Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексієвич Lib Світлана Алексієвичбіл Святлана Алексіевіч Śviatłana Al

Світлана Алексієвич

Світлана Алексієвич
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексієвич.

Світлана Алексієвич
біл. Святлана Алексіевіч
Śviatłana Aleksijevič
image
Світлана Алексієвич під час своєї лекції в Києві
Ім'я при народженніСвітлана Олександрівна Алексієвич
Народилася31 травня 1948(1948-05-31)[1][2][…](76 років)
Станіслав, Українська РСР, СРСР[1][2][3]
Громадянствоimage Білорусь
Національністьбілоруска
Місце проживанняБерлін
Діяльністьписьменник
Сфера роботиd[4][5] і журналістика[4][5]
Alma materІнститут журналістики БДУ (1972)[1][6][…]
Закладd, Q104889640?, d і d
Мова творівросійська
Напрямокпубліцистика
Жанрпроза
Magnum opusd[2][1][3], Чорнобильська молитва[1], У війни не жіноче обличчя[7][2][3], d і d[1][2][3]
ЧленствоСП СРСР[1], Білоруський ПЕН-центр, Координаційна рада (Білорусь) і d
ПартіяКПРС
Автографimage
Нагороди
Сайт: alexievich.info
image Алексієвич Світлана Олександрівна у Вікісховищі
image  Висловлювання у Вікіцитатах

Світла́на Олекса́ндрівна Алексіє́вич (біл. Святла́на Алякса́ндраўна Алексіе́віч, Śviatłana Alaksandraŭna Aleksijevič, нар. 31 травня 1948(19480531), Станіслав (нині Івано-Франківськ) — білоруська російськомовна письменниця та публіцистка українського походження з Івано-Франківська. Лавреатка багатьох міжнародних літературних премій. Лавреатка Нобелівської премії з літератури за 2015 рік. Німецьке видання «Німецька Хвиля» назвало її «блискучою майстеркою художньо-документальної прози».

Біографія

image
Світлана Алексієвич на обкладинці газети «Культура і життя», 2016

Народилася у Станіславі (нині Івано-Франківськ) в сім'ї сільських вчителів. Батько — білорус, викладав історію, мати — українка, вчителька німецької мови. Дитинство провела у бабусі, в українському селі, у Немирівському районі Вінницької області.

Звичайно, я пам'ятаю, що дуже важко жили батьки. Батько ж був військовий, потім довго сільським учителем. Я пам'ятаю запах волосся, пилу, ці долини. Бабусю пам'ятаю дуже красиву, з прекрасним голосом, як хату білили, як хліб пекли. Це дуже сильно пам'ятаю. Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кров.

Після демобілізації батька, радянського офіцера, з армії сім'я переїхала в Білорусь, де оселилася в селі.

Після закінчення школи працювала кореспондентом районної газети в Наровлі.

У 1967 році вступила на факультет журналістики Білоруського державного університету, після закінчення якого Світлану направили на роботу в районну газету міста Береза. Через рік отримала роботу в республіканській «Сельской газете», а ще згодом — у журналі «Нёман» (орган ).

Книги Алексієвич виклика́ли критику з боку радянського режиму, письменницю звинувачували зокрема в «пацифізмі, натуралізмі, розвінчуванні героїчного образу радянської жінки» («У війни не жіноче обличчя»).

Для написання «Цинкових хлопчиків» Світлана особисто відвідала Афганістан, зустрічалася з колишніми учасниками бойових дій та з матерями загиблих воїнів. Після виходу книги 1989 на письменницю навалилась чергова хвиля критики, що призвела до суду над письменницею та її книгою в 1992 році, який втім було припинено.

Письменниця перебуває в опозиції до режиму Олександра Лукашенка. Жила і працювала за межами Білорусі — в Італії, Швеції. У 2013 році повернулась у Білорусь.

8 жовтня 2015 року Світлану Алексієвич відзначено Нобелівською премією з літератури «за її багатоголосу творчість — пам'ятник стражданню і мужності у наш час». Світлана Алексієвич — перша нобелівська лавреатка в історії незалежної Білорусі; вона стала першим з 1987 року російськомовним письменником, що удостоєний Нобелівської премії з літератури. Вперше за півстоліття премія була присуджена письменникові, який переважно працює в жанрі документальної літератури; при цьому вперше Нобелівська премія з літератури присуджена професійному журналісту.

Деяка частина російської і білоруської інтелігенції вважає присудження Нобелівської премії Алексієвич політичною акцією.

Ідентичність

Світлана Алексієвич за різних ситуацій та обставин декларувала свою приналежність до білоруського, російського та українського народів. У багатьох висловленнях, що стосувалися білоруського народу уживала займенник ми, який вказує на те, що вона вважає себе білорускою. Однак, за інших обставин часто говорила: «Ми, росіяни». Також декларує себе як напівукраїнка. Крім того, теж окреслила себе як радянську людину. Пише твори російською мовою, яку використовує щоденно. Попри те, що більшість свого життя провела в Білорусі, не послуговується білоруською мовою. У свому першому інтерв'ю з нагоди отримання Нобелівської премії сказала, що є «людиною білоруського світу, людиною російської культури, з потужним щепленням російської культури, і людиною, яка довго живе на світі і напевно є космополітом».

Погляди

Білорусь

На думку Світлани Алексієвич, в першу чергу Білорусі слід збудувати демократію, а вже тоді думати про відродження білоруської мови й культури. Звинувачує рухи, що прагнуть національного відродження, у злочинному романтизмі, з яким належить покінчити. Загалом письменниця декларує, що не є прихильником керівника Білорусі Олександра Лукашенка. Деякі біографи стверджують, що вона відома тим, що постійно критикує його політику. Влітку 2020 року Алексієвич підтримала протести проти політики Олександра Лукашенка. Вона увійшла до Координаційної ради зі зміни влади в країні. Однак, письменниця часто хвалебно висловлювалася про Лукашенка і повторювала його риторику. Називала його єдиним справжнім політиком білоруського простору, і нашим лідером; стверджувала, що це він зберіг незалежність Білорусі та гарантував їй економічну стабільність, продовжив соціалізм, подбав про студентів, бідних і старих людей; також казала, що країна тримається на ньому, а у контексті політики РФ інтереси його особистої влади збігаються з інтересами народу. Після референдуму 2004 року, який значна частина опозиції й суспільства вважає сфальсифікованим, Алексієвич визнала перемогу Лукашенка і назвала референдум результатом волі народу. Алексієвич критикує також опозиційні сили своєї країни, звинувачуючи їх у психології жертви та очікуванні на допомогу насамперед зі сторони Заходу, Російської Федерації, а також сусідів: Литви, Польщі, України. На її думку, це результат відчуття безсилля. Вважає, що білоруси повинні бути самодостатніми, без закордонної допомоги, розв'язувати проблеми своєї країни.

