Премія Медічі

Премія Медічі (фр. Prix Médicis) — літературна премія, створена у Франції 1958 року. Засновник премії, драматург, поет і прозаїк , вважав, що Гонкурівська премія та Велика премія Французької академії незаслужено обходять стороною авангардних письменників.

Премія Медічі спочатку орієнтувалася на представників школи «нового роману». Пізніше коло авторів розширилося, проте умова вручення залишилася незмінною: премія присуджується «автору роману чи оповідання, ім'я якого ще не відоме широкому колу читачів, але який має безперечний оригінальний талант».

З 1970 року Премія Медічі вручається також за найкращий закордонний твір, а з 1985-о — за есеїстику.

До 2007 року премія Медічі вручалася у першу середу листопада в Отель Крійон у Парижі, тобто у той самий день, що й Премія Феміна. З 2008 року нагородження лауреатіи відбувається на два дні пізніше в приміщенні ресторану „Ла Медітеране́“.

До журі премії входять: , , Домінік Фернандес, Патрік Гренвіль, , , , та Фредерік Міттеран · .

Лауреати

Лауреати Премії Медічі за роман

• 1958 — , Мізансцена
• 1959 — Клод Моріак, Вечеря в місті
• 1960 — Henri Thomas, John Perkins: suivi d'un scrupule
• 1961 — Філіпп Соллерс, Парк
• 1962 — Colette Audry, Derrière la baignoire
• 1963 — Жерар Жарло, Кіт, що гавкає
• 1964 — Монік Віттіг, L'Opoponax
• 1965 — René-Victor Pilhes, La Rhubarbe
• 1966 — Marie-Claire Blais, Une saison dans la vie d'Emmanuel
• 1967 — Клод Сімон, «Історія» (Histoire)
• 1968 — Елі Візель, «Жебрак з Єрусалиму»
• 1969 — Елен Сіксу, Dedans
• 1970 — Camille Bourniquel, Sélinonte ou la Chambre impériale
• 1971 — Паскаль Лене, Ірреволюція
• 1972 — Моріс Клавель, Le Tiers des étoiles
• 1973 — Тоні Дювер, Paysage de fantaisie
• 1974 — Домінік Фернандес, Porporino ou les Mystères de Naples
• 1975 — Жак Альміра, Le Voyage à Naucratis
• 1976 — , Les États du désert
• 1977 — Мішель Бютель, L'Autre Amour
• 1978 — Жорж Перек, «Життя: інструкція з експлуатації»
• 1979 — Клод Дюран, La Nuit zoologique
• 1980:
  • Jean-Luc Benoziglio, Cabinet-portrait
  • Jean Lahougue, Comptine des Height (відмовився від премії)
• 1981 — François-Olivier Rousseau, L'Enfant d'Édouard
• 1982 — Jean-François Josselin, L'Enfer et Cie
• 1983 — Жан Ешноз, Cherokee
• 1984 — Бернар-Анрі Леві, Le Diable en tête
• 1985 — Michel Braudeau, Naissance d'une passion
• 1986 — Pierre Combescot, Les Funérailles de la Sardine
• 1987 — , Les Éblouissements
• 1988 — Christiane Rochefort, La Porte du fond
• 1989 — Serge Doubrovsky, Le Livre brisé
• 1990 — Jean-Noël Pancrazi, Les Quartiers d'hiver
• 1991 — Ів Сімон, La Dérive des sentiments
• 1992 — Мішель Ріо, Tlacuilo
• 1993 — Emmanuèle Bernheim, Sa femme
• 1994 — Ів Берже, Immobile dans le courant du fleuve
• 1995:
  • , La Langue maternelle
  • Андрій Макін, «Французький заповіт»
• 1996:
  • Жаклін Арпман, Орланда
  • Жан Ролен, L'Organisation
• 1997 — Філіп Ле Гію, Les, Sept Noms du peintre
• 1998 — Омерік, Le Loup mongol
• 1999 — Крістіан Остер, Mon grand appartement
• 2000 — , Diabolus in musica
• 2001 — , Le Voyage en France
• 2002 — , Pas un jour
• 2003 — , Quatre soldats
• 2004 — , La Reine du silence
• 2005 — , Fuir
• 2006 — Сорж Шаландон, Une promesse
• 2007 — /Jean Hatzfeld, La Stratégie des antilopes
• 2008 — , Là où les tigres sont chez eux
• 2009 — Дані Лаферр'єр, L'énigme du retour
• 2010 — , Naissance d'un pont
• 2011 — , Ce qu'aimer veut dire
• 2012 — Еммануель Пірейр, Féerie générale
• 2013 — Марі Дарр'єсек, Треба дуже любити людей
• 2014 — , Terminus radieux
• 2015 — , «Тит не любив Береніс» / «Titus' aimait pas Bérénice»
• 2016 — , «Летиція, або Кінець людей» / «Laëtitia ou la Fin des hommes»
• 2017 — «Ось, тримай свою корону» / Tiens ferme ta couronne
• 2018 — П'єр Гійота «Ідіотизм» / Idiotie
• 2019 — «Попытка» / La Tentation
• 2020 — «Синтетичне серце» / Le Cœre sintéthique
• 2021 — Крістін Анґо «Подорож на Схід» / Le Voyage dans l'Est

