Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Франко-індіанська війна або Війна з французами та індіанцями (англ. French and Indian War) — поширена у США назва війни між Королівством Великої Британії та Королівством Франція у Північній Америці з 1754 по 1763 роки. У 1756 війна переросла у загальносвітовий конфлікт, відомий як Семирічна війна і стала вважатися її північноамериканським театром дій. У Канаді її зазвичай називають просто Семирічна війна, хоча серед франко-канадців вона відома як «Завойовницька війна» (фр. La guerre de la Conquête). У Європі немає спеціальної назви для північноамериканського етапу війни. Назва стосується головних ворогів британських колоністів: французьких королівських сил та союзних їм різноманітних індіанських племен, хоча на боці Королівства Великої Британії місцеве населення воювало також.
| Франко-індіанська війна | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Королівство Франція  Нова Франція |  Королівство Велика Британія  Британська Америка
| ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Луї-Жозеф де Монкальм † П'єр Франсуа де Рігад Франсуа-Марі де Рін'ї † Шевальє де Леві Жозеф де Жумонвіль † | Джефрі Амгерст † Джеймс Вольф† Джеймс Аберкромбі Едвард Боскавен Джордж Вашингтон | ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| 10,000 регулярних військ (сухопутні та морські) 7,900 міліції 2,200 місцевих (1759) | 42,000 регулярних військ та міліції (1759) | ||||||||
Війна розгорталася переважно вздовж кордонів британських колоній від Вірджинії до Нової Шотландії і розпочалася через прикордонну суперечку щодо річок Аллегейні та Мононгахіли, що на території сучасних Піттсбурга та Пенсільванії. Суперечка вилилася в сутичку під Грейт-Мідовз у травні 1754. Усі військові потуги британців вздовж прикордонних територій Пенсильванії та Нью-Йорку у 1755, 1756 та 1757 роках зазнали невдачі через поєднання поганого керівництва, внутрішніх розбіжностей та злагоджених франко-індіанських нападів. Облога британцями Форту Босежур, що на кордоні Нової Шотландії й Акаді призвела до репресій з боку британців та депортації французького населення форту, що чинило опір облозі.
Після катастрофічних кампаній британців 1757 року, кульмінацією яких стали невдалий похід на Луїсбург та провальна облога Форту Вільям Генрі, внаслідок якої ворожі британцям індіанці вчинили проти них показові звірства, британський уряд пішов у відставку і до влади прийшов . У той час Королівство Франція не бажало відправляти підмогу обмеженим військам у Нову Францію, адже віддавало перевагу концентруванню сил проти Королівства Пруссія та його союзників на європейському театрі Семирічної війни. Пітт істотно підсилив британські військові ресурси в колоніях і в період між 1758 та 1760 британські воєнні сили вдало поглинули серце Нової Франції, що вилилося у остаточне падіння Монреалю у вересні 1760.
Результат війни став найвизначнішою подією столітнього британо-французького протистояння. Королівство Франція поступилося своєму союзнику Іспанії частиною Луїзіани на захід від Міссісіпі як відшкодування за втрату Іспанією Флориди. Французька колоніальна присутність на півночі від Карибського моря обмежилася островами Сен-П'єр і Мікелон, тим самим засвідчивши позиції Британії як провідної колоніально потужної сили у східній частині Північної Америки.
Походження назви
Конфлікт відомий під кількома назвами. У Британській Америці війни зазвичай називали на честь правлячого монарха, на кшталт Війни принца Вільгельма та Війни королеви Анни. Оскільки Війна короля Георга вже велася у 1740-х, британські колоністи назвали її на честь своїх супротивників, тож конфлікт став відомим під назвою Франко-індіанська війна. Ця традиційна назва вживається у США, але це затьмарює той факт, що індіанці воювали по обидва боки. Американські історики зазвичай використовують традиційну європейська назву Семирічна війна. Інші, менш вживані назви — Четверта міжколоніальна війна та Велика Війна за Імперію.
У Європі північноамериканський театр Семирічної війни зазвичай не має окремої назви, а весь конфлікт відомий як Семирічна війна. «Сім років» рахуються від офіційного оголошення війни у 1756 і аж до підписання мирної угоди у 1763. Ці дати не відповідають фактичним військовим діям на материку Північна Америка, де сутички між двома колоніальними силами тривали шість років, від Битви під Грейт-Мідовз до падіння Монреаля у 1760.
