Фельдмаршал Джефрі Емгерст, 1-й барон Емгерст (англ. Jeffery Amherst, 1st Baron Amherst; 29 січня 1717 — 3 серпня 1797) — офіцер британської армії та головнокомандувач британською армією. Емгерста вважають архітектором успішної британської кампанії із завоювання території Нової Франції під час Семирічної війни.
Джефрі Емгерст | |
---|---|
англ. Jeffery Amherst | |
Портрет, написаний Томасом Гейнсборо | |
Титул | барон |
Народився | 29 січня 1717[1][2][…] Рівергед[d][5][…] |
Помер | 3 серпня 1797[1][2][…] (80 років) d[6][…] |
Поховання | Севенокс[7] |
Громадянство | Королівство Велика Британія і Велика Британія[8] |
Підданство | Королівство Великої Британії |
Батько | Джефрі Емгерст |
Матір | Елізабет Керіл Емгерст |
Родичі | Вільям Емгерст (племінник) |
Дружина | Джейн Дейлісон (померла в 1765); Елізабет Кері |
Головнокомандувач Британською армією | |
Час на посаді: | |
1793 — 1795 | |
Попередник | |
Наступник | Фредерік, герцог Йоркський |
Головнокомандувач Британською армією | |
Час на посаді: | |
1778 — 1782 | |
Попередник | вакансія |
Наступник | |
Губернатор Гернсі | |
Час на посаді: | |
1770 — 1797 | |
Попередник | Річард Літлтон |
Наступник | |
Генерал-губернатор британської Північної Америки | |
Час на посаді: | |
1760 — 1763 | |
Попередник | посада створена у зв'язку із завоюванням територій |
Наступник | |
Коронний губернатор Вірджинії | |
Час на посаді: | |
1759 — 1768 | |
Попередник | |
Наступник | |
Головнокомандувач Північної Америки | |
Час на посаді: | |
1758 — 1763 | |
Попередник | Джеймс Аберкромбі |
Наступник | |
Військовий | |
Приналежність | Британська імперія |
Рід військ | Британська армія |
Роки служби | 1735—1795 |
Звання | Фельдмаршал |
Війни/Битви | Війна за австрійську спадщину: Деттінгенська битва, битва при Фонтенуа, битва при Рокурі, битва при Лауфельді; Семирічна війна: битва при Хастенбеку; Франко-індіанська війна; Війна за незалежність США; Бунт лорда Гордона; Французькі революційні війни |
| |
Нагороди | Орден Лазні |
Автограф | |
| |
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис
Ранні роки
Джефрі Емгерст народився 29 січня 1717 року в селищі біля містечка Севенокс в англійському графстві Кент. Він був другим сином в заможній родині Джефрі Емгерста та його дружини Елізабет Керіл Емгерст. Його батько був баристером — адвокатом вищого рангу.
Незадовго до свого дванадцятиріччя Джефрі став пажем у , та , що жив у дворянській садибі Ноул-хаус неподалік від , де мешкали Емгерсти. Така служба вважалась соціальним та освітнім привілеєм. Разом із Секвілом Емгерст відвідував Ірландію. За сприяння Секвіла у віці 18-ти років 10 липня 1735 року Джефрі потрапив на службу до Першого полку гвардійської піхоти, де він був прапороносцем. В мирний час Перший полк гвардійської піхоти зазвичай розквартировувався у Лондоні, і його основним завданням було служити королівській сім'ї. У воєнний час полк посилали в місця бойових дій. Під час перших років служби Емгерста, полк розташовувався у Лондоні та у Віндзорі, займаючись охороною королівської родини. В 1738 році Емгерст був підвищений до звання лейтенанта.
Війна за австрійську спадщину та друге якобітське повстання
В 1740 році спалахнула війна за австрійську спадщину через порушення Прагматичної санкції — ухваленого імператором Священної Римської імперії Карлом VI закону про спадкування престолу, який встановив неподільність усіх спадкових земель Габсбургів. Після смерті Карла VI в 1740 році на австрійські землі Габсбургів, які за Прагматичною санкцією мала успадкувати дочка Карла Марія-Терезія, заявили права кілька європейських держав: Пруссія вимагала Нижню Сілезію, виставивши війська на кордоні. Франція, Саксонія, Сардинія та Річ Посполита також виставили війська, сподіваючись на розділ австрійських земель. Британія, як гарант Прагматичної санкції, надала допомогу Марії-Терезії, пославши у 1741 році війська у кількості 16000 чоловіків до Фландрії. Серед розгорнутих у Фландрії британських військ був полк, в якому служив Емгерст, якого призначили ад'ютантом генерала Джона Лігоне. Протягом кількох місяців у Фландрії британські війська чекали на війська своїх союзників — Нідерландів. Бойові дії розпочались в 1743 році: ад'ютантом Джона Лігоне Емгерст брав участь у Деттінгенській битві з французькими військами (27 червня 1743 року) — остання битва, в якій британській монарх брав особисту участь, та битві при Фонтенуа (11 травня 1745 року), в якій британці зазнали поразки.
Під час перебування у Фландрії Емгерст не тільки набув корисного військового досвіду, але й встановив дружні стосунки з кількома важливими представниками британської еліти — , сином віконта і майбутнім британським фельдмаршалом, , сином віконта та майбутнім головнокомандувачем Збройними Силами Британської Армії в Америці, , сином графа Олбемарля та майбутнім генералом, та Джеймсом Вольфом, сином відомого генерал-лейтенанта Едварда Вольфа та майбутнім генералом.
В кінці вересня 1745 року Емгерст разом із Джоном Лігоне повертається до Британії, щоб взяти участь у придушенні сином короля Георга ІІ, Вільямом Августом, герцогом Камберлендським, другого якобітського повстання — спроби династії Стюартів повернути собі британську корону. Спочатку Емгерст разом із своїм підрозділом залишався в Лондоні, а в кінці листопада 1745 року він висунувся до регіону Мідлендз в центральній частині Англії, щоб запобігти атаці якобінців на Уельс. Емгерст залишався в графстві Стаффордшир в центральній Англії до грудня 1745 року, коли він із Лігоне повернувся до Лондона. 25 грудня 1745 року Емгерста підвищили до звання підполковника.
В червні 1746 року Емгерст супроводжував Джона Лігоне до Нідерландів, щоб продовжити участь у війні за австрійську спадщину, в ході якої він взяв участь у битві при Рокурі (11 жовтня 1746 року) та в битві при Лауфельді (2 липня 1747 року), в яких британці зазнали поразки.
Служба в Англії (1747—1756)
В 1747 році Емгерст став ад'ютантом Вільяма Августа, герцога Камберлендського та повернувся до Британії через півроку після битви при Лауфельді. Після повернення, Емгерст разом із своїм підрозділом, який займався охороною королівського палацу, протягом кількох років залишався в Лондоні, де вів доволі активне світське життя. Зокрема, він дружив із Джозефом Йорком, сином тодішнього лорд-канцлера , графа Гардвіка, і відтак, бував у Йорків. В Лондоні він також відвідував родину , герцога Дорсетського, коли Секвіли приїздили до Лондона. Коли герцог Камберлендський перебував у Лондоні, Емгерст, як його ад'ютант, мав жити у резиденції герцога у .
3 травня 1753 року Емгерст одружився зі своєю подругою дитинства та кузиною Джейн Дейлісон. Спочатку вони разом жили в Лондоні, однак, скоро його дружина повернулась до Кенту, щоб наглядати за сімейним домом Емгерстів в . Полк Емгерста переводили з одного місця до іншого.
Семирічна війна
Німеччина
На початку 1750-х років між Британією та Францією виникли суперечки через контроль територій в Північній Америці, які вилились у Семирічну війну. В 1749 році французькі війська з Нової Франції зайняли території долини ріки Огайо, де проживали ірокези, які за умовами утрехтського миру 1713 року вважались підданими Британії. З точки зору Британії, території, де проживали ірокези, зокрема долина ріки Огайо, були британськими територіями. Впродовж наступних років французькі війська будували фортифікаційні споруди та встановлювали гарнізони на зайнятій ними території. В 1754 році між Британією та Францією почались збройні сутички в Північній Америці. Врешті, в травні 1756 року Британія оголосила війну Франції.
Британський король Георг ІІ з Ганноверської династії був занепокоєний тим, що Франція могла окупувати його володіння в континентальній Європі, а саме — . Британія найняла 8000 гессенців для захисту володінь британського короля в Європі. У лютому 1756 року Джефрі Емгерста послали до Німеччини очолити гессенців. Це призначення означало виконання, головним чином, адміністративних функцій. Спочатку Емгерст розквартирувався у містечку гессенському містечку Кассель (зараз — Німеччина), однак незабаром після прибуття до Касселю, Емгерст отримав наказ повертатись до Британії разом із частиною гессенців. Емгерст зайнявся організацією збирання та транспортування гессенців до Британії. В квітні 1756 року він перемістився до Ганновера, а звідти — до міста Штаде, де чекав на перевезення до Британії через Північне море. 15 травня 1756 року Емгерст разом із гессенцями прибув до Британії.
22 травня 1756 року Емгерста підвищили у званні до полковника, і він очолив 15-ий піхотний полк. Влітку 1756 року Емгерст разом із своїм полком перебував у таборі в місті . Звідти Емгерст писав дружині, що купив книгу з алгебри, щоб покращити своє розуміння інженерної та артилерійської практики.
На початку 1757 року Емгерста знову посилають до Німеччини, щоб боронити від французького вторгнення. В березні 1757 року Емгерст прибув до Касселю, а в травні 1757 він вже був у Штаде, де наглядав за висадкою гессенців, що прибували з Британії. Після успішної висадки гессенців, Емгерст поїхав у слід за ними до міста Гамельн, де його вже чекав Вільям Август, герцог Камберлендський. В липні 1757 року Емгерст зі своїм полком брав участь у битві при Хастенбеку, в якій британці з гессенцями та пруссаками зазнали поразки. У вересні 1757 року герцог Камберлендський підписав , за якою, зокрема, гессенські війська мали бути відправлені додому, та відбув до Британії. Емгерст залишився в Німеччині, щоб здійснювати організацію та нагляд за поверненням гессенських військ до Гессену. Однак, вже скоро стало відомо, що король Георг ІІ був невдоволений конвенцією, яку підписав його син герцог Камберлендський, і не збирався виконувати її умови. Війська німецьких курфюрств, до яких входили і гессенські війська, очолив прусський принц Фердинанд Брауншвейг-Вольфенбюттельський, і Емгерст продовжував служити під командуванням принца.
В січні 1758 року Емгерст отримав з Британії наказ повертатись з континентальної Європи. 25 лютого 1758 року Емгерст прибув до Британії.
Франко-індіанська війна
3 березня 1758 року Емгерст отримав листа від тодішнього лідера Палати громад Вільяма Пітта. В листі повідомлялось, що Емгерст був підвищений у званні до генерал-майора в Америці, і що він призначався головнокомандувачем облогою Луїсбурзької фортеці на острові Кейп-Бретон в Новій Скотії. Облога Луїсбурзької фортерці була частиною плана Вільяма Пітта з повернення Британією контролю над територією долини ріки Огайо: успішна атака на фортецю мала відкрити британцям доступ до канадського Квебеку. Король Георг ІІ вагався щодо призначення Емгерста на це відповідальне завдання, однак, завдяки заступництву з боку могутніх друзів Емгерста — Джона Лігоне та , графа Гардвіка, монарх погодився. На допомогу Емгерсту були призначені три підпорядковані Емгерсту бригадних генерала: Джеймс Вольф, та Чарльз Лоуренс. Морську частину операції доручили адміралу . Перед тим, як відбути до Північної Америки, Емгерст уточняв, якими мають бути відносини між ним та Боскауеном, на що отримав відповідь, що він є цілком незалежним від Боскауена. 16 березня 1758 року Емгерст відплив з Британії та в травні 1758 року прибув до у Новій Скотії.
Облога Луїсбурзької фортеці
В червні 1758 року армія та флот відпливли у напрямку до Луїсбурзької фортеці. Першим біля фортеці висадився Джеймс Вольф зі своїми підрозділами, викликавши на себе вогонь французьких військ, що були в окопах по периметру берегової лінії. У своєму щоденнику Емгерст високо оцінив якість французьких окопів, та те, як французькі війська діяли при наближені британців: «Ворог діяв дуже мудро, не здійснив жодного пострілу, доки всі човни не були в бухті, а потім почав перехресний вогонь з однієї 24-фунтової гармати та з чотирьох 6-фунтових гармат, і піхота також відкрила вогонь, який накрив всю затоку, і вони були прикриті окопами з підвищеними брустверами, облаштування яких, мабуть, забрало багато часу і, мабуть, здійснювалось минулого, а також цього року.» та Чарльз Лоуренс висадились вслід за Вольфом. Французькі війська відступили до фортеці, залишивши озброєння. Джеймс Вольф почав переслідувати французькі війська, але зупинився, коли з фортеці пролунала канонада. В процесі висадки на берег втрати британських військ склали біля 100 чоловік вбитими та пораненими. В той же час французькі війська втратили кілька людей, а 70 солдатів потрапили в полон до британців.
В наступні дні британські війська розташовували табір біля Луїсбурзької фортеці, перевозили гармати з кораблів та готувались до облоги фортеці. Під час облоги британські війська намагались знищити французькі кораблі, врешті, французи потопили 4 з 9 своїх кораблів, щоб заблокувати британський флот. Однак, запевнив Емгерста, що це не стане перешкодою для британського флоту, оскільки глибина води в гавані все ще дозволяла британському флоту пересуватись. На березі за замислом Емгерста будувалась «канонадна дуга», яка мала поступово стискатись навколо фортеці. 21 липня 1758 британці почали знищувати залишки французького флоту в гавані, а 26 липня фортеця капітулювала. За умовами капітуляції, висунутими Емгерстом, залишки французького гарнізону в фортеці ставали військовополоненими, та їх мали відправити до Британії.
В Лондоні новини про взяття фортеці зустріли з великим ентузіазмом: був влаштований військовий парад, на якому демонстрували французькі штандарти з Луїсбурзької фортеці, а в Сент-Джеймському парку відкрили урочистий вогонь. Король Георг ІІ наказав нагородити тих, хто привіз новини про взяття Луїсбурга, (серед яких був молодший брат Емгерста Вільям) 500-ма фунтами. В Америці також святкували перемогу Емгерста: в Бостоні на честь перемоги запалили багаття на Форт-Хіл, в Ньюпорті запустили феєрверки, у Філадельфії відкрили урочистий вогонь, а в Нью-Йорку влаштували великий урочистий банкет, на якому кожен тост супроводжувався вистрілом з гармати, що розташовувалась у фортеці Форт-Джордж.
Між двома кампаніями (1758—1759)
Після взяття Луїcбурзької фортеці, Емгерст залишався у фортеці та обмірковував вторгнення до французького Квебеку. Він писав Вільяму Пітту: «Якщо я зможу піти на Квебек, я піду».Адмірал вважав, що вторгнення до Квебеку на той час було неможливим. За задумом Вільяма Пітта, взяття Луїсбурзької фортеці було лише прелюдією атаки на французький Квебек. Генералу Джеймсу Аберкромбі, головнокомандувачу британських військ в Америці, було наказано вторгнутись до Канади через озера на північ від Нью-Йорку. Подальші дії Емгерста залежали від успіху місії Аберкромбі. 31 липня 1758 року до Емгерста дійшли перші новини про поразку Аберкромбі. 1 серпня 1758 він записав у своєму щоденнику: «я піднявся на борт, щоб обговорити з Адміралом вчорашні абсолютно не підтверджені новини про невдалу атаку Аберкромбі; боюся, що це правда». Однак, вже незабаром Емгерст отримав новини про приголомшливу поразку Аберкромбі: біля тисячі британських солдат було вбито при спробі Аберкромбі прямо атакувати французьку .
Емгерсту стало зрозуміло, що атака на Квебек на той час була неможливою, і почав виконувати альтернативні інструкції — знищити французькі поселення вздовж канадського узбережжя. Зокрема, він направив військові загони до поселення, яке зараз є містом Сідні в Новій Скотії, та до Острова принца Едварда із завданням привезти з французьких поселень всіх чоловіків, здатних тримати зброю. На острові Принца Едварда британці зібрали стільки місцевих жителів, скільки змогли, та відправили їх до Франції. В деяких поселеннях були знайдені німці, і Емгерст наказав їх не чіпати або відсилати до Луненбургу в Новій Скотії.
Частина армії залишилась в Луїсбурзі для здійснення відновлюваних робіт у фортеці, а Емгерст із більшою частиною своїх військ відбув до Нью-Йорка на допомогу Джеймсу Аберкромбі. 13 вересня 1758 року Емгерст прибув до Бостона, де його зустріли з почестями. В Бостоні Емгерст зустрівся та повечеряв із губернатором Колонії Массачусетської затоки Томасом Паунеллом. Через кілька днів Емгерст продовжив свій шлях до Аберкромбі, зустрівшись на своєму шляху з індіанціями. 1 жовтня 1758 року Емгерст записав у своєму щоденнику: «Війська зупинились. Прийшли стокбриджські індіанці: король, його королева та доньки».
Прибувши до табору Джеймса Аберкромбі біля Олбані, Емгерст зрозумів, що в той сезон будь-яка наступальна кампанія була неможливою: війська були в поганому стані, були дезертири, провінційні війська та індіанці повернулись додому. Тоді Емгерст вирішив повернутись до Галіфаксу, з надією, що він отримає наказ повертатись до Британії. 9 листопада 1758 року він прибув до Галіфаксу, де дізнався, що його призначено головнокомандувачем усіх британських військ у Північній Америці, а Аберкромбі відзивають до Британії. Його основним завданням було зібрати війська з місцевих жителів. Він також отримав інструкції встановити гармонійні та дружні відносини з губернаторами колоній, а також із вождями індіанських племен, щоб залучити колоністів та індіанців до британських військ в Північній Америці. Емгерст вирішив розташуватись в Нью-Йорку на зиму і вирушив туди, на шляху відвідавши Бостон, де із губернатором Томасом Паунеллом детально обговорював стратегію завоювання Канади. На шляху до Нью-Йорку він також зустрівся із губернатором Колонії Род-Айленду і Провиденських плантацій та губернатором Коннектикутської колонії .
