Кочовики́, або кочівники — народ плем'я, або люди, що кочують; не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше. Місце кочування кочовиків називається кочовищем. Кочівництво характерний для минулих епох і притаманний лише окремим сучасним людностям спосіб життєдіяльності, що базується на веденні [en]скотарства, пов'язаного з великими перегонами худоби на нові місця паші та водопої й відповідними пересуваннями цілих родин людей. Кочування передбачає нетривалі сезонні зупинки в місцях, багатих на корми для худоби та воду, а також більш тривалі зупинки для зимівель. Головними рисами кочовиків є відсутність у їхньому господарському житті землеробства й постійне пересування общинами (чи групами сімей) разом з належною їм худобою. Цим вони відрізняються від т. зв. рухливих скотарів, господарська діяльність яких більш чи менш пов'язана із землеробством і які практикують найрізноманітніші варіанти поєднання рухливості й осілості. Також — номади (через фр. nomade з грец. νομάδες від νέμω «пасу, випасаю (худобу)»).
Класифікація
Існують 3 види кочівників:
- мисливці-збирачі — кочові мисливство і збиральництво є найдавнішим способом життя в історії людства.
- кочовики-пастухи — переганяють стада худоби з місця на місця в пошуках нових пасовищ.
- кочівники-торгівці — є найбільшими спільнотами в індустріальних суспільствах. Вони подорожують з однієї території на іншу і займаються торгівлею всюди, куди вони потрапляють.
Мисливці і збирачі
За 1 мільйон років до одомашнення тварин, кочівники мисливці й збирачі рухалися з одного стійбища в інше в пошуках джерел живності, фруктів і овочів.
Приклади таких кочівників:
- різноманітні групи пігмеїв, таких, як мбуті, що й нині проживають в Демократичній Республіці Конго;
- бушмени в Південній Африці;
- корінні австралійці до контактів з європейцями;
- негрили Південної Азії;
- деякі племена Індії.
- кочові оленярі Півночі Європи й Північно-Східної Азії — саами, ненці, евени, чукчі тощо.
Пастухи
Народи, які займаються кочовим скотарством. В міру виснаження пасовищ, вони переганяють худобу на більше придатні місця.
Перше суспільство кочовиків виникло близько 8500—6500 року до н.е. на території Південного Лівану [].
Поступово зі збільшенням посушливості клімату племена кочівників поступилися місцем культурі виробників кераміки. Швидке поширення кочового скотарства стало типовим для пізніших культур таких, як Ямна культура — кочівників, які розводили велику рогату худобу і коней євразійського степу, або тюрксько-монгольський світ в добу Середньовіччя.
Регіони
Кочівництво з'явилося в регіонах, що були малопридатними або й зовсім непридатними для землеробства чи то через спекотний (сухі степи, напівпустелі, пустелі), чи то через надто холодний клімат (тундра, тайга). У ході істор. поступу відбувалося неухильне зменшення придатних для К. просторів; величезного прискорення цей процес набув у новітні часи (гол. складовими його стали розорювання степів, видобуток нафти та ін. корисних копалин, повсюдне будівництво промислових об'єктів і їхніх міст-супутників тощо).
На початку ХХІ ст. у світі зосталося всього лише кілька мільйонів кочовиків. Основними регіонами їхнього розселення є: в Африці — північні й східні околиці Сахари (тут господарюють бедуїни, бербери, туареги, араби, масаї й ін.), а також райони півд. Африки (готтентоти); в Євразії — Передня, Середня й Центр. Азія (бедуїни, араби, курди, туркмени, белуджі, афганці, пуштуни, монголи, якути, тибетці та ін.), а також північні райони (нганасани, саами).
Способи життя й соціальні організації
Кочовий спосіб життя спрощує побут і не сприяє накопиченню матеріальних цінностей. Єдиним багатством для кочовика є худоба, він зневажає землеробську працю й осілий спосіб життя. Його головними пріоритетами є простір, рух, військова звитяга й численні стада. Приватна власність на худобу й майнове розшарування продукують у кочовиків соціально-економічну нерівність та відчуження, натомість спільне кочування й спільне користування пасовиськами консервують у їхніх спільнотах архаїчні родові відносини. Для кочових общин характерними є як приховані способи експлуатації людини людиною під виглядом кооперації праці й взаємодопомоги, так і неприховані — наймитування та оренда худоби. Кочівницька економіка жорстко залежна від природних умов, особливо негативно на ній позначаються епізоотії (поширення інфекційних хвороб тварин на значних територіях), суворі сніжні зими, джут (нестача кормів для худоби в районах зимівель, спричинена обледенінням пасовищ), тривалі посухи. Високоспеціалізований і екстенсивний характер позбавляє її внутрішнього потенціалу для розвитку. Тому способи життя й соціальні організації давніх і сучасних кочовиків принципово не відрізняються.
Моногалузеве господарство спрямовувало інтереси кочовиків назовні, у тому числі й до осілих землеробських народів, за рахунок яких можна було компенсувати недоліки власної однобокої економіки й отримати землеробську і ремісничу продукцію та престижні речі. Кліматичні негаразди, перенаселеність, а також прагнення знайти для себе більш вигідні екологічні й соціальні (поруч розвинених осілих народів) ніші змушували кочовиків долати величезні простори, що, однак, не суперечило їхньому способові життя, а його мобільність цьому навіть сприяла. Це стосувалося, у першу чергу, кочовиків помірної та спекотної смуг (саме такими були походи кімерійців та скіфів до Передньої Азії, поява гунів у Європі). Проте вихід оленярів за межі субарктичного й арктичного кліматичних поясів чи острівних вівчарів за межі тих островів, де вони жили, унеможливлювався суто природними обставинами.
Піднесення кочовиків було пов'язане, передусім, з діяльністю їхніх ватажків, спрямованою на завоювання нових тер. та експлуатацію осілого населення. Разом з тим налагоджування життя на нових землях супроводжувалося зазвичай, по-перше, включенням землеробської периферії до кочівницької «імперії» на правах данниці, а по-друге, частковим переходом до осілості самих кочовиків як через збідніння окремих сімей та общин (для нормального кочування необхідна певна мінімальна кількість худоби), так і через загальний демографічний приріст, який досить швидко наростав. Сила кочівницьких об'єднань трималася на особистісних якостях їхніх лідерів, тому, коли після смерті могутнього лідера в об'єднанні розгорталася боротьба за владу і жоден з претендентів не міг взяти гору, об'єднання руйнувалося. Це, з одного боку, давало змогу землеробам вивільнитися з-під «опіки» кочовиків, а з другого, робило ослаблих кочовиків жертвою руху нових кочових орд.
Процес становлення кочівництва історики пояснюють таким чином. У ході поширення комплексного землеробсько-скотарського відтворювального господарства із первинних осередків його виникнення до інших регіонів відбувалася і певна його трансформація. Залежно від природних умов, у яких змушені були жити тогочасні спільноти, одні з них віддавали більшу перевагу землеробству, інші — скотарству. Там, де питома вага землеробства в загально господарській діяльності почала переважати, виникли землеробські суспільства, а там, де головним стало скотарство, з'явилися скотарські (або пасторальні) суспільства. Поступово, впродовж тисячоліть, у середовищі скотарів формувалися необхідні для переходу до кочівництва складові — схеми й маршрути перекочування та досвід визначення необхідних для кочування якісних і кількісних параметрів стад худоби.
Схеми перекочування
Головними чинниками, які визначали схему перекочування і довжину маршруту (у межах річного циклу від десятків до тисяч кілометрів), були наявність води, стан трав'яного покриву в тих чи інших регіонах у різні сезони, склад стада, а також відтворювальні можливості пасовища. Щоб запобігти деградації пасовищ, слід було не допускати їх надмірного витоптування та ослаблення їхнього трав'яного покриву в ході випасання на них худоби, а для цього необхідно було постійно змінювати пасовища та організовувати випасання не одним великим стадом, а багатьма малими, що потребувало «розсіювання» кочовиків на значних територіях невеликими колективами. Для помірної і холодної смуг оптимальним є меридіональне кочування — «за теплом» (влітку — на північ, а з пізньої осені — на південь). За сніжної й холодної зими особливо важливими стають зимові пасовища та природні укриття для худоби і людей. У помірній і теплій смугах, що примикають до гірських районів, звичними є т. зв. вертикальні перекочування: весною з рівнин (місць зимівок) на гірські пасовиська, а восени — назад. У глибинних районах степів і пустель схеми перекочувань визначалися тим, що ці відкриті простори були придатними для випасання худоби лише нетривалий період — навесні чи після сезону дощів; посушливий період доводилося перечікувати біля джерел води — у долинах річок та низинах, в околицях землеробських поселень. Так поступово формувалися оптимальні для того чи іншого регіону конфігурації перекочувань — коло, чотирикутник, трикутник, прямі різноспрямовані лінії тощо, а також набувалися знання про оптимальний для перегону на значні відстані та для виживання в умовах нестачі кормів і води склад худоби. У північно-африканському й передньо-азійському регіонах більшість у стадах складали вівці та кози, а основною транспортною й верховою твариною був верблюд. На південь від Сахари вирощували головно велику рогату худобу. В євразійських степах основу стада складали вівці, хоча тут також розводили й велику рогату худобу. Основною транспортною й верховою твариною тут був кінь, меншою мірою — віл, а в південних районах — і верблюд. Особлива роль верблюдів та коней надавала їм виняткової цінності — з часом саме вони стали своєрідним мірилом соціального та майнового становища їхнього власника, а також слугували своєрідною умовною одиницею вимірювання багатства та всього поголів'я стада — у кількості одиниць «верблюдів чи коней»: за даними різних джерел, кінь та верблюд прирівнювалися приблизно до 6–10 і навіть більше овець чи 10–20 кіз. Можливість використання коней та верблюдів для їзди верхи надавала їм особливої значимості у військових діях — як для захисту стад, так і для грабіжницьких наскоків і підкорення нових територій. Це визначило активну участь кочовиків Північної Африки та євразійських просторів у подіях історії. Для євразійських кочовиків коні відігравали ще одну важливу роль. Ця тварина здатна до тебеньовки — розгрібання копитами снігу і розбивання крижаної плівки, що уможливлювало доступ до сухої трави під нею. Це відкривало доступ до кормів і для решти стада (великої і дрібної рогатої худоби), що рухалася слідом за ними.
Своєрідне явище складають кочовики крайніх північних районів Азії та Європи, де землеробство в минулі часи взагалі було неможливим. Вони спеціалізувалися на розведенні оленів (такими були і частково є саами в Норвегії, Швеції й Фінляндії, нганасани, евенки, чукчі, самодійці в Росії) або овець (норвежці, шотландці, ісландці, фарерці). Вони активно поєднували скотарство з мисливством, рибальством та морським промислом.
Матеріально-технічний та побутовий комплекс
Кочовики створили характерний для мобільного способу життя матеріально-технічний та побутовий комплекс: легкий і міцний посуд (зокрема дерев'яний, шкіряний та металевий), розбірне житло (юрта, чум, шатро, намет), відповідну екіпіровку для їзди верхи (вуздечка, сідло, штани), транспортні засоби (, сани, нарти тощо). Виробили режим харчування, який базувався, зокрема, на різних способах перероблення й консервації м'ясних і молочних продуктів ( або , сир, та напої з нього — кумис і арак, топлене масло та сало), а також на вживанні крові, взятої з шийної артерії тварин. Загалом кочовикам притаманні бережливе ставлення до худоби та повна утилізація продуктів скотарства: шкури (покрівля для жител, одяг, шкіряні вироби), хутра, вовни овець та верблюдів, шерсті кіз (повсть, кошма, тканини), кісток та ріг (різні вироби, паливо), кізяків (паливо, ліки), сечі (миття рук, ліки).
Будучи нащадками скотарів, кочовики через віки пронесли характерні риси культури своїх предків, наприклад, курганний обряд поховань, кам'яні стели (т. зв. баби), звичай давати небіжчику «в дорогу» шматок м'яса або ховати з ним цілу тварину чи її опудало (шкуру з кінцівками й головою).
Виникнення кочівництва науковці датують рубежем 2–1 тис. до н. е. Саме на той час уже повністю визрів увесь необхідний для ведення кочового способу життя комплекс передумов, який збігся із впровадженням залізної індустрії (див. Залізна доба), яка стала «каталізатором» процесу виокремлення кочівництва із загального скотарства. Для вирощування худоби в природних умовах відкриття заліза не мало принципового значення. Але для мобільності скотарів залізо, зокрема й через значну поширеність і доступність залізної руди, відкрило нові перспективи, з нього почали виготовляти зброю і захисний обладунок (мечі та кинджали, бойові сокири, наконечники для стріл, панцирі, кольчуги, шоломи, бойові паски), а також досконалу металеву вуздечку. Все це надавало кочовикам впевненості в собі — вони могли надійніше захищати свої стада, а також набути більшої свободи у виборі життєвого простору (динаміка пересувань). У помірній смузі завершальна стадія процесу становлення кочівництва відбувалася паралельно зі змінами, які спричинило впровадження заліза в землеробство. І це мало неабияке значення. Саме залізо дало змогу інтенсифікувати землеробство в помірній смузі, і воно остаточно тут утвердилося як провідна галузь господарювання. А це означає, що скотарське населення могло отримувати хліб від осілого населення, а отже, могло повністю покінчити з власним землеробством, стати справжніми кочівниками. Проте це сталося не скрізь. Чимало мобільних скотарів продовжували вести традиційне господарство, поєднуючи скотарство із землеробством. Такий спосіб життя зберігся й донині, особливо в передгірських і гірських місцевостях. Найпізніше (мабуть на поч. 2 тис. н. е.) виникло оленярство. Але не північні народи визначали роль кочівництва в історії, а кочовики помірної й теплої смуг.
Із виникненням кочівництва в історії з'явилося чітке протистояння: кочовий світ — осілий світ. Воно стає визначальним для поступу людства на євразійських просторах, зокрема й на землях, що є нині українськими (див. Кордони державні України). Землеробський світ, мов магніт, притягує кочовиків. Прив'язаному до ланів і садиб хліборобському населенню важко було захищатися від непередбачуваних і зухвалих наскоків степовиків. Через це воно змушене було миритися з ними і сплачувати їм данину, а також докладати зусиль для захисту своєї землі і зведення укріплень. Проте в будь-якому разі протистояння з кочівниками стало стримуючим чинником для розвитку осілого населення. Нестабільності додавала й відкритість південноукраїнських степів зі сходу, звідки накочувалися раз за разом хвилі кочовиків.
Кочовики в Україні
Кімерійці
Історію кочівництва на українських землях розпочинають кімерійці (9 — 1-ша пол. 7 ст. до н. е.). Їхню могутність та руйнівні навали пізнали навіть жителі Середньої Європи та Передньої й Малої Азії. Завдяки цьому кімерійці потрапили в аннали писемної історії (ассирійські та давньогрецькі джерела, Біблія). За такого сусідства лісостепове населення почало консолідуватися й будувати лінію оборони на порубіжжі зі степом (у Потясминні, Середній Наддністрянщині) у вигляді низки укріплень — городищ, обнесених валами й ровами. Сліди згарищ і руйнації таких городищ свідчать про те, що запеклий спротив землеробів не завжди був успішним (див. Чорноліська культура).
Скіфи
З часом на кімерійців знайшлася сила, могутніша за них, це були скіфи (серед. 7 — поч. 3 ст. до н. е.). Скіфи, як писав у 5 ст. до н. е. Геродот, прийшли у Північне Причорномор'я із глибин Азії. Спершу інтереси скіфів були спрямовані до Передньої Азії, куди вони ринули, переслідуючи буцімто кімерійців. Однак скіфи не випускали з поля зору й землеробів лісостепової зони. Населення праукраїнських земель, намагаючись захистити себе, здійснило безпрецедентні заходи — звело городища по всій своїй території. Серед них і величезні — у сотні й тисячі гектарів (Більське городище, Трахтемирівське городище, Ходосівське та Басівське городища й ін.) зі складною й потужною системою укріплень. Важко навіть уявити, скільки сил і енергії було витрачено на це. Однак вистояти не вдалося. По завершенні передньоазійських походів, з кінця 6 ст. до н. е., основною зоною інтересів скіфів стає Північне Причорномор'я. У той час там почали розквітати грецькі міста (див. Античні держави Північного Причорномор'я) й налагоджуватися взаємовигідні для грецьких колоністів і землеробів Лісостепу відносини. Та скіфи вклинилися поміж ними. Грекам різними засобами (дипломатія, дарунки, військова сила) вдавалося стримувати, хоча й не завжди, скіфський натиск. Тому жертвою скіфських царів, які захоплювалися славою своїх попередників і здобутими ними багатствами в передньоазійських походах, стали землероби Лісостепу. З них скіфи викачували все, що могло стати в пригоді їм самим і що могло бути продано грекам, — хліб, худобу, сировинні ресурси, людей. Від 5 ст. до н. е. квітуча землеробська культура починає згасати, натомість могили скіфських вельмож наповнюються дорогоцінними речами. Виснаживши свої ресурси й ресурси лісостепового населення, могутня Скіфія пішла в небуття, залишивши «золотий слід» в археології України.
Сармати
Наприкінці 3 ст. до н. е. південноукраїнські степи зайняли нові кочовики — сармати (язиги, роксолани, аорси, алани). Нічого нового в економіку цього регіону вони не внесли. Як і скіфи, сармати допікали античним містам, приставали на участь у всіляких конфліктах, рвалися за Дунай і постійно конфліктували зі Стародавнім Римом. На початку нової ери вони вдерлися в Середню Наддніпрянщину і на 150 років перетворили її на свої кочів'я, чим спричинили деструкцію праслов'янського світу (див. Зарубинецька культура).
Гуни
І кімерійці, і скіфи, і сармати за мовою належали до давніх іранців. А от гуни, нашестя яких сколихнуло в 370-х рр. Північне Причорномор'я, виявилися народом зовсім чужим (монголоїдна раса) і з незрозумілою мовою (тюрки), народом, що — як писав римський історик Амміан Марцеллін — палав невгамовною жагою до знищення чужого багатства. Поява гунів спричинила частковий відтік причорноморського населення за Дунай, що одразу ж додало проблем Риму, цих проблем стало ще більше, коли гуни з праукраїнських земель рушили далі на захід. Час панування гунів історики називають ще Великим переселенням народів. Однак по смерті вождя гунів Аттіли (п. 453) союз їхніх племен розпався, і вони розчинилися в середовищі інших кочівних угруповань.
Авари
У 550-х рр. через степи Пн. Причорномор'я, підкорюючи тутешніх землеробів і кочовиків, стрімко пройшли авари, які обрали своєю ставкою Середнє Подунав'я. Підбурюваний Візантією Аварський каганат завдав багато лиха слов'янським племенам, особливо антам і дулібам. Покінчив зі свавіллям аварів король франків Карл Великий (791).
Хозари
За часів Аварського каганату в Прикаспії на роль лідера висунулися хозари. Столицею Хозарського каганату в серед. 8 ст. стало м. Ітиль у пониззі р. Волга. Влада хозарів поширювалася на величезні простори, зокрема й Північне Причорномор'я, а підвладними їм були не лише кочові племена й землеробська околиця, а також ті кочовики, які почали переходити до напівосілого й осілого життя (про такий перехід свідчать рештки салтівсько-маяцької культури). Важливою складовою економіки Хозарії була торгівля між Пнічною Європою та Сходом. Упритул підійшовши до слов'янських рубежів, хозари обклали слов'ян даниною, проте, як вважають дослідники, поміркованою. Поклав край цьому київських князь Святослав Ігорович. Він розгромив м. Ітиль і викликав розпад каганату.
Печеніги
На той час Хозарія вже втрачала могутність, зокрема й через печенігів, які з початку 10 ст. проникають у причорноморські степи. Розгром Святославом Ігоровичем Хозарії відкрив для печенігів шлях на руські землі і результати не забарилися. 968 печеніги взяли в облогу Київ, однак підкорити його не змогли, проте 972 вони підстерегли та вбили Святослава Ігоровича, коли той повертався Дніпром до Києва з виснаженим військом після невдалої спроби закріпитися на Балканах. Агресивна політика печенігів спонукала великого князя київського Володимира Святославича до укріплення південних рубежів країни (було збудовано систему т. зв. Змієвих валів та зведено кілька нових міст). Останній напад печенігів на Київ відбувся 1036, перемогу великого князя київського Ярослава Володимировича над ворогом кияни увічнили зведенням собору Св. Софії. Після цього печеніги спрямували свої походи проти Візантії, 1091 імперія завдала їм нищівного удару.
Торки і половці
Доки точилися ці війни, причорноморські степи зайняли торки (так їх називали давньоруські літописці, у східних писемних джерелах їх іменували узами, гузами, огузами) і половці. Зазнавши 1060 нищівної поразки від Ярославичів, торки стали підлеглими кількох країн: частина їх разом з печенігами увійшла до Половецької орди, друга частина осіла у Візантії, а третя — на південних кордонах Русі, ставши союзниками й васалами київських князів. Натомість для половців (у східних джерелах вони іменуються кипчаками, у зх. — куманами, команами) причорноморські степи стали другою Батьківщиною аж до монгольського нашестя. 200-літнє сусідство з цими кочовиками вивело «половецьке питання» на перше місце в політиці руських князів. З поч. 12 ст. русичі перейшли до рішучого наступу на половців, який скінчився розгромом останніх і перенесенням ставки їхнього хана на Північний Кавказ. Смерть Володимира Мономаха (1125) стала початком відродження колишньої могутності половців на південних рубежах Русі, пік цього відродження припадає на час правління хана Кончака (2-га пол. 12 ст.). Попри те, що половецькі сили залучалися руськими князями для боротьби за київський престол, а князівські родини родичалися з половцями через шлюби, відносини слов'ян і половців були напруженими. Походи на степ, як і набіги половців на руські міста, були звичним явищем аж до поч. 13 ст. Загроза монгольського нашестя змусила об'єднатися руських князів з половцями. Їхня спільна поразка у битві на Калці (див. Калка, битва на річці 1223) стала прологом для нової навали монголів (з 1236), яка знекровила Половецьку орду й сплюндрувала давньоруські міста і села (див. Монголо-татарська навала).
Формально давньоруські землі не входили до складу Золотої Орди. Однак їхня залежність від Орди позначалася тим, що вони сплачували їй данину, а монгольські хани могли втручатися в їхнє політичне життя. До того ж, окрім страшенного розгрому Києва 1240 й спустошення інших територій Русі, українські землі зазнали ще кількох тяжких навал (1300, 1399, 1416).
Кримське ханство
Унаслідок послаблення Золотої Орди та її розпаду лідерство в причорноморських степах перейшло до Кримського ханату (1449), який згодом став васалом Османської імперії. У 2-й пол. 16 ст. на українські землі прикочувала т. зв. Мала Ногайська орда (ще один нащадок Золотої Орди). Згодом вона розпалася на кілька орд, які стали васалами Кримського ханства (див. Ногайська орда). Дослідники вважають, що цей період в історії українських земель був особливо руйнівним і в цей час взаємини місцевого люду із кочовим світом надзвичайно загострилися. Українські землі перебували в стані постійної загрози нападу з боку кочовиків, великі походи (наприклад, розгром Києва Менглі-Гіреєм I 1482) чергувалися з менш великими стихійними нападами ординців на українські села і міста, причому масово практикувалося полювання на людей, яких потім продавали в рабство (див. Ясир). Реакцією на це стало виникнення українського козацтва, яке почало захищати південні рубежі своїх земель та, у свою чергу, завдавати ударів по кочовому світові.
Історія Кримського ханства скінчилася з приєднанням Криму до Росії (1783). Проте ногайці остаточно полишили українські степи лише після Кримської війни 1853—1856.
Бібліографія
Монографії
- Андрианов Б.В. Неоседлое население мира. М.: «Наука», 1985.
- Гаудио А. Цивилизации Сахары. (Пер. с франц.) М.: «Наука», 1977.
- Крадин Н.Н. Кочевые общества. Владивосток: Дальнаука, 1992.
- Крадин Н.Н. Кочевники Евразии. Алматы: Дайк-Пресс, 2007. 416 с.
- Марков Г.Е. Кочевники Азии. М.: Изд-во Московского университета, 1976.
Довідники
- Бунятян К. П. Кочівництво // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 252. — .
- Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т. В. — Вишгород, 2014.
- Кочовики [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 751. — 1000 екз.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кочовики
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kochoviki abo kochivniki narod plem ya abo lyudi sho kochuyut ne mayut postijnogo neruhomogo zhitla i peremishuyutsya z odnogo miscya na inshe Misce kochuvannya kochovikiv nazivayetsya kochovishem Kochivnictvo harakternij dlya minulih epoh i pritamannij lishe okremim suchasnim lyudnostyam sposib zhittyediyalnosti sho bazuyetsya na vedenni en skotarstva pov yazanogo z velikimi peregonami hudobi na novi miscya pashi ta vodopoyi j vidpovidnimi peresuvannyami cilih rodin lyudej Kochuvannya peredbachaye netrivali sezonni zupinki v miscyah bagatih na kormi dlya hudobi ta vodu a takozh bilsh trivali zupinki dlya zimivel Golovnimi risami kochovikiv ye vidsutnist u yihnomu gospodarskomu zhitti zemlerobstva j postijne peresuvannya obshinami chi grupami simej razom z nalezhnoyu yim hudoboyu Cim voni vidriznyayutsya vid t zv ruhlivih skotariv gospodarska diyalnist yakih bilsh chi mensh pov yazana iz zemlerobstvom i yaki praktikuyut najriznomanitnishi varianti poyednannya ruhlivosti j osilosti Takozh nomadi cherez fr nomade z grec nomades vid nemw pasu vipasayu hudobu Polovci kochuyut u peresuvnih vezhah KlasifikaciyaIsnuyut 3 vidi kochivnikiv mislivci zbirachi kochovi mislivstvo i zbiralnictvo ye najdavnishim sposobom zhittya v istoriyi lyudstva kochoviki pastuhi pereganyayut stada hudobi z miscya na miscya v poshukah novih pasovish kochivniki torgivci ye najbilshimi spilnotami v industrialnih suspilstvah Voni podorozhuyut z odniyeyi teritoriyi na inshu i zajmayutsya torgivleyu vsyudi kudi voni potraplyayut Mislivci i zbirachi Za 1 miljon rokiv do odomashnennya tvarin kochivniki mislivci j zbirachi ruhalisya z odnogo stijbisha v inshe v poshukah dzherel zhivnosti fruktiv i ovochiv Prikladi takih kochivnikiv riznomanitni grupi pigmeyiv takih yak mbuti sho j nini prozhivayut v Demokratichnij Respublici Kongo bushmeni v Pivdennij Africi korinni avstralijci do kontaktiv z yevropejcyami negrili Pivdennoyi Aziyi deyaki plemena Indiyi kochovi olenyari Pivnochi Yevropi j Pivnichno Shidnoyi Aziyi saami nenci eveni chukchi tosho Pastuhi Narodi yaki zajmayutsya kochovim skotarstvom V miru visnazhennya pasovish voni pereganyayut hudobu na bilshe pridatni miscya Pershe suspilstvo kochovikiv viniklo blizko 8500 6500 roku do n e na teritoriyi Pivdennogo Livanu dzherelo Postupovo zi zbilshennyam posushlivosti klimatu plemena kochivnikiv postupilisya miscem kulturi virobnikiv keramiki Shvidke poshirennya kochovogo skotarstva stalo tipovim dlya piznishih kultur takih yak Yamna kultura kochivnikiv yaki rozvodili veliku rogatu hudobu i konej yevrazijskogo stepu abo tyurksko mongolskij svit v dobu Serednovichchya RegioniPlem ya kochivnikiv u dorozi Magrib foto kin XIX poch HH st st Kochivnictvo z yavilosya v regionah sho buli malopridatnimi abo j zovsim nepridatnimi dlya zemlerobstva chi to cherez spekotnij suhi stepi napivpusteli pusteli chi to cherez nadto holodnij klimat tundra tajga U hodi istor postupu vidbuvalosya neuhilne zmenshennya pridatnih dlya K prostoriv velicheznogo priskorennya cej proces nabuv u novitni chasi gol skladovimi jogo stali rozoryuvannya stepiv vidobutok nafti ta in korisnih kopalin povsyudne budivnictvo promislovih ob yektiv i yihnih mist suputnikiv tosho Na pochatku HHI st u sviti zostalosya vsogo lishe kilka miljoniv kochovikiv Osnovnimi regionami yihnogo rozselennya ye v Africi pivnichni j shidni okolici Sahari tut gospodaryuyut beduyini berberi tuaregi arabi masayi j in a takozh rajoni pivd Afriki gottentoti v Yevraziyi Perednya Serednya j Centr Aziya beduyini arabi kurdi turkmeni beludzhi afganci pushtuni mongoli yakuti tibetci ta in a takozh pivnichni rajoni nganasani saami Sposobi zhittya j socialni organizaciyiKochovij sposib zhittya sproshuye pobut i ne spriyaye nakopichennyu materialnih cinnostej Yedinim bagatstvom dlya kochovika ye hudoba vin znevazhaye zemlerobsku pracyu j osilij sposib zhittya Jogo golovnimi prioritetami ye prostir ruh vijskova zvityaga j chislenni stada Privatna vlasnist na hudobu j majnove rozsharuvannya produkuyut u kochovikiv socialno ekonomichnu nerivnist ta vidchuzhennya natomist spilne kochuvannya j spilne koristuvannya pasoviskami konservuyut u yihnih spilnotah arhayichni rodovi vidnosini Dlya kochovih obshin harakternimi ye yak prihovani sposobi ekspluataciyi lyudini lyudinoyu pid viglyadom kooperaciyi praci j vzayemodopomogi tak i neprihovani najmituvannya ta orenda hudobi Kochivnicka ekonomika zhorstko zalezhna vid prirodnih umov osoblivo negativno na nij poznachayutsya epizootiyi poshirennya infekcijnih hvorob tvarin na znachnih teritoriyah suvori snizhni zimi dzhut nestacha kormiv dlya hudobi v rajonah zimivel sprichinena obledeninnyam pasovish trivali posuhi Visokospecializovanij i ekstensivnij harakter pozbavlyaye yiyi vnutrishnogo potencialu dlya rozvitku Tomu sposobi zhittya j socialni organizaciyi davnih i suchasnih kochovikiv principovo ne vidriznyayutsya Monogaluzeve gospodarstvo spryamovuvalo interesi kochovikiv nazovni u tomu chisli j do osilih zemlerobskih narodiv za rahunok yakih mozhna bulo kompensuvati nedoliki vlasnoyi odnobokoyi ekonomiki j otrimati zemlerobsku i remisnichu produkciyu ta prestizhni rechi Klimatichni negarazdi perenaselenist a takozh pragnennya znajti dlya sebe bilsh vigidni ekologichni j socialni poruch rozvinenih osilih narodiv nishi zmushuvali kochovikiv dolati velichezni prostori sho odnak ne superechilo yihnomu sposobovi zhittya a jogo mobilnist comu navit spriyala Ce stosuvalosya u pershu chergu kochovikiv pomirnoyi ta spekotnoyi smug same takimi buli pohodi kimerijciv ta skifiv do Perednoyi Aziyi poyava guniv u Yevropi Prote vihid olenyariv za mezhi subarktichnogo j arktichnogo klimatichnih poyasiv chi ostrivnih vivchariv za mezhi tih ostroviv de voni zhili unemozhlivlyuvavsya suto prirodnimi obstavinami Pidnesennya kochovikiv bulo pov yazane peredusim z diyalnistyu yihnih vatazhkiv spryamovanoyu na zavoyuvannya novih ter ta ekspluataciyu osilogo naselennya Razom z tim nalagodzhuvannya zhittya na novih zemlyah suprovodzhuvalosya zazvichaj po pershe vklyuchennyam zemlerobskoyi periferiyi do kochivnickoyi imperiyi na pravah dannici a po druge chastkovim perehodom do osilosti samih kochovikiv yak cherez zbidninnya okremih simej ta obshin dlya normalnogo kochuvannya neobhidna pevna minimalna kilkist hudobi tak i cherez zagalnij demografichnij pririst yakij dosit shvidko narostav Sila kochivnickih ob yednan trimalasya na osobistisnih yakostyah yihnih lideriv tomu koli pislya smerti mogutnogo lidera v ob yednanni rozgortalasya borotba za vladu i zhoden z pretendentiv ne mig vzyati goru ob yednannya rujnuvalosya Ce z odnogo boku davalo zmogu zemlerobam vivilnitisya z pid opiki kochovikiv a z drugogo robilo oslablih kochovikiv zhertvoyu ruhu novih kochovih ord Proces stanovlennya kochivnictva istoriki poyasnyuyut takim chinom U hodi poshirennya kompleksnogo zemlerobsko skotarskogo vidtvoryuvalnogo gospodarstva iz pervinnih oseredkiv jogo viniknennya do inshih regioniv vidbuvalasya i pevna jogo transformaciya Zalezhno vid prirodnih umov u yakih zmusheni buli zhiti togochasni spilnoti odni z nih viddavali bilshu perevagu zemlerobstvu inshi skotarstvu Tam de pitoma vaga zemlerobstva v zagalno gospodarskij diyalnosti pochala perevazhati vinikli zemlerobski suspilstva a tam de golovnim stalo skotarstvo z yavilisya skotarski abo pastoralni suspilstva Postupovo vprodovzh tisyacholit u seredovishi skotariv formuvalisya neobhidni dlya perehodu do kochivnictva skladovi shemi j marshruti perekochuvannya ta dosvid viznachennya neobhidnih dlya kochuvannya yakisnih i kilkisnih parametriv stad hudobi Shemi perekochuvannyaGolovnimi chinnikami yaki viznachali shemu perekochuvannya i dovzhinu marshrutu u mezhah richnogo ciklu vid desyatkiv do tisyach kilometriv buli nayavnist vodi stan trav yanogo pokrivu v tih chi inshih regionah u rizni sezoni sklad stada a takozh vidtvoryuvalni mozhlivosti pasovisha Shob zapobigti degradaciyi pasovish slid bulo ne dopuskati yih nadmirnogo vitoptuvannya ta oslablennya yihnogo trav yanogo pokrivu v hodi vipasannya na nih hudobi a dlya cogo neobhidno bulo postijno zminyuvati pasovisha ta organizovuvati vipasannya ne odnim velikim stadom a bagatma malimi sho potrebuvalo rozsiyuvannya kochovikiv na znachnih teritoriyah nevelikimi kolektivami Dlya pomirnoyi i holodnoyi smug optimalnim ye meridionalne kochuvannya za teplom vlitku na pivnich a z piznoyi oseni na pivden Za snizhnoyi j holodnoyi zimi osoblivo vazhlivimi stayut zimovi pasovisha ta prirodni ukrittya dlya hudobi i lyudej U pomirnij i teplij smugah sho primikayut do girskih rajoniv zvichnimi ye t zv vertikalni perekochuvannya vesnoyu z rivnin misc zimivok na girski pasoviska a voseni nazad U glibinnih rajonah stepiv i pustel shemi perekochuvan viznachalisya tim sho ci vidkriti prostori buli pridatnimi dlya vipasannya hudobi lishe netrivalij period navesni chi pislya sezonu doshiv posushlivij period dovodilosya perechikuvati bilya dzherel vodi u dolinah richok ta nizinah v okolicyah zemlerobskih poselen Tak postupovo formuvalisya optimalni dlya togo chi inshogo regionu konfiguraciyi perekochuvan kolo chotirikutnik trikutnik pryami riznospryamovani liniyi tosho a takozh nabuvalisya znannya pro optimalnij dlya peregonu na znachni vidstani ta dlya vizhivannya v umovah nestachi kormiv i vodi sklad hudobi U pivnichno afrikanskomu j peredno azijskomu regionah bilshist u stadah skladali vivci ta kozi a osnovnoyu transportnoyu j verhovoyu tvarinoyu buv verblyud Na pivden vid Sahari viroshuvali golovno veliku rogatu hudobu V yevrazijskih stepah osnovu stada skladali vivci hocha tut takozh rozvodili j veliku rogatu hudobu Osnovnoyu transportnoyu j verhovoyu tvarinoyu tut buv kin menshoyu miroyu vil a v pivdennih rajonah i verblyud Osobliva rol verblyudiv ta konej nadavala yim vinyatkovoyi cinnosti z chasom same voni stali svoyeridnim mirilom socialnogo ta majnovogo stanovisha yihnogo vlasnika a takozh sluguvali svoyeridnoyu umovnoyu odiniceyu vimiryuvannya bagatstva ta vsogo pogoliv ya stada u kilkosti odinic verblyudiv chi konej za danimi riznih dzherel kin ta verblyud pririvnyuvalisya priblizno do 6 10 i navit bilshe ovec chi 10 20 kiz Mozhlivist vikoristannya konej ta verblyudiv dlya yizdi verhi nadavala yim osoblivoyi znachimosti u vijskovih diyah yak dlya zahistu stad tak i dlya grabizhnickih naskokiv i pidkorennya novih teritorij Ce viznachilo aktivnu uchast kochovikiv Pivnichnoyi Afriki ta yevrazijskih prostoriv u podiyah istoriyi Dlya yevrazijskih kochovikiv koni vidigravali she odnu vazhlivu rol Cya tvarina zdatna do tebenovki rozgribannya kopitami snigu i rozbivannya krizhanoyi plivki sho umozhlivlyuvalo dostup do suhoyi travi pid neyu Ce vidkrivalo dostup do kormiv i dlya reshti stada velikoyi i dribnoyi rogatoyi hudobi sho ruhalasya slidom za nimi Svoyeridne yavishe skladayut kochoviki krajnih pivnichnih rajoniv Aziyi ta Yevropi de zemlerobstvo v minuli chasi vzagali bulo nemozhlivim Voni specializuvalisya na rozvedenni oleniv takimi buli i chastkovo ye saami v Norvegiyi Shveciyi j Finlyandiyi nganasani evenki chukchi samodijci v Rosiyi abo ovec norvezhci shotlandci islandci farerci Voni aktivno poyednuvali skotarstvo z mislivstvom ribalstvom ta morskim promislom Materialno tehnichnij ta pobutovij kompleksDokladnishe Kochovishe Kochoviki stvorili harakternij dlya mobilnogo sposobu zhittya materialno tehnichnij ta pobutovij kompleks legkij i micnij posud zokrema derev yanij shkiryanij ta metalevij rozbirne zhitlo yurta chum shatro namet vidpovidnu ekipirovku dlya yizdi verhi vuzdechka sidlo shtani transportni zasobi sani narti tosho Virobili rezhim harchuvannya yakij bazuvavsya zokrema na riznih sposobah pereroblennya j konservaciyi m yasnih i molochnih produktiv abo sir ta napoyi z nogo kumis i arak toplene maslo ta salo a takozh na vzhivanni krovi vzyatoyi z shijnoyi arteriyi tvarin Zagalom kochovikam pritamanni berezhlive stavlennya do hudobi ta povna utilizaciya produktiv skotarstva shkuri pokrivlya dlya zhitel odyag shkiryani virobi hutra vovni ovec ta verblyudiv shersti kiz povst koshma tkanini kistok ta rig rizni virobi palivo kizyakiv palivo liki sechi mittya ruk liki Buduchi nashadkami skotariv kochoviki cherez viki pronesli harakterni risi kulturi svoyih predkiv napriklad kurgannij obryad pohovan kam yani steli t zv babi zvichaj davati nebizhchiku v dorogu shmatok m yasa abo hovati z nim cilu tvarinu chi yiyi opudalo shkuru z kincivkami j golovoyu Viniknennya kochivnictva naukovci datuyut rubezhem 2 1 tis do n e Same na toj chas uzhe povnistyu vizriv uves neobhidnij dlya vedennya kochovogo sposobu zhittya kompleks peredumov yakij zbigsya iz vprovadzhennyam zaliznoyi industriyi div Zalizna doba yaka stala katalizatorom procesu viokremlennya kochivnictva iz zagalnogo skotarstva Dlya viroshuvannya hudobi v prirodnih umovah vidkrittya zaliza ne malo principovogo znachennya Ale dlya mobilnosti skotariv zalizo zokrema j cherez znachnu poshirenist i dostupnist zaliznoyi rudi vidkrilo novi perspektivi z nogo pochali vigotovlyati zbroyu i zahisnij obladunok mechi ta kindzhali bojovi sokiri nakonechniki dlya stril panciri kolchugi sholomi bojovi paski a takozh doskonalu metalevu vuzdechku Vse ce nadavalo kochovikam vpevnenosti v sobi voni mogli nadijnishe zahishati svoyi stada a takozh nabuti bilshoyi svobodi u vibori zhittyevogo prostoru dinamika peresuvan U pomirnij smuzi zavershalna stadiya procesu stanovlennya kochivnictva vidbuvalasya paralelno zi zminami yaki sprichinilo vprovadzhennya zaliza v zemlerobstvo I ce malo neabiyake znachennya Same zalizo dalo zmogu intensifikuvati zemlerobstvo v pomirnij smuzi i vono ostatochno tut utverdilosya yak providna galuz gospodaryuvannya A ce oznachaye sho skotarske naselennya moglo otrimuvati hlib vid osilogo naselennya a otzhe moglo povnistyu pokinchiti z vlasnim zemlerobstvom stati spravzhnimi kochivnikami Prote ce stalosya ne skriz Chimalo mobilnih skotariv prodovzhuvali vesti tradicijne gospodarstvo poyednuyuchi skotarstvo iz zemlerobstvom Takij sposib zhittya zberigsya j donini osoblivo v peredgirskih i girskih miscevostyah Najpiznishe mabut na poch 2 tis n e viniklo olenyarstvo Ale ne pivnichni narodi viznachali rol kochivnictva v istoriyi a kochoviki pomirnoyi j teployi smug Iz viniknennyam kochivnictva v istoriyi z yavilosya chitke protistoyannya kochovij svit osilij svit Vono staye viznachalnim dlya postupu lyudstva na yevrazijskih prostorah zokrema j na zemlyah sho ye nini ukrayinskimi div Kordoni derzhavni Ukrayini Zemlerobskij svit mov magnit prityaguye kochovikiv Priv yazanomu do laniv i sadib hliborobskomu naselennyu vazhko bulo zahishatisya vid neperedbachuvanih i zuhvalih naskokiv stepovikiv Cherez ce vono zmushene bulo miritisya z nimi i splachuvati yim daninu a takozh dokladati zusil dlya zahistu svoyeyi zemli i zvedennya ukriplen Prote v bud yakomu razi protistoyannya z kochivnikami stalo strimuyuchim chinnikom dlya rozvitku osilogo naselennya Nestabilnosti dodavala j vidkritist pivdennoukrayinskih stepiv zi shodu zvidki nakochuvalisya raz za razom hvili kochovikiv Kochoviki v UkrayiniKimerijci Dokladnishe Kimerijci Istoriyu kochivnictva na ukrayinskih zemlyah rozpochinayut kimerijci 9 1 sha pol 7 st do n e Yihnyu mogutnist ta rujnivni navali piznali navit zhiteli Serednoyi Yevropi ta Perednoyi j Maloyi Aziyi Zavdyaki comu kimerijci potrapili v annali pisemnoyi istoriyi assirijski ta davnogrecki dzherela Bibliya Za takogo susidstva lisostepove naselennya pochalo konsoliduvatisya j buduvati liniyu oboroni na porubizhzhi zi stepom u Potyasminni Serednij Naddnistryanshini u viglyadi nizki ukriplen gorodish obnesenih valami j rovami Slidi zgarish i rujnaciyi takih gorodish svidchat pro te sho zapeklij sprotiv zemlerobiv ne zavzhdi buv uspishnim div Chornoliska kultura Skifi Dokladnishe Skifi Z chasom na kimerijciv znajshlasya sila mogutnisha za nih ce buli skifi sered 7 poch 3 st do n e Skifi yak pisav u 5 st do n e Gerodot prijshli u Pivnichne Prichornomor ya iz glibin Aziyi Spershu interesi skifiv buli spryamovani do Perednoyi Aziyi kudi voni rinuli peresliduyuchi bucimto kimerijciv Odnak skifi ne vipuskali z polya zoru j zemlerobiv lisostepovoyi zoni Naselennya praukrayinskih zemel namagayuchis zahistiti sebe zdijsnilo bezprecedentni zahodi zvelo gorodisha po vsij svoyij teritoriyi Sered nih i velichezni u sotni j tisyachi gektariv Bilske gorodishe Trahtemirivske gorodishe Hodosivske ta Basivske gorodisha j in zi skladnoyu j potuzhnoyu sistemoyu ukriplen Vazhko navit uyaviti skilki sil i energiyi bulo vitracheno na ce Odnak vistoyati ne vdalosya Po zavershenni perednoazijskih pohodiv z kincya 6 st do n e osnovnoyu zonoyu interesiv skifiv staye Pivnichne Prichornomor ya U toj chas tam pochali rozkvitati grecki mista div Antichni derzhavi Pivnichnogo Prichornomor ya j nalagodzhuvatisya vzayemovigidni dlya greckih kolonistiv i zemlerobiv Lisostepu vidnosini Ta skifi vklinilisya pomizh nimi Grekam riznimi zasobami diplomatiya darunki vijskova sila vdavalosya strimuvati hocha j ne zavzhdi skifskij natisk Tomu zhertvoyu skifskih cariv yaki zahoplyuvalisya slavoyu svoyih poperednikiv i zdobutimi nimi bagatstvami v perednoazijskih pohodah stali zemlerobi Lisostepu Z nih skifi vikachuvali vse sho moglo stati v prigodi yim samim i sho moglo buti prodano grekam hlib hudobu sirovinni resursi lyudej Vid 5 st do n e kvitucha zemlerobska kultura pochinaye zgasati natomist mogili skifskih velmozh napovnyuyutsya dorogocinnimi rechami Visnazhivshi svoyi resursi j resursi lisostepovogo naselennya mogutnya Skifiya pishla v nebuttya zalishivshi zolotij slid v arheologiyi Ukrayini Sarmati Dokladnishe Sarmati Naprikinci 3 st do n e pivdennoukrayinski stepi zajnyali novi kochoviki sarmati yazigi roksolani aorsi alani Nichogo novogo v ekonomiku cogo regionu voni ne vnesli Yak i skifi sarmati dopikali antichnim mistam pristavali na uchast u vsilyakih konfliktah rvalisya za Dunaj i postijno konfliktuvali zi Starodavnim Rimom Na pochatku novoyi eri voni vderlisya v Serednyu Naddnipryanshinu i na 150 rokiv peretvorili yiyi na svoyi kochiv ya chim sprichinili destrukciyu praslov yanskogo svitu div Zarubinecka kultura Guni Dokladnishe Guni I kimerijci i skifi i sarmati za movoyu nalezhali do davnih iranciv A ot guni nashestya yakih skolihnulo v 370 h rr Pivnichne Prichornomor ya viyavilisya narodom zovsim chuzhim mongoloyidna rasa i z nezrozumiloyu movoyu tyurki narodom sho yak pisav rimskij istorik Ammian Marcellin palav nevgamovnoyu zhagoyu do znishennya chuzhogo bagatstva Poyava guniv sprichinila chastkovij vidtik prichornomorskogo naselennya za Dunaj sho odrazu zh dodalo problem Rimu cih problem stalo she bilshe koli guni z praukrayinskih zemel rushili dali na zahid Chas panuvannya guniv istoriki nazivayut she Velikim pereselennyam narodiv Odnak po smerti vozhdya guniv Attili p 453 soyuz yihnih plemen rozpavsya i voni rozchinilisya v seredovishi inshih kochivnih ugrupovan Avari Dokladnishe Avari U 550 h rr cherez stepi Pn Prichornomor ya pidkoryuyuchi tuteshnih zemlerobiv i kochovikiv strimko projshli avari yaki obrali svoyeyu stavkoyu Serednye Podunav ya Pidburyuvanij Vizantiyeyu Avarskij kaganat zavdav bagato liha slov yanskim plemenam osoblivo antam i dulibam Pokinchiv zi svavillyam avariv korol frankiv Karl Velikij 791 Hozari Dokladnishe Hozari Za chasiv Avarskogo kaganatu v Prikaspiyi na rol lidera visunulisya hozari Stoliceyu Hozarskogo kaganatu v sered 8 st stalo m Itil u ponizzi r Volga Vlada hozariv poshiryuvalasya na velichezni prostori zokrema j Pivnichne Prichornomor ya a pidvladnimi yim buli ne lishe kochovi plemena j zemlerobska okolicya a takozh ti kochoviki yaki pochali perehoditi do napivosilogo j osilogo zhittya pro takij perehid svidchat reshtki saltivsko mayackoyi kulturi Vazhlivoyu skladovoyu ekonomiki Hozariyi bula torgivlya mizh Pnichnoyu Yevropoyu ta Shodom Upritul pidijshovshi do slov yanskih rubezhiv hozari obklali slov yan daninoyu prote yak vvazhayut doslidniki pomirkovanoyu Poklav kraj comu kiyivskih knyaz Svyatoslav Igorovich Vin rozgromiv m Itil i viklikav rozpad kaganatu Pechenigi Dokladnishe Pechenigi Na toj chas Hozariya vzhe vtrachala mogutnist zokrema j cherez pechenigiv yaki z pochatku 10 st pronikayut u prichornomorski stepi Rozgrom Svyatoslavom Igorovichem Hozariyi vidkriv dlya pechenigiv shlyah na ruski zemli i rezultati ne zabarilisya 968 pechenigi vzyali v oblogu Kiyiv odnak pidkoriti jogo ne zmogli prote 972 voni pidsteregli ta vbili Svyatoslava Igorovicha koli toj povertavsya Dniprom do Kiyeva z visnazhenim vijskom pislya nevdaloyi sprobi zakripitisya na Balkanah Agresivna politika pechenigiv sponukala velikogo knyazya kiyivskogo Volodimira Svyatoslavicha do ukriplennya pivdennih rubezhiv krayini bulo zbudovano sistemu t zv Zmiyevih valiv ta zvedeno kilka novih mist Ostannij napad pechenigiv na Kiyiv vidbuvsya 1036 peremogu velikogo knyazya kiyivskogo Yaroslava Volodimirovicha nad vorogom kiyani uvichnili zvedennyam soboru Sv Sofiyi Pislya cogo pechenigi spryamuvali svoyi pohodi proti Vizantiyi 1091 imperiya zavdala yim nishivnogo udaru Torki i polovci Dokladnishe Torki ta Polovci Doki tochilisya ci vijni prichornomorski stepi zajnyali torki tak yih nazivali davnoruski litopisci u shidnih pisemnih dzherelah yih imenuvali uzami guzami oguzami i polovci Zaznavshi 1060 nishivnoyi porazki vid Yaroslavichiv torki stali pidleglimi kilkoh krayin chastina yih razom z pechenigami uvijshla do Poloveckoyi ordi druga chastina osila u Vizantiyi a tretya na pivdennih kordonah Rusi stavshi soyuznikami j vasalami kiyivskih knyaziv Natomist dlya polovciv u shidnih dzherelah voni imenuyutsya kipchakami u zh kumanami komanami prichornomorski stepi stali drugoyu Batkivshinoyu azh do mongolskogo nashestya 200 litnye susidstvo z cimi kochovikami vivelo polovecke pitannya na pershe misce v politici ruskih knyaziv Z poch 12 st rusichi perejshli do rishuchogo nastupu na polovciv yakij skinchivsya rozgromom ostannih i perenesennyam stavki yihnogo hana na Pivnichnij Kavkaz Smert Volodimira Monomaha 1125 stala pochatkom vidrodzhennya kolishnoyi mogutnosti polovciv na pivdennih rubezhah Rusi pik cogo vidrodzhennya pripadaye na chas pravlinnya hana Konchaka 2 ga pol 12 st Popri te sho polovecki sili zaluchalisya ruskimi knyazyami dlya borotbi za kiyivskij prestol a knyazivski rodini rodichalisya z polovcyami cherez shlyubi vidnosini slov yan i polovciv buli napruzhenimi Pohodi na step yak i nabigi polovciv na ruski mista buli zvichnim yavishem azh do poch 13 st Zagroza mongolskogo nashestya zmusila ob yednatisya ruskih knyaziv z polovcyami Yihnya spilna porazka u bitvi na Kalci div Kalka bitva na richci 1223 stala prologom dlya novoyi navali mongoliv z 1236 yaka znekrovila Polovecku ordu j splyundruvala davnoruski mista i sela div Mongolo tatarska navala Formalno davnoruski zemli ne vhodili do skladu Zolotoyi Ordi Odnak yihnya zalezhnist vid Ordi poznachalasya tim sho voni splachuvali yij daninu a mongolski hani mogli vtruchatisya v yihnye politichne zhittya Do togo zh okrim strashennogo rozgromu Kiyeva 1240 j spustoshennya inshih teritorij Rusi ukrayinski zemli zaznali she kilkoh tyazhkih naval 1300 1399 1416 Krimske hanstvo Dokladnishe Krimske hanstvo Krimski tatari ta Nogajci Unaslidok poslablennya Zolotoyi Ordi ta yiyi rozpadu liderstvo v prichornomorskih stepah perejshlo do Krimskogo hanatu 1449 yakij zgodom stav vasalom Osmanskoyi imperiyi U 2 j pol 16 st na ukrayinski zemli prikochuvala t zv Mala Nogajska orda she odin nashadok Zolotoyi Ordi Zgodom vona rozpalasya na kilka ord yaki stali vasalami Krimskogo hanstva div Nogajska orda Doslidniki vvazhayut sho cej period v istoriyi ukrayinskih zemel buv osoblivo rujnivnim i v cej chas vzayemini miscevogo lyudu iz kochovim svitom nadzvichajno zagostrilisya Ukrayinski zemli perebuvali v stani postijnoyi zagrozi napadu z boku kochovikiv veliki pohodi napriklad rozgrom Kiyeva Mengli Gireyem I 1482 cherguvalisya z mensh velikimi stihijnimi napadami ordinciv na ukrayinski sela i mista prichomu masovo praktikuvalosya polyuvannya na lyudej yakih potim prodavali v rabstvo div Yasir Reakciyeyu na ce stalo viniknennya ukrayinskogo kozactva yake pochalo zahishati pivdenni rubezhi svoyih zemel ta u svoyu chergu zavdavati udariv po kochovomu svitovi Istoriya Krimskogo hanstva skinchilasya z priyednannyam Krimu do Rosiyi 1783 Prote nogajci ostatochno polishili ukrayinski stepi lishe pislya Krimskoyi vijni 1853 1856 BibliografiyaMonografiyi Andrianov B V Neosedloe naselenie mira M Nauka 1985 Gaudio A Civilizacii Sahary Per s franc M Nauka 1977 Kradin N N Kochevye obshestva Vladivostok Dalnauka 1992 Kradin N N Kochevniki Evrazii Almaty Dajk Press 2007 416 s Markov G E Kochevniki Azii M Izd vo Moskovskogo universiteta 1976 Dovidniki Bunyatyan K P Kochivnictvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 252 ISBN 978 966 00 0855 4 Istoriya v terminah i ponyattyah dovidnik Za zagal red Orlovoyi T V Vishgorod 2014 Kochoviki 9 listopada 2016 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini 1960 T 3 kn VI Literi Kom Le S 751 1000 ekz PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Kochoviki