Американський музей природознавства (англ. American Museum of Natural History) — один з найкращих природознавчих музеїв у світі; був відкритий у 1869 році. Розташований на острові Мангеттен в місті Нью-Йорк, у парку Теодора Рузвельта, недалеко від Центрального парку. Музейний комплекс включає 26 взаємопов'язаних будівель, в яких розміщено 45 постійних виставкових залів, крім планетарію та бібліотеки. Музейні колекції містять понад 34 мільйони екземплярів рослин, тварин, скам'янілостей, мінералів, гірських порід, метеоритів, людських решток та інших артефактів, а також спеціалізовані колекції для заморожених тканин та астрофізичні дані, з яких лише невелика частина виставляється в будь-який час і займає понад 190 000 квадратних метрів. Науковий штат музею налічує 225 осіб. Щороку музей спонсорує понад 120 спеціальних польових експедицій. Близько п'яти мільйонів відвідувачів навідуються до музею щороку.
Американський музей природознавства | |
---|---|
англ. American Museum of Natural History | |
40°46′51″ пн. ш. 73°58′28″ зх. д. / 40.78083333336110883° пн. ш. 73.97444444447222622° зх. д.Координати: 40°46′51″ пн. ш. 73°58′28″ зх. д. / 40.78083333336110883° пн. ш. 73.97444444447222622° зх. д. | |
Тип | музей природничої історії навчальний заклад і неприбуткова організація |
Статус спадщини | d[1], d і d |
Країна | США[2] |
Адреса | NY 10024-5[3] Нью-Йорк |
Архітектор | Калверт Вокс |
Засновано | 6 квітня 1869[4] |
Відкрито | 1878[4] |
Відвідувачі | 5 000 000 осіб |
Директор | d |
Сайт | amnh.org |
Американський музей природознавства (США) | |
Американський музей природознавства у Вікісховищі |
Одне з найголовніших завдань Американського музею природознавства є: «Відкривати, інтерпретувати та поширювати — за допомогою наукових досліджень та освіти — знання про людські культури, природний світ та Всесвіт».
Історія
Заснування
До будівництва нинішнього комплексу музей розміщувався в будівлі Арсеналу в Центральному парку. Теодор Рузвельт-старший, батько Теодора Рузвельта, 26-го президента США, був одним із засновників музею разом з Джоном Пірпонтом Морганом, Мозесом Гіксом Ґріннеллом, Джоном Девідом Вульфом, Вільямом Т. Блоджетом, Робертом Л. Стюартом, Ендрю Г. Гріном, Робертом Колґейтом, Бенджаміном Г.Філдом, Д.Джексоном Стюардом, Генрі Г. Стеббінсом, Генрі Перішом та Говардом Поттером. Заснування музею здійснило мрію доктора-натураліста Альберта С. Бікмора. Бікмор, студент зоолога Луїса Аґассіза, роками невтомно лобіював створення музею природознавства в Нью-Йорку. Його пропозиція була підтримана потужними спонсорами та отримала підтримку губернатора Нью-Йорка Джона Томпсона Гофмана, який підписав законопроєкт про офіційне створення Американського музею історії природи 6 квітня 1869 р.
Спорудження
У 1874 році був закладений наріжний камінь для першої будівлі музею, яка зараз прихована від очей багатьма будівлями комплексу, які сьогодні займають більшу частину площі Манхеттен. Оригінальна вікторіанська готична будівля, яка була відкрита в 1877 році, була спроєктована Калвертом Воксом та Дж. Врі Молдом, обидва тісно ототожненими з архітектурою Центрального парку.
Розширення
Оригінальна будівля незабаром була затьмарена південним ареалом музею, спроєктованим Дж. Клівлендом Кеди, зведеним в неороманському стилі під впливом Г. Г. Річардсона. Він простягається на 210 метрів вздовж Західної 77-ї вулиці, кутові вежі заввишки 14 метрів (46 футів). Його рожевий бурий камінь і граніт, схожі на ті, що знайдені на острові Ґріндстоун у річці Св. Лаврентія, походять із кар'єрів на острові Піктон, штат Нью-Йорк.
Меморіал Теодору Рузвельту, добудований Джоном Расселом Попом у 1936 році, є визначною пам'яткою мистецтв. Вона веде до величезної римської базиліки, де відвідувачів зустрічає відлиток скелета вирощуваного барозавра, який захищає своїх молодих від алозавра. До музею також можна дійти через фойє 77-ї вулиці, перейменовану у «Ґранд-галерею» та з повністю підвішеним каное Хайда. Зал веде до найстарішого збереженого експонату музею — залу індіанців північно-західного узбережжя.
Доповнення, реставрації та реконструкції
Починаючи з 1930 року, мало що було додано до зовнішнього вигляду оригінальної будівлі. Архітектор Кевін Рош та його фірма Roche-Dinkeloo відповідають за генеральне планування музею з 1990-х років. Були проведені різні реконструкції інтер'єру та екстер'єру. Реставрація залу динозаврів була проведена 1991 року, музей також відновив настінний розпис у Меморіальному залі Рузвельта в 2010 році. У 1992 році фірма Roche-Dinkeloo спроєктувала восьмиповерхову бібліотеку AMNH. Однак, в цілому генеральний план не був повністю реалізований, і до 2015 року музей складався з 25 окремих будівель, які були погано пов'язані між собою.
Південний фасад музею, що охоплює 77-му вулицю від Центрального парку на захід до проспекту Коламбус, був очищений, відремонтований і відновлений у 2009 році. Стівен Рейхл, речник музею, сказав, що робота включатиме відновлення 650 чорно-вишневих віконних рам і ремонт каменю. Консультантом музею з останнього ремонту є , архітектурна та інженерна фірма зі штаб-квартирою в Нортбруці, штат Іллінойс.
У 2014 році музей опублікував плани прибудови площею 195 тис. квадратних метрів — центру науки, освіти та інновацій Річарда Гілдера на стороні Колумбус-авеню. Розроблений студією Gang, Higgins Quasebarth & Partners та ландшафтним архітектором Рід Гілдербранд, рожевий гранітний фасад нової будівлі Milford матиме фактурний, криволінійний дизайн, натхненний природними топографічними елементами, продемонстрованими в музеї, включаючи «геологічні шари, заглиблені в льодовики печери, криві каньйони та брили льоду», як контраст до домінуючих в музеї архітектурних романського та вікторіанського стилів. Сам інтер'єр містив би новий вхід з проспекту Коламбус на північ від 79-ї вулиці; багатоповерхова структура зберігання, що містить зразки та предмети; кімнати для експонування цих предметів; зал для комах; «інтерпретаційна» «стіна пошуку дороги» та театр. Спочатку це розширення мало бути на південь від існуючого музею, займаючи частини парку Теодора Рузвельта. Розширення було перенесено на західну сторону музею, а його розмір зменшився через протидію будівництву в парку. Натомість додаток замінить три існуючі будівлі вздовж східної сторони проспекту Колумбус, маючи понад 30 підключень до діючого музею, і він буде заввишки шість поверхів, такої ж висоти, як і навколишні будівлі. Плани розширення були детально розглянуті Комісією з охорони пам'яток Нью-Йорка. 11 жовтня 2016 року Комісія зі збереження пам'яток одноголосно схвалила розширення. Будівництво Центру Позолоти, який, як очікувалося, зруйнується в наступному році після розробки проєкту та Повідомлення про вплив на навколишнє середовище, призведе до знесення трьох музейних будівель, побудованих між 1874 і 1935 рр. Музей офіційно подав плани будівництва розширення в серпні 2017 року, але через спротив громади будівництво розпочалося лише в червні 2019 року. Очікується, що проєкт буде завершений до 2022 року.
Президенти
Першими двома президентами музею були Джон Девід Вульф (1870—1872) та Роберт Л. Стюарт (1872—1881), обидва є засновниками музею. Важливим у формуванні музею був його третій президент призначений у 1881 році Морріс К. Джесуп (також один з первинних засновників). Джесуп був президентом понад 25 років, контролюючи його розширення та більшу частину золотої доби розвідки та збору. Четвертий президент, Генрі Фейрфілд Осборн, був призначений у 1906 році після смерті Джесупа. Осборн продовжив розширення музею, перетворивши його на один із найвідоміших природничих музеїв світу. Ф. Трубі Девісон був президентом з 1933 по 1951 рік, а А. Перрі Осборн виконував обов'язки президента з 1941 по 1946 рік. Олександр М. Уайт був президентом з 1951 по 1968 рік. Гарднер Д. Стаут був президентом з 1968 по 1975 рік. Роберт Гестьє Гелет з 1975—1988 рр. Джордж Д. Ленґдон-молодший з 1988 по 1993 рр. Елен В. Футтер була президентом музею з 1993 р.
Пов'язані імена
Серед відомих імен, пов'язаних з музеєм, — палеонтолог і геолог Генрі Фейрфілд Осборн; мисливець на динозаврів у пустелі Гобі Рой Чепмен Ендрюс (один із натхненників Індіани Джонса) : фотограф 97–8 Івет Боруп Ендрюс; Джордж Гейлорд Сімпсон; біолог Ернст Майр; антропологи Франц Боас та Маргарет Мід; дослідник і географ Олександр Г. Райс-молодший; та орнітолог Роберт Кушман Мерфі. Дж. П. Морган також був серед відомих благодійників музею.
Зали ссавців
Ссавці Старого Світу
Еклі-зал африканських ссавців
Названий на честь таксидерміста Карла Аклі, зал африканських ссавців Еклі — це двоповерховий зал безпосередньо за ротондою Теодора Рузвельта. Її 28 діорам детально зображують широкий спектр екосистем, знайдених в Африці, та ендемічних для них ссавців. Центральним елементом залу є зграя з восьми африканських слонів у характерному «стривоженому» формуванні. Хоча ссавці, як правило, є основною особливістю діорам, іноді також трапляються птахи та флора регіонів. За 80 років з моменту створення Еклі-залу, багато видів, що знаходяться всередині, опинились під загрозою зникнення, деякі з них критично важливі. Попри це, жоден з видів ще не зник, частково завдяки роботі самого Карла Еклі (див. Національний парк Вірунга). Зал з'єднується із Залом африканських народів.
Історія
Зал африканських ссавців був вперше запропонований музею Карлом Еклі близько 1909 року. Його оригінальна концепція містила сорок діорам, які представляли би пейзажі, що швидко зникають та тварин Африки. Намір полягав у тому, що відвідувач залу «може бачити ілюзію, в гіршому випадку, передачу серії фотографій первісної Африки, а в кращому випадку на хвилинку може подумати, що він переступив 8000 км через океан в саму Африку». Пропозиція Еклі вразила як опікунську раду, так і тодішнього президента музею Генрі Фейрфілда Осборна. Щоб заохотити фінансування Даніель Померой, довірений музею та партнер JP Morgan, запропонував зацікавленим інвесторам можливість супроводжувати експедиції музею в Африці в обмін на фінансування.
Аклі почав збирати зразки для зали ще в 1909 році, знаменито зіткнувшись з Теодором Рузвельтом у розпал африканської експедиції Смітсоніана-Рузвельта. У цих ранніх експедиціях Еклі супроводжував його колишній учень Джеймс Л. Кларк та художник Вільям Р. Лі.
Коли Еклі повернувся до Африки, щоб зібрати горил для першої діорами залу, Кларк залишився позаду і розпочав чистку, щоб художники створили тло. Можлива поява перших груп середовищ існування мала б величезний вплив на музей. Уміла таксидермія Еклі та Кларка в поєднанні з фонами, намальованими під керівництвом Лі, створила ілюзію життя цих тварин, завдяки чому інші експонати музею здаються порівняно нудними (оригінальний стиль виставки музею все ще можна побачити на невеликій площі, присвяченій птахам і тваринам Нью-Йорка). Плани щодо інших залів діорами швидко з'явилися, в 1929 р. «Птахи світу», Зал північноамериканських ссавців, Зал Верне північно-східних Азійських ссавців та Зал океанічного життя були на стадії планування або будівництва.
Після несподіваної смерті Еклі під час експедиції Істмена-Поммероя в 1926 році відповідальність за добудову залу лягла на Джеймса Л. Кларка. Попри те, що перешкодило настання Великої депресії в 1929 році, пристрасть Кларка до Африки та відданість своєму колишньому наставнику відіграли важливу роль у підтримці проєкту. 1933 року Кларк найняв художника-архітектора Джеймса Перрі Вілсона, щоб допомогти Лі у розписі фонів. Більш технічно налаштований, ніж Лі, Вілсон зробив би багато вдосконалень у техніках Лі, включаючи цілий ряд методів, щоб мінімізувати спотворення, спричинені кривими стінами діорам.
У 1936 році Вільям Дюрант Кемпбелл, багатий член правління мав бажання побачити Африку, запропонував фінансування кількох діорам, якщо отримає дозвіл самостійно отримати зразки. Кларк погодився на цю домовленість і незабаром після того, як Кемпбелл пішов збирати зразки окапі та чорного носорога у супроводі художника Роберта Кейна. Кемпбелл був задіяний у кількох експедиціях. Попри невдачі, включаючи малярію, повені, втручання іноземних урядів і навіть затоплення човна, ці експедиції змогли придбати деякі найбільш вражаючі зразки Залу Еклі. Повернувшись до музею, Кейн приєднався до Лей та Вілсона разом із ще кількома художниками у добудові решти діорам залу. Хоча будівництво залу було завершено в 1936 році, діорами поступово відкривалися між серединою 1920-х та початком 1940-х років.
Зал азіатських ссавців
Зал азіатських ссавців, який іноді називають Залом ім. Верне-Фаунторпа, є одноповерховим залом прямо ліворуч від ротонди Теодора Рузвельта. Він містить 8 повних діорам, 4 часткові діорами та 6 груп середовищ існування ссавців та населених пунктів з Індії, Непалу, Бірми та Малайзії. Зал відкрився в 1930 році і, подібно до залу Еклі, зосереджений навколо 2 індійських слонів. У якийсь момент велика панда та амурський тигр також були частиною колекції Залу, спочатку передбачалася бути частиною сусіднього Залу північноазіатських ссавців (запланованого в теперішньому місці Стаут-Голу азіатських народів). Наразі ці зразки можна побачити в залі біорізноманіття.
Історія
Зразки для Залу азіатських ссавців збирали протягом шести експедицій під керівництвом Артура С. Верне та полковника Джона Фаунторпа (як зазначають стилізовані таблички на обох входах). Експедиції фінансував повністю Вернай, британець, що торгував в нью-йоркську антикваріатом. Він схарактеризував ці витрати як данину Великій Британії за участь американців у Першій світовій війні.
Перша експедиція Верней-Фаунторп відбулася в 1922 році. У той час багато тварин, яких Верне шукав, такі як суматранський носоріг та азійський лев, були вже рідкісними і перед можливістю вимирання. Щоб придбати ці екземпляри, Верне довелося б звертатись із багатьма зверненнями до регіональної влади, щоб отримати дозволи на полювання. Відносини, які він зав'яже в цей час, допоможуть майбутнім експедиціям, пов'язаним з музеями, які очолюватиме Верне, отримати доступ до районів, раніше обмежених для іноземних відвідувачів. Художник Кларенс К. Розенкранц супроводжував експедиції Верне-Фаунторпа як польовий художник, а згодом намалював більшість фонів діорами в залі. Ці експедиції також були добре задокументовані як у фото, так і у відео, з достатньою кількістю кадрів першої експедиції для створення повнометражного фільму «Мисливські тигри в Індії» (1929).
Ссавці Нового Світу
Сімейний зал північноамериканських ссавців (Бернарда)
У залі північноамериканських ссавців розміщено 43 діорами різних ссавців американського континенту, на північ від тропічної Мексики. Кожне місце діорами зосереджується на певному виді, починаючи від найбільшої мегафауни і закінчуючи меншими гризунами та хижаками. До відомих діорам належать бурі ведмеді з аляски, які дивляться на лосося після того, як вони відлякували видру, пару вовків, пару сонорських ягуарів та бичачого лося (теж з аляски).
Історія
Зал північноамериканських ссавців відкрився в 1942 році лише десятьма діорамами, включаючи більших північноамериканських ссавців. 1948 року була встановлена вовча діорама, але подальший прогрес у залі був зупинений внаслідок Другої світової війни. Після війни в 1954 році зал припинили добудовувати. Відтоді зал залишався майже таким самим, і більшість кріплень вивітрювались та вибілювались. Масовий проєкт реставрації розпочався наприкінці 2011 року завдяки великій пожертві Джилл та Льюїса Бернардів. Таксидермісти були залучені для очищення кріплень і шкур, а художники відновили фони діорами. У жовтні 2012 року зал був знову відкритий як Зал Бернарда північноамериканських ссавців і включав науково оновлені вивіски для кожної діорами.
Зал дрібних ссавців
Зал дрібних ссавців є відгалуженням сімейного залу Бернардів північноамериканських ссавців. Є кілька невеликих діорам із зображенням дрібних ссавців, знайдених по всій Північній Америці, включаючи Pecari tajacu, Sciurus aberti та росомаху.
Зали птахів, плазунів та амфібій
Санфордський зал північноамериканських птахів
Санфордський зал північноамериканських птахів — являє собою одноповерховий зал на третьому поверсі музею, над Залом африканських народів, між залом приматів та другим рівнем Аклі. На його 25 діорамах зображені птахи з усієї Північної Америки в їх рідних місцях проживання. Відкрившись в 1909 році, діорами в Санфордському залі були першими, що були виставлені в музеї, і на сьогоднішній день є найстарішими. У кінці залу — дві великі фрески орнітолога та художника Луїса Аґасіса Фуертеса. Окрім перелічених нижче видів, у залі також є вітрини, присвячені великим колекціям плетенок, сов та хижаків.
Історія
Задуманий музейним орнітологом Френком Чепменом, будівництво діорам для Залу північноамериканських птахів розпочалося ще в 1902 році. Зал названий на честь друга та орнітолога-любителя Чепмена Леонарда С. Санфорда, який частково фінансував зал, а також пожертвував повністю його власну колекцію зразків птахів до музею.
Хоча Чепмен не був першим, хто створив музейні діорами, він відповідав за багато нововведень, які розділили б і врешті визначили діорами в Американському музеї. У той час як в інших діорамах того періоду, як правило, були представлені загальні декорації, Чепмен був першим, хто привів художників у поле з надією зловити конкретне місце та час. На відміну від драматичних сцен, створених пізніше Карлом Еклі для Африканського залу, Чепмен хотів, щоб його діорами викликали науковий реалізм, врешті-решт слугуючи історичним записом середовищ існування та видів, що мають велику ймовірність зникнення.
