Граф Пембрук (англ. Earl of Pembroke) — старовинний англійський графський титул, що існує донині. Вперше титул було започатковано 1138 року королем Стефаном Блуаським для представника молодшої лінії . Володіння титулом у Середньовіччі було пов’язано з володінням та значною частиною території Пембрукширу у південно-західному Уельсі. Серед графів Пембрук виділяються такі крупні діячі англійської історії, як , завойовник Ірландії, Вільям Маршал, найбільший державний діяч і регент Англії початку XIII століття, і , вожді баронських війн XIII — початку XIV століть, , лідер Ланкастерів наприкінці війни Червоної та Білої троянди й дядько короля Генріха VII, а також Філіп Герберт, фаворит Якова I й активний учасник Англійської революції XVII століття. Титул маркізи Пембрук носила Анна Болейн, друга дружина короля Генріха VIII й мати Єлизавети I.
З 1551 року донині титул графів Пембрук належить дворянському роду . Чинний власник титулу — сер Вільям Олександр Сідней Герберт, 18-й граф Пембрук (нар. 1978). Йому також належать титули (креація 1605 року, перство Англії), барона Герберта з Кардіффа (1551, перство Англії), барона Герберта з Шерланда (1605, перство Англії) й барона Герберта з Лі (1861, перство Сполученого королівства). Резиденцією графів Пембрук упродовж останніх чотирьохсот років є палац у Вілтширі.
Історія титулу
Графи Пембрук у Середньовіччі
Вперше титул графа Пембрук було започатковано 1138 року в рамках кампанії Стефана Блуаського із залучення на свій бік крупної англійської аристократії для боротьби проти імператриці Матильди. Його було подаровано (пом. 1148), засновнику молодшої лінії і сеньйору (долина Уска в сучасному Монмутширі). Окрім титулу Гілберт де Клер отримав й землі у Пембрукширі, колишні володіння . Син Гілберта де Клера , на прізвисько «Стронгбоу» (пом. 1176), був одним з найбільших баронів Валлійської марки, однак новий король Англії Генріх II відмовився визнати за ним титул графа Пембрук, ймовірно через його участь у громадянській війні 1135—1154 років на боці Стефана Блуаського. У 1169 році Річард Стронгбоу на запрошення скинутого короля Лейнстеру Дермота Мак-Мюрро вирушив на завоювання Ірландії, захопив Вексфорд, Вотерфорд і Дублін та в результаті одруження з дочкою Дермота отримав право на корону королівства Лейнстер. Попри те, що під тиском Генріха II у 1172 році Річард був змушений поступитись своїми завоюваннями королю, він зберіг великі володіння та значний вплив в Ірландії. Спадкоємиця Річарда Стронгбоу Ізабелла де Клер вийшла заміж за Вільяма Маршала (пом. 1219), за яким 1189 року було визнано право на титул графа Пембрук.
Вільям Маршал, на думку сучасників, був найвеличнішим лицарем християнського світу. Він керував королівською армією у період повстань баронів початку XIII століття, був одним з гарантів Великої хартії вольностей 1215 року, а після смерті Іоанна Безземельного здійснював функції регента Англії. Його синни вели активну завойовницьку політику в Уельсі та Ірландії, а (пом. 1234), 3-й граф Пембрук, був одним з лідерів баронської опозиції проти політики Генріха III у 1232—1234 роках. Після смерті у 1245 році останнього представника дому Маршалів чоловічої статі їхні володіння було розділено між спадкоємцями дочок Вільяма Маршала, а титул графа Пембрука повернувся у розпорядження корони.
Третя креація титулу відбулась 1247 року для (пом. 1296) з дому Лузіньянів, брата короля Генріха III, який одружився з онукою Вільяма Маршала. У період Другої баронської війни в Англії Валанс був одним з керівників партії короля і бився проти військ Симона де Монфора. Син Вільяма де Валанса (пом. 1324) виконував функції правителя Шотландії у 1306 році, а згодом брав участь у русі англійських баронів проти Пірса Гавестона. Врешті-решт Аймер де Валанс примирився з Едуардом II, бився разом із ним у битві під Беннокберном 1314 року й керував придушенням виступу .
