Alfa Romeo P3 P3 monoposto або Tipo B класичний автомобіль для Гран прі розроблений конструктором Вітторіо Яно одна з мо

Alfa Romeo P3
Серія	Гран-прі 750 кг
Інженер (и)	«Alfa Romeo»
Конструктор	Вітторіо Яно
Попередня	(Alfa Romeo Tipo A)
Наступна	;
Технічні характеристики
Шасі	розділена, з боковою посадкою, з відкритими колесами
Підвіска (передня)	жорстка, на півеліптичній ресорі і важелях з фрикційними амортизаторами; з 1935 незалежна на подвійних важелях з підсилювачем керма «Dubonnet suspension»
Підвіска (задня)	на поперечній ресорі з фрикційними амортизаторами; з 1935 чотири поперечних важелі
Довжина	3840 мм
Ширина	1375 мм
Висота	1165 мм
Ширина колії	Передні 55 in (1 397 mm), Задні 53 in (1 346 mm)
Колісна база	104 in (2 642 mm)
Двигун	«Alfa Romeo» 1932—2654 л,; 1934 — 2905 л,; 1935 — 3165 л, спеціально для Гран-прі Німеччини L8, по чотири циліндри в ряд у блоці Подвійне турбонадування (Twin Roots Superchargers). фронтальне, поздовжнє
Трансмісія	Alfa Romeo,; з 1934 Alfa Romeo 3-МКПП 4 ручна
Вага	700 кг
Шини	1932 — Dunlop; 1933/35 — [en]
Історія виступів
Команда	1932 — Alfa Corse; 1933/1935 — Scuderia Ferrari
Пілоти	1932 + Таціо Нуволарі, Рудольф Караччіола, (Джузеппе Кампарі), [en]; 1933 + Луї Широн, Луїджі Фаджолі,; 1934 + (Гі Молл), Акілле Варці, Браян Е. Льюїс (Brian E. Lewis), [en], [en]; 1935 + [en], [en], [en], [en], [en], Маріо Тадіні (Mario Tadini), [en], [pl], [en], [en],; 1936 + [en] «Чарлі»(«Charlie» Martin), Комте Хосе Марія де Вільяпадьерна (Comte José María de Villapadierna), [en], [en], [en]
Дебют	1932 ран-прі Італії, Таціо Нуволарі, 1-е місце
Кубок конструкторів	не розігрувався до 1958 року

Alfa Romeo P3, P3 monoposto або Tipo B класичний автомобіль для Гран-прі, розроблений конструктором Вітторіо Яно, одна з моделей ряду (Alfa Romeo 8C). Автомобіль P3 став по справжньому першим одномісним перегоновим автомобілем серії Гран-прі і другою для «Alfa Romeo» моделлю monoposto після (Tipo A monoposto), випущеного у 1931 році. Дана модель була створена на базі попередньої успішної Alfa Romeo P2 та з урахуванням проблем, які виникли у моделі (Alfa Romeo Tipo A). Вітторіо Яно сповна засвоїв усі уроки попередніх моделей, повернувся до креслярської дошки, щоби створити автомобіль, який їздив би довше ніж протяжність однієї гонки. Модель P3 стала першим справжнім одномісним перегоновим автомобілем, на який було встановлено супертурбований восьмициліндровий рядний (L8) двигун. Автомобіль був дуже легким для того періоду, і важив трошки більше за 680 кг (1,500 lb), не дивлячись на використання чавунного блока циліндрів двигуна.

Участь у змаганнях 1932—1935 років

Модель P3 була представлена у липні посеред ^[en] у Європі, розпочавши свої перші перегони з перемоги, здобутої Таціо Нуволарі. Згодом було виграно 6 гонок цього року з пілотами Нуволарі і Рудольфом Караччіолою, включаючи усі 3 основні: Гран-прі Італії, Франції та Німеччини.

