Вітовська-Ванца Ірма Григорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вітовська.

І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина; нар. 30 грудня 1974(19741230), Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка; працює в Молодому театрі (з 1998), театрі «Золоті Ворота» та Франківському драмтеатрі. Заслужена артистка України (2016).

Ірма Вітовська
Ім'я при народженні	Ірина Григорівна Вітовська
Народилася	30 грудня 1974(1974-12-30) (49 років) Івано-Франківськ, Українська РСР
Громадянство	Україна
Діяльність	акторка театру, телеакторка, кіноакторка, акторка, телеведуча
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1998)
Заклад	Київський національний академічний Молодий театр
Роки діяльності	1998 — тепер. час
Чоловік	Віталій Ванца
Діти	Орест (2011)
IMDb	ID 2257436
Нагороди та премії
Заслужений артист України «Золота дзиґа» (2019, 2020) «Кіноколо» (2018, 2019) «Київська пектораль» (2016)
Ірма Вітовська у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ірма Вітовська — дворазова лавреатка національних кінопремій «Золота дзиґа» (2019, 2020) і «Кіноколо» (2018, 2019), які вона отримала за роль баби Прісі у фільмі «Брама» (2017) та за роль Галини Ротт у стрічці «Мої думки тихі» (2019). Володарка премії «Телетріумф» (2012). Лавреатка театральної премії «Київська пектораль» (2016). Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» (2019). Також акторка отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва (2020). Лауреат премії «Woman in Art» у категорії «театр та кіно» від ООН та Українського інститутуту МЗС.

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних і кінофестивалів, декілька років поспіль входить у список відомих митців і громадських діячів за версіями видань «НВ» і «Фокус».

Життєпис

Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латишка.

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів в Івано-Франківську.

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року вийшла заміж за Віталія Ванцу з Борислава Львівської області.

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?».

Кар'єра

З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні.

У 2015 році була тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на . На каналі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на каналі «Україна».

За виконання ролі баби Прісі у виставі «Сталкери» (реж. Стас Жирков) Вітовська стала володаркою театральної премії «Київська пектораль» у 2016 році.

Акторка також стала лавреаткою національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «(Оскар і рожева пані)» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лавреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди в проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET», що став лавреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

Резонансною подією стало втілення на арені Національного цирку в співпраці з «Диким театром» та продюсерської групи, у яку входить Ірма Вітовська, проєкту «Афродизіак» (реж. Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

У фільмі «Брама» Ірма Вітовська знову виконала роль баби Прісі - 86-літньої мешканки зони відчуження, за що яку отримала премії «Кіноколо» (2018) і «Золота дзиґа» (2019). Це перший випадок в Україні, коли один і той самий актор утілює той самий образ у різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно й театр, а також отримує найвищі нагороди за свої роботи.

За роль матері головного героя Галини Ротт у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч), який вийшов у 2020 році, акторка отримала визнання глядачів і критиків, а також першу в кар'єрі премію «Золотий Дюк» Одеського міжнародного кінофестивалю в категорії «Найкраща акторська робота», другу нагороду «Кіноколо» та другу «Золоту дзиґу». Стрічка також отримала «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А в Карлових Варах, перемігши в категорії «Приз глядацьких симпатій», і нагороджена «FIPRESCI» на ОМКФ.

У 2020 році відбулася прем'єра фільму «Казка старого мельника», де Вітовська зіграла Параску Забрьоху. За цю роль Ірма була номінована на «Золоту дзиґу» в категорії «Найкраща акторка другого плану». Вона написала звернення до кіноакадеміків, у якому натякала на те, що цього року нагороду заслуговують інші номінантки.

Ролі в театрі

Молодий театр

•  — «За двома зайцями» за п'єсою Михайла Старицького; реж. Віктор Шулаков — Франтиха / Кінозірка
•  — «Золоте курча» за п'єсою Володимира Орлова; реж. Віктор Шулаков — Жабка
•  — «Король та морква» за п'єсою Владислава Кшемінського; реж. Я. Козлов — Герольд
•  — «Малюк» за п'єсою Жана де Летраза; реж. Володимир Бегма — Лулу / Кристін
•  — «РЕхуВІлійЗОР» Миколи Гоголя та Миколи Куліша; реж. Станіслав Мойсеєв — Марія Антонівна
•  — «Русалонька» за казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Станіслав Мойсеєв — Русалонька
•  — «Трагедія Гамлета, принца данського» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Станіслав Мойсеєв — Акторка
•  — «Кайдаші» Івана Нечуя-Левицького; реж.  — Мелашка
•  — «Стальова воля» М. Корочкіна; реж. Дмитро Богомазов — Стальова воля
•  — «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова; реж. Г. Воротченко — Еллі
•  — «Хоровод любові» за п'єсою Артура Шніцлера; реж. Станіслав Мойсеєв — Гризетка
•  — «Маринований аристократ» за Ірени Коваль; реж. Станіслав Мойсеєв — Дружина
•  — «Московіада» за романом Юрія Андруховича; реж. Станіслав Мойсеєв — Галя
•  — «Четверта сестра» за п'єсою Януша Гловацького; реж. Станіслав Мойсеєв — Катя
• 2009 — «Торчалов» Микити Воронова, реж. Станіслав Мойсеєв, Валерій Легін — Лізавета
• 2014 — «Підступність і кохання» за п'єсою Фрідріха Шиллера; реж. Андрій Білоус — дружина Міллера
• 2017 — «Різня» за п'єсою Ясміни Рези; реж. Влада Білозоренко — Аннет Рей
• 2019 — «Убити чи любити» за п'єсою Робера Тома; реж. Марія Лук'янова — Габі

