Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пе́рший хресто́вий похі́д (1096—1099) — військова експедиція християнської Європи, яка ставила за мету відвоювати Святу землю, захоплену мусульманами у Леванті, результатом якої стало звільнення Святого Міста Єрусалим у 1099 році. Похід ініціював у листопаді 1095 папа Урбан II у відповідь на заклик візантійського імператора Олексія I Комніна допомогти в боротьбі проти вторгнення армії Сельджуків з Анатолії. Невдовзі після початку головною метою кампанії стало повернення під християнську владу Святого міста Єрусалим та Святої Землі, а також визволення східних християн з-під ісламського панування.
| Перший Хрестовий похід | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Частина Хрестових походів | |||||||||
 Здобуття Єрусалима як найбільше досягнення походу | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Хрестоносці:
| Мусульмани: | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Урбан II | Килич-Арслан_I | ||||||||
| Сили | |||||||||
| Хрестоносці:
Візантія: | Невідомо | ||||||||
Під час походу селяни та лицарі з багатьох країн західної Європи переправилися спочатку до Константинополя, а потім у напрямку Єрусалима. Хрестоносці висадилися поблизу Єрусалима, розпочавши його облогу, та здобули місто в липні 1099, після чого відмовилися повернути Єрусалим під контроль Візантійської імперії, заснувавши натомість власну державу — Єрусалимське королівство. Окрім того, було засновано інші держави під орудою хрестоносців — графство Триполі, Антіохійське князівство та Едеське графство.
Перший хрестовий похід розпочав низку військових кампаній християнських держав проти мусульманського завоювання, а також став першим серйозним кроком до відновлення міжнародної торгівлі, замороженої з часу падіння Західної Римської імперії 476 року.
Причини
У 1071 році візантійська армія під командуванням імператора Романа IV Діогена зазнала поразки від султана турків-сельджуків Алп-Арслана в битві біля Манцикерта, що спричинило позбавлення імператора влади і початок громадянської війни у Візантійській імперії, яка тривала до 1081 року. Громадянська війна дозволила сельджуцьким військам окупувати значну частину Анатолії, де ними була створена нова держава зі столицею в місті Нікея, яку вони захопили в 1075 році.
Однак на початку 1090-х мусульманський світ відчував нестачу вождів та потерпав від міжусобиць після майже одночасної смерті всіх тогочасних лідерів.
У березні 1095 на собор у П'яченці прибуло посольство Олексія I Комніна з проханням допомоги в боротьбі проти сельджуків.
27 листопада 1095 на соборі в Клермоні папа Урбан II закликав до хрестового походу проти сельджуків, які захопили Святу Землю і шляхи паломництва в Малій Азії.
Папа Урбан II обрав 15 серпня 1096 датою початку походу, хоча ще раніше ам'єнським ченцем Петром Пустельником було зібране багатотисячне ополчення, переважно з селян і бідних лицарів Північної і Центральної Європи, що не мало ні коней, ні запасів продовольства і влаштовувало дорогою на Схід жорстокі єврейські погроми, розбоєм здобуваючи собі провіант. Більша його частина була перебита ще в Європі, а решта загинула в Малій Азії від рук сельджуків. Слідом за бідняками до Святої Землі попрямувало зібране по всій Європі лицарське військо, котре очолили імениті сеньйори, зокрема брати французького і англійського королів.
Ситуація в Європі
Більша частина Західної Європи перебувала у відносному спокої після хрещення саксів, вікінгів та угорців наприкінці X століття. Проте колапс імперії Каролінгів призвів до появи цілого класу вояків, єдиними заняттями яких були міжусобні війни. Насильство з боку лицарів періодично засуджувалося церквою, яка урешті-решт запровадила «Мир та перемир'я Боже» (лат. Pax Dei, Treuga Dei), яке забороняло бойові дії в певні дні року. Водночас реформи папства призвели до конфлікту з імператором Священної Римської імперії. Папа Григорій VII схвалював війни проти імператора, підводячи під них теологічне підґрунтя. Використання лицарів в ім'я християнства стало політикою, прийнятною для папства, причому лицарі могли використовуватися не лише проти політичних ворогів, а також у боротьбі з Андалусією та, теоретично, з сельджуками на сході.
