Мішель Онфре

Мішель Онфре (нар. 1 січня 1959 р., Кан) — французький вчений, доктор філософії.

Мішель Онфре
фр. Michel Onfray
Народився	1 січня 1959(1959-01-01)^[1]^[2]^[…] (65 років) Аржантан^[5]
Країна	Франція^[6]^[5]
Діяльність	філософ, есеїст, коментатор
Галузь	політична філософія, філософія релігії, антична філософія, етика, естетика і онтологія
Alma mater	Університет Кан-Нормандія (1986)^[7]
Науковий ступінь	доктор філософії^[d]^[7] (1986) і ^d
Науковий керівник	^d^[8]^[9]^[…]
Знання мов	французька^[11]^[12]
Напрямок	атеїзм, гедонізм, Матеріалізм і континентальна філософія
Magnum opus	^d, Q61042208?, Трактат атеології, Q85853725?, ^d, ^d і Q2995889?
Конфесія	атеїзм
Нагороди	^d (1993) ^d (2017)
IMDb	ID 1929542
Сайт	michelonfray.com
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Засновник , автор оригінальної філософської ідеї сучасного гедонізму. Його лекції з історії філософії регулярно поширюються як подкаст на французькому радіоканалі .

Біографія

Мішель Онфре народився 1 січня 1959 року в Кані в родині сільськогосподарського робітника. У віці 10 років потрапив до інтернату з вельми жорстким розпорядком, який філософ згодом називав «терором педофілії». В інтернаті навчався протягом чотирьох років різним ремеслам. Опісля Онфре проводить ще три роки в іншому інтернаті, після чого змінює кілька професій і переїжджає з місця на місце. У 1997 році виходить у світ його книга «Політика бунтівника. Трактат про опір і задоволення» (фр. Politique du rebelle. Traité de résistance et d'insoumission), в якій Онфре описує своє життя того періоду. Після інтернату вступає на філософський факультет Канського університету й успішно його закінчує.

З 1983 року Мішель Онфре викладає філософію в приватному технічному католицькому ліцеї Святої Урсули в нормандському місті Кані. З 1989 року він починає видавати свої наукові твори, які невдовзі принесли йому популярність і фінансову незалежність. У 2002 році вчений залишає державну службу і засновує (Université populaire de Caen). У ньому Мішель Онфре читає лекції з історії філософії, викладаючи її згідно зі своїми гедоністськими і лібертаристськими поглядами, які багато в чому розходяться з офіціозною університетською філософією. Після першого року викладання в Народному університеті Онфре опублікував 8-томне видання творів «Контр-історія філософії» (Contre-histoire de la philosophie).

Онфре пише кілька філософських праць, які принесли йому відомість як у Франції, так і за її межами. Найпопулярнішою була видана 2005 року книжка (Traité d'athéologie. Physique de la métaphysique), що вийшла у Франції в перші ж місяці накладом 200 тисяч примірників і була перекладена багатьма мовами (зокрема і українською: видавництво «Ніка-Центр», Київ, 2010).

Погляди

Світогляд Онфре ґрунтується на античних посиланнях філософії епікурейства і гедонізм, яким він, шляхом створення певних логічних зв'язків, знаходить застосування і в наші дні. Виходячи з цього, Онфре обрушується з критикою на сучасну раціональну та трансцендентальну філософію, а також на релігії, особливо на монотеїстичні, прокламуючи себе як атеїст. Онфре припускає, що віра в бога не тільки марна, але навіть шкідлива і небезпечна. Замість неї він пропонує сучасному людству свою філософію гедонізму.

