Анджей Таде́уш Бонавенту́ра Костю́шко, також знаний як Тадей Косцюшко чи Тадеуш Косцюшко (пол. Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko; 4 лютого 1746, Меречовщина, Новогрудське воєводство, Річ Посполита — 15 жовтня 1817, Золотурн, Швейцарія) — польський військовий та політичний діяч білоруського походження, учасник Американської революції та проводир польського повстання 1794 року. Вважається національним героєм Польщі, Білорусі, Литви та Сполучених Штатів, почесний громадянин Франції.
Тадеуш Костюшко | |
---|---|
пол. Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko | |
Ім'я при народженні | Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко |
Народження | 12 лютого 1746[1] або 4 лютого 1746[2][3] Меречовщина, d, Слонімський повіт[d], Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
Смерть | 15 жовтня 1817[3][1][…] (71 рік) або 1817[5] Золотурн, Швейцарія[6] інсульт |
Поховання | Крипта святого Леонарда Королівського замку, Варшава |
Країна | Річ Посполита США Франція Швейцарія |
Вид збройних сил | Континентальна армія США Коронне військо Речі Посполитої |
Рід військ | піхота |
Освіта | Кадетський корпус[d] |
Роки служби | 1765—1794 |
Член | Американське філософське товариство |
Звання | полковник (1776-1783) бригадний генерал (1783-1784) генерал-майор (1789-1792) командир (1792) |
Війни / битви |
|
Титул | шляхтич |
Рід | Костюшки |
Інше | перепохований у м. Кракові |
Автограф | |
Нагороди | |
Тадеуш Костюшко у Вікісховищі |
Костюшко, виходець зі спольщеної руської шляхти, народився в лютому 1746 року в родовому маєтку Меречовщина. Початкову освіту здобув у Любешівській школі піарів, у 20 років закінчив Варшавський кадетський корпус. Король Станіслав Август Понятовський помітив талант молодого Тадеуша й відправив його для подальшого вивчення військової справи та архітектури у Париж. Повернувшись 1774 року на батьківщину, Костюшко влаштувався репетитором дочок Юзефа Сосновського. Він закохався у старшу з них, Людвіку. Після невдалої спроби викрадення дівчини, він знову повернувся до Франції. Влітку 1776 польський офіцер, натхненний війною за незалежність США, вирушив до Північної Америки. У званні полковника Континентальної армії він керував будівництвом численних оборонних укріплень, зокрема під Філадельфією й Саратогою та форту у Вест-Пойнті. Здібності Костюшка отримали високу оцінку, у 1783 році його підвищили у званні до бригадного генерала, прийняли до ордену Цинцінната та надали почесне американське громадянство.
До Польщі Костюшко повернувся в 1784 році, однак через опозицію до короля і зв'язок з родиною князів Чорторийських він не зміг повернутися до військової служби. Упродовж 5 років Тадеуш жив у злиднях у невеликій заміській садибі. Тільки після проведення ліберальних реформ за підтримки місцевої шляхти знову потрапив до армії та отримав звання генерал-майора. 1792 року чинив опір російським військам, боровся проти Торговицької конфедерації. В березні 1794 року генерал організував і очолив національно-визвольне повстання. Завдяки вдалій стратегії та військовому таланту польські війська завдали низку поразок російській армії. Втім, у битві під Мацеєвичами головні сили повстанців були розбиті, а поранений Костюшко потрапив у полон. Залишившись без лідера, повстання зійшло нанівець, а Річ Посполита внаслідок третього поділу припинила власне існування. 1796 року, після смерті російської імператриці Катерини II, Костюшка помилував її наступник Павло I, який дозволив йому знову емігрувати до США. 1798 року Тадеуш повернувся до Європи, довгий час жив у Франції, а після Віденського конгресу і аж до своєї смерті в 1817 році — в Швейцарії. Спершу його поховали в Золотурні, згодом тіло національного героя доставили до Кракова й перепоховали в базиліці святих Станіслава і Вацлава.
Походження
Тадей Костюшко — представник берестейського шляхетського роду Костюшків гербу «Рох III». Його прапрадід, кам'янецький боярин Костянтин Федорович (від зменшувальної форми цього імені й утворилося прізвище роду), служив придворним писарем великокнязівської канцелярії, отримав від Сигізмунда Старого у володіння село Малі Сехновичі Берестейського повіту. Дружиною Костянтина була Анна з княжого роду Гольшанських, поріднених з польськими королями і великими князями литовськими через шлюби Софії та Юліани Гольшанських з Ягайлом і Вітовтом відповідно.
До середини XVII століття Костюшки сповідували православ'я, але за часів москово-польської війни, як і багато хто з берестейської шляхти, відійшли від дідівської віри: одні перейшли в римо-католицтво, інші — стали греко-католиками. Костюшки з Сехновичів були римо-католиками. Людвік, батько Тадеуша, домігся в 1731 році уряду мечника Берестейського воєводства, обирався в 1743 році від шляхти воєводства в Литовський Трибунал, зумів якимось чином відсудити у Сапігів маєток Меречовщина, розташований на відстані двох верст від Косова. Мати, Текла Ратомська (пол. Tekla Ratomska), походила з руського шляхетського роду і була православною. На момент народження Тадеуша Костюшка, його родина володіла скромними земельними володіннями, на яких працювала 31 сім'я.
Дитинство та юність
Більшість дослідників вважають, що Тадеуш Костюшко народився в лютому 1746 року у фільварку Меречовщина (пол. Mereczowszczyzna) поблизу містечка Косово, за іншими даними — у родовому маєтку Сехновичі. Обидва населені пункти розташовуються на теренах сучасної Білорусі. Точна дата народження також невідома; найімовірнішим є 4 лютого, проте окремі біографи наводять 12 лютого та 30 листопада 1745 року.
Хлопчика охрестили в римо-католицькому Троєцькому костелі під іменами Андрей, Тадеуш, і Бонавентура, однак упродовж всього життя він користувався тільки другим із них. Деякі історики припускають, що його охрестили і за візантійським обрядом й назвали Андреєм на честь апостола Андрія Первозваного. За етнічною приналежністю Костюшки належали до руського роду. Хоча сучасні білоруські біографи інтерпретують його походження як білоруське, проте сам Костюшко називав себе литвином — терміном, який широко вживався відносно мешканців Великого князівства Литовського будь-якої етнічної приналежності. Костюшко не розмовляв білоруською мовою, оскільки його сім'я полонізувалася ще в XVI столітті, тому, як і більшість дворянства Речі Посполитої того часу, Тадей у повсякденному житті уживав польську мову та пов'язував себе з польською культурою.
Дитячі роки майбутнього борця за свободу пройшли у Меречовщині. Відомо, що у нього було дві сестри, Ганна і Катерина, та брат Юзеф. Як і всі діти незаможної шляхти, до дев'яти років Тадей виховувався вдома. 1755 року його разом зі старшим братом віддали в чернечу школу монахів-піарів в Любешові. У цій школі молодий Андрей Бонавентура навчався упродовж 5 років, до 1760; вивчав латинську, польську, французьку та німецьку мови, отримав початкові знання з математики та історії. Про його життя між 1760 і 1765 роками відомостей майже не збереглося. Однак, достеменно відомо, що після раптової смерті батька у 1758 році фінансовий стан сім'ї значно погіршав.
18 грудня 1765 року молодого шляхтича, завдяки протекції князя Адам Казимира Чорторийського, зарахували до Варшавського кадетського корпусу — привілейованої лицарської школи, утвореної польським королем Станіславом Августом Понятовським. Зараз у цій будівлі розташований Варшавський університет. Корпус спеціалізувався на військовій інженерії. Кадети займалися фізичною підготовкою, фехтуванням, верховою їздою, вивчали тактику, літературу та історію, латинську, німецьку і французьку мови, арифметику, геометрію і вищу математику, фізику, політичну економію; одним із основних предметів була артилерія, особлива увага приділялась географії та тригонометрії. За свідченнями друзів по корпусу, Тадеуш був забіякою, не ухилявся від дуелей і мав «кілька шрамів на тілі». Уже тоді Костюшко дивував оточення своїми аскетизмом, волею і цілеспрямованістю, які нагадували його друзям короля Карла XII, за що Тадеуш отримав прізвисько «Швед». Відмінні здібності, амбіційність і наполегливість дозволили юнаку стати одним із найкращих кадетів. 20 грудня 1766 року він, після закінчення навчання в корпусі за спеціальністю військового інженера, отримав звання хорунжого, а в 1768 — звання капітана.
Подорож Європою
У 1768 році, коли Барська конфедерація вирішила розірвати союз з Росією для захисту незалежності, в Речі Посполитій розгорнулась громадянська війна. Брат Костюшка, Юзеф, воював на боці повстанців, які виступали проти рівноправності православних і греко-католиків. Зіткнувшись із важким вибором між повстанцями і своїми патронами — королем і сім'єю Чорторийських, які схвалювали поступовий перехід під російське панування — Костюшко вирішив покинути Польщу. Наприкінці 1769 року він і його колега, відомий художник Олександр Орловський, отримали королівську стипендію і 5 жовтня виїхали до Парижа. Вони хотіли продовжувати свою військову освіту, але, оскільки були іноземцями, вони не мали можливості поступити в жодну з паризьких військових академій, крім того їм бракувало матеріальних коштів для інженерної освіти. Натомість їх зарахували до Королівської академії живопису і скульптури. Там Костюшко проявив зацікавленість до малювання та живопису, брав уроки архітектури у відомого французького архітектора Жана-Родольфо Перроне. Ескізи майбутнього полководця дійшли до нашого часу й зберігаються в польських музеях як національно-історична коштовність.
Однак, молодий шляхтич не здавався в своєму прагненні поліпшити й військові знання. Протягом п'яти років він відвідував приватні лекції викладачів військових шкіл, був частим гостем паризьких бібліотек. Праці мислителів французького просвітництва, зокрема Вольтера, Монтеск'є, а, особливо, Жана-Жака Руссо, разом з релігійною терпимістю, яка панувала на території Речі Посполитої, справили сильний вплив на його світогляд. Не менш сильне враження здійснила французька економічна теорія фізіократів. Перебування у Франції сприяло формування у Костюшка республіканського світобачення з притаманними йому ідеалами свободи совісті, рівноправності станів й демократичного устрою. Попри те, він також продовжував розвивати свої художні навички; і, хоча його кар'єра пішла іншим напрямом, він все життя продовжував малювати і писати картини. Після короткої подорожі до Англії, Італії, Швейцарії та Німеччині влітку 1774 року Тадеуш повернувся до Варшави.
Батьківщина переживала важкі часи. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої в 1772, Російська імперія, Пруссія і Австрія захопили значну частину території країни і посилили й без того чималий вплив на внутрішню політику польсько-литовської держави. Коли Костюшко дістався дому, він виявив, що його брат Юзеф розтратив власне майно, частину коштів самого Тадея і вліз у борги. Військового інженера чекало й інше розчарування: після поділу держави чисельність війська скоротили до 10 тисяч жовнірів, тому місця в армії для нього не знайшлося, а купити собі патент на офіцерську посаду з огляду на фінансовий стан було неможливим.
Брак коштів змусив Тадея зайнятися репетиторством, він поступив на службу до смоленського воєводи та магната Йосипа Сильвестра Сосновського, де навчав малюванню та математиці двох його доньок. Костюшко закохався в старшу з них, Людвіку Сосновську, вона відповіла взаємністю. Однак, спроба одружитись з дівчиною виявилась невдалою: Сосновський не схотів і чути про шлюб дочки з бідним та неродовитим шляхтичем. У даній ситуації не зміг допомогти і патрон Чарторийський, тому молоді люди, вирішивши повінчатися таємно, зважилися на втечу. Тадеуш викрав Людвіку, осідлав коней і рушив у напрямку сільської каплиці. Батько та слуги, схвильовані відсутністю доньки, вирушив в погоню і з легкістю наздогнали закоханих. Юний Костюшко отримав серйозну прочуханку — можливо, саме ця подія стала причиною його пізнішої антипатії до класової нерівності. Невдовзі батько Людвіки видав дівчину за Юзефа Любомирського, сина київського каштеляна.
Розчарований батьківщиною, молодий шляхтич вирішив скуштувати кращої долі на чужині. 9 і 10 жовтня 1775 року Тадей Костюшко, якому було категорично відмовлено перебувати в будинку Сосновського, передав права на свою частину Сехновичів старшій сестрі Ганні. За рішенням родини управителем села став її чоловік Петро Естк, який зі своєї сторони зобов'язався виплатити всі борги кредиторам Тадея. Восени, позичивши у родичів та знайомих значну суму коштів, Костюшко емігрував. 21 жовтня 1775 року він виїхав до Дрездена, де намагався потрапити в саксонське військо. Коли дана ідея не увінчалася успіхом, спробував вступити до армії курфюрста. Йому відмовили і тут, після чого він вирішив повернутися до Парижу. Там він дізнався про події американської революційної війни, в якій британські колонії в Північній Америці повстали проти британської корони і почали боротьбу за незалежність. Перші американські успіхи отримали широкий розголос у Франції, після чого французький народ і уряд відкрито підтримали позицію революціонерів.
Війна за незалежність США
Костюшко, людина революційних поривань та прагнень, разом з іншими іноземними офіцерами в червні 1776 року відплив до Північної Америки. Найімовірніше це сталось завдяки допомозі французького прихильника війни за незалежність колоній Нового світу П'єра Бомарше. Трансатлантичне плавання пройшло не без пригод. Неподалік узбережжя Мартиніки корабель потрапив у сильний шторм. Потужні хвилі кидали судном, поки від нього не залишилися тільки друзки. Коли шторм стих, Тадеуш прив'язав себе і врятованих моряків до зламаної щогли й доплив до берега. Дивом врятований від загибелі Костюшко близько місяця пробув на острові, і невдовзі відплив до континенту. Уже в серпні він зводив укріплення Філадельфії, де засідав Другий Континентальний конгрес. Його знання і здібності помітив Джордж Вашингтон, і завдяки останньому 31 серпня 1776 року Тадеуша призначили у військове міністерство Сполучених Штатів.