Лауреати Премії Медічі за найкращий закордонний твір

• 1970 — Луїджі Малерба, Saut de la mort,  Італія
• 1971 — James Dickey, Délivrance,  США
• 1972 — , «Кобра»,  Куба
• 1973 — Мілан Кундера, «Життя не тут»,  Чехословаччина
• 1974 — Хуліо Кортасар, «Книга Мануеля»,  Аргентина
• 1975 — Steven Millhauser, La Vie trop brève d'Edwin Mulhouse,  США
• 1976 — Доріс Лессінг, «Золота зошит»,  Велика Британія
• 1977 — Ектор Б'янчотті, «Трактат про пори року»,  Аргентина
• 1978 — Олександр Зінов'єв, роман «Зяючі висоти»,  СРСР
• 1979 — Алехо Карпентьєр, «Арфа та тінь»,  Куба
• 1980 — , «Сухой білий сезон»,  ПАР
• 1981 — , «День графині»,  Ізраїль
• 1982 — Умберто Еко, «Ім'я троянди»,  Італія
• 1983 — Kenneth White, La Route bleue,  Шотландія
• 1984 — Ельза Моранте, Aracoeli,  Італія
• 1985 — Джозеф Геллер, «Господу відомо»,  США
• 1986 — John Hawkes, Aventures dans le commerce des peaux en Alaska; Джуліан Барнс, «Папуга Флобера»  Велика Британія
• 1987 — Антоніо Табуккі, «Індійський ноктюрн»,  Італія
• 1988 — Томас Бернгард, «Старі майстри»,  Австрія
• 1989 — Альваро Мутіс, La Neige de l'amiral,  Колумбія
• 1990 — Амітав Гош, Les Feux du Bengale,  Індія
• 1991 — , Histoire qui fut heureuse puis douloureuse et funeste,  Італія
• 1992 — Louis Begley, Une éducation polonaise,  США
• 1993 — Пол Остер, «Левіафан»,  США
• 1994 — Роберт Шнайдер, «Сестра сну»,  Австрія
• 1995 — Алессандро Барікко, «Замки гніву»,  Італія
• 1996:
  • Michael Kruger, Himmelfarb,  Німеччина;
  • Людмила Улицька, «Сонечка»,  Росія
• 1997 — , «Америка»,  США
• 1998 — Джонатан Коу, «Будинок сну»,  Велика Британія
• 1999 — , Le Capitaine et les Rêves,  Швеція
• 2000 — Майкл Ондатже, Le Fantôme d'Anil,  Канада
• 2001 — Антоніо Скармета, «Весілля поета»,  Чилі
• 2002 — Філіп Рот, Людське тавро,  США
• 2003 — , Le Mal de Montano,  Іспанія
• 2004 — Аарон Аппельфельд, «Історія одного життя»,  Ізраїль
• 2005 — Орхан Памук, «Сніг»,  Туреччина
• 2006 — , «Повернення хулігана»,  Румунія,  США
• 2007 — Daniel Mendelsohn, «Зниклі»,  США
• 2008 — Alain Claude Sulzer, «Бездоганний хлопець»,  Швейцарія
• 2009 — Dave Eggers, «Велике Що»,  США
• 2010 — David Vann, Sukkwan Island,  США
• 2011 — Давид Гроссман, Une femme fuyant l'annonce,  Ізраїль
• 2012 — , Ретроспектива,  Ізраїль
• 2013 — Toine Heijmans, «У морі»,  Нідерланди
• 2014 — Лілі Бретт, «Лола Бенскі»,  Австралія
• 2015 — ,  Туреччина, «Ще» / «Daha»
• 2016 — ,  Швеція, «Обрані» / «De utvalda»
• 2022 — Андрій Курков,  Україна «Сірі бджоли» / «Grey bees»

