh ryad ministerstv u Moskvi i Kiyevi bulo likvidovano a upravlinnya timi galuzyami perejshlo do rad narodnogo gospodarstva Cej decentralizacijnij kurs sho z nogo skoristalisya respublikanski uryadi pripinivsya v seredini 1960 h rokiv i todi bulo vidnovleno centralni ministerstva u Moskvi a v URSR peretvoreno ryad respublikanskih na soyuzno respublikanski osviti torgivli vnutrishnih sprav silskogo gospodarstva montazhnih i specialnih robit promislovogo budivnictva lisovoyi i derevoobrobnoyi promislovosti harchovoyi promislovosti budivelnih materialiv radgospiv abo yih bulo skasovano vzagali yusticiyi ohoroni gromadskogo poryadku Tak samo ryad komitetiv Radi Ministriv URSR stali soyuzno respublikanskimi komitetami soyuzno respublikanske ministerstvo himichnoyi promislovosti stalo zagalnosoyuznim u 1970 roci Z kin 1960 h rokiv Rada Ministriv rozroslasya znovu na vazhku centralizovanu byurokratichnu mashinu z perevagoyu soyuzno respublikanskih ministerstv i derzhavnih komitetiv 1978 28 i 16 z kilkoma in pidporyadkovanimi organami tilki pri shistoh respublikanskih ministerstvah Nova konstituciya URSR 1978 roku uhvalena na zrazok konstituciyi SRSR 1977 roku povtoryuvala doslivno golovni statti ostannoyi i vnosila lishe minimalni zmini do strukturi vladi Verhovna Rada obiralasya na 5 rokiv u skladi 650 deputativ miscevi radi obiralisya na 2 5 roki U skladi Radi Ministriv URSR bulo utvoreno prezidiyu yaka faktichno isnuvala j ranishe hoch dosi ne bula konstitucijnim organom Ministerstva i dali podilyalisya na soyuzni soyuzno respublikanski i respublikanski yakih nova konstituciya ne pererahovuvala Zmini u strukturi i kategoriyah ministerstv regulyuvalisya teper uzhe zvichajnimi zakonami Konstituciya uzhe ne zgaduvala povnovazhen URSR u sferi zbrojnih sil takim chinom bulo formalno likvidovano soyuznorespublikanske ministerstvo oboroni URSR formalno i faktichno bula unitarnoyu formaciyeyu i ne mala u svoyemu skladi niyakih avtonomnih odinic Do 1940 roku bula v yiyi skladi Moldavska ARSR yaka perejshla na status soyuznoyi respubliki Togochasna Krimska oblast URSR do 1944 roku bula ARSR u mezhah RRFSR Buvshi sama centralizovanoyu odiniceyu URSR vhodila u shirshu centralizovanu strukturu SRSR organam vladi ostannoyi pidporyadkovuvalisya derzhavni organi URSR Kerivnoyu siloyu politichnoyi sistemi URSR bula KPRS yaka diyala v Ukrayini cherez povnistyu integrovanu v neyi Komunistichnu Partiyu Ukrayini Nasliduyuchi inshi derzhavi URSR yak i 14 inshih radyanskih soyuznih respublik mala deyaki zovnishni oznaki takozh derzhavi prapor derzhavnij gimn i gerb Pitannya suverenitetu pravosub yektivnosti ta prirodi radyanskoyi soyuznoyi respubliki v kolah teoretikiv derzhavnogo prava buli j lishayutsya diskusijnimi Radyanska doktrina napolyagala na nayavnosti suverennih prav soyuznih respublik u tomu chisli j URSR Natomist bilshist zahidnih pravnikiv zaperechuvali suverennij harakter soyuznih respublik Obmezhena uchast URSR yak i deyakih inshih respublik u mizhnarodnih vzayeminah do 1923 roku ta pislya 1944 roku nadavala yim lishe chastkovu pravosub yektnist yaku ne mozhna bulo vvazhati istotnoyu funkciyeyu ukrayinskogo radyanskogo derzhavnogo organizmu a mozhna bulo govoriti lishe pro taktichne znachennya dlya zverhnoyi derzhavi SRSR Same SRSR viznachav docilnist chi nedocilnist tih chi inshih dij URSR u zovnishnih zv yazkah manipulyuyuchi nimi z poglyadu interesiv radyanskoyi velikoderzhavnoyi politiki Obsyag formalno okremih mizhnarodnih zv yazkiv URSR buv nadzvichajno vuzkim i selektivnim pravo na posolstva zdijsnyuvalosya lishe minimalno predstavnictvo URSR pri OON i misiya pri YuNESKO v Parizhi u Kiyevi ne bulo ni odnogo akreditovanogo diplomatichnogo predstavnika inozemnoyi derzhavi isnuvali lishe generalni konsulstva yevropejskih socialistichnih krayin a v 1976 1979 isnuvalo konsulstvo SShA v Odesi buli roztashovani generalni konsulstva Bolgariyi Kubi j Indiyi URSR brala uchast lishe u tih mizhnarodnih konferenciyah de ce ne pidnosilo yiyi prestizhu yak okremoyi derzhavi napriklad v tehnichnih i administrativnih URSR pidpisala tilki kolektivni bagatostoronni mizhnarodni ugodi v 1944 1945 bula signatorom dvoh dvostoronnih ugod ale ne politichnogo harakteru URSR ne brala zhodnoyi uchasti yak okrema derzhava v naradah i mizhnarodnih organizaciyah krayin socialistichnogo bloku Uchast URSR v OON ta specializovanih i mizhuryadovih organizaciyah ochevidno bula umotivovana lishe mozhlivistyu zdobuttya takim chinom dodatkovogo vplivu i golosiv dlya SRSR Rozbudovanij dlya cih obmezhenih zovnishnopolitichnih dij aparat v uryadi URSR buv minimalnim