Північна армія
Першим серйозним випробуванням військового таланту Тадеуша Костюшка стало будівництво укріплень форту Білінгспорт (Філадельфія) для захисту берега річки Делавер і запобігання можливого просування британських військ вгору за течією до міста. Про надзвичайну важливість Філадельфії слугував той факт, що саме тут перебувало вище американське військове керівництво, тут засідав Другий Континентальний конгрес. Костюшко з повною віддачею сил взявся за поставлену справу. За розробленим планом були укріплені мис Біллінг і однойменний порт, а річку перекрили кількома рядами перегород. Спершу Анджей Тадеуш працював добровольцем у Бенджаміна Франкліна, а 18 жовтня 1776 Конгрес, враховуючи заслуги революціонера у розробці оборонних укріплень і взявши до уваги рекомендації Адама Чарторийського та американського генерала Чарльза Лі, призначив Костюшко полковником інженерних військ Континентальної армії.
Навесні 1777 головна загроза для молодої республіки нависла з півночі. Бонавентура перевели до Північної армії під командування генерал-майора Гораціо Гейтса. В травні того ж року підрозділи Північної армії підійшли до канадського кордону. Як головний інженер Костюшко відповідав за будівництво фортів та укріплення військових таборів, при їх проєктуванні Тадеуш зосереджував свою увагу насамперед на тому, як сприятливо використати особливості ландшафту. Невдовзі польського інженера перевели до форту Тикандерога, однієї з найпотужніших та грізних фортець Північної Америки. Детальний огляд місця майбутньої битви доводив необхідність контролю над пагорбом Sugar Loaf. З цієї височини відкривався вид на всю цитадель, що робило його ідеальним місцем для розташування артилерійської батареї. Міркування Тадеуша підтримали й інші інженери, проте командир гарнізону бригадний генерал Артур Сент-Клер з його аргументами не погодився. Це виявилось тактичною помилкою: коли британська армія прибула в липні 1777 року, вона зробила саме те, про що так наполегливо попереджав Костюшко.
Оскільки англійці повністю встановили контроль над височинами, становище американців стало безнадійним, і вони здали фортецю без бою. Британські сили почали переслідування своїх супротивників — змучених солдат Континентальної армії, що безладно відступали на південь. Генерал-майор Філіп Шайлер, відчайдушно намагаючись відірватися від британців, наказав досвідченому Тадеушу затримати ворожі війська. Костюшко знайшов блискуче рішення: за його розпорядженням солдати перекрили дороги та греблі зрубаними деревами, мости і дамби, які міг використати супротивник, було зруйновано. Долаючи перешкоди, обтяжені величезним транспортом британці втратили дорогоцінний час, за який американські армійці встигли безпечно переправитися через річку Гудзон.
Гейтс наказав Костюшку обстежити територію між протилежними арміями, вибрати найвдалішу позицію і добре її укріпити. Нею стала місцевість поблизу Саратоги, знана як Бемис-Хайтс (англ. Bemis Heights), що підноситься над Гудзоном. Костюшко, використовуючи природні перешкоди, збудував укріплення, майже неприступні з будь-якого напрямку. У двох битвах під Саратогою армія Гейтса зуміла вистояти під натиском англійців, перейшла в наступ і оточила супротивника. 13 жовтня здався англійський генерал Джон Бергойн, а 17-го капітулював його шеститисячний корпус. Залишки його загону відступили від форту в напрямку Квебека. Дана битва вважається переломним моментом всієї американської революційної війни. Дії Костюшка під Саратогою удостоїлися великих похвал від генерала Гейтса, який пізніше розповідав своєму другу Бенджаміну Рашу: «Великими тактиками кампанії стали пагорби і ліси, які завдяки вмінню молодого польського інженера були обрані для моєї позиції». У листі голові Конгресу від 10 листопада 1777 Джордж Вашингтон називав 31-річного Тадеуша «людиною науки і найвищих якостей».
У 1777 році Костюшко склав полонез та адаптував його для клавесина. Названа на його честь музична композиція пізніше здобула популярність серед польських патріотів під час Листопадового повстання 1830 року. Приблизно в той же час Тадеєві виділили чорношкірого помічника Агріппа Халла, до якого він завжди ставився як до рівного собі друга. У березні 1778 Костюшко прибув у фортецю Вест-Пойнт, яка з часом перетворилася на головну військову академію Армії США. Тут він провів понад два роки, займаючись зміцненням фортифікаційних споруд і поліпшенням оборони цитаделі. Інженер не став дотримуватися поширеної практики будівництва фортець за наявними в той час зразками, а, використовуючи характер місцевості, розташував форти, редути, батареї та малі укріплення на важкодоступних пагорбах. Головний форт Клінтон спорудили на схилі найвищого пагорба, на правому березі річки Гудзон, над ним ярусами розташовувалися батареї. Сама річка була перекрита потужним 60-тонним ланцюгом, який перешкоджав просуванню британських кораблів. Після завершення робіт у Вест-Пойнті в серпні 1780 генерал Джордж Вашингтон задовольнив прохання Костюшко про призначення головним інженером в Південну армію.
Південна армія
1780 року Тадеуша Костюшка, який встиг зарекомендував себе освіченим та розважливим військовим керівником, направили на південь Сполучених Штатів. Після подорожі сільською місцевістю штату Вірджинія в жовтні 1780 року він прибув до Північної Кароліни зі звітом для Гораціо Гейтса. Однак, його він не застав: після розгромної поразки бригадного генерала у першій битві при Камдене Континентальний конгрес за порадою Вашингтона усунув Гейтса від командування Південною армією. На його місце призначили генерала Натаніеля Гріна, який вважався одним із найздібніших і найнадійніших американських воєначальників. Офіційно він прийняв командування 3 грудня 1780. Костюшко продовжив військову службу на посаді головного інженера, на той час його діяльність отримала високу оцінку і Гейтса, і самого Гріна.
На південному театрі бойових дій Костюшко входив в підрозділ, який займався будівництвом плоскодонних човнів, організовував закріплення на позиціях, керував розвідувальними операціями, відповідав за розміщення таборів та обстеженням переправ. Його праця виявилася вкрай важливою під час знаменитої «гонки до річки Данн» (англ. «Race to the Dan»), яка мала місце в січні та лютому 1781 року. Напередодні цієї події ситуація склалась не на користь повстанців: американська армія, ослаблена важкими боями й до того ж погано екіпірована, протистояла чисельно переважальним військам британського генерала Чарльза Корнуоліса. Зважаючи на вразливе становище, Натаніель Грін вирішив відступити, британці ж кинулися переслідувати. Бійці Континентальної армії, пройшовши загалом 320 км, спромоглись відірватися та без особливих втрат переправилася через повноводні річки Ядкін та Данн. Велику роль у переправі відіграли збудовані під керівництво Костюшка плоскодонні човни (бато); Корнуолліс, який подібних човнів не мав, відмовився від погоні й повернувся в Північну Кароліну. Це дало можливість американцям перегрупувати свої сили південніше Галіфакса (штат Вірджинія), де напередодні Тадеуш звів укріплений табір.
Війська Натаніеля Гріна отаборилися у місці біфуркації річки Діп-рівер (англ. «Deep River») поблизу будівлі суду в Гілфорді. Битва, що відбулася тут, завершилась повним розгромом військ Корнуоліса, а стратегічна перевага на південному театрі бойових дій аж до кінця війни перейшла до рук революціонерів. Навесні 1781 року повстанці розгорнули потужний наступ в Південній Кароліні, Тадеуш Костюшко також приєднався до основного корпусу Південної армії. Об'єднані американські сили в другій половині 1781 витіснили британців до прибережних портів, а 16 серпня завдали їм поразки у другій битві при Камдене. З 22 травня до 18 червня Костюшко брав участь в облозі форту Стар — опорного пункту лоялістів. Облога виявилась невдалою; на підході до траншеї, яку власноруч конструював, Костюшко отримав своє єдине поранення за сім років служби: удар багнетом в сідницю.
Перебуваючи в Північній Кароліні, Тадей допомагав зміцнювати американські бази, а також брав участь в декількох невеликих операціях поблизу Чарльстона. По смерті свого друга, полковника Джона Лоуренса, Костюшко прийняв на себе відповідальність за розвідувальні операції в цьому районі. Під його командування перейшли 2 кавалерійські ескадрони та піхотний загін. 14 листопада 1782 року Тадеуш взяв участь у битві при Джеймс-Айленді, яка вважається останнім збройним зіткненням Континентальної армії у війні за незалежність. Тим не менш, він ледь не загинув у ній, а його невеликий загін розгромили. Втім, вже через місяць Костюшко оговтався й перебував у звільненому від британців Чарльстоні. Там він провів залишок війни аж до 23 квітня 1783 року, готуючи феєрверки для святкування з нагоди підписання Паризького мирного договору.
Після семи років неоплаченої служби Тадеуш Костюшко наприкінці травня 1783 року вирішив отримати зарплату, яка йому належала, проте цьому завадили фінансові труднощі молодої американської республіки. Багато інших офіцерів та солдатів Континентальної армії перебували у подібній ситуації. Костюшко очікував оплати, оскільки не мав коштів, аби навіть заплатити за подорож назад до Європи, тому був змушений зайняти гроші у польсько-єврейського банкіра Хаїма Соломона. Врешті-решт, йому видали сертифікат на 12280 доларів, які Костюшко зміг отримати лише 1 січня 1784. Окрім цього, він також одержав право на 500 акрів (202,34 гектара) землі, але тільки в тому випадку, якщо б оселився в США. Частину коштів уславлений польський інженер використав для звільнення рабів. За значні заслуги у війні за незалежність американський уряд 13 жовтня 1783 року надав Тадеушу звання бригадного генерала та американське громадянство. Костюшко став одним із трьох іноземців, прийнятих до почесного Ордену Цинцінната, невдовзі став членом Американського філософського товариства Джордж Вашингтон особисто нагородив його парою пістолетів, на яких було викарбувано напис «З багатьох одному» (Ex pluribus unum).
Друге повернення до Речі Посполитої
У липні 1784 року Костюшко покинув Сполучені Штати, 26 серпня прибув до Речі Посполитої. Він вкотре подав прохання про приєднання до польської армії, однак даремно. На заваді цьому став конфлікт між його патронами: сім'єю Чорторийських з одного боку й королем Станіславом Августом Понятовським з іншого. Приголомшений подібним ставленням на батьківщині, Костюшко вирішив оселитися у селі Малі Сехновичі та зайнявся сільським господарством. Його брат Юзеф розтратив більшу частину сімейних угідь через невдалі інвестиції, але за допомогою своєї сестри Ганни Костюшко зумів отримати належну йому частку родинного маєтку. Попри те, що помістя приносило невеликий, проте стабільний прибуток, він вирішив обмежити панщину для своїх селян двома днями на тиждень. Жінки та діти були звільнені від роботи взагалі. Невдовзі його садиба перестала давати прибуток, а сам Тадеуш вліз у борги. Місцева шляхта вбачала у цьому ознаку небезпечного лібералізму. Саме на цей період припадає знайомство Костюшка з активістами ліберального спрямування, зокрема з публіцистом Станіславом Сташицем та керівником Патріотичної партії Гуго Коллонтаєм. Останній запропонував йому посаду викладача у Ягелонському університеті, що в Кракові, однак Костюшко відмовився від неї.
Становище змінилася з початком діяльності Чотирирічного сейму (1788—1792), який ініціював процес переломних змін у політичному житті Речі Посполитої. Однією із реформ сейму стало збільшення чисельності армії до 100 тисяч осіб. Костюшко побачив у цьому шанс знову повернутися до військової справи. Він виїхав до Варшави, де брав участь у політичних дебатах за межами Великого сейму та виступав з пропозицією створення народного ополчення за американським зразком. Коли політичні соратники Тадеуша здобули ширший вплив на короля, Костюшко знову подав заявку на вступ до війська і 12 жовтня 1789 року за рекомендацією берестейського сеймика (за нього клопотали Чарторийський, Фредерік Мошинський, князь Сапега, Северин Потоцький і Людвіка Любомирська) отримав посаду генерал-майора. Хоча сам Анджей Бонавентура прагнув потрапити в армію Великого князівства Литовського, його призначили в Королівське військо. Однак, висока оплата у розмірі 12000 злотих на рік поставила крапку у багатолітніх фінансових труднощах.
1 лютого 1790 року Костюшко прибув у Влоцлавек і в середині березня розпочав службу. Влітку йому було доручено командування кількома піхотними і кавалерійськими частинами в районі між річками Бугом і Віслою. У серпні 1790 року його передислокували до Поділля, де поблизу Старокостянтинова і Меджибожа розташовувалися довірені йому підрозділи. Після свого призначення командувачем дивізією князь Юзеф Понятовський, племінник короля, назначив Костюшка своїм заступником. Перебуваючи в Україні, Тадеуш переживає друге велике кохання у своєму житті, цього разу до 18-літньої Теклі Журовської, доньки жидачівського хорунжого Юзефа Журовського з села Гнатівці. Попри 27-річну різницю у віці, дівчина відповіла взаємністю, між закоханими кілька місяців тривало листування, частину листів Костюшка опубліковано. Однак, батько Текли відмовив прохання руки доньки, посилаючись на відсутність у потенційного зятя маєтностей.
Тим часом Тадеуш Костюшко тісно зблизився з політичними реформаторами, надаючи підтримку Гуго Коллонтаю, Юліану Нємцевичу та іншим діячам. Він поділяв їхні демократичні погляди і стверджував, що селяни, греко-католики та євреї повинні отримати рівні цивільні права, що дасть їм мотивацію для захисту Речі Посполитої у випадку війни. Політичні реформатори, об'єднані в підтримувану Пруссією Патріотичну партію, здобули перемогу з прийняттям Конституції 3 травня 1791 року. Костюшко розглядав дану подію як крок у правильному напрямку, проте був розчарований збереженням монархії і відсутністю заходів для покращення становища найзнедоленішого населення: селян та євреїв. Пізніше, вже ставши керівником визвольного повстання, він писав публіцисту Юзефу Павліковському: «Я не буду боротися за одну тільки шляхту, я хочу свободи для всієї нації і лише за неї буду жертвувати своїм життям». Сусіди Речі Посполитої вбачали у реформі конституції небезпеку їхньому впливу на польську політику. Внутрішнє невдоволення панувало і серед консервативної частини магнатів, які вважали Основний закон загрозою для власних привілеїв і тому ратували за його скасування. Не добившись цього, вони 14 травня 1792 року сформували Тарговицьку конфедерацію й звернулися за допомогою до російської імператриці Катерини II. 18 травня 1792 року російська армія перетнула кордон Речі Посполитої, розпочавши таким чином російсько-польську війну 1792.