Емгерст прибув до Нью-Йорку приблизно в середині грудня 1758 року, де дізнався, що бригадному генералу вдалось захопити французький , що розташовувався в місці злиття річок Аллегейні і Мононгахіла (зараз — територія штату Пенсільванія, США). 12 січня 1759 року Емгерст видав наказ про помилування всіх дезертирів.
В березні 1759 року Емгерст отримав інструкції з Британії щодо кампанії на 1759 рік. Джеймсу Вольфу доручалось захопити Квебек, і на цю операцію він отримав звання генерал-майора. Щодо інших операцій в Америці, Вольф залишався під командуванням Емгерста. Завданням Емгерста було забезпечити Вольфа військами, а також захопити французьку (зараз відома як Тайкондерога), при спробі взяти яку Джеймс Аберкромбі зазнав поразки в 1758 році, та фортецю Краун-Пойнт (зараз — місто Краун-Пойнт в штаті Нью-Йорк, США), яка знаходилась за Карійоном. Захоплення цих фортець відкривало шлях до Монреалю. Він також отримав інструкції відновити (зараз — місто Освіго в штаті Нью-Йорк).
Емгерст почав підготовку до кампанії на 1759 рік: він зібрав війська та необхідні запаси для операції Джеймса Вольфа, а також почав збирати війська та припаси для своїх операцій. В травні 1759 року він відправив полковника із завданням відбудувати та захопити , надавши в його розпорядження приблизно 5000-не військо, яке складалось із солдат регулярної британської армії та солдат провінціальної армії, із можливістю поповнення війська з жителів провінцій та індіанців.
Битва при Тайкондерозі
В кінці травня 1759 року Емгерст висунувся зі своєю армією в напрямку . 3 червня 1759 він прибув до форту Едвард (зараз — місто Форт-Едвард в штаті Нью-Йорк, США), де зробив перерву в пересуванні, щоб дати військам відпочити. Генерал доповів Емгерсту, що на півночі від форту Едвард французи зібрали військо з п'яти тисяч канадців та трьох тисяч індіанців, щоб захистити фортецю Карійон, а також, що 7 тисяч канадців обкопались, щоб запобігти просуванню Емгерста по річці Святого Лаврентія в західному напрямку. Також Емгерсту доповіли, що французи будували флот на озері Шамплейн, і, що три кораблі вже було побудовано. Емгерст також дізнався, що французькому атлантичному флоту вдалося пройти повз Луїсбурзьку фортецю і просунутись по річці Святого Лаврентія та доставити до Квебеку припаси та артилерію.
21 червня 1759 року Емгерст висунувся з військами з форту Едвард у напрямку до озера Джордж. Військо Емгерста, яке налічувало 6236 людей, влаштувало табір у підніжжі озера Джордж. Інша частина війська захищала шлях до Олбані та інших кордонів. Емгерст пробув на озері Джордж майже місяць, чекаючи на поставки артилерії з форту Едвард. Протягом цього місяця Емгерст побудував форт на озері Джордж. 22 липня 1759 року армія Емгерста висунулась у напряму до Тайкондероги, де розташовувалась . Армія Емгерста перепливла озеро Джордж та зупинилась біля водоспаду, зустрівши не дуже сильний спротив французів та індіанців, які відступили по мосту через озеро Шамплейн, намагаючись знищити його. Тайкондерога знаходилась на трикутнику землі, який на південно-західній стороні межував із річкою Святого Лаврентія, а на північно-східній — з озером Шамплейн. Емгерст побачив, що в окопах навколо фортеці не було французьких солдатів. Британські теслі полагодили міст, і Емгерст наказав війську перейти через міст і зупинитись, коли солдати побачать французькі лінії оборони. Коли армія досягла залишених французами ліній оборони, вона зупинилась, укрившись в окопах від артилерійського вогню, який міг лунати з фортеці, яка знаходилась на відстані більше 700 метрів. В ніч з 23 на 24 липня Емгерст наказав виставити гармати навколо фортеці, а 24 липня проти фортеці був відкритий вогонь. 26 липня до британського табору прийшов дезертир з французького гарнізону, та сказав, що гарнізон збирався підірвати фортецю. В той же день французи підірвали фортецю і відступили через озеро Шамплейн у напрямку до фортеці Краун-Пойнт. Спочатку Емгерст хотів потушити вогонь у фортеці, однак, виявилось, що французи зарядили рушниці таким чином, що вони автоматично вистрілювали через полум'я у фортеці, і таким чином весь день британці не могли підступитись до фортеці.
В наступні дні Емгерст наказав закопати окопи біля фортеці та підняти затоплені французами човни. Він також довідався, що вибухи знищили лише незначну частину фортеці, і наказав відновити пошкоджені частини. Сам Емгерст із частиною військ відправився до фортеці Краун-Пойнт (яку французи називали фортецею Фредерік), що розташовувалась за Тайкондерогою. 1 серпня 1759 року розвідники доповіли Емгерсту, що французи залишили фортецю у Краун-Пойнті. 4 серпня Емгерст з військами прибув до фортеці Фредерік, і виявив, що, дійсно французи покинули фортецю, а сама фортеця була непошкодженою. У фортеці до Емгерста дійшли новини, що серу вдалося захопити . В наступні два місяці Емгерст із військом залишався у Краун-Пойнті, будуючи там форт. Він також наказав будівництво кораблів, які б допомогли британцям просунутись на протилежний берег озера Шамплейн, де стояли французи. Крім того, Емгерст наказав збудувати дорогу з вермонтського берегу озера Шамплейн до Нью-Гемпшира з тим, щоб з'єднати Нью-Гемпшир та Массачусетс із Краун-Пойнтом.
Лоуренс Мейо писав, що історики 19-ого століття критикували Емгерста за затримку у Краун-Пойнті, і за те, що не висунувся на допомогу армії Джеймса Вольфа, який захоплював місто Квебек та загинув у битві. Однак, як зазначав Мейо, сучасники Емгерста демонструють більш раціональний погляд на дії Емгерста: Томас Гатчинсон, останній королівський губернатор колонії Массачусетської затоки, вважав цілком можливим, що, якби не маневри Емгерста у Краун-Пойнті, які відволікли значну частину французької армії, то Джеймсу Вольфу не вдалося б взяти Квебек.
В листопаді 1759 року Емгерст залишив невеличкий гарнізон в Тайкондерозі, а сам із залишками армії висунувся до Нью-Йорка, до якого прибув у грудні 1759 року. В Нью-Йорку Емгерст дізнався, що його підвищили у званні до генерал-майора британської армії, до цього в нього було звання генерал-майора лише в Америці.
Монреальська кампанія
На початку 1760 року Емгерст отримав інструкції з Британії — захопити Монреаль. На цей раз йому давалась більша свобода дій: Лондон вже не визначав графіків та напрямів дій. Емгерст вирішив розділити армію на три частини та оточити Монреаль зі сходу, півдня та заходу. За планом Емгерста, , до якого після загибелі Джеймса Вольфа перейшло командування армією, що захоплювала Квебек, мав піднятись по річці Святого Лаврентія, полковнику доручалось відсунути французів від північного берега озера Шамплейн. Планувалось, що сам Емгерст очолить похід основної частини армії до і далі на схід вздовж озера Онтаріо та річки Святого Лаврентія до Монреалю. Передбачалось, що маневр, доручений Джеймсу Марі, заблокує шлях для відступу французів по річці Святого Лаврентія, а маневр Вільяма Гевіленда змусить французів виділити гарнізон для захисту острова на річці Рішельє.
Емгерст співпрацював з колоніальними губернаторами, щоб набрати військо для кампанії 1760 року з жителів колонії. Однак, йому вдалося зібрати лише 14 500 із запланованих 20 000 солдатів: 5000 солдатів з Коннектикуту, 4000 — з Массачусетсу, 2,680 — з Нью-Йорка, по 1000 — з Нью-Джерсі та Род-Айленду та 800 — з Нью-Гемпшира. Автори пов'язують складність у наборі до війська із надзвичайними зусиллями набору минулого року, а також чутками про наближення укладання миру з Францією. 2 травня 1760 року Емгерст прибув до Олбані, де мали зібратись регулярні та провінційні війська. Збір провінційних військ затримувався, і Емгерст зайнявся відправкою провізії та припасів гарнізонам, що стояли в Краун-Пойнті та . Він також надіслав підкріплення до Квебеку. В червні 1760 провінційні війська зібрались в Олбані, і Емгерст розділив їх на тих, хто перебуватиме під командуванням Вільяма Гевіленда, і тих, хто перебуватиме під його особистим командуванням. Свою армію Емгерст відправив до форту Освіго, куди також прибули індіанці, набрані до війська сером .
В липні 1760 зі своїм військом почав рухатись по річці Святого Лаврентія у напрямку до Монреалю, перед тим вигравши битву з французами, які атакували Квебек, а Емгерст прибув до . 10 серпня 1760 року з форту Освіго Емгерст висунувся на кораблях по озеру Онтаріо у напрямку до річки Святого Лаврентія. Вже через 5 днів Емгерст був посередині архіпелагу Тисяча островів у річці Святого Лаврентія. 17 серпня 1760 відбувся бій з одним із французьких кораблів на підході до французького на одному з островів річки Святого Лаврентія. Бій закінчився перемогою британців, а впродовж наступних кількох днів британці атакували форт Лєві, який здався 25 серпня, а його французький гарнізон було взято в полон. Армія Емгерста затрималась в районі Тисячі островів на декілька днів, щоб полагодити пошкоджені в бою британські кораблі. 31 серпня 1760 року армія Емгерста знову висунулась по річці Святого Лаврентія в напрямку до Монреалю, і, не зустрічаючи спротиву, 6 вересня 1760 року армія прибула на острів Монреаль.
В Монреалі Емгерст також майже не зустрів спротиву, окрім кількох пострілів. Він зустрівся з французьким полковником Луї Антуаном де Бугенвілем, який привіз повідомлення від губернатора Нової Франції : Водрьой очікував новин про укладання миру між Францією та Британією, і пропонував Емгерсту припинити воєнні дії, допоки не прийдуть новини про те, чи укладено мир. На це Емгерст відповів: «Я прийшов взяти Канаду і не задовольнюся меншим». Емгерст додав, що, якщо губернатор бажає запропонувати умови капітуляції, то припинення вогню можливо до полудня, а до цього часу британські війська продовжать висаджуватись на острові та готуватись до облоги Монреалю. Оскільки в Монреалі не було достатньо французьких солдат, зброї, а також було багато цивільних біженців та хворих і поранених солдат, було прийнято рішення про капітуляцію. Водрьой висунув наступні умови капітуляції: колоніальні та французькі війська в Монреалі та інших місцях від до Рестігуша здадуться в обмін на почесні умови капітуляції, а відтак — привілей повернутись до Франції, де служитимуть своєму королю. Також в пропозиції містились умови щодо захисту цивільних, які вирішать залишитись в Канаді, особливо умови щодо права сповідати свою релігію, а також щодо права власності щодо їхнього майна. В той час, як від Водрьоя надходили пропозиції щодо капітуляції, армія висадилась на східному боці острову Монреаль, а наступного дня з півдня з'явились війська під командуванням .
Емгерст погодився на ті умови, щодо цивільних, які не заважали британському суверенітету, однак відмовив у почесних умовах капітуляції французьким та колоніальним військам. Емгерст наполягав, що французькі та колоніальні війська «мають скласти зброю та не служити в цій війні». Він планував відправити регулярні французькі війська до Франції без почесних гербів. Головнокомандувач військами у Новій Франції та деякі інші французькі офіцери були розлючені тим, що Емгерст не погодився на почесні умови капітуляції. Лєві вмовляв дозволити їм захищати Монреаль до останньої людини. Водрьой відмовив Лєві, однак, погодився дати Лєві та його офіцерам час спалити штандарти перед тим, як він прийняв умови Емгерста.
9 вересня 1760 року Монреаль капітулював. В колоніях та в Британії широко святкувалось падіння Монреалю: в Бостоні влаштували парад та урочисту вечерю, у Вустері люди святково підсвітили свої будинки, король Георг ІІ розпорядився видати усім посланцям, які привезли новини про взяття Монреалю, видати по 500 фунтів, а в Лондоні лунали феєрверки та петарди та піднімались тости за здоров'я генерала Емгерста.
Далі Емгерст зайнявся управлінськими справами в завойованій колонії. Він поділив колонію на три військові округи: Монреаль, Квебек та Труа-Рів'єр, що співпадало з адміністративним поділом під французьким управлінням. Він призначив генерала губернатором Монреалю, — губернатором Квебеку, а полковника — губернатором Труа-Рів'єр. Він оголосив свободу сповідувати католицьку віру, продовження мирного володіння своєю власністю та продовження офіційної кореспонденції французькою мовою. Цивільні спори підлягали вирішенню згідно з , а кримінальні справи підлягали вирішенню у відповідності із законами воєнного часу. Місцеве самоврядування було доручено представникам колишнього канадського ополчення.
На визнання заслуг Емгерста, у вересні 1760 року він був призначений генерал-губернатором британської Північної Америки. В кінці вересня 1760 року Емгерст покинув Монреаль, попередньо відправивши частину військ в Детройт для взяття західних фортів, в яких ще залишались французи, і відправивши іншу частину військ на відновлення фортів у Краун-Пойті, Освіго та центральному Нью-Йорку. На шляху до Нью-Йорка, Емгерст відвідав завойовані території: Труа-Рів'єр, Квебек, , Луїсбург. В листопаді 1760 року Емгерст прибув до Нью-Йорка, де його урочисто зустріли.
Вест-індійська кампанія
Наступною місією Емгерста було забезпечити війська для вест-індійської кампанії — запланованої Вільямом Піттом атаки на французькі острови Домініка, Сент-Люсія та Мартиніка в Карибському морі. Командирів кампанії мав визначити Емгерст на свій розсуд. Емгерст відправив війська під командуванням взяти острів Домініка: флотилія лорда Роллo відпливла з Нью-Йорка в квітні 1761 року, і 3-ого червня Ролло прибув до берегів Домініки, здійснив атаку на французький гарнізон, і вже через декілька днів острів капітулював.
Весну та літо 1761 року Емгерст провів організовуючи заміну регулярних британських військ провінціальними військами, оскільки планував залучити регулярні війська до захоплення Мартиніки. Емгерст переїхав з Нью-Йорку до Олбані, де облаштував нову штаб-квартиру, а табір для регулярних військ, що повертались з місць дислокації, був влаштований на острові Стейтен-Айленд в Нью-Йорку. У вересні 1761 Емгерст прибув до Стейтен-Айленду на огляд військ, які під командуванням мали відправитись на захоплення Мартиніки. В кінці листопада 1761 року флотилія війська, яке йшло захоплювати Мартиніку, відбула з Сенді-Гук. 16 січня 1762 року Монктон з військами досяг околиць Мартиніки та відкрив вогонь, щоб нейтралізувати французькі батареї. Атака була успішною і британським військам вдалося висадитися на острові та облаштувати артилерійські батареї. Вже 27 січня британцям вдалося взяти дві стратегічні височини, а 16 лютого 1762 року Мартиніка капітулювала.
Взимку 1762 року Емгерст отримав наказ відправити армію з 4000 чоловік до мису Сент-Ніколас на північно-західному березі острова Гаїті. Ця армія мала з'єднатись із арміями , графа Олбемарля, та , яких відправили з Британії для здійснення атаки на Кубу, яка належала Іспанії, яка вступила у війну на боці Франції. Військо, організоване Емгерстом, відпливло з Нью-Йорка в червні 1762 року. Кєппєль та Покок вирішили не чекати на підкріплення з Америки, та здійснили атаку на Кубу. Війська, відправлені Емгерстом прибули в кінці липня та на початку серпня 1762 року. Куба капітулювала 13 серпня 1762 року.
Захист Ньюфаунленду
Франція, скориставшись зменшенням британських гарнізонів в Північній Америці, атакувала острів Ньюфаунленд: в червні 1762 року 8000-ний ескадрон французького флоту під командуванням з'явився у затоці Бей-Булз біля Ньюфаунленду. В той час у Ньюфаунленді розташовувались лише біля 300-т піхотинців та артилеристів. В кінці червня 1762 французи легко захопили острів. Емгерст зібрав експедицію з регулярних військ у кількості 1000 чоловік з Нью-Йорку, Галіфаксу та Луїсбургу, а також з провінційних військ у кількості 500 чоловік з Нової Скотії. Експедицію очолив брат Емгерста Вільям. У вересні 1762 року британці відвоювали Ньюфаунленд.
Повстання Понтіака
Політика Емгерста щодо індіанців
Емгерст ставився до індіанців з недовірою та упередженням, не дивлячись на те, що в багатьох кампаніях Франко-індіанської війни індіанці бились на боці Британії та допомагали британськім військам проходити складні ділянки місцевості. 17 травня 1759 року, в розпал підготовки до битви при Тайкондерозі, Емгерст записав у своєму щоденнику: «Цього ранку до мене приходив сер Вільям Джонсон, обіцяв багато речей на рахунок індіанців. Я тримаю заплановані операції в таємниці. Якщо індіанці знатимуть, то й французи знатимуть… їхня справа надавати інформацію обом сторонам». Таке ставлення відображалось у політиці Емгерста щодо індіанців: його політика була жорсткішою ніж та, яку проводили щодо індіанців французи.