Ще 1071 року візантійське військо зазнало вирішальної поразки від мусульман під Манцикертом у Східній Анатолії. Обурення Папи Римського викликала й вістка зі Святої Землі про те, що благочестиві паломники-християни нібито піддаються знущанням з боку «нехристів». Папа Римський Урбан II (близько 1042—1099) вирішив скористатися церковним собором у Клермоні, що відбувся в листопаді 1095 року, аби закликати до «збройного паломництва» в Єрусалим. При цьому він не скупився на слова, яскраво змальовуючи всі жахіття, які переживають нещасні християни в Палестині:
 | «…«Народ проклятий, чужоземний, далекий від Бога, виродки, серце і розум яких не вірить у Бога, які напали на землі тих християн, спустошивши їх мечами, пограбуваннями та вогнем, а мешканців забрав до себе в полон чи умертвив, церкви ж Божі або зрівняв із землею або ж обернув на своє богослужіння… Хто ж має обов'язок помститися за це й вихопити з їхніх рук награбоване, як не ви. Вас спонукають до подвигів предків велич і слава короля Карла Великого та інших ваших правителів. Особливо до вас має взивати свята гробниця спасителя й Господа нашого, котрою володіють нині нечестиві народи… Єрусалим — пуп землі, країна, що квітне, він як райський сад за чарівністю своєю… І це царське місто, яке лежить у центрі світу, захоплене тепер ворогами Господа, загарбане тими, хто не знає істинного Бога, та став святилищем поганців». |  |
Очевидно, що Папа Римський все дещо перебільшив. Фактом залишається те, що мусульманські правителі Єрусалима справді стягували плату «за вхід» до міста. Християнським прочанам така ситуація видавалася принизливою. Тим більше, що в Єрусалимі руйнувалися святі місця та знищувалися пам'ятки християнства.
Покласти край такому становищу — саме такою була мета першого хрестового походу. 1096 року близько 300 тисяч європейських лицарів у надії на багату здобич вирушили до Святої Землі. Бойовий дух учасників хрестового походу Папа Римський Урбан Другий намагався підтримати ще й тим, що обіцяв відпустити всі гріхи — й ті, що були скоєні в минулому, й ті, що будуть скоєні в майбутньому.
Передвісники першого хрестового походу
З середини XI ст. відбулось кілька успішних військових виправ армій християнської Європи проти мусульман, які надали європейцям впевненості у своїх силах і розглядаються багатьма істориками як передвісники хрестових походів. Одним з найважливіших із них був успішний напад на Махдію у 1087 р. — атака об'єднаної флотилії морських республік Пізи та Генуї на північноафриканське місто Махдія, столицю Іфрікії (сучасний Туніс) під владою берберської династії Зірідів. Історик хрестових походів Карл Ердманн вважає напад на Махдію прямим попередником Першого хрестового походу ("ganz als Kreuzzug ausgeführt "), який відбувся через вісім років після цієї події, оскільки:
- він проводився під прапором Святого Петра;
- проти демонізованого мусульманського правителя;
- певний вид індульгенцій було надано учасникам бойових дій Папою Віктором III.
Морські флоти Пізи та Генуї через вісім років після спільного нападу на Махдію зіграли ключову роль у доставці армій хрестоносців у Палестину та організації логістики першого Хрестового походу.
Хронологія
27.11.1095 — папа Урбан ІІ закликав до Хрестового походу на соборі в Клермоні.
Серпень 1096 — чотири головні армії хрестоносців рушили до Святої Землі різними маршрутами.
