Пита́ння буття́ Бо́га — предмет активних дискусій у філософії релігії та популярній культурі.
З'ясування того, чи Бог справді міг/може існувати, цікавило людство з давніх часів. Аргументи за і проти існування Бога пропонувались філософами, теологами та вченими протягом декількох тисячоліть. У наш час в філософській термінології ці питання розглядаються в рамках епістемології (теорії пізнання) та онтології (природи буття).
Більшість доказів на користь кожної думки можна розділити на чотири групи — метафізичні, емпіричні, логічні та суб'єктивні. Наведені докази не обов'язково повинні бути прив'язані до божества якої-небудь конкретної релігії, однак історично були сформульовані стосовно юдаїзму, християнства та ісламу, а аргументація базувалась на метафізиці давньогрецької філософії.
Загальноприйнятого доказу існування Бога не сформульовано, оскільки не існує загальноприйнятого визначення Бога. Усе ж, питання про існування Бога продовжує залишатись предметом жвавих філософських суперечок і громадських дискусій.
Оскільки в цей час наукове пізнання є основоположним у розвинених країнах, то особливий інтерес представляє думка наукового співтовариства з питань існування Бога і доцільності віри в нього. Зважаючи на очевидну невідповідність критерію Поппера будь-якої релігійної течії, переважна більшість сучасних учених поділяє позицію, що питання про існування Бога є позанауковим та притримується нетеїстичних поглядів.
Позиції
Теїзм
Теїзм — світоглядна позиція, що характеризується релігійним або філософським переконанням у існуванні Бога/богів.
Деїзм
Деїзм — віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі (тобто, в подальшому він не втручається — на противагу теїзму).
Пантеїзм
Пантеїзм — філософська позиція, яка стверджує, що Всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до Всесвіту або Всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм — це вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.
Атеїзм
Атеїзм (від грец. άθεος, безбожний, безвірництво) — світогляд, який характеризується відсутністю позитивної віри у можливість існування будь-яких богів, духів, інших надприродних істот тощо.
Сильний атеїзм
Сильний атеїзм, також відомий як позитивний атеїзм, — світоглядна позиція, яка повністю заперечує можливість існування Бога/богів. Зазвичай «сильні» атеїсти апелюють до видимих логічних протиріч у приписуваних Богу характеристиках (всемогутності, всезнання, всеблагості, всюдиприсутності тощо). І використовуючи їх, намагаються довести неможливість його існування.
Слабкий атеїзм
«Слабкі» або негативні атеїсти не мають позитивної віри у Бога/богів, відмовляють їй у раціональності і обґрунтованості, але й не заперечують можливості існування Бога й притримуються позицій агностицизму.
Агностицизм
Агностицизм — філософський погляд, який стверджує, що істинне значення певних тверджень — особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть об'єктивної дійсності — не осягається або, залежно від форми агностицизму, не може бути в сутності осягнене через природу суб'єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.
Сильний агностицизм
Сильний агностицизм (також «жорсткий А.», «замкнутий А.», «строгий А.», «абсолютний А.») — погляд, який полягає в тому, що питання існування/неіснування всесильного Бога та природи об'єктивної реальності — не може бути осягнутим через нашу вроджену неможливість перевірити будь-який досвід жодним іншим чином, окрім іншого суб'єктивного досвіду.
Слабкий агностицизм
Слабкий агностицизм (також «м'який А.», «відкритий А.», «емпіричний А.», «темпоральний А.») — погляд, який полягає в тому, що існування/неіснування Бога/богів на сьогодні не осягнуте, але не обов'язково не здатне бути осягнутим, і тому потрібно утриматись від суджень, аж поки більше доказів стануть доступними.
Агностичний теїзм
Агностичний теїзм (також «релігійний А.», «духовний А.») — погляд тих, хто не вимагає знати про існування Бога/богів, але все-таки вірить у таке існування. (див. (Знання і віра))
Агностичний атеїзм
Агностичний атеїзм (також «недогматичний атеїзм») — погляд тих, хто не знає про існування/неіснування Бога/богів і не вірить у них.
Апатеїзм
Апатеїзм, також відомий як прагматичний атеїзм, — риса світогляду, яка виявляється в «апатії» щодо релігійної віри. Апатеїсти розглядають питання про існування божества як таке, що не має для їхнього життя жодного значення. При цьому існування богів не заперечується і не стверджується, але може бути визнане необов'язковим або марним. Відповідно до цієї точки зору, боги не надають життю сенсу і не впливають на повсякденне життя. Вид практичного атеїзму, що впливає на наукове співтовариство, — методологічний натуралізм, «мовчазне включення філософського натуралізму в науковий метод». При цьому обирати філософський натуралізм або вірити в нього не обов'язково.
Ігностицизм
Ігностицизм або ігтеїзм — погляд на теологію, за яким будь-яка точка зору на теологію, включно з агностицизмом, робить надто багато необґрунтованих припущень щодо концепції Бога/богів та деяких інших теологічних концепцій. Ігностицизм та теологічний нонкогнітивізм вважались іноді синонімами, співвідношення між ігностицизмом та іншими нетеїстичними поглядами менш однозначне. Американський скептик вважає його сумісним з негативним (слабким) атеїзмом і агностицизмом. В книзі «Мова, істина та логіка» Альфред Еєр стверджує, що ніхто не може говорити про можливість існування Бога, оскільки це поняття не піддається верифікації і тому безглузде. Еєр ставить його поза атеїзмом, агностицизмом та теїзмом, тому що всі ці позиції припускають наявність сенсу у висловлюванні «Бог існує». Враховуючи безглуздість теїстичних домагань, Еєр висловлює думку, що «немає логічної підстави для антагонізму між релігією та досвідним знанням», оскільки теїзм не тягне за собою жодних суджень, які міг би спростувати науковий метод.
Слідом за Еєром, теж вважає, що атеїзм та агностицизм ставляться до судження «Бог існує» як до осмисленого: атеїсти оцінюють його як «хибне або ймовірно хибне», а агностики залишають питання відкритим, доки не буде представлено вирішальний доказ. Якщо прийняти визначення Дранжа, ігностики не є ні атеїстами ні агностиками, а різниця між ними спрощено може бути виражена як:
- Атеїст: «Я не вірю, що Бог існує»: Агностик: «Я не знаю, існує Бог чи ні»: Ігностик: «Я не розумію, що ви маєте на увазі, коли говорите „Бог існує/не існує“».
Філософські концепції
Питаннями доказів буття Бога (якщо розглядати розробку даної проблеми історично) займалися такі філософи як:
- Ансельм Кентерберійський, середньовічний філософ-богослов, що запропонував онтологічний доказ в загально відомому трактаті , а перед цим ним було запропоновано свого роду доказ від в роботі .
- середньовічний чернець, перший критик онтологічного доказу в роботі «У захист безумця», запропонував варіант спростування даного доказу.
- Тома Аквінський у праці «Сума теології», висунув космологічний і телеологічний докази буття Бога.
- Рене Декарт у праці «Міркування про метод», запропонував свій власний варіант підтвердження онтологічного доказу.
- Бенедикт Спіноза в «Етиці» також розглядав онтологічний доказ.
- Девід Юм у роботі «Дослідження людського пізнання» розкритикував космологічний доказ, а у «Діалогах про природну релігію» виклав власний варіант телеологічного доказу, а також і критику даного доказу.
- Іммануїл Кант, у «Критиці чистого розуму» вказав на неможливість усіх запропонованих до нього традиційних доказів, а у «Критиці практичного розуму» запропонував доказ, який заснований на моральному аргументі.
- Георг Гегель, у «Лекціях про доказ буття бога» розкритикував критику Канта у відношенні неможливості традиційних доказів.
- Бертран Расселл у статті «Чому я не християнин» запропонував ґрунтовну критику усіх, як він вважав, відомих йому способів на ґрунті яких доводять існування Бога.
Даною проблемою займалася також і безліч інших філософів, такі наприклад як Блез Паскаль, Ф.Г. Якобі та інші.
Теологічні концепції і аргументи
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (грудень 2016) |
Ця стаття може містити . (грудень 2016) |
Церква свідчить про можливість часткового пізнання Бога за допомогою розуму. Credo, ut intelligam («Вірую, щоби зрозуміти»), як і intelligo, ut credam («Розумію, щоби вірити») Існує різниця між пізнанням Бога розумовим і надприродним. Пізнання може йти від причини до наслідка (індуктивне), або від наслідка до причини (дедуктивний). Є докази існування Бога психологічні (бл. Августин), космологічні (Тома Аквінський) та онтологічний (св. Ансельм Кентерберійський).
Психологічний аргумент
Або моральний аргумент що доводить існування Бога. Доказ існування Бога доводить людське сумління або мораль. Ще Девід Юм вивів принцип що із фактів які є неможливо вивести наших обов'язків. Це так званий Закон Юма. Критики загального морального закону кажуть що для кожного народу чи людини моральні закони різні. Теологія ж свідчить що це не різні моральні закони а різні трактування і бачення одного і того ж закону, бо «Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас» (Іс. 33:22).
Космологічний аргумент
Найдавнішим і найбільш популярним доказом буття Божого є, так званий космологічний аргумент. Із самої його назви видно, що в його основі лежить факт існування космосу, тобто всього навколишнього нас духовно-матеріального світу і властивому цьому світові закон причинності.
Реальність існування всього, що ззовні впливає на нашу свідомість і сприйняття, що виявляється змістом свідомості, не піддається сумнівові християнським реалізмом, який властивий християнській релігії. Категорично відкидаючи суб'єктивний ідеалізм, що ставить реальність матеріального світу під сумнів, християнський реалізм у цьому відношенні зходиться з матеріалізмом, будучи вільним, при цьому, від моністичної обмеженості й однобічності.
Загальність закону причинності для всіх духовних і фізичних явищ, для всього космосу, що спостерігається нами, ні в кого не викликає сумнівів. Оскільки кожен феномен і кожен об'єкт у світі має причину і є її наслідком, то і весь космос повинний мати свою причину, наслідком якої він є.
До того ж висновку приходимо, коли розглядаємо причинно-наслідковий ланцюг явищ, що не може мислитися безкінечним, тому що з приводу будь-якого феномена, що мав місце коли-небудь, як причина якого-небудь наступного явища, неминуче постає запитання: наслідком якої причини є цей феномен? Звідси логічно випливає наявність Першопричини, що не є наслідком чого-небудь, або має причину в самому собі, або зовсім по своїй сутності не підкоряється законові причинності. Таку Першопричину ми називаємо Богом.
Часто заперечують, що якщо все підкорено закону причинності, то і Бога не можна мислити безпричинним. Неправомірність цього судження стає очевидною, як тільки згадаємо, що закон причинності такий звичний для нас, даний нам у матеріально-духовному навколишньому нас світі, а Бог, як відомо, не належить до цього світу, і аж ніяк не мислиться його частиною, тому неправомірно поширювати на Нього будь-які закономірності властиві для цього світу, у тому числі і закон причинності. Більш того, сам цей закон створений Богом, як логічно випливає, разом із всім тварним світом, до якого він відноситься; Бог — Творець не тільки матеріальних і духовних об'єктів цього світу, але й існуючих між ними співвідношень і залежностей, в першу чергу це можна сказати про закон, що має універсальне значення, причини і наслідки.
Варто звернути увагу на думку, за якою всі причини речей знаходяться поза об'єктами або феноменами, що є їх функціями або наслідками. Так, причина появи на світ будь-якої людини лежить не в ній самій, але у взаєминах його батьків, причину існування будь-якого будинку або спорудження варто шукати в бажанні і праці архітектора та будівельників, причиною розжарення нитки в електролампі є електричний струм, що пропускається через неї, обумовлений роботою електростанції. Подібних ілюстрацій цієї закономірності можна було б привести незліченна безліч. Переконуючись в загальності даного твердження, ми одержуємо підставу вважати, що причина існування сукупності матеріальних і духовних об'єктів, яких ми називаємо космосом або Всесвітом, теж має причину поза кожною з цих об'єктів, поза самим Всесвітом.
Цим усуваються спроби пантеїстів шукати причину буття матеріального світу в самому цьому світі, інакше — у самій природі і заперечувати буття Бога як Особистості.
Коли прихильники даного доказу говорять, що світ (Всесвіт) — поза Богом, вони мають на увазі, що ми далекі від будь-яких просторових уявлень і не заперечують всюдисущності Божої, а лише усувають небезпеку уявлення про тотожність Бога зі світом, властивого пантеїзмові, але зовсім неприйнятного для будь-якого теїста, особливо для християнина.
Якщо будь-які просторові представлення непримінимі до Бога, то в такому ж значені неприйнятними по відношенні до Нього і тимчасові співвідношення. Причина, як правило, передує наслідкові і складає з ним ланцюжок причин-наслідків і тим самим виявляється нескінченою. Якщо будь-яка подія, що служить причиною викликаного нею наслідку, то виникає питання: що було до неї. Задовільний відповідь на це запитання ми отримаємо, лише, що час (як і простір) є не більш ніж існування матерії. Таким чином час мислиться існуючим тільки разом із буттям матерії і поза буттям його існування може розглядатися в абстракції, на практиці час без матерії не проявляється. І тут можливий намір поширити на Бога час і простір, приписати Йому ці форми існування властиві для нас,— мислити Його в часі і просторі. Проте такого роду намагання настільки ж марні, як і розглянута вище спроба поставити над Богом створений Ним же закон причини і наслідку.
Час і простір — форми існування створеного, видимого світу і на Бога, Творця світу не поширюються. Неправомірно категорії і закономірності відносних реалій застосовувати до Абсолютної Реальності, до Бога, для Якого «один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день» (2 Пет. 3:8) Такі поняття, як вічність і нескінченність, — категорії, недоступні не тільки людському розумові, але й навіть уяві.
Телеологічний аргумент
Будь-яке явище ставить перед людською свідомістю питання причини і мети даного явища. Закон причинності пронизує всю матеріальну і духовну дійсність, змушуючи замислитися про Першопричину цієї дійсності; наявність доцільності завжди змушує мати на увазі чиюсь розумну діяльність, інакше кажучи, доцільність світу в тому або іншому окремому його феномені неминуче приводить до висновку про існування не просто причини, а розумної причини, що додає даному явищу визначену цілеспрямованість. Таким чином, наявність доцільності в тих або інших діях, процесах і інших феноменах вказує на доцільність мислячого Творця.
Так, маючи справу з яким-небудь механізмом, ми безсумнівно, можемо визначити призначення кожної деталі. Кожна деталь виконує одну або ряд функцій, а взаємодія всіх деталей сприяє доцільної діяльності всього механізму в цілому, виконанню ним свого призначення. В основі конструкції машини закладений задум конструктора. Цілеспрямованість його мислення позначається не тільки на кінцевій меті створення машини в цілому, але і на цільовому призначенні кожної з її деталей, на раціональності дії кожної деталі. Вдивляючись у навколишній нас світ і предмети які нас оточують ми можемо констатувати наявність доцільності, що пронизує більшість явищ.
Явні порушення доцільності, як правило, повинні бути віднесені на рахунок свідомої діяльності людини, що втручається в цикл природних явищ, керуючись своїми довільними цілями, котрі часто розходяться з напрямком природної доцільності.