ministerstvo zakordonnih sprav komisiya zakordonnih sprav Verhovnoyi Radi zgadani vzhe misiyi v Nyu Jorku i Parizhi predstavnik URSR u Zhenevi vhodiv do skladu zagalnoradyanskoyi misiyi pri yevropejskij shtab kvartiri OON V 1947 roci Moskva vidkinula propoziciyu Velikoyi Britaniyi pro vstanovlennya pryamih diplomatichnih zv yazkiv z Kiyevom Tak samo ne isnuvalo u Kiyevi neuryadovih ustanov mizhnarodnogo spilkuvannya yak ce bulo v Moskvi chi stolicyah inshih krayin radyanskogo bloku asociaciyi spriyannya OON tosho Ukrayinskij Chervonij Hrest Respublikanskij Komitet molodi tosho ne buli chlenami vidpovidnih mizhnarodnih soyuziv T zv tovaristva druzhbi i kulturnogo zv yazku z zakordonnimi krayinami SRSR Franciya SRSR Italiya tosho diyali u zagalnosoyuznomu masshtabi a yih robotu v Kiyevi lishe koordinuvalo Ukrayinske tovaristvo druzhbi i kulturnih zv yazkiv sho bulo pidrozdilom Soyuzu radyanskih tovaristv druzhbi U comu zh plani diyalo j tovaristvo kulturnih zv yazkiv z ukrayincyami za kordonom Ukrayina Konstituciya URSR 1978 roku ne vnesla niyakih zmin u zovnishnopolitichni povnovazhennya URSR hoch deyaki ukrayinski radyanski pravniki I Lukashuk svogo chasu vkazuvali na potrebu chitkishogo rozmezhuvannya i viznachennya yih Ne zvazhayuchi na minimalni viyavi prav URSR u praktici zovnishnoyi politiki ta na yih dopomizhnu funkciyu u radyanskij zovnishnij politici z poglyadu pozitivnogo mizhnarodnogo prava chinne pravo i jogo viyavlennya v aktah mozhna stverditi chastkovu pravosub yektnist URSR pri chomu potencijno vona mogla buti znachno poshirena Suverennij harakter URSR mozhna staviti pid sumniv ne lishe z poglyadu mizhnarodnogo ale j derzhavnogo prava U principi klasichna teoriya derzhavi ne znaye takogo precedentu shob odna derzhavno politichna odinicya yak URSR bula tak zalezhna vid inshoyi zverhnoyi derzhavi SRSR i vodnochas pretenduvala b na status okremoyi derzhavi Lishe deyaki vasalni derzhavi i protektorati u minulomu buli v podibnomu stanovishi 24 serpnya 1991 roku Verhovna Rada URSR progolosila nezalezhnist Ukrayini pidtverdzhenu vsenarodnim referendumom 1 grudnya 1991 roku Administrativno teritorialnij podilDokladnishe Administrativnij podil URSR ta Administrativnij podil SRSR Na moment stvorennya USRR faktichno ne ohoplyuvala teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini Lviv Rivne Ternopil Drogobich ta in Krimu teritorij Donecko Krivorizkoyi radyanskoyi respubliki Harkiv Lugansk Doneck Krivij Rig ta in Pivnichnoyi Bukovini z Chernivcyami Zakarpattya chastini Bessarabiyi Odesi Odnochasno z samogo pochatku svogo isnuvannya vona pretenduvala na teritoriyu 9 ukrayinskih gubernij Tavrijskoyi bez Krimu Postanovoyu CK RKP b vid 15 bereznya 1918 roku Doneckij basejn buv viznanij teritoriyeyu Ukrayini Na Drugomu Vseukrayinskomu z yizdi rad buli prisutni delegati vid Donbasu a Ukrayina bula progoloshena nezalezhnoyu radyanskoyu federativnoyu respublikoyu Pri comu do skladu USRR vhodili pivdenni teritoriyi suchasnoyi Gomelskoyi oblasti Bilorusi Zmini 1919 1926 rr Pislya zakriplennya radyanskoyi vladi v Ukrayini yiyi stoliceyu do seredini bereznya 1919 r buv Harkiv Do skladu USRR yakijs chas vhodili Bilgorodskij i Grajvoronskij poviti dorevolyucijnoyi Kurskoyi guberniyi 31 sichnya 1919 r RNK USRR prijmaye postanovu pro utvorennya Doneckoyi guberniyi v skladi dvoh povitiv Bahmutskogo ta Slov yanoserbskogo U chernetci postanovi obmovlyalosya sho ukrayinskij uryad ne pretenduye na Donsku oblast RSFRR 25 lyutogo 1919 r rozglyadalosya pitannya pro kordoni mizh RSFRR i USRR Osnovnim rishennyam bulo zberegti dorevolyucijni kordoni mizh guberniyami yak kordoni mizh respublikami ale 4 pivnichni poviti Chernigivskoyi guberniyi buli peredani RSFRR yaka vklyuchila yih do skladu Gomelskoyi guberniyi pershoyi novoyi guberniyi yaku stvorilo radyanske kerivnictvo 15 bereznya 1920 r RSFRR peredala USRR stanici Gundorivsku Kam yansku Kalitvyansku Ust Belokalitvyansku volost Karbovo Obrisku Doneckogo okrugu st Volodimirsku Oleksandrivsku Cherkaskogo okrugu i dali po liniyi st Kozachi Lageri Malo Nesvetajskaya Nizhno Krepinska Taganrog razom z okrugom U serpni 1924 roku chastina Shahtinskoyi i Taganrozkoyi okrug Doneckoyi guberniyi Ukrayinskoyi RSR buli poverneni do skladu RSFRR U 1925 1926 rr prodovzhilosya zbilshennya teritoriyi Ukrayini 16 zhovtnya 1925 r RSFRR peredaye chastinu Kurskoyi guberniyi teritoriya Putivlskogo povitu bez Krupeckoyi volosti Krenichansku volost Grajvoronskogo povitu 2 nepovni volosti Grajvoronskogo ta Byelgorodskogo povitiv 1 kvitnya 1926 dodana Semenivska volost Novozibkivskogo povitu Bryanskoyi guberniyi