Жмеринський район (1923—2020)

Ця стаття про колишній Жмеринський район. Про сучасний район див. Жмеринський район.

Жме́ринський райо́н — колишній район Вінницької області України. Районний центр — місто Жмеринка, хоча сама Жмеринка як місто обласного значення до району не входило.

Жмеринський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Вінницька область
Основні дані
Країна:	СРСР ( УСРР),  Україна
Область:	Вінницька область
Код КОАТУУ:	0521000000
Утворений:	7 березня 1923 року
Ліквідований:	17 липня 2020 року
Площа:	1130 км²
Тел. код:	+380-4332
Поштові індекси:	23100—23163
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Жмеринка
Селищні ради:	1
Сільські ради:	27
Смт:	1
Села:	59
Селища:	10
Районна влада
Голова ради:	Малярчук Василь Григорович
Голова РДА:	Ніколайчук Святослав Володимирович
Вебсторінка:	Жмеринська РДА Жмеринська районна рада
Адреса:	23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, 4
Мапа
Жмеринський район у Вікісховищі

Географія

Жмеринський район — один із найбільших районів області. Площа району 1,2 тис. км² або 117 тис. га. На півночі він межує з Вінницьким і Літинським, на півдні — з Шаргородським, на заході — з Барським, на сході — з Тиврівським районами області.

Хмельницька область (Деражнянський район)	Літинський район	Вінницький район
Барський район	Жмеринка	Тиврівський район
	Шаргородський район

Район розташований у західній частині області і належить до правобережної лісостепової зони південно-західної частини України. Район розташований на перехресті залізничних колій Київського, Могилів-Подільського, Одеського і Львівського напрямків. До вузлової станції Жмеринка протягом року цілодобово йде великий потік поїздів. Із п'яти посадочних платформ станція приймає і відправляє пасажирів, а на вантажно-товарній станції, що знаходиться на Посту-Подільському, формуються вантажні перевезення.

Районний центр — Жмеринка. Адміністративна територія району поділяється на 68 сіл і селище міського типу — Браїлів. Функціонують 28 місцевих рад; Браїлівська селищна (30 депутатів) та 27 сільських рад (420 депутатів).

Природні умови

З корисних копалин видобуваються граніт, вапняки для хімічної та цукрової промисловості, вапняк для випалювання вапна, будівельні піски, цегельна сировина. З 30 родовищ нині розробляється 4, всі інші перебувають у резерві.

Розташований в межах Подільської височини. Рельєф району — хвиляста рівнина із невеликим схилом на схід та південний схід. Наявність балочної системи визначає водно-ерозійний характер рельєфу, але це дає змогу використовувати сільськогосподарську техніку.

Клімат району помірно континентальний, з помірно м'якою зимою та теплим літом. Він сприяє проведенню всіх сільськогосподарських робіт, відпочинку і туризму. Тривала й достатньо суха осінь, велика кількість сонячних днів. Територія району належить до першого помірно-теплого, вологого агрокліматичного району. Максимальна температура повітря може сягнути +38 °C, мінімальна — −33 °C, а середньорічна +7 °C. Такі кліматичні умови сприятливі для землеробства.

Річки: Рів, (Рівець), Мурафа, Згар, Мурашка, їх притоки — спокійні, тихоплинні, повноводні. Річка Рів — притока Південного Бугу, Мурафа і Мурашка — басейн Дністра.

Ґрунти району — сірі лісові опідзолені та сірі лісові суглинкові, мають малий вміст гумусу від 0,8 до 1,8 відсотка.

На території району 20 об'єктів заповідного фонду Вінницької області. Загальна площа їх становить 493,49 га.

(Чернятинський парк) визнаний пам'ятником садово-паркової архітектури минулого, його взято під охорону як дендрологічний парк. Створювали його разом з палацом, площа парку 31 га. Його творець — садівник-пейзажист італієць Денис Маклед. Тут окліматизувались дерева: , дуб червоний, бук лісовий, , ,  — всього 120 видів різних дерев і чагарників.

Район має значні рекреаційні ресурси, до яких можна віднести також парки та лісові масиви сіл Чернятин, Северинівка, Браїлів, Демидівка, Олександрівка, Носківці.

Історія

Утворення району

За постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 7.03.1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ» була утворена Вінницька округа. До неї увійшли новоутворені райони:

• Жмеринський з 11 сільськими радами (Браїлівська, Ворошилівська, Демидівська, Велико-Жмеринецька, Жуковецька, Людавська, Михайлівська, Новоселицька, Сьомацька (Сіоманська), Потоцька), місто Жмеринка;
• Межирівський з 13 сільськими радами: Біликовецька, Винниковецька, Головчинецька, Дубівська, Коростівецька, Лопатинецька, Лисогірська, Межирівська, Почапинецька, Северинівська, Сербинівська, Стодулецька, Чернятинська. (Район проіснував до 1932 року);
• Станіславчицький з 14 сільськими радами.