1097 у Константинополі хрестоносці з'єднались з візантійською армією та залишками армії «селянського хрестового походу» Петра Пустельника.
19.06.1097 — взяття Нікеї;
01.07.1097 — битва при Дорілеї;
03.06.1098 — взяття Антіохії;
07.06.1099 — початок облоги Єрусалиму;
15.07.1099 — взяття Єрусалиму
22.07.1099 — заснування Єрусалимського королівства
12.08.1099 — битва при Аскалоні
Облога Антіохії
3 червня 1098 після шестимісячної облоги лицарями-хрестоносцями завойовано місто Антіохія, що перебувало під владою турків-сельджуків. Місто було розграбоване, а тисячі мусульман вбиті.
Захоплення Єрусалима
На початку липня 1098 року лицарі-християни завоювали Нікею та Антіохію. Через Ліван вони просунулися далі до теперішніх Хайфи та Яффи. В Едессі брат Ґотфріда Буйонського (близько 1060—1100) Балдуїн заснував першу державу хрестоносців.
У липні 1099 року хрестоносці підійшли до Єрусалима. З 300 тисяч лицарів до стін міста дісталися дещо понад 20 тисяч виснажених воїнів. І все ж таки за допомогою таранів та зброї для метання каміння їм вдалося захопити Єрусалим. Лицарі-християни з криками «Так хоче Бог!» увірвались до міста та влаштували там криваве побоїще. Мало кому з жителів вдалось врятуватися. Проголосивши цю бійню «очищенням» Єрусалима від «нехристів», хрестоносці влаштували в зруйнованому місті ходу вдячності. Цього дня були вбиті 70 тисяч людей.
Держава хрестоносців і подовження міжрелігійних воєн
Улітку 1099 року Готфрід Буйонський, на той час уже властитель Єрусалимського королівства, отримав титул «Захисника Гробу Господнього» (лат. Advocatus Sancti Sepulchri). На Близькому Сході та в Малій Азії, поруч з Едеським графством та Єрусалимським королівством, виникла ціла низка держав хрестоносців, наприклад, Мала Вірменія, Антіохійське князівство та Триполітанське графство.
Усі вони проіснували недовго, оскільки новий порядок на Близькому Сході виявився нестійким. Потужні мусульманські країни такі, як Дамаський емірат, Каїрський фатімідський халіфат та Сельджуцький султанат, дуже ревниво спостерігали за діями хрестоносців на Святій Землі. Згодом вони неодноразово робили спроби повернути території, які в них відібрали християни. Ця обставина також використовувалася папським престолом як привід для продовження хрестових походів. Після першого хрестового походу відбулися ще сім. Ця авантюра, жертвами якої стали сотні тисяч людей, тривала до середини XIII сторіччя.
У Європі ж хрестові походи сприяли згуртуванню християнських народів під знаком хреста на чолі з Папою Римським. Ця християнська самосвідомість довгий час забезпечувала єдність Європи. Боротьба зі спільним ворогом, в цьому випадку з мусульманами у Святій Землі, обумовила виникнення європейської самосвідомості. Але відчуття спільноти в європейців було пов'язано з різко негативним ставленням до іновірців. Отже, європейська самосвідомість на той час ґрунтувалася не на об'єднавчому, а на роз'єднувальному принципі.
Наслідки та спадок
Більшість хрестоносців вважали своє паломництво завершеним і поверталися додому. Захищати Палестину залишилося лише 300 лицарів і 2000 піхотинців. Саме підтримка лицарів з Лотарингії дозволила Годфріду прийняти світське керівництво Єрусалимом, незважаючи на претензії Раймунда. Коли він помер роком пізніше, ті самі лотарингці зірвали папського легата Дагоберта Пізанського та його плани перетворити Єрусалим на теократію, а натомість зробили Балдуїна першим латинським королем Єрусалиму. Боемунд повернувся до Європи, щоб воювати з візантійцями з Італії, але зазнав поразки в 1108 році під Діррахієм. Після смерті Раймонда його спадкоємці захопили Триполі в 1109 році за підтримки генуезців. Відносини між новоствореними державами хрестоносців Едеського графства та Антіохійського князівства були змінними. Вони воювали разом у програній хрестоносцями битві під Харраном в 1104 році, але антіохійці заявили про сюзеренітет і заблокували повернення Балдуїна II Єрусалимського після його захоплення в битві. Франки були повністю залучені в близькосхідну політику, в результаті чого мусульмани і християни часто воювали один з одним. Територіальна експансія Антіохії завершилася в 1119 році великою поразкою турків у .