На час будівництва Санфорд-Голу полювання за пір'ям для торгівлі молочними копалинами привело багато прибережних видів птахів до межі зникнення, особливо чепуру велику. Френк Чепмен був ключовою фігурою в природоохоронному русі, що виник в цей час. Його діорами були створені з метою продовжити цю природоохоронну справу, даючи відвідувачам музею короткий погляд на великі природні втрати в ім'я моди. Частково завдяки зусиллям Чепмена, як всередині музею, так і за його межами, збереження цих видів птахів було б дуже успішним, встановивши сховища, такі як Національний притулок дикої природи на острові Пелікан, і врешті-решт призвів до прийняття Закону про перелітних птахів 1918 р.
Зал птахів світу
У цьому залі виставляються найрізноманітніші види птахів з усього світу. 12 діорам демонструють різні екосистеми в усьому світі та надають зразок різновидів птахів, які там мешкають. Прикладом діорам є Південна Джорджія, де представлені королівські пінгвіни та поморники, східноафриканські рівнини із птахами-секретарами та дрохвовими, а також австралійська глибинка із медолюбові, какаду та кукабарами.
Меморіальний зал океанічних птахів Вітні
Цей особливий зал має складну багаторічну історію з моменту його заснування в 1953 році. Френк Чепмен та Леонард С. Санфорд, спершу як волонтери музею, створили зал для птахів тихоокеанських островів. За роки до свого заснування музей брав участь у різних експедиціях на Фіджі, Новій Зеландії та Маріанських островах (та інших місцях) для збору птахів для експозиції. Зал був розроблений як цілісна колекція діорам, включаючи кругову виставку із зображенням дивоптахових. 1998 року Консерваторія метеликів була встановлена всередині залу спочатку як тимчасовий експонат, але в міру того, як популярність виставки зростала, Зал океанічних птахів більш-менш залишався закритим музеєм.
Зал плазунів та земноводних
Зал рептилій та земноводних служить вступом до герпетології, де є безліч експонатів, що деталізують еволюцію, анатомію, різноманітність, розмноження та поведінку плазунів. Серед відомих експонатів — група варанів комодських, американський алігатор, Самотній Джордж, Абінгдонська слонова черепаха з острова Пінта та Дереволазові.
У 1926 р. В. Даґлас Берден, Ф. Дж. Дефосс та Еммерет Рід Данн зібрали для музею зразки дракона Комодо. Розділ Бердена «Дракон Комодо» у «Погляді на пустелю» описує експедицію, середовище існування та поведінку дракона.
Біорізноманітні та екологічні зали
Зал північноамериканських лісів
Зал північноамериканських лісів — це одноповерховий зал на першому поверсі музею, між Меморіальним залом Теодора Рузвельта та Залом Варбурґа штату Нью-Йорк. Він містить десять діорам, що зображують цілий ряд типів лісів з усієї Північної Америки, а також кілька показів щодо збереження лісів та здоров'я дерев. Побудований під керівництвом відомого ботаніка Генрі К. Свенсона (який також керував створенням Варбурзького залу) і відкритий в 1959 році, кожна діорама містить як конкретне місце розташування, так і точний час року, що зображується. Дерева та рослини, представлені в діорамах, побудовані з поєднанням предметів мистецтва та фактичної кори та інших зразків, зібраних у полі. На вході в зал представлений поперечний переріз 1400-річної секвої, взятої з гаю Кінґ-Рівер на західному фланзі гір Сьєрра в 1891 році.
Зал Ворбурґ середовища штату Нью-Йорк
Зал Ворбурґ середовища штату Нью-Йорк — це одноповерховий зал на першому поверсі музею між Залом північноамериканських лісів та Великим залом. Заснований на містечку Пайн-Плейнс та поблизу гори Штіссінг в окрузі Дачесс, зал дає багатогранну презентацію екосистем, характерних для Нью-Йорка. Покриті аспекти включають типи ґрунтів, сезонні зміни та вплив як людей, так і тварин на навколишнє середовище. Він названий на честь німецько-американського мецената Фелікса Варбурґа. Спочатку знаний як «Зал людини і природи», Зал Варбурґа відкрився в 1951 р. З тих пір він мало змінився, і зараз його часто розглядають за його ретро-сучасний стиль. У залі розміщено багато видів експонатів, представлених у музеї, а також один тип експозиції, унікальний для Варбурґа, який має вбудовану мініатюрну діораму за передній план видів та зразків із зображеного середовища.
Мілштейнський зал океанського життя
Зал океанічного життя Мілштейна зосереджений на біології океану та ботаніці. Зал найвідоміший своєю моделлю кита синього завдовжки 94 фути (29 м), підвішеною до стелі за спинним плавцем.
На верхньому рівні залу представлений величезний спектр екосистем, наявних в океані. Діорами порівнюють і протиставляють життя в цих різних умовах, включаючи полярні моря, ліси водоростей, мангрові зарості, коралові рифи та батіаль. Він намагається показати, наскільки великими і різноманітними є океани, заохочуючи загальноприйняті теми. Нижня і, можливо, відоміша половина зали складається з декількох великих діорам великих морських організмів. Саме на цьому рівні знаходиться знаменита діорама «Кальмар і кит», зображуючи гіпотетичну боротьбу між двома істотами. Інші помітні експонати в цьому залі включають діораму коралового рифу Андрос, яка є єдиною дворівневою діорамою в Західній півкулі. Однією з найвідоміших ікон музею є модель зі склопластику в натуральну величину, розміром 94 метра (29 метрів), атлантичного синього кита. Кит був кардинально перероблений під час реконструкції 2003 року: його плавники були відрегульовані, додано пупок, і він був перефарбований з тьмяно-сірого в різні насичені відтінки синього. Верхні діорами — це менші версії екосистем, коли нижні версії набагато більші та видаються живими.
Історія
У 1910 році президент музею запропонував побудувати велику будівлю на південно-східному внутрішньому дворику музею, щоб розмістити новий Зал океанічного життя, в якому будуть виставлені «моделі і скелети китів». Ця пропозиція побудови на подвір'ї ознаменувала велику переоцінку оригінального архітектурного плану музею. Калверт Вокс спроєктував музейний комплекс на чотири відкриті подвір'я, щоб максимально збільшити кількість природного світла, що потрапляє в навколишні будівлі. 1969 року після реконструкції залу було більш чітко зосереджено увагу на океанічній мегафавні, щоб намалювати океан як грандіозне та захопливе місце. Ключовим компонентом ремонту стало додавання реалістичної моделі блакитного кита, яка замінила популярну модель кита зі сталевого та пап'є-маше, що висіла в залі біології ссавців. Річард Ван Ґелдер керував створенням залу в його нинішньому втіленні.
Зал був відремонтований у 2003 році, цього разу головним чином увага наділялася енвайронменталізму та охороні природи. Пол Мілштейн був бізнесовим лідером та меценатом, а Ірма Мілштейн — давня член правління Американського музею природної історії. Реконструкція 2003 року включала ремонт відомого блакитного кита, підвішеного високо над виставковою підлогою площею 19000 квадратних футів (1750 м2), та оновлення діорам 1930-х та 1960-х років. Нові дисплеї були пов'язані зі школами за допомогою технологій.
Зали культур та походження людини
Зали культур
Стаутський Зал азіатських народів
Стаутський зал азіатських народів — це одноповерховий зал на другому поверсі музею, між Залом азіатських ссавців та Птахів світу. Він названий на честь Гарднера Д. Стаута, колишнього президента музею. В першу чергу його організував доктор Вальтер А. Ферсервіс, давній музейний археолог. Відкритий у 1980 році, Стаутський зал є найбільшим антропологічним залом музею і містить артефакти, придбані музеєм між 1869 та серединою 1970-х. Багато відомих експедицій, спонсорованих музеєм, пов'язані з артефактами в залі, включаючи експедиції Роя Чепмена Ендрюса в Центральній Азії та експедицію Верне-Гопвуда Чіндвіна.
Стаутський Зал має два розділи: Стародавня Євразія, невеликий розділ, присвячений еволюції людської цивілізації в Євразії, та Традиційна Азія, набагато більший розділ, що містить культурні артефакти з усього азіатського континенту. Останній розділ організований так, щоб географічно відповідати Шовковому шляху. Як і багато виставкових залів музею, артефакти в Стаутському Залі представлені різними способами, включаючи експонати, мініатюрні діорами та п'ять повномасштабних діорам. Визначні експонати в давньоєвразійському розділі включають репродукції з археологічних пам'яток Тешик-Таш і Чатал-Гьоюк, а також копію стели Хаммурапі в повному розмірі. Розділ «Традиційна Азія» містить райони, присвячені великим азіатським країнам, таким як Японія, Китай, Тибет та Індія, а також включає величезну кількість менших азіатських племен, включаючи айнів, семаїв та якутів.
- Вимушена перспектива, мініатюрна діорама Ісфахана
- Якутський шаман проводить лікувальний обряд у цій діорамі
- Асортимент костюмів, які носили жінки в ісламській Азії
Зал африканських народів
Зал африканських народів знаходиться позаду залу африканських ссавців Еклі і під Санфордським залом північноамериканських птахів. Він організований чотирма основними екосистемами, що знаходяться в Африці: річковою долиною, луками, рідколіссям та пустелею. У кожному розділі представлені артефакти та експонати народів, корінні в екосистемах по всій Африці. Зал містить три діорами, а помітні експонати включають велику колекцію духовних костюмів, виставлених у розділі Ліс-Ліс. Об'єднання секцій залу — це багатогранне порівняння африканських товариств, засноване на полюванні та рослинництві та тваринництві. Кожен тип суспільства представлений в історичному, політичному, духовному та екологічному контексті. Також включена невелика частина африканської діаспори, поширювана работоргівлею. Нижче наведено короткий перелік деяких представлених племен та цивілізацій:
Долина річки: Стародавні єгиптяни, Нубійці, Куба, Лозі
Луки: Покот, Шиллуки, Барава
Ліси: Йоруба, Кофяр, Мбуті
Пустеля: Айт-Атта, Туареги
Зал Мексики та Центральної Америки
Зал Мексики та Центральної Америки — одноповерховий зал на другому поверсі музею, розташований за птахами Світу та перед Залом південноамериканських народів. У ньому представлені археологічні артефакти з широкого кола доколумбових цивілізацій, що колись існували в Середній Америці, включаючи мая, ольмеків, сапотеків та ацтеків. Оскільки більшість цих цивілізацій не залишили записаних творів та не мали будь-якого контакту із західною цивілізацією, головна мета залу полягає в тому, щоб зібрати всю інформацію, яку можна про них зібрати лише на основі артефактів.
Музей демонстрував доколумбові артефакти з моменту свого відкриття, одразу після відкриття цивілізацій археологами, а його перший зал був присвячений відкриттю цього предмета ще в 1899 р. У міру того як колекція музею збільшувалась, зал зазнав капітальних ремонтів у 1944 році та знову в 1970 році, коли він знову відкрився в теперішньому вигляді. Визначні експонати, що демонструються, включають сокиру Кунца та повномасштабну копію могили 104 з археологічної розкопки Монте-Албан, спочатку демонстровану на Всесвітній виставці 1939 року.
Індійські зали
Зал індіанців північно-західного узбережжя
Зал індіанців північно-західного узбережжя — це одноповерховий зал на першому поверсі музею за Великою галереєю та між залами Варбурґа та Шпіцера. Відкритий у 1900 році під назвою «Jesup North Pacific Hall», це нині[] найстаріший виставковий зал у музеї, хоча за свою історію він зазнав чимало ремонтів. Зал містить артефакти та експонати племен культурного регіону Північно-Тихоокеанського узбережжя (Південна Аляска, Північний Вашингтон та частина Британської Колумбії). На видному місці в залі є чотири «Будинки» від нації Кваквакавак і фрески Вільяма С. Тейлора, що зображують рідне життя.
Історія
Артефакти в залі походять із трьох основних джерел. Найбільш раннім з них був подарунок артефактів Хайди (включаючи відоме тепер каноє Хайди Великої галереї), зібраний Джоном Веслі Павеллом і подарований Гербертом Бішопом у 1882 р. Після цього музей придбав дві колекції артефактів з Тлінкіту, Підполковник Джордж Т. Еммонс у 1888 і 1894 рр.
Решта артефактів залу були зібрані під час знаменитої експедиції в північно-тихоокеанському регіоні Єсуп між 1897 і 1902 роками. Під керівництвом впливового антрополога Франца Боаса та за фінансування президента музею Моріса Кетчума Єсупа, експедиція стала першою для Відділу антропології музею і зараз розглядається «найвища експедиція в американській антропології». Участь взяли багато відомих етнологів, у тому числі Джордж Хант, який забезпечував будинки Квакваки, що зараз стоять у залі.
На момент відкриття Зал індіанців північно-західного узбережжя був одним із чотирьох залів, присвячених корінним народам США та Канади. Спочатку він був організований у двої секціяк, перша — загальна територія, що стосувалася всіх народів регіону, а друга — спеціалізована територія, поділена за племенами. Це була суперечка для Боаса, який хотів, щоб усі артефакти в залі були пов'язані з належним племенем (подібно до того, як це організовано в даний час), що врешті призвело до розриву відносин Боаса з музеєм.
Серед інших племен, які представлені в залі, є: Прибережний Саліш, Нуу-чах-нулт (перерахований як Ноотка), Цімшиани і Нуксалк (перерахований як Белла Кула)
Зал рівнинних індіанців
Основний фокус цього залу — це народи Північноамериканських Великих рівнин, якими вони були в середині 19 сторіччя, включаючи зображення чорноногих, культур Хідаци та Дакоти. Особливий інтерес представляє Фолсома, відкрита в 1926 р. В Нью-Мексико, що забезпечує цінні докази ранньої колонізації Америки.
Зал індіанців східних лісів
Цей зал детально описує життя та технології традиційних корінних американських народів у лісових умовах Східної Північної Америки. Деякі виставлені культури включають Крі, Мохеган, Оджибве та Ірокези.
Зали походження людини
Бернарда та Енн Спітцер Зал походження людини
Зал Бернарда та Енн Спітцер, який раніше був Залом біології та еволюції людини, відкрився 10 лютого 2007 р. Спочатку відомий під назвою «Зал епохи людини», на момент його первісного відкриття в 1921 році це була єдина велика виставка в США, яка представляла глибоке дослідження еволюції людини. Покази простежували історію Homo sapiens, висвітлювали шлях людської еволюції та досліджували джерела людської творчості.
Багато відомих виставок з оригінального залу все ще можна переглянути в нинішньому розширеному форматі. Сюди входять діорами натуральної величини наших попередників — австралопітеків афарських, людина працююча, неандертальці та кроманьйонці, демонструючи кожен вид, що демонструє поведінку та можливості, які, на думку вчених, їм притаманні. Також демонструються повномасштабні зліпки важливих скам'янілостей, включаючи скелет Люсі віком 3,2 мільйона років і Хлопчика з Туркани 1,7 мільйона років, а також екземпляри Homo erectus, включаючи пекінську людину.
У залі також представлені копії мистецтва льодовикової ери, знайдені в регіоні Дордонь на південному заході Франції. Вапнякове різьблення коней було зроблено майже 26 000 років тому і вважається одним із найдавніших художніх виразів людей.
Наукові зали про Землю та планети
Зал метеоритів Артура Росса
Зал метеоритів Артура Росса містить деякі найкращі зразки у світі, включаючи Агнігіто, ділянку 200-тонного Кейп-Йоркського метеориту, який вперше був відомий неінуїтським культурам під час розслідування острова Метеорит, Гренландія. Велика вага, 34 т, робить його найбільшим у Північній півкулі. Він має опору колонами, які проходять через підлогу та в основу під музеєм.
У залі також містяться позасонячні наноалмази (алмази з розмірами на нанометровому рівні) віком понад 5 мільярдів років. Вони були вилучені із зразка метеориту хімічним шляхом, і вони настільки малі, що квадрильйон із них вміщується в об'єм менше кубічного сантиметра.
Зал дорогоцінних каменів та мінералів Гаррі Франка Гуггенхайма
Зал мінералів Гаррі Франка Гуггенхайма містить сотні незвичайних геологічних зразків. Він знаходиться біля Меморіального залу самоцвітів Морґана, де представлено багато рідкісних та цінних дорогоцінних каменів. Експозиція була розроблена архітектурною фірмою Wm. Ф. Педерсен та доц. з керівником Фредом Букхардтом. Вінсент Менсон був куратором катедри мінералогії. На проєктування та будівництво експозиції пішло шість років, 1970—1976. Архітектурний критик New York Times Пол Ґолдберґер сказав: «Це одна з найкращих музейних інсталяцій, яку бачив Нью-Йорк або будь-яке місто за багато років».
На виставці представлено багато відомих зразків, які обрані серед понад 100 000 експонатів музею. Серед них — Смарагд Патріції, камінь 632 карати (126 г), 12-сторонній камінь. Він був виявлений у 1920-х роках у шахті високо в колумбійських Андах і названий на честь дочки власника шахти. Патриція — один із небагатьох великих смарагдів, які залишаються незрізаними. Також представлена 563-каратна (113 г) Індійська зірка, найбільша і найвідоміша зірчаста сапфіра у світі. Це було виявлено понад 300 років тому на Шрі-Ланці, найімовірніше, в пісках древніх русел річок, звідки і сьогодні існують зірчасті сапфіри. Його подарував музею фінансист Дж. П. Морган. Тонка, сяюча шестикутна зірка або астеризм створюється надходить світлом, яке відбивається від голкоподібних кристалів мінерального рутилу, які знаходяться в сапфірі. Зірка Індії відполірована у формі кабошона, або купола, щоб покращити красу зірки. Серед інших помітних екземплярів — 596-фунтовий (270 кг) топаз — 4,5-тонний екземпляр блакитного азуритового/малахітового руд, який був знайдений у шахті Королеви міді в Бісбі, штат Аризона, на початку 20 століття; і рідкісний, 20-каратний (20 г) помаранчевого кольору сапфір із Шрі-Ланки, який вважається «матір'ю всіх прокладок». У колекцію також входить Midnight Star, 116,75-каратний глибоко-пурпурно-червоний зоряний рубін, яка була зі Шрі-Ланки, а також була подарована JP Morgan AMNH, як Зірка Індії. Він також був подарований AMNH того ж року, коли Зірка Індії була подарована AMNH, 1901.