Troyicka volost Valujskogo povitu Voronezkoyi guberniyi Zmini 1939 1954 rr U veresni 1939 roku radyanski vijska okupovuyut u Polshi teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini yaka 14 listopada 1939 r oficijno uvijshla do skladu URSR Z pridbanih teritorij 16 serpnya 1945 r Polshi buli zrobleni deyaki postupki liniya kordonu URSR z Polsheyu provedena po liniyi Kerzona z nevelikimi vidhilennyami na korist Polshi v tomu chisli misto Peremishl 28 chervnya 3 lipnya 1940 r vijska SRSR zajnyali Bessarabiyu i Pivnichnu Bukovinu sho nalezhali Rumuniyi 2 serpnya 1940 r zi skladu URSR vivedeno Pridnistrov ya vono razom z ryadom teritorij u Bessarabiyi utvorilo Moldavsku RSR URSR oderzhala Pivnichnu Bukovinu z Chernivcyami pivdenni rajoni Bessarabiyi z mistom Bilgorod Dnistrovskij Akkerman U berezni 1945 roku zgidno z radyansko polskimi dogovorami chastina Drogobickoyi oblasti Birchanskij Liskivskij i zahidna chastina Peremishlskogo rajonu z mistom Peremishl buli peredani Polshi 29 chervnya 1945 r u Moskvi bulo pidpisano ugodu pro vhodzhennya Pidkarpatskoyi Rusi sho nalezhit Chehoslovachchini do skladu URSR Krim togo buli peredani deyaki vlasne slovacki teritoriyi Novi teritoriyi otrimali nazvu Zakarpattya U travni 1948 Medikivskij rajon zi skladu Drogobickoyi oblasti peredano Polshi 15 lyutogo 1951 vidbuvsya obmin teritoriyami mizh SRSR i Polsheyu v rezultati chogo URSR vtratila chastinu teritoriyi Drogobickoyi oblasti Nizhno Ustrickij rajon 19 lyutogo 1954 zi skladu RRFSR do skladu URSR peredano Krim bez vkazivki statusu mista Sevastopolya Administrativnij podil Ukrayinskoyi RSR stanom na 17 sichnya 1979 Oblasti Rajoni Silradi Mista smt Miski rajoni Nas tis mistyan Gustota na 1 km Ukrayinska RSR 479 8 522 412 899 120 49 755 61 82 4Vinnicka 26 591 11 28 2 046 35 77 2Volinska 15 309 10 20 1 015 40 50 3Voroshilovgradska 18 170 37 105 4 2 787 85 104 4Dnipropetrovska 20 219 18 54 18 3 639 80 114 1Donecka 18 204 49 134 20 5 160 89 194 7Zhitomirska 22 531 9 41 2 1 597 44 53 4Zakarpatska 13 257 9 28 1 155 38 90 2Zaporizka 18 228 13 20 6 1 947 71 71 6Ivano Frankivska 14 350 13 26 1 332 36 95 8Kiyivska vkl Kiyiv 25 559 23 29 12 4 068 74 1 140 7Kirovogradska 21 293 12 26 2 1 251 52 50 9Krimska 15 231 15 54 10 2 183 67 80 9Lvivska 20 487 39 36 5 2 584 53 118 5Mikolayivska 19 216 7 20 4 1 242 60 50 5Odeska 26 349 17 29 8 2 544 62 76 4Poltavska 25 375 15 21 5 1 741 50 60 5Rivnenska 15 306 9 18 1 121 36 55 8Sumska 18 341 15 20 2 1 463 53 61 5Ternopilska 16 423 16 14 1 163 31 84 3Harkivska 25 327 16 62 9 3 056 75 97 3Hersonska 18 214 8 30 3 1 164 58 40 8Hmelnicka 20 466 11 25 1 558 36 75 6Cherkaska 20 412 15 19 2 1 547 44 74 0Chernivecka 10 204 10 9 3 890 38 109 9Chernigivska 22 460 15 31 2 1 502 44 47 1Zbrojni siliDokladnishe Chervone kozactvo Ukrayinska radyanska armiya ta Chervonij flot USRR Div takozh Chervona armiya Radyanska armiya Chornomorskij flot SRSR Za chasiv SRSR na teritoriyi Ukrayini zbilshuvalasya kilkist yadernoyi zbroyi yaka znahodilasya na teritoriyi Ukrayini Do cogo ugrupovannya vhodilo 1 176 stacionarnih MBR 130 ridinnih po shist boyegolovok kozhna 46 tverdopalivnih MBR po desyat boyegolovok z dalnistyu polotu do 11 000 km 2 Chastini mobilnih strategichnih raket tipu Temp z yadernimi boyegolovkami 3 Frontovi ta armijski brigadi operativno taktichnih raket z yadernimi boyegolovkami Buli rozmisheni v usih vijskovih okrugah na teritoriyi URSR u Kiyivskomu vijskovomu okruzi u Bilij Cerkvi Kirovogradi Kremenchuci 4 Chastini taktichnih raket sho mogli nesti yaderni boyegolovki 5 44 vazhkih strategichnimi bombarduvalnikami Tu 95MS 25 odinic i Tu 160 19 odinic osnashenih yadernimi krilatimi raketami klasu povitrya zemlya velikoyi dalnosti 1080 odinic i dekilkoma sotnyami odinic taktichnoyi yadernoyi zbroyi Za svoyim kilkisnim skladom ta potuzhnistyu yaderna zbroya sho zalishilasya na 1992 rik na teritoriyi Ukrayini posidala tretye misce u sviti pislya Rosiyi i SShA NaselennyaDokladnishe Naselennya Ukrayini ta Perepis naselennya URSR 1989 Najposhirenishi ridni movi v Ukrayinskij RSR za danimi perepisu 1926 r Ukrayinski etnichni tereni 1945 Nacionalnij sklad naselennya mist USRR 1925 Na pochatku 1920 h rokiv unaslidok politiki carizmu ukrayinski mista buli zrosijsheni Ukrayinci u mistah stanovili menshe tretini naselennya a v Kiyevi 17 u Harkovi menshe nizh 25 v Odesi ne bilshe 10 Tak samo rosijskimi abo rosijskomovnimi buli bilshovicka verhivka inteligenciya ta proletariat Z 3702 vidpovidalnih pracivnikiv gubernskogo okruzhnogo i rajonnogo rivniv ukrayinskoyu movoyu volodili lishe 797 chol She menshe takih pracivnikiv bulo