Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Понтус Делагарді фр Pontus De la Gardie 1520 5 листопада 1585 шведський полководець і дипломат французького походження ф

Понтус Делаґарді

Понтус Делаґарді

Понтус Делагарді (фр. Pontus De la Gardie; 1520 — 5 листопада 1585) — шведський полководець і дипломат французького походження, фельдмаршал Швеції. Барон (з 1571), член ріксроду, губернатор Естляндії (1574—1575), губернатор Ліфляндії та Інгерманландії (1583—1585). Засновник шведського дворянського роду Делагарді.

Понтус Делагарді
Pontus De la Gardie
image
Народження1520(1520)
Лангедок
Смерть5 листопада 1585(1585-11-05)
Нарва
утоплення[1]
ПохованняДомський собор[1]
Країнаimage Швеція
image Королівство Франція
Приналежністьimage Франція
image Данія
image Швеція
Званнягенерал
Війни / битвиВзяття Корели, взяття Нарви
Титулбарон
РідДелагарді
ДітиЯкоб Понтуссон Делаґарді[2][3][…], d[1] і d[3][1]
ІншеБатько Якоба Понтуссона Делагарді
image Понтус Делагарді у Вікісховищі

Брав участь у кампаніях французької армії у П'ємонті й Шотландії, у Північній семирічній війні, спочатку на боці Данії, а потім на боці Швеції. На службі у шведських королів здобув найбільшу славу. Брав участь у змові герцога Юхана проти його брата, короля Еріка XIV, завдяки чому особливо звеличився після усунення Еріка та проголошення змовника королем Юханом III. Виконуючи різні військові та дипломатичні доручення нового государя, відвідував двори європейських монархів та воював в Естляндії з військами Івана Грозного. Найбільші військові перемоги здобув на початку 1580-их років, коли, скориставшись тим, що війська Московського царства були зв'язані війною з Річчю Посполитою, на чолі шведського війська захопив , Естляндію та частину Іжорської землі, в тому числі віднявши у Московського царства головний морський порт на Балтиці — Нарву. Це призвело до невигідного для Московії Плюсського перемир'я, що закріпляло земельні придбання Делагарді за Швецією.

Життєпис

Ранні роки

Понс Декупрі (фр. Pons Descouperie) народився близько 1520 року в маєтку Ла Гарді поблизу міста Каркассон у французькому Лангедоку. Батько Понтуса, Жак Декупрі (д'Ескупері), належав до старовинного французького роду. 1511 року він одружився з Катриною де Сент-Коломб, з якою у них народилось троє дітей, молодшим з яких і був майбутній полководець. Батьки бажали, щоб їхній син обрав духовний шлях, та віддали юнака в абатство Монтольйо , однак Понтус не зміг примиритись із такою долею.

Маючи надто живий характер, він за першої ж можливості залишив абатство й вирушив на війну. Свій перший похід Делагарді здійснив у П'ємонт 1551 року під командуванням маршала де Бріссака, де у розпалі була одна з італійських війн короля Генріха II з папою Юлієм III та імператором Карлом V. У П'ємонті Понтусу вдалось відзначитись, проте з 1552 року бойові дії набули кволого характеру, та 1556 року він повернувся до Франції.

Майже одразу ж Делагарді привабила наступна авантюра: він вирушив до Шотландії разом із військами Анрі Клютена д'Уазеля, відрядженого Генріхом II для підтримки регентші малолітньої Марії Стюарт — . Там майбутній полководець на чолі піхотного полку, між іншим, брав участь у громадянській війні між католиками та протестантами.

1559 року Франція завершила багаторічну боротьбу за гегемонію в Європі , що не давав їй ані значних територіальних надбань, ані жодних інших переваг. В країні наростали релігійні суперечності, що робило малоймовірною французьку військову експансію у найближчі роки. Делагарді, який не бажав завершувати військову кар'єру, із 20 своїми товаришами вирушив у Данію, яка на той час перебувала у стані війни зі Швецією, та запропонував свої послуги . Шанс проявити себе з'явився, коли укладене 1562 року перемир'я було порушено вже за рік, спалахнула виснажлива та кривава Північна семирічна війна. У бойових діях Понтус Делагарді достатньо відзначився, щоб невдовзі йому довірили командування найманцями-ландскнехтами. У вересні 1565 року його служба данському королю раптово завершилась: під час штурму Варберга Понтуса було поранено в руку та взято у полон шведськими військами.

На шведській службі

image
Софія Юлленельм, дружина Понтуса Делагарді

Перебуваючи в полоні, Понтус Делагарді зустрів там свого співвітчизника барона , який перебував на шведській службі. Барон представив його королю Еріку XIV Вазі, який запропонував досвідченому французькому воїну вступити до себе на службу. Делагарді погодився й того ж 1565 року домігся від Фредеріка II листа зі звільненням його від зобов'язань перед данською короною. Невдовзі, проявивши талант царедворця, він зумів домогтись приязні Еріка. Навіть недовіра з боку фаворита короля, канцлера , відомого своєю підозрілістю, не завадила йому отримати 1568 року посаду гофмаршала. Втім, пересторга Перссона виправдалась повною мірою. 1567 року під час чергового загострення у Еріка психічного розладу ріксрод випустив з ув'язнення його брата Юхана, герцога Фінляндського, який з 1563 року утримувався в замку . Разом із другим братом короля, герцогом Карлом, Юхан почав готувати переворот, у якому взяв участь і Делагарді.