На думку Алексієвич білоруська ідентичність чимраз частіше репрезентована крізь постать білорусько-польського інтелектуала, який замінив голову колгоспу та радянського партійного керівника. До такого висновку прийшла після висування демократичними силами Олександра Мілінкевича як кандидата на президентські вибори 2006 року. На її думку, білоруська ідентичність формується на опозиції до ідентичності Радянського Союзу і під впливом кольорових революцій. Однак вона не охоплює все суспільство, а лише деякі його верстви, переважно студентів та інтелігенцію. Алексієвич вважає білорусів за народ запізнілий, дуже неоднорідний, у якому на сході переважають російські, а на заході — польські риси. Попри це стверджує, що білоруська культура нині не може конкурувати навіть з польською. звинувачує в цьому владу Лукашенка, яка мала б підтримати процес формування білоруської ідентичності, а замість цього вона навпаки культивує грубу патріархальність. На її думку, не існує такого поняття, як співдружність народів колишнього СРСР, оскільки вони поступово відходять від радянської ідентичності та повертаються до своїх коренів. Водночас вона дистанціюється від панславізму, але вважає, що у слов'ян спільне майбутнє. На її думку, претензії давнішніх часів і взаємні згадки про вчинену кривду поступово зникають, тому сучасні білоруські інтелектуали не мають підстав говорити про ворожість до Росії.

На думку Алексієвич найбільш реальним стратегічним вибором для Білорусі є союз з Росією, але як союз двох окремих держав. Водночас зауважила, що в Росії повстала імперська свідомість, яка їй не подобається. На її думку, найближчі сусіди — Литва, Польща, Україна — можуть стати прикладом для Білорусі. Водночас вважає неможливим інтеграцію Білорусі зі структурами Західної Європи на рівних умовах, оскільки там, на її думку, сильна економічна конкуренція, а Білорусь — зруйнована країна, що не має привабливого товару, щоб успішно брати участь у цій конкуренції.

На думку Алексієвич, Європа — це частина світу, де найбільшою вартістю вважається людське життя, на відміну від Сходу, де за пріоритет беруться проблеми держави. Білорусь, на її думку, не є ще Європою, а лише деформованим пострадянським простором з великою кількістю проблем. Європейські ідеї сприйняли лише невелика частина білоруської інтелігенції, але їх не присвоїла більшість народу. Вважає, що Білорусь навіть не почала рухатись у сторону Європи, понадто не багато може їй запропонувати з погляду культури, лише патріархальність і «чорнобильську філософію» — точка зору, сповнена страху за майбутнє.

Україна

Після окупації Автономної Республіки Крим Росією виступила в німецькій газеті Frankfurter Allgemeine з засудженням російської політики щодо України.

Одразу після нагородження Нобелівською премією на прес-конференції в Мінську Світлана Алексієвич звинуватила Росію у вторгненні в Україну. «Це — окупація, це — іноземне вторгнення». Вона зізналася, що плакала, коли бачила фотографії убитих під час подій у центрі Києва в лютому 2014 року. «Я люблю добрий російський світ, гуманітарний російський світ, але я не люблю російський світ Берії, Сталіна і Шойгу», — сказала літератор.. Також вона захоплюється Надією Савченко, в одному з інтерв'ю на Радіо Свобода назвала її «українською Жанною д'Арк».

У січні 2017 року вийшла з членів Російського ПЕН-Центру, російського відділення міжнародної організації ПЕН-клуб на знак протесту проти виключення з ПЕН-Центру Сергія Пархоменка, журналіста і опозиціонера, а також ігнорування арешту українського режисера Олега Сенцова.

Того ж року Світлана Алексієвич висловила свою думку щодо російської експансіоністської політики, зокрема ставлення Росії до України і Білорусі, причин Війни Росії проти України: «Це проблема росіян, перш за все, якщо вже на те пішло, що „русский мир“ не розуміє своїх кордонів, він не відчуває своїх кордонів, він не знає, де вони розташовуються. І тому у свідомості росіян Україна, Білорусь — це теж Росія. І тому війна в Україні — це проблема цих російських ідей. Звідси і ця нескінченна експансія»

Під час російського вторгнення в Україну в ефірі білоруської редакції «Радіо Свобода» засудила війну Росії проти України та зазначила, що вона гірша від Другої світової. «Виявляється, ми даремно думали, що перемогли комунізм. Ми його не перемогли. А те, що сьогодні відбувається, це „червона людина“, як я її називаю. Чи це її останній бій чи ні, але це ознаки звідти, з минулого. Ми ще не відірвалися від цього, бо не пручалися, а сприймали все як належне. Країна комунізму впала, і ми почали виживати, замість того, щоб будувати нове життя», — зауважила письменниця.

Контраверсії

image
Світлана Алексієвич, 2013 р.

У липні 2016, виступаючи в Нью-Йорку, Алексієвич зробила контроверсійну заяву що виключно українці були винні у Голокості на території Білорусі, заявивши, що «карателі, які працювали на території Білорусі, вони були всі з України». За ці висловлювання її внесли у базу Центру «Миротворець». Пізніше українські та польські інтелектуали висловили своє обурення контроверсійною заявою Алексієвич.

Твори

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Час second-hand (кінець червоної людини)

Книги Світлани Алексієвич видавались у Росії, Україні, США, Німеччині, Великій Британії, Японії, Швеції, Франції, Китаї, В'єтнамі, Болгарії, Індії та інших країнах. Вона є автором сценаріїв 21 документального фільму та трьох театральних п'єс. Вистави за її книгами ставили у Франції, Німеччині, Болгарії.

