Е́тика (лат. ethica < дав.-гр. ήθική, утворене від грец. ήθος — «звичай, характер») — розділ філософії або філософська наука, що вивчає мораль, суспільні норми поведінки, та концепції «правильної та неправильної поведінки».
Також, термін етика вживається як визначення норм поведінки, сукупності моральних правил певної суспільної чи професійної групи — професійна етика. Етимологічно слово «етика» не пов'язане з «етикет».
Історія етики
Короткий огляд
- Термін вперше вжито Арістотелем як позначення особливої галузі дослідження «практичної» філософії, тому що вона намагається відповісти на питання: що ми повинні робити? Основною метою етики Арістотель називав щастя — діяльність душі в повноті чеснот, тобто самореалізацію. Самореалізація — це розумні вчинки людини, яка уникає крайнощів і тримається золотої середини.[] Тому основна чеснота — це помірність і розсудливість.
- В процесі розвитку етичних теорій філософи зустрілися зі значними труднощами в уніфікації термінології, тому що в різних теоріях оголошувалися базовими різні поняття, часто невизначені, суб'єктивні або суперечливі (добро і зло,
- Більш того, в силу того факту, що етика розглядає індивідуальну мораль, що належить до захищених підсвідомістю механізмів, глибокий аналіз ускладнюється спрацьовуванням психологічного захисту, що блокує критичний аналіз підсвідомих установок.
- Особливості релігійних етичних систем полягають у тому, що в релігіях, що містять персоніфікованого бога, бог є об'єктом моралі, і базовими стають норми, імперативно оголошені релігією як божественні, етика суспільних відносин як система моральних зобов'язань відносно суспільства доповнюється (або підміняється) божественною етикою — системою моральних зобов'язань відносно бога, аж до того, що може вступати в конфлікт (іноді соціальний або навіть масовий) із суспільною мораллю.
- Слід мати на увазі, що дослідження етики проводяться, головним чином, умоглядно, дослідником на власному прикладі, і тому часто рясніють генералізацією особистих принципів та обмежень етики в цілому.
- Одним з основних недоліків сучасного стану етики як науки є практично повна відсутність методологічно коректних, об'єктивних досліджень етичного світогляду.
Виникнення
Про виникнення етики як системи етичних норм не можна говорити в тому ж сенсі, в якому говорять про виникнення наук або філософії взагалі. Етика не створюється шляхом теоретичного інтересу до тієї чи іншої області дійсності, як більшість наук, вона обумовлюється самим фактом суспільного життя. Мораль не виникає в людському суспільстві в певний момент часу, але притаманна йому, в тій чи іншій формі, на всіх стадіях його розвитку. Скрізь і у всі часи воля людини, яка живе в суспільстві собі подібних, зв'язувалася моральними нормами найрізноманітнішого змісту, які мають вигляд звичаїв, релігійних чи державних усталень. У цьому сенсі мораль передує пізнанню і часто є навіть могутнім стимулом його розвитку: переважно в області моралі зароджується філософська думка. Моральне, яке усвідомлюється спочатку як безперечно прийнятне, вимагає з плином часу свого обґрунтування, як необхідних для досягнення розумом цілей. При цьому моральна телеологія неминуче призводить до філософської онтології: «належне» з'ясовується за допомогою філософського пізнання «сущого». Попри цей пріоритет моралі у розвитку громадської та індивідуальної людської свідомості, перші історично відомі спроби наукової етики виникають порівняно пізно, вже на ґрунті цілком ясно позначеної філософської космології. Якщо мораль як житейська мудрість громадських законодавців, слід визнати, існувала з самої глибокої давнини то мораль як філософську теорію можна констатувати тільки після Сократа.
Було б, однак, несправедливо зовсім заперечувати існування філософської етики у філософів досократівського періоду. Вона безсумнівно існувала у піфагорійців, у Геракліта й Демокрита, якщо не у вигляді закінченої системи, то як ряд узагальнень, що знаходяться в логічному зв'язку з їхнім метафізичним поглядом. У них же ми вперше знаходимо ті загальні етичні принципи, які були покладені в основу теорій пізніших моралістів.
Піфагорійці, в згоді зі своєю метафізикою чисел, ставили такими принципами гармонію, порядок і міру. На них засновували вони як фізичний, так і моральний устрій всесвіту. Відповідно до цього зло визнавалось відсутністю міри, вади — порушенням душевної симетрії. Геракліта слід визнати родоначальником етичного універсалізму. На думку Лассаля, вся етика Геракліта виражається в одній формулі: «відданість загальному». Бути моральним — значить, для Геракліта, бути причетним до єдиного Всесвітнього розуму. Морально-належне полягає у виконанні загального закону. Все індивідуальне, відірване від загального, приречене на загибель і розкладання.
У переконаннях Демокріта виявляється спорідненість матеріалізму з евдемонізмом. Вищим благом, на думку Демокріта, є щастя. Але істинне і міцне щастя дається тільки духовними радощами. Ця думка дає підставу бачити в Демокрітові провісника пізнішого епікурейства.
Діяльність софістів дала негативні результати для розвитку етики. Виставляючи своїм девізом умовність і суб'єктивізм у сфері пізнання і практики, софісти відкинули основні етичні принципи безумовно-належного, або цінного, і перетворили моральне в придатне чи бажане для тих або інших умовних цілей. Іноді їхня мораль приймала характер тривіальної добропорядності, як, наприклад, у відомій алегорії Продіка .
Моральна поведінка — це здатність особистості жити в суспільстві, серед людей, встановлювати з ними взаємини в рамках етичних норм, прийнятих в даному суспільстві.
Сократ
Ідеалістичний напрямок: Платон
Реалістичний напрямок
Реалістичний напрямок етики, що виник на ґрунті філософії Сократа, можна розділити на два основних напрямки:
- Позитивний евдемонізм — вважає кінцевою метою існування та людської поведінки задоволення в тій чи іншій формі;
- Негативний евдемонізм — такою ж метою ставиться відсутність страждання.
Незважаючи на тотожність основного принципу — задоволення в формі позитивної або негативної величини, — обидва ці напрямки, за своїм життєвим результатом і відношенням до інших етичних принципів, істотно відрізняються.
Позитивний евдемонізм представлений гедоністичною школою кіренаїків і епікурейцями.