Ставлення до індіанців з боку британських солдатів погіршувалась по мірі того, як необхідність в їхній допомозі в ході Франко-індіанської війни знижувалась. Крім того, коли основний театр воєнний дій перемістився до Вест-Індії, Лондон урізав бюджет на утримання армії в Північній Америці. Емгерст, своєю чергою, урізав витрати пов'язані із союзом з індіанцями. По-перше, він скоротив кількість помічників сера , який займався справами індіанців. По-друге, Емгерст скоротив практику дарунків індіанцям: в жовтні 1760 він оголосив, що дарунки будуть робитись тільки зі спеціальних нагод. Виключенням з цього правила були лише воїни-ірокези, які завершили кампанію 1760 року. Емгерст вважав, що індіанці самі мають забезпечувати себе необхідними для життя предметами, включаючи зброю та порох для полювання та вилову риби. Однак, придбати ці предмети через торгівлю було важко, оскільки, по-перше, торговці, які приїжджали до завойованих територій привозили товари, розраховані в основному на французьких жителів, а по-друге, через обмеження торгівлі певними товарами Емгерстом: він вважав, що чим менше у індіанців буде пороху, тим менше буде імовірність, що вони скоять лихо.
Також відносини між британською армією та індіанцями погіршувались через облаштування фортів британцями. Форти мали суто військовий характер, в той час, коли колишні французькі форти більше виконували роль торгівельних фортів. Оскільки у фортах розташовувались британські гарнізони, індіанці сприймали їх як прояв окупації їхніх земель. Індіанці воліли, щоб британці покинули форти. Однак, британці, не збираючись покидати форти, переконували індіанців, що ці форти встановлені не з метою окупації, а з метою забезпечення захисту торгівлі між колоністами та індіанцями. Серед членів гарнізонів та індіанцями нерідко виникали конфлікти, які завершувались насиллям: лейтенант Пайпер вбив воїна з племені Сенека за те, що той вкрав коня у , та привіз скальп вбитого до , що було актом зухвалої зневаги до індіанців. Обурені індіанці вимагали видати їм Пайпера, натомість, Пайперу дозволили покинути форт Пітт без будь-якої компенсації сім'ї вбитого, як того вимагав звичай індіанців. При цьому, коли індіанець вбив німецького поселенця в , Емгерст наполягав, щоб його судили у магістратському суді, зазначивши, що вимагав би того самого, якби жертвою був індіанець. Однак, Емгерст не брав до уваги упередженість білих присяжних щодо індіанців.
Крім того, невдоволення індіанців викликало вільне розпорядження Емгерстом їхніх земель. У лютому 1761 року Емгерст виділив землі вздовж річки Могок кільком офіцерам британської армії. Таким чином, Емгерст порушив угоду між індіанцями та колоністами, та свою декларацію від 27 квітня 1760, в якій він пообіцяв індіанцям, що жодна частина їхньої землі, прилеглої до фортів, не буде відібрана, і що нікому з британців і колоністів не буде дозволено полювати та жити на ній. Приватно Емгерст визнавав, що рішення про виділення землі мало б бути узгоджено з Лондоном. Дізнавшись про це торговці з Олбані, які торгували з індіанцями, подали петицію до Таємної ради, в якій зазначали, що виділення землі Емгерстом британським офіцерам «нанесе велику шкоду інтересам Його Величності та добробуту Його колоній, нанісши образу Конфедеративним Націям Індіанців». І хоча Таємна рада скасувала рішення Емгерста, його дія вплинула на довіру індіанців до британців.
План Понтіака
Взимку 1762—1763 років Понтіак, лідер племені Оттава, починає перемовини з іншими індіанськими племенами щодо подальших дій індіанців. В кінці 1762 року він послав емісарів до різних індіанських племен, вмовляючи їх повстати в травні 1763 року. Понтіак скликав надзвичайну раду індіанських племен на 27 квітня 1763 року. Раду відвідали представники детройтських племен Оттава, Потаватомі та гурони. На раді Понтіак нагадав численні образи, нанесені британцями індіанцям, та стверджував, що на атаку його благословив король Франції. Він також розкрив свій план атаки: завітати до під приводом виконання церемоніального танцю, під час виконання танцю, інші індіанські воїни проінспектують форт на предмет оборонних споруд та місцезнаходження англомовних торговців. Після отримання цієї інформації індіанці атакують форт.
1 травня 1763 року за планом Понтіака індіанці відвідали . 5 травня 1763 року лідери індіанських племен знову зібрались в потаватомському селищі біля форту Детройт, щоб остаточно визначитись із планом атаки. Однак, план Понтіака став відомим командиру форту : один з розчарованих членів племені Оттава 6 травня 1763 року прийшов до форту та попередив Ґледвіна про заплановану атаку. Ґледвін озброїв гарнізон та посилив охорону.
Облога форту Детройт та атака на інші форти
9 травня 1763 року Понтіак з іншими індіанцями завітали до , але попереджений про атаку не пустив індіанців до форту. У відповідь індіанці почали облогу форту. Крім того, в травні-червні 1763 індіанці атакували інші британські форти: форт Сандаскі — 16 травня, форт Сент-Джозеф — 25 травня, форт Маямі — 27 травня, форт Лігоне — 28 травня, форт Уіатенон — 1 червня, форт Мішилімакіно — 2 червня, — 22 червня. До Емгерста новини про облогу Детройта та атаку на інші форти дійшли в кінці червня 1763 року. В одному із своїх листів він визнав, що недооцінив масштабу загрози.
Вже через два місяці після початку повстання Понтіака на захід від Ніагари в британців залишились лише два форти: та . Перше підкріплення до форту Детройт прибуло в кінці червня 1763 року. Крім того, Емгерст послав до форту Детройт підкріплення, очолюване його ад'ютантом Делйелом, до якого входило біля 280 солдат, невелика гармата, зброя та припаси. На шляху до форту Детройт Делйел відвідав зруйновані форти: форт у Преск-Айлі та форт Сандаскі. Він дізнався, що гурони вбили гарнізон та торговців форту Сандаскі, і вирішив помститись, спаливши дома та врожай в одному з покинутому населенням гуронських міст. 29 липня 1763 року підкріплення на чолі з Делйелом прибуло до форту Детройт. 31 липня 1763 року Делйел загинув у спробі прорвати облогу форту в біля форту. Перед тим, як тіло Делйела потрапило до британців, індіанці вирізали з нього серце, і натерли ним обличчя полонених. Новини про це надзвичайно обурили Емгерста, і у своїх листах він писав, що індіанці були «ближчими до тварин, ніж до людських створінь».
Емгерст розпорядився надіслати підкріплення до В липні 1763 року Емгерст писав , командувачу експедицією, відправленою на допомогу форту Пітт, що чув, що у форті Пітт спалахнула віспа, і подумав, чи не можна розповсюдити цю хворобу на їхню користь. Буке відповідав Емгерсту, що зробить спробу заразити індіанців віспою через заражені простирадла. У відповіді від 16 липня 1763 року на цей лист, у постскриптумі Емгерст висловив схвалення спроби заразити індіанців віспою за допомогою простирадл.
З приводу цього серед істориків точаться спори на предмет того, чи наказав Емгерст використати віспу, як біологічну зброю. Колін Калоуей пише, що, здається, що спроба зараження індіанців віспою через простирадла відбулась до того, як Емгерст висловив підтримку таким діям: 24 червня 1763 року двоє індіанців з племені Делавер, Черепахове Серце та Мамалті, підійшли до стін форту, щоб умовити британців здати фортецю. До них вийшов Александер Маккі, а торговець Вільям Трент зазначив у своєму щоденнику: «З поваги до них, ми віддали їм два простирадла та носовий платок з віспяного госпіталю. Я сподіваюсь це матиме бажаний ефект.» Здається, що принаймні Черепахове Серце не заразився віспою, оскільки з'являвся на радах пізніше того року. Водночас тієї весни та літа в індіанських поселеннях вирувала віспа. Філіп Ренліт погоджується з тим, що спроба розповсюдити віспу в форті Пітт була здійснена незалежно від Емгерста: так само як і Калоуей, він стверджує, що 24 червня 1763 року Александер Маккі дав простирадла та носовий платок двом делаверцям. При цьому в Ренліта є сумніви щодо того, що ці простирадла та платок заразили делаверців, оскільки в щоденнику Вільяма Трента за 22 липня 1763 року зазначається, що до форту знову приходили Черепахове Серце та Мамалті.
В серпні 1763 року вдалося розбити індіанців біля . Облога продовжувалась до осені 1763 року, коли індіанці зрозуміли, що не можуть розраховувати на французів, та припинили облогу в кінці жовтня 1763 року.
Повернення до Британії та подальша служба
В листопаді 1763 року Емгерст, передавши командування військами , відплив з Північної Америки, де отримав листа про те, що в його дружини психічний розлад, до Британії. Незабаром після повернення до Британії Емгерст був представлений новому королю Георгу ІІІ, онуку Георга ІІ та племіннику герцога Камберлендського, в якого Емгерст служив у молоді роки. Після повернення до Британії Емгерст поринув у сімейні та домашні справи. Секвіл, старший брат Емгерста помер, і Емгерст успадкував сімейну садибу в . Емгерст демонтував старий будинок, а замість нього побудував новий, який він називав Монреаль-парк. Він також проявляв активність у суспільному житті: відвідував зустрічі Американського клубу — організації офіцерів, які служили в британських колоніях, а також виконував роль завідуючого господарством лондонського загального стаціонарного госпіталю.
В 1765 році Емгерста підвищили у званні до генерал-лейтенанта, а також зробили підполковником 15-ого піхотного полку. В Британії Емгерст став своєрідним консультантом з американських справ. Так, з ним консультувались з таких питань, як індіанські справи, анексія Канади, заснування колонії в долині ріки Огайо. У листопаді 1768 року Емгерст став полковником 3-ого піхотного полку. В жовтні 1772 року Емгерст став генерал-лейтенантом Управління з оборони (англ. Board of Ordnance), в цій ролі Емгерст здійснював нагляд за розподілом вогнепальної зброї та боєприпасів серед різних полків та кораблів. Крім того, ця посада означала, що Емгерст став членом Таємної Ради.
Війна за незалежність США
В 1775 році, коли напередодні війни за незалежність США ситуація в американських колоніях стала напружуватись, тодішній головнокомандувач в Північній Америці писав до Британії, що присутність Емгерста могла б надихнути британських солдат в Америці, а також надати впевненості тим колоністам, які залишались на боці Британії. У січні 1775 року король Георг ІІІ запропонував Емгерсту повернутись до Америки, але Емгерст відповів, що скоріше відмовиться від служби в армії, ніж поїде до Америки. Причини відмови Емгерста залишаються незрозумілими. Сучасник Емгерста, політик писав, що Емгерста переконала його дружина, а також, що він не міг змусити себе очолити армію проти американців, яким він був багато чим зобов'язаним. Американський історик Джордж Банкрофт писав, що Емгерст відмовився тому, що уряд не схвалив виділення армії у 20 000 солдат, щоб придушити повстання в Америці. Лоуренс Мейо писав, що, можливо Емгерст, як і деякі інші його сучасники, розумів марність завоювання американців воєнним шляхом. Однак, в ролі генерал-лейтенанта Управління з оборони він здійснював нагляд за постачанням зброї та боєприпасів британським військам в Америці.
У січні 1778 року Емгерсту знову запропонували командування військами в Америці, але Емгерст знову відмовився. В той же час офіційні британські посадовці продовжували консультуватись з Емгерстом щодо військових питань у війні з колоністами.
У жовтні 1778 року король Георг ІІІ із королевою Шарлоттою відвідали Емгерстів у їхній садибі в графстві Кент. Королівський візит вважався великою честю: в місцевий церкві з приводу візиту дзвонили у дзвони, а ввечері, неподалік від садиби Емгерстів запустили феєрверки.
У 1778 році, коли Великобританія готувалась до війни з Францією, яка підтримала колоністів, Емгерста підвищили у званні до генерала, з функцією штабного генерала — посадою, яка нагадує сучасну посаду начальника штабу. Ця посада давала Емгерсту командування над внутрішніми військами, а також місце в Кабінеті міністрів. Емгерст ніяково почувався серед політиків, а більш зручнішою частиною його ролі для нього було командування військами. За спогадами сучасників Емгерст мало виступав в Кабінеті міністрів, висловлюючи своє схвалення або несхвалення лише кількома словами. Його вплив на напрямки ведення війни в Америці був незначним. У частині командування внутрішніми військами Емгерст відзначився тим, що обмежив політичний вплив на призначення та просування по службі, запровадив правило, згідно з яким офіцери, чиї полки були відправлені за кордон, повинні приєднуватися до них або йти у відставку.
Робота над обороною Британії
Емгерст займався розробкою планів оборони на випадок франко-іспанського вторгнення до Британії, оскільки в 1779 Іспанія оголосила війну Британії, щоб підтримати Францію, в обмін на обіцянку Франції, що Франція завоює Британію та буде воювати, доки Гібралтар не повернуть Іспанії. Зокрема, щоб запобігти тактиці ворога, яка б тримала всю берегову оборону в стані тривоги, Емгерст постійно пересував війська: марш-кидками війська рухались до Фалмуту, Портсмуту, Ярмуту, потім до західного узбережжя Британії, а потім на північ. Це означало, наприклад, що одного тижня оборона Плімуту складала 2000 військових, а іншого тижня — 12 000. Метою Емгерста було дезорієнтувати ворога щодо найкращого місця для атаки.
Крім того, Емгерсту доводилось співпрацювати з лордами-лейтенантами — представниками монарха в англійських графствах. Емгерст розробив план заходів, які мали виконуватись під наглядом лорд-лейтенантів, якщо в них виникне необхідність. Серед таких заходів були: перевезення худоби з прибережних районів у внутрішні райони, призначення парафіяльних церков місцем зібрання для здорових чоловіків, які мали з'явитись у церкві з лопатами та мотиками у випадку набатного дзвону, зобов'язання лорд-лейтенанта надати військовому офіцеру список цивільних органів, які можуть бути покликані на допомогу в разі вторгнення до Британії. Деякі лорд-лейтенанти поспішили організувати роботу відповідно до плану Емгерста, однак, до його плану існувала й опозиція, зокрема, в особі , герцога Ричмонда, який протестував проти, як він вважав, диктатури військових. Чарльз Леннокс скликав зустріч у Сассексі, на якій було прийнято резолюцію, яка докоряла Емгерсту перевищення повноважень та спробу накласти обмеження військового стану на вільних британських громадян.
Бунт лорда Гордона
В 1778 році британський Парламент прийняв закон, який знімав певні обмеження прав католиків, в обмін на присягу вірності з їхнього боку. Одним із палких противників цього закону був лорд — президент Протестантської асоціації. В січні 1780 року Гордон очікував, що тодішній прем'єр міністр Великобританії Фредерік Норт звернеться до Парламенту з петицією проти поступок католикам, однак Норт відмовився. 2 червня 1780 року протестанти зібрались, щоб віднести до Парламенту петицію про скасування закону 1788 року. Коли члени Парламенту відмовились розглядати петицію, зібрання переросло в бунт: протестанти захопили членів Парламенту, в Лондоні руйнували власність католиків, а також відбувались напади на будинки міністрів. Бунт продовжувався майже тиждень. Військові не могли втручатись через тодішнє законодавство Британії (Закон про Бунт): бунтарів можна було заарештовувати або стріляти в їхню сторону тільки через годину після того, як магістратський суддя прочитає їм прокламацію. 7 червня 1780 король Георг ІІІ зібрав Таємну раду, на якій тодішній генеральний прокурор стверджував, що в тих умовах можна було не дотримуватись правила про читання прокламації. Генеральний прокурор видав наказ, який уповноважував військових придушити бунт.
Емгерст розташував війська у різних частинах Лондона, біля магазинів, складів та офісів зводились барикади, а на мостах виставлялись бар'єри. Військові почали затримувати бунтарів, розбиваючи їх на маленькі групи. Коли бунтарі пішли на Банк Англії, військові відкрили вогонь. Крім того, Емгерст наказав солдатам роззброїти усіх громадян, хто відкрито носив зброю. 9 червня 1780 року було заарештовано лорда Гордона, а ближче до 14 червня бунти вщухли. При придушенні бунту загибло біля 200 людей. Емгерста критикували за повільність у реакції, за те, що він не розташував достатньо військ в лондонському Сіті, і за роззброєння законослухняних підданих, а також бунтівників.
Останні роки та смерть
В 1782 році, зважаючи на невдачі у війні за незалежність США, в Палаті громад проголосували за припинення війни в Америці. Прем'єр-міністр Фредерік Норт оголосив про відставку Кабінету міністрів. З відставкою Кабінету міністрів Емгерст втратив свою штабну посаду головнокомандувача Британською армією. На додаток, він втратив посаду генерал-лейтенанта Управління з оборони. Щоб компенсувати втрату посад Емгерсту, король Георг ІІІ призначив його полковником 2-го полку лейб-гвардії, призначеної для охорони короля. Крім того, Емгерст опікувався своїми племінниками Елізабет та Вільямом Піттом, дітьми його брата генерала , який помер в 1781 році.
У лютому 1793 року Франція, в особі французьких революціонерів, оголосила війну Британії. У зв'язку з цим Емгерста знову призначили на посаду головнокомандувача Британською армією, щоб він склав та виконав план оборони, як це було в 1778 році. На той момент з низки причин Британська армія була в деморалізованому стані та неготовою до війни. Головування Емгерста протягом двох років не принесло відчутних результатів. Тодішній прем'єр-міністр Вільям Пітт-молодший писав королю Георгу ІІІ, що, можливо, вік та характер Емгерста роблять його непідходящим для посади, на якій вимагалась енергійна діяльність. В 1795 році Емгерст пішов у відставку з поста головнокомандувача. Емгерсту пропонували титул графа, однак той відмовився. Тим не менш, в 1796 році Емгерст отримав звання фельдмаршала.
Емгерст помер у своїй садибі Монреаль-парк в , Кент, 3 серпня 1797 року, і був похований 10 серпня в Севеноксі.
Номінації та нагороди
Після битви при Тайкондерозі 12 вересня 1759 року за наполяганням Вільяма Пітта Емгерста призначили коронним губернатором Вірджинії. Коронний губернатор Вірджинії — це була номінальна почесна посада, в той час як реальним управлінням колонією займався віце-губернатор. Призначення на номінальну посаду для Емгерста означало додатковий дохід у 1500 фунтів на рік, а також деякі інші привілеї. Перебування на цій посаді не вимагало присутності в Америці. В 1768 році Емгерста попросили відмовитись від почесної посади коронного губернатора Вірджинії на користь . Емгерст був настільки обурений цим проханням, що відмовився не тільки від почесної посади, а й від посади підполковника 15 піхотного полку.