29 жовтня 1964 року зірку Індії разом із Північною зіркою, Рубіном ДеЛонга та Орлиним діамантом було викрадено з музею. Зломщики, Джек Роланд «Murph The Surf» Мерфі, та його два співучасники, Аллен Дейл Кун та Роджер Фредерік Кларк, отримали доступ, пролізши через вікно ванної кімнати, яке вони відчинили за кілька годин до того, як музей був закритий. Зірка опівночі та зірка DeLong Ruby пізніше були знайдені в Маямі. Через кілька тижнів, також у Маямі, зірку Індії вдалося знайти в шафці на автовокзалі, але Орлиного діаманта так і не знайшли; можливо, його було перероблено або загублено. Мерфі, Кун і Кларк пізніше були спіймані і засуджені до трьох років ув'язнення, і всі вони отримали умовно-дострокове звільнення.
Зал планети Земля Девіда С. та Рута Л. Ґоттесмана
Зал Планета Земля — це постійний зал, присвячений історії Землі, починаючи від її зародження і закінчуючи життям та впливом сучасних людей на планету. У кількох розділах також обговорюються дослідження систем Землі, включаючи геологію, гляціологію, атмосферні науки та вулканологію.
Експозиція славиться своїми великими зразками гірських порід. У залі представлені вражаючі зразки стрічкового заліза та деформованих конгломератних порід, а також граніти, пісковики, лави та три чорні курці.
Північна секція залу, яка займається переважно тектонікою плит, влаштована так, щоб імітувати структуру Землі, а ядро та мантія розташовані в центрі, елементи земної кори знаходятья по периметру.
Викопні зали
Більшість музейних колекцій скам'янілостей ссавців та динозаврів залишаються прихованими від очей громадськості. Вони зберігаються в багатьох сховищах глибоко в музейному комплексі. Серед них найбільш значущим сховищем є десятиповерхова будівля Чайлдса Фріка, яка стоїть у внутрішньому дворику музею. Під час будівництва Фріка були використані гігантські крани, щоб підняти сталеві балки безпосередньо з вулиці, над дахом у внутрішній дворик, щоб гарантувати, що класичний фасад музею залишався незмінним. Прогнозована велика вага викопних кісток змусила дизайнерів додати спеціальну сталеву арматуру до конструкції будівлі, оскільки в ній зараз знаходиться найбільша колекція викопних ссавців та динозаврів у світі. Ці колекції займають підвал і нижні сім поверхів Будови Фріка, тоді як верхні три поверхи містять лабораторії та кабінети. Саме в цій конкретній будівлі провадиться багато інтенсивних дослідницьких програм палеонтології хребетних.
Інші райони музею також містять сховища життя з минулого. Кімната китів — це печерний простір, в якому потужні лебідки спускаються зі стелі, щоб рухати гігантські викопні кістки. Музей-мансарда нагорі включає ще більше сховищ, таких як Слонова кімната, тоді як бивни та кабани знаходяться внизу від горища.
Великі колекції викопних копалин, відкриті для загального огляду, займають весь четвертий поверх музею, а також окремий експонат, який постійно експонується в Меморіальному залі Теодора Рузвельта, головному вході музею. Експонати четвертого поверху дозволяють відвідувачеві простежити еволюцію хребетних, проходячи круглим шляхом, що веде через кілька музейних будівель. На 77-й вулиці музею відвідувач починає в Центрі орієнтації і йде ретельно розміченою стежкою, яка веде відвідувача еволюційним деревом життя. Коли дерево «гілкується», відвідувачеві представляються сімейні стосунки між хребетними. Цей еволюційний шлях знаний як кладистика.
Для створення кладистики вчені шукають спільні фізичні характеристики, щоб визначити спорідненість різних видів. Наприклад, кладистика покаже взаємозв'язок між земноводними, ссавцями, черепахами, ящірками та птахами, оскільки ці, мабуть, розрізнені групи поділяють рису «чотирьох кінцівок з рухомими суглобами, оточеними м'язами», роблячи їх чотириногими. Група споріднених видів, таких як тетраподи, називається «кладою». У групі тетрапод лише у ящірок і птахів є ще одна риса: «два отвори в черепі за оком». Отже, ящірки та птахи представляють меншу, ближчу кладу, відому як діапсиди. У кладистиці еволюційний вигляд нової риси вперше знаний як «вузол». По всьому викопному залу вузли ретельно розмічені по шляху еволюції, і ці вузли попереджають нас про появу нових рис, що представляють цілі нові гілки еволюційного дерева. Види, що демонструють ці ознаки, виставляються в нішах по обидва боки шляху. Відеопроєкція на четвертому поверсі музею знайомить відвідувачів з поняттям кладистики і користується популярністю серед дітей та дорослих.
Багато виставлених скам'янілостей представляють унікальні та історичні предмети, зібрані під час золотої ери музею у світових експедиціях (1880–30-ті роки). У меншому масштабі експедиції продовжуються дотепер і призвели до поповнення колекцій з В'єтнаму, Мадагаскару, Південної Америки та Центральної та Східної Африки.
4-й поверх включає такі зали:
- Зал походження хребетних
- Зал динозаврів Saurischian (їх розпізнають за схоплюючою рукою, довгою рухомою шиєю та положенням лобкової кістки вниз / вперед, вони є попередниками сучасної птиці)
- Зал птахотазових динозаврів (визначений для лобкової кістки, яка спрямована в бік спини)
- Зал первісних ссавців
- Зал передових ссавців
Викопні копалини
Серед багатьох видатних скам'янілостей є:
- Тиранозавр рекс: Складений майже повністю із справжніх викопних кісток, він встановлений у горизонтальній позі стебла, красиво збалансованій на потужних ногах. Зразок насправді складається з викопних кісток двох скелетів T. rex, виявлених у Монтані у 1902 та 1908 роках відомим мисливцем на динозаврів Барнумом Брауном.
- Маммут: Ці скам'янілі, більші за свого родича шерстистого мамонта, від тварини, яка мешкала 11000 років тому в штаті Індіана.
- Апатозавр або Бронтозавр: цей гігантський зразок був виявлений наприкінці 19 століття. Хоча більшість його викопних кісток є оригінальними, череп — ні, оскільки його на місці не знайдено. Лише через багато років був виявлений перший череп Апатозавра, і тому гіпсовий відлив з цього черепа був виготовлений і розміщений на горі музею. Череп Камаразавра використовувався помилково, поки не був знайдений правильний череп. Не зовсім точно, чи є цей зразок бронтозавром чи апатозавром, і тому його вважають «неідентифікованим апатозаврином», оскільки він також може бути зразком амфіцелія або атлантозаврів.
- Megacerops: Вимерлий ссавець, віддалено пов'язаний з конем та носорогом. Він жив 35 мільйонів років тому на території сучасної Південної Дакоти. Він відомий своєю чудовою і незвичайною парою рогів.
- Скелет едмонтозаврів анектенів, великий рослиноїдний динозавр-орнітопод. Зразок є прикладом «муміфікованого» скам'янілості динозавра, в якому відбитки м'яких тканин і шкіри були вкладені в навколишню породу. Зразок встановлений так, як його знайшли, лежачи на боці з піднятими ногами та відведеною назад головою.
- 26 вересня 2007 р. У музеї дебютувала скам'янілість аммоніту діаметром 80 футів (61 см) діаметром, яка повністю складається з дорогоцінного каміння амоноідеї. Ніл Ландман, куратор викопних безхребетних, пояснив, що аммоніти (облуплені головоногі молюски в підкласі Ammonoidea) вимерли 66 мільйонів років тому в той самий випадок, коли загинули динозаври. Korite International передала скам'янілість після відкриття в Альберта, Канада.
- Один скелет алозавра, що вивозить з трупа апатозавра.
- Єдиний відомий череп Andrewsarchus mongoliensis.
- Показ різних видів наземних лінивців, включаючи Megalocnus rodens, Scelidotherium cuvieri, Megalonyx wheatleyi та Glossotherium robustus
Трицератопс і стегозавр також представлені серед багатьох інших зразків.
Окрім скам'янілостей у музейних експозиціях, багато зразків зберігається у колекціях, доступних для вчених. До них належать такі важливі зразки, як повний диплодоковий череп, тиранозавридні зуби, завроподні хребці та багато голотипу.
Центр Землі і космосу Роуз
Планетарій Гайдена, під'єднаний до музею, зараз є частиною Центру Землі і Космосу, розміщеного в скляному кубі, що містить сферичний космічний театр, спроєктований Джеймсом Стюартом Полшеком. Космічний шлях «Гайльбрун» — один із найпопулярніших експонатів Центру троянд, який відкрився 19 лютого 2000 р.
Оригінальний планетарій Гайдена був заснований в 1933 році коштом пожертви мецената Чарльза Гайдена. Відкритий у 1935 р., він був зруйнований і замінений у 2000 р. Центром Землі та Космосу Фредеріка Фінеаса та Сандри Пріст Роуз на 210 млн. Доларів. Спроєктована Джеймсом Стюартом Полшеком, нова будівля складається із шестиповерхового високого скляного куба, що охоплює освітлену сферу на висоті 27 метрів (27 м), яка, здається, плаває, хоча насправді вона підтримується фермою. Джеймс Полшек називав свою роботу «космічним собором». Центр троянд та прилегла до нього площа на північному фасаді музею вважаються одними з найвидатніших архітектурних доповнень Манхеттена. Об'єкт охоплює 333 500 квадратних футів (30 980 м2) дослідницьких, освітніх та виставкових площ, а також планетарій Гайдена. Також на території закладу знаходиться катедра астрофізики, найновіший науково-дослідний відділ музею. Ніл Деграсс Тайсон — директор планетарію Гайдена. Крім того, Полшек спроєктував Вестонський павільйон площею 1800 квадратних футів (170 м2), високу прозору конструкцію із «білого водяного» скла заввишки 43 фути вздовж західного фасаду музею. Ця споруда, невеликий супутник Центру троянд, пропонує новий шлях до музею, а також відкриває подальший виставковий простір для астрономічно пов'язаних об'єктів. Колишній журнал планетарію «Небо» об'єднався з «Телескопом», щоб стати астрономічним журналом «Небо та телескоп».
Том Генкс проголосував за перше шоу планетарію під час відкриття нового Роуз-центру для Землі та космосу в планетарії Гайдена у 2000 р. З тих до планетарію долучені такі знаменитості, як Вупі Ґолдберґ, Роберт Редфорд, Гаррісон Форд та Майя Енджелоу.
Виставкова лабораторія
Заснована в 1869 році, виставкова лабораторія AMNH відтоді виготовила тисячі інсталяцій. Катедра відрізняється інтеграцією нових наукових досліджень у захоплююче мистецтво та мультимедійні презентації. На додаток до відомих діорам у своєму домашньому музеї та Центрі Землі та космосу Роуз, лабораторія також випустила міжнародні виставки та програмне забезпечення, таке як Атлас цифрового Всесвіту.
Сьогодні команда виставок налічує понад шістдесят художників, письменників, підготовників, дизайнерів та програмістів. Департамент відповідає за створення від двох до трьох експонатів на рік. Ці великі шоу, як правило, подорожують національними музеями природничих історій. Вони створили, серед інших, перші експонати для обговорення дарвінівської еволюції, індукованих людиною кліматичних змін та масового вимирання мезозою за допомогою астероїда.
Дослідницька бібліотека
Дослідницька бібліотека відкрита для співробітників та відвідувачів та знаходиться на четвертому поверсі музею.
Бібліотека збирає матеріали, що охоплюють такі теми, як теріологія, наука про землю та планету, астрономія та астрофізика, антропологія, ентомологія, герпетологія, іхтіологія, палеонтологія, етологія, орнітологія, мінералогія, безхребетні, систематика, екологія, океанографія, конхологія, розвідки та подорожі, історія наук, музеєзнавства, бібліографії, геноміки та периферійних біологічних наук. Колекція багата ретроспективними матеріалами — деякі ще з XV століття — які важко знайти деінде.
Історія
У перші роки бібліотека розширювала свою колекцію здебільшого за допомогою таких подарунків, як конхологічна бібліотека Джона К. Джея, бібліотека Карсона Бревоорта про риб і загальну зоологію, орнітологічна бібліотека Даніеля Жиро Елліота, ентомологічна бібліотека Гаррі Едвардса, Г'ю Джуетт колекція подорожей і подорожей та колекція геології Жуля Марку. У 1903 р. Американське етнологічне товариство здало на зберігання свою бібліотеку в музей, а в 1905 р. Нью-Йоркська академія наук послідувала цьому прикладу, передавши свою колекцію з 10 000 томів.
На сьогоднішній день колекції бібліотеки містять понад 550 000 томів монографій, серіалів, памфлетів, перевидань, мікроформ та оригінальних ілюстрацій, а також фільмів, фотографій, архівів та рукописів, образотворчого мистецтва, пам'яток та колекцій рідкісних книг.
Нова бібліотека була розроблена фірмою Roche-Dinkeloo у 1992 році. Площа — 5500 кв. Футів (5100 м2) і включає п'ять різних «заповідних зон», починаючи від читальної зали та громадських кабінетів на 50 осіб, закінчуючи контролем температури та вологості кімнати.
Спеціальні колекції
- Інституційні архіви, рукописи та особисті документи: включає архівні документи, польові зошити, вирізки та інші документи, що стосуються музею, його вчених та співробітників, наукових експедицій та досліджень, музейних виставок, освіти та загального управління.
- Колекція «Мистецтво та пам'ятні речі».
- Колекція рухомих зображень.
- Вертикальні файли: відносно виставок, експедицій та музейної діяльності.
Запропоновані заходи
Дослідницька діяльність
Музей має понад 225 наукових працівників та щороку спонсорує понад 120 спеціальних польових експедицій. Багато виставлених скам'янілостей представляють унікальні та історичні предмети, зібрані під час золотої ери музею у світових експедиціях (1880–30-ті роки). Прикладами деяких з цих експедицій, які повністю або частково фінансуються АМНХ, є: Північно-Тихоокеанська експедиція Джесупа, Південно-морська експедиція Уітні, Наукова експедиція Рузвельта — Рондона, Експедиція Крокера Ленда та експедиції Річарда на Мадагаскар та Нову Гвінею. Арчболд. У меншому масштабі експедиції продовжуються по нині. Музей також видає кілька рецензованих журналів, зокрема Вісник Американського музею природничої історії. У 1976 році захисник прав тварин Генрі Спіра очолив кампанію проти вівісекції котів, яку Американський музей природознавства проводив протягом 20 років, з метою дослідження впливу деяких видів каліцтва на статеве життя котів. Музей припинив дослідження в 1977 році.
Освітня робота
Освітні програми AMNH включають охоплення шкіл у Нью-Йорку Музеєм рухомих.
Крім того, сам музей пропонує широкий спектр освітніх програм, таборів та занять для студентів. Показово, що Музей фондує Наукову програму Lang, комплексну науково-дослідну та науково-освітню програму з 5 по 12 клас та Науково-дослідницьку програму наставництва (SRMP), серед найпрестижніших платних стажувань у Нью-Йорку, в яких пари студентів проводять повний рік інтенсивних оригінальних досліджень з вченим AMNH.
Вища школа Річарда Гілдера
AMNH пропонує маґістра мистецтв у галузі викладання наук та ступінь доктора філософії порівняльної біології.
23 жовтня 2006 року музей заснував Вищу школу Річарда Ґілдера, яка пропонує докторську ступінь із порівняльної біології, ставши першим американським музеєм у США, який присуджує докторські ступені від свого імені. Акредитований у 2009 році, у 2011 році в аспірантуру було зараховано 11 студентів, які тісно співпрацюють з кураторами і мають доступ до колекцій. Перші сім випускників, які закінчили програму, отримали свої ступені 30 вересня 2013 р. Декан аспірантури — палеонтолог AMNH Джон Дж. Флінн, а тезка і головний благодійник — Річард Ґілдер.
Південно-західна дослідна станція
AMNH працює на біологічній польовій станції в Порталі, штат Аризона, серед гір Чирікахуа. Південно-західна дослідна станція була створена в 1955 році, придбана за грантом від мецената Девіда Рокфеллера та першим директором ентомолога Мон Казьє Станція у «гарячій точці біорізноманіття» використовується дослідниками та студентами та пропонує епізодичні семінари для громадськості.
Околиці
Музей знаходиться на 79-й вулиці та в Центральному парку на захід, до нього можна дістатися поїздами B та C метро Нью-Йорка. До музею можна потрапити через поверх низького рівня через станцію метро 81-ша вулиця — Музей природознавства на лінії Восьмої авеню IND на південному кінці верхньої платформи (куди прибувають поїзди вгорі).
На постаменті біля входу в музей на проспект Коламбус знаходиться часова капсула з нержавіючої сталі, яка була створена після дизайнерського конкурсу, який виграв Сантьяго Калатрава. Капсула була закрита на початку 2000 року, щоб ознаменувати початок 3-го тисячоліття. Він приймає форму складеного сідлоподібного об'єму, симетричного на кількох осях, який досліджує формальні властивості складених сферичних рамок. Калатрава описав це як «квітку». План передбачає, що капсулу відкриють у 3000 році.
Музей знаходиться у міському парку площею 17 акрів (69 000 м2), відомого як Парк Теодора Рузвельта, який простягається від Центрального парку на захід до проспекту Колумба та від Західної 77-ї до 81-ї вулиць і містить паркові лавки, сади та газони, а також собаку бігти.
Кінна статуя Теодора Рузвельта знаходиться біля музею, що виходить на захід від Центрального парку, і може бути вилучена через підпорядковане зображення афроамериканських та корінних американських діячів позаду Рузвельта.
Деякі експонати
- Діорами ссавців з Африки, Азії, і Північної Америки
- Синій кит у натуральну величину
- Найбільший синій сапфір у світі
- Колекція динозаврів
- Планетарій ім. Гайдена
- Коридор еволюції людини розумної
- Бібліотека Американського музею природознавства (в колекції бібліотеки понад 450 000 примірників книг)
Галерея
- Бенгальський тигр в Американському музеї природничої історії
- Діорама в залі Аклі африканських ссавців
- Діорама в залі Аклі африканських ссавців
- Діорама в залі Аклі африканських ссавців
- Консерваторія метеликів
- Показ у Залі океанського життя Мілштейна
- Тибетська статуя Ваджрапані
- Тибетська статуя Калачакри
- Південний хребет музею та деякий західний фасад у 1920-х роках
- Американська діорама бізонів та вилорогів (праворуч)
- Нічний вид музею, що виглядає на північний захід з боку Центрального парку на захід
Посилання
- (англ.) Американський музей природознавства [ 28 вересня 2019 у Wayback Machine.] — офіційний сайт.
- (англ.)
- (англ.) Онлайн-курси [ 10 червня 2015 у Wayback Machine.] — Американський музей природознавства.
- (англ.) Ology [ 8 червня 2015 у Wayback Machine.] — «Ологія», сайт для дітей про науки від Американського музей природознавства.
