«Білий корабель» (фр. Blanche-Nef; англ. White Ship) — корабель, що зазнав катастрофи 25 листопада 1120 року у протоці Ла-Манш поблизу берегів Нормандії, у якій загинула велика кількість англонормандських аристократів, включаючи спадкоємця англійського престолу Вільгельма Аделіна. Його смерть потягнула за собою феодальну анархію в Англії наприкінці 1130-их — 1140-их років.
Історія
«Білий корабель» було збудовано в Нормандії Томасом Фіц-Стефаном, чий батько служив капітаном на флоті Вільгельма Завойовника у часи завоювання Англії. Його вважали одним з найкращих нормандських кораблів, збудованим за останнім словом техніки. Наприкінці 1120 року, після придушення повстання баронів Нормандії та відбиття вторгнення Людовіка VI, англійський король Генріх I Боклерк вирішив повернутись до Англії. Для переправи через Ла-Манш йому було запропоновано «Білий корабель». Однак король, що вже домовився про використання іншого судна, передав «Білий корабель» своєму сину Вільгельму. Разом з останнім на ньому мала повернутись до Англії велика група придворних та англонормандських аристократів.
У момент відплиття корабля на ньому перебувало близько трьохсот людей, включаючи 140 лицарів і 18 знатних дам. Окрім принца Вільгельма в їх числі були незаконнонароджені діти Генріха I Річард і Матильда, графиня Першська, , граф Честер та його дружина Люсія-Маго Блуаська, сенешаль Гійом де Піру та ще кілька крупних англонормандських баронів. Серед пасажирів мав бути й Стефан Блуаський, племінник короля Генріха I, але незадовго до відплиття він зійшов на берег, за свідченням Ордеріка Віталія, через захворювання на дизентерію. Відправлення «Білого корабля» супроводжувалось святкуванням й розпиванням вина, яке було доставлено на борт у великій кількості за наказом принца Вільгельма, в результаті чого пасажири й команда до відплиття вже були у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Відхід корабля затримався до пізнього вечора 25 листопада 1120 року, коли решта суден англійського короля вже перебували в Ла-Манші. Вільгельм наказав матросам прискорити веслування, щоб компенсувати згаяний час і наздогнати королівський флот. Але під час виходу з естуарію Сени, неподалік від Барфлера, «Білий корабель» у темряві наткнувся на напівприховану у воді скелю й швидко затонув. Вільгельму, за легендою, вдалось скористатись рятувальним човном, але під час спроби врятувати свою сестру Матильду Перську та інших придворних його човен також розбився й потонув. У катастрофі загинули всі, хто був на борту «Білого корабля». Відповідно до легенди, вижила тільки одна людина — м'ясник з Руана на ім'я Берольд, який і розповів історію загибелі судна.
Загибель принца Вільгельма, єдиного законного сина і спадкоємця короля Генріха I, різко ускладнила династичну проблему в англонормандській монархії. Невдовзі після цього в Нормандії знову спалахнуло повстання, підтримане королем Франції та графом Анжуйським, з метою зведення на нормандський престол Вільгельма Клітона, племінника Генріха I. Англійський король первинно зупинив вибір свого спадкоємця на Стефані Блуаському, який на щастя уникнув плавання на «Білому кораблі», однак 1125 року вирішив проголосити спадкоємицею свою дочку Імператрицю Матильду. Перспектива передавання престолу жінці викликала невдоволення серед частини англонормандських аристократів, і після смерті Генріха I у 1135 році в країні почалась громадянська війна між прибічниками Стефана Блуаського й Матильди.
Білий корабель у літературі
- Сцена катастрофи «Білого корабля» є прологом до відомого роману Кена Фоллетта «Стовпи Землі» (1989).
- Також легенду про загибель «Білого корабля» і принца Вільгельма покладено в основу фантастичного роману .
Література
- Ордерік Віталій. Історія Нормандії.
- Poole, A. L. From Domesday Book to Magna Carta 1087—1216. — Oxford, 1956,
- Chandler, V. The Wreck of the White Ship//The final argument: the imprint of violence on society in medieval and early modern Europe. 1998
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bilij korabel fr Blanche Nef angl White Ship korabel sho zaznav katastrofi 25 listopada 1120 roku u protoci La Mansh poblizu beregiv Normandiyi u yakij zaginula velika kilkist anglonormandskih aristokrativ vklyuchayuchi spadkoyemcya anglijskogo prestolu Vilgelma Adelina Jogo smert potyagnula za soboyu feodalnu anarhiyu v Angliyi naprikinci 1130 ih 1140 ih rokiv Katastrofa Bilogo korablyaIstoriya Bilij korabel bulo zbudovano v Normandiyi Tomasom Fic Stefanom chij batko sluzhiv kapitanom na floti Vilgelma Zavojovnika u chasi zavoyuvannya Angliyi Jogo vvazhali odnim z najkrashih normandskih korabliv zbudovanim za ostannim slovom tehniki Naprikinci 1120 roku pislya pridushennya povstannya baroniv Normandiyi ta vidbittya vtorgnennya Lyudovika VI anglijskij korol Genrih I Boklerk virishiv povernutis do Angliyi Dlya perepravi cherez La Mansh jomu bulo zaproponovano Bilij korabel Odnak korol sho vzhe domovivsya pro vikoristannya inshogo sudna peredav Bilij korabel svoyemu sinu Vilgelmu Razom z ostannim na nomu mala povernutis do Angliyi velika grupa pridvornih ta anglonormandskih aristokrativ U moment vidplittya korablya na nomu perebuvalo blizko trohsot lyudej vklyuchayuchi 140 licariv i 18 znatnih dam Okrim princa Vilgelma v yih chisli buli nezakonnonarodzheni diti Genriha I Richard i Matilda grafinya Pershska graf Chester ta jogo druzhina Lyusiya Mago Bluaska seneshal Gijom de Piru ta she kilka krupnih anglonormandskih baroniv Sered pasazhiriv mav buti j Stefan Bluaskij pleminnik korolya Genriha I ale nezadovgo do vidplittya vin zijshov na bereg za svidchennyam Orderika Vitaliya cherez zahvoryuvannya na dizenteriyu Vidpravlennya Bilogo korablya suprovodzhuvalos svyatkuvannyam j rozpivannyam vina yake bulo dostavleno na bort u velikij kilkosti za nakazom princa Vilgelma v rezultati chogo pasazhiri j komanda do vidplittya vzhe buli u stani silnogo alkogolnogo sp yaninnya Vidhid korablya zatrimavsya do piznogo vechora 25 listopada 1120 roku koli reshta suden anglijskogo korolya vzhe perebuvali v La Manshi Vilgelm nakazav matrosam priskoriti vesluvannya shob kompensuvati zgayanij chas i nazdognati korolivskij flot Ale pid chas vihodu z estuariyu Seni nepodalik vid Barflera Bilij korabel u temryavi natknuvsya na napivprihovanu u vodi skelyu j shvidko zatonuv Vilgelmu za legendoyu vdalos skoristatis ryatuvalnim chovnom ale pid chas sprobi vryatuvati svoyu sestru Matildu Persku ta inshih pridvornih jogo choven takozh rozbivsya j potonuv U katastrofi zaginuli vsi hto buv na bortu Bilogo korablya Vidpovidno do legendi vizhila tilki odna lyudina m yasnik z Ruana na im ya Berold yakij i rozpoviv istoriyu zagibeli sudna Zagibel princa Vilgelma yedinogo zakonnogo sina i spadkoyemcya korolya Genriha I rizko uskladnila dinastichnu problemu v anglonormandskij monarhiyi Nevdovzi pislya cogo v Normandiyi znovu spalahnulo povstannya pidtrimane korolem Franciyi ta grafom Anzhujskim z metoyu zvedennya na normandskij prestol Vilgelma Klitona pleminnika Genriha I Anglijskij korol pervinno zupiniv vibir svogo spadkoyemcya na Stefani Bluaskomu yakij na shastya uniknuv plavannya na Bilomu korabli odnak 1125 roku virishiv progolositi spadkoyemiceyu svoyu dochku Imperatricyu Matildu Perspektiva peredavannya prestolu zhinci viklikala nevdovolennya sered chastini anglonormandskih aristokrativ i pislya smerti Genriha I u 1135 roci v krayini pochalas gromadyanska vijna mizh pribichnikami Stefana Bluaskogo j Matildi Bilij korabel u literaturiScena katastrofi Bilogo korablya ye prologom do vidomogo romanu Kena Folletta Stovpi Zemli 1989 Takozh legendu pro zagibel Bilogo korablya i princa Vilgelma pokladeno v osnovu fantastichnogo romanu LiteraturaOrderik Vitalij Istoriya Normandiyi Poole A L From Domesday Book to Magna Carta 1087 1216 Oxford 1956 ISBN 978 0 19 821707 7 Chandler V The Wreck of the White Ship The final argument the imprint of violence on society in medieval and early modern Europe 1998