Франкомовні та англомовні жителі Канади називають Семирічною війною (Guerre de Sept Ans) як європейську, так і північноамериканську її частини. Франко-канадійці можуть вживати термін «Загарбницька війна» (Guerre de Sept Ans) з моменту, коли Нова Франція була захоплена британцями і стала частиною Британської імперії, але ця назва ніколи не вживається англо-канадійцями. Також ця війна є однією з «Забутих війн Америки».
Північна Америка у 1750-х
Північна Америка на схід від Міссісіпі постійно проголошувалася володіннями як Королівства Великої Британії, так і Королівства Франція.
Французьке населення налічувало понад 75 тис. осіб і значною мірою зосереджувалося вздовж річки Святого Лаврентія та частково в Акаді (сучасний Нью-Брансвік), Іль Роялі (сучасний Кейп-Бретон) та Новому Орлеані. Королівство Франція претендувало на басейн річки Міссісіпі, але майже не доклало зусиль до спорудження поселень. Зате там діяли сотні торговців хутром, що вели співпрацю з місцевими племенами та часто одружувалися з індіанськими жінками.
Британські колонії населяло півтора мільйона чоловік, поселення простягалися вздовж східного узбережжя континенту від провінції Джорджія на сході до Нової Шотландії та колонії Ньюфаундленд на півночі. Багато старих колоній мали територіальні претензії на території, що вільно простягалися далеко на захід, адже на момент надання їм провінційних статутів межа протяжності континенту не була відома. Так як основні колонії розміщувалися вздовж узбережжя, їх населення стрімко зростало. Нова Шотландія, відібрана у Королівства Франція 1713 року до сих пір має значну частку франкомовного населення. Крім того, Королівство Великої Британії претендувала на Землю Руперта, де підрозділи Компанії Гудзонової затоки скуповували хутро в місцевого населення.
Між французами та британцями великою площею земель володіли місцеві племена. Мікмаки на півночі та абенаки частково у Новій Шотландії, східній частині Канади та сучасному Мені. ірокези зберігали вплив на значній території на півночі Нью-Йорку та в Огайо, а також на землях делаварів, шауні і мінго. Ці племена були залежними від ірокезів у плані укладання угод. Далі на південь домінували племена катаоба, кріки, чокто і черокі. Коли розпочалася війна, французи використовували свої торговельні зв'язки для рекрутування новобранців з племен на захід від району Великих Озер (ця територія уникла конфлікту між французами та британцями), а саме гуронів, місасауга, оджибва, віннебаго і потавтонів. Британці залучилися підтримкою ірокезів, а також черокі, до змін, що призвели до їх війни з британцями у 1758. У 1758 уряд Пенсильванії успішно провів Істонські переговори, у результаті яких племена Огайо пообіцяли зберігати нейтралітет у обмін на територіальні поступки та інші відшкодування. Більшість інших північних племен стали на бік французів, основних торговельних партнерів та постачальників зброї. Як британці, так і французи вели перемовини з кріками та черокі як щодо їх лояльності, так і щодо нейтралітету у війні. Участь у війні на іншому боці з порушенням офіційних домовленостей стала звичним явищем для невеликих груп індіанців.
Присутність іспанців на сході Північної Америки обмежувалась провінцією Флорида; крім того, вони контролювали Кубу та інші території у Вест-Індії, що отримали важливе значення під час Семирічної війни. Населення Флориди було невеликим та розміщувалось у Сент-Огастіні та Пенсаколі.
На початку війни у Північній Америці були розгорнуті незначні військові сили Британії, у той час як французьких військ не було взагалі. Нову Францію захищали понад 3000 солдатів Troupes de la marine (військово-морських сил), загони колоніальних регулярних військ (деякі з них мали значний досвід битв у лісовій місцевості) та за необхідності — загони міліції. Більшість британських колоній утримували міліцію для боротьби з індіанцями, але не мали постійних сил. Вірджинія, що мала протяжний кордон, утримувала кілька загонів регулярних британських військ. Колоніальні уряди провадили політику, незалежну одне від одного та від уряду в Лондоні. Інколи ситуація ускладнювалася переговорами з індіанцями, чиї території охоплювали землі, на які претендували одразу кілька колоній, але з початком війни та створенням британської армії, її керівники намагалися нав'язати вимоги та обмеження до колоніальних адміністрацій.
Див. також
Посилання
- Brumwell, pp. 24–25.
- Brumwell, pp. 26–31, documents the starting sizes of the expeditions against Louisbourg, Carillon, Duquesne, and West Indies.
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 25 липня 2011.
- The Siege of Québec: An episode of the Seven Year's War — Canadian National Battlefields Commission Plains of Abraham website
- Anderson (2000), p. 747.
- Jennings, p. xv.
