Громадянська війна в Англії 1135—1154 років — тривалий феодальний конфлікт в Англо-Нормандській державі середини XII століття, спричинений боротьбою за престол після смерті короля Генріха I. Обрання англійським королем у 1135 році Стефана Блуаського було оскаржено прибічниками імператриці Матильди, дочки Генріха I. Аристократія країни поділилась на два ворожі табори й упродовж близько двох десятиліть вела міжусобну війну, ускладнену агресією з боку Шотландії та Анжуйського графства. Боротьба завершилась 1153 року, коли король Стефан визнав своїм спадкоємцем сина Матильди Генріха Плантагенета, який наступного року вступив на престол і заснував династію Плантагенетів. В англійській історіографії цей період відомий під назвою «Анархія» (англ. the Anarchy).
Проблема спадкування престолу
Незважаючи на наявність багатьох побічних дітей, король Генріх I мав лише одного законного сина — Вільгельма, який 1120 року трагічно загинув у катастрофі судна поблизу берегів Нормандії. Невдовзі після цього Генріх I одружився вдруге, з , але цей шлюб виявився бездітним. Єдиним нащадком герцогів Нормандії прямою чоловічою лінією й першим кандидатом на престол Англонормандської монархії залишився Вільгельм Клітон, син старшого брата і давній супротивник Генріха I, однак і він 1128 року помер. Король наблизив до себе Стефана Блуаського, сина своєї сестри Адели Нормандської, якому думав передати престол у разі своєї смерті. Але 1125 року помер імператор Генріх V, чоловік дочки Генріха I Матильди. Остання прибула в Англію, де її продовжували називати імператрицею Матильдою, й була проголошена спадкоємицею престолу Англії та Нормандії. У 1127 році король організував складання баронами королівства клятви вірності Матильді. Однак значна частина англонормандської аристократії із невдоволенням ставилась до перспективи передачі престолу жінці, до того ж невдовзі батько й дочка серйозно посварились.
Традиція правління жінками ані в Англії, ані в Нормандії ще не склалась. Сама Матильда після свого шлюбу з імператором Генріхом V рідко бувала в Англії й не мала впливової опори серед баронів. Більше того, імператриця відзначалась неприємним характером, була пихатою, зверхньою й вимогливою. Найбільшої перестороги викликав її другий шлюб: 1127 року вона вийшла заміж за Жоффруа Плантагенета, спадкоємця Анжуйського графства і представника дому, який упродовж понад століття був основним супротивником нормандських герцогів у Франції. Можливість встановлення в Англонормандській монархії Анжуйської династії серйозно турбувала місцеву знать.
Племінники Генріха I, сини його сестри Адели Нормандської, Тібо II Шампанський і Стефан Блуаський мали гарну репутацію серед англонормандської аристократії й були досить популярними. Старший Тібо був правителем двох великих французьких графств — Блуа і Шампані. Стефан, хоч і був молодшим братом, мав набагато більше зв'язків в Англії та Нормандії. Він виховувався при дворі Генріха I, який особисто посвятив його в лицарі, та був власником чималих земель в Англії (Ланкастер і ) та Нормандії (графство Мортен). Окрім того, одруженням зі спадкоємицею Булонського графства Стефан придбав важливий стратегічний пункт на Ла-Манші й землі, що не належали Булонським графам в Англії.
Коронація Стефана (1135—1136 років)
Негайно після смерті короля Генріха I 1 грудня 1135 року, Стефан відплив до Англії. Поки в Нормандії барони обговорювали питання, кого слід обрати наступником Генріха I, Стефан прибув у Лондон, де його з натхненням зустріли місцеві жителі, й був проголошений королем. Він негайно поспішив у Вінчестер і захопив королівську казну. Вже 22 грудня 1135 року Стефан був коронований королем Англії. На початку наступного року його коронація була визнана папою римським, що означало звільнення англонормандської аристократії від провини за невиконання клятви вірності, даної раніше Матильді. Під час сходження на трон Стефан видав хартію, в якій обіцяв духовенству невтручання корони до прав церкви, аристократії — пом'якшення низки королівських законів, а простому люду — скасування данських грошей.
Успіху Стефана сприяла підтримка, яку надало йому англійське духовенство. Молодший брат Стефана був єпископом Вінчестера і мав значний вплив в англійській церкві. На бік Стефана також встали архієпископ Кентерберійський і , фактичний глава королівської адміністрації в Англії. У березні-квітні 1136 року на засіданнях Великої королівської ради у Вестмінстері й Оксфорді нового короля підтримала й англійська аристократія, включаючи , зведеного брата імператриці Матильди. Визнання аристократії вимагало від Стефана значних поступок: перші роки його правління відзначились роздаванням земель і безпрецедентною кількістю нових графських титулів, започаткованих для англійського дворянства. Агресія шотландського короля у 1136 році була зупинена ціною поступки Карлайлу, Донкастеру й володіннями Гантінгдонського графства. Тим не менше, після укладення 1136 року угоди між королем і Робертом Глостерським, за свідченням сучасників, вся Англія підкорилась королю Стефану.
Війна в Нормандії (1137—1140 років)
Умиротворення в Англії дозволило Стефану у 1137 році вирушити в Нормандію. Після смерті Генріха I Матильда закріпилась у південній Нормандії, отримавши фортеці Домфрон, , Алансон і Се. Однак введення в герцогство загонів Жоффруа Анжуйського, які почали розграбовувати нормандські землі, спричинив хвилювання місцевої аристократії. Матильді не вдалось залучити на свій бік дворянство Котантену й Верхньої Нормандії, а успішні дії , , зупинили просування анжуйців. Коли Стефан у березні 1137 року висадився в Нормандії, він міг розраховувати на допомогу антианжуйськи налаштованого дворянства, підтримку короля Франції й графа Блуа, а також на лояльність нормандського духовенства. Однак воєнні дії розвивались невдало: похід на Аржантен провалився, в армії почались конфлікти між нормандським лицарством і фламандськими найманцями короля. До кінця 1137 року Стефан був змушений повернутись до Англії. Наступного року під контроль анжуйців потрапили Бессен, Кан і більша частина Котантену, й до 1140 року, незважаючи на контратаки Галерана де Бомона і , центральні та західні області Нормандії визнали владу Матильди.