u respublikanskih ustanovah Z usim tim stanom na 1926 rik chastka ukrayinciv u naselenni Ukrayini stanovila 80 todi yak inshih nacionalnostej lishe 20 Naselennya URSR zgidno z perepisami 1926 1931 1937 1939 1959 1970 1979 198929 018 187 31 403 200 28 387 609 30 946 218 41 869 046 47 126 517 49 754 642 51 706 742 PP prirodnij pririst u porivnyanni z poperednim perepisom Nacionalnosti 1926 1939 PP 1959 PP 1970 PP 1979 PP 1989 PP Ukrayinci 23218 9 80 01 23667 5 76 48 1 93 32158 5 76 81 35 87 35283 9 74 87 9 71 36489 0 73 55 3 41 amp amp amp amp amp amp amp 037419053 amp amp amp amp 00 37 419 053 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 072 0730000 72 73 2 54Rosiyani 2677 2 9 23 4175 3 13 49 55 95 7090 8 16 94 69 82 9126 3 19 37 28 70 10471 6 21 11 14 74 amp amp amp amp amp amp amp 011355582 amp amp amp amp 00 11 355 582 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 022 070000 22 07 8 44Bilorusi 75 842 0 26 158 2 0 51 290 9 0 69 385 8 0 82 406 1 0 82 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0440045 amp amp amp amp 00 440 045 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0860000 0 86Krimski tatari 0 193 0 00 3 554 0 008 6 636 0 01 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 046807 amp amp amp amp 00 46 807 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 090000 0 09Moldovani 257 8 0 89 260 4 0 84 241 7 0 58 265 9 0 56 293 6 0 59 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0324525 amp amp amp amp 00 324 525 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0630000 0 63Bolgari 92 078 0 32 113 5 0 37 219 4 0 52 234 4 0 50 238 2 0 48 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0233800 amp amp amp amp 00 233 800 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0450000 0 45Ugorci 0 869 0 003 149 2 0 36 157 7 0 33 164 4 0 33 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0163111 amp amp amp amp 00 163 111 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0320000 0 32Rumuni 1 530 0 005 0 825 0 003 100 9 0 24 112 1 0 24 121 8 0 25 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0134825 amp amp amp amp 00 134 825 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0260000 0 26Polyaki 476 4 1 64 357 7 1 16 363 3 0 87 295 1 0 63 258 3 0 52 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0219179 amp amp amp amp 00 219 179 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0430000 0 43Yevreyi 1574 4 5 43 1532 8 4 95 840 3 2 01 776 1 1 65 632 9 1 28 amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0486326 amp amp amp amp 00 486 326 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0950000 0 95Greki 104 7 0 36 107 0 0 35 104 4 0 25 106 9 0 23 104 1 0 21 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 098594 amp amp amp amp 00 98 594 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0190000 0 19Virmeni 10 631 0 04 21 688 0 07 28 024 0 07 33 439 0 07 38 646 0 08 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 054200 amp amp amp amp 00 54 200 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0110000 0 11Tatari 22 281 0 08 55 456 0 18 61 334 0 15 72 658 0 15 83 906 0 17 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 086875 amp amp amp amp 00 86 875 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 0170000 0 17Cigani 13 578 0 05 10 443 0 03 22 515 0 05 30 091 0 06 34 411 0 07 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 047917 amp amp amp amp 00 47 917 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 090000 0 09Azerbajdzhanci 0 056 0 00 4 626 0 015 6 680 0 02 10 769 0 02 17 235 0 03 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 036961 amp amp amp amp 00 36 961 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 070000 0 07Gruzini 1 265 0 004 10 063 0 03 11 574 0 03 14 650 0 03 16 301 0 03 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 023540 amp amp amp amp 00 23 540 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 050000 0 05Nimci 393 9 1 36 392 5 1 27 23 243 0 06 29 871 0 06 34 139 0 07 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 037849 amp amp amp amp 00 37 849 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 070000 0 07Gagauzi 0 014 0 00 23 530 0 06 26 464 0 06 29 398 0 06 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 031967 amp amp amp amp 00 31 967 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 00 060000 0 06Zagalom 29018 2 100 0 30946 2 100 0 41869 0 100 0 47126 5 100 0 49609 3 100 0 amp amp amp amp amp amp amp 051452034 amp amp amp amp 00 51 452 034 amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp amp 0100 amp amp amp amp 00 100 