Друга світова війна

Визволені населені пункти

Населений пункт	Дата
Вознівці, Мала Жмеринка, Жуківці, Сідаво, Рижавка, Потоки	17.03.1944
Леляки, Подільське, Тартак, Мартинівка, Межирів, Рів, Рожепи, Лопатинці, Біликівці, Сьомаки, Олексіївка, Тарасівка, Ярошинка, Будьки, Щучинці, Станіславчик, Носківці, Кудіївці	18.03.1944
Г.Мовчанська, Л.Мовчанська, Мовчани, Кацмазів, Телелинці, Кам'яногірка	19.03.1944
Сл. Носковецька, Олександрівка, Голубівка, Чапаевка, Почапинці, Лисогірка, Зоринці	20.03.1944
Северинівка	20—22.03.1944
Сербинівці	20—23.03.1944
Браїлів, Демидівка, Могилівка	21.03.1944
Жмеринка	22.03.1944
Стодульці, Сл. Межирівська, Кармалюкове, Петрані, Куриловці, Новоселиця, Дубова	23.03.1944
Сл. Чернятинська, Чернятин, Токарівка	24.03.1944

Адміністративний устрій

Докладніше: (Адміністративний устрій Жмеринського району)

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 27 сільських рад, які об'єднують 69 населених пунктів та підпорядковані . Адміністративний центр — місто Жмеринка, яке має статус міста обласного значення, тому не входить до складу району.

Утворення об'єднання територіальних громад у Жмеринському районі

Створено 2 територіальні громади це Жмеринське ОТГ та Северинівське ОТГ. В проєкті ще Станіславське ОТГ.

Транспорт

З півночі на південь район перетинає Південно-Західна залізниця і проходять шляхи на Київ, та E583 (Кишинів). Існуюча мережа автомобільних доріг району має загальну довжину 384,3 км, із них 45 % доріг із твердим покриттям.

Автошляхи: Т 0214, Т 0218, та Т 0242.

Залізничні станції: Браїлів, Кордишівка, (Матейкове) та (Сербинівці).

Зупинні пункти: (1132 км), (Будьки), (Демидівка), (Дубки), Жуківці, (Козачівка), (Лопатиниці), (Межирів), (Могилівка), (Стодульці), (Тартак) та (Чернятин).

Господарство

В експлуатації перебуває 150 км газових мереж, річне споживання природного газу — понад 1,273 млн. м³.

Діють 1590 км ліній електропередач. Сумарне споживання електроенергії протягом року становить 150 млн. кВт/год.

Підприємства

• (Демидівський гранкар'єр)
• швейна фабрика
• (с. Северинівка)
• (м. Жмеринка)

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	19 886	3832	2930	5468	4811	2717	128
Жінки	24 248	3700	2439	5220	6337	6008	544
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 128  85 + 544  229  80-84 781  544  75-79 1721  976  70-74 2039  968  65-69 1467  1549  60-64 2310  974  55-59 1453  1079  50-54 1361  1209  45-49 1213  1410  40-44 1326  1362  35-39 1302  1382  30-34 1282  1314  25-29 1310  1211  20-24 1098  1719  15-20 1341  1499  10-14 1422  1343  5-9 1288  990  0-4 990

Національний склад населення за даними перепису 2001 року:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	42992	97,41 %
росіяни	883	2,00 %
молдовани	68	0,15 %
поляки	29	0,07 %
білоруси	26	0,06 %
інші	138	0,31 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	43107	97,67 %
російська	910	2,06 %
молдовська	28	0,06 %
азербайджанська	16	0,04 %
вірменська	15	0,03 %
інші	60	0,14 %

Населення району станом на 01.01.2005 року становить 40,5 тис. чоловік, що становить 2,2 % від населення Вінницької області, в тому числі міське населення — 14 %, сільське — 86 %.

Політика

Жмеринська районна рада. 2009 рік.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Жмеринського району було створено 58 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 69,56 % (проголосували 19 993 із 28 742 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 66,56 % (13 308 виборців); Юлія Тимошенко — 17,01 % (3 401 виборців), Олег Ляшко — 6,42 % (1 284 виборців), Анатолій Гриценко — 2,49 % (497 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,96 %.

Соціальна сфера

У районі функціонують заклади освіти: Чернятинський державний аграрний технікум та Браїлівське СПТУ № 6, загальноосвітніх шкіл І ступеня — 3, шкіл І-П ступенів — 26, шкіл І—III ступенів — 12. В них навчається 5131 учень. Дошкільних дитячих закладів — 10, у них вихованців — 290.

Галузь культури району об'єднує 20 будинків культури, 36 сільських клубів, 61 бібліотеку, 4 музеї, в т. ч. державний музей П. І. Чайковського, Н. Ф. Фон-Мекк, народний музей Устима Кармалюка (єдиний в Україні). У смт Браїлів та с. Станіславчик працюють філії Жмеринської музичної школи.