Джерела
- Промова папи Урбана II на соборі у Клермоні, що дала початок Першому хрестовому походу (варіанти різних хроністів) [ 1 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Примітки
- Asbridge, Thomas. The First Crusade: A New History. Oxford, 2004 ()
- Riley-Smith, Jonathan. The First Crusade and the Idea of Crusading. University of Pennsylvania, 1991. ()
- Erdmann 1977 (1935).
- Tyerman, Christopher (23 травня 2019). The World of the Crusades (англ.). Yale University Press. с. 116. ISBN .
- Asbridge, Thomas (19 січня 2012). The Crusades: The War for the Holy Land (англ.). Simon and Schuster. с. 142—149. ISBN .
- Jotischky, Andrew (17 лютого 2017). Crusading and the Crusader States (англ.). Taylor & Francis. с. 70. ISBN .
- Jotischky, Andrew (17 лютого 2017). Crusading and the Crusader States (англ.). Taylor & Francis. с. 67—68. ISBN .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pe rshij hresto vij pohi d 1096 1099 vijskova ekspediciya hristiyanskoyi Yevropi yaka stavila za metu vidvoyuvati Svyatu zemlyu zahoplenu musulmanami u Levanti rezultatom yakoyi stalo zvilnennya Svyatogo Mista Yerusalim u 1099 roci Pohid iniciyuvav u listopadi 1095 papa Urban II u vidpovid na zaklik vizantijskogo imperatora Oleksiya I Komnina dopomogti v borotbi proti vtorgnennya armiyi Seldzhukiv z Anatoliyi Nevdovzi pislya pochatku golovnoyu metoyu kampaniyi stalo povernennya pid hristiyansku vladu Svyatogo mista Yerusalim ta Svyatoyi Zemli a takozh vizvolennya shidnih hristiyan z pid islamskogo panuvannya Pershij Hrestovij pohidChastina Hrestovih pohodivZdobuttya Yerusalima yak najbilshe dosyagnennya pohoduData1096 1099MisceBlizkij Shid Anatoliya Levant Palestina RezultatPeremoga hrestonoscivTeritorialni zminiStvoreno Yerusalimske korolivstvo ta inshi derzhavi hrestonoscivStoroniHrestonosci Svyashenna Rimska Imperiya Francuzke korolivstvo Korolivstvo Angliya Gercogstvo Apuliya Vizantijska imperiyaMusulmani Seldzhuki Danishmendidi Fatimidi Almoravidi Abbasidskij halifatKomanduvachiUrban II Gotfrid Buljonskij Rajmund IV Tuluzkij Etyen II de Blua Balduyin I Bulonskij Yevstahij III Robert II Flandrskij Gugo Velikij Robert III Normandskij Boemund I Tarentskij Tankred Tarentskij Oleksij I Komnin Tatikij Kostandin IKilich Arslan I Shams al Malyuk Dukak arab شمس الملوك أبو نصر دقاق Fakr al Malik arab فخر الملك Danishmend Gazi Iftihar ad Daulya Al Afdal Shahanshah arab الأفضل شاهنشاه بن بدر الجمالي SiliHrestonosci 42 000 62 000 voyakiv 35 000 50 000 pihotinciv 7 000 10 000 licariv Vizantiya 2 tis voyakivNevidomo Pid chas pohodu selyani ta licari z bagatoh krayin zahidnoyi Yevropi perepravilisya spochatku do Konstantinopolya a potim u napryamku Yerusalima Hrestonosci visadilisya poblizu Yerusalima rozpochavshi jogo oblogu ta zdobuli misto v lipni 1099 pislya chogo vidmovilisya povernuti Yerusalim pid kontrol Vizantijskoyi imperiyi zasnuvavshi natomist vlasnu derzhavu