0 Zmina nacionalnogo skladu URSR v 1926 1989 rokahPerepis naselennya URSR 1926 Ukrayinci 80 00 Rosiyani 9 23 Yevreyi 5 43 Polyaki 1 64 Nimci 1 36 Bolgari 0 32 Moldovani 0 89 Bilorusi 0 26 Greki 0 36 Inshe 0 51 Perepis naselennya URSR 1959 Ukrayinci 76 81 Rosiyani 16 94 Yevreyi 2 01 Bilorusi 0 69 Moldovani 0 58 Bolgari 0 52 Polyaki 0 87 Ugorci 0 36 Greki 0 25 Inshe 0 97 Perepis naselennya URSR 1979 Ukrayinci 73 55 Rosiyani 21 11 Yevreyi 1 28 Bilorusi 0 82 Moldovani 0 59 Bolgari 0 48 Polyaki 0 52 Ugorci 0 33 Rumuni 0 25 Inshe 1 07 Perepis naselennya URSR 1989 Ukrayinci 72 73 Rosiyani 22 07 Yevreyi 0 95 Bilorusi 0 86 Moldovani 0 63 Bolgari 0 45 Polyaki 0 43 Ugorci 0 32 Rumuni 0 26 Inshe 1 3 EkonomikaPervinnij sektor Dokladnishe Silske gospodarstvo URSR 1950 75 Vtorinnij sektor Tretinnij sektor Dokladnishe Torgivlya URSRTransportPoyizd z dvoh trolejbusiv Skoda 9Tr z yednanih za sistemoyu Volodimira Veklicha v Kiyevi 1986 rik Dokladnishe Transport URSR 1950 77 Transport v URSR buv vazhlivim sektorom narodnogo gospodarstva yakij v ekonomici URSR stanoviv 12 13 vsih koshtiv produkciyi a v takih galuzyah yak naftopererobna vugilna chi himichna dohodilo do 27 35 Transport v URSR podilyavsya na zaliznichnij richkovij morskij avtomobilnij povitryanij truboprovidnij i miskij pasazhirskij 1977 roku obig sektora transportu vklyuchno z sektorom zv yazku obchislyuvano na 4 1 mlrd krb 5 6 usogo narodnogo dohodu URSR 1956 3 1 1975 roku u transportnij sferi pracyuvalo 1 7 mln osib 10 8 Chastka Ukrayini v zagalnosoyuznij produkciyi transportu 1975 roku stanovila 16 1 chislo pracivnikiv 18 5 V URSR vpershe u svitovij praktici kiyivskij vinahidnik Volodimir Veklich stvoriv trolejbusnij poyizd yakij vijshov u pershij rejs 12 chervnya 1966 roku 30 grudnya 1978 roku v Kiyevi stala do ladu persha v SRSR liniya shvidkisnogo tramvaya pobudovana za iniciativoyu Volodimira Veklicha ta Vasilya Dyakonova 1978 Ocinka diyalnosti uryadiv URSRDokladnishe Muzej sovyetskoyi okupaciyiDiv takozhRadyanska okupaciya Ukrayini Kruti 1918 film pro podiyi chasiv radyansko ukrayinskoyi vijni Chornij voron film pro partizaniv Na chornih lyadah film pro partizaniv Biloruskoyi Narodnoyi Respubliki Cina pravdi film pro Golodomor genocid ukrayinskogo narodu Kupala film zaboronenij rezhimom Lukashenka u yakomu visvitlyuyetsya tema zaboron biloruskoyi movi uryadom Rosijskoyi imperiyi znishennya biloruskoyi inteligenciyi u SRSR u filmi takozh zgaduyetsya ukrayinske Rozstrilyane vidrodzhennya deportaciyi narodiv radyanskoyu vladoyu ta rusifikaciyi krayiniPrimitki1991 Markus V Ukrayinska Sovyetska Sociyalistichna Respublika T 9 S 3389 Ukrayinskij Radyanskij Enciklopedichnij Slovnik V 3 h t Redkol A V Kudrickij vidp red ta in 2 ge vid K Golovna red URE 1987 T 3 Portulak 736 s il S 460 Konstituciya Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik 1936 goda ros Konstituciya Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik 1977 goda ros Grinevich V A Utvorennya Narkomatu oboroni URSR u 1944 z istoriyi odniyeyi politichnoyi gri Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1991 5 S 29 37 Grinevich V A Utvorennya Narodnogo komisariatu zakordonnih sprav Ukrayinskoyi RSR proekti i realiyi 1944 1945 pp Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1995 3 S 35 46 Yak respublika formalno konfederativnoyi derzhavi razom z BRSR ta RRFSR Odniyeyu z osnovnih prichin sho zmusili Josipa Stalina ta soyuzne kerivnictvo rozshiriti povnovazhennya URSR na mizhnarodnij areni stalo bazhannya zbilshiti svij vpliv u novij mizhnarodnij strukturi za rahunok dodatkovih golosiv Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Arhiv originalu za 31 travnya 2024 XI Vseukrayinskij z yizd rad robitnichih selyanskih i chervonoarmijskih deputativ 15 travnya 1929 Oficijnij sajt VRU Arhiv originalu za 30 listopada 2021 Pislya nevdaloyi sprobi vidibrati vladu u Centralnoyi Radi na Pershomu Vseukrayinskomu z yizdi Rad robitnichih soldatskih ta selyanskih deputativ u Kiyevi 4 17 grudnya ta vzhe pislya progoloshennya Tretim universalom Centralnoyi Radi UNR Rezultati viboriv navedeni u roboti deputata vid Harkivskogo viborchogo okrugu M Svyatickogo Itogi vyborov vo Vserossijskoe Uchreditelnoe Sobranie V kn God russkoj revolyuciii 1917 1918 g g Sbornik statej Moskovskoe izdatelstvo Zemlya i Volya 1918 S 115 Cimi danimi koristuvavsya V Ulyanov PSS t 40 s 1 24 Gunchak T Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 116 117 Gunchak T Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 117 Gunchak T Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 116 117 Popov M Naris istoriyi Komunistichnoyi