25 жовтня 1761 року Емгерст отримав відзнаку Ордена Лазні і став лицарем-кавалером Ордену.
У 1770 році він був призначений на почесну посаду губернатора Гернсі, яка не вимагала присутності у Гернсі, оскільки фактичне управління здійснювалось віце-губернатором. У 1776 році він став пером Великої Британії, отримавши титул барона Емгерста Голмсдейлського. В 1788 році бездітний Емгерст зробив свого племінника, Вільяма Пітта Емгерста, спадкоємцем, і щоб передати йому аристократичний титул, клопотав про отримання титулу барона Емгерста Монреальського, яким його було нагороджено в тому ж році, із застереженням, що цей титул перейде до його спадкоємця.
Особисте життя
Перша дружина Емгерста Джейн Дейлісон померла 7 січня 1765 року. В 1767 році Емгерст одружився з Елізабет Кері, дочкою генерала Джорджа Кері. Обидва шлюби були бездітними, хоча в Емгерста був позашлюбний син, Джефрі Емгерст (1752—1814), який дослужився до звання генерал-майора в британській армії.
Вшанування пам'яті
На честь Джефрі Емгерста названі наступні географічні об'єкти та населені пункти:
- місто Емгерст, Массачусетс, США
- місто Емгерст, Нью-Гемпшир, США
- місто Емгерст, Нью-Йорк, США
- місто Емгерст, Вірджинія, США
- селище Емгерст, Вісконсин, США
- місто Емгерст, Нова Скотія, Канада
- місто , Онтаріо, Канада
- муніципалітет , Квебек, Канада
- острів на озері Онтаріо, Канада
- , національне історичне місце Канади на острові Принца Едварда
В останні роки, у зв'язку з переглядом особистості Емгерста, зокрема, його ставлення до корінних народів Північної Америки, виникають дискусії щодо доцільності перейменування населених пунктів та об'єктів, названих на його честь. Питання про перейменування, зокрема, обговорювалось в міській раді канадського міста Емгерст в Новій Скотії. Подібні дискусії точились і навколо назви канадського міста в Онтаріо. В 2022 році Вінсент О'Коннор, житель американського міста Емгерст в Массачусетсі, виступаючи на засіданні міської ради, зазначив, що місто має змінити назву, щоб припинити вшанування лорда Джефрі Емгерста, «який виступав за біологічну війну проти корінного населення за допомогою заражених віспою ковдр».
В 2019 році вулицю Емгерста в Монреалі перейменували на вулицю Ататекен на честь місцевого корінного населення: слово «ататекен» на могокській мові означає братерство та сестринство. В 2023 році вулицю Емгерста в канадському місті Гатіно (Квебек) перейменували на вулицю Вігвас: слово «вігвас» на мові алгонкінів означає білу березу.
В популярній культурі
Емгерста грали наступні актори в кіно та серіалах:
- — в американському фільмі «Північно-Західний прохід» (англ. Northwest Passage) 1940 року
- Філіп Тонґ — в американському серіалі «Південно-Західний прохід» (англ. Northwest Passage) 1958—1959 років
- Адам Болдвін — в американському фільмі 2024 року «Любов, сміливість та битва при Буші-Рані» (англ. Love, Courage and the Battle of Bushy Run)
Посилання
- Encyclopædia Britannica
- SNAC — 2010.
- University of Toronto, Laval University Dictionary of Canadian Biography, Dictionnaire biographique du Canada / G. Brown, D. Hayne, F. Halpenny et al. — UTP, Presses de l'Université Laval, 1959. — ISSN 0420-0446; 0070-4717
- Anderson F. Amherst, Jeffery (1717-1797), British soldier and first baron Amherst // American National Biography Online / S. Ware — [New York]: Oxford University Press, 2017. — ISSN 1470-6229 — doi:10.1093/ANB/9780198606697.ARTICLE.0100021
- Jeffery Amherst Collection, 1757-1874 1757-1797 — Емгерстський коледж.
- https://weaponsandwarfare.com/2018/01/13/sir-jeffery-1st-baron-amherst-kb-1717-1797/
- Encyclopedia Virginia — 2008.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #122914163 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Mayo, Lawrence Shaw (1916). Jeffery Amherst : a biography [Джефрі Емгерст: біографія] (англ.). New York: Longmans, Green.
- Heathcote, T.A. (1999). The British field marshals, 1763-1997 : a biographical dictionary [Британські фельдмаршали, 1763-1997: біографічний довідник] (англ.). London: Leo Cooper. с. 23—25. ISBN .
- Long, John Cuthbert (1933). Lord Jeffery Amherst: A Soldier of the King [Лорд Джефрі Емгерст: королівський солдат] (англ.). New York: MacMillan.
- Whitworth, Rex (1959). Field Marshal Lord Amherst, A Military Enigma [Фельдмаршал лорд Емгерст, Військова загадка]. History Today (англ.). Т. 9, № 2. с. 132—137 — через EBSCOhost.
- Amherst, 1st baron Amherst, Jeffery (1931). Webster, John Clarence (ред.). The journal of Jeffery Amherst, recording the military career of General Amherst in America from 1758 to 1763 [Щоденник Джефрі Емгерста, в якому описується військова кар'єра генерала Емгерста в Америці з 1758 по 1763 рік] (англ.). Chicago: University of Chicago Press.
- Anderson, Fred (2001). Crucible of War: The Seven Years' War and the Fate of Empire in British North America, 1754–1766 [Горнило війни: Семирічна війна та доля імперії в Британській Північній Америці, 1754–1766] (англ.). London: Faber and Faber. ISBN .
- Marley, David (1998). Wars of the Americas : a chronology of armed conflict in the New World, 1492 to the present [Війни Америки: хронологія збройних конфліктів у Новому Світі, 1492 рік дотепер] (англ.). Santa Barbara: ABC-CLIO. ISBN .
- Tucker, Spencer, ред. (2011). The encyclopedia of North American Indian wars, 1607-1890 : a political, social, and military history [Енциклопедія північноамериканських індіанських війн, 1607-1890: політична, соціальна та військова історія] (англ.). Т. 3. Santa Barbara: ABC-CLIO. ISBN .
- Middleton, Richard (2012). Pontiac's War: Its Causes, Course and Consequences [Війна Понтіака: її причини, хід і наслідки] (англ.). Routledge. ISBN .
- D'errico, Peter. Jeffery1 Amherst and Smallpox Blankets [Джефрі Емгерст та віспяні простирадла]. umass.edu (англ.). University of Massachusetts in Amherst. Процитовано 26 лютого 2024.
- Calloway, Collin G. (2006). The Scratch of a Pen: 1763 and the Transformation of North America (Pivotal Moments in American History) [Розчерк пера: 1763 рік і трансформація Північної Америки (Ключові моменти американської історії)] (англ.). Oxford University Press. с. 73. ISBN .
- Ranlet, Philip (2000). The British, the Indians, and Smallpox: What Actually Happened at Fort Pitt in 1763? [Британці, індіанці та віспа: що насправді сталося у форті Пітт в 1763 році?]. Pennsylvania History: A Journal of Mid-Atlantic Studies (англ.). 67 (3): 427—441 — через JSTOR.
- Bancroft, George (1889). History of the United States of America, from the Discovery of the American Continent [Історія Сполучених Штатів Америки від відкриття американського континенту] (англ.). Т. iv. D Appleton And company. с. 128.
- Lowe, William C. (23 вересня 2010). Amherst, Jeffrey, first Baron Amherst [Емгерст, Джефрі, перший барон Емгерст]. Oxford dictionary of national biography (англ.).
- Carpenter, Edward Wilton (1896). The history of the town of Amherst, Massachusetts [Історія міста Емгерст, Массачусетс] (англ.). Amherst, Mass: Press of Carpenter & Morehouse.
- Hayward, John (1839). The New England Gazetteer (англ.) (вид. шосте). Boston: John Hayward.
- Glover, Wilbur H. (1972). History of the Town of Amherst [Історія міста Емгерст]. archive.org (англ.). Buffalo and Erie County Historical Society. Процитовано 26 лютого 2024.
- (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2024. Процитовано 26 лютого 2024.
- Gard, Robert (1988). The Romance of Wisconsin Place Names [Романтика вісконсинських місцевих назв] (англ.). Minocqua, WI: Heartland Press. с. 6. ISBN .
- Island History – Amherst Island (en-CA) . Процитовано 26 лютого 2024.
- Patil, Anjuli (19 вересня 2017). Town of Amherst wades into debate over controversial names [У місті Eмгерст точаться дебати щодо суперечливих назв]. cbc.ca (англ.). Процитовано 26 лютого 2024.
- What's in a name? Questions raised about Amherstburg namesake's history with Indigenous people [Що в назві? Питання щодо історії Емерста, на честь якого названо Емгерстбург, з корінним населенням]. cbc.ca (англ.). 14 вересня 2017. Процитовано 26 лютого 2024.
- Sudborough, Susannah (27 березня 2022). Here’s why the town of Amherst might change its name [Ось чому місто Емгерст може змінити назву]. www.boston.com (англ.). Процитовано 26 лютого 2024.
- Banerjee, Sidhartha (21 липня 2019). Montreal street renamed to erase tribute to Amherst, honour Indigenous history [Монреальська вулиця перейменована, щоб стерти данину пам’яті Емгерсту та вшанувати історію корінного населення]. National Post (англ.). Процитовано 26 лютого 2024.
- Montreal’s Amherst Street to be renamed to honour Indigenous history (англ.), The Canadian Press, 24 липня 2019, процитовано 26 лютого 2024
- Dubé, Élizabeth (24 березня 2023). Premières Nations: la rue Amherst deviendra la rue Wìgwàs [Корінні народи: вулиця Емгерста стане вулицею Вігвас]. TVA (фр.). Процитовано 26 лютого 2024.
- Northwest Passage (1940) - King Vidor, Jack Conway, W.S. Van Dyke | Cast and Crew | AllMovie (англ.), процитовано 23 лютого 2024
- Northwest Passage (TV Series 1958–1959) - IMDb, процитовано 23 лютого 2024
- Love, Courage and the Battle of Bushy Run (2024) - IMDb, процитовано 24 червня 2024
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Feldmarshal Dzhefri Emgerst 1 j baron Emgerst angl Jeffery Amherst 1st Baron Amherst 29 sichnya 1717 3 serpnya 1797 oficer britanskoyi armiyi ta golovnokomanduvach britanskoyu armiyeyu Emgersta vvazhayut arhitektorom uspishnoyi britanskoyi kampaniyi iz zavoyuvannya teritoriyi Novoyi Franciyi pid chas Semirichnoyi vijni Dzhefri Emgerstangl Jeffery AmherstPortret napisanij Tomasom GejnsboroTitul baronNarodivsya 29 sichnya 1717 1717 01 29 1 2 Riverged d 5 Pomer 3 serpnya 1797 1797 08 03 1 2 80 rokiv d 6 Pohovannya Sevenoks 7 Gromadyanstvo Korolivstvo Velika Britaniya i Velika Britaniya 8 Piddanstvo Korolivstvo Velikoyi BritaniyiBatko Dzhefri EmgerstMatir Elizabet Keril EmgerstRodichi Vilyam Emgerst pleminnik Druzhina Dzhejn Dejlison pomerla v 1765 Elizabet KeriGolovnokomanduvach Britanskoyu armiyeyuChas na posadi 1793 1795PoperednikNastupnikFrederik gercog Jorkskij Golovnokomanduvach Britanskoyu armiyeyuChas na posadi 1778 1782PoperednikvakansiyaNastupnik Gubernator GernsiChas na posadi 1770 1797PoperednikRichard LitltonNastupnik General gubernator britanskoyi Pivnichnoyi AmerikiChas na posadi 1760 1763Poperednikposada stvorena u zv yazku iz zavoyuvannyam teritorijNastupnik Koronnij gubernator VirdzhiniyiChas na posadi 1759 1768PoperednikNastupnik Golovnokomanduvach Pivnichnoyi AmerikiChas na posadi 1758 1763PoperednikDzhejms AberkrombiNastupnik VijskovijPrinalezhnistBritanska imperiyaRid vijskBritanska armiyaRoki sluzhbi1735 1795ZvannyaFeldmarshalVijni BitviVijna za avstrijsku spadshinu Dettingenska bitva bitva pri Fontenua bitva pri Rokuri bitva pri Laufeldi Semirichna vijna bitva pri Hastenbeku Franko indianska vijna Vijna za nezalezhnist SShA Bunt lorda Gordona Francuzki revolyucijni vijniNagorodi Orden LazniAvtografMediafajli u VikishovishiZhittyepisLajonel Sekvil 1 ij gercog Dorsetskij Portret napisanij Godfri Knellerom Ranni roki Dzhefri Emgerst narodivsya 29 sichnya 1717 roku v selishi bilya mistechka Sevenoks v anglijskomu grafstvi Kent Vin buv drugim sinom v zamozhnij rodini Dzhefri Emgersta ta jogo druzhini Elizabet Keril Emgerst Jogo batko buv baristerom advokatom vishogo rangu Nezadovgo do svogo dvanadcyatirichchya Dzhefri stav pazhem u ta sho zhiv u dvoryanskij sadibi Noul haus nepodalik vid de meshkali Emgersti Taka sluzhba vvazhalas socialnim ta osvitnim privileyem Razom iz Sekvilom Emgerst vidviduvav Irlandiyu Za spriyannya Sekvila u vici 18 ti rokiv 10 lipnya 1735 roku Dzhefri potrapiv na sluzhbu do Pershogo polku gvardijskoyi pihoti de vin buv praporonoscem V mirnij chas Pershij polk gvardijskoyi pihoti zazvichaj rozkvartirovuvavsya u Londoni i jogo osnovnim zavdannyam bulo sluzhiti korolivskij sim yi U voyennij chas polk posilali v miscya bojovih dij Pid chas pershih rokiv sluzhbi Emgersta polk roztashovuvavsya u Londoni ta u Vindzori zajmayuchis ohoronoyu korolivskoyi rodini V 1738 roci Emgerst buv pidvishenij do zvannya lejtenanta Vijna za avstrijsku spadshinu ta druge yakobitske povstannya Dokladnishe Vijna za avstrijsku spadshinu ta Druge yakobitske povstannya V 1740 roci spalahnula vijna za avstrijsku spadshinu cherez porushennya Pragmatichnoyi sankciyi uhvalenogo imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Karlom VI zakonu pro spadkuvannya prestolu yakij vstanoviv nepodilnist usih spadkovih zemel Gabsburgiv Pislya smerti Karla VI v 1740 roci na avstrijski zemli Gabsburgiv yaki za Pragmatichnoyu sankciyeyu mala uspadkuvati dochka Karla Mariya Tereziya zayavili prava kilka yevropejskih derzhav Prussiya vimagala Nizhnyu Sileziyu vistavivshi vijska na kordoni Franciya Saksoniya Sardiniya ta Rich Pospolita takozh vistavili vijska spodivayuchis na rozdil avstrijskih zemel Britaniya yak garant Pragmatichnoyi sankciyi nadala dopomogu Mariyi Tereziyi poslavshi u 1741 roci vijska u kilkosti 16000 cholovikiv do Flandriyi Sered rozgornutih u Flandriyi britanskih vijsk buv polk v yakomu sluzhiv Emgerst yakogo priznachili ad yutantom generala Dzhona Ligone Protyagom kilkoh misyaciv u Flandriyi britanski vijska chekali na vijska svoyih soyuznikiv Niderlandiv Bojovi diyi rozpochalis v 1743 roci ad yutantom Dzhona Ligone Emgerst brav uchast u Dettingenskij bitvi z francuzkimi vijskami 27 chervnya 1743 roku ostannya bitva v yakij britanskij monarh brav osobistu uchast ta bitvi pri Fontenua 11 travnya 1745 roku v yakij britanci zaznali porazki Pid chas perebuvannya u Flandriyi Emgerst ne tilki nabuv korisnogo vijskovogo dosvidu ale j vstanoviv druzhni stosunki z kilkoma vazhlivimi predstavnikami britanskoyi eliti sinom vikonta i majbutnim britanskim feldmarshalom sinom vikonta ta majbutnim golovnokomanduvachem Zbrojnimi Silami Britanskoyi Armiyi v Americi sinom grafa Olbemarlya ta majbutnim generalom ta Dzhejmsom Volfom sinom vidomogo general lejtenanta Edvarda Volfa ta majbutnim generalom V kinci veresnya 1745 roku Emgerst razom iz Dzhonom Ligone povertayetsya do Britaniyi shob vzyati uchast u pridushenni sinom korolya Georga II Vilyamom Avgustom gercogom Kamberlendskim drugogo yakobitskogo povstannya sprobi dinastiyi Styuartiv povernuti sobi britansku koronu Spochatku Emgerst razom iz svoyim pidrozdilom zalishavsya v Londoni a v kinci listopada 1745 roku vin visunuvsya do regionu Midlendz v centralnij chastini Angliyi shob zapobigti ataci yakobinciv na Uels Emgerst zalishavsya v grafstvi