Війна 1792 року
Вступ численної царської армії проти законного уряду історики розглядають не інакше, як акт явної агресії. Російські війська, маючи в своєму розпорядженні близько 98 000 солдатів зі значним бойовим досвідом, володіли майже потрійною чисельною перевагою. Річ Посполита могла протиставити тільки 37 000 бійців. Перед самим початком ворожої інтервенції Костюшко отримав посаду заступника командира піхотної дивізії Юзефа Понятовського, що дислокувалася в Західній Україні. Коли князь 3 травня 1792 став головнокомандувачем коронної армії, Тадеуш зайняв пост командира дивізії під Києвом. Росіяни атакували фронт силами 3 армій, потужний наступ яких змусив польські підрозділи відступити вглиб країни. Розуміючи неможливість оборони позицій на всій ділянці фронту, Костюшко запропонував сконцентрувати сили на найнебезпечніших напрямках та ліквідувати корпуси супротивника один за одним. Одержані таким чином швидкі перемоги, на його думку, мали б нівелювати чисельну перевагу та підвищити моральний дух не надто досвідчених польських жовнірів. Втім, Понятовський відкинув цей план.
22 травня 1792 року російські війська перейшли кордон в Україні. Королівська армія була занадто слабка, аби завадити стрімкому просуванню чотирьох ворожих колон, тому солдати під командуванням Костюшка відійшли з боями на західний берег річки Південний Буг. 18 червня Понятовський виграв битву під Жилинцями. Дивізія самого Тадеуша виконувала функцію окремого ар'єргарду. Вона не брала безпосередньої участі у бойових діях, а з'єдналася з основними силами тільки з настанням темряви. Однак, старанна оборона тилу та флангів основних військ посприяли перемозі і за це Костюшко отримав тільки що введений орден Virtuti Militari. Однак, польський відступ продовжувався, 7 липня війська Костюшка вступили в бій у місті Володимир. Перейшовши на північний берег Бугу, армія Речі Посполитої для утримання оборонної лінії розділилась на 3 дивізії. Даний маневр відбувся без врахування думки Костюшка і всупереч очікуванням тільки ослабив польську армію.
Бойові з'єднання Тадеуша призначались для захисту південного флангу поряд з австрійським кордоном. У битві під Дубенкою, яка відбулася 18 липня 1792 року, на ар'єргард Костюшка рухнула вся сила російської атаки. Маючи лише близько 6000 (за іншими даними, 5300) бійців та 24 гармати, він зумів на необхідний час стримати натиск російського генерала Михайла Каховського та його 25 000 солдат. У битві польський воєначальник вміло використав пересічну місцевість та польові укріплення, змусивши царську армію прийняти бій у невигідному для них місці — на вузькій ділянці болотистої місцевості між австрійським кордоном та річкою. П'ять годин полякам вдавалося стримувати супротивника, що дозволило дивізіям Понятовського і Михайла Вільгорського відійти від Бугу. Після втрати Костюшком всіх польових укріплень та гармат коронна армія відступила від Дубенки. Попри відступ, ця битва принесла йому славу одного із найобдарованіших полководців Речі Посполитої.
Після завершення битви король Станіслав Август Понятовський підвищив Тадеуша Костюшка до звання генерал-лейтенанта і нагородив орденом Білого орла. Звістка про вдалі дії під Дубенками поширились Європою, і 26 серпня він отримав почесне громадянство революційної Франції. У той час, коли Костюшко вважав результат війни все ще невирішеним, 24 липня король, побоюючись поразки, наказав припинити бойові дії проти Росії й оголосив про приєднання до Тарговицької конфедерації. Ця звістка шокувала армію, болюче її сприйняв і сам Тадеуш, який вирішив оголосити королю рокош. Втім, Юзеф Понятовський відрадив його від такого кроку. На знак протесту Костюшко 30 серпня 1792 року подав у відставку, на короткий час повернувся до Варшави, де отримав підвищення й платню, та категорично відкинув пропозицію короля залишитись в армії. Приблизно в той же час він захворів на жовтяницю.
Еміграція
Капітуляція Речі Посполитої стала важким ударом для Костюшка, який не програв жодної битви впродовж всієї кампанії. Всередині вересня він подав у відставку й на початку жовтня виїхав з Варшави. Спершу він вирушив до австрійської Галичини, до сімейної резиденції Чорторийських в Сеняві, де зібралося багато невдоволених ситуацією. В середині листопада Тадеуш перебрався до Львова, де провів два тижні. Мешканці міста зустріли його із почестями: постать уславленого полководця приваблювала натовп, який вбачав у ньому справжнього національного героя. Польська аристократка Ізабелла Чорторийська навіть запропонувала Костюшку руку своєї дочки Софії. Австрійці, які володіли Львовом, запропонували воєначальнику місце в своїй армії, але він відмовився. Після цього, вони вирішили арештувати Тадеуша, проте він покинув місто раніше. Наприкінці місяця він зупинився в маєтку Замойських, де зустрівся зі Станіславом Сташицем.
Після недовгого перебування в Пулавах Костюшко спершу 12-13 грудня побував у Кракові, а 17 грудня — у Вроцлаві. Незабаром він переїхав до німецького Лейпцига, де польські військові і політики створили своєрідну еміграційну діаспору. Пізніше він з деякими іншими емігрантами взяв участь у розробці планів повстання проти російського правління в Речі Посполитої. Політичні діячі, що групувалися навколо Іґнація Потоцького та Гуго Коллонтая, шукали контакти з подібними опозиційними групами в самій Польщі, і невдовзі весною 1793 року до них приєдналися низка політиків та революціонерів, зокрема Ігнацій Дзялинський. Хоча Коллонтай та інші готували повстання ще до того, як до них долучився сам Костюшко, його підтримка виявилась вельми сприятливою, оскільки Тадеуш вважався одною із найпопулярніших особистостей в Речі Посполитій.
Національно-визвольне повстання
Після повернення з Франції до Саксонії, а потім у Галичину Костюшко активно включився в підготовку загальнонаціонального повстання, «диктатором» якого його було вирішено призначити. Фактично повстання почалося 12 березня 1794 року, коли генерал Антоній Мадалиньський відмовився скорочувати I Велькопольську бригаду національної кавалерії і рушив на чолі її з Остроленки на Краків. При звістці про це Костюшко негайно з'явився до Кракова і там проголосив Акт повстання, присягнув сам, привів до присяги жителів і гарнізон. Актом повстання, підписаним всіма краківцями, Костюшко був проголошений «Начальником повстання», і йому була надана вся повнота цивільної і військової влади в країні. Цей день — 24 березня — звичайно і вважають днем початку повстання. 24 березня Тадеуш звернувся до населення, випустивши чотири патріотичні відозви: «До війська», «До громадян», «До священиків», «До жінок».
Під командуванням Костюшка повстанці здобули перемогу над царськими військами під Рацлавицями (4 квітня). Повстання міщан звільнило Варшаву (17-18 квітня) і Вільно (22-23 квітня). Облога Варшави, що відбулася потім спільною російсько-пруською армією, закінчилася невдачею значною мірою завдяки умілому керівництву обороною з боку Костюшка. 7 травня Костюшко видав Поланецький універсал, у якому селянам обіцялося особисте звільнення і зменшення повинностей. 10 жовтня в бою під Мацеєвицями з російськими військами під командуванням Ферзена Костюшко був важко поранений, узятий в полон корнетом Харківського легкокінного полку Ф. І. Лисенком і запроторений в Петропавлівську фортецю.
Еміграція
У листопаді 1796 році, одразу по смерті Катерини II, його звільнив Павло I, якому Костюшко приніс вірнопіддану присягу, ймовірно за наполяганням придворних, що запевняли, що інакше імператор не звільнить 12 тисяч польських полонених. Виїхав в США, але в 1797 році повернувся до Європи і з 1798 року влаштувався під Парижем. Ставлячись до Наполеона як до тирана, категорично відмовлявся від будь-якої співпраці з ним, хоча в 1806 році йому пропонували підняти повстання в Польщі і очолити Велике герцогство Варшавське, проте Костюшко, не отримавши від Наполеона гарантій відновлення Польщі в колишніх межах, категорично відмовився від пропозиції, вважаючи негідним себе бути знаряддям в руках французького імператора. 1815 року відмовився від запрошення Олександра I очолити адміністрацію Царства Польського, також після того, як дізнався, що Польща не буде відновлена у межах 1772 року.
Захворів 1 жовтня, 10 жовтня написав заповіт, помер 15 жовтня 1817 року в швейцарському місті Золотурн. Біля ліжка вмираючого не було жодного поляка. Церемонія похоронів відбулась 19 жовтня в єзуїтській церкві. Його забальзамоване тіло перевезли для поховання до Вавельської катедри Кракова, де поховали 23 червня 1819 року у крипті Св. Леонарда. Нутрощі були поховані на цвинтарі в Цухвиллі під Солурою, серце у 1927 році повернули на Батьківщину (Музей народовий, Варшава).
Пам'ять про Костюшка
В Україні
Попри руське походження та віру, Тадей Костюшко був прибічником польської версії французької концепції лінгвістичної одноманітності населення Польщі. Саме за рахунок мови він бачив можливість полонізації руського та інших народів давньої Речі Посполитої, з подальшою можливістю використання їх у протистоянні з росіянами, пруссами та австрійцями:
...упокорення русинів неможливе без заспокоєння їх фанатизму, це можна здійснити "вірним і найм'якішим способом", а саме об'єднуючи їх свята все з нашими, нехай один буде календар, також треба зробити так, щоб попи могли служити літургії по-польськи... ...Привчати їх [русинів] треба до польської мови, нехай по-польськи все їх служби будуть. Згодом дух польський в них увійде. За ворога будуть потім вважати того, хто б не знав національної мови. Почнуть ненавидіти москаля, пруссака і австріяка так, як француз ненавидить англійця... | ||
— З листа своєму сусіду (і послу трокському на Чотирирічний сейм) Міхалу Залевському |
В Україні є вулиці на його честь у Володимирі, Дніпрі, Ківерцях, Костянтинівці, Кривому Розі, Львові, Рівному, Сніжному та Хмельницькому.
За кордоном
- У 1840 році дослідник пол. Paweł Edmund Strzelecki назвав відкриту ним в Австралії гору ім'ям Костюшка. Гора Костюшка — є найвищою горою Австралійського континенту, її висота становить 2228 метрів. На сьогодні ця гора є центром Національного парку ім. Костюшка (англ. Kosciuszko National Park).
- Емброуз Бірс присвятив йому поезію «Свобода».
- У Санкт-Петербурзі та Нью-Йорку є вулиці Тадея Костюшка.
- У Нью-Йорку його іменем названо міст, школу і станцію метро.
- У Кракові в пам'ять про Тадея Костюшка збудовано курган.
Примітки
- Tadeusz Kosciuszko — OUP, 2006. —
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118715143 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Czech National Authority Database
- Костюшко Тадеуш // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Касцюшкі // Беларусь: энцыклапедычны даведнік, 1995. — С. 379.
- Уладзімір Емяльянчык. Касцюшкі // ЭГБ, Т.4. — С. 146.
- Уладзімір Емяльянчык. Касцюшкі // ЭВКЛ. — С. 72.
- Радаводы Касцюшкаў [ 16 липня 2011 у Wayback Machine.] // Анатоль Бензярук. Касцюшкі-Сяхновіцкія. Гісторыя старадаўняга роду. — Брэст: «Акадэмія», 2006. — 132 с.
- Herbst, 1969 p. 431.
- Storozynski9, 2009, с. 2.
- Storozynski11, 2011, с. 2.
- Herbst, 1969 p. 430.
- Institute of World Politics, 2009, article.
- Szyndler, 1994, с. 103.
- Storozynski9, 2009, с. 13.
- Kajencki, 1998, с. 54.
- Storozynski11, 2011, с. 27.
- Storozynski11, 2011, с. 28.
- ЭСБЕ/Костюшко, Тадеуш-Анджей-Бонавентура — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 8 лютого 2018.
- Gardner, 1942, с. 17.
- Storozynski9, 2009, с. 17-18
- ЭСБЕ/Костюшко, Тадеуш-Анджей-Бонавентура — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 10 березня 2018.
- Юхо, 1994.
- Storozynski11, 2011, с. 32.
- Островер, 1961, с. 76—79.
- Клейн Б. Найдено в архиве // Неман : журнал. — 1965. — № 6. — С. 120.
- Storozynski11, 2011, с. 36-38.
- Storozynski9, 2009, с. 17-18.
- Tablica upamiętniająca podróż Tadeusza Kościuszki do Ameryki dopłynęła na Martynikę. dzieje.pl (пол.). Процитовано 22 квітня 2018.
- Сулек, 1970, с. 142.
- Storozynski11, 2011, с. 41-42.
- Storozynski11, 2011, с. 47–52.
- Storozynski11, 2011, с. 53–54.
- Afflerbach, 2012, с. 177–179
- Storozynski11, 2011, с. 65.
- Anderton, 2002, Vol. 5, No. 2.
- Storozynski11, 2011, с. 111–12.
- Сулек, 1970, с. 143.
- Storozynski2011, 2011, с. 85.
- Storozynski11, 2011, с. 131–32.
- Palmer, 1976, p. 171—174.
- Storozynski11, 2011, с. 141–142.
- Storozynski11, 2011, с. 144–146.
- Storozynski11, 2011, с. 147.
- Storozynski11, 2011, с. 148.
- Storozynski11, 2011, с. 149–153.
- Storozynski11, 2011, с. 154.
- Storozynski11, 2011, с. 158—160.
- Kajencki, 1998, с. 174.
- Storozynski11, 2011, с. 161—162.
- Storozynski11, 2011, с. 164.
- Storozynski9, 2009, с. 114.
- Storozynski11, 2011, с. 166–167
- Storozynski11, 2011, с. 168.
- Herbst, 1969 p. 43.
- Storozynski11, 2011, с. 177.
- Сулек, 1970, с. 147.
- Storozynski11, 2011, с. 181.
- Storozynski11, 2011, с. 187.
- Storozynski11, 2011, с. 203.
- Szyndler, Bartłomiej (1991). Tadeusz Kosciuszko 1746-1817 (Polish) . Warszawa: Wydawnictwo Bellona. с. 119. ISBN .
