Війна королеви Анни (англ. Queen Anne's War) — друга в серії між Королівством Англії (з 1707 року — Королівством Великої Британії), та королівствами Франція та Іспанія, що велися у Північній Америці під час правління Анни, королеви Великої Британії, в період з 1702 до 1713 року. В Європі конфлікт зазвичай розглядають як американський театр Війни за іспанську спадщину. В Америці це частіше розглядається як самостійний конфлікт — Війна королеви Анни або Третя індіанська війна. У Франції вона була відома як Друга міжколоніальна війна.
Війна королеви Анни Queen Anne's War | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Війна за іспанську спадщину Індіанські війни | ||||||||
Становище сторін напередодні початку війни королеви Анни | ||||||||
| ||||||||
Сторони | ||||||||
Королівство Франція * Нова Франція Іспанська імперія * Нова Іспанія | Королівство Англія (до 1707 року) * Британська Америка Королівство Велика Британія (після 1707 року) * Мускоги * Чикасо * | Ірокезька конфедерація | ||||||
Командувачі | ||||||||
| |
Воєнні дії в Америці велися в основному на території Акадії. В результаті перемоги англійців у війні за умовами Утрехтського договору 1713 року до Англії відійшли майже вся Акадія, Ньюфаундленд і узбережжя Гудзонової затоки.
Фронти війни
Європейська війна за Іспанську спадщину, що розпочалась в 1701 році, супроводжувалась війною між французькими, іспанськими та англійськими колоністами за контроль над землями у Північній Америці, що отримала серед англійських колоністів назву Війни королеви Анни. Кожна сторона залучала до бойових дій на своєму боці союзні племена корінного американського населення. Бойові дії розгорнулися на чотирьох фронтах.
- На півдні та англійська провінція Кароліна напали одна на одну, і англійські колоністи розпочали протистояння з французькими колоністами, які мешкали в Мобілі, штат Алабама. На боці обох сторін діяли союзні індіанці. Війна на південному театрі не призвела до значних територіальних змін, але вона призвела до майже повного знищення тубільного індіанського населення в іспанській Флориді та в частині південної Джорджії, а також знищення мережі іспанських місій у Флориді.
- На півночі, в Новій Англії англійські колоністи вели боротьбу проти французьких колоністів та індіанських військ в Акадії та в Канаді. Британські колоніальні експедиції неодноразово штурмували місто Квебек, а в 1710 році вони захопили столицю Акадії . Французькі колоністи та індіаеська прагнули зірвати експансію британців в Акадії, кордоном якої Нова Франція визначала річку у сучасному південному Мені. Французько-індіанські війська здійснили рейди в провінції Массачусетс-Бей (включаючи Мен), найвідомішим став їхній в 1704 році.
- У Ньюфаундленді англійські колоністи, що жили на острові Сент-Джонс постійно конкурували з французькими колоністами з Пласентії. В основі конфлікту було змагання за право на рибальство на території Великої Ньюфаундлендської банки, яке також використовувалося рибалками з Акадії (територія якої тоді охоплювала всю сучасну Нову Шотландію і Нью-Брансвік), і Массачусетсу. Більша частина конфлікту складалася з економічно руйнівних набігів на населені пункти. Французькі колоністи успішно у 1709 році, але британські колоністи швидко знову зайняли його після того як французи залишили острів.
- Французькі корсари, що базувалися в Акадії та Пласентії, проводили багато рейдів у відкритому морі, захоплюючи багато суден рибної та судноплавної промисловості Нової Англії. Ці корсари доставили 102 захоплені кораблі до Пласентії, поступаючись серед французьких американських колоній в активності на морі лише Мартиніці. Морський конфлікт закінчився захопленням Акадії (що була перейменована англійцями на Нову Шотландію).
11 квітня 1713 року був підписаний Утрехтський мир, який припинив війну. Після попереднього миру 1712 року Франція передала Великій Британії території навколо Гудзонової затоки, Акадію та Ньюфаундленд, але зберігла контроль над островом Кейп-Бретон та іншими островами в затоці Святого Лаврентія. Деякі умови мирного договору залишались неоднозначними і в нього не були включені занепокоєння різних індіанських племен, що тим самим створювало основу для майбутніх конфліктів.
Передумови
Коли в 1701 році після смерті короля Карла II, останнього представника Габсбургів на іспанському троні, у Європі почалася Війна за іспанську спадщину, щоб визначити того, хто має стати його наступником. Ця ійна яка спочатку була обмежена кількома державами в Європі, але вона розширилася в травні 1702 року, коли Англія оголосила війну Іспанії та Франції. І англійці, і французи хотіли зберегти нейтралітет своїх американських колоній, але вони не дійшли згоди, оскільки між американськими колоністами цих країн була своя напруженість, яка зростала вздовж кордонів, що розділяють французькі та англійські колонії. Вони були стурбовані кордонами та владою управління на північних і південно-західних кордонах англійських колоній, які простягалися від провінції Кароліна на півдні до провінції Массачусетс-Бей на півночі, з додатковими колоніальними поселеннями або торговими форпостами на Ньюфаундленді та на Гудзоновій затоці.
Загальна чисельність населення англійських колоній становила близько 250 000 осіб, серед яких домінували Вірджинія та Нова Англія. Колоністи були зосереджені вздовж узбережжя з невеликими поселеннями всередині країни, іноді досягаючи Аппалачських гір. Колоністи мало знали про внутрішні території континенту на захід від Аппалачів і на південь від Великих озер. У цій області домінували численні тубільні індіанські племена, хоча туди проникли французькі та англійські торговці. Іспанські місіонери в Ла-Флориді створили мережу місій, намагаючись навернути індіанців у римо-католицтво та зосередити їхню роботу. Іспанське населення Флориди було відносно невеликим (близько 1500), тоді як місцеве індіанське населення оцінюється в 20 000.
Французькі дослідники відкрили гирло річки Міссісіпі та створили невелику колоніальну присутність у форті Морепас поблизу Білоксі, у 1699 році. Звідти вони почали прокладати торговельні шляхи вглиб країни, встановлюючи дружні стосунки з чокто, великим племенем, ворогами якого були чикасо, союзники Британії. Усі ці народності постраждали від занесення інфекційних захворювань, таких як віспа, звичних серед перших європейських дослідників і торговців. Корінні американці не мали імунітету до європейських хвороб і страждали від високої смертності.
Прибуття французьких колоністів на південь поставило під загрозу існуючі торговельні зв'язки, які колоністи Кароліни встановили з внутрішніми районами, створюючи напругу між усіма трьома державами. Франція та Іспанія, союзники в цьому конфлікті, були по різні боки в нещодавно закінченій Дев'ятирічній війні. Конфлікт територіальних претензій між Кароліною та Флоридою на південь від річки Саванна перекривався ворожнечею через релігійні розбіжності між римо-католицькими колоністами Нової Іспанії та протестантськими англійськими колоністами уздовж узбережжя.
На півночі, на додаток до територіальних суперечок, конфлікт містив сильний економічний компонент. Ньюфаундленд був місцем розташування британської колонії в Сент-Джонсі та французької колонії в Плезансі, причому обидві сторони також утримували кілька менших постійних поселень. На острові також було багато сезонних поселень, які використовували рибалки з Європи. Ці колоністи нараховували менше 2000 англійських і 1000 французьких постійних поселенців (та ще багато сезонних відвідувачів), які змагалися між собою за рибні запаси Великої Ньюфаунлендської банки, які також видобували рибалки з Акадії (що тоді охоплювала всю територію сучасних Нової Шотландії та Нью-Брансвіка) і Массачусетса.
Між французькою Акадією та англійською Новою Англією кордони залишалися невизначеними, незважаючи на битви вздовж кордону протягом війни короля Вільгельма. Нова Франція визначила кордон Акадії як річку Кеннебек на півдні Мена. Існували католицькі місії в Норріджвоку та Пенобскоті, а також французьке поселення в Пенобскотській затоці біля Кастіна, штат Мен, які були базами для нападів на поселенців Нової Англії, які мігрували до Акадії під час війни короля Вільгельма. У прикордонних районах між річкою Святого Лаврентія та переважно прибережними поселеннями Массачусетса та Нью-Йорка все ще домінували індіанці, переважно абенаки на сході та ірокези на захід від річки Гудзон. Коридор річка Гудзон — озеро Шамплейн також використовувався для рейдів та експедицій в обох напрямках під час попередніх конфліктів. Загроза зі сторони індіанців дещо зменшилася через скорочення чисельності населення в результаті хвороб і останньої війни, але вони все ще становили серйозну загрозу для віддалених поселень.
Території Гудзонової затоки (також відомі як Земля принца Руперта) у цій війні не вели значних боїв. Вони були ареною багатьох суперечок між конкуруючими французькими та англійськими компаніями, починаючи з 1680-х років, але Рейсвейкський мирний договір 1697 року залишив Франції контроль над усіма форпостами в затоці, крім одного. Єдиним відомим інцидентом був напад французів на форпост Форт-Олбані в 1709 році. Компанія Гудзонової затоки була незадоволена тим, що Рейсвек не повернув свої території, і успішно лобіювала їх повернення на переговорах, які завершили цю війну.
Військова організація та технології
Колоніальні військові технології, які використовувались в Північній Америці, не були настільки розвиненими, як у Європі. На початку війни лише кілька колоніальних поселень мали кам'яні укріплення, такі як Сент-Огастін у Флориді, Бостон, Квебек, і Сент-Джонс на Лабрадорі, а укріплення Порт-Рояла було завершено вже після початку війни. Деякі села та поселення були захищені дерев'яними частоколами, але багато з них мали лише укріплені дерев'яні будинки з гарматними портами, через які захисники могли вести вогонь, і виступаючими поверхами, з яких вони могли вести вогонь по нападникам, які намагалися проникнути вниз.
Європейці та колоністи, як правило, були озброєні гладкоствольними мушкетами, які мали максимальну дальність стрільби близько 100 ярдів (91 м), але були неточні на відстані понад половину цієї відстані. Деякі колоністи також носили пики, тоді як індіанські воїни мали або зброю, надану колоністами, або були озброєні примітивними томагавками та луками. Невелика кількість колоністів була навчена керувати гарматами та іншими видами артилерії, які були єдиною ефективною зброєю для нападу на значні кам'яні або дерев'яні оборонні споруди.
Англійські колоністи зазвичай були організовані в роти ополчення, і їхні колонії не мали регулярної військової присутності, окрім невеликої кількості в деяких громадах Ньюфаундленду. Французькі колоністи також були організовані в ополчення, але вони також мали постійні сили оборони під назвою troupes de la marine. Ці сили складалися з кількох досвідчених офіцерів і були укомплектовані новобранцями, надісланими з Франції, чисельністю від 500 до 1200 осіб. Вони були поширені по всій території Нової Франції, з концентрацією в основних населених пунктах. Іспанську Флориду захищали кілька сотень регулярних військ. Політика Іспанії полягала в тому, щоб заспокоїти індіанців на своїй території, а не забезпечити їх зброєю. Флорида утримувала приблизно 8000 індіанців перед війною, але це число скоротилося до 200 після набігів англійських колоністів, здійснених на початку війни.
Хід війни
Кароліна і Флорида
Видатні французькі та англійські колоністи на рубежі XVIII століття зрозуміли, що контроль над річкою Міссісіпі матиме значну роль у майбутньому розвитку та торгівлі, і кожна сторона розробляла далекоглядні плани, щоб перешкодити діяльності іншої. Французький дослідник Канади П'єр Муан д'Ібервіль після попередньої війни розробив «Проект на Кароліні», який передбачав встановлення стосунків з індіанцями на вододілі Міссісіпі, а потім використання цих стосунків для витіснення англійських колоністів з континенту. або принаймні обмеження їх прибережними районами. Здійснюючи цю грандіозну стратегію, він заново відкрив гирло Міссісіпі (яке вперше було знайдено Рене де ла Салем у 1670 році) і заснував форт Морепас у 1699 році. З цієї бази та форту Луї де ля Мобіл (заснованого у 1702 році) він почав налагоджувати стосунки з місцевими племенами чокто, чикасо, та іншими племенами.