- The Canadian Encyclopedia: Seven Years' War [ 6 серпня 2011 у Wayback Machine.].
- (фр.) L'Encyclopédie canadienne: Guerre de Sept Ans [ 15 червня 2009 у Wayback Machine.].
- John Powell, Encyclopedia of North American immigration (2005) p. 204
- Francis D. Cogliano, Revolutionary America, 1763—1815: A Political History (2008) p 32
- Jennings, pp. 9, 176
- Anderson (2000), p. 23
- Jennings, p. 8
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Franko indianska vijna abo Vijna z francuzami ta indiancyami angl French and Indian War poshirena u SShA nazva vijni mizh Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta Korolivstvom Franciya u Pivnichnij Americi z 1754 po 1763 roki U 1756 vijna pererosla u zagalnosvitovij konflikt vidomij yak Semirichna vijna i stala vvazhatisya yiyi pivnichnoamerikanskim teatrom dij U Kanadi yiyi zazvichaj nazivayut prosto Semirichna vijna hocha sered franko kanadciv vona vidoma yak Zavojovnicka vijna fr La guerre de la Conquete U Yevropi nemaye specialnoyi nazvi dlya pivnichnoamerikanskogo etapu vijni Nazva stosuyetsya golovnih vorogiv britanskih kolonistiv francuzkih korolivskih sil ta soyuznih yim riznomanitnih indianskih plemen hocha na boci Korolivstva Velikoyi Britaniyi misceve naselennya voyuvalo takozh Franko indianska vijna Data 28 travnya 1754 10 lyutogo 1763 Misce Pivnichna Amerika Rezultat Parizka mirna ugoda Teritorialni zmini Korolivstvo Franciya postupayetsya Kanadoyu na korist Korolivstva Velikoyi Britaniyi zberigayuchi Sen P yer i Mikelon ta peredaye Luyizianu Ispaniyi Ispaniya postupayetsya Floridoyu na korist Velikoyi Britaniyi Storoni Korolivstvo Franciya Nova Franciya Abenaki Algonkini Mohoki Delavari Mikmaki Odzhibva Ottava Shauni Guroni Korolivstvo Velika Britaniya Britanska Amerika Konfederaciya irokeziv Onondaga Onajda Seneka Tuskarora Mohoki Kayuga Katoba Cheroki do 1758 Komanduvachi Luyi Zhozef de Monkalm P yer Fransua de Rigad Fransua Mari de Rin yi Shevalye de Levi Zhozef de Zhumonvil Dzhefri Amgerst Dzhejms Volf Dzhejms Aberkrombi Edvard Boskaven Dzhordzh Vashington Vijskovi sili 10 000 regulyarnih vijsk suhoputni ta morski 7 900 miliciyi 2 200 miscevih 1759 42 000 regulyarnih vijsk ta miliciyi 1759 Vijna rozgortalasya perevazhno vzdovzh kordoniv britanskih kolonij vid Virdzhiniyi do Novoyi Shotlandiyi i rozpochalasya cherez prikordonnu superechku shodo richok Allegejni ta Monongahili sho na teritoriyi suchasnih Pittsburga ta Pensilvaniyi Superechka vililasya v sutichku pid Grejt Midovz u travni 1754 Usi vijskovi potugi britanciv vzdovzh prikordonnih teritorij Pensilvaniyi ta Nyu Jorku u 1755 1756 ta 1757 rokah zaznali nevdachi cherez poyednannya poganogo kerivnictva vnutrishnih rozbizhnostej ta zlagodzhenih franko indianskih napadiv Obloga britancyami Fortu Bosezhur sho na kordoni Novoyi Shotlandiyi j Akadi prizvela do represij z boku britanciv ta deportaciyi francuzkogo naselennya fortu sho chinilo opir oblozi Pislya katastrofichnih kampanij britanciv 1757 roku kulminaciyeyu yakih stali nevdalij pohid na Luyisburg ta provalna obloga Fortu Vilyam Genri vnaslidok yakoyi vorozhi britancyam indianci vchinili proti nih pokazovi zvirstva britanskij uryad pishov u vidstavku i do vladi prijshov U toj chas Korolivstvo Franciya ne bazhalo vidpravlyati pidmogu obmezhenim vijskam u Novu Franciyu adzhe viddavalo perevagu koncentruvannyu sil proti Korolivstva Prussiya ta jogo soyuznikiv na yevropejskomu teatri Semirichnoyi vijni Pitt istotno pidsiliv britanski vijskovi resursi v koloniyah i v period mizh 1758 ta 1760 britanski voyenni sili vdalo poglinuli serce