  • 1983 — Светлана Алексиевич. У войны не женское лицо. Мінск: Мастацкая літаратура. 1985. 317 с.
    • (білоруський переклад) Святлана Алексіевіч. У вайны не жаночае аблічча. Перакл. з рас.: Мікола Гіль. Мінск: Мастацкая літаратура. 1991. 272 с
  • 1985 — Светлана Алексиевич. Последние свидетели. Сто недетских рассказов. Москва: Молодая гвардия. 1985. 175 с.
    • (білоруський переклад) Святлана Алексіевіч. Апошнія сведкі. Кніга недзіцячых расказаў. Перакл. з рас.: ?. Мінск: Юнацтва. 1985
  • 1989 — Светлана Алексиевич. Цинковые мальчики. Москва: Молодая гвардия. 1991. 172 с.
    • (білоруський переклад). Цынкавыя хлопчыкі. Перакл. з рас.: Мікола Гіль. Менск: Беларусь. 1991. 175 с.
  • 1993 — Светлана Алексиевич. Зачарованные смертью. Москва: Слово. 1994. 364 с.
    • (білоруський переклад) Святлана Алексіевіч. Зачараваныя смерцю: Перакл. з рас:. Мікола Гіль. Мінск: Беларусь, 1993. 128 с.
  • 1999 — Светлана Алексиевич. Чернобыльская молитва. Моска: «Остожье», 1997. 224 с.
    • (білоруський переклад) Святлана Алексіевіч. Чарнобыльская малітва: Хроніка прышласці. Менск: Рэспубліканскае грамадскае аб'яднанне "«Літаратурна-мастацкі фонд „Гронка“». Перакл. з рас:. Мікола Гіль. 1999. — 222 с.
  • 2013 — Светлана Алексиевич. Время секонд-хэнд: конец красного человека. Москва: «Время», 2013.
    • (білоруський переклад) Святлана Алексіевіч. Час сэканд-хэнд: канец чырвонага чалавека. Перакл. з рас.: Ц. Чарнякевіч, В. Стралко. Менск: Логвінаў, 2014. — 384 с.

У 2019 році в Японії готується комікс за книгою «У війни не жіноче обличчя». Створює комікс-мангу художник Кейто Коуме.

Переклади українською

  • Світлана Алексієвич. Чорнобиль: хроніка майбутнього («Червона людина. Голоси утопії» #4). Переклад з російської та післямова: Оксана Забужко. Київ: Факт. 1998. 194 с.
    • (перевидання) Світлана Алексієвич. Чорнобильска молитва: хроніка майбутнього («Червона людина. Голоси утопії» #4). Переклад з рос.: Оксана Забужко. Київ: КОМОРА. 2016. 288 c.
  • Світлана Алексієвич. Час second-hand (кінець червоної людини) («Червона людина. Голоси утопії» #5). Переклад з рос.: Леся Лисенко. Київ: Дух і Літера. 2014. 452 c.
    • (перевидання) Світлана Алексієвич. Час second-hand (кінець червоної людини) («Червона людина. Голоси утопії» #5). Переклад з рос.: Леся Лисенко. Київ: Дух і Літера. 2015. 456 c. (2-ге вид.)
  • Світлана Алексієвич. У війни не жіноче обличчя («Червона людина. Голоси утопії» #1). Переклад з російської: Володимир Рафєєнко. Харків: Віват. 2016. 400 c.
  • Світлана Алексієвич. Цинкові хлопчики («Червона людина. Голоси утопії» #3). Переклад з російської: Тетяна Комлик та Дзвінка Торохтушко. Харків: Віват. 2016. 368 c.
  • Світлана Алексієвич. Останні свідки. Соло для дитячого голосу («Червона людина. Голоси утопії» #2). Переклад з російської: Леся Лисенко. Київ: Дух і Літера 2016. 368 c.

Примітка: Книга «Час second-hand» це вже другий варіант твору. Ця книга в першому варіанті видавалася у 1994 році під називою «Зачаровані смертю» і в ньому містилося десять історій. Українською книга «Зачаровані смертю» ще не видавалася.

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. Кто есть кто в Республике Беларусь — Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000. — С. 14. — 313 с. —
    d:Track:Q14266181d:Track:Q761d:Track:Q14265955
  2. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 1: А — Аршын — Мінск: 1996. — Т. 1. — С. 243. — 552 с. —
    d:Track:Q13028710d:Track:Q2280d:Track:Q17428485
  3. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі ў 6 тамах. Том 1 — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 1993. — С. 100. —
    d:Track:Q2280d:Track:Q14271884d:Track:Q14271902
  4. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  5. Bibliothèque nationale de France Record #121882342 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
    d:Track:Q90d:Track:Q193563d:Track:Q15222191
  6. Беларусь: ні Эўропа, ні Расея. Меркаваньні беларускіх эліт — 2006. — С. 249. — 258 с. —
    d:Track:Q20640582
  7. Кто есть кто в Республике Беларусь — Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000. — С. 1985. — 313 с. —
    d:Track:Q14266181d:Track:Q761d:Track:Q14265955
  8. The Nobel Prize in Literature 2015. Svetlana Alexievich (Нобелівська премія з літератури 2015. Світлана Алексієвич) [ 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — Офіційний сайт нобелівської премії, 8 жовтня 2015 року (англ.)
  9. Нобеля з літератури отримала авторка з Білорусі, українка за походженням. [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Українська правда, 8 жовтня 2015 року.
  10. Єфім Шуман. Світлана Алексієвич: Світлана Алексієвич: "Ми – суспільство жертв" // Німецька хвиля : радіостанція. — 2013. — № 08.10.2013.
  11. Нація, що протистоїть російському середньовіччю. Найвлучніші цитати Світлани Алексієвич про Україну [ 12 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — ТСН, 8 жовтня 2015
  12.  — Висновки, 23 квітня 2016
  13. . ukranews.com. Українські новини. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 вересня 2016.
  14. Олег Пухнавцев (2015, №40(6528)). [Літератор потрібного калібру]. Литературная газета (рос.) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2015.
  15. Дмитрий Чёрный. Премия «Чёрного города» (2015, №36). [Нагорода "Чорного міста"]. Литературная Россия (рос.) . Архів оригіналу за 22 грудня 2015.
  16. [Від Нобеля до Шнобеля: повільно, але впевнено] (рос.) . Літкритика.By. 08/10/2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  17. Назвалі тых, хто ўвайшоў у Каардынацыйную раду Ціханоўскай [ 16 вересня 2020 у Wayback Machine.] — Радыё Свабода
  18. Світлана Алексієвич. . Frankfurter Allgemeine, переклад журналу Ї. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 липня 2014.
  19. Лауреат Нобелівської премії з літератури звинуватила Росію у вторгненні в Україну [ 10 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — УНІАН, 09 жовтня 2015
  20. . Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
  21. . Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017.
  22. . Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 12 серпня 2017.
  23. . chytomo.com (укр.). 7 березня 2022. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 15 березня 2022.
  24.  — День, 5 липня, 2016
  25. Алексієвич у США заявила про причетність українців до Голокосту (ВІДЕО) [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Преса України, 03 липня 2016
  26. . web.archive.org. 23 січня 2022. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  27. Українських і польських інтелектуалів об'єднав обурливий виступ Світлани Алексієвич [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Express.ua, 05.07.2016
  28. Заява Алексієвич про українців-«карателів» у Білорусі є дилетантською — історик [ 8 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, 04 липня 2016
  29. . #ШоТам. 2 травня 2019. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
  30. Останні свідки. Соло для дитячого голосу. Алексієвич Світлана [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Дух і література, 2016
  31. Світлана Алексієвич «Останні свідки»: так озиваються власні родинні спогади про війну [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Друг читача, 11.10.2016
  32. Нобелівський лауреат Світлана Алексієвич: «Бандерівці» врятували моє життя [ 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — espresso.tv, 8 жовтня, 2015

