Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| |||||||||||||||||||||||||||
Графство Анжуйське (фр. Comté d'Anjou) — середньовічне французьке графство з центром у місті Анже. 1204 року Анжу увійшло до складу домену короля Франції. Згодом кілька разів виділялось як апанаж французьким принцам, поки 1328 року знову не увійшло до складу королівського домену. 1360 року Анжу було виділено в ролі апанажу вже як герцогство.
Географія
Графство займало територію історичної області Анжу. Розташовувалось у нижній течії Луари. На заході графство межувало з Бретонським герцогством, на півночі — з графством Мен, на сході — з , на півдні — з . Адміністративним центром графства було місто Анжер, де також розміщувалась резиденція єпископа.
Нині територія графства входить до складу сучасного французького департаменту Мен і Луара.
Історія
Графи Анжера
Перші графи Анжера згадуються ще у VI столітті. Вони призначались королем і виконували у графстві судову, адміністративну та військову функції. Їхні володіння, як і володіння графів Мен, розташовувались на кордоні між Франкською державою та володіннями бретонців, куди намагались поширити свій вплив франкські правителі.
Про перших графів Анжера практично нічого не відомо. В середині IX століття Анжер став ареною боротьби між правителями Західного Франкського королівства (майбутнє королівство Франція) та бретонськими правителями. 849 року Анжер був розграбований армією короля бретонців Номіное та . 850 року Ламберт II захопив західну частину графства, долучивши її до своїх володінь. За наступників Номіное, Еріспое та Саломона вторгнення тривали. Також у той час почались вторгнення норманів. Для того, щоб йому протистояти, король Карл II Лисий утворив , на чолі якої поставив графа Роберта Сильного (помер 866). Йому ж король передав прикордонні з маркою графства — Анжу, й . Після загибелі Роберта, оскільки його сини були ще малими, володіння, включаючи Анжу, були передані Гуго Абату (помер 886), пасинку Роберта. Гуго Абат вдало відбивав набіги норманів. Після смерті Гуго Абата його володіння успадкував старший син Роберта, Одо (помер 898), а після того, як останній 888 року був обраний королем Західного Франкського королівства, володіння були передані його молодшому брату Роберту.
Династія Інгельгерінгів
Для того, щоб керувати своїми володіннями, маркізи Нейстрії призначали до підвладних міст віконтів. Імовірно, у 880-их роках віконтом Орлеана, Тура й Анжера був . 898 року віконтом Анжера був . Маркіз Нейстрії Роберт, який керував величезними володіннями, а також виконував низку придворних функцій при королівському дворі, не міг виконувати графські обов'язки. Тому їх виконував Фулько. Останній був видатною постаттю свого часу, але тривалий час не мав графського титулу. Він намагався розширити свої володіння. 905 року йому вдалось стати віконтом Тура, однак вже 908 року титул був переданий віконту Блуа . Після смерті 907 року короля Бретані Алена I Великого Фулько захопив графство Нант. Незважаючи на те, що Нант 914 року був захоплений норманами, Фулько продовжував користуватись титулом графа Нанту до 919 року, коли вся Бретань була захоплена норманами. Після цього Фулько продовжував користуватись графським титулом, але Гуго Великий визнав за ним титул графа Анжу лише 929 року.
Нащадки Фулька намагались розширити свої володіння та вплив. Фулько II Добрий (помер 958), син Фулька I, намагався повернути Нант, але невдало. Син Фулька II, (помер 987) продовжив спроби зміцнити свою владу в регіоні, а також розширити володіння. Він спирався на союз з герцогом Гуго Великим, а потім — з його сином, Гуго Капетом. За часів правління Джофрі почалась родинна ворожнеча з колишніми союзниками — графами Блуа, які також намагались зміцнити свій вплив. Також Джофрі продовжував спроби поширити свій вплив на Бретань.
