Французький флот фр Marine nationale дос Національний флот неофіційно La Royale це морський вид Збройних сил Франції та

Французький флот (фр. Marine nationale, дос. «Національний флот»), неофіційно La Royale, це морський вид Збройних сил Франції та один з чотирьох родів військ Франції. Це один з найбільших і найпотужніших флотів у світі, що посідає сьоме місце за загальним тоннажем флоту та п'яте місце за кількістю суден. Французький флот є одним з восьми флотів, які в даний час експлуатують авіаносці з літальними апаратами з нерухомим крилом, з його флагманським кораблем «Шарль де Голль» є єдиним авіаносцем за межами Військово-морських сил США, і одним із двох неамериканських кораблів, що використовують катапульти для запуску літаків. Заснований у 17 столітті, французький флот є одним з найстаріших флотів, який досі перебуває на постійній службі, а його попередники сягають своїм корінням у Середньовіччя. Він брав участь у ключових подіях французької історії, включаючи Наполеонівські війни та обидві світові війни, і відігравав вирішальну роль у створенні та забезпеченні Французької колоніальної імперії протягом понад 400 років. Французький флот став першовідкривачем кількох інновацій у морських технологіях, включаючи перший паровий лінійний корабель, перший панцерник, перший підводний човен з механічним приводом, перший військовий корабель зі сталевим корпусом і перший панцерний крейсер.

Французький флот
Marine nationale
Логотип Французького флоту з 2021 року
На службі	1624; 400 років тому (1624)
Країна	Франція
Тип	Флот
Роль	Морська війна
Чисельність	37,000 особового складу (2021) та 7,000 цивільних робітників (2021) 180 суден 178 aircraft Service de soutien de la Flotte
У складі	Збройні сили Франції
Гарнізон/Штаб	Основні: Брест,, Тулон Допоміжні: Шербур, Лор'ян Заморські володіння Франції: Фор-де-Франс, , Ле-Пор, Дзаудзі, Нумеа, Папеете Закордонні: Дакар, Джибуті, Абу-Дабі.
Прізвиська	La Royale
Гасло	Honneur, patrie, valeur, discipline "Честь, вітчизна, гідність, дисципліна"
Кольори	Блакитний, білий, червоний
Війни/битви	Тридцятирічна війна Війна Аугсбурзької ліги Франко-голландська війна Семирічна війна Війна за незалежність США Наполеонівські війни Франко-іспанська війна Кримська війна Французька інтервенція в Мексику Франко-китайська війна Друга опіумна війна Французько-прусська війна Перша світова війна Друга світова війна Перша індокитайська війна Алжирська війна Суецька криза Югославські війни Операція «Нескорена свобода» Операція «Аталанта»
Командування
Головнокомандувач Збройних Сил	Президент Емманюель Макрон
	Адмірал Ніколя Вожур
Знаки розрізнення
Кормовий прапор
Авіація
Ударні літаки	Rafale M
Електронна боротьба	Hawkeye
Винищувачі	Rafale M
Патрульні літаки	Atlantique 2, Falcon 50, Falcon 200
Навчальні літаки	, , Falcon 10, Xingu
Гелікоптери	NH90, Lynx, ,

Медіафайли на Вікісховищі

Французький флот складається з шести основних компонентів: , ( і ), , (в тому числі ), і . Станом на 2021 рік Французький флот налічував 44,000 особового складу (37,000 військових і 7,000 цивільних), понад 180 кораблів, 200 літаків і шість підрозділів командос; станом на 2014 рік їхній резервний елемент налічував приблизно 48,000 осіб.

Будучи флотом відкритого моря, Французький флот здатен діяти в глобальному масштабі і проводити експедиційні місії, підтримуючи значну присутність за кордоном. Вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр бойових кораблів, включаючи різні повітряно-морські сили, ударні підводні човни і підводні човни з балістичними ракетами, фрегати, патрульні катери і кораблі забезпечення, а авіаносець «Шарль де Голль» слугує центральним елементом для більшості експедиційних сил.