Після смерті Аймера де Валенса у 1324 році титул графа Пембрука тимчасово припинив існування, поки 1339 року його не було знову започатковано, цього разу для правнука Вільяма де Валанса (пом. 1348). В домі Гастінгсів титул зберігався до 1389 року. У 1414 році графом Пембрук і герцогом Глостер став (пом. 1447), четвертий син англійського короля Генріха IV, по смерті якого титул перейшов до (пом. 1450), герцога Саффолк, фаворита королеви Маргарити Анжуйської, страченого напередодні війни Червоної та Білої троянди.
У 1453 році титулом графа Пембрук було наділено (пом. 1495), брата короля Генріха VI й одного з лідерів партії Ланкастерів. Під час правління Йорків володіння й титули Джаспера Тюдора були конфісковані, а графом Пембрук став (пом. 1469), активний учасник війни Червоної та Білої троянди на боці йоркістів. Син Вільяма Герберта у 1479 році поступився своїм титулом графа Пембрука королю Едуарду IV в обмін на титул і володіння графів Гантінґдона, який у свою чергу присвоїв своєму сину і спадкоємцю Едуарду, принцу Уельському (пом. 1483). У 1485 році, однак, після битви під Босвортом на англійський престол вступив племінник Джаспера Тюдора Генріх VII, в результаті чого титул графа Пембрука було повернено Джасперу. Останній займав посади в адміністрації Генріха VII й у 1485 році йому було надано титул герцога Бедфорда. Після смерті Джаспера у 1495 році без спадкоємців його титули повернулись у розпорядження корони.
У 1533 році король Генріх VIII започаткував титул маркізи Пембрук, який він незадовго до весілля надав своїй другій дружині Анні Болейн. Анна стала матір’ю королеви Єлизавети I, але 1536 року була обезголовлена за наказом свого чоловіка.
Графи Пембрук нового й новітнього часу
Остання креація титулу графа Пембрук відбулась 1551 року. Цим титулом було нагороджено (пом. 1570), сина Річарда, незаконнонародженого сина Вільяма Герберта, йоркістського графа Пембрук, який був одружений з Анною Парр, сестрою шостої дружини Генріха VIII. Вільям Герберт був одним з душоприказників короля Генріха VIII та зберіг значний вплив за часів правління Едуарда VI. Його вважають одним з ініціаторів спроби передачі престолу леді Джейн Грей, однак усвідомивши безперспективність цього задуму, граф Пембрук перейшов на бік королеви Марії, що дозволило йому зберегти свої володіння й титули після страти Джейн Грей. У подальшому Вільям Герберт здійснював функції губернатора Кале і президента та отримав в результаті секуляризації монастирів маєток у Вілтширі, що лишається головною резиденцією графів Пембрук донині. Дружина його сина Генрі Герберта (пом. 1601) — (пом. 1621), знаменита графиня Пембрук, покровителька поетів пізньоєлизаветинської Англії, одна з перших англійських поетес і перекладачок.
Вільям Герберт (пом. 1630), 3-й граф Пембрук, був лордом-камергером і двору короля Якова I, а його брат Філіп (пом. 1650), 4-й граф Пембрук і , свого часу був фаворитом Якова I, а під час англійської революції XVII століття виступав на боці парламенту. Братам Герберт було присвячено «Перше фоліо» робіт Вільяма Шекспіра. Серед їхніх нащадків, які також мали титул графів Пембрук, — Томас Герберт (пом. 1733), 8-й граф Пембрук, лорд-адмірал Англії та її представник на Рісвікському конгресі, та Генрі Герберт (пом. 1750), 9-й граф Пембрук, архітектор Вестмінстерського мосту в Лондоні.
