Пилипенко Сергій Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пилипенко.

|Lib= |Член КПРС:=

Сергій Володимирович Пилипенко
Псевдонім	Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій, Слухач
Народився	10 (22) липня 1891 Київ, Російська імперія
Помер	3 березня 1934(1934-03-03) (42 роки) ·розстріл
Країна	УНР,  СРСР Російська імперія (до 1917)
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, поет
Alma mater	Перша київська гімназія (1909) і Імператорський університет Святого Володимира (1912)
Заклад	Український голос (Рига), Народня воля (газета), Селянська правда, Книгоспілка і Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Мова творів	українська
Роки активності	1922–1933
Жанр	оповідання, байка
Членство	Плуг
Партія	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів (1919) і ВКП(б) (21 серпня 1933)
У шлюбі з	Кардиналовська Тетяна Михайлівна
Діти	Гумецька Ася і Пилипенко-Кардиналовська Міртала Сергіївна
Учасник	Перша світова війна
Роботи у  Вікіджерелах

Пилипе́нко Сергі́й Володи́мирович (10 [22] липня 1891(18910722), Київ, Київська губернія, Російська імперія — березень 1934) — український письменник (прозаїк, байкар, літературний критик), громадський діяч. Літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій, Слухач та інші. Батько Асі Гумецької та Міртали Пилипенко, чоловік Тетяни Кардиналовської. Один з представників розстріляного відродження.

Біографія

Народився 10 (22) липня 1891(18910722) року в Києві в сім'ї народного вчителя. 1909 року закінчив Першу київську гімназію. Навчаючись, брав активну участь у гуртках Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), членом якої вважав себе з 1908 року.

Закінчивши гімназію, Пилипенко вступив на історичний факультет Київського університету (відділ славістики). 1912 року за революційну діяльність Сергія Пилипенка відрахували з університету та вислали з Києва без права в'їзду в університетські міста.

До Першої світової війни Пилипенко вчителював у Броварах. Улітку 1914 року Пилипенка призвали в російську армію і відправили на фронт. Там він пройшов шлях від рядового до капітана, здобув усі бойові офіцерські нагороди, був тричі поранений і двічі контужений. У військовому середовищі вів революційну пропаганду, 1917 року редагував у Ризі фронтову газету «Український голос».

1918 року, після демобілізації, Пилипенко повернувся до Києва, примкнув до місцевої групи УПСР, що гуртувалася навколо газети «Народна воля», став її редактором. Брав участь в організації повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, за що три місяці відсидів у в'язниці.

На початку 1919 року, вступивши в суперечку з лідерами есерів і есдеків щодо ставлення до Радянської влади, Пилипенко оголосив про вихід з УПСР і 13 березня вступив у Комуністичну партію більшовиків.

Сергій Пилипенко з дружиною Тетяною Кардиналовською

Працював переважно як редактор партійних і радянських газет («Більшовик», «Вісті», «Комуніст»), в редакційних відділах Всевидаву, завідував видавництвом ЦК КП(б)У «Космос». У часи військових кампаній проти Денікіна і білополяків командував бригадою Червоної армії. Саме його вважають прототипом редактора Карка з однойменної новели Хвильового.

Після закінчення Українських визвольних змагань редагував газету «Селянська правда», обіймав керівні посади у видавництвах «Книгоспілка», ДВУ.

Від 1922 року був головою створеної ним спілки селянських письменників «Плуг» і був редактором її видань, зокрема журналу «Плужанин». Був одним із основних опонентів М. Хвильового у літературній дискусії 1925—1928 рр.

1923 року виступив з ініціативою переведення української абетки на латинське письмо.

У 1932—1933  рр. був директором створеного партією при Народному комісаріаті освіти Інституту Тараса Шевченка і згуртував там коло себе групу молодих дослідників літератури, здебільшого членів «Плугу», до якої входили Григорій Костюк, Юрій Савченко, Андрій Панів та розстріляні в грудні 1934 року Р. Шевченко, Кость Півненко, Гнат Проценко і Сергій Матіяш.

Арешт і загибель

Постановою партійної колегії ЦКК КП(б)У від 21 серпня 1933 року Пилипенка виключено з партії «як небільшовика за спотворення національної політики, ідеологічну нестійкість і примирливе ставлення до буржуазно-націоналістичних елементів».

Після трусу на квартирі в будинку «Слово» 29 листопада 1933 року Пилипенка арештували.

Судова «трійка» 23 лютого 1934 року порушила клопотання перед Колегією ОДПУ застосувати до Пилипенка «найвищу міру соціального захисту — розстріл». Колегія ОДПУ УРСР 3 березня 1934 року затвердила цю пропозицію.

Зустріч харківських і київських митців. Київ, 1923 р. З ліва на право, перший ряд: Максим Рильський, Юрій Меженко, Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Григорій Михайлов, Михайло Вериківський. Другий ряд: Наталя Романович, Михайло Могилянський, Василь Еллан-Блакитний, Сергій Пилипенко, Павло Тичина, Павло Филипович. У третьому ряду стоять: Дмитро Загул, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Григорій Косинка, Володимир Сосюра, Тодось Осьмачка, Володимир Коряк, Михайло Івченко

Постановою Військового трибуналу Київського військового округу від 30 квітня 1957 року вирок щодо Пилипенка скасовано і справу припинено за відсутністю складу злочину. Сергія Пилипенка реабілітовано посмертно.

Творчість

Видав тридцять книжок оповідань і байок. Серед них збірки оповідань «Скалки життя» [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.] (1925), «Кара», «Під Черніговом» (1927), збірки байок «Байківниця» (1922), «Байки [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.]» (1927), «Свині на дубі» [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.] (1932), «Анекдоти старого редактора [ 2 червня 2016 у Wayback Machine.]» (1933), «Байки та оповідання» (1936).

Був автором низки літературно-критичних статей, зокрема:

• «По буря'нах революції» — про Хвильового-новеліста (Червоний шлях, 1923, книга 1),
• «Занепадництво у наших критиків» (Плужанин, 1927, № 7).
• Пилипенко, С. Винниченко й Курах: (документ. історія з коментарами С. Пилипенка) / С. Пилипенко // Червоний шлях. — 1923. — № 4-5. — С. 113—119. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Пилипенко, С. Два мужики і глухар: (байка) / С. Пилипенко // Плуг. — 1928. — № 4. — С. 42. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Пилипенко, С. Кривава легенда: (з повісти «Острів Драйкройцен». Оповідання старого латвійця) / С. Пилипенко // Плуг. — 1928. — № 9. — С. 15-24. [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. В. Тисячі в одиницях: зб. оповідань / С. Пилипенко. — Харків: Укр. робітники, 1928 р. — 144 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. В. Простые рассказы: авториз. пер. с укр. / Сергей Пилипенко. — Харьков: Пролетарий, 1928 р. — 158 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Лікнепівський пісенник: пісні, частівки й приповідки / С. Пилипенко. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — 34 с. — (Масова художня бібліотечка). [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Кропивині байки / переказав С. Пилипенко. — Вид. 2-ге. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 64 с.
• Пилипенко С. Рівність: байка / Пилипенко С. — Харків: Держ. вид-во України, 1927. — 14 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Під Черніговом: три оповідання / С. Пилипенко. — Харків: Держ. вид-во України, 1927. — 44 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Острів Драйкройцен: (з військового щоденника 1916—1917 р.р.) / С. Пилипенко. — Харків ; Одеса: Держ. вид-во України, 1930. — 112 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Коли батько плакав / С. Пилипенко. — [Харків: Укр. робітник, [1930?]. — 15 с. — (Дешева дитяча бібліотека).] [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Любовні пригоди: п'ять оповідань / С. Пилипенко. — 2-ге вид. — Харків: Плужанин, 1929. — 31 с. — (Гумористична серія «Весела книжка» ; № 11). [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. В. Кара: чотири оповідання / С. Пилипенко. — Харків: Рух, 1927 р. — 83 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Євангелія часу: (за Полем Бертло з есперантської мови) / С. Пилипенко. — Харків: Шлях освіти, 1923. — 50 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Висмоктав: з анекдот старого редактора / С. Пилипенко. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — 63 с. — (Масова художня бібліотечка). [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Батракові байки / переказав С. Пилипенко. — Харків: Держ. вид-во України, 1930. — 102 с.
• Пилипенко С. Байківниця: чверть копи байок / С. Пилипенко ; мал. худож. Л. Каплана. — Харків: Держ. вид-во України, 1922 р. — 21 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Байки / С. Пилипенко. — Харків: Укр. робітник, 1927. — 71 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Пилипенко С. Анекдоти старого редактора / С. Пилипенко. — Харків: Плужанин, 1933. — 60 с. [ 22 травня 2017 у Wayback Machine.]