Примітки
- Національний реєстр історичних місць США — 1966.
- archINFORM — 1994.
- Gateway to Research
- Museum History: A Timeline
- . Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 22 лютого 2020.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
- . . Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . AMNH. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
- . Архів оригіналу за 11 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009.
- (1986). Dinosaurs in the Attic: An Excursion into the American Museum of Natural History. New York City: . ISBN .
- Gray, Christopher (29 липня 2007). . The New York Times. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 3 березня 2009.
- Collins, Glenn (2 квітня 2006). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 3 березня 2009.
- Newland, D. H. (January 1916). The Quarry Materials of New York—Granite, Gneiss, Trap and Marble. New York State Museum Bulletin (181): 75.
- (27 січня 1995). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 3 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 4 березня 2009.
- Collins, Glenn (1 грудня 1991). . The New York Times. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 5 травня 2018.
- Barron, James (20 червня 2010). . City Room. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 5 травня 2018.
- . The New York Times. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 5 травня 2018.
- Pogrebin, Robin (11 грудня 2014). . The New York Times. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2018.
- Wachs, Audrey (11 жовтня 2016). . Archpaper.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2018.
- . Real Estate Weekly. 14 серпня 2017. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
- Appel, Alex (13 червня 2019). . Commercial Observer (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- . am New York (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 7 листопада 2009.
- Full text of "General guide to the exhibition halls of the American Museum of Natural History". Процитовано 12 травня 2014.
- . YouTube. 16 лютого 2011. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 12 травня 2014.
- . Peabody.yale.edu. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- Pollak, Michael (October 26, 2012). «Roosevelt's Elephant» [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. nytimes.com
- Wolfgang Saxon (25 жовтня 1995). . Nytimes.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Amnh.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Amnh.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- «Explorers hunt for pink duck» [ 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Kingston Daily Freeman. October 11, 1923.
- Explorer Embarks on Long Journey to Search for Rare Wild Animals [ 16 травня 2016 у Wayback Machine.] Lawrence Journal- January 17, 1924
- Nina Gregorev. . Anthro.amnh.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Thefreelibrary.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- Hall, Mordaunt (10 грудня 1929). . NYTimes.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Peabody.yale.edu. Архів оригіналу за 10 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Fws.gov. Архів оригіналу за 24 травня 2008. Процитовано 12 травня 2014.
- Burden, W. Douglas (1956). Look to the Wilderness. Boston: Little, Brown and Company. с. 169—193.
- Full text of "General guide to the exhibition halls of the American Museum of Natural History". archive.org.
- . AMNH. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 7 грудня 2020.
- . ancestry.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 7 грудня 2020.
- . Joseph Smith. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
- Retrieved October 2, 2010 [ 18 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- . American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 30 березня 2013. Процитовано 23 грудня 2012.
- Retrieved October 2, 2010 [ 8 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- . American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 6 січня 2013.
- «Rescuing the Diorama From the Fate of the Dodo», by Glenn Collins, New York Times, February 3, 2003
- Christopher Swan. . CSMonitor.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- (PDF). AMNH. 4 квітня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2014. Процитовано 22 січня 2018.
- . Amnh.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- . Amnh.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- Ancient Mexico and Central America. Internet Archive.
- The reopening of the Mexican and Central American hall, February 25, 1944, The American museum of natural history. Internet Archive.
- . AMNH. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 7 грудня 2020.
- brown.edu. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
- Indians of the Northwest Coast. Internet Archive.
- . Архів оригіналу за 8 червня 2014. Процитовано 7 грудня 2020.
- . amnh.org. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 7 грудня 2020.
- Collins, Glenn (November 14, 2006). «Canoe Goes Upriver, Without Its Paddlers» [ 18 листопада 2017 у Wayback Machine.]. nytimes.com.
- . Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 3 березня 2009.
- Osborn, Henry Fairfield (21 квітня 1921). The Hall of the Age of Man in the American Museum. Nature. 107 (2686): 236—240. Bibcode:1921Natur.107..236O. doi:10.1038/107236a0.
- (9 лютого 2007). . The New York Times. Архів оригіналу за 2 квітня 2009. Процитовано 4 березня 2009.
- The AMNH Meteorites Collection. оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 4 березня 2009.
- (19 вересня 2003). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 4 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 15 липня 2013.
- Paul Goldberger (April 14, 1977). «Design Notebook» [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]. The New York Times.
- . American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 29 жовтня 2012.
- . American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2012.
- Hall of Minerals and Gems. оригіналу за 27 лютого 2009. Процитовано 4 березня 2009.
- Hughes, Richard W. Padparadscha and Pink Sapphire Defined. оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 4 березня 2009.
- Montgomery, Paul (1 листопада 1964). . The New York Times. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 7 грудня 2020.
- The AMNH Gem and Mineral Collection. оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 14 січня 2009.
- . AMNH. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
- Considine, J. D. (12 квітня 2005). . Toronto: The Globe and Mail. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 15 липня 2013.
- . Архів оригіналу за 12 березня 2009. Процитовано 18 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 25 березня 2009. Процитовано 18 березня 2009.
- . Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 18 березня 2009.
- . AMNH. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 6 вересня 2016.
- Dahl, Julia (27 вересня 2007). . New York Post. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 18 березня 2009.
- . AMNH. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
- . AMNH. Архів оригіналу за 24 серпня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.
- Tschopp, E., Mateus O., & Norell M. (2018). Complex Overlapping Joints between Facial Bones Allowing Limited Anterior Sliding Movements of the Snout in Diplodocid Sauropods. American Museum NovitatesAmerican Museum Novitates. 1 — 16.
- (17 січня 2000). . The New Yorker. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 3 березня 2009.
- Gray, Christopher (16 серпня 1996). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 18 березня 2009.
- (8 травня 2000). . The Guardian. London. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 18 березня 2009.
- Tyson, Neil deGrasse. . American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 8 грудня 2020.
- (PDF). American Museum of Natural History. September 2013. Архів оригіналу (PDF) за 1 вересня 2016. Процитовано 14 червня 2017.
- . American Museum of Natural History Blog. 28 травня 2014. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 14 червня 2017.
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 4 червня 2013.
- . New York Times. 1 червня 1998. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 4 червня 2013.
- . Amnh.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- AMNH Library - About the Library. оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 3 березня 2009.
- Collins, Glenn (7 листопада 1992). . The New York Times. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 8 грудня 2020.
- . Amnh.org. Архів оригіналу за 13 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
- Art and Memorabilia [ 8 липня 2017 у Wayback Machine.]- AMNH.org
- Moving Image Collection [ 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]- AMNH.org
- Vertical Files [ 26 липня 2017 у Wayback Machine.]- AMNH.org
- AMNH Scientific Publications [ 10 травня 2013 у Wayback Machine.], American Museum of Natural History, Retrieved January 11, 2009.
- (PDF). Woodside Herald. 25 червня 2010. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2012. Процитовано 3 грудня 2010.
. Edwize.org. 3 листопада 2010. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 3 грудня 2010.
(PDF). The American Museum of Natural History. Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
. NYC Department of Education. Архів оригіналу за 21 квітня 2014. Процитовано 3 грудня 2010.
Moveable Museums Make Trip to D.C. (video). AMNH Youtube Channel. оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
Moveable Museum. National Lab Day. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 3 грудня 2010.
Moveable Museum. Stuyvesant Town Events. оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
. SILive.com. 3 жовтня 2010. Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 3 грудня 2010.
. United States Department of Education. 8 листопада 2010. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 3 грудня 2010.
. Educational Alliance. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 3 грудня 2010.
. Family Health Resource Center & Patient Library. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 3 грудня 2010.
. ColoriumLaboratorium. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 3 грудня 2010. - . Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 8 грудня 2020.
- . AMNH. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.
- . AMNH. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.
- Lewin, Tamar (22 липня 2011). . The New York Times. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 8 грудня 2020.
- . Education Update Online. February 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
- Switek, Brian. . Phenomena: A science salon hosted by National Geographic Magazine. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 8 грудня 2020.
- . Richard Gilder Graduate School. American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 24 травня 2014.
- Tyler, Aubin (25 грудня 2011). . The Boston Globe. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
- . The New York Times. 2 грудня 1999. Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 19 березня 2009.
- . New York City Department of Parks & Recreation. 26 червня 1939. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 14 листопада 2019.
- . Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Muzej prirodoznavstva Ne plutati z Nacionalnim muzeyem prirodoznavstva u Vashingtoni Amerikanskij muzej prirodoznavstva angl American Museum of Natural History odin z najkrashih prirodoznavchih muzeyiv u sviti buv vidkritij u 1869 roci Roztashovanij na ostrovi Mangetten v misti Nyu Jork u parku Teodora Ruzvelta nedaleko vid Centralnogo parku Muzejnij kompleks vklyuchaye 26 vzayemopov yazanih budivel v yakih rozmisheno 45 postijnih vistavkovih zaliv krim planetariyu ta biblioteki Muzejni kolekciyi mistyat ponad 34 miljoni ekzemplyariv roslin tvarin skam yanilostej mineraliv girskih porid meteoritiv lyudskih reshtok ta inshih artefaktiv a takozh specializovani kolekciyi dlya zamorozhenih tkanin ta astrofizichni dani z yakih lishe nevelika chastina vistavlyayetsya v bud yakij chas i zajmaye ponad 190 000 kvadratnih metriv Naukovij shtat muzeyu nalichuye 225 osib Shoroku muzej sponsoruye ponad 120 specialnih polovih ekspedicij Blizko p yati miljoniv vidviduvachiv naviduyutsya do muzeyu shoroku Amerikanskij muzej prirodoznavstvaangl American Museum of Natural History40 46 51 pn sh 73 58 28 zh d 40 78083333336110883 pn sh 73 97444444447222622 zh d 40 78083333336110883 73 97444444447222622 Koordinati 40 46 51 pn sh 73 58 28 zh d 40 78083333336110883 pn sh 73 97444444447222622 zh d 40 78083333336110883 73 97444444447222622Tip muzej prirodnichoyi istoriyi navchalnij zaklad i nepributkova organizaciyaStatus spadshini d 1 d i dKrayina SShA 2 Adresa NY 10024 5 3 Nyu JorkArhitektor Kalvert VoksZasnovano 6 kvitnya 1869 4 Vidkrito 1878 4 Vidviduvachi 5 000 000 osibDirektor dSajt amnh orgAmerikanskij muzej prirodoznavstva SShA Amerikanskij muzej prirodoznavstva u Vikishovishi Odne z najgolovnishih zavdan Amerikanskogo muzeyu prirodoznavstva ye Vidkrivati interpretuvati ta poshiryuvati za dopomogoyu naukovih doslidzhen ta osviti znannya pro lyudski kulturi prirodnij svit ta Vsesvit IstoriyaKreslennya pivdennogo fasadu AMNH Zasnuvannya Amerikanskij muzej prirodoznavstva rozmishuvavsya v Arsenali z 1869 po 1877 rik Do budivnictva ninishnogo kompleksu muzej rozmishuvavsya v budivli Arsenalu v Centralnomu parku Teodor Ruzvelt starshij batko Teodora Ruzvelta 26 go prezidenta SShA buv odnim iz zasnovnikiv muzeyu razom z Dzhonom Pirpontom Morganom Mozesom Giksom Grinnellom Dzhonom Devidom Vulfom Vilyamom T Blodzhetom Robertom L Styuartom Endryu G Grinom Robertom Kolgejtom Bendzhaminom G Fildom D Dzheksonom Styuardom Genri G Stebbinsom Genri Perishom ta Govardom Potterom Zasnuvannya muzeyu zdijsnilo mriyu doktora naturalista Alberta S Bikmora Bikmor student zoologa Luyisa Agassiza rokami nevtomno lobiyuvav stvorennya muzeyu prirodoznavstva v Nyu Jorku Jogo propoziciya bula pidtrimana potuzhnimi sponsorami ta otrimala pidtrimku gubernatora Nyu Jorka Dzhona Tompsona Gofmana yakij pidpisav zakonoproyekt pro oficijne stvorennya Amerikanskogo muzeyu istoriyi prirodi 6 kvitnya 1869 r Sporudzhennya Cya budivlya bula pobudovana v 1874 roci a vidkrilasya v 1877 roci Teper koli v cij budivli rozmishuyutsya z pershogo poverhu na chetvertij poverh Zal indianciv pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Zal afrikanskih narodiv Zal pivnichnoamerikanskih ptahiv Sanford i Zal pohodzhennya hrebetnih U 1874 roci buv zakladenij narizhnij kamin dlya pershoyi budivli muzeyu yaka zaraz prihovana vid ochej bagatma budivlyami kompleksu yaki sogodni zajmayut bilshu chastinu ploshi Manhetten Originalna viktorianska gotichna budivlya yaka bula vidkrita v 1877 roci bula sproyektovana Kalvertom Voksom ta Dzh Vri Moldom obidva tisno ototozhnenimi z arhitekturoyu Centralnogo parku 19 20 Rozshirennya Cya budivlya bula zavershena do kincya 19 stolittya Budinki poruch iz cim buli b zaversheni na pochatku 20 stolittya Teper koli u cij budivli rozmishuyutsya z pershogo poverhu na chetvertij poverh Velika galereya Ptahi Svitu Primati ta Centr oriyentaciyi Valaha Originalna budivlya nezabarom bula zatmarena pivdennim arealom muzeyu sproyektovanim Dzh Klivlendom Kedi zvedenim v neoromanskomu stili pid vplivom G G Richardsona Vin prostyagayetsya na 210 metriv vzdovzh Zahidnoyi 77 yi vulici kutovi vezhi zavvishki 14 metriv 46 futiv Jogo rozhevij burij kamin i granit shozhi na ti sho znajdeni na ostrovi Grindstoun u richci Sv Lavrentiya pohodyat iz kar yeriv na ostrovi Pikton