Син Джофрі I, (помер 1040) був союзником перших королів з династії Капетингів. Він зміг поширити свій вплив на графство Мен: граф , який у союзі з графом Блуа Едом II (противником Фулька III) боровся з королями Гуго Капетом та Робертом II, 996 року був змушений визнати сюзеренітет Фулька. Хоча граф намагався звільнитись від анжуйського впливу, але успіху не мав. Як і його пращури, Фулько Нерра втручався до розбрату у Бретані, проголосивши себе захисником інтересів . Окрім того, Фулько Нерра видав заміж свою дочку за графа Вандома , після смерті якого, 1023 року, став опікуном його сина . Також Фулько Нерра продовжував боротьбу проти графів Блуа.
Син Фулька Нерри, (помер 1060) був одним з найбільш могутніх феодалів свого часу. Ще за життя батька 1032 року він скористався розбратом у й захопив владу у графстві. Завдяки шлюбу з Агнес Бургундською, вдовою герцога Аквітанії Гільйома V, Джофрі намагався поширити свій вплив на Пуату, відстоюючи права дружини. У союзі з віконтом Туару 1033 року йому вдалось взяти у полон герцога Гільйома VI. Джофрі утримував його упродовж трьох років, поки той не відмовився на його користь від прав на Сентонж. Брат Гільйома VI, , спробував повернути втрачене, але 1039 року загинув. У результаті до 1052 року Джофрі був повновладним господарем у Пуату.
Успадкувавши після смерті батька 1040 року його володіння, Джофрі Мартел продовжив батькову політику союзу з королями Франції. Він вступив у союз з королем Генріхом I. Спираючись на той союз, Джофрі спробував розширити свої володіння в Турені. Графам Анжу на той час належала її східна частина. Графом Туру був граф Блуа , однак він виступив проти короля Генріха. Зрештою король визнав права Джофрі на Турень. 1044 року Джофрі розбив Тібо III, після чого той був змушений відмовитись від прав на графство.
Продовжував Джофрі й батькову політику щодо графства Мен. Після того, як граф одружився з сестрою графа Блуа, Джофрі, сюзерен Гуго, побачив порушення своїх прав і почав війну. Вона тривала зі змінним успіхом, оскільки король Генріх, занепокоєний зростанням могутності Джофрі, розірвав союз з ним, виступивши на боці графа Гуго IV. Утім 1051 року граф Гуго IV помер, що дозволило Джофрі захопити графство. Вдова Гуго та його син, , утекли до Нормандії.
Захоплення Мену призвело до війни з герцогом Нормандії Вільгельмом. Перший конфлікт Джофрі з нормандським герцогом стався 1049 року. Приводом до нового конфлікту стало те, що Джофрі захопив прикордонні фортеці Домфрон та Алансон, які йому належали. Однак 1052 року король Генріх, занепокоєний зростанням могутності Вільгельма, знову уклав союз із Джофрі Мартелом. Війна тривала до самої смерті Джофрі 1060 року.
Династія Гатіне-Анжу
Джофрі II Мартел не залишив спадкоємців. Йому спадкував племінник, (помер 1096/1097). Він був старшим сином й Ірмернгарди, сестри Джофрі Мартела. Від дядька до нього перейшли великі володіння й титули графа Анжу й Турені. Його брат отримав Сентонж. Окрім того, герцог Нормандії Вільгельм, скориставшись смертю Джофрі Мартела, зміг відновити Герберта II у правах графа Мену. При цьому Герберт склав оммаж Вільгельму та заручився з його дочкою.
1062 року Сентонж був відвойований герцогом Аквітанії Гільйомом VIII. Того ж року бездітним помер граф Мену Герберт II. Перед смертю він заповів графство герцогу Вільгельму, але з цим не погодилась менська знать, проголосивши правителями , сестру графа Гуго IV, та її чоловіка , графа Ам'єну й Вексену. Джофрі III спробував скористатись тим, щоб повернути вплив у Мені, але невдало — Мен був завойований Вільгельмом Нормандським, а Біота і Готьє померли за невизначених обставин.