Novoyi Franciyi sho vililosya u ostatochne padinnya Monrealyu u veresni 1760 Rezultat vijni stav najviznachnishoyu podiyeyu stolitnogo britano francuzkogo protistoyannya Korolivstvo Franciya postupilosya svoyemu soyuzniku Ispaniyi chastinoyu Luyiziani na zahid vid Missisipi yak vidshkoduvannya za vtratu Ispaniyeyu Floridi Francuzka kolonialna prisutnist na pivnochi vid Karibskogo morya obmezhilasya ostrovami Sen P yer i Mikelon tim samim zasvidchivshi poziciyi Britaniyi yak providnoyi kolonialno potuzhnoyi sili u shidnij chastini Pivnichnoyi Ameriki Pohodzhennya nazviKonflikt vidomij pid kilkoma nazvami U Britanskij Americi vijni zazvichaj nazivali na chest pravlyachogo monarha na kshtalt Vijni princa Vilgelma ta Vijni korolevi Anni Oskilki Vijna korolya Georga vzhe velasya u 1740 h britanski kolonisti nazvali yiyi na chest svoyih suprotivnikiv tozh konflikt stav vidomim pid nazvoyu Franko indianska vijna Cya tradicijna nazva vzhivayetsya u SShA ale ce zatmaryuye toj fakt sho indianci voyuvali po obidva boki Amerikanski istoriki zazvichaj vikoristovuyut tradicijnu yevropejska nazvu Semirichna vijna Inshi mensh vzhivani nazvi Chetverta mizhkolonialna vijna ta Velika Vijna za Imperiyu U Yevropi pivnichnoamerikanskij teatr Semirichnoyi vijni zazvichaj ne maye okremoyi nazvi a ves konflikt vidomij yak Semirichna vijna Sim rokiv rahuyutsya vid oficijnogo ogoloshennya vijni u 1756 i azh do pidpisannya mirnoyi ugodi u 1763 Ci dati ne vidpovidayut faktichnim vijskovim diyam na materiku Pivnichna Amerika de sutichki mizh dvoma kolonialnimi silami trivali shist rokiv vid Bitvi pid Grejt Midovz do padinnya Monrealya u 1760 Frankomovni ta anglomovni zhiteli Kanadi nazivayut Semirichnoyu vijnoyu Guerre de Sept Ans yak yevropejsku tak i pivnichnoamerikansku yiyi chastini Franko kanadijci mozhut vzhivati termin Zagarbnicka vijna Guerre de Sept Ans z momentu koli Nova Franciya bula zahoplena britancyami i stala chastinoyu Britanskoyi imperiyi ale cya nazva nikoli ne vzhivayetsya anglo kanadijcyami Takozh cya vijna ye odniyeyu z Zabutih vijn Ameriki Pivnichna Amerika u 1750 hNa karti zobrazheno volodinnya Korolivstva Velikoyi Britaniyi rozhevij Korolivstva Franciya blakitnij ta Ispaniyi pomaranchevij na teritoriyi suchasnih SShA ta Kanadi Pivnichna Amerika na shid vid Missisipi postijno progoloshuvalasya volodinnyami yak Korolivstva Velikoyi Britaniyi tak i Korolivstva Franciya Francuzke naselennya nalichuvalo ponad 75 tis osib i znachnoyu miroyu zoseredzhuvalosya vzdovzh richki Svyatogo Lavrentiya ta chastkovo v Akadi suchasnij Nyu Bransvik Il Royali suchasnij Kejp Breton ta Novomu Orleani Korolivstvo Franciya pretenduvalo na basejn richki Missisipi ale majzhe ne doklalo zusil do sporudzhennya poselen Zate tam diyali sotni torgovciv hutrom sho veli spivpracyu z miscevimi plemenami ta chasto odruzhuvalisya z indianskimi zhinkami Britanski koloniyi naselyalo pivtora miljona cholovik poselennya prostyagalisya vzdovzh shidnogo uzberezhzhya kontinentu vid provinciyi Dzhordzhiya na shodi do Novoyi Shotlandiyi ta koloniyi Nyufaundlend na pivnochi Bagato starih kolonij mali teritorialni pretenziyi na teritoriyi sho vilno prostyagalisya daleko na zahid adzhe na moment nadannya yim provincijnih statutiv mezha protyazhnosti kontinentu ne bula vidoma Tak yak osnovni koloniyi rozmishuvalisya vzdovzh uzberezhzhya yih naselennya strimko zrostalo Nova Shotlandiya vidibrana u Korolivstva Franciya 1713 roku do sih pir maye znachnu chastku frankomovnogo naselennya Krim togo Korolivstvo Velikoyi Britaniyi pretenduvala na Zemlyu Ruperta de pidrozdili