Yerusalimske korolivstvo Okrim togo bulo zasnovano inshi derzhavi pid orudoyu hrestonosciv grafstvo Tripoli Antiohijske knyazivstvo ta Edeske grafstvo Pershij hrestovij pohid rozpochav nizku vijskovih kampanij hristiyanskih derzhav proti musulmanskogo zavoyuvannya a takozh stav pershim serjoznim krokom do vidnovlennya mizhnarodnoyi torgivli zamorozhenoyi z chasu padinnya Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi 476 roku PrichiniU 1071 roci vizantijska armiya pid komanduvannyam imperatora Romana IV Diogena zaznala porazki vid sultana turkiv seldzhukiv Alp Arslana v bitvi bilya Mancikerta sho sprichinilo pozbavlennya imperatora vladi i pochatok gromadyanskoyi vijni u Vizantijskij imperiyi yaka trivala do 1081 roku Gromadyanska vijna dozvolila seldzhuckim vijskam okupuvati znachnu chastinu Anatoliyi de nimi bula stvorena nova derzhava zi stoliceyu v misti Nikeya yaku voni zahopili v 1075 roci Odnak na pochatku 1090 h musulmanskij svit vidchuvav nestachu vozhdiv ta poterpav vid mizhusobic pislya majzhe odnochasnoyi smerti vsih togochasnih lideriv U berezni 1095 na sobor u P yachenci pribulo posolstvo Oleksiya I Komnina z prohannyam dopomogi v borotbi proti seldzhukiv 27 listopada 1095 na sobori v Klermoni papa Urban II zaklikav do hrestovogo pohodu proti seldzhukiv yaki zahopili Svyatu Zemlyu i shlyahi palomnictva v Malij Aziyi Papa Urban II obrav 15 serpnya 1096 datoyu pochatku pohodu hocha she ranishe am yenskim chencem Petrom Pustelnikom bulo zibrane bagatotisyachne opolchennya perevazhno z selyan i bidnih licariv Pivnichnoyi i Centralnoyi Yevropi sho ne malo ni konej ni zapasiv prodovolstva i vlashtovuvalo dorogoyu na Shid zhorstoki yevrejski pogromi rozboyem zdobuvayuchi sobi proviant Bilsha jogo chastina bula perebita she v Yevropi a reshta zaginula v Malij Aziyi vid ruk seldzhukiv Slidom za bidnyakami do Svyatoyi Zemli popryamuvalo zibrane po vsij Yevropi licarske vijsko kotre ocholili imeniti senjori zokrema brati francuzkogo i anglijskogo koroliv Situaciya v YevropiBilsha chastina Zahidnoyi Yevropi perebuvala u vidnosnomu spokoyi pislya hreshennya saksiv vikingiv ta ugorciv naprikinci X stolittya Prote kolaps imperiyi Karolingiv prizviv do poyavi cilogo klasu voyakiv yedinimi zanyattyami yakih buli mizhusobni vijni Nasilstvo z boku licariv periodichno zasudzhuvalosya cerkvoyu yaka ureshti resht zaprovadila Mir ta peremir ya Bozhe lat Pax Dei Treuga Dei yake zaboronyalo bojovi diyi v pevni dni roku Vodnochas reformi papstva prizveli do konfliktu z imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Papa Grigorij VII shvalyuvav vijni proti imperatora pidvodyachi pid nih teologichne pidgruntya Vikoristannya licariv v im ya hristiyanstva stalo politikoyu prijnyatnoyu dlya papstva prichomu licari mogli vikoristovuvatisya ne lishe proti politichnih vorogiv a takozh u borotbi z Andalusiyeyu ta teoretichno z seldzhukami na shodi She 1071 