У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Білоус Андрі й Фе дорович Білоу с нар 28 квітня 1976 Васильків Київ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білоус.

Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, Васильків, Київська область, Україна) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту "Майстерня Молодого". Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004).

Андрій Білоус

Народився	28 квітня 1976(1976-04-28) (48 років) Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	драматург, театральний режисер, актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1994 — тепер. час
Провідні ролі	Мамай (фільм)
IMDb	ID 1531141

Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Державна премія України імені Олександра Довженка





Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Андрій Білоус народився 28 квітня 1976 року в місті Васильків, Київської області, в родині військовослужбовця. Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року. Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року. Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) 2009-2012. З 2012 року — директор – художній керівник Київського національного академічного Молодого театру

Освіта

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Актор драматичного театру та кіно. Майстерня Ю. С. Ткаченко. (1994—1998)
Режисер драматичного театру. Майстерня Володимира Судьїна (1999—2004).
Аспірант кафедри режисури та майстерності актора. Науковий керівник професор В. Судьїн. (2005—2008)

Постановки

Навчальний театр КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого

— «Безталанна» за п'єсою Івана Карпенко-Карого (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)
2009 — «Валентин і Валентина» за п'єсою Михайла Рощина (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу О. Шаварський)
2011 — «Лихо з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова (дипломна вистава українського курсу. Художній керівник курсу Е. Митницький)

Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А. В. Луначарського

— «Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима» за п'єсою «Двері в суміжну кімнату» А. Ейкбурна

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

— «Веселіться! Все гаразд!?» за п'єсою «Аделаїда» Є. Унгарда
— «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмон Ростана
— «Небезпечні зв'язки» за романом П'єр де Лакло (власна інсценізація)
2008 — «Лоліта» за романом Володимира Набокова (власна інсценізація)
2008 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра
2011 — «Найвище благо на світі» за п'єсою «Місяць на селі» Івана Тургенєва
2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсами «Жінки в народних зборах, Лісістрата» Арістофана

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

— «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе (власна інсценізація)
2004 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка

Київський театр «Ательє 16»

— «Ріверсайд Драйв» за п'єсою Вуді Аллена
— «Навь» за п'єсою «Коли повертається дощ» Неди Нежданої

Київський академічний театр юного глядача на Липках

— «Закохана витівниця» за Лопе де Вега

Миколаївський академічний український театр драми і музичної комедії

— «Чарівниця» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
2008 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка

Київський театр маріонеток

2008 — «Сволочи» за п'єсою «Ночь Гельвера» Інгмара Вілквіста

Новий драматичний театр на Печерську спільно з Театральною майстернею А. Білоуса

— «Щастя» за повістю «Река Потудань» Андрія Платонова (власна інсценізація)

Київський національний академічний Молодий театр

2013 — «Загадкові варіації» за однойменною п'єсою Еріка Еммануеля Шмітта
2014 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера
2014 — «Жара» за повістями «Наталі» та «Мітіне кохання» Івана Буніна
2015 — «Зачарований» за п'єсою «Безталанна» Івана Карпенко-Карого
2015 — «Однорукий» за п'єсою «Однорукий зі Спокано» Мартіна Макдони
2016 — «Горе з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова
2017, 25 січня — «Гагарін і Барселона» за оповіданнями Юрія Винничука, Руслана Горового, Любко Дереша, Сергія Жадана, Євгенії Кононенко (вистава режисерського курсу університету ім. Карпенка-Карого під худ. керівництвом А. Ф. Білоуса) (Проект «Про-ЗА- Театр»)
2017, 28 грудня — «Місто Сонця» за мотивами п'єси «Майстер Сольнес» Генріка Ібсена
2018, 16 березня — «Куди піти?» за мотивами маловідомих оповідань Антон Чехова
2018, 21 травня — «100 років молодий» Андрія Білоуса
2018, 28 вересня — «Homo Ferus або сука-любов!» за мотивами п'єс «Сто тисяч» і «Наймичка» Івана Карпенка-Карого
2019, 8 травня — «Ласкаво просимо до пекла» за п'єсою «Мамочки»
2019, 12 листопада — «Сон літньої ночі» за п'єсою Вільяма Шекспіра
2020, 14 лютого — «Шинель» за повістю Миколи Гоголя
2023, 3 січня — «Жагуча таємниця» за новелами Стефана Цвайга
2023, 27 травня — «Кролик Гарві» за п'єсою «Гарві» Мері Чейз
2023, 6 червня — «Королева краси» за п'єсою «Королева краси з Лінана» Мартіна Мак-Дони

2023, 12 листопада "Симулянти" за мотивами п'єси "Удаваний хворий" Мольєра 2024, 17 березня - "Декамерон" за мотивами новел Джованні Бокаччо

Український малий драматичний театр

2020, 17 жовтня — «Зозуля» за повістю Валерія Шевчука

Сценічні читання німецькомовної драматургії (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки)

2003 — «Арабська ніч» за п'єсою Р. Шіммельпфенніга
2004 — «Водоманія» за п'єсою Ф. Каттера