Джерела

  • (рос.) (англ.)
  • А. А. Асіповіч: Алексіевіч Святлана Аляксандраўна. W: Рэдкал.: і інш.: Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. T. 1: А — Беліца. : „Biełaruskaja Encykłapiedyja” im. Piatrusia Brouki, 1993, s. 100. .  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()
  • І. А. Саламевіч: Алексіевіч Святлана Аляксандраўна. W: Рэдкал.: і інш.: Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. T. 1: А — Аршын. Mińsk: Biełaruskaja Encykłapiedyja, 1996, s. 243. .  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()
  • Centrum Naukowo-Analityczne „Białoruska Perspektywa”: Kto jest kim w Białorusi. Białystok: Podlaski Instytut Wydawniczy, 2000, s. 313, seria: Biblioteka Centrum Edukacji Obywatelskiej Polska – Białoruś. . 
  • : Рускамоўная літаратура Беларусі. W: Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.: Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. T. 6 Кн. 1: Пузыны — Усая. Mińsk: „Biełaruskaja Encykłapiedyja” im. Piatrusia Brouki, 2001, s. 139. .  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()
  • Пад рэдакцыяй : Беларусь: ні Эўропа, ні Расея. Меркаваньні беларускіх эліт. Warszawa: , 2006, s. 258. .  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()
  • А.И. Басова, Л.Д. Синькова. Становление документально-художественного жанра в журналистике Светланы Алексиевич. „Веснік Беларускага дзяржаўнага універсітэта. Серыя 4, Філалогія. Журналістыка. Педагогіка”, 2009. . ISSN 0372-5375 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (). 
  • : Чаму нельга спадзявацца на так званую „дэмапазыцыю” і яе кандыдатаў у прэзыдэнты; Цені рэжыму. W: Зянон Пазьняк: Цяжкі час — Працяг. Канцэпцыя новага Беларускага Адраджэньня, кн. 3, артыкулы і матэр’ялы (2003–2010). Warszawa, , : „Biełaruskija Wiedamaści” u Polszczy, , 2010, ss. 611–614; 767–769. .  [] помилка: {{lang}}: немає тексту ()

Посилання

  • Офіційний сайт письменниці [ 27 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.) (англ.)
  • Дух і літера. Інтерв'ю з письменницею Світланою Алексієвич (рос.)
  • «Вечір з Миколою Княжицьким»: Світлана Алексієвич [ 18 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Презентація книги С.Алексієвич «Час секонд-хенд» разом з Оксаною Забужко [ 28 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.) (укр.)
  • Світлана Алексієвич. Колективний Путін // Часопис «Ї» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Запізніла Алексієвич [ 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Український тиждень, 5 квітня 2016
  • Нобелівський лауреат Світлана Алексієвич: «Бандерівці» врятували моє життя [ 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  • Світлана Алексієвич: «Настав вульгарний час споживання» // Літакцент, 25 червня 2013 року [ 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  • Нобелівський комітет послав Росії сигнал, нагородивши Алексієвич — BloombergView // Дзеркало тижня. Україна, 9.10.2015
  • Світлана Алексієвич на сайті видавництва Vivat