roku vizantijske vijsko zaznalo virishalnoyi porazki vid musulman pid Mancikertom u Shidnij Anatoliyi Oburennya Papi Rimskogo viklikala j vistka zi Svyatoyi Zemli pro te sho blagochestivi palomniki hristiyani nibito piddayutsya znushannyam z boku nehristiv Papa Rimskij Urban II blizko 1042 1099 virishiv skoristatisya cerkovnim soborom u Klermoni sho vidbuvsya v listopadi 1095 roku abi zaklikati do zbrojnogo palomnictva v Yerusalim Pri comu vin ne skupivsya na slova yaskravo zmalovuyuchi vsi zhahittya yaki perezhivayut neshasni hristiyani v Palestini Narod proklyatij chuzhozemnij dalekij vid Boga virodki serce i rozum yakih ne virit u Boga yaki napali na zemli tih hristiyan spustoshivshi yih mechami pograbuvannyami ta vognem a meshkanciv zabrav do sebe v polon chi umertviv cerkvi zh Bozhi abo zrivnyav iz zemleyu abo zh obernuv na svoye bogosluzhinnya Hto zh maye obov yazok pomstitisya za ce j vihopiti z yihnih ruk nagrabovane yak ne vi Vas sponukayut do podvigiv predkiv velich i slava korolya Karla Velikogo ta inshih vashih praviteliv Osoblivo do vas maye vzivati svyata grobnicya spasitelya j Gospoda nashogo kotroyu volodiyut nini nechestivi narodi Yerusalim pup zemli krayina sho kvitne vin yak rajskij sad za charivnistyu svoyeyu I ce carske misto yake lezhit u centri svitu zahoplene teper vorogami Gospoda zagarbane timi hto ne znaye istinnogo Boga ta stav svyatilishem poganciv Ochevidno sho Papa Rimskij vse desho perebilshiv Faktom zalishayetsya te sho musulmanski praviteli Yerusalima spravdi styaguvali platu za vhid do mista Hristiyanskim prochanam taka situaciya vidavalasya prinizlivoyu Tim bilshe sho v Yerusalimi rujnuvalisya svyati miscya ta znishuvalisya pam yatki hristiyanstva Poklasti kraj takomu stanovishu same takoyu bula meta pershogo hrestovogo pohodu 1096 roku blizko 300 tisyach yevropejskih licariv u nadiyi na bagatu zdobich virushili do Svyatoyi Zemli Bojovij duh uchasnikiv hrestovogo pohodu Papa Rimskij Urban Drugij namagavsya pidtrimati she j tim sho obicyav vidpustiti vsi grihi j ti sho buli skoyeni v minulomu j ti sho budut skoyeni v majbutnomu Peredvisniki pershogo hrestovogo pohoduZ seredini XI st vidbulos kilka uspishnih vijskovih viprav armij hristiyanskoyi Yevropi proti musulman yaki nadali yevropejcyam vpevnenosti u svoyih silah i rozglyadayutsya bagatma istorikami yak peredvisniki hrestovih pohodiv Odnim z najvazhlivishih iz nih buv uspishnij napad na Mahdiyu u 1087 r ataka ob yednanoyi flotiliyi morskih respublik Pizi ta Genuyi na pivnichnoafrikanske misto Mahdiya stolicyu Ifrikiyi suchasnij Tunis pid vladoyu berberskoyi dinastiyi Ziridiv Istorik hrestovih pohodiv Karl Erdmann vvazhaye napad na Mahdiyu pryamim poperednikom Pershogo hrestovogo pohodu ganz als Kreuzzug ausgefuhrt yakij vidbuvsya cherez visim rokiv pislya ciyeyi podiyi oskilki vin provodivsya pid praporom Svyatogo Petra proti demonizovanogo musulmanskogo pravitelya