- Siemieński, Lucjan (1877). Listy Kościuszki do jenerała Mokronowskiego i innych osób pisane (Polish) . Lwów: księgarnia Gubrynowicza i Schmidta. с. 191—217.
- Западенко І. В. Історія нещасливого кохання Тадеуша Костюшка і Теклі Журовської, з життєписом інших учасників події у Меджибожі / Ігор Валентинович Западенко // Хмельницькі краєзнавчі студії: науково-краєзнавчий збірник. — Хмельницький: ФОП Стрихар А. М., 2018. — С. 98–108.
- Storozynski11, 2011, с. 194.
- Storozynski11, 2011, с. 195.
- Storozynski11, 2011, с. 213—214.
- История Польши: В 3-х т / Под ред. В. Д. Королюка и др. — М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1954. — Т. 1. — С. 345.
- Storozynski11, 2011, с. 218—223.
- Storozynski11, 2011, с. 223
- Bardach, 1987, с. 317.
- Herbst, 1969 p. 433.
- Сулек, 1970, с. 133.
- Storozynski1, 2011, с. 224.
- Storozynski1, 2011, с. 230.
- Alex Storozynski (January 2011). Kosciuszko Ksiaze chlopow. W.A.B. с. 223—224. ISBN . Процитовано 2 січня 2013.
- Сулек, 1970, с. 135—137.
- Otrębski, 1994, с. 39
- Storozynski1, 2011, с. 231.
- Herbst S. Kościuszko Andrzej Tadeusz Bonawentura (1746—1817)… S. 438 (пол.)
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019. Процитовано 10 травня 2018.
Література
- Усенко П. Г. Косцюшко Тадей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 231. — .
- Усенко П. Г. І наш Тадей Косцюшко: Світоч волі на маргінесі україністики. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2000. — 56 с.
- Смолій В. А. Повстання 1794 р. під керівництвом Т. Костюшка і Правобережна Україна / Смолій В. А. // Український історичний журнал. — 1974. — № 2. — С. 98–103.
- Дьяков В. Тадеуш Костюшко в русской столице // Родина : журнал. — 1992. — № 8/9. — С. 154.
- Карнович Е. П. Костюшко // Очерки и рассказы из старинного быта Польши. — СПб. : Типография Ф. С. Сущинского, 1873. — С. 344.
- Островер Л. Тадеуш Костюшко. — Молодая гвардия. — М., 1961. — 272 с. — (Жизнь замечательных людей)
- Сулек З. Тадеуш Костюшко — вождь и общественный реформатор // История военного дела в Польше: Избранные вопросы / Под ред. Витольда Беганьского и др. — Варшава : Изд-во М-во нац. обороны Польск. Нар. Республики, 1970. — С. 132—151.
- Я.Юхо, У.Емяльянчык. «Нарадзіўся я ліцьвінам...». — Менск : Навука і тэхніка, 1994.
- Несцярчук, Л. Бацькаўшчына Тадэвуша Касцюшкі/ Леанід Несцярчук // Беларускі гістарычны часопіс. 2004. № 12. С. 27-30.
- Afflerbach, Holger; Strachan, Hew (2012). How Fighting Ends: A History of Surrender. United Kingdom: Oxford University Press, 473 pages. ISBN .
- Bardach, Juliusz; Leśnodorski, Bogusław; Pietrzak, Michał (1987). History of the Polish State and Law. Warsaw: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
- Chisholm, Hugh (1911). Encyclopædia Britannica: A Dictionary of Arts, Sciences, Literature and General Information. Т. 15. New York.
- Davies, Norman (2005). God's Playground: A History of Poland in Two Volumes. New York: Columbia University Press, Vol. 1, 616 pages; Vol. 2, 591 pages. ISBN .
- Gardner, Monica Mary (1942). Kościuszko: A Biography. G. Allen & Unwin., ltd, 136 pages., Book (Google), Book (Gutenberg)
- Herbst, Stanisław (1969). Tadeusz Kościuszko (Polish) . Т. 14. Warszawa: Instytut Historii (Polska Akademia Nauk).
{{}}
: Проігноровано|work=
() - Kite, Elizabeth S. (1918). Beaumarchais and the War of American Independence. Boston: Gorham Press, 614 pages. E'book
- Francis C. Kajencki. Thaddeus Kościuszko: Military Engineer of the American Revolution. — Southwest Polonia Press, 334 pages, 1998. — .
- Korzon, Tadeusz (1894). Kościuszko: biografia z dokumentów wysnuta (Polish) . Nakł. Muzeum Narodowego w Rapperswylu, 819 pages.
- Landau, Zbigniew; Tomaszewski, Jerzy (1985). The Polish Economy: In the Twentieth Century. Poland: Croom Helm, 346 pages. ISBN .
- Looser, Devoney (2010). Women Writers and Old Age in Great Britain, 1750–1850. Baltimore: Johns Hopkins University Press, 252 pages. ISBN .
- Lukowski, Jerzy; Zawadzki, W. H. (2001). A Concise History of Poland. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press, 317 pages. ISBN .
- Makowski, Marcin Łukasz (2013). Prawdziwa twarz Tadeusza Kościuszki ("The True Face of Tadeusz Kościuszko"), Gwiazda Polarna, no. 10. Spoleczenstwo i media.
- Nash, Gary; Hodges, Graham Russell Gao (2012). Friends of Liberty: A Tale of Three Patriots, Two Revolutions, and the Betrayal That Divided a Nation—Thomas Jefferson, Tadeusz Kościuszko, and Agrippa Hull. New York: Basic Books, 328 pages. ISBN .
- Otrębski, Tomasz (1994). "Kościuszko", 1893–1896. Wydawn "Partner", 304 pages. ISBN .
- Otrębski, Tomasz (1831). "Tadeusz Kościuszko: to jest biografia tego bohatéra : pomnożona wielu dodatkami i uwagami z historycznych źrzódeł czerpanemi przez tłumacza", 1831.
- Paulauskienė, Aušra (2007). Lost And Found: The Discovery of Lithuania in American Fiction. Amersterdam, New York: Rodopi B.V., 173 pages. ISBN .
- Palmer, Dave R. (1976). Fortress West Point: 19th Century Concept in an 18th Century War. Military Engineer. Military Engineer (68).
- Savas, Theodore P.; Dameron, J. David (2010). New American Revolution Handbook: Facts and Artwork for Readers of All Ages, 1775–1783. New York: Casemate Publishers, 168 pages. ISBN .
- Stone, Daniel (2001). The Polish–Lithuanian State: 1386–1795. Seattle, Washington: University of Washington Press, 374 pages. ISBN .
- Storozynski Alex. The Peasant Prince: Thaddeus Kosciuszko and the Age of Revolution. — St. Martin's Press, 352 pages, 2009. — ., Book
- Storozynski Alex. Kosciuszko Książę chłopów. — W.A.B, 2011. — .
- Sulkin, Sidney; Sulkin, Edith (1944). The Democratic Heritage of Poland, "For Your Freedom and Ours": An Anthology. Poland, 236 pages: Allen & Unwin.
- Sužiedėlis, Saulius (7 лютого 2011). Historical Dictionary of Lithuania. Lanham, Maryland: Scarecrow Press, 428 pages. ISBN .
- Bartłomiej Szyndler. Powstanie kościuszkowskie 1794. — Ancher, 455 pages, 1994. — .
- Szyndler, Bartłomiej (1991). Tadeusz Kościuszko, 1746–1817 (Polish) . Poland: Wydawnictwo Bellona, 487 pages. ISBN .
- Tadeusz Kościuszko // Janina Wiśniewska / Kopiec Kościuszki w Krakowie
- Mereczowszczyzna — zapomniana ojczyzna polskiego bohatera // Lipiec 31, 2015 / w 2003 roku, za sprawą dotacji od amerykańskiej ambasady w Mińsku, podjęto starania o przywrócenie dawnej świetności tego miejsca
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Tadeusz Kościuszko |
- Тадеуш Костюшко. Життя як фільм
- 100 великих аристократів — Костюшко Тадеуш Андрей Бонавентура — всемирная история. History.vn.ua. Процитовано 17 листопада 2012.
- Олександр, Едвард (1968). Jefferson and Kosciuszko: Friends of Liberty and of Man. Penn State University.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kostyushko Andzhej Tade ush Bonaventu ra Kostyu shko takozh znanij yak Tadej Koscyushko chi Tadeush Koscyushko pol Andrzej Tadeusz Bonawentura Kosciuszko 4 lyutogo 1746 Merechovshina Novogrudske voyevodstvo Rich Pospolita 15 zhovtnya 1817 Zoloturn Shvejcariya polskij vijskovij ta politichnij diyach biloruskogo pohodzhennya uchasnik Amerikanskoyi revolyuciyi ta provodir polskogo povstannya 1794 roku Vvazhayetsya nacionalnim geroyem Polshi Bilorusi Litvi ta Spoluchenih Shtativ pochesnij gromadyanin Franciyi Tadeush Kostyushkopol Andrzej Tadeusz Bonawentura KosciuszkoIm ya pri narodzhenniAndzhej Tadeush Bonaventura KostyushkoNarodzhennya12 lyutogo 1746 1746 02 12 1 abo 4 lyutogo 1746 1746 02 04 2 3 Merechovshina d Slonimskij povit d Novogrudske voyevodstvo Velike knyazivstvo Litovske Rich PospolitaSmert15 zhovtnya 1817 1817 10 15 3 1 71 rik abo 1817 5 Zoloturn Shvejcariya 6 insultPohovannyaKripta svyatogo Leonarda Korolivskogo zamku VarshavaKrayinaRich Pospolita SShA Franciya ShvejcariyaVid zbrojnih silKontinentalna armiya SShA Koronne vijsko Rechi PospolitoyiRid vijskpihotaOsvitaKadetskij korpus d Roki sluzhbi1765 1794ChlenAmerikanske filosofske tovaristvoZvannyapolkovnik 1776 1783 brigadnij general 1783 1784 general major 1789 1792 komandir 1792 Vijni bitviVijna za nezalezhnist SShA Obloga fortu Tikonderoga Bitva pid Saratogoyu Rosijsko polska vijna 1792 Bitva pid Zelencyami Polske povstannya 1794 roku Bitva pid MaceyevichamiTitulshlyahtichRidKostyushkiInsheperepohovanij u m KrakoviAvtografNagorodiOrden Bilogo Orla Rich Pospolita Tadeush Kostyushko u Vikishovishi Kostyushko vihodec zi spolshenoyi ruskoyi shlyahti narodivsya v lyutomu 1746 roku v rodovomu mayetku Merechovshina Pochatkovu osvitu zdobuv u Lyubeshivskij shkoli piariv u 20 rokiv zakinchiv Varshavskij kadetskij korpus Korol Stanislav Avgust Ponyatovskij pomitiv talant molodogo Tadeusha j vidpraviv jogo dlya podalshogo vivchennya vijskovoyi spravi ta arhitekturi u Parizh Povernuvshis 1774 roku na batkivshinu Kostyushko vlashtuvavsya repetitorom dochok Yuzefa Sosnovskogo Vin zakohavsya u starshu z nih Lyudviku Pislya nevdaloyi sprobi vikradennya divchini vin znovu povernuvsya do Franciyi Vlitku 1776 polskij oficer nathnennij vijnoyu za nezalezhnist SShA virushiv do Pivnichnoyi Ameriki U zvanni polkovnika Kontinentalnoyi armiyi vin keruvav budivnictvom chislennih oboronnih ukriplen zokrema pid Filadelfiyeyu j Saratogoyu ta fortu u Vest Pojnti Zdibnosti Kostyushka otrimali visoku ocinku u 1783 roci jogo pidvishili u zvanni do brigadnogo generala prijnyali do ordenu Cincinnata ta nadali pochesne amerikanske gromadyanstvo Do Polshi Kostyushko povernuvsya v 1784 roci odnak cherez opoziciyu do korolya i zv yazok z rodinoyu knyaziv Chortorijskih vin ne zmig povernutisya do vijskovoyi sluzhbi Uprodovzh 5 rokiv Tadeush zhiv u zlidnyah u nevelikij zamiskij sadibi Tilki pislya provedennya liberalnih reform za pidtrimki miscevoyi shlyahti znovu potrapiv do armiyi ta otrimav zvannya general majora 1792 roku chiniv opir rosijskim vijskam borovsya proti Torgovickoyi konfederaciyi V berezni 1794 roku general organizuvav i ocholiv nacionalno vizvolne povstannya Zavdyaki vdalij strategiyi ta vijskovomu talantu polski vijska zavdali nizku porazok rosijskij armiyi Vtim u bitvi pid Maceyevichami golovni sili povstanciv buli rozbiti a poranenij Kostyushko potrapiv u polon Zalishivshis bez lidera povstannya zijshlo nanivec a Rich Pospolita vnaslidok tretogo podilu pripinila vlasne isnuvannya 1796 roku pislya smerti rosijskoyi imperatrici Katerini II Kostyushka pomiluvav yiyi nastupnik Pavlo I yakij dozvoliv jomu znovu emigruvati do SShA 1798 roku Tadeush povernuvsya do Yevropi dovgij chas zhiv u Franciyi a pislya Videnskogo kongresu i azh do svoyeyi smerti v 1817 roci v Shvejcariyi Spershu jogo pohovali v Zoloturni zgodom tilo nacionalnogo geroya dostavili do Krakova j perepohovali v bazilici svyatih Stanislava i Vaclava PohodzhennyaGerb Roh III Tadej Kostyushko predstavnik berestejskogo shlyahetskogo rodu Kostyushkiv gerbu Roh III Jogo prapradid kam yaneckij boyarin Kostyantin Fedorovich vid zmenshuvalnoyi formi cogo imeni j utvorilosya prizvishe rodu sluzhiv pridvornim pisarem velikoknyazivskoyi kancelyariyi otrimav vid Sigizmunda Starogo u volodinnya selo Mali Sehnovichi Berestejskogo povitu Druzhinoyu Kostyantina bula Anna z knyazhogo rodu Golshanskih poridnenih z polskimi korolyami i velikimi knyazyami litovskimi cherez shlyubi Sofiyi ta Yuliani Golshanskih z Yagajlom i Vitovtom