Походження

Історія Французького флоту сягає своїм корінням середньовіччя і має три локуси еволюції:

Середземне море, де Орден лицарів госпіталю святого Іоанна Єрусалимського мав власний , головними портами якого були Фрежус, Марсель і Тулон. Орден, який був одночасно релігійним і військовим орденом, приймав на службу лицарів з родин французької знаті. Члени ордену, які виконували свою службу на морі, отримували звання лицарів-госпітальєрів, еліти, яка служила офіцерським корпусом. Орден був одним з родоначальників сучасних французьких морських шкіл, включаючи .
Протока Манш вздовж Нормандії, яка з часів Вільгельма Завойовника завжди постачала здібних морських піхотинців і моряків зі своїх численних діючих морських портів.
Атлантичний океан, де флот герцогства Бретань зрештою склав ядро королівського флоту , який проектував французьку морську міць через Атлантику та Америку.

Назви та символи

Перший справжній Французький Королівський флот (фр. la Marine Royale) був створений у 1624 році кардиналом Рішельє, головним міністром короля Людовика XIII. Під час Французької революції Королівський морський флот (la Marine Royale) був офіційно перейменований на Національний морський флот (la Marine Nationale). За часів Першої Французької імперії та Другої Французької імперії флот називався (la Marine impériale française). Однак інституційно флот ніколи не втрачав свого короткого звичного прізвиська "Королівський" (la Royale).

Початковим символом французького флоту був золотий якір, який, починаючи з 1830 року, був переплетений шкотом; цей символ був зображений на всіх суднах флоту, зброї та уніформі. Хоча символи якоря все ще використовуються на уніформі, новий логотип флоту був представлений у 1990 році за часів Бернара Лузо, із сучасним дизайном, який включає триколор - у вигляді флангу носової частини білого військового корабля з двома висхідними червоними і синіми пінами - і напис "Marine nationale".

Історія

17-е століття

Кардинал Рішельє особисто керував флотом до своєї смерті в 1643. Його наступником став його протеже Жан-Батист Кольбер, який запровадив перший кодекс правил французького флоту і заснував перші військово-морські верфі в Бресті і Тулоні. Кольбер і його син, маркіз де Сенеле, керували флотом протягом двадцяти дев'яти років.

Протягом цього століття Французький флот брав участь в англо-французькій війні (1627-1629), , Другій англо-голландській війні, франко-голландській війні та Дев'ятирічній війні. Основні битви цих років включають , , , та .

18-е століття

1700-ті роки розпочалися війною за іспанську спадщину, що тривала понад десять років, за якою послідувала війна за австрійську спадщину в 1740-х роках. Основні битви цих війн включають і дві окремі в 1747 році. Однак найбільш виснажливим конфліктом для флоту стала Семирічна війна, в якій він був практично знищений. Серед найважливіших битв - , і ще одна .

Флот перегрупувався і перебудувався, і через 15 років він був готовий вступити в бій, коли Франція втрутилася в Американську революційну війну. Незважаючи на те, що французькі флоти скрізь переважали за чисельністю, вони утримували британців на відстані протягом багатьох років аж до перемоги. Після цього конфлікту і супутньої Французький флот вийшов на новий виток своєї історії. Основні битви цих років включають , , , і три окремі .

Однак менш ніж за десять років Флот був знищений Французькою революцією, коли велику кількість офіцерів-ветеранів було звільнено або страчено за їхнє благородне походження. Тим не менш, Флот енергійно воював під час Французьких революційних воєн та Квазівійни. Серед значних битв - четверта битва при Ушанті (відома як ""), , , , та битва на Нілі.

19-е століття

Наполеон інспектує флот Шербура у травні 1811 року (автор Ружерон і Віньєро)

На початку 1800-х років відбулися інші битви Революційних війн, зокрема та . Квазі-війна завершилася боями одного корабля, в тому числі USS Constellation проти La Vengeance і USS Enterprise проти Flambeau.