shtat Nyu Jork Memorial Teodoru Ruzveltu dobudovanij Dzhonom Rasselom Popom u 1936 roci ye viznachnoyu pam yatkoyu mistectv Vona vede do velicheznoyi rimskoyi baziliki de vidviduvachiv zustrichaye vidlitok skeleta viroshuvanogo barozavra yakij zahishaye svoyih molodih vid alozavra Do muzeyu takozh mozhna dijti cherez fojye 77 yi vulici perejmenovanu u Grand galereyu ta z povnistyu pidvishenim kanoe Hajda Zal vede do najstarishogo zberezhenogo eksponatu muzeyu zalu indianciv pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Miscya provedennya doslidzhen ta viyiznih vechirok u 1913 r Amerikanskij muzej prirodoznavstva karta Starij 77 j vulichnij zamok vhid muzeyu Dopovnennya restavraciyi ta rekonstrukciyi Pochinayuchi z 1930 roku malo sho bulo dodano do zovnishnogo viglyadu originalnoyi budivli Arhitektor Kevin Rosh ta jogo firma Roche Dinkeloo vidpovidayut za generalne planuvannya muzeyu z 1990 h rokiv Buli provedeni rizni rekonstrukciyi inter yeru ta ekster yeru Restavraciya zalu dinozavriv bula provedena 1991 roku muzej takozh vidnoviv nastinnij rozpis u Memorialnomu zali Ruzvelta v 2010 roci U 1992 roci firma Roche Dinkeloo sproyektuvala vosmipoverhovu biblioteku AMNH Odnak v cilomu generalnij plan ne buv povnistyu realizovanij i do 2015 roku muzej skladavsya z 25 okremih budivel yaki buli pogano pov yazani mizh soboyu Pivdennij fasad muzeyu sho ohoplyuye 77 mu vulicyu vid Centralnogo parku na zahid do prospektu Kolambus buv ochishenij vidremontovanij i vidnovlenij u 2009 roci Stiven Rejhl rechnik muzeyu skazav sho robota vklyuchatime vidnovlennya 650 chorno vishnevih vikonnih ram i remont kamenyu Konsultantom muzeyu z ostannogo remontu ye arhitekturna ta inzhenerna firma zi shtab kvartiroyu v Nortbruci shtat Illinojs U 2014 roci muzej opublikuvav plani pribudovi plosheyu 195 tis kvadratnih metriv centru nauki osviti ta innovacij Richarda Gildera na storoni Kolumbus avenyu Rozroblenij studiyeyu Gang Higgins Quasebarth amp Partners ta landshaftnim arhitektorom Rid Gilderbrand rozhevij granitnij fasad novoyi budivli Milford matime fakturnij krivolinijnij dizajn nathnennij prirodnimi topografichnimi elementami prodemonstrovanimi v muzeyi vklyuchayuchi geologichni shari zaglibleni v lodoviki pecheri krivi kanjoni ta brili lodu yak kontrast do dominuyuchih v muzeyi arhitekturnih romanskogo ta viktorianskogo stiliv Sam inter yer mistiv bi novij vhid z prospektu Kolambus na pivnich vid 79 yi vulici bagatopoverhova struktura zberigannya sho mistit zrazki ta predmeti kimnati dlya eksponuvannya cih predmetiv zal dlya komah interpretacijna stina poshuku dorogi ta teatr Spochatku ce rozshirennya malo buti na pivden vid isnuyuchogo muzeyu zajmayuchi chastini parku Teodora Ruzvelta Rozshirennya bulo pereneseno na zahidnu storonu muzeyu a jogo rozmir zmenshivsya cherez protidiyu budivnictvu v parku Natomist dodatok zaminit tri isnuyuchi budivli vzdovzh shidnoyi storoni prospektu Kolumbus mayuchi ponad 30 pidklyuchen do diyuchogo muzeyu i vin bude zavvishki shist poverhiv takoyi zh visoti yak i navkolishni budivli Plani rozshirennya buli detalno rozglyanuti Komisiyeyu z ohoroni pam yatok Nyu Jorka 11 zhovtnya 2016 roku Komisiya zi zberezhennya pam yatok odnogolosno shvalila rozshirennya Budivnictvo Centru Pozoloti yakij yak ochikuvalosya zrujnuyetsya v nastupnomu roci pislya rozrobki proyektu ta Povidomlennya pro vpliv na navkolishnye seredovishe prizvede do znesennya troh muzejnih budivel pobudovanih mizh 1874 i 1935 rr Muzej oficijno podav plani budivnictva rozshirennya v serpni 2017 roku ale cherez sprotiv gromadi budivnictvo rozpochalosya lishe v chervni 2019 roku Ochikuyetsya sho proyekt bude zavershenij do 2022 roku Prezidenti Pershimi dvoma prezidentami muzeyu buli Dzhon Devid Vulf 1870 1872 ta Robert L Styuart 1872 1881 obidva ye zasnovnikami muzeyu Vazhlivim u formuvanni muzeyu buv jogo tretij prezident priznachenij u 1881 roci Morris K Dzhesup takozh odin z pervinnih zasnovnikiv Dzhesup buv prezidentom ponad 25 rokiv kontrolyuyuchi jogo rozshirennya ta bilshu chastinu zolotoyi dobi rozvidki ta zboru Chetvertij prezident Genri Fejrfild Osborn buv priznachenij u 1906 roci pislya smerti Dzhesupa Osborn prodovzhiv rozshirennya muzeyu peretvorivshi jogo na odin iz najvidomishih prirodnichih muzeyiv svitu F Trubi Devison buv prezidentom z 1933 po 1951 rik a A Perri Osborn vikonuvav obov yazki prezidenta z 1941 po 1946 rik Oleksandr M Uajt buv prezidentom z 1951 po 1968 rik Gardner D Staut buv prezidentom z 1968 po 1975 rik Robert Gestye Gelet z 1975 1988 rr Dzhordzh D Lengdon molodshij z 1988 po 1993 rr Elen V Futter bula prezidentom muzeyu z 1993 r Pov yazani imena Sered vidomih imen pov yazanih z muzeyem paleontolog i geolog Genri Fejrfild Osborn mislivec na dinozavriv u pusteli Gobi Roj Chepmen Endryus odin iz nathnennikiv Indiani Dzhonsa 97 8 fotograf 97 8 Ivet Borup Endryus Dzhordzh Gejlord Simpson biolog Ernst Majr antropologi Franc Boas ta Margaret Mid doslidnik i geograf Oleksandr G Rajs molodshij ta ornitolog Robert Kushman Merfi Dzh P Morgan takozh buv sered vidomih blagodijnikiv muzeyu Zali ssavcivSsavci Starogo Svitu Ekli zal afrikanskih ssavciv Zal afrikanskih ssavciv Ekli nazvanij na chest Karla Akli Akli Holl Nazvanij na chest taksidermista Karla Akli zal afrikanskih ssavciv Ekli ce dvopoverhovij zal bezposeredno za rotondoyu Teodora Ruzvelta Yiyi 28 dioram detalno zobrazhuyut shirokij spektr ekosistem znajdenih v Africi ta endemichnih dlya nih ssavciv Centralnim elementom zalu ye zgraya z vosmi afrikanskih sloniv u harakternomu strivozhenomu formuvanni Hocha ssavci yak pravilo ye osnovnoyu osoblivistyu dioram inodi takozh traplyayutsya ptahi ta flora regioniv Za 80 rokiv z momentu stvorennya Ekli zalu bagato vidiv sho znahodyatsya vseredini opinilis pid zagrozoyu zniknennya deyaki z nih kritichno vazhlivi Popri ce zhoden z vidiv she ne znik chastkovo zavdyaki roboti samogo Karla Ekli div Nacionalnij park Virunga Zal z yednuyetsya iz Zalom afrikanskih narodiv Istoriya Zal afrikanskih ssavciv buv vpershe zaproponovanij muzeyu Karlom Ekli blizko 1909 roku Jogo originalna koncepciya mistila sorok dioram yaki predstavlyali bi pejzazhi sho shvidko znikayut ta tvarin Afriki Namir polyagav u tomu sho vidviduvach zalu mozhe bachiti ilyuziyu v girshomu vipadku peredachu seriyi fotografij pervisnoyi Afriki a v krashomu vipadku na hvilinku mozhe podumati sho vin perestupiv 8000 km cherez okean v samu Afriku Propoziciya Ekli vrazila yak opikunsku radu tak i todishnogo prezidenta muzeyu Genri Fejrfilda Osborna Shob zaohotiti finansuvannya Daniel Pomeroj dovirenij muzeyu ta partner JP Morgan zaproponuvav zacikavlenim investoram mozhlivist suprovodzhuvati ekspediciyi muzeyu v Africi v obmin na finansuvannya Carl Akeley mounts specimens for the Lions diorama Akli pochav zbirati zrazki dlya zali she v 1909 roci znamenito zitknuvshis z Teodorom Ruzveltom u rozpal afrikanskoyi ekspediciyi Smitsoniana Ruzvelta U cih rannih ekspediciyah Ekli suprovodzhuvav jogo kolishnij uchen Dzhejms L Klark ta hudozhnik Vilyam R Li Koli Ekli povernuvsya do Afriki shob zibrati goril dlya pershoyi diorami zalu Klark zalishivsya pozadu i rozpochav chistku shob hudozhniki stvorili tlo Mozhliva poyava pershih grup seredovish isnuvannya mala b velicheznij vpliv na muzej Umila taksidermiya Ekli ta Klarka v poyednanni z fonami namalovanimi pid kerivnictvom Li stvorila ilyuziyu zhittya cih tvarin zavdyaki chomu inshi eksponati muzeyu zdayutsya porivnyano nudnimi originalnij stil vistavki muzeyu vse she mozhna pobachiti na nevelikij ploshi prisvyachenij ptaham i tvarinam Nyu Jorka Plani shodo inshih zaliv diorami shvidko z yavilisya v 1929 r Ptahi svitu Zal pivnichnoamerikanskih ssavciv Zal Verne pivnichno shidnih Azijskih ssavciv ta Zal okeanichnogo zhittya buli na stadiyi planuvannya abo budivnictva Diorama Rivnini v Akli Holl Pislya nespodivanoyi smerti Ekli pid chas ekspediciyi Istmena Pommeroya v 1926 roci vidpovidalnist za dobudovu zalu lyagla na Dzhejmsa L Klarka Popri te sho pereshkodilo nastannya Velikoyi depresiyi v 1929 roci pristrast Klarka do Afriki ta viddanist svoyemu kolishnomu nastavniku vidigrali vazhlivu rol u pidtrimci proyektu 1933 roku Klark najnyav hudozhnika arhitektora Dzhejmsa Perri Vilsona shob dopomogti Li u rozpisi foniv Bilsh tehnichno nalashtovanij nizh Li Vilson zrobiv bi bagato vdoskonalen u tehnikah Li vklyuchayuchi cilij ryad metodiv shob minimizuvati spotvorennya sprichineni krivimi stinami dioram Diorama gorili v zali Akli Afrikanskih ssavciv U 1936 roci Vilyam Dyurant Kempbell bagatij chlen pravlinnya mav bazhannya pobachiti Afriku zaproponuvav finansuvannya kilkoh dioram yaksho otrimaye dozvil samostijno otrimati zrazki Klark pogodivsya na cyu domovlenist i nezabarom pislya togo yak Kempbell pishov zbirati zrazki okapi ta chornogo nosoroga u suprovodi hudozhnika Roberta Kejna Kempbell buv zadiyanij u kilkoh ekspediciyah Popri nevdachi vklyuchayuchi malyariyu poveni vtruchannya inozemnih uryadiv i navit zatoplennya chovna ci ekspediciyi zmogli pridbati deyaki najbilsh vrazhayuchi zrazki Zalu Ekli Povernuvshis do muzeyu Kejn priyednavsya do Lej ta Vilsona razom iz she kilkoma hudozhnikami u dobudovi reshti dioram zalu Hocha budivnictvo zalu bulo zaversheno v 1936 roci diorami postupovo vidkrivalisya mizh seredinoyu 1920 h ta pochatkom 1940 h rokiv Zal aziatskih ssavciv Zal aziatskih ssavciv Verne Fauntorpa Zal aziatskih ssavciv yakij inodi nazivayut Zalom im Verne Fauntorpa ye odnopoverhovim zalom pryamo livoruch vid rotondi Teodora Ruzvelta Vin mistit 8 povnih dioram 4 chastkovi diorami ta 6 grup seredovish isnuvannya ssavciv ta naselenih punktiv z Indiyi Nepalu Birmi ta Malajziyi Zal vidkrivsya v 1930 roci i podibno do zalu Ekli zoseredzhenij navkolo 2 indijskih sloniv U yakijs moment velika panda ta amurskij tigr takozh buli chastinoyu kolekciyi Zalu spochatku peredbachalasya buti chastinoyu susidnogo Zalu pivnichnoaziatskih ssavciv zaplanovanogo v teperishnomu misci Staut Golu aziatskih narodiv Narazi ci zrazki mozhna pobachiti v zali bioriznomanittya Istoriya Indijska diorama nosoroga u zali Verne Fantorp Zrazki dlya Zalu aziatskih ssavciv zbirali protyagom shesti ekspedicij pid kerivnictvom Artura S Verne ta polkovnika Dzhona Fauntorpa yak zaznachayut stilizovani tablichki na oboh vhodah Ekspediciyi finansuvav povnistyu Vernaj britanec sho torguvav v nyu jorksku antikvariatom Vin sharakterizuvav ci vitrati yak daninu Velikij Britaniyi za uchast amerikanciv u Pershij svitovij vijni Persha ekspediciya Vernej Fauntorp vidbulasya v 1922 roci U toj chas bagato tvarin yakih Verne shukav taki yak sumatranskij nosorig ta azijskij lev buli vzhe ridkisnimi i pered mozhlivistyu vimirannya Shob pridbati ci ekzemplyari Verne dovelosya b zvertatis iz bagatma zvernennyami do regionalnoyi vladi shob otrimati dozvoli na polyuvannya Vidnosini yaki vin zav yazhe v cej chas dopomozhut majbutnim ekspediciyam pov yazanim z muzeyami yaki ocholyuvatime Verne otrimati dostup do rajoniv ranishe obmezhenih dlya inozemnih vidviduvachiv Hudozhnik Klarens K Rozenkranc suprovodzhuvav ekspediciyi Verne Fauntorpa yak polovij hudozhnik a zgodom namalyuvav bilshist foniv diorami v zali Ci ekspediciyi takozh buli dobre zadokumentovani yak u foto tak i u video z dostatnoyu kilkistyu kadriv pershoyi ekspediciyi dlya stvorennya povnometrazhnogo filmu Mislivski tigri v Indiyi 1929 Ssavci Novogo Svitu Dva buri vedmedi na pivostrovi Alyaska v AMNH Simejnij zal pivnichnoamerikanskih ssavciv Bernarda Alyaska losya diorama v zali pivnichnoamerikanskih ssavciv U zali pivnichnoamerikanskih ssavciv rozmisheno 43 diorami riznih ssavciv amerikanskogo kontinentu na pivnich vid tropichnoyi Meksiki Kozhne misce diorami zoseredzhuyetsya na pevnomu vidi pochinayuchi vid najbilshoyi megafauni i zakinchuyuchi menshimi grizunami ta hizhakami Do vidomih dioram nalezhat buri vedmedi z alyaski yaki divlyatsya na lososya pislya togo yak voni vidlyakuvali vidru paru vovkiv paru sonorskih yaguariv ta bichachogo losya tezh z alyaski Istoriya Zal pivnichnoamerikanskih ssavciv vidkrivsya v 1942 roci lishe desyatma dioramami vklyuchayuchi bilshih pivnichnoamerikanskih ssavciv 1948 roku bula vstanovlena vovcha diorama ale podalshij progres u zali buv zupinenij vnaslidok Drugoyi svitovoyi vijni Pislya vijni v 1954 roci zal pripinili dobudovuvati Vidtodi zal zalishavsya majzhe takim samim i bilshist kriplen vivitryuvalis ta vibilyuvalis Masovij proyekt restavraciyi rozpochavsya naprikinci 2011 roku zavdyaki velikij pozhertvi Dzhill ta Lyuyisa Bernardiv Taksidermisti buli zalucheni dlya ochishennya kriplen i shkur a hudozhniki vidnovili foni diorami U zhovtni 2012 roku zal buv znovu vidkritij yak Zal Bernarda pivnichnoamerikanskih ssavciv i vklyuchav naukovo onovleni viviski dlya kozhnoyi diorami Zal dribnih ssavciv Zal dribnih ssavciv ye vidgaluzhennyam simejnogo zalu Bernardiv pivnichnoamerikanskih ssavciv Ye kilka nevelikih dioram iz zobrazhennyam dribnih ssavciv znajdenih po vsij Pivnichnij Americi vklyuchayuchi Pecari tajacu Sciurus aberti ta rosomahu Zali ptahiv plazuniv ta amfibijSanfordskij zal pivnichnoamerikanskih ptahiv Diorama Katberta Rukeri mistit bagato ptahiv yaki kolis znahodilis pid zagrozoyu polyuvannya na shlejf Sanfordskij zal pivnichnoamerikanskih ptahiv yavlyaye soboyu odnopoverhovij zal na tretomu poversi muzeyu nad Zalom afrikanskih narodiv mizh zalom primativ ta drugim rivnem Akli Na jogo 25 dioramah zobrazheni ptahi z usiyeyi Pivnichnoyi Ameriki v yih ridnih miscyah prozhivannya Vidkrivshis v 1909 roci diorami v Sanfordskomu zali buli pershimi sho buli vistavleni v muzeyi i na sogodnishnij den ye najstarishimi U kinci zalu dvi veliki freski ornitologa ta hudozhnika Luyisa Agasisa Fuertesa Okrim perelichenih nizhche vidiv u zali takozh ye vitrini prisvyacheni velikim kolekciyam pletenok sov ta hizhakiv Istoriya Nastinna rozpis misc gnizduvannya flamingo Luyisom Agasisom Fuertesom Zadumanij muzejnim ornitologom Frenkom Chepmenom budivnictvo dioram dlya Zalu pivnichnoamerikanskih ptahiv rozpochalosya she v 1902 roci Zal nazvanij na chest druga ta ornitologa lyubitelya Chepmena Leonarda S Sanforda yakij chastkovo finansuvav zal a takozh pozhertvuvav povnistyu jogo vlasnu kolekciyu zrazkiv ptahiv do muzeyu Velika chaplya diorama bl 1901 r Hocha Chepmen ne buv pershim hto stvoriv muzejni diorami vin vidpovidav za bagato novovveden yaki rozdilili b i vreshti viznachili diorami v Amerikanskomu muzeyi U toj chas yak v inshih dioramah togo periodu yak pravilo buli predstavleni zagalni dekoraciyi Chepmen buv pershim hto priviv hudozhnikiv u pole z nadiyeyu zloviti konkretne misce ta chas Na vidminu vid dramatichnih scen stvorenih piznishe Karlom Ekli dlya Afrikanskogo zalu Chepmen hotiv shob jogo diorami viklikali naukovij realizm vreshti resht sluguyuchi istorichnim zapisom seredovish isnuvannya ta vidiv sho mayut veliku jmovirnist zniknennya Na chas budivnictva Sanford Golu polyuvannya za pir yam dlya torgivli molochnimi kopalinami privelo bagato priberezhnih vidiv ptahiv do mezhi zniknennya osoblivo chepuru veliku Frenk Chepmen buv klyuchovoyu figuroyu v prirodoohoronnomu rusi sho vinik v cej chas Jogo diorami buli stvoreni z metoyu prodovzhiti cyu prirodoohoronnu spravu dayuchi vidviduvacham muzeyu korotkij poglyad na veliki prirodni vtrati v im ya modi Chastkovo zavdyaki zusillyam Chepmena yak vseredini muzeyu tak i za jogo mezhami zberezhennya cih vidiv ptahiv bulo b duzhe uspishnim vstanovivshi shovisha taki yak Nacionalnij pritulok dikoyi prirodi na ostrovi Pelikan i vreshti resht prizviv do prijnyattya Zakonu pro perelitnih ptahiv 1918 r Zal ptahiv svitu U comu zali vistavlyayutsya najriznomanitnishi vidi ptahiv z usogo svitu 12 dioram demonstruyut rizni ekosistemi v usomu sviti ta nadayut zrazok riznovidiv ptahiv yaki