Ця стаття містить текст, що не відповідає . (листопад 2010) |
Погорилівка — село в Україні, у Юрковецькій сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
село Погорілівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Чернівецький район |
Громада | Юрковецька сільська громада |
Основні дані | |
Населення | 1605 |
Поштовий індекс | 59436 |
Телефонний код | +380 3737 |
Географічні дані | |
Географічні координати | H G O |
Середня висота над рівнем моря | 229 м |
Відстань до обласного центру | 30 км |
Відстань до районного центру | 16 км |
Найближча залізнична станція | Вікно |
Відстань до залізничної станції | 3 км |
Місцева влада | |
Карта | |
Погорілівка | |
Погорілівка | |
Мапа | |
Загальногеографічна характеристика
Село розташоване на Хотинській височині, у Прут-Дністровському межиріччі, має форму прямокутника, витягнутого із північного сходу на південний захід ≈3,7 км і займає площу 500,6 км². Межує з населеними пунктами Вікно, Чорний Потік, Баламутівка, Ржавинці, Добринівці, Горошівці, Боянчук, Юрківці, Товтри, Дорошівці. До залізничної станції Вікно — 3 км, Заставна ≈16 км, Чернівці — 30 км.
З висоти село нагадує серединку незабудки в оточенні 13 блакитних озер-пелюсток.
Село Погорілівка розташоване в помірному кліматичному поясі, як і вся Буковина, клімат помірно-континентальний. Середня температура січня — 9—11 °C. Літо помірно тепле, пересічна температура становить +19 — +21 °C. Опади протягом року випадають більш-менш рівномірні — 450—700 мм. Спостерігаються такі небезпечні явища, як град, сильні вітри, паводки, ожеледиця. Переважають західні та північно-західні повітряні маси.
На території села трапляються такі типи ґрунтів: чорноземи опідзолені, опідзолені глеюваті, темно-сірі, сірі, опідзолені змиті, лучно-болотисті.
Майже по всій території села виділяються білі плями вапняків, є поклади будівельного піску та глини.
Навколо Погорілівки розташовані 13 ставків, 8 з'єднані між собою від урочища Язвора до Долини Чорнопотіцким струмком. Живлення снігове, дощове, підземне. За смаковими якостями вода різна: гірка, гірко-солона, м'яка, тверда.
Рослинність села надзвичайно різноманітна. В урочищі Мартинівка трапляється сон великий, адоніс (горицвіт), фіалки, первоцвіт; у Довгому Яру — сині проліски; в Язворі — глід, терен, шипшина.
На території села понад 20 урочищ: Мартинівка, Калинівка, Борщівка, Фуштейка, Тминище, Шпорта, Жолоб, Сапигора, Чагор, Глиннище, Чубаниковий Яр, Довгий Яр, Файбушева яма, Кругляк, Скали, Хреста, Зозулинська долина, Мізунська долина, Додаток, Дутчаків яма, Думка.
Село налічує 594 двори, де проживає 1780 чоловік. За національним складом переважають українці, є румуни, молдовани, росіяни, поляки.
Місцева топоніміка
Топоніми цього населеного пункту мають переважно географічне, антропонімічне та історичне походження. Наявні як дуже давні, так і майже сучасні назви.
Місцевість Мартинівка, за однією версією, названа на честь однієї із жительок — Марти, яка, за переказом, врятувала людей, що переховувалися в печері від турків, від продажу в рабство. «Коли Марта пішла по воду, вороги впіймали її і вимагали, щоб зізналася, де сховалися її односельців, проте відважна дівчина не видала людей, за що була закатована на смерть». За іншою версією, цю назву урочище отримало від імені козака-втікача Мартина, який, побачивши гарне місце з джерельною водою, оточене з двох боків скелями, вирішив тут оселитися. Назва Мартинешти засвідчена у архівних матеріалах XVI ст.. За версією археологів, на цьому місці колись жив заможний чоловік Мартинюк, який мав велике господарство. У архівних матеріалах є свідчення, що в урочищі наприкінці XVIII ст. на полі Мартинюка було знайдено скарб монет. Всі вищенаведені версії мають право на існування, проте часу появи назви встановити неможливо.
Фуштейка, імовірно, названа як хутір, де мешкав чоловік на ім'я Фуштей.
Урочище Калинівка назване на честь пана Калинюка, який був добрий до людей. Інша версія пояснює назву відомою українською легендою про калину.
Походження топоніма урочища Чагор також має дві версії. Перша підкріплена архівними документами, згідно з якими до XIX ст. ця місцевість була вкрита дубовим лісом та чагарниками. Збереглися документи, у яких вказано, що на спорудження церкви, яка діє в селі і нині, брали матеріал саме із цього урочища. Можливо, місцевість називається через непрохідні чагарники. За іншою версією, назва утворилася від прізвища першого поселенця — Чагор.
Про назву гори Сапигора йдеться в легендах: гора утворилася від сап, що поскидали люди з радощів, коли дізналися про відміну кріпацтва. Припускають, топонім походить від того, коли жінки-сапальниці йшли обідати, вони скидали сапи в купу. Дехто з жителів переконаний, що назва утворилася від слова «сопіти» через те, що гора стрімка і на неї важко підніматися.
У селі існує багато назв, утворених від прізвищ людей, які проживали у Погорілівці і мали поле на певній території села. Так, можна пояснити назви Гершкова млака (поле, яке не родило через мочеристий ґрунт, називали млакою, а Гершковою її звали тому, що належала вона жидові Гершку), Чубаників яр (велика низовина на полі Чубаника), Мізунська низовина, Файбишева яма, Дутчакова яма, Хірин квадрат (мала невеличке поле у вигляді квадрата, а посередині нього було дві глибокі ями), Танаскова гора (на ній була криниця, яка так і називалася — Танаскова), Дертифіїшина яма (поле жительки села), Яніцкові скали (мав поле на скалі), урочище Думка (від прізвища чоловіка, який був дуже заможним і мав кілька шнурів поля (шнур ≈0,75 ар).
Цікавими є назви Коноплищі (місце, до якого приходили жінки вимочувати коноплі), Кміннище (територія, заросла кмином), Могилки (місце, де були поховані солдати, учасники І світової війни), Бесаги (поле, яке нагадує подвійну гуцульську торбу через плече).
Кілька топонімів отримали назву в народі через природний фактор і особливість рельєфу. Урочище Жолоб було назване так за свою форму, яка нагадує місце, з якого годують худобу. Довгий яр — карстова печера, яка має значну довжину, відома як Піонерка; Кругляк — кругле місце серед поля, заповнене водою тільки влітку.
Річка Млинівка отримала назву від того, що на ній стояло чотири млини заможних газдів Погорілівки. Чорним потоком називають річку, яка сполучає всі ставки села і впадає у Дністер. Як згадують старожили, названа вона так тому, що «протікає поміж скалами і здавна була заросла чагарниками». Чорний потік вказаний на картах XVI—XVII ст., які зберігаються в Чернівецькому архіві. Один із тринадцяти ставків села називається Подолянським через те, що знаходиться в долині між скалами. Ставок під назвою Сплав утворився, коли чоловік-поляк, що жив на хуторі поблизу, помітив, що там тече багато джерел, прочистив їх і спрямував так, щоб вони наповнювали ставок.
Назва урочища Язвора походить від рум. Izworul — джерело. Жодного разу за кілька століть джерело не висихало, воно живить усі ставки села. За іншою версією, під час нападу турків у цьому урочищі попри батьківську заборону (був ) одружилися молодята — Язвора та її коханий. За третьою — на цьому місці дівчина Язвора впала у провалля, коли танцювала, бо під її ногами розверзлася земля, саме тут дівчина попала у полон.
Назва джерела Кабан утворилася приблизно 100 років тому, коли жив чоловік на ім'я Замурняк. Він годував свиней, одна з яких втопилася у тому. За цим джерелом жителі села визначають погоду: вода з нього 7 років тече (на дощове літо), а 7 ні, проте ця умова порушується час від часу. Джерело Бульбона називається так через те, що сильно «бульбонить». За легендою, колись чоловік орав волами, ті, від сильної спраги, побігли напитися води та й втопилися.
Вулиця, або кут села, Борщівка має дві версії походження назви. За однією вулиця називається так, бо першим її жителем був чоловік на прізвище Борщ, який служив у пана. Інша версія говорить про те, що на вулиці жили лише ті люди, які працювали у панському маєтку. Пан годував їх борщем, тому прозвали вулицю Борщівкою.
У народі існує звичай — коли влітку довго не випадає дощ, люди із процесією і священиком ідуть святити поле. Кожний господар старався покласти хреста на своєму полі, біля якого можна було б помолитися. Так, збереглася назва Два хрести — перший стояв на полі одного господаря, другий, через дорогу, — на полі іншого господаря. Танасків хрест — поле господаря, який був багатим і заможним.
Назва місцевості Шпорт, імовірно, утворилася від нім. der Sport (спорт), оскільки, кажуть старожили, там проходили стройову підготовку жовніри, хлопці, які служили австрійському цісареві. Неподалік цього урочища є Цванський міст — від нім. zwanzig — двадцять, це був двадцятий міст по порядку.
Урочище Скалки — малі скелі. Сьогодні це місце є сільським сміттєзвалищем і навіть фігурує у жартівливій дитячій коломийці, яку діти співають під час випасу худоби:
Ти Микола, я Микола — оба ми Миколи. Тебе били на Скалках, мене коло школи.
Назви Перші, Другі, Треті сосни утворилися від насаджень ялин, сосен і інших дерев по обидва боки колії, спорудженої ще при Австро-Угорщині. Камчатка ― так жителі села називають найвіддаленіше поле від села. Радгосп — також назва поля, відбиток радянських часів. Найновішою назвою є Гречка — поле, назване так тому, що у 1993 році дуже рясно вродила на ньому гречка.
Печери у селі і околицях
Природні печери
В околицях села Погорілівка існує 16 природних печер. В дослідженнях науковців вони отримали такі назви: Довгий Яр — 1, Малече (Довгий Яр — 2); Воронка, Козячі Ніжки; Ріжок, Грот Бика, Погорілівська — 1, Погорілівська — 2, Погорілівська — 3, Чорнопотоцька, Селенітовий Понор, Незабудка, Троїцька, Мартинівка, Жаба, Фуштейка.
Печера Мартинівка колись слугувала сховом для жителів села від пожеж і воєн. Довжина цієї печери — 80 м, амплітуда — 5 м, площа — 200 м², об'єм 380 м³, висота входу — близько 2,20 м. Печера розташована на лівому березі річки Чорний Потік, правої притоки річки Дністер, на південному сході села Погорілівка. Печера є наскрізною, два виходи розташовані поруч у стрімкому схилястому правому схилі долини цієї річки, за 30 м над днищем долини. Печера — карстового походження, закладена у крупнокристалічних тріщинуватих гіпсах, видимою потужністю близько 10 м. Галереї від двох виходів сходяться в одну, висота якої становить 1,7—2 м, ширина — 2—4 м. Місцями на рівні підлоги відгалужуються вузькі канали (0,5—0,7 м³ діаметрі), частково заповнені насосами. У кінці галереї знаходиться завал із великих плоских брил гіпсу, що відшарувалися від стелі. Напевно, це завал утворився вже в історичний час, оскільки подекуди він перекриває антропогенні відклади. Стіни галереї у деяких місцях штучно підрубані, позбавлені вторинних утворень, товщина вторинних відкладів, головним чином антропогенних, — культурний шар VII — XIX століть — становить 0,7—1,5 м. У товщі світло-жовтих четвертинних суглинників, які подекуди збереглись, часті включення уламків пливних кальцитових кірок білого кольору. На нижній поверхні окремих гіпсових брил збереглися лінійні карри. У стелі печери подекуди спостерігаються так звані «органні труби». За п'ять метрів нижче спостерігаються замулені отвори, що може свідчити про наявність у печері нижнього поверху, можливо, цілком замуленого. Печера суха. У печері живуть кажани та лиси. Серед остеологічних решток голоценового часу спостерігаються також рештки борсука, дикого лісового кота, дрібних хижаків, різних гризунів — хом'яка звичайного, та , сліпака звичайного, полівки водяної, полівки-економки, зайця-русака. Декілька разів спостерігалися спроби сірої чаплі спорудити гніздо на скельній полиці над входом до печери. Ця печера є пам'яткою природи як карстова печера, одна з не багатьох печер гіпсового карсту на Правобережжі Дністра, що повністю знаходяться у зоні аерації та має тривалу історію розвитку у четвертинну епоху. Крім того, вона є багатошаровою археологічною пам'яткою.
Другою великою печерою села Погорілівка є Піонерка. Її довжина становить 530 м, амплітуда — 15 м, площа — 1050 м², об'єм — 2300 м³, висота входу — близько 2,1 м. Печера «Піонерка» закладена у верхній товщі гіпсів і знаходиться у днищі реліктової прохідної долини Довгий Яр. Вхід відкривається достатньо потужним гротом у карстовому яру, утвореному внаслідок провалів стелі над колишньою центральною галереєю. Печера — триповерхова. Верхній поверх має два яруси. Ширина нижньої галереї 3-4 метри, висота — 1-6 метри, параметри інших галерей значно менші. Основна цінність порожнини — наявність різновікових фрагментів 7 стадій розвитку карстового процесу з одинадцяти, що теоретично виділяються. Довгий час карстові лійки карстового яру використовувались під несанкціонований скотомогильник, тому дно основної нижньої галереї встелене кістками великої рогатої худоби. Температурний режим різний на різних поверхах та залежить від пір року. У зимовий час у привхідній частині формується потужна льодяна колона, яка іноді тримається до травня. Нижній поверх печери спрацьовує як «холодний мішок» і тут температури зазвичай нижчі. Проте, саме тут відмічено зимівлю невеликої групи кажанів.
Третьою печерою за величиною є печера Фуштейка. Її довжина становить близько 201 м, амплітуда — 8 м, площа — 273,6 м², об'єм — 390,8 м³, висота входу — близько 2,20 м . Це активна печера з постійним водостоком, закладена в гіпсах. Ширина в окремих місцях досягає 5-6 м, а висота — 2-3 м і більше. Вгору і вниз за течією підземного потоку вона вливається у вузькі непрохідні щілини, затоплені водою. Гіпс сильно вивітрений, тому стеля печери досить не стабільна. Печера Фуштейка названа, за твердженням А. Фішера, за ім'ям одного грабіжника, що нібито там жив (прізвище Фуштей можна і сьогодні зустріти у навколишніх селах).
печера замикає четвірку найбільших печер Погорілівки. Довжина її 1031 м, амплітуда — 8 м, площа — 2694,5 м², об'єм — 2690,8 м², висота входу — близько 2,10 м. Печера посідає четверте місце за довжиною серед печер Чернівецької області. Вона знаходиться у долині р. Чорний Потік, між селами Юрківці і Погорілівка в урочищі Язвора. Карстова водоносна система закладена у гіпсовій товщі по субмеридіальному розлому вздовж борту прадолини р. Чорний Потік. Має декілька входів, два з яких доступні для проникнення. Перший вхід — печера Чорнопотоцька, яка низьким (0,5 м) напівзатопленим лазом сполучається з основною галереєю. Приблизно через 500 м ця галерея 2—5 м заввишки та 0,3—1,5 м висотою, розтинається ще одним входом у вигляді провального колодязя глибиною 5—6 м — це печера Провальна. Ще через 100 м нижче за течією галерея стає непрохідною через пониження стелі. По дну печери постійно протікає струмок, який починається за кілька метрів вище від з'єднання основної галереї з р. Чорнопотоцькою. Приблизно через 1 км після того, як струмок зникає у непрохідній щілині, він з'являється на поверхні потужним карстовим джерелом, а далі, через 21 м, знову зникає під землею. Під час паводків система повністю затоплюється (за винятком декількох невисоких коминів). У холодні зими водотік у р. Чорнопотіцькій замерзає і закупорює понор. На стінках верхнього поверху утворюється паморозь із снігових кристалів до 1,0—1,5 см, відбувається, очевидно, вимерзання вологи з теплого вологого повітря. Відклади представлені піщано-глинистим алювієм водотоку та окремими гіпсовими брилами. Входи до печери нестабільні і можуть обвалюватись і знову прочищатись водним потоком. Наскрізь від одного до другого входу, печера була пройдена лише один раз чернівецькими спелеологами у 1990 р., коли і було складено її топографічний план та виміряна загальна довжина.
Штучні печери в урочищі Долина
У селі Погорілівка штучних печер налічується 7 і 2 утворені внаслідок вибирання піску. Всі вони розташовані на лівому березі річки Чорний Потік, правої притоки Дністра, в урочищі Долина. Ці печери використовуються у господарстві як погреби. Всі вони були видовбані приблизно в XIX ст. Першою дослідженою була печера на господарстві Дутчака Дмитра. У господарстві Дутчака довжина підвалу 27 м, ширина — 1,8 м, висота — 1,1 м, є рукав завдовжки 18 м.
Інші дві печери-підвали є в господарстві Пітика Івана. Перша має хрестоподібну форму з двома рукавами (правим та лівим). Довжина її становить 15 м, ширина 1,5 м, висота 1,75 м, площа 22,5 м², лівий рукав має 5 м, а правий — 4 м. У цій печері два яруси, у вигляді поличок, використовувані для зберігання різних речей. В печері-підвалі у літній час дуже холодно, а взимку — тепло. Друга печера відрізняється від першої тим, що вхід до неї розташований у хаті. Довжина печери становить 7 м, ширина 3,5 м, висота 1,7 м, має форму прямокутника площею 24,5 м².
Третім господарством, де є печера-підвал, є двір Ватаманюка Д. Її довжина становить 8 м, ширина 2,6 м, висота 2,3 м, площа 18,4 м².
Печера у господарстві Паліброди С. викопана за часів Австрійської імперії. Її довжина становить 18,2 м, ширина 1,6 м, площа 29,12 м², висота 1,7 м. Вона має хрестоподібну форму, правий та лівий рукави — правий завдовжки 10 м, лівий — 8 м. Влітку температура в печері становить від + 5 °C, а у зимовий період — + 10 °C.
Печера-підвал Ткача Василя також велика, має два рукави: лівий (2 м) і правий (4 м). Довжина підвалу становить 12 м, ширина 1,9 м, висота 1,8 м, площа 22,8 м².
Печера у господарстві Колибаби Марії має мурований у теперішній час вхід і сходи, а також правий рукав (16 м). Довжина її становить 8 м, висота 2,5, ширина 2,7 м, а площа 21,6 м².
Історія села
За свідченням місцевих археологів, перші поселення поблизу села дуже давні і належать до часів трипільської культури. Перша писемна згадка про село датується 1452 р., однак виникло воно приблизно в XII ст., коли старі поселення — Мартинівка, Фуштейка, Калинівка — були спалені турками. На їхньому місці сьогодні знаходяться урочища з однойменними назвами. Погорілівку ж заснували люди, які були вихідцями з поселень, що горіли, — звідти й назва населеного пункту.
З найдавніших часів до середини XIV ст.
Перші люди на землях Погорілівки з'явилися ще на початку енеоліту. Про це свідчать сліди людської діяльності, виявлені в урочищах Калинівка, Чагор та Мартинівка, які відносяться до IV—III тисячоліття до н. е. Так, за 2 км на південний схід від села, в урочищі Калинівка розташоване невелике за розмірами поселення. При його дослідженні було знайдено велику кількість фрагментів кухонного посуду жовто-червоного кольору, а також кам'яні знаряддя праці (крем'яні скребачки, сокири, проколки та інші).
Частково досліджено поселення в урочищі Чагор, яке розташоване на північний схід від села. Воно овальної форми, розмірами 350×150 м. Під час обстеження у 1987 році В. М. Войнаровським та І. А. Піддубним виявлено залишки жител, шість гончарних горнів. При розвідковому огляді у 2005 році зібрано фрагменти кераміки виготовленої з жовто-червоної глини середньої жирності, природних домішок у глині не простежено, тісто добре вимішане, поверхня червоного кольору.
Найбільше трипільське поселення було виявлено в урочищі Мартинівка. Тут на березі ставка досліджено три наземні житла, стіни яких були зроблені із дерева і лози, а в середині та зовні обмащені глиною. Добре прослідковуються залишки обмазки жител, вони розміщуються по лінії на відстані 3-4 метра один від одного. Дах таких жител покривався соломою, а підлога була вкрита добре пропаленою глиною. Під час розвідок 2005 р. зібрано фрагменти кераміки цієї культури. Стінки виготовлені з жовто-червоної глини середньої жирності. Природних домішок у глині не простежено. Тісто добре вимішане. Випал середній. Поверхня червоного кольору, інколи покрита білим ангобом і прикрашена орнаментом у вигляді ліній нанесених білою, червоною та коричневою фарбами. Товщина стінок коливається в межах 0,2-1 см. Один фрагмент орнаментований геометричним орнаментом нанесеним червоною і коричневою фарбами. Це є фрагменти столових горщиків трипільської культури, яка датується IV—III тис. до н. е. В основному знайдено горщики великої місткості, дно в яких плоске, та присутні ручки з малими дірками, напевно вони слугували для збереження зерна.
Провідною заняттям трипільців було мотижне землеробство. Як свідчать археологічні матеріали цих поселень, землю обробляли кам'яними та кістяними мотиками на невеликих галявинах, а врожай збирали дерев'яними серпами з крем'яними вкладками. Зерно розмелювали на кам'яних зернотертках. В основному вирощували пшеницю, ячмінь та просо, залишки яких знайдено в печері неподалік поселення. Трипільське населення займалося й скотарством, вони розводили велику рогату худобу та свиней, доказом є залишки кісток яких знайдено в тій ж печері. Важливе місце займало полювання.
У перших століттях І тисячоліття до н. е. на землях сучасної Погорілівки поширюється голіградська культура, яка відноситься до ранньозалізної доби. Залишки культури (X—VII ст. до н. е.) були виявлені у 2005 році. Поселення розташоване в урочищі Чагор і вкладається в межі 350×150 м. На ньому зібрано фрагменти кераміки. Носії культури займалися землеробством, скотарством та різними ремеслами.
В III—V ст. н. е. на теренах Погорілівки з'являється поселенці черняхівської культури. Місцем розміщення її були урочища Чагор та Боршівка. Поселення черняхівської культури в Чагрі вкладається в рамки попередніх, тобто 350×150 м. Під час обстежень зібрано підйомний матеріал. Фрагменти кераміки можна поділити на два види. Це кухонний посуд, що представлений стінками горщиків, які є старанно сформованими. Вони сірого кольору, з добре відмуленого тіста, з домішками крупнозернистого піску, який виступає на поверхні. Другу категорію становить столовий посуд, який представлений стінками горщиків, які симетричні та лощені. Вони також сірого кольору, поверхня їх гладка, а саме тісто-глина має домішки дрібного піску. Тут же знайдена ручка виготовлена з коричневої глини. Вона являє собою клиноподібний відросток довжиною 3 см, півкруглої в плані форми, злегка загнутий і загострений. В поперек ширшого кінця проходить наскрізний отвір діаметром 0,5 см.
Поселення в урочищі Борщівка виявлене у 1972 році Б. О. Тимощуком. Воно знаходиться на південному сході села і займає територію 150×80 м. Можливо, частина його затоплена водою ставка. На ньому знайдено велику кількість фрагментів кераміки сірого кольору. Вона відноситься до кухонного та столового посуду. Досліджено, що черняхівці займалися орним землеробством, вирощували пшеницю, ячмінь, жито, городні культури, розводили велику рогату худобу, кіз, свиней та овець. На високому рівні розвитку знаходилися ремесла та промисли, на яких плідно позначилися впливи античного світу. Доказом є знаходження на поселеннях римських монет.
У VII−IX ст. на території села поширюється слов'янська культура. У 1972 р. Тимощуком Б. О. виявлено два поселення — в урочищі Борщівка та Мартинівка. Перше знаходиться в південній частині села на обох берегах річки Чорний Потік в урочищі Борщівка. Воно витягнене вздовж берега і займає територію 2,5 га. Під час дослідження поселення було виявлено житло, нижня частина якого опускалася в материк. Стіни були дерев'яні, складалися з горизонтально покладених деревин між материковими стінками котловану і стовпами — стояками. В одному з кутів житла розташовувалась піч-кам'янка кубовидної форми. Стіни печі складали з вертикальних кам'яних плит та дрібного каміння, без зв'язуючого розчину. Черенем печі-кам'янки служила найчастіше материкова глина, підмощена річковою глиною на рівні глиняної долівки житла. Таке розміщення було незручним для користування піччю, але сприяло кращому обігріванню житла. Споруджуючи котлован для житла, слов'яни завжди намагалися досягти материкової глини. Це, очевидно, робилося з метою зробити приміщення сухим, глина менше ніж чорнозем пропускає сирість. Там де не вдавалося досягти материкової глини, долівку висипали з неї. Дах житла накривався соломою, а зверху засипався землею, яка також менше пропускала вологу. Внутрішнє обладнання житла було скромним. В них, очевидно, не було ніяких меблів. Можливо, на глиняній долівці для сидіння і сну клали «оберемки» соломи, які накривали шкірами та тканинами. Під час обстеження поселення в 2005 році зібрано підйомний матеріал. В основну це фрагменти уламків ліпного слов'янського посуду. Друге поселення знаходиться за півтора кілометра на північний схід від села, на першій надлуговій терасі лівого берега Чорного Потоку в урочищі Мартинівка. Тут було виявлено напівземлянку, надолівці якої знайдено перепалені камені та уламки ліпних слов'янських горщиків VII−IX століття.
З утворенням Київської держави буковинський край а також і Погорілівка стали складовою її частиною. Доказом цього є поселення в урочищі Селище, Борщівка, Чагор та Мартинівка. Поселення в урочищі Селище виявлене Б. О. Тимощуком у 1972 р. Воно розташоване в центрі села неподалік від церкви на городніх ділянках, активно руйнується польовими роботами. Поселення давньоруської культури займає територію 150×80 м. Зібрано підйомний матеріал фрагменти кераміки виготовлені з жовто-червоної глини середньої жирності з домішками дрібного просіяного піску, вміст якого в тісті незначний. Будь-яких природних домішок у глині не простежено. Тісто добре вимішане, черепки на зламі мають міцну консистенцію. Випал добрий. Поверхня сірувато-червоного кольору. Фрагменти стінок зроблено на гончарному крузі. Товщина стінок — 0,4-0,6 см. Вінчик має коротку зігнуту шийку, короткий, різко відігнутий назовні вінець край якого косо зрізаний, загостреної форми. По боковому зрізу вінця зроблено закраїну — гніздо для накривки.
Неподалік Селища знаходиться урочище Борщівка, у якому також виявлене давньоруське поселення. Воно витягнуте вздовж берега і займає територію 250×100 м (2,5 га). Це поселення має ту ж форму та розміри, що попередні. На поверхні зібрано фрагменти кераміки виготовлені з жовто-червоної глини середньої жирності з домішками дрібного просіяного піску, вміст якого в тісті незначний. Будь-яких природних домішок у глині не простежено. Тісто добре вимішане, випал добрий. Поверхня сірувато-червоного кольору. Вінчик має коротку зігнуту шийку, короткий, різко відігнутий назовні вінець край якого косо зрізаний, загостреної форми. По боковому зрізу вінця зроблено закраїну — гніздо для накривки. Фрагменти стінок зроблено на гончарному крузі. Товщина стінок — 0,4-0,6 см. На окремих фрагментах нанесений орнамент у вигляді прямих горизонтальних врізаних ліній. В більшості орнаментований тулуб горщиків. Денця зроблені на гончарному крузі про що свідчать сліди підсипки. Діаметр їх становить 12 см. Специфічні риси тіста та випалу фрагменту дають можливість віднести їх до другої половини XII — першої половини XIII ст.
На цьому поселенні виявлено фрагмент стінки амфори. Виготовлена вона з добре відмуленої глини компактної консистенції, без домішок, характеризується рівномірним випалом і високою якістю. Колір фрагмента жовтий. Внутрішня поверхня стінки амфори борозниста, а зовнішня — покрита світлим ангобом. Товщина стінки — 1 см. Такі амфори слугували для зберігання зерна та дрібної риби і були основним видом домашньої тари в другій половині XII — першій половині XIII ст. Ці посудини — візантійського походження. На поселенні знайдено й залізну крицю (болотна залізна руда, з якої виплавляли залізо). Це шматок темно-коричневого кольору видовженої форми розмірами, у середньому, 9×7,5 см. Сильно ошлакований. Вага криці становить 600 гр.
Давньоруське поселення знайдено і в урочищі Чагор на місці попередніх і займає територію 200×100 м. У 2005 р. зібрано підйомний матеріал фрагменти кераміки виготовлені з жовто-червоної глини, у яких присутні домішки дрібного просіяного піску. Поверхня посуду сірувато-червоного кольору зробленого на гончарному крузі. На окремих фрагментах нанесений орнамент у вигляді горизонтальних врізаних ліній або хвилястих. В більшості орнаментований тулуб горщиків. На вінчику зроблено закраїну — гніздо для накривки. На поселенні знайдено залізне знаряддя. Викуване з цільного шматка заліза. Воно у вигляді пластини вигнутої під прямим кутом. Одна частина пластини розплющена у вигляді прямокутника довжиною 4 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см. Верх її косо зрізаний і загострений. Інша частина викувана клиноподібною загостреною шпилькою куди могла набиватися дерев'яна ручка. Довжина шпильки 5,5 см.
Інше давньоруське поселення розміщено за 1,5 км на схід від села Погорілівку, на лівому березі Чорного Потоку, в урочищі Мартинівка. Частина поселення знищена при спорудженні ставів, інша знаходиться на орному полі й активно руйнується польовими роботами. Розміри збереженої частини поселення становлять 250×100 м.
У 1960 р. археологічною експедицією Чернівецького краєзнавчого музею під керівництвом Б. О. Тимощука проведено розкопки. Досліджено, що поселення тягнеться вздовж річки на 500 м. На його території виявлено напівземлянку, на долівці якої знайдено перепалені камені від печі-кам'янки, досліджено рештки кількох дерев'яних жител з глинобитними печами, а також велика кількість уламків кераміки XII — XIII ст. Одне з жител розкопано. Від нього зберігся прямокутний черінь глинобитної печі розмірами 2×1 м, на якому лежали рештки склепіння печі. Встановити контури житла не вдалося, хоч і відмічена значна концентрація уламків кераміки і кісток тварин біля печі. Тут знайдені обвуглені зерна пшениці.
На поселенні знайдено фрагменти давньоруської кераміки виготовлені з жовто-червоної глини середньої жирності з домішками дрібного просіяного піску, вміст якого в тісті незначний. Тісто добре вимішане, черепки на зламі мають міцну консистенцію. Випал добрий. Поверхня сірувато-червоного кольору, фрагменти стінок зроблено на гончарному крузі. Вінчики мають коротку зігнуту шийку, короткий, різко відігнутий назовні вінець край якого косо зрізаний, загостреної форми. На окремих фрагментах нанесений орнамент у вигляді прямих горизонтальних врізаних ліній або хвилястих в кілька рядів. В більшості орнаментований тулуб горщиків. Серед керамічних матеріалів зустрінуто фрагмент кринки виготовленої з жовто-червоної глини середньої жирності з домішками дрібного просіяного піску, вміст якого незначний. Будь-яких природних домішок у глині не простежено. Поверхня сірувато-червоного кольору, випалена добре. Це посудина з вузьким вертикальним горлом діаметром 14 см, оформлена круговим валиком. Кринка має злегка витягнуту форму, конусоподібні стінки і похилі плічка.
У північно-західній частині поселення на невисокому пагорбі розкопано залишки дерев'яної церкви XII — XIII ст. Від неї збереглися камені, на яких колись покоїлися дерев'яні підвалини будівлі. Це була зрубна будівля розмірами 6×6 м, до якої із сходу примикала трапецієподібна апсида довжиною 1,5 м. Контури північної стіни цієї будівлі визначили три великі камені (розміром 0,7×0,6 та 0,55×0,45), розміщені по одній лінії та на однаковій відстані один від одного. Південна стіна будівлі визначена межею глиняної долівки. Від апсидної частини церкви збереглися кам'яні фундаменти(їх товщина 0,4, ширина 0,4), складені з рваного дністровського пісковику без вапняного розчину. Збереглася давня підлога з глиняних різнокольорових полив'яних плиток чотири та трикутної форми(розміром 12×12). На долівці храму знайдено уламки вапняної штукатурки, один бік якої загладжений і має сліди червоної фарби. Очевидно, внутрішні дерев'яні стіни церкви були прикрашені фресками. У середині храму, поблизу північної стіни відкрите підплитове поховання, зруйноване військовими окопами часів Першої світової війни. Від нього збереглася кам'яна плита розмірами 1,75×0,85×0,18, що була зсунута з свого первісного положення. Під плитою не виявлено ніяких речей. Недалеко від кам'яної плити стояла костниця, складена з необроблених плит пісковику і перекрита зверху такою самою плитою. Дном гробниці служила земля. Її розміри: висота — 0,4 м, довжина — 0,6 м, ширина — 0,5 м. В ній лежали без анатомічного порядку кістки двох осіб, які, очевидно, були предметом спеціального культового поклоніння. Біля церкви розміщувалось кладовище на якому розкопано 5 давньоруських поховань. Покійники лежали в ямах глибиною 0,4-1,1 м від сучасної поверхні головами на захід. Слідів домовин та могильного інвентарю не виявлено. Вдвох могилах простежено сліди попільно — вугільної підсипки.
На поселенні простежено культурний шар XIV−XV ст. Тут зібрано фрагменти кераміки виготовленої з сірої глини, у якій присутній крупнозернистий пісок. Випал здебільшого добрий, товщина стінок 0,4 см. Поверхня кераміки темно-синього кольору, датуються другою половиною XIII—XIV ст. Вінчики в основному вкладаються в ці ж хронологічні рамки. Один з них відхилений з прямим закінченням, верхній край злегка загнутий до середини. З внутрішнього боку профільований виїмкою для кришки. Діаметр вінчика 18 см, товщина стінок 0,4 см, інший має коротку шийку плавно відігнутий назовні і заокруглений. З внутрішнього боку також профільований виїмкою для кришки. Діаметр вінчика 22 см, товщина стінок 0,4 см. Зовнішня сторона вінчика орнаментована прямою горизонтальною врізаною лінією. Такі горщики виготовлені на швидкому ножному гончарному крузі і датуються за аналогіями XIV—XV ст.
Основним заняттям населення давньої Погорілівки XII−XIV ст. було землеробство. Про рівень його розвитку свідчать знахідки землеробських знарядь праці (мотики, залізні коси, серпи), а також обгорілі зерна пшениці, ячменю, проса. Як і землеробство, велике значення мало скотарство, про що свідчать численні знахідки кісток домашніх тварин. Значна роль відводилась торгівлі, яка велася по річці Дністер. Отже, давньоруські поселення в урочищах Погорілівки доводять, що територія села входила до Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
XIV—XIX століття
З XV ст. Погорілівка була в складі Молдовського князівства. Досліджено поселення пізнього середньовіччя, які також знаходяться в урочищах Селище, Борщівка та Мартинівка.
Поселення виявлене в урочищі Селище розташоване на тій території, що й попередні і має розміри 250×150 м. На його поверхні знайдено фрагменти кераміки виготовленої з сірої глини, з домішками дрібнозернистого піску. Поверхня темно-сірого кольору. Тут виявлено вінчики, стінки, денця і ручки. Окремі фрагменти орнаментовані прямими горизонтальними врізаними лініями, або хвилястими виконаними ямками. Це фрагменти горщиків XV—XVII ст. На цьому поселенні знайдено фрагмент скляної фляги виготовленої зі скла коричневого кольору. Тепер воно патиноване не прозоре стального кольору, краї загладжені. За словами місцевого жителя він на своєму городі, який знаходиться в межах поселення знайшов мідну монету. Це литовська «Боратинка» 1665 року.
Пізньосередньовічне поселення в урочищі Борщівка також входить в межі попередніх. Під час обстеження зібрано фрагменти кружальної кераміки виготовленої з сірої глини. Поверхня темно-сірого кольору, орнаментована прямими горизонтальними лініями. Вінчики в основному відігнуті назовні, з внутрішнього боку мають закраїну для накривки. Діаметр денець коливається в межах 10-12 см. Ручка плоско-випукла, закінчується по боках невеликими потовщеннями у вигляді валиків.
На поселенні в урочищі Мартинівка виявлено фрагменти кераміки пізньосередньовічного часу. Вони виготовлені з сірої глини на швидкому ножному гончарному крузі. Поверхня тонкостінна темно-сірого кольору. Отже, пізньосередньовічні поселення доводять, що в XIV—XVII ст. село Погорілівка вже існувало. Найкращим доказом є писемні згадки про село.
Погорілівка вперше згадується у грамоті від 27 жовтня 1452 р. під назвою Погоріло(в)ці. Щоправда, в австрійських виданнях XIX ст. вказувався 1451 р., а в радянських — 1442 р. У грамоті 1452 р. йдеться про те, що боярин Мань Глобникович продав молдовському логофетові Михайлу «селища свої пусті, що суть на границі, а на ім'я Іванкові і Погоріловці, і Хатчинці (…), пан Михаїл має ті селища держати і осадити, і млини і стави собі чинити (…)». Наступна згадка відноситься до 2 липня 1455 р. і далі. В документі від 5 квітня 1628 року говориться, що селище Ліпнік, яке називається «Похрілівці» було куплене паном Гаврілашом за 300 золотих монет від Пескеліни жінки померлого Стройча і її сина Йонашка Стройча. Пан Гаврилаш у документі хотів, щоб його багатство із землями передавалося з покоління в покоління і не виходило з-під влади його сім'ї. Щоправда, у заповіті великого логофета Гаврилаша Матяша від 4 березня 1652 р., говориться, що його багатство та землі розділяються між його дітьми: Єремією, Оленою і Олександрою. Останній випали такі села: Шерівці з Язом (ставком), село Будільче, Кіселів з Язом (ставком), Погорілівці з Язом (ставком), Мартинешти з двома ставками, Задубрівка з двома ставками, Самушин, Прилипче, Іванківці, Чернівка зверху та інші. Отже Погорілівці згадані зі ставком, хоча сусідні Мартинешти — з двома ставками. Наступна згадка села Погорілівки датується січнем 1670 року. У цьому документі розповідається про сім'ю Хурмузакі, яка в Яссах має багато «забігалок». У 1634 р. отримавши від пана селище Городіштє і вся сім'я переходить сюди на постійне місце проживання. В 1670 році Олена Хурмузакі дарує майнову долю своїй сестрі Олександрі, яка мала двох дочок: Катерину та Марію. Дочці Катерині припали такі села: Бояни, Чорнівка, Похорілівці, Прилипче, Кіселів, ½ Валева, ½ Василева. На жаль, у численних документах XV—XVIII ст. немає конкретних відомостей про саме село, а тільки про власників земель.
Дещо детальніші писемні відомості про село містяться у матеріалах так званого , проведеного під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр., коли Молдовське князівство було окуповане військом царської Росії. На жаль, стосовно Погорілівців є тільки загальні матеріали за 1772 р. Село записане там як «Похорлоуцы», яке належало чагарнику Іллі Русету і в якому налічувалося 44 заселених двори. З них 40 дворів були зобов'язані платити податки. Крім того, було 3 родини священиків і одна сербська родина, які платили не податки, а невисокі внески. В переписі 1774 р. записано імена й інколи прізвища жителів.
У довіднику кінця XIX ст. вказано, що Погорілівка (нім. Pohorloutz) спочатку називалася Липник, тому що виникло на місці липового лісу, який згорів. Існує низка відомостей, які містяться в австрійських переписах. Там же вказано, що село є компактним населеним пунктом і розташоване біля ставка, з якого витікає Чорний Потік. Обширні ж писемні відомості про село датуються XIX ст. Так, у документі за 1803 рік згадується, що голова церкви Миколай Тарновецький просить консисторію дати дозвіл на будівництво нової церкви, тому що дерев'яна церква застаріла. Є велика кількість документів про збір матеріалів та будівництво церкви, а також відкриття школи у селі.
Перша світова війна
Село Погорілівка входило до складу Австро-Угорщини, коли в серпні 1914 р. почалася Перша світова війна. Всі чоловіки, яким виповнився 21 рік, служили у австрійському війську, мобілізація до австрійського війська погорілівчанами сприймалась, як належне. Погорілівчан Василь Колибаба (1819 р. н.) був мобілізований 1840 року до 4-го регіменту уланів, де він служив 15 років, 5 місяців, отримав орден за урятування фельдмаршала Граверта. З початком війни багатьох жінок забирали копати окопи для австрійських солдат. Лінія фронту проходила по кордону між Росією і Австро-Угорщиною був за 3 км від Погорілівки. За переказами старожилів, окопи були копані на «Задніх гонах» (крайня точка Погорілівського поля). Там було декілька рядів загорожі з колючого дроту. Більшість боїв були багнетовими атаками.
Село Погорілівка у війні відігравало велику роль тилу. В урочищі «Жолоб» стояв австрійський резервний полк. Поблизу села проходила залізниця; згодом проклали вузькоколійку через Погорілівку до урочища «Мартинівка», а потім до фронту боєприпаси підвозили на підводах. Коли австрійці в 1916 році відступили, то всі склади було спалено, вузькоколійку зруйновано.
Всіх вбитих австрійських солдат сільські жінки збирали та ховали у братській могилі. В більшості випадків поховання солдат проводилися на місцях їх загибелі: є поодинокі могили на полі (Сопигора).
По закінченні війни на братській могилі, неподалік цвинтаря поставили великий хрест. А за часів румунського панування день 10 травня відзначався, як святий день солдатів. 1943 року тіла солдатів перевезли на цвинтар в Звенячин, день святкувати перестали.
Із села Погорілівка в Першій світовій війні загинуло 44 чоловіки:
|
|
|
|
Друга світова війна
У червні 1940 р. у Погорілівку прийшла Червона армія. З приходом нової влади в житті села відбуваються зміни. 5 липня 1940 року головою Погорілівської сільської ради було призначено Тарновецького І. О., заступником голови — Чорнописького С. І., секретарем — Панчука П. Г., а також чотирьох членів сільської ради: Бурхевича П. Г., Безручака А. М., Денисика А. В. та Запаранюка М. І. Згодом у село прибули й нові вчителі. У школі замість румунської стали викладати українською мовою, але недовго.
22 червня 1941 року розпочалася Німецько-радянської війни, через прикордонне село Погорілівка пройшли війська Червоної армії. З могил розстріляних дезертирів у селі розпочався новий цвинтар. Коли почалося бомбардування, то селяни ховали своїх дітей у піч, намагаючись уберегти від загибелі.
Після відступу Червоної армії в село ввійшли німецько-румунські війська, які довго тут не затримались. У селі знову була встановлена румунська влада, у село повернулися румунський пан Ромашкан Штефан, греко-католицький священик Рогожинський та велика кількість румунських вчителів. У школі було відновлено військову підготовку — кончентрале.
Для утримання населення сусідніх сіл у покорі в селі Вікно румуни залишили Жандармський прикордонний полк (Гранічири). Солдати цього полку наводили порядок і в селі Погорілівка. Забороняли говорити українською мовою, робити весілля за українськими обрядами, була введена комендантська година. Червона армія не встигла мобілізувати чоловіків села. Старожили називають цей період «Часи Другої Румунії». Великих боїв під час не відбувалося, лише сутички між румунськими жандармами та партизанами.
24 березня 1944 року відступаючі німецькі війська прийшли в село, до ночі виїхали в бік Чернівців. При відході румунська влада спалювала всі документи та одяг із німецькою свастикою.
18 травня 1944 року у селі Погорілівка відбулася мобілізація чоловіків до лав радянської армії. Спочатку демобілізували чоловіків до 1905 року народження. Друга мобілізація забрала чоловіків 1905—1915 років народження, а третя, остання, 1915—1921 років народження. В основному мобілізували чоловіків віком 18-50 років. Близько 500 осіб із навколишніх сіл було зібрано в Заставній. Спочатку їх відправили пішки на Тернопільщину — до с. Звиняч за Заліщиками. Перебувши там два дні на утриманню у сільського населення, їх відправили до Кіцманя. Звідти знову повернули на Заставну і через село Малий Кучурів до Чернівців. Чому цих людей водили тиждень по селах та районах і зараз залишається загадкою. У Чернівцях всю групу було поділено по 40 чоловік, із цих сорока вибирали одного старшого. До кожної групи був прикріплений солдат, який супроводжував їх у дорозі. Помістивши людей по вагонах, їх відправили у глибокий тил до Бердська, що у Новосибірській області. Розмістившись у місті, вони чекали своєї подальшої долі. Прийшло повідомлення, що потрібні вантажники на військовий завод. Прийшов лікар і вибрав 300 найздоровіших солдат, яких забрали на пороховий завод у Кемеровську область Кіровського району. На заводі працювали чоловіки таких сіл: Добринівці, Вікно, Онут, , Баламутівка та Погорілівка.
Наприкінці липня — на початку серпня 1944 року приступили до роботи на заводі. Носили стокілограмові ящики із порохом. А всі інші солдати, які залишилися у Берську, почали підготовку до відправлення на фронт. У серпні 1944 року більшість односельців попали на I та III Білоруський та I Прибалтійський фронти. Деякі, як Крищук Степан Федорович, 1921 р. н., потрапив на фронт у жовтні 1944 року і воював на I Українському фронті, де був поранений у праву ногу. Ті, хто працював на пороховому заводі, продовжували працювати аж до грудня 1945 року.
У 1944 році було мобілізовано в лави радянської армії 255 погорілівчан. 75 не повернулися додому, загинувши, 12 — пропали безвісти. 175 чоловік повернулися додому.
Всі, хто брав участь у боротьбі з нацистською Німеччиною були нагороджені медалями «За перемогу над Німеччиною». Інші відзнаки:
- Зарубайко Дмитро Іванович — кавалер орденів «Слави» трьох ступенів і Великої Вітчизняної війни II ступеня;
- Мокан Степан Дмитрович — кавалер ордена «Слави» III ступеня;
- Маленчук Василь Іванович — кавалер ордена «Слави» III ступеня;
- Дудлей Партемій Степанович — кавалер ордена «Червоної Зірки».
- Кушнерюк Степан Михайлович — отримав медаль за «Перемогу над Японією».
Багато солдатів повернулися інвалідами II та III групи, їм потрібна була допомога. Згідно рішення № 272 Заставнівського райвиконкому Чернівецької області від 26 липня 1945 року, інвалідам Великої Вітчизняної війни була надана допомога будівельним лісом та іншими матеріалами. У селі був збудований пам'ятник «Невідомому солдату».
Тиф 1946 року
Наприкінці березня 1944 року Заставнівський район було визволено від німецько-нацистських загарбників. А вже 17 квітня у сусідньому селі Юрківці було зареєстровано серед сільського населення 4 випадки захворювання на висипний тиф. У цьому селі військові були розселені по хатах, і двоє з них померли від тифу, можливо, солдати і принесли страшну хворобу у район.
Масове захворювання жителів Заставнівського району на тиф починається у 1945 році. З 1 березня починають прийматися міри для боротьби з хворобою. Медпрацівники, хоча їх було дуже мало, почали робити подвірні обходи. Було обстежено 2711 дворів, перевірено 5000 чоловік на вошивість і проведено 62 лекцій та бесід. У цей час у районі працює 13 бань та дизкамер, але їх не вистачає. За архівними даними, на той час у районі вже 3 місяці не було мила.
У селі Погорілівка перші хворі на тиф з'явилися влітку 1945 року, коли повернулися з війни та з воєнних заводів солдати-односельці. Це були випадки з летальними наслідками. Від тифу в серпні 1945 року помер житель села Скігар Дмитро Васильович (який повернувся з воєнного заводу в Кемеровській області) та його дружина Катерина Іванівна. Меддопомоги ніякої ніхто не надав протягом двох тижнів. Особливого розмаху хвороба набула у січні 1946 року. Медпрацівники не давали точних даних щодо кількості смертних випадків та захворюваності людей. За архівними документами, у районі було лише 47 випадків захворювання на тиф, крім Добринівців, де хвороба набула найбільш поширеною. Окремі випадки було зареєстровано в селах Погорілівка і Мосорівка. У січні того ж року, за спогадами старожилів та архівними матеріалами, у селі було багато смертельних випадків. Так у Свято-Миколаївській церкві зберігся запис, що 18 січня 1946 року помер від тифу Чорнописький Іван Дмитрович, 12 покійник у селі за 18 діб 1946 року. Лікарів не вистачало, і люди самі як могли боролися із хворобою: голили голови, як чоловікам, так і жінкам. Із спогадів Герман Марії (1934 р.н.) хворих мастили самогоном, палили печі і клали їх туди на деякий час, а потім витягали і купали.
У січні за день помирало від 3 до 6 чоловік. Довідка засвідчує: «29 січня 1946 року померли Сірман Дмитро Партемійович (1888 р. н.); Гладієвич Домна Василівна (1872 р. н.); Рудан Агафія Петрівна (1907 р. н.); Дутчак Марія Іванівна (1903 р. н.)».
У цей час на село звернули увагу і в районі. Новостворені епідемічні бригади робили подвірні обходи. А райздраввідділ повідомляв, що прийнято заходи по селі Погорілівка. Епідемія тифу тривала через контакти населення з різними людьми, які приходили до села. 27 лютого 1946 року був складений акт на голову сільської ради села Погорілівка для накладання адміністративного стягнення за незабезпечення транспортом епідемічної бригади та вивезення хворих у лікарню с. Малий Кучурів. У цьому акті зазначалося, що 26 лютого районний санінспектор Юреско Семен Васильович проводив санітарне обстеження с. Погорілівка разом із епідемічною бригадою у кількості чотирьох чоловік: санітарний фельдшер Разон М. І., санітарний фельдшер Кучерявенко Євдокія Семенівна, дезинфектор Микитей І. І. (місце проживання Заставна) та дезинфектор Вікнянської медичної амбулаторії Малищук В. К. в присутності секретаря сільської ради Панчука І. П. Голови в сільській раді не було та при цьому виявили, що 20 лютого у селі Погорілівка були «спалахи» висипного тифу. А 23 лютого на місця епідемії потрапив епідемічний загін. Він попросив голову села виділити транспорт для госпіталізації висипнотифних хворих та перевезення дезкамери. Від чого голова Осимчук Н. О. категорично відмовився. Тоді загін звернувся до уповноваженого райкому Бандури, який заявив, що епідемічна бригада не має права вимагати у голови транспорту. Якщо загін буде наполягати на тому, щоб голова виділив транспорт, то він має право їх всіх вигнати.
Із 23 лютого і аж до кінця місяця бригада не мала можливості госпіталізувати інфекційних хворих. Сім осіб залишилися вдома. Вони були збудниками хвороби. Отже, лікарі та влада не мали спільних дій боротьби із епідемією тифу. В квітні подані дані, що район підійшов до цілковитої ліквідації захворювань на висипний тиф, по селу Добринівці і Погорілівка в перших числах квітня не було жодного випадку захворювання на тиф. А згідно з довідкою про смерть, люди помирали ще і на початку квітня: 2-квітня — Думанська Оксана Дм. (1888 р. н.), Думанський Георгій Антонович (1885 р. н.). А житель села Погорілівка Скігар Микола Степанович помер від тифу в лікарні с. Малий Кучурів 24 травня.
Зі спогадів Думанського Миколи (1921 р. н.), від тифу у селі померло близько 200 чоловік.
Голод 1946—1947 років
Після великої епідемії тифу 1946 року село спіткала посуха.
Крім того, у 1946 році у селі Погорілівка починається колективізація. Райвиконком видав указ «Про заборону колгоспам, колгоспникам та одноосібним селянським господарствам продаж і обмін зерна, борошна, печеного хліба та соняшника до виконання плану здачі зерна та соняшнику державі». В іншому документі райвиконкому «Про стан хлібоздачі в районі» зобов'язували всіх голів сільських рад широко залучати актив села, встановити щоденні завдання по земельних громадах та забезпечити виконання щоденних завдань по вивозці хліба. Наголошувалось вживати законні міри судового порядку до злісних нездатчиків хліба державі. У людей закінчилися продукти харчування, почалося голодування серед різних верств населення села, особливо бідняків.
Районна влада подекуди намагалася надавати допомогу голодуючим. Так у рішенні № 257 «Про додаткові міри надання допомоги харчування населенню району потерпілому від посухи в 1946 році» говорилося про те, що потрібно організувати 12 пунктів щоденного одноразового харчування при школах, дитячих садках, сільських радах та установити норми продуктів на одноразове харчування в розмірах і в грамах на одного чоловіка в день. Але серед цих 12 пунктів с. Погорілівка не було.
Та ще гірше чекало людей, коли було запроваджено обов'язкову заготівлю молока та м'яса. У документі «Про хід заготівлі молока і м'яса в першому кварталі 1947 року по району» говорилося, що Погорілівка сільська рада на чолі Тарновецьким І. О. проводить заготівлю молока і м'яса вкрай незадовільно. Станом на 10 березня 1947 року квартальний план виконано по молоці на 12 %, по м'ясу — на 14 %. Старожили говорять, що в цьому велика заслуга голови сільської ради Тарновецького, який об'єктивно оцінював ситуацію, що сталася в селі, де люди не мали що їсти, а корова була їхнім останнім засобом виживання. Тому він не тиснув на людей, а допомагав їм. План здачі молока і м'яса так і не був виконаний. Влітку 1947 року Тарновецького було викликано на засідання райвиконкому, де він доповів з цього питання: «Так станом на 19 липня 1947 р. по сільській раді Погорілівка різний план здачі молока — 226,4 ц, недоїмка 1946 року — 46,2 ц; виконано на 19/7 1947 року — 57,5 ц, що становить 22 %. Річний план здачі м'яса — 98,7 ц, а недоїмка — 8,1 ц — здано на 19/7 1947 року — 25,7 ц, що становить 26,1 %, на першу декаду липня місяця 1947 року план м'яса — 9 ц — здано 1,2 цент.»
Були зроблені висновки, у яких зазначалося, що відповідальність за такий вкрай незадовільний стан здачі молока і м'яса покладають на Тарновецького, який самоусунувся від керівництва заготівлями, пустив на самоплив таку важливу компанію, як заготівля молока і м'яса і не вимагав своєчасно від кожного здатчика виконання своїх зобов'язань у встановлений період, що привело до зриву виконання плану здачі молока і м'яса за I півріччя. Таким чином голова сільської ради уберіг людей, які мали корови від голодної смерті.
Діяльність ОУН
22 січня 1945 боївка під керівництвом "Микити" застрілила голову сільської ради і працівника РВК. 5 грудня 1945 бойовики "Коля" і "Бігун" роззброїли коменданта і заступника винищувального батальйону.
Історія колгоспу
Процес колективізації на Буковині, розпочатий в 1940 році, був перерваний Німецько-радянською війною 1941—1945 років. Після її закінчення до 1948 року всі буковинські села були колективізовані.
У селі Погорілівка в серпні 1947 року з числа мешканців села була створена ініціативна група, яка проводила роз'яснювальну роботу серед людей, намагалася загітувати людей до колективного ведення господарства. В основному, у колгосп вступали середні верстви населення та бідняки. Заможні люди не бажали вступати до лав колгоспників, бо потрібно було віддавати свою землю та увесь сільськогосподарський інвентар, яким обробляли землю. Ознайомивши погорілівчан із статутом колективного господарства, ініціативна група на чолі з уповноваженим з районного центру, звертається до Заставнівського районного виконавчого комітету із такими проханнями: «Ми, громадяни с. Погорілівки, одноосібники, ознайомившись зі статутом сільськогосподарської артілі, на основі добровільної згоди, бажаємо організувати артіль колективного господарювання, усуспільнюємо свою рільну землю відповідно до статуту, тяглову робочу силу, сільськогосподарський інвентар і зобов'язуємось працювати в сільськогосподарській артілі і виконувати історичне рішення Лютневого пленуму ЦК ВКПб по відбудові і розвитку народного господарства післявоєнного часу, та підвищенню врожайності».
До середини осені ініціативна група зібрала 59 заяв про вступ для колективного господарства. Ініціативна група 9 листопада 1947 року провела сільські збори, на яких колективне господарство села Погорілівка отримало назву «Шлях до Соціалізму», першим головою колгоспу призначили Скігаря Степана Івановича. На зборах розподілили обов'язки між членами правління: заступником голови колгоспу, комірником і завгоспом призначили Костинюка Івана Григоровича, бригадиром рільничої бригади обрали Маліщука Степана Івановича, рахівником — Давидюка Тодора Миколайовича, старшим конюхом — Голика Степана Івановича. Було вирішено звернутися до райвиконкому про передачу в користування колективному господарству «Шлях до Соціалізму» ставка, у розділі трьох гребель, яким користувався рибтрест і який раніше належав поміщикові; одну олійницю, якою користувався райпромкомбінат і яка раніше була в користуванні єврея, та один млин, яким також користувався райпромкомбінат, а раніше належав євреям.
На початок 1948 року в колгосп входили 65 господарств із населенням 231 чоловік, у тому числі 124 працездатних (61 чоловік та 63 жінки), підлітків віком від 12 до 16 років — 20 чоловік. В користуванні колективного господарства на той час було 188,22 га, із них: 70 га держземфонду, орної землі — 157 га, присадибної — 6,25 га, непридатної для ведення сільськогосподарських робіт — 25 га, 18,29 га займали озимі, з них — 10,65 га — жито і 7,64 га — пшениця.
Тяглової робочої сили нараховувалось 26 голів, із них 23 — робочих коней та 3-є лошат. Сільськогосподарський інструмент налічував 19 плугів, 26 борін, 24 вози, 2 віялки, 1 молотарка кінна, 1 трієр, 1 кират, 2 сівалки, 1 плужок для картоплі. Всі сільськогосподарські інструменти, земля, тяглова робоча сила, озимина, були усуспільнені колгоспниками.
На території села в той час було утворено ще одне колективне господарство «Радгосп». З тих пір дана територія носить цю назву. «Радгосп» належав залізниці. Керував господарством єврей Мошко. Господарство знаходилося неподалік залізничної станції «Погорілівка». Землі «Радгоспу» простягалися від залізничної колії до полів села Дорошівні, від урочища «Кадуб» і дороги, яка там проходила, до товтрівських та юрковецьких полів і налічували близько 250 гектарів. Біля дороги були збудовані приміщення для вирощування курей, овець, свиней та великої рогатої худоби, ангари для зберігання зерна. Тут працювали мешканці сіл Погорілівка та Вікно. «Радгосп» довго існував не довго і вже в 1953 році був розформований, землі приєднані до колгоспної спілки «Шлях до Соціалізму», інвентар передано в користування спілчан.
З перших днів створення колективного господарства в селі Погорілівка виникла необхідність будівництва приміщень для зберігання інвентаря, техніки, зерна, утримання птиці, овець, коней і великої рогатої худоби.
Будівельні роботи розпочалися із спорудження приміщень нині «Старої ферми». Колгоспники вручну добували каміння, глину і пісок, виготовляли цеглу, а дерев'яні конструкції та черепицю брали у мешканців села, із розібраних під час колективізації і стаєнь. На фермі було 3 корови. За ними доглядав Чорнописький Іван; 1 свиноматка із поросятами, вівці та коні, здані селянами при вступі до колгоспу, придбані за колгоспні кошти кури.
Для утримання сільськогосподарського інвентарю і техніки у 1952 році колгоспники спорудили приміщення, які згодом отримали назву «Тракторна бригада». В 1950 р. в господарство привезли перший трактор «Універсал». Першим механізатором став Чорнов Іван Михайлович. Згодом придбали й інші трактори, причепні і навісні механізми до них. Будівництво тракторного стану було продовжено в 60-х роках XX століття. Економіка колективного господарства міцніла. З кожним роком зростало технічне оснащення колгоспу. Це зумовило ріст врожайності сільськогосподарських культур, необхідність будівництва нових токів і зерносховищ. Для обмолоту і зберігання зерна в колгоспі були токи з оборогами в різних кутах полів, збудовані із розібраних в роки колективізації оборогів у мешканців села. Вони були замалими. У 1960-х роках збудовано новий великий тік.
У 1954 році колгосп придбав генератор (на базі тракторного двигуна) для виробництва електроенергії для колгоспних приміщень. У той самий час вперше у деяких сільських будинках з'явилося електричне освітлення. У 1961—1962 роках в селі почали ставити дерев'яні стовпи і електричний струм по новозбудованій лінії пішов від електростанції в усі сільські оселі.
Основними доходами колгоспу, у перші роки господарювання, було рослинництво. Колгоспники заробляли по 5 кг зерна на рік та декілька карбованців. Працювали спочатку на трудодень, який не всі могли відробити, бо норми були надто високими. Деякі колгоспники 2-3 дні працювали на 1 трудодень.
Тваринництво було слабо розвинене. Всі види робіт виконувались вручну. Тому продуктивність праці була низькою.
Наприкінці 1960-х років, після епідемії туберкульозу великої рогатої худоби, завершилось будівництво «Нової ферми». Тут вирощували велику рогату худобу, молодняк та молочне стадо. Колгосп зумів підняти виробництво м'ясо-молочної продукції. Свинарство і вівчарство, відгодівля птиці створили умови зростання заробітної плати колгоспникам, росту їх добробуту, зміцнення матеріально-технічної бази господарства.
11 грудня 1961 року колективне господарство «Шлях до соціалізму» було перейменовано на колгосп імені XXII з'їзду КПРС. Головою колгоспу в ті роки був Гнеп Семен Федорович.
Кількість колгоспників збільшувалась. Майже 90 % мешканців села працювали в бригадах господарства: рільничій, будівельній, городно-кормовій, тракторній, на фермах та у автопарку.
У 1962 році в колгоспі було 11 тракторів та 3 зернові комбайни. Врожаї становили з 1 га: озимої пшениці — 24 ц, кукурудзи — 35 ц, гороху — 20 ц, цукрового буряка — 290 ц. Провідною технічною культурою стає цукровий буряк, прибуток від якого становив 132 тис. крб., у той час, як від всіх видів рослинництва — близько 200 тис. крб.
У цей час велика увага приділялася розвитку тваринництва. В колгоспі було 2 свинарники на 1500 голів свиней; два корівники: 1 — на 150 голів, а другий — 230 голів; телятник на 150 голів; вівчарик на 600 голів; конюшня на 120 коней та багато інших допоміжних споруд. Прибуток від тваринництва становив понад 140 тис. крб.
Доходи від виробництва сільськогосподарської продукції дали можливість виділити кошти та розпочати будівництво споруд соціально-культурного призначення. В 1959—1961 році колгоспники звели сільський Будинок культури, який став центром розвитку культури в селі. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності (керівник — Лисюк Д. О.), драматичний і танцювальний колективи — переможці різноманітних конкурсів і учасники телепередач, присвячених селу.
У 1966 році на посаду голови колгоспники обирають молодого односельця Скігаря Івана Олексійовича, який продовжує роботу з благоустрою села — проведення сільського водогону: закупівлю труб, будівництво великої криниці. В 1966 році вода потрапляє до осель колгоспників. В 1972 році на зборах колгоспників було прийняте рішення про будівництво нової сільської школи на 320 місць. Незабаром в центрі села виросла будівля сільського магазину, приміщення правління колгоспу.
Набирало швидких темпів будівництво індивідуальних житлових будинків. Щороку 15-20 сімей колгоспників справляли новосілля у власних будинках. З'явилися нові вулиці і провулки. План реконструкції села Погорілівка був розрахований на 22 роки. У селі з'явилися 2 нові вулиці. Колгосп допоміг збудувати хату членам ланок А. О. Скігар, А. І. Боклі, С. Д. Колісник та іншим.
У 1974 році головою правління колгоспу було обрано Панчика Дмитра Григоровича. Тоді господарство досягло найкращих результатів з часу заснування. Наприкінці 1970-х років у користуванні колгоспників було 1 752 га землі, із них 1324 га — орної, працювали 4 бригади: рільнича, садово-городна, кормодобувна, тракторна. Одним з найкращих в районі був автотранспортний парк: 20 тракторів, 12 вантажних автомобілів, 5 зернових, 3 бурякозбиральні, 2 картоплезбиральні, 2 кукурудзозбиральні комбайни.
У колгоспі працювали агрономи, бригадири, економісти, зоотехніки, ветеринари. Тракторний парк (бригаду) було укомплектовано високопрофесійними механізаторами: 18 трактористів — I класу, 15 — II класу.
На тваринницькій фермі працювали 43 доярки. 11 з них — майстри машинного доїння. Оволоділи машинним доїнням Катерина Бойчук, Марія Крищук, Марія Скігар та інші. Учні школи залучались до проведення робіт по благоустрою тваринницьких приміщень і території ферми: висаджували дерева, кущі, квіти; прикрашали стайні гірляндами і прапорцями.
У соціально-економічному плані колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС записано: «В 1974 році народногосподарський план продажу молока має досягти 12,690 ц, валовий збір цукрових буряків на кінець п'ятирічки має становити 9,870 т». В 1976 році в колгоспі зібрали і відправили на цукрозавод 11,480 тонн цукросировини. 8 механізаторів з ланки Миколи Колісника на площі 104 га виростили по 590 ц коренів цукрового буряка.
Колгосп ім. XXII з'їзду КПРС на середину 1980-х років був одним із найкращих у районі. Про це свідчать економічні показники за 1984 рік: всього зернових зібрано 2024 т, овочів — 269 т, кукурудзи на зерно — 435 т, цукрового буряка — 9 658 т, картоплі — 973 т, фруктів — 70 т, кормового буряка — 2 847 т.
Працівники господарства брали підвищені соціалістичні зобов'язання: в 1985 р. планували зібрати зернових — 2400 т, цукрового буряка — 10 350 т, картоплі — 1 220 т, овочів — 290 т, фруктів і ягід — 190 т, кормових коренеплодів — 2 400 т. По тваринництву: молока— 1 620 т, м'яса — 380 т, яєць— 100 тис. штук.Це зобов'язання було виконано, а за деякими показниками — перевиконано.
Протягом 1980–х років у колгоспі змінилося два керівники: з 1985 по 1987 р. посаду голови правління колгоспу займав Лисюк Микола Іванович, з 1987 по 1990 р. — Серафенюк Іван Іванович. Збільшився авто- і тракторний парк, збудували Будинок тваринника, де розмістилися контора правління колгоспу, сільська рада та медпункт. Поблизу тракторного парку побудували пункт заправки автомобілів та тракторів.
Передовики виробництва були делегатами партійних з'їздів і конференцій, побували на виставках досягнень народного господарства, були нагороджені путівками в будинки відпочинку, санаторії-профілакторії, здійснили поїздки і екскурсії в різні куточки країни і за кордон.
У 1991 році Україна стає незалежною державою. 11 листопада 1991 р. колгосп ім. XXII з'їзду КПРС перейменовано на колгосп «Калинівка». Очолював колгосп Краснюк Дмитро Іванович. 30 січня 1993 року колгосп «Калинівка» було реорганізовано з селянську спілку співвласників «Калинівка». З кожним роком росли борги, без дотацій, державної підтримки, при слабкій виконавській і виробничій дисципліні селянська спілка поступово занепадала. Спочатку зменшилося, а згодом і зовсім зникло тваринництво як галузь, зменшилася урожайність зернових, стояли не прополені площі цукрового буряка. 16 лютого 1999 року селянську спілку співвласників «Калинівка» реорганізовано у сільськогосподарський виробничий кооператив «Калинівка». Цього ж року було змінено трьох керівників кооперативу: Краснюка Д. І., Костенюка С. М., Новака М. О., що призвело до цілковитого занепаду господарства. У 2000 році засіяно озимини та виорано на зиму всього декілька десятків гектарів. Поступово землі заростали бур'янами. Збори членів кооперативу головою господарства обирають Лисюка Дмитра Івановича. Але відновити роботу кооперативу так і не вдалося. У 2004 році останнім головою кооперативу обрано Ференця Івана Дмитровича. У цьому ж році кооператив «Калинівка» припинив своє існування. Після цього була створена ревізійна комісія на чолі з Новаком Миколою Олексійовичем, яка розділила майно між всіма членами кооперативу. Всі погорілівчани отримали майнові та земельні паї, які складали частку від вкладеної в господарство праці та земельну ділянку, згідно Законодавства України.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1688 осіб, з яких 759 чоловіків та 929 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1605 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,75 % |
російська | 0,19 % |
молдовська | 0,06 % |
Освіта
За архівними даними, священик греко-католицької церкви Йоган Бородайкевич, у 1851 році пише у про те, щоб надали дозвіл для початку навчання в Погорілівській общині. Дозвіл було дано і 2 листопада 1870 року було відкрито клас при церковній канцелярії. Приміщення школи почали зводити наприкінці XIX ст. на землі, яка належала греко-католицькій церкві. На 1893—1894 навчальний рік у селі проживало 267 дітей, з них 210 ходило до школи, в 1894—1895 навчальному році — 298 дітей, з них 228 відвідували школу, а в 1895—1896 навчальному році — 325 дітей, до школи ходило 266. На кінець XIX ст. кількість дітей ще більше зросла. Австрійська влада карала штрафами тих батьків, діти яких не ходили до школи. У 1907 році школа налічувала 4 українських класи, у цьому ж році відкривається паралельний клас. У зв'язку з цим, заняття почали проводити й по обіді. Директором школи тоді був Микола Бойніцький. За час його директорування, 18 жовтня 1912 року ввели п'ятий клас, школа стає п'ятирічною. Навчання велося українською мовою, паралельно вивчали німецьку. У 1914 році в школі було вже 7 класів, два з яких були паралельні. Дітей навчали такі вчителі: Омельський Іполит Юрійович, Бойніцький Микола, Омельська Зеновія, Кейван Ольга, Георгій Хабаба, Скігар Алексій, Іван Костюк, Ольга та Євген Григоровичі. На один навчальний рік школа витрачала близько 12 525 крон.
Під час I світової війни навчання було призупинено, у приміщенні школи розмістили шпиталь для австрійських солдат. По закінченні війни територія краю була приєднана до Королівської Румунії, тому з відновленням навчання в школі на початку 1919 року, воно проводилось вже румунською мовою, з паралельним перекладом українською мовою, а з 1924 року — виключно румунською.
На початку 1920-х років діти в школі вчили граматику, арифметику, релігію. Кожний учень мав свій зошит, з підручників — географія і читанка. В той час директорами і вчителями були українці, поряд з ними працювали вчителі-румуни: Попович, Гаврилюк, Товстюк. Згодом й інші посади почали займати румунські колеги. Це стало помітнішим наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років. Із розповіді Думанського Миколи: «Кожен вчитель мав закріплений за собою клас. Так, 1 клас вчила Поклітар (1928 р.), 2 клас — Гаврилюк (1929 р), 3 клас — Томюк (1930 р.), 4 клас — Нуцуляк (1931 р.), 5 клас — Щербан (1932 р.),6 клас — Нікуліца (1933 р.), 7 клас — директор школи Даниленку (1934 р.)».
На початку 1930-х років в школі вивчали все більше і більше предметів: математику, історію, географію, румунську мову, релігію та «кончентреле» — військова підготовка. Школа була семирічною. Шостий та сьомий класи здавали іспити. Найвищою оцінкою була 10, а найнижчою — 5. За добре навчання нагороджували медалями.
1941 року, незважаючи на скрутне становище краю, 1 вересня почався навчальний рік, усі учні перейшли до наступних класів. Директором школи став Костянтин Поян, який займав цю посаду аж до приходу Червоної Армії. Навчальний 1943—1944 рік не закінчився, але у вересні 1944 року діти знову пішли до школи.
З новою владою прийшли нові вчителі. Директором вперше в історії села стала жінка. Зошитів не було, книжка лише в учителя, писали на листках судових справ на зворотній стороні.
У 1947 році директором школи стає Грабчак Василь Андрійович, а завучем — Каменська Альбіна Ігнатівна. У школу на роботу приїхало багато вчителів: Ткачова Клавдія Дмитрівна, Лемешко Ніна Федорівна, Титарчук Ольга Трифонівна, Вознюк Ганна Пилипівна, Ференець Василина Іванівна, Грабчак Василина Іванівна, Джулай Лідія Павлівна, Джулай Надія Павлівна. У школі було 4 початкових класи. Учнів у класах було багато: в 1-му — 45, 2-му — 40, 3-му — 36, 4-му — 38. Із старших класів був лише один — 5-й.
Було відкрито вечірню школу, у якій налічувалося 4 початкових і один шостий клас. Уроки починалися о 6-й годині вечора, було по 4—5 уроків. Кількість учнів у вечірніх класах становила 25—30 чоловік. Учнівські парти були незручні, довгі, на 6 місць. Писали дерев'яними ручками з металевим пером. З'явилися підручники й зошити, але ще в недостатній кількості.
У новому 1948—1949 навчальному році у денній школі відкрили 6-й клас, а до 1950 року школа отримала двомісні парти і добрі класні дошки.
З 1950 по 1952 рік директором школи була Кононенко Груня Кузьмівна, її заступником — Джулай Надія Павлівна, серед нових вчителів — Новаківська Лідія Яківна, Прокопенко Варвара Іллівна, Ємець Любов Іванівна, Прокопенко Тетяна Кузьмівна.
У 1952—1953 навчальному році Погорілівська школа стає восьмирічною.
Протягом 1950-х років директорами сільського навчального закладу були:
- 1953—1955 рр. — Берешко Володимир Данилович; завуч — Літвінова Марія Єфимівна;
- 1955—1958 рр. — Чекінда Марія Данилівна; завуч — спочатку Літвінова Марія Єфимівна, а потім Челябій Іван Антонович;
- 1958—1965 рр. — Герман Данило Миколайович; завуч — Челябій Іван Антонович.
У 1965—1966 навчальному році директором старої школи призначили Миронюка Леоніда Івановича, на цій посаді він перебував до 1968 року. Після нього посаду директора зайняв Сетний Степан Йосипович, а завуча — Мількевич Лідія Іванівна. В 1971—1974 роках за рахунок бюджету колгоспу (голова — Скігар Іван Олексійович) збудовано приміщення нової двоповерхової школи. Активну участь у будівництві школи брали будівельні бригади на чолі з бригадирами — Папушко Дмитро Степанович та Водянко Тодор Григорович. Школа збудована в центрі села, під знесення була відведена сільська вулиця з хатинами сільчан, яким були запропоновані компенсації (за рахунок колгоспних коштів побудовані нові будинки в іншому місці та запропоновані грошові компенсації, а місцева мешканка Дробот (Скігар) Домна Дмитрівна заради доброї справи подарувала батьківське подвір'я під будівництво школи.
Діяла заочна школа: 8, 9,10 і 11 класи для дорослих.
У 1975—1976 навчальному році посаду директора школи обійняла Мількевич Лідія Іванівна, завучем стала Яківчук Марія Дмитрівна. Починають працювати нові педагоги: Романюк Марія Дмитрівна, Михасик Ганна Василівна, Пітик Марія Іванівна, Новак Ольга Василівна, Панчук Степан Михайлович, Гринчук Катерина Миколаївна, Поканюк Ніна Павлівна, Панчук Надія Василівна, Захарченко Надія Григорівна, Семенчук Сергій Олексійович, Думенко Галина Василівна, Рудан Дмитро Дмитрович, Панчук Дмитро Михайлович, Українець Зіна Манолівна, Скігар Ольга Дмитрівна, Папушко Ольга Дмитрівна, Пітик Марія Федорівна.
Першими кочегарами шкільної котельні були: Стадник Іван Дмитрович, Чорнописький Дмитро Іванович, Мечик Микола Дмитрович; кухарем їдальні — Скрилюк Домка Степанівна; завгоспом — Кухарський Дмитро Іванович; перші техпрацівники — Романюк А. М., Маліщук М. Г.
У 1983—1984 навчальному році школа отримала статус середньої. Класним керівником першого випуску 10 класу була Скігар Ольга Дмитрівна.
Наприкінці 80-х — середині 90-х років XX століття починається омолодження педагогічного колективу. На роботу приходять вчителі: Новак Галина Миколаївна, Сасанчин Галина Дмитрівна, Сасанчин Іван Іванович, Геньга Валерій Дмитрович, Краснюк Тетяна Дмитрівна, Палій Лариса Миколаївна.
У 1992—1993 навчальному році призначили нового директора школи — Народового Петра Павловича. За час його директорування, у школі було зроблено чимало добрих справ, діти мали змогу здобути не лише середню освіту, а й здобути спеціальну освіту та посвідчення водія-тракториста при сільському навчальному закладі.
З 1995 року посаду директора школи займає Пітик Марія Федорівна. У листопаді 2002 року у приміщення школи підведено газ.
У 2003 році при школі створене наукове товариство «Ерудит». У ньому задіяні найкращі учні школи, які пишуть наукові роботи й успішно захищають їх при Малій Буковинській академії, а також на Всеукраїнських конкурсах. При школі є танцювальний ансамбль «Барвінок», учнівський ансамбль пісні і танцю «Веселка» неодноразово займав призові місця на районних і обласних конкурсах. 2004 року при школі було відкрито музей історії села Погорілівка, експозиції якого розміщено у «Кімнаті етнографії» та «Історія і побут села Погорілівка».
У вересні 2004 року школа отримала комп'ютерний клас з підключенням до мережі Інтернет.
Релігійне життя
Історія православної церкви
Приблизно в середині XII ст. в центрі села Погорілівка виросла дерев'яна церква святого Миколая (точна дата зведення храму відсутня). Рештки фундаменту церкви XII—XIII ст. було знайдено під час розкопок в 1962 році.
Безпосередній догляд за технічним станом будівлі здійснювали церковний староста, релігійна громада та парафіяльний священик. Як свідчать документи, саме вони звертались за благословенням до консисторії для проведення ремонту або реконструкції храму. У 1803 році голова церкви Микола Терновецький пише у консисторію про те, що дерев'яна церква у Погорілівці застаріла і просить дозволу розпочати будівництво нової кам'яної церкви.
У 1834 році священик Матіас Драчинський пише, що «камінь на церкву будуть брати у Боянчуку». На пожертвування парафіян і жителів навколишніх сіл було закуплено будівельний матеріал. Добровільні пожертвування становили 1900 гульденів. З них двісті гульденів — від релігійно-православного фонду, 500 — від радників консисторських, а самі погорілівчани зібрали 1182 гульдени. У 1903 році священик Погорілівських парафіян Мардерій Арійчук провів опис церковного майна і оцінив будівництво церкви у 10 000 крон.
У 1875 році архітектор Мюзер склав план побудови нової кам'яної церкви, який був затверджений пізніше. Будівництво храму розпочалося в 1870 році у центрі села, на підвищенні, основні роботи були здійснені у 1881 році.
Освячував Погорілівський храм з благословення владики «посланець» консисторії, делегат митрополита Кирила Сильвестра, Морар Андрієвич 18 січня 1881 року. Акт освячення новозбудованої церкви здійснювався в урочистій обстановці з дотриманням усіх релігійних норм. Довести будівництво до кінця вдалося аж у 1892 році, коли було завершено покрівлю храму. Збудована церква мала три куполи з позолоченими хрестами, троє дверей, шість вузьких і довгих, двоє широких і довгих та двоє круглих вікон. Внутрішня площа храму розділена на вівтар, чоловічник і жіночник, над якими знаходяться хори, про що свідчить опис церковного майна 1903 року.
В «Описи инвентаря православной церкви в Погорилеуць» записано: «иконостас гладкий, без всякой резьбы, только двери и райские врата взяти от старой церкви с красной резьбой». Різьбяні роботи здійснював столяр з Чернівців Клан і взяв за це 1000 крон, а образи малював академічний дієцисальний маляр Бучевський, який дістав від покійного митрополита Сильвестра, як і столяр, 1000 крон за виконану роботу. Багато ікон у храмі намалював художник з Чунькова — Жуковський. Кожна ікона мала свою ціну.
Під час першої світової війни 1914—1918 років церква зазнала деяких руйнувань, але богослужіння не припинялися. Тому в 1920 році церковний комітет у складі Танаска Колибаби, Олекси Маліщука, Думітра Рудана, Олекси Мельничука і священика Миколи Корца склали акт, у якому йшлося про те, що потрібно 4000 австрійських крон, щоб відремонтувати храм. Документи затверджено церковною печаткою.
За панування румунської влади, православна церква відіграла важливу роль у духовному вихованні парафіян. За участю священика Ярмійчука в 1936 році у Свято-Миколаївській церкві був проведений ремонт, на який було виділено 30 000 лей.
З приходом на Буковину Червоної Армії церква не закрилася. Коли почалася війна, румунська влада знову відновила своє панівне становище на буковинській землі. Богослужіння проходили завдяки священику Бужору. Доказом того, що румунський період на території Буковини тривав дуже довго, є знайдені на горищі Свято-Миколаївського храму скарбу румунських монет 1943 року, що становить 4000 лей. Весь цей час вони зберігалися у спеціальному мішку. Імовірно, це був дискус із недільних служб, тобто гроші, які збирали після кожного богослужіння у спеціальну скриньку. Знайдений скарб зберігається у шкільному музеї історії села Погорілівка.
Після війни Буковина увійшла до складу Радянського Союзу, церква не була закрита, хоча прихожани зазнавали переслідувань, через що їхня кількість значно скоротилася. Їм заборонялося брати шлюб, охрещувати дітей, хоронити покійників за церковними обрядами. Подекуди селяни виконували православні обряди потай. За останніх 50 років у погорілівський церкві правило багато священиків, довго вони не затримувалися, оскільки відчувався постійний тиск з боку радянської влади.
У 90-х роках XX століття зі здобуттям Україною незалежності діяльність церкви розширилась. З ініціативи отця Ярослава Мургана до будівлі храму було добудовано хрестильницю і прибудову до західної частини церкви. У 1997 році на подвір'ї церкви було викопано криницю. У 2003 році отець Ярослав Мурган запропонував своїм прихожанам відремонтувати церкву. Тільки на фарбування було витрачено 35 266 гривень. Художні роботи, які проводили реставратори-оздоблювачі на чолі з Володимиром Сергієчком коштували 93 260 гривень, реставрація іконостасу обійшлася у 10 600 гривень, виготовлення нових внутрішніх вікон — у 7 562 гривні, нового престолу — у 3 200 гривень, придбання нової люстри — панікадила у 10 800 гривень. Загалом ремонт церкви обійшовся у 173 573 гривні. Ремонтні роботи тривали до літа 2004 року. Урочисте освячення храму відбулося 26 жовтня 2004 року на свято Тверської ікони Божої Матері. Велике Богослужіння та освячення проводив Чернівецько-Буковинський Митрополит Онуфрій. На свято з було привезено чудотворну ікону Банченської Божої Матері.
Дзвіниця православної церкви
При погорілівському храмі є дзвіниця, яка, можливо, є ще старішою, ніж сама церква. В описі інвентаря церкви за 1903 рік вказано: «Дзвіниця стара, ще є від старої дерев'яної церкви, у розпадающемся состоянии, старими сонтами покрива і має вартість 10 крон». З переказів людей встановлено, що її було кілька разів відремонтовано.
У Першу світову війну вона зазнала ушкоджень. В одній із колод є осколок, що нагадує про ті часи. На початку війни п'ять церковних дзвонів були зняті та відправлені в тил для переплавлення. Після війни у дзвіницю було поставлено тільки 4 дзвони, на яких збереглися написи про те, що всі вони були виготовленими у Чернівцях майстром Андреясом Гаєм, тільки роки виготовлення різні. Перший, найбільший, пожертвував Тодор Колибаба. На дзвоні викарбувано: об'єм — 904, 1914—1920 р., майстер Андреяс Гай; на другому, після великого — об'єм 174, 1910 р.; на третьому — 1914—1920 р.; на четвертому, найменшому — об'єм — 250, 1913, м. Чернівці.
3 жовтня 2012 року, у Погорилівці, під час проведення ремонтних робіт у церковній дзвіниці майстри натрапили на артилерійський снаряд часів І Світової війни, що не розірвався. Боєприпас знаходився у дерев'яній балці, а так як ззовні він був закритий щитом, тому не був помітним тривалий час. Про виявлену знахідку було повідомлено ТУ МНС України у Чернівецькій області. Щоб дістати снаряд піротехнікам МНС довелося обережно вирізати частину дерев'яної балки. Вибухонебезпечний предмет було вилучено та знешкоджено.
Загалом від початку 2012 року на території Чернівецької області виявлено 212 боєприпасів часі І та ІІ світових воєн. Чимало снарядів саме І Світової війни буковинці знаходять у Пруті та на власних присадибних ділянках та городах — це пов'язано з тим, що в часи І Світової війни через наш край проходила лінія фронту між військами Російської імперії та Австро-Угорщини і саме звідси розпочався так званий «Брусиловський прорив».
Сільська каплиця
За переказами старожилів, у XIII столітті в Погорілівці жив пан, який сповідував греко-католицьку віру і зі своїми однодумцями збудував тоді капличку при в'їзді в село, яка була освячена во ім'я Найсвятішого Серця Ісусового. Капличка «пережила» багато воєн за свою історію, але приходом других Совітів по закінченню Німецько-радянської війни, капличку було зруйновано.
І лише на початку 1990-х років отець Ярослав Мурган разом з прихожанами храму вирішив відбудувати капличку, зруйновану радянською владою. Освятили новозбудовану капличку у вересні 1994 року в ім'я Іова Почаївського.
У 2000 році біля каплички зведено пам'ятний знак на честь 2000-літнього ювілею Різдва Христового.
Релігійні книги
Церковні книги Свято-Миколаївського храму свідчать про існування і розвиток місцевого, тоді ще дерев'яного, храму і релігійної общини з середини XVII століття до наших днів. Книги Погорілівської церкви XVII—XIX століть, які належать общині, поділяються на книги, що використовуються у богослужінні, книги для церковних записів, обліку кореспонденції, церковних коштів, метричних записів.
Як показують дослідження опису інвентаря, який був проведений у 1903 році, при православній церкві Святого Миколая у Погорілівці вже тоді існувала парафіяльна бібліотека. На кінець 1901 року вона налічувала 91 книгу. Загальна вартість яких складала 281 крону. У 1902 році до бібліотеки надійшло 8 книг, які оцінювалися у 50 крон. Багато людей, які знали грамоту, особливо діти, читали церковну літературу. Із цих книг до наших днів не дійшло жодної.
У другій половині 1990-х років відновлено церковну бібліотеку, яка нині налічує близько 122-ох книг. Слідкує за їхнім збереженням та видачею прихожанам храму Чорнописька Світлана.
Книги церковних записів поділяються на акти-реєстри кореспонденції, важливих документів і метрик парафія. Із опису інвентаря 1903 року у церкві були такі книги:
- книга наказів у 7-ми томах,
- книга приходу і витрат коштів для будівництва нової церкви від року 1868;
- протоколи дискосних грошей від 1755 року до нашого часу
- книги обліку інвентаря, наприклад: «Книга нерухомого церковного майна, а також церковного інвентаря»;
- книга кореспонденції;
- «Книга наказів» (у ній записано всі накази, які приходили з консисторії до церкви і були переписані священиком; більшість наказів написані в другій половині XIX століття староукраїнською мовою).
Велику цінність становить книга «Метрики жителів села». Є три види метрик: народжених, повінчаних, померлих. У 1780-тих роках усі вони були зшиті разом і становили один великий том, в інші роки метрики поділяються на ті ж самі категорії, але ведуться вже окремими книгами. Із усіх метрик залишилася тільки одна — метрика народжених, том І від 1803 по 1866 роки. У ній записані всі діти, які народилася протягом цих років, але тільки ті, батьки яких ходили до православної церкви. У книзі записано ім'я священика, який хрестив дітей, прізвища кумів, які були присутні, вказані імена батьків і матерів дітей. Книга є безцінним джерелом дослідження родоводів жителів села.
Найважливішими церковними книгами є книги для богослужінь. У Погорілівській церкві є книги, видані і наприкінці XVII століття, зокрема:
- чотири Євангелія — два виданих у 1690 та 1901 роках у Львові, які коштували 74 крони; третє Євангеліє святкове велике, видане в 1894 році у Києві та придбане частиною побожних християнин та священиком Ігнатієм Карадже у Чернівцях за 174 крони; четверте Євангеліє велике святкове у позолоченій оксамитовій оправі, видане на початку XX століття.
- псалтир 1816 року, виданий у Почаївській Лаврі.
- Апостол, виданий у Львові 1666 та 1876 року, останній у 1903 році коштував 8 крон.
- Требник, виданий у друкарні Києво-Печерської Лаври у 1850 році та призначений для освячення церковної атрибутики.
- Літургіка, видана у Бухаресті у 1886 роціу.
- велика кількість служебників, роки друку яких встановити неможливо.
- мінея у 6 томах (січень, лютий, березень, липень, листопад, грудень), виданих 1750 року в друкарні Києво-Печерської Лаври.
- Збірник акафестів церкви, виданий 1893 року у Львові та придбаний для церкви у 1899 році Тодором Остаповичем та Дмитром Міркою за 10 крон. Акафестник Великомучениці Варвари, виданий у друкарні Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Рік видання дослідити неможливо.
- Тріодь пісна, коштував у 1903 році 12 крон та тріодь цвітна, виданих у 1767 році в друкарні Свято-Успенської Почаївської Лаври.
- Піснеслов, виданий у Львові 1757 році.
Всі перелічені церковні книги написані старослов'янською мовою. Деякі дійшли до нас у доброму стані, інші, від частого користування, знищені. Є багато таких, які важко дослідити і визначити зміст та призначення.
Старовинні ікони
У Погорілівській церкві є велика кількість ікон, різних за віком, формою, розміром, призначенням, змістом та вартістю. Частина ікон пожертвувані храму прихожанами або колишніми мешканцями села: Тодором Остапович, Василиною Чорнопиською, Степаном Руданоми, Степаном Кустрибою, Георгієм Маліщуком, куплені на кошти церкви, передані з інших церков чи монастирів, намальовані на стінах. Про окремі ікони існують відомості, перекази, про інші — не відомо нічого.
Багато ікон намальованих художниками Бучевським, Жуковським, Горчинським з Коломиї, Максимовичем та Шілером наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Про це говориться в описі інвентаря за 1903 рік. Більшість робіт цих художників не дійшли до нашого часу.
Найдорожчими образами, які були в нашій церкві під час опису в 1903 році, були ікона Покрови Пресвятої Богородиці, мальована художником Жуковським в Чунькові та пожертвувана Оленою Гнатюк вартістю у 100 крон, дві ікони Спасителя на позолоченому полі в різьбленій рамі, передані із старого дерев'яного храму, вартістю в 140 крон, дві ікони, Сходження Святого Духа і Марія Магдалена, мальовані Горчинським у Коломиї і коштували 200 крон. Особливою цінністю вважався образ Святої Великомучениці Варвари, переданий із старої церкви, позолочений, відреставрований художникам Шілером за 100 крон.
Протягом 20 століття у церкві Святого Миколая села Погорілівка з'явилися нові ікони. Нині, після ремонту у 2004 році, найцінніші із них знаходяться у вівтарі, на хорах та на стінах при вході до храму. Кілька ікон, ікона Божої Матері, мальована у 1913 році, подарована Остаповичем, ікона Святого Духа у позолоченому дерев'яному футлярі, Воскресіння Господнього, Сходження на небо Святого Іллі та інші передані до музею села Погорілівка, відкритого у 2004 році. А також знаходяться в Чернівецькому художньому музеї. Серед них ікона в посушливий рік була вкинена у криницю, після того з тієї криниці пили воду всі жителі села, а незабаром пішов дощ, якого так довго чекали. Ікону витягнули з води, але не втратила своїх кольорів і нині є однією з найцінніших реліквій музею.
Центральним священним місцем у храмі є вівтар. Іконостас вівтаря виготовив у XIX столітті майстер Клан з Чернівців, а розмалював його художник Бучевський. Це коштувало в той час 2 000 крон. Під час ремонту 2004 року художник Володимир Сергієчко відреставрував вівтарний іконостас.
Греко-католицька церква
Про заснування греко-католицької церкви у селі є такий переказ: «До другої половини 18 століття у Погорілівці існувала тільки одна церква — православна. Але на той час австрійський пан, який жив у селі, збанкрутував і продав землю поміщику з Галичини, який був греко-католиком. Прийшовши у село, пан із своїми наглядачами почав вводити свою віру, але люди чинили супротив. Тоді він наказав тим хто в нього працював: „Якщо ви не перейдете до моєї віри, то я вас звільню з роботи“. Люди боялися втратити заробіток і почали ходити до греко-католицької церкви. В основному це були люди з Борщівки, одного з кутів села, жителі якого працювали у пана».
1814 року Буковина дістає іменованого декана Чернівецького Тедора Лаврецького. В той час до Чернівецького деканату належали Садгора, Заставна, Глибока, , Серет та Погорілівка. Це свідчить про те, що греко-католицька віра у селі була запроваджена в другій половині XVIII століття.
Будівництво греко-католицької церкви розпочалося 1818 року, завдяки священику, який тоді правив у Погорілівці. Місце для храму було вибрано в центрі села. Це була одна з найперших греко-католицьких церков на Заставнівщині і носила ім'я Святого Миколая.
Греко-католицька церква на чолі із священиками піклувалися про своїх прихожан. Церква виділила кошти і викупила землю для будівництва школи. Цю благородну справу здійснив настоятель погорілівського греко-католицького храму Микола Кейван. Завдяки йому в церкві було проведено ремонт, біля храму було збудовано будинок, який служив канцелярією і житлом для священика.
Після Першої світової війни священиком стає Еміль Рогожинський, який прослужив у селі майже весь румунський період. Коли почалася Німецько-радянської війни, Рогожинський повернувся у село і став правити у церкві.
З приходом радянської влади церква була закрита. Наприкінці 1940-х років згорів будинок, де проживав священик і знаходилась канцелярія, а з ним і архів села (в той час там була сільська рада), а в церкві — склад, згодом клуб, який використовувався тільки для проведення зборів громади села.
1956 року було прийнято рішення остаточно зруйнувати греко-католицьку церкву. Досі не відома історія трьох великих дзвонів, які були біля храму. Було також зруйновано надгробні пам'ятники поміщиків і священиків, похованих біля церкви, а на їх місці розміщено асфальтований танцмайданчик, який знаходиться біля сільського будинку культури, зведеного на місці зруйнованої святині.
Культура
Після Другої світової війни створюється перший духовий оркестр, який грає на сільських весіллях та народних гуляннях.
В старій польській хаті був обладнаний перший будинок культури, директором якого в 1947 році було призначено Дмитра Сильвестровича. До кінця 50-х років там лише демонстрували кінофільми. В 1959 році колгосп «Шлях до соціалізму» починає будувати перший будинок культури на 450 місць, який було відкрито на жовтневі свята в 1961 році. Директором нового будинку культури став Скігар Дмитро Костянтинович, а художній керівником — Лисюк Дмитро Олексійович. Працювали гуртки чоловічого, хорового співу, агітбригади, духовий оркестр, жіноча вокальна група, драматичний гурток. Учасники художньої самодіяльності села виступали на сценах будинків культури навколишніх сіл, на районних і обласних оглядах, обласному телебаченні.
В 1972 році художнім керівником будинку культури стає талановитий музикант Рудан Дмитро Дмитрович, який продовжує культурні традиції села, створює зведений хор, який існує вже 33 роки. Нині вирішується питання про присвоєння йому звання народного.
Сільська школа організувала ансамбль пісні і танцю «Веселка» і танцювальний ансамбль «Барвінок», які є переможцями і лауреатами різних районних та обласних конкурсів.
Медицина
До середини 1940-х років ХХ ст. погорілівчан лікували цілителі Марія Козочкова і Василь Маліщук.
Після війни 1941—1945 років був створений перший сільський медпункт, фельдшером якого була Ястремська Юзефа Миколаївна, а допомагала їй санітарка Зелінська Оксана Андріївна.
Наприкінці 1950-х років медпункт переходить в приміщення, де була священикова хата. У 1958 році вводиться посада «завмедпункт», займала її Камерін Олена Петрівна. При медпункті, у 1958—1972 роках, працював пологовий будинок.
В медпункті постійно працювали троє людей: фельдшер, акушер та санітарка, а в 1966 році з'являється й посада зубного лікаря, яку займає Банчик Павло Борисович.
В 1959 році в наше село приходить нова фельдшер — Медяник (Герман) Ольга Василівна.
На початку 1970-х років починається ера місцевих лікарів: Маліщук Марія (1970), Сташишин Домка (1976), Думанська Анна (1981), Лисюк Володимир (2002), Карп'як Жанна (2002).
Відомі жителі села
- Скегар Григорій — український громадський діяч і публіцист у Канаді і США.
- Дупешко Самоїл Григорович
Степан Миколайович Шудровський
Степан Шудровський народився в 1931 році. Його родина жила поблизу Свято-Миколаївської церкви. Навчався у місцевій сільській школі.
Батьки Шудровського, за національністю — поляки, були дуже поважними людьми в Погорілівці: батько займав посаду представника райфінвідділу, займався збором податків; мати носила дівоче прізвище Бойніцька, батько якої теж користувався неабиякою повагою серед односельців. За архівними даними він у 1910 році був директором школи, яка була зведена при його безпосередній участі.
Після німецько-радянської війни поляків депортували до Польщі. Ця участь спіткала і Степана з матір'ю (батько на той час помер; похований на місцевому старому кладовищі). Зібравши свої речі, вони в 1946 році виїхали на постійне місце проживання.
У 1973 році Степан Шудровський займав посаду ректора університету. Це засвідчує фото «С. Шудровський за робочим столом у кабінеті в ректораті» — так підписав фотографію Шудровський на пам'ять для давнього погорілівського товариша. З кінця 60-х до початку 70-х років С. Шудровський займав посаду міністра енергетики у Варшаві.
Священики православної церкви
Священик | Роки |
---|---|
Ілія Бузановський | 1803 — 1817 |
Міхан Німирович | 1817 |
Матфей Драчинський | 1817 — 1848 |
Григорій Іллащук | 1848 |
Альзандер Левицький | 1848 |
С. Дамурбір | 1848 — 1851 |
Микола Драчинський | 1851 — невідомо |
Ігнатій Карадже | 1881 — 1901 |
Мардарій Арійчук | 1901 — невідомо |
Микола Корца | 1918 — 1921 р.р. |
Ісідор Поклітар | 1921 — 1925 р.р. |
Єрмійчук | 1925 — 1939 р.р. |
Бужор | 1942 — 1944 р.р. |
Миколай/ Марко/ | 1945 р. |
Терентій | 1946 р. |
Миколай | 1946 р. |
Михайло Георгіна | 1950 — 1952 р.р. |
Паньків Дмитро | 1952 — 1958 р.р. |
Двояк Іван | 1958 — 1960 р.р. |
Миколай | 1961 — 1963 р.р. |
Михайло Яніцький | 1970 — 1975 р.р. |
Володимир | 1975 р. |
Паньків Дмитро | 1977 — 1983 р.р. |
Іван Строський | 1983 р. |
Петро Калинович | 1983 — 1988 р.р. |
Сахарій | 1988 р. |
Петро Руснак | 1988 р. |
Мельничук Михайло | 1989 — 1991 р.р. |
Мурган Ярослав | 1991 — до сьогодні. |
Голови сільської ради
Голова | Роки |
---|---|
Терновецький Іван Олексійович | Грудень 1947 — |
Чорнописький Степан Дмитрович | 1948-1952 рр. |
Крищук Степан Федорович | січень 1953 р. — березень 1961 р. |
Водянко Степан Дмитрович | березень 1961 р. — серпень 1963 р. |
Давидюк Федір Миколайович | вересень 1963 р. — березень 1969 р. |
Ковалюк Дмитро Дмитрович | березень 1969 р. — травень 1973 р. |
Скрилюк Микола Степанович | травень 1973 р. — листопад 1974 р. |
Колибаба Іван Миколайович | грудень 1974 р. — грудень 1980 р. |
Краснюк Дмитро Іванович | січень 1981 р. — грудень 1981 р. |
Мількевич Ліда Іванівна | січень 1982 р. — серпень 1985 р. |
Кушнерюк Марія Іванівна | вересень 1985 р. — березень 1990 р. |
Дутчак Дмитро Степанович | квітень 1990 р. — лютий 1992 р. |
Скігар Іван Олексійович | березень 1992 р. — березень 1993 р. |
Колибаба Іван Миколайович | березень 1993 р. — серпень 1994 р. |
Новак Іван Іванович | вересень 1994 р. — березень 2002 р. |
Дудлей Дмитро Партемійович | квітень 2002 р. — березень 2006 р. |
Дудлей Дмитро Партемійович | квітень 2006 р. — по наш час[] |
Примітки
- Ґрунтові дослідження проведені у 1959 році кандидатом сільськогосподарських наук Кучинським.
- Звідки вівся рахунок мостів — невідомо.
- Наразі немає копії саме по Погорілівцях, тому що перепис проводився у 120 населених пунктах Чернівецького цінуту і копії робилися лише по тих селах і містах, які на той час представляли науковий інтерес.
- Уперше в стінах новозбудованої школи уроки пройшли аж у грудні 2003 року.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- У дзвіниці на Буковині знайшли артснаряд
- спогади записано з уст Василя Чорнописького
Посилання
- Погорілівка на сайті Верховної Ради України
- Погорілівка на сайті maps.vlasenko.net
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin listopad 2010 Pogorilivka selo v Ukrayini u Yurkoveckij silskij gromadi Cherniveckogo rajonu Cherniveckoyi oblasti selo Pogorilivka Krayina Ukrayina Oblast Chernivecka oblast Rajon Cherniveckij rajon Gromada Yurkovecka silska gromada Osnovni dani Naselennya 1605 Poshtovij indeks 59436 Telefonnij kod 380 3737 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 32 51 pn sh 25 57 54 sh d H G O Serednya visota nad rivnem morya 229 m Vidstan do oblasnogo centru 30 km Vidstan do rajonnogo centru 16 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Vikno Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 3 km Misceva vlada Karta Pogorilivka Pogorilivka Mapa U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Pogorilivka Zagalnogeografichna harakteristikaSelo roztashovane na Hotinskij visochini u Prut Dnistrovskomu mezhirichchi maye formu pryamokutnika vityagnutogo iz pivnichnogo shodu na pivdennij zahid 3 7 km i zajmaye ploshu 500 6 km Mezhuye z naselenimi punktami Vikno Chornij Potik Balamutivka Rzhavinci Dobrinivci Goroshivci Boyanchuk Yurkivci Tovtri Doroshivci Do zaliznichnoyi stanciyi Vikno 3 km Zastavna 16 km Chernivci 30 km Z visoti selo nagaduye seredinku nezabudki v otochenni 13 blakitnih ozer pelyustok Selo Pogorilivka roztashovane v pomirnomu klimatichnomu poyasi yak i vsya Bukovina klimat pomirno kontinentalnij Serednya temperatura sichnya 9 11 C Lito pomirno teple peresichna temperatura stanovit 19 21 C Opadi protyagom roku vipadayut bilsh mensh rivnomirni 450 700 mm Sposterigayutsya taki nebezpechni yavisha yak grad silni vitri pavodki ozheledicya Perevazhayut zahidni ta pivnichno zahidni povitryani masi Na teritoriyi sela traplyayutsya taki tipi gruntiv chornozemi opidzoleni opidzoleni gleyuvati temno siri siri opidzoleni zmiti luchno bolotisti Majzhe po vsij teritoriyi sela vidilyayutsya bili plyami vapnyakiv ye pokladi budivelnogo pisku ta glini Navkolo Pogorilivki roztashovani 13 stavkiv 8 z yednani mizh soboyu vid urochisha Yazvora do Dolini Chornopotickim strumkom Zhivlennya snigove doshove pidzemne Za smakovimi yakostyami voda rizna girka girko solona m yaka tverda Roslinnist sela nadzvichajno riznomanitna V urochishi Martinivka traplyayetsya son velikij adonis goricvit fialki pervocvit u Dovgomu Yaru sini proliski v Yazvori glid teren shipshina Na teritoriyi sela ponad 20 urochish Martinivka Kalinivka Borshivka Fushtejka Tminishe Shporta Zholob Sapigora Chagor Glinnishe Chubanikovij Yar Dovgij Yar Fajbusheva yama Kruglyak Skali Hresta Zozulinska dolina Mizunska dolina Dodatok Dutchakiv yama Dumka Selo nalichuye 594 dvori de prozhivaye 1780 cholovik Za nacionalnim skladom perevazhayut ukrayinci ye rumuni moldovani rosiyani polyaki Misceva toponimikaToponimi cogo naselenogo punktu mayut perevazhno geografichne antroponimichne ta istorichne pohodzhennya Nayavni yak duzhe davni tak i majzhe suchasni nazvi Miscevist Martinivka za odniyeyu versiyeyu nazvana na chest odniyeyi iz zhitelok Marti yaka za perekazom vryatuvala lyudej sho perehovuvalisya v pecheri vid turkiv vid prodazhu v rabstvo Koli Marta pishla po vodu vorogi vpijmali yiyi i vimagali shob ziznalasya de shovalisya yiyi odnoselciv prote vidvazhna divchina ne vidala lyudej za sho bula zakatovana na smert Za inshoyu versiyeyu cyu nazvu urochishe otrimalo vid imeni kozaka vtikacha Martina yakij pobachivshi garne misce z dzherelnoyu vodoyu otochene z dvoh bokiv skelyami virishiv tut oselitisya Nazva Martineshti zasvidchena u arhivnih materialah XVI st Za versiyeyu arheologiv na comu misci kolis zhiv zamozhnij cholovik Martinyuk yakij mav velike gospodarstvo U arhivnih materialah ye svidchennya sho v urochishi naprikinci XVIII st na poli Martinyuka bulo znajdeno skarb monet Vsi vishenavedeni versiyi mayut pravo na isnuvannya prote chasu poyavi nazvi vstanoviti nemozhlivo Fushtejka imovirno nazvana yak hutir de meshkav cholovik na im ya Fushtej Urochishe Kalinivka nazvane na chest pana Kalinyuka yakij buv dobrij do lyudej Insha versiya poyasnyuye nazvu vidomoyu ukrayinskoyu legendoyu pro kalinu Pohodzhennya toponima urochisha Chagor takozh maye dvi versiyi Persha pidkriplena arhivnimi dokumentami zgidno z yakimi do XIX st cya miscevist bula vkrita dubovim lisom ta chagarnikami Zbereglisya dokumenti u yakih vkazano sho na sporudzhennya cerkvi yaka diye v seli i nini brali material same iz cogo urochisha Mozhlivo miscevist nazivayetsya cherez neprohidni chagarniki Za inshoyu versiyeyu nazva utvorilasya vid prizvisha pershogo poselencya Chagor Pro nazvu gori Sapigora jdetsya v legendah gora utvorilasya vid sap sho poskidali lyudi z radoshiv koli diznalisya pro vidminu kripactva Pripuskayut toponim pohodit vid togo koli zhinki sapalnici jshli obidati voni skidali sapi v kupu Dehto z zhiteliv perekonanij sho nazva utvorilasya vid slova sopiti cherez te sho gora strimka i na neyi vazhko pidnimatisya U seli isnuye bagato nazv utvorenih vid prizvish lyudej yaki prozhivali u Pogorilivci i mali pole na pevnij teritoriyi sela Tak mozhna poyasniti nazvi Gershkova mlaka pole yake ne rodilo cherez mocheristij grunt nazivali mlakoyu a Gershkovoyu yiyi zvali tomu sho nalezhala vona zhidovi Gershku Chubanikiv yar velika nizovina na poli Chubanika Mizunska nizovina Fajbisheva yama Dutchakova yama Hirin kvadrat mala nevelichke pole u viglyadi kvadrata a poseredini nogo bulo dvi gliboki yami Tanaskova gora na nij bula krinicya yaka tak i nazivalasya Tanaskova Dertifiyishina yama pole zhitelki sela Yanickovi skali mav pole na skali urochishe Dumka vid prizvisha cholovika yakij buv duzhe zamozhnim i mav kilka shnuriv polya shnur 0 75 ar Cikavimi ye nazvi Konoplishi misce do yakogo prihodili zhinki vimochuvati konopli Kminnishe teritoriya zarosla kminom Mogilki misce de buli pohovani soldati uchasniki I svitovoyi vijni Besagi pole yake nagaduye podvijnu guculsku torbu cherez pleche Kilka toponimiv otrimali nazvu v narodi cherez prirodnij faktor i osoblivist relyefu Urochishe Zholob bulo nazvane tak za svoyu formu yaka nagaduye misce z yakogo goduyut hudobu Dovgij yar karstova pechera yaka maye znachnu dovzhinu vidoma yak Pionerka Kruglyak krugle misce sered polya zapovnene vodoyu tilki vlitku Richka Mlinivka otrimala nazvu vid togo sho na nij stoyalo chotiri mlini zamozhnih gazdiv Pogorilivki Chornim potokom nazivayut richku yaka spoluchaye vsi stavki sela i vpadaye u Dnister Yak zgaduyut starozhili nazvana vona tak tomu sho protikaye pomizh skalami i zdavna bula zarosla chagarnikami Chornij potik vkazanij na kartah XVI XVII st yaki zberigayutsya v Cherniveckomu arhivi Odin iz trinadcyati stavkiv sela nazivayetsya Podolyanskim cherez te sho znahoditsya v dolini mizh skalami Stavok pid nazvoyu Splav utvorivsya koli cholovik polyak sho zhiv na hutori poblizu pomitiv sho tam teche bagato dzherel prochistiv yih i spryamuvav tak shob voni napovnyuvali stavok Nazva urochisha Yazvora pohodit vid rum Izworul dzherelo Zhodnogo razu za kilka stolit dzherelo ne visihalo vono zhivit usi stavki sela Za inshoyu versiyeyu pid chas napadu turkiv u comu urochishi popri batkivsku zaboronu buv odruzhilisya molodyata Yazvora ta yiyi kohanij Za tretoyu na comu misci divchina Yazvora vpala u provallya koli tancyuvala bo pid yiyi nogami rozverzlasya zemlya same tut divchina popala u polon Nazva dzherela Kaban utvorilasya priblizno 100 rokiv tomu koli zhiv cholovik na im ya Zamurnyak Vin goduvav svinej odna z yakih vtopilasya u tomu Za cim dzherelom zhiteli sela viznachayut pogodu voda z nogo 7 rokiv teche na doshove lito a 7 ni prote cya umova porushuyetsya chas vid chasu Dzherelo Bulbona nazivayetsya tak cherez te sho silno bulbonit Za legendoyu kolis cholovik orav volami ti vid silnoyi spragi pobigli napitisya vodi ta j vtopilisya Vulicya abo kut sela Borshivka maye dvi versiyi pohodzhennya nazvi Za odniyeyu vulicya nazivayetsya tak bo pershim yiyi zhitelem buv cholovik na prizvishe Borsh yakij sluzhiv u pana Insha versiya govorit pro te sho na vulici zhili lishe ti lyudi yaki pracyuvali u panskomu mayetku Pan goduvav yih borshem tomu prozvali vulicyu Borshivkoyu U narodi isnuye zvichaj koli vlitku dovgo ne vipadaye dosh lyudi iz procesiyeyu i svyashenikom idut svyatiti pole Kozhnij gospodar staravsya poklasti hresta na svoyemu poli bilya yakogo mozhna bulo b pomolitisya Tak zbereglasya nazva Dva hresti pershij stoyav na poli odnogo gospodarya drugij cherez dorogu na poli inshogo gospodarya Tanaskiv hrest pole gospodarya yakij buv bagatim i zamozhnim Nazva miscevosti Shport imovirno utvorilasya vid nim der Sport sport oskilki kazhut starozhili tam prohodili strojovu pidgotovku zhovniri hlopci yaki sluzhili avstrijskomu cisarevi Nepodalik cogo urochisha ye Cvanskij mist vid nim zwanzig dvadcyat ce buv dvadcyatij mist po poryadku Urochishe Skalki mali skeli Sogodni ce misce ye silskim smittyezvalishem i navit figuruye u zhartivlivij dityachij kolomijci yaku diti spivayut pid chas vipasu hudobi Ti Mikola ya Mikola oba mi Mikoli Tebe bili na Skalkah mene kolo shkoli Nazvi Pershi Drugi Treti sosni utvorilisya vid nasadzhen yalin sosen i inshih derev po obidva boki koliyi sporudzhenoyi she pri Avstro Ugorshini Kamchatka tak zhiteli sela nazivayut najviddalenishe pole vid sela Radgosp takozh nazva polya vidbitok radyanskih chasiv Najnovishoyu nazvoyu ye Grechka pole nazvane tak tomu sho u 1993 roci duzhe ryasno vrodila na nomu grechka Pecheri u seli i okolicyahPrirodni pecheri V okolicyah sela Pogorilivka isnuye 16 prirodnih pecher V doslidzhennyah naukovciv voni otrimali taki nazvi Dovgij Yar 1 Maleche Dovgij Yar 2 Voronka Kozyachi Nizhki Rizhok Grot Bika Pogorilivska 1 Pogorilivska 2 Pogorilivska 3 Chornopotocka Selenitovij Ponor Nezabudka Troyicka Martinivka Zhaba Fushtejka Pechera Martinivka kolis sluguvala shovom dlya zhiteliv sela vid pozhezh i voyen Dovzhina ciyeyi pecheri 80 m amplituda 5 m plosha 200 m ob yem 380 m visota vhodu blizko 2 20 m Pechera roztashovana na livomu berezi richki Chornij Potik pravoyi pritoki richki Dnister na pivdennomu shodi sela Pogorilivka Pechera ye naskriznoyu dva vihodi roztashovani poruch u strimkomu shilyastomu pravomu shili dolini ciyeyi richki za 30 m nad dnishem dolini Pechera karstovogo pohodzhennya zakladena u krupnokristalichnih trishinuvatih gipsah vidimoyu potuzhnistyu blizko 10 m Galereyi vid dvoh vihodiv shodyatsya v odnu visota yakoyi stanovit 1 7 2 m shirina 2 4 m Miscyami na rivni pidlogi vidgaluzhuyutsya vuzki kanali 0 5 0 7 m diametri chastkovo zapovneni nasosami U kinci galereyi znahoditsya zaval iz velikih ploskih bril gipsu sho vidsharuvalisya vid steli Napevno ce zaval utvorivsya vzhe v istorichnij chas oskilki podekudi vin perekrivaye antropogenni vidkladi Stini galereyi u deyakih miscyah shtuchno pidrubani pozbavleni vtorinnih utvoren tovshina vtorinnih vidkladiv golovnim chinom antropogennih kulturnij shar VII XIX stolit stanovit 0 7 1 5 m U tovshi svitlo zhovtih chetvertinnih suglinnikiv yaki podekudi zbereglis chasti vklyuchennya ulamkiv plivnih kalcitovih kirok bilogo koloru Na nizhnij poverhni okremih gipsovih bril zbereglisya linijni karri U steli pecheri podekudi sposterigayutsya tak zvani organni trubi Za p yat metriv nizhche sposterigayutsya zamuleni otvori sho mozhe svidchiti pro nayavnist u pecheri nizhnogo poverhu mozhlivo cilkom zamulenogo Pechera suha U pecheri zhivut kazhani ta lisi Sered osteologichnih reshtok golocenovogo chasu sposterigayutsya takozh reshtki borsuka dikogo lisovogo kota dribnih hizhakiv riznih grizuniv hom yaka zvichajnogo ta slipaka zvichajnogo polivki vodyanoyi polivki ekonomki zajcya rusaka Dekilka raziv sposterigalisya sprobi siroyi chapli sporuditi gnizdo na skelnij polici nad vhodom do pecheri Cya pechera ye pam yatkoyu prirodi yak karstova pechera odna z ne bagatoh pecher gipsovogo karstu na Pravoberezhzhi Dnistra sho povnistyu znahodyatsya u zoni aeraciyi ta maye trivalu istoriyu rozvitku u chetvertinnu epohu Krim togo vona ye bagatosharovoyu arheologichnoyu pam yatkoyu Drugoyu velikoyu pecheroyu sela Pogorilivka ye Pionerka Yiyi dovzhina stanovit 530 m amplituda 15 m plosha 1050 m ob yem 2300 m visota vhodu blizko 2 1 m Pechera Pionerka zakladena u verhnij tovshi gipsiv i znahoditsya u dnishi reliktovoyi prohidnoyi dolini Dovgij Yar Vhid vidkrivayetsya dostatno potuzhnim grotom u karstovomu yaru utvorenomu vnaslidok provaliv steli nad kolishnoyu centralnoyu galereyeyu Pechera tripoverhova Verhnij poverh maye dva yarusi Shirina nizhnoyi galereyi 3 4 metri visota 1 6 metri parametri inshih galerej znachno menshi Osnovna cinnist porozhnini nayavnist riznovikovih fragmentiv 7 stadij rozvitku karstovogo procesu z odinadcyati sho teoretichno vidilyayutsya Dovgij chas karstovi lijki karstovogo yaru vikoristovuvalis pid nesankcionovanij skotomogilnik tomu dno osnovnoyi nizhnoyi galereyi vstelene kistkami velikoyi rogatoyi hudobi Temperaturnij rezhim riznij na riznih poverhah ta zalezhit vid pir roku U zimovij chas u privhidnij chastini formuyetsya potuzhna lodyana kolona yaka inodi trimayetsya do travnya Nizhnij poverh pecheri spracovuye yak holodnij mishok i tut temperaturi zazvichaj nizhchi Prote same tut vidmicheno zimivlyu nevelikoyi grupi kazhaniv Tretoyu pecheroyu za velichinoyu ye pechera Fushtejka Yiyi dovzhina stanovit blizko 201 m amplituda 8 m plosha 273 6 m ob yem 390 8 m visota vhodu blizko 2 20 m Ce aktivna pechera z postijnim vodostokom zakladena v gipsah Shirina v okremih miscyah dosyagaye 5 6 m a visota 2 3 m i bilshe Vgoru i vniz za techiyeyu pidzemnogo potoku vona vlivayetsya u vuzki neprohidni shilini zatopleni vodoyu Gips silno vivitrenij tomu stelya pecheri dosit ne stabilna Pechera Fushtejka nazvana za tverdzhennyam A Fishera za im yam odnogo grabizhnika sho nibito tam zhiv prizvishe Fushtej mozhna i sogodni zustriti u navkolishnih selah pechera zamikaye chetvirku najbilshih pecher Pogorilivki Dovzhina yiyi 1031 m amplituda 8 m plosha 2694 5 m ob yem 2690 8 m visota vhodu blizko 2 10 m Pechera posidaye chetverte misce za dovzhinoyu sered pecher Cherniveckoyi oblasti Vona znahoditsya u dolini r Chornij Potik mizh selami Yurkivci i Pogorilivka v urochishi Yazvora Karstova vodonosna sistema zakladena u gipsovij tovshi po submeridialnomu rozlomu vzdovzh bortu pradolini r Chornij Potik Maye dekilka vhodiv dva z yakih dostupni dlya proniknennya Pershij vhid pechera Chornopotocka yaka nizkim 0 5 m napivzatoplenim lazom spoluchayetsya z osnovnoyu galereyeyu Priblizno cherez 500 m cya galereya 2 5 m zavvishki ta 0 3 1 5 m visotoyu roztinayetsya she odnim vhodom u viglyadi provalnogo kolodyazya glibinoyu 5 6 m ce pechera Provalna She cherez 100 m nizhche za techiyeyu galereya staye neprohidnoyu cherez ponizhennya steli Po dnu pecheri postijno protikaye strumok yakij pochinayetsya za kilka metriv vishe vid z yednannya osnovnoyi galereyi z r Chornopotockoyu Priblizno cherez 1 km pislya togo yak strumok znikaye u neprohidnij shilini vin z yavlyayetsya na poverhni potuzhnim karstovim dzherelom a dali cherez 21 m znovu znikaye pid zemleyu Pid chas pavodkiv sistema povnistyu zatoplyuyetsya za vinyatkom dekilkoh nevisokih kominiv U holodni zimi vodotik u r Chornopotickij zamerzaye i zakuporyuye ponor Na stinkah verhnogo poverhu utvoryuyetsya pamoroz iz snigovih kristaliv do 1 0 1 5 sm vidbuvayetsya ochevidno vimerzannya vologi z teplogo vologogo povitrya Vidkladi predstavleni pishano glinistim alyuviyem vodotoku ta okremimi gipsovimi brilami Vhodi do pecheri nestabilni i mozhut obvalyuvatis i znovu prochishatis vodnim potokom Naskriz vid odnogo do drugogo vhodu pechera bula projdena lishe odin raz cherniveckimi speleologami u 1990 r koli i bulo skladeno yiyi topografichnij plan ta vimiryana zagalna dovzhina Dokladnishe Chornopotockij zakaznik Shtuchni pecheri v urochishi Dolina U seli Pogorilivka shtuchnih pecher nalichuyetsya 7 i 2 utvoreni vnaslidok vibirannya pisku Vsi voni roztashovani na livomu berezi richki Chornij Potik pravoyi pritoki Dnistra v urochishi Dolina Ci pecheri vikoristovuyutsya u gospodarstvi yak pogrebi Vsi voni buli vidovbani priblizno v XIX st Pershoyu doslidzhenoyu bula pechera na gospodarstvi Dutchaka Dmitra U gospodarstvi Dutchaka dovzhina pidvalu 27 m shirina 1 8 m visota 1 1 m ye rukav zavdovzhki 18 m Inshi dvi pecheri pidvali ye v gospodarstvi Pitika Ivana Persha maye hrestopodibnu formu z dvoma rukavami pravim ta livim Dovzhina yiyi stanovit 15 m shirina 1 5 m visota 1 75 m plosha 22 5 m livij rukav maye 5 m a pravij 4 m U cij pecheri dva yarusi u viglyadi polichok vikoristovuvani dlya zberigannya riznih rechej V pecheri pidvali u litnij chas duzhe holodno a vzimku teplo Druga pechera vidriznyayetsya vid pershoyi tim sho vhid do neyi roztashovanij u hati Dovzhina pecheri stanovit 7 m shirina 3 5 m visota 1 7 m maye formu pryamokutnika plosheyu 24 5 m Tretim gospodarstvom de ye pechera pidval ye dvir Vatamanyuka D Yiyi dovzhina stanovit 8 m shirina 2 6 m visota 2 3 m plosha 18 4 m Pechera u gospodarstvi Palibrodi S vikopana za chasiv Avstrijskoyi imperiyi Yiyi dovzhina stanovit 18 2 m shirina 1 6 m plosha 29 12 m visota 1 7 m Vona maye hrestopodibnu formu pravij ta livij rukavi pravij zavdovzhki 10 m livij 8 m Vlitku temperatura v pecheri stanovit vid 5 C a u zimovij period 10 C Pechera pidval Tkacha Vasilya takozh velika maye dva rukavi livij 2 m i pravij 4 m Dovzhina pidvalu stanovit 12 m shirina 1 9 m visota 1 8 m plosha 22 8 m Pechera u gospodarstvi Kolibabi Mariyi maye murovanij u teperishnij chas vhid i shodi a takozh pravij rukav 16 m Dovzhina yiyi stanovit 8 m visota 2 5 shirina 2 7 m a plosha 21 6 m Istoriya selaZa svidchennyam miscevih arheologiv pershi poselennya poblizu sela duzhe davni i nalezhat do chasiv tripilskoyi kulturi Persha pisemna zgadka pro selo datuyetsya 1452 r odnak viniklo vono priblizno v XII st koli stari poselennya Martinivka Fushtejka Kalinivka buli spaleni turkami Na yihnomu misci sogodni znahodyatsya urochisha z odnojmennimi nazvami Pogorilivku zh zasnuvali lyudi yaki buli vihidcyami z poselen sho gorili zvidti j nazva naselenogo punktu Z najdavnishih chasiv do seredini XIV st Pershi lyudi na zemlyah Pogorilivki z yavilisya she na pochatku eneolitu Pro ce svidchat slidi lyudskoyi diyalnosti viyavleni v urochishah Kalinivka Chagor ta Martinivka yaki vidnosyatsya do IV III tisyacholittya do n e Tak za 2 km na pivdennij shid vid sela v urochishi Kalinivka roztashovane nevelike za rozmirami poselennya Pri jogo doslidzhenni bulo znajdeno veliku kilkist fragmentiv kuhonnogo posudu zhovto chervonogo koloru a takozh kam yani znaryaddya praci krem yani skrebachki sokiri prokolki ta inshi Chastkovo doslidzheno poselennya v urochishi Chagor yake roztashovane na pivnichnij shid vid sela Vono ovalnoyi formi rozmirami 350 150 m Pid chas obstezhennya u 1987 roci V M Vojnarovskim ta I A Piddubnim viyavleno zalishki zhitel shist goncharnih gorniv Pri rozvidkovomu oglyadi u 2005 roci zibrano fragmenti keramiki vigotovlenoyi z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti prirodnih domishok u glini ne prostezheno tisto dobre vimishane poverhnya chervonogo koloru Najbilshe tripilske poselennya bulo viyavleno v urochishi Martinivka Tut na berezi stavka doslidzheno tri nazemni zhitla stini yakih buli zrobleni iz dereva i lozi a v seredini ta zovni obmasheni glinoyu Dobre proslidkovuyutsya zalishki obmazki zhitel voni rozmishuyutsya po liniyi na vidstani 3 4 metra odin vid odnogo Dah takih zhitel pokrivavsya solomoyu a pidloga bula vkrita dobre propalenoyu glinoyu Pid chas rozvidok 2005 r zibrano fragmenti keramiki ciyeyi kulturi Stinki vigotovleni z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti Prirodnih domishok u glini ne prostezheno Tisto dobre vimishane Vipal serednij Poverhnya chervonogo koloru inkoli pokrita bilim angobom i prikrashena ornamentom u viglyadi linij nanesenih biloyu chervonoyu ta korichnevoyu farbami Tovshina stinok kolivayetsya v mezhah 0 2 1 sm Odin fragment ornamentovanij geometrichnim ornamentom nanesenim chervonoyu i korichnevoyu farbami Ce ye fragmenti stolovih gorshikiv tripilskoyi kulturi yaka datuyetsya IV III tis do n e V osnovnomu znajdeno gorshiki velikoyi mistkosti dno v yakih ploske ta prisutni ruchki z malimi dirkami napevno voni sluguvali dlya zberezhennya zerna Providnoyu zanyattyam tripilciv bulo motizhne zemlerobstvo Yak svidchat arheologichni materiali cih poselen zemlyu obroblyali kam yanimi ta kistyanimi motikami na nevelikih galyavinah a vrozhaj zbirali derev yanimi serpami z krem yanimi vkladkami Zerno rozmelyuvali na kam yanih zernotertkah V osnovnomu viroshuvali pshenicyu yachmin ta proso zalishki yakih znajdeno v pecheri nepodalik poselennya Tripilske naselennya zajmalosya j skotarstvom voni rozvodili veliku rogatu hudobu ta svinej dokazom ye zalishki kistok yakih znajdeno v tij zh pecheri Vazhlive misce zajmalo polyuvannya U pershih stolittyah I tisyacholittya do n e na zemlyah suchasnoyi Pogorilivki poshiryuyetsya goligradska kultura yaka vidnositsya do rannozaliznoyi dobi Zalishki kulturi X VII st do n e buli viyavleni u 2005 roci Poselennya roztashovane v urochishi Chagor i vkladayetsya v mezhi 350 150 m Na nomu zibrano fragmenti keramiki Nosiyi kulturi zajmalisya zemlerobstvom skotarstvom ta riznimi remeslami V III V st n e na terenah Pogorilivki z yavlyayetsya poselenci chernyahivskoyi kulturi Miscem rozmishennya yiyi buli urochisha Chagor ta Borshivka Poselennya chernyahivskoyi kulturi v Chagri vkladayetsya v ramki poperednih tobto 350 150 m Pid chas obstezhen zibrano pidjomnij material Fragmenti keramiki mozhna podiliti na dva vidi Ce kuhonnij posud sho predstavlenij stinkami gorshikiv yaki ye staranno sformovanimi Voni sirogo koloru z dobre vidmulenogo tista z domishkami krupnozernistogo pisku yakij vistupaye na poverhni Drugu kategoriyu stanovit stolovij posud yakij predstavlenij stinkami gorshikiv yaki simetrichni ta losheni Voni takozh sirogo koloru poverhnya yih gladka a same tisto glina maye domishki dribnogo pisku Tut zhe znajdena ruchka vigotovlena z korichnevoyi glini Vona yavlyaye soboyu klinopodibnij vidrostok dovzhinoyu 3 sm pivkrugloyi v plani formi zlegka zagnutij i zagostrenij V poperek shirshogo kincya prohodit naskriznij otvir diametrom 0 5 sm Poselennya v urochishi Borshivka viyavlene u 1972 roci B O Timoshukom Vono znahoditsya na pivdennomu shodi sela i zajmaye teritoriyu 150 80 m Mozhlivo chastina jogo zatoplena vodoyu stavka Na nomu znajdeno veliku kilkist fragmentiv keramiki sirogo koloru Vona vidnositsya do kuhonnogo ta stolovogo posudu Doslidzheno sho chernyahivci zajmalisya ornim zemlerobstvom viroshuvali pshenicyu yachmin zhito gorodni kulturi rozvodili veliku rogatu hudobu kiz svinej ta ovec Na visokomu rivni rozvitku znahodilisya remesla ta promisli na yakih plidno poznachilisya vplivi antichnogo svitu Dokazom ye znahodzhennya na poselennyah rimskih monet U VII IX st na teritoriyi sela poshiryuyetsya slov yanska kultura U 1972 r Timoshukom B O viyavleno dva poselennya v urochishi Borshivka ta Martinivka Pershe znahoditsya v pivdennij chastini sela na oboh beregah richki Chornij Potik v urochishi Borshivka Vono vityagnene vzdovzh berega i zajmaye teritoriyu 2 5 ga Pid chas doslidzhennya poselennya bulo viyavleno zhitlo nizhnya chastina yakogo opuskalasya v materik Stini buli derev yani skladalisya z gorizontalno pokladenih derevin mizh materikovimi stinkami kotlovanu i stovpami stoyakami V odnomu z kutiv zhitla roztashovuvalas pich kam yanka kubovidnoyi formi Stini pechi skladali z vertikalnih kam yanih plit ta dribnogo kaminnya bez zv yazuyuchogo rozchinu Cherenem pechi kam yanki sluzhila najchastishe materikova glina pidmoshena richkovoyu glinoyu na rivni glinyanoyi dolivki zhitla Take rozmishennya bulo nezruchnim dlya koristuvannya pichchyu ale spriyalo krashomu obigrivannyu zhitla Sporudzhuyuchi kotlovan dlya zhitla slov yani zavzhdi namagalisya dosyagti materikovoyi glini Ce ochevidno robilosya z metoyu zrobiti primishennya suhim glina menshe nizh chornozem propuskaye sirist Tam de ne vdavalosya dosyagti materikovoyi glini dolivku visipali z neyi Dah zhitla nakrivavsya solomoyu a zverhu zasipavsya zemleyu yaka takozh menshe propuskala vologu Vnutrishnye obladnannya zhitla bulo skromnim V nih ochevidno ne bulo niyakih mebliv Mozhlivo na glinyanij dolivci dlya sidinnya i snu klali oberemki solomi yaki nakrivali shkirami ta tkaninami Pid chas obstezhennya poselennya v 2005 roci zibrano pidjomnij material V osnovnu ce fragmenti ulamkiv lipnogo slov yanskogo posudu Druge poselennya znahoditsya za pivtora kilometra na pivnichnij shid vid sela na pershij nadlugovij terasi livogo berega Chornogo Potoku v urochishi Martinivka Tut bulo viyavleno napivzemlyanku nadolivci yakoyi znajdeno perepaleni kameni ta ulamki lipnih slov yanskih gorshikiv VII IX stolittya Z utvorennyam Kiyivskoyi derzhavi bukovinskij kraj a takozh i Pogorilivka stali skladovoyu yiyi chastinoyu Dokazom cogo ye poselennya v urochishi Selishe Borshivka Chagor ta Martinivka Poselennya v urochishi Selishe viyavlene B O Timoshukom u 1972 r Vono roztashovane v centri sela nepodalik vid cerkvi na gorodnih dilyankah aktivno rujnuyetsya polovimi robotami Poselennya davnoruskoyi kulturi zajmaye teritoriyu 150 80 m Zibrano pidjomnij material fragmenti keramiki vigotovleni z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti z domishkami dribnogo prosiyanogo pisku vmist yakogo v tisti neznachnij Bud yakih prirodnih domishok u glini ne prostezheno Tisto dobre vimishane cherepki na zlami mayut micnu konsistenciyu Vipal dobrij Poverhnya siruvato chervonogo koloru Fragmenti stinok zrobleno na goncharnomu kruzi Tovshina stinok 0 4 0 6 sm Vinchik maye korotku zignutu shijku korotkij rizko vidignutij nazovni vinec kraj yakogo koso zrizanij zagostrenoyi formi Po bokovomu zrizu vincya zrobleno zakrayinu gnizdo dlya nakrivki Nepodalik Selisha znahoditsya urochishe Borshivka u yakomu takozh viyavlene davnoruske poselennya Vono vityagnute vzdovzh berega i zajmaye teritoriyu 250 100 m 2 5 ga Ce poselennya maye tu zh formu ta rozmiri sho poperedni Na poverhni zibrano fragmenti keramiki vigotovleni z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti z domishkami dribnogo prosiyanogo pisku vmist yakogo v tisti neznachnij Bud yakih prirodnih domishok u glini ne prostezheno Tisto dobre vimishane vipal dobrij Poverhnya siruvato chervonogo koloru Vinchik maye korotku zignutu shijku korotkij rizko vidignutij nazovni vinec kraj yakogo koso zrizanij zagostrenoyi formi Po bokovomu zrizu vincya zrobleno zakrayinu gnizdo dlya nakrivki Fragmenti stinok zrobleno na goncharnomu kruzi Tovshina stinok 0 4 0 6 sm Na okremih fragmentah nanesenij ornament u viglyadi pryamih gorizontalnih vrizanih linij V bilshosti ornamentovanij tulub gorshikiv Dencya zrobleni na goncharnomu kruzi pro sho svidchat slidi pidsipki Diametr yih stanovit 12 sm Specifichni risi tista ta vipalu fragmentu dayut mozhlivist vidnesti yih do drugoyi polovini XII pershoyi polovini XIII st Na comu poselenni viyavleno fragment stinki amfori Vigotovlena vona z dobre vidmulenoyi glini kompaktnoyi konsistenciyi bez domishok harakterizuyetsya rivnomirnim vipalom i visokoyu yakistyu Kolir fragmenta zhovtij Vnutrishnya poverhnya stinki amfori boroznista a zovnishnya pokrita svitlim angobom Tovshina stinki 1 sm Taki amfori sluguvali dlya zberigannya zerna ta dribnoyi ribi i buli osnovnim vidom domashnoyi tari v drugij polovini XII pershij polovini XIII st Ci posudini vizantijskogo pohodzhennya Na poselenni znajdeno j zaliznu kricyu bolotna zalizna ruda z yakoyi viplavlyali zalizo Ce shmatok temno korichnevogo koloru vidovzhenoyi formi rozmirami u serednomu 9 7 5 sm Silno oshlakovanij Vaga krici stanovit 600 gr Davnoruske poselennya znajdeno i v urochishi Chagor na misci poperednih i zajmaye teritoriyu 200 100 m U 2005 r zibrano pidjomnij material fragmenti keramiki vigotovleni z zhovto chervonoyi glini u yakih prisutni domishki dribnogo prosiyanogo pisku Poverhnya posudu siruvato chervonogo koloru zroblenogo na goncharnomu kruzi Na okremih fragmentah nanesenij ornament u viglyadi gorizontalnih vrizanih linij abo hvilyastih V bilshosti ornamentovanij tulub gorshikiv Na vinchiku zrobleno zakrayinu gnizdo dlya nakrivki Na poselenni znajdeno zalizne znaryaddya Vikuvane z cilnogo shmatka zaliza Vono u viglyadi plastini vignutoyi pid pryamim kutom Odna chastina plastini rozplyushena u viglyadi pryamokutnika dovzhinoyu 4 sm shirinoyu 2 sm tovshinoyu 0 5 sm Verh yiyi koso zrizanij i zagostrenij Insha chastina vikuvana klinopodibnoyu zagostrenoyu shpilkoyu kudi mogla nabivatisya derev yana ruchka Dovzhina shpilki 5 5 sm Inshe davnoruske poselennya rozmisheno za 1 5 km na shid vid sela Pogorilivku na livomu berezi Chornogo Potoku v urochishi Martinivka Chastina poselennya znishena pri sporudzhenni staviv insha znahoditsya na ornomu poli j aktivno rujnuyetsya polovimi robotami Rozmiri zberezhenoyi chastini poselennya stanovlyat 250 100 m U 1960 r arheologichnoyu ekspediciyeyu Cherniveckogo krayeznavchogo muzeyu pid kerivnictvom B O Timoshuka provedeno rozkopki Doslidzheno sho poselennya tyagnetsya vzdovzh richki na 500 m Na jogo teritoriyi viyavleno napivzemlyanku na dolivci yakoyi znajdeno perepaleni kameni vid pechi kam yanki doslidzheno reshtki kilkoh derev yanih zhitel z glinobitnimi pechami a takozh velika kilkist ulamkiv keramiki XII XIII st Odne z zhitel rozkopano Vid nogo zberigsya pryamokutnij cherin glinobitnoyi pechi rozmirami 2 1 m na yakomu lezhali reshtki sklepinnya pechi Vstanoviti konturi zhitla ne vdalosya hoch i vidmichena znachna koncentraciya ulamkiv keramiki i kistok tvarin bilya pechi Tut znajdeni obvugleni zerna pshenici Na poselenni znajdeno fragmenti davnoruskoyi keramiki vigotovleni z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti z domishkami dribnogo prosiyanogo pisku vmist yakogo v tisti neznachnij Tisto dobre vimishane cherepki na zlami mayut micnu konsistenciyu Vipal dobrij Poverhnya siruvato chervonogo koloru fragmenti stinok zrobleno na goncharnomu kruzi Vinchiki mayut korotku zignutu shijku korotkij rizko vidignutij nazovni vinec kraj yakogo koso zrizanij zagostrenoyi formi Na okremih fragmentah nanesenij ornament u viglyadi pryamih gorizontalnih vrizanih linij abo hvilyastih v kilka ryadiv V bilshosti ornamentovanij tulub gorshikiv Sered keramichnih materialiv zustrinuto fragment krinki vigotovlenoyi z zhovto chervonoyi glini serednoyi zhirnosti z domishkami dribnogo prosiyanogo pisku vmist yakogo neznachnij Bud yakih prirodnih domishok u glini ne prostezheno Poverhnya siruvato chervonogo koloru vipalena dobre Ce posudina z vuzkim vertikalnim gorlom diametrom 14 sm oformlena krugovim valikom Krinka maye zlegka vityagnutu formu konusopodibni stinki i pohili plichka U pivnichno zahidnij chastini poselennya na nevisokomu pagorbi rozkopano zalishki derev yanoyi cerkvi XII XIII st Vid neyi zbereglisya kameni na yakih kolis pokoyilisya derev yani pidvalini budivli Ce bula zrubna budivlya rozmirami 6 6 m do yakoyi iz shodu primikala trapeciyepodibna apsida dovzhinoyu 1 5 m Konturi pivnichnoyi stini ciyeyi budivli viznachili tri veliki kameni rozmirom 0 7 0 6 ta 0 55 0 45 rozmisheni po odnij liniyi ta na odnakovij vidstani odin vid odnogo Pivdenna stina budivli viznachena mezheyu glinyanoyi dolivki Vid apsidnoyi chastini cerkvi zbereglisya kam yani fundamenti yih tovshina 0 4 shirina 0 4 skladeni z rvanogo dnistrovskogo piskoviku bez vapnyanogo rozchinu Zbereglasya davnya pidloga z glinyanih riznokolorovih poliv yanih plitok chotiri ta trikutnoyi formi rozmirom 12 12 Na dolivci hramu znajdeno ulamki vapnyanoyi shtukaturki odin bik yakoyi zagladzhenij i maye slidi chervonoyi farbi Ochevidno vnutrishni derev yani stini cerkvi buli prikrasheni freskami U seredini hramu poblizu pivnichnoyi stini vidkrite pidplitove pohovannya zrujnovane vijskovimi okopami chasiv Pershoyi svitovoyi vijni Vid nogo zbereglasya kam yana plita rozmirami 1 75 0 85 0 18 sho bula zsunuta z svogo pervisnogo polozhennya Pid plitoyu ne viyavleno niyakih rechej Nedaleko vid kam yanoyi pliti stoyala kostnicya skladena z neobroblenih plit piskoviku i perekrita zverhu takoyu samoyu plitoyu Dnom grobnici sluzhila zemlya Yiyi rozmiri visota 0 4 m dovzhina 0 6 m shirina 0 5 m V nij lezhali bez anatomichnogo poryadku kistki dvoh osib yaki ochevidno buli predmetom specialnogo kultovogo pokloninnya Bilya cerkvi rozmishuvalos kladovishe na yakomu rozkopano 5 davnoruskih pohovan Pokijniki lezhali v yamah glibinoyu 0 4 1 1 m vid suchasnoyi poverhni golovami na zahid Slidiv domovin ta mogilnogo inventaryu ne viyavleno Vdvoh mogilah prostezheno slidi popilno vugilnoyi pidsipki Na poselenni prostezheno kulturnij shar XIV XV st Tut zibrano fragmenti keramiki vigotovlenoyi z siroyi glini u yakij prisutnij krupnozernistij pisok Vipal zdebilshogo dobrij tovshina stinok 0 4 sm Poverhnya keramiki temno sinogo koloru datuyutsya drugoyu polovinoyu XIII XIV st Vinchiki v osnovnomu vkladayutsya v ci zh hronologichni ramki Odin z nih vidhilenij z pryamim zakinchennyam verhnij kraj zlegka zagnutij do seredini Z vnutrishnogo boku profilovanij viyimkoyu dlya krishki Diametr vinchika 18 sm tovshina stinok 0 4 sm inshij maye korotku shijku plavno vidignutij nazovni i zaokruglenij Z vnutrishnogo boku takozh profilovanij viyimkoyu dlya krishki Diametr vinchika 22 sm tovshina stinok 0 4 sm Zovnishnya storona vinchika ornamentovana pryamoyu gorizontalnoyu vrizanoyu liniyeyu Taki gorshiki vigotovleni na shvidkomu nozhnomu goncharnomu kruzi i datuyutsya za analogiyami XIV XV st Osnovnim zanyattyam naselennya davnoyi Pogorilivki XII XIV st bulo zemlerobstvo Pro riven jogo rozvitku svidchat znahidki zemlerobskih znaryad praci motiki zalizni kosi serpi a takozh obgorili zerna pshenici yachmenyu prosa Yak i zemlerobstvo velike znachennya malo skotarstvo pro sho svidchat chislenni znahidki kistok domashnih tvarin Znachna rol vidvodilas torgivli yaka velasya po richci Dnister Otzhe davnoruski poselennya v urochishah Pogorilivki dovodyat sho teritoriya sela vhodila do Kiyivskoyi Rusi ta Galicko Volinskoyi derzhavi XIV XIX stolittya Z XV st Pogorilivka bula v skladi Moldovskogo knyazivstva Doslidzheno poselennya piznogo serednovichchya yaki takozh znahodyatsya v urochishah Selishe Borshivka ta Martinivka Poselennya viyavlene v urochishi Selishe roztashovane na tij teritoriyi sho j poperedni i maye rozmiri 250 150 m Na jogo poverhni znajdeno fragmenti keramiki vigotovlenoyi z siroyi glini z domishkami dribnozernistogo pisku Poverhnya temno sirogo koloru Tut viyavleno vinchiki stinki dencya i ruchki Okremi fragmenti ornamentovani pryamimi gorizontalnimi vrizanimi liniyami abo hvilyastimi vikonanimi yamkami Ce fragmenti gorshikiv XV XVII st Na comu poselenni znajdeno fragment sklyanoyi flyagi vigotovlenoyi zi skla korichnevogo koloru Teper vono patinovane ne prozore stalnogo koloru krayi zagladzheni Za slovami miscevogo zhitelya vin na svoyemu gorodi yakij znahoditsya v mezhah poselennya znajshov midnu monetu Ce litovska Boratinka 1665 roku Piznoserednovichne poselennya v urochishi Borshivka takozh vhodit v mezhi poperednih Pid chas obstezhennya zibrano fragmenti kruzhalnoyi keramiki vigotovlenoyi z siroyi glini Poverhnya temno sirogo koloru ornamentovana pryamimi gorizontalnimi liniyami Vinchiki v osnovnomu vidignuti nazovni z vnutrishnogo boku mayut zakrayinu dlya nakrivki Diametr denec kolivayetsya v mezhah 10 12 sm Ruchka plosko vipukla zakinchuyetsya po bokah nevelikimi potovshennyami u viglyadi valikiv Na poselenni v urochishi Martinivka viyavleno fragmenti keramiki piznoserednovichnogo chasu Voni vigotovleni z siroyi glini na shvidkomu nozhnomu goncharnomu kruzi Poverhnya tonkostinna temno sirogo koloru Otzhe piznoserednovichni poselennya dovodyat sho v XIV XVII st selo Pogorilivka vzhe isnuvalo Najkrashim dokazom ye pisemni zgadki pro selo Pogorilivka vpershe zgaduyetsya u gramoti vid 27 zhovtnya 1452 r pid nazvoyu Pogorilo v ci Shopravda v avstrijskih vidannyah XIX st vkazuvavsya 1451 r a v radyanskih 1442 r U gramoti 1452 r jdetsya pro te sho boyarin Man Globnikovich prodav moldovskomu logofetovi Mihajlu selisha svoyi pusti sho sut na granici a na im ya Ivankovi i Pogorilovci i Hatchinci pan Mihayil maye ti selisha derzhati i osaditi i mlini i stavi sobi chiniti Nastupna zgadka vidnositsya do 2 lipnya 1455 r i dali V dokumenti vid 5 kvitnya 1628 roku govoritsya sho selishe Lipnik yake nazivayetsya Pohrilivci bulo kuplene panom Gavrilashom za 300 zolotih monet vid Peskelini zhinki pomerlogo Strojcha i yiyi sina Jonashka Strojcha Pan Gavrilash u dokumenti hotiv shob jogo bagatstvo iz zemlyami peredavalosya z pokolinnya v pokolinnya i ne vihodilo z pid vladi jogo sim yi Shopravda u zapoviti velikogo logofeta Gavrilasha Matyasha vid 4 bereznya 1652 r govoritsya sho jogo bagatstvo ta zemli rozdilyayutsya mizh jogo ditmi Yeremiyeyu Olenoyu i Oleksandroyu Ostannij vipali taki sela Sherivci z Yazom stavkom selo Budilche Kiseliv z Yazom stavkom Pogorilivci z Yazom stavkom Martineshti z dvoma stavkami Zadubrivka z dvoma stavkami Samushin Prilipche Ivankivci Chernivka zverhu ta inshi Otzhe Pogorilivci zgadani zi stavkom hocha susidni Martineshti z dvoma stavkami Nastupna zgadka sela Pogorilivki datuyetsya sichnem 1670 roku U comu dokumenti rozpovidayetsya pro sim yu Hurmuzaki yaka v Yassah maye bagato zabigalok U 1634 r otrimavshi vid pana selishe Gorodishtye i vsya sim ya perehodit syudi na postijne misce prozhivannya V 1670 roci Olena Hurmuzaki daruye majnovu dolyu svoyij sestri Oleksandri yaka mala dvoh dochok Katerinu ta Mariyu Dochci Katerini pripali taki sela Boyani Chornivka Pohorilivci Prilipche Kiseliv Valeva Vasileva Na zhal u chislennih dokumentah XV XVIII st nemaye konkretnih vidomostej pro same selo a tilki pro vlasnikiv zemel Desho detalnishi pisemni vidomosti pro selo mistyatsya u materialah tak zvanogo provedenogo pid chas rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rr koli Moldovske knyazivstvo bulo okupovane vijskom carskoyi Rosiyi Na zhal stosovno Pogorilivciv ye tilki zagalni materiali za 1772 r Selo zapisane tam yak Pohorloucy yake nalezhalo chagarniku Illi Rusetu i v yakomu nalichuvalosya 44 zaselenih dvori Z nih 40 dvoriv buli zobov yazani platiti podatki Krim togo bulo 3 rodini svyashenikiv i odna serbska rodina yaki platili ne podatki a nevisoki vneski V perepisi 1774 r zapisano imena j inkoli prizvisha zhiteliv U dovidniku kincya XIX st vkazano sho Pogorilivka nim Pohorloutz spochatku nazivalasya Lipnik tomu sho viniklo na misci lipovogo lisu yakij zgoriv Isnuye nizka vidomostej yaki mistyatsya v avstrijskih perepisah Tam zhe vkazano sho selo ye kompaktnim naselenim punktom i roztashovane bilya stavka z yakogo vitikaye Chornij Potik Obshirni zh pisemni vidomosti pro selo datuyutsya XIX st Tak u dokumenti za 1803 rik zgaduyetsya sho golova cerkvi Mikolaj Tarnoveckij prosit konsistoriyu dati dozvil na budivnictvo novoyi cerkvi tomu sho derev yana cerkva zastarila Ye velika kilkist dokumentiv pro zbir materialiv ta budivnictvo cerkvi a takozh vidkrittya shkoli u seli Persha svitova vijna Selo Pogorilivka vhodilo do skladu Avstro Ugorshini koli v serpni 1914 r pochalasya Persha svitova vijna Vsi choloviki yakim vipovnivsya 21 rik sluzhili u avstrijskomu vijsku mobilizaciya do avstrijskogo vijska pogorilivchanami sprijmalas yak nalezhne Pogorilivchan Vasil Kolibaba 1819 r n buv mobilizovanij 1840 roku do 4 go regimentu ulaniv de vin sluzhiv 15 rokiv 5 misyaciv otrimav orden za uryatuvannya feldmarshala Graverta Z pochatkom vijni bagatoh zhinok zabirali kopati okopi dlya avstrijskih soldat Liniya frontu prohodila po kordonu mizh Rosiyeyu i Avstro Ugorshinoyu buv za 3 km vid Pogorilivki Za perekazami starozhiliv okopi buli kopani na Zadnih gonah krajnya tochka Pogorilivskogo polya Tam bulo dekilka ryadiv zagorozhi z kolyuchogo drotu Bilshist boyiv buli bagnetovimi atakami Selo Pogorilivka u vijni vidigravalo veliku rol tilu V urochishi Zholob stoyav avstrijskij rezervnij polk Poblizu sela prohodila zaliznicya zgodom proklali vuzkokolijku cherez Pogorilivku do urochisha Martinivka a potim do frontu boyepripasi pidvozili na pidvodah Koli avstrijci v 1916 roci vidstupili to vsi skladi bulo spaleno vuzkokolijku zrujnovano Vsih vbitih avstrijskih soldat silski zhinki zbirali ta hovali u bratskij mogili V bilshosti vipadkiv pohovannya soldat provodilisya na miscyah yih zagibeli ye poodinoki mogili na poli Sopigora Po zakinchenni vijni na bratskij mogili nepodalik cvintarya postavili velikij hrest A za chasiv rumunskogo panuvannya den 10 travnya vidznachavsya yak svyatij den soldativ 1943 roku tila soldativ perevezli na cvintar v Zvenyachin den svyatkuvati perestali Iz sela Pogorilivka v Pershij svitovij vijni zaginulo 44 choloviki Baranskij Ivan Bokla Stepan Bodnaryuk Mikolaj Voloshenyuk Dmitro Gavzor Vasil Gogush Mikola Dutchak Stepan Ivanchuk Grigorij Kovalyuk Silvester Kolibaba Kostyantin Maleshuk Mikolaj Kovalyuk Mikolaj Milnichuk Stepan Mizunskij Ivan Mirka Partemij Moshishuk Todor Malishuk Mikolaj Novak Ivan Ostapovich Todor Kostenyuk Petro Pitik Todor Pitik Stepan Palibroda Mikolaj Papushko Tanasko Papushka Ivan Skigar Grigorij Skigar Oleksandr Skigar Dmitro Skigar Dmitro Skigar Petro Skigar Petro Skigar Todor Stadnik Dmitro Rudan Mikolaj Stashishin Grigorij Shevchuk Todor Shikor Petro Chornopiskij Dmitro Chornopiskij Dmitro Kolibaba Konstantin Puzhnyak Mikolaj Shevchuk Stepan Ferenec Stepan Romanyuk Dmitro Druga svitova vijna U chervni 1940 r u Pogorilivku prijshla Chervona armiya Z prihodom novoyi vladi v zhitti sela vidbuvayutsya zmini 5 lipnya 1940 roku golovoyu Pogorilivskoyi silskoyi radi bulo priznacheno Tarnoveckogo I O zastupnikom golovi Chornopiskogo S I sekretarem Panchuka P G a takozh chotiroh chleniv silskoyi radi Burhevicha P G Bezruchaka A M Denisika A V ta Zaparanyuka M I Zgodom u selo pribuli j novi vchiteli U shkoli zamist rumunskoyi stali vikladati ukrayinskoyu movoyu ale nedovgo 22 chervnya 1941 roku rozpochalasya Nimecko radyanskoyi vijni cherez prikordonne selo Pogorilivka projshli vijska Chervonoyi armiyi Z mogil rozstrilyanih dezertiriv u seli rozpochavsya novij cvintar Koli pochalosya bombarduvannya to selyani hovali svoyih ditej u pich namagayuchis uberegti vid zagibeli Pislya vidstupu Chervonoyi armiyi v selo vvijshli nimecko rumunski vijska yaki dovgo tut ne zatrimalis U seli znovu bula vstanovlena rumunska vlada u selo povernulisya rumunskij pan Romashkan Shtefan greko katolickij svyashenik Rogozhinskij ta velika kilkist rumunskih vchiteliv U shkoli bulo vidnovleno vijskovu pidgotovku konchentrale Dlya utrimannya naselennya susidnih sil u pokori v seli Vikno rumuni zalishili Zhandarmskij prikordonnij polk Granichiri Soldati cogo polku navodili poryadok i v seli Pogorilivka Zaboronyali govoriti ukrayinskoyu movoyu robiti vesillya za ukrayinskimi obryadami bula vvedena komendantska godina Chervona armiya ne vstigla mobilizuvati cholovikiv sela Starozhili nazivayut cej period Chasi Drugoyi Rumuniyi Velikih boyiv pid chas ne vidbuvalosya lishe sutichki mizh rumunskimi zhandarmami ta partizanami 24 bereznya 1944 roku vidstupayuchi nimecki vijska prijshli v selo do nochi viyihali v bik Chernivciv Pri vidhodi rumunska vlada spalyuvala vsi dokumenti ta odyag iz nimeckoyu svastikoyu 18 travnya 1944 roku u seli Pogorilivka vidbulasya mobilizaciya cholovikiv do lav radyanskoyi armiyi Spochatku demobilizuvali cholovikiv do 1905 roku narodzhennya Druga mobilizaciya zabrala cholovikiv 1905 1915 rokiv narodzhennya a tretya ostannya 1915 1921 rokiv narodzhennya V osnovnomu mobilizuvali cholovikiv vikom 18 50 rokiv Blizko 500 osib iz navkolishnih sil bulo zibrano v Zastavnij Spochatku yih vidpravili pishki na Ternopilshinu do s Zvinyach za Zalishikami Perebuvshi tam dva dni na utrimannyu u silskogo naselennya yih vidpravili do Kicmanya Zvidti znovu povernuli na Zastavnu i cherez selo Malij Kuchuriv do Chernivciv Chomu cih lyudej vodili tizhden po selah ta rajonah i zaraz zalishayetsya zagadkoyu U Chernivcyah vsyu grupu bulo podileno po 40 cholovik iz cih soroka vibirali odnogo starshogo Do kozhnoyi grupi buv prikriplenij soldat yakij suprovodzhuvav yih u dorozi Pomistivshi lyudej po vagonah yih vidpravili u glibokij til do Berdska sho u Novosibirskij oblasti Rozmistivshis u misti voni chekali svoyeyi podalshoyi doli Prijshlo povidomlennya sho potribni vantazhniki na vijskovij zavod Prijshov likar i vibrav 300 najzdorovishih soldat yakih zabrali na porohovij zavod u Kemerovsku oblast Kirovskogo rajonu Na zavodi pracyuvali choloviki takih sil Dobrinivci Vikno Onut Balamutivka ta Pogorilivka Naprikinci lipnya na pochatku serpnya 1944 roku pristupili do roboti na zavodi Nosili stokilogramovi yashiki iz porohom A vsi inshi soldati yaki zalishilisya u Bersku pochali pidgotovku do vidpravlennya na front U serpni 1944 roku bilshist odnoselciv popali na I ta III Biloruskij ta I Pribaltijskij fronti Deyaki yak Krishuk Stepan Fedorovich 1921 r n potrapiv na front u zhovtni 1944 roku i voyuvav na I Ukrayinskomu fronti de buv poranenij u pravu nogu Ti hto pracyuvav na porohovomu zavodi prodovzhuvali pracyuvati azh do grudnya 1945 roku U 1944 roci bulo mobilizovano v lavi radyanskoyi armiyi 255 pogorilivchan 75 ne povernulisya dodomu zaginuvshi 12 propali bezvisti 175 cholovik povernulisya dodomu Vsi hto brav uchast u borotbi z nacistskoyu Nimechchinoyu buli nagorodzheni medalyami Za peremogu nad Nimechchinoyu Inshi vidznaki Zarubajko Dmitro Ivanovich kavaler ordeniv Slavi troh stupeniv i Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni II stupenya Mokan Stepan Dmitrovich kavaler ordena Slavi III stupenya Malenchuk Vasil Ivanovich kavaler ordena Slavi III stupenya Dudlej Partemij Stepanovich kavaler ordena Chervonoyi Zirki Kushneryuk Stepan Mihajlovich otrimav medal za Peremogu nad Yaponiyeyu Bagato soldativ povernulisya invalidami II ta III grupi yim potribna bula dopomoga Zgidno rishennya 272 Zastavnivskogo rajvikonkomu Cherniveckoyi oblasti vid 26 lipnya 1945 roku invalidam Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni bula nadana dopomoga budivelnim lisom ta inshimi materialami U seli buv zbudovanij pam yatnik Nevidomomu soldatu Tif 1946 roku Naprikinci bereznya 1944 roku Zastavnivskij rajon bulo vizvoleno vid nimecko nacistskih zagarbnikiv A vzhe 17 kvitnya u susidnomu seli Yurkivci bulo zareyestrovano sered silskogo naselennya 4 vipadki zahvoryuvannya na visipnij tif U comu seli vijskovi buli rozseleni po hatah i dvoye z nih pomerli vid tifu mozhlivo soldati i prinesli strashnu hvorobu u rajon Masove zahvoryuvannya zhiteliv Zastavnivskogo rajonu na tif pochinayetsya u 1945 roci Z 1 bereznya pochinayut prijmatisya miri dlya borotbi z hvoroboyu Medpracivniki hocha yih bulo duzhe malo pochali robiti podvirni obhodi Bulo obstezheno 2711 dvoriv perevireno 5000 cholovik na voshivist i provedeno 62 lekcij ta besid U cej chas u rajoni pracyuye 13 ban ta dizkamer ale yih ne vistachaye Za arhivnimi danimi na toj chas u rajoni vzhe 3 misyaci ne bulo mila U seli Pogorilivka pershi hvori na tif z yavilisya vlitku 1945 roku koli povernulisya z vijni ta z voyennih zavodiv soldati odnoselci Ce buli vipadki z letalnimi naslidkami Vid tifu v serpni 1945 roku pomer zhitel sela Skigar Dmitro Vasilovich yakij povernuvsya z voyennogo zavodu v Kemerovskij oblasti ta jogo druzhina Katerina Ivanivna Meddopomogi niyakoyi nihto ne nadav protyagom dvoh tizhniv Osoblivogo rozmahu hvoroba nabula u sichni 1946 roku Medpracivniki ne davali tochnih danih shodo kilkosti smertnih vipadkiv ta zahvoryuvanosti lyudej Za arhivnimi dokumentami u rajoni bulo lishe 47 vipadkiv zahvoryuvannya na tif krim Dobrinivciv de hvoroba nabula najbilsh poshirenoyu Okremi vipadki bulo zareyestrovano v selah Pogorilivka i Mosorivka U sichni togo zh roku za spogadami starozhiliv ta arhivnimi materialami u seli bulo bagato smertelnih vipadkiv Tak u Svyato Mikolayivskij cerkvi zberigsya zapis sho 18 sichnya 1946 roku pomer vid tifu Chornopiskij Ivan Dmitrovich 12 pokijnik u seli za 18 dib 1946 roku Likariv ne vistachalo i lyudi sami yak mogli borolisya iz hvoroboyu golili golovi yak cholovikam tak i zhinkam Iz spogadiv German Mariyi 1934 r n hvorih mastili samogonom palili pechi i klali yih tudi na deyakij chas a potim vityagali i kupali U sichni za den pomiralo vid 3 do 6 cholovik Dovidka zasvidchuye 29 sichnya 1946 roku pomerli Sirman Dmitro Partemijovich 1888 r n Gladiyevich Domna Vasilivna 1872 r n Rudan Agafiya Petrivna 1907 r n Dutchak Mariya Ivanivna 1903 r n U cej chas na selo zvernuli uvagu i v rajoni Novostvoreni epidemichni brigadi robili podvirni obhodi A rajzdravviddil povidomlyav sho prijnyato zahodi po seli Pogorilivka Epidemiya tifu trivala cherez kontakti naselennya z riznimi lyudmi yaki prihodili do sela 27 lyutogo 1946 roku buv skladenij akt na golovu silskoyi radi sela Pogorilivka dlya nakladannya administrativnogo styagnennya za nezabezpechennya transportom epidemichnoyi brigadi ta vivezennya hvorih u likarnyu s Malij Kuchuriv U comu akti zaznachalosya sho 26 lyutogo rajonnij saninspektor Yuresko Semen Vasilovich provodiv sanitarne obstezhennya s Pogorilivka razom iz epidemichnoyu brigadoyu u kilkosti chotiroh cholovik sanitarnij feldsher Razon M I sanitarnij feldsher Kucheryavenko Yevdokiya Semenivna dezinfektor Mikitej I I misce prozhivannya Zastavna ta dezinfektor Viknyanskoyi medichnoyi ambulatoriyi Malishuk V K v prisutnosti sekretarya silskoyi radi Panchuka I P Golovi v silskij radi ne bulo ta pri comu viyavili sho 20 lyutogo u seli Pogorilivka buli spalahi visipnogo tifu A 23 lyutogo na miscya epidemiyi potrapiv epidemichnij zagin Vin poprosiv golovu sela vidiliti transport dlya gospitalizaciyi visipnotifnih hvorih ta perevezennya dezkameri Vid chogo golova Osimchuk N O kategorichno vidmovivsya Todi zagin zvernuvsya do upovnovazhenogo rajkomu Banduri yakij zayaviv sho epidemichna brigada ne maye prava vimagati u golovi transportu Yaksho zagin bude napolyagati na tomu shob golova vidiliv transport to vin maye pravo yih vsih vignati Iz 23 lyutogo i azh do kincya misyacya brigada ne mala mozhlivosti gospitalizuvati infekcijnih hvorih Sim osib zalishilisya vdoma Voni buli zbudnikami hvorobi Otzhe likari ta vlada ne mali spilnih dij borotbi iz epidemiyeyu tifu V kvitni podani dani sho rajon pidijshov do cilkovitoyi likvidaciyi zahvoryuvan na visipnij tif po selu Dobrinivci i Pogorilivka v pershih chislah kvitnya ne bulo zhodnogo vipadku zahvoryuvannya na tif A zgidno z dovidkoyu pro smert lyudi pomirali she i na pochatku kvitnya 2 kvitnya Dumanska Oksana Dm 1888 r n Dumanskij Georgij Antonovich 1885 r n A zhitel sela Pogorilivka Skigar Mikola Stepanovich pomer vid tifu v likarni s Malij Kuchuriv 24 travnya Zi spogadiv Dumanskogo Mikoli 1921 r n vid tifu u seli pomerlo blizko 200 cholovik Golod 1946 1947 rokiv Pislya velikoyi epidemiyi tifu 1946 roku selo spitkala posuha Krim togo u 1946 roci u seli Pogorilivka pochinayetsya kolektivizaciya Rajvikonkom vidav ukaz Pro zaboronu kolgospam kolgospnikam ta odnoosibnim selyanskim gospodarstvam prodazh i obmin zerna boroshna pechenogo hliba ta sonyashnika do vikonannya planu zdachi zerna ta sonyashniku derzhavi V inshomu dokumenti rajvikonkomu Pro stan hlibozdachi v rajoni zobov yazuvali vsih goliv silskih rad shiroko zaluchati aktiv sela vstanoviti shodenni zavdannya po zemelnih gromadah ta zabezpechiti vikonannya shodennih zavdan po vivozci hliba Nagoloshuvalos vzhivati zakonni miri sudovogo poryadku do zlisnih nezdatchikiv hliba derzhavi U lyudej zakinchilisya produkti harchuvannya pochalosya goloduvannya sered riznih verstv naselennya sela osoblivo bidnyakiv Rajonna vlada podekudi namagalasya nadavati dopomogu goloduyuchim Tak u rishenni 257 Pro dodatkovi miri nadannya dopomogi harchuvannya naselennyu rajonu poterpilomu vid posuhi v 1946 roci govorilosya pro te sho potribno organizuvati 12 punktiv shodennogo odnorazovogo harchuvannya pri shkolah dityachih sadkah silskih radah ta ustanoviti normi produktiv na odnorazove harchuvannya v rozmirah i v gramah na odnogo cholovika v den Ale sered cih 12 punktiv s Pogorilivka ne bulo Ta she girshe chekalo lyudej koli bulo zaprovadzheno obov yazkovu zagotivlyu moloka ta m yasa U dokumenti Pro hid zagotivli moloka i m yasa v pershomu kvartali 1947 roku po rajonu govorilosya sho Pogorilivka silska rada na choli Tarnoveckim I O provodit zagotivlyu moloka i m yasa vkraj nezadovilno Stanom na 10 bereznya 1947 roku kvartalnij plan vikonano po moloci na 12 po m yasu na 14 Starozhili govoryat sho v comu velika zasluga golovi silskoyi radi Tarnoveckogo yakij ob yektivno ocinyuvav situaciyu sho stalasya v seli de lyudi ne mali sho yisti a korova bula yihnim ostannim zasobom vizhivannya Tomu vin ne tisnuv na lyudej a dopomagav yim Plan zdachi moloka i m yasa tak i ne buv vikonanij Vlitku 1947 roku Tarnoveckogo bulo viklikano na zasidannya rajvikonkomu de vin dopoviv z cogo pitannya Tak stanom na 19 lipnya 1947 r po silskij radi Pogorilivka riznij plan zdachi moloka 226 4 c nedoyimka 1946 roku 46 2 c vikonano na 19 7 1947 roku 57 5 c sho stanovit 22 Richnij plan zdachi m yasa 98 7 c a nedoyimka 8 1 c zdano na 19 7 1947 roku 25 7 c sho stanovit 26 1 na pershu dekadu lipnya misyacya 1947 roku plan m yasa 9 c zdano 1 2 cent Buli zrobleni visnovki u yakih zaznachalosya sho vidpovidalnist za takij vkraj nezadovilnij stan zdachi moloka i m yasa pokladayut na Tarnoveckogo yakij samousunuvsya vid kerivnictva zagotivlyami pustiv na samopliv taku vazhlivu kompaniyu yak zagotivlya moloka i m yasa i ne vimagav svoyechasno vid kozhnogo zdatchika vikonannya svoyih zobov yazan u vstanovlenij period sho privelo do zrivu vikonannya planu zdachi moloka i m yasa za I pivrichchya Takim chinom golova silskoyi radi uberig lyudej yaki mali korovi vid golodnoyi smerti Diyalnist OUN 22 sichnya 1945 boyivka pid kerivnictvom Mikiti zastrilila golovu silskoyi radi i pracivnika RVK 5 grudnya 1945 bojoviki Kolya i Bigun rozzbroyili komendanta i zastupnika vinishuvalnogo bataljonu Istoriya kolgospu Proces kolektivizaciyi na Bukovini rozpochatij v 1940 roci buv perervanij Nimecko radyanskoyu vijnoyu 1941 1945 rokiv Pislya yiyi zakinchennya do 1948 roku vsi bukovinski sela buli kolektivizovani U seli Pogorilivka v serpni 1947 roku z chisla meshkanciv sela bula stvorena iniciativna grupa yaka provodila roz yasnyuvalnu robotu sered lyudej namagalasya zagituvati lyudej do kolektivnogo vedennya gospodarstva V osnovnomu u kolgosp vstupali seredni verstvi naselennya ta bidnyaki Zamozhni lyudi ne bazhali vstupati do lav kolgospnikiv bo potribno bulo viddavati svoyu zemlyu ta uves silskogospodarskij inventar yakim obroblyali zemlyu Oznajomivshi pogorilivchan iz statutom kolektivnogo gospodarstva iniciativna grupa na choli z upovnovazhenim z rajonnogo centru zvertayetsya do Zastavnivskogo rajonnogo vikonavchogo komitetu iz takimi prohannyami Mi gromadyani s Pogorilivki odnoosibniki oznajomivshis zi statutom silskogospodarskoyi artili na osnovi dobrovilnoyi zgodi bazhayemo organizuvati artil kolektivnogo gospodaryuvannya ususpilnyuyemo svoyu rilnu zemlyu vidpovidno do statutu tyaglovu robochu silu silskogospodarskij inventar i zobov yazuyemos pracyuvati v silskogospodarskij artili i vikonuvati istorichne rishennya Lyutnevogo plenumu CK VKPb po vidbudovi i rozvitku narodnogo gospodarstva pislyavoyennogo chasu ta pidvishennyu vrozhajnosti Do seredini oseni iniciativna grupa zibrala 59 zayav pro vstup dlya kolektivnogo gospodarstva Iniciativna grupa 9 listopada 1947 roku provela silski zbori na yakih kolektivne gospodarstvo sela Pogorilivka otrimalo nazvu Shlyah do Socializmu pershim golovoyu kolgospu priznachili Skigarya Stepana Ivanovicha Na zborah rozpodilili obov yazki mizh chlenami pravlinnya zastupnikom golovi kolgospu komirnikom i zavgospom priznachili Kostinyuka Ivana Grigorovicha brigadirom rilnichoyi brigadi obrali Malishuka Stepana Ivanovicha rahivnikom Davidyuka Todora Mikolajovicha starshim konyuhom Golika Stepana Ivanovicha Bulo virisheno zvernutisya do rajvikonkomu pro peredachu v koristuvannya kolektivnomu gospodarstvu Shlyah do Socializmu stavka u rozdili troh grebel yakim koristuvavsya ribtrest i yakij ranishe nalezhav pomishikovi odnu olijnicyu yakoyu koristuvavsya rajpromkombinat i yaka ranishe bula v koristuvanni yevreya ta odin mlin yakim takozh koristuvavsya rajpromkombinat a ranishe nalezhav yevreyam Na pochatok 1948 roku v kolgosp vhodili 65 gospodarstv iz naselennyam 231 cholovik u tomu chisli 124 pracezdatnih 61 cholovik ta 63 zhinki pidlitkiv vikom vid 12 do 16 rokiv 20 cholovik V koristuvanni kolektivnogo gospodarstva na toj chas bulo 188 22 ga iz nih 70 ga derzhzemfondu ornoyi zemli 157 ga prisadibnoyi 6 25 ga nepridatnoyi dlya vedennya silskogospodarskih robit 25 ga 18 29 ga zajmali ozimi z nih 10 65 ga zhito i 7 64 ga pshenicya Tyaglovoyi robochoyi sili narahovuvalos 26 goliv iz nih 23 robochih konej ta 3 ye loshat Silskogospodarskij instrument nalichuvav 19 plugiv 26 borin 24 vozi 2 viyalki 1 molotarka kinna 1 triyer 1 kirat 2 sivalki 1 pluzhok dlya kartopli Vsi silskogospodarski instrumenti zemlya tyaglova robocha sila ozimina buli ususpilneni kolgospnikami Na teritoriyi sela v toj chas bulo utvoreno she odne kolektivne gospodarstvo Radgosp Z tih pir dana teritoriya nosit cyu nazvu Radgosp nalezhav zaliznici Keruvav gospodarstvom yevrej Moshko Gospodarstvo znahodilosya nepodalik zaliznichnoyi stanciyi Pogorilivka Zemli Radgospu prostyagalisya vid zaliznichnoyi koliyi do poliv sela Doroshivni vid urochisha Kadub i dorogi yaka tam prohodila do tovtrivskih ta yurkoveckih poliv i nalichuvali blizko 250 gektariv Bilya dorogi buli zbudovani primishennya dlya viroshuvannya kurej ovec svinej ta velikoyi rogatoyi hudobi angari dlya zberigannya zerna Tut pracyuvali meshkanci sil Pogorilivka ta Vikno Radgosp dovgo isnuvav ne dovgo i vzhe v 1953 roci buv rozformovanij zemli priyednani do kolgospnoyi spilki Shlyah do Socializmu inventar peredano v koristuvannya spilchan Z pershih dniv stvorennya kolektivnogo gospodarstva v seli Pogorilivka vinikla neobhidnist budivnictva primishen dlya zberigannya inventarya tehniki zerna utrimannya ptici ovec konej i velikoyi rogatoyi hudobi Budivelni roboti rozpochalisya iz sporudzhennya primishen nini Staroyi fermi Kolgospniki vruchnu dobuvali kaminnya glinu i pisok vigotovlyali ceglu a derev yani konstrukciyi ta cherepicyu brali u meshkanciv sela iz rozibranih pid chas kolektivizaciyi i stayen Na fermi bulo 3 korovi Za nimi doglyadav Chornopiskij Ivan 1 svinomatka iz porosyatami vivci ta koni zdani selyanami pri vstupi do kolgospu pridbani za kolgospni koshti kuri Dlya utrimannya silskogospodarskogo inventaryu i tehniki u 1952 roci kolgospniki sporudili primishennya yaki zgodom otrimali nazvu Traktorna brigada V 1950 r v gospodarstvo privezli pershij traktor Universal Pershim mehanizatorom stav Chornov Ivan Mihajlovich Zgodom pridbali j inshi traktori prichepni i navisni mehanizmi do nih Budivnictvo traktornogo stanu bulo prodovzheno v 60 h rokah XX stolittya Ekonomika kolektivnogo gospodarstva micnila Z kozhnim rokom zrostalo tehnichne osnashennya kolgospu Ce zumovilo rist vrozhajnosti silskogospodarskih kultur neobhidnist budivnictva novih tokiv i zernoshovish Dlya obmolotu i zberigannya zerna v kolgospi buli toki z oborogami v riznih kutah poliv zbudovani iz rozibranih v roki kolektivizaciyi oborogiv u meshkanciv sela Voni buli zamalimi U 1960 h rokah zbudovano novij velikij tik U 1954 roci kolgosp pridbav generator na bazi traktornogo dviguna dlya virobnictva elektroenergiyi dlya kolgospnih primishen U toj samij chas vpershe u deyakih silskih budinkah z yavilosya elektrichne osvitlennya U 1961 1962 rokah v seli pochali staviti derev yani stovpi i elektrichnij strum po novozbudovanij liniyi pishov vid elektrostanciyi v usi silski oseli Osnovnimi dohodami kolgospu u pershi roki gospodaryuvannya bulo roslinnictvo Kolgospniki zaroblyali po 5 kg zerna na rik ta dekilka karbovanciv Pracyuvali spochatku na trudoden yakij ne vsi mogli vidrobiti bo normi buli nadto visokimi Deyaki kolgospniki 2 3 dni pracyuvali na 1 trudoden Tvarinnictvo bulo slabo rozvinene Vsi vidi robit vikonuvalis vruchnu Tomu produktivnist praci bula nizkoyu Naprikinci 1960 h rokiv pislya epidemiyi tuberkulozu velikoyi rogatoyi hudobi zavershilos budivnictvo Novoyi fermi Tut viroshuvali veliku rogatu hudobu molodnyak ta molochne stado Kolgosp zumiv pidnyati virobnictvo m yaso molochnoyi produkciyi Svinarstvo i vivcharstvo vidgodivlya ptici stvorili umovi zrostannya zarobitnoyi plati kolgospnikam rostu yih dobrobutu zmicnennya materialno tehnichnoyi bazi gospodarstva 11 grudnya 1961 roku kolektivne gospodarstvo Shlyah do socializmu bulo perejmenovano na kolgosp imeni XXII z yizdu KPRS Golovoyu kolgospu v ti roki buv Gnep Semen Fedorovich Kilkist kolgospnikiv zbilshuvalas Majzhe 90 meshkanciv sela pracyuvali v brigadah gospodarstva rilnichij budivelnij gorodno kormovij traktornij na fermah ta u avtoparku U 1962 roci v kolgospi bulo 11 traktoriv ta 3 zernovi kombajni Vrozhayi stanovili z 1 ga ozimoyi pshenici 24 c kukurudzi 35 c gorohu 20 c cukrovogo buryaka 290 c Providnoyu tehnichnoyu kulturoyu staye cukrovij buryak pributok vid yakogo stanoviv 132 tis krb u toj chas yak vid vsih vidiv roslinnictva blizko 200 tis krb U cej chas velika uvaga pridilyalasya rozvitku tvarinnictva V kolgospi bulo 2 svinarniki na 1500 goliv svinej dva korivniki 1 na 150 goliv a drugij 230 goliv telyatnik na 150 goliv vivcharik na 600 goliv konyushnya na 120 konej ta bagato inshih dopomizhnih sporud Pributok vid tvarinnictva stanoviv ponad 140 tis krb Dohodi vid virobnictva silskogospodarskoyi produkciyi dali mozhlivist vidiliti koshti ta rozpochati budivnictvo sporud socialno kulturnogo priznachennya V 1959 1961 roci kolgospniki zveli silskij Budinok kulturi yakij stav centrom rozvitku kulturi v seli Tut pracyuvali gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti kerivnik Lisyuk D O dramatichnij i tancyuvalnij kolektivi peremozhci riznomanitnih konkursiv i uchasniki teleperedach prisvyachenih selu U 1966 roci na posadu golovi kolgospniki obirayut molodogo odnoselcya Skigarya Ivana Oleksijovicha yakij prodovzhuye robotu z blagoustroyu sela provedennya silskogo vodogonu zakupivlyu trub budivnictvo velikoyi krinici V 1966 roci voda potraplyaye do osel kolgospnikiv V 1972 roci na zborah kolgospnikiv bulo prijnyate rishennya pro budivnictvo novoyi silskoyi shkoli na 320 misc Nezabarom v centri sela virosla budivlya silskogo magazinu primishennya pravlinnya kolgospu Nabiralo shvidkih tempiv budivnictvo individualnih zhitlovih budinkiv Shoroku 15 20 simej kolgospnikiv spravlyali novosillya u vlasnih budinkah Z yavilisya novi vulici i provulki Plan rekonstrukciyi sela Pogorilivka buv rozrahovanij na 22 roki U seli z yavilisya 2 novi vulici Kolgosp dopomig zbuduvati hatu chlenam lanok A O Skigar A I Bokli S D Kolisnik ta inshim U 1974 roci golovoyu pravlinnya kolgospu bulo obrano Panchika Dmitra Grigorovicha Todi gospodarstvo dosyaglo najkrashih rezultativ z chasu zasnuvannya Naprikinci 1970 h rokiv u koristuvanni kolgospnikiv bulo 1 752 ga zemli iz nih 1324 ga ornoyi pracyuvali 4 brigadi rilnicha sadovo gorodna kormodobuvna traktorna Odnim z najkrashih v rajoni buv avtotransportnij park 20 traktoriv 12 vantazhnih avtomobiliv 5 zernovih 3 buryakozbiralni 2 kartoplezbiralni 2 kukurudzozbiralni kombajni U kolgospi pracyuvali agronomi brigadiri ekonomisti zootehniki veterinari Traktornij park brigadu bulo ukomplektovano visokoprofesijnimi mehanizatorami 18 traktoristiv I klasu 15 II klasu Na tvarinnickij fermi pracyuvali 43 doyarki 11 z nih majstri mashinnogo doyinnya Ovolodili mashinnim doyinnyam Katerina Bojchuk Mariya Krishuk Mariya Skigar ta inshi Uchni shkoli zaluchalis do provedennya robit po blagoustroyu tvarinnickih primishen i teritoriyi fermi visadzhuvali dereva kushi kviti prikrashali stajni girlyandami i praporcyami U socialno ekonomichnomu plani kolgospu im XXII z yizdu KPRS zapisano V 1974 roci narodnogospodarskij plan prodazhu moloka maye dosyagti 12 690 c valovij zbir cukrovih buryakiv na kinec p yatirichki maye stanoviti 9 870 t V 1976 roci v kolgospi zibrali i vidpravili na cukrozavod 11 480 tonn cukrosirovini 8 mehanizatoriv z lanki Mikoli Kolisnika na ploshi 104 ga virostili po 590 c koreniv cukrovogo buryaka Kolgosp im XXII z yizdu KPRS na seredinu 1980 h rokiv buv odnim iz najkrashih u rajoni Pro ce svidchat ekonomichni pokazniki za 1984 rik vsogo zernovih zibrano 2024 t ovochiv 269 t kukurudzi na zerno 435 t cukrovogo buryaka 9 658 t kartopli 973 t fruktiv 70 t kormovogo buryaka 2 847 t Pracivniki gospodarstva brali pidvisheni socialistichni zobov yazannya v 1985 r planuvali zibrati zernovih 2400 t cukrovogo buryaka 10 350 t kartopli 1 220 t ovochiv 290 t fruktiv i yagid 190 t kormovih koreneplodiv 2 400 t Po tvarinnictvu moloka 1 620 t m yasa 380 t yayec 100 tis shtuk Ce zobov yazannya bulo vikonano a za deyakimi pokaznikami perevikonano Protyagom 1980 h rokiv u kolgospi zminilosya dva kerivniki z 1985 po 1987 r posadu golovi pravlinnya kolgospu zajmav Lisyuk Mikola Ivanovich z 1987 po 1990 r Serafenyuk Ivan Ivanovich Zbilshivsya avto i traktornij park zbuduvali Budinok tvarinnika de rozmistilisya kontora pravlinnya kolgospu silska rada ta medpunkt Poblizu traktornogo parku pobuduvali punkt zapravki avtomobiliv ta traktoriv Peredoviki virobnictva buli delegatami partijnih z yizdiv i konferencij pobuvali na vistavkah dosyagnen narodnogo gospodarstva buli nagorodzheni putivkami v budinki vidpochinku sanatoriyi profilaktoriyi zdijsnili poyizdki i ekskursiyi v rizni kutochki krayini i za kordon U 1991 roci Ukrayina staye nezalezhnoyu derzhavoyu 11 listopada 1991 r kolgosp im XXII z yizdu KPRS perejmenovano na kolgosp Kalinivka Ocholyuvav kolgosp Krasnyuk Dmitro Ivanovich 30 sichnya 1993 roku kolgosp Kalinivka bulo reorganizovano z selyansku spilku spivvlasnikiv Kalinivka Z kozhnim rokom rosli borgi bez dotacij derzhavnoyi pidtrimki pri slabkij vikonavskij i virobnichij disciplini selyanska spilka postupovo zanepadala Spochatku zmenshilosya a zgodom i zovsim zniklo tvarinnictvo yak galuz zmenshilasya urozhajnist zernovih stoyali ne propoleni ploshi cukrovogo buryaka 16 lyutogo 1999 roku selyansku spilku spivvlasnikiv Kalinivka reorganizovano u silskogospodarskij virobnichij kooperativ Kalinivka Cogo zh roku bulo zmineno troh kerivnikiv kooperativu Krasnyuka D I Kostenyuka S M Novaka M O sho prizvelo do cilkovitogo zanepadu gospodarstva U 2000 roci zasiyano ozimini ta viorano na zimu vsogo dekilka desyatkiv gektariv Postupovo zemli zarostali bur yanami Zbori chleniv kooperativu golovoyu gospodarstva obirayut Lisyuka Dmitra Ivanovicha Ale vidnoviti robotu kooperativu tak i ne vdalosya U 2004 roci ostannim golovoyu kooperativu obrano Ferencya Ivana Dmitrovicha U comu zh roci kooperativ Kalinivka pripiniv svoye isnuvannya Pislya cogo bula stvorena revizijna komisiya na choli z Novakom Mikoloyu Oleksijovichem yaka rozdilila majno mizh vsima chlenami kooperativu Vsi pogorilivchani otrimali majnovi ta zemelni payi yaki skladali chastku vid vkladenoyi v gospodarstvo praci ta zemelnu dilyanku zgidno Zakonodavstva Ukrayini NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 1688 osib z yakih 759 cholovikiv ta 929 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 1605 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 75 rosijska 0 19 moldovska 0 06 OsvitaZa arhivnimi danimi svyashenik greko katolickoyi cerkvi Jogan Borodajkevich u 1851 roci pishe u pro te shob nadali dozvil dlya pochatku navchannya v Pogorilivskij obshini Dozvil bulo dano i 2 listopada 1870 roku bulo vidkrito klas pri cerkovnij kancelyariyi Primishennya shkoli pochali zvoditi naprikinci XIX st na zemli yaka nalezhala greko katolickij cerkvi Na 1893 1894 navchalnij rik u seli prozhivalo 267 ditej z nih 210 hodilo do shkoli v 1894 1895 navchalnomu roci 298 ditej z nih 228 vidviduvali shkolu a v 1895 1896 navchalnomu roci 325 ditej do shkoli hodilo 266 Na kinec XIX st kilkist ditej she bilshe zrosla Avstrijska vlada karala shtrafami tih batkiv diti yakih ne hodili do shkoli U 1907 roci shkola nalichuvala 4 ukrayinskih klasi u comu zh roci vidkrivayetsya paralelnij klas U zv yazku z cim zanyattya pochali provoditi j po obidi Direktorom shkoli todi buv Mikola Bojnickij Za chas jogo direktoruvannya 18 zhovtnya 1912 roku vveli p yatij klas shkola staye p yatirichnoyu Navchannya velosya ukrayinskoyu movoyu paralelno vivchali nimecku U 1914 roci v shkoli bulo vzhe 7 klasiv dva z yakih buli paralelni Ditej navchali taki vchiteli Omelskij Ipolit Yurijovich Bojnickij Mikola Omelska Zenoviya Kejvan Olga Georgij Hababa Skigar Aleksij Ivan Kostyuk Olga ta Yevgen Grigorovichi Na odin navchalnij rik shkola vitrachala blizko 12 525 kron Pid chas I svitovoyi vijni navchannya bulo prizupineno u primishenni shkoli rozmistili shpital dlya avstrijskih soldat Po zakinchenni vijni teritoriya krayu bula priyednana do Korolivskoyi Rumuniyi tomu z vidnovlennyam navchannya v shkoli na pochatku 1919 roku vono provodilos vzhe rumunskoyu movoyu z paralelnim perekladom ukrayinskoyu movoyu a z 1924 roku viklyuchno rumunskoyu Na pochatku 1920 h rokiv diti v shkoli vchili gramatiku arifmetiku religiyu Kozhnij uchen mav svij zoshit z pidruchnikiv geografiya i chitanka V toj chas direktorami i vchitelyami buli ukrayinci poryad z nimi pracyuvali vchiteli rumuni Popovich Gavrilyuk Tovstyuk Zgodom j inshi posadi pochali zajmati rumunski kolegi Ce stalo pomitnishim naprikinci 1920 h na pochatku 1930 h rokiv Iz rozpovidi Dumanskogo Mikoli Kozhen vchitel mav zakriplenij za soboyu klas Tak 1 klas vchila Poklitar 1928 r 2 klas Gavrilyuk 1929 r 3 klas Tomyuk 1930 r 4 klas Nuculyak 1931 r 5 klas Sherban 1932 r 6 klas Nikulica 1933 r 7 klas direktor shkoli Danilenku 1934 r Na pochatku 1930 h rokiv v shkoli vivchali vse bilshe i bilshe predmetiv matematiku istoriyu geografiyu rumunsku movu religiyu ta konchentrele vijskova pidgotovka Shkola bula semirichnoyu Shostij ta somij klasi zdavali ispiti Najvishoyu ocinkoyu bula 10 a najnizhchoyu 5 Za dobre navchannya nagorodzhuvali medalyami 1941 roku nezvazhayuchi na skrutne stanovishe krayu 1 veresnya pochavsya navchalnij rik usi uchni perejshli do nastupnih klasiv Direktorom shkoli stav Kostyantin Poyan yakij zajmav cyu posadu azh do prihodu Chervonoyi Armiyi Navchalnij 1943 1944 rik ne zakinchivsya ale u veresni 1944 roku diti znovu pishli do shkoli Z novoyu vladoyu prijshli novi vchiteli Direktorom vpershe v istoriyi sela stala zhinka Zoshitiv ne bulo knizhka lishe v uchitelya pisali na listkah sudovih sprav na zvorotnij storoni U 1947 roci direktorom shkoli staye Grabchak Vasil Andrijovich a zavuchem Kamenska Albina Ignativna U shkolu na robotu priyihalo bagato vchiteliv Tkachova Klavdiya Dmitrivna Lemeshko Nina Fedorivna Titarchuk Olga Trifonivna Voznyuk Ganna Pilipivna Ferenec Vasilina Ivanivna Grabchak Vasilina Ivanivna Dzhulaj Lidiya Pavlivna Dzhulaj Nadiya Pavlivna U shkoli bulo 4 pochatkovih klasi Uchniv u klasah bulo bagato v 1 mu 45 2 mu 40 3 mu 36 4 mu 38 Iz starshih klasiv buv lishe odin 5 j Bulo vidkrito vechirnyu shkolu u yakij nalichuvalosya 4 pochatkovih i odin shostij klas Uroki pochinalisya o 6 j godini vechora bulo po 4 5 urokiv Kilkist uchniv u vechirnih klasah stanovila 25 30 cholovik Uchnivski parti buli nezruchni dovgi na 6 misc Pisali derev yanimi ruchkami z metalevim perom Z yavilisya pidruchniki j zoshiti ale she v nedostatnij kilkosti U novomu 1948 1949 navchalnomu roci u dennij shkoli vidkrili 6 j klas a do 1950 roku shkola otrimala dvomisni parti i dobri klasni doshki Z 1950 po 1952 rik direktorom shkoli bula Kononenko Grunya Kuzmivna yiyi zastupnikom Dzhulaj Nadiya Pavlivna sered novih vchiteliv Novakivska Lidiya Yakivna Prokopenko Varvara Illivna Yemec Lyubov Ivanivna Prokopenko Tetyana Kuzmivna U 1952 1953 navchalnomu roci Pogorilivska shkola staye vosmirichnoyu Protyagom 1950 h rokiv direktorami silskogo navchalnogo zakladu buli 1953 1955 rr Bereshko Volodimir Danilovich zavuch Litvinova Mariya Yefimivna 1955 1958 rr Chekinda Mariya Danilivna zavuch spochatku Litvinova Mariya Yefimivna a potim Chelyabij Ivan Antonovich 1958 1965 rr German Danilo Mikolajovich zavuch Chelyabij Ivan Antonovich U 1965 1966 navchalnomu roci direktorom staroyi shkoli priznachili Mironyuka Leonida Ivanovicha na cij posadi vin perebuvav do 1968 roku Pislya nogo posadu direktora zajnyav Setnij Stepan Josipovich a zavucha Milkevich Lidiya Ivanivna V 1971 1974 rokah za rahunok byudzhetu kolgospu golova Skigar Ivan Oleksijovich zbudovano primishennya novoyi dvopoverhovoyi shkoli Aktivnu uchast u budivnictvi shkoli brali budivelni brigadi na choli z brigadirami Papushko Dmitro Stepanovich ta Vodyanko Todor Grigorovich Shkola zbudovana v centri sela pid znesennya bula vidvedena silska vulicya z hatinami silchan yakim buli zaproponovani kompensaciyi za rahunok kolgospnih koshtiv pobudovani novi budinki v inshomu misci ta zaproponovani groshovi kompensaciyi a misceva meshkanka Drobot Skigar Domna Dmitrivna zaradi dobroyi spravi podaruvala batkivske podvir ya pid budivnictvo shkoli Diyala zaochna shkola 8 9 10 i 11 klasi dlya doroslih U 1975 1976 navchalnomu roci posadu direktora shkoli obijnyala Milkevich Lidiya Ivanivna zavuchem stala Yakivchuk Mariya Dmitrivna Pochinayut pracyuvati novi pedagogi Romanyuk Mariya Dmitrivna Mihasik Ganna Vasilivna Pitik Mariya Ivanivna Novak Olga Vasilivna Panchuk Stepan Mihajlovich Grinchuk Katerina Mikolayivna Pokanyuk Nina Pavlivna Panchuk Nadiya Vasilivna Zaharchenko Nadiya Grigorivna Semenchuk Sergij Oleksijovich Dumenko Galina Vasilivna Rudan Dmitro Dmitrovich Panchuk Dmitro Mihajlovich Ukrayinec Zina Manolivna Skigar Olga Dmitrivna Papushko Olga Dmitrivna Pitik Mariya Fedorivna Pershimi kochegarami shkilnoyi kotelni buli Stadnik Ivan Dmitrovich Chornopiskij Dmitro Ivanovich Mechik Mikola Dmitrovich kuharem yidalni Skrilyuk Domka Stepanivna zavgospom Kuharskij Dmitro Ivanovich pershi tehpracivniki Romanyuk A M Malishuk M G U 1983 1984 navchalnomu roci shkola otrimala status serednoyi Klasnim kerivnikom pershogo vipusku 10 klasu bula Skigar Olga Dmitrivna Naprikinci 80 h seredini 90 h rokiv XX stolittya pochinayetsya omolodzhennya pedagogichnogo kolektivu Na robotu prihodyat vchiteli Novak Galina Mikolayivna Sasanchin Galina Dmitrivna Sasanchin Ivan Ivanovich Genga Valerij Dmitrovich Krasnyuk Tetyana Dmitrivna Palij Larisa Mikolayivna U 1992 1993 navchalnomu roci priznachili novogo direktora shkoli Narodovogo Petra Pavlovicha Za chas jogo direktoruvannya u shkoli bulo zrobleno chimalo dobrih sprav diti mali zmogu zdobuti ne lishe serednyu osvitu a j zdobuti specialnu osvitu ta posvidchennya vodiya traktorista pri silskomu navchalnomu zakladi Z 1995 roku posadu direktora shkoli zajmaye Pitik Mariya Fedorivna U listopadi 2002 roku u primishennya shkoli pidvedeno gaz U 2003 roci pri shkoli stvorene naukove tovaristvo Erudit U nomu zadiyani najkrashi uchni shkoli yaki pishut naukovi roboti j uspishno zahishayut yih pri Malij Bukovinskij akademiyi a takozh na Vseukrayinskih konkursah Pri shkoli ye tancyuvalnij ansambl Barvinok uchnivskij ansambl pisni i tancyu Veselka neodnorazovo zajmav prizovi miscya na rajonnih i oblasnih konkursah 2004 roku pri shkoli bulo vidkrito muzej istoriyi sela Pogorilivka ekspoziciyi yakogo rozmisheno u Kimnati etnografiyi ta Istoriya i pobut sela Pogorilivka U veresni 2004 roku shkola otrimala komp yuternij klas z pidklyuchennyam do merezhi Internet Religijne zhittyaIstoriya pravoslavnoyi cerkvi Priblizno v seredini XII st v centri sela Pogorilivka virosla derev yana cerkva svyatogo Mikolaya tochna data zvedennya hramu vidsutnya Reshtki fundamentu cerkvi XII XIII st bulo znajdeno pid chas rozkopok v 1962 roci Bezposerednij doglyad za tehnichnim stanom budivli zdijsnyuvali cerkovnij starosta religijna gromada ta parafiyalnij svyashenik Yak svidchat dokumenti same voni zvertalis za blagoslovennyam do konsistoriyi dlya provedennya remontu abo rekonstrukciyi hramu U 1803 roci golova cerkvi Mikola Ternoveckij pishe u konsistoriyu pro te sho derev yana cerkva u Pogorilivci zastarila i prosit dozvolu rozpochati budivnictvo novoyi kam yanoyi cerkvi U 1834 roci svyashenik Matias Drachinskij pishe sho kamin na cerkvu budut brati u Boyanchuku Na pozhertvuvannya parafiyan i zhiteliv navkolishnih sil bulo zakupleno budivelnij material Dobrovilni pozhertvuvannya stanovili 1900 guldeniv Z nih dvisti guldeniv vid religijno pravoslavnogo fondu 500 vid radnikiv konsistorskih a sami pogorilivchani zibrali 1182 guldeni U 1903 roci svyashenik Pogorilivskih parafiyan Marderij Arijchuk proviv opis cerkovnogo majna i ociniv budivnictvo cerkvi u 10 000 kron U 1875 roci arhitektor Myuzer sklav plan pobudovi novoyi kam yanoyi cerkvi yakij buv zatverdzhenij piznishe Budivnictvo hramu rozpochalosya v 1870 roci u centri sela na pidvishenni osnovni roboti buli zdijsneni u 1881 roci Osvyachuvav Pogorilivskij hram z blagoslovennya vladiki poslanec konsistoriyi delegat mitropolita Kirila Silvestra Morar Andriyevich 18 sichnya 1881 roku Akt osvyachennya novozbudovanoyi cerkvi zdijsnyuvavsya v urochistij obstanovci z dotrimannyam usih religijnih norm Dovesti budivnictvo do kincya vdalosya azh u 1892 roci koli bulo zaversheno pokrivlyu hramu Zbudovana cerkva mala tri kupoli z pozolochenimi hrestami troye dverej shist vuzkih i dovgih dvoye shirokih i dovgih ta dvoye kruglih vikon Vnutrishnya plosha hramu rozdilena na vivtar cholovichnik i zhinochnik nad yakimi znahodyatsya hori pro sho svidchit opis cerkovnogo majna 1903 roku V Opisi inventarya pravoslavnoj cerkvi v Pogorileuc zapisano ikonostas gladkij bez vsyakoj rezby tolko dveri i rajskie vrata vzyati ot staroj cerkvi s krasnoj rezboj Rizbyani roboti zdijsnyuvav stolyar z Chernivciv Klan i vzyav za ce 1000 kron a obrazi malyuvav akademichnij diyecisalnij malyar Buchevskij yakij distav vid pokijnogo mitropolita Silvestra yak i stolyar 1000 kron za vikonanu robotu Bagato ikon u hrami namalyuvav hudozhnik z Chunkova Zhukovskij Kozhna ikona mala svoyu cinu Pid chas pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rokiv cerkva zaznala deyakih rujnuvan ale bogosluzhinnya ne pripinyalisya Tomu v 1920 roci cerkovnij komitet u skladi Tanaska Kolibabi Oleksi Malishuka Dumitra Rudana Oleksi Melnichuka i svyashenika Mikoli Korca sklali akt u yakomu jshlosya pro te sho potribno 4000 avstrijskih kron shob vidremontuvati hram Dokumenti zatverdzheno cerkovnoyu pechatkoyu Za panuvannya rumunskoyi vladi pravoslavna cerkva vidigrala vazhlivu rol u duhovnomu vihovanni parafiyan Za uchastyu svyashenika Yarmijchuka v 1936 roci u Svyato Mikolayivskij cerkvi buv provedenij remont na yakij bulo vidileno 30 000 lej Z prihodom na Bukovinu Chervonoyi Armiyi cerkva ne zakrilasya Koli pochalasya vijna rumunska vlada znovu vidnovila svoye panivne stanovishe na bukovinskij zemli Bogosluzhinnya prohodili zavdyaki svyasheniku Buzhoru Dokazom togo sho rumunskij period na teritoriyi Bukovini trivav duzhe dovgo ye znajdeni na gorishi Svyato Mikolayivskogo hramu skarbu rumunskih monet 1943 roku sho stanovit 4000 lej Ves cej chas voni zberigalisya u specialnomu mishku Imovirno ce buv diskus iz nedilnih sluzhb tobto groshi yaki zbirali pislya kozhnogo bogosluzhinnya u specialnu skrinku Znajdenij skarb zberigayetsya u shkilnomu muzeyi istoriyi sela Pogorilivka Pislya vijni Bukovina uvijshla do skladu Radyanskogo Soyuzu cerkva ne bula zakrita hocha prihozhani zaznavali peresliduvan cherez sho yihnya kilkist znachno skorotilasya Yim zaboronyalosya brati shlyub ohreshuvati ditej horoniti pokijnikiv za cerkovnimi obryadami Podekudi selyani vikonuvali pravoslavni obryadi potaj Za ostannih 50 rokiv u pogorilivskij cerkvi pravilo bagato svyashenikiv dovgo voni ne zatrimuvalisya oskilki vidchuvavsya postijnij tisk z boku radyanskoyi vladi U 90 h rokah XX stolittya zi zdobuttyam Ukrayinoyu nezalezhnosti diyalnist cerkvi rozshirilas Z iniciativi otcya Yaroslava Murgana do budivli hramu bulo dobudovano hrestilnicyu i pribudovu do zahidnoyi chastini cerkvi U 1997 roci na podvir yi cerkvi bulo vikopano krinicyu U 2003 roci otec Yaroslav Murgan zaproponuvav svoyim prihozhanam vidremontuvati cerkvu Tilki na farbuvannya bulo vitracheno 35 266 griven Hudozhni roboti yaki provodili restavratori ozdoblyuvachi na choli z Volodimirom Sergiyechkom koshtuvali 93 260 griven restavraciya ikonostasu obijshlasya u 10 600 griven vigotovlennya novih vnutrishnih vikon u 7 562 grivni novogo prestolu u 3 200 griven pridbannya novoyi lyustri panikadila u 10 800 griven Zagalom remont cerkvi obijshovsya u 173 573 grivni Remontni roboti trivali do lita 2004 roku Urochiste osvyachennya hramu vidbulosya 26 zhovtnya 2004 roku na svyato Tverskoyi ikoni Bozhoyi Materi Velike Bogosluzhinnya ta osvyachennya provodiv Chernivecko Bukovinskij Mitropolit Onufrij Na svyato z bulo privezeno chudotvornu ikonu Banchenskoyi Bozhoyi Materi Dzvinicya pravoslavnoyi cerkvi Pri pogorilivskomu hrami ye dzvinicya yaka mozhlivo ye she starishoyu nizh sama cerkva V opisi inventarya cerkvi za 1903 rik vkazano Dzvinicya stara she ye vid staroyi derev yanoyi cerkvi u rozpadayushemsya sostoyanii starimi sontami pokriva i maye vartist 10 kron Z perekaziv lyudej vstanovleno sho yiyi bulo kilka raziv vidremontovano U Pershu svitovu vijnu vona zaznala ushkodzhen V odnij iz kolod ye oskolok sho nagaduye pro ti chasi Na pochatku vijni p yat cerkovnih dzvoniv buli znyati ta vidpravleni v til dlya pereplavlennya Pislya vijni u dzvinicyu bulo postavleno tilki 4 dzvoni na yakih zbereglisya napisi pro te sho vsi voni buli vigotovlenimi u Chernivcyah majstrom Andreyasom Gayem tilki roki vigotovlennya rizni Pershij najbilshij pozhertvuvav Todor Kolibaba Na dzvoni vikarbuvano ob yem 904 1914 1920 r majster Andreyas Gaj na drugomu pislya velikogo ob yem 174 1910 r na tretomu 1914 1920 r na chetvertomu najmenshomu ob yem 250 1913 m Chernivci 3 zhovtnya 2012 roku u Pogorilivci pid chas provedennya remontnih robit u cerkovnij dzvinici majstri natrapili na artilerijskij snaryad chasiv I Svitovoyi vijni sho ne rozirvavsya Boyepripas znahodivsya u derev yanij balci a tak yak zzovni vin buv zakritij shitom tomu ne buv pomitnim trivalij chas Pro viyavlenu znahidku bulo povidomleno TU MNS Ukrayini u Cherniveckij oblasti Shob distati snaryad pirotehnikam MNS dovelosya oberezhno virizati chastinu derev yanoyi balki Vibuhonebezpechnij predmet bulo vilucheno ta zneshkodzheno Zagalom vid pochatku 2012 roku na teritoriyi Cherniveckoyi oblasti viyavleno 212 boyepripasiv chasi I ta II svitovih voyen Chimalo snaryadiv same I Svitovoyi vijni bukovinci znahodyat u Pruti ta na vlasnih prisadibnih dilyankah ta gorodah ce pov yazano z tim sho v chasi I Svitovoyi vijni cherez nash kraj prohodila liniya frontu mizh vijskami Rosijskoyi imperiyi ta Avstro Ugorshini i same zvidsi rozpochavsya tak zvanij Brusilovskij proriv Silska kaplicya Za perekazami starozhiliv u XIII stolitti v Pogorilivci zhiv pan yakij spoviduvav greko katolicku viru i zi svoyimi odnodumcyami zbuduvav todi kaplichku pri v yizdi v selo yaka bula osvyachena vo im ya Najsvyatishogo Sercya Isusovogo Kaplichka perezhila bagato voyen za svoyu istoriyu ale prihodom drugih Sovitiv po zakinchennyu Nimecko radyanskoyi vijni kaplichku bulo zrujnovano I lishe na pochatku 1990 h rokiv otec Yaroslav Murgan razom z prihozhanami hramu virishiv vidbuduvati kaplichku zrujnovanu radyanskoyu vladoyu Osvyatili novozbudovanu kaplichku u veresni 1994 roku v im ya Iova Pochayivskogo U 2000 roci bilya kaplichki zvedeno pam yatnij znak na chest 2000 litnogo yuvileyu Rizdva Hristovogo Religijni knigi Cerkovni knigi Svyato Mikolayivskogo hramu svidchat pro isnuvannya i rozvitok miscevogo todi she derev yanogo hramu i religijnoyi obshini z seredini XVII stolittya do nashih dniv Knigi Pogorilivskoyi cerkvi XVII XIX stolit yaki nalezhat obshini podilyayutsya na knigi sho vikoristovuyutsya u bogosluzhinni knigi dlya cerkovnih zapisiv obliku korespondenciyi cerkovnih koshtiv metrichnih zapisiv Yak pokazuyut doslidzhennya opisu inventarya yakij buv provedenij u 1903 roci pri pravoslavnij cerkvi Svyatogo Mikolaya u Pogorilivci vzhe todi isnuvala parafiyalna biblioteka Na kinec 1901 roku vona nalichuvala 91 knigu Zagalna vartist yakih skladala 281 kronu U 1902 roci do biblioteki nadijshlo 8 knig yaki ocinyuvalisya u 50 kron Bagato lyudej yaki znali gramotu osoblivo diti chitali cerkovnu literaturu Iz cih knig do nashih dniv ne dijshlo zhodnoyi U drugij polovini 1990 h rokiv vidnovleno cerkovnu biblioteku yaka nini nalichuye blizko 122 oh knig Slidkuye za yihnim zberezhennyam ta vidacheyu prihozhanam hramu Chornopiska Svitlana Knigi cerkovnih zapisiv podilyayutsya na akti reyestri korespondenciyi vazhlivih dokumentiv i metrik parafiya Iz opisu inventarya 1903 roku u cerkvi buli taki knigi kniga nakaziv u 7 mi tomah kniga prihodu i vitrat koshtiv dlya budivnictva novoyi cerkvi vid roku 1868 protokoli diskosnih groshej vid 1755 roku do nashogo chasu knigi obliku inventarya napriklad Kniga neruhomogo cerkovnogo majna a takozh cerkovnogo inventarya kniga korespondenciyi Kniga nakaziv u nij zapisano vsi nakazi yaki prihodili z konsistoriyi do cerkvi i buli perepisani svyashenikom bilshist nakaziv napisani v drugij polovini XIX stolittya staroukrayinskoyu movoyu Veliku cinnist stanovit kniga Metriki zhiteliv sela Ye tri vidi metrik narodzhenih povinchanih pomerlih U 1780 tih rokah usi voni buli zshiti razom i stanovili odin velikij tom v inshi roki metriki podilyayutsya na ti zh sami kategoriyi ale vedutsya vzhe okremimi knigami Iz usih metrik zalishilasya tilki odna metrika narodzhenih tom I vid 1803 po 1866 roki U nij zapisani vsi diti yaki narodilasya protyagom cih rokiv ale tilki ti batki yakih hodili do pravoslavnoyi cerkvi U knizi zapisano im ya svyashenika yakij hrestiv ditej prizvisha kumiv yaki buli prisutni vkazani imena batkiv i materiv ditej Kniga ye bezcinnim dzherelom doslidzhennya rodovodiv zhiteliv sela Najvazhlivishimi cerkovnimi knigami ye knigi dlya bogosluzhin U Pogorilivskij cerkvi ye knigi vidani i naprikinci XVII stolittya zokrema chotiri Yevangeliya dva vidanih u 1690 ta 1901 rokah u Lvovi yaki koshtuvali 74 kroni tretye Yevangeliye svyatkove velike vidane v 1894 roci u Kiyevi ta pridbane chastinoyu pobozhnih hristiyanin ta svyashenikom Ignatiyem Karadzhe u Chernivcyah za 174 kroni chetverte Yevangeliye velike svyatkove u pozolochenij oksamitovij opravi vidane na pochatku XX stolittya psaltir 1816 roku vidanij u Pochayivskij Lavri Apostol vidanij u Lvovi 1666 ta 1876 roku ostannij u 1903 roci koshtuvav 8 kron Trebnik vidanij u drukarni Kiyevo Pecherskoyi Lavri u 1850 roci ta priznachenij dlya osvyachennya cerkovnoyi atributiki Liturgika vidana u Buharesti u 1886 rociu velika kilkist sluzhebnikiv roki druku yakih vstanoviti nemozhlivo mineya u 6 tomah sichen lyutij berezen lipen listopad gruden vidanih 1750 roku v drukarni Kiyevo Pecherskoyi Lavri Zbirnik akafestiv cerkvi vidanij 1893 roku u Lvovi ta pridbanij dlya cerkvi u 1899 roci Todorom Ostapovichem ta Dmitrom Mirkoyu za 10 kron Akafestnik Velikomuchenici Varvari vidanij u drukarni Chernigivskogo Troyicko Illinskogo monastirya Rik vidannya dosliditi nemozhlivo Triod pisna koshtuvav u 1903 roci 12 kron ta triod cvitna vidanih u 1767 roci v drukarni Svyato Uspenskoyi Pochayivskoyi Lavri Pisneslov vidanij u Lvovi 1757 roci Vsi perelicheni cerkovni knigi napisani staroslov yanskoyu movoyu Deyaki dijshli do nas u dobromu stani inshi vid chastogo koristuvannya znisheni Ye bagato takih yaki vazhko dosliditi i viznachiti zmist ta priznachennya Starovinni ikoni U Pogorilivskij cerkvi ye velika kilkist ikon riznih za vikom formoyu rozmirom priznachennyam zmistom ta vartistyu Chastina ikon pozhertvuvani hramu prihozhanami abo kolishnimi meshkancyami sela Todorom Ostapovich Vasilinoyu Chornopiskoyu Stepanom Rudanomi Stepanom Kustriboyu Georgiyem Malishukom kupleni na koshti cerkvi peredani z inshih cerkov chi monastiriv namalovani na stinah Pro okremi ikoni isnuyut vidomosti perekazi pro inshi ne vidomo nichogo Bagato ikon namalovanih hudozhnikami Buchevskim Zhukovskim Gorchinskim z Kolomiyi Maksimovichem ta Shilerom naprikinci HIH na pochatku HH stolittya Pro ce govoritsya v opisi inventarya za 1903 rik Bilshist robit cih hudozhnikiv ne dijshli do nashogo chasu Najdorozhchimi obrazami yaki buli v nashij cerkvi pid chas opisu v 1903 roci buli ikona Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici malovana hudozhnikom Zhukovskim v Chunkovi ta pozhertvuvana Olenoyu Gnatyuk vartistyu u 100 kron dvi ikoni Spasitelya na pozolochenomu poli v rizblenij rami peredani iz starogo derev yanogo hramu vartistyu v 140 kron dvi ikoni Shodzhennya Svyatogo Duha i Mariya Magdalena malovani Gorchinskim u Kolomiyi i koshtuvali 200 kron Osoblivoyu cinnistyu vvazhavsya obraz Svyatoyi Velikomuchenici Varvari peredanij iz staroyi cerkvi pozolochenij vidrestavrovanij hudozhnikam Shilerom za 100 kron Protyagom 20 stolittya u cerkvi Svyatogo Mikolaya sela Pogorilivka z yavilisya novi ikoni Nini pislya remontu u 2004 roci najcinnishi iz nih znahodyatsya u vivtari na horah ta na stinah pri vhodi do hramu Kilka ikon ikona Bozhoyi Materi malovana u 1913 roci podarovana Ostapovichem ikona Svyatogo Duha u pozolochenomu derev yanomu futlyari Voskresinnya Gospodnogo Shodzhennya na nebo Svyatogo Illi ta inshi peredani do muzeyu sela Pogorilivka vidkritogo u 2004 roci A takozh znahodyatsya v Cherniveckomu hudozhnomu muzeyi Sered nih ikona v posushlivij rik bula vkinena u krinicyu pislya togo z tiyeyi krinici pili vodu vsi zhiteli sela a nezabarom pishov dosh yakogo tak dovgo chekali Ikonu vityagnuli z vodi ale ne vtratila svoyih koloriv i nini ye odniyeyu z najcinnishih relikvij muzeyu Centralnim svyashennim miscem u hrami ye vivtar Ikonostas vivtarya vigotoviv u XIX stolitti majster Klan z Chernivciv a rozmalyuvav jogo hudozhnik Buchevskij Ce koshtuvalo v toj chas 2 000 kron Pid chas remontu 2004 roku hudozhnik Volodimir Sergiyechko vidrestavruvav vivtarnij ikonostas Greko katolicka cerkva Pro zasnuvannya greko katolickoyi cerkvi u seli ye takij perekaz Do drugoyi polovini 18 stolittya u Pogorilivci isnuvala tilki odna cerkva pravoslavna Ale na toj chas avstrijskij pan yakij zhiv u seli zbankrutuvav i prodav zemlyu pomishiku z Galichini yakij buv greko katolikom Prijshovshi u selo pan iz svoyimi naglyadachami pochav vvoditi svoyu viru ale lyudi chinili suprotiv Todi vin nakazav tim hto v nogo pracyuvav Yaksho vi ne perejdete do moyeyi viri to ya vas zvilnyu z roboti Lyudi boyalisya vtratiti zarobitok i pochali hoditi do greko katolickoyi cerkvi V osnovnomu ce buli lyudi z Borshivki odnogo z kutiv sela zhiteli yakogo pracyuvali u pana 1814 roku Bukovina distaye imenovanogo dekana Cherniveckogo Tedora Lavreckogo V toj chas do Cherniveckogo dekanatu nalezhali Sadgora Zastavna Gliboka Seret ta Pogorilivka Ce svidchit pro te sho greko katolicka vira u seli bula zaprovadzhena v drugij polovini XVIII stolittya Budivnictvo greko katolickoyi cerkvi rozpochalosya 1818 roku zavdyaki svyasheniku yakij todi praviv u Pogorilivci Misce dlya hramu bulo vibrano v centri sela Ce bula odna z najpershih greko katolickih cerkov na Zastavnivshini i nosila im ya Svyatogo Mikolaya Greko katolicka cerkva na choli iz svyashenikami pikluvalisya pro svoyih prihozhan Cerkva vidilila koshti i vikupila zemlyu dlya budivnictva shkoli Cyu blagorodnu spravu zdijsniv nastoyatel pogorilivskogo greko katolickogo hramu Mikola Kejvan Zavdyaki jomu v cerkvi bulo provedeno remont bilya hramu bulo zbudovano budinok yakij sluzhiv kancelyariyeyu i zhitlom dlya svyashenika Pislya Pershoyi svitovoyi vijni svyashenikom staye Emil Rogozhinskij yakij prosluzhiv u seli majzhe ves rumunskij period Koli pochalasya Nimecko radyanskoyi vijni Rogozhinskij povernuvsya u selo i stav praviti u cerkvi Z prihodom radyanskoyi vladi cerkva bula zakrita Naprikinci 1940 h rokiv zgoriv budinok de prozhivav svyashenik i znahodilas kancelyariya a z nim i arhiv sela v toj chas tam bula silska rada a v cerkvi sklad zgodom klub yakij vikoristovuvavsya tilki dlya provedennya zboriv gromadi sela 1956 roku bulo prijnyato rishennya ostatochno zrujnuvati greko katolicku cerkvu Dosi ne vidoma istoriya troh velikih dzvoniv yaki buli bilya hramu Bulo takozh zrujnovano nadgrobni pam yatniki pomishikiv i svyashenikiv pohovanih bilya cerkvi a na yih misci rozmisheno asfaltovanij tancmajdanchik yakij znahoditsya bilya silskogo budinku kulturi zvedenogo na misci zrujnovanoyi svyatini KulturaPislya Drugoyi svitovoyi vijni stvoryuyetsya pershij duhovij orkestr yakij graye na silskih vesillyah ta narodnih gulyannyah V starij polskij hati buv obladnanij pershij budinok kulturi direktorom yakogo v 1947 roci bulo priznacheno Dmitra Silvestrovicha Do kincya 50 h rokiv tam lishe demonstruvali kinofilmi V 1959 roci kolgosp Shlyah do socializmu pochinaye buduvati pershij budinok kulturi na 450 misc yakij bulo vidkrito na zhovtnevi svyata v 1961 roci Direktorom novogo budinku kulturi stav Skigar Dmitro Kostyantinovich a hudozhnij kerivnikom Lisyuk Dmitro Oleksijovich Pracyuvali gurtki cholovichogo horovogo spivu agitbrigadi duhovij orkestr zhinocha vokalna grupa dramatichnij gurtok Uchasniki hudozhnoyi samodiyalnosti sela vistupali na scenah budinkiv kulturi navkolishnih sil na rajonnih i oblasnih oglyadah oblasnomu telebachenni V 1972 roci hudozhnim kerivnikom budinku kulturi staye talanovitij muzikant Rudan Dmitro Dmitrovich yakij prodovzhuye kulturni tradiciyi sela stvoryuye zvedenij hor yakij isnuye vzhe 33 roki Nini virishuyetsya pitannya pro prisvoyennya jomu zvannya narodnogo Silska shkola organizuvala ansambl pisni i tancyu Veselka i tancyuvalnij ansambl Barvinok yaki ye peremozhcyami i laureatami riznih rajonnih ta oblasnih konkursiv MedicinaDo seredini 1940 h rokiv HH st pogorilivchan likuvali ciliteli Mariya Kozochkova i Vasil Malishuk Pislya vijni 1941 1945 rokiv buv stvorenij pershij silskij medpunkt feldsherom yakogo bula Yastremska Yuzefa Mikolayivna a dopomagala yij sanitarka Zelinska Oksana Andriyivna Naprikinci 1950 h rokiv medpunkt perehodit v primishennya de bula svyashenikova hata U 1958 roci vvoditsya posada zavmedpunkt zajmala yiyi Kamerin Olena Petrivna Pri medpunkti u 1958 1972 rokah pracyuvav pologovij budinok V medpunkti postijno pracyuvali troye lyudej feldsher akusher ta sanitarka a v 1966 roci z yavlyayetsya j posada zubnogo likarya yaku zajmaye Banchik Pavlo Borisovich V 1959 roci v nashe selo prihodit nova feldsher Medyanik German Olga Vasilivna Na pochatku 1970 h rokiv pochinayetsya era miscevih likariv Malishuk Mariya 1970 Stashishin Domka 1976 Dumanska Anna 1981 Lisyuk Volodimir 2002 Karp yak Zhanna 2002 Vidomi zhiteli selaSkegar Grigorij ukrayinskij gromadskij diyach i publicist u Kanadi i SShA Dupeshko Samoyil Grigorovich Stepan Mikolajovich Shudrovskij Stepan Shudrovskij narodivsya v 1931 roci Jogo rodina zhila poblizu Svyato Mikolayivskoyi cerkvi Navchavsya u miscevij silskij shkoli Batki Shudrovskogo za nacionalnistyu polyaki buli duzhe povazhnimi lyudmi v Pogorilivci batko zajmav posadu predstavnika rajfinviddilu zajmavsya zborom podatkiv mati nosila divoche prizvishe Bojnicka batko yakoyi tezh koristuvavsya neabiyakoyu povagoyu sered odnoselciv Za arhivnimi danimi vin u 1910 roci buv direktorom shkoli yaka bula zvedena pri jogo bezposerednij uchasti Pislya nimecko radyanskoyi vijni polyakiv deportuvali do Polshi Cya uchast spitkala i Stepana z matir yu batko na toj chas pomer pohovanij na miscevomu staromu kladovishi Zibravshi svoyi rechi voni v 1946 roci viyihali na postijne misce prozhivannya U 1973 roci Stepan Shudrovskij zajmav posadu rektora universitetu Ce zasvidchuye foto S Shudrovskij za robochim stolom u kabineti v rektorati tak pidpisav fotografiyu Shudrovskij na pam yat dlya davnogo pogorilivskogo tovarisha Z kincya 60 h do pochatku 70 h rokiv S Shudrovskij zajmav posadu ministra energetiki u Varshavi Svyasheniki pravoslavnoyi cerkvi Svyashenik Roki Iliya Buzanovskij 1803 1817 Mihan Nimirovich 1817 Matfej Drachinskij 1817 1848 Grigorij Illashuk 1848 Alzander Levickij 1848 S Damurbir 1848 1851 Mikola Drachinskij 1851 nevidomo Ignatij Karadzhe 1881 1901 Mardarij Arijchuk 1901 nevidomo Mikola Korca 1918 1921 r r Isidor Poklitar 1921 1925 r r Yermijchuk 1925 1939 r r Buzhor 1942 1944 r r Mikolaj Marko 1945 r Terentij 1946 r Mikolaj 1946 r Mihajlo Georgina 1950 1952 r r Pankiv Dmitro 1952 1958 r r Dvoyak Ivan 1958 1960 r r Mikolaj 1961 1963 r r Mihajlo Yanickij 1970 1975 r r Volodimir 1975 r Pankiv Dmitro 1977 1983 r r Ivan Stroskij 1983 r Petro Kalinovich 1983 1988 r r Saharij 1988 r Petro Rusnak 1988 r Melnichuk Mihajlo 1989 1991 r r Murgan Yaroslav 1991 do sogodni Golovi silskoyi radi Golova Roki Ternoveckij Ivan Oleksijovich Gruden 1947 Chornopiskij Stepan Dmitrovich 1948 1952 rr Krishuk Stepan Fedorovich sichen 1953 r berezen 1961 r Vodyanko Stepan Dmitrovich berezen 1961 r serpen 1963 r Davidyuk Fedir Mikolajovich veresen 1963 r berezen 1969 r Kovalyuk Dmitro Dmitrovich berezen 1969 r traven 1973 r Skrilyuk Mikola Stepanovich traven 1973 r listopad 1974 r Kolibaba Ivan Mikolajovich gruden 1974 r gruden 1980 r Krasnyuk Dmitro Ivanovich sichen 1981 r gruden 1981 r Milkevich Lida Ivanivna sichen 1982 r serpen 1985 r Kushneryuk Mariya Ivanivna veresen 1985 r berezen 1990 r Dutchak Dmitro Stepanovich kviten 1990 r lyutij 1992 r Skigar Ivan Oleksijovich berezen 1992 r berezen 1993 r Kolibaba Ivan Mikolajovich berezen 1993 r serpen 1994 r Novak Ivan Ivanovich veresen 1994 r berezen 2002 r Dudlej Dmitro Partemijovich kviten 2002 r berezen 2006 r Dudlej Dmitro Partemijovich kviten 2006 r po nash chas koli PrimitkiGruntovi doslidzhennya provedeni u 1959 roci kandidatom silskogospodarskih nauk Kuchinskim Zvidki vivsya rahunok mostiv nevidomo Narazi nemaye kopiyi same po Pogorilivcyah tomu sho perepis provodivsya u 120 naselenih punktah Cherniveckogo cinutu i kopiyi robilisya lishe po tih selah i mistah yaki na toj chas predstavlyali naukovij interes Upershe v stinah novozbudovanoyi shkoli uroki projshli azh u grudni 2003 roku Kilkist nayavnogo ta postijnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Chernivecka oblast osib Region Rik Kategoriya naselennya Stat 1989 12 01 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Kilkist nayavnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Chernivecka oblast osib Region Rik 2001 05 12 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu Chernivecka oblast u do zagalnoyi chiselnosti naselennya Region Rik Vkazali u yakosti ridnoyi movu 2001 05 12 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini U dzvinici na Bukovini znajshli artsnaryad spogadi zapisano z ust Vasilya ChornopiskogoPosilannyaPogorilivka na sajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Pogorilivka na sajti maps vlasenko net