partiyi bilshovikiv Ukrayini B m 1928 S 134 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe obshestvo Sovetskaya enciklopediya 1929 S 278 Gricenko A P Drugij vseukrayinskij z yizd rad 21 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 2019 ISBN 966 00 0632 2 Karr Edvard Istoriya Sovetskoj Rossii Kn 1 Tom 1 i 2 Bolshevistskaya revolyuciya 1917 1923 Per s angl Predisl Nenarokova A P M Progress 1990 S 244 Za radyanskimi statistichnimi danimi v 1921 v Chervonij Armiyi na Ukrayini bulo tilki 8 ukrayinciv Bojko Yu Shlyah naciyi Yu Bojko K Kozaki 1992 S 73 Vargatyuk P L Na shlyahu do I z yizdu KP b U P L Vargatyuk I L Goshulyak I F Kuras Pro minule zaradi majbutnogo uporyad Yu I Shapoval redkol I F Kuras ta in K Vid vo pri Kiyiv un ti 1989 S 29 Kalinichenko V V Ribalka I K Istoriya Ukrayini Ch III 1917 2003 rr Pidruchnik dlya istorichnih fakultetiv vishih navchalnih zakladiv Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Rakovskij H buv napravlenij na cyu posadu Radnarkomom RSFRR i obijnyav posadu vid 24 sichnya 1919 Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2001 2 S 86 16 grudnya 2017 u Wayback Machine Soyuznyj raboche krestyanskij dogovor mezhdu Rossijskoj Socialisticheskoj Federativnoj Sovetskoj Respublikoj i Ukrainskoj Socialisticheskoj Sovetskoj Respublikoj V kn Sobranie Uzakonenij i Rasporyazhenij Pravitelstva M Upravlenie Delami Sovnarkoma SSSR 1944 S 16 17 Arhiv originalu za 29 grudnya 2017 Procitovano 26 lyutogo 2018 Byulyeten VII go Vseukrayinskogo Z yizdu Rad 24 sichnya 2022 u Wayback Machine 16 12 1922 6 S 10 Visti VUCVK 24 sichnya 2022 u Wayback Machine 31 12 1922 297 S 2 Zbirnik uzakonen ta rozporyadzhen Robitnicho Selyanskogo Uryadu Ukrayini 1925 r 24 sichnya 2022 u Wayback Machine Harkiv Drukarnya PU UVO im M Frunze 1925 Ch 47 Art 302 ISTORIYa UKRAYiNI ChASTINA III 1917 2003 rr Nacionalno derzhavne budivnictvo Ukrayinizaciya 18 sichnya 2009 u Wayback Machine Meta i trudnoshi ukrayinizaciyi 18 sichnya 2009 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini Chastina III 1917 2003 rr za red V V Kalinichenka I K Ribalki Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Hid ukrayinizaciyi 18 sichnya 2009 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini Chastina III 1917 2003 rr za red V V Kalinichenka I K Ribalki Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Zahodi z likvidaciyi nepismennosti 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini Chastina III 1917 2003 rr za red V V Kalinichenka I K Ribalki Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Narodna osvita 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini Chastina III 1917 2003 rr za red V V Kalinichenka I K Ribalki Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Bula progoloshena u veresni 1917 Arhiv originalu za 29 grudnya 2013 Procitovano 30 grudnya 2013 Gunchak Taras Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 193 Kostyuk G Teoriya i dijsnist Do problemi vivchennya teoriyi taktiki i strategiyi bilshovizmu v nacionalnomu pitanni B m Myunhen Suchasnist 1971 145 s Suspilno politichna biblioteka ch 9 28 S 132 Gunchak Taras Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 199 Gunchak Taras Ukrayina persha polovina XX stolittya Narisi politichnoyi istoriyi K Libid 1993 S 201 202 Kostiuk H Stalinist Rule in the Ukraine A Study of the Decade of Mass Terror 1929 39 London 1960 P 142 144 Deportaciya ukrayinciv u chasi SRSR Arhiv originalu za 5 kvitnya 2013 Procitovano 24 veresnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Operaciya Visla Rosiya falsifikuye svoye chlenstvo v OON ta Radbezi Detalno pro zvinuvachennya Ukrayini YeVROPEJSKA PRAVDA 8 LYuTOGO 2022 Absolyutno bezpidstavno vvazhati RF chlenom OON chi yiyi Radi Bezpeki eksperti nazvali argumenti Zerkalo nedeli Dzerkalo tizhnya Mirror Weekly Procitovano 18 zhovtnya 2022 Cej den v istoriyi 22 serpnya 1945 Vstup Ukrayini v OON Cej den v istoriyi 21 serpnya 2015 Procitovano 18 zhovtnya 2022 Vidnyanskij S https web archive org web 20160917081151 http history org ua LiberUA journal 2015 5 journal 2015 5 pdf Arhivovano17 veresnya 2016 u Wayback Machine Chomu ta yak Ukrayinska RSR stala odniyeyu z krayin zasnovnic OON Text do 70 richchya Organizaciyi Ob yednanih Nacij i chlenstva v nij Ukrayini Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2015 5 524 S 172 185 Osvita UA ros Arhiv originalu za 26 veresnya 2019 Procitovano 26 veresnya 2019 Arhiv originalu za 29 veresnya 2018 Procitovano 11 sichnya 2020 Sovetskij Soyuz na mezhdunarodnyh konferenciyah perioda Velikoj Otechestvennoj vojny 1941 1945 gg Sbornik dokumentov