1568 року завдяки Делагарді герцогам вдалось захопити Вадстену, де зберігалась державна скарбниця. Окрім того, він набрав для них німецьких і шотландських найманців. Після того як король Ерік зазнав поразки, він зачинився у Стокгольмі, та в середині вересня поблизу шведської столиці розбила табір армія повсталих герцогів. Завдяки тому, що у Делагарді в місті збереглись зв'язки із городянами й гарнізоном, стокгольмці, невдоволені правлінням Еріка, невдовзі відчинили північну браму та впустили війська братів у Стокгольм.

Герцог Юхан, проголошений королем під іменем Юхана III, гідно оцінив внесок Делагарді у здійснені перевороту, надав йому ленні володіння, а також відзначив іншими знаками уваги, в тому числі призначивши розпорядником своєї коронації (відбулась 10 липня 1569 року). Однак війна з Данією тривала, й того ж 1569 року Понтус потрапив у полон до данців, де перебував до самої весни 1571 року. В нагороду за тривалий полон 17 липня 1571 року король надав йому титул барона й дозвіл користуватись у Швеції своїм родовим гербом. 1580 року, після служби в Естляндії та успішного виконання багатьох дипломатичних доручень, Делагарді мав честь стати родичем короля, одружившись з його позашлюбною дочкою Софією Юлленельм.

Дипломатична діяльність

Тонкий розум і гнучкість Делагарді були помічені ще Еріком XIV, який і скористався ними, задіявши Понтуса на дипломатичній службі. 1566 року, у самий розпал Північної семирічної війни, король відрядив Делагарді до Франції з дорученням перешкодити вербуванню найманців, яку здійснювали данці на французькій території. Понтус гарно впорався з поставленим завданням, домігшись від французького короля права найняти на шведську службу певну кількість солдат.

Після завершення Північної семирічної війни Юхан III звернув свою увагу на Лівонію, де в серпні 1570 року війська Московського царства взяли в облогу Ревель. Іван Грозний, який прагнув залишити Швецію в ізоляції намагався створити антишведську коаліцію, і Юхан III 1571 року відрядив Делагарді до низки європейських країн, щоб нейтралізувати зусилля московської дипломатії й підірвати торгівлю свого східного сусіда. Вже у листопаді він разом із Бельке вирушив у Любек, щоб домогтись від міста припинення торгівлі з Московським царством через Нарву. Йому це, однак, не вдалось, після чого він залишив Любек, вирушивши спочатку в Гамбург, а потім в Штральзунд, Росток, Вісмар і Мюнстер.

В Нідерландах Делагарді зустрівся з герцогом Альбою, однак нічого, окрім обіцянки зв'язатись із королём, від нього не домігся. Навесні 1572 року шведський посол прибув до Франції, де зміг отримати від Карла IX обіцянку відрядити своєму представнику в Копенгагені наказ про відновлення старих франко-шведських договорів. З питання нарвської торгівлі французький король дав відповідь, що не може цілком заборонити цю торгівлю, але Франція має намір додержуватись тих угод, які будуть укладені зі шведською стороною. Перебуваючи в Блуа, Делаґарді отримав від іспанського короля листа, у якому той обіцяв поставляти до Швеції сіль, хміль та інші товари, що раніше ввозились до шведської держави Любеком, з яким шведи перебували у доволі прохолодних стосунках.

У вересні 1573 року Делагарді повернувся до Швеції.

У 1576–1578 роках Понтус знову очолював посольство, цього разу до німецькому імператору. Окрім перемовин з Рудольфом I, посол мав відвідати Рим та обговорити з папою Григорієм XIII плани Юхана III щодо відновлення у Швеції католицтва.

Війна з Московським царством

image
Карта частини та , імовірно складена за наказом Понтуса Делагарді у 1580–1582 роках

Після повернення до Швеції з першої дипломатичної поїздки до Європи Делагарді був призначений командувачем шведськими військами у Прибалтиці, а у додаток 4 червня 1574 року отримав пост губернатора Естляндії..

Прибувши до військ, Делагарді зумів відновити дисципліну, що похитнулась, однак воєнні дії у 1573–1575 роках велись кволо, та справа здебільшого обмежувалась облогою міст в Північної Естляндії. Влітку ж 1575 року між Московським царством та Швецією було укладено дворічне перемир'я, і Делагарді був відкликаний з Естляндії, у грудні 1575 року, склавши повноваження губернатора заради нового дипломатичного доручення. Лише 1580 року йому знову було довірено командування шведськими військами у війні з московитами, що відновилась 1577 року.

Перші успіхи

image
Герб Кексгольмського герцогства (1580)

Наприкінці жовтня 1580 року Понтус Делагарді вийшов із військом з Виборга й 26 числа узяв в облогу  — головний опорний пункт московитів на Карельському перешийку та у Північному Приладожжі. 4 листопада підтягнулись гармати, що дозволили почати бомбардування, та майже одразу шведській артилерії удалось підпалити дерев'яні стіни та будівлі всередині фортеці. Долю міста було вирішено, 5 листопада гарнізон здався, а весь опинився під владою Швеції.

Ця подія послужила сюжетом для першого герба захопленої шведами провінції, дарованого того ж 1580 року створеному Кексгольмському герцогству. На ньому було зображено палаючу фортецю, золоті язики полум'я з червоними відблисками і два палаючих ядра.