1065 року Джофрі вступив у конфлікт з духовенством, що призвело до відлучення 1067, чим скористався його брат Фулько, який почав війну за спадщину. В результаті Джофрі 1068 року потрапив у полон, де й провів решту життя, а Фулько став новим графом. Натомість, за визнання королем Франції Філіпом I його графом Анжу і Тура Фулько був змушений поступитись короні Гатіне та визнати сюзеренітет графів Блуа над Туренню. За часів правління Фулька в Анжу центральна влада у графстві послабилась, представники анжуйської знаті постійно воювали одне з одним. 1098 року проти батька повстав і його старший син , домігшись того, що Фулько був змушений розділити з ним владу у графстві. Однак 1106 року Джофрі був убитий, після чого Фулько знову став повновладним правителем. Окрім того, 1092 року король Філіп I викрав Бертраду де Монфор, дружину Фулька, одружившись з нею. Фулько був змушений з цим примиритись.
Фулько IV помер 1109 року. Йому спадкував молодший син Фулько V Молодий (1092—1142). 1100 року останній через шлюб успадкував графство Мен, об'єднавши у своїх руках три графства — Анжу, Мен і Тур. Йому вдалось побороти анархію у своїх володіннях, підкоривши повсталу знать. Окрім того, Фульку вдалось зберегти гарні відносини як з королем Англії Генріхом I, так і з королем Франції Людовиком VI. 1128 року Фулько одружив свого старшого сина та спадкоємця Джофрі з Матильдою, дочкою та спадкоємицею Генріха I Англійського. 1129 року вдовий до того часу Фулько передав управління своїми володіннями Джофрі V, а сам вирушив до Єрусалимського королівства, де згодом через шлюб став королем.
Джофрі V успадкував Анжу, Мен і Тур. Йому довелось майже одразу стикнутись з непокірними феодалами, яких зрештою зміг розбити. 1135 року помер король Англії Генріх I, після чого в Англії почалась громадянська війна між Матильдою, дружиною Джофрі, та Стефаном Блуаським, племінником покійного короля. Джофрі 1136 року зажадав собі себе Нормандію, почавши війну проти Стефана. Та віна тривала до 1144 року. Джофрі методично завойовував Нормандію та 1144 року був визнаний герцогом. Нормандією Джофрі керував до 1150 року, коли передав її своєму старшому сину та спадкоємцю Генріху.
1145 року Джофрі довелось боротись проти молодшого брата , який висунув права на графство Мен, що йому його заповів батько. Але зрештою Елі потрапив у полон, де пробув до смерті брата.
У складі Анжуйської монархії
Джофрі помер 1151 року. Йому спадкував старший син Генріх. У його руках опинилась величезна територія, що включала графства Анжу, Мен і Турень, а також Нормандське герцогство. 1152 року він ще збільшив свої володіння, одружившись з герцогинею Аквітанії Алієонор, розлученою дружиною короля Франції Людовика VII, у володінні якої перебували значні землі у Південній Франції (герцогства Аквітанія та Гасконь, а також ), а у васальній залежності перебували графства Ла Марш, та , а також . Окрім того, після смерті 1154 року короля Англії Стефана Генріх під іменем Генріха II був визнаний королем Англії, який став засновником династії Плантагенетів, різні гілки якої керували Англією до 1485 року. Його володіння набагато переважали володіння королів Франції. За тими володіннями в історіографії закріпилась назва .
У складі володінь Генріха та його синів Анжу залишалось до 1204 року, коли король Франції Філіпп II Август відвоював Анжу, Мен і Турень та Нормандію у короля Англії Іоанна Безземельного, приєднавши їх до королівського домену.