Новітня французька п'єса. Центр Леся Курбаса

2003 — «Репетиція в театрі злочину» за п'єсою Ж. Моклера

Фільмографія

1995 — «Пейзаж душі після сповіді» реж. В. Політов — (Г.Сковорода)
2001 — «Леді Бомж» — (аптечний робітник)
2003 — «Мамай» реж. О. Санін — (Мамай)
2004 — «Украденне щастя» — (епізод)
2013 — «Жіночий лікар-2» (57-я серія «Зрозуміти, пробачити») — (Дмитро Нікітін)
2013 — «Поводир» — (генерал)
2014 — «Алмазний хрест» — (Ротенберг)
2015 — «Клан ювелірів» — (Кирило)
2015 — «Спитайте у осені» — (Олег, продюсер)

Фестивалі

«Славянские встречи» м. Гомель, («Веселіться! Все гаразд!?»), 2004
«Тернопільські театральні вечори» м. Тернопіль, («Жінка в пісках»), 2005
«Етно-діа-сфера» м. Мукачево, («Сірано де Бержерак»), 2006
«М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сірано де Бержерак»), 2007
«Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Чарівниця»), 2007
«Мельпомена Таврії» м. Херсон, («Украдене щастя») 2008
«М.Арт Контакт» м. Могильов, («Сволочи»), 2009
«Гогольфест» м. Київ, («Сволочи»), 2009
м. Вороніж, («Щастя»), 2012
Міжнародний кінофорум «Золотий Вітязь», м. Москва, («Загадкові варіації»), 2013
45-е Всеукраїнське свято «Вересневі самоцвіти-2015», м. Кропивницький («Зачарований»), 2015
XXIV Міжнародний фестиваль «Слов'янські зустрічі», м. Чернігів («Зачарований»), 2016
Фестиваль сценічних мистецтв у Франківську «Час театру», («Загадкові варіації»), 2016
Всеукраїнський театральний фестиваль «ЧЕХОВФЕСТ», м. Суми («Загадкові варіації»). (Номінація — Найкращий монолог «Мить одкровення»), 2016
Х театральний фестиваль «Класика сьогодні», м. Дніпро, («Жара»). (Лауреат в номінації «За бездоганний акторський ансамбль»), 2016
ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», м. Херсон, («Однорукий»), Номінації: «Краща вистава», «Краща режисура», «Краща чоловіча роль» (С. Боклан), 2016
ХІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Однорукий»), 2016
ХІІІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької, м. Ніжин, («Украдене щастя»), 2016
Театральний фестиваль «Золотий лев-2018» («Однорукий»), 2018
World Theatre Education Alliance 2019 International Theatre Festival у Пекіні (Китай) – вистава-переможець «Сон літньої ночі», 2019
Всеукраїнський театральний фестиваль-премія «ГРА» – найкраща вистава камерної сцени, 2020

Премії

Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, «Мамай»)
Лауреат премії «Київська пектораль» (2004, «Веселіться! Все гаразд!?» режисерський дебют)
Переможець конкурсу молодих митців «Старт»(2004, «Веселіться! Все гаразд!?»)
Лауреат премії «Київська пектораль» (2005, «Жінка в пісках» найкраща вистава камерної сцени)
Переможець конкурсу «Бієнале актуальних мистецтв» (2005, «Украдене щастя»)
Лауреат премії «Київська пектораль» (2011, «Щастя» найкраща вистава камерної сцени)
Лауреат премії ім. Сергія Данченко (2013)
Заслужений діяч мистецтв України
Увійшов у список десяти найвпливовіших українських режисерів, за версією щотижневика «Дзеркало тижня»
Лауреат премії ім. Миколи Садовського (2019)

Державні нагороди

Орден «За заслуги» III ступеня (2020)

Примітки

. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита» [ 9 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). (ua) . «Блог Натальї Болгарової». Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). (ua) . «День» №180-181. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.
. ZN.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2017.
Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білоус Андрій Федорович

АФИША-WEEKEND: молодой театр открывает сезон Радио Голос Столицы
Avanscena Mardan Bilous
«Мудрий стратег з молодою душею» [ 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Журнал «Театрально-концертний Київ»
Андрей Билоус, украинский режиссёр и актер, — гость ток-шоу «Люди. Hard Talk»
Андрій Білоус у проекті «ВЕСНа»
Андрій Білоус — Особистості — 2015, Theatre in UA
«Театру нужна молодая кровь», IDEALIST.media
Життєві історії. Андрій Білоус — художній керівник Київського академічного Молодого театру, Телеканал Київ
Режиссер андрей билоус: «если в нашей жизни есть секс, то почему же его не должно быть в украинском театре?» [ 29 березня 2019 у Wayback Machine.], Газета «Дзеркало тижня»
О правильном перевоплощении актера и влиянии театра на психику зрителя. prm.global. КУБ
Андрій Білоус. Інтерв'ю, Проект «Україна єдина» на каналі «УТР»
Андрей Билоус: «Я сыграл роль пожилого Сковороды вместо Ступки» [ 17 листопада 2017 у Wayback Machine.], Газета «Сегодня.юа»
«Я не воспринимаю интриги…» [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.], Газета «День»
Андрій Білоус на сайті IMDb (англ.)
Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 15 вересня 2012 у WebCite]
Київський Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого [ 7 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Олтаржевська Людмила «Театр, як і будинок, треба будувати свій» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року

[1] . Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.

[2] Сегодня на киевской сцене — премьера спектакля «Лолита» [ 9 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

[Куди_піти-3] Наталья БОЛГАРОВА (19 березня 2018). (ua) . «Блог Натальї Болгарової». Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.

[Homo_Ferus-4] Іван БАБЕНКО (5 жовтня 2018). (ua) . «День» №180-181. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 2019-8-10.

[5] . ZN.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2017.

[6] Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»