Staffordshir v centralnij Angliyi do grudnya 1745 roku koli vin iz Ligone povernuvsya do Londona 25 grudnya 1745 roku Emgersta pidvishili do zvannya pidpolkovnika Dzhon Ligone V chervni 1746 roku Emgerst suprovodzhuvav Dzhona Ligone do Niderlandiv shob prodovzhiti uchast u vijni za avstrijsku spadshinu v hodi yakoyi vin vzyav uchast u bitvi pri Rokuri 11 zhovtnya 1746 roku ta v bitvi pri Laufeldi 2 lipnya 1747 roku v yakih britanci zaznali porazki Sluzhba v Angliyi 1747 1756 Vilyam Avgust gercog Kamberlendskij Portret napisanij Dzhoshua Rejnoldsom V 1747 roci Emgerst stav ad yutantom Vilyama Avgusta gercoga Kamberlendskogo ta povernuvsya do Britaniyi cherez pivroku pislya bitvi pri Laufeldi Pislya povernennya Emgerst razom iz svoyim pidrozdilom yakij zajmavsya ohoronoyu korolivskogo palacu protyagom kilkoh rokiv zalishavsya v Londoni de viv dovoli aktivne svitske zhittya Zokrema vin druzhiv iz Dzhozefom Jorkom sinom todishnogo lord kanclera grafa Gardvika i vidtak buvav u Jorkiv V Londoni vin takozh vidviduvav rodinu gercoga Dorsetskogo koli Sekvili priyizdili do Londona Koli gercog Kamberlendskij perebuvav u Londoni Emgerst yak jogo ad yutant mav zhiti u rezidenciyi gercoga u 3 travnya 1753 roku Emgerst odruzhivsya zi svoyeyu podrugoyu ditinstva ta kuzinoyu Dzhejn Dejlison Spochatku voni razom zhili v Londoni odnak skoro jogo druzhina povernulas do Kentu shob naglyadati za simejnim domom Emgerstiv v Polk Emgersta perevodili z odnogo miscya do inshogo Semirichna vijna Dokladnishe Semirichna vijna Nimechchina Na pochatku 1750 h rokiv mizh Britaniyeyu ta Franciyeyu vinikli superechki cherez kontrol teritorij v Pivnichnij Americi yaki vililis u Semirichnu vijnu V 1749 roci francuzki vijska z Novoyi Franciyi zajnyali teritoriyi dolini riki Ogajo de prozhivali irokezi yaki za umovami utrehtskogo miru 1713 roku vvazhalis piddanimi Britaniyi Z tochki zoru Britaniyi teritoriyi de prozhivali irokezi zokrema dolina riki Ogajo buli britanskimi teritoriyami Vprodovzh nastupnih rokiv francuzki vijska buduvali fortifikacijni sporudi ta vstanovlyuvali garnizoni na zajnyatij nimi teritoriyi V 1754 roci mizh Britaniyeyu ta Franciyeyu pochalis zbrojni sutichki v Pivnichnij Americi Vreshti v travni 1756 roku Britaniya ogolosila vijnu Franciyi Britanskij korol Georg II z Gannoverskoyi dinastiyi buv zanepokoyenij tim sho Franciya mogla okupuvati jogo volodinnya v kontinentalnij Yevropi a same Britaniya najnyala 8000 gessenciv dlya zahistu volodin britanskogo korolya v Yevropi U lyutomu 1756 roku Dzhefri Emgersta poslali do Nimechchini ocholiti gessenciv Ce priznachennya oznachalo vikonannya golovnim chinom administrativnih funkcij Spochatku Emgerst rozkvartiruvavsya u mistechku gessenskomu mistechku Kassel zaraz Nimechchina odnak nezabarom pislya pributtya do Kasselyu Emgerst otrimav nakaz povertatis do Britaniyi razom iz chastinoyu gessenciv Emgerst zajnyavsya organizaciyeyu zbirannya ta transportuvannya gessenciv do Britaniyi V kvitni 1756 roku vin peremistivsya do Gannovera a zvidti do mista Shtade de chekav na perevezennya do Britaniyi cherez Pivnichne more 15 travnya 1756 roku Emgerst razom iz gessencyami pribuv do Britaniyi 22 travnya 1756 roku Emgersta pidvishili u zvanni do polkovnika i vin ocholiv 15 ij pihotnij polk Vlitku 1756 roku Emgerst razom iz svoyim polkom perebuvav u tabori v misti Zvidti Emgerst pisav druzhini sho kupiv knigu z algebri shob pokrashiti svoye rozuminnya inzhenernoyi ta artilerijskoyi praktiki Bitva pri Hastenbeku Kartina Luyi Eduarda Riulya Na pochatku 1757 roku Emgersta znovu posilayut do Nimechchini shob boroniti vid francuzkogo vtorgnennya V berezni 1757 roku Emgerst pribuv do Kasselyu a v travni 1757 vin vzhe buv u Shtade de naglyadav za visadkoyu gessenciv sho pribuvali z Britaniyi Pislya uspishnoyi visadki gessenciv Emgerst poyihav u slid za nimi do mista Gameln de jogo vzhe chekav Vilyam Avgust gercog Kamberlendskij V lipni 1757 roku Emgerst zi svoyim polkom brav uchast u bitvi pri Hastenbeku v yakij britanci z gessencyami ta prussakami zaznali porazki U veresni 1757 roku gercog Kamberlendskij pidpisav za yakoyu zokrema gessenski vijska mali buti vidpravleni dodomu ta vidbuv do Britaniyi Emgerst zalishivsya v Nimechchini shob zdijsnyuvati organizaciyu ta naglyad za povernennyam gessenskih vijsk do Gessenu Odnak vzhe skoro stalo vidomo sho korol Georg II buv nevdovolenij konvenciyeyu yaku pidpisav jogo sin gercog Kamberlendskij i ne zbiravsya vikonuvati yiyi umovi Vijska nimeckih kurfyurstv do yakih vhodili i gessenski vijska ocholiv prusskij princ Ferdinand Braunshvejg Volfenbyuttelskij i Emgerst prodovzhuvav sluzhiti pid komanduvannyam princa V sichni 1758 roku Emgerst otrimav z Britaniyi nakaz povertatis z kontinentalnoyi Yevropi 25 lyutogo 1758 roku Emgerst pribuv do Britaniyi Franko indianska vijna Dokladnishe Franko indianska vijna Dzhefri Emgerst Portret napisanij Dzhozefom Blekbernom v 1758 roci Hudozhnij muzej Mida Emgerst Massachusets 3 bereznya 1758 roku Emgerst otrimav lista vid todishnogo lidera Palati gromad Vilyama Pitta V listi povidomlyalos sho Emgerst buv pidvishenij u zvanni do general majora v Americi i sho vin priznachavsya golovnokomanduvachem oblogoyu Luyisburzkoyi forteci na ostrovi Kejp Breton v Novij Skotiyi Obloga Luyisburzkoyi forterci bula chastinoyu plana Vilyama Pitta z povernennya Britaniyeyu kontrolyu nad teritoriyeyu dolini riki Ogajo uspishna ataka na fortecyu mala vidkriti britancyam dostup do kanadskogo Kvebeku Korol Georg II vagavsya shodo priznachennya Emgersta na ce vidpovidalne zavdannya odnak zavdyaki zastupnictvu z boku mogutnih druziv Emgersta Dzhona Ligone ta grafa Gardvika monarh pogodivsya Na dopomogu Emgerstu buli priznacheni tri pidporyadkovani Emgerstu brigadnih generala Dzhejms Volf ta Charlz Lourens Morsku chastinu operaciyi doruchili admiralu Pered tim yak vidbuti do Pivnichnoyi Ameriki Emgerst utochnyav yakimi mayut buti vidnosini mizh nim ta Boskauenom na sho otrimav vidpovid sho vin ye cilkom nezalezhnim vid Boskauena 16 bereznya 1758 roku Emgerst vidpliv z Britaniyi ta v travni 1758 roku pribuv do u Novij Skotiyi Obloga Luyisburzkoyi forteci Vid na Luyisburg pid chas oblogi 1758 roku Pidpal francuzkogo korablya Prudent i zahoplennya B yenfazanta pid chas oblogi Luyisburga v 1758 roci Kartina Richarda Pejtona V chervni 1758 roku armiya ta flot vidplivli u napryamku do Luyisburzkoyi forteci Pershim bilya forteci visadivsya Dzhejms Volf zi svoyimi pidrozdilami viklikavshi na sebe vogon francuzkih vijsk sho buli v okopah po perimetru beregovoyi liniyi U svoyemu shodenniku Emgerst visoko ociniv yakist francuzkih okopiv ta te yak francuzki vijska diyali pri nablizheni britanciv Vorog diyav duzhe mudro ne zdijsniv zhodnogo postrilu doki vsi chovni ne buli v buhti a potim pochav perehresnij vogon z odniyeyi 24 funtovoyi garmati ta z chotiroh 6 funtovih garmat i pihota takozh vidkrila vogon yakij nakriv vsyu zatoku i voni buli prikriti okopami z pidvishenimi brustverami oblashtuvannya yakih mabut zabralo bagato chasu i mabut zdijsnyuvalos minulogo a takozh cogo roku ta Charlz Lourens visadilis vslid za Volfom Francuzki vijska vidstupili do forteci zalishivshi ozbroyennya Dzhejms Volf pochav peresliduvati francuzki vijska ale zupinivsya koli z forteci prolunala kanonada V procesi visadki na bereg vtrati britanskih vijsk sklali bilya 100 cholovik vbitimi ta poranenimi V toj zhe chas francuzki vijska vtratili kilka lyudej a 70 soldativ potrapili v polon do britanciv V nastupni dni britanski vijska roztashovuvali tabir bilya Luyisburzkoyi forteci perevozili garmati z korabliv ta gotuvalis do oblogi forteci Pid chas oblogi britanski vijska namagalis znishiti francuzki korabli vreshti francuzi potopili 4 z 9 svoyih korabliv shob zablokuvati britanskij flot Odnak zapevniv Emgersta sho ce ne stane pereshkodoyu dlya britanskogo flotu oskilki glibina vodi v gavani vse she dozvolyala britanskomu flotu peresuvatis Na berezi za zamislom Emgersta buduvalas kanonadna duga yaka mala postupovo stiskatis navkolo forteci 21 lipnya 1758 britanci pochali znishuvati zalishki francuzkogo flotu v gavani a 26 lipnya fortecya kapitulyuvala Za umovami kapitulyaciyi visunutimi Emgerstom zalishki francuzkogo garnizonu v forteci stavali vijskovopolonenimi ta yih mali vidpraviti do Britaniyi V Londoni novini pro vzyattya forteci zustrili z velikim entuziazmom buv vlashtovanij vijskovij parad na yakomu demonstruvali francuzki shtandarti z Luyisburzkoyi forteci a v Sent Dzhejmskomu parku vidkrili urochistij vogon Korol Georg II nakazav nagoroditi tih hto priviz novini pro vzyattya Luyisburga sered yakih buv molodshij brat Emgersta Vilyam 500 ma funtami V Americi takozh svyatkuvali peremogu Emgersta v Bostoni na chest peremogi zapalili bagattya na Fort Hil v Nyuporti zapustili feyerverki u Filadelfiyi vidkrili urochistij vogon a v Nyu Jorku vlashtuvali velikij urochistij banket na yakomu kozhen tost suprovodzhuvavsya vistrilom z garmati sho roztashovuvalas u forteci Fort Dzhordzh Mizh dvoma kampaniyami 1758 1759 Dzhejms Aberkrombi Portret napisanij Allanom Remzi Pislya vzyattya Luyicburzkoyi forteci Emgerst zalishavsya u forteci ta obmirkovuvav vtorgnennya do francuzkogo Kvebeku Vin pisav Vilyamu Pittu Yaksho ya zmozhu piti na Kvebek ya pidu Admiral vvazhav sho vtorgnennya do Kvebeku na toj chas bulo nemozhlivim Za zadumom Vilyama Pitta vzyattya Luyisburzkoyi forteci bulo lishe prelyudiyeyu ataki na francuzkij Kvebek Generalu Dzhejmsu Aberkrombi golovnokomanduvachu britanskih vijsk v Americi bulo nakazano vtorgnutis do Kanadi cherez ozera na pivnich vid Nyu Jorku Podalshi diyi Emgersta zalezhali vid uspihu misiyi Aberkrombi 31 lipnya 1758 roku do Emgersta dijshli pershi novini pro porazku Aberkrombi 1 serpnya 1758 vin zapisav u svoyemu shodenniku ya pidnyavsya na bort shob obgovoriti z Admiralom vchorashni absolyutno ne pidtverdzheni novini pro nevdalu ataku Aberkrombi boyusya sho ce pravda Odnak vzhe nezabarom Emgerst otrimav novini pro prigolomshlivu porazku Aberkrombi bilya tisyachi britanskih soldat bulo vbito pri sprobi Aberkrombi pryamo atakuvati francuzku Emgerstu stalo zrozumilo sho ataka na Kvebek na toj chas bula nemozhlivoyu i pochav vikonuvati alternativni instrukciyi znishiti francuzki poselennya vzdovzh kanadskogo uzberezhzhya Zokrema vin napraviv vijskovi zagoni do poselennya yake zaraz ye mistom Sidni v Novij Skotiyi ta do Ostrova princa Edvarda iz zavdannyam privezti z francuzkih poselen vsih cholovikiv zdatnih trimati zbroyu Na ostrovi Princa Edvarda britanci zibrali stilki miscevih zhiteliv skilki zmogli ta vidpravili yih do Franciyi V deyakih poselennyah buli znajdeni nimci i Emgerst nakazav yih ne chipati abo vidsilati do Lunenburgu v Novij Skotiyi Tomas Paunell gubernator Koloniyi Massachusetskoyi zatoki Chastina armiyi zalishilas v Luyisburzi dlya zdijsnennya vidnovlyuvanih robit u forteci a Emgerst iz bilshoyu chastinoyu svoyih vijsk vidbuv do Nyu Jorka na dopomogu Dzhejmsu Aberkrombi 13 veresnya 1758 roku Emgerst pribuv do Bostona de jogo zustrili z pochestyami V Bostoni Emgerst zustrivsya ta povecheryav iz gubernatorom Koloniyi Massachusetskoyi zatoki Tomasom Paunellom Cherez kilka dniv Emgerst prodovzhiv svij shlyah do Aberkrombi zustrivshis na svoyemu shlyahu z indianciyami 1 zhovtnya 1758 roku Emgerst zapisav u svoyemu shodenniku Vijska zupinilis Prijshli stokbridzhski indianci korol jogo koroleva ta donki Pribuvshi do taboru Dzhejmsa Aberkrombi bilya Olbani Emgerst zrozumiv sho v toj sezon bud yaka nastupalna kampaniya bula nemozhlivoyu vijska buli v poganomu stani buli dezertiri provincijni vijska ta indianci povernulis dodomu Todi Emgerst virishiv povernutis do Galifaksu z nadiyeyu sho vin otrimaye nakaz povertatis do Britaniyi 9 listopada 1758 roku vin pribuv do Galifaksu de diznavsya sho jogo priznacheno golovnokomanduvachem usih britanskih vijsk u Pivnichnij Americi a Aberkrombi vidzivayut do Britaniyi Jogo osnovnim zavdannyam bulo zibrati vijska z miscevih zhiteliv Vin takozh otrimav instrukciyi vstanoviti garmonijni ta druzhni vidnosini z gubernatorami kolonij a takozh iz vozhdyami indianskih plemen shob zaluchiti kolonistiv ta indianciv do britanskih vijsk v Pivnichnij Americi Emgerst virishiv roztashuvatis v Nyu Jorku na zimu i virushiv tudi na shlyahu vidvidavshi Boston de iz gubernatorom Tomasom Paunellom detalno obgovoryuvav strategiyu zavoyuvannya Kanadi Na shlyahu do Nyu Jorku vin takozh zustrivsya iz gubernatorom Koloniyi Rod Ajlendu i Providenskih plantacij ta gubernatorom Konnektikutskoyi koloniyi Emgerst pribuv do Nyu Jorku priblizno v seredini grudnya 1758 roku de diznavsya sho brigadnomu generalu vdalos zahopiti francuzkij sho roztashovuvavsya v misci zlittya richok Allegejni i Monongahila zaraz teritoriya shtatu Pensilvaniya SShA 12 sichnya 1759 roku Emgerst vidav nakaz pro pomiluvannya vsih dezertiriv Dzhejms Volf V berezni 1759 roku Emgerst otrimav instrukciyi z Britaniyi shodo kampaniyi na 1759 rik Dzhejmsu Volfu doruchalos zahopiti Kvebek i na cyu operaciyu vin otrimav zvannya general majora Shodo inshih operacij v Americi Volf zalishavsya pid komanduvannyam Emgersta Zavdannyam Emgersta bulo zabezpechiti Volfa vijskami a takozh zahopiti francuzku zaraz vidoma yak Tajkonderoga pri sprobi vzyati yaku Dzhejms Aberkrombi zaznav porazki v 1758 roci ta fortecyu Kraun Pojnt zaraz misto Kraun Pojnt v shtati Nyu Jork SShA yaka znahodilas za Karijonom Zahoplennya cih fortec vidkrivalo shlyah do Monrealyu Vin takozh otrimav instrukciyi vidnoviti zaraz misto Osvigo v shtati Nyu Jork Emgerst pochav pidgotovku do kampaniyi na 1759 rik vin zibrav vijska ta neobhidni zapasi dlya operaciyi Dzhejmsa Volfa a takozh pochav zbirati vijska ta pripasi dlya svoyih operacij V travni 1759 roku vin vidpraviv polkovnika iz zavdannyam vidbuduvati ta zahopiti nadavshi v jogo rozporyadzhennya priblizno 5000 ne vijsko yake skladalos iz soldat regulyarnoyi britanskoyi armiyi ta soldat provincialnoyi armiyi iz mozhlivistyu popovnennya vijska z zhiteliv provincij ta indianciv Bitva pri Tajkonderozi Vid na liniyi oboroni ta fort Tajkonderga z boku holma bilya pivdennoyi zatoki v 1759 roci Vidnovlena rukopisna karta britanskogo planu ataki na Tajkonderogu zaproponovanogo vtiliti nastilki tochno naskilki dozvolyat obstavini ta pidstavi datovana 29 travnya 1759 r V kinci travnya 1759 roku Emgerst visunuvsya zi svoyeyu armiyeyu v napryamku 3 chervnya 1759 vin pribuv do fortu Edvard zaraz misto Fort Edvard v shtati Nyu Jork SShA de zrobiv perervu v peresuvanni