Апанаж французьких принців
У складі королівського домену Анжу залишалось до 1226 року, коли помер король Франції Людовик VIII Лев. За його заповітом Анжу та Мен були формально виділені як апанаж (1219—1232), одному з синів покійного короля. Жан помер дитиною і спадкоємців не залишив, тому 1232 року Анжу й Мен знову повернулись до складу королівського домену. Утім 1246 року Анжу, Мен і Турень знову виділили в апанаж молодшому з братів короля Людовика IX — Карлу I Анжуйському, засновнику Анжу-Сицилійського дому. Отримавши через шлюб , Карл прагнув розширити свої володіння, зосередившись на створенні середземноморської імперії. До 1268 року йому вдалось завоювати Сицилійське королівство. Анжу, Мену й Турені, відірваних від його основних володінь, Карл приділяв мало уваги. 1282 року в результаті Сицилійської вечірні Карл втратив Сицилію. Він помер 1285 року у спробах її відвоювати.
Син Карла I, Карл II Кульгавий, також мало цікавився Анжу, Меном і Туренню. Зацікавлений у допомозі французького короля Філіпа IV, він 1290 року видав заміж одну зі своїх дочок — — за Карла Валуа, брата короля, передавши йому як придане Анжу, Мен і Турень. Після смерті Маргарити 1299 року ті володіння успадкував її старший син Філіп, який 1328 року став королем Франції під іменем Філіп VI. Він знову приєднав Анжу, Мен і Турень до королівського домену.
Пізніше Анжу виділялось як апанаж уже в ранзі .
Література
- Тейс Л. Наследие Каролингов. IX—X века / М.: «Скарабей», 1993. — т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). —
- Marchegay P., Salmon A. Chroniques d’Anjou. — Cambridge : Cambridge University Press, 2010. — С. LIII—LIX. — .
Посилання
- Cawley H. Anjou (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 6 березня 2016.
{{}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=() - (англ.). Philosophy of History. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- (англ.). Regnal Chronologies. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- (англ.). Titles of European hereditary rulers. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- . FranceBalade (фр.). Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 6 березня 2016.
- . Восточная Литература (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anzhujske grafstvo fr Comte d Anjou Grafstvo IX stolittya 1360 Gerb grafstva za dinastiyi Valua Anzhu u skladi volodin Genriha II Plantageneta 1154 roku Stolicya Anzher Mova i Davnofrancuzka Forma pravlinnya Monarhiya Dinastiya 2 ga polovina IX stolittya 930 1060 1060 1204 Gatine Anzhu Plantageneti 1204 1290 Kapetingi 1290 1360 Valua Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Anzhujske grafstvo Grafstvo Anzhujske fr Comte d Anjou serednovichne francuzke grafstvo z centrom u misti Anzhe 1204 roku Anzhu uvijshlo do skladu domenu korolya Franciyi Zgodom kilka raziv vidilyalos yak apanazh francuzkim princam poki 1328 roku znovu ne uvijshlo do skladu korolivskogo domenu 1360 roku Anzhu bulo vidileno v roli apanazhu vzhe yak gercogstvo GeografiyaGrafstvo zajmalo teritoriyu istorichnoyi oblasti Anzhu Roztashovuvalos u nizhnij techiyi Luari Na zahodi grafstvo mezhuvalo z Bretonskim gercogstvom na pivnochi z grafstvom