Співчуття

Співчуття́ — 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. // Почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. // Жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь. 2. Доброзичливе, прихильне ставлення до кого-небудь; підтримка, схвалення. .

Полотно Вільяма-Адольфа Буґюро (1825-1905) - "Співчуття", 1897 року

Тома Аквінський дає наступне визначення співчуття :

«Співчуття — сердечне ототожнення з бідою (стражданням) іншого, що спонукає нас робити те, що можемо, щоби допомогти. Біда є будь-чим, що людина страждає проти своєї волі: що нас рухає до співчуття це — певне зло руйнування і болі протилежне до природного бажання. Зло, що має характер невдачі, нещасного випадку, що не піддається нашій свободній волі — більш ймовірне розбудити наше співчуття, а особливо якщо воно трапляється тим, вся воля котрих слідувала добру. Ми засмучуємося нещастями інших настільки наскільки ми вважаємо їхню біду нашою власною. Так, нестача, котра може трапитися нам в дійсності або нестача, котру ми відчуваємо переймаючою нас через любов — є тим що рухає нас до співчуття. Боже співчуття є повністю цього другого розряду, бо Він любить нас, як щось, що належить Йому. Радість та мир не добавляють жодної додаткової чесноти до милосердя, оскільки вони втішаються в тому ж аспекті доброти, що любить і милосердя; але співчуття новий аспект, страждання того кому ми співчуваємо. Що стосується зовнішньої активності, співчуття — ціле правило життя християнина; але внутрішнє уподобання доброзичливості (доброчинності, благодійності), яка прив'язує нас до Бога, є більш ніж просто любов та співчуття до наших ближніх.»

Див. також

• Емпатія
• Клінічне співчуття
• Дзеркальні нейрони

Примітки

1. Український тлумачний словник^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2. Англійське видання Суми Теології: Святий Тома Аквінський. Сума Теології (Summa Theologiae). Повний Переклад Англійською мовою (за редакцією Тімоті МакДермота). Нотр Дам, Індіана: Друкарня Аве Марія, Християнська Класика, 1989, 1999. (англ.).

Джерела

• Співчуття [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с.

Література

• Т. І. Шинкаренко. Співчуття (в дип. практиці) // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
• О. Кисельова. Співчуття // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 602. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .

Посилання

• Співчуття // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1821. — 1000 екз.