shob dati vijskam vidpochiti General dopoviv Emgerstu sho na pivnochi vid fortu Edvard francuzi zibrali vijsko z p yati tisyach kanadciv ta troh tisyach indianciv shob zahistiti fortecyu Karijon a takozh sho 7 tisyach kanadciv obkopalis shob zapobigti prosuvannyu Emgersta po richci Svyatogo Lavrentiya v zahidnomu napryamku Takozh Emgerstu dopovili sho francuzi buduvali flot na ozeri Shamplejn i sho tri korabli vzhe bulo pobudovano Emgerst takozh diznavsya sho francuzkomu atlantichnomu flotu vdalosya projti povz Luyisburzku fortecyu i prosunutis po richci Svyatogo Lavrentiya ta dostaviti do Kvebeku pripasi ta artileriyu 21 chervnya 1759 roku Emgerst visunuvsya z vijskami z fortu Edvard u napryamku do ozera Dzhordzh Vijsko Emgersta yake nalichuvalo 6236 lyudej vlashtuvalo tabir u pidnizhzhi ozera Dzhordzh Insha chastina vijska zahishala shlyah do Olbani ta inshih kordoniv Emgerst probuv na ozeri Dzhordzh majzhe misyac chekayuchi na postavki artileriyi z fortu Edvard Protyagom cogo misyacya Emgerst pobuduvav fort na ozeri Dzhordzh 22 lipnya 1759 roku armiya Emgersta visunulas u napryamu do Tajkonderogi de roztashovuvalas Armiya Emgersta pereplivla ozero Dzhordzh ta zupinilas bilya vodospadu zustrivshi ne duzhe silnij sprotiv francuziv ta indianciv yaki vidstupili po mostu cherez ozero Shamplejn namagayuchis znishiti jogo Tajkonderoga znahodilas na trikutniku zemli yakij na pivdenno zahidnij storoni mezhuvav iz richkoyu Svyatogo Lavrentiya a na pivnichno shidnij z ozerom Shamplejn Emgerst pobachiv sho v okopah navkolo forteci ne bulo francuzkih soldativ Britanski tesli polagodili mist i Emgerst nakazav vijsku perejti cherez mist i zupinitis koli soldati pobachat francuzki liniyi oboroni Koli armiya dosyagla zalishenih francuzami linij oboroni vona zupinilas ukrivshis v okopah vid artilerijskogo vognyu yakij mig lunati z forteci yaka znahodilas na vidstani bilshe 700 metriv V nich z 23 na 24 lipnya Emgerst nakazav vistaviti garmati navkolo forteci a 24 lipnya proti forteci buv vidkritij vogon 26 lipnya do britanskogo taboru prijshov dezertir z francuzkogo garnizonu ta skazav sho garnizon zbiravsya pidirvati fortecyu V toj zhe den francuzi pidirvali fortecyu i vidstupili cherez ozero Shamplejn u napryamku do forteci Kraun Pojnt Spochatku Emgerst hotiv potushiti vogon u forteci odnak viyavilos sho francuzi zaryadili rushnici takim chinom sho voni avtomatichno vistrilyuvali cherez polum ya u forteci i takim chinom ves den britanci ne mogli pidstupitis do forteci V nastupni dni Emgerst nakazav zakopati okopi bilya forteci ta pidnyati zatopleni francuzami chovni Vin takozh dovidavsya sho vibuhi znishili lishe neznachnu chastinu forteci i nakazav vidnoviti poshkodzheni chastini Sam Emgerst iz chastinoyu vijsk vidpravivsya do forteci Kraun Pojnt yaku francuzi nazivali forteceyu Frederik sho roztashovuvalas za Tajkonderogoyu 1 serpnya 1759 roku rozvidniki dopovili Emgerstu sho francuzi zalishili fortecyu u Kraun Pojnti 4 serpnya Emgerst z vijskami pribuv do forteci Frederik i viyaviv sho dijsno francuzi pokinuli fortecyu a sama fortecya bula neposhkodzhenoyu U forteci do Emgersta dijshli novini sho seru vdalosya zahopiti V nastupni dva misyaci Emgerst iz vijskom zalishavsya u Kraun Pojnti buduyuchi tam fort Vin takozh nakazav budivnictvo korabliv yaki b dopomogli britancyam prosunutis na protilezhnij bereg ozera Shamplejn de stoyali francuzi Krim togo Emgerst nakazav zbuduvati dorogu z vermontskogo beregu ozera Shamplejn do Nyu Gempshira z tim shob z yednati Nyu Gempshir ta Massachusets iz Kraun Pojntom Smert generala Volfa Kartina napisana Bendzhaminom Vestom Lourens Mejo pisav sho istoriki 19 ogo stolittya kritikuvali Emgersta za zatrimku u Kraun Pojnti i za te sho ne visunuvsya na dopomogu armiyi Dzhejmsa Volfa yakij zahoplyuvav misto Kvebek ta zaginuv u bitvi Odnak yak zaznachav Mejo suchasniki Emgersta demonstruyut bilsh racionalnij poglyad na diyi Emgersta Tomas Gatchinson ostannij korolivskij gubernator koloniyi Massachusetskoyi zatoki vvazhav cilkom mozhlivim sho yakbi ne manevri Emgersta u Kraun Pojnti yaki vidvolikli znachnu chastinu francuzkoyi armiyi to Dzhejmsu Volfu ne vdalosya b vzyati Kvebek V listopadi 1759 roku Emgerst zalishiv nevelichkij garnizon v Tajkonderozi a sam iz zalishkami armiyi visunuvsya do Nyu Jorka do yakogo pribuv u grudni 1759 roku V Nyu Jorku Emgerst diznavsya sho jogo pidvishili u zvanni do general majora britanskoyi armiyi do cogo v nogo bulo zvannya general majora lishe v Americi Monrealska kampaniya Kapitulyaciya francuzkih vijsk u Monreali Na pochatku 1760 roku Emgerst otrimav instrukciyi z Britaniyi zahopiti Monreal Na cej raz jomu davalas bilsha svoboda dij London vzhe ne viznachav grafikiv ta napryamiv dij Emgerst virishiv rozdiliti armiyu na tri chastini ta otochiti Monreal zi shodu pivdnya ta zahodu Za planom Emgersta do yakogo pislya zagibeli Dzhejmsa Volfa perejshlo komanduvannya armiyeyu sho zahoplyuvala Kvebek mav pidnyatis po richci Svyatogo Lavrentiya polkovniku doruchalos vidsunuti francuziv vid pivnichnogo berega ozera Shamplejn Planuvalos sho sam Emgerst ocholit pohid osnovnoyi chastini armiyi do i dali na shid vzdovzh ozera Ontario ta richki Svyatogo Lavrentiya do Monrealyu Peredbachalos sho manevr doruchenij Dzhejmsu Mari zablokuye shlyah dlya vidstupu francuziv po richci Svyatogo Lavrentiya a manevr Vilyama Gevilenda zmusit francuziv vidiliti garnizon dlya zahistu ostrova na richci Rishelye P yer de Rigo de Vodroj gubernator Novoyi Franciyi Emgerst spivpracyuvav z kolonialnimi gubernatorami shob nabrati vijsko dlya kampaniyi 1760 roku z zhiteliv koloniyi Odnak jomu vdalosya zibrati lishe 14 500 iz zaplanovanih 20 000 soldativ 5000 soldativ z Konnektikutu 4000 z Massachusetsu 2 680 z Nyu Jorka po 1000 z Nyu Dzhersi ta Rod Ajlendu ta 800 z Nyu Gempshira Avtori pov yazuyut skladnist u nabori do vijska iz nadzvichajnimi zusillyami naboru minulogo roku a takozh chutkami pro nablizhennya ukladannya miru z Franciyeyu 2 travnya 1760 roku Emgerst pribuv do Olbani de mali zibratis regulyarni ta provincijni vijska Zbir provincijnih vijsk zatrimuvavsya i Emgerst zajnyavsya vidpravkoyu proviziyi ta pripasiv garnizonam sho stoyali v Kraun Pojnti ta Vin takozh nadislav pidkriplennya do Kvebeku V chervni 1760 provincijni vijska zibralis v Olbani i Emgerst rozdiliv yih na tih hto perebuvatime pid komanduvannyam Vilyama Gevilenda i tih hto perebuvatime pid jogo osobistim komanduvannyam Svoyu armiyu Emgerst vidpraviv do fortu Osvigo kudi takozh pribuli indianci nabrani do vijska serom V lipni 1760 zi svoyim vijskom pochav ruhatis po richci Svyatogo Lavrentiya u napryamku do Monrealyu pered tim vigravshi bitvu z francuzami yaki atakuvali Kvebek a Emgerst pribuv do 10 serpnya 1760 roku z fortu Osvigo Emgerst visunuvsya na korablyah po ozeru Ontario u napryamku do richki Svyatogo Lavrentiya Vzhe cherez 5 dniv Emgerst buv poseredini arhipelagu Tisyacha ostroviv u richci Svyatogo Lavrentiya 17 serpnya 1760 vidbuvsya bij z odnim iz francuzkih korabliv na pidhodi do francuzkogo na odnomu z ostroviv richki Svyatogo Lavrentiya Bij zakinchivsya peremogoyu britanciv a vprodovzh nastupnih kilkoh dniv britanci atakuvali fort Lyevi yakij zdavsya 25 serpnya a jogo francuzkij garnizon bulo vzyato v polon Armiya Emgersta zatrimalas v rajoni Tisyachi ostroviv na dekilka dniv shob polagoditi poshkodzheni v boyu britanski korabli 31 serpnya 1760 roku armiya Emgersta znovu visunulas po richci Svyatogo Lavrentiya v napryamku do Monrealyu i ne zustrichayuchi sprotivu 6 veresnya 1760 roku armiya pribula na ostriv Monreal Fransua Gaston de Lyevi golovnokomanduvach vijskami v Novij Franciyi V Monreali Emgerst takozh majzhe ne zustriv sprotivu okrim kilkoh postriliv Vin zustrivsya z francuzkim polkovnikom Luyi Antuanom de Bugenvilem yakij priviz povidomlennya vid gubernatora Novoyi Franciyi Vodroj ochikuvav novin pro ukladannya miru mizh Franciyeyu ta Britaniyeyu i proponuvav Emgerstu pripiniti voyenni diyi dopoki ne prijdut novini pro te chi ukladeno mir Na ce Emgerst vidpoviv Ya prijshov vzyati Kanadu i ne zadovolnyusya menshim Emgerst dodav sho yaksho gubernator bazhaye zaproponuvati umovi kapitulyaciyi to pripinennya vognyu mozhlivo do poludnya a do cogo chasu britanski vijska prodovzhat visadzhuvatis na ostrovi ta gotuvatis do oblogi Monrealyu Oskilki v Monreali ne bulo dostatno francuzkih soldat zbroyi a takozh bulo bagato civilnih bizhenciv ta hvorih i poranenih soldat bulo prijnyato rishennya pro kapitulyaciyu Vodroj visunuv nastupni umovi kapitulyaciyi kolonialni ta francuzki vijska v Monreali ta inshih miscyah vid do Restigusha zdadutsya v obmin na pochesni umovi kapitulyaciyi a vidtak privilej povernutis do Franciyi de sluzhitimut svoyemu korolyu Takozh v propoziciyi mistilis umovi shodo zahistu civilnih yaki virishat zalishitis v Kanadi osoblivo umovi shodo prava spovidati svoyu religiyu a takozh shodo prava vlasnosti shodo yihnogo majna V toj chas yak vid Vodroya nadhodili propoziciyi shodo kapitulyaciyi armiya visadilas na shidnomu boci ostrovu Monreal a nastupnogo dnya z pivdnya z yavilis vijska pid komanduvannyam Zdacha Monrealya generalu Emgerstu 1760 r Kartina Frensisa Gejmana Emgerst pogodivsya na ti umovi shodo civilnih yaki ne zavazhali britanskomu suverenitetu odnak vidmoviv u pochesnih umovah kapitulyaciyi francuzkim ta kolonialnim vijskam Emgerst napolyagav sho francuzki ta kolonialni vijska mayut sklasti zbroyu ta ne sluzhiti v cij vijni Vin planuvav vidpraviti regulyarni francuzki vijska do Franciyi bez pochesnih gerbiv Golovnokomanduvach vijskami u Novij Franciyi ta deyaki inshi francuzki oficeri buli rozlyucheni tim sho Emgerst ne pogodivsya na pochesni umovi kapitulyaciyi Lyevi vmovlyav dozvoliti yim zahishati Monreal do ostannoyi lyudini Vodroj vidmoviv Lyevi odnak pogodivsya dati Lyevi ta jogo oficeram chas spaliti shtandarti pered tim yak vin prijnyav umovi Emgersta 9 veresnya 1760 roku Monreal kapitulyuvav V koloniyah ta v Britaniyi shiroko svyatkuvalos padinnya Monrealyu v Bostoni vlashtuvali parad ta urochistu vecheryu u Vusteri lyudi svyatkovo pidsvitili svoyi budinki korol Georg II rozporyadivsya vidati usim poslancyam yaki privezli novini pro vzyattya Monrealyu vidati po 500 funtiv a v Londoni lunali feyerverki ta petardi ta pidnimalis tosti za zdorov ya generala Emgersta Dali Emgerst zajnyavsya upravlinskimi spravami v zavojovanij koloniyi Vin podiliv koloniyu na tri vijskovi okrugi Monreal Kvebek ta Trua Riv yer sho spivpadalo z administrativnim podilom pid francuzkim upravlinnyam Vin priznachiv generala gubernatorom Monrealyu gubernatorom Kvebeku a polkovnika gubernatorom Trua Riv yer Vin ogolosiv svobodu spoviduvati katolicku viru prodovzhennya mirnogo volodinnya svoyeyu vlasnistyu ta prodovzhennya oficijnoyi korespondenciyi francuzkoyu movoyu Civilni spori pidlyagali virishennyu zgidno z a kriminalni spravi pidlyagali virishennyu u vidpovidnosti iz zakonami voyennogo chasu Misceve samovryaduvannya bulo dorucheno predstavnikam kolishnogo kanadskogo opolchennya Na viznannya zaslug Emgersta u veresni 1760 roku vin buv priznachenij general gubernatorom britanskoyi Pivnichnoyi Ameriki V kinci veresnya 1760 roku Emgerst pokinuv Monreal poperedno vidpravivshi chastinu vijsk v Detrojt dlya vzyattya zahidnih fortiv v yakih she zalishalis francuzi i vidpravivshi inshu chastinu vijsk na vidnovlennya fortiv u Kraun Pojti Osvigo ta centralnomu Nyu Jorku Na shlyahu do Nyu Jorka Emgerst vidvidav zavojovani teritoriyi Trua Riv yer Kvebek Luyisburg V listopadi 1760 roku Emgerst pribuv do Nyu Jorka de jogo urochisto zustrili Vest indijska kampaniya Viglyad britanskoyi ataki na stolicyu Dominiki Rozo 6 chervnya 1761 roku Robota Archibalda Kembela oficera britanskoyi armiyi Zahoplennya Martiniki britancyami 11 lyutogo 1762 roku Kartina napisana Dominikom Serresom Nastupnoyu misiyeyu Emgersta bulo zabezpechiti vijska dlya vest indijskoyi kampaniyi zaplanovanoyi Vilyamom Pittom ataki na francuzki ostrovi Dominika Sent Lyusiya ta Martinika v Karibskomu mori Komandiriv kampaniyi mav viznachiti Emgerst na svij rozsud Emgerst vidpraviv vijska pid komanduvannyam vzyati ostriv Dominika flotiliya lorda Rollo vidplivla z Nyu Jorka v kvitni 1761 roku i 3 ogo chervnya Rollo pribuv do beregiv Dominiki zdijsniv ataku na francuzkij garnizon i vzhe cherez dekilka dniv ostriv kapitulyuvav Vesnu ta lito 1761 roku Emgerst proviv organizovuyuchi zaminu regulyarnih britanskih vijsk provincialnimi vijskami oskilki planuvav zaluchiti regulyarni vijska do zahoplennya Martiniki Emgerst pereyihav z Nyu Jorku do Olbani de oblashtuvav novu shtab kvartiru a tabir dlya regulyarnih vijsk sho povertalis z misc dislokaciyi buv vlashtovanij na ostrovi Stejten Ajlend v Nyu Jorku U veresni 1761 Emgerst pribuv do Stejten Ajlendu na oglyad vijsk yaki pid komanduvannyam mali vidpravitis na zahoplennya Martiniki V kinci listopada 1761 roku flotiliya vijska yake jshlo zahoplyuvati Martiniku vidbula z Sendi Guk 16 sichnya 1762 roku Monkton z vijskami dosyag okolic Martiniki ta vidkriv vogon shob nejtralizuvati francuzki batareyi Ataka bula uspishnoyu i britanskim vijskam vdalosya visaditisya na ostrovi ta oblashtuvati artilerijski batareyi Vzhe 27 sichnya britancyam vdalosya vzyati dvi strategichni visochini a 16 lyutogo 1762 roku Martinika kapitulyuvala Vzimku 1762 roku Emgerst otrimav nakaz vidpraviti armiyu z 4000 cholovik do misu Sent Nikolas na pivnichno zahidnomu berezi ostrova Gayiti Cya armiya mala z yednatis iz armiyami grafa Olbemarlya ta yakih vidpravili z Britaniyi dlya zdijsnennya ataki na Kubu yaka nalezhala Ispaniyi yaka vstupila u vijnu na boci Franciyi Vijsko organizovane Emgerstom vidplivlo z Nyu Jorka v chervni 1762 roku Kyeppyel ta Pokok virishili ne chekati na pidkriplennya z Ameriki ta zdijsnili ataku na Kubu Vijska vidpravleni Emgerstom pribuli v kinci lipnya ta na pochatku serpnya 1762 roku Kuba kapitulyuvala 13 serpnya 1762 roku Zahist Nyufaunlendu Dokladnishe Bitva za Signal Gill Franciya skoristavshis zmenshennyam britanskih garnizoniv v Pivnichnij Americi atakuvala ostriv Nyufaunlend v chervni 1762 roku 8000 nij eskadron francuzkogo flotu pid komanduvannyam z yavivsya u zatoci Bej Bulz bilya Nyufaunlendu V toj chas u Nyufaunlendi roztashovuvalis lishe bilya 300 t pihotinciv ta artileristiv V kinci chervnya 1762 francuzi legko zahopili ostriv Emgerst zibrav ekspediciyu z regulyarnih vijsk u kilkosti 1000 cholovik z Nyu Jorku Galifaksu ta Luyisburgu a takozh z provincijnih vijsk u kilkosti 500 cholovik