Редактор різних видань. Серед них:

• «Антология украинской поэзии в русских переводах» (ГИУ, 1924) разом з ,
• Твори Івана Франка.
• Штурм доби: рапорт укр. л-ри 12 Всеукр. З'їз¬дові Рад : / упоряд.: П. Кривенко, Б. Клебанов ; за ред.: С. Пилипенка і Н. Лакизи ; худож. техн. оформ. Василь Єрмілов, І. Письменний. — Харків: Л-ра і мистец., 1931. — 377 с. : портр.
• Лейтес А. Десять років української літератури (1917—1927). Т. 1 : Біо-бібліографія / А. Лейтес і М. Яшек ; за заг. ред. С. Пилипенка ; Ін-т Тараса Шевченка. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1928. — 16, 673 с. [ 11 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Лейтес А. Десять років української літератури (1917—1927). Т. 2 : Організаційні та ідеологічні шляхи української радянської літератури / А. Лейтес і М. Яшек ; за заг. ред. С. Пилипенка ; Ін-т Тараса Шевченка. — Б. м. : Держ. вид-во України, 1928. — 440 с.
• Кайдани порвіте! : селян. читанка. Ч. 1 / за ред. С. Пилипенка. — Харків: Мол. робітник, 1924. — 132 с.

Посмертні видання

1963 року видано «Байки та оповідання» Пилипенка.

2007 року видавництво «Смолоскип» у серії «Розстріляне відродження» видало «Вибрані твори» Сергія Пилипенка. На сьогодні це найповніше зібрання, яке розкриває різні грані творчості письменника. До книги увійшли байки, прозові твори, статті, рецензії, написані у 1920-ті — на початку 1930-х років, матеріали діяльності Спілки селянських письменників «Плуг», засновником і незмінним керівником якої був Сергій Пилипенко, а також спогади сучасників про нього.

Пам'ять

Меморіальна дошка С. Пилипенку в Харкові

21 червня 1998 року в Харкові на будинку № 4 на майдані Рози Люксембург — колишньому Селянському будинку, де у 1920-х роках мешкав Сергій Пилипенко, відкрито меморіальну дошку, присвячену йому.

Автор меморіальної дошки — дочка письменника, скульптор із США Міртала Пилипенко. Вона виконала бронзовий портрет батька на фоні землі, що розтріскалась. Це символ розколотого життя письменника. Під портретом — початок вірша Міртали, присвяченого батькові:

«Хай проб'ється голос мій
крізь час, землю і море —
я тобі свою пам'ять несу,
і любов, і тугу, і горе.»

Меморіальну дошку виготовлено на кошти дочок Пилипенка — Ести та Міртали. Саме в день відкриття меморіальної дошки у Харкові в США, де живуть сестри, святкувався День батька, до якого і приурочили вони свій приїзд у місто свого дитинства, щоб увічнити пам'ять про батька.

Примітки

1. «Червоний шлях», № 6—7, Х, 1923, с. 267—268 (передруковано в газеті ПостПоступ № 9 (15), червень 2007 р.)
2. Шевченківська енциклопедія: В 6 т. — К.: НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5: Пе–С. — С. 115

Література

• Півторадні В. І. Пилипенко Сергій Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 312.
• Пилипенко Сергій Володимирович // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 340.
• Пилипенко Сергій Володимирович // Десять років української літератури (1917—1927). Т. 1 : Біобібліографічний покажчик [ 21 січня 2022 у Wayback Machine.] / А. Лейтес, М. Яшек; ред. С. Пилипенко; Інститут Тараса Шевченка. — Київ: Держвидав України, 1928. — С. 369—373.  : фото.
• Костюк Григорій. Зустрічі і прощання. — Т. 1. — К.: Смолоскип, 2008. — С. 411—413.
• …З порога смерті… Письменники України — жертви сталінських репресій [ 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Пилипенко Сергій. Вибрані твори / Упорядкування, передмова, примітки Ростислава Мельникова. — Київ: Смолоскип, 2007. — 887 с. — («Розстріляне відродження»).
• Варенікова О. В. Пилипенко Сергій Володимирович // Літературна Харківщина: Довідник. — Харків: Майдан, 1995. — С. 260.
• Тарасова Л. «Хай проб'ється голос мій крізь час…» // Вечерний Харьков. — 1998. — 27 июня. — (Годы. Люди. Жизнь).
• S. Pylypenko. Odvertyj lyst do vsix, xto cikavyt'sja cijeju spravoju

Посилання

• Пилипенко Сергій Володимирович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 115-116.
• Пилипенко Сергій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1366. — 1000 екз.
• Збірка творів С. Пилипенка у е-бібліотеці ЧТИВО [ 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрусяк Іван. І «Європа», і «Просвіта»…^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• В'ячеслав Левицький: Змієві вали академіка Єруслана
• Меморіальна дошка, присвячена пам'яті Сергія Володимировича Пилипенка [ 12 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Пилипенко Сергій в Електронній бібліотеці «Культура України»