, 11-й граф Пембрук і 8-й граф Монтгомері (1759—1827), у 1808 році одружився другим шлюбом з фрейліною російської імператриці Марії Федорівни, графинею (1783—1856), дочкою російського посла в Англії (з 1784 до 1806 року), графа (1744—1832). В цьому шлюбі народились: син — Сідней Пембрук, 1-й барон Герберт Лі (1810—1861), а також п’ятеро дочок.
Чинний граф Пембрук — сер Вільям Олександр Сідней Герберт (нар. 1978), є 18-м графом Пембрук і 15-м графом Монтгомері. Оскільки він поки не має нащадків, спадкоємцем обох графських титулів вважається його далекий родич Георг Реджинальд Олівер Моліне Герберт, , нащадок молодшого сина восьмого графа Пембрук.
Список графів та маркізів Пембрук
Граф Пембрук, перша креація (1138)
- (1100—1147);
- (1130—1176), лорд , син попереднього;
- Гілберт де Клер, 3-й граф Пембрук (1173—1185), син попереднього, у володіння землями й титулами не вступив, померши в дитинстві.
Граф Пембрук, друга креація (1189)
- Вільям Маршал, 1-й граф Пембрук (1146—1219), чоловік Ізабелли де Клер, дочки Річарда Стронгбоу;
- (1190—1231), Англії, син попереднього;
- (1191—1234), лорд-маршал Англії, брат попереднього;
- (пом. 1241), лорд-маршал Англії, брат попереднього;
- (1191—1245), лорд-маршал Англії, брат попереднього;
- (пом. 1245), лорд-маршал Англії, брат попереднього.
Граф Пембрук, третя креація (1247)
- (бл. 1225—1296), син , одноутробний брат короля Генріха III, чоловік онуки Вільяма Маршала, 1-го графа Пембрук;
- (1270—1324), син попереднього.
Граф Пембрук, четверта креація (1339)
- (1318—1348), правнук Вільяма де Валанса;
- (1347—1375), син попереднього;
- (1375—1389), син попереднього.
Граф Пембрук, п’ята креація (1414)
- (1390—1447), (з 1414), син Генріха IV, короля Англії.
Граф Пембрук, шоста креація (1447)
- (1396—1450), герцог Саффолк (з 1448).
Граф Пембрук, сьома креація (1452)
- (бл. 1431—1495), герцог Бедфорд (з 1485), титул графа Пембрук конфісковано 1461 року, відновлено 1485 року.
Граф Пембрук, восьма креація (1468)
- (1423—1469);
- (пом. 1491), від титулу відмовився 1479 року.
Граф Пембрук, дев’ята креація (1479)
- Едуард Плантагенет (1470—1483), принц Уельський (з 1470), король Англії під ім’ям Едуарда V у 1483 році.
Маркіза Пембрук (1533)
- Анна Болейн (1507—1536), друга дружина короля Генріха VIII.
Граф Пембрук, десята креація (1551)
- (1506—1570), син Річарда Герберта, незаконнонародженого сина Вільяма Герберта, 1-го графа Пембрук;
- (1534—1601), син попереднього;
- Вільям Герберт, 3-й граф Пембрук (1580—1630), син попереднього;
- Філіп Герберт, 4-й граф Пембрук (1584—1649), (з 1605), брат попереднього;
- і (1621—1669), син попереднього;
- і (1642—1674), син попереднього;
- і (бл. 1652—1683), брат попереднього;
- і (1656—1732), брат попереднього;
- і (1693—1750), син попереднього;
- і (1734—1794), син попереднього;
- і 8-й граф Монтгомері (1759—1827), син попереднього;
- Роберт Генрі Герберт, 12-й граф Пембрук і 9-й граф Монтгомері (1791—1862), син попереднього;
- Георг Герберт, 13-й граф Пембрук і 10-й граф Монтгомері (1850—1895), правнук Генрі Герберта, 10-го графа Пембрук, син Сіднея, 1-го барона Лі (1810—1861)
- Сідней Герберт, 14-й граф Пембрук й 11-й граф Монтгомері (1853—1913), брат попереднього;
- Реджинальд Герберт, 15-й граф Пембрук і 12-й граф Монтгомері (1880—1960), син попереднього;
- Сідней Герберт, 16-й граф Пембрук і 13-й граф Монтгомері (1906—1969), син попереднього;
- Генрі Герберт, 17-й граф Пембрук і 14-й граф Монтгомері (1939—2003), син попереднього;
- Вільям Олександр Сідней Герберт, 18-й граф Пембрук і 15-й граф Монтгомері (нар. 1978);
- Спадкоємець титулів: Георг Реджинальд Олівер Моліне Герберт, (нар. 1958), нащадок молодшого сина Томаса Герберта, 8-го графа Пембрук.