(Кіренейська школа)
(Епікурейська школа)
(Негативний евдемонізм)
(Стоїцизм)
(Арістотель)
(Християнство)
(Схоластична етика)
(Епоха Відродження)
Кант
Абсолютно нову постановку отримують етичні проблеми в Іммануїла Канта. Якщо гносеологія Канта залежить від філософії Юма, то в області моралі духовним батьком Канта безсумнівно був Руссо. «Що моральна цінність людини випливає з природного джерела, що вона не залежить від жодного облагороджування, жодного успіху в науках чи розвитку розуму, що можна в низькому і неосвіченому стані володіти тим, чого не може дати навіть високо розвинута наука і пізнання» — ось чому Кант, за його власним визнанням, навчився у Руссо і що увійшло в основу його власної етики. Вся моральність полягає в добрій волі виконати моральний закон. Сам закон має вирізнятися абсолютною всезагальністю. «Чини так, щоб правило твоєї волі завжди могло бути разом з тим і принципом загального законодавства» — свідчить моральний закон Канта (категоричний імператив). Ця формула докорінно відрізняє його мораль від попередніх етичних побудов, що спиралися завжди на певний емпірично визначений зміст. Будь-який такий зміст принципово виключається Кантом. У сфері належного не може бути жодних умовностей, нічого не залежить від тих чи інших конкретних цілей і причин. Безумовне моральне самовизначення неминуче призводить до найзагальнішої форми морального закону, в якому морально цінним є тільки його ж власний загальний і безумовний зміст. Представляючи щось абсолютно цінне, моральний закон робить настільки ж цінним і ту істоту, яке є його носієм і виконавцем, тобто людину. Таким чином, у Канта вимальовується друга абсолютна моральна цінність — людська особистість, що входить у зміст другої, конкретнішої формули морального закону: «роби так, щоб ти користувався людством, як у твоїй особі, так і в особі будь-кого іншого, не тільки як засобом, але в той же час і завжди як метою». Незважаючи на всю дотепність та загадкову архітектоніку кантівської етики, що сполучає в єдине ціле вимоги абсолютної чистоти морального самовизначення з евдемоністичним ідеалом вищого блага — головна цінність і значення її не як системи, а як абсолютно нової етичної точки зору. Новизна її полягає в рішучому проголошенні повної автономії морального закону, тобто незалежності його від тих чи інших психологічних і зовнішніх умов і цілей. Цілком оригінальне також своєрідне гносеологічне значення цього закону у Канта, що робить його базисом ідеалістичного світогляду. До Канта належне визначалося з пізнання сутнього і можливого; Кант перший спробував обґрунтувати онтологічні ідеї свідомістю належного. Ця спроба має глибоке психологічне значення. Що світогляд кожної людини зумовлений значною мірою її прагненнями та етичною свідомістю — безперечний факт. Перетворюючи цей факт у філософську теорію, Кант встановив принциповий пріоритет моральної волі (практичного розуму) над теоретичним розумом.
Безумовність морального обов'язку перетворює його водночас у новий метафізичний принцип. Для теоретичного розуму вся реальність зводилася до феноменального буття, пов'язаного законом причинності; в моральному самовизначенні відкривається новий вид буття, вільного від причинності. Метафізичне значення цього принципу розкрито було докладніше тільки у Фіхте. Для Фіхте моральна воля є водночас розумною волею; в ній перемагається протилежна «я», ним же створена нерозумна природа. Згідно з цим, моральне існування є безперервним законодавством розумного створіння відносно самого себе.
Вищий критерій цього законодавства — індивідуальна совість. Мета моральності — повна свобода від усього того, що не є розумом, тобто повне подолання нерозумної природи. Оскільки мета ця недосяжна, то моральна діяльність є нескінченним прагненням до ідеалу абсолютної свободи.
(Утилітаризм)
Ніцшеанство
Ніцшеанство — не що інше, як проповідь життя в ім'я життя. Життєва сила, свобода життєвих проявів та їхня внутрішня гармонія становлять основні принципи як етики Гюйо, так і Ніцше. Наріжне значення Ніцше в історії новітньої етики, розділене ним з Достоєвським, полягає в надзвичайній сміливості його морального скепсису. Вся нова етика, незважаючи на надзвичайне різноманіття її принципів, тяжіла все-таки до християнського світобачення, з його альтруїстичним і універсальним кодексом. Завданням майже всіх моралістів було за будь-яку ціну вивести зі своїх основних положень вимоги любові до ближнього та особистого самозречення. По суті ця вимога була апріорною, хоча і не завжди усвідомлюваною, передумовою майже всіх етичних систем. Ставши на точку зору радикального сумніву, Ніцше відкинув цю вимогу загальноприйнятої етики, як зовсім недоведений моральний забобон. Подібно до Декарта, Ніцше засумнівався у всіх визнаних до нього очевидних істинах і захотів в області етики почати з самого початку.
Незалежно від цінності його позитивних етичних поглядів, в його моральному скепсисі не можна не визнати відновлювальний момент в історії етичних навчань. Після Ніцше не можна вже відмахуватися психологічними теоріями, що показують, як з егоїзму або з інших внутрішніх стимулів виникають справедливість, співчуття, любов до ближнього, та інші теоретично загальноприйняті принципи, а необхідно виправдати їх по суті, дати раціональне обґрунтування їх обов'язковості та перевазі перед протилежними їм людськими прагненнями. Сам Ніцше вирішував поставлену собою моральну проблему в дусі розвінчування традиційної моралі. В ім'я чого здійснив Ніцше це зверження — залишається, по суті, загадкою. Ідеал надлюдини не визначено ним настільки ясними рисами, щоб протиріччя його принципам християнської моралі уявлялося цілком очевидним. Якщо надлюдина є ідеалом життєвої сили, повноти і гармонії, то цей ідеал не може виключати нічого життєвого, багатого духовною силою. Не бачити цієї сили в християнській любові та самозреченні можна тільки за незнищенного бажання зробити переоцінку всіх моральних цінностей і що б то не було перемістити моральні полюси один на місце іншого. В цьому відношенні Гюйо спирається, по суті, на той же принцип, залишаючись цілком вільним від оригінальності свого однодумця. Втім, етика Ніцше не залишається вірною навіть своїй ворожнечі до християнства. Досить згадати його повний сили і краси гімн загибелі («я люблю тих, хто не вміє жити, не загинув, бо загибель їх є перехід до вищого» — «я вчу вас творити смерть, яка стає нагадуванням та обітницею»), щоб визнати частку справедливості в даній йому одним з новітніх письменників характеристиці «таємного учня Христа». Етика Ніцше є мораллю невизначеного майбутнього і, як така, може бути поставлена в якусь спорідненість з кожним моральним вченням, що погорджує зло теперішнього заради вищого ідеалу майбутнього. Вся слабкість етики Ніцше — в неясності ідеалу. З деякою ймовірністю цей ідеал може бути, однак, конструйованим з симпатій і антипатій Ніцше у сфері сьогодення. Швидше за все, це ідеал вільної краси, як внутрішньої єдності багатої обдарованої індивідуальності. Ніцше далекий від всіляких універсалістських тенденцій. Для нього індивідуум є щось самовизначуване, самоцінне. Індивідуум повинен бути вільним від усякого підпорядкування чому-небудь для нього зовнішньому. Саме цю вимогу і ставить мораль Ніцше в різкий антагонізм з будь-якою релігійною мораллю. Ворожнеча з Богом є, можливо, найщиріший і найпристрасніший заклик, що лежить в глибині всіх етичних поглядів Ніцше. Цікаву протилежність Ніцше представляє індивідуалізм Лютославського, розвинений ним у творі «Seelenmacht» і досить незвичний з яскраво вираженими альтруїстичними тенденціями. Своєрідне з'єднання еволюційної й утилітарної моралі представляє і етика , яка прагне звільнитися від усякого зв'язку з метафізичними і релігійними проблемами.
По суті Гефдінг повертається до евдемоністичного обґрунтування етики. Її основним принципом він ставить благополуччя (Wohlfart), наполягаючи, однак, на відміну цього принципу, відмову від загального щастя і користі утилітаристів. Під благополуччям слід зазначити все те, що служить задоволенню людської природи в її цілісності. Благополуччя позначає саме стан цілісності.
Миттєві почуття страждання і задоволення не дають критерію для оцінки цілісного стану. Благополуччя, як індивідуальне, так і суспільне, не є також чимось стійким і нерухомим: воно змінюється разом з розвитком і полягає в діяльності. Розуміючи благополуччя як мінливий і динамічний ідеал, Гефдінг усуває зі свого евдемонізму можливість гедонічної ситості і закостенілості. Навпаки, кожне дана моральна рівновага може бути порушена в ім'я вищої форми благополуччя, яка може бути куплена навіть ціною страждання. Незважаючи на умовність основного принципу, етика Гефдінга представляє вельми цінне дослідження, аналізує всі найважливіші питання суспільного та індивідуального життя і дає якщо не завжди глибоке, то у всякому разі ясне та психологічно тонке рішення.