Після взяття Корели Делагарді поспіхом вирушив до іншої важливої фортеці Московського царства — Орешка, що закривала вихід з Неви до Ладозького озера, та, організувавши її , льодом Фінської затоки перевів військо до Естляндії. Там за першу половину 1581 року полководець заволодів Леалем, Везенбергом, , та іншими фортецями, практично цілковито очистивши цю область від гарнізонів московитів. Останньою, але найбільшою та найзахищенішою фортецею Московського царства в регіоні залишалась Нарва, що була на той час найбільшим центром торгівлі Московії з Європою.

Взяття Нарви та західної Інгрії

В серпні 1581 року Делагарді разом з адміралом Фінською затокою та річкою Наровою кораблями прибув до фортеці Нарва та обложивши її з трьох сторін, почав готуватись до штурму. Перед його початком Делагарді оголосив своїм військам, що на приступ підуть лише ті, хто завчасно запишеться у нього, всі ж решта будуть позбавлені права брати участь у розграбуванні міста, на що їм надавалось 24 години. 6 вересня Нарва була взята, й за подальші доби шведами було вбито близько 7 тисяч чоловік мирного населення, не враховуючи московитських стрільців з гарнізону фортеці. Невдовзі Делагарді, користуючись тим, що московитські гарнізони фортець Іжорської землі частково відволіклись на оборону Пскова від військ Стефана Баторія, переможним маршем пройшов усю західну Інгерманландію та, вже не зустрічаючи серйозного спротиву, зайняв фортеці Івангород, Ям і Копор'я. Однак безуспішна не давала завершити завоювання , штурм же, здійснений Понтусом восени 1582 року та який супроводжувався значними втратами серед тих, хто тримав місто в облозі, завершився невдачею. Останню спробу розширити придбання цієї кампанії полководець здійснив у листопаді, відрядивши на Новгород шведську кінноту. Однак відряджений загін не тільки не дістався міста через осіннє бездоріжжя, але й повернувся, втративши зворотнім шляхом більшу частину коней та обозів.

Завершення бойових дій

1582 року король призначив Делагарді головнокомандувачем усіма шведськими військами. Усвідомлюючи мінливість військового щастя, той порадив Юхану III укласти мир на запропонованих московитами вигідних умовах, проте король все ж продовжив війну. В лютому того ж року з Новгорода виступило московитське ополчення, один загін — у напрямку Нарви, інший, під командуванням князя  — до Ореховця. Обидва загони мали певні успіхи — перший розбив шведів у , другий же змусив Делагарді зняти облогу Ореховської фортеці й відступити в Карелію. Тільки внутрішня та зовнішня обстановки, що погіршились, змусили царя Івана IV зупинити бойові дії та 1583 року піти на невигідне Плюсське перемир'я, у підписанні якого брав участь і Понтус Делагарді.

За свої заслуги, ще до завершення перемир'я, Делагарді був призначений намісником Ліфляндії та Інгерманландії, а за два роки, 1585, отримав посаду члена ріксроду. Того ж року він узяв участь у перемовинах щодо продовження перемир'я.

Загибель

5 листопада 1585 року човен, у якому Делагарді повертався з чергового походу, перевернувся, і знаменитий полководець потонув у річці Нарова у видимості Нарвського замку разом із вісімнадцятьма своїми супутниками. Є кілька версій того, що сталось: за однією з версій човен Делагарді розвалився від пострілу, здійсненого з неї з гармати на знак переможного повернення; за іншою, гребці, задивившись на влаштовану їм зустріч, налетіли на перешкоду під водою та пробили дно. Є також версія, що човен Делагарді випадково вразили ті, хто зустрічав — ядром салюту. Одягнений у важкий лицарський обладунок Делаґарді втопився.

Полководця було поховано в Домському соборі Ревеля (сучасний Таллінн), поряд зі своєю дружиною, яка померла під час пологів 1583 року. Роботу над надгробком подружжя Делаґарді фламандський скульптор розпочав тільки 1589 року, а закінчив 1595. На даху саркофагу він розмісти фігури подружжя, вирубані з каменю: ліворуч — Понтуса, у військовому спорядженні, праворуч — Софії, в одязі за іспанською модою тих часів. Сторонами були розташовані барельєфи, один з яких зображував облогу Нарви. Над саркофагом була розміщена різна епітафія.

Надгробок Делагарді є видатним пам'ятником ренесансного мистецтва.

Понтус Делагарді в народній пам'яті

Командуючи солдатами на полі бою, та з легкістю приваблюючи до себе людей у мирній обстановці, Понтус Делагарді, очевидно, мав певні харизматичні якості. Цей фактор, а також те, що землі, якими він пройшов з військами у 1580–1582 роках, давно не знали військових потрясінь, зробили його справжнім фольклорним героєм серед місцевого населення — карелів, іжори та воді. Передусім це зафіксовано у финсько-карельсько-іжорській топоніміці, у багатьох місцях Карельського перешийку збереглись назви, пов'язані з іменем Делагарді. Активна діяльність полководця з будівництва доріг і мостів, необхідних для пересування військ болотистими, лісистими місцевостями, залишила на мапі «Мости Понтуса» (фін. Pontuxen sillat), «Гатки Понтуса», «Рови Понтуса» тощо. На північ від сучасного селища Рєпіно існувало «Болото Понтуса». Одна з гір неподалік від селища Токсово, на якій за легендою 1581 року розміщувався табір Делагарді, серед фінського та іжорського населення тривалий час зберігала назву «Гора Понтуса» (фін. Pontuxen mäki). Руїни фортеці поблизу сучасного селища Первомайське, знищеної московськими військами в середині XVI століття, також іменувались у місцевого населення «Понтусова Фортеця» (фін. Pontuxen linna), що, ймовірно, вказує на спробу полководця відновити її.

