Горицвіт весняний

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина заввишки 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі — Опіллі й на півдні Полісся (зокрема на території Маслятинського ПНДВ, котре входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори"). Щодо назви рослини, особливо народної, то є дві думки: одні твердять — походить вона від слова «гора». Справді, найчастіше бачимо її на схилах крейдяних пагорбів («гора»); інші запевняють — від слова «горіти», бо здаля, весною, його квіти виглядають як яскраві вогники. Рослина введена в офіційну медицину з народної ще знаменитим клініцистом Сергієм Петровичем Боткіним. Тепер ця рослина завоювала чи не всі фармакопеї Землі. Народні назви пов'язані з яскравістю квітки та характером листя: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка, терлич..

Горицвіт весняний
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина:	Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід:	Горицвіт (Adonis)
Вид:	A. vernalis
Біноміальна назва
Adonis vernalis L., 1753
Синоніми
Adonanthe vernalis (L.) Spach Adoniastrum vernale (L.) Schur Adonis dahurica Ledeb. ex Rchb. Adonis helleborus Crantz Adonis parviflora ex Adonis pratensis Ledeb. Anemone consiligo Baill. Chrysocyathus vernalis (L.) Holub

Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».

Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.

Загальна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих (Ranunculaceae) 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка запушені, прості або розгалужені, 5 — 20 см заввишки. Низові листки бурі, лускоподібні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті (4-5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; у віночку 12 — 20 яскраво-жовтих, видовжено-яйцюватих пелюсток. Плід — суха сіро-зелена сім'янка. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Плодоносить у травні-червні, у північних районах — на місяць пізніше. 2n=16.

Хімічний склад

Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є , , К-строфантин-β, , та . Крім того трава містить геніни (, , ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди (, , , фітостерин, ^[en] тощо).

Фармакологічні властивості й використання

За характером дії препарати горицвіту весняного належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантином і наперстянкою. Горицвіт весняний має кардіотонічну дію, уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об'єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Дія горицвіту весняного настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати горицвіту весняного рекомендовано при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевого блоку. Препарати горицвіту весняного, порівняно з іншими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов'язана зі вмістом у рослині , який має високу біологічну активність. Характер дії близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів горицвіту весняного значно менші. Горицвіт весняний застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи та при гострих приступах глаукоми. Горицвіт весняний  — давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при кашлюку, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах. Горицвіт весняний застосовували й при емфіземі, запаленні й туберкульозі легень, при гарячці, водянці, жовтяниці, тифі, грипі й скарлатині, а у вигляді присипок — при пораненнях.

Поширення і місця зростання

Ареал виду: від Піренейського п-ва до басейну р. Лєна (Якутія), з півдня на південь від узбережжя Балтійського моря до Передкавказзя; інтродукований до штату Нью-Йорк. Поза межами суцільного поширення в Європі та в Сибіру наявні ізольовані ділянки.

В Україні росте на глинясто-вапнякових ґрунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, на луках і в трав'янистих степах, серед чагарників. Поширений у лісостепових та степових районах, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Розточчі — Опіллі, на Волині й на півдні Полісся (Волинська область — Володимирський район, с. Верба; Рівненська область — Рівненський район, Бармаківське (заповідне урочище); Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне та с. Плугів; Перемишлянський район, с. Бачів Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова Гора, Тернопільська область зокрема на території Маслятинського ПНДВ, котре входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори").

Потреби в сировині горицвіту значно переважають природні запаси, а тому стало необхідним розведення його в культурі. Промислові плантації горицвіту весняного є зокрема в Кримській області та на деяких дослідних станціях. Горицвіт весняний варто розводити в садах як цілющу рослину, до того ж він дуже декоративний.

Охоронний статус

Не рвіть, діти, ці «золоті ліхтарики весни». Та й дорослі, особливо юнаки, навіть для Неї не рвіть — безглуздо, бо рослина ця вже в Червоній книзі багатьох країн, а в нашій республіці повинна бути в Червоному листку кожного села і присілка. Вона хоч і отруйна, але вміє лікувати серце і нирки — через лікарів! Треба враховувати і те що в культурі, в квітниках, вона дуже помітно втрачає свої лікувальні сили.