vidpovidno Do seredini XVII stolittya Kostyushki spoviduvali pravoslav ya ale za chasiv moskovo polskoyi vijni yak i bagato hto z berestejskoyi shlyahti vidijshli vid didivskoyi viri odni perejshli v rimo katolictvo inshi stali greko katolikami Kostyushki z Sehnovichiv buli rimo katolikami Lyudvik batko Tadeusha domigsya v 1731 roci uryadu mechnika Berestejskogo voyevodstva obiravsya v 1743 roci vid shlyahti voyevodstva v Litovskij Tribunal zumiv yakimos chinom vidsuditi u Sapigiv mayetok Merechovshina roztashovanij na vidstani dvoh verst vid Kosova Mati Tekla Ratomska pol Tekla Ratomska pohodila z ruskogo shlyahetskogo rodu i bula pravoslavnoyu Na moment narodzhennya Tadeusha Kostyushka jogo rodina volodila skromnimi zemelnimi volodinnyami na yakih pracyuvala 31 sim ya Ditinstvo ta yunistRodinna sadiba Kostyushkiv 1848 Portret materi Tekli Ratomskoyi Bilshist doslidnikiv vvazhayut sho Tadeush Kostyushko narodivsya v lyutomu 1746 roku u filvarku Merechovshina pol Mereczowszczyzna poblizu mistechka Kosovo za inshimi danimi u rodovomu mayetku Sehnovichi Obidva naseleni punkti roztashovuyutsya na terenah suchasnoyi Bilorusi Tochna data narodzhennya takozh nevidoma najimovirnishim ye 4 lyutogo prote okremi biografi navodyat 12 lyutogo ta 30 listopada 1745 roku Portret u pidlitkovomu vici Hlopchika ohrestili v rimo katolickomu Troyeckomu kosteli pid imenami Andrej Tadeush i Bonaventura odnak uprodovzh vsogo zhittya vin koristuvavsya tilki drugim iz nih Deyaki istoriki pripuskayut sho jogo ohrestili i za vizantijskim obryadom j nazvali Andreyem na chest apostola Andriya Pervozvanogo Za etnichnoyu prinalezhnistyu Kostyushki nalezhali do ruskogo rodu Hocha suchasni biloruski biografi interpretuyut jogo pohodzhennya yak biloruske prote sam Kostyushko nazivav sebe litvinom terminom yakij shiroko vzhivavsya vidnosno meshkanciv Velikogo knyazivstva Litovskogo bud yakoyi etnichnoyi prinalezhnosti Kostyushko ne rozmovlyav biloruskoyu movoyu oskilki jogo sim ya polonizuvalasya she v XVI stolitti tomu yak i bilshist dvoryanstva Rechi Pospolitoyi togo chasu Tadej u povsyakdennomu zhitti uzhivav polsku movu ta pov yazuvav sebe z polskoyu kulturoyu Dityachi roki majbutnogo borcya za svobodu projshli u Merechovshini Vidomo sho u nogo bulo dvi sestri Ganna i Katerina ta brat Yuzef Yak i vsi diti nezamozhnoyi shlyahti do dev yati rokiv Tadej vihovuvavsya vdoma 1755 roku jogo razom zi starshim bratom viddali v chernechu shkolu monahiv piariv v Lyubeshovi U cij shkoli molodij Andrej Bonaventura navchavsya uprodovzh 5 rokiv do 1760 vivchav latinsku polsku francuzku ta nimecku movi otrimav pochatkovi znannya z matematiki ta istoriyi Pro jogo zhittya mizh 1760 i 1765 rokami vidomostej majzhe ne zbereglosya Odnak dostemenno vidomo sho pislya raptovoyi smerti batka u 1758 roci finansovij stan sim yi znachno pogirshav 18 grudnya 1765 roku molodogo shlyahticha zavdyaki protekciyi knyazya Adam Kazimira Chortorijskogo zarahuvali do Varshavskogo kadetskogo korpusu privilejovanoyi licarskoyi shkoli utvorenoyi polskim korolem Stanislavom Avgustom Ponyatovskim Zaraz u cij budivli roztashovanij Varshavskij universitet Korpus specializuvavsya na vijskovij inzheneriyi Kadeti zajmalisya fizichnoyu pidgotovkoyu fehtuvannyam verhovoyu yizdoyu vivchali taktiku literaturu ta istoriyu latinsku nimecku i francuzku movi arifmetiku geometriyu i vishu matematiku fiziku politichnu ekonomiyu odnim iz osnovnih predmetiv bula artileriya osobliva uvaga pridilyalas geografiyi ta trigonometriyi Za svidchennyami druziv po korpusu Tadeush buv zabiyakoyu ne uhilyavsya vid duelej i mav kilka shramiv na tili Uzhe todi Kostyushko divuvav otochennya svoyimi asketizmom voleyu i cilespryamovanistyu yaki nagaduvali jogo druzyam korolya Karla XII za sho Tadeush otrimav prizvisko Shved Vidminni zdibnosti ambicijnist i napoleglivist dozvolili yunaku stati odnim iz najkrashih kadetiv 20 grudnya 1766 roku vin pislya zakinchennya navchannya v korpusi za specialnistyu vijskovogo inzhenera otrimav zvannya horunzhogo a v 1768 zvannya kapitana Podorozh YevropoyuGeneral Tadeush Kostyushko angl General Thaddeus Kosciusko Kartina Bendzhamina Vesta 1797 U 1768 roci koli Barska konfederaciya virishila rozirvati soyuz z Rosiyeyu dlya zahistu nezalezhnosti v Rechi Pospolitij rozgornulas gromadyanska vijna Brat Kostyushka Yuzef voyuvav na boci povstanciv yaki vistupali proti rivnopravnosti pravoslavnih i greko katolikiv Zitknuvshis iz vazhkim viborom mizh povstancyami i svoyimi patronami korolem i sim yeyu Chortorijskih yaki shvalyuvali postupovij perehid pid rosijske panuvannya Kostyushko virishiv pokinuti Polshu Naprikinci 1769 roku vin i jogo kolega vidomij hudozhnik Oleksandr Orlovskij otrimali korolivsku stipendiyu i 5 zhovtnya viyihali do Parizha Voni hotili prodovzhuvati svoyu vijskovu osvitu ale oskilki buli inozemcyami voni ne mali mozhlivosti postupiti v zhodnu z parizkih vijskovih akademij krim togo yim brakuvalo materialnih koshtiv dlya inzhenernoyi osviti Natomist yih zarahuvali do Korolivskoyi akademiyi zhivopisu i skulpturi Tam Kostyushko proyaviv zacikavlenist do malyuvannya ta zhivopisu brav uroki arhitekturi u vidomogo francuzkogo arhitektora Zhana Rodolfo Perrone Eskizi majbutnogo polkovodcya dijshli do nashogo chasu j zberigayutsya v polskih muzeyah yak nacionalno istorichna koshtovnist Portret Lyudviki Sosnovskoyi Odnak molodij shlyahtich ne zdavavsya v svoyemu pragnenni polipshiti j vijskovi znannya Protyagom p yati rokiv vin vidviduvav privatni lekciyi vikladachiv vijskovih shkil buv chastim gostem parizkih bibliotek Praci misliteliv francuzkogo prosvitnictva zokrema Voltera Montesk ye a osoblivo Zhana Zhaka Russo razom z religijnoyu terpimistyu yaka panuvala na teritoriyi Rechi Pospolitoyi spravili silnij vpliv na jogo svitoglyad Ne mensh silne vrazhennya zdijsnila francuzka ekonomichna teoriya fiziokrativ Perebuvannya u Franciyi spriyalo formuvannya u Kostyushka respublikanskogo svitobachennya z pritamannimi jomu idealami svobodi sovisti rivnopravnosti staniv j demokratichnogo ustroyu Popri te vin takozh prodovzhuvav rozvivati svoyi hudozhni navichki i hocha jogo kar yera pishla inshim napryamom vin vse zhittya prodovzhuvav malyuvati i pisati kartini Pislya korotkoyi podorozhi do Angliyi Italiyi Shvejcariyi ta Nimechchini vlitku 1774 roku Tadeush povernuvsya do Varshavi Batkivshina perezhivala vazhki chasi Vnaslidok pershogo podilu Rechi Pospolitoyi v 1772 Rosijska imperiya Prussiya i Avstriya zahopili znachnu chastinu teritoriyi krayini i posilili j bez togo chimalij vpliv na vnutrishnyu politiku polsko litovskoyi derzhavi Koli Kostyushko distavsya domu vin viyaviv sho jogo brat Yuzef roztrativ vlasne majno chastinu koshtiv samogo Tadeya i vliz u borgi Vijskovogo inzhenera chekalo j inshe rozcharuvannya pislya podilu derzhavi chiselnist vijska skorotili do 10 tisyach zhovniriv tomu miscya v armiyi dlya nogo ne znajshlosya a kupiti sobi patent na oficersku posadu z oglyadu na finansovij stan bulo nemozhlivim Brak koshtiv zmusiv Tadeya zajnyatisya repetitorstvom vin postupiv na sluzhbu do smolenskogo voyevodi ta magnata Josipa Silvestra Sosnovskogo de navchav malyuvannyu ta matematici dvoh jogo donok Kostyushko zakohavsya v starshu z nih Lyudviku Sosnovsku vona vidpovila vzayemnistyu Odnak sproba odruzhitis z divchinoyu viyavilas nevdaloyu Sosnovskij ne shotiv i chuti pro shlyub dochki z bidnim ta nerodovitim shlyahtichem U danij situaciyi ne zmig dopomogti i patron Chartorijskij tomu molodi lyudi virishivshi povinchatisya tayemno zvazhilisya na vtechu Tadeush vikrav Lyudviku osidlav konej i rushiv u napryamku silskoyi kaplici Batko ta slugi shvilovani vidsutnistyu donki virushiv v pogonyu i z legkistyu nazdognali zakohanih Yunij Kostyushko otrimav serjoznu prochuhanku mozhlivo same cya podiya stala prichinoyu jogo piznishoyi antipatiyi do klasovoyi nerivnosti Nevdovzi batko Lyudviki vidav divchinu za Yuzefa Lyubomirskogo sina kiyivskogo kashtelyana Rozcharovanij batkivshinoyu molodij shlyahtich virishiv skushtuvati krashoyi doli na chuzhini 9 i 10 zhovtnya 1775 roku Tadej Kostyushko yakomu bulo kategorichno vidmovleno perebuvati v budinku Sosnovskogo peredav prava na svoyu chastinu Sehnovichiv starshij sestri Ganni Za rishennyam rodini upravitelem sela stav yiyi cholovik Petro Estk yakij zi svoyeyi storoni zobov yazavsya viplatiti vsi borgi kreditoram Tadeya Voseni pozichivshi u rodichiv ta znajomih znachnu sumu koshtiv Kostyushko emigruvav 21 zhovtnya 1775 roku vin viyihav do Drezdena de namagavsya potrapiti v saksonske vijsko Koli dana ideya ne uvinchalasya uspihom sprobuvav vstupiti do armiyi kurfyursta Jomu vidmovili i tut pislya chogo vin virishiv povernutisya do Parizhu Tam vin diznavsya pro podiyi amerikanskoyi revolyucijnoyi vijni v yakij britanski koloniyi v Pivnichnij Americi povstali proti britanskoyi koroni i pochali borotbu za nezalezhnist Pershi amerikanski uspihi otrimali shirokij rozgolos u Franciyi pislya chogo francuzkij narod i uryad vidkrito pidtrimali poziciyu revolyucioneriv Vijna za nezalezhnist SShAKostyushko lyudina revolyucijnih porivan ta pragnen razom z inshimi inozemnimi oficerami v chervni 1776 roku vidpliv do Pivnichnoyi Ameriki Najimovirnishe ce stalos zavdyaki dopomozi francuzkogo prihilnika vijni za nezalezhnist kolonij Novogo svitu P yera Bomarshe Transatlantichne plavannya projshlo ne bez prigod Nepodalik uzberezhzhya Martiniki korabel potrapiv u silnij shtorm Potuzhni hvili kidali sudnom poki vid nogo ne zalishilisya tilki druzki Koli shtorm stih Tadeush priv yazav sebe i vryatovanih moryakiv do zlamanoyi shogli j dopliv do berega Divom vryatovanij vid zagibeli Kostyushko blizko misyacya probuv na ostrovi i nevdovzi vidpliv do kontinentu Uzhe v serpni vin zvodiv ukriplennya Filadelfiyi de zasidav Drugij Kontinentalnij kongres Jogo znannya i zdibnosti pomitiv Dzhordzh Vashington i zavdyaki ostannomu 31 serpnya 1776 roku Tadeusha priznachili u vijskove ministerstvo Spoluchenih Shtativ Pivnichna armiya Fort Klinton Vest Pojnt Monument Tadeushu Kostyushku u Vest Pojnti Pershim serjoznim viprobuvannyam vijskovogo talantu Tadeusha Kostyushka stalo budivnictvo ukriplen fortu Bilingsport Filadelfiya dlya zahistu berega richki Delaver i zapobigannya mozhlivogo prosuvannya britanskih vijsk vgoru za techiyeyu do mista Pro nadzvichajnu vazhlivist Filadelfiyi sluguvav toj fakt sho same tut perebuvalo vishe amerikanske vijskove kerivnictvo tut zasidav Drugij Kontinentalnij kongres Kostyushko z povnoyu viddacheyu sil vzyavsya za postavlenu spravu Za rozroblenim planom buli ukripleni mis Billing i odnojmennij port a richku perekrili kilkoma ryadami peregorod Spershu Andzhej Tadeush pracyuvav dobrovolcem u Bendzhamina Franklina a 18 zhovtnya 1776 Kongres vrahovuyuchi zaslugi revolyucionera u rozrobci oboronnih ukriplen i vzyavshi do uvagi rekomendaciyi Adama Chartorijskogo ta amerikanskogo generala Charlza Li priznachiv Kostyushko polkovnikom inzhenernih vijsk Kontinentalnoyi armiyi Navesni 1777 golovna zagroza dlya molodoyi respubliki navisla z pivnochi Bonaventura pereveli do Pivnichnoyi armiyi pid komanduvannya general majora Goracio Gejtsa V travni togo zh roku pidrozdili Pivnichnoyi armiyi pidijshli do kanadskogo kordonu Yak golovnij inzhener