z Novoyi Skotiyi Ekspediciyu ocholiv brat Emgersta Vilyam U veresni 1762 roku britanci vidvoyuvali Nyufaunlend Povstannya Pontiaka Dokladnishe Povstannya Pontiaka Politika Emgersta shodo indianciv Dzhefri Emgerst Portret napisanij Dzhoshua Rejnoldsom Emgerst stavivsya do indianciv z nedoviroyu ta uperedzhennyam ne divlyachis na te sho v bagatoh kampaniyah Franko indianskoyi vijni indianci bilis na boci Britaniyi ta dopomagali britanskim vijskam prohoditi skladni dilyanki miscevosti 17 travnya 1759 roku v rozpal pidgotovki do bitvi pri Tajkonderozi Emgerst zapisav u svoyemu shodenniku Cogo ranku do mene prihodiv ser Vilyam Dzhonson obicyav bagato rechej na rahunok indianciv Ya trimayu zaplanovani operaciyi v tayemnici Yaksho indianci znatimut to j francuzi znatimut yihnya sprava nadavati informaciyu obom storonam Take stavlennya vidobrazhalos u politici Emgersta shodo indianciv jogo politika bula zhorstkishoyu nizh ta yaku provodili shodo indianciv francuzi Stavlennya do indianciv z boku britanskih soldativ pogirshuvalas po miri togo yak neobhidnist v yihnij dopomozi v hodi Franko indianskoyi vijni znizhuvalas Krim togo koli osnovnij teatr voyennij dij peremistivsya do Vest Indiyi London urizav byudzhet na utrimannya armiyi v Pivnichnij Americi Emgerst svoyeyu chergoyu urizav vitrati pov yazani iz soyuzom z indiancyami Po pershe vin skorotiv kilkist pomichnikiv sera yakij zajmavsya spravami indianciv Po druge Emgerst skorotiv praktiku darunkiv indiancyam v zhovtni 1760 vin ogolosiv sho darunki budut robitis tilki zi specialnih nagod Viklyuchennyam z cogo pravila buli lishe voyini irokezi yaki zavershili kampaniyu 1760 roku Emgerst vvazhav sho indianci sami mayut zabezpechuvati sebe neobhidnimi dlya zhittya predmetami vklyuchayuchi zbroyu ta poroh dlya polyuvannya ta vilovu ribi Odnak pridbati ci predmeti cherez torgivlyu bulo vazhko oskilki po pershe torgovci yaki priyizhdzhali do zavojovanih teritorij privozili tovari rozrahovani v osnovnomu na francuzkih zhiteliv a po druge cherez obmezhennya torgivli pevnimi tovarami Emgerstom vin vvazhav sho chim menshe u indianciv bude porohu tim menshe bude imovirnist sho voni skoyat liho Pontiak vozhd plemeni Ottava Portret napisanij Dzhonom Miksom Stenli Takozh vidnosini mizh britanskoyu armiyeyu ta indiancyami pogirshuvalis cherez oblashtuvannya fortiv britancyami Forti mali suto vijskovij harakter v toj chas koli kolishni francuzki forti bilshe vikonuvali rol torgivelnih fortiv Oskilki u fortah roztashovuvalis britanski garnizoni indianci sprijmali yih yak proyav okupaciyi yihnih zemel Indianci volili shob britanci pokinuli forti Odnak britanci ne zbirayuchis pokidati forti perekonuvali indianciv sho ci forti vstanovleni ne z metoyu okupaciyi a z metoyu zabezpechennya zahistu torgivli mizh kolonistami ta indiancyami Sered chleniv garnizoniv ta indiancyami neridko vinikali konflikti yaki zavershuvalis nasillyam lejtenant Pajper vbiv voyina z plemeni Seneka za te sho toj vkrav konya u ta priviz skalp vbitogo do sho bulo aktom zuhvaloyi znevagi do indianciv Obureni indianci vimagali vidati yim Pajpera natomist Pajperu dozvolili pokinuti fort Pitt bez bud yakoyi kompensaciyi sim yi vbitogo yak togo vimagav zvichaj indianciv Pri comu koli indianec vbiv nimeckogo poselencya v Emgerst napolyagav shob jogo sudili u magistratskomu sudi zaznachivshi sho vimagav bi togo samogo yakbi zhertvoyu buv indianec Odnak Emgerst ne brav do uvagi uperedzhenist bilih prisyazhnih shodo indianciv Krim togo nevdovolennya indianciv viklikalo vilne rozporyadzhennya Emgerstom yihnih zemel U lyutomu 1761 roku Emgerst vidiliv zemli vzdovzh richki Mogok kilkom oficeram britanskoyi armiyi Takim chinom Emgerst porushiv ugodu mizh indiancyami ta kolonistami ta svoyu deklaraciyu vid 27 kvitnya 1760 v yakij vin poobicyav indiancyam sho zhodna chastina yihnoyi zemli prilegloyi do fortiv ne bude vidibrana i sho nikomu z britanciv i kolonistiv ne bude dozvoleno polyuvati ta zhiti na nij Privatno Emgerst viznavav sho rishennya pro vidilennya zemli malo b buti uzgodzheno z Londonom Diznavshis pro ce torgovci z Olbani yaki torguvali z indiancyami podali peticiyu do Tayemnoyi radi v yakij zaznachali sho vidilennya zemli Emgerstom britanskim oficeram nanese veliku shkodu interesam Jogo Velichnosti ta dobrobutu Jogo kolonij nanisshi obrazu Konfederativnim Naciyam Indianciv I hocha Tayemna rada skasuvala rishennya Emgersta jogo diya vplinula na doviru indianciv do britanciv Plan Pontiaka Vzimku 1762 1763 rokiv Pontiak lider plemeni Ottava pochinaye peremovini z inshimi indianskimi plemenami shodo podalshih dij indianciv V kinci 1762 roku vin poslav emisariv do riznih indianskih plemen vmovlyayuchi yih povstati v travni 1763 roku Pontiak sklikav nadzvichajnu radu indianskih plemen na 27 kvitnya 1763 roku Radu vidvidali predstavniki detrojtskih plemen Ottava Potavatomi ta guroni Na radi Pontiak nagadav chislenni obrazi naneseni britancyami indiancyam ta stverdzhuvav sho na ataku jogo blagosloviv korol Franciyi Vin takozh rozkriv svij plan ataki zavitati do pid privodom vikonannya ceremonialnogo tancyu pid chas vikonannya tancyu inshi indianski voyini proinspektuyut fort na predmet oboronnih sporud ta misceznahodzhennya anglomovnih torgovciv Pislya otrimannya ciyeyi informaciyi indianci atakuyut fort 1 travnya 1763 roku za planom Pontiaka indianci vidvidali 5 travnya 1763 roku lideri indianskih plemen znovu zibralis v potavatomskomu selishi bilya fortu Detrojt shob ostatochno viznachitis iz planom ataki Odnak plan Pontiaka stav vidomim komandiru fortu odin z rozcharovanih chleniv plemeni Ottava 6 travnya 1763 roku prijshov do fortu ta poperediv Gledvina pro zaplanovanu ataku Gledvin ozbroyiv garnizon ta posiliv ohoronu Obloga fortu Detrojt ta ataka na inshi forti Obloga fortu Detrojt Kartina Frederika Remingtona 9 travnya 1763 roku Pontiak z inshimi indiancyami zavitali do ale poperedzhenij pro ataku ne pustiv indianciv do fortu U vidpovid indianci pochali oblogu fortu Krim togo v travni chervni 1763 indianci atakuvali inshi britanski forti fort Sandaski 16 travnya fort Sent Dzhozef 25 travnya fort Mayami 27 travnya fort Ligone 28 travnya fort Uiatenon 1 chervnya fort Mishilimakino 2 chervnya 22 chervnya Do Emgersta novini pro oblogu Detrojta ta ataku na inshi forti dijshli v kinci chervnya 1763 roku V odnomu iz svoyih listiv vin viznav sho nedoociniv masshtabu zagrozi Vzhe cherez dva misyaci pislya pochatku povstannya Pontiaka na zahid vid Niagari v britanciv zalishilis lishe dva forti ta Pershe pidkriplennya do fortu Detrojt pribulo v kinci chervnya 1763 roku Krim togo Emgerst poslav do fortu Detrojt pidkriplennya ocholyuvane jogo ad yutantom Deljelom do yakogo vhodilo bilya 280 soldat nevelika garmata zbroya ta pripasi Na shlyahu do fortu Detrojt Deljel vidvidav zrujnovani forti fort u Presk Ajli ta fort Sandaski Vin diznavsya sho guroni vbili garnizon ta torgovciv fortu Sandaski i virishiv pomstitis spalivshi doma ta vrozhaj v odnomu z pokinutomu naselennyam guronskih mist 29 lipnya 1763 roku pidkriplennya na choli z Deljelom pribulo do fortu Detrojt 31 lipnya 1763 roku Deljel zaginuv u sprobi prorvati oblogu fortu v bilya fortu Pered tim yak tilo Deljela potrapilo do britanciv indianci virizali z nogo serce i naterli nim oblichchya polonenih Novini pro ce nadzvichajno oburili Emgersta i u svoyih listah vin pisav sho indianci buli blizhchimi do tvarin nizh do lyudskih stvorin Anri Buke Portret napisanij Dzhonom Vollastonom Emgerst rozporyadivsya nadislati pidkriplennya do V lipni 1763 roku Emgerst pisav komanduvachu ekspediciyeyu vidpravlenoyu na dopomogu fortu Pitt sho chuv sho u forti Pitt spalahnula vispa i podumav chi ne mozhna rozpovsyuditi cyu hvorobu na yihnyu korist Buke vidpovidav Emgerstu sho zrobit sprobu zaraziti indianciv vispoyu cherez zarazheni prostiradla U vidpovidi vid 16 lipnya 1763 roku na cej list u postskriptumi Emgerst visloviv shvalennya sprobi zaraziti indianciv vispoyu za dopomogoyu prostiradl Z privodu cogo sered istorikiv tochatsya spori na predmet togo chi nakazav Emgerst vikoristati vispu yak biologichnu zbroyu Kolin Kalouej pishe sho zdayetsya sho sproba zarazhennya indianciv vispoyu cherez prostiradla vidbulas do togo yak Emgerst visloviv pidtrimku takim diyam 24 chervnya 1763 roku dvoye indianciv z plemeni Delaver Cherepahove Serce ta Mamalti pidijshli do stin fortu shob umoviti britanciv zdati fortecyu Do nih vijshov Aleksander Makki a torgovec Vilyam Trent zaznachiv u svoyemu shodenniku Z povagi do nih mi viddali yim dva prostiradla ta nosovij platok z vispyanogo gospitalyu Ya spodivayus ce matime bazhanij efekt Zdayetsya sho prinajmni Cherepahove Serce ne zarazivsya vispoyu oskilki z yavlyavsya na radah piznishe togo roku Vodnochas tiyeyi vesni ta lita v indianskih poselennyah viruvala vispa Filip Renlit pogodzhuyetsya z tim sho sproba rozpovsyuditi vispu v forti Pitt bula zdijsnena nezalezhno vid Emgersta tak samo yak i Kalouej vin stverdzhuye sho 24 chervnya 1763 roku Aleksander Makki dav prostiradla ta nosovij platok dvom delavercyam Pri comu v Renlita ye sumnivi shodo togo sho ci prostiradla ta platok zarazili delaverciv oskilki v shodenniku Vilyama Trenta za 22 lipnya 1763 roku zaznachayetsya sho do fortu znovu prihodili Cherepahove Serce ta Mamalti V serpni 1763 roku vdalosya rozbiti indianciv bilya Obloga prodovzhuvalas do oseni 1763 roku koli indianci zrozumili sho ne mozhut rozrahovuvati na francuziv ta pripinili oblogu v kinci zhovtnya 1763 roku Povernennya do Britaniyi ta podalsha sluzhba V listopadi 1763 roku Emgerst peredavshi komanduvannya vijskami vidpliv z Pivnichnoyi Ameriki de otrimav lista pro te sho v jogo druzhini psihichnij rozlad do Britaniyi Nezabarom pislya povernennya do Britaniyi Emgerst buv predstavlenij novomu korolyu Georgu III onuku Georga II ta pleminniku gercoga Kamberlendskogo v yakogo Emgerst sluzhiv u molodi roki Pislya povernennya do Britaniyi Emgerst porinuv u simejni ta domashni spravi Sekvil starshij brat Emgersta pomer i Emgerst uspadkuvav simejnu sadibu v Emgerst demontuvav starij budinok a zamist nogo pobuduvav novij yakij vin nazivav Monreal park Vin takozh proyavlyav aktivnist u suspilnomu zhitti vidviduvav zustrichi Amerikanskogo klubu organizaciyi oficeriv yaki sluzhili v britanskih koloniyah a takozh vikonuvav rol zaviduyuchogo gospodarstvom londonskogo zagalnogo stacionarnogo gospitalyu V 1765 roci Emgersta pidvishili u zvanni do general lejtenanta a takozh zrobili pidpolkovnikom 15 ogo pihotnogo polku V Britaniyi Emgerst stav svoyeridnim konsultantom z amerikanskih sprav Tak z nim konsultuvalis z takih pitan yak indianski spravi aneksiya Kanadi zasnuvannya koloniyi v dolini riki Ogajo U listopadi 1768 roku Emgerst stav polkovnikom 3 ogo pihotnogo polku V zhovtni 1772 roku Emgerst stav general lejtenantom Upravlinnya z oboroni angl Board of Ordnance v cij roli Emgerst zdijsnyuvav naglyad za rozpodilom vognepalnoyi zbroyi ta boyepripasiv sered riznih polkiv ta korabliv Krim togo cya posada oznachala sho Emgerst stav chlenom Tayemnoyi Radi Vijna za nezalezhnist SShA Dokladnishe Vijna za nezalezhnist SShA Dzhefri Emgerst Portret napisanij Dzhoshua Rejnoldsom V 1775 roci koli naperedodni vijni za nezalezhnist SShA situaciya v amerikanskih koloniyah stala napruzhuvatis todishnij golovnokomanduvach v Pivnichnij Americi pisav do Britaniyi sho prisutnist Emgersta mogla b nadihnuti britanskih soldat v Americi a takozh nadati vpevnenosti tim kolonistam yaki zalishalis na boci Britaniyi U sichni 1775 roku korol Georg III zaproponuvav Emgerstu povernutis do Ameriki ale Emgerst vidpoviv sho skorishe vidmovitsya vid sluzhbi v armiyi nizh poyide do Ameriki Prichini vidmovi Emgersta zalishayutsya nezrozumilimi Suchasnik Emgersta politik pisav sho Emgersta perekonala jogo druzhina a takozh sho vin ne mig zmusiti sebe ocholiti armiyu proti amerikanciv yakim vin buv bagato chim zobov yazanim Amerikanskij istorik Dzhordzh Bankroft pisav sho Emgerst vidmovivsya tomu sho uryad ne shvaliv vidilennya armiyi u 20 000 soldat shob pridushiti povstannya v Americi Lourens Mejo pisav sho mozhlivo Emgerst yak i deyaki inshi jogo suchasniki rozumiv marnist zavoyuvannya amerikanciv voyennim shlyahom Odnak v roli general lejtenanta Upravlinnya z oboroni vin zdijsnyuvav naglyad za postachannyam zbroyi ta boyepripasiv britanskim vijskam v Americi U sichni 1778 roku Emgerstu znovu zaproponuvali komanduvannya vijskami v Americi ale Emgerst znovu vidmovivsya V toj zhe chas oficijni britanski posadovci prodovzhuvali konsultuvatis z Emgerstom shodo vijskovih pitan u vijni z kolonistami U zhovtni 1778 roku korol Georg III iz korolevoyu Sharlottoyu vidvidali Emgerstiv u yihnij sadibi v grafstvi Kent Korolivskij vizit vvazhavsya velikoyu chestyu v miscevij cerkvi z privodu vizitu dzvonili u dzvoni a vvecheri nepodalik vid sadibi Emgerstiv zapustili feyerverki U 1778 roci koli Velikobritaniya gotuvalas do vijni z Franciyeyu yaka pidtrimala kolonistiv Emgersta pidvishili u zvanni do generala z funkciyeyu shtabnogo generala posadoyu yaka nagaduye suchasnu posadu nachalnika shtabu Cya posada davala Emgerstu komanduvannya nad vnutrishnimi vijskami a takozh misce v Kabineti ministriv Emgerst niyakovo pochuvavsya sered politikiv a bilsh zruchnishoyu chastinoyu jogo roli dlya nogo bulo komanduvannya vijskami Za spogadami suchasnikiv Emgerst malo vistupav v Kabineti ministriv vislovlyuyuchi svoye shvalennya abo neshvalennya lishe kilkoma slovami Jogo vpliv na napryamki vedennya vijni v Americi buv neznachnim U chastini komanduvannya vnutrishnimi vijskami Emgerst vidznachivsya tim sho obmezhiv politichnij vpliv na priznachennya ta prosuvannya po sluzhbi zaprovadiv pravilo zgidno z yakim oficeri chiyi polki buli vidpravleni za kordon povinni priyednuvatisya do nih abo jti u vidstavku Robota nad oboronoyu Britaniyi Emgerst zajmavsya rozrobkoyu planiv oboroni na vipadok franko ispanskogo vtorgnennya do Britaniyi oskilki v 1779 Ispaniya ogolosila vijnu Britaniyi shob pidtrimati Franciyu v obmin na obicyanku Franciyi sho Franciya zavoyuye Britaniyu ta bude voyuvati doki Gibraltar ne povernut Ispaniyi Zokrema shob zapobigti taktici voroga yaka b trimala vsyu beregovu oboronu v stani trivogi Emgerst postijno peresuvav vijska marsh kidkami vijska ruhalis do Falmutu Portsmutu Yarmutu potim do zahidnogo uzberezhzhya Britaniyi a potim na pivnich Ce oznachalo napriklad sho odnogo tizhnya oborona Plimutu skladala 2000 vijskovih a inshogo tizhnya 12 000 Metoyu Emgersta bulo dezoriyentuvati