Людство впливає на природу, підкоряє її своїм цілям, у більшості споживацьким, вступаючи тим самим у протиріччя з доцільністю, закладеною в природних умовах і викликаючи штучні зміни, які нерідко досягають глобальних розмірів. Тим часом все більш затверджується і здобуває наукову обґрунтованість переконання в тому, що у природі всі взаємопов'язано не тільки причинністю, але і доцільністю. Навіть такі явища, що, здавалося б тимчасові і миттєві, що виникають та протікають спонтанно, як наприклад, землетрус, виверження вулканів, урагани і т. ін., займають, своє місце в загальній структурі природних процесів і мають своє призначення.
Одним з найбільш яскравих відомих нам проявів доцільності в природі є комплекс умов, що забезпечують можливість життя на нашій планеті, — як відстань Землі від Сонця, швидкість її обертання навколо своєї осі і швидкість переміщення навколо Сонця, наявність у Землі захисних сфер (атмосфери, стратосфери, іоносфери), границі і перепади температури, атмосферного тиску і вологості. Неважко переконатися в тім, що навіть незначні зміни цих факторів (хоча б одного з них) спричинили б за собою неможливість життя на планеті.
Доцільність у природі очевидна: кожен елемент усієї світової феноменології виявляє у взаємодії з іншими своє цілеспрямоване призначення. Наявність очевидної доцільності у світі з найдавніших часів наштовхувало людську думку на визнання розумного творчого Начала, що не лише сотворив світ, але і надав світові і його складеним елементам цю доцільність. тут доцільним є запитання про доцільність всього Космосу. Можна з впевненістю сказати, що ціль буття тварного світу, так само як і ціль його створення, відома тільки Самому Творцеві. Ми наділені здатністю оцінювати доцільність існування, що спостерігається лише нами, і взаємодії його елементів. Проте Творцеві було завгодно дати нам у Своєму Одкровенні поняття і про кінцевих цілі світотворення.
Окремі мислителі і цілі філософські школи, що заперечують Творця як розумну Причину світотворення, що додала Своєму творінні в цілому, і кожному його окремому елементові доцільність, намагаються не зауважувати свідомість природних явищ і процесів. Там же, де обминути конкретні факти неможливо, робляться спроби «пояснень», що в остаточному підсумку зводяться до теорії статистичної випадковості. Проте надуманість і штучність подібних побудов не тільки суперечить здоровому глуздові, але і залишає без пояснення складність таких феноменів, як людина з її психологією і фізіологією, різноманіття тваринного і рослинного світу, сутність гравітації, силового поля, електромагнітних хвиль і інших феноменів, доступних нашому пізнанню лише у своїх проявах, але не у своїй сутності.
Онтологічний аргумент
Існування розумної Першопричини. Богослов Ансельм, архієпископ Кентерберійский (1033—1109) заявляв що у нашій свідомості є ідея Бога як Істоти абсолютно досконалої, позбавленої яких-небудь недосконалостей. Все існуюче, досконаліше того, що мислиться, але буттям не володіє; виходить, якби Бог не мав буття, то Він не міг би мислитися як Істота абсолютно досконала. Таким чином, поняття буття невід'ємне від ідеї Бога. Мислячи або говорячи про Бога, ми говоримо про Нього як про Сущого і тим самим сповідаємо Його буття. Поняття буття розглядається як складова самої ідеї Бога, а ідея про небуття Бога, навпроти, виявляється, з погляду Ансельма, абсурдною, тому що вступає в протиріччя із самим поняттям «Бог». Ми не можемо мислити або говорити про Бога інакше як про Сущого: вимовляючи або мислячи слово «Бог», ми тим самим затверджуємо Його буття. Корисно відзначити, що це заключення розуму повністю узгоджується з ім'ям Божим, відкритому Мойсеєві на горі Хорив — «Сущий» (Яхве). У цьому Одкровенні Бог зв'язує Своє ім'я зі Своїм буттям, не даючи про Себе знати що-небудь інше, крім Свого Буття. Сам зміст цього імені може служити підставою апофатичного постулату, тому що про Бога і Його Сутність ми не можемо нічого знати поза Одкровенням, крім Його буття, та й воно стає відомим людині теж у результаті Одкровення.
В наш час онтологічний аргумент здобуває зовсім новий аспект, зв'язаний із проголошеною діалектичним матеріалізмом «теорією відображення». Відповідно до цієї теорії, зміст людської свідомості є не більш як відображенням реально існуючої дійсності. Переконливо показується, що навіть казкові химерні образи і уявлення завжди містять елементи дійсності навколишнього світу. Так, говорячи про нібито фантастичні казкові образи неважко помітити що казка наділяє їх цілком реальними рисами — головами, очима, мовами, вогнем, світлом, жаром, злісним вираженням очей, фізичною силою й ін. Таким чином, плодом фантазії виявляється лише комбінація цих рис, у житті не зустрічаються властивості в поєднаннях які ми бачимо в казках, але не може виявитися змістом нашої свідомості що-небудь, що зовсім виходить за межі реального буття. З цією теорією варто погодитися повністю — у нас не було б ідеї Бога, якби Бога не існувало, інакше кажучи, наша ідея про Бога не може бути ні чим іншим, як відображенням Його реального буття, подібно тому як наше уявлення про Сонце є відображенням у нашій свідомості об'єктивного буття цього світила.
Не було б Бога, виникнення самої ідеї Бога виявилося б неможливим. На це атеїсти, втому числі і Людвіг Фейєрбах і йому подібних, звичайно намагаються заперечувати, заявляючи, що ідея Бога носить збірний характер, являючи собою комплекс позитивних властивостей, зведених в абсолют. Тим самим Фейєрбах ставить проблему з ніг на голову, стверджуючи, що не Бог створив людину, а людина — Бога по своєму людському образу і подобою. Ахиллесовою п'ятою цього, із зовнішньої сторони ефектного, твердження є відсутність у навколишньому нас світі чого-небудь абсолютного; усяке матеріальне і духовне, відоме по досвіду буття відносне; саме сприйняття навколишньої нас матеріальної дійсності теж сугубо відносно. Таким чином, ідея Абсолюту не може бути запозичена з навколишнього світу; сама собою ця ідея, відповідно до теорії відображення, теж не могла б виникнути; її наявність у нашій свідомості може бути пояснено тільки впливом на нього реально існуючої вищої Дійсності, реально Сущого Абсолюту, інакше кажучи — Бога.
Моральний аргумент
Якщо космологічний і телеологічний аргументи на користь буття Божого мають своєю передумовою існування тварного світу з його закономірностями, якщо онтологічний аргумент ґрунтується на самій ідеї Бога як Абсолюту, то моральний аргумент в ряді інших найбільш антропологічний: в основі його лежить властива людині здатність моральної оцінки дій і вчинків, у тому числі власних (самооцінка) і спостереження вчинків, що є об'єктами, інших осіб. Моральний аргумент враховує, що така здатність належить тільки людині, і наявність у людей моральних суджень, що мають, як правило, категоричний характер, не може мати іншого походження, крім божественного.
Такий висновок властивий людству споконвіку, від початку його існування, проте у найбільш яскравому, філософськи обґрунтованому виді ми знаходимо його в Еммануїла Канта. Як відомо, Кант критикував вже відомі нам аргументи про буття Боже, вважаючи, що вони не мають доказової сили, проте він зробив великий внесок у богослів'я, вказавши на властиву людині здатність моральної оцінки, категоричність якого, на його думку, не може бути пояснена інакше, як посиланням на її божественне походження. «Зоряне небо що наді мною і моральний Закон у мені — ось що переконує мене в бутті Бога», — любив говорити Кант. Властиві людині моральні судження Кант називав категоричним імперативом і стверджував, що імперативні судження моральної переконаності (які ми називаємо «совістю», «голосом совісті» і т.ін.) не мають потреби в обґрунтуванні, маючи самі по собі абсолютний характер.
Богослов'я стверджує, що всі спроби нерелігійного пояснення властивого людині внутрішнього переконання в моральній правоті або неправоті при здійсненні нею тих або інших вчинків виявляються при ближчому розгляді безуспішними. Воно не може бути пояснено дією ні біологічних, ні соціальних факторів, до яких звичайно намагаються звести виникнення і формування цієї моральної переконаності ті, хто заперечує її надлюдське, надприродне, інакше — божественне походження.
Моральна свідомість часто вимагає від людини поводження, що йде врозріз із біологічно властивими всьому живому інстинктами самозбереження, із законом боротьби за виживання. Ніхто не стане заперечувати актів самопожертви заради порятунку життя, здоров'я, інколи навіть заради благополуччя інших людей, не зв'язаних з даним об'єктом родинними або якими-небудь іншими стосунками. Наприклад інстинкт самозбереження, закон прагнення до виживання можуть утримати людину від всього, що йде врозріз із властивими всьому живому егоїстичними спонуканнями, але ніяк не можуть спонукати людину до біологічної самопожертви. Кожен такий вчинок можна розглядати як порушення законів біології, законів природи — як щось надприродне. В тому ж руслі лежать подвиги, вчинені протягом тривалого часу, що вимагають великого терпіння, постійного подолання власного егоїзму, як наприклад, догляд за важкохворим, позбавлення себе необхідного заради збереження життя іншого.
Що стосується соціального фактора, то історично відомо, що совість суцільно і поруч виявляється в протиріччі з вимогами соціального середовища, спонукає людину врозріз із вимогами часу і суспільства і у своїх моральних рішеннях зневажати думкою цього середовища.
Доказ від незнання
Доказ від незнання — доказ існування Бога, що спирається на «прогалини» в наукових і природничих даних.
Вчені, які захищали буття Бога
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (грудень 2016) |
За два сторіччя до святого Томи Аквінського, визначний представник ранньої схоластики св. Ансельм сформулював філософський доказ існування Бога, знаний тепер як Онтологічний аргумент (так назвав цей аргумент у його картезіанській [Декартівській] версії Іммануїл Кант).
Ансельм пропонує два типи доказів Божественного буття: апостеріорний і апріорний. Апостеріорний (за наслідками) доказ він обґрунтовує у трактаті «Монологіон». У цьому творі мислитель розгортає ряд доказів існування Бога, виходячи з ступенів досконалості. У речах Всесвіту можна розрізняти: благо, мудрість, досконалість. Проте, світ є скінченним, отже, і якості, що властиві йому — не безумовні, а відносні. Тому ступені блага свідчать про існування абсолютного Блага; ступені мудрості свідчать про існування абсолютної Мудрості; ступені досконалості свідчать про існування абсолютної Досконалості. Але благо, мудрість, досконалість мають сенс, тільки при умові існування (тут — «буття») речей. Ланцюг причин існування підводить до визнання єдиного початку, що надає існування усьому, але само ані кому не зобов'язане своїм буттям. І логічно, що те, що існує через себе, постає найзначнішим і найвеличнішим з існуючого. «Найвище» в усіх смислах є Одне. Це Одне і є Бог.
Проте, такий переконливий доказ Божественного буття не задовольняє самого Ансельма. Він вважає його спокусою диявола, що примушує доводити існування Бога через порівняння останнього з зовнішнім світом. Дійсно, вища сутність — Бог існує не тому, що існує світ (як це випливає з апостеріорних доказів), а навпаки, світ існує, завдячуючи Божественному буттю. Тому Ансельм вдається до принципово нових аргументів — апріорних. Робота «Прослогіон» містить так званий «онтологічний» (за визначенням Канта) аргумент. Цей доказ базується на Одкровенні, а не на співставленні.
Отже, не можна з розумінням говорити про Бога, відмовляючи Йому в реальному існуванні, бо тоді будь–яка маленька тваринка буде мати більшу реальність (і мислення, і об'єктивного існування), ніж Те, більше чого, за визнанням, не можна помислити. Тим не менш, ще з часів Ансельма до сучасності було багато як прибічників, так і критиків онтологічного доказу. Серед прибічників Бонавентура, Декарт, Ляйбніц, Геґель; серед тих, хто його заперечував — Фома Аквінський, Кант. Історично першим критиком був монах Ґауніло з Мармутьє. Він виклав свої заперечення у листі під назвою «На захист глупого». Найсуттєвішим у ньому був такий аргумент: реальність Божественного буття не може випливати з його досконалості, бо зовсім не обов'язково, якщо у мене в голові є думка, про щось досконале, то це є достатньою підставою для реального існування останнього. Тому наявність у голові думки про досконалий острів (імовірно, Ґауніло має на увазі Атлантиду) не перетворює його на об'єктивну реальність .
У «Монологіоні» — 3 докази існування Бога
- Все прагне до блага, Бог — найвище благо
- Бог є межа за величиною,
- Бог як абсолютно досконале замикає собою ієрархічну драбину прагнення істот до досконалості.
У «Прослогіоні» дано головний (онтологічний) доказ — Бог є те, вище чого нічого не можна помислити.
Тома Аквінський
Тома Аквінський є одним з провідних критиків онтологічного аргументу буття Божого, що його запропонував Ансельм Кентерберійський. Підставою критики онтологічного аргументу є його апріорний характер. Сам же Аквінат вважав, що доводити буття Боже можна, виходячи лише з даних зовнішнього світу, який після акту креації містить у собі сліди цього акту. Бога самого по собі ми не можемо знати інакше, аніж через Його дії, а наявність сущого якраз і засвідчує Боже буття. Таким чином, Тома пропонував засобами індукції переходити від даних досвіду до другорядних (іманентних) причин, а від другорядних — до першої (трансцендентної). Докази, що їх Аквінат вважав можливими, не є винаходами самого св. Томи, оскільки в тій чи іншій формі вони фігурували вже у його попередників.
- Доказ від руху (Argumentum ex motu). Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун/першорушій» або «першопоштовх» руху — Бог. Доказ має своїм джерелом філософію Арістотеля, також фігурував ув Аделарда із Бата, Альберта Великого.
- Доказ від першопричини (Argumentum ex ratione causae efficientis). Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. Доказ має своїм джерелом філософію Арістотеля, також фігурував у Авіценни, Алана Лільського та Альберта Великого.
- Доказ від випадковості (Argumentum ex contingentia). Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог. Аргумент в тій чи іншій формі фігурував у Маймоніда та Авіценни.
- Доказ від ступеня (Argumentum ex gradu). Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. Аргумент фігурував у Арістотеля та згадувався у Августина
- Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину (Argumentum ex fine). У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. Отже, повинна існувати «остання» і головна мета — Бог.
Проте деякі інші догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про Трійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити не тому, що вони протирозумні та ірраціональні, а саме тому, що вони «надрозумові», обмежений людський розум не здатен їх довести. Більшість догм християнства є предметом теології, а не філософії.
Аргументи проти існування Бога
Аргументи проти існування Бога поділяються на чотири типи:
- Емпіричні — відомості, отримані на основі досвіду, практики.
- Дедуктивні — відомості, отримані чисто логічним шляхом із попередніх.
- Індуктивні — коли з приватних суджень виводиться загальне.
- Суб'єктивні — приватні (особисті) свідчення.
Метою таких аргументів є демонстрація неіснування богів, або відсутності потреби вірити в них.