Men na shodi z na pivdni z Administrativnim centrom grafstva bulo misto Anzher de takozh rozmishuvalas rezidenciya yepiskopa Nini teritoriya grafstva vhodit do skladu suchasnogo francuzkogo departamentu Men i Luara IstoriyaGrafi Anzhera Zamok Anzhe Pershi grafi Anzhera zgaduyutsya she u VI stolitti Voni priznachalis korolem i vikonuvali u grafstvi sudovu administrativnu ta vijskovu funkciyi Yihni volodinnya yak i volodinnya grafiv Men roztashovuvalis na kordoni mizh Frankskoyu derzhavoyu ta volodinnyami bretonciv kudi namagalis poshiriti svij vpliv frankski praviteli Pro pershih grafiv Anzhera praktichno nichogo ne vidomo V seredini IX stolittya Anzher stav arenoyu borotbi mizh pravitelyami Zahidnogo Frankskogo korolivstva majbutnye korolivstvo Franciya ta bretonskimi pravitelyami 849 roku Anzher buv rozgrabovanij armiyeyu korolya bretonciv Nominoe ta 850 roku Lambert II zahopiv zahidnu chastinu grafstva doluchivshi yiyi do svoyih volodin Za nastupnikiv Nominoe Erispoe ta Salomona vtorgnennya trivali Takozh u toj chas pochalis vtorgnennya normaniv Dlya togo shob jomu protistoyati korol Karl II Lisij utvoriv na choli yakoyi postaviv grafa Roberta Silnogo pomer 866 Jomu zh korol peredav prikordonni z markoyu grafstva Anzhu j Pislya zagibeli Roberta oskilki jogo sini buli she malimi volodinnya vklyuchayuchi Anzhu buli peredani Gugo Abatu pomer 886 pasinku Roberta Gugo Abat vdalo vidbivav nabigi normaniv Pislya smerti Gugo Abata jogo volodinnya uspadkuvav starshij sin Roberta Odo pomer 898 a pislya togo yak ostannij 888 roku buv obranij korolem Zahidnogo Frankskogo korolivstva volodinnya buli peredani jogo molodshomu bratu Robertu Dinastiya Ingelgeringiv Anzhu v 1050 godu Dlya togo shob keruvati svoyimi volodinnyami markizi Nejstriyi priznachali do pidvladnih mist vikontiv Imovirno u 880 ih rokah vikontom Orleana Tura j Anzhera buv 898 roku vikontom Anzhera buv Markiz Nejstriyi Robert yakij keruvav velicheznimi volodinnyami a takozh vikonuvav nizku pridvornih funkcij pri korolivskomu dvori ne mig vikonuvati grafski obov yazki Tomu yih vikonuvav Fulko Ostannij buv vidatnoyu postattyu svogo chasu ale trivalij chas ne mav grafskogo titulu Vin namagavsya rozshiriti svoyi volodinnya 905 roku jomu vdalos stati vikontom Tura odnak vzhe 908 roku titul buv peredanij vikontu Blua Pislya smerti 907 roku korolya Bretani Alena I Velikogo Fulko zahopiv grafstvo Nant Nezvazhayuchi na te sho Nant 914 roku buv zahoplenij normanami Fulko prodovzhuvav koristuvatis titulom grafa Nantu do 919 roku koli vsya Bretan bula zahoplena normanami Pislya cogo Fulko prodovzhuvav koristuvatis grafskim titulom ale Gugo Velikij viznav za nim titul grafa Anzhu lishe 929 roku Nashadki Fulka namagalis rozshiriti svoyi volodinnya ta vpliv Fulko II Dobrij pomer 958 sin Fulka I namagavsya povernuti Nant ale nevdalo Sin Fulka II pomer 987 prodovzhiv sprobi zmicniti svoyu vladu v regioni a takozh rozshiriti volodinnya Vin spiravsya na soyuz z gercogom Gugo Velikim a potim z jogo sinom Gugo Kapetom Za chasiv pravlinnya Dzhofri pochalas rodinna vorozhnecha z kolishnimi soyuznikami grafami Blua yaki takozh namagalis zmicniti svij vpliv Takozh Dzhofri prodovzhuvav sprobi