Англійські колоніальні торговці та дослідники з Кароліни створили значну торговельну мережу по всій південно-східній частині континенту, яка простягалася аж до Міссісіпі. Його лідери мало зважали на іспанців у Флориді, але вони розуміли загрозу, яку становив прихід на узбережжя французів. І губернатор Кароліни Джозеф Блейк, і його наступник Джеймс Мур сформулювали бачення експансії на південь і захід за рахунок інтересів Франції та Іспанії.
Ібервіль звернувся до іспанців у січні 1702 року перед початком війни в Європі, рекомендувавши озброїти воїнів-апалачів і направити їх проти англійських колоністів та їхніх союзників. Іспанці організували експедицію під керівництвом Франсіско Ромо де Уріза. У серпні він вирушив із Пенсаколи, штат Флорида, до торгових центрів Кароліни. Англійські колоністи заздалегідь попередили про експедицію та організували оборону у верхів'ї річки Флінт, де вони розгромили очолювані іспанцями сили та захопили або вбили близько 500 очолюваних іспанцями індіанців.
Губернатор Кароліни Мур отримав повідомлення про військові дії, і він організував і очолив сили проти іспанської Флориди. 500 англійських колоніальних солдатів і ополченців, а також 300 індіанців захопили та спалили місто Сент-Августин, штат Флорида, під час облоги Сент-Августина (1702). Англійці не змогли взяти головну фортецю і відступили, коли з Гавани прибув іспанський флот. У 1706 році Кароліна успішно відбила атаку на Чарлстон об'єднаного іспансько-французького морського десанту, надісланого з Гавани.
Племена апалачів та тімукуа в іспанській Флориді були практично знищені під час рейдерської експедиції Мура, яка стала відомою як різанина апалачів 1704 року. Багато хто з тих, хто вижив після цих набігів, були переселені на річку Саванна, де їх утримували в резерваціях. У наступні роки рейди тривали великими індіанськими силами, іноді включно з невеликою кількістю білих людей. Це включало великі експедиції, спрямовані на Пенсаколу в 1707 році та Мобіл у 1709 році. Крики (мускоги), ямасі та чикасо були озброєні та керовані англійськими колоністами, і вони домінували в цих конфліктах над племенами чокто, тімукуа та апалачів.
Акадія та Нова Англія
Протягом усієї війни Нова Франція та конфедерація Вабанакі перешкоджали експансії Нової Англії в Акадію, кордон якої Нова Франція визначала як річку Кеннебек на півдні Мена. У 1703 році Мішель Ленеф де ла Вальер де Бобассен командував декількома франко-канадцями та 500 індіанцями Конфедерації Вабанакі, і вони керували нападами на поселення Нової Англії від Веллса до Фалмута (Портленд, штат Мен) під час кампанії на північно-східному узбережжі. Вони вбили або взяли в полон понад 300 поселенців.
Була також серія рейдів у глиб Нової Англії французьких та індіанських сил, спрямованих на забезпечення полонених. Існувала активна торгівля полоненими, оскільки сім’ї та громади намагалися зібрати викуп, щоб повернути їх. У лютому 1704 року Жан-Батист Ертель де Рувіль на чолі 250 індіанців абенаки та каунага (переважно ірокезів) і 50 франко-канадців здійснили набіг на Дірфілд у провінції Массачусетс-Бей. Вони зруйнували поселення, убивши багатьох і захопивши в полон понад 100 осіб. Їх відправили в подорож по суші за сотні миль на північ до села місії Каунавага на південь від Монреаля. Більшість дітей, які пережили подорож, усиновили родини ірокезів. Пізніше кількох дорослих було викуплено або звільнено в результаті узгодженого обміну полоненими, включаючи міністра Вільямса, який роками безуспішно намагався викупити свою дочку. Вона повністю асимілювалася, вийшовши заміж за чоловіка-ірокеза. Так само в серпні 1704 року відбувся рейд у Марлборо (у частині міста, яка згодом стала Вестборо), звідки полонених також доставили до Каунаваги. У ці роки була активна работоргівля полонених колоністів, і громади збирали кошти, щоб викупити своїх громадян з індіанського полону. Наприклад, полонений хлопчик, Ашур Райс, був повернутий до Марлборо після того, як у 1708 році його викупив його батько Томас Райс.
Колоністи Нової Англії не змогли ефективно боротися з цими набігами, тому вони у відповідь розпочали експедицію проти Акадії під проводом відомого борця з американськими індіанцями Бенджаміна Черча. Експедиція здійснила набіг на Гран-Пре, Чіньекто та інші поселення. Французькі звіти стверджують, що Черч спробував напасти на столицю Акадії Порт-Роял, але звіт Черча про експедицію описує військову раду, на якій експедиція вирішила не нападати.
Французького єзуїта отця Себастьєна Рейла багато підозрювали в підбурюванні племені норріджвок проти жителів Нової Англії, і губернатор Массачусетсу Джозеф Дадлі призначив ціну за його голову. Взимку 1705 року Массачусетс направив 275 ополченців під командуванням полковника Вінтропа Гілтона, щоб захопити Рейла і розграбувати село. Священика, однак, вчасно попередили, він утік із паперами в ліс, але ополченці спалили село та церкву.
Французька конфедерація та конфедерація Вабанакі продовжували здійснювати набіги на північ Массачусетсу в 1705 році, проти яких колоністи Нової Англії не змогли встановити ефективну оборону. Набіги відбувалися надто швидко, щоб сили оборони могли їх організувати, а набіги відплати зазвичай виявляли племінні табори та поселення порожніми. У рейді було затишшя, поки лідери Нової Франції та Нової Англії вели переговори про обмін полоненими, але лише з обмеженим успіхом. Набіги індіанців тривали до кінця війни, іноді за участю французів.
У травні 1707 року губернатор Дадлі організував експедицію для взяття Порт-Рояла під керівництвом Джона Марча. Однак 1600 чоловік не змогли взяти форт облогою, і наступна експедиція в серпні також була відбита. У відповідь французи розробили амбітний план нападу на більшість поселень Нью-Гемпшира на річці Піскатакуа. Однак більша частина необхідної індіанської підтримки так і не була надана, і натомість було скоєно набіг на містечко Гейврілл у Массачусетсі. У 1709 році губернатор Нової Франції Філіп де Ріго Водрей повідомив, що дві третини полів на північ від Бостона залишилися без догляду через набіги французів та індіанців. Французько-індіанські військові групи поверталися без полонених, тому що колоністи Нової Англії залишалися у своїх фортах і не хотіли звідти виходити.
У жовтні 1710 року 3600 британських і колоніальних військ на чолі з Френсісом Ніколсоном нарешті захопили Порт-Роял після тижневої облоги. Це припинило офіційний контроль Франції над півостровною частиною Акадії (сучасний материк Нова Шотландія), хоча опір продовжувався до кінця війни. Опір Конфедерації Вабанакі продовжувався у битві при Кривавому струмку 1711 року та рейдах уздовж кордону штату Мен. Залишок Акадії (сучасна східна частина штатів Мен і Нью-Брансвік) продовжував бути спірною територією між Новою Англією і Новою Францією.
Нова Франція
Французи материкової Нової Франції в Канаді виступили проти нападу на Провінцію Нью-Йорк. Вони не хотіли розбурхувати ірокезів, яких вони боялися більше, ніж британських колоністів і з якими вони уклали у 1701 році. Нью-Йоркські купці були проти нападу на Нову Францію, оскільки це призвело б до переривання прибуткової індіанської торгівлі хутром, значна частина якого потрапляла до Нью-Йорку через Нову Францію. Ірокези зберігали свій нейтралітет протягом усього конфлікту, незважаючи на спроби мера Олбані Пітера Шайлера (Шайлер був комісаром індіанців Олбані) залучити їх до участі у війні.
Френсіс Ніколсон і Семюель Ветч організували амбітний напад на Нову Францію в 1709 році за фінансової та матеріально-технічної підтримки королеви. План передбачав наземний штурм Монреаля через озеро Шамплейн і морський штурм Квебеку військово-морськими силами. Сухопутна експедиція досягла південного краю озера Шамплейн, але її було скасовано, оскільки обіцяна військово-морська підтримка так і не була забезпечена для нападу на Квебек (ці сили були перенаправлені на підтримку Португалії). Ірокези дали туманні обіцянки підтримати цю спробу, але успішно відкладали надсилання підтримки, поки не стало ясно, що експедиція зазнає невдачі. Після цієї невдачі Ніколсон і Шайлер вирушили до Лондона в супроводі вождя ірокезів Хендріка Теджоніхокарава та інших сахемів, щоб пробудити інтерес до північноамериканської прикордонної війни. Індіанська делегація викликала сенсацію в Лондоні, і королева Анна дала їй аудієнцію. Ніколсон і Шайлер досягли успіху в своїх зусиллях: королева підтримала успішне захоплення Ніколсоном Порт-Рояла в 1710 році. З цим успіхом за плечима Ніколсон знову повернувся до Англії та отримав підтримку для повторної спроби захопити Квебек у 1711 році.
План на 1711 рік знову передбачав атаки з суші та з моря, але його реалізація була катастрофічною для англійців. Флот із 15 лінійних кораблів і транспортів із 5000 солдатів на чолі з адміралом Ховенденом Вокером прибув до Бостона в червні, подвоївши населення міста та значно ускладнивши здатність колонії забезпечити себе необхідним провіантом. Експедиція відпливла до Квебеку наприкінці липня, але кілька її кораблів зазнали кораблетрощі в тумані біля скелястих берегів в гирлі річки Святого Лаврентія. Понад 700 солдатів було втрачено, і Вокер скасував експедицію. Тим часом Ніколсон вирушив до Монреаля по суші, але лише дістався озера Джордж, коли до нього дійшла звістка про катастрофу Волкера, і він також повернувся назад. У цій експедиції ірокези надали кілька сотень воїнів для боротьби з англійськими колоністами, але вони одночасно надіслали французам попередження про експедицію, фактично підігравши обом сторонам конфлікту.
Ньюфаундленд
На узбережжі Ньюфаундленду було багато невеликих французьких та англійських поселень, а деякі рибальські станції сезонно займали рибалки з Європи. Обидві сторони укріпили свої головні міста: французи в Плезансі на західній стороні , англійці в Сент-Джонсі та в . Під час Війни короля Вільгельма д'Ібервіль знищив більшість англійських громад у 1696–1697 роках, і острів знову став полем битви в 1702 році. У серпні того ж року англійський флот під командуванням коммодора Джона Ліка спустився. на віддалені французькі громади, але не робив жодних спроб на Plaisance. Взимку 1705 року французький губернатор Плезанса Даніель д'Оже де Суберказ помстився, очоливши об'єднану експедицію французів і мікмаків, яка знищила кілька англійських поселень і безуспішно взяла в облогу Форт-Вільям біля Сент-Джонса. Французи та їхні індійські союзники продовжували переслідувати англійців протягом усього літа та завдали збитків англійським установам на 188 000 фунтів стерлінгів. Англійці послали флот у 1706 році, який знищив французькі рибальські форпости на північному узбережжі острова. У грудні 1708 року об'єднані сили французів, канадців і волонтерів мікмаків захопили Сент-Джонс і зруйнували укріплення. Однак їм не вистачило ресурсів, щоб утримати захоплене, тому вони відмовилися від нього і Сент-Джонс був знову зайнятий і укріплений англійцями в 1709 році (та сама французька експедиція також намагалася взяти Ферріленд, але він успішно чинив опір).