Районне територіальне медичне об'єднання має у своєму підпорядкуванні районну лікарню, 4 дільничні лікарні, 5 медамбулаторій, 47 фельдшерсько-акушерських пунктів. В усіх закладах працює 530 медпрацівників.

На території району діє 16 громадських організацій і 13 осередків політичних партій, 66 релігійних громад: 32 УПЦ Московського патріархату; 14 — ПЦУ; 2 — старообрядських; 4 — римо-католицьких; 1 — євангелійських християн-баптистів; 7 — християн євангельської віри; 5 — адвентистів сьомого дня.

ЗМІ

Логотип «Жмеринської газети»

Преса

•  — це газета, що описує життя, найважливіші події, а також історичні свідчення про Жмеринку
• (Жмеринський Меридіан) — це газета, що описує життя Жмеринського району
•  — це газета, де розміщено оголошення та програма на ефірні та кабельне телебачення
• ІНФО Жмеринка
• Колорит

Інтернет-видання

• Жмеринка.City [ 4 вересня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя Жмеринки і Жмеринського району. Засноване колективом «Жмеринської газети» у жовтні 2018 року за підтримки . Входить до (мережі міських сайтів The City).

Радіо

• 67.34 FM радіостанція «Обрій» працює на частотах Першої програми Українського Радіо

Телебачення

• Кабельне телебачення. Раніше використовувалося місцеве телебачення «Децебал», після продажу підприємства київській фірмі місцеве телебачення транслюється фірмою «DataGroup»

Персоналії

• Устим Кармалюк (1787—1835) — керівник повстанського руху на Поділлі у 1813—1835 роках проти національного і соціального гніту українських кріпаків панами.
• Микола Малько (1883—1961) — український радянський диригент, головний диригент Сіднейського симфонічного оркестру (1957—1961).
• (Тихін Абрамов) (1901—1991) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни 1941—1945 — командир танкової бригади, полковник Червоної Армії.
• Микола Білоконь (1955) — 5-й Міністр внутрішніх справ України (2003—2005).
• Володимир (Війтишин) (1959) — архієпископ і митрополит Івано-Франківський Української Греко-Католицької Церкви.

Пам'ятки культури

У селі Головченці, (нині Кармалюкове) народився і виріс легендарний народний герой, керівник селянського руху першої половини XIX ст. Устим Кармалюк. Тут створено його музей, у центрі села стоїть йому пам'ятник, мозаїчне панно, присвячене народному герою прикрашає сільський Будинок культури.

У с. Станіславчик проживав свого часу видатний український письменник Михайло Коцюбинський.

Із селом Новоселиця пов'язане ім'я талановитої актриси та письменниці Софії Дідковської-Тобілевич.

У різний час у с. (Носківці) перебували художник , відомий російський поет Семен Надсон, поет-демократ Степан Руданський. Письменник Юрій Смолич неодноразово бував у Носківцях, відвідуючи рідну сестру, яка тут вчителювала. Письменник (Яків Пантелеймонович Сікорський), автор книги «Не ходи манівцями», (Андрій Гудима), письменник, поет навчалися в Носковецькій десятирічці.

У селищі Браїлів знаходиться (архітектурний ансамбль Свято-Троїцького монастиря), в якому розміщений жіночий монастир; маєток Надії Філаретівни фон Мекк — меценатки класика російської музики Петра Ілліча Чайковського (він п'ять разів побував у Браїлові).

4 жовтня 1891 року у селі Сербинівці, неподалік м. Жмеринка, народився і мешкав з батьками в родині німецького колоніста Освальд-Еккард Бурґгардт, відомий, як знаменитий український поет Юрій Клен. Однн із п'яти прославлених «неокласиків», до складу яких входили також Максим Рильський, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров та Павло Филипович. Про це читайте в письменника Олександра Горобця

У с. Чернятин на початку XVIII ст. збудував палац-фортецю. Будівля збереглася без особливих змін, у ній 29 кімнат, бенкетна зала.

Див. також

• (Пам'ятки архітектури Жмеринського району)
• (Пам'ятки історії Жмеринського району)
• (Пам'ятки археології Жмеринського району)
• (Список культових споруд Жмеринського району)

Примітки

1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
2. Розпорядження Президента України від 24 квітня 2020 року № 298/2020-рп «Про призначення С.Ніколайчука головою Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області»
3. Адміністративно-територіальний устрій Жмеринського району [ 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
4. [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
5. . Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 26 серпня 2017.
6. ПроКом, ТОВ НВП. . www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2016.

Джерела

• Жмеринка.City — інтернет-видання про життя Жмеринки і Жмеринського району [ 4 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Стаття Жмеринка - Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [ 5 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)

Література

• Жмеринський район // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.217-239