Початок війни в Англії (1138—1140 роки)
Невдача в Нормандії, нове вторгнення шотландських військ 1138 року до Північної Англії та повстання в Уельсі сильно послабили становище короля. Вже влітку 1138 року Роберт Глостерський заявив про свій перехід на бік Матильди й почав підготовку до війни. До нього незабаром приєдналось багато баронів західних та південних графств. Первинно успіх був на боці короля: йому вдалось захопити основні укріплені пункти заколотників, в тому числі Шрусбері, Герефорд, Дувр і Варем, а армія шотландського короля Давида I була розбита північноанглійським ополченням у «битві Штандартів». Однак арешт і конфіскація майна , та двох його племінників (єпископів Лінкольнського та Елійського) у 1139 році позбавили короля підтримки англійського духовенства, яку він мав з початку царювання. 30 вересня того ж року в Еранделі висадилась імператриця Матильда й Роберт Глостерський, що спричинило новий підйом баронського заколоту. Роберт закріпився у Бристолі, який упродовж наступного десятиліття залишався військовим центром прибічників Матильди. Операції короля у відповідь були вкрай невдалими: Стефан один за одним брав у облогу замки повсталих баронів, однак тільки один із них () вдалось узяти. Дії військ короля у 1139—1140 роках не мали системності та будь-якого плану, що у поєднанні з невчасними проявами галантності (Матильді було надано королівський ескорт для переїзду з Ерандела в Бристоль) різко погіршило становище короля у країні. У квітні 1139 року Стефан був змушений поступитись шотландцям усім Нортумберлендом, що продемонструвало слабкість короля. У той самий час прибічники Матильди розграбували Вустер, а в листопаді 1139 року Роберт Глостерський захопив Вінчестер, де знаходилась англійська королівська казна.
До середини 1140 року Англія виявилась розділеною на два табори: у західних та південно-західних графствах укріпились прибічники імператриці Матильди на чолі з Робертом Глостерським та . Крайнім східним форпостом Матильди був Воллінгфорд неподалік від Оксфорда, який боронив її вірний соратник . Під владою короля залишились Лондон і східні графства. Воєнні дії велись, головним чином, на території Беркширу, Вілтширу, Глостерширу й Оксфордширу. Війна тривала зі змінним успіхом, супроводжувалась розграбуванням земель, підпалами міст, облогами замків і фактично набула характеру взаємних грабіжницьких рейдів: уникаючи битв, феодали з одного та іншого боку прагнули захопити якомога більше здобичі. Маючи за головну мету власне збагачення, а не політичні переконання, багато лицарів неодноразово переходили з табору Матильди у табір Стефана й назад, б'ючись на боці того, хто більше заплатить.
Полон короля і правління Матильди (1141 рік)
У 1140 році на бік Матильди перейшов , граф Честер, один з найсильніших та найбагатших англонормандських аристократів, що контролював весь північний захід країни. Наприкінці 1140 року Ранульф захопив Лінкольн, жителі якого звернулись по допомогу до короля. Стефан поспішив на північ, однак неподалік від Лінкольна його зустріла велика армія Ранульфа Честерського і Роберта Глостерського, до складу якої, зокрема, входили й валлійські загони. У битві під Лінкольном 2 лютого 1141 року королівська армія була вщент розбита, сам король Стефан потрапив у полон.
Полонений Стефан був перевезений у Бристольський замок. Матильда й Роберт Глостерський вирушили у Вінчестер, де 8 квітня 1141 року Матильда була обрана королевою Англії. Вона прийняла титул правительки Англії (лат. Domina Anglorum) та на чолі своїх загонів вирушила до Вестмінстера, де за традицією відбувалась коронація англійських монархів. Міста, розташовані на шляху слідування Матильди (Вілтон, Оксфорд, Редінг), визнали її владу. Лондонці, що підтримували Стефана, під тиском папського легата також відчинили свої ворота перед імператрицею. Однак брутальність і зверхність Матильди, її зневага до міських привілеїв й вимоги тальї невдовзі апричинили заколот в Лондоні. Імператриця була змушена тікати в Оксфорд. Більше того, у південно-західних графствах була сформована армія прибічників Стефана, на чолі якої встала дружина короля Матильда Булонська. До неї приєдналась частина баронів, які раніше підтримували імператрицю, але розчарувались у методах її правління. Війська Матильди Булонської вступили в Лондон, а потім рушили на захід назустріч армії імператриці. 14 вересня 1141 року неподалік від Вінчестера армія Матильди Булонської розгромила загони імператриці. Хоча останній вдалось втекти з поля бою, її брат і лідер партії її прибічників Роберт Глостерський був узятий у полон. 1 листопада 1141 року Роберта обміняли на короля Стефана, який таким чином отримав свободу.
Реставрація Стефана (1141—1148 роки)
Після звільнення популярність Стефана значно зросла, багато в чому завдяки жорстокому поводженню з ним у в'язниці й обуренню політикою Матильди у період її нетривалого правління. 7 грудня у Вестмінстері під головуванням легата відбувся синод англійської церкви, що визнав Стефана королем і пригрозивприбічникам Матильди відлученням від церкви. 25 грудня відбулась повторна коронація Стефана. Хвороба короля на деякий час відклала відновлення війни, але в середині 1142 року, коли Роберт Глостерський вирушив у Нормандію просити підкріплень у Жоффруа Анжуйського, Стефан перейшов до активних дій. Йому вдалось переманити на свій бік Ранульфа де Жернона, а потім захопити Варем, і , відрізавши таким чином Матильду в Оксфорді від основних сил її прихильників у західних графствах. 26 вересня 1142 року королівська армія штурмом взяла Оксфорд, зачинивши імператрицю в Оксфордському замку. Облога замку тривала три місяці, допоки 20 грудня Матильда не здійснила зухвалу втечу з фортеці кригою Темзи у Воллінгфорд.
На початку 1143 року положення стабілізувалось. Прихильники Матильди зберегли свої позиції у західних графствах, де, за висловом сучасника, граф Роберт правив від моря до моря (від до узбережжя Дорсету), а також ексклав у Воллінгфорді, тоді як центральні та східні графства перейшли під контроль короля. Поразка Стефана у битві під Вілтоном 1143 року й подальша капітуляція перед військами Роберта Глостерського не дозволили королю продовжити наступ на захід, та у країні встановилась крихка рівновага. У Нормандії, однак, перевага все більше схилялась на бік Матильди: анжуйці захопили Мортен, Фалез, Лізьє, Кутанс, Сен-Ло й проникли у Вексен. До кінця 1143 року війська прибічників Матильди взяли Шербур. 19 січня 1144 року здався Руан, а наступного дня в Руанському соборі Жоффруа Плантагенет був проголошений герцогом Нормандії.
Незважаючи на встановлення відносного статус-кво в Англії, слабкість королівської влади сприяла розгулу феодальної анархії у східних та центральних графствах. За роки громадянської війни практично кожен англійський барон набув власну дружину, яку часто використовували для грабіжницьких набігів на землі сусідів, міста чи абатства. Король не мав достатньо сил, щоб відновити порядок у країні. Так, коли 1143 року Стефан конфіскував володіння і замки Жоффруа де Мандевіля за його стосунки з імператрицею Матильдою, той втік на острів Ілі, який перетворив на укріплений табір, та упродовж року тероризував околиці, розкрадаючи прилеглі землі, в тому числі церковні, та вбиваючи місцевих жителів без розрізнення статі чи віку.
Поступово, однак, табір прибічників імператриці Матильди послабшав. Зі смертю у 1143 році, Жоффруа де Мандевіля у 1144 році і графа Роберта у 1147 році партія імператриці втратила своїх лідерів. Другий хрестовий похід, що почався 1146 року, призвів до від'їзду в Палестину багатьох впливових баронів, що пом'якшило гостроту протистояння в країні. Хоч на початку 1147 року в Англії висадився юний принц Генріх Плантагенет, син Матильди й Жоффруа Анжуйського, йому не вдалось активізувати дії своїх прибічників. Незабаром він повернувся в Нормандію, а на початку 1148 року за ним поїхала імператриця Матильда.
Завершення війни (1148—1153 роки)
Після від'їзду імператриці Матильди з Англії, воєнні дії між двома партіями фактично припинились. Хоча упродовж наступних п'яти років у країні періодично спалахували бунти тих чи інших баронів, в цілому у країні встановився відносний спокій. Стефану так і не вдалось встановити контроль над усією аристократією Англії: значна частина баронів західних графств все ще мала самостійність та відмовлялась визнавати Стефана королем. Не контролював Стефан і Північну Англію, де володарювали шотландці і два найбільших англонормандських барони — , граф Честер, і , граф Лестер. В інших частинах країни місцева аристократія, хоч і визнавала владу короля, фактично мала повну свободу.
У той час як партія Матильди в Англії зазнала поразки, Нормандія з 1144 року перейшла під владу анжуйців. Жоффруа Плантагенет був визнаний герцогом Нормандії, в тому числі й французьким королем. Політика Жоффруа стала обережнішою, що дозволило йому надбати підтримку значної частини місцевої аристократії й духовенства. У 1150 році управління Нормандією було передано його сину принцу Генріху, а за рік Жоффруа помер. Генріх, як прямий нащадок королів Англії й герцогів Нормандії, був набагато більш прийнятною кандидатурою для знаті обома берегами Ла-Маншу, ніж його мати Матильда й батько Жоффруа Анжуйський. Після від'їзду Матильди з Англії 1149 року Генріх очолив партію супротивників короля Стефана. Первинно, однак, його дії були малоуспішними. У 1149 році він висадився у Північній Англії, де був посвячений у лицарі шотландським королем Давидом I, але план спільного з шотландцями нападу на Йорк провалився через підхід великої армії Стефана. Потім Генріх закріпився в Глостерширі, але єдиним результатом його операцій в цьому регіоні стало взяття Брідпорта в Девоні. Вже у січні 1150 року Генріх повернувся до Нормандії.
Відновлення спроб завоювання англійського престолу Генріху довелось відкласти через війну з французьким королем Людовіком VII і смерть Жоффруа Анжуйського. Однак у 1152 році сили Генріха різко зросли: 18 травня 1152 року він одружився з Елеонорою, герцогинею Аквітанії й графинею де Пуатьє, в результаті чого під владу Генріха потрапила більша частина Франції. Спираючись на матеріальні та людські ресурси своєї нової держави, в січні 1153 року Генріх знову висадився в Англії. До того часу позиції Стефана ще більше послабились через боротьбу, яку він вів з архієпископом Кентерберійським і папою римським, в тому числі і щодо можливості передачі англійського престолу своєму синові . Війська Генріха і Стефана зустрілися на березі річки поблизу . Проливний дощ дезорганізував позиції королівських військ і змусив Стефана відступити. Невдовзі Генріх отримав контроль над усією західною частиною Англії та, пройшовши через Івшем, Глостер і Ковентрі, захопив Уорік і Лестер. Потім анжуйці рушили на Воллінгфорд, обложений армією короля. Остерігаючись повного розгрому, Стефан запропонував перемир'я. Генріх погодився, та після взяття Стемфорда на початку вересня 1153 року воєнні дії припинились.
Воллінгфордська угода й воцаріння Генріха II (1153—1154 роки)
До кінця 1153 року Стефан, що втомився від війни і втратив цікавість до її продовження після смерті свого сина в серпні 1153 року, погодився на укладення мирної угоди. Її умови, що були попередньо намічені у Воллінгфорді, були потім сформульовані представниками обох партій у Вінчестері в листопаді 1153 року й ратифіковані грамотами Генріха і Стефана у Вестмінстері. Генріха було визнано спадкоємцем англійського престолу, замість чого він гарантував збереження за Стефана його володінь у Нормандії та Англії і складання оммажу Стефану своїми прибічниками у західних графствах. На початку 1154 року в Оксфорді англійські барони принесли клятву вірності Генріху як спадкоємцю престолу, а також погодились знести всі замки, незаконно зведені за років громадянської війни.
Навесні 1154 року Генріх повернувся до Нормандії, де він і лишався, поки не отримав звісток про смерть Стефана, яка настала 25 жовтня 1154 року. Він негайно прибув до Англії й 19 грудня 1154 року був коронований королем Англії під ім'ям Генріха II, заснувавши тим самим нову династію на англійському престолі — династію Плантагенетів. Період феодальної анархії завершився, почався процес відродження сильної королівської влади й формування «Анжуйської імперії», що домінувала у Західній Європі упродовж другої половини XII століття.
Наслідки
Вплив на економіку й фінансову систему
Питання впливу громадянської війни 1135—1154 років на економіку Англії остаточно не вирішено. Частина дослідників вважає, що період анархії значно підірвав господарство країни, призвів до розорення земель й падіння виробництва. Як підтвердження цієї тези зазвичай наводяться дані оцінки англійських земель у 1156 році для обкладання «данськими грішми», відповідно до якої ставка податку для багатьох областей і міст Середньої Англії була знижена у кілька разів через збиток, завданий у роки громадянської війни.
У той самий час, багато сучасних вчених сперечаються з приводу катастрофічності наслідків громадянської війни для економіки Англії. Власне громадянська війна тривала в Англії не більше дев'яти років — з 1139 до 1148 рік, у той час як наступна п'ятирічка, ймовірно, мало чим відрізнялась від звичайного стану у менш централізованих, ніж Англія, феодальних державах Європи (наприклад, у Франції, Німеччині, Італії), й належала до епохи анархії лише за контрастом з тривалими періодами сильної королівської влади в країні до й після правління Стефана. Масове церковне будівництво, відзначене в Англії в середині XII століття, також свідчить про те, що війна не завдала значного збитку статку суспільства.
Фінансова система Англії періоду правління Стефана залишалась доволі стабільною. Англійські монети, викарбувані за Стефана, відрізнялись повнотою ваги, немає відомостей про обкладення населення у цей період «данськими грішми», практично не постраждала торгівля, що концентрувалась у вірних королю містах східних графств. Прибутки Казначейства, звичайно, істотно зменшились через роздачу Стефаном земель та привілеїв баронам, яких він хотів залучити на свій бік, а робота Палати шахівниці була дезорганізована, однак королю вдавалось віднаходити додаткові джерела фінансування видатків на ведення війни, передусім шляхом займів у міст та стягнення плати за надання хартій вольностей містам і ярмаркам.
Політичні наслідки
Найважливішим політичним результатом громадянської війни стало різке посилення феодальної аристократії. Король Стефан та імператриця Матильда, намагаючись залучити на свій бік баронів, активно роздавали земельні володіння, замки, привілеї й титули. Якщо 1135 року в Англії було тільки сім графів, то до 1142 року їх число досягло 22. В умовах крайньої слабкості королівської влади, феодали на місцях перетворились майже на повновладних правителів, що утримували у своїх руках судову й адміністративну систему графств. Існують відомості, що найбільші барони самостійно стягували та звільняли від податків, зборів і платежів за користування королівськими лісами, від свого імені видавали обов'язкові до виконання вказівки й накази. Деякі феодали навіть карбували власну монету, щоправда, це стосувалось лише Північної Англії, яка практично не контролювалась Стефаном. Всевладність баронів було ліквідовано лише після вступу на англійський престол Генріха II Плантагенета.
Основні учасники громадянської війни
Прибічники короля Стефана:
| Прибічники імператриці Матильди:
|
Примітки
- Джуетт С. О., Завоювання Англії норманами, 2003, стор. 291
- Рижов К. В., Всі монархи світу. Західна Європа,2001, стор. 82
- , Альфред Рамбо. Епоха хрестових походів, 2005, стор. 682—683
- Рижов К. В. Всі монархи світу. Західна Європа, 2001, стор. 407
- , Альфред Рамбо. Епоха хрестових походів, 2005, стор. 691—692
- Харперська енциклопедія військової історії Дюпюї Р. та Дюпюї Т., Всі війни світової історії. Книга 2. 1000—1500 рр., 2004, стор. 24
- Gesta Stephani, 1955
- , Альфред Рамбо. Епоха хрестових походів, 2005, стор. 423
- , Альфред Рамбо. Епоха хрестових походів, 2005, стор. 693
- . Історія Англії. [1] [ 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
- М. Нечитайлов. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2011. Процитовано 14 вересня 2011.
- . Історія Англії [ 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
- «Часопис Пітерборо». [2] [ 9 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Poole, A. L. From Domesday Book to Magna Carta 1087—1216, Oxford, 1956; Stenton, F. The First Century of English Feudalism, 1066—1166, Oxford, 1962.
Література
- Часопис Пітерборо.
- . Історія Англії. [4] [ 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Ордерік Віталій. Церковна історія.
- Bradbury, J. Stephen and Matilda — The Civil War of 1139—53. Alan Sutton Publishing, 1996.
- Clibnall, M. The Empress Matilda: Queen Consort, Queen Mother and Lady of the English. Oxford: Blackwell, 1993.
- Poole, A. L. From Domesday Book to Magna Carta 1087—1216. Oxford, 1956.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Anarhiya znachennya Gromadyanska vijna v Angliyi 1135 1154 rokiv trivalij feodalnij konflikt v Anglo Normandskij derzhavi seredini XII stolittya sprichinenij borotboyu za prestol pislya smerti korolya Genriha I Obrannya anglijskim korolem u 1135 roci Stefana Bluaskogo bulo oskarzheno pribichnikami imperatrici Matildi dochki Genriha I Aristokratiya krayini podililas na dva vorozhi tabori j uprodovzh blizko dvoh desyatilit vela mizhusobnu vijnu uskladnenu agresiyeyu z boku Shotlandiyi ta Anzhujskogo grafstva Borotba zavershilas 1153 roku koli korol Stefan viznav svoyim spadkoyemcem sina Matildi Genriha Plantageneta yakij nastupnogo roku vstupiv na prestol i zasnuvav dinastiyu Plantagenetiv V anglijskij istoriografiyi cej period vidomij pid nazvoyu Anarhiya angl the Anarchy Problema spadkuvannya prestoluGenrih I Boklerk Nezvazhayuchi na nayavnist bagatoh pobichnih ditej korol Genrih I mav lishe odnogo zakonnogo sina Vilgelma yakij 1120 roku tragichno zaginuv u katastrofi sudna poblizu beregiv Normandiyi Nevdovzi pislya cogo Genrih I odruzhivsya vdruge z ale cej shlyub viyavivsya bezditnim Yedinim nashadkom gercogiv Normandiyi pryamoyu cholovichoyu liniyeyu j pershim kandidatom na prestol Anglonormandskoyi monarhiyi zalishivsya Vilgelm Kliton sin starshogo brata i davnij suprotivnik Genriha I odnak i vin 1128 roku pomer Korol nabliziv do sebe Stefana Bluaskogo sina svoyeyi sestri Adeli Normandskoyi yakomu dumav peredati prestol u razi svoyeyi smerti Ale 1125 roku pomer imperator Genrih V cholovik dochki Genriha I Matildi Ostannya pribula v Angliyu de yiyi prodovzhuvali nazivati imperatriceyu Matildoyu j bula progoloshena spadkoyemiceyu prestolu Angliyi ta Normandiyi U 1127 roci korol organizuvav skladannya baronami korolivstva klyatvi virnosti Matildi Odnak znachna chastina anglonormandskoyi aristokratiyi iz nevdovolennyam stavilas do perspektivi peredachi prestolu zhinci do togo zh nevdovzi batko j dochka serjozno posvarilis Tradiciya pravlinnya zhinkami ani v Angliyi ani v Normandiyi she ne sklalas Sama Matilda pislya svogo shlyubu z imperatorom Genrihom V ridko buvala v Angliyi j ne mala vplivovoyi opori sered baroniv Bilshe togo imperatricya vidznachalas nepriyemnim harakterom bula pihatoyu zverhnoyu j vimoglivoyu Najbilshoyi perestorogi viklikav yiyi drugij shlyub 1127 roku vona vijshla zamizh za Zhoffrua Plantageneta spadkoyemcya Anzhujskogo grafstva i predstavnika domu yakij uprodovzh ponad stolittya buv osnovnim suprotivnikom normandskih gercogiv u Franciyi Mozhlivist vstanovlennya v Anglonormandskij monarhiyi Anzhujskoyi dinastiyi serjozno turbuvala miscevu znat Pleminniki Genriha I sini jogo sestri Adeli Normandskoyi Tibo II Shampanskij i Stefan Bluaskij mali garnu reputaciyu sered anglonormandskoyi aristokratiyi j buli dosit populyarnimi Starshij Tibo buv pravitelem dvoh velikih francuzkih grafstv Blua i Shampani Stefan hoch i buv molodshim bratom mav nabagato bilshe zv yazkiv v Angliyi ta Normandiyi Vin vihovuvavsya pri dvori Genriha I yakij osobisto posvyativ jogo v licari ta buv vlasnikom chimalih zemel v Angliyi Lankaster i ta Normandiyi grafstvo Morten Okrim togo odruzhennyam zi spadkoyemiceyu Bulonskogo grafstva Stefan pridbav vazhlivij strategichnij punkt na La Manshi j zemli sho ne nalezhali Bulonskim grafam v Angliyi Koronaciya Stefana 1135 1136 rokiv Stefan Bluaskij Negajno pislya smerti korolya Genriha I 1 grudnya 1135 roku Stefan vidpliv do Angliyi Poki v Normandiyi baroni obgovoryuvali pitannya kogo slid obrati nastupnikom Genriha I Stefan pribuv u London de jogo z nathnennyam zustrili miscevi zhiteli j buv progoloshenij korolem Vin negajno pospishiv u Vinchester i zahopiv korolivsku kaznu Vzhe 22 grudnya 1135 roku Stefan buv koronovanij korolem Angliyi Na pochatku nastupnogo roku jogo koronaciya bula viznana papoyu rimskim sho oznachalo zvilnennya anglonormandskoyi aristokratiyi vid provini za nevikonannya klyatvi virnosti danoyi ranishe Matildi Pid chas shodzhennya na tron Stefan vidav hartiyu v yakij obicyav duhovenstvu nevtruchannya koroni do prav cerkvi aristokratiyi pom yakshennya nizki korolivskih zakoniv a prostomu lyudu skasuvannya danskih groshej Uspihu Stefana spriyala pidtrimka yaku nadalo jomu anglijske duhovenstvo Molodshij brat Stefana buv yepiskopom Vinchestera i mav znachnij vpliv v anglijskij cerkvi Na bik Stefana takozh vstali arhiyepiskop Kenterberijskij i faktichnij glava korolivskoyi administraciyi v Angliyi U berezni kvitni 1136 roku na zasidannyah Velikoyi korolivskoyi radi u Vestminsteri j Oksfordi novogo korolya pidtrimala j anglijska aristokratiya vklyuchayuchi zvedenogo brata imperatrici Matildi Viznannya aristokratiyi vimagalo vid Stefana znachnih postupok pershi roki jogo pravlinnya vidznachilis rozdavannyam zemel i bezprecedentnoyu kilkistyu novih grafskih tituliv zapochatkovanih dlya anglijskogo dvoryanstva Agresiya shotlandskogo korolya u 1136 roci bula zupinena cinoyu postupki Karlajlu Donkasteru j volodinnyami Gantingdonskogo grafstva Tim ne menshe pislya ukladennya 1136 roku ugodi mizh korolem i Robertom Glosterskim za svidchennyam suchasnikiv vsya Angliya pidkorilas korolyu Stefanu Vijna v Normandiyi 1137 1140 rokiv Umirotvorennya v Angliyi dozvolilo Stefanu u 1137 roci virushiti v Normandiyu Pislya smerti Genriha I Matilda zakripilas u pivdennij Normandiyi otrimavshi forteci Domfron Alanson i Se Odnak vvedennya v gercogstvo zagoniv Zhoffrua Anzhujskogo yaki pochali rozgrabovuvati normandski zemli sprichiniv hvilyuvannya miscevoyi aristokratiyi Matildi ne vdalos zaluchiti na svij bik dvoryanstvo Kotantenu j Verhnoyi Normandiyi a uspishni diyi zupinili prosuvannya anzhujciv Koli Stefan u berezni 1137 roku visadivsya v Normandiyi vin mig rozrahovuvati na dopomogu antianzhujski nalashtovanogo dvoryanstva pidtrimku korolya Franciyi j grafa Blua a takozh na loyalnist normandskogo duhovenstva Odnak voyenni diyi rozvivalis nevdalo pohid na Arzhanten provalivsya v armiyi pochalis konflikti mizh normandskim licarstvom i flamandskimi najmancyami korolya Do kincya 1137 roku Stefan buv zmushenij povernutis do Angliyi Nastupnogo roku pid kontrol anzhujciv potrapili Bessen Kan i bilsha chastina Kotantenu j do 1140 roku nezvazhayuchi na kontrataki Galerana de Bomona i centralni ta zahidni oblasti Normandiyi viznali vladu Matildi Pochatok vijni v Angliyi 1138 1140 roki Nevdacha v Normandiyi nove vtorgnennya shotlandskih vijsk 1138 roku do Pivnichnoyi Angliyi ta povstannya v Uelsi silno poslabili stanovishe korolya Vzhe vlitku 1138 roku Robert Glosterskij zayaviv pro svij perehid na bik Matildi j pochav pidgotovku do vijni Do nogo nezabarom priyednalos bagato baroniv zahidnih ta pivdennih grafstv Pervinno uspih buv na boci korolya jomu vdalos zahopiti osnovni ukripleni punkti zakolotnikiv v tomu chisli Shrusberi Gereford Duvr i Varem a armiya shotlandskogo korolya Davida I bula rozbita pivnichnoanglijskim opolchennyam u bitvi Shtandartiv Odnak aresht i konfiskaciya majna ta dvoh jogo pleminnikiv yepiskopiv Linkolnskogo ta Elijskogo u 1139 roci pozbavili korolya pidtrimki anglijskogo duhovenstva yaku vin mav z pochatku caryuvannya 30 veresnya togo zh roku v Erandeli visadilas imperatricya Matilda j Robert Glosterskij sho sprichinilo novij pidjom baronskogo zakolotu Robert zakripivsya u Bristoli yakij uprodovzh nastupnogo desyatilittya zalishavsya vijskovim centrom pribichnikiv Matildi Operaciyi korolya u vidpovid buli vkraj nevdalimi Stefan odin za odnim brav u oblogu zamki povstalih baroniv odnak tilki odin iz nih vdalos uzyati Diyi vijsk korolya u 1139 1140 rokah ne mali sistemnosti ta bud yakogo planu sho u poyednanni z nevchasnimi proyavami galantnosti Matildi bulo nadano korolivskij eskort dlya pereyizdu z Erandela v Bristol rizko pogirshilo stanovishe korolya u krayini U kvitni 1139 roku Stefan buv zmushenij postupitis shotlandcyam usim Nortumberlendom sho prodemonstruvalo slabkist korolya U toj samij chas pribichniki Matildi rozgrabuvali Vuster a v listopadi 1139 roku Robert Glosterskij zahopiv Vinchester de znahodilas anglijska korolivska kazna Do seredini 1140 roku Angliya viyavilas rozdilenoyu na dva tabori u zahidnih ta pivdenno zahidnih grafstvah ukripilis pribichniki imperatrici Matildi na choli z Robertom Glosterskim ta Krajnim shidnim forpostom Matildi buv Vollingford nepodalik vid Oksforda yakij boroniv yiyi virnij soratnik Pid vladoyu korolya zalishilis London i shidni grafstva Voyenni diyi velis golovnim chinom na teritoriyi Berkshiru Viltshiru Glostershiru j Oksfordshiru Vijna trivala zi zminnim uspihom suprovodzhuvalas rozgrabuvannyam zemel pidpalami mist oblogami zamkiv i faktichno nabula harakteru vzayemnih grabizhnickih rejdiv unikayuchi bitv feodali z odnogo ta inshogo boku pragnuli zahopiti yakomoga bilshe zdobichi Mayuchi za golovnu metu vlasne zbagachennya a ne politichni perekonannya bagato licariv neodnorazovo perehodili z taboru Matildi u tabir Stefana j nazad b yuchis na boci togo hto bilshe zaplatit Polon korolya i pravlinnya Matildi 1141 rik Imperatricya Matilda U 1140 roci na bik Matildi perejshov graf Chester odin z najsilnishih ta najbagatshih anglonormandskih aristokrativ sho kontrolyuvav ves pivnichnij zahid krayini Naprikinci 1140 roku Ranulf zahopiv Linkoln zhiteli yakogo zvernulis po dopomogu do korolya Stefan pospishiv na pivnich odnak nepodalik vid Linkolna jogo zustrila velika armiya Ranulfa Chesterskogo i Roberta Glosterskogo do skladu yakoyi zokrema vhodili j vallijski zagoni U bitvi pid Linkolnom 2 lyutogo 1141 roku korolivska armiya bula vshent rozbita sam korol Stefan potrapiv u polon Polonenij Stefan buv perevezenij u Bristolskij zamok Matilda j Robert Glosterskij virushili u Vinchester de 8 kvitnya 1141 roku Matilda bula obrana korolevoyu Angliyi Vona prijnyala titul pravitelki Angliyi lat Domina Anglorum ta na choli svoyih zagoniv virushila do Vestminstera de za tradiciyeyu vidbuvalas koronaciya anglijskih monarhiv Mista roztashovani na shlyahu sliduvannya Matildi Vilton Oksford Reding viznali yiyi vladu Londonci sho pidtrimuvali Stefana pid tiskom papskogo legata takozh vidchinili svoyi vorota pered imperatriceyu Odnak brutalnist i zverhnist Matildi yiyi znevaga do miskih privileyiv j vimogi talyi nevdovzi aprichinili zakolot v Londoni Imperatricya bula zmushena tikati v Oksford Bilshe togo u pivdenno zahidnih grafstvah bula sformovana armiya pribichnikiv Stefana na choli yakoyi vstala druzhina korolya Matilda Bulonska Do neyi priyednalas chastina baroniv yaki ranishe pidtrimuvali imperatricyu ale rozcharuvalis u metodah yiyi pravlinnya Vijska Matildi Bulonskoyi vstupili v London a potim rushili na zahid nazustrich armiyi imperatrici 14 veresnya 1141 roku nepodalik vid Vinchestera armiya Matildi Bulonskoyi rozgromila zagoni imperatrici Hocha ostannij vdalos vtekti z polya boyu yiyi brat i lider partiyi yiyi pribichnikiv Robert Glosterskij buv uzyatij u polon 1 listopada 1141 roku Roberta obminyali na korolya Stefana yakij takim chinom otrimav svobodu Restavraciya Stefana 1141 1148 roki Pislya zvilnennya populyarnist Stefana znachno zrosla bagato v chomu zavdyaki zhorstokomu povodzhennyu z nim u v yaznici j oburennyu politikoyu Matildi u period yiyi netrivalogo pravlinnya 7 grudnya u Vestminsteri pid golovuvannyam legata vidbuvsya sinod anglijskoyi cerkvi sho viznav Stefana korolem i prigrozivpribichnikam Matildi vidluchennyam vid cerkvi 25 grudnya vidbulas povtorna koronaciya Stefana Hvoroba korolya na deyakij chas vidklala vidnovlennya vijni ale v seredini 1142 roku koli Robert Glosterskij virushiv u Normandiyu prositi pidkriplen u Zhoffrua Anzhujskogo Stefan perejshov do aktivnih dij Jomu vdalos peremaniti na svij bik Ranulfa de Zhernona a potim zahopiti Varem i vidrizavshi takim chinom Matildu v Oksfordi vid osnovnih sil yiyi prihilnikiv u zahidnih grafstvah 26 veresnya 1142 roku korolivska armiya shturmom vzyala Oksford zachinivshi imperatricyu v Oksfordskomu zamku Obloga zamku trivala tri misyaci dopoki 20 grudnya Matilda ne zdijsnila zuhvalu vtechu z forteci krigoyu Temzi u Vollingford Na pochatku 1143 roku polozhennya stabilizuvalos Prihilniki Matildi zberegli svoyi poziciyi u zahidnih grafstvah de za vislovom suchasnika graf Robert praviv vid morya do morya vid do uzberezhzhya Dorsetu a takozh eksklav u Vollingfordi todi yak centralni ta shidni grafstva perejshli pid kontrol korolya Porazka Stefana u bitvi pid Viltonom 1143 roku j podalsha kapitulyaciya pered vijskami Roberta Glosterskogo ne dozvolili korolyu prodovzhiti nastup na zahid ta u krayini vstanovilas krihka rivnovaga U Normandiyi odnak perevaga vse bilshe shilyalas na bik Matildi anzhujci zahopili Morten Falez Lizye Kutans Sen Lo j pronikli u Veksen Do kincya 1143 roku vijska pribichnikiv Matildi vzyali Sherbur 19 sichnya 1144 roku zdavsya Ruan a nastupnogo dnya v Ruanskomu sobori Zhoffrua Plantagenet buv progoloshenij gercogom Normandiyi Nezvazhayuchi na vstanovlennya vidnosnogo status kvo v Angliyi slabkist korolivskoyi vladi spriyala rozgulu feodalnoyi anarhiyi u shidnih ta centralnih grafstvah Za roki gromadyanskoyi vijni praktichno kozhen anglijskij baron nabuv vlasnu druzhinu yaku chasto vikoristovuvali dlya grabizhnickih nabigiv na zemli susidiv mista chi abatstva Korol ne mav dostatno sil shob vidnoviti poryadok u krayini Tak koli 1143 roku Stefan konfiskuvav volodinnya i zamki Zhoffrua de Mandevilya za jogo stosunki z imperatriceyu Matildoyu toj vtik na ostriv Ili yakij peretvoriv na ukriplenij tabir ta uprodovzh roku terorizuvav okolici rozkradayuchi prilegli zemli v tomu chisli cerkovni ta vbivayuchi miscevih zhiteliv bez rozriznennya stati chi viku Postupovo odnak tabir pribichnikiv imperatrici Matildi poslabshav Zi smertyu u 1143 roci Zhoffrua de Mandevilya u 1144 roci i grafa Roberta u 1147 roci partiya imperatrici vtratila svoyih lideriv Drugij hrestovij pohid sho pochavsya 1146 roku prizviv do vid yizdu v Palestinu bagatoh vplivovih baroniv sho pom yakshilo gostrotu protistoyannya v krayini Hoch na pochatku 1147 roku v Angliyi visadivsya yunij princ Genrih Plantagenet sin Matildi j Zhoffrua Anzhujskogo jomu ne vdalos aktivizuvati diyi svoyih pribichnikiv Nezabarom vin povernuvsya v Normandiyu a na pochatku 1148 roku za nim poyihala imperatricya Matilda Zavershennya vijni 1148 1153 roki Pislya vid yizdu imperatrici Matildi z Angliyi voyenni diyi mizh dvoma partiyami faktichno pripinilis Hocha uprodovzh nastupnih p yati rokiv u krayini periodichno spalahuvali bunti tih chi inshih baroniv v cilomu u krayini vstanovivsya vidnosnij spokij Stefanu tak i ne vdalos vstanoviti kontrol nad usiyeyu aristokratiyeyu Angliyi znachna chastina baroniv zahidnih grafstv vse she mala samostijnist ta vidmovlyalas viznavati Stefana korolem Ne kontrolyuvav Stefan i Pivnichnu Angliyu de volodaryuvali shotlandci i dva najbilshih anglonormandskih baroni graf Chester i graf Lester V inshih chastinah krayini misceva aristokratiya hoch i viznavala vladu korolya faktichno mala povnu svobodu U toj chas yak partiya Matildi v Angliyi zaznala porazki Normandiya z 1144 roku perejshla pid vladu anzhujciv Zhoffrua Plantagenet buv viznanij gercogom Normandiyi v tomu chisli j francuzkim korolem Politika Zhoffrua stala oberezhnishoyu sho dozvolilo jomu nadbati pidtrimku znachnoyi chastini miscevoyi aristokratiyi j duhovenstva U 1150 roci upravlinnya Normandiyeyu bulo peredano jogo sinu princu Genrihu a za rik Zhoffrua pomer Genrih yak pryamij nashadok koroliv Angliyi j gercogiv Normandiyi buv nabagato bilsh prijnyatnoyu kandidaturoyu dlya znati oboma beregami La Manshu nizh jogo mati Matilda j batko Zhoffrua Anzhujskij Pislya vid yizdu Matildi z Angliyi 1149 roku Genrih ocholiv partiyu suprotivnikiv korolya Stefana Pervinno odnak jogo diyi buli malouspishnimi U 1149 roci vin visadivsya u Pivnichnij Angliyi de buv posvyachenij u licari shotlandskim korolem Davidom I ale plan spilnogo z shotlandcyami napadu na Jork provalivsya cherez pidhid velikoyi armiyi Stefana Potim Genrih zakripivsya v Glostershiri ale yedinim rezultatom jogo operacij v comu regioni stalo vzyattya Bridporta v Devoni Vzhe u sichni 1150 roku Genrih povernuvsya do Normandiyi Genrih II Plantagenet Vidnovlennya sprob zavoyuvannya anglijskogo prestolu Genrihu dovelos vidklasti cherez vijnu z francuzkim korolem Lyudovikom VII i smert Zhoffrua Anzhujskogo Odnak u 1152 roci sili Genriha rizko zrosli 18 travnya 1152 roku vin odruzhivsya z Eleonoroyu gercogineyu Akvitaniyi j grafineyu de Puatye v rezultati chogo pid vladu Genriha potrapila bilsha chastina Franciyi Spirayuchis na materialni ta lyudski resursi svoyeyi novoyi derzhavi v sichni 1153 roku Genrih znovu visadivsya v Angliyi Do togo chasu poziciyi Stefana she bilshe poslabilis cherez borotbu yaku vin viv z arhiyepiskopom Kenterberijskim i papoyu rimskim v tomu chisli i shodo mozhlivosti peredachi anglijskogo prestolu svoyemu sinovi Vijska Genriha i Stefana zustrilisya na berezi richki poblizu Prolivnij dosh dezorganizuvav poziciyi korolivskih vijsk i zmusiv Stefana vidstupiti Nevdovzi Genrih otrimav kontrol nad usiyeyu zahidnoyu chastinoyu Angliyi ta projshovshi cherez Ivshem Gloster i Koventri zahopiv Uorik i Lester Potim anzhujci rushili na Vollingford oblozhenij armiyeyu korolya Osterigayuchis povnogo rozgromu Stefan zaproponuvav peremir ya Genrih pogodivsya ta pislya vzyattya Stemforda na pochatku veresnya 1153 roku voyenni diyi pripinilis Vollingfordska ugoda j vocarinnya Genriha II 1153 1154 roki Dokladnishe Vollingfordska ugoda Do kincya 1153 roku Stefan sho vtomivsya vid vijni i vtrativ cikavist do yiyi prodovzhennya pislya smerti svogo sina v serpni 1153 roku pogodivsya na ukladennya mirnoyi ugodi Yiyi umovi sho buli poperedno namicheni u Vollingfordi buli potim sformulovani predstavnikami oboh partij u Vinchesteri v listopadi 1153 roku j ratifikovani gramotami Genriha i Stefana u Vestminsteri Genriha bulo viznano spadkoyemcem anglijskogo prestolu zamist chogo vin garantuvav zberezhennya za Stefana jogo volodin u Normandiyi ta Angliyi i skladannya ommazhu Stefanu svoyimi pribichnikami u zahidnih grafstvah Na pochatku 1154 roku v Oksfordi anglijski baroni prinesli klyatvu virnosti Genrihu yak spadkoyemcyu prestolu a takozh pogodilis znesti vsi zamki nezakonno zvedeni za rokiv gromadyanskoyi vijni Navesni 1154 roku Genrih povernuvsya do Normandiyi de vin i lishavsya poki ne otrimav zvistok pro smert Stefana yaka nastala 25 zhovtnya 1154 roku Vin negajno pribuv do Angliyi j 19 grudnya 1154 roku buv koronovanij korolem Angliyi pid im yam Genriha II zasnuvavshi tim samim novu dinastiyu na anglijskomu prestoli dinastiyu Plantagenetiv Period feodalnoyi anarhiyi zavershivsya pochavsya proces vidrodzhennya silnoyi korolivskoyi vladi j formuvannya Anzhujskoyi imperiyi sho dominuvala u Zahidnij Yevropi uprodovzh drugoyi polovini XII stolittya NaslidkiVpliv na ekonomiku j finansovu sistemu Pitannya vplivu gromadyanskoyi vijni 1135 1154 rokiv na ekonomiku Angliyi ostatochno ne virisheno Chastina doslidnikiv vvazhaye sho period anarhiyi znachno pidirvav gospodarstvo krayini prizviv do rozorennya zemel j padinnya virobnictva Yak pidtverdzhennya ciyeyi tezi zazvichaj navodyatsya dani ocinki anglijskih zemel u 1156 roci dlya obkladannya danskimi grishmi vidpovidno do yakoyi stavka podatku dlya bagatoh oblastej i mist Serednoyi Angliyi bula znizhena u kilka raziv cherez zbitok zavdanij u roki gromadyanskoyi vijni U toj samij chas bagato suchasnih vchenih sperechayutsya z privodu katastrofichnosti naslidkiv gromadyanskoyi vijni dlya ekonomiki Angliyi Vlasne gromadyanska vijna trivala v Angliyi ne bilshe dev yati rokiv z 1139 do 1148 rik u toj chas yak nastupna p yatirichka jmovirno malo chim vidriznyalas vid zvichajnogo stanu u mensh centralizovanih nizh Angliya feodalnih derzhavah Yevropi napriklad u Franciyi Nimechchini Italiyi j nalezhala do epohi anarhiyi lishe za kontrastom z trivalimi periodami silnoyi korolivskoyi vladi v krayini do j pislya pravlinnya Stefana Masove cerkovne budivnictvo vidznachene v Angliyi v seredini XII stolittya takozh svidchit pro te sho vijna ne zavdala znachnogo zbitku statku suspilstva Finansova sistema Angliyi periodu pravlinnya Stefana zalishalas dovoli stabilnoyu Anglijski moneti vikarbuvani za Stefana vidriznyalis povnotoyu vagi nemaye vidomostej pro obkladennya naselennya u cej period danskimi grishmi praktichno ne postrazhdala torgivlya sho koncentruvalas u virnih korolyu mistah shidnih grafstv Pributki Kaznachejstva zvichajno istotno zmenshilis cherez rozdachu Stefanom zemel ta privileyiv baronam yakih vin hotiv zaluchiti na svij bik a robota Palati shahivnici bula dezorganizovana odnak korolyu vdavalos vidnahoditi dodatkovi dzherela finansuvannya vidatkiv na vedennya vijni peredusim shlyahom zajmiv u mist ta styagnennya plati za nadannya hartij volnostej mistam i yarmarkam Politichni naslidki Najvazhlivishim politichnim rezultatom gromadyanskoyi vijni stalo rizke posilennya feodalnoyi aristokratiyi Korol Stefan ta imperatricya Matilda namagayuchis zaluchiti na svij bik baroniv aktivno rozdavali zemelni volodinnya zamki privileyi j tituli Yaksho 1135 roku v Angliyi bulo tilki sim grafiv to do 1142 roku yih chislo dosyaglo 22 V umovah krajnoyi slabkosti korolivskoyi vladi feodali na miscyah peretvorilis majzhe na povnovladnih praviteliv sho utrimuvali u svoyih rukah sudovu j administrativnu sistemu grafstv Isnuyut vidomosti sho najbilshi baroni samostijno styaguvali ta zvilnyali vid podatkiv zboriv i platezhiv za koristuvannya korolivskimi lisami vid svogo imeni vidavali obov yazkovi do vikonannya vkazivki j nakazi Deyaki feodali navit karbuvali vlasnu monetu shopravda ce stosuvalos lishe Pivnichnoyi Angliyi yaka praktichno ne kontrolyuvalas Stefanom Vsevladnist baroniv bulo likvidovano lishe pislya vstupu na anglijskij prestol Genriha II Plantageneta Osnovni uchasniki gromadyanskoyi vijniPribichniki korolya Stefana graf Richmond yepiskop Vinchestera graf Bulonskij Tibo II de Blua graf Shampanskij graf Lester graf Uorik graf Surrej graf Linkoln graf Pembruk arhiyepiskop Kenterberijskij Matilda Bulonska graf Nortgempton arhiyepiskop Kenterberijskij Turstan arhiyepiskop Jorkskij 1 j graf Derbi 2 j graf Derbi Pribichniki imperatrici Matildi graf Oksford Genrih Plantagenet graf Gantingdon David I korol Shotlandiyi graf Kornuoll graf Gereford graf Chester Zhoffrua de Mandevil graf Esseks Zhoffrua Plantagenet graf Hertford graf Somerset graf Solsberi graf Devon graf Gloster graf Linkoln PrimitkiDzhuett S O Zavoyuvannya Angliyi normanami 2003 stor 291 Rizhov K V Vsi monarhi svitu Zahidna Yevropa 2001 stor 82 Alfred Rambo Epoha hrestovih pohodiv 2005 stor 682 683 Rizhov K V Vsi monarhi svitu Zahidna Yevropa 2001 stor 407 Alfred Rambo Epoha hrestovih pohodiv 2005 stor 691 692 Harperska enciklopediya vijskovoyi istoriyi Dyupyuyi R ta Dyupyuyi T Vsi vijni svitovoyi istoriyi Kniga 2 1000 1500 rr 2004 stor 24 Gesta Stephani 1955 Alfred Rambo Epoha hrestovih pohodiv 2005 stor 423 Alfred Rambo Epoha hrestovih pohodiv 2005 stor 693 Istoriya Angliyi 1 10 travnya 2012 u Wayback Machine M Nechitajlov Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2011 Procitovano 14 veresnya 2011 Istoriya Angliyi 10 travnya 2012 u Wayback Machine Chasopis Piterboro 2 9 veresnya 2007 u Wayback Machine Poole A L From Domesday Book to Magna Carta 1087 1216 Oxford 1956 Stenton F The First Century of English Feudalism 1066 1166 Oxford 1962 LiteraturaChasopis Piterboro Istoriya Angliyi 4 10 travnya 2012 u Wayback Machine Orderik Vitalij Cerkovna istoriya Bradbury J Stephen and Matilda The Civil War of 1139 53 Alan Sutton Publishing 1996 Clibnall M The Empress Matilda Queen Consort Queen Mother and Lady of the English Oxford Blackwell 1993 Poole A L From Domesday Book to Magna Carta 1087 1216 Oxford 1956