Праці

• 1989 : Живіт філософів. Критика дієтетичного розуму, ,
• 1989 : Фізіологія Жоржа Паланта. За ліве ніцшеанство, éd. ,
• 1990 : Кінізми. Портрет філософа-пса, Grasset, LGF
• 1991 : Мистецтво насолоджуватися. На підтримку матеріалістичного гедонізму, Grasset, LGF
• 1991 : Скульптура себе. Естетична мораль, Grasset, LGF
• 1992 : Номадичне око. Живопис Жака Паскьє, Folle Avoine,
• 1995 : Гурманний розум. Філософія смаку, Grasset, LGF
• 1995 : Ars moriendi, Folle Avoine,
• 1995 : Метафізика руїн. Живопис Монсу Дезидеріо, , 112 p.LGF
• 1996 : Форми часу. Теорія сотернів, Mollat,
• 1997 : Політика бунтаря. Трактат про опір і непокору, Grasset, LGF
• 1998 : Поруч із бажанням вічності. Фрагменти Єгипту, Mollat, LGF
• 2000 : Позичити не означає вкрасти, ,
• 2000 : Теорія закоханого тіла. За сонячну еротику, Grasset, LGF
• 2001 : Антипідручник філософії. Сократичні та альтернативні лекції, ,
• 2002 : Прославлення холеричного генія. Могила П'єра Бурдьє,
• 2002 : Винахід задоволення. Кіренські фрагменти, LGF
• 2002 : Естетика північного полюсу. Гіперборейські стели, Grasset,
• 2002 : Велич катастрофи. Живопис Владиміра Великовича, ,
• 2003 : Язичницькі ікони. Варіації навколо Ернеста Піньон-Ернеста, Galilée,
• 2003 : Археологія теперішнього часу. Маніфест за сучасне мистецтво, Grasset ,
• 2003 : Анатомічні феєрії, Grasset,
• 2004 : Люта філософія i, Galilée,
• 2004 : Філософська спільнота, Galilée,
• 2005 : Оксиморони. Фотографії Бетини Реймс, éd. Jannink,
• 2005 : Трактат атеології, Grasset. LGF (Livre de poche nº 30637)
• 2006 : Трагічна мудрість. Про добрий вжиток Ніцше, Livre de Poche, coll. " Biblio essais ", nº 4388,
• 2006 : Сліди вогню. Люта філософія ii, ,
• 2006 : Сила існування, Grasset, , LGF
• 2007 : Теорія мандрів. Поетика географії, , LGF (Livre de poche)
• 2007 : Фіксувати памороки. Фотографії Віллі Роніса, éd. Galilée,
• 2007 : Полуденна думка. Археологія лібертарної лівиці, éd. Galilée,
• 2008 : Сон Айхманна, Galilée,
• 2008 : Невинність становлення. Життя Фридриха Ніцше, éd. Galilée,
• 2008 : Шифр живопису. Творчість Валеріо Адамі, éd. Galilée,
• 2008 : Турбота про задоволення. Конструювання сонячної еротики, éd. Flammarion,
• 2009 : Релігія кинджала. Похвала Шарлоти Корде, éd. Galilée,
• 2009 : Бджоляр та індіанці. Живопис Жерара Ґаруста, éd. Galilée,
• 2009 : Сподівання на ліси. Спокуса Демокрита, éd. Galilée,
• 2010 : Філософствувати як пес. Люта філософія iii, éd. Galilée,
• 2010 : Пройдисвіти, споглядальники, вуаєристи: навколо Кловіса Труя (1889—1975), avec Clovis Prévost, Ornella Volta et Henri Lambert, éd. Somogy,
• 2010 : Ніцше, avec Maximilien Le Roy, Les Editions du Lombard,
• 2010 : Сутінки одного ідола. Фройдівські фантасмагорії, Grasset,
• 2010 : Постскриптум до Сутінків. За нефройдівський психоаналіз, Grasset, , LGF,
• 2011 : Гедоністський маніфест, éd. Autrement,
• 2012 : Мудрість бджіл. Найперший урок Демокрита, Galilée,
• 2012 : Лібертарний лад. Філософське життя Альбера Камю, Flammarion,
• 2012 : Постанархізм, розтлумачений моїй бабусі. Принцип Гуллівера, Galilée,
• 2012 : Життя і смерть одного денді. Конструювання міфу, Galilée,

• Гедоністичний щоденник :
  • 1996 : T.1 Бажання бути вулканом, Grasset, LGF
  • 1998 : T.2 Чесноти блискавки, Grasset, LGF
  • 2001 : T.3 Архіпелаг комет, Grasset, LGF
  • 2007 : T.4 Відсвіти бажаних бур, Grasset,

• Контр-історія філософії :
  • 2006 : T.1 Антична мудрість, Grasset, LGF
  • 2006 : T.2 Гедоністичне християнство, Grasset,
  • 2007 : T.3 Барокові лібертини, Grasset,
  • 2007 : T.4 Ультрас Просвітництва, Grasset,
  • 2008 : T.5 Соціальний евдемонізм, Grasset,
  • 2009 : T.6 Екзистенціальні радикальності, Grasset,
  • 2011 : T.7 Конструювання надлюдини, Grasset,
  • 2013 : T.8 Єретичні фройдисти, Grasset,
  • 2013 : T.9 Непокірні уми, Grasset,

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. GeneaStar
   d:Track:Q98769076d:Track:Q3100478
4. Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
   d:Track:Q2743906d:Track:Q1340194
5. Deutsche Nationalbibliothek Record #120115069 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
7. FCT
   d:Track:Q3071369d:Track:Q54837d:Track:Q2826570
8. http://www.sudoc.fr/043769322
9. https://www.theses.fr/1986CAEN1010
10. http://www.theses.fr/1986CAEN1010
11. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
12. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
13. (unspecified title) — 1993.
14. (unspecified title) — 2001.
15. (unspecified title) — 2005.
16. (unspecified title) — 2006.
17. (unspecified title) — 2010.
18. (unspecified title) — Frémeaux & Associés, 2011.
    d:Track:Q3090412
19. [1] [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.] Synopsis détaillé et bibliographie du Séminaire de philosophie de Michel Onfray: Contre-histoire de la philosophie.
20. [2] [ 25 листопада 2010 у Wayback Machine.] " Conférences de Michel Onfray ", France Culture
21. [3] [ 25 листопада 2010 у Wayback Machine.] Podcast des " Conférences de Michel Onfray ", France Culture

Праці, перекладені українською

• Трактат атеології. Фізика метафізики, переклав з французької Андрій Рєпа, Київ: Ніка-Центр, 2010. — 216 с.
• Сила життя. Гедоністичний маніфест. — Київ: Ніка-Центр, 2016. — 192 с.

Рецензії

• В. Артюх. Екзорцист привида Бога [ 7 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне.
• В. З. Ни бога, ни хозяина // Ліва Справа.
• І. Самохін. Для вірян, невірян і тих, хто не визначився // День. № 58, п'ятниця, 2 квітня 2010
• І. Самохін. Атеїзм для ХХІ сторіччя // Літакцент^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

• Site officiel de Michel Onfray [ 17 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Catégorie Michel Onfray de l'annuaire dmoz [ 14 березня 2017 у Wayback Machine.]
• New Politics, Winter 2006
• Profile of Michel Onfray in New Humanist magazine, July/August 2007 [ 15 березня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

• Мислити — значить навчитися жити. [ 13 грудня 2011 у Wayback Machine.] (Інтерв'ю) // Український тиждень. № 13 (126) 2-8.04.2010 р. С. 40-43.
• Несчастья (и величие) философии [ 6 липня 2010 у Wayback Machine.]
• // Критика. 2006. № 12. — С. 12-14.
• Трактат атеології (Фрагмент) [ 27 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Без бога. Християнство, дехристиянізація та постхристиянство (лекція, прочитана в Києво-Могилянській академії 25 березня 2010 року)
• Постанархізм, розтлумачений моїй бабусі [ 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Генеалогія громадянської війни [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]