pevnij vid indulgencij bulo nadano uchasnikam bojovih dij Papoyu Viktorom III Morski floti Pizi ta Genuyi cherez visim rokiv pislya spilnogo napadu na Mahdiyu zigrali klyuchovu rol u dostavci armij hrestonosciv u Palestinu ta organizaciyi logistiki pershogo Hrestovogo pohodu HronologiyaShlyahi golovnih armij pid chas 1 go hrestovogo pohodu 27 11 1095 papa Urban II zaklikav do Hrestovogo pohodu na sobori v Klermoni Serpen 1096 chotiri golovni armiyi hrestonosciv rushili do Svyatoyi Zemli riznimi marshrutami 1097 u Konstantinopoli hrestonosci z yednalis z vizantijskoyu armiyeyu ta zalishkami armiyi selyanskogo hrestovogo pohodu Petra Pustelnika 19 06 1097 vzyattya Nikeyi 01 07 1097 bitva pri Dorileyi 03 06 1098 vzyattya Antiohiyi 07 06 1099 pochatok oblogi Yerusalimu 15 07 1099 vzyattya Yerusalimu 22 07 1099 zasnuvannya Yerusalimskogo korolivstva 12 08 1099 bitva pri AskaloniObloga AntiohiyiDokladnishe Obloga Antiohiyi 1097 1098 Ruh armij pid chas pershogo hrestovogo pohodu 3 chervnya 1098 pislya shestimisyachnoyi oblogi licaryami hrestonoscyami zavojovano misto Antiohiya sho perebuvalo pid vladoyu turkiv seldzhukiv Misto bulo rozgrabovane a tisyachi musulman vbiti Zahoplennya YerusalimaDokladnishe Obloga Yerusalima 1099 Na pochatku lipnya 1098 roku licari hristiyani zavoyuvali Nikeyu ta Antiohiyu Cherez Livan voni prosunulisya dali do teperishnih Hajfi ta Yaffi V Edessi brat Gotfrida Bujonskogo blizko 1060 1100 Balduyin zasnuvav pershu derzhavu hrestonosciv U lipni 1099 roku hrestonosci pidijshli do Yerusalima Z 300 tisyach licariv do stin mista distalisya desho ponad 20 tisyach visnazhenih voyiniv I vse zh taki za dopomogoyu taraniv ta zbroyi dlya metannya kaminnya yim vdalosya zahopiti Yerusalim Licari hristiyani z krikami Tak hoche Bog uvirvalis do mista ta vlashtuvali tam krivave poboyishe Malo komu z zhiteliv vdalos vryatuvatisya Progolosivshi cyu bijnyu ochishennyam Yerusalima vid nehristiv hrestonosci vlashtuvali v zrujnovanomu misti hodu vdyachnosti Cogo dnya buli vbiti 70 tisyach lyudej Derzhava hrestonosciv i podovzhennya mizhreligijnih voyenDokladnishe Bitva pri Askaloni Ulitku 1099 roku Gotfrid Bujonskij na toj chas uzhe vlastitel Yerusalimskogo korolivstva otrimav titul Zahisnika Grobu Gospodnogo lat Advocatus Sancti Sepulchri Na Blizkomu Shodi ta v Malij Aziyi poruch z Edeskim grafstvom ta Yerusalimskim korolivstvom vinikla cila nizka derzhav hrestonosciv napriklad Mala Virmeniya Antiohijske knyazivstvo ta Tripolitanske grafstvo Usi voni proisnuvali nedovgo oskilki novij poryadok na Blizkomu Shodi viyavivsya nestijkim Potuzhni musulmanski krayini taki yak Damaskij emirat Kayirskij fatimidskij halifat ta Seldzhuckij sultanat duzhe revnivo sposterigali za diyami hrestonosciv na Svyatij Zemli Zgodom voni neodnorazovo robili sprobi povernuti teritoriyi yaki v nih vidibrali hristiyani Cya obstavina takozh vikoristovuvalasya papskim prestolom