Kostyushko vidpovidav za budivnictvo fortiv ta ukriplennya vijskovih taboriv pri yih proyektuvanni Tadeush zoseredzhuvav svoyu uvagu nasampered na tomu yak spriyatlivo vikoristati osoblivosti landshaftu Nevdovzi polskogo inzhenera pereveli do fortu Tikanderoga odniyeyi z najpotuzhnishih ta griznih fortec Pivnichnoyi Ameriki Detalnij oglyad miscya majbutnoyi bitvi dovodiv neobhidnist kontrolyu nad pagorbom Sugar Loaf Z ciyeyi visochini vidkrivavsya vid na vsyu citadel sho robilo jogo idealnim miscem dlya roztashuvannya artilerijskoyi batareyi Mirkuvannya Tadeusha pidtrimali j inshi inzheneri prote komandir garnizonu brigadnij general Artur Sent Kler z jogo argumentami ne pogodivsya Ce viyavilos taktichnoyu pomilkoyu koli britanska armiya pribula v lipni 1777 roku vona zrobila same te pro sho tak napoleglivo poperedzhav Kostyushko Oskilki anglijci povnistyu vstanovili kontrol nad visochinami stanovishe amerikanciv stalo beznadijnim i voni zdali fortecyu bez boyu Britanski sili pochali peresliduvannya svoyih suprotivnikiv zmuchenih soldat Kontinentalnoyi armiyi sho bezladno vidstupali na pivden General major Filip Shajler vidchajdushno namagayuchis vidirvatisya vid britanciv nakazav dosvidchenomu Tadeushu zatrimati vorozhi vijska Kostyushko znajshov bliskuche rishennya za jogo rozporyadzhennyam soldati perekrili dorogi ta grebli zrubanimi derevami mosti i dambi yaki mig vikoristati suprotivnik bulo zrujnovano Dolayuchi pereshkodi obtyazheni velicheznim transportom britanci vtratili dorogocinnij chas za yakij amerikanski armijci vstigli bezpechno perepravitisya cherez richku Gudzon Gejts nakazav Kostyushku obstezhiti teritoriyu mizh protilezhnimi armiyami vibrati najvdalishu poziciyu i dobre yiyi ukripiti Neyu stala miscevist poblizu Saratogi znana yak Bemis Hajts angl Bemis Heights sho pidnositsya nad Gudzonom Kostyushko vikoristovuyuchi prirodni pereshkodi zbuduvav ukriplennya majzhe nepristupni z bud yakogo napryamku U dvoh bitvah pid Saratogoyu armiya Gejtsa zumila vistoyati pid natiskom anglijciv perejshla v nastup i otochila suprotivnika 13 zhovtnya zdavsya anglijskij general Dzhon Bergojn a 17 go kapitulyuvav jogo shestitisyachnij korpus Zalishki jogo zagonu vidstupili vid fortu v napryamku Kvebeka Dana bitva vvazhayetsya perelomnim momentom vsiyeyi amerikanskoyi revolyucijnoyi vijni Diyi Kostyushka pid Saratogoyu udostoyilisya velikih pohval vid generala Gejtsa yakij piznishe rozpovidav svoyemu drugu Bendzhaminu Rashu Velikimi taktikami kampaniyi stali pagorbi i lisi yaki zavdyaki vminnyu molodogo polskogo inzhenera buli obrani dlya moyeyi poziciyi U listi golovi Kongresu vid 10 listopada 1777 Dzhordzh Vashington nazivav 31 richnogo Tadeusha lyudinoyu nauki i najvishih yakostej U 1777 roci Kostyushko sklav polonez ta adaptuvav jogo dlya klavesina Nazvana na jogo chest muzichna kompoziciya piznishe zdobula populyarnist sered polskih patriotiv pid chas Listopadovogo povstannya 1830 roku Priblizno v toj zhe chas Tadeyevi vidilili chornoshkirogo pomichnika Agrippa Halla do yakogo vin zavzhdi stavivsya yak do rivnogo sobi druga U berezni 1778 Kostyushko pribuv u fortecyu Vest Pojnt yaka z chasom peretvorilasya na golovnu vijskovu akademiyu Armiyi SShA Tut vin proviv ponad dva roki zajmayuchis zmicnennyam fortifikacijnih sporud i polipshennyam oboroni citadeli Inzhener ne stav dotrimuvatisya poshirenoyi praktiki budivnictva fortec za nayavnimi v toj chas zrazkami a vikoristovuyuchi harakter miscevosti roztashuvav forti reduti batareyi ta mali ukriplennya na vazhkodostupnih pagorbah Golovnij fort Klinton sporudili na shili najvishogo pagorba na pravomu berezi richki Gudzon nad nim yarusami roztashovuvalisya batareyi Sama richka bula perekrita potuzhnim 60 tonnim lancyugom yakij pereshkodzhav prosuvannyu britanskih korabliv Pislya zavershennya robit u Vest Pojnti v serpni 1780 general Dzhordzh Vashington zadovolniv prohannya Kostyushko pro priznachennya golovnim inzhenerom v Pivdennu armiyu Pivdenna armiya Portret Kostyushko napisanij Kazimirom Vojnyakovskim 1780 roku Tadeusha Kostyushka yakij vstig zarekomenduvav sebe osvichenim ta rozvazhlivim vijskovim kerivnikom napravili na pivden Spoluchenih Shtativ Pislya podorozhi silskoyu miscevistyu shtatu Virdzhiniya v zhovtni 1780 roku vin pribuv do Pivnichnoyi Karolini zi zvitom dlya Goracio Gejtsa Odnak jogo vin ne zastav pislya rozgromnoyi porazki brigadnogo generala u pershij bitvi pri Kamdene Kontinentalnij kongres za poradoyu Vashingtona usunuv Gejtsa vid komanduvannya Pivdennoyu armiyeyu Na jogo misce priznachili generala Natanielya Grina yakij vvazhavsya odnim iz najzdibnishih i najnadijnishih amerikanskih voyenachalnikiv Oficijno vin prijnyav komanduvannya 3 grudnya 1780 Kostyushko prodovzhiv vijskovu sluzhbu na posadi golovnogo inzhenera na toj chas jogo diyalnist otrimala visoku ocinku i Gejtsa i samogo Grina Na pivdennomu teatri bojovih dij Kostyushko vhodiv v pidrozdil yakij zajmavsya budivnictvom ploskodonnih chovniv organizovuvav zakriplennya na poziciyah keruvav rozviduvalnimi operaciyami vidpovidav za rozmishennya taboriv ta obstezhennyam pereprav Jogo pracya viyavilasya vkraj vazhlivoyu pid chas znamenitoyi gonki do richki Dann angl Race to the Dan yaka mala misce v sichni ta lyutomu 1781 roku Naperedodni ciyeyi podiyi situaciya sklalas ne na korist povstanciv amerikanska armiya oslablena vazhkimi boyami j do togo zh pogano ekipirovana protistoyala chiselno perevazhalnim vijskam britanskogo generala Charlza Kornuolisa Zvazhayuchi na vrazlive stanovishe Nataniel Grin virishiv vidstupiti britanci zh kinulisya peresliduvati Bijci Kontinentalnoyi armiyi projshovshi zagalom 320 km spromoglis vidirvatisya ta bez osoblivih vtrat perepravilasya cherez povnovodni richki Yadkin ta Dann Veliku rol u perepravi vidigrali zbudovani pid kerivnictvo Kostyushka ploskodonni chovni bato Kornuollis yakij podibnih chovniv ne mav vidmovivsya vid pogoni j povernuvsya v Pivnichnu Karolinu Ce dalo mozhlivist amerikancyam peregrupuvati svoyi sili pivdennishe Galifaksa shtat Virdzhiniya de naperedodni Tadeush zviv ukriplenij tabir Vijska Natanielya Grina otaborilisya u misci bifurkaciyi richki Dip river angl Deep River poblizu budivli sudu v Gilfordi Bitva sho vidbulasya tut zavershilas povnim rozgromom vijsk Kornuolisa a strategichna perevaga na pivdennomu teatri bojovih dij azh do kincya vijni perejshla do ruk revolyucioneriv Navesni 1781 roku povstanci rozgornuli potuzhnij nastup v Pivdennij Karolini Tadeush Kostyushko takozh priyednavsya do osnovnogo korpusu Pivdennoyi armiyi Ob yednani amerikanski sili v drugij polovini 1781 vitisnili britanciv do priberezhnih portiv a 16 serpnya zavdali yim porazki u drugij bitvi pri Kamdene Z 22 travnya do 18 chervnya Kostyushko brav uchast v oblozi fortu Star opornogo punktu loyalistiv Obloga viyavilas nevdaloyu na pidhodi do transheyi yaku vlasnoruch konstruyuvav Kostyushko otrimav svoye yedine poranennya za sim rokiv sluzhbi udar bagnetom v sidnicyu Portret Tomasa Dzhefersona stvorenij samim Kostyushko Z majbutnim prezidentom SShA jogo pov yazuvala osobista druzhba Perebuvayuchi v Pivnichnij Karolini Tadej dopomagav zmicnyuvati amerikanski bazi a takozh brav uchast v dekilkoh nevelikih operaciyah poblizu Charlstona Po smerti svogo druga polkovnika Dzhona Lourensa Kostyushko prijnyav na sebe vidpovidalnist za rozviduvalni operaciyi v comu rajoni Pid jogo komanduvannya perejshli 2 kavalerijski eskadroni ta pihotnij zagin 14 listopada 1782 roku Tadeush vzyav uchast u bitvi pri Dzhejms Ajlendi yaka vvazhayetsya ostannim zbrojnim zitknennyam Kontinentalnoyi armiyi u vijni za nezalezhnist Tim ne mensh vin led ne zaginuv u nij a jogo nevelikij zagin rozgromili Vtim vzhe cherez misyac Kostyushko ogovtavsya j perebuvav u zvilnenomu vid britanciv Charlstoni Tam vin proviv zalishok vijni azh do 23 kvitnya 1783 roku gotuyuchi feyerverki dlya svyatkuvannya z nagodi pidpisannya Parizkogo mirnogo dogovoru Pislya semi rokiv neoplachenoyi sluzhbi Tadeush Kostyushko naprikinci travnya 1783 roku virishiv otrimati zarplatu yaka jomu nalezhala prote comu zavadili finansovi trudnoshi molodoyi amerikanskoyi respubliki Bagato inshih oficeriv ta soldativ Kontinentalnoyi armiyi perebuvali u podibnij situaciyi Kostyushko ochikuvav oplati oskilki ne mav koshtiv abi navit zaplatiti za podorozh nazad do Yevropi tomu buv zmushenij zajnyati groshi u polsko yevrejskogo bankira Hayima Solomona Vreshti resht jomu vidali sertifikat na 12280 dolariv yaki Kostyushko zmig otrimati lishe 1 sichnya 1784 Okrim cogo vin takozh oderzhav pravo na 500 akriv 202 34 gektara zemli ale tilki v tomu vipadku yaksho b oselivsya v SShA Chastinu koshtiv uslavlenij polskij inzhener vikoristav dlya zvilnennya rabiv Za znachni zaslugi u vijni za nezalezhnist amerikanskij uryad 13 zhovtnya 1783 roku nadav Tadeushu zvannya brigadnogo generala ta amerikanske gromadyanstvo Kostyushko stav odnim iz troh inozemciv prijnyatih do pochesnogo Ordenu Cincinnata nevdovzi stav chlenom Amerikanskogo filosofskogo tovaristva Dzhordzh Vashington osobisto nagorodiv jogo paroyu pistoletiv na yakih bulo vikarbuvano napis Z bagatoh odnomu Ex pluribus unum Druge povernennya do Rechi PospolitoyiPortret Kostyushka sho nini zberigayetsya v istorichnomu muzeyi Krakova U lipni 1784 roku Kostyushko pokinuv Spolucheni Shtati 26 serpnya pribuv do Rechi Pospolitoyi Vin vkotre podav prohannya pro priyednannya do polskoyi armiyi odnak daremno Na zavadi comu stav konflikt mizh jogo patronami sim yeyu Chortorijskih z odnogo boku j korolem Stanislavom Avgustom Ponyatovskim z inshogo Prigolomshenij podibnim stavlennyam na batkivshini Kostyushko virishiv oselitisya u seli Mali Sehnovichi ta zajnyavsya silskim gospodarstvom Jogo brat Yuzef roztrativ bilshu chastinu simejnih ugid cherez nevdali investiciyi ale za dopomogoyu svoyeyi sestri Ganni Kostyushko zumiv otrimati nalezhnu jomu chastku rodinnogo mayetku Popri te sho pomistya prinosilo nevelikij prote stabilnij pributok vin virishiv obmezhiti panshinu dlya svoyih selyan dvoma dnyami na tizhden Zhinki ta diti buli zvilneni vid roboti vzagali Nevdovzi jogo sadiba perestala davati pributok a sam Tadeush vliz u borgi Misceva shlyahta vbachala u comu oznaku nebezpechnogo liberalizmu Same na cej period pripadaye znajomstvo Kostyushka z aktivistami liberalnogo spryamuvannya zokrema z publicistom Stanislavom Stashicem ta kerivnikom Patriotichnoyi partiyi Gugo Kollontayem Ostannij zaproponuvav jomu posadu vikladacha u Yagelonskomu universiteti sho v Krakovi odnak Kostyushko vidmovivsya vid neyi Stanovishe zminilasya z pochatkom diyalnosti Chotiririchnogo sejmu 1788 1792 yakij iniciyuvav proces perelomnih zmin u politichnomu zhitti Rechi Pospolitoyi Odniyeyu iz reform sejmu stalo zbilshennya chiselnosti armiyi do 100 tisyach osib Kostyushko pobachiv u comu shans znovu povernutisya do vijskovoyi spravi Vin viyihav do Varshavi de brav uchast u politichnih debatah za mezhami Velikogo sejmu ta vistupav z propoziciyeyu stvorennya narodnogo opolchennya za amerikanskim zrazkom Koli politichni soratniki Tadeusha zdobuli shirshij vpliv na korolya Kostyushko znovu podav zayavku na vstup do vijska i 12 zhovtnya 1789 roku za rekomendaciyeyu berestejskogo sejmika za nogo klopotali Chartorijskij Frederik