M vo inostr del SSSR M Politizdat 1984 T 4 Krymskaya konferenciya rukovoditelej treh soyuznyh derzhav SSSR SShA i Velikobritanii 4 11 fevr 1945 g S 242 Arhiv originalu za 29 grudnya 2014 Procitovano 29 grudnya 2014 ocinka na 1 sichnya PDF Arhiv originalu PDF za 24 bereznya 2014 Procitovano 29 grudnya 2014 Cifra takozh vrahovuye ukrayinciv yaki opinilisya u skladi URSR pislya priyednannya Volini Besarabiyi Bukovini Galichini i Zakarpattya Stattya Yakij kiyivskij vinahid zumoviv rozvitok miskogo transportu na dekilka desyatilit ros Na sajti www autoconsulting com ua Arhiv originalu za 14 veresnya 2015 Procitovano 11 veresnya 2015 Bramskij K A Pershij u sviti trolejbusnij poyizd Miske gospodarstvo Ukrayini 2013 4 S 30 31 ISSN 0130 1284 Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini v 25 t Pid red I M Dzyuba ta in Kiyiv 2005 T 4 S 187 ISBN 966 02 3354 Krat V I Volodimir Pilipovich Veklich Kommunalnoe hozyajstvo gorodov Kiyiv Tehnika 1998 17 S 3 9 ISSN 0869 1231 Fonova M Raketa Veklicha gazeta Vechirnij Kiyiv 2 listopada 1970 S 2 Veklich V P Poyizd iz trolejbusiv MTB 82 z keruvannyam za sistemoyu bagatoh odinic Miske gospodarstvo Ukrayini 1967 2 S 37 38 ISSN 0130 1284 Stattya Yak v Kiyevi z yavilasya persha v SRSR liniya shvidkisnogo tramvaya Istorichni foto ros Na sajti www autoconsulting ua Arhiv originalu za 25 grudnya 2015 Procitovano 25 grudnya 2015 Stattya Istoriya rozvitku miskogo tramvayu Na sajti KIYiVPASTRANS Arhiv originalu za 4 lyutogo 2016 Procitovano 4 lyutogo 2016 Dzherela ta literaturaMarkus V Ukrayinska Sovyetska Sociyalistichna Respublika Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 T 9 S 3389 3398 Gaj Nizhnik P Samostijna USRR hronologiya viniknennya marionetkovoyi psevdoderzhavi ta yiyi dobrovilnogo vstupu do SRSR 19 lyutogo 2019 u Wayback Machine Ukrayina Incognita vebdodatok do vseukrayinskoyi gazeti Den 2011 27 grudnya Elektronnij resurs Rezhim dostupu http incognita day kiev ua xronologiya viniknennya marionetkovoyi psevdoderzhavi html 19 lyutogo 2019 u Wayback Machine Aleksyeyev Yu M Kulchickij S V Slyusarenko A G Ukrayina na zlami istorichnih epoh Derzhavotvorchij proces 1985 1999 rr K 2000 Baran V K Danilenko V M Ukrayina v umovah sistemnoyi krizi 1946 1980 ti rr K 1999 Baran V K Ukrayina 1950 1960 rr evolyuciya totalitarnoyi sistemi Lviv 1996 Baran V K Ukrayina pislya Stalina naris istoriyi 1953 1985 Lviv 1992 Baran V K Ukrayina novitnya istoriya 1945 1991 rr Lviv 2003 Bilas I Represivno karalna sistema v Ukrayini 1917 1953 Suspilno politichnij ta pravovij analiz U 2 kn K 1994 Bilokin S Masovij teror yak zasib derzhavnogo upravlinnya v SRSR K 1999 M M Bilousov Diplomatiya URSR Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Bondarchuk P M Nacionalno kulturna politika bilshovikiv na pochatku 1920 h rr K 1998 Bondarchuk P M Ukrayinizacijni procesi u profspilkovomu rusi USRR K 1999 Vermenich Ya V Slyusarenko A G Politika korenizaciyi v Ukrayini 1920 30 ti rr dosvid i uroki Teoretichni problemi vitchiznyanoyi istoriyi istoriografiyi ta dzhereloznavstva Lekciyi speckursiv K 1993 Vinar B Ekonomichnij kolonializm v Ukrayini Parizh 1958 Golodomor 1932 1933 rr v Ukrayini prichini i naslidki Mizhnarodna naukova konferenciya Kiyiv 9 10 veresnya 1993 r Materiali K 1995 Grinevich V A Nimecko radyanska vijna 1941 1945 rr Politichna istoriya Ukrayini XX stolittya K 2003 S 129 304 Grinevich V A Danilenko V M Kulchickij S V Lisenko O Ye Ukrayina Rosiya v istorichnij retrospektivi Narisi v 3 h tomah T 2 Radyanskij proekt dlya Ukrayini K 2004 Gricak Ya Naris istoriyi Ukrayini Formuvannya modernoyi ukrayinskoyi naciyi HIH XX stolittya K 2000 Danilyuk Yu Z Bazhan O G Opoziciya v Ukrayini druga polovina 50 h 80 ti rr XX st K 2000 Zlenko A Derzhavnij ustrij Ukrayinskoyi RSR K 1959 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Istoriya Ukrayini Chastina III 1917 2003 rr nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 Pid red Kalinichenka V V Ribalki I K Harkiv HNU im V N Karazina 2004 628 s Korol V Yu Istoriya Ukrayini K 1999 Kostyuk G Stalinizm v Ukrayini Geneza i naslidki Doslidzhennya i sposterezhennya suchasnika K 1997 Kravchenko P M Industrializaciya v Ukrayini ideologichne pidgruntya i politichna borotba 1920 ti persha polovina 1930 h rr Vinnicya 1997 Kulchickij S V Komunizm v Ukrayini pershe desyatirichchya 1919 1928 K 1996 Kulchickij S V Osoblivosti industrializaciyi narodnogo gospodarstva URSR UIZh 1989 10 Kulchickij S V USRR v dobu NEP 1921 1928 Sproba pobudovi konceptualnih zasad realnoyi istoriyi K 1995 Kulchickij S V Cina velikogo perelomu K 1991 Kurnosov Yu O Problemi perebudovi