Лауреати Премії Медічи за есеїстику

• 1986 — , П'ять почуттів
• 1987 — Georges Borgeaud, Le Soleil sur Aubiac
• 1989 — Václav Jamek, Traité des courtes merveilles
• 1990 — Жирар Рене, Shakespeare, les feux de l'envie
• 1991 — Alain Etchegoyen, La Valse des éthiques
• 1992 — Luc Ferry, Le Nouvel Ordre écologique
• 1993 — Мішель Онфре, La Sculpture de soi
• 1994 — Jérôme Garcin, Pour Jean Prévost
• 1995 — , La Tentation de l'innocence
• 1996 — Viviane Forrester, L'Horreur économique
• 1997 — Michel Winock, Siècle des intellectuels
• 1998 — , Une histoire de la lecture  Канада
• 1999 — Christine Jordis, Gens de la Tamise
• 2000 — Armelle Lebras-Chopard, Звіринець філософів
• 2001 — Edwy Plenel, Секрети юності
• 2002 — Daniel Desmarquet, Кафка і дівчата
• 2003 — Michel Schneider, Уявні мерці
• 2004 — Diane de Margerie, Аврора і Жорж
• 2005 — Marie Desplechin, Lydie Violet, La Vie sauve
• 2006 — Jean-Bertrand Pontalis, Брат попереднього
• 2007 — Джоан Дідіон, Рік магічної думки  США
• 2008 — Сесіль Гільбер, Warhol Spirit
• 2009 — Ален Феррі, Мемуари божевільного Еми
• 2010 — , Колір наших спогадів
• 2011 — , У лісах Сибіру
• 2012 — David Van Reybrouck, Конго. Історія,  Бельгія
• 2013 — Світлана Алексієвич, Кінець червоної людини,  Білорусь
• 2014 — Фредерік Пажак, Manifeste incertain, tome 3
• 2015 — «Рятуй хто може життя» / «Sauve qui peut la vie»
• 2016 — «Бокс» / «Boxe»

Примітки

1. Christelle Vigier, " Le Prix Médicis: Présentation et liste des lauréats «, La République des Lettres, 17 липня 2011 (запис на сайті Internet Archive).
2. » Le Médicis couronne Dany Laferrière, Alain Ferry et Dave Eggers [ 14 листопада 2009 у Wayback Machine.] ", Livres-Hebdo.
3. Le jury (français) . Site officiel du Prix Medicis. Процитовано 08/10/2014.
4. Le prix Medicis 2013 // Le Nouvel Observateur. — 2013. — Novembre.

Посилання

• Офіційна сторінка