Kompaniyi Gudzonovoyi zatoki skupovuvali hutro v miscevogo naselennya Irokezi torguyut z yevropejcyami 1722 Mizh francuzami ta britancyami velikoyu plosheyu zemel volodili miscevi plemena Mikmaki na pivnochi ta abenaki chastkovo u Novij Shotlandiyi shidnij chastini Kanadi ta suchasnomu Meni irokezi zberigali vpliv na znachnij teritoriyi na pivnochi Nyu Jorku ta v Ogajo a takozh na zemlyah delavariv shauni i mingo Ci plemena buli zalezhnimi vid irokeziv u plani ukladannya ugod Dali na pivden dominuvali plemena kataoba kriki chokto i cheroki Koli rozpochalasya vijna francuzi vikoristovuvali svoyi torgovelni zv yazki dlya rekrutuvannya novobranciv z plemen na zahid vid rajonu Velikih Ozer cya teritoriya unikla konfliktu mizh francuzami ta britancyami a same guroniv misasauga odzhibva vinnebago i potavtoniv Britanci zaluchilisya pidtrimkoyu irokeziv a takozh cheroki do zmin sho prizveli do yih vijni z britancyami u 1758 U 1758 uryad Pensilvaniyi uspishno proviv Istonski peregovori u rezultati yakih plemena Ogajo poobicyali zberigati nejtralitet u obmin na teritorialni postupki ta inshi vidshkoduvannya Bilshist inshih pivnichnih plemen stali na bik francuziv osnovnih torgovelnih partneriv ta postachalnikiv zbroyi Yak britanci tak i francuzi veli peremovini z krikami ta cheroki yak shodo yih loyalnosti tak i shodo nejtralitetu u vijni Uchast u vijni na inshomu boci z porushennyam oficijnih domovlenostej stala zvichnim yavishem dlya nevelikih grup indianciv Prisutnist ispanciv na shodi Pivnichnoyi Ameriki obmezhuvalas provinciyeyu Florida krim togo voni kontrolyuvali Kubu ta inshi teritoriyi u Vest Indiyi sho otrimali vazhlive znachennya pid chas Semirichnoyi vijni Naselennya Floridi bulo nevelikim ta rozmishuvalos u Sent Ogastini ta Pensakoli Nyu Jorkskij ta pensilvanskij teatri voyennih dij togochasne zobrazhennya Na pochatku vijni u Pivnichnij Americi buli rozgornuti neznachni vijskovi sili Britaniyi u toj chas yak francuzkih vijsk ne bulo vzagali Novu Franciyu zahishali ponad 3000 soldativ Troupes de la marine vijskovo morskih sil zagoni kolonialnih regulyarnih vijsk deyaki z nih mali znachnij dosvid bitv u lisovij miscevosti ta za neobhidnosti zagoni miliciyi Bilshist britanskih kolonij utrimuvali miliciyu dlya borotbi z indiancyami ale ne mali postijnih sil Virdzhiniya sho mala protyazhnij kordon utrimuvala kilka zagoniv regulyarnih britanskih vijsk Kolonialni uryadi provadili politiku nezalezhnu odne vid odnogo ta vid uryadu v Londoni Inkoli situaciya uskladnyuvalasya peregovorami z indiancyami chiyi teritoriyi ohoplyuvali zemli na yaki pretenduvali odrazu kilka kolonij ale z pochatkom vijni ta stvorennyam britanskoyi armiyi yiyi kerivniki namagalisya nav yazati vimogi ta obmezhennya do kolonialnih administracij Div takozhSpisok vijn i bitv z indiancyami Pivnichnoyi Ameriki Francuzko indianski vijni Semyuel VittemorPosilannyaBrumwell pp 24 25 Brumwell pp 26 31 documents the starting sizes of the expeditions against Louisbourg Carillon Duquesne and West Indies Arhiv originalu za 6 serpnya 2011 Procitovano 25 lipnya 2011 The Siege of Quebec An episode of the Seven Year s War Canadian National Battlefields Commission Plains of Abraham website Anderson 2000 p 747 Jennings p xv The Canadian Encyclopedia Seven Years War 6 serpnya 2011 u Wayback Machine fr L Encyclopedie canadienne Guerre de Sept Ans 15 chervnya 2009 u Wayback Machine John Powell Encyclopedia of North American immigration 2005 p 204 Francis D Cogliano Revolutionary America 1763 1815 A Political History 2008 p 32 Jennings pp 9 176 Anderson 2000 p 23 Jennings p 8