poshiriti svij vpliv na Bretan Sin Dzhofri I pomer 1040 buv soyuznikom pershih koroliv z dinastiyi Kapetingiv Vin zmig poshiriti svij vpliv na grafstvo Men graf yakij u soyuzi z grafom Blua Edom II protivnikom Fulka III borovsya z korolyami Gugo Kapetom ta Robertom II 996 roku buv zmushenij viznati syuzerenitet Fulka Hocha graf namagavsya zvilnitis vid anzhujskogo vplivu ale uspihu ne mav Yak i jogo prashuri Fulko Nerra vtruchavsya do rozbratu u Bretani progolosivshi sebe zahisnikom interesiv Okrim togo Fulko Nerra vidav zamizh svoyu dochku za grafa Vandoma pislya smerti yakogo 1023 roku stav opikunom jogo sina Takozh Fulko Nerra prodovzhuvav borotbu proti grafiv Blua Sin Fulka Nerri pomer 1060 buv odnim z najbilsh mogutnih feodaliv svogo chasu She za zhittya batka 1032 roku vin skoristavsya rozbratom u j zahopiv vladu u grafstvi Zavdyaki shlyubu z Agnes Burgundskoyu vdovoyu gercoga Akvitaniyi Giljoma V Dzhofri namagavsya poshiriti svij vpliv na Puatu vidstoyuyuchi prava druzhini U soyuzi z vikontom Tuaru 1033 roku jomu vdalos vzyati u polon gercoga Giljoma VI Dzhofri utrimuvav jogo uprodovzh troh rokiv poki toj ne vidmovivsya na jogo korist vid prav na Sentonzh Brat Giljoma VI sprobuvav povernuti vtrachene ale 1039 roku zaginuv U rezultati do 1052 roku Dzhofri buv povnovladnim gospodarem u Puatu Uspadkuvavshi pislya smerti batka 1040 roku jogo volodinnya Dzhofri Martel prodovzhiv batkovu politiku soyuzu z korolyami Franciyi Vin vstupiv u soyuz z korolem Genrihom I Spirayuchis na toj soyuz Dzhofri sprobuvav rozshiriti svoyi volodinnya v Tureni Grafam Anzhu na toj chas nalezhala yiyi shidna chastina Grafom Turu buv graf Blua odnak vin vistupiv proti korolya Genriha Zreshtoyu korol viznav prava Dzhofri na Turen 1044 roku Dzhofri rozbiv Tibo III pislya chogo toj buv zmushenij vidmovitis vid prav na grafstvo Prodovzhuvav Dzhofri j batkovu politiku shodo grafstva Men Pislya togo yak graf odruzhivsya z sestroyu grafa Blua Dzhofri syuzeren Gugo pobachiv porushennya svoyih prav i pochav vijnu Vona trivala zi zminnim uspihom oskilki korol Genrih zanepokoyenij zrostannyam mogutnosti Dzhofri rozirvav soyuz z nim vistupivshi na boci grafa Gugo IV Utim 1051 roku graf Gugo IV pomer sho dozvolilo Dzhofri zahopiti grafstvo Vdova Gugo ta jogo sin utekli do Normandiyi Zahoplennya Menu prizvelo do vijni z gercogom Normandiyi Vilgelmom Pershij konflikt Dzhofri z normandskim gercogom stavsya 1049 roku Privodom do novogo konfliktu stalo te sho Dzhofri zahopiv prikordonni forteci Domfron ta Alanson yaki jomu nalezhali Odnak 1052 roku korol Genrih zanepokoyenij zrostannyam mogutnosti Vilgelma znovu uklav soyuz iz Dzhofri Martelom Vijna trivala do samoyi smerti Dzhofri 1060 roku Dinastiya Gatine Anzhu Gerb Dzhofri V Plantageneta Dzhofri II Martel ne zalishiv spadkoyemciv Jomu spadkuvav pleminnik pomer 1096 1097 Vin buv starshim sinom j Irmerngardi sestri Dzhofri Martela Vid dyadka do nogo perejshli veliki volodinnya j tituli grafa Anzhu j Tureni Jogo brat otrimav Sentonzh Okrim togo gercog Normandiyi Vilgelm skoristavshis smertyu Dzhofri Martela zmig vidnoviti Gerberta II u pravah grafa Menu Pri comu Gerbert sklav ommazh Vilgelmu ta zaruchivsya z jogo dochkoyu 1062 roku Sentonzh buv vidvojovanij gercogom Akvitaniyi Giljomom VIII Togo zh roku bezditnim pomer graf Menu Gerbert II Pered smertyu vin zapoviv grafstvo gercogu Vilgelmu ale z cim ne pogodilas menska znat progolosivshi pravitelyami sestru grafa Gugo IV ta yiyi cholovika grafa Am yenu j Veksenu Dzhofri III sprobuvav skoristatis tim shob povernuti vpliv u Meni ale nevdalo Men buv zavojovanij Vilgelmom Normandskim a Biota i Gotye pomerli za neviznachenih obstavin 1065 roku Dzhofri vstupiv u konflikt z duhovenstvom sho prizvelo do vidluchennya 1067 chim skoristavsya jogo brat Fulko yakij pochav vijnu za spadshinu V rezultati Dzhofri 1068 roku potrapiv u polon de j proviv reshtu zhittya a Fulko stav novim grafom Natomist za viznannya korolem Franciyi Filipom I jogo grafom Anzhu i Tura Fulko buv zmushenij postupitis koroni Gatine ta viznati syuzerenitet grafiv Blua nad Turennyu Za chasiv pravlinnya Fulka v Anzhu centralna vlada u grafstvi poslabilas predstavniki anzhujskoyi znati postijno voyuvali odne z odnim 1098 roku proti batka povstav i jogo starshij sin domigshis togo sho Fulko buv zmushenij rozdiliti z nim vladu u grafstvi Odnak 1106 roku Dzhofri buv ubitij pislya chogo Fulko znovu stav povnovladnim pravitelem Okrim togo 1092 roku korol Filip I vikrav Bertradu de Monfor druzhinu Fulka odruzhivshis z neyu Fulko buv zmushenij z cim primiritis Fulko IV pomer 1109 roku Jomu spadkuvav molodshij sin Fulko V Molodij 1092 1142 1100 roku ostannij cherez shlyub uspadkuvav grafstvo Men ob yednavshi u svoyih rukah tri grafstva Anzhu Men i Tur Jomu vdalos poboroti anarhiyu u svoyih volodinnyah pidkorivshi povstalu znat Okrim togo Fulku vdalos zberegti garni vidnosini yak z korolem Angliyi Genrihom I tak i z korolem Franciyi Lyudovikom VI 1128 roku Fulko odruzhiv svogo starshogo sina ta spadkoyemcya Dzhofri z Matildoyu dochkoyu ta spadkoyemiceyu Genriha I Anglijskogo 1129 roku vdovij do togo chasu Fulko peredav upravlinnya svoyimi volodinnyami Dzhofri V a sam virushiv do Yerusalimskogo korolivstva de zgodom cherez shlyub stav korolem Dzhofri V uspadkuvav Anzhu Men i Tur Jomu dovelos majzhe odrazu stiknutis z nepokirnimi feodalami yakih zreshtoyu zmig rozbiti 1135 roku pomer korol Angliyi Genrih I pislya chogo v Angliyi pochalas gromadyanska vijna mizh Matildoyu druzhinoyu Dzhofri ta Stefanom Bluaskim pleminnikom pokijnogo korolya Dzhofri 1136 roku zazhadav sobi sebe Normandiyu pochavshi vijnu proti Stefana Ta vina trivala do 1144 roku Dzhofri metodichno zavojovuvav Normandiyu ta 1144 roku buv viznanij gercogom Normandiyeyu Dzhofri keruvav do 1150 roku koli peredav yiyi svoyemu starshomu sinu ta spadkoyemcyu Genrihu 1145 roku Dzhofri dovelos borotis proti molodshogo brata yakij visunuv prava na grafstvo Men sho jomu jogo zapoviv batko Ale zreshtoyu Eli potrapiv u polon de probuv do smerti brata U skladi Anzhujskoyi monarhiyi Dzhofri pomer 1151 roku Jomu spadkuvav starshij sin Genrih U jogo rukah opinilas velichezna teritoriya sho vklyuchala grafstva Anzhu Men i Turen a takozh Normandske gercogstvo 1152 roku vin she zbilshiv svoyi volodinnya odruzhivshis z gercogineyu Akvitaniyi Aliyeonor rozluchenoyu druzhinoyu korolya Franciyi Lyudovika VII u volodinni yakoyi perebuvali znachni zemli u Pivdennij Franciyi gercogstva Akvitaniya ta Gaskon a takozh a u vasalnij zalezhnosti perebuvali grafstva La Marsh ta a takozh Okrim togo pislya smerti 1154 roku korolya Angliyi Stefana Genrih pid imenem Genriha II buv viznanij korolem Angliyi yakij stav zasnovnikom dinastiyi Plantagenetiv rizni gilki yakoyi keruvali Angliyeyu do 1485 roku Jogo volodinnya nabagato perevazhali volodinnya koroliv Franciyi Za timi volodinnyami v istoriografiyi zakripilas nazva U skladi volodin Genriha ta jogo siniv Anzhu zalishalos do 1204 roku koli korol Franciyi Filipp II Avgust vidvoyuvav Anzhu Men i Turen ta Normandiyu u korolya Angliyi Ioanna Bezzemelnogo priyednavshi yih do korolivskogo domenu Apanazh francuzkih princiv Gerb Karla I Anzhujskogo vid 1246 roku Gerb prijnyatij Karlom Anzhujskim 1277 roku U skladi korolivskogo domenu Anzhu zalishalos do 1226 roku koli pomer korol Franciyi Lyudovik VIII Lev Za jogo zapovitom Anzhu ta Men buli formalno vidileni yak apanazh 1219 1232 odnomu z siniv pokijnogo korolya Zhan pomer ditinoyu i spadkoyemciv ne zalishiv tomu 1232 roku Anzhu j Men znovu povernulis do skladu korolivskogo domenu Utim 1246 roku Anzhu Men i Turen znovu vidilili v apanazh molodshomu z brativ korolya Lyudovika IX Karlu I Anzhujskomu zasnovniku Anzhu Sicilijskogo domu Otrimavshi cherez shlyub Karl pragnuv rozshiriti svoyi volodinnya zoseredivshis na stvorenni seredzemnomorskoyi imperiyi Do 1268 roku jomu vdalos zavoyuvati Sicilijske korolivstvo Anzhu Menu j Tureni vidirvanih vid jogo osnovnih volodin Karl pridilyav malo uvagi 1282 roku v rezultati Sicilijskoyi vechirni Karl vtrativ Siciliyu Vin pomer 1285 roku u sprobah yiyi vidvoyuvati Sin Karla I Karl II Kulgavij takozh malo cikavivsya Anzhu Menom i Turennyu Zacikavlenij u dopomozi francuzkogo korolya Filipa IV vin 1290 roku vidav zamizh odnu zi svoyih dochok za Karla Valua brata korolya peredavshi jomu yak pridane Anzhu Men i Turen Pislya smerti Margariti 1299 roku ti volodinnya uspadkuvav yiyi starshij sin Filip yakij 1328 roku stav korolem Franciyi pid imenem Filip VI Vin znovu priyednav Anzhu Men i Turen do korolivskogo domenu Piznishe Anzhu vidilyalos yak apanazh uzhe v ranzi LiteraturaTejs L Nasledie Karolingov IX X veka M Skarabej 1993 t 2 272 s Novaya istoriya srednevekovoj Francii ISBN 5 86507 043 6 Marchegay P Salmon A Chroniques d Anjou Cambridge Cambridge University Press 2010 S LIII LIX ISBN 978 1108018302 PosilannyaCawley H Anjou angl Foundation for Medieval Genealogy Procitovano 6 bereznya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr description dovidka angl Philosophy of History Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 bereznya 2016 angl Regnal Chronologies Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 6 bereznya 2016 angl Titles of European hereditary rulers Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 bereznya 2016 FranceBalade fr Arhiv originalu za 17 serpnya 2009 Procitovano 6 bereznya 2016 Vostochnaya Literatura ros Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 bereznya 2016 angl Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 6 bereznya 2016