Коли Наполеон був коронований імператором у 1804 році, він спробував відновити флот до рівня, який дозволив би йому реалізувати свій план вторгнення в Англію. Його мрії були розбиті Трафальгарською битвою 1805 року, де британці практично знищили об'єднаний франко-іспанський флот, що стало катастрофою, яка гарантувала британську морську перевагу впродовж усіх наполеонівських воєн. Тим не менш, флот не відступав: серед битв цього часу - , , років та .

Після падіння Наполеона в 1815 році довга епоха англо-французького суперництва на морях почала завершуватися, і флот став більше інструментом для розширення Французької колоніальної імперії. За короля Карла X флоти двох країн билися пліч-о-пліч у битві при Наваріно, і протягом решти століття вони загалом поводилися таким чином, що проклали шлях до англо-французькької угоди.

Карл X відправив великий флот для здійснення у 1830 році. Наступного року його наступник, Луї-Філіпп I, здійснив демонстрацію сили проти Португалії в , а в 1838 році провів ще одну демонстрацію канонерської дипломатії, цього разу в Мексиці в . Починаючи з 1845 року, п'ятирічна була накладена на Аргентину через торговельні права.

Імператор Наполеон III був сповнений рішучості проводити ще сильнішу зовнішню політику, ніж його попередники, і флот був задіяний у численних діях по всьому світу. Він приєднався до Кримської війни в 1854 році; основні дії флоту включають облогу Петропавловська і битву при Кінбурні. Флот брав активну участь у Кампанії Кохінхіна 1858 року, Другій опіумній війні в Китаї та французькій інтервенції в Мексиці. Він брав участь у Французькій кампанії проти Кореї та воював з Японією під час бомбардування Сімоносекі. У франко-прусській війні 1870 року флот встановив ефективну блокаду Німеччини, але події на суші розвивалися настільки швидко, що це було зайвим. Поодинокі сутички між французькими та німецькими кораблями відбувалися і на інших театрах, але війна закінчилася за лічені тижні.

Флот продовжував захищати колоніальну безпеку та експансію за часів Третьої Французької республіки. Під час китайсько-французької війни відбулися значні морські бойові дії, включаючи битву при Фучжоу, та . У В'єтнамі флот допомагав вести , яка включала , а пізніше брав участь у 1893 року.

Французький флот 19-го століття приніс багато нових технологій. Він очолив розвиток морської артилерії, винайшовши високоефективну гармату Паксана. У 1850 році Napoléon став першим в історії паровим лінійним кораблем, а дев'ять років по тому Gloire - першим морським броненосцем. У 1863 році флот спустив на воду , перший у світі підводний човен, що рухався за допомогою механічної сили. У 1876 році Redoutable став першим в історії сталевим броненосцем. У 1887 році став першим у світі панцерним крейсером.

У другій половині століття французькі офіцери розробили так звану теорію Jeune École (молодої школи), яка наголошувала на використанні невеликих дешевих торпедних катерів для знищення дорогих лінкорів у поєднанні з торговими рейдерами далекого радіусу дії для нападу на торговий флот супротивника.

20-е століття

Перший гідроплан, французький , піднявся в повітря в 1910 році, а перший гідроавіаносець Foudre був охрещений наступного року. Незважаючи на ці інновації, загальний розвиток французького флоту сповільнився на початку 20-го століття, коли гонка морських озброєнь між Німеччиною та Великою Британією стала більш інтенсивною.

Французький флот вступив в Першу світову війну з відносно невеликою кількістю сучасних кораблів, і під час війни було побудовано лише невелику кількість військових кораблів, оскільки основні зусилля французів були зосереджені на суші. У той час як британці контролювали Північне море, французи утримували Середземне море, де вони в основному не випускали з уваги Австро-угорський флот. Найбільші операції Флоту були проведені під час Дарданелльської кампанії. У грудні 1916 року, під час подій, французькі військові кораблі також бомбардували Афіни, намагаючись змусити пронімецький уряд Греції змінити свою політику. Французький флот також відіграв важливу роль у протидії німецькій кампанії U-Boot, регулярно патрулюючи моря та супроводжуючи конвої.

Між світовими війнами Французький флот значно модернізувався і розширився, навіть незважаючи на обмеження, встановлені Вашингтонським морським договором 1922 року. Серед нових поповнень були важкі і швидкі "супер-есмінці типу «Ле Фантаск», лінійні кораблі типу «Рішельє» і підводний човен Surcouf, що був найбільшим і найпотужнішим підводним човном свого часу.

Від початку Другої світової війни Флот був задіяний в низці операцій, беручи участь у битві за Атлантику, Норвезькій кампанії, евакуації з Дюнкерка і, короткочасно, в битві за Середземне море. Однак після падіння Франції в червні 1940 року Флот був зобов'язаний зберігати нейтралітет за умовами перемир'я, яке створило урізану державу Віші. По всьому світу близько 100 кораблів та їхніх екіпажів прислухалися до заклику генерала Шарля де Голля об'єднати зусилля з британцями, але основна частина флоту, включно з усіма його капітальними кораблями, перейшла на бік Французького флоту Віші (Marine de Vichy). Занепокоєні тим, що Німецький флот може якимось чином отримати контроль над кораблями, британці здійснили напад на Мерс-ель-Кебір, алжирське місто, де багато з них стояли в гавані. Цей інцидент отруїв англо-французькі відносини, призвів до репресій Віші і повномасштабної морської битви біля Касабланки в 1942 році, коли союзники вторглися у Французьку Північну Африку. Але конфронтація відійшла на другий план, як тільки німці окупували вішістську Францію. Головною метою окупантів були основні кораблі, але перш ніж їх вдалося захопити, вони були потоплені власними екіпажами. Кільком невеликим кораблям і підводним човнам вдалося вчасно врятуватися, і вони приєдналися до Морських сил де Голля, підрозділу Вільної Франції, який воював у складі Королівського флоту до кінця війни. На Тихоокеанському театрі судна Вільної Франції діяли до самої капітуляції Японії; Richelieu був присутній при підписанні Акта про капітуляцію Японії.

Пізніше Французький флот забезпечував вогневу підтримку і транспортування військ в Індокитайській війні, Алжирській війні, війні в Перській затоці і війні в Косово.

З 2000 року Флот надавав матеріально-технічну підтримку у війні в Афганістані (2001-2021), а також у глобальній війні проти тероризму. У 2011 році вони надавали допомогу в в Лівії.

Французький Флот за планом на кінець 2030-х років: (танкер флоту) проводить одночасне здійснення забезпечення за рахунок та (*Frégate de Défense et d'Intervention*).

Організація

Об'єкти Французького флоту на території метрополії Франції (станом на 2015 рік)

Начальником штабу флоту є віце-адмірал Арно де Тарле, і станом на 2014 рік активний персонал складав 36,776 військовослужбовців і 2,909 цивільних співробітників. Флот організований в чотири основних оперативних роди військ:

(Force d'Action Navale) - надводний флот.
(Forces sous-marines) - атомні підводні човни з балістичними ракетами та підводні човни флоту.
(Aviation Navale) - авіація наземного і морського базування.
(Fusiliers marins) - сили охорони і піхота, включаючи сили спеціальних операцій флоту ().

Крім того, Франції утримує морські сили патрульних катерів, які підпорядковуються оперативному командуванню Французького флоту:

(Gendarmerie maritime) - берегова охорона Франції.

Протягом більшої частини холодної війни Флот складався з двох ескадр, що базувалися в Бресті і Тулоні, під командуванням ALESCLANT (фр. Amiral commandant l'escadre de l'Atlantique, дос. «командувач Атлантичного ескадрону») і ALESCMED (фр. Amiral commandant l'escadre de la Méditerranée, дос. «командувач Середземноморського ескадрону»), відповідно. З моменту реструктуризації під назвою Optimar '95 розпочатої після холодної війни, ці два компоненти були розділені на Морські бойові сили (під командуванням ALFAN) і Протичовнову групу (під командуванням ALGASM).

Основні морські бази

Станом на 2014 рік найбільшою французькою морською базою є . Іншими великими базами в метрополії Франції є та в Атлантиці, а також на Ла-Манші. Заморські французькі бази включають і в Америці; Порт-де-Гале та Дзаудзі в Індійському океані; і Нумеа і Папеете в Тихому океані. Крім того, флот має спільні або орендовані бази в інших країнах, таких як Абу-Дабі, Дакар і Джибуті.

Оснащення

Кораблі та підводні човни

Хоча французька морська доктрина передбачає наявність двох авіаносців, французи мають лише один - Charles de Gaulle. Спочатку заплановане замовлення на французький авіаносець PA 2 базувалося на проекті британського авіаносця типу «Квін Елізабет», який нещодавно був побудований і спущений на воду для британського Королівських флоту. Проте реалізація французької програми кілька разів відкладалася з бюджетних причин, і в результаті пріоритет був наданий більш експортноспроможному проекту FREMM. У квітні 2013 року було підтверджено, що проект другого авіаносця буде скасовано через скорочення оборонних витрат, оголошене в Білій книзі Франції з питань оборони і національної безпеки 2013 року.

Французький флот має три універсальні десантні кораблі, десять фрегатів протиповітряної і протичовновнової оборони, п'ять фрегатів загального призначення, а також шість підводних човнів флоту. Ці кораблі разом з авіаносцем Charles de Gaulle складають головну океанську бойову силу Французького флоту, а чотири підводні човни з балістичними ракетами (ПЧАРБ), що входять до складу флоту, є основою французьких сил ядерного стримування.

Крім того, Французький флот має шість легких розвідувальних фрегатів і, станом на 2020 рік, шість авізо (спочатку легкі корвети, які зараз перекваліфіковані в патрульні кораблі). Вони виконують завдання з морського патрулювання, захисту французьких морських баз і територіальних вод, а також можуть забезпечувати ескортне супроводження будь-якої оперативної групи, що діє в океані. Флот також має у своєму розпорядженні флотилію з морських і прибережних патрульних кораблів, протимінних суден, а також допоміжних кораблів і суден забезпечення.

Авіація

Морська авіація Франції офіційно відома під назвою Aéronautique navale і була створена 19 червня 1998 року в результаті злиття ескадрилій морської патрульної авіації і ескадрильї авіаносців. Вона налічує близько 6,800 цивільних і військових осіб, які базуються на чотирьох авіабазах у метрополії Франції. Aéronavale була модернізована за допомогою 40 винищувачів Rafale, які діють з авіаносця Charles de Gaulle.

Загальний склад та завдання

Докладніше:

ВМС Франції складаються з 4 компонентів: (фр. Force d'Action Navale), підводні сили (фр. Forces Sous-marines), (фр. Aeronavale) та морських фузилерів (фр. Fusiliers Marins) (у тому числі морських командос (фр. Commandos de Marine).

Організаційно ВМС Франції включають: стратегічне морське командування; чотири командування родів сил (надводних сил, підводних сил, авіації ВМС, ); п'ять оперативних командувань (на Атлантиці, на Середземному морі, в зоні протоки Ла-Манш—"Шербур", в зоні Індійського океану, в зоні Тихого океану); шість військово-морських компонентів командувань поза метрополією (в південній частині Індійського океану, у Французькій Полінезії, в Новій Каледонії, на Антильських островах, в Гвіані, в районі островів Зеленого Мису); два військово-морських округи (Атлантичний, Середземноморський); Шербурзький військово-морський район; п'ять центральних управлінь (кадрів, зв'язку та інформаційних систем, комісаріатів (інтендантське), інфраструктури, служби забезпечення флоту); гідро- і океанографічну службу; чотири інспекції — флоту і резерву ВМС, комісаріатів, інфраструктури, медичної служби ВМС.

Для активних дій у відкритому морі та успішного вирішення всіх завдань, військово-морський флот Франції має у своєму складі значну кількість військових кораблів, у тому числі багатоцільовий атомний авіаносець, атомні підводні човни з балістичними ракетами, універсальні десантні кораблі, фрегати, десантні і мінно-тральні кораблі, патрульні катери і чимало допоміжних військових суден. Флот має також у своєму розпорядженні професійно підготовлені сили спеціального призначення (в тому числі розвідувально-диверсійні підрозділи бойових плавців), а також добре оснащену авіацію ВМС, на озброєнні якої перебувають сучасні бойові літаки і вертольоти палубного і наземного базування. Усі компоненти флоту досить збалансовані, і мають практичний досвід взаємодії з флотами інших європейських країн на спільних навчаннях і в операціях з врегулювання збройних конфліктів.

Загальне керівництво військово-морськими силами здійснює міністр оборони, а безпосереднє — начальник штабу ВМС (командувач), адміністративно підпорядкований начальнику штабу збройних сил. При міністерстві оборони мається Вища рада ВМС, яка є консультативним органом з питань будівництва та бойового застосування морської авіації і сил флоту, призначення на вищі посади і присвоєння адміральських звань. Штаб ВМС як орган оперативного управління займається розробкою планів ведення війни на морі і перспективних програм розвитку ВМС, організацією оперативної та бойової підготовки, а також тилового забезпечення частин і кораблів, бере участь у підготовці проекту бюджету.

Військові звання військово-морського флоту Франції

Знаки розрізнення

Адмірали і офіцери

Категорії	Адмірали					Старші офіцери			Молодші офіцери

Звання	Amiral de France	Amiral	Vice-amiral d'escadre	Vice-amiral	Contre-amiral	Capitaine de vaisseau	Capitaine de frégate	Capitaine de corvette	Lieutenant de vaisseau	Enseigne de vaisseau de 1ère classe	Enseigne de vaisseau de 2ème classe	Aspirant	Élève-officier
Значення	Адмірал Франції	адмірал/адмірал флоту	віце-адмірал ескадри/адмірал	віце-адмірал	контр-адмірал	лінійний капітан/ капітан 1-го рангу	капітан фрегата/ капітан II рангу	капітан корвета/ капітан III рангу	лінійний лейтенант/капітан-лейтенант	лінійний енсін 1-го рангу	лінійний енсін 2-го рангу	аспірант/ мічман	офіцерський кандидат

Старшини і матроси

Категорії	Підофіцери	Старшини				Матроси

Звання	Major	Maître principal	Premier maître	Maître	Second maître	Quartier-maître de première classe	Quartier-maître de deuxième classe	Matelot de 1ere classe	Matelot de 1re classe
Значення	мейджер/ мічман	головний майстер	прем'єр-майстер	майстер	другий майстер			матрос 1-го рангу	матрос 2-го рангу

Див. також

Примітки

Defence Key Figures: 2016 Edition (англ.). Ministère des Armėes. (download PDF file or see HTML version [ 6 September 2015 у Wayback Machine.])
Forces de surface. Ministère des Armėes. Процитовано 29 August 2021.
World Air Forces 2019. Flightglobal: 16. Процитовано 7 August 2019.
Suciu, Peter (7 квітня 2021). France's Brand New Aircraft Carrier is On Its Way. The National Interest. Процитовано 4 червня 2021.
Yeo, Mike (17 червня 2022). China Launches Third Carrier. DefenseNews. Процитовано 22 серпня 2022.
Forces. Ministère des Armėes. Процитовано 5 червня 2021.
(PDF) (фр.). Ministère des Armėes. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2014.
L'Ordonnance royale de 1772 prévoit le port de l'ancre d'or sur les tenues des régiments des ports constituant le corps royal de la Marine, implantés à Toulon, Brest, Rochefort, Saint-Malo, Bordeaux, Le Havre, Bayonne et Cherbourg.
; Mordai, Jacques (2016) [1959]. Chapter 1: The Naval Tradition of France. The French Navy in World War II. Переклад: Sabalot, A.C.J. Annapolis: . ISBN .
Вавро, Джеффрі: Франко-прусська війна: німецьке завоювання Франції у 1870-1871 роках
Вільгельм Растоу та Джон Лейланд Нідхем: Шлях до Рейнського кордону, 1870: Його політична та військова історія
Опис та фотографія Foudre
French Navy, World War 1. Naval-history.net. Процитовано 28 грудня 2011.
État-major (фр.). Defense.gouv.fr. 15 вересня 2011. Процитовано 28 грудня 2011.
Forces (Navy). . 18 July 2011. Процитовано 14 November 2011.
T.D. Young, Command in NATO after the Cold War, Carlisle Barracks, 1997
. Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 13 лютого 2014.
В даний час у збройних силах Франції — при формальному існуванні такого чину і почесного звання Адмірал Франції — воно не присвоюється.

Посилання

Marine nationale [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
French Navy 2011 [ 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
French Navy 2011 [ 16 липня 2020 у Wayback Machine.]
Alabordache [ 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Корабельный состав ВМС Франции [ 7 березня 2014 у Wayback Machine.]
Военно-морские силы Франции: состояние и перспективы развития [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
«Лидеры, эскадренные миноносцы и миноносцы Франции во Второй Мировой войне» [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Перспективы применения и развития ВМС Франции [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Військово-морські сили Франції

Randier, Jean (2006). La Royale: L'histoire illustrée de la Marine nationale française. ISBN .
Гаррос Л. Военно-морской флот Франции во Второй мировой войне. [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] © Е. А. Грановский, М. Э. Морозов. Составление и оформление, 1997

Це незавершена стаття про військово-морський флот.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «Примітка», але не знайдено відповідного тегу <references group="Примітка"/>

[Key_figures_in_2016-1] Defence Key Figures: 2016 Edition (англ.). Ministère des Armėes. (download PDF file or see HTML version [ 6 September 2015 у Wayback Machine.])

[2] Forces de surface. Ministère des Armėes. Процитовано 29 August 2021.

[3] World Air Forces 2019. Flightglobal: 16. Процитовано 7 August 2019.

[5] Suciu, Peter (7 квітня 2021). France's Brand New Aircraft Carrier is On Its Way. The National Interest. Процитовано 4 червня 2021.

[6] Yeo, Mike (17 червня 2022). China Launches Third Carrier. DefenseNews. Процитовано 22 серпня 2022.

[7] Forces. Ministère des Armėes. Процитовано 5 червня 2021.

[Key_figures_in_2014-8] (PDF) (фр.). Ministère des Armėes. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2014.

[9] L'Ordonnance royale de 1772 prévoit le port de l'ancre d'or sur les tenues des régiments des ports constituant le corps royal de la Marine, implantés à Toulon, Brest, Rochefort, Saint-Malo, Bordeaux, Le Havre, Bayonne et Cherbourg.

[Auphan1-10] ; Mordai, Jacques (2016) [1959]. Chapter 1: The Naval Tradition of France. The French Navy in World War II. Переклад: Sabalot, A.C.J. Annapolis: . ISBN .

[11] Вавро, Джеффрі: Франко-прусська війна: німецьке завоювання Франції у 1870-1871 роках

[12] Вільгельм Растоу та Джон Лейланд Нідхем: Шлях до Рейнського кордону, 1870: Його політична та військова історія

[13] Опис та фотографія Foudre

[14] French Navy, World War 1. Naval-history.net. Процитовано 28 грудня 2011.

[15] État-major (фр.). Defense.gouv.fr. 15 вересня 2011. Процитовано 28 грудня 2011.

[16] Forces (Navy). . 18 July 2011. Процитовано 14 November 2011.

[17] T.D. Young, Command in NATO after the Cold War, Carlisle Barracks, 1997

[18] . Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 13 лютого 2014.

[19] В даний час у збройних силах Франції — при формальному існуванні такого чину і почесного звання Адмірал Франції — воно не присвоюється.