Посилання
- ThePeerage.com [ 14 квітня 2003 у Wayback Machine.]
- Ранні графи Пембрук [Архівовано 1 квітня 2012 у WebCite]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Graf Pembruk angl Earl of Pembroke starovinnij anglijskij grafskij titul sho isnuye donini Vpershe titul bulo zapochatkovano 1138 roku korolem Stefanom Bluaskim dlya predstavnika molodshoyi liniyi Volodinnya titulom u Serednovichchi bulo pov yazano z volodinnyam ta znachnoyu chastinoyu teritoriyi Pembrukshiru u pivdenno zahidnomu Uelsi Sered grafiv Pembruk vidilyayutsya taki krupni diyachi anglijskoyi istoriyi yak zavojovnik Irlandiyi Vilyam Marshal najbilshij derzhavnij diyach i regent Angliyi pochatku XIII stolittya i vozhdi baronskih vijn XIII pochatku XIV stolit lider Lankasteriv naprikinci vijni Chervonoyi ta Biloyi troyandi j dyadko korolya Genriha VII a takozh Filip Gerbert favorit Yakova I j aktivnij uchasnik Anglijskoyi revolyuciyi XVII stolittya Titul markizi Pembruk nosila Anna Bolejn druga druzhina korolya Genriha VIII j mati Yelizaveti I rodova rezidenciya suchasnih grafiv Pembruk rezidenciya rannih grafiv Pembruk Z 1551 roku donini titul grafiv Pembruk nalezhit dvoryanskomu rodu Chinnij vlasnik titulu ser Vilyam Oleksandr Sidnej Gerbert 18 j graf Pembruk nar 1978 Jomu takozh nalezhat tituli kreaciya 1605 roku perstvo Angliyi barona Gerberta z Kardiffa 1551 perstvo Angliyi barona Gerberta z Sherlanda 1605 perstvo Angliyi j barona Gerberta z Li 1861 perstvo Spoluchenogo korolivstva Rezidenciyeyu grafiv Pembruk uprodovzh ostannih chotirohsot rokiv ye palac u Viltshiri Istoriya tituluGrafi Pembruk u Serednovichchi Vpershe titul grafa Pembruk bulo zapochatkovano 1138 roku v ramkah kampaniyi Stefana Bluaskogo iz zaluchennya na svij bik krupnoyi anglijskoyi aristokratiyi dlya borotbi proti imperatrici Matildi Jogo bulo podarovano pom 1148 zasnovniku molodshoyi liniyi i senjoru dolina Uska v suchasnomu Monmutshiri Okrim titulu Gilbert de Kler otrimav j zemli u Pembrukshiri kolishni volodinnya Sin Gilberta de Klera na prizvisko Strongbou pom 1176 buv odnim z najbilshih baroniv Vallijskoyi marki odnak novij korol Angliyi Genrih II vidmovivsya viznati za nim titul grafa Pembruk jmovirno cherez jogo uchast u gromadyanskij vijni 1135 1154 rokiv na boci Stefana Bluaskogo U 1169 roci Richard Strongbou na zaproshennya skinutogo korolya Lejnsteru Dermota Mak Myurro virushiv na zavoyuvannya Irlandiyi zahopiv Veksford Voterford i Dublin ta v rezultati odruzhennya z dochkoyu Dermota otrimav pravo na koronu korolivstva Lejnster Popri te sho pid tiskom Genriha II u 1172 roci Richard buv zmushenij postupitis svoyimi zavoyuvannyami korolyu vin zberig veliki volodinnya ta znachnij vpliv v Irlandiyi Spadkoyemicya Richarda Strongbou Izabella de Kler vijshla zamizh za Vilyama Marshala pom 1219 za yakim 1189 roku bulo viznano pravo na titul grafa Pembruk Vilyam Marshal na turniri Ilyustraciya z Istoriyi Matviya Parizkogo Vilyam Marshal na dumku suchasnikiv buv najvelichnishim licarem hristiyanskogo svitu Vin keruvav korolivskoyu armiyeyu u period povstan baroniv pochatku XIII stolittya buv odnim z garantiv Velikoyi hartiyi volnostej 1215 roku a pislya smerti Ioanna Bezzemelnogo zdijsnyuvav funkciyi regenta Angliyi Jogo sinni veli aktivnu zavojovnicku politiku v Uelsi ta Irlandiyi a pom 1234 3 j graf Pembruk buv odnim z lideriv baronskoyi opoziciyi proti politiki Genriha III u 1232 1234 rokah Pislya smerti u 1245 roci ostannogo predstavnika domu Marshaliv cholovichoyi stati yihni volodinnya bulo rozdileno mizh spadkoyemcyami dochok Vilyama Marshala a titul grafa Pembruka povernuvsya u rozporyadzhennya koroni Tretya kreaciya titulu vidbulas 1247 roku dlya pom 1296 z domu Luzinyaniv brata korolya Genriha III yakij odruzhivsya z onukoyu Vilyama Marshala U period Drugoyi baronskoyi vijni v Angliyi Valans buv odnim z kerivnikiv partiyi korolya i bivsya proti vijsk Simona de Monfora Sin Vilyama de Valansa pom 1324 vikonuvav funkciyi pravitelya Shotlandiyi u 1306 roci a zgodom brav uchast u rusi anglijskih baroniv proti Pirsa Gavestona Vreshti resht Ajmer de Valans primirivsya z Eduardom II bivsya razom iz nim u bitvi pid Bennokbernom 1314 roku j keruvav pridushennyam vistupu Pislya smerti Ajmera de Valensa u 1324 roci titul grafa Pembruka timchasovo pripiniv isnuvannya poki 1339 roku jogo ne bulo znovu zapochatkovano cogo razu dlya pravnuka Vilyama de Valansa pom 1348 V domi Gastingsiv titul zberigavsya do 1389 roku U 1414 roci grafom Pembruk i gercogom Gloster stav pom 1447 chetvertij sin anglijskogo korolya Genriha IV po smerti yakogo titul perejshov do pom 1450 gercoga Saffolk favorita korolevi Margariti Anzhujskoyi strachenogo naperedodni vijni Chervonoyi ta Biloyi troyandi U 1453 roci titulom grafa Pembruk bulo nadileno pom 1495 brata korolya Genriha VI j odnogo z lideriv partiyi Lankasteriv Pid chas pravlinnya Jorkiv volodinnya j tituli Dzhaspera Tyudora buli konfiskovani a grafom Pembruk stav pom 1469 aktivnij uchasnik vijni Chervonoyi ta Biloyi troyandi na boci jorkistiv Sin Vilyama Gerberta u 1479 roci postupivsya svoyim titulom grafa Pembruka korolyu Eduardu IV v obmin na titul i volodinnya grafiv Gantingdona yakij u svoyu chergu prisvoyiv svoyemu sinu i spadkoyemcyu Eduardu princu Uelskomu pom 1483 U 1485 roci odnak pislya bitvi pid Bosvortom na anglijskij prestol vstupiv pleminnik Dzhaspera Tyudora Genrih VII v rezultati chogo titul grafa Pembruka bulo poverneno Dzhasperu Ostannij zajmav posadi v administraciyi Genriha VII j u 1485 roci jomu bulo nadano titul gercoga Bedforda Pislya smerti Dzhaspera u 1495 