Командири англійського флоту планували здійснити напади на Плезанс у 1703 та 1711 роках, але не здійснили їх, останній скасував адмірал Вокер після катастрофи в гирлі річки Святого Лаврентія.
Мир
У 1712 році Англія і Франція оголосили перемир'я, а наступного року було підписано остаточну мирну угоду. За умовами Утрехтського мирного договору 1713 року Британія отримала Акадію (яку вони перейменували на Нову Шотландію), суверенітет над Ньюфаундлендом, регіоном Гудзонової затоки та карибським островом Сент-Кітс. Франція визнала британський сюзеренітет над ірокезами і погодилася, що торгівля з американськими індіанцями далі вглиб країни буде відкритою для всіх націй. Вона зберегла всі острови в затоці Святого Лаврентія, включаючи острів Кейп-Бретон, і зберегла права на риболовлю в цьому районі, включаючи права на вилов риби на північному березі Ньюфаундленду.
Наприкінці війни багато індіанців абенакі втомилися від конфлікту, незважаючи на тиск Франції щодо продовження набігів на цілі в Новій Англії. Оскільки Утрехтський мир ігнорував інтереси індіанців, деякі абенакі висловили готовність вести переговори про мир з мешканцями Нової Англії. Губернатор Дадлі організував велику мирну конференцію в Портсмуті, Нью-Гемпшир (де він також був губернатором). Під час переговорів там і в затоці Каско абенакі заперечували проти британських тверджень про те, що французи поступилися Британії територією східних штатів Мен і Нью-Брансвік, але вони погодилися на підтвердження кордонів на річці Кеннебек і встановлення урядових торгових постів на своїй території. Портсмутський договір був ратифікований 13 липня 1713 р. вісьмома представниками деяких племен Конфедерації Вабанакі і включав формулювання, що стверджували британський суверенітет над їхньою територією. Протягом наступного року вожді інших племен абенакі також підписали договір, але жоден представник мікмаків ніколи не підписував його чи будь-який інший договір до 1726 року.
Наслідки
Акадія та Ньюфаундленд
Втрата Ньюфаундленду й Акадії обмежила присутність Франції в Атлантиці островом Кейп-Бретон. Французів переселили туди з Ньюфаундленду, створивши колонію Іль-Рояль, а в наступні роки Франція побудувала фортецю Луїсбург. Ця присутність плюс права на використання узбережжя Ньюфаундленду призвели до продовження тертя між інтересами рибалок Франції та Британії, яке не було повністю вирішено до кінця XVIII століття. Економічні наслідки війни були важкими для Ньюфаундленду, рибальський флот значно скоротився. Британський рибальський флот почав відновлюватися одразу після укладення миру, і вони намагалися перешкодити іспанським кораблям ловити рибу у водах Ньюфаундленду, як це було раніше. Однак багато іспанських кораблів просто зареэструвались на англійських підставних власників і змінили прапори на англійські, щоб уникнути британського контролю.
Британське захоплення Акадії мало довгострокові наслідки для французьких акадців і тубільних мікмаків, які там проживали. Влада Британії в Новій Шотландії спочатку була досить слабкою, і на цій ситуації скористалися лідери опору Франції та Мікмаків. Відносини Британії з мікмаками після війни розвивалися в контексті британської експансії в Новій Шотландії, а також уздовж узбережжя штату Мен, де жителі Нової Англії почали переселятися на землі абенакі, часто в порушення попередніх договорів. Ні абенакі, ні мікмак не були визнані в Утрехтському договорі, а тлумачився ними інакше, ніж підписантами з Нової Англії, тому мікмак і абенакі протистояли цим вторгненням на їхні землі. Цей конфлікт посилився французькими інтриганами, такими як французький єзуїт отець Себастьєн Рейл і врешті-решт він переріс у (1722–1727).
Стосунки Британії з номінально завойованими франкомовними акадцями також були складними. Акадці чинили опір неодноразовим вимогам британців принести присягу британській короні, і врешті-решт це спричинило втечу акадців на острови Іль-Рояль та Іль-Сен-Жан (сучасний острів Принца Едуарда). До 1740-х років французькі лідери, такі як отець Жан-Луї Ле Лутр, організували партизанську війну зі своїми союзниками мікмаками проти британських спроб розширити протестантські поселення на півострові Нова Шотландія.
Між Францією та Великобританією також тривали суперечки щодо кордонів Акадії. Опис кордонів в мирному договорі був нечіткий і Франція наполягала на тому, що лише Акадський півострів був включений до договору (сучасна Нова Шотландія, за винятком острова Кейп-Бретон) і що вони зберегли права на ту територію, що відноситься до сучасного Нью-Брансвіку. Суперечки щодо Акадії переросли у відкритий конфлікт під час Війни короля Георга в 1740-х роках і не були вирішені до британського завоювання всіх французьких північноамериканських територій у Семирічній війні.
Нова Англія
Массачусетс і Нью-Гемпшир перебували на передньому фронті війни, але колонії Нової Англії зазнали меншої економічної шкоди, ніж інші території. Частина витрат на війну була компенсована збільшенням важливісті Бостона як центру суднобудування та торгівлі в поєднанні з несподіваним фінансовим прибутком, викликаним військовими витратами корони на Квебекську експедицію 1711 року.
Південні колонії
Іспанська Флорида так і не відновила свою економіку чи населення від наслідків війни, і вона була передана Британії за Паризьким договором 1763 року після Семирічної війни. Індіанці, яких мешкали вздовж узбережжя Атлантичного океану страждали від британського правління, як і ті, хто був союзником британців у цій війні. Це невдоволення переросло у війну Ямасі 1715 року, яка створила серйозну загрозу життєздатності Південної Кароліни. Втрата населення на іспанських територіях сприяла заснуванню в 1732 році провінції Джорджія, яка була розташована на території, на яку спочатку претендувала Іспанія, як це було також у випадку з Кароліною. Джеймс Мур вів військові дії проти тускарора з Північної Кароліни під час Тускарорської війни, яка почалася в 1711 році, і багато з них втікли на північ, щоб приєднатися до своїх мовних родичів ірокезів.
Економічні витрати війни були високими в деяких колоніях південної Англії, включно з тими, де військова діяльність була незначною. Вірджинія, Меріленд і меншою мірою Пенсільванія сильно постраждали через збільшення вартості доставки їхньої експортної продукції (в першу чергу тютюну) на європейські ринки, а також постраждали через кілька особливо поганих урожаїв. Південна Кароліна накопичила значний борговий тягар для фінансування військових операцій.
Торгівля
Французи не повністю дотримувалися комерційних положень Утрехтського договору. Вони намагалися перешкодити англійській торгівлі з віддаленими індіанськими племенами, і спорудили на території ірокезів. Французькі поселення продовжували рости на узбережжі Мексиканської затоки, з поселенням у Новому Орлеані в 1718 році та іншими (невдалими) спробами розширитися на контрольовані Іспанією Техас і Флориду. Французькі торговельні мережі проникли на континент уздовж рік, що впадають Мексиканську затоку, поновлюючи конфлікти як з британцями, так і з іспанцями. Торгові мережі, створені на вододілі річки Міссісіпі, включаючи долину річки Огайо, також привели французів до більшого контакту з британськими торговими мережами та колоніальними поселеннями, які перетинали гори Аппалачі. Суперечливі претензії на цю територію зрештою призвели до війни в 1754 році, коли спалахнула Франко-індіанська війна.
Див. також
Примітки
- Першою індіанською війною була Війна короля Філіпа, другою була Війна короля Вільгельма, а четвертою була . Див. Alan Taylor, Writing Early American History, University of Pennsylvania Press, 2005, p. 74.
- Denis Héroux, Robert Lahaise, Noël Vallerand, La Nouvelle-France, p. 101
- William Williamson. The history of the state of Maine. Vol. 2. 1832. p. 27; Griffiths (2005), p. 61; Campbell, Gary. The Road to Canada: The Grand Communications Route from Saint John to Quebec. Goose Lane Editions and The New Brunswick Heritage Military Project. 2005. p. 21.
- Donald F. Chard, "The Impact of French Privateering on New England, 1689–1713." American Neptune 35.3 (1975): 153–65.
- Nicolas Landry, "Les activités de course dans un port colonial français: Plaisance, Terre-Neuve, durant la guerre de Succession d'Espagne, 1702–1713." Acadiensis 34.1 (2004): 56–79. online
- Thomas, pp. 405–07
- Evarts Boutell Greene, Provincial America, 1690—1740 (1905) pp. 140–41.
- Stone, pp. 161, 165
- Craven, p. 288
- Див: Winsor, ст. 341, де наводиться карта південно-східних колоній станом на 1687 ріку
- Weber, pp. 100–07
- Cooper and Terrill, p. 22
- Weber, p. 158
- Crane, p. 385
- Waselkov and Hatley, p. 104
- Weber, pp. 158–59
- Arnade, p. 32
- Drake, p. 115
- Pope, pp. 202–03
- Drake, pp. 115, 203
- William Williamson. The history of the state of Maine. Vol. 2. 1832. p. 27; Griffiths (2005), p. 61; Campbell, Gary. The Road to Canada: The Grand Communications Route from Saint John to Quebec. Goose Lane Editions and The New Brunswick Heritage Military Project. 2005. p. 21.
- Drake, p. 150
- Newman, pp. 87, 109–24
- Bryce, p. 58
- Newman, pp. 127–28
- Shurtleff, p. 492; MacVicar, p. 45; Arnade, p. 32; Prowse, pp. 211, 223
- Leckie, p. 231
- Peckham, p. 26
- Prowse, p. 223
- Wright, p. 65
- Peckham, p. 58
- Waselkov and Hatley, pp. 105–37
- Crane, p. 382
- Crane, p. 380
- Oatis, pp. 49–50
- Arnade, p. 33
- Winsor, p. 318
- Winsor, p. 319
- Arnade, pp. 35–36
- Covington, p. 340
- Arnade, p. 36
- Crane, p. 390
- Higginbotham, pp. 308–12, 383–85
- Peckham, p. 62
- Peckham, p. 64
- Parkman, Ebenezer. (1769). The Story of the Rice Boys: Captured by the Indians 8 August 1704. Westborough Historical Society, Westborough, MA, 1906. 7pp.
- Drake, p. 202
- Charland, Thomas (1979) [1969]. "Rale, Sébastien". In Hayne, David (ed.). Dictionary of Canadian Biography. Vol. II (1701–1740) (online ed.). University of Toronto Press.
- Peckham, p. 65
- Drake, pp. 286–87
- Peckham, p. 67
- Drake, pp. 238–47
- Eccles, p. 139
- Peckham, p. 71
- Parkman (1892), p. 184
- University of California Libraries, Samuel Adams (1897). The border wars of New England, commonly called King William's and Queen Anne's wars. New York : C. Scribner's sons.
- Peckham, p. 84
- Parkman (1892), pp. 8–14
- Parkman (1892), p. 14
- Peckham, p. 69
- Peckham, p. 70
- Rodger, p. 129
- Peckham, p. 72
- Drake, p. 281
- Eccles, p. 136
- Prowse, pp. 277–80
- Prowse, pp. 223, 276
- Prowse, p. 229
- Prowse, p. 235
- Prowse, pp. 242–46
- Prowse, pp. 246–48
- Prowse, p. 249
- Prowse, pp. 235–36
- Peckham, p. 74
- Marshall, p. 1155
- Prowse, p. 258
- Morrison, pp. 161–62
- Morrison, pp. 162–63
- Calloway, pp. 107–10
- Reid, pp. 97–98
- Prowse, p. 282
- Prowse, p. 251
- Prowse, p. 274
- Prowse, p. 277
- Plank, pp. 57–61
- Griffiths (2005), p. 286.
- Plank, pp. 71–79
- Griffiths (2005), pp. 267–81, 393.
- Griffiths (2005), pp. 390–93.
- Подальшу історію Британсько-Аккадського конфлікту див. у Parkman (1897)
- Craven, pp. 307–09
- Weber, pp. 144–45
- Weber, p. 199
- Weber, p. 180
- Peckham, p. 75
- Craven, pp. 301–02
- Weber, p. 184
- Peckham, p. 82
- Parkman (1897), pp. 133–50
Джерела
- Arnade, Charles W (1962). «The English Invasion of Spanish Florida, 1700—1706». The Florida Historical Quarterly. 41 (1, July): 29–37. JSTOR 30139893. (англ.)
- Bryce, George (1900). The Remarkable History of the Hudson's Bay Company. London: S. Low, Marston & Co. . OCLC 11092807. (англ.)
- Calloway, Colin (1991). Dawnland Encounters: Indians and Europeans in Northern New England. Hanover, NH: University Press of New England. . OCLC 21873281. (англ.)
- Cooper, William James; Terill, Tom E (1999). The American South: A History, Volume 1. Lanham, MD: Rowman and Littlefield. . OCLC 227328018. (англ.)
- Covington, James (1968). «Migration of the Seminoles into Florida, 1700—1820». The Florida Historical Quarterly. 46 (4, April): 340—357. JSTOR 30147280. (англ.)
- Crane, Verner W (1919). «The Southern Frontier in Queen Anne's War». The American Historical Review. 24 (3, April): 379—395. doi:10.1086/ahr/24.3.379. JSTOR 1835775. (англ.)
- Craven, Wesley Frank (1968). The Colonies in Transition: 1660—1713. New York: Harper & Row. OCLC 423532. (англ.)
- Drake, Samuel Adams (1910) [1897]. The Border Wars of New England. New York: C. Scribner's Sons. OCLC 2358736. drake border wars. (англ.)
- Eccles, William J (1983). The Canadian Frontier, 1534—1760. Albuquerque, NM: UNM Press. . OCLC 239773206. (англ.)
- Greene, Evarts Boutell. Provincial America, 1690—1740 (1905) ch 9 online pp. 136–53. (англ.)
- Griffiths, N.E.S. (2005). From Migrant to Acadian: A North American Border People, 1604—1755. McGill-Queen's University Press. . (англ.)
- Higginbotham, Jay (1991) [1977]. Old Mobile: Fort Louis de la Louisiane, 1702—1711. Tuscaloosa, AL: University of Alabama Press. . OCLC 22732070. (англ.)
- Leckie, Robert (1999). A Few Acres of Snow: the Saga of the French and Indian Wars. New York: John Wiley. . OCLC 39739622. (англ.)
- MacVicar, William (1897). A Short History of Annapolis Royal: the Port Royal of the French, From its Settlement in 1604 to the Withdrawal of the British Troops in 1854. Toronto: Copp, Clark. OCLC 6408962. (англ.)
- Marshall, Bill; Johnston, Christina (2005). France and the Americas: Culture, Politics, and History. Oxford: ABC-Clio. . OCLC 264795152. (англ.)
- Morrison, Kenneth (1984). The Embattled Northeast: the Elusive Ideal of Alliance in Abenaki-Euramerican Relations. University of California Press. . OCLC 10072696. (англ.)
- Navarro i Soriano, Ferran (2019). Harca, harca, harca! Músiques per a la recreació històrica de la Guerra de Successió (1694—1715). Editorial DENES. . (англ.)
- Newman, Peter C (1985). Company of Adventurers: The Story of the Hudson's Bay Company. Markham, ON: Viking. . OCLC 12818660. (англ.)
- Oatis, Steven J (2004). A Colonial Complex: South Carolina's Frontiers in the Era of the Yamasee War, 1680—1730. Lincoln, Neb.: University of Nebraska Press. . OCLC 470278803. Owen, John Hely. War at sea under Queen Anne 1702—1708 (Cambridge UP, 2010). (англ.)
- Parkman, Francis (1892). A Half-Century of Conflict, Volume 1. Boston: Little, Brown. . OCLC 767873. (англ.)
- Parkman, Francis (1897). Montcalm and Wolfe: France and England in North America, Volume 1. Boston: Little, Brown. OCLC 7850560. (англ.)
- Peckham, Howard (1964). The Colonial Wars, 1689—1762. Chicago: University of Chicago Press. OCLC 1175484. (англ.)
- Plank, Geoffrey (2001). An Unsettled Conquest. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. . OCLC 424128960. (англ.)
- Pope, Peter Edward (2004). Fish into Wine: The Newfoundland Plantation in the Seventeenth Century. Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press. . OCLC 470480894. (англ.)
- Prowse, Daniel Woodley (1896). A History of Newfoundland: from the English, Colonial, and Foreign Records. London: Eyre and Spottiswoode. p. 242. . OCLC 3720917. Moody. (англ.)
- Rodger, N. A. M (2005). The Command of the Ocean: a Naval History of Britain, 1649—1815, Volume 2. W. W. Norton. . OCLC 186575899. (англ.)
- Scouller, Raibeart E. The Armies of Queen Anne (Clarendon Press, 1966). (англ.)
- Shurtleff, Nathaniel Bradstreet (1871). A Topographical and Historical Description of Boston. Boston: Boston City Council. OCLC 4422090. (англ.)
- Stone, Norman, ed. (1989). The Times Atlas of World History (Third ed.). Maplewood, NJ: Hammond. pp. 161, 165. . (англ.)
- Sylvester, Herbert Milton. Indian Wars of New England: Queen Anne's war. Lovewell's war. Governor Shirley's war. French and Indian war(1910) online.
- Thomas, Alan Clapp (1913). A History of England. Boston: D. C. Heath. OCLC 9287320. (англ.)
- Waller, George M. «New York's Role in Queen Anne's War, 1702—1713.» New York History 33.1 (1952): 40–53. online (англ.)
- Waselkov, Gregory A; Hatley, M. Thomas (2006). Powhatan's Mantle: Indians in the Colonial Southeast. University of Nebraska Press. . OCLC 266703190. (англ.)
- Weber, David. The Spanish Frontier in North America. New Haven: Yale University Press. . (англ.)
- Winsor, Justin (1887). Narrative and Critical History of America, Volume 5. Boston: Houghton Mifflin. p. 318. OCLC 3523208. Moore 1702 Augustine. (англ.)
- Wright, J. Leitch, Jr (1971). Anglo-Spanish Rivalry in North America. Athens, GA: University of Georgia Press. . OCLC 213106 (англ.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна королеви Анни (1702—1713) |
- Queen Anne's War [ 29 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Queen Anne's War [ 10 грудня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Timeline of Queen Anne's War [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna korolevi Anni angl Queen Anne s War druga v seriyi mizh Korolivstvom Angliyi z 1707 roku Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta korolivstvami Franciya ta Ispaniya sho velisya u Pivnichnij Americi pid chas pravlinnya Anni korolevi Velikoyi Britaniyi v period z 1702 do 1713 roku V Yevropi konflikt zazvichaj rozglyadayut yak amerikanskij teatr Vijni za ispansku spadshinu V Americi ce chastishe rozglyadayetsya yak samostijnij konflikt Vijna korolevi Anni abo Tretya indianska vijna U Franciyi vona bula vidoma yak Druga mizhkolonialna vijna Vijna korolevi Anni Queen Anne s WarVijna za ispansku spadshinu Indianski vijniStanovishe storin naperedodni pochatku vijni korolevi Anni Stanovishe storin naperedodni pochatku vijni korolevi AnniData 1702 11 kvitnya 1713Misce Pivnichna AmerikaRezultat peremoga Korolivstva Velika BritaniyaStoroni Korolivstvo Franciya Nova Franciya Ispanska imperiya Nova Ispaniya Mogavki Chokto Timukua Korolivstvo Angliya do 1707 roku Britanska Amerika Korolivstvo Velika Britaniya pislya 1707 roku Muskogi Chikaso Irokezka konfederaciyaKomanduvachi Voyenni diyi v Americi velisya v osnovnomu na teritoriyi Akadiyi V rezultati peremogi anglijciv u vijni za umovami Utrehtskogo dogovoru 1713 roku do Angliyi vidijshli majzhe vsya Akadiya Nyufaundlend i uzberezhzhya Gudzonovoyi zatoki Fronti vijniDokladnishe Francuzko indianski vijni Yevropejska vijna za Ispansku spadshinu sho rozpochalas v 1701 roci suprovodzhuvalas vijnoyu mizh francuzkimi ispanskimi ta anglijskimi kolonistami za kontrol nad zemlyami u Pivnichnij Americi sho otrimala sered anglijskih kolonistiv nazvu Vijni korolevi Anni Kozhna storona zaluchala do bojovih dij na svoyemu boci soyuzni plemena korinnogo amerikanskogo naselennya Bojovi diyi rozgornulisya na chotiroh frontah Na pivdni ta anglijska provinciya Karolina napali odna na odnu i anglijski kolonisti rozpochali protistoyannya z francuzkimi kolonistami yaki meshkali v Mobili shtat Alabama Na boci oboh storin diyali soyuzni indianci Vijna na pivdennomu teatri ne prizvela do znachnih teritorialnih zmin ale vona prizvela do majzhe povnogo znishennya tubilnogo indianskogo naselennya v ispanskij Floridi ta v chastini pivdennoyi Dzhordzhiyi a takozh znishennya merezhi ispanskih misij u Floridi Na pivnochi v Novij Angliyi anglijski kolonisti veli borotbu proti francuzkih kolonistiv ta indianskih vijsk v Akadiyi ta v Kanadi Britanski kolonialni ekspediciyi neodnorazovo shturmuvali misto Kvebek a v 1710 roci voni zahopili stolicyu Akadiyi Francuzki kolonisti ta indiaeska pragnuli zirvati ekspansiyu britanciv v Akadiyi kordonom yakoyi Nova Franciya viznachala richku u suchasnomu pivdennomu Meni Francuzko indianski vijska zdijsnili rejdi v provinciyi Massachusets Bej vklyuchayuchi Men najvidomishim stav yihnij v 1704 roci U Nyufaundlendi anglijski kolonisti sho zhili na ostrovi Sent Dzhons postijno konkuruvali z francuzkimi kolonistami z Plasentiyi V osnovi konfliktu bulo zmagannya za pravo na ribalstvo na teritoriyi Velikoyi Nyufaundlendskoyi banki yake takozh vikoristovuvalosya ribalkami z Akadiyi teritoriya yakoyi todi ohoplyuvala vsyu suchasnu Novu Shotlandiyu i Nyu Bransvik i Massachusetsu Bilsha chastina konfliktu skladalasya z ekonomichno rujnivnih nabigiv na naseleni punkti Francuzki kolonisti uspishno u 1709 roci ale britanski kolonisti shvidko znovu zajnyali jogo pislya togo yak francuzi zalishili ostriv Francuzki korsari sho bazuvalisya v Akadiyi ta Plasentiyi provodili bagato rejdiv u vidkritomu mori zahoplyuyuchi bagato suden ribnoyi ta sudnoplavnoyi promislovosti Novoyi Angliyi Ci korsari