Театр «Золоті Ворота»

• 2015 — «Сталкери» за п'єсою Павла Ар'є; реж. Стас Жирков — баба Пріся

Франківський драмтеатр

• 2015 - «Оскар і рожева пані» за романом Еріка-Емануеля Шмітта; реж. Ростилав Держипільський — Ружа
• 2017 — «Hamlet» за п‘єсою Вільяма Шекспіра; реж. Ростилав Держипільський — Гертруда
• 2022 — «Шаріка, або Кохання січового стрільця» за Ярославом Барничем; Ростилав Держипільський — Ірма, тітка Шаріки
• 2022 — «Лісова пісня на полів крові» за п‘єсою Лесі Українки; реж. Ростилав Держипільський — Мати Лукашева

Політичні погляди та громадянська позиція

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву Революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного Майдану».

У 2013—2014 роках — активістка «Революції Гідності».

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками:

Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.

Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка у другому турі Президентських виборів.

Благочинність

Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року.

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як член руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в артпроєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому».

Фільмографія

Рік		Назва	Роль
2000	ф	Нескорений	Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА
2004	ф	Залізна сотня	Стефа
2004	ф	Між першою і другою	Риточка
2005	с		подруга Олени
2005 — 2006	с		Леся
2006 — 2007	с	Янгол-охоронець
2006	ф		Тетяна Сінєльнікова
2006	ф		епізод
2007	тф	Кольє для снігової баби	Кіра
2007	тф	Мільйон від Діда Мороза	Леся
2007	ф	Богдан-Зиновій Хмельницький
2008	тф		Леся
2008	ф	Владика Андрей
2008	ф		Саша
2008	с		Валя, секретарка Марти
2008	ф	Тато напрокат	Соня, подруга Ірини
2008	с	Гарні хлопці	Віра Григорівна Тємнікова
2009	ф		Софія Аркадіївна, подруга Насті
2009	кф	Мудаки. Арабески
2009	с		Слава Корабльова, подруга Інни
2009	с		Аля, подруга Ольги
2009	с		Анпаконда
2009	с	Територія краси	Вероніка Федорівна
2009	тф		Світлана, подруга Поліни, дієтолог
2012	с		Нонна Гольцова, господиня салону краси
2013	с	Жіночий лікар-2	Рита Кузьменко
2013	с		Зіна, дружина Риндіна
2013	с	Метелики	перукарка
2013	тф	Камінний гість	Леся, подруга Елеонори
2013	с	Нюхач	Марина, дружина Кононова
2014	ф	Трубач	мати Віталіка
2014	с		Світлана Старостіна
2015	с	Останній москаль	продавчиня крамниці
2015	с		Ксюша, продавчиня
2015	с		Роза
2018	ф	Таємний щоденник Симона Петлюри	Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри
2018	ф	Брама	Баба Пріся
2018	с	Дві матері	Ніна Борисова
2019	с	Подорожники	Сусанна
2019	ф	Мої думки тихі	Галина Ротт
2020	с	Секс, інста і ЗНО	психолог
2020	ф	Казка старого мельника	Параска Забрьоха
2021	ф	Все буде ОК!	мама Лізи
2021	кф	Майже святий Сєня	Лариса
2021	ф	Королі репу	Нінка
2021	с	Дитячий охоронець	Рита
2022	ф	Найкращі вихідні	мама Аліси
2022	ф	Між нами	Анна
2022	ф	Коза Ностра. Мама їде	Влада Коза
2022	кф	Битва за Україну
2023	с	Молода	Віра
2023	ф	БожеВільні	Ірина Лахновська
2023	ф	Дім за склом
2024	ф	Смак Свободи	Ольга Франко
TBA	ф	Малевич

Співпраця з режисерами

Режисери, у фільмах яких Ірма Вітовська знімалася три та більше разів:

4 проєкти • Олесь Янчук «Нескорений» (2000), «Залізна сотня» (2004), «Владика Андрей» (2008), «Таємний щоденник Симона Петлюри» (2018) • (2005—2006), «Кольє для снігової баби» (2007), «Мільйон від Діда Мороза» (2007), (2008) • Олександр Даруга (2005—2006), «Кольє для снігової баби» (2007), «Мільйон від Діда Мороза» (2007), (2008) • Анатолій Матешко (2006), (2009), «Камінний гість» (2013), «Трубач» (2014) • (2005), «Янгол-охоронець» (2006—2007), «Територія краси» (2009) 2 проєкти • Антоніо Лукіч «Мої думки тихі» (2019), «Секс, інста і ЗНО» (2020) Телебачення Ведуча на телепроєктах: «Шлюбні ігри» — канал ICTV; «Народна Зірка» — ТРК «Україна»; «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1. Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі. Дублювання українською Злидні (2005) Телепузики — Лала Вольт (2008) — кішка Маркіза Джонні Д. (2009) — Біллі Фрачете (персонажка Маріон Котіяр) Мінлива хмарність, часом фрикадельки (2009) Лоракс (2012) — пані Віґґінс, мати Теда (2013) — Сем Спаркс Нагороди та номінації Нагорода Рік Категорія Робота Результат Національна кінопремії «Золота дзиґа» 2019 Найкраща жіноча роль Брама Перемога 2020 Мої думки тихі Перемога 2021 Найкраща жіноча роль другого плану Казка старого мельника Номінація Національна премія кінокритиків «Кіноколо» 2018 Найкраща акторка Брама Перемога 2019 Мої думки тихі Перемога 2021 Між нами Номінація Київська пектораль 2001 Найкраще виконання жіночої ролі Русалонька Номінація 2016 Сталкери Перемога Телетріумф 2012 Акторка телевізійного фільму/серілу Лист очікування Перемога Мистецька премія «Київ» 2020 Премія «Київ» їм. Івана Миколайчука Н/Д Перемога Національна премія України імені Тараса Шевченка 2022 Кіномистецтво Брама, Мої думки тихі, Казка старого мельника Номінація Ukraina! Кінофестиваль (Польща) 2023 «Королева перевтілень» Н/Д Перемога Одеський міжнародний кінофестиваль 2019 Золотий Дюк за найкращу акторську роботу в національному конкурсі Мої думки тихі Перемога Трускавецький міжнародний кінофестиваль «Корона Карпат» 2019 Приз за найкращу жіночу роль Мої думки тихі Перемога Міжнародний кінофестиваль «Буковина» 2021 Найкраща акторка Майже святий Сєня Перемога Міжнародний кінофестиваль «Кіно і Ти» 2021 Краща жіноча роль (Ігрове кіно, короткий метр) Майже святий Сєня Перемога Театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» 2015 Найкраща жіноча роль Сталкери Перемога Національний конкурс «Благодійна Україна» 2016 Н/Д Оскар і рожева пані Перемога Особиста зірка на Площі зірок 2019 За видатний унесок в українську кіноіндустрію Н/Д Перемога 2018 Культура Н/Д Перемога Women in Arts 2019 Театр і кіно Н/Д Перемога Best Ukrainian Awards 2006 Акторський талант Н/Д Номінація «Кумир року 2007» від ELLE 2007 Найкраща акторка року Н/Д Перемога Людина року 2007 Нова генерація року Н/Д Номінація Viva! Найкрасивіші 2017 Найкрасивіша жінка України Н/Д Номінація 2018 Н/Д Номінація Примітки . Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 24 травня 2020. . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017. Акторка Ірма Вітовська: «Я як шафа, з якої вивалилися всі таланти» [ 14 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Урядовий кур'єр» . Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою vys_zam не вказано текст Залишається акторкою Молодого театру станом на травень 2022 року . Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. . Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 червня 2022. . Craft | Magazine (ua-UA) . Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 15 червня 2021. . Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017. Акторка Ірма Вітовська підтримала Олега Сенцова [ 27 червня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 04.06.2018 . tk.media. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 28 серпня 2020. . Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019. . Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. . Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 4 серпня 2017. . Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 29 липня 2018. Посилання  Ірма Вітовська-Ванца у соцмережі «Facebook» Інтерв'ю на сайті «Opinion» [ 9 червня 2019 у Wayback Machine.] — https://opinionua.com [ 3 квітня 2019 у Wayback Machine.] - «Навіть якщо ми виберемо Ісуса Христа, то все одно в нас буде все погано» (14.04.19) Ірма Вітовська-Ванца: «Театр — це перевтілення, а кіно — це розчинення» [ 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Ірма Вітовська: «Випила 200 грамів — і склала всі повноваження зі зйомок у росіян!» [ 28 квітня 2017 у Wayback Machine.] Ірма Вітовська: Я громадянка [ 14 вересня 2018 у Wayback Machine.] Ірма Вітовська про політику, війну, «порохоботів», Зеленського, мову та кіно