— Іван Носаль

Горицвіт весняний занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений». Список Карпатських видів, які знаходяться під загрозою, зазначає статус горицвіту весняного як: «знаходиться під загрозою» (англ. endangered).

Включений до Додатку конвенції CITES. Охороняють в природних заповідниках: Українському степовому, Луганському, Канівському, Дніпровсько-Орільському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, Опукському, «Медобори», «Єланецький степ»; природних парках України: «Подільські Товтри», «Святі Гори», «Кармелюкове Поділля», і в ряді регіональних ландшафтних парків, заказників та пам'яток природи. Необхідно організувати нові заказники та контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю рослин, терасування та заліснення схилів.

В Україні шириться креативна традиція відмічати дні окремих представників природи. Автори ідеї вважають, що завдяки такій традиції, буде можливим більш широко  орієнтувати суспільство і світогляд на проблеми захисту природи, здійснювати виховання молоді в любові до рідної землі. Згідно даної традиції, 8 квітня – «День Горицвіту (Адонісу)».

Лікарські форми і застосування

Рослина дуже популярна в народі і високо цінується. Вся рослина ОТРУЙНА — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне застосування його може тільки погіршити функцію серця, тому вживати його треба під контролем лікаря.

Офіційна медицина широко використовує як безпосередньо галенові препарати (настої тощо), так і фармакопейні в комбінації з препаратами брому (бромід калію, бромід натрію) та інше. Горицвіт весняний входить до складу і , АДОНІС-БРОМ. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспепсичні явища.

Внутрішньо

Настій трави (4 — 10 г трави на 200 мл окропу) 3 — 5 раз на день по 1 столовій ложці дорослим і по половині — одній чайній або десертній ложці — дітям. екстракт горицвіту сухий (Extractum Adonis vernalis) для приготування настою (4,0 : 200,0 — 6,0 : 200,0) і таблеток; адонізид (Adonisidum) 2 — 3 рази на день по 20 — 40 крапель дорослим, а дітям по стільки крапель, скільки їм років; адонізид сухий (Adonisidum siccum) призначають дорослим по 1 таблетці 2 — 4 рази на день. Одну столову ложку суміші трави горицвіту весняного (10 г), кореневища валеріани лікарської (20 г), трави собачої кропиви п'ятилопатевої (30 г) і листя меліси лікарської (40 г) настоюють 10 хв на склянці окропу і п'ють по чверті склянки вранці і ввечері при неврозах серця. Одну столову ложку суміші трави горицвіту весняного (40 г), листя мучниці звичайної (50 г), бруньок берези пухнастої (30 г) і трави хвоща польового (20 г) заливають 1 склянкою окропу, парять у духовці 2 години, кип'ятять на малому вогні 5 — 10 хвилин і п'ють щодня по 1 столовій ложці при набряках ниркового походження, дотримуючись безсольової дієти, ліжкового режиму і приймаючи через день теплі ванни. Іван Носаль подає дещо іншу рецептуру: трава горицвіту — 4,0 г, листя мучниці — 5,0 г, бруньки берези — 3,0 г, трава хвоща польового — 2,0 г, суміш цю заливають 300 г кип'ятку, напарюють в духовці 2 години і потім на малому вогні кип'ятять ще 5 хвилин, приймають щогодини по 1 столовій ложці відвару — при цьому призначається молочна безсольова дієта, ліжковий режим і через день ванна.