Moshinskij knyaz Sapega Severin Potockij i Lyudvika Lyubomirska otrimav posadu general majora Hocha sam Andzhej Bonaventura pragnuv potrapiti v armiyu Velikogo knyazivstva Litovskogo jogo priznachili v Korolivske vijsko Odnak visoka oplata u rozmiri 12000 zlotih na rik postavila krapku u bagatolitnih finansovih trudnoshah Portret zroblenij avstrijskim malyarem Josifom Grassi 1792 roku 1 lyutogo 1790 roku Kostyushko pribuv u Vloclavek i v seredini bereznya rozpochav sluzhbu Vlitku jomu bulo dorucheno komanduvannya kilkoma pihotnimi i kavalerijskimi chastinami v rajoni mizh richkami Bugom i Visloyu U serpni 1790 roku jogo peredislokuvali do Podillya de poblizu Starokostyantinova i Medzhibozha roztashovuvalisya dovireni jomu pidrozdili Pislya svogo priznachennya komanduvachem diviziyeyu knyaz Yuzef Ponyatovskij pleminnik korolya naznachiv Kostyushka svoyim zastupnikom Perebuvayuchi v Ukrayini Tadeush perezhivaye druge velike kohannya u svoyemu zhitti cogo razu do 18 litnoyi Tekli Zhurovskoyi donki zhidachivskogo horunzhogo Yuzefa Zhurovskogo z sela Gnativci Popri 27 richnu riznicyu u vici divchina vidpovila vzayemnistyu mizh zakohanimi kilka misyaciv trivalo listuvannya chastinu listiv Kostyushka opublikovano Odnak batko Tekli vidmoviv prohannya ruki donki posilayuchis na vidsutnist u potencijnogo zyatya mayetnostej Tim chasom Tadeush Kostyushko tisno zblizivsya z politichnimi reformatorami nadayuchi pidtrimku Gugo Kollontayu Yulianu Nyemcevichu ta inshim diyacham Vin podilyav yihni demokratichni poglyadi i stverdzhuvav sho selyani greko katoliki ta yevreyi povinni otrimati rivni civilni prava sho dast yim motivaciyu dlya zahistu Rechi Pospolitoyi u vipadku vijni Politichni reformatori ob yednani v pidtrimuvanu Prussiyeyu Patriotichnu partiyu zdobuli peremogu z prijnyattyam Konstituciyi 3 travnya 1791 roku Kostyushko rozglyadav danu podiyu yak krok u pravilnomu napryamku prote buv rozcharovanij zberezhennyam monarhiyi i vidsutnistyu zahodiv dlya pokrashennya stanovisha najznedolenishogo naselennya selyan ta yevreyiv Piznishe vzhe stavshi kerivnikom vizvolnogo povstannya vin pisav publicistu Yuzefu Pavlikovskomu Ya ne budu borotisya za odnu tilki shlyahtu ya hochu svobodi dlya vsiyeyi naciyi i lishe za neyi budu zhertvuvati svoyim zhittyam Susidi Rechi Pospolitoyi vbachali u reformi konstituciyi nebezpeku yihnomu vplivu na polsku politiku Vnutrishnye nevdovolennya panuvalo i sered konservativnoyi chastini magnativ yaki vvazhali Osnovnij zakon zagrozoyu dlya vlasnih privileyiv i tomu ratuvali za jogo skasuvannya Ne dobivshis cogo voni 14 travnya 1792 roku sformuvali Targovicku konfederaciyu j zvernulisya za dopomogoyu do rosijskoyi imperatrici Katerini II 18 travnya 1792 roku rosijska armiya peretnula kordon Rechi Pospolitoyi rozpochavshi takim chinom rosijsko polsku vijnu 1792 Vijna 1792 roku Kartina Yuliusha Kossaka Vstup chislennoyi carskoyi armiyi proti zakonnogo uryadu istoriki rozglyadayut ne inakshe yak akt yavnoyi agresiyi Rosijski vijska mayuchi v svoyemu rozporyadzhenni blizko 98 000 soldativ zi znachnim bojovim dosvidom volodili majzhe potrijnoyu chiselnoyu perevagoyu Rich Pospolita mogla protistaviti tilki 37 000 bijciv Pered samim pochatkom vorozhoyi intervenciyi Kostyushko otrimav posadu zastupnika komandira pihotnoyi diviziyi Yuzefa Ponyatovskogo sho dislokuvalasya v Zahidnij Ukrayini Koli knyaz 3 travnya 1792 stav golovnokomanduvachem koronnoyi armiyi Tadeush zajnyav post komandira diviziyi pid Kiyevom Rosiyani atakuvali front silami 3 armij potuzhnij nastup yakih zmusiv polski pidrozdili vidstupiti vglib krayini Rozumiyuchi nemozhlivist oboroni pozicij na vsij dilyanci frontu Kostyushko zaproponuvav skoncentruvati sili na najnebezpechnishih napryamkah ta likviduvati korpusi suprotivnika odin za odnim Oderzhani takim chinom shvidki peremogi na jogo dumku mali b nivelyuvati chiselnu perevagu ta pidvishiti moralnij duh ne nadto dosvidchenih polskih zhovniriv Vtim Ponyatovskij vidkinuv cej plan 22 travnya 1792 roku rosijski vijska perejshli kordon v Ukrayini Korolivska armiya bula zanadto slabka abi zavaditi strimkomu prosuvannyu chotiroh vorozhih kolon tomu soldati pid komanduvannyam Kostyushka vidijshli z boyami na zahidnij bereg richki Pivdennij Bug 18 chervnya Ponyatovskij vigrav bitvu pid Zhilincyami Diviziya samogo Tadeusha vikonuvala funkciyu okremogo ar yergardu Vona ne brala bezposerednoyi uchasti u bojovih diyah a z yednalasya z osnovnimi silami tilki z nastannyam temryavi Odnak staranna oborona tilu ta flangiv osnovnih vijsk pospriyali peremozi i za ce Kostyushko otrimav tilki sho vvedenij orden Virtuti Militari Odnak polskij vidstup prodovzhuvavsya 7 lipnya vijska Kostyushka vstupili v bij u misti Volodimir Perejshovshi na pivnichnij bereg Bugu armiya Rechi Pospolitoyi dlya utrimannya oboronnoyi liniyi rozdililas na 3 diviziyi Danij manevr vidbuvsya bez vrahuvannya dumki Kostyushka i vsuperech ochikuvannyam tilki oslabiv polsku armiyu Francuzka gravyura Tadeusha Kostyushka stvorena Fransua Bonnevilem Bojovi z yednannya Tadeusha priznachalis dlya zahistu pivdennogo flangu poryad z avstrijskim kordonom U bitvi pid Dubenkoyu yaka vidbulasya 18 lipnya 1792 roku na ar yergard Kostyushka ruhnula vsya sila rosijskoyi ataki Mayuchi lishe blizko 6000 za inshimi danimi 5300 bijciv ta 24 garmati vin zumiv na neobhidnij chas strimati natisk rosijskogo generala Mihajla Kahovskogo ta jogo 25 000 soldat U bitvi polskij voyenachalnik vmilo vikoristav peresichnu miscevist ta polovi ukriplennya zmusivshi carsku armiyu prijnyati bij u nevigidnomu dlya nih misci na vuzkij dilyanci bolotistoyi miscevosti mizh avstrijskim kordonom ta richkoyu P yat godin polyakam vdavalosya strimuvati suprotivnika sho dozvolilo diviziyam Ponyatovskogo i Mihajla Vilgorskogo vidijti vid Bugu Pislya vtrati Kostyushkom vsih polovih ukriplen ta garmat koronna armiya vidstupila vid Dubenki Popri vidstup cya bitva prinesla jomu slavu odnogo iz najobdarovanishih polkovodciv Rechi Pospolitoyi Pislya zavershennya bitvi korol Stanislav Avgust Ponyatovskij pidvishiv Tadeusha Kostyushka do zvannya general lejtenanta i nagorodiv ordenom Bilogo orla Zvistka pro vdali diyi pid Dubenkami poshirilis Yevropoyu i 26 serpnya vin otrimav pochesne gromadyanstvo revolyucijnoyi Franciyi U toj chas koli Kostyushko vvazhav rezultat vijni vse she nevirishenim 24 lipnya korol poboyuyuchis porazki nakazav pripiniti bojovi diyi proti Rosiyi j ogolosiv pro priyednannya do Targovickoyi konfederaciyi Cya zvistka shokuvala armiyu bolyuche yiyi sprijnyav i sam Tadeush yakij virishiv ogolositi korolyu rokosh Vtim Yuzef Ponyatovskij vidradiv jogo vid takogo kroku Na znak protestu Kostyushko 30 serpnya 1792 roku podav u vidstavku na korotkij chas povernuvsya do Varshavi de otrimav pidvishennya j platnyu ta kategorichno vidkinuv propoziciyu korolya zalishitis v armiyi Priblizno v toj zhe chas vin zahvoriv na zhovtyanicyu EmigraciyaKapitulyaciya Rechi Pospolitoyi stala vazhkim udarom dlya Kostyushka yakij ne prograv zhodnoyi bitvi vprodovzh vsiyeyi kampaniyi Vseredini veresnya vin podav u vidstavku j na pochatku zhovtnya viyihav z Varshavi Spershu vin virushiv do avstrijskoyi Galichini do simejnoyi rezidenciyi Chortorijskih v Senyavi de zibralosya bagato nevdovolenih situaciyeyu V seredini listopada Tadeush perebravsya do Lvova de proviv dva tizhni Meshkanci mista zustrili jogo iz pochestyami postat uslavlenogo polkovodcya privablyuvala natovp yakij vbachav u nomu spravzhnogo nacionalnogo geroya Polska aristokratka Izabella Chortorijska navit zaproponuvala Kostyushku ruku svoyeyi dochki Sofiyi Avstrijci yaki volodili Lvovom zaproponuvali voyenachalniku misce v svoyij armiyi ale vin vidmovivsya Pislya cogo voni virishili areshtuvati Tadeusha prote vin pokinuv misto ranishe Naprikinci misyacya vin zupinivsya v mayetku Zamojskih de zustrivsya zi Stanislavom Stashicem Pislya nedovgogo perebuvannya v Pulavah Kostyushko spershu 12 13 grudnya pobuvav u Krakovi a 17 grudnya u Vroclavi Nezabarom vin pereyihav do nimeckogo Lejpciga de polski vijskovi i politiki stvorili svoyeridnu emigracijnu diasporu Piznishe vin z deyakimi inshimi emigrantami vzyav uchast u rozrobci planiv povstannya proti rosijskogo pravlinnya v Rechi Pospolitoyi Politichni diyachi sho grupuvalisya navkolo Ignaciya Potockogo ta Gugo Kollontaya shukali kontakti z podibnimi opozicijnimi grupami v samij Polshi i nevdovzi vesnoyu 1793 roku do nih priyednalisya nizka politikiv ta revolyucioneriv zokrema Ignacij Dzyalinskij Hocha Kollontaj ta inshi gotuvali povstannya she do togo yak do nih doluchivsya sam Kostyushko jogo pidtrimka viyavilas velmi spriyatlivoyu oskilki Tadeush vvazhavsya odnoyu iz najpopulyarnishih osobistostej v Rechi Pospolitij Nacionalno vizvolne povstannyaFrancisk Smuglevich Prisyaga Tadeusha Kostyushka na krakivskomu rinku 1797 Nacionalnij muzej Poznan Dokladnishe Povstannya Kostyushka Pislya povernennya z Franciyi do Saksoniyi a potim u Galichinu Kostyushko aktivno vklyuchivsya v pidgotovku zagalnonacionalnogo povstannya diktatorom yakogo jogo bulo virisheno priznachiti Faktichno povstannya pochalosya 12 bereznya 1794 roku koli general Antonij Madalinskij vidmovivsya skorochuvati I Velkopolsku brigadu nacionalnoyi kavaleriyi i rushiv na choli yiyi z Ostrolenki na Krakiv Pri zvistci pro ce Kostyushko negajno z yavivsya do Krakova i tam progolosiv Akt povstannya prisyagnuv sam priviv do prisyagi zhiteliv i garnizon Aktom povstannya pidpisanim vsima krakivcyami Kostyushko buv progoloshenij Nachalnikom povstannya i jomu bula nadana vsya povnota civilnoyi i vijskovoyi vladi v krayini Cej den 24 bereznya zvichajno i vvazhayut dnem pochatku povstannya 24 bereznya Tadeush zvernuvsya do naselennya vipustivshi chotiri patriotichni vidozvi Do vijska Do gromadyan Do svyashenikiv Do zhinok Bitva pid Raclavicyami Kartina maslom 132 77 mm Vojceha Luki eksponat Muzej profesijnogo miniatyurnogo mistectva Genrik Yan Dominyak v Tihah Pid komanduvannyam Kostyushka povstanci zdobuli peremogu nad carskimi vijskami pid Raclavicyami 4 kvitnya Povstannya mishan zvilnilo Varshavu 17 18 kvitnya i Vilno 22 23 kvitnya Obloga Varshavi sho vidbulasya potim spilnoyu rosijsko pruskoyu armiyeyu zakinchilasya nevdacheyu znachnoyu miroyu zavdyaki umilomu kerivnictvu oboronoyu z boku Kostyushka 7 travnya Kostyushko vidav Polaneckij universal u yakomu selyanam obicyalosya osobiste zvilnennya i zmenshennya povinnostej 10 zhovtnya v boyu pid Maceyevicyami z rosijskimi vijskami pid komanduvannyam Ferzena Kostyushko buv vazhko poranenij uzyatij v polon kornetom Harkivskogo legkokinnogo polku F I Lisenkom i zaprotorenij v Petropavlivsku fortecyu Emigraciya U listopadi 1796 roci odrazu po smerti Katerini II jogo zvilniv Pavlo I yakomu Kostyushko prinis virnopiddanu prisyagu jmovirno za napolyagannyam pridvornih sho zapevnyali sho inakshe imperator ne zvilnit 12 tisyach polskih polonenih Viyihav v SShA ale v 1797 roci povernuvsya do Yevropi i z 1798 roku vlashtuvavsya pid Parizhem Stavlyachis do Napoleona yak do tirana kategorichno vidmovlyavsya vid bud yakoyi spivpraci z nim hocha v 1806 roci jomu proponuvali pidnyati povstannya v Polshi i ocholiti Velike gercogstvo Varshavske prote Kostyushko ne otrimavshi vid Napoleona garantij