У переказах жителів Карельського перешийку та Інгерманландії Понтус поставав чародієм, чаклуном, якому завжди та в усьому допомагає нечиста сила. У переказах полководець міг одночасно битись у кількох місцях, а нестача у війську поповнювалась, перетворюючи на воїнів звичайне пір'я.

Див. також

Примітки

  1. Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — Norstedts förlag, 1926. — Т. 2. — С. 224. — 885 с.
    d:Track:Q1555420d:Track:Q110246590d:Track:Q1753313
  2. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  4. Форстен Г. В. Делагарди, Яков // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 177–180.
    d:Track:Q25864573d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q4354595d:Track:Q21175477
  5. Biographie de Pontus De la Gardie // MÉMOIRES de la SOCIÉTÉ DES ARTS ET DES SCIENCES de CARCASSONE. : muséum national d'histoire naturelle (France), Société des arts et des sciences de Carcassonne. — Carcassonne : DE LA SOCIÉTÉ, 1849. — Т. 1. — С. 27-43. (фр.)
  6. Die Urkunden der Grafen de Lagardie in der Universitätsbibliothek zu Dorpat. — 1882, Dorpat
  7. Biographiskt lexicon öfver namnkunnige svenska män. B. 4 — Uppsala, 1838(швед.)
  8. Dictionnaire historique et critique Par Pierre Bayle. — Paris, 1820. — Т. 7.
  9. Nordisk familjebok. B. 6. — Stockholm, 1907.(швед.)
  10. Svenskt biografiskt handlexikon. — Stockholm, 1906.(швед.)
  11. Combes F. Histoire générale de la diplomatie européenne, histoire de la diplomatie slave et scandinave: suivie des négociations de Ponce de la Gardie, diplomate et général suédois au XVIe s. : d'après des documents contemporains, tirés eux-mêmes de la correspondance de Ponce de la Gardie et des archives de la Suède — Paris, 1856
  12. Estonia (англійською) . World statesmen.org. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
  13. Зовнішня політика Русі, Росії та СРСР за 1000 років в іменах, датах, фактах.
  14. Корела — центр повіту у складі Московської централізованої держави (1478—1611 рр.). Приозерск.ru. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
  15. Kari K Laurla. Sortavalan vaakuna. — Helsinki : Collegium Heraldicum Fennicum ry/Airut, 2002. — .
  16. Гіппінг. Нева і Нієншанц. — М. : Российский архив, 2003. — 472 с. — .
  17. Росія — Швеція. Історія військових конфліктів. 1142—1809 роки. Олексій Шкваров
  18. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 3 грудня 2012.
  19. Das Renaissance-Epitaph in der St. Benedikt Kirche in Herbern (PDF) (німецькою) . Архів (PDF) оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
  20. Балашов. Карельский перешийок — земля невідома. — СПб, 1996. з джерела 14 липня 2008