Емпіричні
- Аргумент суперечливих одкровень оскаржує існування описаного в Біблії Бога, знаходячи видимі протиріччя між різними писаннями, всередині одного писання чи між писанням і відомими фактами. Цей аргумент ефективний лише проти опонентів, які вважають свої священні тексти непогрішними.
- Проблема існування зла: «Всезнаючий, Всемогутній і Всеблагий Бог не сумісний зі світом, в якому є зло». Теїстичні відповіді на цю проблему називаються теодіцеями.
Критика аргументу: Безліч страждань, несправедливих і безневинних, таких, що відбуваються у світі, — чи не достатній аргумент для заперечення віри в існування Бога? — Це одне із заперечень, що найчастіше зустрічаються. Викликано воно нерозумінням християнського вчення про любов Божу, свободу людини, природу гріха. Характер взаємовідносин Бога і людини в християнському богослов'ї описується поняттям «синергізм» (від грець. — сприяння, співпраця). Синергізм означає, що ні людина не може врятувати сама себе, ні Бог — врятувати людину без волі самої людини. Порятунок здійснюється Богом, але тільки за умови, що людина побажає і зробить усе можливе, щоб стати богоподібним за своїми духовними і моральними властивостями. Ці властивості дані в євангелія в образі Христа і в Його вченні. Душу злу Бог не може насильно ввести у Своє Царство любові. Потрібно їй самій змінитися . І доки вона не зміниться, буде сама себе мучити тим злом, яке перебуває в ній. Страждання людини породжує дисгармонію духу людини з Богом, що є «Законом» нашого буття (як порушення закону тяжіння приводить того, що стрибає з третього поверху до сумних наслідків). У цьому полягає головна причина усіх бід людських.
Відповідь на критику: Гоніння на християн і християнство в усьому світі набувають катастрофічні масштаби. За даними різних міжнародних організацій, зараз утисків зазнають понад 100 мільйонів послідовників вчення Ісуса Христа. Щороку гине близько 100 тисяч християн. Порятунку від віри — нема.
- Аргумент від невіри оскаржує існування всемогутнього Бога, який хоче, щоб у нього вірили, тим, що такий бог міг би знайти кращий спосіб залучення віруючих серед власних створінь.
Критика аргументу: Ф. М. Достоєвський у своєму творі «Брати Карамазови» відповів на цей аргумент тим, що безпосередній доказ існування чудес «поневолив» би людину: «Ти не зійшов з хреста, коли кричали тобі, знущавшись і дратуючи тебе: „Зійди з хреста і увіруємо, що це ти“. Ти не зійшов тому, що, знову-таки, не захотів поневолити людину дивом, і жадав вільної віри, а не дивовижної. Жадав вільної любові, а не рабських захоплень невільника перед могутністю, що його, що раз назавжди жахнула.»
Відповідь на критику: Тоді чому у церквах навмисно штучним шляхом створюють «чудеса», благодатний вогонь?
- Консервативний аргумент стверджує, що, оскільки природні теорії адекватно пояснюють розвиток релігії та віри, то дійсне існування таких надприродних істот зайве до тих пір, поки воно явно не знадобиться для пояснення цих феноменів (див. Бритва Оккама).
Критика аргументу: Слід зауважити, що, наприклад, колись космологія Данте Алігьєрі адекватно пояснювала світоустрій і була близька до істини, але була при цьому в корені невірною. Так і природні теорії можуть виявитися близькими до істини, але в корені невірними. Також існує критика основних наукових концепцій походження релігії.
- Аналогія чайника Рассела, сенс якої в тому, що тягар доведення існування Бога лежить на теїстах, а не на тих, хто сумнівається.
- Космологічний: «Чому у Всесвіті не могло бути Творця?» — пояснює у фільмі 2011 року «Цікавість. — Хіба Бог створив Всесвіт?» («Curiosity. Did God Create the Universe?») Фізик Стівен Хокінг:
«Не можна повернутися в часі до Великого вибуху, тому що його не було. Ми нарешті знайшли те, чого не було причини, тому що не було часу для створення цієї причини. Для мене це означає неможливість існування творця, тому що для цього не було часу. Так як час почався в момент Великого вибуху, це була подія, яка не могла бути створена ким-небудь або чим-небудь. Таким чином, наука дала нам відповідь, пошук якої зайняв понад 3 тисяч років величезних людських зусиль». (Див. Простір-час). Оригінальний текст (англ.) You can’t get to a time before the Big Bang because there was no ‘before the Big Bang’. We have finally found something that doesn’t have a cause, because there was no time for a cause to exist in. For me, this means there is no possibility of a creator because there is no time for a creator to have existed. Since time itself began at the moment of the Big Bang, it was an event that could not have been caused or created by anyone or anything. So, science has given us the answer we set out to discover, an answer that took more than 3,000 years of human endeavour. |
Дедуктивні
- Парадокс всемогутності висловлює думку про логічну суперечливість поняття всемогутньої істоти, ґрунтуючись на питаннях: «Чи може Бог створити камінь настільки важкий, що він не зможе його підняти?»
Критика аргументу: Ієрей Олег Давиденков відповідає на цей аргумент тим, що всемогутність «полягає не в тому, щоб робити все, що не надумається, а тільки в тому, щоб виконувати те, що Йому завгодно».
Відповідь на критику аргументу: Фома Аквінський висловився: «Так як принципи певних наук, як логіка, геометрія і арифметика, взяті тільки від формальних принципів речей, від яких залежить сутність речі, з цього випливає, що бог не може зробити щось всупереч цим принципам. Наприклад, так, що рід не складався б з видів, або що лінії, проведені з центру кола були б не рівні, або що трикутник не мав трьох кутів, рівних двом прямим».
- Інший аргумент припускає протиріччя між всезнанням і всемогутністю, задаючи питання «Чи може бог передумати?».
Критика аргументу: Блаженний Августин говорить про це питання: «Вічний Творець; субстанція Його жодним чином не міняється в часі, Його воля злита з Його субстанцією. І тому Він не хоче то одного, то іншого; те, чого Він хоче, Він хоче раз і назавжди, а не по-різному: спочатку це, потім те, потім хоче того, чого не хотів, і не хоче того, що хотів раніше. Подібна воля, воля мінлива, а усе мінливе не вічно: „Бог же наш вічний“». Бог знаходиться поза часом, і він незмінний (час — категорія цього світу).
- Аргумент свободи волі оскаржує існування всезнаючого бога, що володіє вільною волею чи наділив нею свої створіння, заявляючи про взаємовиключну природу цих двох властивостей. Згідно з цим доводом, якщо Бог знає майбутнє, то всі дії людини приречені відповідати цьому майбутньому, і вільної волі у нього, таким чином, немає. Інший аргумент додає, що Божа воля в такому випадку також обмежена Його знанням усього, що Він зробить у вічності.
Критика аргументу: Блаженний Августин відповідав на цей аргумент в наступному дусі: «Всяка подія і дія має причину; чи у волі Божій, або у волі людини, або волі ангела; це не суперечить передбаченню майбутнього». «Релігійна душа вибирає і те і інше; те і інше сповідує».
- Заперечення Космологічного аргументу — поширює припущення про необхідність існування творця у всього на самого Бога («Хто створив Бога?»). Цим заперечується заява, що першопричиною всього є Бог, а не Всесвіт ((«Проблема курки і яйця»)).
Індуктивні
- Аргумент від безглуздості стверджує, що всемогутній і всезнаючій суті немає сенсу що-небудь робити (зокрема, створювати всесвіт), тому що у такої істоти немає потреб, потреб чи бажань — всі ці поняття суб'єктивно притаманні людині. Таким чином, саме існування всесвіту суперечить існуванню всемогутнього бога.
Критика аргументу: Представляти Бога таким, що не має бажань і чужим світу людських почуттів означало б представляти людину досконалішою, ніж Бог. Ті, хто визнає творіння світу, вважають це проявом любові. «Єдина причина створення світу полягає в явищі превеликої любові Божої. Любов'ю привів Він світ у буття; любов'ю веде Він його в цьому його тимчасовому образі існування», говорить представник патристики Ісаак Сирін.
- «Історична індукція» укладає, що раз більшість теїстичних релігій в історії (наприклад, або ) зрештою стали розглядати як хибні або помилкові, то, за індукцією, всі Теїстичні релігії, включаючи сучасні — хибні або помилкові.
Критика аргументу: Якщо розглядати цей аргумент, то все одно індукція може бути тільки неповною, див. Френсіс Бекон. Також віруючі люди розглядають давність їх релігії, навпаки, як підтвердження її істинності: «Все, що відрізняється давністю, поважно».
Суб'єктивні
Як і суб'єктивні аргументи на користь існування Бога, суб'єктивні аргументи проти надприродного покладаються на приватні свідоцтва або припущення про релігійні одкровення.
- Досвід від свідчень очевидців покладається на думку сучасних або історичних особистостей, які не вірили або виражали сильний сумнів в існуванні Бога.
Критика аргументу: Свідчення очевидців, сучасних або історичних осіб, які не вірили або виражали сильний сумнів в існуванні Бога, усю історію супроводжувалися свідченнями очевидців, сучасних або історичних осіб, які вірили в існування Бога (наприклад, Платон, Ісаак Ньютон, Блез Паскаль, Андре-Марі Ампер, Майкл Фарадей, Карл Лінней, Карл Фрідріх Гаусс, Ганс Крістіан Ерстед, Вільям Томсон, Джозеф Джон Томсон, Томас Алва Едісон, Джеймс Прескотт Джоуль, Джон Амброз Флемінг, Готфрід Вільгельм Лейбніц, Макс Планк, Макс Борн, Нільс Бор, Артур Комптон, Вольфганг Паулі, Ервін Шредінгер, Вернер Гейзенберг, Роберт Ендрюс Міллікен, Гульєльмо Марконі, Чарлз Гард Таунс, Вільям Деніел Філліпс, Поль Дірак, Ломоносов Михайло Васильович, Вольфганг Амадей Моцарт, Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді, Вільям Шекспір, Авраам Лінкольн, Йоганн Вольфганг фон Гете, Курт Гедель, Ахматова Анна Андріївна, Джордж Гордон Байрон, Чарлз Діккенс, Іммануїл Кант, Роберт Бойль, Йоганн Кеплер, Антуан Анрі Беккерель, Толстой Лев Миколайович, Тютчев Федір Іванович, Пушкін Олександр Сергійович, Гоголь Микола Васильович, Достоєвський Федір Михайлович, Пирогов Микола Іванович, Шевченко Тарас Григорович та багато інших творців загальнолюдського надбання науки і культури).
Відповідь на критику: Євграф Дулуман писав: «І якщо той чи інший вчений рухає науку вперед і продовжує вірити в бога, то про нього можна сказати: як науковець — він гігант, геній; але як мислитель, філософ — карлик. Адже він тільки тому і є людиною, що у своїй науці, на ділі не визнає ніяких надприродних сил-богів, чортів, духів, чудес. Так, для віруючого медика бог може бути скрізь — в астрономії, хімії і так далі, — тільки не в медицині. Побожний астроном виганяє бога з всесвіту, психолог-з людини, економіст-з суспільного життя. … Очі звернені до бога, а своєю науковою роботою вони, по суті, відходять подалі від бога, зайвий раз доводячи, що бога немає».
«Відкрито являючись тим, хто шукає Його усім серцем, і ховаючись від тих, хто усім серцем біжить від Нього, Бог регулює людське знання про Себе. Він дає знаки, видимі для тих, що шукають Його і невидимі для байдужих до Нього. Тим, хто хоче бачити, Він дає досить світла. Тим, хто бачити не хоче, Він дає досить пітьми.»
- Досвід від суперечливих релігій — різні релігії по-різному описують бога і його приписи. Всі суперечливі дані не можуть бути істинними одночасно, отже, якщо не всі, то багато богів не існують.
Я стверджую, що ми - обидва атеїсти. Я тільки вірю на одного бога менше, ніж Ви. Коли Ви зрозумієте, чому Ви відхиляєте всіх інших можливих богів, Ви зрозумієте, чому я відхиляю вашого. (Стівен Генрі Робертс, історик). Оригінальний текст (англ.) I contend that we are both atheists. I just believe in one fewer god than you do. When you understand why you dismiss all the other possible gods, you will understand why I dismiss yours. |
Див. також
Примітки
- God’s Existence // Stanford Encyclopedia of Philosophy.
- Compatibility of Science and Religion // The National Academies of Sciences.
- Leading scientists still reject God // Nature. — DOI: .
- Eminent scientists reject the supernatural: a survey of the Fellows of the Royal Society // BMC. — DOI: .
- Atheism // Encyclopedia Britannica.
- What Is the Definition of Atheism? // Learn Religions. з джерела 19 листопада 2016. Процитовано 2019-06-26.
- Алек Эпштейн. Мозаика нерелигиозного свободомыслия: атеизм, агностицизм и другие интеллектуальные доктрины.
- Strong Atheism vs. Weak Atheism // Learn Religions.
- Definition of Weak Atheism // Learn Religions.
- Cline, Austin. Atheism vs. Agnosticism: What's the Difference? Are they Alternatives to Each Other?. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 24 вересня 2006.
- Zdybicka, Zofia J. (published = 2005). (PDF). Universal Encyclopedia of Philosophy. Polish Thomas Aquinas Association. Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2008. Процитовано 25 серпня 2007. С. 20.
- Schafersman, Steven D. «Naturalism is an Essential Part of Science and Critical Inquiry [ 2021-01-25 у Wayback Machine.]». Conference on Naturalism, Theism and the Scientific Enterprise. Department of Philosophy, The University of Texas. February 1997. Revised May 2007. Перевірено 27 серпня 2007 р.
- Пол Куртц. «Новый скептицизм: исследование и надежное знание»
- Drange, Theodore (1998). Atheism, Agnosticism, Noncognitivism. [en]. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 1 травня 2013.
- (пор.: Прем 13, 1-9; Рим 1, 19-20: DS 3004, Vatic. I, Cap. 2; Vatic. II, DV, 6)
- Худиев, Сергей (2013). Как докащать что Бог существует? Краткое введение в апологетику (російською) . Москва: Благотворительный фонд "Миссионерский центр им. иерея Даниила Сысоева". с. 30.
- «Teleological Arguments for God's Existence» in Stanford Encyclopedia of Philosophy [1]
- Ансельм Кентерберийский. Прослогион // Сочинения. — С. 128. 186
- . РИА Новости. 18 травня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018. (рос.)