^[en] приніс фінансові труднощі команді «Alfa Corse», в результаті чого, автомобілі просто не брали участі у змаганнях. Енцо Феррарі довелось тікати зі своєю командою «Scuderia Ferrari» та використовувати застарілі «Alfa Monza». «Alfa Corse» ухилялась до серпня, пропустивши перші 25 перегонів, і лише після довгих дискусій модель P3 було остаточно передано до рук «Scuderia Ferrari». Згодом автомобілі P3 виграли 6 з фінальних 11 подій сезону, включаючи 2 головних Гран-прі Італії та Іспанії.

Нові правила для ^[en] поставили більші вимоги до кузова. З урахуванням цього, робочий об'єм двигуна було зменшено до 2,9 літра. Луїс Чірон (Louis Chiron) виграв Гран-прі Франції у Монлері, у той час як німецькі ^[en]» виграли в інших чотирьох перегонах чемпіонату Європи. Однак P3 виграла 18 з усіх 35 Гран-прі, що проводились у Європі того року.

В ^[en] модель P3 була уже неконкурентоспроможною проти потужних німецьких автомобілів у 6 гонках Чемпіонату Європи. Але це не завадило отримати останню і легендарну робочу перемогу. Двигун P3 мав робочий об'єм 3,2 літри, спеціально для Нуволарі для на трасі Нюрбургринг, на рідних землях («Mercedes-Benz») та «Auto Union». У перегонах Нуволарі проколов колесо на початку свого лідерства, але після піт-стопу він вирвався уперед на останньому колі, коли ^[en], що керував досконалим «Mercedes-Benz W 25» отримав прокол колеса, залишивши Нуволарі одного з тріумфом у перегонах перед ошелешеним натовпом 300000 німців. Це був останній рік участі P3 у Гран-прі і остання перемога у Європейському чемпіонаті з автоперегонів.

«Я ніколи не чув такого, — розповідав Енцо Феррарі, — двісті тисяч осіб, тільки що готові завити від захвату, разом замовкли. Нуволарі фінішував у цілковитій тиші. Це було приголомшливо!»

Спритність і універсальність моделі P3 дозволила їй виграти 16 з 39 Гран-прі у 1935 році. P3 заслужила своє місце в історії як дійсно найсильніший гоночний автомобіль.

Перемоги автомобіля

Двигун Alfa P3 Tipo B з двоступеневим турбонаддуванням

Tipo B Aerodinamica, яка з гонщиком (**Гі Моллом**) тріумфувала на трасі Афус у 1934

Примітки

Alfa Romeo P3. ddavid.com. оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 4 вересня 2007.
Alfa Romeo Tipo A Monoposto. ultimatecarpage.com. оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 4 вересня 2007.
Легенда о Нуволари [ 22 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Формула», 2000, № 1. — С. 88. (рос.)

Джерела

Owen, David. Grandi Marche - Alfa Romeo. — Milano : Edizioni Acanthus, 1985.
Borgeson, Griffith. The Alfa Romeo Tradition. — City : Haynes (Foulis) Publishing Group Ltd. Somerset, UK, 1990. — .
Tabucchi, Maurizio. Alfa Romeo 1910 - 2010. — Giorgio Nada Editore, 2010. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Alfa Romeo P3

Profile of P3 at Grand Prix History [ 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
The Golden Age by Leif Snellman [ 3 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Results Tables by Quintin Cloud [ 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Alfa Romeo Automobiles S.p.A., графік авто 1910-1949 рр.
Клас	1910-ті										1920-ті										1930-ті										1940-ві
Клас	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
	12 HP/15 HP/24 HP/15-20 HP/20-30 HP													RM

												(G1/G2)			(RL)
																	6C 1500/1750/1900/2300/3000
(8-цил.)																							(8C) 2300/(2600)/(2900)
Перегоновий автомобіль															P1/P2							(A)	P3						308
Перегоновий автомобіль																												12C

[ddavid.com-1] Alfa Romeo P3. ddavid.com. оригіналу за 13 вересня 2007. Процитовано 4 вересня 2007.

[ultimatecarpage.com-2] Alfa Romeo Tipo A Monoposto. ultimatecarpage.com. оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 4 вересня 2007.

[3] Легенда о Нуволари [ 22 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Журнал «Формула», 2000, № 1. — С. 88. (рос.)