Володимир Рафєєнко

|Lib= |Член КПРС:=

Володимир Володимирович Рафєєнко
Народився	25 листопада 1969(1969-11-25) (54 роки) Донецьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник, поет, редактор
Сфера роботи	література^[1]
Alma mater	ДонНУ
Мова творів	російська українська
Жанр	роман
Нагороди	^d
Сайт: fb.com/vladimir.rafeenko
Рафєєнко Володимир Володимирович у Вікісховищі

Володимир Володимирович Рафєєнко (25 листопада 1969, Донецьк) — український письменник, прозаїк і поет. З 1992 по 2018 писав свої твори російською, в основному видавався в Росії і вважався представником російської літератури; у 2014 році, після переїзду на Київщину, вивчив українську мову, згодом почав писати українською свій новий роман та став повноцінним представником також і української літератури. У 2019 видав свій перший роман українською «Мондегрін (пісні про смерть та любов)».

Лауреат російських літературних премій ^[ru]» (2010, 2012) та «Новая словесность» (2014).

Життєпис

Закінчив Донецький університет за фахом російська філологія та культурологія. Працював редактором у донецьких видавництвах «БАО», «Кассіопея», помічником редактора журналу «Многоточие». Автор і упорядник науково-популярних та прикладних книг, детективів. З 1992 друкується в періодичних виданнях, перша книга вийшла у 1998 році. У період коли Рафєєнко писав свої твори російською та публікувалися в Росії, його творчість називали російською літературою.

До початку 2014 року проживав у Донецьку. Після Російської збройної агресії проти України 2014 року разом з родиною переїхав в Київську область на хутір Пороскотень під Києвом. Зізнався, що тоді, у 2014, коли переїхав на Київщину, він абсолютно не володів українською мовою і не міг і двох слів зв'язати нею. Протягом трьох років Рафєєнко зумів досконало вивчити українську мову і у 2017 заявив, що намагається написати свій наступний роман українською.

Член Українського ПЕН.

Літературна творчість

Російською в оригіналі

Автор прозових романів:

• «Краткая книга прощаний» (Норд-Пресс, Донецк, 2000; «Фабула», Харьков, 2017)
• «Каникулы магов» («Донеччина», Донецк, 2005)
• «Невозвратные глаголы» (Норд-Пресс, Донецк, 2009) 
• «Московский дивертисмент» («Знамя» № 8, Москва, 2011, «Текст», 2013) — друге місце Російської премії за 2010 р. в номінації «Велика проза»
• «Лето напролёт» («Знамя», Москва, 2012) 
• «Демон Декарта» («Эксмо», Москва, 2014) — перше місце Російської премії за 2012 р. в номінації «Велика проза»
• «Долгота дней» («Фабула», Харьков, 2017)

Автор поетичних збірок:

• «Три дня среди недели» (Донецк, 1998);
• «Частный сектор» (Донецк, 2002);
• «Переводы через дорогу» (Донецк, 2003).

Автор поеми в прозі «Флягрум» (Москва, № 1, 2011).

Вірші ввійшли в антологію «Освобождённый Улисс» (Москва, 2004). Друкувався в журналах і альманахах «Новый мир», «Знамя», «Соты», «Черновик», «Грани», «Союз писателей», «Воздух», «Византийский ангел», «Фонтан», «Магазин Жванецкого», «Крещатик», «Солнечное сплетение», «Многоточие», «Четыре сантиметра луны», «Родомысл», «Дикое поле».

Оповідання увійшли в збірки «Антология странного рассказа» (Донецк: СТЭП-Многоточие, 1999), «ENTER. Книга донецкой прозы» (Донецк, 2001), «Большой фонтан одесского юмора» (Москва, «Эксмо», 2009), «Небо этого лета. Рассказы украинских писателей» (Москва, «Три квадрата», 2015).

Українською в оригіналі

• Володимир Рафєєнко. «Мондеґрін (пісні про смерть та любов)». Чернівці: Meridian Czernowitz. 2019. 192 стор.

• Володимир Рафєєнко. «Мобільні хвилі буття» . Видавництво Анетти Антоненко 2022. 88 стор. ISBN: 9786175530108

Упорядник

• Війна 2022: щоденники, есеї, поезія. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 440 стор. ISBN: 978-966-448-066-3

Переклади українською

• Володимир Рафєєнко. «Довгі часи». Переклади з російської: Маріанна Кіяновська. Львів: «ВСЛ». 2017. 272 стор.
• Володимир Рафєєнко. «Мала книжка прощань». Переклади з російської: Ігор Бондар-Терещенко. Харків: «Фабула». 2017. 224 стор.

Нагороди

Двічі лауреат російської премії Фонда ^[ru]» для російськомовних письменників, що проживають за межами Росії ^[ru]» (2010, 2012). Лауреат російської премії «Новая словесность» (2014).

Джерела

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. «Проблема — навчитися мовчати українською. Не впевнений, що колись зможу» [ 13 травня 2018 у Wayback Machine.] — Gazeta.ua, 14 листопада 2017
3.  — Громадське радіо, 07 січня 2018
4.  — Читомо, 02.05.2018
5. Володимир Рафєєнко: "Я не вірив, що Донецьк може стати «неукраїнським» [ 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Дзеркало тижня, 13 листопада 2017
6. Олександр Бойченко.  — zbruc.eu, 04.12.2017
7. Свіжа верстка: на які новинки чекати у 2019-му [ 20 січня 2019 у Wayback Machine.]. Читомо, 16.01.2019
8. Вийшло друком (грудень 2022) / В друці (січень 2023) 21.12.22
9. Антологія «Війна 2022»: світ побачать твори українських авторів, написані після 24 лютого. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 9 січня 2023.

Посилання

•  Володимир Рафєєнко у соцмережі «Facebook»
• Володимир Рафєєнко [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Goodreads
• Зрозуміти український Схід: письменник Володимир Рафєєнко. The Kyiv Review.
• Володимир Рафєєнко: “Головні вчителі письменницької майстерності – власні помилки і прочитані книжки”