Етика Паульсена
У праці «System der Ethik» приведені до гармонійної єдності всі найважливіші риси новітньої етики. Паульсен називає свій етичний світогляд телеологічним енергетизмом. Під телеологією в етиці Паульсен розуміє точку зору, що оцінює вчинки як погані чи хороші на підставі тих результатів або цілей, до яких вони тяжіють за самою своєю природою. Цю точку зору Паульсен протиставляє формально-інтуїтивній, що оцінює дії безвідносно до їхніх результатів, на підставі чисто формальної вимоги чистоти морального спонукання. Паульсен показує недостатність такої формальної етики, що не має для оцінки дій ніякої точки опори. Безсумнівно, говорить Паульсен, що акт бажання блага ближньому отримує позитивну моральну оцінку саме тому, що він спрямований до певного факту, а саме до блага нашого ближнього. Навпаки, якщо наші дії тяжіють до результатів, в тому чи іншому сенсі деструктивних для життя, то вони саме в силу цієї обставини отримують іншу оцінку. Отже, тільки реальне значення наших вчинків для нашого власного життя і для наших оточуючих є ґрунтом, на якому можуть створюватися моральні цінності. Однак якщо таким шляхом визначаються загальні норми моральності, то з цього ще не випливає, що кожен окремий вчинок оцінюється виключно за його результатами. Кожне діяння, ставлячись до того чи іншого морального типу, може мати в кожному окремому випадку різне індивідуальне значення. Крадіжка для себе і крадіжка заради спасіння свого ближнього отримують різну оцінку в залежності від внутрішнього стимулу діяння. Взагалі, Паульсен розрізняє у вчинках, а в залежності від того — і в їхній оцінці, дві сторони: суб'єктивну і об'єктивну. Вчинки, які мають об'єктивно негативні наслідки, є завжди поганими, але якщо вони зроблені, крім того, з бажанням цих наслідків, вони характеризуються як злі. Добрими вчинками Паульсен називає направлені до життєвого блага як суб'єктивно, так і об'єктивно. Етичний енергетизм Паульсена полягає в розумінні блага як певного об'єктивного змісту буття і життєдіяльності. Тут Паульсен протиставляє свою точку зору гедонізму з його вищим благом задоволення. Моральне благо є завжди певний життєвий зміст, до якого задоволення або незадоволення приєднується як вторинне і з моральної точки зору несуттєве. Взагалі, незгодні психологи стверджували, що нормальна діяльність людини визначається прагненням до задоволення або позбавлення від страждань. Але людина перш за все прагне до здійснення тих дій, які відповідають її природі. Вона їсть не заради задоволення голоду, а для підтримки свого існування. Взагалі кожна життєва сила і потреба прагне здійснити той чи інший життєвий зміст, не запитуючи, до чого призведе це прагнення — до задоволення або страждання. Якщо нормальні функції життя перетворюються іноді в засоби досягнення насолоди, то сама природа жорстоко карає за таке збочення її дійсних цілей. Отже, тільки життя з його об'єктивними відносинами, з його різноманітним матеріальним і ідейним змістом є тим, що може бути названо благом. Благо життя полягає саме в його повноті та вільному розкритті всіх функцій. Однак ідеал морального блага має різний зміст в залежності від тих життєвих форм, до яких він належить: треба розрізняти благо індивідуума, благо нації, держави, людства. Благо людства є вища ідея емпіричної етики. Їй підпорядковані приватні види блага індивідуумів і народів, але підпорядковані не як байдужі кошти, а як органічні частини. Але за цим моральним горизонтом намічаються віддаленіші і вищі моральні цілі. Людство — лише одна ланка всесвітнього життя: воно тяжіє до вищого морального блага — Бога. Тільки в релігії етика отримує своє завершення. Втім, та релігійність, яка повинна бути пов'язана з істинним етичним настроєм, визначається Паульсеном надзвичайно широко.
Релігійність — говорить він, примикаючи до Шлейермахера — є відчуття благоговіння перед нескінченним, а також впевненість у тому, що основою і кінцевою метою світу є абсолютне благо. Уявлення і поняття, у які наділяється це почуття, є другорядними і гинуть під вмістом релігійності. Одним з блискучих пунктів етики Паульсена є роз'яснення єзуїтського принципу «мета виправдовує засоби». Цей принцип не істинний, якщо під метою розуміють не вище моральне благо, а ту чи іншу приватну мету. Його хибність полягає також і в тому внутрішньому протиріччі, яке він звичайно отримує на практиці. Справа в тому, що ніщо в житті, а особливо в людських відносинах, не є лише засобом, але завжди виявляється в тій чи іншій мірі і метою. Тому, наприклад, вбивство людини заради спасіння своїх ближніх недозволене, оскільки цією дією здійснюється, між іншим, аморальна мета, а саме загибель людини, яка лише софістично підводиться під поняття засобу. При правильному розумінні цього положення ніколи не може бути, щоб засіб, що само по собі погано, служив для вищої моральної мети. Вище моральне благо досяжне тільки хорошими засобами — і якщо під метою розуміти саме це благо, то підступна формула отримує значення безперечної істини. Звичайно, єзуїтська практика була далека від такого розуміння по суті вірного принципу. У сфері соціальних питань Паульсен виявляє дипломатичну тенденцію. І тут він оцінює можливі рішення з точки зору загальної доцільності. Швидше ставлячись негативно до соціал-демократичного руху, він визнає правильність поставленої вимоги справедливішого розподілу життєвих цінностей. Однак такий розподіл не вимагає тих корінних реформ, які постулюються соціал-демократією. Проведення в життя соціал-демократичної програми представило б надзвичайні труднощі і могло б виявитися вкрай деструктивним історичним експериментом, що мав би результатом крах тих самих ідеалів, до яких прагне соціал-демократична партія (розвиток культури та індивідуальна свобода). Взагалі соціальне питання не є тільки питанням політики і державного життя, але головним чином це питання моралі, приватного господарського життя та індивідуальних відносин. Універсальних засобів для його вирішення немає. Воно повинно вирішуватись в кожному приватному господарстві. Кожен роботодавець повинен усвідомлювати свої обов'язки відносно свого робочого або раба. Ідея справедливості та її громадської доцільності повинна бути внутрішньо засвоєні всім громадським організмом — а це досягається, у всякому разі, не шляхом одних лише зовнішніх реформ.
Сучасний стан етики
- Сучасність призводить з одного боку до релятивізації етики (нігілізм), а з іншого боку — до розширення поля «етичного»: поняття добра поширюється на взаємовідносини з природою (, див. також Реріха) та наукові експерименти (біоетика).
- На хвилі фемінізму етика отримала гендерне тлумачення, замість абстрактної гуманності або людяності (критика яких досягла апогею в постмодерністській концепції «смерті людини») чесноти групуються по опозиції мужності та жіночості.
- Альбертом Швейцером висунутий принцип , що базується на етиці ненасильства Льва Толстого і Махатма Ганді.
- Розроблена міжрелігійна етика Баха. Особливе місце займає монографія Тейяра де Шардена «Феномен людини», що поєднує традиційну етику з теорією еволюції.
- Заслуговує уваги буддистсько-матеріалістична концепція Ціолковського з формулою рівноваги добра і зла у всесвіті, що має своїм корінням Зороастрійські погляди.
- Становлення постіндустріального, або інформаційного суспільства стимулює розвиток такої гілки прикладної етики, як інформаційна етика.
Класифікація етичних цінностей
- Головні людські цінності, які більшою чи меншою мірою входять у всі інші етичні цінності (цінність життя, свідомості, діяльності, страждання, сили, свободи волі, передбачення, цілеспрямованості);
- Чесноти (справедливість, мудрість, сміливість, самовладання, любов до ближнього, і щирість, вірність і відданість, доброта і співчуття, довіра і віра, скромність і смиренність, цінність поводження з іншими);
- Більш приватні етичні цінності (любов до найдальшого, здатність дарувати іншим своє духовне надбання, цінність особистості, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості).
Напрямки і розділи етики
Етика державних службовців
Норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до відповідальності за порушення таких норм визначає Закон України «Про запобігання корупції».
Етика в психології
Етика, згідно з «теорією потягів» Леопольда Сонді, є одним з базових спонукальних чинників, зміст якого об'єднує в собі всі правила, переконання, що мають обмежувальний характер, тобто те, що робити забороняється.
Див. також
Примітки
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- Етика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 353.
- . web.archive.org. 19 січня 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 13 березня 2023.
- Професійна етика. Навч. посіб.– К.: Центр учбової літератури, 2011. — 252 с.
- Рудакевич М. Професійна етика державних службовців: теорія і практика в умовах демократизації державного управління. — Тернопіль, 2007.
- Бізнес-етика: конспект лекцій : навч. посіб. для студ. / М. М. Дученко, О. А. Шевчук; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. – 56 с.
- Мальцев О.В. (27.09.2018). . oleg-maltsev.com (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 12 грудня 2018.
Література
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Етика |
- Теоретичні проблеми сучасної етики : навчальний посібник / Т.Г. Аболіна, І.В. Васильєва, А.М. Єрмоленко та ін. — 2-ге вид., переробл. та доповн. — К. : Авіцена, 2013. — 344 с.
- Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. — . (С.135-136)
- Малахов В. Етика // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Гусейнов А. А., Дубко Е. Л. Этика : учебник. — М. : Гардарики, 2006. — 496 с.
- Єрмоленко А. Деонтологічна і телеологічна етики // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
- Хоружий С. С. Криза класичної європейської етики в антропологічний перспективі [ 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.] // Етика науки. — М. : Їтран, 2007. — С. 85-97.
- Етика: Навч. посіб./ В.О. Лозовой, О.А. Стасевська та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
- Етика. Бенедикт Спіноза. Андронум, 2020.
- Етика : енциклопедичний словник / под ред. Р. Г. Апресяна, А. А. Гусейнова. — М. : Гардарики, 2001.
- . Етико-антропний принцип культури. Реферат докторської дисертації з монографії «По-етичний космос». — М. : Інститут філософії РАН, 1996.
- Етика: Навч. посіб./ Т.Г. Аболіна, В.В. Єфименко, О.М. Лінчук та ін. – К.: Либідь, 1992. – 328 с.
- Чаленко И.Я. Независимость христианского учения о нравственности от этики антич. философов: в связи с религиозно-метафизическими основаниями христианского учения, с одной стороны, и учения греч. и римских философов, с другой:
- Ч. 1 : Исторический обзор литературы предмета. Полтава : Электр. тип. Г.И. Маркевича, 1912. XVIII, 614 с.
- Ч. 2 : История античной философской этики, в ее отношении к христианскому учению о нравственности. Полтава : Электр.тип. Г.И. Маркевича, 1912. 1190 с.
- Етика [ 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 367. — .
- Етика [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 421. — 1000 екз.
- Максимов Н. Ф. Етика розвитку особистості [ 5 червня 2016 у Wayback Machine.][недоступне посилання з 20.11.2019]
Посилання
- Етика | Адміністративна етика // ФЕ
- Мораль і Етика [ 3 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
E tika lat ethica lt dav gr h8ikh utvorene vid grec h8os zvichaj harakter rozdil filosofiyi abo filosofska nauka sho vivchaye moral suspilni normi povedinki ta koncepciyi pravilnoyi ta nepravilnoyi povedinki Takozh termin etika vzhivayetsya yak viznachennya norm povedinki sukupnosti moralnih pravil pevnoyi suspilnoyi chi profesijnoyi grupi profesijna etika Etimologichno slovo etika ne pov yazane z etiket Istoriya etikiDokladnishe Istoriya etiki Korotkij oglyad Termin vpershe vzhito Aristotelem yak poznachennya osoblivoyi galuzi doslidzhennya praktichnoyi filosofiyi tomu sho vona namagayetsya vidpovisti na pitannya sho mi povinni robiti Osnovnoyu metoyu etiki Aristotel nazivav shastya diyalnist dushi v povnoti chesnot tobto samorealizaciyu Samorealizaciya ce rozumni vchinki lyudini yaka unikaye krajnoshiv i trimayetsya zolotoyi seredini dzherelo Tomu osnovna chesnota ce pomirnist i rozsudlivist V procesi rozvitku etichnih teorij filosofi zustrilisya zi znachnimi trudnoshami v unifikaciyi terminologiyi tomu sho v riznih teoriyah ogoloshuvalisya bazovimi rizni ponyattya chasto neviznacheni sub yektivni abo superechlivi dobro i zlo Bilsh togo v silu togo faktu sho etika rozglyadaye individualnu moral sho nalezhit do zahishenih pidsvidomistyu mehanizmiv glibokij analiz uskladnyuyetsya spracovuvannyam psihologichnogo zahistu sho blokuye kritichnij analiz pidsvidomih ustanovok Osoblivosti religijnih etichnih sistem polyagayut u tomu sho v religiyah sho mistyat personifikovanogo boga bog ye ob yektom morali i bazovimi stayut normi imperativno ogolosheni religiyeyu yak bozhestvenni etika suspilnih vidnosin yak sistema moralnih zobov yazan vidnosno suspilstva dopovnyuyetsya abo pidminyayetsya bozhestvennoyu etikoyu sistemoyu moralnih zobov yazan vidnosno boga azh do togo sho mozhe vstupati v konflikt inodi socialnij abo navit masovij iz suspilnoyu morallyu Slid mati na uvazi sho doslidzhennya etiki provodyatsya golovnim chinom umoglyadno doslidnikom na vlasnomu prikladi i tomu chasto ryasniyut generalizaciyeyu osobistih principiv ta obmezhen etiki v cilomu Odnim z osnovnih nedolikiv suchasnogo stanu etiki yak nauki ye praktichno povna vidsutnist metodologichno korektnih ob yektivnih doslidzhen etichnogo svitoglyadu ViniknennyaPro viniknennya etiki yak sistemi etichnih norm ne mozhna govoriti v tomu zh sensi v yakomu govoryat pro viniknennya nauk abo filosofiyi vzagali Etika ne stvoryuyetsya shlyahom teoretichnogo interesu do tiyeyi chi inshoyi oblasti dijsnosti yak bilshist nauk vona obumovlyuyetsya samim faktom suspilnogo zhittya Moral ne vinikaye v lyudskomu suspilstvi v pevnij moment chasu ale pritamanna jomu v tij chi inshij formi na vsih stadiyah jogo rozvitku Skriz i u vsi chasi volya lyudini yaka zhive v suspilstvi sobi podibnih zv yazuvalasya moralnimi normami najriznomanitnishogo zmistu yaki mayut viglyad zvichayiv religijnih chi derzhavnih ustalen U comu sensi moral pereduye piznannyu i chasto ye navit mogutnim stimulom jogo rozvitku perevazhno v oblasti morali zarodzhuyetsya filosofska dumka Moralne yake usvidomlyuyetsya spochatku yak bezperechno prijnyatne vimagaye z plinom chasu svogo obgruntuvannya yak neobhidnih dlya dosyagnennya rozumom cilej Pri comu moralna teleologiya neminuche prizvodit do filosofskoyi ontologiyi nalezhne z yasovuyetsya za dopomogoyu filosofskogo piznannya sushogo Popri cej prioritet morali u rozvitku gromadskoyi ta individualnoyi lyudskoyi svidomosti pershi istorichno vidomi sprobi naukovoyi etiki vinikayut porivnyano pizno vzhe na grunti cilkom yasno poznachenoyi filosofskoyi kosmologiyi Yaksho moral yak zhitejska mudrist gromadskih zakonodavciv slid viznati isnuvala z samoyi glibokoyi davnini to moral yak filosofsku teoriyu mozhna konstatuvati tilki pislya Sokrata Bulo b odnak nespravedlivo zovsim zaperechuvati isnuvannya filosofskoyi etiki u filosofiv dosokrativskogo periodu Vona bezsumnivno isnuvala u pifagorijciv u Geraklita j Demokrita yaksho ne u viglyadi zakinchenoyi sistemi to yak ryad uzagalnen sho znahodyatsya v logichnomu zv yazku z yihnim metafizichnim poglyadom U nih zhe mi vpershe znahodimo ti zagalni etichni principi yaki buli pokladeni v osnovu teorij piznishih moralistiv Pifagorijci v zgodi zi svoyeyu metafizikoyu chisel stavili takimi principami garmoniyu poryadok i miru Na nih zasnovuvali voni yak fizichnij tak i moralnij ustrij vsesvitu Vidpovidno do cogo zlo viznavalos vidsutnistyu miri vadi porushennyam dushevnoyi simetriyi Geraklita slid viznati rodonachalnikom etichnogo universalizmu Na dumku Lassalya vsya etika Geraklita virazhayetsya v odnij formuli viddanist zagalnomu Buti moralnim znachit dlya Geraklita buti prichetnim do yedinogo Vsesvitnogo rozumu Moralno nalezhne polyagaye u vikonanni zagalnogo zakonu Vse individualne vidirvane vid zagalnogo prirechene na zagibel i rozkladannya U perekonannyah Demokrita viyavlyayetsya sporidnenist materializmu z evdemonizmom Vishim blagom na dumku Demokrita ye shastya Ale istinne i micne shastya dayetsya tilki duhovnimi radoshami Cya dumka daye pidstavu bachiti v Demokritovi provisnika piznishogo epikurejstva Diyalnist sofistiv dala negativni rezultati dlya rozvitku etiki Vistavlyayuchi svoyim devizom umovnist i sub yektivizm u sferi piznannya i praktiki sofisti vidkinuli osnovni etichni principi bezumovno nalezhnogo abo cinnogo i peretvorili moralne v pridatne chi bazhane dlya tih abo inshih umovnih cilej Inodi yihnya moral prijmala harakter trivialnoyi dobroporyadnosti yak napriklad u vidomij alegoriyi Prodika Moralna povedinka ce zdatnist osobistosti zhiti v suspilstvi sered lyudej vstanovlyuvati z nimi vzayemini v ramkah etichnih norm prijnyatih v danomu suspilstvi Sokrat Dokladnishe Istoriya etiki Sokrat Idealistichnij napryamok Platon Dokladnishe Istoriya etiki Idealistichnij napryamok Platon Realistichnij napryamok Realistichnij napryamok etiki sho vinik na grunti filosofiyi Sokrata mozhna rozdiliti na dva osnovnih napryamki Pozitivnij evdemonizm vvazhaye kincevoyu metoyu isnuvannya ta lyudskoyi povedinki zadovolennya v tij chi inshij formi Negativnij evdemonizm takoyu zh metoyu stavitsya vidsutnist strazhdannya Nezvazhayuchi na totozhnist osnovnogo principu zadovolennya v formi pozitivnoyi abo negativnoyi velichini obidva ci napryamki za svoyim zhittyevim rezultatom i vidnoshennyam do inshih etichnih principiv istotno vidriznyayutsya Pozitivnij evdemonizm predstavlenij gedonistichnoyu shkoloyu kirenayikiv i epikurejcyami Kirenejska shkola Epikurejska shkola Negativnij evdemonizm Stoyicizm Aristotel Hristiyanstvo Sholastichna etika Epoha Vidrodzhennya Kant Absolyutno novu postanovku otrimuyut etichni problemi v Immanuyila Kanta Yaksho gnoseologiya Kanta zalezhit vid filosofiyi Yuma to v oblasti morali duhovnim batkom Kanta bezsumnivno buv Russo Sho moralna cinnist lyudini viplivaye z prirodnogo dzherela sho vona ne zalezhit vid zhodnogo oblagorodzhuvannya zhodnogo uspihu v naukah chi rozvitku rozumu sho mozhna v nizkomu i neosvichenomu stani voloditi tim chogo ne mozhe dati navit visoko rozvinuta nauka i piznannya os chomu Kant za jogo vlasnim viznannyam navchivsya u Russo i sho uvijshlo v osnovu jogo vlasnoyi etiki Vsya moralnist polyagaye v dobrij voli vikonati moralnij zakon Sam zakon maye viriznyatisya absolyutnoyu vsezagalnistyu Chini tak shob pravilo tvoyeyi voli zavzhdi moglo buti razom z tim i principom zagalnogo zakonodavstva svidchit moralnij zakon Kanta kategorichnij imperativ Cya formula dokorinno vidriznyaye jogo moral vid poperednih etichnih pobudov sho spiralisya zavzhdi na pevnij empirichno viznachenij zmist Bud yakij takij zmist principovo viklyuchayetsya Kantom U sferi nalezhnogo ne mozhe buti zhodnih umovnostej nichogo ne zalezhit vid tih chi inshih konkretnih cilej i prichin Bezumovne moralne samoviznachennya neminuche prizvodit do najzagalnishoyi formi moralnogo zakonu v yakomu moralno cinnim ye tilki jogo zh vlasnij zagalnij i bezumovnij zmist Predstavlyayuchi shos absolyutno cinne moralnij zakon robit nastilki zh cinnim i tu istotu yake ye jogo nosiyem i vikonavcem tobto lyudinu Takim chinom u Kanta vimalovuyetsya druga absolyutna moralna cinnist lyudska osobistist sho vhodit u zmist drugoyi konkretnishoyi formuli moralnogo zakonu robi tak shob ti koristuvavsya lyudstvom yak u tvoyij osobi tak i v osobi bud kogo inshogo ne tilki yak zasobom ale v toj zhe chas i zavzhdi yak metoyu Nezvazhayuchi na vsyu dotepnist ta zagadkovu arhitektoniku kantivskoyi etiki sho spoluchaye v yedine cile vimogi absolyutnoyi chistoti moralnogo samoviznachennya z evdemonistichnim idealom vishogo blaga golovna cinnist i znachennya yiyi ne yak sistemi a yak absolyutno novoyi etichnoyi tochki zoru Novizna yiyi polyagaye v rishuchomu progoloshenni povnoyi avtonomiyi moralnogo zakonu tobto nezalezhnosti jogo vid tih chi inshih psihologichnih i zovnishnih umov i cilej Cilkom originalne takozh svoyeridne gnoseologichne znachennya cogo zakonu u Kanta sho robit jogo bazisom idealistichnogo svitoglyadu Do Kanta nalezhne viznachalosya z piznannya sutnogo i mozhlivogo Kant pershij sprobuvav obgruntuvati ontologichni ideyi svidomistyu nalezhnogo Cya sproba maye gliboke psihologichne znachennya Sho svitoglyad kozhnoyi lyudini zumovlenij znachnoyu miroyu yiyi pragnennyami ta etichnoyu svidomistyu bezperechnij fakt Peretvoryuyuchi cej fakt u filosofsku teoriyu Kant vstanoviv principovij prioritet moralnoyi voli praktichnogo rozumu nad teoretichnim rozumom Bezumovnist moralnogo obov yazku peretvoryuye jogo vodnochas u novij metafizichnij princip Dlya teoretichnogo rozumu vsya realnist zvodilasya do fenomenalnogo buttya pov yazanogo zakonom prichinnosti v moralnomu samoviznachenni vidkrivayetsya novij vid buttya vilnogo vid prichinnosti Metafizichne znachennya cogo principu rozkrito bulo dokladnishe tilki u Fihte Dlya Fihte moralna volya ye vodnochas rozumnoyu voleyu v nij peremagayetsya protilezhna ya nim zhe stvorena nerozumna priroda Zgidno z cim moralne isnuvannya ye bezperervnim zakonodavstvom rozumnogo stvorinnya vidnosno samogo sebe Vishij kriterij cogo zakonodavstva individualna sovist Meta moralnosti povna svoboda vid usogo togo sho ne ye rozumom tobto povne podolannya nerozumnoyi prirodi Oskilki meta cya nedosyazhna to moralna diyalnist ye neskinchennim pragnennyam do idealu absolyutnoyi svobodi Utilitarizm Nicsheanstvo Nicsheanstvo ne sho inshe yak propovid zhittya v im ya zhittya Zhittyeva sila svoboda zhittyevih proyaviv ta yihnya vnutrishnya garmoniya stanovlyat osnovni principi yak etiki Gyujo tak i Nicshe Narizhne znachennya Nicshe v istoriyi novitnoyi etiki rozdilene nim z Dostoyevskim polyagaye v nadzvichajnij smilivosti jogo moralnogo skepsisu Vsya nova etika nezvazhayuchi na nadzvichajne riznomanittya yiyi principiv tyazhila vse taki do hristiyanskogo svitobachennya z jogo altruyistichnim i universalnim kodeksom Zavdannyam majzhe vsih moralistiv bulo za bud yaku cinu vivesti zi svoyih osnovnih polozhen vimogi lyubovi do blizhnogo ta osobistogo samozrechennya Po suti cya vimoga bula apriornoyu hocha i ne zavzhdi usvidomlyuvanoyu peredumovoyu majzhe vsih etichnih sistem Stavshi na tochku zoru radikalnogo sumnivu Nicshe vidkinuv cyu vimogu zagalnoprijnyatoyi etiki yak zovsim nedovedenij moralnij zabobon Podibno do Dekarta Nicshe zasumnivavsya u vsih viznanih do nogo ochevidnih istinah i zahotiv v oblasti etiki pochati z samogo pochatku Nezalezhno vid cinnosti jogo pozitivnih etichnih poglyadiv v jogo moralnomu skepsisi ne mozhna ne viznati vidnovlyuvalnij moment v istoriyi etichnih navchan Pislya Nicshe ne mozhna vzhe vidmahuvatisya psihologichnimi teoriyami sho pokazuyut yak z egoyizmu abo z inshih vnutrishnih stimuliv vinikayut spravedlivist spivchuttya lyubov do blizhnogo ta inshi teoretichno zagalnoprijnyati principi a neobhidno vipravdati yih po suti dati racionalne obgruntuvannya yih obov yazkovosti ta perevazi pered protilezhnimi yim lyudskimi pragnennyami Sam Nicshe virishuvav postavlenu soboyu moralnu problemu v dusi rozvinchuvannya tradicijnoyi morali V im ya chogo zdijsniv Nicshe ce zverzhennya zalishayetsya po suti zagadkoyu Ideal nadlyudini ne viznacheno nim nastilki yasnimi risami shob protirichchya jogo principam hristiyanskoyi morali uyavlyalosya cilkom ochevidnim Yaksho nadlyudina ye idealom zhittyevoyi sili povnoti i garmoniyi to cej ideal ne mozhe viklyuchati nichogo zhittyevogo bagatogo duhovnoyu siloyu Ne bachiti ciyeyi sili v hristiyanskij lyubovi ta samozrechenni mozhna tilki za neznishennogo bazhannya zrobiti pereocinku vsih moralnih cinnostej i sho b to ne bulo peremistiti moralni polyusi odin na misce inshogo V comu vidnoshenni Gyujo spirayetsya po suti na toj zhe princip zalishayuchis cilkom vilnim vid originalnosti svogo odnodumcya Vtim etika Nicshe ne zalishayetsya virnoyu navit svoyij vorozhnechi do hristiyanstva Dosit zgadati jogo povnij sili i krasi gimn zagibeli ya lyublyu tih hto ne vmiye zhiti ne zaginuv bo zagibel yih ye perehid do vishogo ya vchu vas tvoriti smert yaka staye nagaduvannyam ta obitniceyu shob viznati chastku spravedlivosti v danij jomu odnim z novitnih pismennikiv harakteristici tayemnogo uchnya Hrista Etika Nicshe ye morallyu neviznachenogo majbutnogo i yak taka mozhe buti postavlena v yakus sporidnenist z kozhnim moralnim vchennyam sho pogordzhuye zlo teperishnogo zaradi vishogo idealu majbutnogo Vsya slabkist etiki Nicshe v neyasnosti idealu Z deyakoyu jmovirnistyu cej ideal mozhe buti odnak konstrujovanim z simpatij i antipatij Nicshe u sferi sogodennya Shvidshe za vse ce ideal vilnoyi krasi yak vnutrishnoyi yednosti bagatoyi obdarovanoyi individualnosti Nicshe dalekij vid vsilyakih universalistskih tendencij Dlya nogo individuum ye shos samoviznachuvane samocinne Individuum povinen buti vilnim vid usyakogo pidporyadkuvannya chomu nebud dlya nogo zovnishnomu Same cyu vimogu i stavit moral Nicshe v rizkij antagonizm z bud yakoyu religijnoyu morallyu Vorozhnecha z Bogom ye mozhlivo najshirishij i najpristrasnishij zaklik sho lezhit v glibini vsih etichnih poglyadiv Nicshe Cikavu protilezhnist Nicshe predstavlyaye individualizm Lyutoslavskogo rozvinenij nim u tvori Seelenmacht i dosit nezvichnij z yaskravo virazhenimi altruyistichnimi tendenciyami Svoyeridne z yednannya evolyucijnoyi j utilitarnoyi morali predstavlyaye i etika yaka pragne zvilnitisya vid usyakogo zv yazku z metafizichnimi i religijnimi problemami Po suti Gefding povertayetsya do evdemonistichnogo obgruntuvannya etiki Yiyi osnovnim principom vin stavit blagopoluchchya Wohlfart napolyagayuchi odnak na vidminu cogo principu vidmovu vid zagalnogo shastya i koristi utilitaristiv Pid blagopoluchchyam slid zaznachiti vse te sho sluzhit zadovolennyu lyudskoyi prirodi v yiyi cilisnosti Blagopoluchchya poznachaye same stan cilisnosti Mittyevi pochuttya strazhdannya i zadovolennya ne dayut kriteriyu dlya ocinki cilisnogo stanu Blagopoluchchya yak individualne tak i suspilne ne ye takozh chimos stijkim i neruhomim vono zminyuyetsya razom z rozvitkom i polyagaye v diyalnosti Rozumiyuchi blagopoluchchya yak minlivij i dinamichnij ideal Gefding usuvaye zi svogo evdemonizmu mozhlivist gedonichnoyi sitosti i zakostenilosti Navpaki kozhne dana moralna rivnovaga mozhe buti porushena v im ya vishoyi formi blagopoluchchya yaka mozhe buti kuplena navit cinoyu strazhdannya Nezvazhayuchi na umovnist osnovnogo principu etika Gefdinga predstavlyaye velmi cinne doslidzhennya analizuye vsi najvazhlivishi pitannya suspilnogo ta individualnogo zhittya i daye yaksho ne zavzhdi gliboke to u vsyakomu razi yasne ta psihologichno tonke rishennya Etika Paulsena U praci System der Ethik privedeni do garmonijnoyi yednosti vsi najvazhlivishi risi novitnoyi etiki Paulsen nazivaye svij etichnij svitoglyad teleologichnim energetizmom Pid teleologiyeyu v etici Paulsen rozumiye tochku zoru sho ocinyuye vchinki yak pogani chi horoshi na pidstavi tih rezultativ abo cilej do yakih voni tyazhiyut za samoyu svoyeyu prirodoyu Cyu tochku zoru Paulsen protistavlyaye formalno intuyitivnij sho ocinyuye diyi bezvidnosno do yihnih rezultativ na pidstavi chisto formalnoyi vimogi chistoti moralnogo sponukannya Paulsen pokazuye nedostatnist takoyi formalnoyi etiki sho ne maye dlya ocinki dij niyakoyi tochki opori Bezsumnivno govorit Paulsen sho akt bazhannya blaga blizhnomu otrimuye pozitivnu moralnu ocinku same tomu sho vin spryamovanij do pevnogo faktu a same do blaga nashogo blizhnogo Navpaki yaksho nashi diyi tyazhiyut do rezultativ v tomu chi inshomu sensi destruktivnih dlya zhittya to voni same v silu ciyeyi obstavini otrimuyut inshu ocinku Otzhe tilki realne znachennya nashih vchinkiv dlya nashogo vlasnogo zhittya i dlya nashih otochuyuchih ye gruntom na yakomu mozhut stvoryuvatisya moralni cinnosti Odnak yaksho takim shlyahom viznachayutsya zagalni normi moralnosti to z cogo she ne viplivaye sho kozhen okremij vchinok ocinyuyetsya viklyuchno za jogo rezultatami Kozhne diyannya stavlyachis do togo chi inshogo moralnogo tipu mozhe mati v kozhnomu okremomu vipadku rizne individualne znachennya Kradizhka dlya sebe i kradizhka zaradi spasinnya svogo blizhnogo otrimuyut riznu ocinku v zalezhnosti vid vnutrishnogo stimulu diyannya Vzagali Paulsen rozriznyaye u vchinkah a v zalezhnosti vid togo i v yihnij ocinci dvi storoni sub yektivnu i ob yektivnu Vchinki yaki mayut ob yektivno negativni naslidki ye zavzhdi poganimi ale yaksho voni zrobleni krim togo z bazhannyam cih naslidkiv voni harakterizuyutsya yak zli Dobrimi vchinkami Paulsen nazivaye napravleni do zhittyevogo blaga yak sub yektivno tak i ob yektivno Etichnij energetizm Paulsena polyagaye v rozuminni blaga yak pevnogo ob yektivnogo zmistu buttya i zhittyediyalnosti Tut Paulsen protistavlyaye svoyu tochku zoru gedonizmu z jogo vishim blagom zadovolennya Moralne blago ye zavzhdi pevnij zhittyevij zmist do yakogo zadovolennya abo nezadovolennya priyednuyetsya yak vtorinne i z moralnoyi tochki zoru nesuttyeve Vzagali nezgodni psihologi stverdzhuvali sho normalna diyalnist lyudini viznachayetsya pragnennyam do zadovolennya abo pozbavlennya vid strazhdan Ale lyudina persh za vse pragne do zdijsnennya tih dij yaki vidpovidayut yiyi prirodi Vona yist ne zaradi zadovolennya golodu a dlya pidtrimki svogo isnuvannya Vzagali kozhna zhittyeva sila i potreba pragne zdijsniti toj chi inshij zhittyevij zmist ne zapituyuchi do chogo prizvede ce pragnennya do zadovolennya abo strazhdannya Yaksho normalni funkciyi zhittya peretvoryuyutsya inodi v zasobi dosyagnennya nasolodi to sama priroda zhorstoko karaye za take zbochennya yiyi dijsnih cilej Otzhe tilki zhittya z jogo ob yektivnimi vidnosinami z jogo riznomanitnim materialnim i idejnim zmistom ye tim sho mozhe buti nazvano blagom Blago zhittya polyagaye same v jogo povnoti ta vilnomu rozkritti vsih funkcij Odnak ideal moralnogo blaga maye riznij zmist v zalezhnosti vid tih zhittyevih form do yakih vin nalezhit treba rozriznyati blago individuuma blago naciyi derzhavi lyudstva Blago lyudstva ye visha ideya empirichnoyi etiki Yij pidporyadkovani privatni vidi blaga individuumiv i narodiv ale pidporyadkovani ne yak bajduzhi koshti a yak organichni chastini Ale za cim moralnim gorizontom namichayutsya viddalenishi i vishi moralni cili Lyudstvo lishe odna lanka vsesvitnogo zhittya vono tyazhiye do vishogo moralnogo blaga Boga Tilki v religiyi etika otrimuye svoye zavershennya Vtim ta religijnist yaka povinna buti pov yazana z istinnim etichnim nastroyem viznachayetsya Paulsenom nadzvichajno shiroko Religijnist govorit vin primikayuchi do Shlejermahera ye vidchuttya blagogovinnya pered neskinchennim a takozh vpevnenist u tomu sho osnovoyu i kincevoyu metoyu svitu ye absolyutne blago Uyavlennya i ponyattya u yaki nadilyayetsya ce pochuttya ye drugoryadnimi i ginut pid vmistom religijnosti Odnim z bliskuchih punktiv etiki Paulsena ye roz yasnennya yezuyitskogo principu meta vipravdovuye zasobi Cej princip ne istinnij yaksho pid metoyu rozumiyut ne vishe moralne blago a tu chi inshu privatnu metu Jogo hibnist polyagaye takozh i v tomu vnutrishnomu protirichchi yake vin zvichajno otrimuye na praktici Sprava v tomu sho nisho v zhitti a osoblivo v lyudskih vidnosinah ne ye lishe zasobom ale zavzhdi viyavlyayetsya v tij chi inshij miri i metoyu Tomu napriklad vbivstvo lyudini zaradi spasinnya svoyih blizhnih nedozvolene oskilki ciyeyu diyeyu zdijsnyuyetsya mizh inshim amoralna meta a same zagibel lyudini yaka lishe sofistichno pidvoditsya pid ponyattya zasobu Pri pravilnomu rozuminni cogo polozhennya nikoli ne mozhe buti shob zasib sho samo po sobi pogano sluzhiv dlya vishoyi moralnoyi meti Vishe moralne blago dosyazhne tilki horoshimi zasobami i yaksho pid metoyu rozumiti same ce blago to pidstupna formula otrimuye znachennya bezperechnoyi istini Zvichajno yezuyitska praktika bula daleka vid takogo rozuminnya po suti virnogo principu U sferi socialnih pitan Paulsen viyavlyaye diplomatichnu tendenciyu I tut vin ocinyuye mozhlivi rishennya z tochki zoru zagalnoyi docilnosti Shvidshe stavlyachis negativno do social demokratichnogo ruhu vin viznaye pravilnist postavlenoyi vimogi spravedlivishogo rozpodilu zhittyevih cinnostej Odnak takij rozpodil ne vimagaye tih korinnih reform yaki postulyuyutsya social demokratiyeyu Provedennya v zhittya social demokratichnoyi programi predstavilo b nadzvichajni trudnoshi i moglo b viyavitisya vkraj destruktivnim istorichnim eksperimentom sho mav bi rezultatom krah tih samih idealiv do yakih pragne social demokratichna partiya rozvitok kulturi ta individualna svoboda Vzagali socialne pitannya ne ye tilki pitannyam politiki i derzhavnogo zhittya ale golovnim chinom ce pitannya morali privatnogo gospodarskogo zhittya ta individualnih vidnosin Universalnih zasobiv dlya jogo virishennya nemaye Vono povinno virishuvatis v kozhnomu privatnomu gospodarstvi Kozhen robotodavec povinen usvidomlyuvati svoyi obov yazki vidnosno svogo robochogo abo raba Ideya spravedlivosti ta yiyi gromadskoyi docilnosti povinna buti vnutrishno zasvoyeni vsim gromadskim organizmom a ce dosyagayetsya u vsyakomu razi ne shlyahom odnih lishe zovnishnih reform Suchasnij stan etikiSuchasnist prizvodit z odnogo boku do relyativizaciyi etiki nigilizm a z inshogo boku do rozshirennya polya etichnogo ponyattya dobra poshiryuyetsya na vzayemovidnosini z prirodoyu div takozh Reriha ta naukovi eksperimenti bioetika Na hvili feminizmu etika otrimala genderne tlumachennya zamist abstraktnoyi gumannosti abo lyudyanosti kritika yakih dosyagla apogeyu v postmodernistskij koncepciyi smerti lyudini chesnoti grupuyutsya po opoziciyi muzhnosti ta zhinochosti Albertom Shvejcerom visunutij princip sho bazuyetsya na etici nenasilstva Lva Tolstogo i Mahatma Gandi Rozroblena mizhreligijna etika Baha Osoblive misce zajmaye monografiya Tejyara de Shardena Fenomen lyudini sho poyednuye tradicijnu etiku z teoriyeyu evolyuciyi Zaslugovuye uvagi buddistsko materialistichna koncepciya Ciolkovskogo z formuloyu rivnovagi dobra i zla u vsesviti sho maye svoyim korinnyam Zoroastrijski poglyadi Stanovlennya postindustrialnogo abo informacijnogo suspilstva stimulyuye rozvitok takoyi gilki prikladnoyi etiki yak informacijna etika Klasifikaciya etichnih cinnostejGolovni lyudski cinnosti yaki bilshoyu chi menshoyu miroyu vhodyat u vsi inshi etichni cinnosti cinnist zhittya svidomosti diyalnosti strazhdannya sili svobodi voli peredbachennya cilespryamovanosti Chesnoti spravedlivist mudrist smilivist samovladannya lyubov do blizhnogo i shirist virnist i viddanist dobrota i spivchuttya dovira i vira skromnist i smirennist cinnist povodzhennya z inshimi Bilsh privatni etichni cinnosti lyubov do najdalshogo zdatnist daruvati inshim svoye duhovne nadbannya cinnist osobistosti lyubov spryamovana na idealnu cinnist chuzhoyi osobistosti Napryamki i rozdili etikiAgafologiya Bioetika Nejroetika Avtonomna i geteronomna etika Informacijna etika Analitichna etika Metaetika Normativna etika Gumanistichna etika Prikladna etika dzherelo Profesijna etika Ekologichna etika Ekonomichna etika Komp yuterna etika Medichna etika Yuridichna etikaEtika derzhavnih sluzhbovcivNormi povedinki osib upovnovazhenih na vikonannya funkcij derzhavi abo miscevogo samovryaduvannya pid chas vikonannya nimi sluzhbovih povnovazhen ta poryadok prityagnennya yih do vidpovidalnosti za porushennya takih norm viznachaye Zakon Ukrayini Pro zapobigannya korupciyi Etika v psihologiyiEtika zgidno z teoriyeyu potyagiv Leopolda Sondi ye odnim z bazovih sponukalnih chinnikiv zmist yakogo ob yednuye v sobi vsi pravila perekonannya sho mayut obmezhuvalnij harakter tobto te sho robiti zaboronyayetsya Div takozhNikomahova etikaPrimitkiEtimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1985 T 2 D Kopci In t movoznavstva im O O Potebni AN URSR ukl N S Rodzevich ta in 572 s Etika Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 353 web archive org 19 sichnya 2018 Arhiv originalu za 19 sichnya 2018 Procitovano 13 bereznya 2023 Profesijna etika Navch posib K Centr uchbovoyi literaturi 2011 252 s ISBN 9786110101653 Rudakevich M Profesijna etika derzhavnih sluzhbovciv teoriya i praktika v umovah demokratizaciyi derzhavnogo upravlinnya Ternopil 2007 Biznes etika konspekt lekcij navch posib dlya stud M M Duchenko O A Shevchuk KPI im Igorya Sikorskogo Kiyiv KPI im Igorya Sikorskogo 2020 56 s Malcev O V 27 09 2018 oleg maltsev com ros Arhiv originalu za 22 sichnya 2021 Procitovano 12 grudnya 2018 LiteraturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Etika Teoretichni problemi suchasnoyi etiki navchalnij posibnik T G Abolina I V Vasilyeva A M Yermolenko ta in 2 ge vid pererobl ta dopovn K Avicena 2013 344 s Toftul M G Suchasnij slovnik z etiki 26 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2014 416 s ISBN 978 966 485 156 2 S 135 136 Malahov V Etika Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Gusejnov A A Dubko E L Etika uchebnik M Gardariki 2006 496 s Yermolenko A Deontologichna i teleologichna etiki Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Horuzhij S S Kriza klasichnoyi yevropejskoyi etiki v antropologichnij perspektivi 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Etika nauki M Yitran 2007 S 85 97 Etika Navch posib V O Lozovoj O A Stasevska ta in K Yurinkom Inter 2002 224 s Etika Benedikt Spinoza Andronum 2020 Etika enciklopedichnij slovnik pod red R G Apresyana A A Gusejnova M Gardariki 2001 Etiko antropnij princip kulturi Referat doktorskoyi disertaciyi z monografiyi Po etichnij kosmos M Institut filosofiyi RAN 1996 Etika Navch posib T G Abolina V V Yefimenko O M Linchuk ta in K Libid 1992 328 s Chalenko I Ya Nezavisimost hristianskogo ucheniya o nravstvennosti ot etiki antich filosofov v svyazi s religiozno metafizicheskimi osnovaniyami hristianskogo ucheniya s odnoj storony i ucheniya grech i rimskih filosofov s drugoj Ch 1 Istoricheskij obzor literatury predmeta Poltava Elektr tip G I Markevicha 1912 XVIII 614 s Ch 2 Istoriya antichnoj filosofskoj etiki v ee otnoshenii k hristianskomu ucheniyu o nravstvennosti Poltava Elektr tip G I Markevicha 1912 1190 s Etika 29 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J S 367 ISBN 966 7492 00 8 Etika 4 travnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 421 1000 ekz Maksimov N F Etika rozvitku osobistosti 5 chervnya 2016 u Wayback Machine nedostupne posilannya z 20 11 2019 PosilannyaEtika Administrativna etika FE Moral i Etika 3 listopada 2020 u Wayback Machine