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Aleksiyevich Lib Svitlana Aleksiyevichbil Svyatlana Aleksievich Sviatlana AleksijevicSvitlana Aleksiyevich pid chas svoyeyi lekciyi v KiyeviIm ya pri narodzhenniSvitlana Oleksandrivna AleksiyevichNarodilasya31 travnya 1948 1948 05 31 1 2 76 rokiv Stanislav Ukrayinska RSR SRSR 1 2 3 Gromadyanstvo BilorusNacionalnistbiloruskaMisce prozhivannyaBerlinDiyalnistpismennikSfera robotid 4 5 i zhurnalistika 4 5 Alma materInstitut zhurnalistiki BDU 1972 1 6 Zakladd Q104889640 d i dMova tvorivrosijskaNapryamokpublicistikaZhanrprozaMagnum opusd 2 1 3 Chornobilska molitva 1 U vijni ne zhinoche oblichchya 7 2 3 d i d 1 2 3 ChlenstvoSP SRSR 1 Biloruskij PEN centr Koordinacijna rada Bilorus i dPartiyaKPRSAvtografNagorodipremiya Gerdera 1999 Premiya miru nimeckih knigariv 2013 Literaturna nagoroda Centralnoyi Yevropi Angelus 3 grudnya 2011 d 1984 d 1985 d 1996 d Triumf Lejpcizka knizhkova premiya za vnesok do yevropejskogo vzayemorozuminnya 1998 d d 2007 Literaturna premiya Richarda Kapushinskogo za reportazh 13 travnya 2011 14 travnya 2015 d 2013 d 3 travnya 2021 Premiya imeni Anni Politkovskoyi 2018 d 2017 d 2022 Sajt alexievich info Aleksiyevich Svitlana Oleksandrivna u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Svitla na Oleksa ndrivna Aleksiye vich bil Svyatla na Alyaksa ndrayna Aleksie vich Sviatlana Alaksandraŭna Aleksijevic nar 31 travnya 1948 19480531 Stanislav nini Ivano Frankivsk biloruska rosijskomovna pismennicya ta publicistka ukrayinskogo pohodzhennya z Ivano Frankivska Lavreatka bagatoh mizhnarodnih literaturnih premij Lavreatka Nobelivskoyi premiyi z literaturi za 2015 rik Nimecke vidannya Nimecka Hvilya nazvalo yiyi bliskuchoyu majsterkoyu hudozhno dokumentalnoyi prozi BiografiyaSvitlana Aleksiyevich na obkladinci gazeti Kultura i zhittya 2016 Narodilasya u Stanislavi nini Ivano Frankivsk v sim yi silskih vchiteliv Batko bilorus vikladav istoriyu mati ukrayinka vchitelka nimeckoyi movi Ditinstvo provela u babusi v ukrayinskomu seli u Nemirivskomu rajoni Vinnickoyi oblasti Zvichajno ya pam yatayu sho duzhe vazhko zhili batki Batko zh buv vijskovij potim dovgo silskim uchitelem Ya pam yatayu zapah volossya pilu ci dolini Babusyu pam yatayu duzhe krasivu z prekrasnim golosom yak hatu bilili yak hlib pekli Ce duzhe silno pam yatayu Ya zavzhdi kazhu sho pishayusya sho u mene ukrayinska krov Pislya demobilizaciyi batka radyanskogo oficera z armiyi sim ya pereyihala v Bilorus de oselilasya v seli Pislya zakinchennya shkoli pracyuvala korespondentom rajonnoyi gazeti v Narovli U 1967 roci vstupila na fakultet zhurnalistiki Biloruskogo derzhavnogo universitetu pislya zakinchennya yakogo Svitlanu napravili na robotu v rajonnu gazetu mista Bereza Cherez rik otrimala robotu v respublikanskij Selskoj gazete a she zgodom u zhurnali Nyoman organ Knigi Aleksiyevich viklika li kritiku z boku radyanskogo rezhimu pismennicyu zvinuvachuvali zokrema v pacifizmi naturalizmi rozvinchuvanni geroyichnogo obrazu radyanskoyi zhinki U vijni ne zhinoche oblichchya Dlya napisannya Cinkovih hlopchikiv Svitlana osobisto vidvidala Afganistan zustrichalasya z kolishnimi uchasnikami bojovih dij ta z materyami zagiblih voyiniv Pislya vihodu knigi 1989 na pismennicyu navalilas chergova hvilya kritiki sho prizvela do sudu nad pismenniceyu ta yiyi knigoyu v 1992 roci yakij vtim bulo pripineno Pismennicya perebuvaye v opoziciyi do rezhimu Oleksandra Lukashenka Zhila i pracyuvala za mezhami Bilorusi v Italiyi Shveciyi U 2013 roci povernulas u Bilorus 8 zhovtnya 2015 roku Svitlanu Aleksiyevich vidznacheno Nobelivskoyu premiyeyu z literaturi za yiyi bagatogolosu tvorchist pam yatnik strazhdannyu i muzhnosti u nash chas Svitlana Aleksiyevich persha nobelivska lavreatka v istoriyi nezalezhnoyi Bilorusi vona stala pershim z 1987 roku rosijskomovnim pismennikom sho udostoyenij Nobelivskoyi premiyi z literaturi Vpershe za pivstolittya premiya bula prisudzhena pismennikovi yakij perevazhno pracyuye v zhanri dokumentalnoyi literaturi pri comu vpershe Nobelivska premiya z literaturi prisudzhena profesijnomu zhurnalistu Deyaka chastina rosijskoyi i biloruskoyi inteligenciyi vvazhaye prisudzhennya Nobelivskoyi premiyi Aleksiyevich politichnoyu akciyeyu IdentichnistSvitlana Aleksiyevich za riznih situacij ta obstavin deklaruvala svoyu prinalezhnist do biloruskogo rosijskogo ta ukrayinskogo narodiv U bagatoh vislovlennyah sho stosuvalisya biloruskogo narodu uzhivala zajmennik mi yakij vkazuye na te sho vona vvazhaye sebe biloruskoyu Odnak za inshih obstavin chasto govorila Mi rosiyani Takozh deklaruye sebe yak napivukrayinka Krim togo tezh okreslila sebe yak radyansku lyudinu Pishe tvori rosijskoyu movoyu yaku vikoristovuye shodenno Popri te sho bilshist svogo zhittya provela v Bilorusi ne poslugovuyetsya biloruskoyu movoyu U svomu pershomu interv yu z nagodi otrimannya Nobelivskoyi premiyi skazala sho ye lyudinoyu biloruskogo svitu lyudinoyu rosijskoyi kulturi z potuzhnim sheplennyam rosijskoyi kulturi i lyudinoyu yaka dovgo zhive na sviti i napevno ye kosmopolitom PoglyadiBilorus Na dumku Svitlani Aleksiyevich v pershu chergu Bilorusi slid zbuduvati demokratiyu a vzhe todi dumati pro vidrodzhennya biloruskoyi movi j kulturi Zvinuvachuye ruhi sho pragnut nacionalnogo vidrodzhennya u zlochinnomu romantizmi z yakim nalezhit pokinchiti Zagalom pismennicya deklaruye sho ne ye prihilnikom kerivnika Bilorusi Oleksandra Lukashenka Deyaki biografi stverdzhuyut sho vona vidoma tim sho postijno kritikuye jogo politiku Vlitku 2020 roku Aleksiyevich pidtrimala protesti proti politiki Oleksandra Lukashenka Vona uvijshla do Koordinacijnoyi radi zi zmini vladi v krayini Odnak pismennicya chasto hvalebno vislovlyuvalasya pro Lukashenka i povtoryuvala jogo ritoriku Nazivala jogo yedinim spravzhnim politikom biloruskogo prostoru i nashim liderom stverdzhuvala sho ce vin zberig nezalezhnist Bilorusi ta garantuvav yij ekonomichnu stabilnist prodovzhiv socializm podbav pro studentiv bidnih i starih lyudej takozh kazala sho krayina trimayetsya na nomu a u konteksti politiki RF interesi jogo osobistoyi vladi zbigayutsya z interesami narodu Pislya referendumu 2004 roku yakij znachna chastina opoziciyi j suspilstva vvazhaye sfalsifikovanim Aleksiyevich viznala peremogu Lukashenka i nazvala referendum rezultatom voli narodu Aleksiyevich kritikuye takozh opozicijni sili svoyeyi krayini zvinuvachuyuchi yih u psihologiyi zhertvi ta ochikuvanni na dopomogu nasampered zi storoni Zahodu Rosijskoyi Federaciyi a takozh susidiv Litvi Polshi Ukrayini Na yiyi dumku ce rezultat vidchuttya bezsillya Vvazhaye sho bilorusi povinni buti samodostatnimi bez zakordonnoyi dopomogi rozv yazuvati problemi svoyeyi krayini Na dumku Aleksiyevich biloruska identichnist chimraz chastishe reprezentovana kriz postat bilorusko polskogo intelektuala yakij zaminiv golovu kolgospu ta radyanskogo partijnogo kerivnika Do takogo visnovku prijshla pislya visuvannya demokratichnimi silami Oleksandra Milinkevicha yak kandidata na prezidentski vibori 2006 roku Na yiyi dumku biloruska identichnist formuyetsya na opoziciyi do identichnosti Radyanskogo Soyuzu i pid vplivom kolorovih revolyucij Odnak vona ne ohoplyuye vse suspilstvo a lishe deyaki jogo verstvi perevazhno studentiv ta inteligenciyu Aleksiyevich vvazhaye bilorusiv za narod zapiznilij duzhe neodnoridnij u yakomu na shodi perevazhayut rosijski a na zahodi polski risi Popri ce stverdzhuye sho biloruska kultura nini ne mozhe konkuruvati navit z polskoyu zvinuvachuye v comu vladu Lukashenka yaka mala b pidtrimati proces formuvannya biloruskoyi identichnosti a zamist cogo vona navpaki kultivuye grubu patriarhalnist Na yiyi dumku ne isnuye takogo ponyattya yak spivdruzhnist narodiv kolishnogo SRSR oskilki voni postupovo vidhodyat vid radyanskoyi identichnosti ta povertayutsya do svoyih koreniv Vodnochas vona distanciyuyetsya vid panslavizmu ale vvazhaye sho u slov yan spilne majbutnye Na yiyi dumku pretenziyi davnishnih chasiv i vzayemni zgadki pro vchinenu krivdu postupovo znikayut tomu suchasni biloruski intelektuali ne mayut pidstav govoriti pro vorozhist do Rosiyi Na dumku Aleksiyevich najbilsh realnim strategichnim viborom dlya Bilorusi ye soyuz z Rosiyeyu ale yak soyuz dvoh okremih derzhav Vodnochas zauvazhila sho v Rosiyi povstala imperska svidomist yaka yij ne podobayetsya Na yiyi dumku najblizhchi susidi Litva Polsha Ukrayina mozhut stati prikladom dlya Bilorusi Vodnochas vvazhaye nemozhlivim integraciyu Bilorusi zi strukturami Zahidnoyi Yevropi na rivnih umovah oskilki tam na yiyi dumku silna ekonomichna konkurenciya a Bilorus zrujnovana krayina sho ne maye privablivogo tovaru shob uspishno brati uchast u cij konkurenciyi Na dumku Aleksiyevich Yevropa ce chastina svitu de najbilshoyu vartistyu vvazhayetsya lyudske zhittya na vidminu vid Shodu de za prioritet berutsya problemi derzhavi Bilorus na yiyi dumku ne ye she Yevropoyu a lishe deformovanim postradyanskim prostorom z velikoyu kilkistyu problem Yevropejski ideyi sprijnyali lishe nevelika chastina biloruskoyi inteligenciyi ale yih ne prisvoyila bilshist narodu Vvazhaye sho Bilorus navit ne pochala ruhatis u storonu Yevropi ponadto ne bagato mozhe yij zaproponuvati z poglyadu kulturi lishe patriarhalnist i chornobilsku filosofiyu tochka zoru spovnena strahu za majbutnye Ukrayina Pislya okupaciyi Avtonomnoyi Respubliki Krim Rosiyeyu vistupila v nimeckij gazeti Frankfurter Allgemeine z zasudzhennyam rosijskoyi politiki shodo Ukrayini Odrazu pislya nagorodzhennya Nobelivskoyu premiyeyu na pres konferenciyi v Minsku Svitlana Aleksiyevich zvinuvatila Rosiyu u vtorgnenni v Ukrayinu Ce okupaciya ce inozemne vtorgnennya Vona ziznalasya sho plakala koli bachila fotografiyi ubitih pid chas podij u centri Kiyeva v lyutomu 2014 roku Ya lyublyu dobrij rosijskij svit gumanitarnij rosijskij svit ale ya ne lyublyu rosijskij svit Beriyi Stalina i Shojgu skazala literator Takozh vona zahoplyuyetsya Nadiyeyu Savchenko v odnomu z interv yu na Radio Svoboda nazvala yiyi ukrayinskoyu Zhannoyu d Ark U sichni 2017 roku vijshla z chleniv Rosijskogo PEN Centru rosijskogo viddilennya mizhnarodnoyi organizaciyi PEN klub na znak protestu proti viklyuchennya z PEN Centru Sergiya Parhomenka zhurnalista i opozicionera a takozh ignoruvannya areshtu ukrayinskogo rezhisera Olega Sencova Togo zh roku Svitlana Aleksiyevich vislovila svoyu dumku shodo rosijskoyi ekspansionistskoyi politiki zokrema stavlennya Rosiyi do Ukrayini i Bilorusi prichin Vijni Rosiyi proti Ukrayini Ce problema rosiyan persh za vse yaksho vzhe na te pishlo sho russkij mir ne rozumiye svoyih kordoniv vin ne vidchuvaye svoyih kordoniv vin ne znaye de voni roztashovuyutsya I tomu u svidomosti rosiyan Ukrayina Bilorus ce tezh Rosiya I tomu vijna v Ukrayini ce problema cih rosijskih idej Zvidsi i cya neskinchenna ekspansiya Pid chas rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu v efiri biloruskoyi redakciyi Radio Svoboda zasudila vijnu Rosiyi proti Ukrayini ta zaznachila sho vona girsha vid Drugoyi svitovoyi Viyavlyayetsya mi daremno dumali sho peremogli komunizm Mi jogo ne peremogli A te sho sogodni vidbuvayetsya ce chervona lyudina yak ya yiyi nazivayu Chi ce yiyi ostannij bij chi ni ale ce oznaki zvidti z minulogo Mi she ne vidirvalisya vid cogo bo ne pruchalisya a sprijmali vse yak nalezhne Krayina komunizmu vpala i mi pochali vizhivati zamist togo shob buduvati nove zhittya