dostavili 102 zahopleni korabli do Plasentiyi postupayuchis sered francuzkih amerikanskih kolonij v aktivnosti na mori lishe Martinici Morskij konflikt zakinchivsya zahoplennyam Akadiyi sho bula perejmenovana anglijcyami na Novu Shotlandiyu 11 kvitnya 1713 roku buv pidpisanij Utrehtskij mir yakij pripiniv vijnu Pislya poperednogo miru 1712 roku Franciya peredala Velikij Britaniyi teritoriyi navkolo Gudzonovoyi zatoki Akadiyu ta Nyufaundlend ale zberigla kontrol nad ostrovom Kejp Breton ta inshimi ostrovami v zatoci Svyatogo Lavrentiya Deyaki umovi mirnogo dogovoru zalishalis neodnoznachnimi i v nogo ne buli vklyucheni zanepokoyennya riznih indianskih plemen sho tim samim stvoryuvalo osnovu dlya majbutnih konfliktiv PeredumoviDokladnishe Vijna za ispansku spadshinu Filip Anzhujskij buv progoloshenij korolem Ispaniyi v listopadi 1700 roku Superechka shodo jogo prestolonasliduvannya prizvela do vijni mizh Velikim alyansom i alyansom Burboniv Koli v 1701 roci pislya smerti korolya Karla II ostannogo predstavnika Gabsburgiv na ispanskomu troni u Yevropi pochalasya Vijna za ispansku spadshinu shob viznachiti togo hto maye stati jogo nastupnikom Cya ijna yaka spochatku bula obmezhena kilkoma derzhavami v Yevropi ale vona rozshirilasya v travni 1702 roku koli Angliya ogolosila vijnu Ispaniyi ta Franciyi I anglijci i francuzi hotili zberegti nejtralitet svoyih amerikanskih kolonij ale voni ne dijshli zgodi oskilki mizh amerikanskimi kolonistami cih krayin bula svoya napruzhenist yaka zrostala vzdovzh kordoniv sho rozdilyayut francuzki ta anglijski koloniyi Voni buli sturbovani kordonami ta vladoyu upravlinnya na pivnichnih i pivdenno zahidnih kordonah anglijskih kolonij yaki prostyagalisya vid provinciyi Karolina na pivdni do provinciyi Massachusets Bej na pivnochi z dodatkovimi kolonialnimi poselennyami abo torgovimi forpostami na Nyufaundlendi ta na Gudzonovij zatoci Zagalna chiselnist naselennya anglijskih kolonij stanovila blizko 250 000 osib sered yakih dominuvali Virdzhiniya ta Nova Angliya Kolonisti buli zoseredzheni vzdovzh uzberezhzhya z nevelikimi poselennyami vseredini krayini inodi dosyagayuchi Appalachskih gir Kolonisti malo znali pro vnutrishni teritoriyi kontinentu na zahid vid Appalachiv i na pivden vid Velikih ozer U cij oblasti dominuvali chislenni tubilni indianski plemena hocha tudi pronikli francuzki ta anglijski torgovci Ispanski misioneri v La Floridi stvorili merezhu misij namagayuchis navernuti indianciv u rimo katolictvo ta zoserediti yihnyu robotu Ispanske naselennya Floridi bulo vidnosno nevelikim blizko 1500 todi yak misceve indianske naselennya ocinyuyetsya v 20 000 Francuzki doslidniki vidkrili girlo richki Missisipi ta stvorili neveliku kolonialnu prisutnist u forti Morepas poblizu Biloksi u 1699 roci Zvidti voni pochali prokladati torgovelni shlyahi vglib krayini vstanovlyuyuchi druzhni stosunki z chokto velikim plemenem vorogami yakogo buli chikaso soyuzniki Britaniyi Usi ci narodnosti postrazhdali vid zanesennya infekcijnih zahvoryuvan takih yak vispa zvichnih sered pershih yevropejskih doslidnikiv i torgovciv Korinni amerikanci ne mali imunitetu do yevropejskih hvorob i strazhdali vid visokoyi smertnosti Pributtya francuzkih kolonistiv na pivden postavilo pid zagrozu isnuyuchi torgovelni zv yazki yaki kolonisti Karolini vstanovili z vnutrishnimi rajonami stvoryuyuchi naprugu mizh usima troma derzhavami Franciya ta Ispaniya soyuzniki v comu konflikti buli po rizni boki v neshodavno zakinchenij Dev yatirichnij vijni Konflikt teritorialnih pretenzij mizh Karolinoyu ta Floridoyu na pivden vid richki Savanna perekrivavsya vorozhnecheyu cherez religijni rozbizhnosti mizh rimo katolickimi kolonistami Novoyi Ispaniyi ta protestantskimi anglijskimi kolonistami uzdovzh uzberezhzhya Na pivnochi na dodatok do teritorialnih superechok konflikt mistiv silnij ekonomichnij komponent Nyufaundlend buv miscem roztashuvannya britanskoyi koloniyi v Sent Dzhonsi ta francuzkoyi koloniyi v Plezansi prichomu obidvi storoni takozh utrimuvali kilka menshih postijnih poselen Na ostrovi takozh bulo bagato sezonnih poselen yaki vikoristovuvali ribalki z Yevropi Ci kolonisti narahovuvali menshe 2000 anglijskih i 1000 francuzkih postijnih poselenciv ta she bagato sezonnih vidviduvachiv yaki zmagalisya mizh soboyu za ribni zapasi Velikoyi Nyufaunlendskoyi banki yaki takozh vidobuvali ribalki z Akadiyi sho todi ohoplyuvala vsyu teritoriyu suchasnih Novoyi Shotlandiyi ta Nyu Bransvika i Massachusetsa Mizh francuzkoyu Akadiyeyu ta anglijskoyu Novoyu Angliyeyu kordoni zalishalisya neviznachenimi nezvazhayuchi na bitvi vzdovzh kordonu protyagom vijni korolya Vilgelma Nova Franciya viznachila kordon Akadiyi yak richku Kennebek na pivdni Mena Isnuvali katolicki misiyi v Norridzhvoku ta Penobskoti a takozh francuzke poselennya v Penobskotskij zatoci bilya Kastina shtat Men yaki buli bazami dlya napadiv na poselenciv Novoyi Angliyi yaki migruvali do Akadiyi pid chas vijni korolya Vilgelma U prikordonnih rajonah mizh richkoyu Svyatogo Lavrentiya ta perevazhno priberezhnimi poselennyami Massachusetsa ta Nyu Jorka vse she dominuvali indianci perevazhno abenaki na shodi ta irokezi na zahid vid richki Gudzon Koridor richka Gudzon ozero Shamplejn takozh vikoristovuvavsya dlya rejdiv ta ekspedicij v oboh napryamkah pid chas poperednih konfliktiv Zagroza zi storoni indianciv desho zmenshilasya cherez skorochennya chiselnosti naselennya v rezultati hvorob i ostannoyi vijni ale voni vse she stanovili serjoznu zagrozu dlya viddalenih poselen Teritoriyi Gudzonovoyi zatoki takozh vidomi yak Zemlya princa Ruperta u cij vijni ne veli znachnih boyiv Voni buli arenoyu bagatoh superechok mizh konkuruyuchimi francuzkimi ta anglijskimi kompaniyami pochinayuchi z 1680 h rokiv ale Rejsvejkskij mirnij dogovir 1697 roku zalishiv Franciyi kontrol nad usima forpostami v zatoci krim odnogo Yedinim vidomim incidentom buv napad francuziv na forpost Fort Olbani v 1709 roci Kompaniya Gudzonovoyi zatoki bula nezadovolena tim sho Rejsvek ne povernuv svoyi teritoriyi i uspishno lobiyuvala yih povernennya na peregovorah yaki zavershili cyu vijnu Vijskova organizaciya ta tehnologiyiKam yani ukriplennya Port Royala Akadiya 1702 r Lishe kilka poselen mali kam yani ukriplennya na pochatku vijni Kolonialni vijskovi tehnologiyi yaki vikoristovuvalis v Pivnichnij Americi ne buli nastilki rozvinenimi yak u Yevropi Na pochatku vijni lishe kilka kolonialnih poselen mali kam yani ukriplennya taki yak Sent Ogastin u Floridi Boston Kvebek i Sent Dzhons na Labradori a ukriplennya Port Royala bulo zaversheno vzhe pislya pochatku vijni Deyaki sela ta poselennya buli zahisheni derev yanimi chastokolami ale bagato z nih mali lishe ukripleni derev yani budinki z garmatnimi portami cherez yaki zahisniki mogli vesti vogon i vistupayuchimi poverhami z yakih voni mogli vesti vogon po napadnikam yaki namagalisya proniknuti vniz Yevropejci ta kolonisti yak pravilo buli ozbroyeni gladkostvolnimi mushketami yaki mali maksimalnu dalnist strilbi blizko 100 yardiv 91 m ale buli netochni na vidstani ponad polovinu ciyeyi vidstani Deyaki kolonisti takozh nosili piki todi yak indianski voyini mali abo zbroyu nadanu kolonistami abo buli ozbroyeni primitivnimi tomagavkami ta lukami Nevelika kilkist kolonistiv bula navchena keruvati garmatami ta inshimi vidami artileriyi yaki buli yedinoyu efektivnoyu zbroyeyu dlya napadu na znachni kam yani abo derev yani oboronni sporudi Anglijski kolonisti zazvichaj buli organizovani v roti opolchennya i yihni koloniyi ne mali regulyarnoyi vijskovoyi prisutnosti okrim nevelikoyi kilkosti v deyakih gromadah Nyufaundlendu Francuzki kolonisti takozh buli organizovani v opolchennya ale voni takozh mali postijni sili oboroni pid nazvoyu troupes de la marine Ci sili skladalisya z kilkoh dosvidchenih oficeriv i buli ukomplektovani novobrancyami nadislanimi z Franciyi chiselnistyu vid 500 do 1200 osib Voni buli poshireni po vsij teritoriyi Novoyi Franciyi z koncentraciyeyu v osnovnih naselenih punktah Ispansku Floridu zahishali kilka soten regulyarnih vijsk Politika Ispaniyi polyagala v tomu shob zaspokoyiti indianciv na svoyij teritoriyi a ne zabezpechiti yih zbroyeyu Florida utrimuvala priblizno 8000 indianciv pered vijnoyu ale ce chislo skorotilosya do 200 pislya nabigiv anglijskih kolonistiv zdijsnenih na pochatku vijni Hid vijniKarolina i Florida P yer Muan d Ibervil pragnuv nalagoditi vidnosini z tubilcyami na vododili Missisipi v rezultati Vijni korolya Vilgelma z Angliyeyu Vidatni francuzki ta anglijski kolonisti na rubezhi XVIII stolittya zrozumili sho kontrol nad richkoyu Missisipi matime znachnu rol u majbutnomu rozvitku ta torgivli i kozhna storona rozroblyala dalekoglyadni plani shob pereshkoditi diyalnosti inshoyi Francuzkij doslidnik Kanadi P yer Muan d Ibervil pislya poperednoyi vijni rozrobiv Proekt na Karolini yakij peredbachav vstanovlennya stosunkiv z indiancyami na vododili Missisipi a potim vikoristannya cih stosunkiv dlya vitisnennya anglijskih kolonistiv z kontinentu abo prinajmni obmezhennya yih priberezhnimi rajonami Zdijsnyuyuchi cyu grandioznu strategiyu vin zanovo vidkriv girlo Missisipi yake vpershe bulo znajdeno Rene de la Salem u 1670 roci i zasnuvav fort Morepas u 1699 roci Z ciyeyi bazi ta fortu Luyi de lya Mobil zasnovanogo u 1702 roci vin pochav nalagodzhuvati stosunki z miscevimi plemenami chokto chikaso ta inshimi plemenami Anglijski kolonialni torgovci ta doslidniki z Karolini stvorili znachnu torgovelnu merezhu po vsij pivdenno shidnij chastini kontinentu yaka prostyagalasya azh do Missisipi Jogo lideri malo zvazhali na ispanciv u Floridi ale voni rozumili zagrozu yaku stanoviv prihid na uzberezhzhya francuziv I gubernator Karolini Dzhozef Blejk i jogo nastupnik Dzhejms Mur sformulyuvali bachennya ekspansiyi na pivden i zahid za rahunok interesiv Franciyi ta Ispaniyi Ibervil zvernuvsya do ispanciv u sichni 1702 roku pered pochatkom vijni v Yevropi rekomenduvavshi ozbroyiti voyiniv apalachiv i napraviti yih proti anglijskih kolonistiv ta yihnih soyuznikiv Ispanci organizuvali ekspediciyu pid kerivnictvom Fransisko Romo de Uriza U serpni vin virushiv iz Pensakoli shtat Florida do torgovih centriv Karolini Anglijski kolonisti zazdalegid poperedili pro ekspediciyu ta organizuvali oboronu u verhiv yi richki Flint de voni rozgromili ocholyuvani ispancyami sili ta zahopili abo vbili blizko 500 ocholyuvanih ispancyami indianciv Gubernator Karolini Mur otrimav povidomlennya pro vijskovi diyi i vin organizuvav i ocholiv sili proti ispanskoyi Floridi 500 anglijskih kolonialnih soldativ i opolchenciv a takozh 300 indianciv zahopili ta spalili misto Sent Avgustin shtat Florida pid chas oblogi Sent Avgustina 1702 Anglijci ne zmogli vzyati golovnu fortecyu i vidstupili koli z Gavani pribuv ispanskij flot U 1706 roci Karolina uspishno vidbila ataku na Charlston ob yednanogo ispansko francuzkogo morskogo desantu nadislanogo z Gavani Plemena apalachiv ta timukua v ispanskij Floridi buli praktichno znisheni pid chas rejderskoyi ekspediciyi Mura yaka stala vidomoyu yak rizanina apalachiv 1704 roku Bagato hto z tih hto vizhiv pislya cih nabigiv buli pereseleni na richku Savanna de yih utrimuvali v rezervaciyah U nastupni roki rejdi trivali velikimi indianskimi silami inodi vklyuchno z nevelikoyu kilkistyu bilih lyudej Ce vklyuchalo veliki ekspediciyi spryamovani na Pensakolu v 1707 roci ta Mobil u 1709 roci Kriki muskogi yamasi ta chikaso buli ozbroyeni ta kerovani anglijskimi kolonistami i voni dominuvali v cih konfliktah nad plemenami chokto timukua ta apalachiv Akadiya ta Nova Angliya Francuzkij rejd na Dirfild shtat Massachusets u lyutomu 1704 roku Protyagom usiyeyi vijni Nova Franciya ta konfederaciya Vabanaki pereshkodzhali ekspansiyi Novoyi Angliyi v Akadiyu kordon yakoyi Nova Franciya viznachala yak richku Kennebek na pivdni Mena U 1703 roci Mishel Lenef de la Valer de Bobassen komanduvav dekilkoma franko kanadcyami ta 500 indiancyami Konfederaciyi Vabanaki i voni keruvali napadami na poselennya Novoyi Angliyi vid Vellsa do Falmuta Portlend shtat Men pid chas kampaniyi na pivnichno shidnomu uzberezhzhi Voni vbili abo vzyali v polon ponad 300 poselenciv Bula takozh seriya rejdiv u glib Novoyi Angliyi francuzkih ta indianskih sil spryamovanih na zabezpechennya polonenih Isnuvala aktivna torgivlya polonenimi oskilki sim yi ta gromadi namagalisya zibrati vikup shob povernuti yih U lyutomu 1704 roku Zhan Batist Ertel de Ruvil na choli 250 indianciv abenaki ta kaunaga perevazhno irokeziv i 50 franko kanadciv zdijsnili nabig na Dirfild u provinciyi Massachusets Bej Voni zrujnuvali poselennya ubivshi bagatoh i zahopivshi v polon ponad 100 osib Yih vidpravili v podorozh po sushi za sotni mil na pivnich do sela misiyi Kaunavaga na pivden vid Monrealya Bilshist ditej yaki perezhili podorozh usinovili rodini irokeziv Piznishe kilkoh doroslih bulo vikupleno abo zvilneno v rezultati uzgodzhenogo obminu polonenimi vklyuchayuchi ministra Vilyamsa yakij rokami bezuspishno namagavsya vikupiti svoyu dochku Vona povnistyu asimilyuvalasya vijshovshi zamizh za cholovika irokeza Tak samo v serpni 1704 roku vidbuvsya rejd u Marlboro u chastini mista yaka zgodom stala Vestboro zvidki polonenih takozh dostavili do Kaunavagi U ci roki bula aktivna rabotorgivlya polonenih kolonistiv i gromadi zbirali koshti shob vikupiti svoyih gromadyan z indianskogo polonu Napriklad polonenij hlopchik Ashur Rajs buv povernutij do Marlboro pislya togo yak u 1708 roci jogo vikupiv jogo batko Tomas Rajs Riznya indianciv za nakazom Bendzhamina Chercha U chervni 1704 roku 500 novoanglijciv zdijsnili nabig na poselennya Gran Pre yake zahishali akadci ta indianci mikmaki Kolonisti Novoyi Angliyi ne zmogli efektivno borotisya z cimi nabigami tomu voni u vidpovid rozpochali ekspediciyu proti Akadiyi pid provodom vidomogo borcya z amerikanskimi indiancyami Bendzhamina Chercha Ekspediciya zdijsnila nabig na Gran Pre Chinekto ta inshi poselennya Francuzki zviti stverdzhuyut sho Cherch sprobuvav napasti na stolicyu Akadiyi Port Royal ale zvit Chercha pro ekspediciyu opisuye vijskovu radu na yakij ekspediciya virishila ne napadati Francuzkogo yezuyita otcya Sebastyena Rejla bagato pidozryuvali v pidburyuvanni plemeni norridzhvok proti zhiteliv Novoyi Angliyi i gubernator Massachusetsu Dzhozef Dadli priznachiv cinu za jogo golovu Vzimku 1705 roku Massachusets napraviv 275 opolchenciv pid komanduvannyam polkovnika Vintropa Giltona shob zahopiti Rejla i rozgrabuvati selo Svyashenika odnak vchasno poperedili vin utik iz paperami v lis ale opolchenci spalili selo ta cerkvu Francuzka konfederaciya ta konfederaciya Vabanaki prodovzhuvali zdijsnyuvati nabigi na pivnich Massachusetsu v 1705 roci proti yakih kolonisti Novoyi Angliyi ne zmogli vstanoviti efektivnu oboronu Nabigi vidbuvalisya nadto shvidko shob sili oboroni mogli yih organizuvati a nabigi vidplati zazvichaj viyavlyali pleminni tabori ta poselennya porozhnimi U rejdi bulo zatishshya poki lideri Novoyi Franciyi ta Novoyi Angliyi veli peregovori pro obmin polonenimi ale lishe z obmezhenim uspihom Nabigi indianciv trivali do kincya vijni inodi za uchastyu francuziv Evakuaciya francuzkih vijsk iz Port Royalya pislya zahoplennya poselennya anglijcyami Padinnya Port Royala poklalo kraj kontrolyu Franciyi nad shidnim pivostrovom Akadiya U travni 1707 roku gubernator Dadli organizuvav ekspediciyu dlya vzyattya Port Royala pid kerivnictvom Dzhona Marcha Odnak 1600 cholovik ne zmogli vzyati fort oblogoyu i nastupna ekspediciya v serpni takozh bula vidbita U vidpovid francuzi rozrobili ambitnij plan napadu na bilshist poselen Nyu Gempshira na richci Piskatakua Odnak bilsha chastina neobhidnoyi indianskoyi pidtrimki tak i ne bula nadana i natomist bulo skoyeno nabig na mistechko Gejvrill u Massachusetsi U 1709 roci gubernator Novoyi Franciyi Filip de Rigo Vodrej povidomiv sho dvi tretini poliv na pivnich vid Bostona zalishilisya bez doglyadu cherez nabigi francuziv ta indianciv Francuzko indianski vijskovi grupi povertalisya bez polonenih tomu sho kolonisti Novoyi Angliyi zalishalisya u svoyih fortah i ne hotili zvidti vihoditi U zhovtni 1710 roku 3600 britanskih i kolonialnih vijsk na choli z Frensisom Nikolsonom nareshti zahopili Port Royal pislya tizhnevoyi oblogi Ce pripinilo oficijnij kontrol Franciyi nad pivostrovnoyu chastinoyu Akadiyi suchasnij materik Nova Shotlandiya hocha opir prodovzhuvavsya do kincya vijni Opir Konfederaciyi Vabanaki prodovzhuvavsya u bitvi pri Krivavomu strumku 1711 roku ta rejdah uzdovzh kordonu shtatu Men Zalishok Akadiyi suchasna shidna chastina shtativ Men i Nyu Bransvik prodovzhuvav buti spirnoyu teritoriyeyu mizh Novoyu Angliyeyu i Novoyu Franciyeyu Nova Franciya Hendrik Tedzhonihokarava vozhd irokeziv uspishno zaruchivsya pidtrimkoyu korolevi Velikoyi Britaniyi Anni shob pochati ekspediciyu na misto Kvebek Francuzi materikovoyi Novoyi Franciyi v Kanadi vistupili proti napadu na Provinciyu Nyu Jork Voni ne hotili rozburhuvati irokeziv yakih voni boyalisya bilshe nizh britanskih kolonistiv i z yakimi voni uklali u 1701 roci Nyu Jorkski kupci buli proti napadu na Novu Franciyu oskilki ce prizvelo b do pererivannya pributkovoyi indianskoyi torgivli hutrom znachna chastina yakogo potraplyala do Nyu Jorku cherez Novu Franciyu Irokezi zberigali svij nejtralitet protyagom usogo konfliktu nezvazhayuchi na sprobi mera Olbani Pitera Shajlera Shajler buv komisarom indianciv Olbani zaluchiti yih do uchasti u vijni Frensis Nikolson i Semyuel Vetch organizuvali ambitnij napad na Novu Franciyu v 1709 roci za finansovoyi ta materialno tehnichnoyi pidtrimki korolevi Plan peredbachav nazemnij shturm Monrealya cherez ozero Shamplejn i morskij shturm Kvebeku vijskovo morskimi silami Suhoputna ekspediciya dosyagla pivdennogo krayu ozera Shamplejn ale yiyi bulo skasovano oskilki obicyana vijskovo morska pidtrimka tak i ne bula zabezpechena dlya napadu na Kvebek ci sili buli perenapravleni na pidtrimku Portugaliyi Irokezi dali tumanni obicyanki pidtrimati cyu sprobu ale uspishno vidkladali nadsilannya pidtrimki poki ne stalo yasno sho ekspediciya zaznaye nevdachi Pislya ciyeyi nevdachi Nikolson i Shajler virushili do Londona v suprovodi vozhdya irokeziv Hendrika Tedzhonihokarava ta inshih sahemiv shob probuditi interes do pivnichnoamerikanskoyi prikordonnoyi vijni Indianska delegaciya viklikala sensaciyu v Londoni i koroleva Anna dala yij audiyenciyu Nikolson i Shajler dosyagli uspihu v svoyih zusillyah koroleva pidtrimala uspishne zahoplennya Nikolsonom Port Royala v 1710 roci Z cim uspihom za plechima Nikolson znovu povernuvsya do Angliyi ta otrimav pidtrimku dlya povtornoyi sprobi zahopiti Kvebek u 1711 roci Plan na 1711 rik znovu peredbachav ataki z sushi ta z morya ale jogo realizaciya bula katastrofichnoyu dlya anglijciv Flot iz 15 linijnih korabliv i transportiv iz 5000 soldativ na choli z admiralom Hovendenom Vokerom pribuv do Bostona v chervni podvoyivshi naselennya mista ta znachno uskladnivshi zdatnist koloniyi zabezpechiti sebe neobhidnim proviantom Ekspediciya vidplivla do Kvebeku naprikinci lipnya ale kilka yiyi korabliv zaznali korabletroshi v tumani bilya skelyastih beregiv v girli richki Svyatogo Lavrentiya Ponad 700 soldativ bulo vtracheno i Voker skasuvav ekspediciyu Tim chasom Nikolson virushiv do Monrealya po sushi ale lishe distavsya ozera Dzhordzh koli do nogo dijshla zvistka pro katastrofu Volkera i vin takozh povernuvsya nazad U cij ekspediciyi irokezi nadali kilka soten voyiniv dlya borotbi z anglijskimi kolonistami ale voni odnochasno nadislali francuzam poperedzhennya pro ekspediciyu faktichno pidigravshi obom storonam konfliktu Nyufaundlend U 1705 roci gubernator Plezansa Daniel d Ozhe de Suberkaze ocholiv ekspediciyu francuziv i mikmakiv proti anglijskih poselen na Nyufaundlendi Na uzberezhzhi Nyufaundlendu bulo bagato nevelikih francuzkih ta anglijskih poselen a deyaki ribalski stanciyi sezonno zajmali ribalki z Yevropi Obidvi storoni ukripili svoyi golovni mista francuzi v Plezansi na zahidnij storoni anglijci v Sent Dzhonsi ta v Pid chas Vijni korolya Vilgelma d Ibervil znishiv bilshist anglijskih gromad u 1696 1697 rokah i ostriv znovu stav polem bitvi v 1702 roci U serpni togo zh roku anglijskij flot pid komanduvannyam kommodora Dzhona Lika spustivsya na viddaleni francuzki gromadi ale ne robiv zhodnih sprob na Plaisance Vzimku 1705 roku francuzkij gubernator Plezansa Daniel d Ozhe de Suberkaz pomstivsya ocholivshi ob yednanu ekspediciyu francuziv i mikmakiv yaka znishila kilka anglijskih poselen i bezuspishno vzyala v oblogu Fort Vilyam bilya Sent Dzhonsa Francuzi ta yihni indijski soyuzniki prodovzhuvali peresliduvati anglijciv protyagom usogo lita ta zavdali zbitkiv anglijskim ustanovam na 188 000 funtiv sterlingiv Anglijci poslali flot u 1706 roci yakij znishiv francuzki ribalski forposti na pivnichnomu uzberezhzhi ostrova U grudni 1708 roku ob yednani sili francuziv kanadciv i volonteriv mikmakiv zahopili Sent Dzhons i zrujnuvali ukriplennya Odnak yim ne vistachilo resursiv shob utrimati zahoplene tomu voni vidmovilisya vid nogo i Sent Dzhons buv znovu zajnyatij i ukriplenij anglijcyami v 1709 roci ta sama francuzka ekspediciya takozh namagalasya vzyati Ferrilend ale vin uspishno chiniv opir Komandiri anglijskogo flotu planuvali zdijsniti napadi na Plezans u 1703 ta 1711 rokah ale ne zdijsnili yih ostannij skasuvav admiral Voker pislya katastrofi v girli richki Svyatogo Lavrentiya MirKarta yevropejskih kolonij u Pivnichnij Americi Oblasti vidileni fioletovim kolorom buli teritoriyami peredanimi Franciyeyu Angliyi zgidno z Utrehtskim mirnim dogovorom yakij zavershiv vijnu U 1712 roci Angliya i Franciya ogolosili peremir ya a nastupnogo roku bulo pidpisano ostatochnu mirnu ugodu Za umovami Utrehtskogo mirnogo dogovoru 1713 roku Britaniya otrimala Akadiyu yaku voni perejmenuvali na Novu Shotlandiyu suverenitet nad Nyufaundlendom regionom Gudzonovoyi zatoki ta karibskim ostrovom Sent Kits Franciya viznala britanskij syuzerenitet nad irokezami i pogodilasya sho torgivlya z amerikanskimi indiancyami dali vglib krayini bude vidkritoyu dlya vsih nacij Vona zberegla vsi ostrovi v zatoci Svyatogo Lavrentiya vklyuchayuchi ostriv Kejp Breton i zberegla prava na ribolovlyu v comu rajoni vklyuchayuchi prava na vilov ribi na pivnichnomu berezi Nyufaundlendu Naprikinci vijni bagato indianciv abenaki vtomilisya vid konfliktu nezvazhayuchi na tisk Franciyi shodo prodovzhennya nabigiv na cili v Novij Angliyi Oskilki Utrehtskij mir ignoruvav interesi indianciv deyaki abenaki vislovili gotovnist vesti peregovori pro mir z meshkancyami Novoyi Angliyi Gubernator Dadli organizuvav veliku mirnu konferenciyu v Portsmuti Nyu Gempshir de vin takozh buv gubernatorom Pid chas peregovoriv tam i v zatoci Kasko abenaki zaperechuvali proti britanskih tverdzhen pro te sho francuzi postupilisya Britaniyi teritoriyeyu shidnih shtativ Men i Nyu Bransvik ale voni pogodilisya na pidtverdzhennya kordoniv na richci Kennebek i vstanovlennya uryadovih torgovih postiv na svoyij teritoriyi Portsmutskij dogovir buv ratifikovanij 13 lipnya 1713 r vismoma predstavnikami deyakih plemen Konfederaciyi Vabanaki i vklyuchav formulyuvannya sho stverdzhuvali britanskij suverenitet nad yihnoyu teritoriyeyu Protyagom nastupnogo roku vozhdi inshih plemen abenaki takozh pidpisali dogovir ale zhoden predstavnik mikmakiv nikoli ne pidpisuvav jogo chi bud yakij inshij dogovir do 1726 roku NaslidkiNezabarom pislya vijni francuzi zasnuvali na ostrovi Kejp Breton fortecyu Luyisburg Ukriplene poselennya bulo roztashovane na pivnich vid ustuplenoyi akadskoyi teritoriyi Akadiya ta Nyufaundlend Vtrata Nyufaundlendu j Akadiyi obmezhila prisutnist Franciyi v Atlantici ostrovom Kejp Breton Francuziv pereselili tudi z Nyufaundlendu stvorivshi koloniyu Il Royal a v nastupni roki Franciya pobuduvala fortecyu Luyisburg Cya prisutnist plyus prava na vikoristannya uzberezhzhya Nyufaundlendu prizveli do prodovzhennya tertya mizh interesami ribalok Franciyi ta Britaniyi yake ne bulo povnistyu virisheno do kincya XVIII stolittya Ekonomichni naslidki vijni buli vazhkimi dlya Nyufaundlendu ribalskij flot znachno skorotivsya Britanskij ribalskij flot pochav vidnovlyuvatisya odrazu pislya ukladennya miru i voni namagalisya pereshkoditi ispanskim korablyam loviti ribu u vodah Nyufaundlendu yak ce bulo ranishe Odnak bagato ispanskih korabliv prosto zareestruvalis na anglijskih pidstavnih vlasnikiv i zminili prapori na anglijski shob uniknuti britanskogo kontrolyu Smert otcya Rejla u Bitvi pri Norridzhvoku pid chas Vijni Dammera v serpeni 1724 r Pislya anneksiyi chastini Akadiyi britanci zitknulisya z oporom plemen abenaki ta mikmak Britanske zahoplennya Akadiyi malo dovgostrokovi naslidki dlya francuzkih akadciv i tubilnih mikmakiv yaki tam prozhivali Vlada Britaniyi v Novij Shotlandiyi spochatku bula dosit slabkoyu i na cij situaciyi skoristalisya lideri oporu Franciyi ta Mikmakiv Vidnosini Britaniyi z mikmakami pislya vijni rozvivalisya v konteksti britanskoyi ekspansiyi v Novij Shotlandiyi a takozh uzdovzh uzberezhzhya shtatu Men de zhiteli Novoyi Angliyi pochali pereselyatisya na zemli abenaki chasto v porushennya poperednih dogovoriv Ni abenaki ni mikmak ne buli viznani v Utrehtskomu dogovori a tlumachivsya nimi inakshe nizh pidpisantami z Novoyi Angliyi tomu mikmak i abenaki protistoyali cim vtorgnennyam na yihni zemli Cej konflikt posilivsya francuzkimi intriganami takimi yak francuzkij yezuyit otec Sebastyen Rejl i vreshti resht vin pereris u 1722 1727 Stosunki Britaniyi z nominalno zavojovanimi frankomovnimi akadcyami takozh buli skladnimi Akadci chinili opir neodnorazovim vimogam britanciv prinesti prisyagu britanskij koroni i vreshti resht ce sprichinilo vtechu akadciv na ostrovi Il Royal ta Il Sen Zhan suchasnij ostriv Princa Eduarda Do 1740 h rokiv francuzki lideri taki yak otec Zhan Luyi Le Lutr organizuvali partizansku vijnu zi svoyimi soyuznikami mikmakami proti britanskih sprob rozshiriti protestantski poselennya na pivostrovi Nova Shotlandiya Mizh Franciyeyu ta Velikobritaniyeyu takozh trivali superechki shodo kordoniv Akadiyi Opis kordoniv v mirnomu dogovori buv nechitkij i Franciya napolyagala na tomu sho lishe Akadskij pivostriv buv vklyuchenij do dogovoru suchasna Nova Shotlandiya za vinyatkom ostrova Kejp Breton i sho voni zberegli prava na tu teritoriyu sho vidnositsya do suchasnogo Nyu Bransviku Superechki shodo Akadiyi pererosli u vidkritij konflikt pid chas Vijni korolya Georga v 1740 h rokah i ne buli virisheni do britanskogo zavoyuvannya vsih francuzkih pivnichnoamerikanskih teritorij u Semirichnij vijni Nova Angliya Massachusets i Nyu Gempshir perebuvali na perednomu fronti vijni ale koloniyi Novoyi Angliyi zaznali menshoyi ekonomichnoyi shkodi nizh inshi teritoriyi Chastina vitrat na vijnu bula kompensovana zbilshennyam vazhlivisti Bostona yak centru sudnobuduvannya ta torgivli v poyednanni z nespodivanim finansovim pributkom viklikanim vijskovimi vitratami koroni na Kvebeksku ekspediciyu 1711 roku Pivdenni koloniyi Ispanska Florida tak i ne vidnovila svoyu ekonomiku chi naselennya vid naslidkiv vijni i vona bula peredana Britaniyi za Parizkim dogovorom 1763 roku pislya Semirichnoyi vijni Indianci yakih meshkali vzdovzh uzberezhzhya Atlantichnogo okeanu strazhdali vid britanskogo pravlinnya yak i ti hto buv soyuznikom britanciv u cij vijni Ce nevdovolennya pereroslo u vijnu Yamasi 1715 roku yaka stvorila serjoznu zagrozu zhittyezdatnosti Pivdennoyi Karolini Vtrata naselennya na ispanskih teritoriyah spriyala zasnuvannyu v 1732 roci provinciyi Dzhordzhiya yaka bula roztashovana na teritoriyi na yaku spochatku pretenduvala Ispaniya yak ce bulo takozh u vipadku z Karolinoyu Dzhejms Mur viv vijskovi diyi proti tuskarora z Pivnichnoyi Karolini pid chas Tuskarorskoyi vijni yaka pochalasya v 1711 roci i bagato z nih vtikli na pivnich shob priyednatisya do svoyih movnih rodichiv irokeziv Ekonomichni vitrati vijni buli visokimi v deyakih koloniyah pivdennoyi Angliyi vklyuchno z timi de vijskova diyalnist bula neznachnoyu Virdzhiniya Merilend i menshoyu miroyu Pensilvaniya silno postrazhdali cherez zbilshennya vartosti dostavki yihnoyi eksportnoyi produkciyi v pershu chergu tyutyunu na yevropejski rinki a takozh postrazhdali cherez kilka osoblivo poganih urozhayiv Pivdenna Karolina nakopichila znachnij borgovij tyagar dlya finansuvannya vijskovih operacij Torgivlya Francuzi ne povnistyu dotrimuvalisya komercijnih