Лікарські приписи

Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis 6,0 — 180,0   D.S. По 1 столовій ложці настою 3 рази на день Rp.: Exrt. herbae Adonidis vernalis sicci 6,0   D.S. Розчинити в 200 мл дистильованої води   і приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази   на день перед їдою Rp.: Inf. herbae Adonidis vernalis 6,0 — 180,0   Natrii bromidi 6,0   Codeini phosphatis 0,2   M.D.S. По 1 столовій ложці 3 рази на день Rp.: Adonisidi 1,0   D.t.d. N. 6 in amp.   S. По 0,5 мл внутрішньовенно Rp.: Adonisidi 15,0   D.S. По 15 — 20 крапель 2 — 3 рази на день Rp.: Adonis-brom 0,5   D.t.d. N. 12 in tabul.   S. По 1 таблетці 3 рази на день Rp.: Herbae Adonidis vernalis 6,0   D.t.d. N. 6   S. 1 пакет заварити, як чай, в 1 склянці кип'ятку,   процідити і пити по 1 столовій ложці 3 рази на день

Заготівля і зберігання

З лікувальною метою використовують траву горицвіту весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Під час збирання рослини треба вкладати натрусом у кошики чи іншу тару, старанно уникаючи потрапляння інших, схожих видів: горицвіту волзького із запушеними часточками листків і горицвіту сибірського (A. sibiricus), що відрізняється перистим а не пальчастим розсіченням листків. Рослину зрізують на висоті 5-10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40-50 ˚С, в добру погоду — на папері, розстелюючи тонким шаром у провітрюваному затінку під наметом або на горищі. Сушити горицвіт на сонці не можна, бо він втрачає свої лікувальні властивості. Висушена трава має бути зеленою, квітки — золотаво-жовтими. Висушений горицвіт рекомендується зв'язувати у снопики і знизу рівно обрізувати. Запах горицвіту слабкий, смак — гіркий, усі частини — отруйні. Сухої сировини виходить 19 — 20 %. Траву горицвіту зберігають в окремих дерев'яних ящиках, викладених папером. Строк придатності — до 1 року.

Галерея

Адоніс на берегах річки Мокра Сура на Січеславщині

полігон Черкаське (Новомосковський район)

Горицвіт весняний в ботанічному саду у Відні

Adonis vernalis у заказнику «Джулайка»

Заповідне лісове урочище «Бармаківське»

Адоніс в балці Весела роща на Січеславщині

Примітки

1. (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.
2. Обстежено території, що плануються включити до складу Парку – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Процитовано 16 квітня 2019.^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
3. Національний природний парк "Кременецькі гори". www.facebook.com (укр.). Процитовано 16 квітня 2019.
4. Носаль І. М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України. — К.: Веселка, 1993. — С. 423—425.
5. Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України // Словник-довідник народних назв. — К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1991. — С. 192. —
6. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — . Ел.джерело
7. Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 155. (англ.)
8. . Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.
9. . Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 24 березня 2014.
10. (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
11. Смик Г. К. 1970. Зелена аптека. «Урожай», Київ
12. Witkowski Z.J., Król W., Solarz W. (eds.). 2003.Carpathian List Of Endangered Species. WWF and Institute of Nature Conservation, Polish Academy of Sciences, Vienna-Krakow (англ.)
13. Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. с. 123.
14. ADONIS-BROM [ 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (укр.) — Переглянуто: 13 грудня 2015.

Джерела

• Бордзіловський Є. І. Дикорослі лікарські рослини флори УРСР. Їх опис, збирання і сушіння. — К.: Вид-во АН УРСР, 1935. — 172 с.
• Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) в Україні: монографія / В. І. Мельник, М. І. Парубок — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 164 с.
• Кархут В. В. Ліки навколо нас. — Київ: Здоров'я, 1977.
• Лі́карські росли́ни: енциклопеди́чний довідни́к / за ред. академіка АН УРСР А. М. Гродзінського. — К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії ім. М. П. Бажана, 1990. — С. 118. —
• Лікарські рослини і їх застосування / М. С. Харченко, А. М. Карамишев, В. І. Сила, Л. Й. Володарський. — 2-ге вид., випр. і допов. — К. : Здоров'я, 1981. — С. 61 — 63.
• Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. — Київ: Радянська школа, 1979.
• Носаль І. М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України. — К.: Веселка, 1993. — С. 423—425.
• Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних назв. — К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1991. — С. 192. —
• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины»: Справочник. — Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)

Посилання

• Горицвіт весняний в Червоній книзі України [ 24 травня 2015 у Wayback Machine.]