tam meshkayut Prikladom dioram ye Pivdenna Dzhordzhiya de predstavleni korolivski pingvini ta pomorniki shidnoafrikanski rivnini iz ptahami sekretarami ta drohvovimi a takozh avstralijska glibinka iz medolyubovi kakadu ta kukabarami Memorialnij zal okeanichnih ptahiv Vitni Cej osoblivij zal maye skladnu bagatorichnu istoriyu z momentu jogo zasnuvannya v 1953 roci Frenk Chepmen ta Leonard S Sanford spershu yak volonteri muzeyu stvorili zal dlya ptahiv tihookeanskih ostroviv Za roki do svogo zasnuvannya muzej brav uchast u riznih ekspediciyah na Fidzhi Novij Zelandiyi ta Marianskih ostrovah ta inshih miscyah dlya zboru ptahiv dlya ekspoziciyi Zal buv rozroblenij yak cilisna kolekciya dioram vklyuchayuchi krugovu vistavku iz zobrazhennyam divoptahovih 1998 roku Konservatoriya metelikiv bula vstanovlena vseredini zalu spochatku yak timchasovij eksponat ale v miru togo yak populyarnist vistavki zrostala Zal okeanichnih ptahiv bilsh mensh zalishavsya zakritim muzeyem Zal plazuniv ta zemnovodnih Zal reptilij ta zemnovodnih sluzhit vstupom do gerpetologiyi de ye bezlich eksponativ sho detalizuyut evolyuciyu anatomiyu riznomanitnist rozmnozhennya ta povedinku plazuniv Sered vidomih eksponativ grupa varaniv komodskih amerikanskij aligator Samotnij Dzhordzh Abingdonska slonova cherepaha z ostrova Pinta ta Derevolazovi Diorama drakona Komodo iz grupoyu yaka harchuyetsya tushkoyu dikogo kabana v zali plazuniv ta zemnovodnih U 1926 r V Daglas Berden F Dzh Defoss ta Emmeret Rid Dann zibrali dlya muzeyu zrazki drakona Komodo Rozdil Berdena Drakon Komodo u Poglyadi na pustelyu opisuye ekspediciyu seredovishe isnuvannya ta povedinku drakona Bioriznomanitni ta ekologichni zaliZal pivnichnoamerikanskih lisiv Diorama zmishanih listyanih lisiv Zal pivnichnoamerikanskih lisiv ce odnopoverhovij zal na pershomu poversi muzeyu mizh Memorialnim zalom Teodora Ruzvelta ta Zalom Varburga shtatu Nyu Jork Vin mistit desyat dioram sho zobrazhuyut cilij ryad tipiv lisiv z usiyeyi Pivnichnoyi Ameriki a takozh kilka pokaziv shodo zberezhennya lisiv ta zdorov ya derev Pobudovanij pid kerivnictvom vidomogo botanika Genri K Svensona yakij takozh keruvav stvorennyam Varburzkogo zalu i vidkritij v 1959 roci kozhna diorama mistit yak konkretne misce roztashuvannya tak i tochnij chas roku sho zobrazhuyetsya Dereva ta roslini predstavleni v dioramah pobudovani z poyednannyam predmetiv mistectva ta faktichnoyi kori ta inshih zrazkiv zibranih u poli Na vhodi v zal predstavlenij poperechnij pereriz 1400 richnoyi sekvoyi vzyatoyi z gayu King River na zahidnomu flanzi gir Syerra v 1891 roci Diorama yalivcevogo lisu Zal Vorburg seredovisha shtatu Nyu Jork Vistavka Vesna u zali Varburg Zal Vorburg seredovisha shtatu Nyu Jork ce odnopoverhovij zal na pershomu poversi muzeyu mizh Zalom pivnichnoamerikanskih lisiv ta Velikim zalom Zasnovanij na mistechku Pajn Plejns ta poblizu gori Shtissing v okruzi Dachess zal daye bagatogrannu prezentaciyu ekosistem harakternih dlya Nyu Jorka Pokriti aspekti vklyuchayut tipi gruntiv sezonni zmini ta vpliv yak lyudej tak i tvarin na navkolishnye seredovishe Vin nazvanij na chest nimecko amerikanskogo mecenata Feliksa Varburga Spochatku znanij yak Zal lyudini i prirodi Zal Varburga vidkrivsya v 1951 r Z tih pir vin malo zminivsya i zaraz jogo chasto rozglyadayut za jogo retro suchasnij stil U zali rozmisheno bagato vidiv eksponativ predstavlenih u muzeyi a takozh odin tip ekspoziciyi unikalnij dlya Varburga yakij maye vbudovanu miniatyurnu dioramu za perednij plan vidiv ta zrazkiv iz zobrazhenogo seredovisha Milshtejnskij zal okeanskogo zhittya Model blakitnogo kita v simejnomu zali Milshtejna Ocean Life Zal okeanichnogo zhittya Milshtejna zoseredzhenij na biologiyi okeanu ta botanici Zal najvidomishij svoyeyu modellyu kita sinogo zavdovzhki 94 futi 29 m pidvishenoyu do steli za spinnim plavcem Na verhnomu rivni zalu predstavlenij velicheznij spektr ekosistem nayavnih v okeani Diorami porivnyuyut i protistavlyayut zhittya v cih riznih umovah vklyuchayuchi polyarni morya lisi vodorostej mangrovi zarosti koralovi rifi ta batial Vin namagayetsya pokazati naskilki velikimi i riznomanitnimi ye okeani zaohochuyuchi zagalnoprijnyati temi Nizhnya i mozhlivo vidomisha polovina zali skladayetsya z dekilkoh velikih dioram velikih morskih organizmiv Same na comu rivni znahoditsya znamenita diorama Kalmar i kit zobrazhuyuchi gipotetichnu borotbu mizh dvoma istotami Inshi pomitni eksponati v comu zali vklyuchayut dioramu koralovogo rifu Andros yaka ye yedinoyu dvorivnevoyu dioramoyu v Zahidnij pivkuli Odniyeyu z najvidomishih ikon muzeyu ye model zi skloplastiku v naturalnu velichinu rozmirom 94 metra 29 metriv atlantichnogo sinogo kita Kit buv kardinalno pereroblenij pid chas rekonstrukciyi 2003 roku jogo plavniki buli vidregulovani dodano pupok i vin buv perefarbovanij z tmyano sirogo v rizni nasicheni vidtinki sinogo Verhni diorami ce menshi versiyi ekosistem koli nizhni versiyi nabagato bilshi ta vidayutsya zhivimi Istoriya U 1910 roci prezident muzeyu zaproponuvav pobuduvati veliku budivlyu na pivdenno shidnomu vnutrishnomu dvoriku muzeyu shob rozmistiti novij Zal okeanichnogo zhittya v yakomu budut vistavleni modeli i skeleti kitiv Cya propoziciya pobudovi na podvir yi oznamenuvala veliku pereocinku originalnogo arhitekturnogo planu muzeyu Kalvert Voks sproyektuvav muzejnij kompleks na chotiri vidkriti podvir ya shob maksimalno zbilshiti kilkist prirodnogo svitla sho potraplyaye v navkolishni budivli 1969 roku pislya rekonstrukciyi zalu bulo bilsh chitko zoseredzheno uvagu na okeanichnij megafavni shob namalyuvati okean yak grandiozne ta zahoplive misce Klyuchovim komponentom remontu stalo dodavannya realistichnoyi modeli blakitnogo kita yaka zaminila populyarnu model kita zi stalevogo ta pap ye mashe sho visila v zali biologiyi ssavciv Richard Van Gelder keruvav stvorennyam zalu v jogo ninishnomu vtilenni Zal buv vidremontovanij u 2003 roci cogo razu golovnim chinom uvaga nadilyalasya envajronmentalizmu ta ohoroni prirodi Pol Milshtejn buv biznesovim liderom ta mecenatom a Irma Milshtejn davnya chlen pravlinnya Amerikanskogo muzeyu prirodnoyi istoriyi Rekonstrukciya 2003 roku vklyuchala remont vidomogo blakitnogo kita pidvishenogo visoko nad vistavkovoyu pidlogoyu plosheyu 19000 kvadratnih futiv 1750 m2 ta onovlennya dioram 1930 h ta 1960 h rokiv Novi displeyi buli pov yazani zi shkolami za dopomogoyu tehnologij Zali kultur ta pohodzhennya lyudiniZali kultur Stautskij Zal aziatskih narodiv Stautskij zal aziatskih narodiv ce odnopoverhovij zal na drugomu poversi muzeyu mizh Zalom aziatskih ssavciv ta Ptahiv svitu Vin nazvanij na chest Gardnera D Stauta kolishnogo prezidenta muzeyu V pershu chergu jogo organizuvav doktor Valter A Ferservis davnij muzejnij arheolog Vidkritij u 1980 roci Stautskij zal ye najbilshim antropologichnim zalom muzeyu i mistit artefakti pridbani muzeyem mizh 1869 ta seredinoyu 1970 h Bagato vidomih ekspedicij sponsorovanih muzeyem pov yazani z artefaktami v zali vklyuchayuchi ekspediciyi Roya Chepmena Endryusa v Centralnij Aziyi ta ekspediciyu Verne Gopvuda Chindvina Stautskij Zal maye dva rozdili Starodavnya Yevraziya nevelikij rozdil prisvyachenij evolyuciyi lyudskoyi civilizaciyi v Yevraziyi ta Tradicijna Aziya nabagato bilshij rozdil sho mistit kulturni artefakti z usogo aziatskogo kontinentu Ostannij rozdil organizovanij tak shob geografichno vidpovidati Shovkovomu shlyahu Yak i bagato vistavkovih zaliv muzeyu artefakti v Stautskomu Zali predstavleni riznimi sposobami vklyuchayuchi eksponati miniatyurni diorami ta p yat povnomasshtabnih dioram Viznachni eksponati v davnoyevrazijskomu rozdili vklyuchayut reprodukciyi z arheologichnih pam yatok Teshik Tash i Chatal Goyuk a takozh kopiyu steli Hammurapi v povnomu rozmiri Rozdil Tradicijna Aziya mistit rajoni prisvyacheni velikim aziatskim krayinam takim yak Yaponiya Kitaj Tibet ta Indiya a takozh vklyuchaye velicheznu kilkist menshih aziatskih plemen vklyuchayuchi ajniv semayiv ta yakutiv Vimushena perspektiva miniatyurna diorama Isfahana Yakutskij shaman provodit likuvalnij obryad u cij diorami Asortiment kostyumiv yaki nosili zhinki v islamskij Aziyi Zal afrikanskih narodiv Diorama iz zobrazhennyam lyudej Pokot metodiv tvarinnictva Zal afrikanskih narodiv znahoditsya pozadu zalu afrikanskih ssavciv Ekli i pid Sanfordskim zalom pivnichnoamerikanskih ptahiv Vin organizovanij chotirma osnovnimi ekosistemami sho znahodyatsya v Africi richkovoyu dolinoyu lukami ridkolissyam ta pusteleyu U kozhnomu rozdili predstavleni artefakti ta eksponati narodiv korinni v ekosistemah po vsij Africi Zal mistit tri diorami a pomitni eksponati vklyuchayut veliku kolekciyu duhovnih kostyumiv vistavlenih u rozdili Lis Lis Ob yednannya sekcij zalu ce bagatogranne porivnyannya afrikanskih tovaristv zasnovane na polyuvanni ta roslinnictvi ta tvarinnictvi Kozhen tip suspilstva predstavlenij v istorichnomu politichnomu duhovnomu ta ekologichnomu konteksti Takozh vklyuchena nevelika chastina afrikanskoyi diaspori poshiryuvana rabotorgivleyu Nizhche navedeno korotkij perelik deyakih predstavlenih plemen ta civilizacij Duhovni kostyumi vid riznih afrikanskih plemen Dolina richki Starodavni yegiptyani Nubijci Kuba Lozi Luki Pokot Shilluki Barava Lisi Joruba Kofyar Mbuti Pustelya Ajt Atta Tuaregi Zal Meksiki ta Centralnoyi Ameriki Pohovalni urni sapotekiv z Monte Albana Zal Meksiki ta Centralnoyi Ameriki odnopoverhovij zal na drugomu poversi muzeyu roztashovanij za ptahami Svitu ta pered Zalom pivdennoamerikanskih narodiv U nomu predstavleni arheologichni artefakti z shirokogo kola dokolumbovih civilizacij sho kolis isnuvali v Serednij Americi vklyuchayuchi maya olmekiv sapotekiv ta actekiv Oskilki bilshist cih civilizacij ne zalishili zapisanih tvoriv ta ne mali bud yakogo kontaktu iz zahidnoyu civilizaciyeyu golovna meta zalu polyagaye v tomu shob zibrati vsyu informaciyu yaku mozhna pro nih zibrati lishe na osnovi artefaktiv Muzej demonstruvav dokolumbovi artefakti z momentu svogo vidkrittya odrazu pislya vidkrittya civilizacij arheologami a jogo pershij zal buv prisvyachenij vidkrittyu cogo predmeta she v 1899 r U miru togo yak kolekciya muzeyu zbilshuvalas zal zaznav kapitalnih remontiv u 1944 roci ta znovu v 1970 roci koli vin znovu vidkrivsya v teperishnomu viglyadi Viznachni eksponati sho demonstruyutsya vklyuchayut sokiru Kunca ta povnomasshtabnu kopiyu mogili 104 z arheologichnoyi rozkopki Monte Alban spochatku demonstrovanu na Vsesvitnij vistavci 1939 roku Indijski zali Zal indianciv pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Budinkovi posti Kwakwaka wakw Zal indianciv pivnichno zahidnogo uzberezhzhya ce odnopoverhovij zal na pershomu poversi muzeyu za Velikoyu galereyeyu ta mizh zalami Varburga ta Shpicera Vidkritij u 1900 roci pid nazvoyu Jesup North Pacific Hall ce nini koli najstarishij vistavkovij zal u muzeyi hocha za svoyu istoriyu vin zaznav chimalo remontiv Zal mistit artefakti ta eksponati plemen kulturnogo regionu Pivnichno Tihookeanskogo uzberezhzhya Pivdenna Alyaska Pivnichnij Vashington ta chastina Britanskoyi Kolumbiyi Na vidnomu misci v zali ye chotiri Budinki vid naciyi Kvakvakavak i freski Vilyama S Tejlora sho zobrazhuyut ridne zhittya Istoriya Artefakti v zali pohodyat iz troh osnovnih dzherel Najbilsh rannim z nih buv podarunok artefaktiv Hajdi vklyuchayuchi vidome teper kanoye Hajdi Velikoyi galereyi zibranij Dzhonom Vesli Pavellom i podarovanij Gerbertom Bishopom u 1882 r Pislya cogo muzej pridbav dvi kolekciyi artefaktiv z Tlinkitu Pidpolkovnik Dzhordzh T Emmons u 1888 i 1894 rr Nuxalk Masks Reshta artefaktiv zalu buli zibrani pid chas znamenitoyi ekspediciyi v pivnichno tihookeanskomu regioni Yesup mizh 1897 i 1902 rokami Pid kerivnictvom vplivovogo antropologa Franca Boasa ta za finansuvannya prezidenta muzeyu Morisa Ketchuma Yesupa ekspediciya stala pershoyu dlya Viddilu antropologiyi muzeyu i zaraz rozglyadayetsya najvisha ekspediciya v amerikanskij antropologiyi Uchast vzyali bagato vidomih etnologiv u tomu chisli Dzhordzh Hant yakij zabezpechuvav budinki Kvakvaki sho zaraz stoyat u zali Na moment vidkrittya Zal indianciv pivnichno zahidnogo uzberezhzhya buv odnim iz chotiroh zaliv prisvyachenih korinnim narodam SShA ta Kanadi Spochatku vin buv organizovanij u dvoyi sekciyak persha zagalna teritoriya sho stosuvalasya vsih narodiv regionu a druga specializovana teritoriya podilena za plemenami Ce bula superechka dlya Boasa yakij hotiv shob usi artefakti v zali buli pov yazani z nalezhnim plemenem podibno do togo yak ce organizovano v danij chas sho vreshti prizvelo do rozrivu vidnosin Boasa z muzeyem Sered inshih plemen yaki predstavleni v zali ye Priberezhnij Salish Nuu chah nult pererahovanij yak Nootka Cimshiani i Nuksalk pererahovanij yak Bella Kula Zal rivninnih indianciv Osnovnij fokus cogo zalu ce narodi Pivnichnoamerikanskih Velikih rivnin yakimi voni buli v seredini 19 storichchya vklyuchayuchi zobrazhennya chornonogih kultur Hidaci ta Dakoti Osoblivij interes predstavlyaye Folsoma vidkrita v 1926 r V Nyu Meksiko sho zabezpechuye cinni dokazi rannoyi kolonizaciyi Ameriki Zal indianciv shidnih lisiv Cej zal detalno opisuye zhittya ta tehnologiyi tradicijnih korinnih amerikanskih narodiv u lisovih umovah Shidnoyi Pivnichnoyi Ameriki Deyaki vistavleni kulturi vklyuchayut Kri Mohegan Odzhibve ta Irokezi Zali pohodzhennya lyudini Bernarda ta Enn Spitcer Zal pohodzhennya lyudini Zal Bernarda ta Enn Spitcer yakij ranishe buv Zalom biologiyi ta evolyuciyi lyudini vidkrivsya 10 lyutogo 2007 r Spochatku vidomij pid nazvoyu Zal epohi lyudini na moment jogo pervisnogo vidkrittya v 1921 roci ce bula yedina velika vistavka v SShA yaka predstavlyala gliboke doslidzhennya evolyuciyi lyudini Pokazi prostezhuvali istoriyu Homo sapiens visvitlyuvali shlyah lyudskoyi evolyuciyi ta doslidzhuvali dzherela lyudskoyi tvorchosti Bagato vidomih vistavok z originalnogo zalu vse she mozhna pereglyanuti v ninishnomu rozshirenomu formati Syudi vhodyat diorami naturalnoyi velichini nashih poperednikiv avstralopitekiv afarskih lyudina pracyuyucha neandertalci ta kromanjonci demonstruyuchi kozhen vid sho demonstruye povedinku ta mozhlivosti yaki na dumku vchenih yim pritamanni Takozh demonstruyutsya povnomasshtabni zlipki vazhlivih skam yanilostej vklyuchayuchi skelet Lyusi vikom 3 2 miljona rokiv i Hlopchika z Turkani 1 7 miljona rokiv a takozh ekzemplyari Homo erectus vklyuchayuchi pekinsku lyudinu U zali takozh predstavleni kopiyi mistectva lodovikovoyi eri znajdeni v regioni Dordon na pivdennomu zahodi Franciyi Vapnyakove rizblennya konej bulo zrobleno majzhe 26 000 rokiv tomu i vvazhayetsya odnim iz najdavnishih hudozhnih viraziv lyudej Naukovi zali pro Zemlyu ta planetiZal meteoritiv Artura Rossa Meteorit misu Jork Meteorit Villamet Zal meteoritiv Artura Rossa mistit deyaki najkrashi zrazki u sviti vklyuchayuchi Agnigito dilyanku 200 tonnogo Kejp Jorkskogo meteoritu yakij vpershe buv vidomij neinuyitskim kulturam pid chas rozsliduvannya ostrova Meteorit Grenlandiya Velika vaga 34 t robit jogo najbilshim u Pivnichnij pivkuli Vin maye oporu kolonami yaki prohodyat cherez pidlogu ta v osnovu pid muzeyem U zali takozh mistyatsya pozasonyachni nanoalmazi almazi z rozmirami na nanometrovomu rivni vikom ponad 5 milyardiv rokiv Voni buli vilucheni iz zrazka meteoritu himichnim shlyahom i voni nastilki mali sho kvadriljon iz nih vmishuyetsya v ob yem menshe kubichnogo santimetra Zal dorogocinnih kameniv ta mineraliv Garri Franka Guggenhajma Zal mineraliv Garri Franka Guggenhajma mistit sotni nezvichajnih geologichnih zrazkiv Vin znahoditsya bilya Memorialnogo zalu samocvitiv Morgana de predstavleno bagato ridkisnih ta cinnih dorogocinnih kameniv Ekspoziciya bula rozroblena arhitekturnoyu firmoyu Wm F Pedersen ta doc z kerivnikom Fredom