Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Війна Червоної та Білої троянд (англ. War(s) of the Roses) — низка військових конфліктів у Англії між родинами Ланкастерів та Йорків у період між 1455 та 1486 роками. Війна закінчилася встановленням на англійському троні династії Тюдорів.
| Війна Червоної та Білої троянд | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сцена з п'єси Шекспіра «Генріх VI», де фракції обирають червоні або білі троянди. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Ланкастери та їхні прихильники |  Йорки та їхні прихильники | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Генріх VI Едуард Вестмінстерський Генріх VII | Річард Едуард IV Річард III | ||||||
| Втрати | |||||||
| 105 000 загиблих | |||||||
Свою назву війна одержала від символів родин Йорків та Ланкастерів. Назва, мабуть, не вживалася в 16-му столітті, а стала популярною після публікації роману Вальтера Скотта «Анна Геєрштейнська». Вальтер Скот використав епізод із п'єси Шекспіра «Генріх VI. Частина 1», в якому ворожі один одному претенденти на престол вибирають кольори своїх троянд.
Передісторія конфлікту
Підвалини династичної боротьби були закладені англійським королем Едуардом III, який не призначив своїм спадкоємцем малолітнього Річарда II, сина Едуарда Чорного Принца, всупереч існуючій на той час традиції, в обхід свого четвертого сина Джона Гонта, 1-го герцога Ланкастерського. Сам Джон Гонт користувався великим впливом під час правління свого малолітнього племінника Річарда II, яке відзначалося тривалими періодами політичної нестабільності, не виступаючи при цьому відкрито на стороні супротивників Річарда. Конфлікт між Йорками та Ланкастерами розпочався, коли у 1399 році Річард оголосив про конфіскацію спадщини свого покійного дядька, герцога Ланкастерського Джона Гонта, у його сина Генріха Болінгброка, за рік до того відправленого у вигнання за виступ проти короля. У відповідь герцог Ланкастерський Генрі Болінгброк скинув із трону короля Річарда II. Скинувши короля, Генріх Болінгброк коронувався як король Генріх IV.
Оскільки Болінгброк був нащадком тільки четвертого сина короля Едуарда III, його права на трон теж були сумнівними, оскільки третій, на той час теж уже покійний, син короля Едуарда III , 1-й герцог Кларенс мав живих спадкоємців. Проте син Генріха, король Генріх V, здобув численні перемоги у ході Столітньої війни, а тому мав популярність серед народу й знаті, й питання про законність наслідування на певний час забулося. Однак Генріх V несподівано помер у 1422 році, коли його синові Генріху VI було тільки 9 місяців.
Після смерті дядька Джона в 1435 році молодий король опинився в оточенні поганих радників. Справи в Англії складалися кепсько, англійці програвали війну. У 1453 році капітуляція англійського гарнізону в Бордо поклала кінець Столітній війні і до Англії ринули тисячі досвідчених солдатів, які в свою чергу стали одним з елементів нестабільності та швидко поповнили табори протиборчих сторін. Генріх одружився із Маргарет Анжуйською і потрапив під її сильний вплив. Крім того, він вряди-годи втрачав здоровий глузд (зокрема, нібито визнав своїми родичами майбутнього Генрі Тюдора (майбутнього Генріха VII) та його дядька Джаспера Тюдора). Як наслідок, його популярність в Англії впала, й нащадок третього сина короля Едуарда III герцог Йоркський Річард отримав підтримку англійської знаті.
Таким чином слабкість королівської влади, її сумнівна легітимність, велика кількість вивільнених солдатів та поразка в Столітній війні стали тими обставинами, що призвели до тривалого, кривавого конфлікту.
Основні дії почалися 1455 року, але конфлікти почалися 1452 року за рік до закінчення Столітньої війни.
Соціальний склад учасників конфлікту. Збройні сили сторін
У конфлікті брали участь головним чином представники англійської феодальної аристократії з загонами своїх слуг і прихильників, а також незначне число іноземних найманців. Підтримка протиборчих сторін значною мірою визначалася династичними чинниками. Так звана система була одним з головних чинників, що вплинули на падіння авторитету і впливу королівської влади і ескалацію збройного конфлікту. Служба сеньйору в обмін на землі і подарунки залишалася як і раніше важливою, проте визначалася не феодальною традицією, а підтримкою феодалом будь-якої з протиборчих фракцій, яка, в свою чергу, і протегувала йому за це. Перехід на службу феодалів великим магнатам через особисті амбіції, спрагу наживи і вигідні шлюби давав ґрунт для зростання перекидництва і зрад, які часто вирішували результат багатьох битв.
Армії сторін були представлені численними феодальними загонами професійних воїнів, а також загонами воїнів, призваних на війну спеціальними королівськими наказами, які давали право пред'явнику документа скликати і озброювати воїнів від імені короля або великого магната. Воїни з нижчих соціальних верств були головним чином лучниками і білменами (воїнами, озброєними традиційною англійською держаковою зброєю білом (білгуком) — різновидом італійської гвізарми). Кількість лучників традиційно перевищувала кількість латників в пропорції 3:1. Воїни за традицією билися пішими, кіннота використовувалася лише для розвідки і збору провізії і фуражу, а також для пересування. Англійці раніше французів стали використовувати в боях лицарів, які поряд з мечами користувалися ударною, держаковою або комбінованою зброєю, зокрема, полексами. Воєначальники часто також спішувалися, щоб надихнути своїх прихильників. В арміях фракцій у великій кількості стала з'являтися артилерія, а також ручна вогнепальна зброя у вигляді запозичених у французів ручних кулеврин.
Військові дії
Хоча сутички між прихильниками Йорка й Ланкастера відбувалися й раніше, першою серйозною битвою стала , в якій перемогу здобув Йорк. В битві загинуло кілька визначних ланкастерців, короля взяли в полон. Однак Ланкастер, підбурюваний Маргарет Анжуйською, не складав зброї. Після недовгого затишшя бої відновилися в 1459 році. Герцог Йоркський змушений був утікати з країни, але його союзник граф Ворік ввів у Англію війська, дислоковані в Кале й захопив Генріха в полон у . Йорк повернувся в країну й став протектором Англії. Маргарет зі своїми найстійкішими прихильниками збирали сили на півночі Англії, а коли Йорк вирушив на північ, щоб придушити їхній опір, то загинув в 1460 році. Військо ланкастерців пішло на південь і відвоювало безпорадного Генріха в . Проте вони не зуміли окупувати Лондон й урешті-решт відступили на північ. Найстарший син Йорка був проголошений королем Едуардом IV. У 1461 році, зібравши своїх прихильників, він здобув переконливу перемогу у битві під Таутоном.
Після придушення невеликого ланкастерського заколоту в 1464 році, Генріх VI знову потрапив до рук йоркців. Проте Едуард IV посварився із своїм головним радником і союзником Воріком, якого прозивали творцем королів. Висуваючи на важливі посади родичів своєї дружини Єлизавети Вудвіл, з якою король одружився потайки, він також розсердив багатьох своїх друзів та родичів. Ворік спочатку намагався замінити Едуарда молодшим братом Джорджем, герцогом Кларенським, а потім відновити на троні Генріха. Як наслідок, два роки пройшли в боротьбі із змінним успіхом для обох сторін, аж нарешті в 1471 році Едуард отримав вирішальну перемогу. Ворік та спадкоємець ланкастерів, принц Уельський Едуард, загинули. Одразу ж потому вбили й колишнього короля Генріха VI.
Настав період відносного миру, та в 1483 Едуард IV несподівано помер. Його брат Річард Глостер одразу ж виступив, щоб завадити непопулярній родині Вудвіль захопити у свої руки владу при малолітньому синові померлого короля Едуарда V. Після виступу єпископа Батського Стиллінгтона парламент визнав незаконність шлюбу Едуарда IV та оголосив його дітей народженими поза шлюбом, після чого Глостер змушений був стати королем Річардом III, оскільки діти герцога Кларенса ще раніше були виключені з черги спадкоємців престолу. З Франції надходили запущені Джоном Мортоном, єпископом Ілійським, чутки, нібито Річард наказав убити принца Едуарда та його молодшого брата. Врешті-решт Генрі Тюдор, що вважався далеким родичем ланкастерських королів (сучасна генетична експертиза, втім, спростувала цей факт), якому, проте, у спадок перейшло право на трон, зумів здобути перемогу. Річард III був убитий у битві при Босворті в 1485 році. Тюдор без читання скасував парламентський акт, що проголошував дітей Едуарда IV бастардами та одружився з його старшою дочкою для додаткової легітимізації своєї влади. Багато дослідників погоджуються, що саме Тюдор віддав наказ вбити принців, оскільки скасування парламентського акту автоматично робила принца Едуарда королем.
Прихильники родини Йорків повстали в 1487 році, але зазнали невдачі. Спорадичні бунти продовжувалися до 1499 року.
За тридцять років громадянської війни загинуло близько чверті населення країни, 80 сеньйорів королівської крові, безліч феодальних родів. Також за тридцять років військові дії тривали всього 460 днів. Знать, що вела свій родовід від завойовників-норманів, у цілому була знищена. Генрі Тюдор коронувався як Генріх VII і заснував нову династію. Він одружився з дочкою Едуарда IV Єлизаветою, спадкоємицею дому Йорків. Династія Тюдорів правила до 1603 року. А символом династії Тюдорів стала Біло-Червона троянда.
Війна Червоної та Білої троянд у мистецтві
Тема цієї жорстокої війни не одне століття хвилює творчі особистості. Крім історичних праць, її розкривають і багато художніх творів, серед яких:
- Вільям Шекспір. П'єси «Генріх VI (частина перша)», «Генріх VI (частина друга)», «Генріх VI (частина третя)», «Річард ІІІ» (усі 1591).
- Роберт Льюїс Стівенсон. Повість «Чорна стріла» (1883).
- Ронді Едвардс. Романи «Лиш крапля співчуття» (Some Touch of Pity, 1976) та «Колесо фортуни» (Fortune's Wheel, 1978).
- Шарон Кей Пенман. Роман «У сонячному сяйві: історія Річарда ІІІ» (The Sunne In Splendour: A Novel of Richard III, 1982).
- Джин Плейді. Роман «Королева по неволі: історія Анни з Йорку» (The Reluctant Queen: The Story of Anne of York, 1990).
- Сімона Вілар. Тетралогія «Анна Невіль» (1993—1994).
Крім того, існує комп'ютерна гра «War of the Roses», розроблена за мотивами історичних подій.
Примітки
- Доэрти Мартин Дж. Война Алой и Белой розы. — Нур-Султан, 2019. — С. 60–62.
Джерела
- Средневековый мир в терминах, именах и названиях. — Минск: Беларусь, 1998.
Посилання
- Червоної та Білої троянд війна 1455-85 // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vijna Chervonoyi ta Biloyi troyand angl War s of the Roses nizka vijskovih konfliktiv u Angliyi mizh rodinami Lankasteriv ta Jorkiv u period mizh 1455 ta 1486 rokami Vijna zakinchilasya vstanovlennyam na anglijskomu troni dinastiyi Tyudoriv Vijna Chervonoyi ta Biloyi troyand Scena z p yesi Shekspira Genrih VI de frakciyi obirayut chervoni abo bili troyandi Scena z p yesi Shekspira Genrih VI de frakciyi obirayut chervoni abo bili troyandi Data 1455 1486 Misce Angliya Rezultat Prihid do vladi Tyudoriv Storoni Lankasteri ta yihni prihilniki Jorki ta yihni prihilniki Komanduvachi Genrih VI Eduard Vestminsterskij Genrih VII Richard Eduard IV Richard III Vtrati 105 000 zagiblih Simvoli rodin Jorkiv i Lankasteriv bila i chervona troyandi Svoyu nazvu vijna oderzhala vid simvoliv rodin Jorkiv ta Lankasteriv Nazva mabut ne vzhivalasya v 16 mu stolitti a stala populyarnoyu pislya publikaciyi romanu Valtera Skotta Anna Geyershtejnska Valter Skot vikoristav epizod iz p yesi Shekspira Genrih VI Chastina 1 v yakomu vorozhi odin odnomu pretendenti na prestol vibirayut kolori svoyih troyand Peredistoriya konfliktuPidvalini dinastichnoyi borotbi buli zakladeni anglijskim korolem Eduardom III yakij ne priznachiv svoyim spadkoyemcem malolitnogo Richarda II sina Eduarda Chornogo Princa vsuperech isnuyuchij na toj chas tradiciyi v obhid svogo chetvertogo sina Dzhona Gonta 1 go gercoga Lankasterskogo Sam Dzhon Gont koristuvavsya velikim vplivom pid chas pravlinnya svogo malolitnogo pleminnika Richarda II yake vidznachalosya trivalimi periodami politichnoyi nestabilnosti ne vistupayuchi pri comu vidkrito na storoni suprotivnikiv Richarda Konflikt mizh Jorkami ta Lankasterami rozpochavsya koli u 1399 roci Richard ogolosiv pro konfiskaciyu spadshini svogo pokijnogo dyadka gercoga Lankasterskogo Dzhona Gonta u jogo sina Genriha Bolingbroka za rik do togo vidpravlenogo u vignannya za vistup proti korolya U vidpovid gercog Lankasterskij Genri Bolingbrok skinuv iz tronu korolya Richarda II Skinuvshi korolya Genrih Bolingbrok koronuvavsya yak korol Genrih IV Oskilki Bolingbrok buv nashadkom tilki chetvertogo sina korolya Eduarda III jogo prava na tron tezh buli sumnivnimi oskilki tretij na toj chas tezh uzhe pokijnij sin korolya Eduarda III 1 j gercog Klarens mav zhivih spadkoyemciv Prote sin Genriha korol Genrih V zdobuv chislenni peremogi u hodi Stolitnoyi vijni a tomu mav populyarnist sered narodu j znati j pitannya pro zakonnist nasliduvannya na pevnij chas zabulosya Odnak Genrih V nespodivano pomer u 1422 roci koli jogo sinovi Genrihu VI bulo tilki 9 misyaciv Pislya smerti dyadka Dzhona v 1435 roci molodij korol opinivsya v otochenni poganih radnikiv Spravi v Angliyi skladalisya kepsko anglijci progravali vijnu U 1453 roci kapitulyaciya anglijskogo garnizonu v Bordo poklala kinec Stolitnij vijni i do Angliyi rinuli tisyachi dosvidchenih soldativ yaki v svoyu chergu stali odnim z elementiv nestabilnosti ta shvidko popovnili tabori protiborchih storin Genrih odruzhivsya iz Margaret Anzhujskoyu i potrapiv pid yiyi silnij vpliv Krim togo vin vryadi godi vtrachav zdorovij gluzd zokrema nibito viznav svoyimi rodichami majbutnogo Genri Tyudora majbutnogo Genriha VII ta jogo dyadka Dzhaspera Tyudora Yak naslidok jogo populyarnist v Angliyi vpala j nashadok tretogo sina korolya Eduarda III gercog Jorkskij Richard otrimav pidtrimku anglijskoyi znati Takim chinom slabkist korolivskoyi vladi yiyi sumnivna legitimnist velika kilkist vivilnenih soldativ ta porazka v Stolitnij vijni stali timi obstavinami sho prizveli do trivalogo krivavogo konfliktu Osnovni diyi pochalisya 1455 roku ale konflikti pochalisya 1452 roku za rik do zakinchennya Stolitnoyi vijni Socialnij sklad uchasnikiv konfliktu Zbrojni sili storinU konflikti brali uchast golovnim chinom predstavniki anglijskoyi feodalnoyi aristokratiyi z zagonami svoyih slug i prihilnikiv a takozh neznachne chislo inozemnih najmanciv Pidtrimka protiborchih storin znachnoyu miroyu viznachalasya dinastichnimi chinnikami Tak zvana sistema bula odnim z golovnih chinnikiv sho vplinuli na padinnya avtoritetu i vplivu korolivskoyi vladi i eskalaciyu zbrojnogo konfliktu Sluzhba senjoru v obmin na zemli i podarunki zalishalasya yak i ranishe vazhlivoyu prote viznachalasya ne feodalnoyu tradiciyeyu a pidtrimkoyu feodalom bud yakoyi z protiborchih frakcij yaka v svoyu chergu i proteguvala jomu za ce Perehid na sluzhbu feodaliv velikim magnatam cherez osobisti ambiciyi spragu nazhivi i vigidni shlyubi davav grunt dlya zrostannya perekidnictva i zrad yaki chasto virishuvali rezultat bagatoh bitv Armiyi storin buli predstavleni chislennimi feodalnimi zagonami profesijnih voyiniv a takozh zagonami voyiniv prizvanih na vijnu specialnimi korolivskimi nakazami yaki davali pravo pred yavniku dokumenta sklikati i ozbroyuvati voyiniv vid imeni korolya abo velikogo magnata Voyini z nizhchih socialnih verstv buli golovnim chinom luchnikami i bilmenami voyinami ozbroyenimi tradicijnoyu anglijskoyu derzhakovoyu zbroyeyu bilom bilgukom riznovidom italijskoyi gvizarmi Kilkist luchnikiv tradicijno perevishuvala kilkist latnikiv v proporciyi 3 1 Voyini za tradiciyeyu bilisya pishimi kinnota vikoristovuvalasya lishe dlya rozvidki i zboru proviziyi i furazhu a takozh dlya peresuvannya Anglijci ranishe francuziv stali vikoristovuvati v boyah licariv yaki poryad z mechami koristuvalisya udarnoyu derzhakovoyu abo kombinovanoyu zbroyeyu zokrema poleksami Voyenachalniki chasto takozh spishuvalisya shob nadihnuti svoyih prihilnikiv V armiyah frakcij u velikij kilkosti stala z yavlyatisya artileriya a takozh ruchna vognepalna zbroya u viglyadi zapozichenih u francuziv ruchnih kulevrin Vijskovi diyiHocha sutichki mizh prihilnikami Jorka j Lankastera vidbuvalisya j ranishe pershoyu serjoznoyu bitvoyu stala v yakij peremogu zdobuv Jork V bitvi zaginulo kilka viznachnih lankasterciv korolya vzyali v polon Odnak Lankaster pidburyuvanij Margaret Anzhujskoyu ne skladav zbroyi Pislya nedovgogo zatishshya boyi vidnovilisya v 1459 roci Gercog Jorkskij zmushenij buv utikati z krayini ale jogo soyuznik graf Vorik vviv u Angliyu vijska dislokovani v Kale j zahopiv Genriha v polon u Jork povernuvsya v krayinu j stav protektorom Angliyi Margaret zi svoyimi najstijkishimi prihilnikami zbirali sili na pivnochi Angliyi a koli Jork virushiv na pivnich shob pridushiti yihnij opir to zaginuv v 1460 roci Vijsko lankasterciv pishlo na pivden i vidvoyuvalo bezporadnogo Genriha v Prote voni ne zumili okupuvati London j ureshti resht vidstupili na pivnich Najstarshij sin Jorka buv progoloshenij korolem Eduardom IV U 1461 roci zibravshi svoyih prihilnikiv vin zdobuv perekonlivu peremogu u bitvi pid Tautonom Pislya pridushennya nevelikogo lankasterskogo zakolotu v 1464 roci Genrih VI znovu potrapiv do ruk jorkciv Prote Eduard IV posvarivsya iz svoyim golovnim radnikom i soyuznikom Vorikom yakogo prozivali tvorcem koroliv Visuvayuchi na vazhlivi posadi rodichiv svoyeyi druzhini Yelizaveti Vudvil z yakoyu korol odruzhivsya potajki vin takozh rozserdiv bagatoh svoyih druziv ta rodichiv Vorik spochatku namagavsya zaminiti Eduarda molodshim bratom Dzhordzhem gercogom Klarenskim a potim vidnoviti na troni Genriha Yak naslidok dva roki projshli v borotbi iz zminnim uspihom dlya oboh storin azh nareshti v 1471 roci Eduard otrimav virishalnu peremogu Vorik ta spadkoyemec lankasteriv princ Uelskij Eduard zaginuli Odrazu zh potomu vbili j kolishnogo korolya Genriha VI Nastav period vidnosnogo miru ta v 1483 Eduard IV nespodivano pomer Jogo brat Richard Gloster odrazu zh vistupiv shob zavaditi nepopulyarnij rodini Vudvil zahopiti u svoyi ruki vladu pri malolitnomu sinovi pomerlogo korolya Eduarda V Pislya vistupu yepiskopa Batskogo Stillingtona parlament viznav nezakonnist shlyubu Eduarda IV ta ogolosiv jogo ditej narodzhenimi poza shlyubom pislya chogo Gloster zmushenij buv stati korolem Richardom III oskilki diti gercoga Klarensa she ranishe buli viklyucheni z chergi spadkoyemciv prestolu Z Franciyi nadhodili zapusheni Dzhonom Mortonom yepiskopom Ilijskim chutki nibito Richard nakazav ubiti princa Eduarda ta jogo molodshogo brata Vreshti resht Genri Tyudor sho vvazhavsya dalekim rodichem lankasterskih koroliv suchasna genetichna ekspertiza vtim sprostuvala cej fakt yakomu prote u spadok perejshlo pravo na tron zumiv zdobuti peremogu Richard III buv ubitij u bitvi pri Bosvorti v 1485 roci Tyudor bez chitannya skasuvav parlamentskij akt sho progoloshuvav ditej Eduarda IV bastardami ta odruzhivsya z jogo starshoyu dochkoyu dlya dodatkovoyi legitimizaciyi svoyeyi vladi Bagato doslidnikiv pogodzhuyutsya sho same Tyudor viddav nakaz vbiti princiv oskilki skasuvannya parlamentskogo aktu avtomatichno robila princa Eduarda korolem Prihilniki rodini Jorkiv povstali v 1487 roci ale zaznali nevdachi Sporadichni bunti prodovzhuvalisya do 1499 roku Za tridcyat rokiv gromadyanskoyi vijni zaginulo blizko chverti naselennya krayini 80 senjoriv korolivskoyi krovi bezlich feodalnih rodiv Takozh za tridcyat rokiv vijskovi diyi trivali vsogo 460 dniv Znat sho vela svij rodovid vid zavojovnikiv normaniv u cilomu bula znishena Genri Tyudor koronuvavsya yak Genrih VII i zasnuvav novu dinastiyu Vin odruzhivsya z dochkoyu Eduarda IV Yelizavetoyu spadkoyemiceyu domu Jorkiv Dinastiya Tyudoriv pravila do 1603 roku A simvolom dinastiyi Tyudoriv stala Bilo Chervona troyanda Vijna Chervonoyi ta Biloyi troyand u mistectviTema ciyeyi zhorstokoyi vijni ne odne stolittya hvilyuye tvorchi osobistosti Krim istorichnih prac yiyi rozkrivayut i bagato hudozhnih tvoriv sered yakih Vilyam Shekspir P yesi Genrih VI chastina persha Genrih VI chastina druga Genrih VI chastina tretya Richard III usi 1591 Robert Lyuyis Stivenson Povist Chorna strila 1883 Rondi Edvards Romani Lish kraplya spivchuttya Some Touch of Pity 1976 ta Koleso fortuni Fortune s Wheel 1978 Sharon Kej Penman Roman U sonyachnomu syajvi istoriya Richarda III The Sunne In Splendour A Novel of Richard III 1982 Dzhin Plejdi Roman Koroleva po nevoli istoriya Anni z Jorku The Reluctant Queen The Story of Anne of York 1990 Simona Vilar Tetralogiya Anna Nevil 1993 1994 Krim togo isnuye komp yuterna gra War of the Roses rozroblena za motivami istorichnih podij PrimitkiDoerti Martin Dzh Vojna Aloj i Beloj rozy Nur Sultan 2019 S 60 62 DzherelaSrednevekovyj mir v terminah imenah i nazvaniyah Minsk Belarus 1998 PosilannyaChervonoyi ta Biloyi troyand vijna 1455 85 Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006