- http://www.skeptik.net/miracles/mirro.htm
- https://www.e-reading.by/bookreader.php/1023017/Duluman_-_Pochemu_ya_perestal_verit_v_boga.html
- Цит. по 10 myths—and 10 Truths—About Atheism[недоступне посилання] // Los Angeles Times, 24 December 2006
Джерела та література
- Колодний А. Докази буття Бога // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Новое время: Бэкон Ф. Опыты, или Наставления нравственные и политические /Пер.: З. Е. Александрова и Е. С. Лагутина //Соч.: В 2 т. М., 1977. Т. 2. С. 349—482;
- Декарт Р. Соч.: В 2 т. М., 1989. Т. 1. 1994. Т. 2;
- Гассенди П. Метафизическое исследование, или Сомнения и новые возражения против метафизики Декарта // Соч.: В 2 т. М., 1968. Т. 2. С. 397—778;
- Гоббс Д. Соч.: В 2 т. М., 1989—1991; Спиноза Б. Этика / Пер. с лат.: Н. А. Иванцов //Избр. произв.: В 2 т. М., 1957. Т. 1. С. 359—618;
- Мальбранш Н. Разыскания истины / Пер. с франц. Е. Б. Смелова. СПб., 1999;
- Паскаль Б. Мысли / Пер. с франц.: Е. Линецкая. СПб., 1995;
- Фенелон Ф. Доказательства о бытии Бога, взятые из познания натуры, а особливо из познания человеческого, сколько он может понять самым простым разумом / Пер. с франц.: А. Павлов. М., 1778;
- Фенелон Ф. Бытие Бога, доказанное познанием природы и человека / Пер.: Дм. Иванов. М., 1809;
- Локк Д. Соч.: В 3 т. Т. 1–2. М., 1985; Беркли Дж. Алкифрон, или Мелкий философ // Он же. Работы разных лет. СПб., 1996. С. 9–252;
- Лейбниц Г. В. Соч.: В 4 т. М., 1982. Т. 1. 1989. Т. 4; Вольф Х. Метафизика / Пер. с нем.: В. А. Жуков //Христиан Вольф и философия в России. СПб., 2001. С. 227—358;
- Юм Д. Диалоги о естественной религии // Соч.: В 2 т. М., 1966. Т. 2. С. 379—482;
- Вольтер Ф. М. Метафизический трактат //Он же. Философские соч. М., 1988. С. 227—274;
- Кондильяк Э. Б. де. Логика, или Начала искусства мыслить // Соч. М., 1983. Т. 3. С. 183—270;
- Кант И. Единственно возможное основание для доказательства бытия Бога // Соч.: В 6 т. М., 1964. Т. 1. С. 391—508; он же. Критика чистого разума // Там же. М., 1964. Т. 3;
- Кант И. Критика практического разума // Там же. М., 1965. Т. 4. Ч. 1;
- Гегель Г. В. Ф. Лекции о доказательстве бытия Бога // Он же. Философия религии: В 2 т. М., 1977. Т. 2. С. 335—495;
- Сочинения инока Зиновия. Каз., 1863;
- Золотницкий В. Т. Рассуждение о бессмертии человеческой души, которое утверждается чрез доказательство Божиего бытия, открывающегося из многочисленных созданий // Мысли о душе: Рус. метафизика XVIII в. СПб., 1996. С. 158—167;
- Левшин А. Письмо, содержащее некоторые рассуждения о поэме г-на Волтера // Там же. С. 220—254;
- Галич А. Бог // Лексикон философских предметов. СПб., 1845. Т. 1. Вып. 1. С. 116—118;
- Филарет (Гумилевский), архиеп. Православное догматическое богословие. Чернигов, 18652. Ч. 1–2;
- Макарий (Булгаков), архиеп. Православно-догматическое богословие. СПб., 18683;
- Голубинский Ф. А. Лекции по умозрительному богословию. М., 1868;
- Голубинский Ф. А. Лекции философии: [Вып. 3:] Онтология. М., 1884;
- Никанор (Бровкович), архиеп. Критика «Критики чистого разума» Канта // Никанор (Бровкович). Позитивная философия и сверхчувственное бытие: В 3 т. Т. 3. СПб., 1888;
- Юркевич П. Д. По поводу статей богословского содержания // Юркевич П. Д. Философские произведения. М., 1990. С. 245—350;
- Чичерин Б. Н. Наука и религия. М., 1999;
- Неизданный Достоевский: Записные книжки и тетради: 1860—1881 гг. М., 1971. С. 667—706;
- Соловьев В. С. Кант // Он же. Соч.: В 10 т. Пг., б/д. Т. 10. С. 345—380; он же. Оправдание добра // Там же. Т. 8;
- Козлов А. А. Сознание Бога и знание о Боге: Воспоминание об онтологическом доказательстве бытия Божия // ВФиП. 1895. Кн. 4 (29). С. 445—460; Кн. 5 (30). С. 558—567;
- Толстой Л. Н. Критика догматического богословия // Он же. ПСС. М., 1913. Т. 11. С. 63–312;
- Кудрявцев. Платонов В. Д. Из чтений по философии религии // Соч. Серг. П., 1882. Т. 2. Вып. 3. С. 206—509;
- Беляев А. Д. О безбожии и антихристе. Серг. П., 1898. Т. 1;
- Тихомиров П. В. Имманентная критика рационального богословия: (Гносеологические и метафизические предпосылки истины бытия Божия). Х., 1899;
- Аквилонов Е. П. О физико--телеологическом доказательстве бытия Божия. СПб., 1905;
- Малиновский Н., прот. Очерк православного догматического богословия. Серг. П., 1911–19122. Вып. 1–2;
- Глаголев С. С. Бог // Пособие к изучению основного богословия. М., 1912;
- Светлов П. Я. Христианское вероучение в апологетическом изложении. Х., 1910;
- Розанов В. В. Легенда о Великом Инквизиторе Ф. М. Достоевского. СПб., 1906;
- Челпанов Г. И. Введение в философию. К., 19072; Введенский А. И. Логика как часть теории познания. СПб., 19122; он же. Судьба веры в Бога в борьбе с атеизмом // Мысль. Пг., 1922. № 2. С. 3–20;
- Булгаков С. Н. Свет Невечерний. М., 1917; Трубецкой Е. Н. Метафизические предположения познания. М., 1917;
- Бердяев Н. А. Философия свободного духа: проблематика и апология христианства. П., 1927—1928. Ч. 1;
- Франк С. Л. К истории онтологического доказательства // Франк С. Л. Предмет знания. Пг., 1915. С. 438—504;
- Франк С. Л. Онтологическое доказательство бытия Бога // Франк С. Л. По ту сторону «правого» и «левого». П., 1972. С. 107—151;
- Лосев А. Ф. Диалектика мифа. М., 2001;
- Ельчанинов А., свящ. Записи. М., 1992; Лосский Вл. Вера и богословие // Ельчанинов А. Спор о Софии: Ст. разных лет. М., 1996. С. 149—160;
- Флоренский П., свящ. Иконостас // Соч.: В 4 т. М., 1996. Т. 2. С. 419—426.
- Clarke S. A Demonstration of the Being and Attributes of God. L., 1705—1706;
- Paley W. Natural Theology, or Evidences of the Existence and Attributes of the Deity: Coll. from the Appearances of Nature. L., 1802;
- Юркевич П. Д. Доказательства бытия Божия // ТКДА. 1861. № 3. С. 327—357; № 4. С. 467—496; № 5. С. 30-64;
- Clifford W. K. The Ethics of Belief // Idem. Lectures and Essays. L., 1879;
- Логинов В. Декартовы доказательства бытия Божия // ВиР. 1897. Т. 2. Ч. 1. С. 353—372;
- Голубев В. Бог как первая причина бытия, с философской и естественнонаучной точки зрения // ВиР. 1904. Т. 2. Ч. 2. С. 277—292, 325—336, 358—370, 382—392 (отд. отт.: Х., 1905);
- Владимир (Богоявленский), сщмч. Доказательство бытия Божия. М., 1912;
- Грузенберг С. О. Богопонимание Декарта: Опыт крит. анализа онтологического и антропологического аргумента бытия Бога // ВФиП. 1913. Кн. 3 (118). С. 273—296; Марков И. Декартово онтологическое доказательство существования Бога. Серг. П., 1914;
- Hartshorne C. Man's Vision of God and the Logic of Theism. N. Y., 1941;
- Plantinga A. The Ontological Argument from St. Anselm to Contemporary Philosophers. N. Y., 1965;
- Plantinga A. The Nature of Necessity. Oxf., 1974;
- Plantinga A. Reason and Belief in God // Faith and Rationality / Ed. A. Plantinga and N. Wolterstorff. Notre Dame (Ind.), 1983;
- Heinrich D. Der ontologische Gottesbeweis. Tüb., 19672; BarnesJ. The Ontological Argument. L., 1972;
- Knudsen H. Gottesbeweise in Deutschen Idealismus. B.; N. Y., 1972;
- Reichenbach B. The Cosmological Argument. Springfield, 1972;
- Rowe W. The Cosmological Argument. Princeton, 1975; Swinburne R. The Existence of God. Oxf., 1979;
- Craig W. The Cosmological Argument from Plato to Leibniz. L., 1980;
- Кюнг Г. Существует ли Бог? М., 1982;
- Mavrodes G. Religion and the Queerness of Morality // Rationality, Religious Belief and Moral Commitment / Ed. R. Audi and W. Wainwright. Ithaca, 1986; Argumente für Gott: Gott-Denker von der Anticke bis zur Gegenwart: Ein Autoren-Lexicon / Hrsg. K.-H. Weger. Freiburg i. Br., 1987;
- Sala G. B. Kant und die Frage nach Gott: Gottbeweise und Gottesbeweiskritik in den Schriften Kants. B.; N. Y., 1990;
- Klassische Gottesbeweise in der Sicht der gegenwärtigen Logik und Wissenschaftstheorie / Hrsg. F. Ricken. Stuttg., 1991.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pita nnya buttya Bo ga predmet aktivnih diskusij u filosofiyi religiyi ta populyarnij kulturi Z yasuvannya togo chi Bog spravdi mig mozhe isnuvati cikavilo lyudstvo z davnih chasiv Argumenti za i proti isnuvannya Boga proponuvalis filosofami teologami ta vchenimi protyagom dekilkoh tisyacholit U nash chas v filosofskij terminologiyi ci pitannya rozglyadayutsya v ramkah epistemologiyi teoriyi piznannya ta ontologiyi prirodi buttya Bilshist dokaziv na korist kozhnoyi dumki mozhna rozdiliti na chotiri grupi metafizichni empirichni logichni ta sub yektivni Navedeni dokazi ne obov yazkovo povinni buti priv yazani do bozhestva yakoyi nebud konkretnoyi religiyi odnak istorichno buli sformulovani stosovno yudayizmu hristiyanstva ta islamu a argumentaciya bazuvalas na metafizici davnogreckoyi filosofiyi Zagalnoprijnyatogo dokazu isnuvannya Boga ne sformulovano oskilki ne isnuye zagalnoprijnyatogo viznachennya Boga Use zh pitannya pro isnuvannya Boga prodovzhuye zalishatis predmetom zhvavih filosofskih superechok i gromadskih diskusij Oskilki v cej chas naukove piznannya ye osnovopolozhnim u rozvinenih krayinah to osoblivij interes predstavlyaye dumka naukovogo spivtovaristva z pitan isnuvannya Boga i docilnosti viri v nogo Zvazhayuchi na ochevidnu nevidpovidnist kriteriyu Poppera bud yakoyi religijnoyi techiyi perevazhna bilshist suchasnih uchenih podilyaye poziciyu sho pitannya pro isnuvannya Boga ye pozanaukovim ta pritrimuyetsya neteyistichnih poglyadiv PoziciyiTeyizm Dokladnishe Teyizm Teyizm svitoglyadna poziciya sho harakterizuyetsya religijnim abo filosofskim perekonannyam u isnuvanni Boga bogiv Deyizm Dokladnishe Deyizm Deyizm vira v Boga tvorcya svitu ale nevira v jogo podalshu diyalnist u comu sviti tobto v podalshomu vin ne vtruchayetsya na protivagu teyizmu Panteyizm Dokladnishe Panteyizm Panteyizm filosofska poziciya yaka stverdzhuye sho Vsesvit ye identichnim z Bogom redukciya Boga do Vsesvitu abo Vsesvitu do Boga Inshimi slovami panteyizm ce viruvannya chi vchennya yake predstavlyaye prirodnij svit vklyuchayuchi lyudinu chastinoyu bozhestva Ateyizm Dokladnishe Ateyizm ta Neteyizm Ateyizm vid grec a8eos bezbozhnij bezvirnictvo svitoglyad yakij harakterizuyetsya vidsutnistyu pozitivnoyi viri u mozhlivist isnuvannya bud yakih bogiv duhiv inshih nadprirodnih istot tosho Silnij ateyizm Silnij ateyizm takozh vidomij yak pozitivnij ateyizm svitoglyadna poziciya yaka povnistyu zaperechuye mozhlivist isnuvannya Boga bogiv Zazvichaj silni ateyisti apelyuyut do vidimih logichnih protirich u pripisuvanih Bogu harakteristikah vsemogutnosti vseznannya vseblagosti vsyudiprisutnosti tosho I vikoristovuyuchi yih namagayutsya dovesti nemozhlivist jogo isnuvannya Slabkij ateyizm Slabki abo negativni ateyisti ne mayut pozitivnoyi viri u Boga bogiv vidmovlyayut yij u racionalnosti i obgruntovanosti ale j ne zaperechuyut mozhlivosti isnuvannya Boga j pritrimuyutsya pozicij agnosticizmu Agnosticizm Dokladnishe Agnosticizm Agnosticizm filosofskij poglyad yakij stverdzhuye sho istinne znachennya pevnih tverdzhen osoblivo metafizichnih tverdzhen shodo teologiyi zhittya pislya smerti abo isnuvannya Boga bogiv bozhestv abo navit ob yektivnoyi dijsnosti ne osyagayetsya abo zalezhno vid formi agnosticizmu ne mozhe buti v sutnosti osyagnene cherez prirodu sub yektivnogo dosvidu sprijnyatogo individom Silnij agnosticizm Silnij agnosticizm takozh zhorstkij A zamknutij A strogij A absolyutnij A poglyad yakij polyagaye v tomu sho pitannya isnuvannya neisnuvannya vsesilnogo Boga ta prirodi ob yektivnoyi realnosti ne mozhe buti osyagnutim cherez nashu vrodzhenu nemozhlivist pereviriti bud yakij dosvid zhodnim inshim chinom okrim inshogo sub yektivnogo dosvidu Slabkij agnosticizm Slabkij agnosticizm takozh m yakij A vidkritij A empirichnij A temporalnij A poglyad yakij polyagaye v tomu sho isnuvannya neisnuvannya Boga bogiv na sogodni ne osyagnute ale ne obov yazkovo ne zdatne buti osyagnutim i tomu potribno utrimatis vid sudzhen azh poki bilshe dokaziv stanut dostupnimi Agnostichnij teyizm Agnostichnij teyizm takozh religijnij A duhovnij A poglyad tih hto ne vimagaye znati pro isnuvannya Boga bogiv ale vse taki virit u take isnuvannya div Znannya i vira Agnostichnij ateyizm Agnostichnij ateyizm takozh nedogmatichnij ateyizm poglyad tih hto ne znaye pro