v Ukrayinskij RSR UIZh 1990 N7 Lanovik B D Matisyakevich Z M Matejko R M Ekonomichna istoriya Ukrayini i svitu K 1999 Majstrenko I Istoriya Komunistichnoyi Partiyi Ukrayini Myunhen 1979 Marochko V I Golod na Ukrayini 1931 1933 prichini i naslidki Problemi istoriyi Ukrayini fakti sudzhennya poshuki K 1991 Mejs D ta in Politichni prichini golodomoru v Ukrayini 1932 1933 UIZh 1995 1 Moroz O Zlupko S Ukrayinske selyanstvo persha polovina XX st tragediya i geroyizm Lviv 1997 Mukovskij I Lisenko O Ye Zvityaga i zhertovnist Ukrayinci na frontah Drugoyi svitovoyi vijni K 1997 Narisi z istoriyi ukrayinskoyi inteligenciyi persha polovina XX st U 3 h kn K 1994 Naulko V Etnichnij sklad Ukrayinskoyi RSR K 1965 Novitnya istoriya Ukrayini 1900 2000 K 2002 Novohatko L M Nacionalnij aspekt doktrini socialistichnoyi rekonstrukciyi K 1997 Novohatko L M Problemi socialno ekonomichnogo i kulturnogo rozvitku Ukrayini v konteksti nacionalnoyi politiki 20 30 ti roki XX st K 1998 Politichnij teror i terorizm v Ukrayini HIH XX st Istorichni narisi K 2002 Ukrayina druga polovina XX stolittya K 1997 Ukrayinskij narod v drugij svitovij vijni navch posibnik K 1998 Ukrayinska RSR Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 t 17 K 1965 Ukrayina v period rozgornutogo budivnictva komunizmu tt 1 5 K 1967 Ukrayinska inteligenciya pid sudom KGB zb Samvidavu Myunhen 1976 Uryadi Ukrayini u XX st K Naukova dumka 2001 608 s Fedenko P Ukrayina pislya smerti Stalina Myunhen 1956 Shapoval Yu I Ukrayina XX stolittya Osobi ta podiyi v konteksti vazhkoyi istoriyi K 2001 Shapoval Yu I Lyudina i sistema Shtrihi do portretu totalitarnoyi dobi v Ukrayini K 1994 Shapoval Yu U ti tragichni roki Stalinizm na Ukrayini K 1990 Shapoval Yu I Stalinizm v Ukrayini K 1992 Shapoval Yu I Ukrayina 1920 1950 i rr storinki nenapisanoyi istoriyi K 1993 Shapoval Yu I Zolotarov V A Vsevolod Balickij osoba chas otochennya K 2002 Shelest P Ukrayino nasha Radyanska K 1970 angl Academy of Sciences Ukr SSR Soviet Ukraine K 1970 angl Armstrong J The Soviet Bureaucratic Elite Case Study of the Ukrainian Apparatus Nyu Jork 1959 angl Bilinsky Y The Second Soviet Republic The Ukraine after World War II Nyu Bransvik 1964 angl Birth J The Ukrainian Nationalist Movement in the USSR since 1956 London 1971 angl Brovne M ed Ferment in the Ukraine London 1971 angl Chornovil V The Chornovil Papers Toronto 1968 angl Dziuba I Internationalism or Russification London 1968 angl Kolasky J Education in Soviet Ukraine A Study in Discrimination and Russification Toronto 1968 angl Potichnyj P ed Ukraine in the Seventies Obkvil 1975 angl Savczuk K Ukraine A Sovereign and Independent State A Juridical Approach The Ukrainian Quarterly No 3 1973 angl Sullivant R S Soviet Politics and the Ukraine 1917 1957 Nyu Jork 1962 angl Verba L Yasen V ed The Human Rights Movement in Ukraine Documents of the Helsinki Group 1976 1980 Baltimor Vashington Toronto 1980 nim Anna Veronika Wendland Die ukrainischen Lander 1945 bis 1993 in Frank Golczewski Hrsg Geschichte der Ukraine Gottingen 1994 s 269 312 oglyad povoyennoyi istoriyi Ukrayini nim Lewytzkuj V Die Sowjetukraine 1944 1963 Keln Berlin 1964 ros Ukraina Obshij obzor Otv red A M Marinich M Mysl 1969 309 s s ill kart i diagr 9 l ill 1 l kart Sovetskij Soyuz Geogr opisanie v 22 h tomah ros Konstituciya SSSR Konstitucii soyuznyh respublik Moskva 1978 ros Latysh Yu Ukraina v gody poslevoennogo vosstanovleniya 1944 1953 K 2011 204 s ros Sbornik zakonov Ukrainskoj SSR i ukazov Prezidiuma Verhovnogo Soveta Ukrainskoj SSR 1938 1979 V 2 h t Sost Z K Kalinin pod red Ya Ya Kolotuhi i F G Burchaka K Izd vo polit lit ry Politizdat Ukrainy 1980 T 1 XV 740 s T 2 VIII 648 s Hronologichne zibrannya zakoniv ukaziv Prezidiyi Verhovnoyi Radi postanov i rozporyadzhen uryadu Ukrayinskoyi RSR 1917 1961 v 7 8 t Ukrayina Zakoni Red uporyad Stepan Davidovich Mihalchuk Kiyiv Derzhpolitvidav URSR 1963 Kuzmenko Volodimir Radyanska Ukrayina proekt i realizaciya 1917 1924 rr Specifika derzhavotvorennya kriz prizmu nacionalnoyi politiki bilshovikiv monografiya V Kuzmenko ODUVS Odesa vidavec Bukayev Vadim Viktorovich 2008 363 s PosilannyaUkrayinska Socialistichna Radyanska Respublika 22 lyutogo 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2004 T 6 T Ya 768 s ISBN 966 7492 06 0 Ukrainskaya Socialisticheskaya Sovetskaya Respublika 30 grudnya 2019 u Wayback Machine Atlas Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik Izd CIK SSSR 1928 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Ukrayinska Radyanska Socialistichna RespublikaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika