Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Естеба н Анто ніо Ска рмета Врані чич ісп Esteban Antonio Skármeta Vranicic 7 листопада 1940 19401107 Антофагаста Чилі ч

Антоніо Скармета

Антоніо Скармета

Естеба́н Анто́ніо Ска́рмета Врані́чич (ісп. Esteban Antonio Skármeta Vranicic; *7 листопада 1940(19401107), Антофагаста, Чилі) — чилійський хорватського походження письменник, драматург і сценарист; лауреат Національної літературної премії 2014 року. Вважається однією з видних постатей латиноамериканської літератури кінця ХХ століття, як завдяки творам, так і екранізаціям за ними.

Антоніо Скармета
image
Антоніо Скармета, жовтень 1981 року
Ім'я при народженніісп. Esteban Antonio Skármeta Vranicic
Народився7 листопада 1940(1940-11-07)[1][2][…](83 роки)
Антофаґаста, Чилі[1]
Країнаimage Чилі[4]
Діяльністькінорежисер, сценарист, дипломат, письменник, кіноактор, філософ
Alma materd, Чилійський університет і Колумбійський університет
Знання мовіспанська[5][6]
ЗакладЧилійський університет
Magnum opusd
Посадапосол[7]
Нагороди
IMDbID 0805073

З життєпису

Син Антоніо Скармети-Симунович і Магдалени Вранічич, хорват за походженням. Початкову освіту отримав в різних закладах, у тому числі в коледжі Сан-Луїс в Антофагасті, середню освіту здобував у Національному інституті Сантьяго.

Скармета вивчав філософію на факультеті філософії та освіти Чилійського університету під керівництвом іспанського мислителя Франсіско Солера Гріми, учня Хуліана Маріаса та Хосе Ортеги-і-Гассета. Його дипломна робота присвячена поглядам останнього («Ортега-і-Гассет: мова, жест і мовчання» / Ortega y Gasset (lenguaje, gesto y silencio), 1963). Саме в цей час і завдяки наставнику Скармета зацікавився філософією екзистенціалізму.

У 1964 році він отримав стипендію Фулбрайта для проведення аспірантського дослідження в США, де отримав ступінь магістра в Колумбійському університеті, Нью-Йорк (його дисертація була присвячена оповіді Хуліо Кортасара). Він виїхав за кордон зі своєю першою дружиною, Сесілією Буазьє, з якою він одружився того ж року. Від шлюбу з цією чилійською художницею народилося двоє дітей: Бельтран (у 1966 році, після повернення з Нью-Йорка), особистий радник і письменник, і Габріель (*1968), музикант.

Дворічне перебування в Сполучених Штатах було дуже плідним: він звик до театру, кіно та музичної сцени Мангеттена, навчався театру в акторській школі Пола Козелки. Там він також пише кілька оповідань, які ляжуть в основу його перших художніх творів.

Незабаром після повернення він почав працювати театральним режисером у Художній групі Педагогічного інституту, став професором філософії в Національному інституті та опублікував свою першу книгу оповідань El entusiasmo (1967). Згодом він викладатиме на факультеті філософії та освіти своєї alma mater.

У ті роки він спорадично працював на телебаченні та був частиною літературної програми на каналі Університету Чилі під назвою «Відкрита книга» (Libro abierto) та отримав свою першу велику нагороду: премію Casa de las Américas 1969 року за Desnudo en el tejado.

Лівий інтелектуал, Скармета був членом Руху єдиної нвродної дії у роки Народної єдності. Після військового перевороту (1973) письменник покинув країну разом з режисером Раулем Руїсом. Його першим пристанищем стала Аргентина, де він прожив рік у Барріо-де-Олівос і де опублікував свою третю книгу оповідань: Tiro libre (1974).

Потім він виїхав до Західної Німеччини, де отримав у 1975 році стипендію Мистецької програми Німецької академії академічного обміну, завдяки чому зміг написати свій перший роман «Мені наснилося, що горить сніг» (Soñé que la nieve ardía).

Від 1979 року він 3 роки працював професором сценарного мистецтва в Німецькій академії кіно і телебачення в Західному Берліні.

У 1981 році Скармета зійшовся з берлінкою польського походження Норою Преперскі, з якою одружився після повернення до Чилі, де у вересні 1989 року народився Фабіан Скармета.

Саме в Німеччині він вигадав історію листоноші Неруди: спочатку для німецького радіо, а потім як сценарій. Так з'явився однойменний фільм, який автор випустив у 1983 році. Оповідання з'явилося як книга під назвою «Палке терпіння» (Ardiente paciencia) в 1985 році, але після тріумфу фільму Майкла Редфорда вона була перейменована на «Листоноша Неруди» (El cartero de Neruda). Цей твір мав надзвичайний успіх, його перекладено близько 30 мовами, адаптовано для кіно, театру та радіо.

Він повернувся до Чилі в 1989 році після тривалого майже 16-річного вигнання. Наступного року він заснував літературну майстерню Генріха Белля в Інституті Ґете в Сантьяго, яку пройшла значна частина нової генерації чилійських письменників. У 1992 році він створив і вів телевізійну програму El show de los libros, яку транслював TVN.

У травні 2000 року, під час президентства Рікардо Лагоса, Антоніо Скармета був призначений послом у Німеччині, і обіймав цю посаду до лютого 2003 року.

Крім того, що він викладав в Університеті Чилі, також викладав у Вашингтонському університеті в Сент-Луїсі, штат Міссурі, і в коледжі Колорадо.

7 вересня 2015 року його було обрано дійсним членом Чилійської мовної академії.

Він страждав від раку шлунка, і був успішно прооперований у 2016 році.

Скармета і кіно

Скармета написав кілька сценаріїв, зняв принаймні 2 фільми та зіграв у 5-ти. У 1973 році він написав перший сценарій Victoria для німецького режисера Петера Лілієнталя, який зняв однойменний фільм, що отримав приз на фестивалі телевізійних фільмів у Баден-Бадені в 1974 році. Сценарії для інших фільмів Лілієнталя також належать йому: Es herrscht Ruhe im Land (1976); La insurrección (1980), що згодом стане однойменним романом; і Der Radfahrer von San Cristóbal (1988), заснований на однойменній новелі. Він також написав фільм De lejos veo este país (1978), фільм Крістіана Цівера про сім'ю чилійських біженців у Німеччині; Die Spur des Vermißten (1980), Йоахіма Кунерта; Seine letzte Chance (1986) Александра фон Ешвеге; Neruda todo el amor (1998) чилійського режисера-документаліста Ігнасіо Агуеро та Brisa de Navidad (1999) мексиканця Карлоса Каррери.

Окрім згаданих тут екранізованих творів «Палке терпіння» також було перенесено в кіно — самим Скарметою у 1983 році як режисером і сценаристом під тією ж назвою та Майклом Редфордом під назвою «Листоноша» у 1994 році (лауреат багатьох міжнародних премій); El baile de la Victoria у 2009 році Фернандо Труебою; нарешті El plebiscito стало основою для фільму Ні (2012) Пабло Ларраіна. Бразилець Селтон Меллон зняв O filme da minha vida (2017) за мотивами роману Скармети Un padre de familia.

Вибрана бібліографія

Оповідання і новели
  • El entusiasmo, editorial Zig-Zag, Santiago, 1967; тексти на Memoria Chilena
  • Desnudo en el tejado, Casa de las Américas, La Habana, 1969
  • Tiro libre, cuentos, Siglo XXI Editores Argentina, Buenos Aires, 1973
  • Novios y solitarios, cuentos, Siglo XXI Editores Argentina, Buenos Aires, 1975.
  • Libertad de movimiento, Random House Mondadori, 2015
Романи
  • Soñé que la nieve ardía, editorial Planeta, Barcelona, 1975.
  • No pasó nada, Pomaire, Barcelona, 1980.
  • La insurrección, Ediciones del Norte, Hanover, USA, 1982.
  • Ardiente paciencia, 1985; через успіх фільму перевидано як El cartero de Neruda
  • Matchball, editorial Sudamericana, Buenos Aires, 1989
  • La boda del poeta, Debate, Madrid, 1999.
  • La chica del trombón, Debate, Madrid, 2001.
  • El baile de la Victoria, Planeta, Barcelona, 2003.
  • Un padre de película, Planeta, Barcelona, 2010.
  • Los días del arco iris, Planeta, 2011.
П'єси
  • La búsqueda, 1976
  • No pasó nada, 1977
  • La mancha, 1978
  • La composición, 1979
  • Dieciocho kilates, п'єса, прем'єра 25 червня 2010 року на Міжнародному театральному фестивалі в Неаполі.
Книги для дітей
  • La composición, cuento para niños, 1998 (спочатку Скармета написав версію для радіо наприкінці 1970-х років, а пізніше оповідання було опубліковано в Le Monde; Ediciones Ekaré опублікував його в Каракасі в 2000 році з ілюстраціями Альфонсо Руано та У 2006 році Sudamericana випустила видання, проілюстроване Марією Деліа Лозупоне).
  • Воротар гірського масиву, Мексика, CIDCLI, 2012.
інше
  • Neruda por Skármeta, Barcelona, Seix Barral, 2004. 2004.

Нагороди та відзнаки

Антоніо Скармета удостоєний численних нагород, премій і відзнак, як чилійських, так і міжнародних:

  • Грант Фулбрайта (1964)
  • Премія Casa de las Américas 1968 за Desnudo en el tejado
  • Стипендія Berliner Künstlerprogramm DAAD (1975)
  • Міжнародна літературна премія Бокаччо 1996 року за No pasó nada.
  • Премія Llibreter за ілюстроване видання його оповідання La composición.
  • Премія «Альтазор» 2000 за La boda del poeta.
  • Премія Медічі 2001 року за La boda del poeta.
  • Медаль Гете 2002 (Німеччина).
  • Премія Ґринцане Кавоур 2001 за найкращий роман року в Італії.
  • Оповідна премія Хосе Марія Аргедас 2003
  • Премія ЮНЕСКО 2003 року з дитячої та юнацької літератури за толерантність у La redacción.
  • Премія Planeta 2003 за El baile de la Victoria.
  • Муніципальна літературна премія Сантьяго-де-Чилі 2004 року за книгу El baile de la Victoria.
  • Міжнародна премія імені Енніо Флаяно 2006 року за «культурну та мистецьку цінність його творчості» і, зокрема, за El baile de la Victoria.
  • Орден «За заслуги в мистецтві та культурі» Пабло Неруди 2010 (Чилі)
  • Премія Planeta-Casa de América 2011 за Los días del arco iris.
  • Міжнародна літературна премія імені Андреса Сабелли 2011 року (Міжнародний книжковий ярмарок Зікосур Антофагаста).
  • Кавалер ордена мистецтв і літератури (Франція).
  • Командор мистецтв і літератури (Італія).
  • Орден Марко Марулича (Хорватія).
  • Національна премія з літератури 2014 (Чилі).

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118891871 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Filmportal.de — 2005.
    d:Track:Q15706812
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. LIBRIS — 2012.
    d:Track:Q1798125
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  6. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  7. https://www.dw.com/de/antonio-sk%C3%A1rmeta-der-literarische-botschafter/a-16494739
  8. Skármeta en Escritores.org, s/f; acceso 06.11.2012
  9. Skármeta en Biografías y Vidas, s/f; acceso 06.11.2012
  10. Raúl Olivera Mijares. Entre Germania y Tiros en el concierto, revista Replicante, diciembre 2011; acceso 06.11.2012
  11. Antonio Skármeta. Il Postino' y yo, revista Wikén de El Mercurio, 15 de junio de 2012.
  12. «Iván Jaksic y Antonio Skármeta, nuevos miembros de la corporación chilena», Asociación de Academias de la Lengua Española, 08.09.2015; acceso 07.05.2017
  13. Pedro Bahamondes Ch. «Антоніо Скармета: «Тепер я точно знаю, що думка про смерть мене не лякає»», La Tercera, 05.06.2017 ; доступ 07.05.2017
  14. Sandra Comino. “La composición”, de Skármeta. Libros para los más chicos [ 2012-01-11 у Wayback Machine.], Radar Libros, 06.08.2006, archivado en Letras.s5; acceso 14 de diciembre de 2011.
  15. . Архів оригіналу за 13 de enero de 2020. Процитовано 23 de marzo de 2020.
  16. Premio al mérito literario para Hernán Rivera Letelier, Alfaguara, 20 de abril de 2012; acceso 6 de agosto de 2012

Джерела та посилання

  • (ісп.)
  • Антоніо Скармета Вранічич, Університет Чилі (ісп.)
  • Сторінка Skármeta в Memoria Chilena. (ісп.)
  • (ісп.)
  • (ісп.)
  • (ісп.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Esteba n Anto nio Ska rmeta Vrani chich isp Esteban Antonio Skarmeta Vranicic 7 listopada 1940 19401107 Antofagasta Chili chilijskij horvatskogo pohodzhennya pismennik dramaturg i scenarist laureat Nacionalnoyi literaturnoyi premiyi 2014 roku Vvazhayetsya odniyeyu z vidnih postatej latinoamerikanskoyi literaturi kincya HH stolittya yak zavdyaki tvoram tak i ekranizaciyam za nimi Antonio SkarmetaAntonio Skarmeta zhovten 1981 rokuIm ya pri narodzhenniisp Esteban Antonio Skarmeta VranicicNarodivsya7 listopada 1940 1940 11 07 1 2 83 roki Antofagasta Chili 1 Krayina Chili 4 Diyalnistkinorezhiser scenarist diplomat pismennik kinoaktor filosofAlma materd Chilijskij universitet i Kolumbijskij universitetZnannya movispanska 5 6 ZakladChilijskij universitetMagnum opusdPosadaposol 7 NagorodiGrant Guggengajma d 2001 Planeta 2003 d 2014 d 2004 d 2003 d 2000 dIMDbID 0805073 Mediafajli u VikishovishiZ zhittyepisuSin Antonio Skarmeti Simunovich i Magdaleni Vranichich horvat za pohodzhennyam Pochatkovu osvitu otrimav v riznih zakladah u tomu chisli v koledzhi San Luyis v Antofagasti serednyu osvitu zdobuvav u Nacionalnomu instituti Santyago Skarmeta vivchav filosofiyu na fakulteti filosofiyi ta osviti Chilijskogo universitetu pid kerivnictvom ispanskogo mislitelya Fransisko Solera Grimi uchnya Huliana Mariasa ta Hose Ortegi i Gasseta Jogo diplomna robota prisvyachena poglyadam ostannogo Ortega i Gasset mova zhest i movchannya Ortega y Gasset lenguaje gesto y silencio 1963 Same v cej chas i zavdyaki nastavniku Skarmeta zacikavivsya filosofiyeyu ekzistencializmu U 1964 roci vin otrimav stipendiyu Fulbrajta dlya provedennya aspirantskogo doslidzhennya v SShA de otrimav stupin magistra v Kolumbijskomu universiteti Nyu Jork jogo disertaciya bula prisvyachena opovidi Hulio Kortasara Vin viyihav za kordon zi svoyeyu pershoyu druzhinoyu Sesiliyeyu Buazye z yakoyu vin odruzhivsya togo zh roku Vid shlyubu z ciyeyu chilijskoyu hudozhniceyu narodilosya dvoye ditej Beltran u 1966 roci pislya povernennya z Nyu Jorka osobistij radnik i pismennik i Gabriel 1968 muzikant Dvorichne perebuvannya v Spoluchenih Shtatah bulo duzhe plidnim vin zvik do teatru kino ta muzichnoyi sceni Mangettena navchavsya teatru v aktorskij shkoli Pola Kozelki Tam vin takozh pishe kilka opovidan yaki lyazhut v osnovu jogo pershih hudozhnih tvoriv Nezabarom pislya povernennya vin pochav pracyuvati teatralnim rezhiserom u Hudozhnij grupi Pedagogichnogo institutu stav profesorom filosofiyi v Nacionalnomu instituti ta opublikuvav svoyu pershu knigu opovidan El entusiasmo 1967 Zgodom vin vikladatime na fakulteti filosofiyi ta osviti svoyeyi alma mater U ti roki vin sporadichno pracyuvav na telebachenni ta buv chastinoyu literaturnoyi programi na kanali Universitetu Chili pid nazvoyu Vidkrita kniga Libro abierto ta otrimav svoyu pershu veliku nagorodu premiyu Casa de las Americas 1969 roku za Desnudo en el tejado Livij intelektual Skarmeta buv chlenom Ruhu yedinoyi nvrodnoyi diyi u roki Narodnoyi yednosti Pislya vijskovogo perevorotu 1973 pismennik pokinuv krayinu razom z rezhiserom Raulem Ruyisom Jogo pershim pristanishem stala Argentina de vin prozhiv rik u Barrio de Olivos i de opublikuvav svoyu tretyu knigu opovidan Tiro libre 1974 Potim vin viyihav do Zahidnoyi Nimechchini de otrimav u 1975 roci stipendiyu Misteckoyi programi Nimeckoyi akademiyi akademichnogo obminu zavdyaki chomu zmig napisati svij pershij roman Meni nasnilosya sho gorit snig Sone que la nieve ardia Vid 1979 roku vin 3 roki pracyuvav profesorom scenarnogo mistectva v Nimeckij akademiyi kino i telebachennya v Zahidnomu Berlini U 1981 roci Skarmeta zijshovsya z berlinkoyu polskogo pohodzhennya Noroyu Preperski z yakoyu odruzhivsya pislya povernennya do Chili de u veresni 1989 roku narodivsya Fabian Skarmeta Same v Nimechchini vin vigadav istoriyu listonoshi Nerudi spochatku dlya nimeckogo radio a potim yak scenarij Tak z yavivsya odnojmennij film yakij avtor vipustiv u 1983 roci Opovidannya z yavilosya yak kniga pid nazvoyu Palke terpinnya Ardiente paciencia v 1985 roci ale pislya triumfu filmu Majkla Redforda vona bula perejmenovana na Listonosha Nerudi El cartero de Neruda Cej tvir mav nadzvichajnij uspih jogo perekladeno blizko 30 movami adaptovano dlya kino teatru ta radio Vin povernuvsya do Chili v 1989 roci pislya trivalogo majzhe 16 richnogo vignannya Nastupnogo roku vin zasnuvav literaturnu majsternyu Genriha Bellya v Instituti Gete v Santyago yaku projshla znachna chastina novoyi generaciyi chilijskih pismennikiv U 1992 roci vin stvoriv i viv televizijnu programu El show de los libros yaku translyuvav TVN U travni 2000 roku pid chas prezidentstva Rikardo Lagosa Antonio Skarmeta buv priznachenij poslom u Nimechchini i obijmav cyu posadu do lyutogo 2003 roku Krim togo sho vin vikladav v Universiteti Chili takozh vikladav u Vashingtonskomu universiteti v Sent Luyisi shtat Missuri i v koledzhi Kolorado 7 veresnya 2015 roku jogo bulo obrano dijsnim chlenom Chilijskoyi movnoyi akademiyi Vin strazhdav vid raku shlunka i buv uspishno prooperovanij u 2016 roci Skarmeta i kinoSkarmeta napisav kilka scenariyiv znyav prinajmni 2 filmi ta zigrav u 5 ti U 1973 roci vin napisav pershij scenarij Victoria dlya nimeckogo rezhisera Petera Liliyentalya yakij znyav odnojmennij film sho otrimav priz na festivali televizijnih filmiv u Baden Badeni v 1974 roci Scenariyi dlya inshih filmiv Liliyentalya takozh nalezhat jomu Es herrscht Ruhe im Land 1976 La insurreccion 1980 sho zgodom stane odnojmennim romanom i Der Radfahrer von San Cristobal 1988 zasnovanij na odnojmennij noveli Vin takozh napisav film De lejos veo este pais 1978 film Kristiana Civera pro sim yu chilijskih bizhenciv u Nimechchini Die Spur des Vermissten 1980 Joahima Kunerta Seine letzte Chance 1986 Aleksandra fon Eshvege Neruda todo el amor 1998 chilijskogo rezhisera dokumentalista Ignasio Aguero ta Brisa de Navidad 1999 meksikancya Karlosa Karreri Okrim zgadanih tut ekranizovanih tvoriv Palke terpinnya takozh bulo pereneseno v kino samim Skarmetoyu u 1983 roci yak rezhiserom i scenaristom pid tiyeyu zh nazvoyu ta Majklom Redfordom pid nazvoyu Listonosha u 1994 roci laureat bagatoh mizhnarodnih premij El baile de la Victoria u 2009 roci Fernando Trueboyu nareshti El plebiscito stalo osnovoyu dlya filmu Ni 2012 Pablo Larraina Brazilec Selton Mellon znyav O filme da minha vida 2017 za motivami romanu Skarmeti Un padre de familia Vibrana bibliografiyaOpovidannya i noveliEl entusiasmo editorial Zig Zag Santiago 1967 teksti na Memoria Chilena Desnudo en el tejado Casa de las Americas La Habana 1969 Tiro libre cuentos Siglo XXI Editores Argentina Buenos Aires 1973 Novios y solitarios cuentos Siglo XXI Editores Argentina Buenos Aires 1975 Libertad de movimiento Random House Mondadori 2015RomaniSone que la nieve ardia editorial Planeta Barcelona 1975 No paso nada Pomaire Barcelona 1980 La insurreccion Ediciones del Norte Hanover USA 1982 Ardiente paciencia 1985 cherez uspih filmu perevidano yak El cartero de Neruda Matchball editorial Sudamericana Buenos Aires 1989 La boda del poeta Debate Madrid 1999 La chica del trombon Debate Madrid 2001 El baile de la Victoria Planeta Barcelona 2003 Un padre de pelicula Planeta Barcelona 2010 Los dias del arco iris Planeta 2011 P yesiLa busqueda 1976 No paso nada 1977 La mancha 1978 La composicion 1979 Dieciocho kilates p yesa prem yera 25 chervnya 2010 roku na Mizhnarodnomu teatralnomu festivali v Neapoli Knigi dlya ditejLa composicion cuento para ninos 1998 spochatku Skarmeta napisav versiyu dlya radio naprikinci 1970 h rokiv a piznishe opovidannya bulo opublikovano v Le Monde Ediciones Ekare opublikuvav jogo v Karakasi v 2000 roci z ilyustraciyami Alfonso Ruano ta U 2006 roci Sudamericana vipustila vidannya proilyustrovane Mariyeyu Delia Lozupone Vorotar girskogo masivu Meksika CIDCLI 2012 insheNeruda por Skarmeta Barcelona Seix Barral 2004 2004 Nagorodi ta vidznakiAntonio Skarmeta udostoyenij chislennih nagorod premij i vidznak yak chilijskih tak i mizhnarodnih Grant Fulbrajta 1964 Premiya Casa de las Americas 1968 za Desnudo en el tejado Stipendiya Berliner Kunstlerprogramm DAAD 1975 Mizhnarodna literaturna premiya Bokachcho 1996 roku za No paso nada Premiya Llibreter za ilyustrovane vidannya jogo opovidannya La composicion Premiya Altazor 2000 za La boda del poeta Premiya Medichi 2001 roku za La boda del poeta Medal Gete 2002 Nimechchina Premiya Grincane Kavour 2001 za najkrashij roman roku v Italiyi Opovidna premiya Hose Mariya Argedas 2003 Premiya YuNESKO 2003 roku z dityachoyi ta yunackoyi literaturi za tolerantnist u La redaccion Premiya Planeta 2003 za El baile de la Victoria Municipalna literaturna premiya Santyago de Chili 2004 roku za knigu El baile de la Victoria Mizhnarodna premiya imeni Ennio Flayano 2006 roku za kulturnu ta mistecku cinnist jogo tvorchosti i zokrema za El baile de la Victoria Orden Za zaslugi v mistectvi ta kulturi Pablo Nerudi 2010 Chili Premiya Planeta Casa de America 2011 za Los dias del arco iris Mizhnarodna literaturna premiya imeni Andresa Sabelli 2011 roku Mizhnarodnij knizhkovij yarmarok Zikosur Antofagasta Kavaler ordena mistectv i literaturi Franciya Komandor mistectv i literaturi Italiya Orden Marko Marulicha Horvatiya Nacionalna premiya z literaturi 2014 Chili PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118891871 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Filmportal de 2005 d Track Q15706812 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 LIBRIS 2012 d Track Q1798125 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 https www dw com de antonio sk C3 A1rmeta der literarische botschafter a 16494739 Skarmeta en Escritores org s f acceso 06 11 2012 Skarmeta en Biografias y Vidas s f acceso 06 11 2012 Raul Olivera Mijares Entre Germania y Tiros en el concierto revista Replicante diciembre 2011 acceso 06 11 2012 Antonio Skarmeta Il Postino y yo revista Wiken de El Mercurio 15 de junio de 2012 Ivan Jaksic y Antonio Skarmeta nuevos miembros de la corporacion chilena Asociacion de Academias de la Lengua Espanola 08 09 2015 acceso 07 05 2017 Pedro Bahamondes Ch Antonio Skarmeta Teper ya tochno znayu sho dumka pro smert mene ne lyakaye La Tercera 05 06 2017 dostup 07 05 2017 Sandra Comino La composicion de Skarmeta Libros para los mas chicos 2012 01 11 u Wayback Machine Radar Libros 06 08 2006 archivado en Letras s5 acceso 14 de diciembre de 2011 Arhiv originalu za 13 de enero de 2020 Procitovano 23 de marzo de 2020 Premio al merito literario para Hernan Rivera Letelier Alfaguara 20 de abril de 2012 acceso 6 de agosto de 2012Dzherela ta posilannya isp Antonio Skarmeta Vranichich Universitet Chili isp Storinka Skarmeta v Memoria Chilena isp isp isp isp

Дата публікації:
Топ