isnuvannya neisnuvannya Boga bogiv i ne virit u nih Apateyizm Dokladnishe Apateyizm Apateyizm takozh vidomij yak pragmatichnij ateyizm risa svitoglyadu yaka viyavlyayetsya v apatiyi shodo religijnoyi viri Apateyisti rozglyadayut pitannya pro isnuvannya bozhestva yak take sho ne maye dlya yihnogo zhittya zhodnogo znachennya Pri comu isnuvannya bogiv ne zaperechuyetsya i ne stverdzhuyetsya ale mozhe buti viznane neobov yazkovim abo marnim Vidpovidno do ciyeyi tochki zoru bogi ne nadayut zhittyu sensu i ne vplivayut na povsyakdenne zhittya Vid praktichnogo ateyizmu sho vplivaye na naukove spivtovaristvo metodologichnij naturalizm movchazne vklyuchennya filosofskogo naturalizmu v naukovij metod Pri comu obirati filosofskij naturalizm abo viriti v nogo ne obov yazkovo Ignosticizm Dokladnishe Ignosticizm Ignosticizm abo igteyizm poglyad na teologiyu za yakim bud yaka tochka zoru na teologiyu vklyuchno z agnosticizmom robit nadto bagato neobgruntovanih pripushen shodo koncepciyi Boga bogiv ta deyakih inshih teologichnih koncepcij Ignosticizm ta teologichnij nonkognitivizm vvazhalis inodi sinonimami spivvidnoshennya mizh ignosticizmom ta inshimi neteyistichnimi poglyadami mensh odnoznachne Amerikanskij skeptik vvazhaye jogo sumisnim z negativnim slabkim ateyizmom i agnosticizmom V knizi Mova istina ta logika Alfred Eyer stverdzhuye sho nihto ne mozhe govoriti pro mozhlivist isnuvannya Boga oskilki ce ponyattya ne piddayetsya verifikaciyi i tomu bezgluzde Eyer stavit jogo poza ateyizmom agnosticizmom ta teyizmom tomu sho vsi ci poziciyi pripuskayut nayavnist sensu u vislovlyuvanni Bog isnuye Vrahovuyuchi bezgluzdist teyistichnih domagan Eyer vislovlyuye dumku sho nemaye logichnoyi pidstavi dlya antagonizmu mizh religiyeyu ta dosvidnim znannyam oskilki teyizm ne tyagne za soboyu zhodnih sudzhen yaki mig bi sprostuvati naukovij metod Slidom za Eyerom tezh vvazhaye sho ateyizm ta agnosticizm stavlyatsya do sudzhennya Bog isnuye yak do osmislenogo ateyisti ocinyuyut jogo yak hibne abo jmovirno hibne a agnostiki zalishayut pitannya vidkritim doki ne bude predstavleno virishalnij dokaz Yaksho prijnyati viznachennya Dranzha ignostiki ne ye ni ateyistami ni agnostikami a riznicya mizh nimi sprosheno mozhe buti virazhena yak Ateyist Ya ne viryu sho Bog isnuye Agnostik Ya ne znayu isnuye Bog chi ni Ignostik Ya ne rozumiyu sho vi mayete na uvazi koli govorite Bog isnuye ne isnuye Filosofski koncepciyiPitannyami dokaziv buttya Boga yaksho rozglyadati rozrobku danoyi problemi istorichno zajmalisya taki filosofi yak Anselm Kenterberijskij serednovichnij filosof bogoslov sho zaproponuvav ontologichnij dokaz v zagalno vidomomu traktati a pered cim nim bulo zaproponovano svogo rodu dokaz vid v roboti serednovichnij chernec pershij kritik ontologichnogo dokazu v roboti U zahist bezumcya zaproponuvav variant sprostuvannya danogo dokazu Toma Akvinskij u praci Suma teologiyi visunuv kosmologichnij i teleologichnij dokazi buttya Boga Rene Dekart u praci Mirkuvannya pro metod zaproponuvav svij vlasnij variant pidtverdzhennya ontologichnogo dokazu Benedikt Spinoza v Etici takozh rozglyadav ontologichnij dokaz Devid Yum u roboti Doslidzhennya lyudskogo piznannya rozkritikuvav kosmologichnij dokaz a u Dialogah pro prirodnu religiyu viklav vlasnij variant teleologichnogo dokazu a takozh i kritiku danogo dokazu Immanuyil Kant u Kritici chistogo rozumu vkazav na nemozhlivist usih zaproponovanih do nogo tradicijnih dokaziv a u Kritici praktichnogo rozumu zaproponuvav dokaz yakij zasnovanij na moralnomu argumenti Georg Gegel u Lekciyah pro dokaz buttya boga rozkritikuvav kritiku Kanta u vidnoshenni nemozhlivosti tradicijnih dokaziv Bertran Rassell u statti Chomu ya ne hristiyanin zaproponuvav gruntovnu kritiku usih yak vin vvazhav vidomih jomu sposobiv na grunti yakih dovodyat isnuvannya Boga Danoyu problemoyu zajmalasya takozh i bezlich inshih filosofiv taki napriklad yak Blez Paskal F G Yakobi ta inshi Teologichni koncepciyi i argumentiCya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno gruden 2016 Cya stattya mozhe mistiti originalne doslidzhennya Bud laska udoskonalte yiyi perevirivshi sumnivni tverdzhennya j dodavshi posilannya na dzherela Tverdzhennya yaki mistyat lishe originalne doslidzhennya mayut buti vilucheni gruden 2016 Cerkva svidchit pro mozhlivist chastkovogo piznannya Boga za dopomogoyu rozumu Credo ut intelligam Viruyu shobi zrozumiti yak i intelligo ut credam Rozumiyu shobi viriti Isnuye riznicya mizh piznannyam Boga rozumovim i nadprirodnim Piznannya mozhe jti vid prichini do naslidka induktivne abo vid naslidka do prichini deduktivnij Ye dokazi isnuvannya Boga psihologichni bl Avgustin kosmologichni Toma Akvinskij ta ontologichnij sv Anselm Kenterberijskij Psihologichnij argument Abo moralnij argument sho dovodit isnuvannya Boga Dokaz isnuvannya Boga dovodit lyudske sumlinnya abo moral She Devid Yum viviv princip sho iz faktiv yaki ye nemozhlivo vivesti nashih obov yazkiv Ce tak zvanij Zakon Yuma Kritiki zagalnogo moralnogo zakonu kazhut sho dlya kozhnogo narodu chi lyudini moralni zakoni rizni Teologiya zh svidchit sho ce ne rizni moralni zakoni a rizni traktuvannya i bachennya odnogo i togo zh zakonu bo Bo Gospod suddya nash Gospod zakonodavec nash Gospod car nash Vin spase nas Is 33 22 Kosmologichnij argument Najdavnishim i najbilsh populyarnim dokazom buttya Bozhogo ye tak zvanij kosmologichnij argument Iz samoyi jogo nazvi vidno sho v jogo osnovi lezhit fakt isnuvannya kosmosu tobto vsogo navkolishnogo nas duhovno materialnogo svitu i vlastivomu comu svitovi zakon prichinnosti Realnist isnuvannya vsogo sho zzovni vplivaye na nashu svidomist i sprijnyattya sho viyavlyayetsya zmistom svidomosti ne piddayetsya sumnivovi hristiyanskim realizmom yakij vlastivij hristiyanskij religiyi Kategorichno vidkidayuchi sub yektivnij idealizm sho stavit realnist materialnogo svitu pid sumniv hristiyanskij realizm u comu vidnoshenni zhoditsya z materializmom buduchi vilnim pri comu vid monistichnoyi obmezhenosti j odnobichnosti Zagalnist zakonu prichinnosti dlya vsih duhovnih i fizichnih yavish dlya vsogo kosmosu sho sposterigayetsya nami ni v kogo ne viklikaye sumniviv Oskilki kozhen fenomen i kozhen ob yekt u sviti maye prichinu i ye yiyi naslidkom to i ves kosmos povinnij mati svoyu prichinu naslidkom yakoyi vin ye Do togo zh visnovku prihodimo koli rozglyadayemo prichinno naslidkovij lancyug yavish sho ne mozhe mislitisya bezkinechnim tomu sho z privodu bud yakogo fenomena sho mav misce koli nebud yak prichina yakogo nebud nastupnogo yavisha neminuche postaye zapitannya naslidkom yakoyi prichini ye cej fenomen Zvidsi logichno viplivaye nayavnist Pershoprichini sho ne ye naslidkom chogo nebud abo maye prichinu v samomu sobi abo zovsim po svoyij sutnosti ne pidkoryayetsya zakonovi prichinnosti Taku Pershoprichinu mi nazivayemo Bogom Chasto zaperechuyut sho yaksho vse pidkoreno zakonu prichinnosti to i Boga ne mozhna misliti bezprichinnim Nepravomirnist cogo sudzhennya staye ochevidnoyu yak tilki zgadayemo sho zakon prichinnosti takij zvichnij dlya nas danij nam u materialno duhovnomu navkolishnomu nas sviti a Bog yak vidomo ne nalezhit do cogo svitu i azh niyak ne mislitsya jogo chastinoyu tomu nepravomirno poshiryuvati na Nogo bud yaki zakonomirnosti vlastivi dlya cogo svitu u tomu chisli i zakon prichinnosti Bilsh togo sam cej zakon stvorenij Bogom yak logichno viplivaye razom iz vsim tvarnim svitom do yakogo vin vidnositsya Bog Tvorec ne tilki materialnih i duhovnih ob yektiv cogo svitu ale j isnuyuchih mizh nimi spivvidnoshen i zalezhnostej v pershu chergu ce mozhna skazati pro zakon sho maye universalne znachennya prichini i naslidki Varto zvernuti uvagu na dumku za yakoyu vsi prichini rechej znahodyatsya poza ob yektami abo fenomenami sho ye yih funkciyami abo naslidkami Tak prichina poyavi na svit bud yakoyi lyudini lezhit ne v nij samij ale u vzayeminah jogo batkiv prichinu isnuvannya bud yakogo budinku abo sporudzhennya varto shukati v bazhanni i praci arhitektora ta budivelnikiv prichinoyu rozzharennya nitki v elektrolampi ye elektrichnij strum sho propuskayetsya cherez neyi obumovlenij robotoyu elektrostanciyi Podibnih ilyustracij ciyeyi zakonomirnosti mozhna bulo b privesti nezlichenna bezlich Perekonuyuchis v zagalnosti danogo tverdzhennya mi oderzhuyemo pidstavu vvazhati sho prichina isnuvannya sukupnosti materialnih i duhovnih ob yektiv yakih mi nazivayemo kosmosom abo Vsesvitom tezh maye prichinu poza kozhnoyu z cih ob yektiv poza samim Vsesvitom Cim usuvayutsya sprobi panteyistiv shukati prichinu buttya materialnogo svitu v samomu comu sviti inakshe u samij prirodi i zaperechuvati buttya Boga yak Osobistosti Koli prihilniki danogo dokazu govoryat sho svit Vsesvit poza Bogom voni mayut na uvazi sho mi daleki vid bud yakih prostorovih uyavlen i ne zaperechuyut vsyudisushnosti Bozhoyi a lishe usuvayut nebezpeku uyavlennya pro totozhnist Boga zi svitom vlastivogo panteyizmovi ale zovsim neprijnyatnogo dlya bud yakogo teyista osoblivo dlya hristiyanina Yaksho bud yaki prostorovi predstavlennya nepriminimi do Boga to v takomu zh znacheni neprijnyatnimi po vidnoshenni do Nogo i timchasovi spivvidnoshennya Prichina yak pravilo pereduye naslidkovi i skladaye z nim lancyuzhok prichin naslidkiv i tim samim viyavlyayetsya neskinchenoyu Yaksho bud yaka podiya sho sluzhit prichinoyu viklikanogo neyu naslidku to vinikaye pitannya sho bulo do neyi Zadovilnij vidpovid na ce zapitannya mi otrimayemo lishe sho chas yak i prostir ye ne bilsh nizh isnuvannya materiyi Takim chinom chas mislitsya isnuyuchim tilki razom iz buttyam materiyi i poza buttyam jogo isnuvannya mozhe rozglyadatisya v abstrakciyi na praktici chas bez materiyi ne proyavlyayetsya I tut mozhlivij namir poshiriti na Boga chas i prostir pripisati Jomu ci formi isnuvannya vlastivi dlya nas misliti Jogo v chasi i prostori Prote takogo rodu namagannya nastilki zh marni yak i rozglyanuta vishe sproba postaviti nad Bogom stvorenij Nim zhe zakon prichini i naslidku Chas i prostir formi isnuvannya stvorenogo vidimogo svitu i na Boga Tvorcya svitu ne poshiryuyutsya Nepravomirno kategoriyi i zakonomirnosti vidnosnih realij zastosovuvati do Absolyutnoyi Realnosti do Boga dlya Yakogo odin den nemov tisyacha rokiv a tisyacha rokiv nemov odin den 2 Pet 3 8 Taki ponyattya yak vichnist i neskinchennist kategoriyi nedostupni ne tilki lyudskomu rozumovi ale j navit uyavi Teleologichnij argument Bud yake yavishe stavit pered lyudskoyu svidomistyu pitannya prichini i meti danogo yavisha Zakon prichinnosti pronizuye vsyu materialnu i duhovnu dijsnist zmushuyuchi zamislitisya pro Pershoprichinu ciyeyi dijsnosti nayavnist docilnosti zavzhdi zmushuye mati na uvazi chiyus rozumnu diyalnist inakshe kazhuchi docilnist svitu v tomu abo inshomu okremomu jogo fenomeni neminuche privodit do visnovku pro isnuvannya ne prosto prichini a rozumnoyi prichini sho dodaye danomu yavishu viznachenu cilespryamovanist Takim chinom nayavnist docilnosti v tih abo inshih diyah procesah i inshih fenomenah vkazuye na docilnist mislyachogo Tvorcya Tak mayuchi spravu z yakim nebud mehanizmom mi bezsumnivno mozhemo viznachiti priznachennya kozhnoyi detali Kozhna detal vikonuye odnu abo ryad funkcij a vzayemodiya vsih detalej spriyaye docilnoyi diyalnosti vsogo mehanizmu v cilomu vikonannyu nim svogo priznachennya V osnovi konstrukciyi mashini zakladenij zadum konstruktora Cilespryamovanist jogo mislennya poznachayetsya ne tilki na kincevij meti stvorennya mashini v cilomu ale i na cilovomu priznachenni kozhnoyi z yiyi detalej na racionalnosti diyi kozhnoyi detali Vdivlyayuchis u navkolishnij nas svit i predmeti yaki nas otochuyut mi mozhemo konstatuvati nayavnist docilnosti sho pronizuye bilshist yavish Yavni porushennya docilnosti yak pravilo povinni buti vidneseni na rahunok svidomoyi diyalnosti lyudini sho vtruchayetsya v cikl prirodnih yavish keruyuchis svoyimi dovilnimi cilyami kotri chasto rozhodyatsya z napryamkom prirodnoyi docilnosti Lyudstvo vplivaye na prirodu pidkoryaye yiyi svoyim cilyam u bilshosti spozhivackim vstupayuchi tim samim