yak privid dlya prodovzhennya hrestovih pohodiv Pislya pershogo hrestovogo pohodu vidbulisya she sim Cya avantyura zhertvami yakoyi stali sotni tisyach lyudej trivala do seredini XIII storichchya U Yevropi zh hrestovi pohodi spriyali zgurtuvannyu hristiyanskih narodiv pid znakom hresta na choli z Papoyu Rimskim Cya hristiyanska samosvidomist dovgij chas zabezpechuvala yednist Yevropi Borotba zi spilnim vorogom v comu vipadku z musulmanami u Svyatij Zemli obumovila viniknennya yevropejskoyi samosvidomosti Ale vidchuttya spilnoti v yevropejciv bulo pov yazano z rizko negativnim stavlennyam do inovirciv Otzhe yevropejska samosvidomist na toj chas gruntuvalasya ne na ob yednavchomu a na roz yednuvalnomu principi Naslidki ta spadokDerzhavi hrestonosciv mizh Pershim i Drugim hrestovimi pohodami Bilshist hrestonosciv vvazhali svoye palomnictvo zavershenim i povertalisya dodomu Zahishati Palestinu zalishilosya lishe 300 licariv i 2000 pihotinciv Same pidtrimka licariv z Lotaringiyi dozvolila Godfridu prijnyati svitske kerivnictvo Yerusalimom nezvazhayuchi na pretenziyi Rajmunda Koli vin pomer rokom piznishe ti sami lotaringci zirvali papskogo legata Dagoberta Pizanskogo ta jogo plani peretvoriti Yerusalim na teokratiyu a natomist zrobili Balduyina pershim latinskim korolem Yerusalimu Boemund povernuvsya do Yevropi shob voyuvati z vizantijcyami z Italiyi ale zaznav porazki v 1108 roci pid Dirrahiyem Pislya smerti Rajmonda jogo spadkoyemci zahopili Tripoli v 1109 roci za pidtrimki genuezciv Vidnosini mizh novostvorenimi derzhavami hrestonosciv Edeskogo grafstva ta Antiohijskogo knyazivstva buli zminnimi Voni voyuvali razom u progranij hrestonoscyami bitvi pid Harranom v 1104 roci ale antiohijci zayavili pro syuzerenitet i zablokuvali povernennya Balduyina II Yerusalimskogo pislya jogo zahoplennya v bitvi Franki buli povnistyu zalucheni v blizkoshidnu politiku v rezultati chogo musulmani i hristiyani chasto voyuvali odin z odnim Teritorialna ekspansiya Antiohiyi zavershilasya v 1119 roci velikoyu porazkoyu turkiv u DzherelaPromova papi Urbana II na sobori u Klermoni sho dala pochatok Pershomu hrestovomu pohodu varianti riznih hronistiv 1 kvitnya 2018 u Wayback Machine PrimitkiAsbridge Thomas The First Crusade A New History Oxford 2004 ISBN 0 19 517823 8 Riley Smith Jonathan The First Crusade and the Idea of Crusading University of Pennsylvania 1991 ISBN 0 8122 1363 7 Erdmann 1977 1935 Tyerman Christopher 23 travnya 2019 The World of the Crusades angl Yale University Press s 116 ISBN 978 0 300 24545 5 Asbridge Thomas 19 sichnya 2012 The Crusades The War for the Holy Land angl Simon and Schuster s 142 149 ISBN 978 1 84983 770 5 Jotischky Andrew 17 lyutogo 2017 Crusading and the Crusader States angl Taylor amp Francis s 70 ISBN 978 1 351 98392 1 Jotischky Andrew 17 lyutogo 2017 Crusading and the Crusader States angl Taylor amp Francis s 67 68 ISBN 978 1 351 98392 1