voroga shodo najkrashogo miscya dlya ataki Krim togo Emgerstu dovodilos spivpracyuvati z lordami lejtenantami predstavnikami monarha v anglijskih grafstvah Emgerst rozrobiv plan zahodiv yaki mali vikonuvatis pid naglyadom lord lejtenantiv yaksho v nih vinikne neobhidnist Sered takih zahodiv buli perevezennya hudobi z priberezhnih rajoniv u vnutrishni rajoni priznachennya parafiyalnih cerkov miscem zibrannya dlya zdorovih cholovikiv yaki mali z yavitis u cerkvi z lopatami ta motikami u vipadku nabatnogo dzvonu zobov yazannya lord lejtenanta nadati vijskovomu oficeru spisok civilnih organiv yaki mozhut buti poklikani na dopomogu v razi vtorgnennya do Britaniyi Deyaki lord lejtenanti pospishili organizuvati robotu vidpovidno do planu Emgersta odnak do jogo planu isnuvala j opoziciya zokrema v osobi gercoga Richmonda yakij protestuvav proti yak vin vvazhav diktaturi vijskovih Charlz Lennoks sklikav zustrich u Sasseksi na yakij bulo prijnyato rezolyuciyu yaka dokoryala Emgerstu perevishennya povnovazhen ta sprobu naklasti obmezhennya vijskovogo stanu na vilnih britanskih gromadyan Bunt lorda Gordona Dokladnishe Bunt lorda Gordona Bunt lorda Gordona Kartina Dzhona Sejmura Lukasa V 1778 roci britanskij Parlament prijnyav zakon yakij znimav pevni obmezhennya prav katolikiv v obmin na prisyagu virnosti z yihnogo boku Odnim iz palkih protivnikiv cogo zakonu buv lord prezident Protestantskoyi asociaciyi V sichni 1780 roku Gordon ochikuvav sho todishnij prem yer ministr Velikobritaniyi Frederik Nort zvernetsya do Parlamentu z peticiyeyu proti postupok katolikam odnak Nort vidmovivsya 2 chervnya 1780 roku protestanti zibralis shob vidnesti do Parlamentu peticiyu pro skasuvannya zakonu 1788 roku Koli chleni Parlamentu vidmovilis rozglyadati peticiyu zibrannya pereroslo v bunt protestanti zahopili chleniv Parlamentu v Londoni rujnuvali vlasnist katolikiv a takozh vidbuvalis napadi na budinki ministriv Bunt prodovzhuvavsya majzhe tizhden Vijskovi ne mogli vtruchatis cherez todishnye zakonodavstvo Britaniyi Zakon pro Bunt buntariv mozhna bulo zaareshtovuvati abo strilyati v yihnyu storonu tilki cherez godinu pislya togo yak magistratskij suddya prochitaye yim proklamaciyu 7 chervnya 1780 korol Georg III zibrav Tayemnu radu na yakij todishnij generalnij prokuror stverdzhuvav sho v tih umovah mozhna bulo ne dotrimuvatis pravila pro chitannya proklamaciyi Generalnij prokuror vidav nakaz yakij upovnovazhuvav vijskovih pridushiti bunt Emgerst roztashuvav vijska u riznih chastinah Londona bilya magaziniv skladiv ta ofisiv zvodilis barikadi a na mostah vistavlyalis bar yeri Vijskovi pochali zatrimuvati buntariv rozbivayuchi yih na malenki grupi Koli buntari pishli na Bank Angliyi vijskovi vidkrili vogon Krim togo Emgerst nakazav soldatam rozzbroyiti usih gromadyan hto vidkrito nosiv zbroyu 9 chervnya 1780 roku bulo zaareshtovano lorda Gordona a blizhche do 14 chervnya bunti vshuhli Pri pridushenni buntu zagiblo bilya 200 lyudej Emgersta kritikuvali za povilnist u reakciyi za te sho vin ne roztashuvav dostatno vijsk v londonskomu Siti i za rozzbroyennya zakonosluhnyanih piddanih a takozh buntivnikiv Ostanni roki ta smert V 1782 roci zvazhayuchi na nevdachi u vijni za nezalezhnist SShA v Palati gromad progolosuvali za pripinennya vijni v Americi Prem yer ministr Frederik Nort ogolosiv pro vidstavku Kabinetu ministriv Z vidstavkoyu Kabinetu ministriv Emgerst vtrativ svoyu shtabnu posadu golovnokomanduvacha Britanskoyu armiyeyu Na dodatok vin vtrativ posadu general lejtenanta Upravlinnya z oboroni Shob kompensuvati vtratu posad Emgerstu korol Georg III priznachiv jogo polkovnikom 2 go polku lejb gvardiyi priznachenoyi dlya ohoroni korolya Krim togo Emgerst opikuvavsya svoyimi pleminnikami Elizabet ta Vilyamom Pittom ditmi jogo brata generala yakij pomer v 1781 roci U lyutomu 1793 roku Franciya v osobi francuzkih revolyucioneriv ogolosila vijnu Britaniyi U zv yazku z cim Emgersta znovu priznachili na posadu golovnokomanduvacha Britanskoyu armiyeyu shob vin sklav ta vikonav plan oboroni yak ce bulo v 1778 roci Na toj moment z nizki prichin Britanska armiya bula v demoralizovanomu stani ta negotovoyu do vijni Golovuvannya Emgersta protyagom dvoh rokiv ne prineslo vidchutnih rezultativ Todishnij prem yer ministr Vilyam Pitt molodshij pisav korolyu Georgu III sho mozhlivo vik ta harakter Emgersta roblyat jogo nepidhodyashim dlya posadi na yakij vimagalas energijna diyalnist V 1795 roci Emgerst pishov u vidstavku z posta golovnokomanduvacha Emgerstu proponuvali titul grafa odnak toj vidmovivsya Tim ne mensh v 1796 roci Emgerst otrimav zvannya feldmarshala Emgerst pomer u svoyij sadibi Monreal park v Kent 3 serpnya 1797 roku i buv pohovanij 10 serpnya v Sevenoksi Nominaciyi ta nagorodiPislya bitvi pri Tajkonderozi 12 veresnya 1759 roku za napolyagannyam Vilyama Pitta Emgersta priznachili koronnim gubernatorom Virdzhiniyi Koronnij gubernator Virdzhiniyi ce bula nominalna pochesna posada v toj chas yak realnim upravlinnyam koloniyeyu zajmavsya vice gubernator Priznachennya na nominalnu posadu dlya Emgersta oznachalo dodatkovij dohid u 1500 funtiv na rik a takozh deyaki inshi privileyi Perebuvannya na cij posadi ne vimagalo prisutnosti v Americi V 1768 roci Emgersta poprosili vidmovitis vid pochesnoyi posadi koronnogo gubernatora Virdzhiniyi na korist Emgerst buv nastilki oburenij cim prohannyam sho vidmovivsya ne tilki vid pochesnoyi posadi a j vid posadi pidpolkovnika 15 pihotnogo polku 25 zhovtnya 1761 roku Emgerst otrimav vidznaku Ordena Lazni i stav licarem kavalerom Ordenu U 1770 roci vin buv priznachenij na pochesnu posadu gubernatora Gernsi yaka ne vimagala prisutnosti u Gernsi oskilki faktichne upravlinnya zdijsnyuvalos vice gubernatorom U 1776 roci vin stav perom Velikoyi Britaniyi otrimavshi titul barona Emgersta Golmsdejlskogo V 1788 roci bezditnij Emgerst zrobiv svogo pleminnika Vilyama Pitta Emgersta spadkoyemcem i shob peredati jomu aristokratichnij titul klopotav pro otrimannya titulu barona Emgersta Monrealskogo yakim jogo bulo nagorodzheno v tomu zh roci iz zasterezhennyam sho cej titul perejde do jogo spadkoyemcya Osobiste zhittyaLedi Elizabet Emgerst druga druzhina Dzhefri Emgersta Portret napisanij Dzhoshua Rejnoldsom Persha druzhina Emgersta Dzhejn Dejlison pomerla 7 sichnya 1765 roku V 1767 roci Emgerst odruzhivsya z Elizabet Keri dochkoyu generala Dzhordzha Keri Obidva shlyubi buli bezditnimi hocha v Emgersta buv pozashlyubnij sin Dzhefri Emgerst 1752 1814 yakij dosluzhivsya do zvannya general majora v britanskij armiyi Vshanuvannya pam yatiNa chest Dzhefri Emgersta nazvani nastupni geografichni ob yekti ta naseleni punkti misto Emgerst Massachusets SShA misto Emgerst Nyu Gempshir SShA misto Emgerst Nyu Jork SShA misto Emgerst Virdzhiniya SShA selishe Emgerst Viskonsin SShA misto Emgerst Nova Skotiya Kanada misto Ontario Kanada municipalitet Kvebek Kanada ostriv na ozeri Ontario Kanada nacionalne istorichne misce Kanadi na ostrovi Princa Edvarda V ostanni roki u zv yazku z pereglyadom osobistosti Emgersta zokrema jogo stavlennya do korinnih narodiv Pivnichnoyi Ameriki vinikayut diskusiyi shodo docilnosti perejmenuvannya naselenih punktiv ta ob yektiv nazvanih na jogo chest Pitannya pro perejmenuvannya zokrema obgovoryuvalos v miskij radi kanadskogo mista Emgerst v Novij Skotiyi Podibni diskusiyi tochilis i navkolo nazvi kanadskogo mista v Ontario V 2022 roci Vinsent O Konnor zhitel amerikanskogo mista Emgerst v Massachusetsi vistupayuchi na zasidanni miskoyi radi zaznachiv sho misto maye zminiti nazvu shob pripiniti vshanuvannya lorda Dzhefri Emgersta yakij vistupav za biologichnu vijnu proti korinnogo naselennya za dopomogoyu zarazhenih vispoyu kovdr V 2019 roci vulicyu Emgersta v Monreali perejmenuvali na vulicyu Atateken na chest miscevogo korinnogo naselennya slovo atateken na mogokskij movi oznachaye braterstvo ta sestrinstvo V 2023 roci vulicyu Emgersta v kanadskomu misti Gatino Kvebek perejmenuvali na vulicyu Vigvas slovo vigvas na movi algonkiniv oznachaye bilu berezu V populyarnij kulturiEmgersta grali nastupni aktori v kino ta serialah v amerikanskomu filmi Pivnichno Zahidnij prohid angl Northwest Passage 1940 roku Filip Tong v amerikanskomu seriali Pivdenno Zahidnij prohid angl Northwest Passage 1958 1959 rokiv Adam Boldvin v amerikanskomu filmi 2024 roku Lyubov smilivist ta bitva pri Bushi Rani angl Love Courage and the Battle of Bushy Run PosilannyaEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 SNAC 2010 d Track Q29861311 University of Toronto Laval University Dictionary of Canadian Biography Dictionnaire biographique du Canada G Brown D Hayne F Halpenny et al UTP Presses de l Universite Laval 1959 ISSN 0420 0446 0070 4717 d Track Q1067935d Track Q180865d Track Q3101851d Track Q7896496d Track Q5546378d Track Q55723359d Track Q3402572d Track Q5479642d Track Q838302 Anderson F Amherst Jeffery 1717 1797 British soldier and first baron Amherst American National Biography Online S Ware New York Oxford University Press 2017 ISSN 1470 6229 doi 10 1093 ANB 9780198606697 ARTICLE 0100021 d Track Q103845081d Track Q20824348d Track Q16983137 Jeffery Amherst Collection 1757 1874 1757 1797 Emgerstskij koledzh d Track Q49165 https weaponsandwarfare com 2018 01 13 sir jeffery 1st baron amherst kb 1717 1797 Encyclopedia Virginia 2008 d Track Q57050425 Deutsche Nationalbibliothek Record 122914163 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Mayo Lawrence Shaw 1916 Jeffery Amherst a biography Dzhefri Emgerst biografiya angl New York Longmans Green Heathcote T A 1999 The British field marshals 1763 1997 a biographical dictionary Britanski feldmarshali 1763 1997 biografichnij dovidnik angl London Leo Cooper s 23 25 ISBN 0 85052 696 5 Long John Cuthbert 1933 Lord Jeffery Amherst A Soldier of the King Lord Dzhefri Emgerst korolivskij soldat angl New York MacMillan Whitworth Rex 1959 Field Marshal Lord Amherst A Military Enigma Feldmarshal lord Emgerst Vijskova zagadka History Today angl T 9 2 s 132 137 cherez EBSCOhost Amherst 1st baron Amherst Jeffery 1931 Webster John Clarence red The journal of Jeffery Amherst recording the military career of General Amherst in America from 1758 to 1763 Shodennik Dzhefri Emgersta v yakomu opisuyetsya vijskova kar yera generala Emgersta v Americi z 1758 po 1763 rik angl Chicago University of Chicago Press Anderson Fred 2001 Crucible of War The Seven Years War and the Fate of Empire in British North America 1754 1766 Gornilo vijni Semirichna vijna ta dolya imperiyi v Britanskij Pivnichnij Americi 1754 1766 angl London Faber and Faber ISBN 978 0 571 20565 3 Marley David 1998 Wars of the Americas a chronology of armed conflict in the New World 1492 to the present Vijni Ameriki hronologiya zbrojnih konfliktiv u Novomu Sviti 1492 rik doteper angl Santa Barbara ABC CLIO ISBN 0874368375 Tucker Spencer red 2011 The encyclopedia of North American Indian wars 1607 1890 a political social and military history Enciklopediya pivnichnoamerikanskih indianskih vijn 1607 1890 politichna socialna ta vijskova istoriya angl T 3 Santa Barbara ABC CLIO ISBN 9781851096978 Middleton Richard 2012 Pontiac s War Its Causes Course and Consequences Vijna Pontiaka yiyi prichini hid i naslidki angl Routledge ISBN 9781135864163 D errico Peter Jeffery1 Amherst and Smallpox Blankets Dzhefri Emgerst ta vispyani prostiradla umass edu angl University of Massachusetts in Amherst Procitovano 26 lyutogo 2024 Calloway Collin G 2006 The Scratch of a Pen 1763 and the Transformation of North America Pivotal Moments in American History Rozcherk pera 1763 rik i transformaciya Pivnichnoyi Ameriki Klyuchovi momenti amerikanskoyi istoriyi angl Oxford University Press s 73 ISBN 0195300718 Ranlet Philip 2000 The British the Indians and Smallpox What Actually Happened at Fort Pitt in 1763 Britanci indianci ta vispa sho naspravdi stalosya u forti Pitt v 1763 roci Pennsylvania History A Journal of Mid Atlantic Studies angl 67 3 427 441 cherez JSTOR Bancroft George 1889 History of the United States of America from the Discovery of the American Continent Istoriya Spoluchenih Shtativ Ameriki vid vidkrittya amerikanskogo kontinentu angl T iv D Appleton And company s 128 Lowe William C 23 veresnya 2010 Amherst Jeffrey first Baron Amherst Emgerst Dzhefri pershij baron Emgerst Oxford dictionary of national biography angl Carpenter Edward Wilton 1896 The history of the town of Amherst Massachusetts Istoriya mista Emgerst Massachusets angl Amherst Mass Press of Carpenter amp Morehouse Hayward John 1839 The New England Gazetteer angl vid shoste Boston John Hayward Glover Wilbur H 1972 History of the Town of Amherst Istoriya mista Emgerst archive org angl Buffalo and Erie County Historical Society Procitovano 26 lyutogo 2024 angl Arhiv originalu za 17 sichnya 2024 Procitovano 26 lyutogo 2024 Gard Robert 1988 The Romance of Wisconsin Place Names Romantika viskonsinskih miscevih nazv angl Minocqua WI Heartland Press s 6 ISBN 0942802888 Island History Amherst Island en CA Procitovano 26 lyutogo 2024 Patil Anjuli 19 veresnya 2017 Town of Amherst wades into debate over controversial names U misti Emgerst tochatsya debati shodo superechlivih nazv cbc ca angl Procitovano 26 lyutogo 2024 What s in a name Questions raised about Amherstburg namesake s history with Indigenous people Sho v nazvi Pitannya shodo istoriyi Emersta na chest yakogo nazvano Emgerstburg z korinnim naselennyam cbc ca angl 14 veresnya 2017 Procitovano 26 lyutogo 2024 Sudborough Susannah 27 bereznya 2022 Here s why the town of Amherst might change its name Os chomu misto Emgerst mozhe zminiti nazvu www boston com angl Procitovano 26 lyutogo 2024 Banerjee Sidhartha 21 lipnya 2019 Montreal street renamed to erase tribute to Amherst honour Indigenous history Monrealska vulicya perejmenovana shob sterti daninu pam yati Emgerstu ta vshanuvati istoriyu korinnogo naselennya National Post angl Procitovano 26 lyutogo 2024 Montreal s Amherst Street to be renamed to honour Indigenous history angl The Canadian Press 24 lipnya 2019 procitovano 26 lyutogo 2024 Dube Elizabeth 24 bereznya 2023 Premieres Nations la rue Amherst deviendra la rue Wigwas Korinni narodi vulicya Emgersta stane vuliceyu Vigvas TVA fr Procitovano 26 lyutogo 2024 Northwest Passage 1940 King Vidor Jack Conway W S Van Dyke Cast and Crew AllMovie angl procitovano 23 lyutogo 2024 Northwest Passage TV Series 1958 1959 IMDb procitovano 23 lyutogo 2024 Love Courage and the Battle of Bushy Run 2024 IMDb procitovano 24 chervnya 2024