Bukhardtom Vinsent Menson buv kuratorom katedri mineralogiyi Na proyektuvannya ta budivnictvo ekspoziciyi pishlo shist rokiv 1970 1976 Arhitekturnij kritik New York Times Pol Goldberger skazav Ce odna z najkrashih muzejnih instalyacij yaku bachiv Nyu Jork abo bud yake misto za bagato rokiv Na vistavci predstavleno bagato vidomih zrazkiv yaki obrani sered ponad 100 000 eksponativ muzeyu Sered nih Smaragd Patriciyi kamin 632 karati 126 g 12 storonnij kamin Vin buv viyavlenij u 1920 h rokah u shahti visoko v kolumbijskih Andah i nazvanij na chest dochki vlasnika shahti Patriciya odin iz nebagatoh velikih smaragdiv yaki zalishayutsya nezrizanimi Takozh predstavlena 563 karatna 113 g Indijska zirka najbilsha i najvidomisha zirchasta sapfira u sviti Ce bulo viyavleno ponad 300 rokiv tomu na Shri Lanci najimovirnishe v piskah drevnih rusel richok zvidki i sogodni isnuyut zirchasti sapfiri Jogo podaruvav muzeyu finansist Dzh P Morgan Tonka syayucha shestikutna zirka abo asterizm stvoryuyetsya nadhodit svitlom yake vidbivayetsya vid golkopodibnih kristaliv mineralnogo rutilu yaki znahodyatsya v sapfiri Zirka Indiyi vidpolirovana u formi kaboshona abo kupola shob pokrashiti krasu zirki Sered inshih pomitnih ekzemplyariv 596 funtovij 270 kg topaz 4 5 tonnij ekzemplyar blakitnogo azuritovogo malahitovogo rud yakij buv znajdenij u shahti Korolevi midi v Bisbi shtat Arizona na pochatku 20 stolittya i ridkisnij 20 karatnij 20 g pomaranchevogo koloru sapfir iz Shri Lanki yakij vvazhayetsya matir yu vsih prokladok U kolekciyu takozh vhodit Midnight Star 116 75 karatnij gliboko purpurno chervonij zoryanij rubin yaka bula zi Shri Lanki a takozh bula podarovana JP Morgan AMNH yak Zirka Indiyi Vin takozh buv podarovanij AMNH togo zh roku koli Zirka Indiyi bula podarovana AMNH 1901 29 zhovtnya 1964 roku zirku Indiyi razom iz Pivnichnoyu zirkoyu Rubinom DeLonga ta Orlinim diamantom bulo vikradeno z muzeyu Zlomshiki Dzhek Roland Murph The Surf Merfi ta jogo dva spivuchasniki Allen Dejl Kun ta Rodzher Frederik Klark otrimali dostup prolizshi cherez vikno vannoyi kimnati yake voni vidchinili za kilka godin do togo yak muzej buv zakritij Zirka opivnochi ta zirka DeLong Ruby piznishe buli znajdeni v Mayami Cherez kilka tizhniv takozh u Mayami zirku Indiyi vdalosya znajti v shafci na avtovokzali ale Orlinogo diamanta tak i ne znajshli mozhlivo jogo bulo pererobleno abo zagubleno Merfi Kun i Klark piznishe buli spijmani i zasudzheni do troh rokiv uv yaznennya i vsi voni otrimali umovno dostrokove zvilnennya Zal planeti Zemlya Devida S ta Ruta L Gottesmana Zal Planeta Zemlya ce postijnij zal prisvyachenij istoriyi Zemli pochinayuchi vid yiyi zarodzhennya i zakinchuyuchi zhittyam ta vplivom suchasnih lyudej na planetu U kilkoh rozdilah takozh obgovoryuyutsya doslidzhennya sistem Zemli vklyuchayuchi geologiyu glyaciologiyu atmosferni nauki ta vulkanologiyu Ekspoziciya slavitsya svoyimi velikimi zrazkami girskih porid U zali predstavleni vrazhayuchi zrazki strichkovogo zaliza ta deformovanih konglomeratnih porid a takozh graniti piskoviki lavi ta tri chorni kurci Pivnichna sekciya zalu yaka zajmayetsya perevazhno tektonikoyu plit vlashtovana tak shob imituvati strukturu Zemli a yadro ta mantiya roztashovani v centri elementi zemnoyi kori znahodyatya po perimetru Vikopni zaliZal zaurishijskih dinozavriv Skelet stirakozavra Bilshist muzejnih kolekcij skam yanilostej ssavciv ta dinozavriv zalishayutsya prihovanimi vid ochej gromadskosti Voni zberigayutsya v bagatoh shovishah gliboko v muzejnomu kompleksi Sered nih najbilsh znachushim shovishem ye desyatipoverhova budivlya Chajldsa Frika yaka stoyit u vnutrishnomu dvoriku muzeyu Pid chas budivnictva Frika buli vikoristani gigantski krani shob pidnyati stalevi balki bezposeredno z vulici nad dahom u vnutrishnij dvorik shob garantuvati sho klasichnij fasad muzeyu zalishavsya nezminnim Prognozovana velika vaga vikopnih kistok zmusila dizajneriv dodati specialnu stalevu armaturu do konstrukciyi budivli oskilki v nij zaraz znahoditsya najbilsha kolekciya vikopnih ssavciv ta dinozavriv u sviti Ci kolekciyi zajmayut pidval i nizhni sim poverhiv Budovi Frika todi yak verhni tri poverhi mistyat laboratoriyi ta kabineti Same v cij konkretnij budivli provaditsya bagato intensivnih doslidnickih program paleontologiyi hrebetnih Inshi rajoni muzeyu takozh mistyat shovisha zhittya z minulogo Kimnata kitiv ce pechernij prostir v yakomu potuzhni lebidki spuskayutsya zi steli shob ruhati gigantski vikopni kistki Muzej mansarda nagori vklyuchaye she bilshe shovish takih yak Slonova kimnata todi yak bivni ta kabani znahodyatsya vnizu vid gorisha 119 20 Veliki kolekciyi vikopnih kopalin vidkriti dlya zagalnogo oglyadu zajmayut ves chetvertij poverh muzeyu a takozh okremij eksponat yakij postijno eksponuyetsya v Memorialnomu zali Teodora Ruzvelta golovnomu vhodi muzeyu Eksponati chetvertogo poverhu dozvolyayut vidviduvachevi prostezhiti evolyuciyu hrebetnih prohodyachi kruglim shlyahom sho vede cherez kilka muzejnih budivel Na 77 j vulici muzeyu vidviduvach pochinaye v Centri oriyentaciyi i jde retelno rozmichenoyu stezhkoyu yaka vede vidviduvacha evolyucijnim derevom zhittya Koli derevo gilkuyetsya vidviduvachevi predstavlyayutsya simejni stosunki mizh hrebetnimi Cej evolyucijnij shlyah znanij yak kladistika Dlya stvorennya kladistiki vcheni shukayut spilni fizichni harakteristiki shob viznachiti sporidnenist riznih vidiv Napriklad kladistika pokazhe vzayemozv yazok mizh zemnovodnimi ssavcyami cherepahami yashirkami ta ptahami oskilki ci mabut rozrizneni grupi podilyayut risu chotiroh kincivok z ruhomimi suglobami otochenimi m yazami roblyachi yih chotirinogimi Grupa sporidnenih vidiv takih yak tetrapodi nazivayetsya kladoyu U grupi tetrapod lishe u yashirok i ptahiv ye she odna risa dva otvori v cherepi za okom Otzhe yashirki ta ptahi predstavlyayut menshu blizhchu kladu vidomu yak diapsidi U kladistici evolyucijnij viglyad novoyi risi vpershe znanij yak vuzol Po vsomu vikopnomu zalu vuzli retelno rozmicheni po shlyahu evolyuciyi i ci vuzli poperedzhayut nas pro poyavu novih ris sho predstavlyayut cili novi gilki evolyucijnogo dereva Vidi sho demonstruyut ci oznaki vistavlyayutsya v nishah po obidva boki shlyahu Videoproyekciya na chetvertomu poversi muzeyu znajomit vidviduvachiv z ponyattyam kladistiki i koristuyetsya populyarnistyu sered ditej ta doroslih Bagato vistavlenih skam yanilostej predstavlyayut unikalni ta istorichni predmeti zibrani pid chas zolotoyi eri muzeyu u svitovih ekspediciyah 1880 30 ti roki U menshomu masshtabi ekspediciyi prodovzhuyutsya doteper i prizveli do popovnennya kolekcij z V yetnamu Madagaskaru Pivdennoyi Ameriki ta Centralnoyi ta Shidnoyi Afriki 4 j poverh vklyuchaye taki zali Zal pohodzhennya hrebetnih Zal dinozavriv Saurischian yih rozpiznayut za shoplyuyuchoyu rukoyu dovgoyu ruhomoyu shiyeyu ta polozhennyam lobkovoyi kistki vniz vpered voni ye poperednikami suchasnoyi ptici Zal ptahotazovih dinozavriv viznachenij dlya lobkovoyi kistki yaka spryamovana v bik spini Zal pervisnih ssavciv Zal peredovih ssavciv Vikopni kopalini Edmontozavr pov yazuye skam yanili skeleti Sered bagatoh vidatnih skam yanilostej ye Tiranozavr reks Skladenij majzhe povnistyu iz spravzhnih vikopnih kistok vin vstanovlenij u gorizontalnij pozi stebla krasivo zbalansovanij na potuzhnih nogah Zrazok naspravdi skladayetsya z vikopnih kistok dvoh skeletiv T rex viyavlenih u Montani u 1902 ta 1908 rokah vidomim mislivcem na dinozavriv Barnumom Braunom Mammut Ci skam yanili bilshi za svogo rodicha sherstistogo mamonta vid tvarini yaka meshkala 11000 rokiv tomu v shtati Indiana Apatozavr abo Brontozavr cej gigantskij zrazok buv viyavlenij naprikinci 19 stolittya Hocha bilshist jogo vikopnih kistok ye originalnimi cherep ni oskilki jogo na misci ne znajdeno Lishe cherez bagato rokiv buv viyavlenij pershij cherep Apatozavra i tomu gipsovij vidliv z cogo cherepa buv vigotovlenij i rozmishenij na gori muzeyu Cherep Kamarazavra vikoristovuvavsya pomilkovo poki ne buv znajdenij pravilnij cherep Ne zovsim tochno chi ye cej zrazok brontozavrom chi apatozavrom i tomu jogo vvazhayut neidentifikovanim apatozavrinom oskilki vin takozh mozhe buti zrazkom amficeliya abo atlantozavriv Megacerops Vimerlij ssavec viddaleno pov yazanij z konem ta nosorogom Vin zhiv 35 miljoniv rokiv tomu na teritoriyi suchasnoyi Pivdennoyi Dakoti Vin vidomij svoyeyu chudovoyu i nezvichajnoyu paroyu rogiv Skelet edmontozavriv anekteniv velikij roslinoyidnij dinozavr ornitopod Zrazok ye prikladom mumifikovanogo skam yanilosti dinozavra v yakomu vidbitki m yakih tkanin i shkiri buli vkladeni v navkolishnyu porodu Zrazok vstanovlenij tak yak jogo znajshli lezhachi na boci z pidnyatimi nogami ta vidvedenoyu nazad golovoyu 26 veresnya 2007 r U muzeyi debyutuvala skam yanilist ammonitu diametrom 80 futiv 61 sm diametrom yaka povnistyu skladayetsya z dorogocinnogo kaminnya amonoideyi Nil Landman kurator vikopnih bezhrebetnih poyasniv sho ammoniti oblupleni golovonogi molyuski v pidklasi Ammonoidea vimerli 66 miljoniv rokiv tomu v toj samij vipadok koli zaginuli dinozavri Korite International peredala skam yanilist pislya vidkrittya v Alberta Kanada Odin skelet alozavra sho vivozit z trupa apatozavra Yedinij vidomij cherep Andrewsarchus mongoliensis Pokaz riznih vidiv nazemnih linivciv vklyuchayuchi Megalocnus rodens Scelidotherium cuvieri Megalonyx wheatleyi ta Glossotherium robustus Pokaz riznih vidiv nazemnih linivciv Triceratops i stegozavr takozh predstavleni sered bagatoh inshih zrazkiv Okrim skam yanilostej u muzejnih ekspoziciyah bagato zrazkiv zberigayetsya u kolekciyah dostupnih dlya vchenih Do nih nalezhat taki vazhlivi zrazki yak povnij diplodokovij cherep tiranozavridni zubi zavropodni hrebci ta bagato golotipu Centr Zemli i kosmosu RouzCentr Zemli i kosmosu Rouz Planetarij Gajdena pid yednanij do muzeyu zaraz ye chastinoyu Centru Zemli i Kosmosu rozmishenogo v sklyanomu kubi sho mistit sferichnij kosmichnij teatr sproyektovanij Dzhejmsom Styuartom Polshekom Kosmichnij shlyah Gajlbrun odin iz najpopulyarnishih eksponativ Centru troyand yakij vidkrivsya 19 lyutogo 2000 r Originalnij planetarij Gajdena buv zasnovanij v 1933 roci koshtom pozhertvi mecenata Charlza Gajdena Vidkritij u 1935 r vin buv zrujnovanij i zaminenij u 2000 r Centrom Zemli ta Kosmosu Frederika Fineasa ta Sandri Prist Rouz na 210 mln Dolariv Sproyektovana Dzhejmsom Styuartom Polshekom nova budivlya skladayetsya iz shestipoverhovogo visokogo sklyanogo kuba sho ohoplyuye osvitlenu sferu na visoti 27 metriv 27 m yaka zdayetsya plavaye hocha naspravdi vona pidtrimuyetsya fermoyu Dzhejms Polshek nazivav svoyu robotu kosmichnim soborom Centr troyand ta prilegla do nogo plosha na pivnichnomu fasadi muzeyu vvazhayutsya odnimi z najvidatnishih arhitekturnih dopovnen Manhettena Ob yekt ohoplyuye 333 500 kvadratnih futiv 30 980 m2 doslidnickih osvitnih ta vistavkovih plosh a takozh planetarij Gajdena Takozh na teritoriyi zakladu znahoditsya katedra astrofiziki najnovishij naukovo doslidnij viddil muzeyu Nil Degrass Tajson direktor planetariyu Gajdena Krim togo Polshek sproyektuvav Vestonskij paviljon plosheyu 1800 kvadratnih futiv 170 m2 visoku prozoru konstrukciyu iz bilogo vodyanogo skla zavvishki 43 futi vzdovzh zahidnogo fasadu muzeyu Cya sporuda nevelikij suputnik Centru troyand proponuye novij shlyah do muzeyu a takozh vidkrivaye podalshij vistavkovij prostir dlya astronomichno pov yazanih ob yektiv Kolishnij zhurnal planetariyu Nebo ob yednavsya z Teleskopom shob stati astronomichnim zhurnalom Nebo ta teleskop Tom Genks progolosuvav za pershe shou planetariyu pid chas vidkrittya novogo Rouz centru dlya Zemli ta kosmosu v planetariyi Gajdena u 2000 r Z tih do planetariyu dolucheni taki znamenitosti yak Vupi Goldberg Robert Redford Garrison Ford ta Majya Endzhelou Vistavkova laboratoriyaZasnovana v 1869 roci vistavkova laboratoriya AMNH vidtodi vigotovila tisyachi instalyacij Katedra vidriznyayetsya integraciyeyu novih naukovih doslidzhen u zahoplyuyuche mistectvo ta multimedijni prezentaciyi Na dodatok do vidomih dioram u svoyemu domashnomu muzeyi ta Centri Zemli ta kosmosu Rouz laboratoriya takozh vipustila mizhnarodni vistavki ta programne zabezpechennya take yak Atlas cifrovogo Vsesvitu Sogodni komanda vistavok nalichuye ponad shistdesyat hudozhnikiv pismennikiv pidgotovnikiv dizajneriv ta programistiv Departament vidpovidaye za stvorennya vid dvoh do troh eksponativ na rik Ci veliki shou yak pravilo podorozhuyut nacionalnimi muzeyami prirodnichih istorij Voni stvorili sered inshih pershi eksponati dlya obgovorennya darvinivskoyi evolyuciyi indukovanih lyudinoyu klimatichnih zmin ta masovogo vimirannya mezozoyu za dopomogoyu asteroyida Doslidnicka bibliotekaDoslidnicka biblioteka vidkrita dlya spivrobitnikiv ta vidviduvachiv ta znahoditsya na chetvertomu poversi muzeyu Biblioteka zbiraye materiali sho ohoplyuyut taki temi yak teriologiya nauka pro zemlyu ta planetu astronomiya ta astrofizika antropologiya entomologiya gerpetologiya ihtiologiya paleontologiya etologiya ornitologiya mineralogiya bezhrebetni sistematika ekologiya okeanografiya konhologiya rozvidki ta podorozhi istoriya nauk muzeyeznavstva bibliografiyi genomiki ta periferijnih biologichnih nauk Kolekciya bagata retrospektivnimi materialami deyaki she z XV stolittya yaki vazhko znajti deinde Istoriya U pershi roki biblioteka rozshiryuvala svoyu kolekciyu zdebilshogo za dopomogoyu takih podarunkiv yak konhologichna biblioteka Dzhona K Dzheya biblioteka Karsona Brevoorta pro rib i zagalnu zoologiyu ornitologichna biblioteka Danielya Zhiro Elliota entomologichna biblioteka Garri Edvardsa G yu Dzhuett kolekciya podorozhej i podorozhej ta kolekciya geologiyi Zhulya Marku U 1903 r Amerikanske etnologichne tovaristvo zdalo na zberigannya svoyu biblioteku v muzej a v 1905 r Nyu Jorkska akademiya nauk posliduvala comu prikladu peredavshi svoyu kolekciyu z 10 000 tomiv Na sogodnishnij den kolekciyi biblioteki mistyat ponad 550 000 tomiv monografij serialiv pamfletiv perevidan mikroform ta originalnih ilyustracij a takozh filmiv fotografij arhiviv ta rukopisiv obrazotvorchogo mistectva pam yatok ta kolekcij ridkisnih knig Nova biblioteka bula rozroblena firmoyu Roche Dinkeloo u 1992 roci Plosha 5500 kv Futiv 5100 m2 i vklyuchaye p yat riznih zapovidnih zon pochinayuchi vid chitalnoyi zali ta gromadskih kabinetiv na 50 osib zakinchuyuchi kontrolem temperaturi ta vologosti kimnati Specialni kolekciyi Institucijni arhivi rukopisi ta osobisti dokumenti vklyuchaye arhivni dokumenti polovi zoshiti virizki ta inshi dokumenti sho stosuyutsya muzeyu jogo vchenih ta spivrobitnikiv naukovih ekspedicij ta doslidzhen muzejnih vistavok osviti ta zagalnogo upravlinnya Kolekciya Mistectvo ta pam yatni rechi Kolekciya ruhomih zobrazhen Vertikalni fajli vidnosno vistavok ekspedicij ta muzejnoyi diyalnosti Zaproponovani zahodiDoslidnicka diyalnist Matrichnij shtrih kod yakij odnoznachno identifikuye zrazok u kolekciyi entomologichnih muzeyiv Muzej maye ponad 225 naukovih pracivnikiv ta shoroku sponsoruye ponad 120 specialnih polovih ekspedicij Bagato vistavlenih skam yanilostej predstavlyayut unikalni ta istorichni predmeti zibrani pid chas zolotoyi eri muzeyu u svitovih ekspediciyah 1880 30 ti roki Prikladami deyakih z cih ekspedicij yaki povnistyu abo chastkovo finansuyutsya AMNH ye Pivnichno Tihookeanska ekspediciya Dzhesupa Pivdenno morska ekspediciya Uitni Naukova ekspediciya Ruzvelta Rondona Ekspediciya Krokera Lenda ta ekspediciyi Richarda na Madagaskar ta Novu Gvineyu Archbold U menshomu masshtabi ekspediciyi prodovzhuyutsya po nini Muzej takozh vidaye kilka recenzovanih zhurnaliv zokrema Visnik Amerikanskogo muzeyu prirodnichoyi istoriyi U 1976 roci zahisnik prav tvarin Genri Spira ocholiv kampaniyu proti