u protirichchya z docilnistyu zakladenoyu v prirodnih umovah i viklikayuchi shtuchni zmini yaki neridko dosyagayut globalnih rozmiriv Tim chasom vse bilsh zatverdzhuyetsya i zdobuvaye naukovu obgruntovanist perekonannya v tomu sho u prirodi vsi vzayemopov yazano ne tilki prichinnistyu ale i docilnistyu Navit taki yavisha sho zdavalosya b timchasovi i mittyevi sho vinikayut ta protikayut spontanno yak napriklad zemletrus viverzhennya vulkaniv uragani i t in zajmayut svoye misce v zagalnij strukturi prirodnih procesiv i mayut svoye priznachennya Odnim z najbilsh yaskravih vidomih nam proyaviv docilnosti v prirodi ye kompleks umov sho zabezpechuyut mozhlivist zhittya na nashij planeti yak vidstan Zemli vid Soncya shvidkist yiyi obertannya navkolo svoyeyi osi i shvidkist peremishennya navkolo Soncya nayavnist u Zemli zahisnih sfer atmosferi stratosferi ionosferi granici i perepadi temperaturi atmosfernogo tisku i vologosti Nevazhko perekonatisya v tim sho navit neznachni zmini cih faktoriv hocha b odnogo z nih sprichinili b za soboyu nemozhlivist zhittya na planeti Docilnist u prirodi ochevidna kozhen element usiyeyi svitovoyi fenomenologiyi viyavlyaye u vzayemodiyi z inshimi svoye cilespryamovane priznachennya Nayavnist ochevidnoyi docilnosti u sviti z najdavnishih chasiv nashtovhuvalo lyudsku dumku na viznannya rozumnogo tvorchogo Nachala sho ne lishe sotvoriv svit ale i nadav svitovi i jogo skladenim elementam cyu docilnist tut docilnim ye zapitannya pro docilnist vsogo Kosmosu Mozhna z vpevnenistyu skazati sho cil buttya tvarnogo svitu tak samo yak i cil jogo stvorennya vidoma tilki Samomu Tvorcevi Mi nadileni zdatnistyu ocinyuvati docilnist isnuvannya sho sposterigayetsya lishe nami i vzayemodiyi jogo elementiv Prote Tvorcevi bulo zavgodno dati nam u Svoyemu Odkrovenni ponyattya i pro kincevih cili svitotvorennya Okremi misliteli i cili filosofski shkoli sho zaperechuyut Tvorcya yak rozumnu Prichinu svitotvorennya sho dodala Svoyemu tvorinni v cilomu i kozhnomu jogo okremomu elementovi docilnist namagayutsya ne zauvazhuvati svidomist prirodnih yavish i procesiv Tam zhe de obminuti konkretni fakti nemozhlivo roblyatsya sprobi poyasnen sho v ostatochnomu pidsumku zvodyatsya do teoriyi statistichnoyi vipadkovosti Prote nadumanist i shtuchnist podibnih pobudov ne tilki superechit zdorovomu gluzdovi ale i zalishaye bez poyasnennya skladnist takih fenomeniv yak lyudina z yiyi psihologiyeyu i fiziologiyeyu riznomanittya tvarinnogo i roslinnogo svitu sutnist gravitaciyi silovogo polya elektromagnitnih hvil i inshih fenomeniv dostupnih nashomu piznannyu lishe u svoyih proyavah ale ne u svoyij sutnosti Ontologichnij argument Isnuvannya rozumnoyi Pershoprichini Bogoslov Anselm arhiyepiskop Kenterberijskij 1033 1109 zayavlyav sho u nashij svidomosti ye ideya Boga yak Istoti absolyutno doskonaloyi pozbavlenoyi yakih nebud nedoskonalostej Vse isnuyuche doskonalishe togo sho mislitsya ale buttyam ne volodiye vihodit yakbi Bog ne mav buttya to Vin ne mig bi mislitisya yak Istota absolyutno doskonala Takim chinom ponyattya buttya nevid yemne vid ideyi Boga Mislyachi abo govoryachi pro Boga mi govorimo pro Nogo yak pro Sushogo i tim samim spovidayemo Jogo buttya Ponyattya buttya rozglyadayetsya yak skladova samoyi ideyi Boga a ideya pro nebuttya Boga navproti viyavlyayetsya z poglyadu Anselma absurdnoyu tomu sho vstupaye v protirichchya iz samim ponyattyam Bog Mi ne mozhemo misliti abo govoriti pro Boga inakshe yak pro Sushogo vimovlyayuchi abo mislyachi slovo Bog mi tim samim zatverdzhuyemo Jogo buttya Korisno vidznachiti sho ce zaklyuchennya rozumu povnistyu uzgodzhuyetsya z im yam Bozhim vidkritomu Mojseyevi na gori Horiv Sushij Yahve U comu Odkrovenni Bog zv yazuye Svoye im ya zi Svoyim buttyam ne dayuchi pro Sebe znati sho nebud inshe krim Svogo Buttya Sam zmist cogo imeni mozhe sluzhiti pidstavoyu apofatichnogo postulatu tomu sho pro Boga i Jogo Sutnist mi ne mozhemo nichogo znati poza Odkrovennyam krim Jogo buttya ta j vono staye vidomim lyudini tezh u rezultati Odkrovennya V nash chas ontologichnij argument zdobuvaye zovsim novij aspekt zv yazanij iz progoloshenoyu dialektichnim materializmom teoriyeyu vidobrazhennya Vidpovidno do ciyeyi teoriyi zmist lyudskoyi svidomosti ye ne bilsh yak vidobrazhennyam realno isnuyuchoyi dijsnosti Perekonlivo pokazuyetsya sho navit kazkovi himerni obrazi i uyavlennya zavzhdi mistyat elementi dijsnosti navkolishnogo svitu Tak govoryachi pro nibito fantastichni kazkovi obrazi nevazhko pomititi sho kazka nadilyaye yih cilkom realnimi risami golovami ochima movami vognem svitlom zharom zlisnim virazhennyam ochej fizichnoyu siloyu j in Takim chinom plodom fantaziyi viyavlyayetsya lishe kombinaciya cih ris u zhitti ne zustrichayutsya vlastivosti v poyednannyah yaki mi bachimo v kazkah ale ne mozhe viyavitisya zmistom nashoyi svidomosti sho nebud sho zovsim vihodit za mezhi realnogo buttya Z ciyeyu teoriyeyu varto pogoditisya povnistyu u nas ne bulo b ideyi Boga yakbi Boga ne isnuvalo inakshe kazhuchi nasha ideya pro Boga ne mozhe buti ni chim inshim yak vidobrazhennyam Jogo realnogo buttya podibno tomu yak nashe uyavlennya pro Sonce ye vidobrazhennyam u nashij svidomosti ob yektivnogo buttya cogo svitila Ne bulo b Boga viniknennya samoyi ideyi Boga viyavilosya b nemozhlivim Na ce ateyisti vtomu chisli i Lyudvig Fejyerbah i jomu podibnih zvichajno namagayutsya zaperechuvati zayavlyayuchi sho ideya Boga nosit zbirnij harakter yavlyayuchi soboyu kompleks pozitivnih vlastivostej zvedenih v absolyut Tim samim Fejyerbah stavit problemu z nig na golovu stverdzhuyuchi sho ne Bog stvoriv lyudinu a lyudina Boga po svoyemu lyudskomu obrazu i podoboyu Ahillesovoyu p yatoyu cogo iz zovnishnoyi storoni efektnogo tverdzhennya ye vidsutnist u navkolishnomu nas sviti chogo nebud absolyutnogo usyake materialne i duhovne vidome po dosvidu buttya vidnosne same sprijnyattya navkolishnoyi nas materialnoyi dijsnosti tezh sugubo vidnosno Takim chinom ideya Absolyutu ne mozhe buti zapozichena z navkolishnogo svitu sama soboyu cya ideya vidpovidno do teoriyi vidobrazhennya tezh ne mogla b viniknuti yiyi nayavnist u nashij svidomosti mozhe buti poyasneno tilki vplivom na nogo realno isnuyuchoyi vishoyi Dijsnosti realno Sushogo Absolyutu inakshe kazhuchi Boga Moralnij argument Yaksho kosmologichnij i teleologichnij argumenti na korist buttya Bozhogo mayut svoyeyu peredumovoyu isnuvannya tvarnogo svitu z jogo zakonomirnostyami yaksho ontologichnij argument gruntuyetsya na samij ideyi Boga yak Absolyutu to moralnij argument v ryadi inshih najbilsh antropologichnij v osnovi jogo lezhit vlastiva lyudini zdatnist moralnoyi ocinki dij i vchinkiv u tomu chisli vlasnih samoocinka i sposterezhennya vchinkiv sho ye ob yektami inshih osib Moralnij argument vrahovuye sho taka zdatnist nalezhit tilki lyudini i nayavnist u lyudej moralnih sudzhen sho mayut yak pravilo kategorichnij harakter ne mozhe mati inshogo pohodzhennya krim bozhestvennogo Takij visnovok vlastivij lyudstvu spokonviku vid pochatku jogo isnuvannya prote u najbilsh yaskravomu filosofski obgruntovanomu vidi mi znahodimo jogo v Emmanuyila Kanta Yak vidomo Kant kritikuvav vzhe vidomi nam argumenti pro buttya Bozhe vvazhayuchi sho voni ne mayut dokazovoyi sili prote vin zrobiv velikij vnesok u bogosliv ya vkazavshi na vlastivu lyudini zdatnist moralnoyi ocinki kategorichnist yakogo na jogo dumku ne mozhe buti poyasnena inakshe yak posilannyam na yiyi bozhestvenne pohodzhennya Zoryane nebo sho nadi mnoyu i moralnij Zakon u meni os sho perekonuye mene v butti Boga lyubiv govoriti Kant Vlastivi lyudini moralni sudzhennya Kant nazivav kategorichnim imperativom i stverdzhuvav sho imperativni sudzhennya moralnoyi perekonanosti yaki mi nazivayemo sovistyu golosom sovisti i t in ne mayut potrebi v obgruntuvanni mayuchi sami po sobi absolyutnij harakter Bogoslov ya stverdzhuye sho vsi sprobi nereligijnogo poyasnennya vlastivogo lyudini vnutrishnogo perekonannya v moralnij pravoti abo nepravoti pri zdijsnenni neyu tih abo inshih vchinkiv viyavlyayutsya pri blizhchomu rozglyadi bezuspishnimi Vono ne mozhe buti poyasneno diyeyu ni biologichnih ni socialnih faktoriv do yakih zvichajno namagayutsya zvesti viniknennya i formuvannya ciyeyi moralnoyi perekonanosti ti hto zaperechuye yiyi nadlyudske nadprirodne inakshe bozhestvenne pohodzhennya Moralna svidomist chasto vimagaye vid lyudini povodzhennya sho jde vrozriz iz biologichno vlastivimi vsomu zhivomu instinktami samozberezhennya iz zakonom borotbi za vizhivannya Nihto ne stane zaperechuvati aktiv samopozhertvi zaradi poryatunku zhittya zdorov ya inkoli navit zaradi blagopoluchchya inshih lyudej ne zv yazanih z danim ob yektom rodinnimi abo yakimi nebud inshimi stosunkami Napriklad instinkt samozberezhennya zakon pragnennya do vizhivannya mozhut utrimati lyudinu vid vsogo sho jde vrozriz iz vlastivimi vsomu zhivomu egoyistichnimi sponukannyami ale niyak ne mozhut sponukati lyudinu do biologichnoyi samopozhertvi Kozhen takij vchinok mozhna rozglyadati yak porushennya zakoniv biologiyi zakoniv prirodi yak shos nadprirodne V tomu zh rusli lezhat podvigi vchineni protyagom trivalogo chasu sho vimagayut velikogo terpinnya postijnogo podolannya vlasnogo egoyizmu yak napriklad doglyad za vazhkohvorim pozbavlennya sebe neobhidnogo zaradi zberezhennya zhittya inshogo Sho stosuyetsya socialnogo faktora to istorichno vidomo sho sovist sucilno i poruch viyavlyayetsya v protirichchi z vimogami socialnogo seredovisha sponukaye lyudinu vrozriz iz vimogami chasu i suspilstva i u svoyih moralnih rishennyah znevazhati dumkoyu cogo seredovisha Dokaz vid neznannya Div takozh Dokaz vid neznannya Dokaz vid neznannya dokaz isnuvannya Boga sho spirayetsya na progalini v naukovih i prirodnichih danih Vcheni yaki zahishali buttya BogaCya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno gruden 2016 Anselm Kenterberijskij Za dva storichchya do svyatogo Tomi Akvinskogo viznachnij predstavnik rannoyi sholastiki sv Anselm sformulyuvav filosofskij dokaz isnuvannya Boga znanij teper yak Ontologichnij argument tak nazvav cej argument u jogo kartezianskij Dekartivskij versiyi Immanuyil Kant Anselm proponuye dva tipi dokaziv Bozhestvennogo buttya aposteriornij i apriornij Aposteriornij za naslidkami dokaz vin obgruntovuye u traktati Monologion U comu tvori mislitel rozgortaye ryad dokaziv isnuvannya Boga vihodyachi z stupeniv doskonalosti U rechah Vsesvitu mozhna rozriznyati blago mudrist doskonalist Prote svit ye skinchennim otzhe i yakosti sho vlastivi jomu ne bezumovni a vidnosni Tomu stupeni blaga svidchat pro isnuvannya absolyutnogo Blaga stupeni mudrosti svidchat pro isnuvannya absolyutnoyi Mudrosti stupeni doskonalosti svidchat pro isnuvannya absolyutnoyi Doskonalosti Ale blago mudrist doskonalist mayut sens tilki pri umovi isnuvannya tut buttya rechej Lancyug prichin isnuvannya pidvodit do viznannya yedinogo pochatku sho nadaye isnuvannya usomu ale samo ani komu ne zobov yazane svoyim buttyam I logichno sho te sho isnuye cherez sebe postaye najznachnishim i najvelichnishim z isnuyuchogo Najvishe v usih smislah ye Odne Ce Odne i ye Bog Prote takij perekonlivij dokaz Bozhestvennogo buttya ne zadovolnyaye samogo Anselma Vin vvazhaye jogo spokusoyu diyavola sho primushuye dovoditi isnuvannya Boga cherez porivnyannya ostannogo z zovnishnim svitom Dijsno visha sutnist Bog isnuye ne tomu sho isnuye svit yak ce viplivaye z aposteriornih dokaziv a navpaki svit isnuye zavdyachuyuchi Bozhestvennomu buttyu Tomu Anselm vdayetsya do principovo novih argumentiv apriornih Robota Proslogion mistit tak zvanij ontologichnij za viznachennyam Kanta argument Cej dokaz bazuyetsya na Odkrovenni a ne na spivstavlenni Otzhe ne mozhna z rozuminnyam govoriti pro Boga vidmovlyayuchi Jomu v realnomu isnuvanni bo todi bud yaka malenka tvarinka bude mati bilshu realnist i mislennya i ob yektivnogo isnuvannya nizh Te bilshe chogo za viznannyam ne mozhna pomisliti Tim ne mensh she z chasiv Anselma do suchasnosti bulo bagato yak pribichnikiv tak i kritikiv ontologichnogo dokazu Sered pribichnikiv Bonaventura Dekart Lyajbnic Gegel sered tih hto jogo zaperechuvav Foma Akvinskij Kant Istorichno pershim kritikom buv monah Gaunilo z Marmutye Vin viklav svoyi zaperechennya u listi pid nazvoyu Na zahist glupogo Najsuttyevishim u nomu buv takij argument realnist Bozhestvennogo buttya ne mozhe viplivati z jogo doskonalosti bo zovsim ne obov yazkovo yaksho u mene v golovi ye dumka pro shos doskonale to ce ye dostatnoyu pidstavoyu dlya realnogo isnuvannya ostannogo Tomu nayavnist u golovi dumki pro doskonalij ostriv imovirno Gaunilo maye na uvazi Atlantidu ne peretvoryuye jogo na ob yektivnu realnist U Monologioni 3 dokazi isnuvannya Boga Vse pragne do blaga Bog najvishe blago Bog ye mezha za velichinoyu Bog yak absolyutno doskonale zamikaye soboyu iyerarhichnu drabinu pragnennya istot do doskonalosti U Proslogioni dano golovnij ontologichnij dokaz Bog ye te vishe chogo nichogo ne mozhna pomisliti Toma Akvinskij Toma Akvinskij ye odnim z providnih kritikiv ontologichnogo argumentu buttya Bozhogo sho jogo zaproponuvav Anselm Kenterberijskij Pidstavoyu kritiki ontologichnogo argumentu ye jogo apriornij harakter Sam zhe Akvinat vvazhav sho dovoditi buttya Bozhe mozhna vihodyachi lishe z danih zovnishnogo svitu yakij pislya aktu kreaciyi mistit u sobi slidi cogo aktu Boga samogo po sobi mi ne mozhemo znati inakshe anizh cherez Jogo diyi a nayavnist sushogo yakraz i zasvidchuye Bozhe buttya Takim chinom Toma proponuvav zasobami indukciyi perehoditi vid danih dosvidu do drugoryadnih imanentnih prichin a vid drugoryadnih do pershoyi transcendentnoyi Dokazi sho yih Akvinat vvazhav mozhlivimi ne ye vinahodami samogo sv Tomi oskilki v tij chi inshij formi voni figuruvali vzhe u jogo poperednikiv Dokaz vid ruhu Argumentum ex motu Oskilki vse na sviti ruhayetsya to povinen buti pershodvigun pershorushij abo pershoposhtovh ruhu Bog Dokaz maye svoyim dzherelom filosofiyu Aristotelya takozh figuruvav uv Adelarda iz Bata Alberta Velikogo Dokaz vid pershoprichini Argumentum ex ratione causae efficientis Vsi yavisha i predmeti mayut prichinu svogo viniknennya ta isnuvannya Pershoprichina usogo Bog Dokaz maye svoyim dzherelom filosofiyu Aristotelya takozh figuruvav u Avicenni Alana Lilskogo ta Alberta Velikogo Dokaz vid vipadkovosti Argumentum ex contingentia Vse u sviti isnuye ne vipadkovo a z neobhidnosti cya neobhidnist Bog Argument v tij chi inshij formi figuruvav u Majmonida ta Avicenni Dokaz vid stupenya Argumentum ex gradu Vsi rechi mayut rizni stupeni doskonalosti Tomu povinno isnuvati absolyutne mirilo doskonalosti Bog Argument figuruvav u Aristotelya ta zgaduvavsya u Avgustina Dokaz bozhestvennogo keruvannya svitom abo argument cherez cilovu prichinu Argumentum ex fine U prirodi vse maye pevnij sens docilnist svogo isnuvannya Otzhe povinna isnuvati ostannya i golovna meta Bog Prote deyaki inshi dogmi hristiyanstva ne piddayutsya racionalistichnomu obgruntuvannyu dogma pro Trijcyu pro vtilennya Hrista pro voskresinnya z mertvih Ce nemozhlivo zrobiti ne tomu sho voni protirozumni ta irracionalni a same tomu sho voni nadrozumovi obmezhenij lyudskij rozum ne zdaten yih dovesti Bilshist dogm hristiyanstva ye predmetom teologiyi a ne filosofiyi Argumenti proti isnuvannya BogaDiv takozh Ateyizm Argumenti proti isnuvannya Boga podilyayutsya na chotiri tipi Empirichni vidomosti otrimani na osnovi dosvidu praktiki Deduktivni vidomosti otrimani chisto logichnim shlyahom iz poperednih Induktivni koli z privatnih sudzhen vivoditsya zagalne Sub yektivni privatni osobisti svidchennya Metoyu takih argumentiv ye demonstraciya neisnuvannya bogiv abo vidsutnosti potrebi viriti v nih Empirichni Argument superechlivih odkroven oskarzhuye isnuvannya opisanogo v Bibliyi Boga znahodyachi vidimi protirichchya mizh riznimi pisannyami vseredini odnogo pisannya chi mizh pisannyam i vidomimi faktami Cej argument efektivnij lishe proti oponentiv yaki vvazhayut svoyi svyashenni teksti nepogrishnimi Problema isnuvannya zla Vseznayuchij Vsemogutnij i Vseblagij Bog ne sumisnij zi svitom v yakomu ye zlo Teyistichni vidpovidi na cyu problemu nazivayutsya teodiceyami Kritika argumentu Bezlich strazhdan nespravedlivih i beznevinnih takih sho vidbuvayutsya u sviti chi ne dostatnij argument dlya zaperechennya viri v isnuvannya Boga Ce odne iz zaperechen sho najchastishe zustrichayutsya Viklikano vono nerozuminnyam hristiyanskogo vchennya pro lyubov Bozhu svobodu lyudini prirodu griha Harakter vzayemovidnosin Boga i lyudini v hristiyanskomu bogoslov yi opisuyetsya ponyattyam sinergizm vid grec spriyannya spivpracya Sinergizm oznachaye sho ni lyudina ne mozhe vryatuvati sama sebe ni Bog vryatuvati lyudinu bez voli samoyi lyudini Poryatunok zdijsnyuyetsya Bogom ale tilki za umovi sho lyudina pobazhaye i zrobit use mozhlive shob stati bogopodibnim za svoyimi duhovnimi i moralnimi vlastivostyami Ci vlastivosti dani v yevangeliya v obrazi Hrista i v Jogo vchenni Dushu zlu Bog ne mozhe nasilno vvesti u Svoye Carstvo lyubovi Potribno yij samij zminitisya I doki vona ne zminitsya bude sama sebe muchiti tim zlom yake perebuvaye v nij Strazhdannya lyudini porodzhuye disgarmoniyu duhu lyudini z Bogom sho ye Zakonom nashogo buttya yak porushennya zakonu tyazhinnya privodit togo sho stribaye z tretogo poverhu do sumnih naslidkiv U comu polyagaye golovna prichina usih bid lyudskih Vidpovid na kritiku Goninnya na hristiyan i hristiyanstvo v usomu sviti nabuvayut katastrofichni masshtabi Za danimi riznih mizhnarodnih organizacij zaraz utiskiv zaznayut ponad 100 miljoniv poslidovnikiv vchennya Isusa Hrista Shoroku gine blizko 100 tisyach hristiyan Poryatunku vid viri nema Argument vid neviri oskarzhuye isnuvannya vsemogutnogo Boga yakij hoche shob u nogo virili tim sho takij bog mig bi znajti krashij sposib zaluchennya viruyuchih sered vlasnih stvorin Kritika argumentu F M Dostoyevskij u svoyemu tvori Brati Karamazovi vidpoviv na cej argument tim sho bezposerednij dokaz isnuvannya chudes ponevoliv bi lyudinu Ti ne zijshov z hresta koli krichali tobi znushavshis i dratuyuchi tebe Zijdi z hresta i uviruyemo sho ce ti Ti ne zijshov tomu sho znovu taki ne zahotiv ponevoliti lyudinu divom i zhadav vilnoyi viri a ne divovizhnoyi Zhadav vilnoyi lyubovi a ne rabskih zahoplen nevilnika pered mogutnistyu sho jogo sho raz nazavzhdi zhahnula Vidpovid na kritiku Todi chomu u cerkvah navmisno shtuchnim shlyahom stvoryuyut chudesa blagodatnij vogon Konservativnij argument stverdzhuye sho oskilki prirodni teoriyi adekvatno poyasnyuyut rozvitok religiyi ta viri to dijsne isnuvannya takih nadprirodnih istot zajve do tih pir poki vono yavno ne znadobitsya dlya poyasnennya cih fenomeniv div Britva Okkama Kritika argumentu Slid zauvazhiti sho napriklad kolis kosmologiya Dante Aligyeri adekvatno poyasnyuvala svitoustrij i bula blizka do istini ale bula pri comu v koreni nevirnoyu Tak i prirodni teoriyi mozhut viyavitisya blizkimi do istini ale v koreni nevirnimi Takozh isnuye kritika osnovnih naukovih koncepcij pohodzhennya religiyi Analogiya chajnika Rassela sens yakoyi v tomu sho tyagar dovedennya isnuvannya Boga lezhit na teyistah a ne na tih hto sumnivayetsya Kosmologichnij Chomu u Vsesviti ne moglo buti Tvorcya poyasnyuye u filmi 2011 roku Cikavist Hiba Bog stvoriv Vsesvit Curiosity Did God Create the Universe Fizik Stiven Hoking Ne mozhna povernutisya v chasi do Velikogo vibuhu tomu sho jogo ne bulo Mi nareshti znajshli te chogo ne bulo prichini tomu sho ne bulo chasu dlya stvorennya ciyeyi prichini Dlya mene ce oznachaye nemozhlivist isnuvannya tvorcya tomu sho dlya cogo ne bulo chasu Tak yak chas pochavsya v moment Velikogo vibuhu ce bula podiya yaka ne mogla buti stvorena kim nebud abo chim nebud Takim chinom nauka dala nam vidpovid poshuk yakoyi zajnyav ponad 3 tisyach rokiv velicheznih lyudskih zusil Div Prostir chas Originalnij tekst angl You can t get to a time before the Big Bang because there was no before the Big Bang We have finally found something that doesn t have a cause because there was no time for a cause to exist in For me this means there is no possibility of a creator because there is no time for a creator to have existed Since time itself began at the moment of the Big Bang it was an event that could not have been caused or created by anyone or anything So science has given us the answer we set out to discover an answer that took more than 3 000 years of human endeavour Deduktivni Paradoks vsemogutnosti vislovlyuye dumku pro logichnu superechlivist ponyattya vsemogutnoyi istoti gruntuyuchis na pitannyah Chi mozhe Bog stvoriti kamin nastilki vazhkij sho vin ne zmozhe jogo pidnyati Kritika argumentu Iyerej Oleg Davidenkov vidpovidaye na cej argument tim sho vsemogutnist polyagaye ne v tomu shob robiti vse sho ne nadumayetsya a tilki v tomu shob vikonuvati te sho Jomu zavgodno Vidpovid na kritiku argumentu Foma Akvinskij vislovivsya Tak yak principi pevnih nauk yak logika geometriya i arifmetika vzyati tilki vid formalnih principiv rechej vid yakih zalezhit sutnist rechi z cogo viplivaye sho bog ne mozhe zrobiti shos vsuperech cim principam Napriklad tak sho rid ne skladavsya b z vidiv abo sho liniyi provedeni z centru kola buli b ne rivni abo sho trikutnik ne mav troh kutiv rivnih dvom pryamim Inshij argument pripuskaye protirichchya mizh vseznannyam i vsemogutnistyu zadayuchi pitannya Chi mozhe bog peredumati Kritika argumentu Blazhennij Avgustin govorit pro ce pitannya Vichnij Tvorec substanciya Jogo zhodnim chinom ne minyayetsya v chasi Jogo volya zlita z Jogo substanciyeyu I tomu Vin ne hoche to odnogo to inshogo te chogo Vin hoche Vin hoche raz i nazavzhdi a ne po riznomu spochatku ce potim te potim hoche togo chogo ne hotiv i ne hoche togo sho hotiv ranishe Podibna volya volya minliva a use minlive ne vichno Bog zhe nash vichnij Bog znahoditsya poza chasom i vin nezminnij chas kategoriya cogo svitu Argument svobodi voli oskarzhuye isnuvannya vseznayuchogo boga sho volodiye vilnoyu voleyu chi nadiliv neyu svoyi stvorinnya zayavlyayuchi pro vzayemoviklyuchnu prirodu cih dvoh vlastivostej Zgidno z cim dovodom yaksho Bog znaye majbutnye to vsi diyi lyudini prirecheni vidpovidati comu majbutnomu i vilnoyi voli u nogo takim chinom nemaye Inshij argument dodaye sho Bozha volya v takomu vipadku takozh obmezhena Jogo znannyam usogo sho Vin zrobit u vichnosti Kritika argumentu Blazhennij Avgustin vidpovidav na cej argument v nastupnomu dusi Vsyaka podiya i diya maye prichinu chi u voli Bozhij abo u voli lyudini abo voli angela ce ne superechit peredbachennyu majbutnogo Religijna dusha vibiraye i te i inshe te i inshe spoviduye Zaperechennya Kosmologichnogo argumentu poshiryuye pripushennya pro neobhidnist isnuvannya tvorcya u vsogo na samogo Boga Hto stvoriv Boga Cim zaperechuyetsya zayava sho pershoprichinoyu vsogo ye Bog a ne Vsesvit Problema kurki i yajcya Induktivni Argument vid bezgluzdosti stverdzhuye sho vsemogutnij i vseznayuchij suti nemaye sensu sho nebud robiti zokrema stvoryuvati vsesvit tomu sho u takoyi istoti nemaye potreb potreb chi bazhan vsi ci ponyattya sub yektivno pritamanni lyudini Takim chinom same isnuvannya vsesvitu superechit isnuvannyu vsemogutnogo boga Kritika argumentu Predstavlyati Boga takim sho ne maye bazhan i chuzhim svitu lyudskih pochuttiv oznachalo b predstavlyati lyudinu doskonalishoyu nizh Bog Ti hto viznaye tvorinnya svitu vvazhayut ce proyavom lyubovi Yedina prichina stvorennya svitu polyagaye v yavishi prevelikoyi lyubovi Bozhoyi Lyubov yu priviv Vin svit u buttya lyubov yu vede Vin jogo v comu jogo timchasovomu obrazi isnuvannya govorit predstavnik patristiki Isaak Sirin Istorichna indukciya ukladaye sho raz bilshist teyistichnih religij v istoriyi napriklad abo zreshtoyu stali rozglyadati yak hibni abo pomilkovi to za indukciyeyu vsi Teyistichni religiyi vklyuchayuchi suchasni hibni abo pomilkovi Kritika argumentu Yaksho rozglyadati cej argument to vse odno indukciya mozhe buti tilki nepovnoyu div Frensis Bekon Takozh viruyuchi lyudi rozglyadayut davnist yih religiyi navpaki yak pidtverdzhennya yiyi istinnosti Vse sho vidriznyayetsya davnistyu povazhno Sub yektivni Yak i sub yektivni argumenti na korist isnuvannya Boga sub yektivni argumenti proti nadprirodnogo pokladayutsya na privatni svidoctva abo pripushennya pro religijni odkrovennya Dosvid vid svidchen ochevidciv pokladayetsya na dumku suchasnih abo istorichnih osobistostej yaki ne virili abo virazhali silnij sumniv v isnuvanni Boga Kritika argumentu Svidchennya ochevidciv suchasnih abo istorichnih osib yaki ne virili abo virazhali silnij sumniv v isnuvanni Boga usyu istoriyu suprovodzhuvalisya svidchennyami ochevidciv suchasnih abo istorichnih osib yaki virili v isnuvannya Boga napriklad Platon Isaak Nyuton Blez Paskal Andre Mari Amper Majkl Faradej Karl Linnej Karl Fridrih Gauss Gans Kristian Ersted Vilyam Tomson Dzhozef Dzhon Tomson Tomas Alva Edison Dzhejms Preskott Dzhoul Dzhon Ambroz Fleming Gotfrid Vilgelm Lejbnic Maks Plank Maks Born Nils Bor Artur Kompton Volfgang Pauli Ervin Shredinger Verner Gejzenberg Robert Endryus Milliken Gulyelmo Markoni Charlz Gard Tauns Vilyam Deniel Fillips Pol Dirak Lomonosov Mihajlo Vasilovich Volfgang Amadej Mocart Jogann Sebastyan Bah Antonio Vivaldi Vilyam Shekspir Avraam Linkoln Jogann Volfgang fon Gete Kurt Gedel Ahmatova Anna Andriyivna Dzhordzh Gordon Bajron Charlz Dikkens Immanuyil Kant Robert Bojl Jogann Kepler Antuan Anri Bekkerel Tolstoj Lev Mikolajovich Tyutchev Fedir Ivanovich Pushkin Oleksandr Sergijovich Gogol Mikola Vasilovich Dostoyevskij Fedir Mihajlovich Pirogov Mikola Ivanovich Shevchenko Taras Grigorovich ta bagato inshih tvorciv zagalnolyudskogo nadbannya nauki i kulturi Vidpovid na kritiku Yevgraf Duluman pisav I yaksho toj chi inshij vchenij ruhaye nauku vpered i prodovzhuye viriti v boga to pro nogo mozhna skazati yak naukovec vin gigant genij ale yak mislitel filosof karlik Adzhe vin tilki tomu i ye lyudinoyu sho u svoyij nauci na dili ne viznaye niyakih nadprirodnih sil bogiv chortiv duhiv chudes Tak dlya viruyuchogo medika bog mozhe buti skriz v astronomiyi himiyi i tak dali tilki ne v medicini Pobozhnij astronom viganyaye boga z vsesvitu psiholog z lyudini ekonomist z suspilnogo zhittya Ochi zverneni do boga a svoyeyu naukovoyu robotoyu voni po suti vidhodyat podali vid boga zajvij raz dovodyachi sho boga nemaye Vidkrito yavlyayuchis tim hto shukaye Jogo usim sercem i hovayuchis vid tih hto usim sercem bizhit vid Nogo Bog regulyuye lyudske znannya pro Sebe Vin daye znaki vidimi dlya tih sho shukayut Jogo i nevidimi dlya bajduzhih do Nogo Tim hto hoche bachiti Vin daye dosit svitla Tim hto bachiti ne hoche Vin daye dosit pitmi Blez Paskal Dosvid vid superechlivih religij rizni religiyi po riznomu opisuyut boga i jogo pripisi Vsi superechlivi dani ne mozhut buti istinnimi odnochasno otzhe yaksho ne vsi to bagato bogiv ne isnuyut Ya stverdzhuyu sho mi obidva ateyisti Ya tilki viryu na odnogo boga menshe nizh Vi Koli Vi zrozumiyete chomu Vi vidhilyayete vsih inshih mozhlivih bogiv Vi zrozumiyete chomu ya vidhilyayu vashogo Stiven Genri Roberts istorik Originalnij tekst angl I contend that we are both atheists I just believe in one fewer god than you do When you understand why you dismiss all the other possible gods you will understand why I dismiss yours Div takozhApologetika Filosofiya religiyi Racionalizm Ateyizm Zhittya pislya smerti Argument Ikedi DzhefferisaPrimitkiGod s Existence Stanford Encyclopedia of Philosophy Compatibility of Science and Religion The National Academies of Sciences Leading scientists still reject God Nature DOI https doi org 10 1038 28478 Eminent scientists reject the supernatural a survey of the Fellows of the Royal Society BMC DOI https doi org 10 1186 1936 6434 6 33 Atheism Encyclopedia Britannica What Is the Definition of Atheism Learn Religions z dzherela 19 listopada 2016 Procitovano 2019 06 26 Alek Epshtejn Mozaika nereligioznogo svobodomysliya ateizm agnosticizm i drugie intellektualnye doktriny Strong Atheism vs Weak Atheism Learn Religions Definition of Weak Atheism Learn Religions Cline Austin Atheism vs Agnosticism What s the Difference Are they Alternatives to Each Other Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 24 veresnya 2006 Zdybicka Zofia J published 2005 PDF Universal Encyclopedia of Philosophy Polish Thomas Aquinas Association Arhiv originalu PDF za 16 lyutogo 2008 Procitovano 25 serpnya 2007 S 20 Schafersman Steven D Naturalism is an Essential Part of Science and Critical Inquiry 2021 01 25 u Wayback Machine Conference on Naturalism Theism and the Scientific Enterprise Department of Philosophy The University of Texas February 1997 Revised May 2007 Perevireno 27 serpnya 2007 r Pol Kurtc Novyj skepticizm issledovanie i nadezhnoe znanie Drange Theodore 1998 Atheism Agnosticism Noncognitivism en Arhiv originalu za 10 travnya 2013 Procitovano 1 travnya 2013 por Prem 13 1 9 Rim 1 19 20 DS 3004 Vatic I Cap 2 Vatic II DV 6 Hudiev Sergej 2013 Kak dokashat chto Bog sushestvuet Kratkoe vvedenie v apologetiku rosijskoyu Moskva Blagotvoritelnyj fond Missionerskij centr im iereya Daniila Sysoeva s 30 Teleological Arguments for God s Existence in Stanford Encyclopedia of Philosophy 1 Anselm Kenterberijskij Proslogion Sochineniya S 128 186 RIA Novosti 18 travnya 2017 Arhiv originalu za 7 listopada 2018 Procitovano 7 listopada 2018 ros http www skeptik net miracles mirro htm https www e reading by bookreader php 1023017 Duluman Pochemu ya perestal verit v boga html Cit po 10 myths and 10 Truths About Atheism nedostupne posilannya Los Angeles Times 24 December 2006Dzherela ta literaturaKolodnij A Dokazi buttya Boga Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Novoe vremya Bekon F Opyty ili Nastavleniya nravstvennye i politicheskie Per Z E Aleksandrova i E S Lagutina Soch V 2 t M 1977 T 2 S 349 482 Dekart R Soch V 2 t M 1989 T 1 1994 T 2 Gassendi P Metafizicheskoe issledovanie ili Somneniya i novye vozrazheniya protiv metafiziki Dekarta Soch V 2 t M 1968 T 2 S 397 778 Gobbs D Soch V 2 t M 1989 1991 Spinoza B Etika Per s lat N A Ivancov Izbr proizv V 2 t M 1957 T 1 S 359 618 Malbransh N Razyskaniya istiny Per s franc E B Smelova SPb 1999 Paskal B Mysli Per s franc E Lineckaya SPb 1995 Fenelon F Dokazatelstva o bytii Boga vzyatye iz poznaniya natury a osoblivo iz poznaniya chelovecheskogo skolko on mozhet ponyat samym prostym razumom Per s franc A Pavlov M 1778 Fenelon F Bytie Boga dokazannoe poznaniem prirody i cheloveka Per Dm Ivanov M 1809 Lokk D Soch V 3 t T 1 2 M 1985 Berkli Dzh Alkifron ili Melkij filosof On zhe Raboty raznyh let SPb 1996 S 9 252 Lejbnic G V Soch V 4 t M 1982 T 1 1989 T 4 Volf H Metafizika Per s nem V A Zhukov Hristian Volf i filosofiya v Rossii SPb 2001 S 227 358 Yum D Dialogi o estestvennoj religii Soch V 2 t M 1966 T 2 S 379 482 Volter F M Metafizicheskij traktat On zhe Filosofskie soch M 1988 S 227 274 Kondilyak E B de Logika ili Nachala iskusstva myslit Soch M 1983 T 3 S 183 270 Kant I Edinstvenno vozmozhnoe osnovanie dlya dokazatelstva bytiya Boga Soch V 6 t M 1964 T 1 S 391 508 on zhe Kritika chistogo razuma Tam zhe M 1964 T 3 Kant I Kritika prakticheskogo razuma Tam zhe M 1965 T 4 Ch 1 Gegel G V F Lekcii o dokazatelstve bytiya Boga On zhe Filosofiya religii V 2 t M 1977 T 2 S 335 495 Sochineniya inoka Zinoviya Kaz 1863 Zolotnickij V T Rassuzhdenie o bessmertii chelovecheskoj dushi kotoroe utverzhdaetsya chrez dokazatelstvo Bozhiego bytiya otkryvayushegosya iz mnogochislennyh sozdanij Mysli o dushe Rus metafizika XVIII v SPb 1996 S 158 167 Levshin A Pismo soderzhashee nekotorye rassuzhdeniya o poeme g na Voltera Tam zhe S 220 254 Galich A Bog Leksikon filosofskih predmetov SPb 1845 T 1 Vyp 1 S 116 118 Filaret Gumilevskij arhiep Pravoslavnoe dogmaticheskoe bogoslovie Chernigov 18652 Ch 1 2 Makarij Bulgakov arhiep Pravoslavno dogmaticheskoe bogoslovie SPb 18683 Golubinskij F A Lekcii po umozritelnomu bogosloviyu M 1868 Golubinskij F A Lekcii filosofii Vyp 3 Ontologiya M 1884 Nikanor Brovkovich arhiep Kritika Kritiki chistogo razuma Kanta Nikanor Brovkovich Pozitivnaya filosofiya i sverhchuvstvennoe bytie V 3 t T 3 SPb 1888 Yurkevich P D Po povodu statej bogoslovskogo soderzhaniya Yurkevich P D Filosofskie proizvedeniya M 1990 S 245 350 Chicherin B N Nauka i religiya M 1999 Neizdannyj Dostoevskij Zapisnye knizhki i tetradi 1860 1881 gg M 1971 S 667 706 Solovev V S Kant On zhe Soch V 10 t Pg b d T 10 S 345 380 on zhe Opravdanie dobra Tam zhe T 8 Kozlov A A Soznanie Boga i znanie o Boge Vospominanie ob ontologicheskom dokazatelstve bytiya Bozhiya VFiP 1895 Kn 4 29 S 445 460 Kn 5 30 S 558 567 Tolstoj L N Kritika dogmaticheskogo bogosloviya On zhe PSS M 1913 T 11 S 63 312 Kudryavcev Platonov V D Iz chtenij po filosofii religii Soch Serg P 1882 T 2 Vyp 3 S 206 509 Belyaev A D O bezbozhii i antihriste Serg P 1898 T 1 Tihomirov P V Immanentnaya kritika racionalnogo bogosloviya Gnoseologicheskie i metafizicheskie predposylki istiny bytiya Bozhiya H 1899 Akvilonov E P O fiziko teleologicheskom dokazatelstve bytiya Bozhiya SPb 1905 Malinovskij N prot Ocherk pravoslavnogo dogmaticheskogo bogosloviya Serg P 1911 19122 Vyp 1 2 Glagolev S S Bog Posobie k izucheniyu osnovnogo bogosloviya M 1912 Svetlov P Ya Hristianskoe verouchenie v apologeticheskom izlozhenii H 1910 Rozanov V V Legenda o Velikom Inkvizitore F M Dostoevskogo SPb 1906 Chelpanov G I Vvedenie v filosofiyu K 19072 Vvedenskij A I Logika kak chast teorii poznaniya SPb 19122 on zhe Sudba very v Boga v borbe s ateizmom Mysl Pg 1922 2 S 3 20 Bulgakov S N Svet Nevechernij M 1917 Trubeckoj E N Metafizicheskie predpolozheniya poznaniya M 1917 Berdyaev N A Filosofiya svobodnogo duha problematika i apologiya hristianstva P 1927 1928 Ch 1 Frank S L K istorii ontologicheskogo dokazatelstva Frank S L Predmet znaniya Pg 1915 S 438 504 Frank S L Ontologicheskoe dokazatelstvo bytiya Boga Frank S L Po tu storonu pravogo i levogo P 1972 S 107 151 Losev A F Dialektika mifa M 2001 Elchaninov A svyash Zapisi M 1992 Losskij Vl Vera i bogoslovie Elchaninov A Spor o Sofii St raznyh let M 1996 S 149 160 Florenskij P svyash Ikonostas Soch V 4 t M 1996 T 2 S 419 426 Clarke S A Demonstration of the Being and Attributes of God L 1705 1706 Paley W Natural Theology or Evidences of the Existence and Attributes of the Deity Coll from the Appearances of Nature L 1802 Yurkevich P D Dokazatelstva bytiya Bozhiya TKDA 1861 3 S 327 357 4 S 467 496 5 S 30 64 Clifford W K The Ethics of Belief Idem Lectures and Essays L 1879 Loginov V Dekartovy dokazatelstva bytiya Bozhiya ViR 1897 T 2 Ch 1 S 353 372 Golubev V Bog kak pervaya prichina bytiya s filosofskoj i estestvennonauchnoj tochki zreniya ViR 1904 T 2 Ch 2 S 277 292 325 336 358 370 382 392 otd ott H 1905 Vladimir Bogoyavlenskij sshmch Dokazatelstvo bytiya Bozhiya M 1912 Gruzenberg S O Bogoponimanie Dekarta Opyt krit analiza ontologicheskogo i antropologicheskogo argumenta bytiya Boga VFiP 1913 Kn 3 118 S 273 296 Markov I Dekartovo ontologicheskoe dokazatelstvo sushestvovaniya Boga Serg P 1914 Hartshorne C Man s Vision of God and the Logic of Theism N Y 1941 Plantinga A The Ontological Argument from St Anselm to Contemporary Philosophers N Y 1965 Plantinga A The Nature of Necessity Oxf 1974 Plantinga A Reason and Belief in God Faith and Rationality Ed A Plantinga and N Wolterstorff Notre Dame Ind 1983 Heinrich D Der ontologische Gottesbeweis Tub 19672 BarnesJ The Ontological Argument L 1972 Knudsen H Gottesbeweise in Deutschen Idealismus B N Y 1972 Reichenbach B The Cosmological Argument Springfield 1972 Rowe W The Cosmological Argument Princeton 1975 Swinburne R The Existence of God Oxf 1979 Craig W The Cosmological Argument from Plato to Leibniz L 1980 Kyung G Sushestvuet li Bog M 1982 Mavrodes G Religion and the Queerness of Morality Rationality Religious Belief and Moral Commitment Ed R Audi and W Wainwright Ithaca 1986 Argumente fur Gott Gott Denker von der Anticke bis zur Gegenwart Ein Autoren Lexicon Hrsg K H Weger Freiburg i Br 1987 Sala G B Kant und die Frage nach Gott Gottbeweise und Gottesbeweiskritik in den Schriften Kants B N Y 1990 Klassische Gottesbeweise in der Sicht der gegenwartigen Logik und Wissenschaftstheorie Hrsg F Ricken Stuttg 1991