polozhen Utrehtskogo dogovoru Voni namagalisya pereshkoditi anglijskij torgivli z viddalenimi indianskimi plemenami i sporudili na teritoriyi irokeziv Francuzki poselennya prodovzhuvali rosti na uzberezhzhi Meksikanskoyi zatoki z poselennyam u Novomu Orleani v 1718 roci ta inshimi nevdalimi sprobami rozshiritisya na kontrolovani Ispaniyeyu Tehas i Floridu Francuzki torgovelni merezhi pronikli na kontinent uzdovzh rik sho vpadayut Meksikansku zatoku ponovlyuyuchi konflikti yak z britancyami tak i z ispancyami Torgovi merezhi stvoreni na vododili richki Missisipi vklyuchayuchi dolinu richki Ogajo takozh priveli francuziv do bilshogo kontaktu z britanskimi torgovimi merezhami ta kolonialnimi poselennyami yaki peretinali gori Appalachi Superechlivi pretenziyi na cyu teritoriyu zreshtoyu prizveli do vijni v 1754 roci koli spalahnula Franko indianska vijna Div takozhVijni i bitvi z indiancyami Pivnichnoyi Ameriki Vijskova istoriya SShA Spisok vijn za uchastyu SShA Vijna Korolya Filipa Francuzko indianski vijniPrimitkiPershoyu indianskoyu vijnoyu bula Vijna korolya Filipa drugoyu bula Vijna korolya Vilgelma a chetvertoyu bula Div Alan Taylor Writing Early American History University of Pennsylvania Press 2005 p 74 Denis Heroux Robert Lahaise Noel Vallerand La Nouvelle France p 101 William Williamson The history of the state of Maine Vol 2 1832 p 27 Griffiths 2005 p 61 Campbell Gary The Road to Canada The Grand Communications Route from Saint John to Quebec Goose Lane Editions and The New Brunswick Heritage Military Project 2005 p 21 Donald F Chard The Impact of French Privateering on New England 1689 1713 American Neptune 35 3 1975 153 65 Nicolas Landry Les activites de course dans un port colonial francais Plaisance Terre Neuve durant la guerre de Succession d Espagne 1702 1713 Acadiensis 34 1 2004 56 79 online Thomas pp 405 07 Evarts Boutell Greene Provincial America 1690 1740 1905 pp 140 41 Stone pp 161 165 Craven p 288 Div Winsor st 341 de navoditsya karta pivdenno shidnih kolonij stanom na 1687 riku Weber pp 100 07 Cooper and Terrill p 22 Weber p 158 Crane p 385 Waselkov and Hatley p 104 Weber pp 158 59 Arnade p 32 Drake p 115 Pope pp 202 03 Drake pp 115 203 William Williamson The history of the state of Maine Vol 2 1832 p 27 Griffiths 2005 p 61 Campbell Gary The Road to Canada The Grand Communications Route from Saint John to Quebec Goose Lane Editions and The New Brunswick Heritage Military Project 2005 p 21 Drake p 150 Newman pp 87 109 24 Bryce p 58 Newman pp 127 28 Shurtleff p 492 MacVicar p 45 Arnade p 32 Prowse pp 211 223 Leckie p 231 Peckham p 26 Prowse p 223 Wright p 65 Peckham p 58 Waselkov and Hatley pp 105 37 Crane p 382 Crane p 380 Oatis pp 49 50 Arnade p 33 Winsor p 318 Winsor p 319 Arnade pp 35 36 Covington p 340 Arnade p 36 Crane p 390 Higginbotham pp 308 12 383 85 Peckham p 62 Peckham p 64 Parkman Ebenezer 1769 The Story of the Rice Boys Captured by the Indians 8 August 1704 Westborough Historical Society Westborough MA 1906 7pp Drake p 202 Charland Thomas 1979 1969 Rale Sebastien In Hayne David ed Dictionary of Canadian Biography Vol II 1701 1740 online ed University of Toronto Press Peckham p 65 Drake pp 286 87 Peckham p 67 Drake pp 238 47 Eccles p 139 Peckham p 71 Parkman 1892 p 184 University of California Libraries Samuel Adams 1897 The border wars of New England commonly called King William s and Queen Anne s wars New York C Scribner s sons Peckham p 84 Parkman 1892 pp 8 14 Parkman 1892 p 14 Peckham p 69 Peckham p 70 Rodger p 129 Peckham p 72 Drake p 281 Eccles p 136 Prowse pp 277 80 Prowse pp 223 276 Prowse p 229 Prowse p 235 Prowse pp 242 46 Prowse pp 246 48 Prowse p 249 Prowse pp 235 36 Peckham p 74 Marshall p 1155 Prowse p 258 Morrison pp 161 62 Morrison pp 162 63 Calloway pp 107 10 Reid pp 97 98 Prowse p 282 Prowse p 251 Prowse p 274 Prowse p 277 Plank pp 57 61 Griffiths 2005 p 286 Plank pp 71 79 Griffiths 2005 pp 267 81 393 Griffiths 2005 pp 390 93 Podalshu istoriyu Britansko Akkadskogo konfliktu div u Parkman 1897 Craven pp 307 09 Weber pp 144 45 Weber p 199 Weber p 180 Peckham p 75 Craven pp 301 02 Weber p 184 Peckham p 82 Parkman 1897 pp 133 50DzherelaArnade Charles W 1962 The English Invasion of Spanish Florida 1700 1706 The Florida Historical Quarterly 41 1 July 29 37 JSTOR 30139893 angl Bryce George 1900 The Remarkable History of the Hudson s Bay Company London S Low Marston amp Co ISBN 9780665267055 OCLC 11092807 angl Calloway Colin 1991 Dawnland Encounters Indians and Europeans in Northern New England Hanover NH University Press of New England ISBN 978 0874515268 OCLC 21873281 angl Cooper William James Terill Tom E 1999 The American South A History Volume 1 Lanham MD Rowman and Littlefield ISBN 978 0 7425 6094 9 OCLC 227328018 angl Covington James 1968 Migration of the Seminoles into Florida 1700 1820 The Florida Historical Quarterly 46 4 April 340 357 JSTOR 30147280 angl Crane Verner W 1919 The Southern Frontier in Queen Anne s War The American Historical Review 24 3 April 379 395 doi 10 1086 ahr 24 3 379 JSTOR 1835775 angl Craven Wesley Frank 1968 The Colonies in Transition 1660 1713 New York Harper amp Row OCLC 423532 angl Drake Samuel Adams 1910 1897 The Border Wars of New England New York C Scribner s Sons OCLC 2358736 drake border wars angl Eccles William J 1983 The Canadian Frontier 1534 1760 Albuquerque NM UNM Press ISBN 978 0 8263 0706 4 OCLC 239773206 angl Greene Evarts Boutell Provincial America 1690 1740 1905 ch 9 online pp 136 53 angl Griffiths N E S 2005 From Migrant to Acadian A North American Border People 1604 1755 McGill Queen s University Press ISBN 978 0 7735 2699 0 angl Higginbotham Jay 1991 1977 Old Mobile Fort Louis de la Louisiane 1702 1711 Tuscaloosa AL University of Alabama Press ISBN 978 0 8173 0528 4 OCLC 22732070 angl Leckie Robert 1999 A Few Acres of Snow the Saga of the French and Indian Wars New York John Wiley ISBN 978 0 471 24690 9 OCLC 39739622 angl MacVicar William 1897 A Short History of Annapolis Royal the Port Royal of the French From its Settlement in 1604 to the Withdrawal of the British Troops in 1854 Toronto Copp Clark OCLC 6408962 angl Marshall Bill Johnston Christina 2005 France and the Americas Culture Politics and History Oxford ABC Clio ISBN 978 1 85109 411 0 OCLC 264795152 angl Morrison Kenneth 1984 The Embattled Northeast the Elusive Ideal of Alliance in Abenaki Euramerican Relations University of California Press ISBN 978 0 520 05126 3 OCLC 10072696 angl Navarro i Soriano Ferran 2019 Harca harca harca Musiques per a la recreacio historica de la Guerra de Successio 1694 1715 Editorial DENES ISBN 978 84 16473 45 8 angl Newman Peter C 1985 Company of Adventurers The Story of the Hudson s Bay Company Markham ON Viking ISBN 0 670 80379 0 OCLC 12818660 angl Oatis Steven J 2004 A Colonial Complex South Carolina s Frontiers in the Era of the Yamasee War 1680 1730 Lincoln Neb University of Nebraska Press ISBN 978 0 8032 3575 5 OCLC 470278803 Owen John Hely War at sea under Queen Anne 1702 1708 Cambridge UP 2010 angl Parkman Francis 1892 A Half Century of Conflict Volume 1 Boston Little Brown ISBN 978 1404747371 OCLC 767873 angl Parkman Francis 1897 Montcalm and Wolfe France and England in North America Volume 1 Boston Little Brown OCLC 7850560 angl Peckham Howard 1964 The Colonial Wars 1689 1762 Chicago University of Chicago Press OCLC 1175484 angl Plank Geoffrey 2001 An Unsettled Conquest Philadelphia University of Pennsylvania Press ISBN 978 0 8122 1869 5 OCLC 424128960 angl Pope Peter Edward 2004 Fish into Wine The Newfoundland Plantation in the Seventeenth Century Chapel Hill NC University of North Carolina Press ISBN 978 0 8078 2910 3 OCLC 470480894 angl Prowse Daniel Woodley 1896 A History of Newfoundland from the English Colonial and Foreign Records London Eyre and Spottiswoode p 242 ISBN 9780665514869 OCLC 3720917 Moody angl Rodger N A M 2005 The Command of the Ocean a Naval History of Britain 1649 1815 Volume 2 W W Norton ISBN 978 0 393 06050 8 OCLC 186575899 angl Scouller Raibeart E The Armies of Queen Anne Clarendon Press 1966 angl Shurtleff Nathaniel Bradstreet 1871 A Topographical and Historical Description of Boston Boston Boston City Council OCLC 4422090 angl Stone Norman ed 1989 The Times Atlas of World History Third ed Maplewood NJ Hammond pp 161 165 ISBN 0 7230 0304 1 angl Sylvester Herbert Milton Indian Wars of New England Queen Anne s war Lovewell s war Governor Shirley s war French and Indian war 1910 online Thomas Alan Clapp 1913 A History of England Boston D C Heath OCLC 9287320 angl Waller George M New York s Role in Queen Anne s War 1702 1713 New York History 33 1 1952 40 53 online angl Waselkov Gregory A Hatley M Thomas 2006 Powhatan s Mantle Indians in the Colonial Southeast University of Nebraska Press ISBN 978 0 8032 9861 3 OCLC 266703190 angl Weber David The Spanish Frontier in North America New Haven Yale University Press ISBN 978 0 300 05917 5 angl Winsor Justin 1887 Narrative and Critical History of America Volume 5 Boston Houghton Mifflin p 318 OCLC 3523208 Moore 1702 Augustine angl Wright J Leitch Jr 1971 Anglo Spanish Rivalry in North America Athens GA University of Georgia Press ISBN 978 0 8203 0305 5 OCLC 213106 angl PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vijna korolevi Anni 1702 1713 Queen Anne s War 29 listopada 2020 u Wayback Machine angl Queen Anne s War 10 grudnya 2020 u Wayback Machine angl Timeline of Queen Anne s War 10 serpnya 2020 u Wayback Machine angl