vidnovlennya Polshi v kolishnih mezhah kategorichno vidmovivsya vid propoziciyi vvazhayuchi negidnim sebe buti znaryaddyam v rukah francuzkogo imperatora 1815 roku vidmovivsya vid zaproshennya Oleksandra I ocholiti administraciyu Carstva Polskogo takozh pislya togo yak diznavsya sho Polsha ne bude vidnovlena u mezhah 1772 roku Zahvoriv 1 zhovtnya 10 zhovtnya napisav zapovit pomer 15 zhovtnya 1817 roku v shvejcarskomu misti Zoloturn Bilya lizhka vmirayuchogo ne bulo zhodnogo polyaka Ceremoniya pohoroniv vidbulas 19 zhovtnya v yezuyitskij cerkvi Jogo zabalzamovane tilo perevezli dlya pohovannya do Vavelskoyi katedri Krakova de pohovali 23 chervnya 1819 roku u kripti Sv Leonarda Nutroshi buli pohovani na cvintari v Cuhvilli pid Soluroyu serce u 1927 roci povernuli na Batkivshinu Muzej narodovij Varshava Pam yat pro KostyushkaMonument Tadeushu Kostyushko u Merechovshini Bilorus V Ukrayini Popri ruske pohodzhennya ta viru Tadej Kostyushko buv pribichnikom polskoyi versiyi francuzkoyi koncepciyi lingvistichnoyi odnomanitnosti naselennya Polshi Same za rahunok movi vin bachiv mozhlivist polonizaciyi ruskogo ta inshih narodiv davnoyi Rechi Pospolitoyi z podalshoyu mozhlivistyu vikoristannya yih u protistoyanni z rosiyanami prussami ta avstrijcyami upokorennya rusiniv nemozhlive bez zaspokoyennya yih fanatizmu ce mozhna zdijsniti virnim i najm yakishim sposobom a same ob yednuyuchi yih svyata vse z nashimi nehaj odin bude kalendar takozh treba zrobiti tak shob popi mogli sluzhiti liturgiyi po polski Privchati yih rusiniv treba do polskoyi movi nehaj po polski vse yih sluzhbi budut Zgodom duh polskij v nih uvijde Za voroga budut potim vvazhati togo hto b ne znav nacionalnoyi movi Pochnut nenaviditi moskalya prussaka i avstriyaka tak yak francuz nenavidit anglijcya Z lista svoyemu susidu i poslu trokskomu na Chotiririchnij sejm Mihalu Zalevskomu V Ukrayini ye vulici na jogo chest u Volodimiri Dnipri Kivercyah Kostyantinivci Krivomu Rozi Lvovi Rivnomu Snizhnomu ta Hmelnickomu Za kordonom U 1840 roci doslidnik pol Pawel Edmund Strzelecki nazvav vidkritu nim v Avstraliyi goru im yam Kostyushka Gora Kostyushka ye najvishoyu goroyu Avstralijskogo kontinentu yiyi visota stanovit 2228 metriv Na sogodni cya gora ye centrom Nacionalnogo parku im Kostyushka angl Kosciuszko National Park Embrouz Birs prisvyativ jomu poeziyu Svoboda U Sankt Peterburzi ta Nyu Jorku ye vulici Tadeya Kostyushka U Nyu Jorku jogo imenem nazvano mist shkolu i stanciyu metro U Krakovi v pam yat pro Tadeya Kostyushka zbudovano kurgan PrimitkiTadeusz Kosciuszko OUP 2006 ISBN 978 0 19 977378 7 d Track Q217595d Track Q24255573d Track Q1547776 Deutsche Nationalbibliothek Record 118715143 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Kostyushko Tadeush Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Kascyushki Belarus encyklapedychny davednik 1995 S 379 Uladzimir Emyalyanchyk Kascyushki EGB T 4 S 146 Uladzimir Emyalyanchyk Kascyushki EVKL S 72 Radavody Kascyushkay 16 lipnya 2011 u Wayback Machine Anatol Benzyaruk Kascyushki Syahnovickiya Gistoryya staradaynyaga rodu Brest Akademiya 2006 132 s Herbst 1969 p 431 Storozynski9 2009 s 2 Storozynski11 2011 s 2 Herbst 1969 p 430 Institute of World Politics 2009 article Szyndler 1994 s 103 Storozynski9 2009 s 13 Kajencki 1998 s 54 Storozynski11 2011 s 27 Storozynski11 2011 s 28 ESBE Kostyushko Tadeush Andzhej Bonaventura Vikiteka ru wikisource org ros Procitovano 8 lyutogo 2018 Gardner 1942 s 17 Storozynski9 2009 s 17 18 ESBE Kostyushko Tadeush Andzhej Bonaventura Vikiteka ru wikisource org ros Procitovano 10 bereznya 2018 Yuho 1994 Storozynski11 2011 s 32 Ostrover 1961 s 76 79 Klejn B Najdeno v arhive Neman zhurnal 1965 6 S 120 Storozynski11 2011 s 36 38 Storozynski9 2009 s 17 18 Tablica upamietniajaca podroz Tadeusza Kosciuszki do Ameryki doplynela na Martynike dzieje pl pol Procitovano 22 kvitnya 2018 Sulek 1970 s 142 Storozynski11 2011 s 41 42 Storozynski11 2011 s 47 52 Storozynski11 2011 s 53 54 Afflerbach 2012 s 177 179 Storozynski11 2011 s 65 Anderton 2002 Vol 5 No 2 Storozynski11 2011 s 111 12 Sulek 1970 s 143 Storozynski2011 2011 s 85 Storozynski11 2011 s 131 32 Palmer 1976 p 171 174 Storozynski11 2011 s 141 142 Storozynski11 2011 s 144 146 Storozynski11 2011 s 147 Storozynski11 2011 s 148 Storozynski11 2011 s 149 153 Storozynski11 2011 s 154 Storozynski11 2011 s 158 160 Kajencki 1998 s 174 Storozynski11 2011 s 161 162 Storozynski11 2011 s 164 Storozynski9 2009 s 114 Storozynski11 2011 s 166 167 Storozynski11 2011 s 168 Herbst 1969 p 43 Storozynski11 2011 s 177 Sulek 1970 s 147 Storozynski11 2011 s 181 Storozynski11 2011 s 187 Storozynski11 2011 s 203 Szyndler Bartlomiej 1991 Tadeusz Kosciuszko 1746 1817 Polish Warszawa Wydawnictwo Bellona s 119 ISBN 83 11 07728 2 Siemienski Lucjan 1877 Listy Kosciuszki do jenerala Mokronowskiego i innych osob pisane Polish Lwow ksiegarnia Gubrynowicza i Schmidta s 191 217 Zapadenko I V Istoriya neshaslivogo kohannya Tadeusha Kostyushka i Tekli Zhurovskoyi z zhittyepisom inshih uchasnikiv podiyi u Medzhibozhi Igor Valentinovich Zapadenko Hmelnicki krayeznavchi studiyi naukovo krayeznavchij zbirnik Hmelnickij FOP Strihar A M 2018 S 98 108 Storozynski11 2011 s 194 Storozynski11 2011 s 195 Storozynski11 2011 s 213 214 Istoriya Polshi V 3 h t Pod red V D Korolyuka i dr M Izd vo Akad nauk SSSR 1954 T 1 S 345 Storozynski11 2011 s 218 223 Storozynski11 2011 s 223 Bardach 1987 s 317 Herbst 1969 p 433 Sulek 1970 s 133 Storozynski1 2011 s 224 Storozynski1 2011 s 230 Alex Storozynski January 2011 Kosciuszko Ksiaze chlopow W A B s 223 224 ISBN 978 83 7414 930 3 Procitovano 2 sichnya 2013 Sulek 1970 s 135 137 Otrebski 1994 s 39 Storozynski1 2011 s 231 Herbst S Kosciuszko Andrzej Tadeusz Bonawentura 1746 1817 S 438 pol PDF Arhiv originalu PDF za 14 lyutogo 2019 Procitovano 10 travnya 2018 LiteraturaUsenko P G Koscyushko Tadej Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 231 ISBN 978 966 00 0855 4 Usenko P G I nash Tadej Koscyushko Svitoch voli na marginesi ukrayinistiki K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2000 56 s ISBN 966 02 1857 5 Smolij V A Povstannya 1794 r pid kerivnictvom T Kostyushka i Pravoberezhna Ukrayina Smolij V A Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1974 2 S 98 103 Dyakov V Tadeush Kostyushko v russkoj stolice Rodina zhurnal 1992 8 9 S 154 Karnovich E P Kostyushko Ocherki i rasskazy iz starinnogo byta Polshi SPb Tipografiya F S Sushinskogo 1873 S 344 Ostrover L Tadeush Kostyushko Molodaya gvardiya M 1961 272 s Zhizn zamechatelnyh lyudej Sulek Z Tadeush Kostyushko vozhd i obshestvennyj reformator Istoriya voennogo dela v Polshe Izbrannye voprosy Pod red Vitolda Beganskogo i dr Varshava Izd vo M vo nac oborony Polsk Nar Respubliki 1970 S 132 151 Ya Yuho U Emyalyanchyk Naradziysya ya licvinam Mensk Navuka i tehnika 1994 ISBN 5 343 01483 6 Nescyarchuk L Backayshchyna Tadevusha Kascyushki Leanid Nescyarchuk Belaruski gistarychny chasopis 2004 12 S 27 30 Afflerbach Holger Strachan Hew 2012 How Fighting Ends A History of Surrender United Kingdom Oxford University Press 473 pages ISBN 978 0 19 969362 7 Bardach Juliusz Lesnodorski Boguslaw Pietrzak Michal 1987 History of the Polish State and Law Warsaw Panstwowe Wydawnictwo Naukowe Chisholm Hugh 1911 Encyclopaedia Britannica A Dictionary of Arts Sciences Literature and General Information T 15 New York Davies Norman 2005 God s Playground A History of Poland in Two Volumes New York Columbia University Press Vol 1 616 pages Vol 2 591 pages ISBN 978 0 19 925340 1 Gardner Monica Mary 1942 Kosciuszko A Biography G Allen amp Unwin ltd 136 pages Book Google Book Gutenberg Herbst Stanislaw 1969 Tadeusz Kosciuszko Polish T 14 Warszawa Instytut Historii Polska Akademia Nauk a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite encyclopedia title Shablon Cite encyclopedia cite encyclopedia a Proignorovano work dovidka Kite Elizabeth S 1918 Beaumarchais and the War of American Independence Boston Gorham Press 614 pages E book Francis C Kajencki Thaddeus Kosciuszko Military Engineer of the American Revolution Southwest Polonia Press 334 pages 1998 ISBN 978 0 9627190 4 2 Korzon Tadeusz 1894 Kosciuszko biografia z dokumentow wysnuta Polish Nakl Muzeum Narodowego w Rapperswylu 819 pages Landau Zbigniew Tomaszewski Jerzy 1985 The Polish Economy In the Twentieth Century Poland Croom Helm 346 pages ISBN 978 0 7099 1607 9 Looser Devoney 2010 Women Writers and Old Age in Great Britain 1750 1850 Baltimore Johns Hopkins University Press 252 pages ISBN 978 1 4214 0022 8 Lukowski Jerzy Zawadzki W H 2001 A Concise History of Poland Cambridge United Kingdom Cambridge University Press 317 pages ISBN 978 0 521 55917 1 Makowski Marcin Lukasz 2013 Prawdziwa twarz Tadeusza Kosciuszki The True Face of Tadeusz Kosciuszko Gwiazda Polarna no 10 Spoleczenstwo i media Nash Gary Hodges Graham Russell Gao 2012 Friends of Liberty A Tale of Three Patriots Two Revolutions and the Betrayal That Divided a Nation Thomas Jefferson Tadeusz Kosciuszko and Agrippa Hull New York Basic Books 328 pages ISBN 978 0 465 03148 1 Otrebski Tomasz 1994 Kosciuszko 1893 1896 Wydawn Partner 304 pages ISBN 978 83 900984 0 1 Otrebski Tomasz 1831 Tadeusz Kosciuszko to jest biografia tego bohatera pomnozona wielu dodatkami i uwagami z historycznych zrzodel czerpanemi przez tlumacza 1831 Paulauskiene Ausra 2007 Lost And Found The Discovery of Lithuania in American Fiction Amersterdam New York Rodopi B V 173 pages ISBN 978 90 420 2266 9 Palmer Dave R 1976 Fortress West Point 19th Century Concept in an 18th Century War Military Engineer Military Engineer 68 Savas Theodore P Dameron J David 2010 New American Revolution Handbook Facts and Artwork for Readers of All Ages 1775 1783 New York Casemate Publishers 168 pages ISBN 978 1 932714 93 7 Stone Daniel 2001 The Polish Lithuanian State 1386 1795 Seattle Washington University of Washington Press 374 pages ISBN 978 0 295 98093 5 Storozynski Alex The Peasant Prince Thaddeus Kosciuszko and the Age of Revolution St Martin s Press 352 pages 2009 ISBN 978 1 4299 6607 8 Book Storozynski Alex Kosciuszko Ksiaze chlopow W A B 2011 ISBN 978 83 7414 930 3 Sulkin Sidney Sulkin Edith 1944 The Democratic Heritage of Poland For Your Freedom and Ours An Anthology Poland 236 pages Allen amp Unwin Suziedelis Saulius 7 lyutogo 2011 Historical Dictionary of Lithuania Lanham Maryland Scarecrow Press 428 pages ISBN 978 0 8108 4914 3 Bartlomiej Szyndler Powstanie kosciuszkowskie 1794 Ancher 455 pages 1994 ISBN 978 83 85576 10 5 Szyndler Bartlomiej 1991 Tadeusz Kosciuszko 1746 1817 Polish Poland Wydawnictwo Bellona 487 pages ISBN 978 83 11 07728 7 Tadeusz Kosciuszko Janina Wisniewska Kopiec Kosciuszki w Krakowie Mereczowszczyzna zapomniana ojczyzna polskiego bohatera Lipiec 31 2015 w 2003 roku za sprawa dotacji od amerykanskiej ambasady w Minsku podjeto starania o przywrocenie dawnej swietnosci tego miejscaPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tadeusz Kosciuszko Tadeush Kostyushko Zhittya yak film 100 velikih aristokrativ Kostyushko Tadeush Andrej Bonaventura vsemirnaya istoriya History vn ua Procitovano 17 listopada 2012 Oleksandr Edvard 1968 Jefferson and Kosciuszko Friends of Liberty and of Man Penn State University