roci bez spadkoyemciv jogo tituli povernulis u rozporyadzhennya koroni U 1533 roci korol Genrih VIII zapochatkuvav titul markizi Pembruk yakij vin nezadovgo do vesillya nadav svoyij drugij druzhini Anni Bolejn Anna stala matir yu korolevi Yelizaveti I ale 1536 roku bula obezgolovlena za nakazom svogo cholovika Grafi Pembruk novogo j novitnogo chasu Ostannya kreaciya titulu grafa Pembruk vidbulas 1551 roku Cim titulom bulo nagorodzheno pom 1570 sina Richarda nezakonnonarodzhenogo sina Vilyama Gerberta jorkistskogo grafa Pembruk yakij buv odruzhenij z Annoyu Parr sestroyu shostoyi druzhini Genriha VIII Vilyam Gerbert buv odnim z dushoprikaznikiv korolya Genriha VIII ta zberig znachnij vpliv za chasiv pravlinnya Eduarda VI Jogo vvazhayut odnim z iniciatoriv sprobi peredachi prestolu ledi Dzhejn Grej odnak usvidomivshi bezperspektivnist cogo zadumu graf Pembruk perejshov na bik korolevi Mariyi sho dozvolilo jomu zberegti svoyi volodinnya j tituli pislya strati Dzhejn Grej U podalshomu Vilyam Gerbert zdijsnyuvav funkciyi gubernatora Kale i prezidenta ta otrimav v rezultati sekulyarizaciyi monastiriv mayetok u Viltshiri sho lishayetsya golovnoyu rezidenciyeyu grafiv Pembruk donini Druzhina jogo sina Genri Gerberta pom 1601 pom 1621 znamenita grafinya Pembruk pokrovitelka poetiv piznoyelizavetinskoyi Angliyi odna z pershih anglijskih poetes i perekladachok rosijska grafinya Pembruk Vilyam Gerbert pom 1630 3 j graf Pembruk buv lordom kamergerom i dvoru korolya Yakova I a jogo brat Filip pom 1650 4 j graf Pembruk i svogo chasu buv favoritom Yakova I a pid chas anglijskoyi revolyuciyi XVII stolittya vistupav na boci parlamentu Bratam Gerbert bulo prisvyacheno Pershe folio robit Vilyama Shekspira Sered yihnih nashadkiv yaki takozh mali titul grafiv Pembruk Tomas Gerbert pom 1733 8 j graf Pembruk lord admiral Angliyi ta yiyi predstavnik na Risvikskomu kongresi ta Genri Gerbert pom 1750 9 j graf Pembruk arhitektor Vestminsterskogo mostu v Londoni 11 j graf Pembruk i 8 j graf Montgomeri 1759 1827 u 1808 roci odruzhivsya drugim shlyubom z frejlinoyu rosijskoyi imperatrici Mariyi Fedorivni grafineyu 1783 1856 dochkoyu rosijskogo posla v Angliyi z 1784 do 1806 roku grafa 1744 1832 V comu shlyubi narodilis sin Sidnej Pembruk 1 j baron Gerbert Li 1810 1861 a takozh p yatero dochok Chinnij graf Pembruk ser Vilyam Oleksandr Sidnej Gerbert nar 1978 ye 18 m grafom Pembruk i 15 m grafom Montgomeri Oskilki vin poki ne maye nashadkiv spadkoyemcem oboh grafskih tituliv vvazhayetsya jogo dalekij rodich Georg Redzhinald Oliver Moline Gerbert nashadok molodshogo sina vosmogo grafa Pembruk Spisok grafiv ta markiziv PembrukGerb domu MarshalGerb domu de ValansGerb domu GastingsGerb Gemfri Lankastera grafa PembrukGerb Dzhaspera Tyudora grafa PembrukGraf Pembruk persha