vivisekciyi kotiv yaku Amerikanskij muzej prirodoznavstva provodiv protyagom 20 rokiv z metoyu doslidzhennya vplivu deyakih vidiv kalictva na stateve zhittya kotiv Muzej pripiniv doslidzhennya v 1977 roci Osvitnya robota Osvitni programi AMNH vklyuchayut ohoplennya shkil u Nyu Jorku Muzeyem ruhomih Krim togo sam muzej proponuye shirokij spektr osvitnih program taboriv ta zanyat dlya studentiv Pokazovo sho Muzej fonduye Naukovu programu Lang kompleksnu naukovo doslidnu ta naukovo osvitnyu programu z 5 po 12 klas ta Naukovo doslidnicku programu nastavnictva SRMP sered najprestizhnishih platnih stazhuvan u Nyu Jorku v yakih pari studentiv provodyat povnij rik intensivnih originalnih doslidzhen z vchenim AMNH Visha shkola Richarda Gildera AMNH proponuye magistra mistectv u galuzi vikladannya nauk ta stupin doktora filosofiyi porivnyalnoyi biologiyi 23 zhovtnya 2006 roku muzej zasnuvav Vishu shkolu Richarda Gildera yaka proponuye doktorsku stupin iz porivnyalnoyi biologiyi stavshi pershim amerikanskim muzeyem u SShA yakij prisudzhuye doktorski stupeni vid svogo imeni Akreditovanij u 2009 roci u 2011 roci v aspiranturu bulo zarahovano 11 studentiv yaki tisno spivpracyuyut z kuratorami i mayut dostup do kolekcij Pershi sim vipusknikiv yaki zakinchili programu otrimali svoyi stupeni 30 veresnya 2013 r Dekan aspiranturi paleontolog AMNH Dzhon Dzh Flinn a tezka i golovnij blagodijnik Richard Gilder Pivdenno zahidna doslidna stanciyaAMNH pracyuye na biologichnij polovij stanciyi v Portali shtat Arizona sered gir Chirikahua Pivdenno zahidna doslidna stanciya bula stvorena v 1955 roci pridbana za grantom vid mecenata Devida Rokfellera ta pershim direktorom entomologa Mon Kazye Stanciya u garyachij tochci bioriznomanittya vikoristovuyetsya doslidnikami ta studentami ta proponuye epizodichni seminari dlya gromadskosti OkoliciMuzej znahoditsya na 79 j vulici ta v Centralnomu parku na zahid do nogo mozhna distatisya poyizdami B ta C metro Nyu Jorka Do muzeyu mozhna potrapiti cherez poverh nizkogo rivnya cherez stanciyu metro 81 sha vulicya Muzej prirodoznavstva na liniyi Vosmoyi avenyu IND na pivdennomu kinci verhnoyi platformi kudi pribuvayut poyizdi vgori Na postamenti bilya vhodu v muzej na prospekt Kolambus znahoditsya chasova kapsula z nerzhaviyuchoyi stali yaka bula stvorena pislya dizajnerskogo konkursu yakij vigrav Santyago Kalatrava Kapsula bula zakrita na pochatku 2000 roku shob oznamenuvati pochatok 3 go tisyacholittya Vin prijmaye formu skladenogo sidlopodibnogo ob yemu simetrichnogo na kilkoh osyah yakij doslidzhuye formalni vlastivosti skladenih sferichnih ramok Kalatrava opisav ce yak kvitku Plan peredbachaye sho kapsulu vidkriyut u 3000 roci Muzej znahoditsya u miskomu parku plosheyu 17 akriv 69 000 m2 vidomogo yak Park Teodora Ruzvelta yakij prostyagayetsya vid Centralnogo parku na zahid do prospektu Kolumba ta vid Zahidnoyi 77 yi do 81 yi vulic i mistit parkovi lavki sadi ta gazoni a takozh sobaku bigti Kinna statuya Teodora Ruzvelta znahoditsya bilya muzeyu sho vihodit na zahid vid Centralnogo parku i mozhe buti viluchena cherez pidporyadkovane zobrazhennya afroamerikanskih ta korinnih amerikanskih diyachiv pozadu Ruzvelta Deyaki eksponatiDiorami ssavciv z Afriki Aziyi i Pivnichnoyi Ameriki Sinij kit u naturalnu velichinu Najbilshij sinij sapfir u sviti Kolekciya dinozavriv Planetarij im Gajdena Koridor evolyuciyi lyudini rozumnoyi Biblioteka Amerikanskogo muzeyu prirodoznavstva v kolekciyi biblioteki ponad 450 000 primirnikiv knig GalereyaBengalskij tigr v Amerikanskomu muzeyi prirodnichoyi istoriyi Diorama v zali Akli afrikanskih ssavciv Diorama v zali Akli afrikanskih ssavciv Diorama v zali Akli afrikanskih ssavciv Konservatoriya metelikiv Pokaz u Zali okeanskogo zhittya Milshtejna Tibetska statuya Vadzhrapani Tibetska statuya Kalachakri Pivdennij hrebet muzeyu ta deyakij zahidnij fasad u 1920 h rokah Amerikanska diorama bizoniv ta vilorogiv pravoruch Nichnij vid muzeyu sho viglyadaye na pivnichnij zahid z boku Centralnogo parku na zahidPosilannya angl Amerikanskij muzej prirodoznavstva 28 veresnya 2019 u Wayback Machine oficijnij sajt angl angl Onlajn kursi 10 chervnya 2015 u Wayback Machine Amerikanskij muzej prirodoznavstva angl Ology 8 chervnya 2015 u Wayback Machine Ologiya sajt dlya ditej pro nauki vid Amerikanskogo muzej prirodoznavstva PrimitkiNacionalnij reyestr istorichnih misc SShA 1966 d Track Q3719 archINFORM 1994 d Track Q265049 Gateway to Research d Track Q60668873 Museum History A Timeline Arhiv originalu za 29 zhovtnya 2019 Procitovano 22 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 16 lyutogo 2009 Procitovano 18 lyutogo 2009 Arhiv originalu za 12 travnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 AMNH Arhiv originalu za 14 grudnya 2018 Procitovano 11 grudnya 2018 Arhiv originalu za 11 lyutogo 2009 Procitovano 18 lyutogo 2009 1986 Dinosaurs in the Attic An Excursion into the American Museum of Natural History New York City ISBN 0 312 10456 1 Gray Christopher 29 lipnya 2007 The New York Times Arhiv originalu za 20 lipnya 2011 Procitovano 3 bereznya 2009 Collins Glenn 2 kvitnya 2006 The New York Times Arhiv originalu za 24 travnya 2013 Procitovano 3 bereznya 2009 Newland D H January 1916 The Quarry Materials of New York Granite Gneiss Trap and Marble New York State Museum Bulletin 181 75 27 sichnya 1995 The New York Times Arhiv originalu za 24 travnya 2013 Procitovano 3 bereznya 2009 Arhiv originalu za 1 bereznya 2009 Procitovano 4 bereznya 2009 Collins Glenn 1 grudnya 1991 The New York Times Arhiv originalu za 29 serpnya 2021 Procitovano 5 travnya 2018 Barron James 20 chervnya 2010 City Room Arhiv originalu za 2 listopada 2021 Procitovano 5 travnya 2018 The New York Times 5 listopada 2015 Arhiv originalu za 25 sichnya 2021 Procitovano 5 travnya 2018 Pogrebin Robin 11 grudnya 2014 The New York Times Arhiv originalu za 11 listopada 2020 Procitovano 5 travnya 2018 Wachs Audrey 11 zhovtnya 2016 Archpaper com Arhiv originalu za 25 listopada 2020 Procitovano 5 travnya 2018 Real Estate Weekly 14 serpnya 2017 Arhiv originalu za 27 chervnya 2018 Procitovano 5 travnya 2018 Appel Alex 13 chervnya 2019 Commercial Observer angl Arhiv originalu za 9 lipnya 2019 Procitovano 9 lipnya 2019 am New York angl Arhiv originalu za 8 lipnya 2019 Procitovano 8 lipnya 2019 Arhiv originalu za 30 lipnya 2012 Procitovano 7 listopada 2009 Full text of General guide to the exhibition halls of the American Museum of Natural History Procitovano 12 travnya 2014 YouTube 16 lyutogo 2011 Arhiv originalu za 26 travnya 2015 Procitovano 12 travnya 2014 Peabody yale edu Arhiv originalu za 9 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Pollak Michael October 26 2012 Roosevelt s Elephant 28 zhovtnya 2020 u Wayback Machine nytimes com Wolfgang Saxon 25 zhovtnya 1995 Nytimes com Arhiv originalu za 13 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Amnh org 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 5 travnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Amnh org 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 25 lipnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Explorers hunt for pink duck 31 serpnya 2021 u Wayback Machine Kingston Daily Freeman October 11 1923 Explorer Embarks on Long Journey to Search for Rare Wild Animals 16 travnya 2016 u Wayback Machine Lawrence Journal January 17 1924 Nina Gregorev Anthro amnh org Arhiv originalu za 16 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Thefreelibrary com Arhiv originalu za 16 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Hall Mordaunt 10 grudnya 1929 NYTimes com Arhiv originalu za 18 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Peabody yale edu Arhiv originalu za 10 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Fws gov Arhiv originalu za 24 travnya 2008 Procitovano 12 travnya 2014 Burden W Douglas 1956 Look to the Wilderness Boston Little Brown and Company s 169 193 Full text of General guide to the exhibition halls of the American Museum of Natural History archive org AMNH Arhiv originalu za 5 veresnya 2017 Procitovano 7 grudnya 2020 ancestry com Arhiv originalu za 4 veresnya 2017 Procitovano 7 grudnya 2020 Joseph Smith Arhiv originalu za 25 lyutogo 2020 Procitovano 7 grudnya 2020 Retrieved October 2 2010 18 grudnya 2008 u Wayback Machine American Museum of Natural History Arhiv originalu za 30 bereznya 2013 Procitovano 23 grudnya 2012 Retrieved October 2 2010 8 grudnya 2008 u Wayback Machine American Museum of Natural History Arhiv originalu za 6 sichnya 2013 Rescuing the Diorama From the Fate of the Dodo by Glenn Collins New York Times February 3 2003 Christopher Swan CSMonitor com Arhiv originalu za 16 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 PDF AMNH 4 kvitnya 2013 Arhiv originalu PDF za 16 kvitnya 2014 Procitovano 22 sichnya 2018 Amnh org 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 18 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Amnh org 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Ancient Mexico and Central America Internet Archive The reopening of the Mexican and Central American hall February 25 1944 The American museum of natural history Internet Archive AMNH Arhiv originalu za 26 grudnya 2015 Procitovano 7 grudnya 2020 brown edu Arhiv originalu za 24 lyutogo 2021 Procitovano 7 grudnya 2020 Indians of the Northwest Coast Internet Archive Arhiv originalu za 8 chervnya 2014 Procitovano 7 grudnya 2020 amnh org Arhiv originalu za 14 lipnya 2017 Procitovano 7 grudnya 2020 Collins Glenn November 14 2006 Canoe Goes Upriver Without Its Paddlers 18 listopada 2017 u Wayback Machine nytimes com Arhiv originalu za 10 bereznya 2009 Procitovano 3 bereznya 2009 Osborn Henry Fairfield 21 kvitnya 1921 The Hall of the Age of Man in the American Museum Nature 107 2686 236 240 Bibcode 1921Natur 107 236O doi 10 1038 107236a0 9 lyutogo 2007 The New York Times Arhiv originalu za 2 kvitnya 2009 Procitovano 4 bereznya 2009 The AMNH Meteorites Collection originalu za 28 lyutogo 2009 Procitovano 4 bereznya 2009 19 veresnya 2003 The New York Times Arhiv originalu za 24 travnya 2013 Procitovano 4 bereznya 2009 Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 15 lipnya 2013 Paul Goldberger April 14 1977 Design Notebook 9 lipnya 2021 u Wayback Machine The New York Times American Museum of Natural History Arhiv originalu za 5 veresnya 2015 Procitovano 29 zhovtnya 2012 American Museum of Natural History Arhiv originalu za 1 listopada 2018 Procitovano 29 zhovtnya 2012 Hall of Minerals and Gems originalu za 27 lyutogo 2009 Procitovano 4 bereznya 2009 Hughes Richard W Padparadscha and Pink Sapphire Defined originalu za 3 bereznya 2009 Procitovano 4 bereznya 2009 Montgomery Paul 1 listopada 1964 The New York Times Arhiv originalu za 22 lipnya 2018 Procitovano 7 grudnya 2020 The AMNH Gem and Mineral Collection originalu za 29 sichnya 2009 Procitovano 14 sichnya 2009 AMNH Arhiv originalu za 5 veresnya 2016 Procitovano 6 veresnya 2016 Considine J D 12 kvitnya 2005 Toronto The Globe and Mail Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2015 Procitovano 15 lipnya 2013 Arhiv originalu za 12 bereznya 2009 Procitovano 18 bereznya 2009 Arhiv originalu za 25 lyutogo 2009 Procitovano 18 bereznya 2009 Arhiv originalu za 25 bereznya 2009 Procitovano 18 bereznya 2009 Arhiv originalu za 4 lyutogo 2009 Procitovano 18 bereznya 2009 AMNH Arhiv originalu za 30 chervnya 2017 Procitovano 6 veresnya 2016 Dahl Julia 27 veresnya 2007 New York Post Arhiv originalu za 30 sichnya 2009 Procitovano 18 bereznya 2009 AMNH Arhiv originalu za 11 veresnya 2016 Procitovano 6 veresnya 2016 AMNH Arhiv originalu za 24 serpnya 2016 Procitovano 6 veresnya 2016 Tschopp E Mateus O amp Norell M 2018 Complex Overlapping Joints between Facial Bones Allowing Limited Anterior Sliding Movements of the Snout in Diplodocid Sauropods American Museum NovitatesAmerican Museum Novitates 1 16 17 sichnya 2000 The New Yorker Arhiv originalu za 17 lipnya 2008 Procitovano 3 bereznya 2009 Gray Christopher 16 serpnya 1996 The New York Times Arhiv originalu za 24 travnya 2013 Procitovano 18 bereznya 2009 8 travnya 2000 The Guardian London Arhiv originalu za 28 travnya 2020 Procitovano 18 bereznya 2009 Tyson Neil deGrasse American Museum of Natural History Arhiv originalu za 15 bereznya 2017 Procitovano 8 grudnya 2020 PDF American Museum of Natural History September 2013 Arhiv originalu PDF za 1 veresnya 2016 Procitovano 14 chervnya 2017 American Museum of Natural History Blog 28 travnya 2014 Arhiv originalu za 17 listopada 2017 Procitovano 14 chervnya 2017 Arhiv originalu za 26 serpnya 2012 Procitovano 4 chervnya 2013 New York Times 1 chervnya 1998 Arhiv originalu za 25 listopada 2012 Procitovano 4 chervnya 2013 Amnh org 1 travnya 2014 Arhiv originalu za 9 travnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 AMNH Library About the Library originalu za 24 lyutogo 2009 Procitovano 3 bereznya 2009 Collins Glenn 7 listopada 1992 The New York Times Arhiv originalu za 17 listopada 2017 Procitovano 8 grudnya 2020 Amnh org Arhiv originalu za 13 travnya 2014 Procitovano 12 travnya 2014 Art and Memorabilia 8 lipnya 2017 u Wayback Machine AMNH org Moving Image Collection 7 zhovtnya 2017 u Wayback Machine AMNH org Vertical Files 26 lipnya 2017 u Wayback Machine AMNH org AMNH Scientific Publications 10 travnya 2013 u Wayback Machine American Museum of Natural History Retrieved January 11 2009 PDF Woodside Herald 25 chervnya 2010 Arhiv originalu PDF za 27 chervnya 2012 Procitovano 3 grudnya 2010 Edwize org 3 listopada 2010 Arhiv originalu za 26 lipnya 2011 Procitovano 3 grudnya 2010 PDF The American Museum of Natural History Arhiv originalu PDF za 30 listopada 2010 Procitovano 3 grudnya 2010 NYC Department of Education Arhiv originalu za 21 kvitnya 2014 Procitovano 3 grudnya 2010 Moveable Museums Make Trip to D C video AMNH Youtube Channel originalu za 30 listopada 2010 Procitovano 3 grudnya 2010 Moveable Museum National Lab Day Arhiv originalu za 19 kvitnya 2013 Procitovano 3 grudnya 2010 Moveable Museum Stuyvesant Town Events originalu za 28 listopada 2010 Procitovano 3 grudnya 2010 SILive com 3 zhovtnya 2010 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2015 Procitovano 3 grudnya 2010 United States Department of Education 8 listopada 2010 Arhiv originalu za 15 listopada 2010 Procitovano 3 grudnya 2010 Educational Alliance Arhiv originalu za 12 travnya 2011 Procitovano 3 grudnya 2010 Family Health Resource Center amp Patient Library Arhiv originalu za 15 bereznya 2012 Procitovano 3 grudnya 2010 ColoriumLaboratorium Arhiv originalu za 11 travnya 2011 Procitovano 3 grudnya 2010 Arhiv originalu za 1 listopada 2018 Procitovano 8 grudnya 2020 AMNH Arhiv originalu za 22 veresnya 2013 Procitovano 1 zhovtnya 2013 AMNH Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2013 Procitovano 1 zhovtnya 2013 Lewin Tamar 22 lipnya 2011 The New York Times Arhiv originalu za 13 lyutogo 2019 Procitovano 8 grudnya 2020 Education Update Online February 2009 Arhiv originalu za 5 bereznya 2021 Procitovano 8 grudnya 2020 Switek Brian Phenomena A science salon hosted by National Geographic Magazine Arhiv originalu za 16 serpnya 2017 Procitovano 8 grudnya 2020 Richard Gilder Graduate School American Museum of Natural History Arhiv originalu za 24 travnya 2014 Procitovano 24 travnya 2014 Tyler Aubin 25 grudnya 2011 The Boston Globe Arhiv originalu za 3 bereznya 2021 Procitovano 8 grudnya 2020 The New York Times 2 grudnya 1999 Arhiv originalu za 24 travnya 2013 Procitovano 19 bereznya 2009 New York City Department of Parks amp Recreation 26 chervnya 1939 Arhiv originalu za 20 chervnya 2014 Procitovano 14 listopada 2019 Arhiv originalu za 5 grudnya 2020 Procitovano 8 grudnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya