Корабе льна артиле рія сукупність артилерійської зброї встановленої на бойових кораблях і призначеної для ведення артиле

Корабе́льна артиле́рія — сукупність артилерійської зброї, встановленої на бойових кораблях і призначеної для ведення артилерійського вогню по берегових (наземних), морських (надводних) і повітряних цілях.

Повний залп лінкора «Айова» з дев'яти 406-мм () та шести 127-мм () гармат головного калібру під час навчань після модернізації та введення до строю 15 серпня 1984. Район Пуерто-Рико

Фрагмент нижньої батареї «Вікторі». Королівський військово-морський флот Великої Британії. 1765

Радянська артилерійська установка . ВМФ СРСР

Разом з береговою артилерією складає морську артилерію. У сучасному понятті корабельна артилерія являє собою комплекс артилерійських установок, систем управління вогнем і артилерійського боєзапасу.

Історія

Морська артилерія Середньовіччя і Нового часу була представлена великокаліберними лафетними й малокаліберними вертлюжними гарматами, розміщеними на одній або кількох палубах (деках). Сукупність гармат одного дека називалася батареєю, а кораблі з таким розташуванням артилерії з часів раннього парового флоту іменують батарейними.

Гармати розміщали переважно вздовж бортів, незначна кількість — на носі й кормі (погонні й ретирадні гармати). Калібр гармат поступово зменшувався з висотою палуби: найважчі стояли на нижній палубі (гондеку), найлегші — на головній палубі (також на верхній і на шканцях). Лафети, що замінили раніші примітивні станки, мали вигляд низьких візків, споряджених чотирма коліщатками.

Англiйський вiйськовий корабель. Томас Уиткомб, 1797

Стрільба велася через бортові амбразури (гарматні порти), які в похідному стані закривалися ззовні люками. Відкіт гармати для заряджання і подальший накат до порту здійснювалися закріпленими на лафеті гарматними талями, а втягання їх всередину корпусу — відкотними талями. Крім римів для гарматних і відкотних талів, на лафеті були рими для брюка — товстого каната, що охоплював винград ствола і кріпився кінцями до луток портів: він затримував відкіт після пострілу.

Внаслідок хитавиці морські гармати вимагали надійного кріплення: у похідному положенні ствол зв'язували тросом («швартували») до талів або до коліс лафета, а дуло — до римів у верхній лутці порту. Для безпеки під колеса лафетів підкладали клини, а задні рими лафетів одного борту з'єднували довгим тросом, який проходив через рими на палубі і через гаки на бокових лутках портів. Відкриття і закриття люків портів проводилося за допомогою порт-талів. Артилерійське приладдя розміщалося біля гармат (банники, забивачі, шуфлі, пижівники — на стволах, гандшпуги і ломи — під лафетами), основні артилерійські запаси і запасні частини — в особливій каюті поруч крюйт-камери.

У другій половині XIX столітті морська артилерія докорінно змінюється. Поява панцерних кораблів викликає перехід від батарейного компонування до баштового й казематного.

Класифікація корабельної артилерії

Корабельна артилерія підрозділяється на артилерію великого, середнього і малого калібру.

Артилерійські системи великого і середнього калібру досить ефективні в боротьбі з надводними кораблями, особливо з швидкісними малорозмірними цілями в ближній зоні, а також при вогневій підтримці морських десантів і сухопутних військ.

Артилерійське озброєння кораблів військово-морських сил різних країн представлене числе́нними установками великого і середнього калібру. Серед них в першу чергу можна виділити гармати калібру 406 мм, 203 мм, 130 мм, 127 мм, 120 мм, 100 мм і 76 мм.

Корабельні артилерійські установки малого калібру призначаються для боротьби із засобами нападу з повітря (з авіацією, протикорабельними ракетами), а також швидкохідними малорозмірними морськими цілями. Управління стрільбою цих артилерійських установок зазвичай здійснюється за допомогою радіолокаційних станцій керування зброєю.

На надводних кораблях військово-морських сил різних держав найширшого розповсюдження набули артилерійські установки калібру 57 мм, 40 мм, 35 мм, 30 мм і 20 мм.

Див. також

Примітки

Батарея на парусном корабле // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)
Батарейный корабль // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)
Брюк, веревка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Винград // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)

Література

Травиничев А. (составитель). Корабельная артиллерия. — М. : Государственное военно-морское издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
Широкорад А. «Советская корабельная артиллерия». — М. : Велень, 1995. — 80 с. — . (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Naval artillery

Корабельная артиллерия стран мира с 1880 года по наши дни(англ.)
А. Б. Широкорад. Корабельная артиллерия Российского флота, 1867—1922
Системы управления огнём корабельной артиллерии «Пума»
Перспективы развития морских артиллерийских систем крупного калибра
Средства корабельного ПВО
1943 Popular Science article on the history of naval cannons (англ.)
Корабельная артиллерия крупного и среднего калибра NATO

Це незавершена стаття про військово-морський флот.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Батарея на парусном корабле // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)

[2] Батарейный корабль // Толковый Военно-морской Словарь. — 2010. (рос.)

[3] Брюк, веревка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[4] Винград // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : ( )[рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва ^[ru], 1911—1915. (рос.)