kreaciya 1138 1100 1147 1130 1176 lord sin poperednogo Gilbert de Kler 3 j graf Pembruk 1173 1185 sin poperednogo u volodinnya zemlyami j titulami ne vstupiv pomershi v ditinstvi Graf Pembruk druga kreaciya 1189 Vilyam Marshal 1 j graf Pembruk 1146 1219 cholovik Izabelli de Kler dochki Richarda Strongbou 1190 1231 Angliyi sin poperednogo 1191 1234 lord marshal Angliyi brat poperednogo pom 1241 lord marshal Angliyi brat poperednogo 1191 1245 lord marshal Angliyi brat poperednogo pom 1245 lord marshal Angliyi brat poperednogo Graf Pembruk tretya kreaciya 1247 bl 1225 1296 sin odnoutrobnij brat korolya Genriha III cholovik onuki Vilyama Marshala 1 go grafa Pembruk 1270 1324 sin poperednogo Graf Pembruk chetverta kreaciya 1339 1318 1348 pravnuk Vilyama de Valansa 1347 1375 sin poperednogo 1375 1389 sin poperednogo Graf Pembruk p yata kreaciya 1414 1390 1447 z 1414 sin Genriha IV korolya Angliyi Graf Pembruk shosta kreaciya 1447 1396 1450 gercog Saffolk z 1448 Graf Pembruk soma kreaciya 1452 bl 1431 1495 gercog Bedford z 1485 titul grafa Pembruk konfiskovano 1461 roku vidnovleno 1485 roku Graf Pembruk vosma kreaciya 1468 1423 1469 pom 1491 vid titulu vidmovivsya 1479 roku Graf Pembruk dev yata kreaciya 1479 Eduard Plantagenet 1470 1483 princ Uelskij z 1470 korol Angliyi pid im yam Eduarda V u 1483 roci Markiza Pembruk 1533 Anna Bolejn 1507 1536 druga druzhina korolya Genriha VIII Graf Pembruk desyata kreaciya 1551 1506 1570 sin Richarda Gerberta nezakonnonarodzhenogo sina Vilyama Gerberta 1 go grafa Pembruk 1534 1601 sin poperednogo Vilyam Gerbert 3 j graf Pembruk 1580 1630 sin poperednogo Filip Gerbert 4 j graf Pembruk 1584 1649 z 1605 brat poperednogo i 1621 1669 sin poperednogo i 1642 1674 sin poperednogo i bl 1652 1683 brat poperednogo i 1656 1732 brat poperednogo i 1693 1750 sin poperednogo i 1734 1794 sin poperednogo i 8 j graf Montgomeri 1759 1827 sin poperednogo Robert Genri Gerbert 12 j graf Pembruk i 9 j graf Montgomeri 1791 1862 sin poperednogo Georg Gerbert 13 j graf Pembruk i 10 j graf Montgomeri 1850 1895 pravnuk Genri Gerberta 10 go grafa Pembruk sin Sidneya 1 go barona Li 1810 1861 Sidnej Gerbert 14 j graf Pembruk j 11 j graf Montgomeri 1853 1913 brat poperednogo Redzhinald Gerbert 15 j graf Pembruk i 12 j graf Montgomeri 1880 1960 sin poperednogo Sidnej Gerbert 16 j graf Pembruk i 13 j graf Montgomeri 1906 1969 sin poperednogo Genri Gerbert 17 j graf Pembruk i 14 j graf Montgomeri 1939 2003 sin poperednogo Vilyam Oleksandr Sidnej Gerbert 18 j graf Pembruk i 15 j graf Montgomeri nar 1978 Spadkoyemec tituliv Georg Redzhinald Oliver Moline Gerbert nar 1958 nashadok molodshogo sina Tomasa Gerberta 8 go grafa Pembruk PosilannyaThePeerage com 14 kvitnya 2003 u Wayback Machine Ranni grafi Pembruk Arhivovano 1 kvitnya 2012 u WebCite