Література

  • Richard P.-G. Pontus De La Gardie. Un languedocien à la conquête de la Baltique. — Association des amis des Archives de l'Aude, 1988. — 37 с. — . (фр.)
  • Wrangel F.U. Pontus De la Gardie och hans slägt i Frankrike under 1500-och 1600-talen // Historisk tidskrift. — 1890. (швед.)
  • Делагарди, дворянский род (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pontus Delagardi fr Pontus De la Gardie 1520 5 listopada 1585 shvedskij polkovodec i diplomat francuzkogo pohodzhennya feldmarshal Shveciyi Baron z 1571 chlen riksrodu gubernator Estlyandiyi 1574 1575 gubernator Liflyandiyi ta Ingermanlandiyi 1583 1585 Zasnovnik shvedskogo dvoryanskogo rodu Delagardi Pontus DelagardiPontus De la GardieNarodzhennya1520 1520 LangedokSmert5 listopada 1585 1585 11 05 Narva utoplennya 1 PohovannyaDomskij sobor 1 Krayina Shveciya Korolivstvo FranciyaPrinalezhnist Franciya Daniya ShveciyaZvannyageneralVijni bitviVzyattya Koreli vzyattya NarviTitulbaronRidDelagardiDitiYakob Pontusson Delagardi 2 3 d 1 i d 3 1 InsheBatko Yakoba Pontussona Delagardi Pontus Delagardi u Vikishovishi Brav uchast u kampaniyah francuzkoyi armiyi u P yemonti j Shotlandiyi u Pivnichnij semirichnij vijni spochatku na boci Daniyi a potim na boci Shveciyi Na sluzhbi u shvedskih koroliv zdobuv najbilshu slavu Brav uchast u zmovi gercoga Yuhana proti jogo brata korolya Erika XIV zavdyaki chomu osoblivo zvelichivsya pislya usunennya Erika ta progoloshennya zmovnika korolem Yuhanom III Vikonuyuchi rizni vijskovi ta diplomatichni doruchennya novogo gosudarya vidviduvav dvori yevropejskih monarhiv ta voyuvav v Estlyandiyi z vijskami Ivana Groznogo Najbilshi vijskovi peremogi zdobuv na pochatku 1580 ih rokiv koli skoristavshis tim sho vijska Moskovskogo carstva buli zv yazani vijnoyu z Richchyu Pospolitoyu na choli shvedskogo vijska zahopiv Estlyandiyu ta chastinu Izhorskoyi zemli v tomu chisli vidnyavshi u Moskovskogo carstva golovnij morskij port na Baltici Narvu Ce prizvelo do nevigidnogo dlya Moskoviyi Plyusskogo peremir ya sho zakriplyalo zemelni pridbannya Delagardi za Shveciyeyu ZhittyepisRanni roki Pons Dekupri fr Pons Descouperie narodivsya blizko 1520 roku v mayetku La Gardi poblizu mista Karkasson u francuzkomu Langedoku Batko Pontusa Zhak Dekupri d Eskuperi nalezhav do starovinnogo francuzkogo rodu 1511 roku vin odruzhivsya z Katrinoyu de Sent Kolomb z yakoyu u nih narodilos troye ditej molodshim z yakih i buv majbutnij polkovodec Batki bazhali shob yihnij sin obrav duhovnij shlyah ta viddali yunaka v abatstvo Montoljo odnak Pontus ne zmig primiritis iz takoyu doleyu Mayuchi nadto zhivij harakter vin za pershoyi zh mozhlivosti zalishiv abatstvo j virushiv na vijnu Svij pershij pohid Delagardi zdijsniv u P yemont 1551 roku pid komanduvannyam marshala de Brissaka de u rozpali bula odna z italijskih vijn korolya Genriha II z papoyu Yuliyem III ta imperatorom Karlom V U P yemonti Pontusu vdalos vidznachitis prote z 1552 roku bojovi diyi nabuli kvologo harakteru ta 1556 roku vin povernuvsya do Franciyi Majzhe odrazu zh Delagardi privabila nastupna avantyura vin virushiv do Shotlandiyi razom iz vijskami Anri Klyutena d Uazelya vidryadzhenogo Genrihom II dlya pidtrimki regentshi malolitnoyi Mariyi Styuart Tam majbutnij polkovodec na choli pihotnogo polku mizh inshim brav uchast u gromadyanskij vijni mizh katolikami ta protestantami 1559 roku Franciya zavershila bagatorichnu borotbu za gegemoniyu v Yevropi sho ne davav yij ani znachnih teritorialnih nadban ani zhodnih inshih perevag V krayini narostali religijni superechnosti sho robilo malojmovirnoyu francuzku vijskovu ekspansiyu u najblizhchi roki Delagardi yakij ne bazhav zavershuvati vijskovu kar yeru iz 20 svoyimi tovarishami virushiv u Daniyu yaka na toj chas perebuvala u stani vijni zi Shveciyeyu ta zaproponuvav svoyi poslugi Shans proyaviti sebe z yavivsya koli ukladene 1562 roku peremir ya bulo porusheno vzhe za rik spalahnula visnazhliva ta krivava Pivnichna semirichna vijna U bojovih diyah Pontus Delagardi dostatno vidznachivsya shob nevdovzi jomu dovirili komanduvannya najmancyami landsknehtami U veresni 1565 roku jogo sluzhba danskomu korolyu raptovo zavershilas pid chas shturmu Varberga Pontusa bulo poraneno v ruku ta vzyato u polon shvedskimi vijskami Na shvedskij sluzhbi Sofiya Yullenelm druzhina Pontusa Delagardi Perebuvayuchi v poloni Pontus Delagardi zustriv tam svogo spivvitchiznika barona yakij perebuvav na shvedskij sluzhbi Baron predstaviv jogo korolyu Eriku XIV Vazi yakij zaproponuvav dosvidchenomu francuzkomu voyinu vstupiti do sebe na sluzhbu Delagardi pogodivsya j togo zh 1565 roku domigsya vid Frederika II lista zi zvilnennyam jogo vid zobov yazan pered danskoyu koronoyu Nevdovzi proyavivshi talant caredvorcya vin zumiv domogtis priyazni Erika Navit nedovira z boku favorita korolya kanclera vidomogo svoyeyu pidozrilistyu ne zavadila jomu otrimati 1568 roku posadu gofmarshala Vtim perestorga Perssona vipravdalas povnoyu miroyu 1567 roku pid chas chergovogo zagostrennya u Erika psihichnogo rozladu riksrod vipustiv z uv yaznennya jogo brata Yuhana gercoga Finlyandskogo yakij z 1563 roku utrimuvavsya v zamku Razom iz drugim bratom korolya gercogom Karlom Yuhan pochav gotuvati perevorot u yakomu vzyav uchast i Delagardi 1568 roku zavdyaki Delagardi gercogam vdalos zahopiti Vadstenu de zberigalas derzhavna skarbnicya Okrim togo vin nabrav dlya nih nimeckih i shotlandskih najmanciv Pislya togo yak korol Erik zaznav porazki vin zachinivsya u Stokgolmi ta v seredini veresnya poblizu shvedskoyi stolici rozbila tabir armiya povstalih gercogiv Zavdyaki tomu sho u Delagardi v misti zbereglis zv yazki iz gorodyanami j garnizonom stokgolmci nevdovoleni pravlinnyam Erika nevdovzi vidchinili pivnichnu bramu ta vpustili vijska brativ u Stokgolm Gercog Yuhan progoloshenij korolem pid imenem Yuhana III gidno ociniv vnesok Delagardi u zdijsneni perevorotu nadav jomu lenni volodinnya a takozh vidznachiv inshimi znakami uvagi v tomu chisli priznachivshi rozporyadnikom svoyeyi koronaciyi vidbulas 10 lipnya 1569 roku Odnak vijna z Daniyeyu trivala j togo zh 1569 roku Pontus potrapiv u polon do danciv de perebuvav do samoyi vesni 1571 roku V nagorodu za trivalij polon 17 lipnya 1571 roku korol nadav jomu titul barona j dozvil koristuvatis u Shveciyi svoyim rodovim gerbom 1580 roku pislya sluzhbi v Estlyandiyi ta uspishnogo vikonannya bagatoh diplomatichnih doruchen Delagardi mav chest stati rodichem korolya odruzhivshis z jogo pozashlyubnoyu dochkoyu Sofiyeyu Yullenelm Diplomatichna diyalnist Tonkij rozum i gnuchkist Delagardi buli pomicheni she Erikom XIV yakij i skoristavsya nimi zadiyavshi Pontusa na diplomatichnij sluzhbi 1566 roku u samij rozpal Pivnichnoyi semirichnoyi vijni korol vidryadiv Delagardi do Franciyi z doruchennyam pereshkoditi verbuvannyu najmanciv yaku zdijsnyuvali danci na francuzkij teritoriyi Pontus garno vporavsya z postavlenim zavdannyam domigshis vid francuzkogo korolya prava najnyati na shvedsku sluzhbu pevnu kilkist soldat Pislya zavershennya Pivnichnoyi semirichnoyi vijni Yuhan III zvernuv svoyu uvagu na Livoniyu de v serpni 1570 roku vijska Moskovskogo carstva vzyali v oblogu Revel Ivan Groznij yakij pragnuv zalishiti Shveciyu v izolyaciyi namagavsya stvoriti antishvedsku koaliciyu i Yuhan III 1571 roku vidryadiv Delagardi do nizki yevropejskih krayin shob nejtralizuvati zusillya moskovskoyi diplomatiyi j pidirvati torgivlyu svogo shidnogo susida Vzhe u listopadi vin razom iz Belke virushiv u Lyubek shob domogtis vid mista pripinennya torgivli z Moskovskim carstvom cherez Narvu Jomu ce odnak ne vdalos pislya chogo vin zalishiv Lyubek virushivshi spochatku v Gamburg a potim v Shtralzund Rostok Vismar i Myunster V Niderlandah Delagardi zustrivsya z gercogom Alboyu odnak nichogo okrim obicyanki zv yazatis iz korolyom vid nogo ne domigsya Navesni 1572 roku shvedskij posol pribuv do Franciyi de zmig otrimati vid Karla IX obicyanku vidryaditi svoyemu predstavniku v Kopengageni nakaz pro vidnovlennya starih franko shvedskih dogovoriv Z pitannya narvskoyi torgivli francuzkij korol dav vidpovid sho ne mozhe cilkom zaboroniti cyu torgivlyu ale Franciya maye namir doderzhuvatis tih ugod yaki budut ukladeni zi shvedskoyu storonoyu Perebuvayuchi v Blua Delagardi otrimav vid ispanskogo korolya lista u yakomu toj obicyav postavlyati do Shveciyi sil hmil ta inshi tovari sho ranishe vvozilis do shvedskoyi derzhavi Lyubekom z yakim shvedi perebuvali u dovoli proholodnih stosunkah U veresni 1573 roku Delagardi povernuvsya do Shveciyi U 1576 1578 rokah Pontus znovu ocholyuvav posolstvo cogo razu do nimeckomu imperatoru Okrim peremovin z Rudolfom I posol mav vidvidati Rim ta obgovoriti z papoyu Grigoriyem XIII plani Yuhana III shodo vidnovlennya u Shveciyi katolictva Vijna z Moskovskim carstvom Karta chastini ta imovirno skladena za nakazom Pontusa Delagardi u 1580 1582 rokah Pislya povernennya do Shveciyi z pershoyi diplomatichnoyi poyizdki do Yevropi Delagardi buv priznachenij komanduvachem shvedskimi vijskami u Pribaltici a u dodatok 4 chervnya 1574 roku otrimav post gubernatora Estlyandiyi Pribuvshi do vijsk Delagardi zumiv vidnoviti disciplinu sho pohitnulas odnak voyenni diyi u 1573 1575 rokah velis kvolo ta sprava zdebilshogo obmezhuvalas oblogoyu mist v Pivnichnoyi Estlyandiyi Vlitku zh 1575 roku mizh Moskovskim carstvom ta Shveciyeyu bulo ukladeno dvorichne peremir ya i Delagardi buv vidklikanij z Estlyandiyi u grudni 1575 roku sklavshi povnovazhennya gubernatora zaradi novogo diplomatichnogo doruchennya Lishe 1580 roku jomu znovu bulo dovireno komanduvannya shvedskimi vijskami u vijni z moskovitami sho vidnovilas 1577 roku Pershi uspihi Gerb Keksgolmskogo gercogstva 1580 Naprikinci zhovtnya 1580 roku Pontus Delagardi vijshov iz vijskom z Viborga j 26 chisla uzyav v oblogu golovnij opornij punkt moskovitiv na Karelskomu pereshijku ta u Pivnichnomu Priladozhzhi 4 listopada pidtyagnulis garmati sho dozvolili pochati bombarduvannya ta majzhe odrazu shvedskij artileriyi udalos pidpaliti derev yani stini ta budivli vseredini forteci Dolyu mista bulo virisheno 5 listopada garnizon zdavsya a ves opinivsya pid vladoyu Shveciyi Cya podiya posluzhila syuzhetom dlya pershogo gerba zahoplenoyi shvedami provinciyi darovanogo togo zh 1580 roku stvorenomu Keksgolmskomu gercogstvu Na nomu bulo zobrazheno palayuchu fortecyu zoloti yaziki polum ya z chervonimi vidbliskami i dva palayuchih yadra Pislya vzyattya Koreli Delagardi pospihom virushiv do inshoyi vazhlivoyi forteci Moskovskogo carstva Oreshka sho zakrivala vihid z Nevi do Ladozkogo ozera ta organizuvavshi yiyi lodom Finskoyi zatoki pereviv vijsko do Estlyandiyi Tam za pershu polovinu 1581 roku polkovodec zavolodiv Lealem Vezenbergom ta inshimi fortecyami praktichno cilkovito ochistivshi cyu oblast vid garnizoniv moskovitiv Ostannoyu ale najbilshoyu ta najzahishenishoyu forteceyu Moskovskogo carstva v regioni zalishalas Narva sho bula na toj chas najbilshim centrom torgivli Moskoviyi z Yevropoyu Vzyattya Narvi ta zahidnoyi Ingriyi V serpni 1581 roku Delagardi razom z admiralom Finskoyu zatokoyu ta richkoyu Narovoyu korablyami pribuv do forteci Narva ta oblozhivshi yiyi z troh storin pochav gotuvatis do shturmu Pered jogo pochatkom Delagardi ogolosiv svoyim vijskam sho na pristup pidut lishe ti hto zavchasno zapishetsya u nogo vsi zh reshta budut pozbavleni prava brati uchast u rozgrabuvanni mista na sho yim nadavalos 24 godini 6 veresnya Narva bula vzyata j za podalshi dobi shvedami bulo vbito blizko 7 tisyach cholovik mirnogo naselennya ne vrahovuyuchi moskovitskih strilciv z garnizonu forteci Nevdovzi Delagardi koristuyuchis tim sho moskovitski garnizoni fortec Izhorskoyi zemli chastkovo vidvoliklis na oboronu Pskova vid vijsk Stefana Batoriya peremozhnim marshem projshov usyu zahidnu Ingermanlandiyu ta vzhe ne zustrichayuchi serjoznogo sprotivu zajnyav forteci Ivangorod Yam i Kopor ya Odnak bezuspishna ne davala zavershiti zavoyuvannya shturm zhe zdijsnenij Pontusom voseni 1582 roku ta yakij suprovodzhuvavsya znachnimi vtratami sered tih hto trimav misto v oblozi zavershivsya nevdacheyu Ostannyu sprobu rozshiriti pridbannya ciyeyi kampaniyi polkovodec zdijsniv u listopadi vidryadivshi na Novgorod shvedsku kinnotu Odnak vidryadzhenij zagin ne tilki ne distavsya mista cherez osinnye bezdorizhzhya ale j povernuvsya vtrativshi zvorotnim shlyahom bilshu chastinu konej ta oboziv Zavershennya bojovih dij 1582 roku korol priznachiv Delagardi golovnokomanduvachem usima shvedskimi vijskami Usvidomlyuyuchi minlivist vijskovogo shastya toj poradiv Yuhanu III uklasti mir na zaproponovanih moskovitami vigidnih umovah prote korol vse zh prodovzhiv vijnu V lyutomu togo zh roku z Novgoroda vistupilo moskovitske opolchennya odin zagin u napryamku Narvi inshij pid komanduvannyam knyazya do Orehovcya Obidva zagoni mali pevni uspihi pershij rozbiv shvediv u drugij zhe zmusiv Delagardi znyati oblogu Orehovskoyi forteci j vidstupiti v Kareliyu Tilki vnutrishnya ta zovnishnya obstanovki sho pogirshilis zmusili carya Ivana IV zupiniti bojovi diyi ta 1583 roku piti na nevigidne Plyusske peremir ya u pidpisanni yakogo brav uchast i Pontus Delagardi Za svoyi zaslugi she do zavershennya peremir ya Delagardi buv priznachenij namisnikom Liflyandiyi ta Ingermanlandiyi a za dva roki 1585 otrimav posadu chlena riksrodu Togo zh roku vin uzyav uchast u peremovinah shodo prodovzhennya peremir ya Zagibel 5 listopada 1585 roku choven u yakomu Delagardi povertavsya z chergovogo pohodu perevernuvsya i znamenitij polkovodec potonuv u richci Narova u vidimosti Narvskogo zamku razom iz visimnadcyatma svoyimi suputnikami Ye kilka versij togo sho stalos za odniyeyu z versij choven Delagardi rozvalivsya vid postrilu zdijsnenogo z neyi z garmati na znak peremozhnogo povernennya za inshoyu grebci zadivivshis na vlashtovanu yim zustrich naletili na pereshkodu pid vodoyu ta probili dno Ye takozh versiya sho choven Delagardi vipadkovo vrazili ti hto zustrichav yadrom salyutu Odyagnenij u vazhkij licarskij obladunok Delagardi vtopivsya Polkovodcya bulo pohovano v Domskomu sobori Revelya suchasnij Tallinn poryad zi svoyeyu druzhinoyu yaka pomerla pid chas pologiv 1583 roku Robotu nad nadgrobkom podruzhzhya Delagardi flamandskij skulptor rozpochav tilki 1589 roku a zakinchiv 1595 Na dahu sarkofagu vin rozmisti figuri podruzhzhya virubani z kamenyu livoruch Pontusa u vijskovomu sporyadzhenni pravoruch Sofiyi v odyazi za ispanskoyu modoyu tih chasiv Storonami buli roztashovani barelyefi odin z yakih zobrazhuvav oblogu Narvi Nad sarkofagom bula rozmishena rizna epitafiya Nadgrobok Delagardi ye vidatnim pam yatnikom renesansnogo mistectva Pontus Delagardi v narodnij pam yatiKomanduyuchi soldatami na poli boyu ta z legkistyu privablyuyuchi do sebe lyudej u mirnij obstanovci Pontus Delagardi ochevidno mav pevni harizmatichni yakosti Cej faktor a takozh te sho zemli yakimi vin projshov z vijskami u 1580 1582 rokah davno ne znali vijskovih potryasin zrobili jogo spravzhnim folklornim geroyem sered miscevogo naselennya kareliv izhori ta vodi Peredusim ce zafiksovano u finsko karelsko izhorskij toponimici u bagatoh miscyah Karelskogo pereshijku zbereglis nazvi pov yazani z imenem Delagardi Aktivna diyalnist polkovodcya z budivnictva dorig i mostiv neobhidnih dlya peresuvannya vijsk bolotistimi lisistimi miscevostyami zalishila na mapi Mosti Pontusa fin Pontuxen sillat Gatki Pontusa Rovi Pontusa tosho Na pivnich vid suchasnogo selisha Ryepino isnuvalo Boloto Pontusa Odna z gir nepodalik vid selisha Toksovo na yakij za legendoyu 1581 roku rozmishuvavsya tabir Delagardi sered finskogo ta izhorskogo naselennya trivalij chas zberigala nazvu Gora Pontusa fin Pontuxen maki Ruyini forteci poblizu suchasnogo selisha Pervomajske znishenoyi moskovskimi vijskami v seredini XVI stolittya takozh imenuvalis u miscevogo naselennya Pontusova Fortecya fin Pontuxen linna sho jmovirno vkazuye na sprobu polkovodcya vidnoviti yiyi U perekazah zhiteliv Karelskogo pereshijku ta Ingermanlandiyi Pontus postavav charodiyem chaklunom yakomu zavzhdi ta v usomu dopomagaye nechista sila U perekazah polkovodec mig odnochasno bitis u kilkoh miscyah a nestacha u vijsku popovnyuvalas peretvoryuyuchi na voyiniv zvichajne pir ya Div takozhSpisok shvedskih feldmarshalivPrimitkiElgenstierna G Den introducerade svenska adelns attartavlor Norstedts forlag 1926 T 2 S 224 885 s d Track Q1555420d Track Q110246590d Track Q1753313 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 Forsten G V Delagardi Yakov Russkij biograficheskij slovar SPb 1905 T 6 S 177 180 d Track Q25864573d Track Q656d Track Q1960551d Track Q4354595d Track Q21175477 Biographie de Pontus De la Gardie MEMOIRES de la SOCIETE DES ARTS ET DES SCIENCES de CARCASSONE museum national d histoire naturelle France Societe des arts et des sciences de Carcassonne Carcassonne DE LA SOCIETE 1849 T 1 S 27 43 fr Die Urkunden der Grafen de Lagardie in der Universitatsbibliothek zu Dorpat 1882 Dorpat Biographiskt lexicon ofver namnkunnige svenska man B 4 Uppsala 1838 shved Dictionnaire historique et critique Par Pierre Bayle Paris 1820 T 7 Nordisk familjebok B 6 Stockholm 1907 shved Svenskt biografiskt handlexikon Stockholm 1906 shved Combes F Histoire generale de la diplomatie europeenne histoire de la diplomatie slave et scandinave suivie des negociations de Ponce de la Gardie diplomate et general suedois au XVIe s d apres des documents contemporains tires eux memes de la correspondance de Ponce de la Gardie et des archives de la Suede Paris 1856 Estonia anglijskoyu World statesmen org Arhiv originalu za 21 travnya 2012 Procitovano 3 grudnya 2012 Zovnishnya politika Rusi Rosiyi ta SRSR za 1000 rokiv v imenah datah faktah Korela centr povitu u skladi Moskovskoyi centralizovanoyi derzhavi 1478 1611 rr Priozersk ru Arhiv originalu za 21 travnya 2012 Procitovano 3 grudnya 2012 Kari K Laurla Sortavalan vaakuna Helsinki Collegium Heraldicum Fennicum ry Airut 2002 ISBN 952 5134 21 0 Gipping Neva i Niyenshanc M Rossijskij arhiv 2003 472 s ISBN 5 86566 045 4 Rosiya Shveciya Istoriya vijskovih konfliktiv 1142 1809 roki Oleksij Shkvarov Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2010 Procitovano 3 grudnya 2012 Das Renaissance Epitaph in der St Benedikt Kirche in Herbern PDF nimeckoyu Arhiv PDF originalu za 21 travnya 2012 Procitovano 3 grudnya 2012 Balashov Karelskij pereshijok zemlya nevidoma SPb 1996 z dzherela 14 lipnya 2008LiteraturaRichard P G Pontus De La Gardie Un languedocien a la conquete de la Baltique Association des amis des Archives de l Aude 1988 37 s ISBN 2906442011 fr Wrangel F U Pontus De la Gardie och hans slagt i Frankrike under 1500 och 1600 talen Historisk tidskrift 1890 shved Delagardi dvoryanskij rod ros

Дата публікації:
Топ