zauvazhila pismennicya KontraversiyiSvitlana Aleksiyevich 2013 r U lipni 2016 vistupayuchi v Nyu Jorku Aleksiyevich zrobila kontroversijnu zayavu sho viklyuchno ukrayinci buli vinni u Golokosti na teritoriyi Bilorusi zayavivshi sho karateli yaki pracyuvali na teritoriyi Bilorusi voni buli vsi z Ukrayini Za ci vislovlyuvannya yiyi vnesli u bazu Centru Mirotvorec Piznishe ukrayinski ta polski intelektuali vislovili svoye oburennya kontroversijnoyu zayavoyu Aleksiyevich TvoriVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Chas second hand kinec chervonoyi lyudini Knigi Svitlani Aleksiyevich vidavalis u Rosiyi Ukrayini SShA Nimechchini Velikij Britaniyi Yaponiyi Shveciyi Franciyi Kitayi V yetnami Bolgariyi Indiyi ta inshih krayinah Vona ye avtorom scenariyiv 21 dokumentalnogo filmu ta troh teatralnih p yes Vistavi za yiyi knigami stavili u Franciyi Nimechchini Bolgariyi 1983 Svetlana Aleksievich U vojny ne zhenskoe lico Minsk Mastackaya litaratura 1985 317 s biloruskij pereklad Svyatlana Aleksievich U vajny ne zhanochae ablichcha Perakl z ras Mikola Gil Minsk Mastackaya litaratura 1991 272 s 1985 Svetlana Aleksievich Poslednie svideteli Sto nedetskih rasskazov Moskva Molodaya gvardiya 1985 175 s biloruskij pereklad Svyatlana Aleksievich Aposhniya svedki Kniga nedzicyachyh raskazay Perakl z ras Minsk Yunactva 1985 1989 Svetlana Aleksievich Cinkovye malchiki Moskva Molodaya gvardiya 1991 172 s biloruskij pereklad Cynkavyya hlopchyki Perakl z ras Mikola Gil Mensk Belarus 1991 175 s 1993 Svetlana Aleksievich Zacharovannye smertyu Moskva Slovo 1994 364 s biloruskij pereklad Svyatlana Aleksievich Zacharavanyya smercyu Perakl z ras Mikola Gil Minsk Belarus 1993 128 s 1999 Svetlana Aleksievich Chernobylskaya molitva Moska Ostozhe 1997 224 s biloruskij pereklad Svyatlana Aleksievich Charnobylskaya malitva Hronika pryshlasci Mensk Respublikanskae gramadskae ab yadnanne Litaraturna mastacki fond Gronka Perakl z ras Mikola Gil 1999 222 s 2013 Svetlana Aleksievich Vremya sekond hend konec krasnogo cheloveka Moskva Vremya 2013 biloruskij pereklad Svyatlana Aleksievich Chas sekand hend kanec chyrvonaga chalaveka Perakl z ras C Charnyakevich V Stralko Mensk Logvinay 2014 384 s U 2019 roci v Yaponiyi gotuyetsya komiks za knigoyu U vijni ne zhinoche oblichchya Stvoryuye komiks mangu hudozhnik Kejto Koume Perekladi ukrayinskoyuSvitlana Aleksiyevich Chornobil hronika majbutnogo Chervona lyudina Golosi utopiyi 4 Pereklad z rosijskoyi ta pislyamova Oksana Zabuzhko Kiyiv Fakt 1998 194 s ISBN 966 7274 38 1 perevidannya Svitlana Aleksiyevich Chornobilska molitva hronika majbutnogo Chervona lyudina Golosi utopiyi 4 Pereklad z ros Oksana Zabuzhko Kiyiv KOMORA 2016 288 c ISBN 978 617 728 605 8 Svitlana Aleksiyevich Chas second hand kinec chervonoyi lyudini Chervona lyudina Golosi utopiyi 5 Pereklad z ros Lesya Lisenko Kiyiv Duh i Litera 2014 452 c ISBN 978 966 378 338 3 perevidannya Svitlana Aleksiyevich Chas second hand kinec chervonoyi lyudini Chervona lyudina Golosi utopiyi 5 Pereklad z ros Lesya Lisenko Kiyiv Duh i Litera 2015 456 c ISBN 978 966 378 421 2 2 ge vid Svitlana Aleksiyevich U vijni ne zhinoche oblichchya Chervona lyudina Golosi utopiyi 1 Pereklad z rosijskoyi Volodimir Rafyeyenko Harkiv Vivat 2016 400 c ISBN 978 617 690 568 4 Svitlana Aleksiyevich Cinkovi hlopchiki Chervona lyudina Golosi utopiyi 3 Pereklad z rosijskoyi Tetyana Komlik ta Dzvinka Torohtushko Harkiv Vivat 2016 368 c ISBN 978 617 690 573 8 Svitlana Aleksiyevich Ostanni svidki Solo dlya dityachogo golosu Chervona lyudina Golosi utopiyi 2 Pereklad z rosijskoyi Lesya Lisenko Kiyiv Duh i Litera 2016 368 c ISBN 978 966 378 472 4 Primitka Kniga Chas second hand ce vzhe drugij variant tvoru Cya kniga v pershomu varianti vidavalasya u 1994 roci pid nazivoyu Zacharovani smertyu i v nomu mistilosya desyat istorij Ukrayinskoyu kniga Zacharovani smertyu she ne vidavalasya Nagorodi1984 Literaturna premiya imeni Mikoli Ostrovskogo 1985 Literaturna premiya imeni Kostyantina Fedina 1986 Premiya Leninskogo komsomolu SRSR za knizhku U vijni ne zhinoche oblichchya 1996 Premiya Kurta Tuholskogo FRN 1997 Premiya Triumf Rosiya 1998 Lejpcizka knizhkova premiya za vklad u yevropejske vzayemorozuminnya FRN 1999 Premiya Gerdera FRN 2001 Premiya miru imeni Eriha Remarka Osnabryuk FRN 2006 Nacionalna premiya kritiki SShA 2011 Literaturna premiya Centralnoyi Yevropi Angelus Vroclav Polsha 2013 Premiya miru nimeckih knigariv FRN 2014 Oficerskij hrest ordena Mistectva i literaturi Franciya 2014 Priz chitackih simpatij premiyi Rosiya za knizhku Chas sekond gend 2015 Nobelivska premiya z literaturi 2018 Premiya imeni Anni PolitkovskoyiDiv takozhBiloruski pismenniki Nobelivski laureati vihidci z UkrayiniPrimitkiKto est kto v Respublike Belarus Bialystok Podlaski Instytut Wydawniczy 2000 S 14 313 s ISBN 978 83 913780 0 7 d Track Q14266181d Track Q761d Track Q14265955 Belaruskaya encyklapedyya U 18 t T 1 A Arshyn Minsk 1996 T 1 S 243 552 s ISBN 978 985 11 0036 7 d Track Q13028710d Track Q2280d Track Q17428485 Encyklapedyya gistoryi Belarusi y 6 tamah Tom 1 Minsk Belaruskaya Encyklapedyya imya Petrusya Broyki 1993 S 100 ISBN 978 5 85700 074 8 d Track Q2280d Track Q14271884d Track Q14271902 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France Record 121882342 BnF catalogue general Paris BnF d Track Q90d Track Q193563d Track Q15222191 Belarus ni Eyropa ni Raseya Merkavanni belaruskih elit 2006 S 249 258 s ISBN 978 83 89406 77 4 d Track Q20640582 Kto est kto v Respublike Belarus Bialystok Podlaski Instytut Wydawniczy 2000 S 1985 313 s ISBN 978 83 913780 0 7 d Track Q14266181d Track Q761d Track Q14265955 The Nobel Prize in Literature 2015 Svetlana Alexievich Nobelivska premiya z literaturi 2015 Svitlana Aleksiyevich 11 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Oficijnij sajt nobelivskoyi premiyi 8 zhovtnya 2015 roku angl Nobelya z literaturi otrimala avtorka z Bilorusi ukrayinka za pohodzhennyam 22 grudnya 2015 u Wayback Machine Ukrayinska pravda 8 zhovtnya 2015 roku Yefim Shuman Svitlana Aleksiyevich Svitlana Aleksiyevich Mi suspilstvo zhertv Nimecka hvilya radiostanciya 2013 08 10 2013 Naciya sho protistoyit rosijskomu serednovichchyu Najvluchnishi citati Svitlani Aleksiyevich pro Ukrayinu 12 zhovtnya 2015 u Wayback Machine TSN 8 zhovtnya 2015 Visnovki 23 kvitnya 2016 ukranews com Ukrayinski novini 8 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 21 veresnya 2016 Oleg Puhnavcev 2015 40 6528 Literator potribnogo kalibru Literaturnaya gazeta ros Arhiv originalu za 31 zhovtnya 2015 Dmitrij Chyornyj Premiya Chyornogo goroda 2015 36 Nagoroda Chornogo mista Literaturnaya Rossiya ros Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Vid Nobelya do Shnobelya povilno ale vpevneno ros Litkritika By 08 10 2015 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Nazvali tyh hto yvajshoy u Kaardynacyjnuyu radu Cihanoyskaj 16 veresnya 2020 u Wayback Machine Radyyo Svaboda Svitlana Aleksiyevich Frankfurter Allgemeine pereklad zhurnalu Yi Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 lipnya 2014 Laureat Nobelivskoyi premiyi z literaturi zvinuvatila Rosiyu u vtorgnenni v Ukrayinu 10 zhovtnya 2015 u Wayback Machine UNIAN 09 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 21 veresnya 2016 Procitovano 14 veresnya 2016 Arhiv originalu za 12 sichnya 2017 Procitovano 11 sichnya 2017 Arhiv originalu za 11 lipnya 2020 Procitovano 12 serpnya 2017 chytomo com ukr 7 bereznya 2022 Arhiv originalu za 15 bereznya 2022 Procitovano 15 bereznya 2022 Den 5 lipnya 2016 Aleksiyevich u SShA zayavila pro prichetnist ukrayinciv do Golokostu VIDEO 19 veresnya 2016 u Wayback Machine Presa Ukrayini 03 lipnya 2016 web archive org 23 sichnya 2022 Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 2 veresnya 2023 Ukrayinskih i polskih intelektualiv ob yednav oburlivij vistup Svitlani Aleksiyevich 19 veresnya 2016 u Wayback Machine Express ua 05 07 2016 Zayava Aleksiyevich pro ukrayinciv karateliv u Bilorusi ye diletantskoyu istorik 8 veresnya 2016 u Wayback Machine Radio Svoboda 04 lipnya 2016 ShoTam 2 travnya 2019 Arhiv originalu za 2 travnya 2019 Procitovano 2 travnya 2019 Ostanni svidki Solo dlya dityachogo golosu Aleksiyevich Svitlana 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Duh i literatura 2016 Svitlana Aleksiyevich Ostanni svidki tak ozivayutsya vlasni rodinni spogadi pro vijnu 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Drug chitacha 11 10 2016 Nobelivskij laureat Svitlana Aleksiyevich Banderivci vryatuvali moye zhittya 9 zhovtnya 2015 u Wayback Machine espresso tv 8 zhovtnya 2015Dzherela ros angl A A Asipovich Aleksievich Svyatlana Alyaksandrayna W Redkal i insh Encyklapedyya gistoryi Belarusi U 6 t T 1 A Belica Bielaruskaja Encyklapiedyja im Piatrusia Brouki 1993 s 100 ISBN 5 85700 074 2 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga I A Salamevich Aleksievich Svyatlana Alyaksandrayna W Redkal i insh Belaruskaya encyklapedyya U 18 t T 1 A Arshyn Minsk Bielaruskaja Encyklapiedyja 1996 s 243 ISBN 985 11 0036 6 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga Centrum Naukowo Analityczne Bialoruska Perspektywa Kto jest kim w Bialorusi Bialystok Podlaski Instytut Wydawniczy 2000 s 313 seria Biblioteka Centrum Edukacji Obywatelskiej Polska Bialorus ISBN 83 913780 0 4 Ruskamoynaya litaratura Belarusi W Redkal G P Pashkoy galoyny red i insh Encyklapedyya gistoryi Belarusi U 6 t T 6 Kn 1 Puzyny Usaya Minsk Bielaruskaja Encyklapiedyja im Piatrusia Brouki 2001 s 139 ISBN 985 11 0214 8 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga Pad redakcyyaj Belarus ni Eyropa ni Raseya Merkavanni belaruskih elit Warszawa 2006 s 258 ISBN 83 89406 77 2 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga A I Basova L D Sinkova Stanovlenie dokumentalno hudozhestvennogo zhanra v zhurnalistike Svetlany Aleksievich Vesnik Belaruskaga dzyarzhaynaga universiteta Seryya 4 Filalogiya Zhurnalistyka Pedagogika 2009 ISSN 0372 5375 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga Chamu nelga spadzyavacca na tak zvanuyu demapazycyyu i yae kandydatay u prezydenty Ceni rezhymu W Zyanon Paznyak Cyazhki chas Pracyag Kancepcyya novaga Belaruskaga Adradzhennya kn 3 artykuly i mater yaly 2003 2010 Warszawa Bielaruskija Wiedamasci u Polszczy 2010 ss 611 614 767 769 ISBN 978 9955 578 12 3 pomilka lang nemaye tekstu dopomoga PosilannyaOficijnij sajt pismennici 27 kvitnya 2010 u Wayback Machine ros angl Duh i litera Interv yu z pismenniceyu Svitlanoyu Aleksiyevich ros Vechir z Mikoloyu Knyazhickim Svitlana Aleksiyevich 18 lyutogo 2016 u Wayback Machine ros Prezentaciya knigi S Aleksiyevich Chas sekond hend razom z Oksanoyu Zabuzhko 28 bereznya 2016 u Wayback Machine ros ukr Svitlana Aleksiyevich Kolektivnij Putin Chasopis Yi 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Zapiznila Aleksiyevich 14 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Ukrayinskij tizhden 5 kvitnya 2016 Nobelivskij laureat Svitlana Aleksiyevich Banderivci vryatuvali moye zhittya 9 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Svitlana Aleksiyevich Nastav vulgarnij chas spozhivannya Litakcent 25 chervnya 2013 roku 11 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Nobelivskij komitet poslav Rosiyi signal nagorodivshi Aleksiyevich BloombergView Dzerkalo tizhnya Ukrayina 9 10 2015 Svitlana Aleksiyevich na sajti vidavnictva VivatPortal Biografiyi

Дата публікації:
Топ